Фразеологія, що сформувалася як лінгвістична дисципліна порівняно нещодавно, у теперішній час привертає все більшу увагу вчених. Фразеологічні одиниці вивчаються не тільки як власне лінгвістичні феномени, але і як засіб закріплення досвіду і менталітету етносу, і як засіб надання екстралінгвістичної інформації, пов'язаною з людиною, і як один зі шляхів відображення культури народу. Але основні поняття, що відносяться до сфери фразеології, не визначені, існують різні точки зору з багатьох питанням. Це стосується навіть таких базових питань, як визначення поняття "фразеологізм" і обмеження складу фразеології. Без осмислення зазначених питань дослідження фразеологічних одиниць ні в яких аспектах. Особливо важливе з'ясування названих вище й інших особливостей у даний час, коли фразеологія починає вивчатися в руслі когнітивної лінгвістики і прагмалінгвистики. Величезна безліч підходів і визначень не просто створює труднощі, а є перешкодою в рішенні будь-яких дослідницьких задач. Викладене свідчить про необхідність не тільки з'ясування наукового апарата фразеології, але і дослідження одиниць фразеології з урахуванням досягнень різних напрямків лінгвістики.

Перш ніж вчені звернули увагу на комунікативний і культурно-людський фактори в мові, фразеології довелося пройти чималий шлях. Етапи, пройдені фразеологією, починаючи від структурно-семантичної парадигми і закінчуючи антропологічної, зіграли важливу роль у її становленні і розвитку. У зв'язку з зазначеною особливістю короткий аналітичний огляд шляхів, пройдених фразеологією як лінгвістичною дисципліною, представляється не тільки цікавим, але і необхідним.

До 30-х років ХХ століття фразеології приділяли увагу тільки при дослідженні семантики, синтаксису, словотвору. Окремими питаннями фразеології займалися М.М. Покровський, Е.Д. Поливанов, В.К. Поржезинський, А.А. Потебня, И.И. Срезневський і деякі інші вчені [194, 195, 210, 213].

Використовуючи досягнення своїх попередників, питання про фразеологію як лінгвістичній дисципліні поставив академік В.В. Виноградов, роботи якого стали основними і сприяли активному дослідженню проблем фразеології не тільки в українській, але й в зарубіжній лінгвістиці [44, 45]. Ідеї вченого були розвиті поруч послідовників [20, 21, 74, 102, 119, 124, 148, 157, 206, 209], що послужило підставою до появи фразеологічної школи, основною задачею якої було виявлення структурно-семантичних особливостей фразеологічних одиниць і їх обмеження від слів і сполучень слів. Аналізуючи подібності і відмінності фразем від вільних сполучень слів і лексичних одиниць, вчені намагалися виділити основні категоріальні ознаки ФО, що дозволяли віднести стійке сполучення до категорії фразеологічних оборотів і були важливим до визначення поняття "фразеологізм", висунутого різними дослідниками. Наприклад, О.С. Ахманова основною диференціальною ознакою ФО вважає цілісність номінації. На її думку, фразеологізм являє собою словосполучення, у якому семантична монолітність переважає над структурною роздільністю складових його елементів, в наслідок чого воно функціонує в складі пропозиції як еквівалент окремого слова. Вибір зазначеної ознаки в якості диференціального вплинув на точку зору О.С. Ахмановой щодо мовного статусу компонентів фразеологічного звороту. Автор затверджує, що компонент Фо - це не слово, а лише його тінь, ознака [21]. Н.М. Шанський затверджує, що фразеологічний зворот являє собою відтворену в готовому виді одиницю мови, постійну за своїм значенням, складові і структурі і складається з двох або більш ударних компонентів словного характеру [209]. На думку автора, основною категоріальною ознакою фразеологічного звороту, що відмежовує його вид вільного сполучення слів і в той же час зближуючим його словом, є відтворюваність. Властивістю відтворюваності автор пояснює і всі інші ознаки, однаково властивим словам і фраземам, насамперед стійкість і цілісність значення. У якості головної диференціальної ознаки фразеологізму В.Л. Архангельським виділяє внутрікомпонентні зв'язки, що випливає з визначення самого поняття "фразеологічна одиниця", що висуває вчений. Автор затверджує, що фразеологічний зворот "представляє не просто синтаксично складене слово, а постійне традиційно відтворене відношення між словами, що складають строго визначений роздільно оформлений за законами граматики звуковий комплекс, що володіє стабільним значенням, що не виводиться із суми значень слів-компонентів, хоча і виникає на їхній основі" [19, с.60].

Існують і інші точки зору на розглянуте питання, згідно яким у якості основної диференціальної ознаки ФО виступає семантична цілісність [185], неперекладність на інші мови [156], еквівалентність фраземи слову [164], функціонально-семантична комплікативність [51] та ін.

На думку Ю.А. Гвоздарева, негативною стороною багатьох досліджень є однобічність аналізу ФО. Одні вчені на перший план висувають тільки "зовнішні" ознаки фразем (наприклад, відтворюваність у мові, окремість ФО), інші приділяють особливу увагу "внутрішнім" ознакам оборотів (внутрікомпонентні зв'язки, сполучуваність лексем і семем). Вчений вважає, що фразеологічна одиниця повинна вивчатися різнобічно. Сам же автор дає наступне визначення поняттю "фразеологізм": ФО - "стійкі у мові і відтворювальні в мові складові мовні одиниці маюче самостійне значення, що складаються з двох або більш слів, з яких хоча б одне має фразеологічно зв'язане значення" [56, с.18].В.П. Жуків також вважає, що фразема наділено не одним, а цілим комплексом об'єднуючих ознак. До стійкості і семантичної цілісності значення, учений додає відтворюваність, роздільно оформлене будівля, незамкнутість структури. З урахуванням зазначених ознак і перехідних явищ у системі ФЕ учений формує поняття "фразеологізм", під яким розуміє "відтворений у мові оборот, побудований за зразком сурядних або підрядних словосполучень (непредикативного або предикативного характеру), що володіє цілісним (або рідше - частково цілісним) значенням і сполучиться зі словом" [76, с.5].А.И. Молотків називає три основних ознаки ФО: лексичне значення, компонентний склад і наявність граматичних категорій. З огляду на дані ознаки, учений затверджує, що фразеологізм складається не зі слів, а з компонентів, що втратили ознаки слова [119].

Відмінною рисою даного періоду було надмірне захоплення структурними методами опису ФО і відмовлення від дослідження проблем фразеології стосовно до мовної діяльності. Однак незважаючи на це "класичний" період не можна назвати неплодотворним для фразеології. Аналіз структурно-семантичної парадигми зіграв свою позитивну роль у розвитку фразеології розглянутого періоду і намітив подальшу парадигму дослідження.

Опис фразеологізмів як особливого роду знаків мови, що володіють категоріальними ознаками і відповідно специфічній для них структурою і значенням, привело до виділення фразеології як самостійної лінгвістичної дисципліни і становленню "посткласичного" періоду в розвитку фразеології. Центральним для фразеології даного періоду стало питання про обмеження складу фразеології, уточненні її класифікаційної бази. Велика увага вчені продовжували приділяти відтворенню теоретичних положень концепції академіка В.В. Виноградова, а також питанню про обсяг фразеології. Зазначене питання має концептуальний характер, оскільки від його рішення залежить, з одного боку, включення до складу фразеології прислів'їв і приказок, предикативних сполучень знаменних і службових слів, а з іншого боку - розробка основних для фразеологічного складу мови методів дослідження, обумовлених категоріальними ознаками аналізованих об'єктів. Численні дослідження привели вчених до думки про те, що рішення проблеми обсягу фразеології залежить не від здатності фразем сполучити в собі різнобічні ознаки, а і від приналежності до одиниць "номінативного інвентарю мови" [184 c.75].

Наприкінці 70-х - початку 80-х років у фразеології виникла потреба в створенні нових методів дослідження, оскільки системно-класифікаційний підхід практично цілком вичерпав себе. Учені звернули увагу, що вивчення фразеології окремо від інших лінгвістичних дисциплін не дозволяє виявити їхню знакову специфічність. Однієї з найвідоміших концепцій, спрямованих на виділення фразеології з рамок самостійної лінгвістичної дисципліни, є концепція М.М. Копыленко і З.Д. Поповой. Учені поняттю "фразеологізм" віддають перевагу поняттю "фразеопоєднання", що є однослівним еквівалентом раніше вживався терміна сполучення лексем. На думку авторів, їхній термін покриває усі види сполучень лексем від так званих "вільних" до ідіом. Однак дослідники не виключають із уживання термін <<фразеологізм, якщо його інтерпретувати як фразеопоєднання з конотативними лексемами, а також терміни "ідіоматична фраза", "стійка фраза", "під якими розуміються відтворені фразеопоєднання із синтаксичною структурою пропозиції, що включають конотативні лексеми>> [97, с.77]. Прийняте лінгвістами визначення відбиває їхнє розуміння фразеології як науки про сполучуваності лексем, що несуть різні типи семем (Д1Д1, Д1Д2, Д1ДО1, Д1ДО2, Д1ДО3 і ін.), тобто сполучуваність слів, розглянутої з погляду можливого з'єднання лексем і відповідності або невідповідності типів цього з'єднання значенням окремих слів.

Незважаючи на всю привабливість даної концепції, у ній відсутній опис номінативних особливостей конотативних семем. Автори не дають пояснень і щодо причин виникнення зазначених типів сем у мові.

Кінець "посткласичного" періоду був ознаменований зміною системно-класифікаційного підходу функціонально-семантичним. Даний період характеризується дослідженням специфіки значень ідіом у відмінності від значень слів, а також вивченням структури змісту цього значення. Особлива увага приділяється аналізові внутрішньої форми ФО, її образній підставі (метонімічність, метафоричність, символістика, і т.д.), що знайшло відображення в роботах Н.Н. Кириловій, А.М. Мелерович, А.Д. Райхштейна, Ю.П. Солодуба, А.И. Федорова, Т.З. Черданцевой і інших учених [17, 27, 69, 73, 78, 95, 126 184, 188, 189, 201]. Дослідження мотиваційної підстави фразеологізмів указує на звертання проблематики фразеології до номінативного аспекту семантики ФО, що безпосередньо зв'язаний з вивченням їхнього комунікативного призначення.

Найбільше докладно комунікативний підхід до опису фразеологічних одиниць представлений у роботах А.М. Эмировой [215, 216]. Автор звертає увагу на те, що функціональна характеристика ідіом - їхнє комунікативне призначення - нерозривно зв'язане з їхньою змістовною характеристикою. Позитивним, на наш погляд, у зазначеній концепції є те, що "комукативний аналіз ідіом припускає опис усіх їх "складових" - змісту, структури і вживання в мові" [216, с.6]. Представлений підхід орієнтований одночасно на що говорить і слухає, що допомагає не тільки з'ясувати, як фраземи сприймаються слухаючої, включаються говорячими у мову, але і визначити специфіку фразеологічного значення з урахуванням комунікативних функцій фразем. З огляду на зазначені положення, А.М. Эмирова визначає фразеологічні одиниці як "стійкі за формою, відтворені, експресивні сполучення слів, що володіють цілісним, як правило, переносним значенням" [Там же].

Слід зазначити, що комунікативний підхід до дослідження ФО є як би перехідним між посткласичним і сучасним періодами розвитку фразеології

Зазначений перехід намітив нову парадигму дослідження фразеологічного складу мови, яку можна назвати антропологічної. Даний період породив нові теоретичні підстави для розгляду матеріалу фразеології і його знакової природи.

В даний час лінгвістичні особливості фразем вивчаються в сукупності з комунікативними і національно-культурними язиковими процесами. Особлива увага приділяється дослідженню язикового фактора в людині, тобто впливові наївної картини світу на людину і формуванню його язикової і культурно-національної самосвідомості. Т.З. Черданцева справедливо затверджує, що ідіоматика в силу своєї специфіки може розглядатися "як одне з джерел пізнання елементів культури язикового колективу, культури в антропологічному змісті, тобто комплексу проявів матеріального, соціального і духовного життя народу" [203, с.267]. З огляду на дану інформацію, автор указує на перевагу розгляду фразеологічних одиниць стосовно до мовної діяльності, тобто в контексті. В.В. Маслова називає фразеологічні одиниці "джерелом премудрості" народу, що зберігає і відтворює його менталітет, його культуру від покоління до покоління. На думку вченого, фразеологічний оборот - тобто хоронитель культурної інформації" [112, с.87-88]. В.Н. Телия звертає увагу на те, що ідіоми "являють собою мікротексти, у номінативну підставу яких, зв'язане із ситуативним характером що позначається, утягуються при його концептуалізації всі типи інформації, характерні для відображення ситуації в тексті, але представлені у фразеологізмах у виді "згортки", готової до вживання як текст у тексті" [184, с.8]. Автор затверджує, що саме текстова природа фразем обумовлює необхідність їхнього дослідження в рамках антропологічної парадигми. Дана концепція представляє нам фразеологічний оборот, не обмежуючи його ні граматичними рамками словосполучення, ні умовою обов'язковості семантичного переосмислення компонентів і т.д. Приймаючи широкий підхід до вивчення фразеології, В.Н. Телия розуміє під фразеологічної одиниці "загальна назва семантично зв'язаних сполучень слів і пропозицій, що, на відміну від подібних з ними за формою синтаксичних структур, не виробляються у відповідності с загальними закономірностями вибору і комбінації слів при організації висловлення, а відтворюються в мові у фіксованому співвідношенні семантичної структури і визначеного лексико-граматичного складу" [107, с.559].

Представлені спостереження дозволяють звернути увагу на перевагу антропологічної парадигми, зокрема "людського фактора" у дослідженні фразеології: фраземи являють собою частина номінативного складу мови, що відбиває у своїй семантиці досить довгий процес розвитку культури і побуту народу, його історію. Зазначені особливості дозволяють деяким фраземам, на відміну від лексичних одиниць, цілком забезпечити найменування пізнаних людиною сторін дійсності. До оборотів такого типу відносяться ФО, що не мають відповідностей у системі слів. Дана група фразеологізмів не тільки заповнює відсутні в лексичній системі лакуни, але і є єдиним позначенням більшості ситуацій, властивостей, предметів, станів і т.д.

Великий інтерес до вивчення людського фактора в мові, а також виявленню і дослідженню форм системної організації фразеологічного складу мови, усі частіше змушує звертати увагу дослідників на розвиток досить нового напрямку в області фразеології - фразеологічної ідеографії. Предметом даного напрямку є вивчення фразеологічної картини світу і створення ідеографічних словників фразеологізмів. На матеріалі російської й української мов ідеографічні аспекти вивчалися, як правило, у зв'язку з дослідженням інших аспектів фразеології. Поступово виникла необхідність у рішенні основних теоретичних і практичних проблем фразеологічної ідеографії. Вивченню зазначених питань присвячена робота Ю.Ф. Прадида [153]. Свою монографію вчений присвячує тенденціям розвитку фразеографії на сучасному етапі, описові лінгвистичних і екстралінгвістичних принципів виділення фразеологічних мікро- и макро систем, проблемі інтерпретації фразеологічного значення в словнику й ін.

В даний час велика увага приділяється дослідженню фразеологічних одиниць в аспекті перехідності. Слід зазначити, що перехідними в лінгвістиці називають явища, що знаходяться на границі двох класів і характеризуються синкретизмом властивостей одиниць даних класів [140]. Учені неодноразово відзначали наявність перехідних явищ при описі типів лексичних і фразеологічних значень [9, 24, 46, 62, 75, 104 і ін]. Найбільше детально лексична і фразеологічна системи мови в руслі теорії перехідності аналізуються в роботах Л.Н. Пелепейченко [139] і В.Н. Телия [184].В.Н. Телия з урахуванням явища перехідності виділяє різні види фразеології: Фразеологія 1, Фразеологія 2, Фразеологія 3 і т.д., але не приводить критеріїв розмежування виділених підсистем. У роботах Л.Н. Полепейченко явище перехідності одержує теоретичне обґрунтування й осмислення: виявляються фактори перехідності, установлюються критерії класифікації одиниць з урахуванням перехідності і т.д. Дослідження перехідності необхідно не тільки для виділення основних факторів, характерних для фразем розглянутої групи, але і другорядних, зокрема відмінності ФО від слова, словосполучення, пропозиції, наявності категоріальних, диференціальних ознак і т.д.

Зазначена парадигма дослідження обумовлює напрямок дійсної роботи, а також вибір термінів "фразеологічна одиниця", "стійке поєднання", "фразеопоєднання", "фразеологізм", "фразема". Дані терміни використовуються в дисертаційній роботі як синонімічні і позначають "стійке в складі і структурі, відтворене предикативне або непредикативне сполучення слів, що характеризується в більшому або меншому ступені цілісністю або ідіоматичністю значення" [139, с.142]. Для аналізу відбиралися обороти аналізованої групи, що відповідають зазначеному визначенню.

Представлені спостереження звертають увагу на той факт, що наука не коштує на місці. У сучасних наукових парадигмах більш глибоко досліджуються дериваційні особливості ФО, взаємодія компонентів [7, 67,89, 105, 106, 139, 196,]. специфіка значень фразем [76, 104, 105, 125, 139, 140, 184, 69, 172, 189]. Якщо раніш указувалося тільки на наявність у фразеологізму конотативних аспектів, то зараз розглядається його прагматичний потенціал [13, 39, 53, 174, 184, 216]. Раніш учені затверджували про неможливість створення ідеологічної класифікації ФО, у даний момент дана проблема вже не представляється нерозв'язної, про що свідчать численні дослідження, що ведуться в даному напрямку, розробки принципів класифікації [4, 6, 85, 113, 139, 151, 155, 158, 208, 215 і ін.]. З розвитком антропологічної парадигми назріла необхідність вивчення ФО в аспекті проблем міжкультурної комунікації [30, 54, 48, 55, 61, 64, 93, 94, 115, 138, 177, 186, 190, 199, 207], лінгвокультурологічному аспекті [16, 25, 32, 33, 43, 50, 57, 58, 112, 145, 175, 182, 183, 187, 198, 217], що має на увазі дослідження національно-культурної специфіки фразем, символіки, гендерних особливостей.

Підсумуємо викладену інформацію і назвемо аспекти дослідження фразем, актуальні для сучасного мовознавства: виявлення подібностей і відмінностей між ФО і ЛО, визначення специфіки фразеологічного значення, місця фразеологізмів у язиковій моделі світу, установлення комунікативного призначення ФО, визначення способів представлення культурологічної інформації в семантиці фразеологічних оборотів, розробка і добір принципів фразеографії, подача екстралінгвистичної інформації в словах. Саме ці аспекти будуть враховані в дійсній роботі.

Звернемося до питання про специфіку фразеологічного значення, особливості якого можна виявити тільки в зіставленні зі значенням лексичної одиниці.

1.2 Питання про відповідність слова і фраземи з урахуванням аспекту перехідності