Протягом дослідження було здійснено аналіз особливостей різних типів лексики на матеріалі ряду статей гуманітарного профілю політологічної тематики під назвою "Dedovshchina: From Military to Society", який ґрунтується на текстах оригіналів, опублікованих у посібнику з політології Е. Етріджа [43], і українських перекладах у виконанні В. Журавського [42].

The term "Dedovshchina" is widespread in post-Soviet Russia but difficult to translate into foreign languages. Indeed, translation itself does not convey either the polysemy of this word nor reflect the complexity of practices it refers to [43, с.112]. Термін "дідівщина" широко поширений в пострадянській Росії, але важко перекладається на іноземні мови. Дійсно, переклад не може передати ні багатозначність цього слова, ні відобразити складність цього феномену [42, с.257].

У цьому прикладі варто звернути увагу на термін dedovshchina, який, по суті є реалією пострадянських країн. Він походить з армійського жаргону, але за часи існування став науковим феноменом, дослідженням якого займаються багато наук, у тому числі політологія. В англійській мові це поняття є неологізмом, сенс якого для недосвідченого читача недосяжний. Як можна простежити, цей термін був запозичений шляхом транскрибування і тому при зворотному перекладі проходить аналогічну трансформацію - дідівщина. Ще одним політологічним терміном є поняття post-Soviet, яке позначає не стільки географічний, скільки політичний, економічний та культурний регіон. В українській мові існує сталий еквівалент - пострадянській. Комунікативною метою цієї частини тексту є переконання читачів у складнощах пов'язаних з феноменом "дідівщини". Особливості прагматики полягають в тому, що переклад на мову, з якої було запозичене це поняття не потребує жодної додаткової адаптації.

Dedovshchina is not only hazing, bullying or bizutage. Formed from the root "ded", which means "grand-father" in Russian, dedovshchina is manifested as violence exerted by older conscripts on younger ones. It is a military phenomenon but influenced by social, political and economic realities of Russia. Inherited from the Soviet period, dedovshchina is nowadays nurtured with post-Soviet practices and new values [43, c.117].

Дідівщина - це не лише злі жарти над новачками, знущання чи розіграші. Сформована з кореня "дід", що на російській мові означає "дідусь", дідівщина проявляється як насильницькі дії старших призовників над молодшим. Це військове явище, яке знаходиться під впливом соціальних, політичних і економічних реалій Росії. Виникнувши в радянські часи, дідівщина успадкувала пострадянський досвід і отримала нові значення [42, с.262].

У поданому відрізку тексту варто відмітити поняття hazing, bullying та bizutage. Ці терміни позначають різні види порушень людської гідності. До того ж bizutage - це неологізм, який виник шляхом запозичення з французької мови. Всі вони мають словникові еквіваленти, а саме злі жарти над новачками, знущання чи розіграші. Вираз violence exerted ми переклали як прояв насильницьких дій, тому що такий варіант цілком адекватний для читача МП. Військовий термін conscripts передається шляхом підбору словникового еквіваленту - призовники. Очевидно, що комунікативний намір автора спрямовано на привернення уваги читача стосовно розкриття суті цього феномену.

Based on scientific research and practical experience, we wish to explain the nature of the problem, its origins and how it is being managed. We intend, not only to study dedovshchina as a military phenomenon, but also to place it in the broader context of Russian society today [43, с.120].

На основі наукових досліджень і практичного досвіду, ми хочемо, пояснити сутність проблеми, її витоки і те, як вона керується. Ми маємо намір не лише розглянути дідівщину як військове явище, але і розмістити його в більш широкому контексті російського сучасного суспільства [42, с.270].

У цьому розділі статті з політології автор виголошує мету і сутність дослідження комунікативним адресам. Текст насичений загально науковими термінами (military phenomenon, broader context) і тому не викликає жодних складнощів стосовно сприйняття цільовою аудиторією (студентством, науковцями) і не потребує особливих фонових знань. Перекладачу достатньо було передати їх шляхом калькування.

Dedovshchina appears at the centre of tensions between conflicting trends in Russia today: liberalism, communitarianism, capitalism, and patriotism. Is dedovshchina comparable to violence in other state institutions (prisons, schools, etc.)? Is dedovshchina a specifically Russian problem, or is harassment of young soldiers a universal phenomenon? We provide a comparative and multi - disciplinary analysis of the problem [43, с.125].

Дідівщина знаходиться в центрі напруженості між конфліктуючими тенденціями сучасної Росії: лібералізмом, комунітаризмом, капіталізмом, і патріотизмом. Чи можна порівняти дідівщину з насильством в інших державних установах (тюрми, школи тощо)? Чи є дідівщина специфічно російською проблемою, або ж переслідування молодих солдат - це глобальне явище? Ми надамо порівняльний та міждисциплінарний аналіз проблеми [42, с.272].

У цьому прикладі зустрічаються власне політологічні поняття, які позначають специфічні суспільні та політичні течії - liberalism, communitarianism, capitalism, patriotism. Переклад був здійснений шляхом використання словникових еквівалентів лібералізм, комунітаризм, капіталізм, і патріотизм. Особливість прагматичної функції в цій ситуації полягає в тому, що для повного розуміння ситуації читач повинен володіти інформацією стосовно загальних та різних рис цих течій і аналізувати політичну ситуацію в Росії. Поняття universal phenomenon ми переклали, як глобальне явище, а не універсальний феномен, що зумовлено комунікативною метою статті. Вочевидь маються на увазі країни колишнього СРСР, зокрема Україна. Загально наукові поняття comparative and multi-disciplinary analysis в українській традиції відомі як порівняльний та міждисциплінарний аналіз.

This first part is dedicated to the sociological dimension of dedovshchina. In his paper "The Anthropology of Regimented Society. Relations of Dominance in Social Interactions among Russian Soldiers" (published in Moscow in 2002), Konstantin Bannikov analyzes the consequences of the dissemination of archaic violence produced by the Russian army among the society [43, с.130].

Ця перша частина присвячена соціологічному вимірюванню дідівщини. У своїй роботі "Антропологія регламентованого суспільства. Відносини домінування в соціальній взаємодії між російським солдатами" (видана в Москві в 2002 році), Костянтин Банніков аналізує наслідки архаїчного насильства, яке російська армія поширює в суспільстві [42, с.277].

Як бачимо, автор статті використав посилання на наукову працю "The Anthropology of Regimented Society. Relations of Dominance in Social Interactions among Russian Soldiers". Ця робота не відома широкому загалу, але шляхом дослівного перекладу отримуємо назву "Антропологія регламентованого суспільства. Відносини домінування в соціальній взаємодії між російським солдатами", яка дозволяє читачу МП зрозуміти прагматику і комунікативну функцію думки з контексту. Варто також звернути увагу на переклад складених термінів sociological dimension of dedovshchina та the consequences of the dissemination of archaic violence, який здійснюється шляхом аналізу окремих лексичних компонентів та їх відтворення відповідно до норм МП та конкретної синтаксичної структури речення, в якому вони функціонують: соціологічне вимірювання дідівщини та наслідки архаїчного насильства.

Anna Lebedev, in "L'йpreuve du rйel.comprendre la tolйrance des familles vis-а-vis des mauvais traitements subis par les conscrits de l'armйe russe" studies families' letters to the Moscow-based Committee of Soldiers' Mothers in order to understand the perception of military violence in Russian society. She deals with the ambiguities of Russian society wherein dedovshchina is considered as the principal reason for draft evasion but accepted as a social necessity too [43, с.134].

Анна Лебедєва в праці "Перевірка реальністю. Розуміння толерантності сім'ї по відношенню до жорстокого поводження з призовниками в російській армії" проводить дослідження листів сімей до московського Комітету солдатських матерів з метою зрозуміти сприйняття військового насильства в російському суспільстві. Вона досліджує двозначність російського суспільства, в якому дідівщина розглядається в якості основної причини ухилення від служби, але водночас сприймається як соціальна необхідність [42, с.282].

Складність для перекладача з англійської мови може становити франкомовна назва праці "L'йpreuve du rйel.comprendre la tolйrance des familles vis-а-vis des mauvais traitements subis par les conscrits de l'armйe russe". У випадку, якщо перекладач не володіє французькою мовою в українському варіанті можна залишити оригінальну назву або скористатися допомогою компетентного фахівця - "Перевірка реальністю. Розуміння толерантності сім'ї по відношенню до жорстокого поводження з призовниками в російській армії". Власною назвою є й найменування організації Committee of Soldiers' Mothers. Українським еквівалентом є Комітет солдатських матерів. Поняття draft evasion В. Журавський переклав шляхом конкретизації - ухилення від служби.

Anton Oleynik, one of the best specialist of Russian prisons, proposes in "Dedovschina as an element of the `small society': evidence from Russia and other countries" a comparison of informal relationships among prisoners and among conscripts. His concept of "small society" is useful to describe what Bannikov calls "archaic rituals" in the army. Thanks to these three contributions, dedovshchina appears as a useful case for understanding the transformation of social realities in post-Soviet Russia [43, с.137].

Антон Олійник, один з кращих фахівців з російських в'язниць, проводить у праці "Дідівщина як елемент "малих суспільств": свідоцтва з Росії та інших країн" порівняння неформальних відносин серед ув'язнених і серед призовників. Його концепція "малого суспільства" сприяє опису того, що Банніков називає "архаїчними ритуалами" в армії. Ці три праці сприяють розумінню поняття дідівщини у світлі перетворення соціальної реальності в пострадянській Росії [42, с.255].

Особливість прагматичної функції цієї статті полягає в тому, що в ній розкритті основні поняття та елементи, характерні для пострадянського світу. Як бачимо, в англійську мову відповідні політологічні та соціологічні реалії пришли з російської, української та інших мов республік колишнього СРСР. Тому зворотній переклад не викликає жодних особливих труднощів. Наприклад, терміни-неологізми, що позначають авторські концепції, такі як "small society" та "archaic rituals" передаються шляхом калькування - "мале суспільство" та "архаїчні ритуали" відповідно.

Indeed, this phenomenon can only be understood in the more global context of Russian history and culture. Vadim Mikhailin, in "Russian Army Mat as a Means of Code Speaking", shows that language carries on a rather specific function connected with creating a man's identity as a `military', i. e. a member of the armed forces. The military milieu has always been absolutely adequate for the `mat-speaking' (slang) [43, с.140].

Дійсно, це явище можна зрозуміти лише в більш глобальному контексті російської історії і культури. Вадим Михайлін, у праці "Російський армійський мат як засіб закодованого спілкування", показує, що мова виконує вельми специфічні функції, пов'язані зі створенням ідентичності людини як "військового", тобто чоловіка зі складу збройних сил. Військове середовище завжди було абсолютно адекватним для "матерщинників" (тих, хто спілкується грубим сленгом) [42, с.258].

Даний уривок насичений неологізмами та реаліями. Особливої уваги потребує переклад назви праці "Russian Army Mat as a Means of Code Speaking". Термін Mat був транслітерований з російської мови, тому доречно провести зворотну трансформацію. У вітчизняній дійсності цим поняттям позначають нецензурну лексику, проте у поданій праці він представлений як "засіб закодованого спілкування". Комунікативною метою цього дослідження, вочевидь, є прагнення проаналізувати явище мату з вузько наукової соціально-політичної точки зору. Але це передбачає володіння читачем інформацією стосовно прагматичних характеристик терміну, тобто особливості його вживання в МП. Похідне від цього поняття mat-speaking буквально позначає людей, що спілкуються матом або "матерщинників". У статті автор надає пояснення, що мається на увазі активне використання сленгу. Але в українській мові під матом розуміється вульгарна лексика. Тому для того, щоб адаптувати переклад до дійсності МП, але порушити комунікативного наміру автора перекладач використав варіант грубий сленг.

In order to participate in the debate about the specificity of dedovshchina in Russia, two papers are devoted to foreign cases. The first one is devoted to a former Sovietised army, that of the Czech Republic. The second article is devoted to a Western European army, this time that of the United Kingdom. In her paper on Czech conscripts, Hana Cervinkova shows social phenomena close to Russian ones: army service is informally divided into four separate parts and the person's place in the hierarchy is fully determined by the time that they have spent in the military [43, с.143].

Дві наукові праці присвячено закордонним випадкам з метою поширити дискусію стосовно специфіки дідівщини в Росії. Перша з них досліджує проблему армії радянського типу в Чеській Республіці. Друга стаття присвячена західноєвропейському типу армії, яка була на той час в Сполученому Королівстві. У своїй статті про чеських призовників, Гана Червнікова показує соціальні явища, які близькі за своєю суттю до російських: служба в армії неофіційно розділена на чотири окремі частини і місце людини в ієрархії повністю визначається часом, який вона провела в армії [42, с.261].

Центральне місце в цій частині статті займає прагматична функція. Автор посилається на історичні дані, тобто мається на увазі, що читачу відомі політичні, соціальні, економічні тощо реалії епохи соцтабору. Що стосується перекладу лексики, то варто звернути увагу на військову класифікацію типів армії з політологічної точки зору: Sovietised army та Western European army, під час перекладу яких ми додали слово тип з метою конкретизації понять - армія радянського типу та армія західноєвропейського типу. Зазначимо, що буквальний переклад призвів би до створення недолугих термінів "радянизована армія" та "західноєвропейська армія", які жодним чином не відповідають ні комунікативній, ні прагматичні меті праці.