Мотив смерті у новелі Теодора Шторма "В замку"

Людина велика і нікчемний, слабкий і могутній, замкнутий у своїй шкаралупі і всюдисущий, складається з крайнощів і пронизаний протиріччями.

Сфера дії лірики Шторма - активність романтичного "я" посеред реалістичного "хронотопу". Це його "я" творить свої здаються довільними "перельоти" у світі, де, по суті, панує суворий закон необхідності.

З естетичної точки зору, лірика думки розцінюється в наш час невисоко. В основі будь-якого мистецтва, а не тільки, скажімо, музики і лірики - закладено почуття. Воно є власне кажучи, джерелом всіх мистецтв,в музиці ж і в ліриці почуття лише виражається в найбільш наочному і "чистому" вигляді.Щоб воно увійшло в мистецтво, розчинилося в ньому, стало його змістом, потрібно, щоб якістю чи інтенсивністю відчуття відрізнялося від повсякденних відчуттів, щоб захоплюючи темою або ж своєю прекрасною формою твір загострював почуття читача, викликав у нього задоволення.

Вирішальний недолік медитативної лірики, в порівнянні з лірикою інтимних переживань в тому, що перша з них, подібно драмі і роману, викликає естетичне задоволення не безпосередньо чуттєвими образами, а через свою тему, через громадянську позицію автора, через красу і блиск думки. Поезія думки менш чуттєва, хоча й не менш наочна, ніж лірика переживання, і, звичайно, у результаті вона теж прагне викликати в читача естетичне задоволення, тільки сфера її переживання в іншому.Це світ ідей, і поет пов'язує світ явищ з ідеєю, ідея виростає з чуттєвого світу, прояснюється поетом і потім, вже в прояснені вигляді, знову повертається до світу чуттєвих явищ.

Своє маленьке нещастя - смітинка в оці - або загроза такого викликає співчуття і до ближнього свого.Герой Штормовської вірші "Різдвяний вечір" також пробігає в поспіху повз маленької дівчинки-жебрачки, але тут же по асоціації з нещасним дитиною згадує про своїх власних дітей і подумки бачить їх в аналогічній ж ситуації: голодних, марно благають перехожого про шматок хліба.

Споріднену цієї тему ми зустрінемо в Геббель ще й у п'яти чотиривіршах "Різдвяного дару" ("Die Weihnachtsgabe").Хлопчик, якому бідне його сімейство не змогло нічого подарувати до Різдва, звертається з молитвою до Бога, щоб той зробив подарунок хоча б його хворої матері, виконавши її найзаповітніше бажання. Бог почув благання, і мати ... тут же вмирає (... Da ist ihr Leben entflohn).Життя як юдоль страждань і позбавлення від них за допомогою різдвяного дива - ця тема - спільна для багатьох письменників Х1Х століття: Й. Ейхендорфа ("Der letzte Einkehr"), Ф. Рюккерта ("Des kleinen Kindes heiliger Christ"), Ф.М. Достоєвського ("Хлопчик у Христа на ялинці"), М. Метерлінка ("Синій птах").

Часто поет використовував прийом передачі внутрішніх переживань, вираження любові через опис природи. Чітким тому прикладом може стати вірш "Зелений лист" (Ein grunes Blatt):

Verlassen trauert nun der Garten,

Der uns so oft vereinigt hat;

Da weht der Wind zu euern Fuessen

Vielleicht sein letztes gruenes Blatt.

Переклад з німецької:В печали сад пустой стоит,Он нас встречал Под сводом летним...И, может, в ноги к Вам летитЕго зеленыйЛист последний...

Природа, як би бере безпосередню участь у взаєминах людей, допомагає виразити глибину почуття, кохання.

"Вершник на білому коні" (1888)

Новела близька до символістської естетики, Ібсена. В основу її покладено народне сказання (північної німецької легенда) про білому коні - віснику нещастя. І саме оповідання наближене до народної сазі.Потрійне обрамлення (композиційна рамка - оповідач колись давно прочитав в журналі розповідь людини, якому старий шкільний вчитель розповів цю легенду) підсилює відчуття часової дистанції, і сприяє "поетизації" дійсності, її ідеалізації.Автора, здається, цікавить, як з реальних подій поступово формується легенда (Шторми, мабуть, взагалі цікавив процес породження фольклору - так, у "Іммензеє" є міркування про те, звідки беруться народні пісні).Важливу роль відіграють в новелі етнографічні подробиці: звичаї (принесення людської жертви при будівництві дамби), народні ігри (змагання, в якому бере участь головний герой), діалектна забарвленість мови.Крім того, суміщенням у новелі реального і надреального планів, Шторм досягає особливої глибини філософського сенсу:))

У центрі новели - конфлікт особистості та суспільства, діяльної людини і старого життєвого укладу.Хауке Хайен будує нову дамбу, яка захистила б людей від частих штормів і повеней. Він не знаходить підтримки односельців, всі проти нього ніхто не слухає, коли він говорить, що стару дамбу треба укріпити. Під час сильного шторму люди в страху намагаються зламати нову дамбу, щоб не прорвало стару. Він заважає їм. Стару дамбу прориває, нову - ні. При цьому гинуть дружина і дочка Хайена.Хайен відчуває свою провину - він не зумів наполягти на зміцненні старої дамби - він гине, але з тих пір є у вигляді вершника на білому коні під час великих випробувань.

Хитка неоднозначність відкритого фіналу і амбівалентність сенсу новели показують, що питання не дозволений для самого автора, що минуле таїть у собі ті ж протиріччя, що й сьогодення.

Отже, новелістика Шторма була співзвучна часу неголосним, але виразно чутним звучанням соціальних проблем, що розуміються як проблеми загальнолюдські, а своєю формою - грою лейтмотивів, зміщенням часових пластів розповіді, символікою - звучала в ній песимістичною нотою.Шторм у своїй творчості також передбачає тягу до внутрішнього життя людини, до її потаєнних глибин, яка характерна для культури і літератури "кінця століття", тобто наступної за Штормом епохи.

Висновки

У нашій дипломній роботі була здійснено спробу дослідження стильової своєрідності Теодора Шторма та його українського перекладу. Для цього в теоретичній частині роботи був зроблено огляд робіт, які присвячені проблемам перекладу; розглянуто усі існуючі лінгвістичні погляди на цю проблему та була обрана найбільш прийнятна платформа для проведення наукового дослідження.

Було вирішено зупинитися на позиції прихильників загально-філологічного підходу до розуміння категорії художнього стилю, оскільки вона являє собою найбільш вдалий погляд на цю проблему, поєднуючи в собі лінгвістичний та літературознавчий підходи і дозволяє найбільш повно проаналізувати художній твір.

У третій частині роботи був зроблено системний аналіз стильових особливостей твору на граматичному та лексичному рівнях.

Щодо лексичного рівня, то були розглянуто лише два лексичних шари, як найбільш яскраво представлені і які найчіткіше відображають концептуальну специфіку твору.

Основна стилістична функція полягає в тому, що вони використовуються для мовної характеристики персонажу, для опису особливостей його світосприйняття та характеру.

Вживання запозичень і великої кількості лексичних вкраплень зумовлено прагненням до документальності, точному відображенню атмосфери, в якій відбуваються події.

На граматичному рівні було приділено найбільшу увагу вживанню форм часу, і зокрема Prasens і виявлено п'ять основних стилістичних функцій:

Prasens сценічний вживається для створення ілюзії співпереживання, погляду "з середини" для вираження умозаключень, які не залежать від просторово-часового фактору

для надання модальності висловлюванню для передачі категорій, які є статичними, незмінними та стосуються особисто персонажу

- для опису постійно подій, які повторюються Взагалі ж, вибір форм часу обумовлено жанром тексту, тим не менше явище це не тільки суто граматичне, але також і стилістичне.

Тип розповідної перспективи роману представляє собою поєднання у одній особі і розповідача і головного діючого персонажа. Формально це виражається в творіі першою особою однини. Події роману показані начебто "з середини", розповідання в плані змісту зміщено в бік рефлекторного, емоціонально-оціночного показу світу, твір має характер сповіді, це є свого роду раціональною інтерпретацією всього, що відбулося.

Список використаної літератури

1. Алексеева П. С. Профессиональное обучение переводчика. - СПб.: Союз, 2001. - 288 с.

2. Андрієнко Л. О. Науково-технічний переклад. - Черкаси : ЧДТУ, 2002. - 92 с.

3. Аполлова М.А. Scientific English: Грамматические трудности перевода. - М.: Международные отношения, 1977. - 136 с.

4. Борисова О.В. Трансформація вербалізації в англо-українському перекладі: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16. - К., 2005. - 279 с.

5. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский. - М.: УРАО, 1998. - 207 с.

6. Введение в сравнительную типологию английского, русского и украинского языков / К.К. Швачко, П.В. Терентьев, Т.Г. Янукян, С.А. Швачко. - К.: Вища школа, 1977. - 150 с.

7. Виноградов B.C. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). - М.: Изд-во ин-та общего среднего образования РАО, 2001.-224 с.

8. Гетьман З.О. Практикум з порівняльної стилістики іспанської та української мов (функціональні стилі в текстах.). - К.: Київський університет, 2002. - 228 с.

9. Гладуш Н.Ф. Прагматичні модифікації при перекладі // Вісник Сумського державного університету. - Суми, 2003. - №4. - С. 50-53.

10. Грабовецька О.С. Епітетна конструкція у художньому перекладі (на матеріалі української і англійської мов): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16 / КНУ ім. Тараса Шевченка. - К., 2003. - 24 с.

11. Ґудманян А.Ґ. Практика перекладу з основної іноземної мови науково-технічної літератури. Хрестоматія. - К.: НАУ, 2005. - 80 с.

12. Давыдова Н.А. Некоторые особенности перевода научных текстов "малого жанра" (на материале подъязыка химии) // Теория и практика перевода: Республ. межведомств, науч. сб. - К.: КГУ им. Т.Г. Шевченко, 1985. - Вып. 12. - С. 118 - 122.

13. Дроздова Т.Ю., Берестова А.И., Маилова В.Г. English Grammar: Reference and Practice. - СПб.: Химера, 2000. - 360 с.

14. Зарицкий М.С. Переклад: створення та редагування: Посібник. - К.: Парламентське видавництво, 2001. - 156 с.

15. Исакова Л.С. О переводе английских абсолютных конструкций с экспрессивным значением (на материале русских переводов произведений Ф.С. Фицджеральда). - www.zhurnal.ape.relarn.ru.

16. Іванишин О.М. Терміносполуки у фреймовій структурі англомовного науково-технічного тексту // Мовні і концептуальні картини світу: 3б. наук, праць. Спец, випуск: Мови, культури, переклад у контексті Європейського співробітництва. Міжн. конф.. Доповіді. - К, 2001.- С. 135- 137.

17. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: В 2 ч. - Вінниця: Нова книга, 2001. - Ч. 1: Граматичні труднощі. - 272 с.

18. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: В 2 ч. - Вінниця: Нова книга, 2001. - Ч. 2: Лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі. - 303 с.

19. Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську: Навч. посібник-довідник для студентів вищих закладів освіти. -Вінниця: Нова книга, 2003. - 608 с.

20. Карамишева І.Д. Структури вторинної предикації у англійській мові: до питання класифікації // Вісник нац. ун-ту "Львівська політехніка". Проблеми лінгвістики науково-технічного та художнього тексту та питання лінгвометодики. -Львів, 2002. - № 465. - С. 82 - 86.

21. Колодій Б.М. Відтворення функціональної семантики українських часток у перекладах англійською та французькою мовами: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16. - КНУ ім. Тараса Шевченка. - К., 2005. - 20 с.

22. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. - М.: Международные отношения, 1980. - 166 с.

23. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Проблемы переводоведение в трудах зарубежных ученых. - М.: Высшая школа, 1990. - 127 с.

24. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). - М.: Высшая школа, 1990. -252 с.

25. Комиссаров В.Н., Коралова А.Л. Практикум по переводу с английского языка на русский. - М.: Высшая школа, 1990. - 252 с.

26. Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский: В 3ч. - М.: Высшая школа, 1960. - Ч.1. - 176 с.

27. Коптілов B.B. Стилізація в перекладі // Українська мова: Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - 600 с.

28. Кузьміна К.К. Трансформація номіналізації в англо-українському та українсько-англійському напрямках перекладу: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16. - К., 2004. - 277 с.

29. Минъяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. - М.: Московский лицей, 1996. - 208 с.

30. Мушніна О.О. Особливості відтворення артиклів у перекладі науково-технічної та художньої прози // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 36. наук, праць. - К.: Київський університет, 2005. - Вип. XI. - С. 49 - 53.

31. Николаева Т.М. Категория определенности-неопределенности // Языкознание. Большой энциклопедический словарь. - 2-е изд. - М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. - 349 с.

32. Новикова М.О. Перекладач і класика. Про форми і межі перекладацької інтерпретації // "Хай слово мовлене інакше..." - К.: Дніпро, 1982. - С. 40 - 51.

33. Олікова М.О. Теорія і практика перекладу: Навч. посібник. - Луцьк: Вежа, 2000. - 170 с.

34. Перебийніс В.І. Статистичні методи для лінгвістів. - Вінниця: Нова книга, 2001. - 168 с.

35. Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі (вибрані граматичні та лексичні проблеми перекладу з української мови на англійську) / В.І. Карабан, О.В. Борисова, Б.М. Колодій, К.А. Кузьміна. - Вінниця: Нова книга, 2003. - 208 с.

36. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М.: Международные отношения, 1974. - 216 с.

37. Рильський М. Л. Мистецтво перекладу. - К.: Радянський письменник, 1975. - 343 с.

38. Судавцев В.А. Научно-техническая информация и перевод: Пособие по англ. языку. - М.: Высшая школа, 1989. - 232 с.

39. Федоров A.B. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). - М.: Высшая школа, 1983. - 303 с.

40. Швачко С.О. Типологія синтаксичних зв'язків (на матеріалі англійської, української та російської мов) // Проблеми зіставної семантики. - 2003. - № 6. - С. 312 - 318.

41. Швейцер А.Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. - М.: Наука, 1988. - 215 с.

42.Шторм, Т. Новеллы: В 2-х тт. [Текст]. - М., 1965.

43.Бергер Р. Три мастера немецкого художественного слова. Рига, 1912

Манн Т. Теодор Шторм. -- В кн.: Манн Т. Собрание сочинений, т. 10. М., 1961

44.Соч.: Samtliche Werke, hrsg. von P. Goldhammer, 3 Aufl., Bd 1?4, В.? Weimar, 1972; в рус. пер. ? Новеллы, т. 1?2, М., 1965.

45.Кalnina D., Uber Theodor Storms Stellung in der deutschen Literatur, "Уч. зап. Рижского пед. института", 1957, т. 5;

46.Ritchie, James M.: Theodor Storm und der sogenannte Realismus // Schriften der Theodor-Storm-Gesellschaft 1985. S. 21-22.

47.Roebling I. Liebe und Variationen. Zu einer biographischen Konstante in Storms Prosawerk // Amsterdamer Beitrage zur neueren Germanistik, №17. 1983. S. 99-100.

48.Sammern-Frankenegg F.R. Perspektivische Strukturen einer Erinnerungsdichtung. Studien zur Deutung Storms "Immensee". Stuttgart. 1976. S. 47-50.

49.Schuster I. Theodor Storm. Die zeitkritische Dimension seiner Novellen. Bonn. 1985. S. 67-68.

50.Storm G., Zimorski W. Theodor Storm: ein Bild seines Lebens. 1991. S. 61.

ZUSAMMENFASSUNG

Die Besonderheiten der Ubersetzung der Werke von Storm ins ins Ukrainische

Die vorliegende Diplomarbeit wird der Forschung der Besonderheiten der Ubersetzung der Werke von Storm ins Ukrainische gewidmet.

Im Laufe der ungestumen Entwicklung der Wirtschaft, neue Technologien und internationale politische kommerzielle Beziehungen zwischen vielen Landern der Welt, wird das scharfe Bedurfnis nach der Sendung der gro?en Zahl der professionellen Informationen aus anderen Sprachen beobachtet und auch in den Forschungen der Besonderheiten der Ubersetzung der Texte , und die Sendungen der grammatikalischen und lexikalischen Erscheinungen ins Ukrainische. In Anbetracht der fast vollen Abwesenheit solcher Forschungen in der Ukraine wurde dieses Thema der Diplomarbeit gewahlt. Die literarische Ubersetzung kann man als ein Kunstwerk definieren.

Das Originalkunstwerk entsteht als Abbild und subjektive Umgestaltung der objektiven Wirklichkeit. Das Ergebnis des Schopfungsvorgangs ist ein bestimmter ideell-asthetischer, durch das Material der Sprache realisierter Inhalt: die Form hat in der Regel eine gewisse semantische Gultigkeit, und umgekehrt ist der Inhalt immer auf eine bestimmte Weise gestaltet oder angeordnet.

Das Subjekt des Autors ist nicht nur ein individueller Faktor, sondern es ist in starkem Ma?e auch historisch bedingt. Die Art, in der beispielsweise der Autor eines historischen Romans die historischen Fakten auswahlt und umgestaltet hangt von seiner Zugehorigkeit zu einer bestimmten zeit bedingten Weltanschauung, seiner politischen Uberzeugung und dem Entwicklungsstand der kunstlerischen Technik ab. Auch die Spuren seiner Zeit und seiner Lebeanspruchen die im Widersprach zur historischen Wahrheit die Handlung durchdringen sind Bestandteile der Personlichkeit des Autors.

Beim Kunstler ist auch die subjektive Seite des Bildes Ausdruck hochpersonlicher Faktoren und erlangt daher in der gegebenen Situation objektive Geltung: sie fuhrt nicht nur zur Entstellung, und man kann sie nicht ganzlich ausschlie?en, da das kunstlerische Bild niemals mit der Wirklichkeit identisch ist.

Aus dem Gesagten wird ersichtlich, dass die objektive Wirklichkeit von der Wirklichkeit des Werkes, dass die Gegebenheiten des Lebens von den kunstlerischen Gegebenheiten unterschieden werden mussen: das Rom Casars war anders als das Rom Shakespeares. Nicht die objektive Wirklichkeit geht in das Kunstwerk ein, sondern die Interpretation der Wirklichkeit durch den Autor. Sie zu erfassen muss das Bemuhen des Ubersetzers sein.

Es fuhrt zu Berichtigungen und "Verbesserungen" des Originals, wenn der Ubersetzer diese Umstande nicht versteht.

Manche neigen dazu, das Original zu verbessern, wenn sie darin Abweichungen von der sachlichen Richtigkeit finden. Selbstverstandlich kann man sich mit dem lebenden Autor aber Korrekturen irriger Details verstandigen, doch ist es absurd, botanische und zoologische Berichtigungen in poetischen Naturschilderungen und Bildern vorzunehmen.

Wenn man als Ausgangspunkt nicht den Text des Werks, sondern seinen inhaltlichen und asthetischen Wert nimmt, dann ergibt sich fur die Orientierung aber die Beziehung zwischen Form und Inhalt der Grundsatz: man muss die Formen bewahren, die eine bestimmte semantische Funktion haben. Andererseits sollte man nicht auf der Bewahrung sprachlicher Formen bestehen. Die Form kann freilich auch eine historische Bedeutung haben ein bestimmtes Kolorit erzeugen: der Stabreim der alt germanischen Poesie (Alliteration, Auszeichnung benachbarter Silben oder betonter Silben im Vers durch gleichen Anlaut "Stab", z.B. Land und Leute, Kind und Kegel) ist ein Bestandteil einer nationalen und zeit bedingten Eigenart des ubersetzten Werks, ist summt Trager einer bestimmten Bedeutung und kann in manchen Fallen verbindlich sein.

Der Text eines Werks wird im Kulturmilieu des Lesers realisiert und wirkt als Kunstwerk erst dann, wenn er gelesen wird. Das Werk gelangt in die Hande des Lesers und Ubersetzers in Gestalt des Textes, und dieser Text wirkt bei der Aufnahme als objektives Material, das durch das Subjekt des Aufnehmenden, des Lesers, umgesetzt wird. So kommt es zur Konkretisierung seitens des Ubersetzers.

Das subjektive Begreifen des Textes wiederum ist eine Gegebenheit, mit der schon deshalb gerechnet werden muss, weil sie manchmal Gefahren in sich bringt. Das Konkretisieren durch den Leser ist im gleichen Sinne historisch bedingt wie die Konzeption des Autors. Der Leser begreift das Kunstwerk aus seiner Zeit heraus. Besondere Intensitat gewinnen fur ihn die Werte, die ihm ideell und asthetisch nahe stehen. Und deshalb, weil die Konzeption des Ubersetzers historisch bedingt ist, besteht ein Zusammenhang zwischen der Ubersetzung und der gesamten kulturellen Situation seines Landes.

Der Ubersetzer muss die Adaquanz der Ubersetzung erreichen. Aber zuerst muss er fur sich selbst entscheiden, was fur ihn personlich die Ubersetzung ist und wenn sie adaquat ist. Diese Aufgabe ist ziemlich kompliziert, weil es in der Ubersetzungstheorie bis jetzt keine einheitliche Meinung uber diese Fragen gibt. In unserer Arbeit haben wir verschiedene Definitionen des Begriffs „Ubersetzung" betrachtet. Wir haben aber nur eine gewahlt, die nach unserer Meinung am besten den Inhalt dieses Begriffs widerspiegelt. Wir haben schon bestimmt, dass die wichtigste Aufgabe des Ubersetzers in der Erreichung der Aquivalenz der Ubersetzung besteht. Es gibt auch verschiedene Aquivalenzstufen und diese Stufen haben wir auch betrachtet, weil es auch wichtig ist, zur Aquivalenz auf welcher Stufe man strebt.

Um die Adaquanz der Ubersetzung zu erreichen, muss man oft zahlreiche Ubersetzungstransformationen verwenden. Bei der Ubersetzung benutzt man lexikalische und grammatische Transformationen und wir haben alle Transformationsarten, die zu diesen zwei gro?en Gruppen gehoren.

Ubersetzungen dokumentieren stets den Sprachstand des Ubersetzers, und deswegen sind sie viel zeitgebundener als Originale, sie konnen veralten, mussen uberarbeitet werden. Zum Ubersetzen gehort ganz naturlich die Dynamik. Ubersetzungen konnen ihr Ziel immer nur optimal erreichen, in der Regel gibt es nicht nur die eine „richtige", „aquivalente" Ubersetzung.

Die Aktualitat und die Notwendigkeit einer solchen Forschung wird davon vorherbestimmt, dass im Zusammenhang mit der sturmischen Entwicklung der Wissenschaft und Technik von den Prozessen ihrer Integration und der internationalen Kooperation das dringende Bedurfnis der Vervollkommnung des Systems der Sendung und der Bearbeitung der Informationen die Zusammenarbeiten der Wissenschaftler verschiedener Lander in verschiedenen Spharen entsteht.

In der Diplomarbeit zieht man die Aufmerksamkeit auf die grammatikalischen und lexikalischen Schwierigkeiten, mit denen sich der Ubersetzer der Literatur befasst.

Die literarische Ubersetzung ist die wahrscheinlich bekannteste bzw. in der Offentlichkeit meistdiskutierte Erscheinungsform des Ubersetzens, macht jedoch nur einen geringen Anteil des Ubersetzungsmarktes aus. Im Vergleich zu Ubersetzern von Gebrauchstexten erzielen literarische Ubersetzer in der Regel ein deutlich geringeres Einkommen, weshalb die Entscheidung fur diesen Beruf wohl in den meisten Fallen in der personlichen Begeisterung fur Literatur bzw. fur eine bestimmte Sprache und Kultur begrundet liegt.

Literarische Ubersetzungen spielen eine bedeutende Rolle fur den interkulturellen Austausch, das Bild anderer Kulturen in einer bestimmten Sprachgemeinschaft und die Entwicklung nationaler Kultur und Identitat.

Размещено на Allbest.ru