Вживання фразеологізмів у мові періодичних видань

Проте більшість фразеологізмів своїм виникненням завдячують різним ремеслам, видам діяльності людей -- таким, як: робота в сільському господарстві (прокласти першу борозну, орати переліг, перти плуга, одягати вуздечку, випускати віжки зі своїх рук, де не посій, там і вродиться, посіяти паніку, знаходити сокиру під лавкою, як п'яте колесо до воза, повертати голоблі); ковальське ремесло (кувати вухналі зубами, брати в лещата, попадати в лещата, дати гарту, як ковальський міх, як молотком ударити); рибальство (пійматися на гачок, піддаватися на вудку, заманити в свої сіті, битися як риба в сітях); ткацько-прядильне ремесло (розмотувати клубок, клубком ставати в горлі, нитка увірвалася, лежати в основі); кравецтво, шевство (білими нитками шитий, по нитці доходити до клубочка, як нитка за голкою, шукати голку в сіні, розплутувати вузол, з голочки, на один копил, правити на свій копил, міняти шило на швайку); транспорт (входити в колію, давати зелену вулицю, ставити на рейки, на всіх парах, натискати на всі педалі, давати задній хід, спускати на гальмах, брати на буксир, без керма і вітрил, на повних парусах, пливти за течією, тримати курс, кинути якір, рятівне коло); фінансово-торговельні операції (зводити рахунки, акції ростуть, скидати з рахівниці, брати на свій рахунок, показувати товар лицем, перший сорт, купить і продасть); військова справа (гострити меч, схрестити мечі, ламати списи, тримати порох сухим, переходити в наступ, брати на озброєння, влучати в ціль, брати з бою, викликати вогонь на себе); театрально-музична сфера (грати роль, помінятись ролями, сходити зі сцени, опускати завісу, під завісу, номер не пройде, попадати в тон, як по нотах, фальшива нота, співати з чужого голосу, співати стару пісню, інша музика); картярство (відкривати карти, сплутати карти, ставити на карту, карти в руки, козир у руках, останній козир, робити ставку, іти ва-банк, підкласти свиню) тощо.

Багато фразеологізмів з'явилося на релігійному ґрунті: земний рай, проспати царство небесне, пройти через пекло, пекельні муки, як з хреста знятий, шлях на Голгофу, віддати Богові душу, дзвонити в усі дзвони, на ладан дихати, одним миром мазані, рада б душа в рай, та гріхи не пускають.

Помітний слід у фразеологізмах залишили народні звичаї, обряди, вірування, забобони: дістати гарбуза, на рушник стати, зв'язати руки, як засватаний, пускати ману, зуби заговорювати, вставати на ліву ногу, виносити сміття з хати, з легкої руки, дорогу перейти. Стали фразеологізмами окремі характерні словосполучення з народних пісень, казок, оповідей: біле личко, чорні брови, тихі води і ясні зорі, молочні ріки й кисельні береги, казка про білого бичка, лисичка-сестричка, на злодієві шапка горить, язиката Хвеська, Кощій Безсмертний', товчеться, як Марко по пеклі; так то так, та з хати як.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому .

Розділ 2. Використання фразеологізмів у ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ

2.1 Варіанти фразеологізмів у заголовках

Простежимо, як змінюється фразеологічна форма в сучасних заголовках.

Часто трапляється поширення компонентного складу фразеологічної одиниці. Наприклад, такі заголовки: “Не перегнути б законодавчу палицю”, “Економіка наступає на горло …”, “Вчитися ніколи не пізно, проте краще - своєчасно”, “Хто в “Укрнафті” хазяїн?”, “Друковане слово податківця - не горобець”.

Використовують також заміну компонентів: “Агент брокеру не товариш”, “Сім разів відміряй, щоб один раз придбати”, “Проти бартеру всі засоби добрі” [8].

Іноді трапляється скорочення фразеологічної одиниці: “Якщо гора не йде до Магомета...”, “Не в свої сани...”, “Пусти цапа в капусту...”.

Рідше застосовують поєднання кількох фразеологізмів: “Порохова бочка приватизації, або Ведмежа послуга прокуратури”, “Що переважить у неділю - здоровий глузд народу чи важка рука олігарха...”. У чистому вигляді цей прийом зустрічається нечасто, оскільки, як правило, відбувається поєднання вже змінених (пристосованих до теми) фразеологізмів.

Гумористично обігрують фразеологізми за допомогою часткового їх перетворення. Внаслідок цього з'являються такі заголовки: “Лежачого не б'ють, а добивають”, “Хто заплутує “білі нитки”, “Мовчання не золото, а привід для судового позову”, “Вітер перемін повернув на краще”, “Бачить око, та щось із зубом”, “Іржа їсть залізо, але не завжди воно їй по зубах”, “Ріжуть курку, яка несе золоті яйця”, “Українське суднобудування поки що сидить на мілині”.

Трансформація фразеологізмів допомагає створити сучасний фразеологізм, оригінальний та неповторний, який приверне увагу читача емоційністю та експресією. Крім того, трансформований фразеологічний заголовок у поєднанні з підзаголовками полегшує сприйняття тексту з великою і складною інформаційною масою.

Цікаво дослідити походження новоутворених фразеологізмів.

Етимологія - первісна форма або значення слова [40, с. 244].

Добір фразеологізмів, шляхи його видозміни свідчать про культурний рівень нашого суспільства, про знання власного фольклору, літератури та історії.

Перш за все, звернемося до фольклору. Фольклорна основа наближує до читача. Всім відомі прислів'я та приказки, що звучать по-новому, одразу привертають увагу і скорочують кількість зайвих пояснень. Наприклад: “Ворон з ворона заборгованості не стягне”. Або емоційно-експресивні заголовки, що видозмінюють прислів'я чи приказки, наприклад: “Банк не видасть, свиня не з'їсть”.

Використовують періодичні видання і не трансформовані малозміненні фразеологізми як самостійні заголовки: “Тримайте бичка за роги”, “Робота - не вовк...”.

Часом від первинного фразеолгізму лишається менша частина. “УРП: двоє голів - добре, а один - краще”. Тут обіграли прислів'я “Одна голова - добре, а дві - краще”, використавши частину його та поєднавши пряме і переносне значення.

Пристосовані до сьогодення оновлені фразеологізми звучать колоритно: “Уряд знає, як поділити шкуру незабитого ведмедя”.

“Покажи мені свій диплом, і я скажу, хто ти”, - від первісного фразеологізму-прислів'я залишилася тільки форма, але за ритмомелодикою та за окремими деталями одразу впізнаємо прислів'я “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти”. Етимологія надає змісту нового, емоційного звучання. “На безгрошів'ї і Світовий банк - кредитор” - інший заголовок, побудований на збережені відомої форми фразеологізму. Така приказка, як “На колір і смак товариш не всяк”, у заголовковому варіанті зазвучала так: “На бюджет і смак товариш не всяк”, і стала соціально значущою та гострою. Подібно утворилися інші заголовки: “З ганчір'я по нитці - робітникові сорочка”, “Від тюрми та відставки не зарікаються”, “Не таке все страшне, як комусь хотілося б”.

В основі фразеологічних заголовків вживаються крилаті вислови з казок. дитячі лічилки: “Раз, два, три, чотири, п'ять - будем Кодекс розглядать”. В останньому випадку обрано первинну форму зумисного применшення важливості, що звела розглядання Кодексу до дитячої розваги [12].

Фольклорна основа робить заголовки емоційними, глибокими, компактними і колоритними, близькими читачеві. А ці новоутворені заголовки свідчать про те, що ми пам'ятаємо своє коріння; вони служать доказом нашої української ментальності та культури.

Але не лише фольклор є складовою нашої національної психології. Історичний досвід, освоєні нами різні твори мистецтва, літератури - все це теж має місце у нашій свідомості.

Фразеологізми - показники нашої історичної пам'яті.

Інший пласт нашої культури - література. Вона теж має своє відображення в сучасних заголовках. Крилаті вислови, трансформовані чи збережені, з різних літературних творів свідчать про вплив української, російської, світової літератур. Порівняємо такі заголовки: “Герої нашого часу - антигерої”, “На майдані коло церкви...”, “В сім'ї вольній, новій...”, “Немає правди на землі, нема її і вище”, “Не так тії вороги, як “чистії руки”.

На особистість впливають ще й інші види мистецтв, наприклад, кіно. Видозмінені сучасні крилаті вислови з кінофільмів свідчать про те, що великий пласт нашої свідомості, а можливо, і підсвідомості охоплений піснями, влучними висловами, вдалими афоризмами з фільмів. “Подзвоніть нам, подзвоніть!”, “Королям бензоколонок” доведеться грати за новими правилами”, “Ми вибираємо, нас вибирають.., або як уникнути помилок при доборі персоналу”. Треба зазначити, що використання фразеологічних структур з відомих фільмів є вдало знайденим прийомом інтимізації мовлення. Сучасна жанрова палітра ЗМІ досить жорстко-інформаційна. Тексти, перенасичені термінами, професіоналізмами, видаються читачеві “відстороненим” від його повсякденного життя, “чужими” його звичному сприйняттю.

Заголовок із відомим, нехай і переробленим висловом з кінофільму чи пісні, наближає матеріал до читача [12].

Схильність українського народу до жартів і каламбурів знайшла своє віддзеркалення й у заголовках. Цікаво, що чим гірше нам стає, тим більше ми жартуємо. Приводи для каламбурів часом досить сумні. “Гарячими були суперечки про холодну зиму”, “Двом головам тісно в одному ФДМУ (фонді державного майна України)”, “Запасний варіант Президента, бо майбутнє без варіантів”, “Жива вода” Мертвого моря, або “Чорне золото” Ізраїлю”.

Отже, дослідження первісного, трансформованого фразеологізму - це дослідження не тільки мовне, а й історичне, психологічне, побутове дослідження життя нації.

Використання стандартних фразеологічних сполук не є помилкою, але це - тяжіння до формування мовних штампів. Часто в періодичних виданнях став з'являтися фразеологізм “не за горами”: “Не за горами - викуп інвестиційних сертифікатів”, “Не за горами нові реформи”, “Банкіри поділилися гірким досвідом”, “Євро кидає виклик”, “Мистецтво з великої літери”. Стилістичного забарвлення та ефекту новизни ці фразеологізми вже не створюють. Повсякчасне вживання таких фразеологізмів призводить до зникнення всякої образності, - вони переходять у розряд штампів [12].

Іншою проблемою сучасного використання фразеологічних одиниць є калькування з російської. “Президент тут править бал”, “Темна конячка” з амбіціями лідера”, “За воду знову платять усі, і до того ж заднім числом”, “Не раз ляканий” та інші заголовки використовують невдалі переклади російських фразеологізмів замість того, щоб знайти українські відповідники.

Власне українські фразеологізми природніші, милозвучніші та ближчі й зрозуміліші читачеві. Трансформовані фразеологізми є засобом врівноваження логізації викладу та публіцистичної образності. Фразеологічні заголовки привертають увагу читачів, наближують важкий для сприймання текст до аудиторії будь-якого рівня, поглиблюють зміст, надають додаткових відтінків висвітлюваній темі. Фразеологічні заголовки закликають до спільності думок у сприйманні та розумінні інформації.

У мовному арсеналі є чимало методів, способів, засобів впливу на читача. Фразеологічні одиниці - найпотужніший серед них. І його глибинні психологічні аспекти слід вивчати.

2.2 Помилки у висловлюванні фразеологізмів

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Наприклад, коли ми хочемо поняття “посваритися” передати не словом, а фразеологізмом, то кажемо “розбити глек”. Саме розбити (а не рознести, розтрощити, роздушити) і саме глек (а не макітру, ступу, пляшку). Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам'яті, і при потребі ми їх видобуваємо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні [35, с. 138].

Наявність у якомусь фразеологічному звороті української лексики ще не є свідченням того, що зворот український. Наприклад: “Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції”. З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському вислову принять меры в українській мові відповідає не прийняти міри, а вжити заходів. Попереджувати в українській мові означає “повідомляти наперед”. Приміром: “Студентів попередили, що зимова екзаменаційна сесія почнеться на два тижні раніше”. А відповідником російського вислову предупредить (что?) распространение инфекции в нашій мові є запобігти (чому?) поширенню інфекції. Отже, наведений уривок мав би звучати так: “Треба негайно вжити заходів, щоб запобігти поширенню інфекції”.

У багатьох фразеологічних зворотах замість слів із конкретним значенням одержати й отримати вживані абстрактніші лексеми дістати, набути, здобути. Не отримати освіту, одержати перемогу, отримати досвід, отримати виправдання, як пишуть у засобах масової інформації, а здобути освіту, здобути перемогу, набути досвіду, дістати (знайти) виправдання. Таким чином, слід було написати “У Києві сьогодні дістала виправдання сила кулака”, а не отримала виправдання, як читаємо в одному з газетних текстів.

Дуже активно вживане в сучасній суспільно-політичній лексиці слово заключати, відсутнє в українській літературній мові. Ті, що використовують його, не цілком засвоїли лексичні та фразеологічні норми української мови. Наведу кілька російських фразеологічних одиниць із словом заключать та їхні українські відповідники: заключать в скобки (в кавычки) - брати в дужки (в лапки); заключать брак - брати шлюб, одружуватися; заключать в тюрьму - ув'язнювати; заключать соглашение (договор, контракт) - укладати угоду (договір, контракт).

В усному й писемному мовленні нерідко чуємо й читаємо кумедні з погляду лексико-фразеологічних норм української мови вислови: “На місці звалища мешканці молодого міста розбили парк; Страйкарі розбили намети перед міськрадою” тощо. Дієслово розбити є синонімом слів знищити, розтрощити, роз'юшити тощо. Воно входить до таких словосполучень, як розбити лоба, розбити (розірвати) кайдани, розбити серце тощо. Щодо парку або саду треба використовувати більш підхожі лексеми - посадити, насадити, виростити. Намети теж не розбивають, а ставлять або напинають (як у прямому, так і в переносному значенні).

В одній із газет читаємо: “Як полягають справи …?” Це невдалий варіант перекладу російського вислову как обстоят дела? Правильно його слід перекладати просто як справи? Українське слово полягати є відповідником російських состоять, заключаться. Наприклад: “В чем состоит (заключается) Ваша задача? - У чому полягає Ваше завдання?”. Російський вислів как бы не так є експресивним синонімічним замінником заперечної частки нет: “Думаешь, он сдержал свое обещание? Как бы не так” Його українські відповідники аж ніяк, де там. Один із них і треба було б використати в уривку з газетного тексту: “Думаєте, хоч хтось отямився? Аби не так” - “Думаєте, хоч хтось отямився? Де там” замість аби не так.

Фразеологічні звороти різних типів досить часто використовують у пресі як один із найважливіших засобів посилення й відсвіження експресії та поглиблення логізації викладу.

До особливо улюблених мовних одиниць такого ґатунку належать прислів'я й приказки та крилаті вислови. На жаль, при використанні усталених зворотів трапляється чимало недоречностей. Часто-густо автори не завдають собі клопоту відшукати в скарбниці української фразеології найкращий варіант, а вдаються до першого-ліпшого, що спаде їм на думку. Найчастіше це буває калька з російської мови. Скажімо, журналіст однієї з телепередач говорить: “Питання між кандидатами в депутати розподілилися слідуючим чином” (тобто дослівно перекладає рос. следующим образом). За лексико-фразеологічними нормами української мови треба казати: “Запитання між кандидатами в депутати розподілено так” [35, с. 140].

Ситуацію, коли людина вважає, начебто досить змінити зовнішній вигляд або навіть лише поміняти вбрання - і відразу зміниться її суть, росіяни характеризують приказкою ворона в павлиньих перьях. Невибагливі автори наших видань пишуть і собі ворона в павиному пір'ї, а тим часом українська мова на цей випадок має свою оригінальну приказку: убрався в окупай - і дума, що пан. Як заголовок нерідко використовують фольклорний фразеологізм із вогню та в полум'я (тобто з однієї скрути в іншу, часом іще більшу). Звичайно, це цілком український зворот, спільний з російським. Але крім нього маємо й інший, суто наш: з дощу та під ринву, який чомусь забувають.

Коли йдеться про настання чогось довгосподіваного, вживають фразеологізм - покруч лід зрушився. Це невдалий переклад рос. лед тронулся. Замість нього в нас є крига скресла, що вживається в прямому й переносному значенні.

Якщо розповідається про невдалий захід, коли люди не дістали того, на що розраховували, схарактеризують так: “Вони пішли, не солоно сьорбнувши” (рос. не солоно хлебавши). Натомість треба було вжити українського вислову: “Вони пішли, спіймавши облизня” або ще коротше: “Вони дістали (спіймали, схопили, скуштували) облизня” [35, с. 141].

Один із газетних матеріалів був названий “Я пам'ятаю чудову миттєвість”. Кожен більш-менш освічений читач одразу здогадається, що це рядок з вірша О. Пушкіна “Я помню чудное мгновенье”, і помітить, що в українському перекладі на два склади більше і порушено розмір. А є ж гарний український варіант:

Я мить чудову пам'ятаю -

Моїм очам постала ти,

Як чарівне видіння раю,

Як чистий геній красоти...

Тож і назвати матеріал варто було “Я мить чудову пам'ятаю”.

І ще одна недоречність, яка прийшла в нашу мову разом з невдалим відтворенням назви епопеї про Штірліца “Сімнадцять миттєвостей (замість нормального в цьому контексті хвилин) весни”, бо миттєвість відповідає рос. мгновенность, а не мгновение.

З емоційно-експресивною метою в публіцистичних текстах використовують літературні цитати. Наприклад, у газетному матеріалі на теми родинного життя читаємо: “Пам'ятаєте, як у першому акті кохає Ромео Розаліну? “Прекраснее ее на свете нет и не было с тех пор, как создан свет”. Начебто все добре, але постає запитання: чому в українському тексті слова англійського автора наведені російською мовою? Адже є цілком пристойний український переклад “Ромео і Джульєтти” Ірини Стешенко, де ці рядки звучать так:

Гарніша? Ні! Як світ

почав стояти,

Під сонцем кращої

не відшукати.

Фразеологізми треба відтворювати мовою, якою писаний даний текст, або мовою оригіналу. Якась третя мова тут абсолютно недоречна.

Одна з газет опублікувала матеріал під назвою “А в іншому, прекрасна маркізо, усе добре”. Це рядок із французької жартівливої пісеньки, відомої в російському перекладі: “А в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хорошо”. Газетний же матеріал названо не віршованим рядком, а його прозовим варіантом. Точний український переклад цього рядка такий: “А поза тим, добродійко маркізо, усе гаразд, усе гаразд.” Тут українська мова засвідчує свою милозвучність і вміння відтворити французький шарм.

Фразеологічні одиниці є дуже важливим семантичним та стилістичним засобом. Одні фразеологізми спільні для багатьох мов. До таких належать вислови давньогрецькі (ріг Амальтеї, яблуко розбрату), євангельські (шлях на Голгофу), біблійні (дух і буква), літературні цитати (Спинись, хвилино, гарна mu). Є фразеологічні звороти, належні тільки одній мові, і для відтворення позначуваних ними понять в інших мовах слід шукати рівноцінних відповідників.

В українських газетах можна прочитати: задаватись метою, знищувати на корені й под. Ніякого стосунку до української фразеології такі синтаксичні побудови не мають, оскільки в нашій мові їм відповідають - ставити собі за мету, знищувати на пні.

“Жила-була одна жінка”, “Жив-був один голова колгоспу”, “Жив-був один спортсмен” - так часто починають свої твори автори різних газетних жанрів. Та й сучасні казкарі здебільшого вдаються до такого початку, який нібито запозичений з українських народних казок. Але річ у тім, що словами жили-были починаються російські народні казки. Що ж до казок українського народу, то в них на початку стоять слова: “Жили собі дід та баба”, “Був (були) собі чоловік та жінка” тощо.

Тут йдеться про використання в засобах масової інформації фразеологічних одиниць книжного та фольклорного походження. Коли фразеологізми вживаються недоречно, вони викликають негативний відрух у читачів, слухачів, глядачів.

У царині фразеології, як і на рівні лексики, виявляється синонімічне багатство української мови. Скажімо, на позначення поняття “людина невизначених здібностей, невиразної вдачі” існують такі фразеологізми: ні се ні те, ні риба ні м'ясо, ні рак ні риба, ні пес ні баран, ні пава ні ґава, ні два ні півтора, ні Богові свічка ні чортові кочерга, ні швець, ні жнець, ні грач ні помагач. До слова тікати є ціла низка фразеологічних висловів: увіритися ногам, кидатися навтікача, намазати п'яти салом, накивати п'ятами, дати ходу, дати тягу, взяти ноги на плечі тощо [35, с. 143].

На жаль, у численних засобах масової інформації вживана досить обмежена кількість фразеологічних зворотів. Нерідко оригінальних українських фразеологізмів не використовують зовсім, віддаючи перевагу калькованим з російської мови зворотам.

Поєднання однокореневих слів (тавтологія) широко вживається як стилістичний засіб. Це здебільшого фразеологічні одиниці на зразок сила-силенна, рано-вранці, вільна воля, любий-любесенький, милий-милесенький. Коли нагромадження в тому самому вислові однокореневих слів не викликане ні стилістичними, ні значеннєвими міркуваннями, тавтологія стає вадою тексту. До появи тавтологічних словосполучень, що знижують мовленнєвий рівень викладу, призводить бездумне калькування російських висловів: совершить преступление - вчинити злочин, обеспечить безопасность - забезпечити безпеку. Цього можна і треба уникати, замінюючи один із компонентів синонімічним відповідником: скоїти злочин, гарантувати безпеку.

Ретельне вивчення багатої синоніміки української мови дає змогу якнайточніше висловлювати думку, втілювати її в довершену форму.

Часто послуговуються автори висловом з байки І. Крилова а віз і нині там (коли хочуть емоційно висловитися про те, що якесь діло не йде). Нічого поганого в тому, звичайно, немає, треба збагачувати палітру виразових засобів. Прикро лише те, що майже ніхто не згадує українського вислову з байки Л. Глібова а хура й досі там. Хура - великий віз, дещо видовжений і важкий або сани для перевезення вантажів та людей [40, с. 764]. Але ж незнання якогось слова не є підставою для ігнорування цілого фразеологізму.

“Перше, що кинулось у вічі, коли ми зайшли до музею, була цілковита занедбаність його приміщень”, - читаємо в одній із газет. Кидатись у вічі в українській мові (на відміну від рос. бросаться в глаза) не є фразеологічним зворотом, тобто не має цілісного значення, а сприймається буквально: хтось кинувся комусь у вічі. Поняття “привертати увагу” відтворюється фразеологізмом впадати в око (в очі, вічі): “Та картина з першого дня впала юнакові в око” (О. Гончар).

Тож у наведеному уривку тексту потрібно було написати: “Перше, що впало в око, коли ми зайшли до музею...” [35, с. 144]

Вислів грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось. У переносному значенні використовуємо словосполучення відігравати роль. Синтаксично незграбне речення з газетного тексту “Сам собою цей факт зіграє немаловажну (калька російського слова!) роль для припинення міжрелігійних конфліктів” слід відредагувати в такий спосіб: “Сам собою цей факт відіграє неабияку роль у припиненні міжконфесійних конфліктів”. Пор.: “Того вечора я грала зовсім іншу роль” (Леся Українка); “Педагогічна діяльність Софії Русової відіграла велику роль у розвитку українського шкільництва” (газ.).

Невідповідність назв національної валюти гривня (що нагадує нам про славне історичне минуле) та розмінної монети копійка (що свідчить про тривале перебування в колоніальному ярмі) підтверджується й тим, що копійка не дуже широко вживається в фразеологізмах. Наприклад, російським словам копейка, ребро, ставить в українській мові відповідають копійка, ребро, ставити, але російський фразеологізм поставить ребром последнюю копейку по-українському буде не поставити ребром останню копійку, а розтринькати останні гроші.

І в офіційно-діловому, і в розмовному мовленні зловживають висловом давати добро. Напр.: “Президент дав добро на підготовку проекту указу про створення вільної економічної зони на Закарпатті” (газ.).

З погляду лексико-семантичних норм української мови можна подумати, начебто президент віддав на цю справу частину свого майна, бо іменник добро означає “сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей”, а також “благо”, протилежне до “лихо, зло”.

Наприклад: “А корабель був повний добра. Було там і золото” (П. Мирний); “Лагодився Чіпка громаді служити - збирався добро робити” (П. Мирний).

Отож некритичне використання розмовного російського вислову давать добро (де добро є субстантивованим прислівником) в українській мові призводить до затемнення змісту висловлювання. Адже насправді йдеться про те, що президент дав згоду на підготовку (погодився з підготовкою, схвалив підготовку) проекту.

У газетах захоплюються калькованим з російської мови висловом залишати когось у спокої, хоч є оригінальний український фразеологізм давати комусь спокій: “Бачачи, що ця справа така болюча для нього, я дав спокій і не розпитував подробиць” (М. Коцюбинський). Тож замість “залишимо міністрів у спокої”, як пише одна з газет, краще сказати “дамо міністрам спокій”.

Дбаючи про поліпшення екології, газетярі цілком слушно закликають усю громаду стати на захист “оточуючого середовища”. Є ж чудові замінники: навколишнє (довколишнє) середовище, для менш офіційних текстів - довкілля. Наприклад: “Проблема охорони довкілля в Україні з особливою гостротою постала після чорнобильської трагедії” (газ.); “Мов крізь сон доходило до мене навколишнє” (Ю. Збанацький); “Думка наче піднеслася над усім довколишнім, буденним” (Л. Смілянський); “Зміни в кліматі призвели до помітних змін навколишнього природного середовища” (газ.).

Трапляється на сторінках преси й такий мовний зворот: ставимо вас у відомість. Це дослівний переклад рос. ставим вас в известность, відповідниками якого в українській літературній мові є доводимо до вашого відома, повідомляємо вам (вас), сповіщаємо вас. Напр.: “Я маю щось довести, володарю, до твого відома зовсім зокрема” (Леся Українка); “Надіслав одного з джигітів сповістити наречену про своє наближення” (З. Тулуб).

Російський вислів отдавать себе отчет можна відтворити словами усвідомлювати, розуміти щось, орієнтуватися в чомусь: “Марина, певно, ще не усвідомлювала, що Анатолій їй подобається” (С. Журахович); “Колишній солдат, він розумів, що значить узятися провідником, яка відповідальність ляже на людину, що згодиться на це” (О. Гончар). Але є й вислів фразеологічного типу - здавати собі справу в чомусь (про щось, із чогось). Про закономірність цієї мовної одиниці свідчить широке вживання її в багатьох українських авторів: “Так, так...” - шепотіла вона, не здаючи собі справи в тому, що десь уже сходилась публіка на її концерт, що на вулиці чекало на неї авто” (Л. Смілянський); “Вона чомусь мусила згадувати про Дарку, не раз плакала при тому - чи за лялькою, чи за Даркою, вона якось сама не могла собі здати справи в тому” (Леся Українка).

Из огня да в полымя означає “з однієї неприємності потрапити в іншу, ще більшу”. Українська мова має тут такі фразеологічні варіанти: з дощу та під ринву; уникав диму, та й упав у вогонь; тікав від диму, та впав у вогонь; з калюжі та в болото; утікав від вовка, та натрапив на ведмедя; з вогню та в полум'я.

Невмотивовані кальки з російської мови особливо неприємно вражають у словосполученнях фразеологічного й нефразеологічного типу. Тут слова начебто й українські, а поєднані всупереч семантико-фразеологічним нормам нашої мови. У засобах масової інформації досить часто використовують вислів “квартира з усіма “зручностями”. Російське слово удобство перекладається в нас зручність (сприятливість, приємність у користуванні) та вигода (комфортність; обладнання, що створює певні зручності для побуту людини). Напр.: “Голубенко перейшов на другий борт і сів, приємно відчувши велику зручність білих пароплавових крісел” [39, с.718]; “Є думка розпочати будівництво нового села. І спершу хоч одну вулицю опорядити з будинками на кілька поверхів, з вигодами” [39, с.375]. Тож нормативний вислів української літературної мови - квартира з усіма вигодами [35, c. 148].

В Україні є чимало людей, які через життєві обставини не могли ознайомитися з тонкощами рідної мови. За бажання цю прогалину зможуть заповнити всі. Але нерідко буває так, що носій мови задовольняється тим лексичним запасом, на який спромігся, а решту слів оголошує незрозумілими, штучними, а то й непотрібними, вартими глузування.

Наприклад, вислів мати рацію. Слово рація (у полісмена) - це запозичення з російської мови, скорочений варіант слова радіостанція. А рація в розумінні “підстава, обґрунтування, причина, слушність, вітальна промова” походить від лат. ratio і свідчить про широку обізнаність українського суспільства з класичними мовами вже в далекому минулому. Наприклад: “Ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок” (А. Кримський); “Дядько уважав, що Вам нема жодної рації давати гроші ворожим до Вас людям” (Леся Українка); “Тікати не було рації. Хутір був оточений” (З. Тулуб). Коли йдеться про визнання слушності чиїхось міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію. Цей зворот наявний у творах багатьох класиків української літератури минулого й сучасного. Його синонім - ваша (твоя) правда: “ Правда ваша: Польща впала Та й вас роздавила!” (Т. Шевченко).

Натомість прихильники зближення мов обстоювали та обстоюють калькований російський вислів ви праві, хоч основними значеннями слова правий у нашій мові є “справедливий, праведний, безгрішний, невинний”, а не “слушний”.

Отже, повноцінними українськими відповідниками російського вислову Вы правы є Ви маєте рацію; Ваша правда.

Трапляється, що хтось із носіїв мови не знає якогось слова - компонента фразеологічної одиниці і замінює його близьким за звучанням. Цілісне значення фразеологізму нібито не порушено, тому лексично спотворена одиниця набуває поширення, відтискуючи на другий план первісний, закономірний варіант. Але коли замислимося над кожним із складників звороту, то побачимо явне безглуздя. У засобах масової інформації, приміром, досить часто вживають приказку на тобі, боже, що мені негоже (у ситуації, коли хтось дарує ближньому якусь абищицю, котру видає за щось поважне). Останнім часом навіть почали писати Боже з великої літери, проте це не зменшує зневаги до Бога. Якщо подумки перенестися в час виникнення приказки, одразу з'являться сумніви - чи наважився б хтось пропонувати непотріб Богові. А вся річ у тому, що правильна форма цієї приказки така: на тобі, небоже, що мені негоже (обидві частини римованої приказки мають, як і належить, однакову кількість складів). Тепер усе зрозуміло: багатий дядько кидає бідному небожеві якийсь не дуже ласий шматок.

Приміром, коли йдеться про непересічну, тямущу людину, яка не розгубиться за скрутних обставин, використовують тільки вислів не ликом шитий: “Наші теж не ликом шиті”, “І ми не ликом шиті” (заголовки в газетах). Тим часом є набагато виразніший суто український фразеологізм - не в тім'я битий. Саме йому віддавали перевагу класики української літератури: “До нашої панночки нелегко приступитесь, та я теж не в тім'я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось” (Леся Українка). Слово лико, без сумніву, українське; як і російське лыко, воно має значення “внутрішня частина кори молодих листяних дерев, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки”. Проте в обох мовах ці слова входять до різних фразеологізмів: рос. лыка не вяжет - укр. язиком не поверне. Рос. не всякое лыко в строку - укр. не за всяку провину києм у спину. Порівняймо укр. не мішайтесь між чужі лика - рос. не мешайтесь не в свое дело; укр. в'язати в лика - рос. брать в неволю [35, с. 151].

Деякі мовці не розрізняють висловів робити внесок і вносити вклад. У прямому розумінні, коли маємо справу з грішми (коли йдеться про ощадну касу, банк, фонд), використовуємо вислів вносити вклад. Якщо мова йде про сприяння розвиткові науки, культури, мистецтва, слід уживати вислів робити внесок: “Значний внесок у справу створення українського професіонального театру зробив Тарас Шевченко” (газ.).

Словники, поза всяким сумнівом, є вмістищами відомостей про вживання й значення слів. Але й у словниках трапляються прикрі помилки. Приміром, у 4-му томі одинадцятитомного Словника української мови є словосполучення корінний зуб, яке нібито означає “один із п'яти задніх зубів кожної щелепи” (с. 292). Цей вислів без жодних підстав перенесено з російської мови, бо по-українському один із п'яти задніх зубів щелепи зветься кутній: “На кутніх зубах спробував золото” (М. Стельмах). Маємо й фразеологізм сміятися (реготатися) на кутні із значенням “плакати”: “Ще й сміється, дурне! Щоб ти на кутні сміялося?” (О. Ковінька).

“Висловлені на науковій конференції пропозиції представляють інтерес для нашого підприємства”. У цьому фрагменті поняття “викликати зацікавлення, бути корисним” слід передавати українським висловом становити інтерес (пропозиції становлять інтерес). Коли йдеться про дію за чиїмсь дорученням, про вираження чиєїсь волі, тоді доречний фразеологізм представляти (репрезентувати) інтерес (інтереси). Напр.: “Тепер колишній доцент університету став дипломатом, він представляє інтереси України в Хорватії” (газ.); “Микола Лисенко репрезентує музичний романтизм у повному розумінні цього слова” (журн.); “Досвід Польщі в розвиткові сільського господарства становить великий інтерес для України” (газ.).

Багато фразеологічних одиниць має чітко окреслене національне обличчя. Безпідставне калькування тут особливо недоречне, до нього вдаються з незнання, з невибагливості або з лінощів.

Компоненти фразеологізмів навіть у близькоспоріднених мовах не завжди збігаються. Скажімо, в російській мові слово груз часто входить до фразеологізмів: груз воспоминаний, груз наследства, груз обязанностей. Відповідником цього слова в українській мові є вантаж, але тільки в прямому значенні: “Вони мовчки висаджували вантаж на плечі один одному” (О. Гончар). У складі фразеологічних одиниць замість вантаж уживається тягар: тягар спогадів, тягар спадщини, тягар обов'язків. З цього погляду варто було б відредагувати фразеологізми в спортивному газетному матеріалі: “На чаші терезів лягли, з одного боку, честь команди та її нових керівників, а з другого - вантаж (треба тягар) першого кола”.

До фразеологічних одиниць належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові, і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні з погляду української граматики форми вітання та прощання в розмовному мовленні, по радіо й телебаченню “Добрий ранок!; Доброго дня, шановна редакція! (тут іще й ігнорування кличного відмінка - редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!“

В українській літературній мові усталилися такі форми: Доброго ранку!; Добрий день! (Добридень!); Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч!

Слово слідувати в сучасній українській мові вживається досить рідко і лише в одному значенні “рухатися слідом за кимсь”: “Примушувала на останні гроші, які він виторговував за рибу, купувати морозиво, водити в кіно, слідувати за нею по п'ятах, куди б юна не йшла” (Г.Тютюнник). В інших значеннях слідувати застаріло і вважається ненормативним з погляду лексичних норм. Намагання збільшити частотність цього слова й розширити його семантику спричинено не внутрішніми законами української мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов. Основними українськими відповідниками активного в сучасній російській мові следовать є іти, прямувати, простувати (у просторі), наставати, наступати (у часі): поезд следует без остановок - потяг іде без зупинок, поезд дальнего следования - потяг далекого прямування; за весной следует лето - за весною настає літо. Дієприкметника слідуючий в українській мові немає взагалі.

Не входить слово слідувати (з огляду на звуженість його семантики) і до складу словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і часописах (слідувати такій логіці, слідувати чиємусь прикладові, із сказаного слідує й под.) не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам. Ось кілька російських словосполучень, складниками яких є следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение следует (при друкуванні матеріалу в кількох номерах видання) - далі буде; следовать чьему-то примеру - наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике - йти за такою логікою; следовать советам врача - виконувати поради (слухати порад) лікаря; следовать обычаям - додержуватися (дотримуватися) звичаїв; из сказанного следует - із сказаного випливає; как следует - як слід; как и следовало ожидать - як і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою слідувати в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання законів мови, а й спричинює збіднення її лексико-синтаксичних можливостей [35, с. 154].

Немає сумніву в тому, що рос. качество відповідає укр. якість. Та це аж ніяк не означає, що й фразеологізм в качестве кого-то можна відтворювати в якості когось. Словосполучення типу в качестве председателя (профессионала, учителя, друга) в українській мові мають відповідники: як голова (професіонал, учитель, друг). А газети, радіо- й телепередачі раз по раз уживають суржики в якості орендарів, в якості гостей, претендентів і под. Напр.: “Іван Степанович уперше відповідав на запитання кореспондентів у якості Голови (замість нормального як Голова) Верховної Ради України”.

Можна ще вживати в ролі, у функції, коли є потреба надати текстові канцелярського відтінку.

Висновки

Фразеологія будь-якої мови - це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу, національна культура, звичаї і вірування, фантазія і історія народу, що говорить на цій мові.

Фразеологія кожної мови вносить вирішальний вклад до формування образної картини світу. Способи бачення світу через мовні образи, відображені в системі фразеологізму, які, будучи глибоко національними, базуються, проте, на спільних для всіх людей (тобто універсальних) логіко - психологічних і власне лінгвістичних підставах.

Спірним залишається питання про час, коли зародилася фразеологія. Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш. Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне місце він відвів опису сполучень слів. Фразеологію ж розглядав як розділ лексикології, бо ФО еквівалентні слову. На думку інших, наука про фразеологізми зародилася тоді, коли В.В. Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології [10, с. 124].

Отже, фразеологічною одиницею, або фразеологізмом називається стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики.

Фразеологізм складається не менше як із двох слів - компонентів, причому як складники в ньому виступають не лише повнозначні, а й службові слова.

Фразеологізми з одного боку мають ознаки спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.

Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Очевидно, слід розрізняти фразеологізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).

Власне фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням.

Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне забарвлення.

У фразеологічних виразах слова більшою мірою, ніж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені певного емоційно-експресивного забарвлення. Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів. До фразеологічних виразів належать:

мовні кліше і штампи;

складені найменування;

прислів'я та приказки;

крилаті вислови.

Фразеологізми з погляду співвідношення між значенням окремих їхніх компонентів і їхнім цілісним значенням поділяють на три групи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Проте чіткої межі між цими групами нема. Важко визначити, до якого розряду віднести. Скажімо, фразеологізм кирпу гнути (зазнаватися) - до зрощень чи до єдностей; тернистий шлях - до єдностей чи до сполучень.

Фразеологізми за співвіднесиністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають - предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції - і якими членами речення виступають) бувають: іменникові, дієслівні, прислівникові та вигукові.

На підставі генетичних, структурних, функціональних ознак з-поміж фразеологізмів можна виділити прислів'я, приказки, крилаті вислови, афоризми, максими, сентенції, парадокси, літературні цитати, ремінісценції.

Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:

фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням);

фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням);

стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені).

Цікаво дослідити походження новоутворених фразеологізмів. Етимологія - показник добору фразеологічних одиниць. А добір фразеологізмів, шляхи його видозміни свідчать про культурний рівень нашого суспільства, про знання власного фольклору, літератури та історії.

В засобах масової інформації дуже поширене застосування фразеологізмів.

На жаль, при використанні фразеологізмів поширені різні помилки - помилки перекладу, стилістичні тощо.

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу.

Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам'яті, і при потребі ми їх видобуваємо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні.

Фразеологічні одиниці - це носії життєвого досвіду нації, що яскраво відображають спостереження над навколишнім світом. Це безпосередньо зумовлює особливості вживання фразем у мовленні. Частотність використання сталих висловів прямо залежить від віку людини та від її життєвого досвіду. Дитина, наприклад, сприймає фразеологізми буквально. Причиною цьому є різниця в типі мислення дорослого та дитини. Тому фразеологізми доцільно вводити у лексикон учнів на старшому етапі навчання, коли вони вже мають певний багаж знань, та певний словниковий запас.

Під час вивчення фразеологізмів слід спрямувати навчальний процес у такому руслі, щоби залучити студентів та учнів до творчої та самостійної діяльності.

Трансформація фразеологізмів допомагає створити сучасний фразеологізм, оригінальний та неповторний, який приверне увагу читача емоційністю та експресією. Крім того, трансформований фразеологічний заголовок у поєднанні з підзаголовками полегшує сприйняття тексту з великою і складною інформаційною масою.

Список використаної літератури

Авскентеєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. - Харків, 1983. - 224 с.

Алефіренко М.Ф. Лігвокреативні процеси формування фразеологічної семантики // Мовознавство. - 1988. - №5.- С. 25-27

Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. - Харків, 1987. - 198 с.

Алефіренко М.Ф. Співвідношення синтаксичних і фразеологічних сполучень // Укр. мова і літ. в шк. - 1983. - №12. - С.37-42.

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1993. - 232 с.

Бабкин Л.Фразеология и лексикография. - М. - Л., 1964. - С. 10-37.

Балли Ш. Французкая стилистика.- М., 1961. - 394 с.

Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. - К.: Наукова думка, 1989. - 154 с.

Булаховський Л.А. Вибрані праці у 5-ти томах. Т.Л.: Загальне мовознавство. - К., 1978.- 436 с.

Ващенко В.С. Фразеологізація компаративних зворотів // Мовознавство. - 1975. - № 4. - С. 31-33.

Виноградов В.В. Об основных типах фразеолог. единиц в русском языке // Избр. тр.: Лексикология и лексикография. - М., 1977.- С. 140-161.

Воронова М. Варіанти фразеологізмів у журналістському творі // http://www.journ.univ.kiev.ua.

Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. - К., 1985.- 393 с.

Герасимчук В. Власні імена в українських фразеологізмах // Дивослово. - 2005. - № 4. - С. 43-47.

Головащук С.І. Словник-довідник з українського літературного слововживання. - К.: Рідна мова, 2000.

Горбакевич К.С. Про вживання терміна “фразеологія” // Укр. мова і літ. в шк. - 1962.- №3.- С. 8-13.

Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. - К.: Рад. шк., 1986.

Демський М. Українські фраземи і особливості їх творення. - Л.: Світ, 1994. - 62 с.

Демський М.Т. Лексичні та граматичні особливості укр. іменникових фразеологізмів // Мовознавство. - 1981.- №2.- С. 35-41

Довженко О. З вовками жити… // http://www.journ.univ.kiev.ua.

Забуранна О. Антропоцентризм сфері фразеологічного значення // Мовознавство. - 2003. - №1. - С. 55-59.

Їжакевич Г.П. Стилістична класифікація фразеологізмів // Укр. мова і літ. в шк. - 1971.- №10.- С. 13-21.

Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста. -Львів: ПАІС, 2002. - 576 с.

Качан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови. - Львів: Світ. 1996.

Коваль А.П. Практична стилістика української мови. - К.: Вища шк., 1978. -С. 166, 176,186-187,198-199.

Кононенко В.І. Українська фраземіка: трансформації образу // Мовознавство. - 1993. - №5.

Кочерган М.П. Загальне мовознавство. - К.: Видавничий центр “Академія”, 1999.

Кулик Б.М., Масюкевич О.М. Збірник вправ з стилістики. - К.: Рад. шк., 1963. - С. 187-201.

Культура української мови: Довідник. - К.: Либідь. 1990.

Ларин Б.А. История русского языка и общее языкознание.- М., 1977.- 223 с.

Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. - Харків, 1982.- 232 с.

Мокієнко В.М. Спроба системного етимологічного аналізу українських фразеологізмів // Мовознавство. - 1974.- №2.- С. 26-36

Орфографічний словник української мови / Уклад.: С.І. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. - К.: Довіра, 1994.

Питання фразеології східнослов'янських мов. - К., 1972.- 175 с.

Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради. - К.: Либідь, 1999. - 240 с.

Пономарів О.Д. Українська мова в ефірі й на телеекрані // Українська мова і сучасність: 36. наук, праць. - К.: НМК ВО, 1991. - С. 49-56.

Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. -3-тє вид., пере-роб. і доповн. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 248 с.

Селіванова 0.0. Представлення концептосфери мовної діяльності у фразеосистемі української мови // Вісник Черкаського університету. - Вип. 44, серія Філологічні науки, 2003.

Суч. укр. мова: Довідник / За. ред. Пономаріва А.Д.- К., 1993.- 336 с.

Сучасний тлумачний словник української мови: 50000 слів/ За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. - Х.: ВД «ШКОЛА», 2006. - 832 с.

Словник України on-line // http://aphorism.org.ua

Удовиченко Г.М. Словник українських ідіом. - К., 1968.- 464 с.

Чекмишев О.В. Міфо-символічна система публіцистичних текстів у контексті національної міфології. - К., 1996. - 16 с.

Ющук І.П. Українська мова. - К.: Либідь, 2003. - 640 с.

Размещено на Allbest.ru