Світосприйняття Гоголя та місце професійної діяльності письменника в сучасній журналістиці

ЖУРНАЛІСТИКА ГОГОЛЯ: ВИСОКЕ ПОКЛИКАННЯ ЧИ ГАНЕБНЕ РЕМЕСЛО?

Гоголь постає перед нами в сучасному світі або сатириком, або душевно хворим письменником, який за одну ніч знищив те, над чим працював десять років. Мало хто знає, що Микола Васильович серйозно цікавився сучасною журналістикою. Гоголя завжди бентежила журналістська думка щодо його творчості, підтвердженням цього є його листування. І сам класик займався періодикою, допомагаючи О. С. Пушкіну з виходом у світ першого номеру «Современника», опублікувавши там три статті й вісім рецензій.

Листи письменника критикувало багато журналістів. Особливо це помітно в ранній період, до від'їзда за кордон в 1836 році. Із 207 листів, написаних із 1831 по 1836 рр., у 24 він торкається журналістської теми.

Ці листи можна розділити на дві групи:

1) листи, які стосуються стану періодики 30-х років;

2) листи-характеристики конкретних журналістів цього періоду (в першу чергу О. І. Сенковського).

Зрозуміло, що в епістолярній спадщині Гоголя не могло бути цілісної концепції журналістики, але з окремих висловлювань можна реконструювати низку суцільних йому ідей.

При першому «знайомстві» з висловлюваннями Миколи Васильовича здається, що в автора негативне ставлення до журналістики, як соціального інституту й професії. Так у листі до І. І. Дмітрієва (30 жовтня 1832 року) пише: «В нінешнее время приняться за опозоренное ремесло журналиста не слишком лестко и для неизвестного человека, но гению єтим заняться, значит помрачить чистоту и непорочность души своїй…»

Але насправді визначення «опозоренное ремесло» в цьому листі, як і в інших, стосується журналістики саме 30-х років ХІХ століття, а не журналістики взагалі. Пасивний дієприкметник «опозоренный» має на увазі людину, яка ганьбить журналістику, а сама по-собі вона досить гідна поваги.

Адже навіть М. М. Карамзін, В. О. Жуковський, О. С. Пушкін були причетні до цієї сфери діяльності.

Сам Гоголь із 1831 року приймав активну участь у журнальному процесі (перша підписана публікація - ліричне есе «Женщина» в «Литературной газете» 16 січня, 1831 року). Отже словосполучення «опозоренное ремесло» - не вирок професії.

Починаючи з 1834 року, в листах усе частіше з'являються практичні поради журналістам. Перш за все це пов'язано з підготовкою журналу «Московский наблюдатель» і адресовано його видавцям - гарним знайомим, однодумцям Гоголя - М. П. Погодіну й С. П. Шевирьову. «Московский наблюдатель» подобався Миколі Васильовичу не тільки через дружні стосунки з видавцями, але й пропагандою боротьби «торговым напрвлением» в литературе и журналистике. У відповідь на запрошення Погодіна до журналу, Гоголь погодився завжди їм допомагати. Наприклад, для першого номеру він представив свою повість «Нос», але її не взяли.

Письменник не хотів у чомусь обмежувати себе й журнал: «… как можно больше разнообразия!.. Да чтобы смеху, смеху, особенно, при конце… И главное, никак не колоть в бровь, а прямо в глаз». Так Гоголь визначив головні принципи, яким повинні слідкувати видавці гарних журналів. Різноманітність матеріалів - це характерна ознака російської журналістики ще з «Вестника Европы» М. М. Карамзіна.

Спостереження за журналістською практикою 30-х років («Библиотека для чтения») наштовхували письменника на песимістичні висновки. Головний об'єкт критики Гоголя - О. І. Сенковський із альманахом «Новоселье» (1833т - 1834 рр.) і журнал «Библиотека для чтения». Ще перша частина альманаху не сподобалася письменнику. В одному з листів Погодіну гоголь так характеризує це видання: «Читал ли ты смирдинское новоселье? Книжица ужасная… Для меня она замечательна тем, что здесь в первуй раз показались в печати такие гад ости, что читать мерзло. Прочти Брамбеуса: сколько тут и позлости, и вони, и всего». Різко критикуючи барона Брамбеуса (псевдонім Сенковського), Гоголь, мабуть, мав на увазі опубліковані в «Новоселье» «Незнакомку» и «Большой выход Сатаны». У чому, на думку Гоголя, підлість Сенковського? Мабуть у тому, що освічена людина (Сенковський - професор) готовий був опуститися до смаків натовпу, масових читачів.

Негативне ставлення до форми та змісту «Библиотеки для чтения» прослідковується й у листі до М. І. Гоголь, матері письменника. На її прохання вислати журнал Гоголь відповів: «Я бы вам прислал теперь Смирдина журнал, но он так толст, что за пересылку его нужно больше заплатить, нежели сколько он сам стоит; притом же он очень глуп… Только в провинции находятся люди, которые его читают еще и восхищаются дрянью».

Письменник неодноразово говорив про товщину журналу. Дійсно, «Библиотека для чтения» зовні відрізнялася від інших журналів того часу. Сенковський збільшив об'єми, щоб умістити велику кількість матеріалів. Так почалася зміна журнального формату, створення нового типу видання в Росії - товстого енциклопедичного журналу. Гоголю не сподобалися такі нововведення. Він вважав, що журнал «глуп», зміст його - «дрянь».

Микола Васильович розумів, що однією з перших задач журналу є здобуття максимально широкого кола читачів, тобто конкуренція з «Библиотекой для чтения». У листі до видавця «Московского наблюдателя» Гоголь писав про вирішення цієї проблеми: «Журнал… нужно пустить как можно по дешевой цене». Спочатку письменник був готовий відмовитися навіть від винагороди за свої статті, адже тільки дешевизною свого видання можна «сколько-нибудь оттянуть привал черни к глупой Библиотеке, которая слишком укрепила за собою читателей своею толщиною».

У листах Миколи Гоголя простежується прагнення сформулювати уявлення про ідеальну журналістику. Він виокремлює так необхідні якості, як «постоянство и труд, и ловкость, и мудрость». Письменник пояснює, що якісний журнал - справа спільна. Головна умова успіху в журнальній справі - загальні інтереси.

У першій половині 30-х років ХІХ століття в Росії склалася особлива соціокультурна ситуація. Література відігравала велику роль у суспільстві, були створені умови для письменницької справи, звідки й почалася полеміка стратегічної поведінки письменника в нових умовах. Для Сенковського і Булгаріна професіоналізм був пов'язаний зі здатністю будь-якими засобами мати попит у широких мас, тобто мати матеріальний успіх. На відміну від «торгового направления» письменники пушкінського круга й близький до них Гоголь під професіоналізмом розуміли не тільки можливість жити літературним заробітком, але й незалежне служіння слову.

ВИСНОВКИ

У дипломній роботі на матеріалах усієї гоголівської епістолярної спадщини («Выбранных мест из переписки с друзьями»), публіцистики («О движении журнальной литературы, в 1834 и 1835 году») та власного інформаційного доробку ми простежили еволюцію сприйняття Миколою Васильовичем Гоголем явища журналістики. Діяльність письменника як журналіста чекає ще своїх дослідників. Створені нами матеріали важливі не тільки для повного розуміння багатогранного творчого шляху письменника, його художньої майстерності, але й для вивчення історії та теорії сучасних жанрів журналістики та публіцистики.

Щодо одержаних оцінок, то результатом впровадження представленого інформаційного продукту стало створення та публікація на сайті україномовної обласної газети для всієї родини «Сумчанка плюс» (sumchanka@ukr.net) низки матеріалів:

· нарису «Трагічна доля Нікоші» - узагальнюючого літературного портрету з біографічними й творчими фактами та відгуками його сучасників). Матеріал містить такі підзаголовки: «Чи виживе?», «Вічний блукач», «Двоє і пустота», «Рукописи не горять?», «Як солодко помирати!»;

· інтерв'ю «Скучно на этом свете, господа» … без Гоголя» з викладачем кафедри журналістики СумДУ, доцентом, кандидатом філологічних наук - Жиленко Іриною Рудольфівною. У ньому йдеться про дитяче й доросле сприйняття людиною творчості письменника, значення світового класика в професійному житті викладача, інтерес сучасної молоді до Гоголя, сучасні інтерпретації творів і перспективи гоголезнавства;

· огляду інтернет-ресурсів «Вічний Гоголь у нових мас-медіа» - матеріал дає можливість дізнатися адреси корисних інтернет-сайтів, присвячених письменнику;

· у матеріалі «Журналістика Гоголя: високе покликання чи ганебне ремесло?»

звернено увагу на гоголівську позицію щодо журнальної літератури в статті «О движении журнальной литературы, в 1834 и 1835 году». На думку автора, журналістика має величезне значення, вона необхідна у сферах науки й мистецтва. Це обмін думками великої кількості людей. Письменник дає гостру й правдиву характеристику російських журналів 1830-х років, бореться за ідейність літературної критики. Микола Васильович виступає за ідейну журналістику, критикує сучасні йому видання: «Московский наблюдатель», «Северная пчела», «Северный архив», «Сын отечества» «Телеграф», «Телескоп», «Библиотеку для чтения» та їхніх редакторів. Звертаючись до теми журналізму, він створює загальний портрет читацької публіки, показуює спокійну реакцію масових видань на відсутність якісних смаків аудиторії, констатує зміну свідомості читачів під впливом газет, звертає увагу на появу чуток і пліток.

Усі ці матеріали дають можливість читачам розширити світогляд, отримати якомога більше інформації про публіцистичну діяльність Миколи Васильовича, залишити свої відгуки стосовно журналістських публікацій. Адже коментарі та оцінки відвідувачів є основними показниками ефективності інформаційного продукту.

Стаття «Ювілей Миколи Гоголя на сторінках сумської преси (на прикладі газет «Ленінська правда» (1959) і «Сумщина» (2009) була опублікована у збірнику наукових праць СумДУ п'ятої науково-практичної конференції «Журналістська освіта на Сумщині: набутки й проблеми». У роботі була проведена паралель у висвітленні друкованими виданнями ювілеїв М. Гоголя в 1959 і 2009 роках. Дослідження під назвою «Вшанування 200-річчя з дня народження М. В. Гоголя на сторінках всеукраїнської газети «День» було представлене на міжнародній науковій конференції «Гоголівські читання» в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка 19 квітня 2011 року. У статті проаналізовано жанрову палітру й підтеми головних публікацій щоденного видання «День», присвячених висвітленню 200-річчя з дня народження Гоголя.

Сфера застосування інформаційного продукту - інтернет-видання «Сумчанка плюс» (sumchanka@ukr.net) у літературній рубриці. Представлені матеріали найкраще підходять для публікації саме на веб-сайті, адже електронні ресурси не мають обмежень щодо формату та обсягу. Наукові матеріали були гідно представлені на конференціях.

Також вони можуть бути опубліковані в спеціалізованих як наукових, так і пізнавальних журналістсько-літературних виданнях України чи Росії.

Ефективність розробки інформаційного продукту визначається його дієвістю, тобто впливом на аудиторію та актуальністю розглянутих тем. Тому, створюючи публікації, ми ретельно вивчали теоретичні засади, творчу спадщину, користувалися довідковою літературою, досліджували маловідомі факти.

Також одним із найважливіших та найбільш дієвих шляхів підвищення ефективності журналістських матеріалів є контакт з аудиторією, залучення її до творчої роботи. В електронних ЗМІ існує зручна система коментарів. На веб-сайті sumchanka@ukr.net відвідувачі можуть залишити свої відгуки та побажання.

Таким чином, у дипломній роботі ми створили власний інформаційний продукт, який детально розкриває художнє світосприйняття Гоголя, місце його творчої діяльності в сучасній журналістиці. На думку самого класика, ЗМІ мають величезну відповідальність за формування громадських смаків, думок і всієї культури. Журналістика стала невід'ємною частиною його творчої еволюції.

Проаналізувавши в матеріалах тематику, жанрову палітру та специфіку матеріалів, присвячених письменнику, провівши паралель у висвітленні ювілейної дати Гоголя в друкованих виданнях 50 років тому й у наші дні, розкривши журналістську сторону життя письменника, ми пожвавили науковий інтерес до постаті Миколи Гоголя.

Публікації на сайті обласної газети «Сумчанка плюс» (sumchanka@ukr.net) будуть корисними як для спеціально орієнтованої аудиторії (журналістів, викладачів і науковців), так і для широкого кола читачів, оскільки містить у собі багато цікавої і корисної інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вацуро В. Э. Переписка Гоголя в 2-х томах [Текст]: Т.1/ В. Э. Вацуров. - М.: Худож. лит., 1988. - 479 с. - Режим доступу: http://bookz.ru/authors/gogol_-nikolai/perepisk_222/1-perepisk_222.html

2. Вересаев В. В. Гоголь в жизни [Текст]/ В. В. Вересаев. - Х.: Прапор, 1990. - 680 с.

3. Воропаева В. А. Выбранные места из переписки Н. В. Гоголя с друзьями [Текст]/ В. А. Воропаева. - М.: Сов. Россия, 1990. - 428 с.

4. Гоголь Н. В. Авторская исповедь/ Н. В. Гоголь; сост. Ж. С. Журибеда. - Псков: Всероссийский фонд культуры, 1990. - 126 с.

5. Гоголь Н. В. К нам едет ревизор [Текст]: сборник/ Н. В. Гоголь. - М.: Мол. гвардия, 1984. - 447 с.

6. Гоголь Н. В. Комедии [Текст]/ Н. В. Гоголь; сост. М. Х. Краснопольская; вступ. ст. Ю. В. Манна; примеч. Е. А. Кухты. - Л.: Искусство, 1988. - 470 с.

7. Гоголь Н. В. Мертвые души [Текст]: поэма/ Н. В. Гоголь. - М.: Худож.

л-ра, 1985. - 368 с.

8. Гоголь Н. В. Петербургские повести [Текст]/ Н. В. Гоголь. - Свердловск: Серед.-Урал. кн. изд-во, 1990. - 201 с.

9. Гоголь Н. В. Повести [Текст]/ Н. В. Гоголь. - М.: Худож. лит., 1984. - 350 с.

10. Гоголь Н. В. Пьесы [Текст]/ Н. В. Гоголь; примеч. Ю. В. Манна. - М.: Правда. - 272 с.

11. Гоголь Н. В. Ревизор [Текст]: комедия в 5-ти действиях/ Н. В. Гоголь. - М.: Худ. лит., 1978. - 141 с.

12. Гоголь Н. В. Собрание сочинений [Текст]: в 7 т. Т. 7/ Н. В. Гоголь; под. ред. С. И. Машинского, М. Б. Храпченко. - М.: Худож. лит., 1987. - 300 с.

13. Гоголь Н. В. Собрание сочинений [Текст]: в 8 т. Т. 1/ Н. В. Гоголь ; под. ред. В Р. Щербины. - М.: Правда, 1984. - 246 с.

14. Eремина Л. И. О языке художественной прозы Н. В. Гоголя : искусство повествования [Текст]/ Л. И. Еремина. - М.: Наука, 1987. - 176 с.

15. Карпенко А. И. О народности Н. В. Гоголя: художественный историзм писателя и его народные истоки [Текст]/ А. П. Карпенко. - К.: Изд-во Киев. ун-та, 1973. - 279 с.

16. Крутикова Н. Е. Н. В. Гоголь : исследования и материалы [Текст]/ Н. Е. Крутикова. - К.: Наук. думка, 1992. - 312 с.

17. Макогоненко Г. П. Гоголь и Пушкин [Текст]/ Г. П. Макогоненко. - Л.: Сов. писатель, 1985. - 352 с.

18. Манн Ю. В. В поисках живой души [Текст]: «Мертвые души»: писатель - критика - читатель/ Ю. В. Манн. - [Изд. 2-е]. - М.: Книга, 1987. - 350 с.

19. Манн Ю. В. Гоголь и мировая литература [Текст]/ Ю. В. Манна. - М.: Наука, 1988. - 320 с.

20. Маркович В. М. Петербургские повести Н. В. Гоголя [Текст]/ В. М. Маркович. - Л.: Худож. л-ра, 1989. - 205 с.

21. Машинский С. И. Гоголь в русской критике и воспоминаниях современников [Текст]/ С. И. Машинський. - М.: Детгиз, 1959. - 367 с. - Режим доступу: http://www.a4format.ru/pdf_files_bio/48fd9de9.pdf

22. Машинский С. И. Художественный мир Гоголя [Текст]/ С. И. Машинський. - М. : Просвещение, 1979. - 432 с. - Режим доступу:

http://feb-web.ru/feb/gogol/critics/hug/hug-001-.htm

23. Самойленко Г. В. Гоголь і сучасність: творча спадщина письменника в русі епох [Текст]/ Г. В. Самойленко - К. : Вища шк., 1983. - 150 с.

Размещено на Allbest.ru