Синтаксичні особливості прози Оксани Забужко

Прозі Оксани Забужко властиві ускладнені речення або фрази і великі синтаксичні сполуки , більші за фразу, які є одиницями синтаксично-композиційного, періодичного характеру, і, меншою мірою, коротких речень чи їхніх еквівалентів (непоширених, неповних, обірваних, простих неускладнених). Усі вони створюють неповторний ідіостиль письменниці. Аналіз і синтез у ході одного висловлювання вимагають складного розгалуженого вислову, що ґрунтується на різноманітних асоціаціях та їхніх зв'язках, що, у свою чергу, потребує складних синтаксичних побудов. Характерним для текстів письменниці є потік свідомості, тобто вона пише про те, про що думає і так, як думає - починає одну думку, кинувши її, переходить до іншої, завершує ще іншою і так далі. Багатогранність і різноплощинність змісту повідомлення як щодо часу дій, так і характеру явищ, фактів, їх психологічно-експресивного забарвлення надфразна єдність передає у концентрованому висловленні, яке осягається у сприйнятті, ніби «одним диханням».

Однорідні члени речення у Оксани Забужко надають мовленню виразності, підкреслюють певні ознаки предметів та дії. Якщо однорідні члени перебувають у синонімічних відношеннях, то кожен однорідний член підсилений, підкреслений наступним. Це створює дуже сильний експресивний ефект. Згущення, нагнітання однорідних членів посилює виразність тексту і його емоційний вплив на читача. Дієслівність створює ефект енергійного виконання однієї чи кількох дій, прикметниковість - яскравість, різнобарвність, уточнення ознакової характеристики, іменниковість - предметну різноманітність.

Відокремлені члени зазвичай уточнюють зміст речення - час, місце, спосіб дії, саму дію; привертають особливу увагу до предмета мовлення, увиразнюють окремий предмет, виділяючи його із ряду подібних.

Прозі Оксани Забужко характерне широке використання вставлених конструкцій. Вживаючи їх, вона хоче надати додаткові повідомлення, зауваження, уточнити зміст всього речення чи окремого його члена, щось пояснити чи доповнити зміст основного в реченні. Вставні члени вносять у висловлювання яскраве стилістичне забарвлення, бо уточнюють, підкреслюють зміст речення, дають змогу побачити авторську оцінку висловленої в цьому реченні думки, окреслюють побіжні зауваження.

У прозі Оксани Забужко ми зустрічаємо й короткі незавершені і номінативні речення. Їх порівняно небагато, але вони відіграють дуже важливу роль у сприйнятті читачем загального змісту тексту. Найголовнішою функцією номінативних речень є створення статичних описів. Такі речення точно, коротко і ясно виражають думку. Ще вони можуть виражати емоційний стан мовця у певний проміжок часу.

Одним із найвиразніших стилістичних прийомів є використання звертання. Залежно від того, яку форму і тип звертання використано в творі, читач може зрозуміти, як автор ставиться до того чи іншого персонажа, як характеризує його.

Не можна оминути увагою ще й того факту, що прозі Оксани Забужко характерне часте використання питальних і окличних речень, які увиразнюють, підсилюють висловлювання, надають йому більшої експресії.

Висновки

Прозі Оксани Забужко властиві ускладнені речення або фрази і великі синтаксичні сполуки , більші за фразу, які є одиницями синтаксично-композиційного, періодичного характеру, і, меншою мірою, короткі речення чи їхніх еквіваленти (непоширені, неповні, обірвані, прості неускладнені). Усі вони створюють неповторний ідіостиль письменниці. Багатогранність і різноплощинність змісту повідомлення як щодо часу дій, так і характеру явищ, фактів, їх психологічно-експресивного забарвлення надфразна єдність передає у концентрованому висловленні, яке осягається у сприйнятті, ніби «одним диханням». Комунікативне завдання надфразних єдностей полягає у забезпеченні повноти і широти інформації способом конденсованої передачі багатопланового, багатоманітного, об'ємного змісту в єдиній композиційно-синтаксичній структурі. Стильовою домінантою Оксани Забужко є «потік свідомості», тобто передачу на папері думок так, як вони з'являються в голові людини - переплітаються, обриваються, розгалужуються. Отож, можна зробити висновок, що синтаксис у романі письменниці максимально наближений до внутрішнього мовлення.

Вираження різноманітних ознак вказівки на предмети та дії, об'єднані внутрішньорядними відношеннями однорідності, надають мовленню виразності, підкреслюють ці ознаки та дії і означувані предмети. Однорідність є засобом поєднання конденсації різних ознак, які письменниця компонує в одному реченні та цим робить його більш експресивним, емоційно забарвленим. Однорідні члени у Оксани Забужко часто перебувають у синонімічних відношеннях, де кожен член доповнений, підсилений наступним. Згущення, нагнітання однорідних членів посилює виразність тексту і його емоційний вплив на читача. Дієслівність створює ефект енергійного виконання однієї чи кількох дій, прикметниковість - яскравість, різнобарвність, уточнення ознакової характеристики, іменниковість - предметну різноманітність. Однорідність у художньому тексті лежить в основі створення таких стилістичних фігур як ампліфікація, градація, парономазія.

Відокремлені члени речення в художньому тексті функціонують, насамперед, як фактор експресії. Відокремлені означення створюють ефект максимуму експресії, нагнітання, висхідної градації. Оксана Забужко використовує у романі дієприкметникові та дієприслівникові звороти, які виконують такі ж функції, як і відокремлені означення та обставини.

Прозі Оксани Забужко характерне широке використання вставлених конструкцій. Вона хоче надати додаткові повідомлення, зауваження, уточнити зміст всього речення чи окремого його члена, щось пояснити чи доповнити зміст основного в реченні. Вставлені речення виконують функцію уточнення, пояснення чи доповнення предметного змісту основного речення. Часто вони можуть мати значення побіжних зауважень чи асоціативних згадок. Вставні члени вносять у висловлювання яскраве стилістичне забарвлення, бо уточнюють, підкреслюють зміст речення, дають змогу побачити авторську оцінку висловленої в цьому реченні думки, окреслюють побіжні зауваження.

У прозі Оксани Забужко ми зустрічаємо поруч із багатокомпонентними складними є й короткі незавершені і номінативні речення. Їх порівняно небагато, але вони відіграють дуже важливу роль у сприйнятті читачем загального змісту тексту. Такі речення можуть вкладати додатковий зміст у висловлення, а можуть вживатися тільки для підкреслення чи емоційного увиразнення іншого речення чи цілої фрази. Найбільш поширеною функцією номінативних речень є створення статичних описів. Номінативні речення є особливим засобом вираження думки: лаконічним, навіть точним лаконічно-протокольним.

Оксана Забужко часто обриває, не закінчує речення. Вони допомагають виражати емоційний стан мовця, його бажання, волевиявлення, психічний стан у конкретному проміжку часу, хвилювання. За їх допомогою часто оформляються найдраматичніші місця художніх творів, зображуються найзагостреніші ситуації, щоб показати схвильованість мовців, їх збентеження, тривогу, розгубленість, відчай, вагання, горе замішання, нерішучість, а також їх захоплення, радість, рішучість, упевненість у чомусь.

Ще однією значущою особливістю синтаксису Оксани Забужко є використання стилістичних фігур еліпсису та парцеляції. Конструкції еліпсису надають висловленню динамічності, експресивної виразності, створюють видимість живого, невимушеного усного мовлення. У художній мові парцеляція використовується для створення стилістичних ефектів живомовності, невимушеності, спонтанності спілкування. Її використовують в описах для зображення обставин дії, актуалізації окремих деталей, для передачі емоційно-психічного стану персонажа, для конкретизації змісту базової частини вислову, для ритмізації прози, створення в читача ефекту "присутності", безпосередності відчуттів, на які зорієнтоване зображення.

Не можна оминути увагою ще й того факту, що прозі Оксани Забужко характерне часте використання питальних і окличних речень. Питальні речення з різноманітними інтонаційними нашаруваннями у О. Забужко становлять складний комплекс стилістично осмислених побудов. Вони виражають численні емоційні пориви, найтонші порухи чуттєвого стану людини та її інтереси. Крім цього, вони також виступають формою передачі легких, швидкоплинних емоційно-експресивних відтінків, а загалом - всієї психології героїв. Їхні сумніви, розпачі, безсилля, безпорадність, хвилювання, непевність у своїх силах знаходять свій вияв через інтонаційну форму питального типу. Окличні речення виражають різні художньо-стилістичні факти мовлення, передають психологічний стан людини, її волевиявлення, реакцію на навколишню дійсність.

Одним із найвиразніших стилістичних прийомів є використання звертання. У письменниці найчастіше це назви людей, що несуть і собі іронію. Іронія часто посилюється зменшено-пестливими суфіксами. Займенники при звертаннях мають виразно інтимізуюче значення, проте звертання, не супроводжувані, а виражені займенником, найчастіше передають недоброзичливе ставлення, осуд, зневагу. Письменниці притаманна також діалогізація усно-розмовної мови персонажів. Часто головна героїня у роздумах звертається сама до себе. У такому випадку звертання виконує у письменниці роль самохарактеристики.

Список використаної літератури

1. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений / Оценка, событие, факт / Н. Д. Арутюнова. - М.: Наука, 1988. - 338с.

2. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура Української мови: Навчальний посібник для студ. філ. спец. вищ. навч. закладів / Н.Д. Бабич. - Львів: Світ, 2003.

3. Бацевич Ф.С. Філософія мови: Історія лінгвофілософських учень: підручник / Ф.С. Бацевич. - К.: Академія, 2008. - С. 128 - 134.

4. Бацій І.С. Краса і сила слова: Бесіди про мову художнього твору / І.С.Бацій. - К. Рад. шк., 1983. - 97с.

5. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка / Л.А. Булаховский. - Харков, 1936.

6. Ващенко В. С.: Особистість, науковець, громадянин: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, 26 - 27 квітня 2007 р., м. Дніпропетровськ / М - во освіти і науки України , Дніпропетровський нац. ун - т. / В.С. Ващенко. - Дніпропетровськ: Пороги, 2007 - С. 19 - 22.

7. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Ч. 1. / В.С. Ващенко. - Харків, Вид - во ДУ., 1985. - 266с. - С. 138 - 169.

8. Вихованець І.Р. Грамматика української мови. Синтаксис: Підручник. / І.Р. Вихованець. - К.: Либідь, 1993. - 368с. - С. 5 - 51.

9. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови: [відп. ред. К.Г. Городенська]. / І.Р. Вихованець. - К.: Наук. Думка, 1992. - 224 с.

10. Вісник Київського університету: Історико-філологічні науки. Вип. 1. - К., 1991. - С. 83 - 87.

11. Вісник Харківського державного університету: №309: Актуальні проблеми теорії комунікації та викладання іноземних мов. - Харків, 1997. - С. 101 - 104.

12. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць / А.Н. України. Ін - т. мовознавства ім. О.О. Потебні / К.Г. Городенська. - К.: Наук. Думка, 1991. - 192с.

13. Дослідження з синтаксису української мови. - К.: Вид - во АН УРСР, 1958. - 295с.

14. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч. посібн / П.С. Дудик. - К.: Академія, 2005.

15. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика / С.Я. Єрмоленко. - К.: Наук. Думка, 1982. - 210с.

16. Забужко О.С. Польові дослідження з українського сексу / О.С. Забужко. - Режим доступу. - http://exlibris.org.ua/text/ukrsex.html

17. Зарубежная лингвистика. - М., 1999. - Вип. 2. - С. 254 - 264.

18. Звучащий текст: Сборник науч. аналит. обзоров. - М.: ИНИОН, 1983. - с. 173 - 217.

19. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови / А.П. Коваль. - К.: Вид - во при КДУ вид - го об'єднання «Вища школа», 1987.

20. Кожина М.Н., Дускаева Л.Р., Салимовский В.А. Стилистика русского языка: Учебник / М.Н. Кожина, Л.Р. Дускаева, В.А. Салимовский. - М.: Флинта / Наука, 2008. - 462с.

21. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: Навч. посібн. - 5 - те вид., стер. / Г.О. Козачук. - К.: Вища школа, 2004. - 287с.

22. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: Формування і розвиток категорії оцінки: Монографія / Т. Космеда; Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. - Львів, 2000. - 350 с.

23. Мацько Л.І. Риторика / Л.І. Мацько. - Режим доступу. -http://pidruchniki.com.ua/12090613/ritorika/partselyatsiya

24. Мацько Л.І. Стилістика української мови: підручн. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл. / Л.І. Мацько. - К.: Вища шк., 2005. - 462с.

25. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 9, Сучасні тенденції розвитку мов. - К.: НПУ, 2009. - Вип. 4.: До 175-річчя НПУ ім. М.П. Драгоманова. - С. 16 - 20.

26. Наукрвий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 10, Проблеми грамматики і лексикології української мови.: М. - во осв. І науки Укр., НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К.: НПУ, 2007. - Вип. 3. - С. 103 - 110.

27. Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. - 1985. - 500с.

28. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: підручн. для студ. гум. спец. вищ. навч. закл. осв. / О.Д. Пономарів. - Тернопіль: Навч. кн. - Богдан, 2000.

29. Русский язык и литература: проблемы изучения и преподавания в школе и вузе: Сборник научных трудов. - К., 2009. - С. 42 - 45.

30. Синтаксична будова української мови. - К.: Наук. думка, - 1968. - 202с.

31. Слинько І.І. Синтаксис сучасної української літературної мови: Проблемні питання: Навч. посібн. для студ. філ.. фак - тів / Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М. Ф. ; Мін. осв. України ; [ред. В.А. Кондратенко]. - 2 - ге вид. переробл. і доп. - К.: Вища школа, 1994. - 670с.

32. Стилістика української мови: Зб. наук. праць / М - во осв. Укр. КДПІ ім.. О.М. Горького; [редкол. Л.І. Мацько (відп. ред.) та ін.]. - К.: КДПІ, 1990. - 108с.

33. Сучасна літературна українська мова. Синтаксис [за заг. ред. акад. АНУРСР Білодіда І.К.]. - К.: Наук. думка, - 1972, 512.

34. Сучасна літературна українська мова. Стилістика. [за аг. ред. акад. АНУРСР Білодіда І.К.]. - К.: Наук. думка, - 1973.

35. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; [за ред.. М.Я. Плющ.]. - К.: Вища шк., 1994. - 414с.

36. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. / [за заг. ред. акад. АН УРСР І,К, Білодіда]. - К.: Наук. думка, - 1972.

37. Сучасна українська мова. Синтаксис: Навч. посібн. / С.П. Бевзенко, Л.П. Литвин, Г.В. Семеренко. - К.: Вища шк., 2005.- 270с.

38. Курс русского литературного языка / [под ред. Булаховского Л.А.]. - К.: 1952-1953.

39. Содержательные аспекты предложения и текста: Межвуз. темат. сб. - Калинин: КГУ, 1983. - С. 3 - 15.

40. Ткаченко А.О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: Підр. для студ. вищ. навч. закл. з гум. спец. філол., журналістика, літ. Творчість. / А.О.Ткаченко. - К.: Правда Ярославичів, 2003 - 448с.

41. Томашевський Б.В. Стилистика. Учеб. пособие. - 2 - е узд., испр. и доп. / Б.В. Томашевський. - Л.: Изд - во ЛГУ, 1983. - 288с.

42. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови: Монографія / В.А. Чабаненко; М - во осв. і наук. Укр., Запорізький держ. ун- т. - Запоріжжя, 2002. - 351с.

Размещено на Allbest.ru