Особливости актуалізації іспанських соматичних фразеологізмів у мові газетної публіцистики

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

У дослідженнях останніх років увага дослідників особливо зосереджується на лінгвокомунікативних можливостях засобів масової інформації, зокрема періодичної преси, яка й досі залишається потужним джерелом поширення інформації і формування громадської думки. Це стосується й іспанської періодики, яка є важливим мовотворчим фактором і чинником національного спілкування. З цієї точки зору вивчення фразеології періодичної преси є одним з найактуальніших аспектів мовознавства, оскільки очевидно те, що саме в засобах масової комунікації розвиваються основні тенденції розвитку сучасної мови, основу якої складає специфічна лексика і фразеологія, доступна для широкого загалу.

Комунікативно-прагматичним аспектом вивчення фразеологічних одиниць у газеті присвятила свої роботи Коновець С. П. [11-14]. Також різні аспекти дослідження фразеологічних одиниць вивачали такі дослідники як Андрейчук Н. І., Вишинський В. І, Дубровська І. Б., Єрченко П. Г. [2, 5, 9, 10]. Вивченням особливостей фразеологізмів з соматичним компонентом займалася Толстова О. Л. [20-27].

Однак недостатньо досліджено фразеологізми як певні комунікативні одиниці. Важливим є також виявлення національної специфіки фразеологічних одиниць, оскільки, подібне дослідження може дати нові відомості про системну будову мови та зв'зки між фразеологією і культурою. Подібний підхід до вивчення фразеології з точки зору її національно-культурної своєрідності дозволяє показати, що фразеологія мови є джерелом та носієм різнорідної країнознавчої інформації. Не менш актуальним є вивчення основних категорій стилістики фразеологічних одиниць - метафоричного (образного), емоційного, оцінного, експресивного та стильового (функціонально-стилістичного) значень, а також виявлення інформаційно-прагматичних властивостей фразеологізмів та їх ролі у процесі комунікації. В цілому існує необхідність подальшої розробки й уточнення системи клисифікації сучасних фразеологічних одиниць, які використовуються в періодичній пресі.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю подальшого вивчення фразеологізмів у комунікативно-прагматичному аспекті, особливостей їх актуалізації у функціональних стилях мови (зокрема у газетно-публіцистичному стилі мовлення), недостатньою розробкою проблем стилістики фразеологічних одиниць іспанської мови в періодичній пресі.

Зв'язок праці з науковими темами. Робота пов`язана з науковими темами, що розробляються Інститутом філології Київського Hаціонального Університету імені Тараса Шевченка.

Метою роботи є вивчення особливостей актуалізації іспанських соматичних фразеологізмів у мові газетної публіцистики, виявлення їх комунікативної і національно-культурної специфіки, прагматичної спрямованності.

Основні завдання дослідження:

- вивчити образно-експресивні можливості використання фразеологічних одиниць у періодичній пресі;

- виявити інформаційно-комунікативні властивості фразеологізмів;

- дослідити соматичні фразеологізми у прагматиці публіцистичного тексту; фразеологізм публіцистика іспанський експресивний

- визначити основні функції фразеологічних одиниць у текстових варіантах газет та виявити їх можливості у створенні специфічної газетної образності та експресивності, включення їх у процес аргументації та соціальної орієнтації;

-описати прийоми мовленнєвого використання трансформованих фразеологічних одиниць відповідно до їх функціональної орієнтації у газетній публіцистиці.

Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці з соматичними компонентами у мові іспанської газети “El Paнs”. У процесі дослідження було виявлено та проаналізовано іспанські фразеологічні одиниці з різними соматичними компонентами.

Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні особливості актуалізації соматичних фразеологізмів в іспанській періодичній пресі.

Матеріалом для нашого дослідження стала одна з найпоширеніших іспанських газет “El Paнs”, яка має великий тираж і є газетою загальнонаціонального типу. Дослідження мови цього видання дає достатнє уявлення про фразеологію іспанської періодичної преси. Вибір теми зумовлено насамперед значенням періодичної преси для формування і збагачення фразеологічного складу іспанської мови, а також недостатньою розробленістю цієї проблеми, відсутністю спеціальних робіт, присвячених дослідженню мови іспанської періодики на фразеологічному рівні.

Методи і прийоми дослідження. У роботі використовується: контекстологічний метод, що дозволив виявити взаємодію фразеологізмів з іншими елементами тексту; метод фразеологічного опису - зумовлено вивченням узуального й оказіонального вживання фразеологічних одиниць. Зіставлення традиційної та оказіональної форм уживання фразеологізму проводилось за допомогою методу опозиції. У роботі використовувався також компонентний аналіз, який дозволив здійснити проникнення у “глибинну” семантику досліджуваних фразеологічних одиниць.

Наукова новизна дослідження. Вперше здійснено цілісне дослідження комунікативно-прагматичних властивостей фразеологічних одиниць з соматичним компонентом в іспанських періодичних виданнях, виявлено особливості конотативних значень фразеологічних одиниць в масовій комунікації, встановлено їх національно-культурну специфіку.

Практичне значення роботи полягає насамперед в тому, що її результати і зібраний фактичний матеріал можуть бути використані в дослідженнях, присвячених розробці загальних питань фразеології; при підготовці та розробці спецкурсів з іспанської фразеології; подальшій розробці теоретичних проблем лінгвістики тексту та фразеологічної стилістики; з'ясуванні функціональних особливостей фразеологічних одиниць в газетно-публіцистичних текстах; для викладання вузівських курсів іспанської мови; підготовки відповідних посібників та підручників. Результати дослідження можуть також бути використані як при розробці загальнолінгвістичних питань, так і в розв'язанні методичних проблем, зокрема при укладанні методичних рекомендацій для роботи з матеріалами іспанських газет.

Теоретичне значення У теоретичному плані робота поглиблює відомості про функціонально-комунікативні властивості фразеологічних одиниць іспанської мови, їх національно-культурну специфіку в газетно-публіцистичному дискурсі, сприяє становленню комунікативної лінгвістики і лінгвокраїнознавства. Дане дослідження є певним внеском у вивчення сутності прагматики фразеології іспанської мови на рівні засобів масової комунікації, а отримані результати можуть сприяти вдосконаленню методів аналізу іспанської фразеології.

Положення, що виносяться на захист:

1. Фразеологія є складовою частиною системи виражальних засобів газетно-публіцистичної мови взагалі, а оказіональна трансформація повинна розглядатися як особливий авторський стилістичний прийом, завдяки чому можна виявляти складні лінгвістичні процеси в іспанській періодиці. Однією із характерних рис газетно-публіцистичного стилю є оказіональна трансформація фразеологічних одиниць, яка посилює чи послаблює їх експресивність.

2. У процесі комунікації фразеологізм виступає джерелом двоканальної інформації (по лінії буквального та конотативного значень), яка залучує образне, асоціативне мислення учасників комунікативного акту. За допомогою образних фразеологізмів в основному реалізується культурно-семантична модель дискурсу (зокрема у статтях аналітичного характеру).

3. Використання фразеологізмів із соматичним компонентом у газетних текстах залежить від більшої чи меншої установки на переконання, від рубрики та жанрів, а також від функцій їх використання (номінативно-експресивні та експресивно-номінативні фразеологізми). Прагматичне спрямування газетної рубрики регулюється використанням образної фразеології, яка характерна для передової статті та інших статей аналітичного жанру (в інформаційній рубриці, де використовуються функціональні фразеологічні одиниці, подібна залежність не спостерігається).

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг бакалаврської - 61 сторінка, з них - 48сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 90 праць, з них 62 - іноземними мовами.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та наукову новизну, визначено мету, завдання й основні положення, які винесені на захист, описано методи дослідження та подано теоретичне й практичне значення його результатів.

У першому розділі “Чинники актуалізації фразеологізмів у дискурсі іспанської преси” визначаються особливості дискурсу преси та використання фразеологічних одиниць у мові преси. Виокремлюється національно-культурний компонент фразеологізмів, який пояснює особливості використання соматизмів.

У другому розділі “Практичне використання соматизмів та їх комунікативно-прагматичні особливості актуалізації в іспанській публіцистиці” проаналізовані фразеологізми з різними соматичними компонентами взяті зі статей онлайн газети “El paнs”.

У загальних висновках узагальнено теоретичні й практичні результати проведеного дослідження, викладено його висновки, окреслено перспективи подальшої наукової роботи в цьому напрямі.



РОЗДІЛ 1. ЧИННИКИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ДИСКУРСІ ІСПАНСЬКОЇ ПРЕСИ

1.1 Риси публіцистичного дискурсу

Поняття “дискурс” дуже багатозначне. Воно походить від латинського слова dіscursus, що буквально означало “біг у різних напрямках”. Поступово термін набуває величезної кількості різноманітних значень. У перекладі з англійської dіscourse означає “мова, міркування, розмова, бесіда”, у французькій мові слово dіscours означає “діалогічна мова, публічний виступ”, у середньовічній латині він мав значення “пояснення, довід, аргумент у суперечці, логічне міркування”, а прикметник дискурсивний у цей же час набуває стійкого значення “розумовий, логічний, опосередкований”, на відміну від чуттєвого, споглядального, безпосереднього. У словнику німецької мови Якоба і Вільгельма Грімма, що був виданий у 1860 р., це слово також має два значення: “1) діалог, бесіда; 2) мова, лекція”. У науковій літературі, насамперед лінгвістичній і логічній, слово дискурс в основному вживається як синонім слова текст. Під текстом може розумітися не тільки специфічний продукт мовної діяльності, а й будь-яке явище дійсності, що має знакову природу і певним чином структуроване: наприклад, фільми, спектаклі, мітинги, дебати тощо [7, с. 12].

У сучасній науковій літературі не існує авторських прав на використання даного терміну. Саме тому, його вживання таке багатозначне. Конкретне значення терміна дискурс визначається в рамках існуючих підходів до вивчення мови і мовної діяльності [7, с. 26].

До найважливіших характеристик дискурсу в його сучасному розумінні можна віднести такі:

1) дискурс являє собою складне комунікативне явище, що містить у собі і соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації (і їхні характеристики),так і про процеси виробництва і сприйняття повідомлень [8, с. 15];

2) дискурс відображає суб'єктивну психологію людини, і отже, він не може бути відчужений від того, хто говорить [3, с. 136];

3) за самою своєю суттю дискурс - явище когнітивне, тобто таке, що має справу з передачею знань, з оперуванням знаннями особливого роду і, головне, зі створенням нових знань [16, с. 19];

4)дискурс - це зв'язаний текст у сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними й іншими факторами; текст, взятий у подійєвому аспекті; мовлення, розглянуте як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їхньої свідомості (когнітивних процесах) [3, с. 137];

Особлива увага надається дискурсу преси, адже це сплав елементів наукового, офіційно-ділового, художніх стилів. З одного боку, у ньому широко використовується суспільно-політична лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування (подій,дат,учасників,місця), а з іншого - багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу читача і вплинути на нього, художні засоби - тропи і фігури. Всі лексеми, як правило, чітко поділяються на позитивно-оцінні й негативно-оцінні. Навіть при художньому домислі в публіцистичному стилі авторське «я» збігається з фактичним мовцем [18, с. 273].

Сфера використання публіцистичного дискурусу - громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання. Її основне призначення - служити розв`язання суспільно-політичних питань, активно впливати на читачів, переконувати у справедливості певної ідеї, спонукати їх до творчої діяльності, пропаганду вати прогресивні ідеї, учення, знання, здоровий спосіб життя. Особливості використання і призначення дискурсу преси вплинули на формування його відповідних ознак: логізація та емоційна виразність, оцінка - соціально-політична, ідеологічна, естетична, моральна, пристрасне ставлення до предмета мовлення, змісту, інформації, поєднання точності висловленої інформації, наукових положень з емоційно-експресивною чи імперативною образністю художнього конкретно-чуттєвого бачення питання чи проблем.

До основних ознак публіцистичного стилю належать: спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформаційність; політична, суспільна, морально-етична оцінка того, що пишеться або мовиться; синтез логізації та образності мовного вираження, що нагадує про близькість публіцистичного стилю до наукового і художнього; документально-фактологічна точність; декларативність; закличність; поєднаність стандарту і експресії; авторська пристрасть; емоційність, простота і доступність; переконливість. Усі ці й інші ознаки створюють враження «багатостильовості» публіцистичного стилю, який настільки розростається поза власне публіцистичним, що підстилі дають підставини називати їх окремими стилями (газетним, журнальним, телевізійним тощо) [18, с. 274].

Мова преси, яка так само як й інші стилі мови, основується на однаковій комунікативній функції, але відрізняється тим, що має інші додаткові комунікативні завдання. Мова публіцистики має ідеологічний та психологічний вплив, виражає і формує загальну думку, впливає на суспільну свідомість в залежності від зацікавлень класу читачів, яких вона представляє. Окрім комунікативної функції, преса виконує функції інформування, орієнтування, навчання, організування, впливу, створення позитивного або негативного ставлення.

Оскільки публіцистична література є об`єктивною і суб`єктивною, вона навчає не лише своєю логікою, а й експресивністю. Спираючись на це, цей стиль не закрита функціональна система, а включає елементи з інших стилів. Щоб виконувати свої складні завдання, мова періодики повинна бути загалом гнучкою, емоційною, непорушною, точною, переконливою і виражати глибокі ідеї та бути зрозумілою.

Публіцистична література це не лише інформація, яка слугує для констатування певної події, але і призначена для переконування, використовуючи чіткий та логічний зміст. Журналіст намагається обрати такі експресивні методи, які зможуть вплинути як на роздуми, так і на почуття, волю, свідомість читача. Враховуючи це аспект, мова публіцистики повинна бути емоційною, експресивною, вміщувати позитивну або негативну оцінку подій.

Усі вищезазначені ознаки дискурсу преси сприяють використанню фразеологічних одиниць (далі - ФО), головною метою яких є вплив на читача.

Під фразеологічною одиницею ми розуміємо стійкі звороти мови, наділені цілісним (часом частково цілісним значенням), що вступають у смислові та граматичні зв?язки з іншими мовними одиницями, мають постійний, за традицією відтворюваний у мовленні компонентний склад [15, с. 12].

Найважливіша функція ФО - створення емоційної, експресивної виразності, що посилює аргументацію, переконання. Чим вищий рівень експресивності й емоційності фразеологізму, тим сильнішим є вплив на адресата комунікативного акту [15, с. 13].

1.2 Комунікативно-прагматичні особливості використання фразеологізмів

Лінгвістична прагматика в багатьох аспектах спирається на основні положення теорії мовленнєвої діяльності, яка розглядає мову та мовлення як певного виду діяльність людини, що нерозривно пов`язує мову з її носієм.

Прагматика є першою спробою створити в межах лінгвістики певну теорію значення слів, пов`язаного з мовцями та контекстом. Завдання прагматики, на думку відомої вченої Г. Рейєс, полягає у намаганні пояснити, у чому полягає інтерпретація певного повідомлення, якою є функція контексту, який існує зв`язок між буквальним та висловлюваним значенням (буквальне значення - значення слова, яке можна знайти у словнику; висловлюване - значення, яке хоче передати мовець), чому ми говоримо образно, як впливає комунікативна функція на граматику мови. Прагматика визначає ті значення, які не можуть бути розкритими за певними встановленими граматичними правилами [6, с. 17].

Важливим критерієм прагматики ФО в газеті є здатність фразеологічного виразу переконувати читача (у перевагах тих чи інших пріоритетів через оцінку моральних, етичних, загальнолюдських цінностей тощо). Кількість фразеологізмів у текстах, як правило, зростає в міру установки на переконання: фразеологічні одиниці виконують функцію логіко-експресивного узагальнення, викладених припущень, положень, теорій або авторських думок; коли на межі “переконання” співбесідника спрацьовує прагматична установка на те, щоб викликати в нього співчуття та прихильність [15, с. 13].

Основне стилістичне призначення фразеологічної одиниці в публіцистичному тексті полягає в тому, щоб виконати функцію характеристики якогось діяча, предмета, явищ. Окрім основної предметно-логічної інформації це потребує додаткової характеристики (деталізації, пояснення, уточнення і т.д.). Вони саме й виражають оціночну або суб`єктивно-оціночну думку того, хто говорить, посилюють емоційно-експресивний потенціал цього тексту. Саме ця їх якість відповідає естетичним цілям публіцистичного тексту - впливати на читача, викликати в ньому бажану реакцію на висловлену думку. Є цілком очевидним, що у публіцистичному тексті фразеологізм є і змістовим стрижнем висловлювання, і в той же час в ньому виявляються всі виражальні потенції.

Основна парадигматична характеристика фразеологічних одиниць - їх експресивність та емоційність - при створенні тексту домінує над іншими елементами їхнього прагматичного наповнення, що особливо важливо для ефективного їх використання при виконанні різноманітних текстових функцій. Експресивність, як вважають багато лінгвістів, є ширшою за емоційність, та трактується як засіб надання логічному змістові слова чи словосполученню додаткових відтінків - виразності, образності, стилістичного ефекту, впливу та читача [12, с. 44].

Наявність функціональних завдань експресивних та емоційних засобів мови полягає у тому, що емоційні елементи служать для передачі почуттів та емоцій людини, тоді як експресивні елементи посилюють виразність як при передачі емоцій, почуттів, волі, так і при передачі практично будь-якої думки. Фразеологічні одиниці, які крім експресії передають певний емоційний відтінок, називаються експресивно-емоційними. До них відносяться також звороти, яким притаманна та чи інші оцінка, відношення того, хто говорить, до логічного змісту фразеологічних одиниць [12, с. 45].

У фразеологізмах рельєфніше та багатогранніше, аніж у лексиці, відображаються та оцінюються факти дійсності. У цьому, ймовірно, полягає головна відмінність між сутністю слова і фразеологізму. Семасіологічна природа фразеологізмів відображає не лише результати об`єктивної дійсності і людського соціуму, а й особливий спосіб сприйняття цієї дійсності, і через когніцію її самобутню інтерпретацію [5, с. 26].

Експресивність багатьох ФО пов'язана з категорією оцінності, яка є важливим чинником формування суспільної думки. Експресивність, як і всі інші конотативні характеристики фразеологізму у газетному тексті, слугує для здійснення ефективної комунікації, реалізуючи ряд комунікативних стратегій: підтримка комунікативної взаємодії з метою досягнення консенсусу, аргументація без примусу (неагресивне нав'язування думок).

Показано, що фразеологічна образність у публіцистиці характеризується високим ступенем конкретизації, експресивної експлікації образу. Разом з тим, при співставленні публіцистичного образу з індивідуальними образами художнього мовлення специфіка фразеологічної образності виявляється у її загальговідомості, певній стабільності, стереотипності. Втративши образну “свіжість”, фразеологізми набувають іншої властивості, тобто не індивідуальної, а соціально закріпленої за ними образності, соціально усвідомленої конотації [15, с. 8].

Опрацювання фразеологічного матеріалу різних мов відкриває нові можливості для вивчення проблеми відображення у фразеології елементів матеріальної і духовної культури народу, з'ясування її різнобічних зв'язків з мисленнєвими та пізнавальними процесами. Фразеологія виступає, на думку лінгвістів, у функції відтворення знаків мовної культури, “які беруть участь у трансляції ментальності народу, носія мови”.

При комунікативному підході до тексту головним чинником слід вважати його комунікативне призначення або, іншими словами, прагматичну сутність, що полягає, зокрема, в передачі через художню літературу предметно-логічної, естетичної, образної, емоційної та оцінної інформації, об'єднаної в ідейно-художньому змісті тексту в єдине складне ціле.

Конотація - це та частина значення фразеологізма, що виражає ставлення адресанта до адресата, до дійсності і до самого висловлення. Будь-який із традиційно перелічуваних мікрокомпонентів конотації - експресивний, оцінний, емотивний - пов'язаний з різними прагматичними факторами.

Оцінність визначається як мікрокомпонент конотації, що несе інформацію, об'єктивно-суб'єктивну чи суб'єктивно-об'єктивну, про ставлення людини до об'єкта. Суб'єктивність оцінки виражається в позитивному чи негативному ставленні суб'єкта оцінки до об'єкта, а об'єктивність орієнтується на притаманні об'єкту властивості, на підставі яких він оцінюється.

Емотивність розуміємо як закріплену в значенні ФО інформацію про емоційне ставлення до об'єкта, його чуттєву оцінку. Мовець, виявляючи емоцію, в першу чергу намагається передати своє ставлення до змісту висловлення, а вияв емоцій має прагматичну спрямованість: вплинути певним чином на слухача у необхідному для мовця напрямку. Відчуваючи емоцію, мовець асоціює її з позитивною чи негативною оцінкою, оскільки емоція - це форма оцінки суб'єктом об'єкта світу [19, с. 11].

Прагматичне значення фразеологізму - це значення, якого він набуває у процесі реалізації в реальній комунікації, тобто те, для чого і з якою метою вживається той чи інший фразеологізм. Ці одиниці здатні найбільш повно схарактеризувати акт мовлення, самих мовців, виразити ставлення до того, про що говориться, та спрямувати читача на вірне розуміння ситуації.

Таким чином, фразеологізми виступають важливими комунікативними елементами публіцистичного дискурсу, який тісно пов'язаний як з логіко-понятійним, так і з емоційно-оцінним сприйняттям тексту [15, с. 8].

1.2.1 Національно-культурний компонент фразеологізмів

Національна специфіка іспанських фразеологізмів виявляється, перш за все, у типовому для даної мови спільноти та національному менталітету наборі звичайних уявлень, асоціацій, емоційному забарвленні та символізації певних предметів та явищ (тобто конотативному аспекті). У той же час національно-культурний компонент містить денотативний копонент, тобто певну інформацію країнознавчого характеру. Фразеологія має найбільшу інформаційність у цьому плані.

Національно-культурні елементи семантики можуть виявитися на різних рівнях плану змісту ФО.

Фразеологія кожної мови відображає явища і предмети на основі асоціацій з окремими тваринами. Це явище зумовлюється культурними традиціями, звичайним вжитком певних предметів та іншими екстралінгвістичними факторами [12, с. 44].

Виявлення масиву фразеологізмів національно-культурного характеру дозволило зробити висновок, що ФО зазначеного типу є засобом побудови аргументованого повідомлення, створення культурно-семантичної моделі дискурсу (де відображається система цінностей, правила поведінки, моралі та світоглядні позиції певного соціуму).

В ході дослідження виявлено окремий ряд фразеологізмів, за якими закріплений етноспецифічний комплекс інформації. Фразеологізм з національно-культурним компонентом передає культурно-історичні знання, тобто фонові знання. Фонові знання, що вбирають в себе систему світоглядних позицій, естетичних оцінок, норми мовленнєвого та позамовленнєвого поводження, мають важливе значення для процесу комунікації. Прикладом актуалізації ФО є одиниця, стрижнем якої є неповторна образна основа: 

Ahora hay que buscar sustituto, y el que mбs suena es Viktor Jristenko, que ya fue viceprimer ministro en el gobierno de Serguei Kiriyenko, a quien Yeltsin convirtiу en cabeza de turco de la crisis financiera de agosto de 1998.

“Тепер необхідно знайти заміну і такою заміною найвірогідніше стане Віктор Христенко, віце-прем'єр міністр в уряді Сергія Кириєнка, якого Єльцин зробив козлом відпущення під час фінансової кризи в серпні 1998 року”. [El Paнs, 7/03/99, p.3]. Фразеологізм cabeza de turco [букв. “голова турка”] має український відповідник “козел відпущення” (людина, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чиїсь негативні вчинки, дії), образна основа яких окреслює неповторну для іспанської та української мов манеру номінувати дійсність. Фразеологізми, що відображають типові уявлення (прототипи), можуть виконувати роль еталонів, стереотипів національно-культурного світобачення або вказувати на символічний характер і в цій якості виступати як мовні експоненти культурних знаків. Саме ця стереотипність, символічність або еталонізованість образного сприйняття фразеологізмів обумовлює їх національно-культурну специфіку [15, с. 12].

Окремим фразеологічним пластом можна вважати різні крилаті вислови та звороти літературного походження, що містять національно специфічні на кожному з трьох рівнів плану змісту [12, с. 48].

Як свідчить аналіз мови іспанських газет, національно-культурні елементи семантики ФО можуть виявлятися на різних планах змісту: у сукупному ідіоматичному значенні словесного комплексу (через переосмислення, метафоризацію), напр.: pez gordo у значенні “важлива впливова посадова особа”; у значенні окремих лексичних компонентів ФО (це можуть бути “унікальні компоненти”: архаїзми, безеквівалентна лексика, культурно-етнічні реалії, топоніми, власні назви тощо), напр.: sin parar mientes en una cosa у значенні “не замислюватись над чимось, де наявний архаїчний елемент mientes; у прямому значенні сукупного словесного комплексу, що потім зазнає переосмислення, адже саме тут “закодовані” численні народні звичаї, обряди, традиції тощо, напр.: ser como la caldera del andaluz , букв.”бути як андалузький бульйон” (порів. з укр. “передати куті меду”, що означає щось дуже перебільшувати). Значна частина таких ФО обумовлена екстралінгвістичними факторами, знання яких необхідне для адекватного сприйняття цих одиниць носієм іншої культури.

В іспанській мові світ биків, кориди та усіх пов`язаних з ними звичаями став джерелом утворення пласту фразеологізмів з національно-культурним компонентом. Наприклад, cortarse la coleta - у значенні закинути, залишити якесь захоплення, echar un capote - у значенні прийти на допомогу, або перевести мову на іншу тему, estar al quite - у значенні підстрахувати, бути напоготові, щоб вчасно прийти на допомогу, dar la puntilla - у значенні загубити справу, доконати, estar para el arrastre - у значенні годитися тільки на звалище. У даних ФО відбивається неповторність іспанського колориту, закодовані в ідіоматичних виразах реалії національного життя. Мова кориди є джерелом збагачення іспанської фразеології. Частий лінгвістичний перехід фразеології з мови кориди до загальнолітературної мови можна пояснити високим рівнем експресивності першої, поширеністю та популярністю кориди серед іспанського народу.

Виділено окремі групи фразеологізмів, що функціонують у досліджених періодичних виданнях, і які відображають національні особливості іспанської культури [12, с. 49].

Також, існують ФО, у яких відображені неповторні, типово-національні звичаї, традиції, особливості найменування дійсності. Наприклад: encontrarse en mantillas (означає “бути відсталим, відстивати ві інших”), де наявний національно-культурний компонент mantillas;

Характерні для іспанської спільноти усталені порівняння, що відображають систему образів-еталонів. Наприклад: estar como un toro (бути розлюченим як бик, або бути сильним як бик), a bombo y platillo (з великим галасом);

Існують і ФО, що репрезентують певну історичну добу: criarse caballero y encontrarse peуn (означає “втратити усі гроші, колишнє становище).

Варто зазначити фразеологізми, що зберегли в собі старовинні міри ваги/довжини. Наприклад: meterse en la camisa de once varas (означає лізти не у свою справу, де varas старовинний вимір довжини);

Трапляються і фразеологічні одиниці, у яких відображається своєрідність рослинного світу. Наприклад: no valer una cosa un higo (не мати ніякої вартості, нікуди не годитися, букв.: не коштувати смоківниці);ФО, що несуть у своєму складі традиційні власні імена та загальні назви.

У процесі аналізу було виявлено ряд інтернаціональних фразеологізмів: caza de brujas, la quinta columna; термінологічні ФО: batir record, dar carta blanca, pagar la factura; газетно-публіцистичні стандарти: la libertad de la imprenta, la batalla poselectoral; фразеологізми, що походять з античної літератури та Біблії: lavarse las manos, etc. Інтернаціональні фразеологізми полегшують розуміння комунікативного акту та сприяють процесам міжкультурної комунікації.

Мовна значимість фразеологізмів як носіїв національно-культурного змісту тексту визначається ступінню їх ідіоматичності, місцем у предметно-понятійній системі відповідної національної культури. У процесі міжкультурної комунікації ФО з національно-культурним компонентом виступають джерелом фонової інформації, яка утруднює процеси інтеркомунікації, оскільки притаманна цим одиницям імпліцитна фонова інформація є недоступною для представників іншої культури. Водночас розширення сфери міжнародної комунікації сприяє інтерналізації ФО, а отже, зближенню культур [15, с. 10].

На підставі проведеного аналізу фразеологізмів іспанської газети El Paнs, такі їх групи: функціональні фразеологізми, до яких зараховуємо ФО неідіоматичного характеру (газетно-публіцистичні стандарти, міжстильові ФО, фразеологізми термінологічного походження) та образні фразеологізми ідіоматичного характеру, яким притаманна висова експресивність та оцінність (ФО з національно-культурним компонентом, ідіоматичні ФО термінологічного характеру та усі інші усталені вирази, які містять у своїй семантичній структурі образ та відзначаються високою ступінню ідіоматичності) [15, с. 4].

У змісті образних ФО ідіоматичного характеру виділено особливий тип інформації - культурну конотацію, яка відповідає прагматиці газетно-публіцистичного дискурсу - впливати на суспільну думку, і відображає когнітивну структуру фразеологічної одиниці, а отже, культуру народу, його ментальність [15, с. 7].

1.3 Обумовленість використання соматизмів у дискурсі сучасної іспанської преси

Народна мудрість та самобутність, неабиякий життєвий досвід, вміння спостерігати та узагальнювати різноманітні явища, які відбуваються в природі та суспільстві - усе це знаходить свої відображення у багатстві фразеології мови будь-якого народу і в іспанській мові зокрема. Будучи високо інформативними одиницями мови, фразеологізми заповнюють пустоти в лексичній системі мови, яка не спроможна повністю забезпечити найменування пізнаних людиною сфер дійсності, і в багатьох випадках являються єдиним позначенням предметів, якостей, процесів, станів, ситуацій.

Фразеологізми грають особливу роль в створенні мовної картини світу. Вони - дзеркало життя нації. Природа значення фразеологізмів тісно повязана з фоновими знаннями носія мови, з практичним досвідом особи, з культурно-історичними традиціями народу, що говорить на даній мові. Фразеологічні одиниці приписують обєктам ознаки, які асоціюються з картиною світу. Своєю семантикою фразеологічні одиниці направлені на характеристику людини і його діяльності.

Людське мислення, для якого характерна здатність редукувати інформацію, порівнювати, класифікувати та узагальнювати, розвивається в напрямі від конкретного, матеріального, такого, що реально існує в об'єктивному світі, до абстрактного, ідеального, позбавленого безпосередніх чуттєвих рис. Саме цим можна пояснити той факт, що особистість є центральним концептом людської свідомості, а концептосфера соматизмів

становить ядро інших концептосфер.

У дискурсі іспанської преси використовують соматичні фразеологізми, що зумовлено людським усвідомленням та розумінням певних особливостей, які сприймаються та кодуються у частинах тіла.

Причиною постійної уваги до соматизмів є той факт, що процес усвідомлення себе серед навколишньої дійсності і визначення себе як особи людина почала з відчуттів, що виникають безпосередньо через органи чуття і частини власного тіла. Людське тіло виявилося одним з найдоступніших для спостереження і вивчення об'єктів. Назви частин тіла - якнайдавніший пласт лексики, що безпосередньо пов'язаний з функціонально-плотськими сторонами людського буття і відображає культурно-антропологічні особливості індивідів, що належать до тих або інших мовних співтовариств.

Щодо визначення соматичної фраземи, у поглядах лінгвістів не спостерігаємо принципового розходження; соматична фразема визначається як фразеологічна одиниця, ключовим компонентом якої є іменник, що позначає частину тіла людини чи тварини [23, с. 29].

Соматичні фразеологізми, як правило, виникають у результаті переносного осмислення словосполучень, що називають різні дії і стани, до яких залучаються частини тіла. Значна кількість фразеологізмів пов'язана своїм походженням з різними чинниками соціального або психофізіологічного характеру. В основі соматичних фразем лежать здебільшого спостереження за поведінкою людини або тварини. Фактично всі вияви життя людини, її народження та смерть, особливості характеру, розумової діяльності, віку, зовнішнього вигляду знаходять своє яскраве і своєрідне відображення у соматичній фразеології іспанської мови. Соматичні фраземи займають найбільший відсоток серед усього обсягу непредикативних двовершинних фразеологічних одиниць [23, с. 30].

Найбільш представленими у фразеологічному фонді багатьох мов є органи сприйняття та органи мовлення. Не випадково дослідники підкреслюють виняткову роль у житті людини органів чуттів, “через які відбувається процес пізнання навколишнього світу й тих органів, за допомогою яких здійснюються найрізноманітніші дії і процеси.”

Науковцями робилися спроби класифікувати соматичні фраземи за різними критеріями. Зокрема згідно з семантичною класифікацією соматичних фразеологізмів Н. І.Андрейчук, соматичні ФО розподілено на дві основні групи. Першу групу становлять фраземи, в яких спостерігається конкретизація смислу соматичного компонента, а саме:

1) Положення в просторі певної частини тіла або чогось стосовно цієї частини тіла;

2) Стан (конфігурація, вигляд, розмір, кількісна характеристика);

3) Функція частини тіла.

До другої групи входять ФО, в яких в узагальненому вигляді описані дії, що реалізуються соматизмом, і дії по відношенню до соматизму. Тут дослідниця виділяє підгрупи:

1) міміка, жести, рухи тіла;

2) дії, що відображають психофізичний стан людини;

3) дії, пов'язані з виконанням функцій;

4) дії, пов'язані з традиціями, обрядами, ритуалами;

5) дії, пов'язані із спостереженням за поведінкою тварин;

6) сполучення, що відображають контакт з оточуючим світом (цього соматизму чи по відношенню до нього). Сполучення цієї групи є найчисленнішими [2, с. 12-13].

Усі соматизми розподіляються за такими пластами і розрядами:

Сомонімізми.

Сомонімія є найбільшим розрядом соматичної лексики й найбільш представленим у фразеології будь-якої мови [110, с. 16]. Сомонімізми слугують для позначення частин людського тіла. Всі сомонімізми в залежності від належності до відповідної сфери позначуваних об'єктів розподіляється таким чином:

Назви, що є загальносистемними позначеннями: el cuerpo, la cabeza, el tronco, las extremidades;

Назви голови та її частин: la cara, la frente, la mejilla, la nuca, el pariental, las sienes, el mentуn, la barbilla, la coronilla;

Назви шиї й тулуба людини: el cuello, el pecho, la espalda, el vientre;.

Назви верхніх кінцівок і їхніх частин: la mano, el brazo, el hombro, el codo, la muсeca, la palma, el dedo, la uсa;

Назви нижніх кінцівок: el pie, la pierna, la cadera, la rodilla, el tobillo, la pantorrilla, la planta del pie, el empeine.

До цієї групи, на нашу думку, варто додати також назви волосяних покровів людського тіла: el pelo, el cabello, la barba, el bigote.

Остеонімізми.

Остеонімізми слугують для номінації кісток людського тіла і їхніх з'єднань. У залежності від належності до відповідної сфери позначуваних об'єктів розподіляється на:

Haзви кicткoвoї системи в цілому: el esqueleto, el osario, los huesos;

Назви кісток голови: el crбneo, la mandнbula, el martillo, el yunque, el estribo;

Назви кісток тулуба: la columna vertebral, la costilla, la clavнcula, el omуplato, el coccix, las vйrtebras cervicales, la caja torбcica;

Назви кісток верхніх кінцівок: la falange, el hъmero;

Назви кісток нижніх кінцівок: el pelvis, el fйmur, el peronй, la tibia, la rуtula, el metatarso.

Спланхнонімізми.

Спланхнонімізми слугують для найменування внутрішніх органів людського організму і розподіляється на:

Загальні назви внутрішніх органів: los уrganos internos, las visceras;

Назви органів травлення: el estуmago, el intestino, el pбncreas, las tripas, el esуfago, el apйndice, la vesнcula biliar, el hнgado;

Назви дихальних органів: las vнas respiratorias, los pulmones, los bronquios, la garganta, los alvйolos, el diafragma, la laringe, el lуbul;

Назви сечостатевих органів: la vejiga, los ovarios, los testнculos, la uretra, el recto.

До цієї групи потрібно додати також:

Назви м'язів: el biceps braquial, el supinador, el deltoides, el tendуn de Aquiles, los gemelos, el glъteo;

Назви частин нервової системи: el cerebelo, el cerebro, el tronco cerebral, los nervios.

Ангіонімізми.

Ангіонімізми позначають кровоносну систему людського організму. Ця гpyпa складає дocить мaлoчиcленну частину соматичних лексем: la circulaciуn de la sangre, la sangre, la vena, la arteria, la carуtida, los capilares, los glуbulos de sangre, la aorta.

Сенсонімізми.

Сенсонімічна лексика служить для найменування органів чуттів людського організму. Разом з ангіонімізмами вона складає одну з малочисленних груп у системі мов, проте характеризуються високою фразеотвірністю. У залежності від належності до відповідної денотативної сфери об'єктів, що позначаються, сенсонімізми розподіляються таким чином:

Назви органів зору: el ojo (і його партоніми el pбrpado, la pestaсa, la pupila);

Назви органів слуху: el oнdo;

Назви органів нюху й органів смаку: la nariz, la lengua, la boca;

Назви органів дотику: la piel, las uсas.

Лексика на позначення хвороб і виявів людського організму.

Назви хвороб: la angina, la gripe, la sarampiуn, la tos ferina, las paperas, el cбncer, la sarna, la viruela, la peste, la obesidad, la ъlcera, la difterнa, la ciбtica;

Назви станів та симптомів людського організму: el dolor, el vуmito, los escalofrнos, la fiebre, el hipo, el estornudo, la fatiga, el insomnio, la tos, el mareo, el desmayo, la erupciуn etc.

Окреме місце в класифікації займає квазісоматизм alma. Alma розглядається як орган, локалізований десь у грудях, який відповідає за внутрішнє життя людини. У порівнянні із серцем душа виступає ширшим поняттям, вона відає не лише емоціями, а й думками, бажаннями, схильностями та преференціями людини [23, с. 25-28].

В багатьох класифікаціях соматизмів і розподілах їх на групи та розряди важливу роль відіграє класифікація органів людського тіла, в залежності від якої класифікуються і лексеми що їх означають. Але органи людського тіла можна по-різному класифікувати і виділяти їх в групи по різних ознаках: наприклад, є органи, що приймають інформацію ззовні - це очі, вуха, ніс. У цьому не беруть участь живіт, плечі і ноги. Мова - орган, що відповідає за передачу інформації. Тому на мову посилаються, коли говорять про надходження інформації від того, що говорить. Є, наприклад, органи, які виконують рухи і жести, потрібні для спілкування. Інші в цьому не беруть участь.

Широке вживання соматизмів у складі одиниць фразеологізмів в значній мірі обумовлене тим, що соматизми є одним з якнайдавніших шарів в лексиці різних мов і входять в ядро основного складу словарного фонду мови. Популярності соматичних фразеологічних одиниць сприяють також актуальність змісту, яскрава образність, народність, нескладність граматичного оформлення і стилістичне різноманіття.

Таким чином, вживання соматичних фразеологізмів є притаманним для мови преси з метою більшого впливу на читача. Фразеологічні одиниці з соматичним компонентом є зрозумілі для будь-якого читача, оскільки їх особливості значення відомі для кожного.

Висновки до першого розділу

Використання фразеологічних одиниць у дискурсі іспанської преси обумовлене спрямованістю даного дискурсу, адже мова преси основується на одній комунікативній функції, а й має інші комунікативні завдання, серед яких - вплив на читача, на суспільну свідомість в залежності від зацікавлень класу читачів, яких вона представляє. Окрім комунікативної функції, преса виконує функції інформування, орієнтування, навчання, організування, впливу, створення позитивного або негативного ставлення.

Фразеологічні одиниці мають найголовнішу функцію, яка полягає у створенні емоційної, експресивної виразності, що посилює аргументацію, переконання. Чим вищий рівень експресивності й емоційності фразеологізму, тим сильнішим є вплив на адресата комунікативного акту.

Особливим критерієм прагматики ФО в газеті є здатність фразеологічного виразу переконувати читача у перевагах тих чи інших пріоритетів через оцінку моральних, етичних, загальнолюдських цінностей тощо. Кількість фразеологізмів у текстах, як правило, зростає в міру установки на переконання: фразеологічні одиниці виконують функцію логіко-експресивного узагальнення, викладених припущень, положень, теорій або авторських думок; коли на межі “переконання” співбесідника спрацьовує прагматична установка на те, щоб викликати в нього співчуття та прихильність.

У змісті образних ФО ідіоматичного характеру виділено особливий тип інформації - культурну конотацію, яка відповідає прагматиці газетно-публіцистичного дискурсу - впливати на суспільну думку, і відображає когнітивну структуру фразеологічної одиниці, а отже, культуру народу, його ментальність.

У дискурсі іспанської преси використовують соматичні фразеологізми, що зумовлено людським усвідомленням та розумінням певних особливостей, які сприймаються та кодуються у частинах тіла.

Причиною постійної уваги до соматизмів є той факт, що процес усвідомлення себе серед навколишньої дійсності і визначення себе як особи людина почала з відчуттів, що виникають безпосередньо через органи чуття і частини власного тіла. Людське тіло виявилося одним з найдоступніших для спостереження і вивчення об'єктів.

Залежно від характеру об`єкту номінації вся соматична лексика розподілена таких групах та розрядах як: сомонімізми (назви, що є загальносистемними позначеннями, назви голови та її частин, назви шиї й тулуба людини, назви верхніх кінцівок і їхніх частин, назви нижніх кінцівок), остеонімізми (нaзви кicткoвoї системи в цілому, назви кісток голови, назви кісток тулуба, назви кісток верхніх кінцівок, назви кісток нижніх кінцівок), спланхнонімізми (загальні назви внутрішніх органів, назви органів травлення, назви дихальних органів, назви сечостатевих органів), ангіонімізми (кровоносна систему людського організму), сенсонімізми (назви органів зору, назви органів слуху, назви органів нюху й органів смаку, назви органів дотику), лексика на позначення хвороб і виявів людського організму (назви хвороб, назви станів та симптомів людського організму).

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З СОМАТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ В ІСПАНСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ

2.1 Комунікативно-прагматичні особливості використання фразеологізмів з соматичним компонентом cabeza та cara

Прагматичне значення фразеологізмів - це значення, якого воно набуває у процесі реалізації в реальній комунікації, тобто те, для чого і з якою метою вживається той чи інший фразеологізм. Ці одиниці здатні найбільш повно схарактеризувати акт мовлення, самих мовців, виразити ставлення до того, про що говориться, та спрямувати читача на вірне розуміння ситуації. Семантичний потенціал прислів'їв дозволяє їм виступати в ролі елементів не тільки інформативних, але й прагматичних (спонукальних, емоційно-оцінних, експресивних, аргументуючих тощо) текстових підсистем [15, с. 12].

Прагматична інформація, що реалізується за допомогою фразеологізмів, виявляється з урахуванням як мовної природи такої одиниці, так і типу прагматичного контексту.

Прагматичний аспект вивчення фразеологізмів передбачає дослідження умов актуалізації лінгвістичних властивостей цих одиниць у процесі комунікації, їх функціонування у мовленні з метою досягнення найбільш ефективного вираження думки та впливу на поведінку людини. Він також робить оптимальним опис емоційного стану комунікантів та оцінку мовцем подій і вчинків, що “потрапили” до сфери цієї комунікативної ситуації.

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що фразеологізми виступають у ролі елементів різноманітних прагматичних контекстів і можуть кваліфікувати висловлення з різних боків. 

Реалізуючи свій комунікативний намір, адресант намагається оформити висловлення таким чином, щоб наблизити очікувану реакцію адресата до ідеальної відповідно до мети висловлення: вплинути на погляди адресата, переконати його в чомусь, змусити погодитись зі своєю оцінкою. У цьому йому допомагають фразеологізми, які надають додаткових відтінків значення, що впливає на думку читача.

Вживання соматичних фразеологізмів певною мірою притаманне для дискурсу іспанської мови.

Причиною постійної уваги до соматизмів є той факт, що процес усвідомлення себе серед навколишньої дійсності і визначення себе як особи людина почала з відчуттів, що виникають безпосередньо через органи чуття і частини власного тіла. Людське тіло виявилося одним з найдоступніших для спостереження і вивчення об'єктів. Назви частин тіла - якнайдавніший пласт лексики, що безпосередньо пов'язаний з функціонально-плотськими сторонами людського буття і відображає культурно-антропологічні особливості індивідів, що належать до тих або інших мовних співтовариств.

Значна кількість фразем із соматизмом cabeza пов'язана з важливістю цієї частини тіла для людини. У парі “голова - серце”, що виявляють у мові опозицію “раціональне - емоційне”, першому концепту приписується функція контролю за діями [21, с. 191].

Для початку потрібно розглянути концептуальні метонімії, що лежать в основі мотивації фразеологізмів із компонентом cabeza. Голова є одним із найважливіших органів людини, оскільки є осередком перцептивних здібностей, тому, нерідко, саме ця частина тіла використовується для позначення людини загалом. Так, наприклад, фразеологізм cabeza loca можемо перефразувати як persona loca:

Ah, perdуn, que es la esposa de Josemari Aznar, se me olvidaba, quй cabeza la mнa. Cabecita loca [68].

Фразеологізм з соматизмом cabeza може уособлювати не тільки людину, а й якусь річ чи явище. Відтінок значення може бути як негативним, так і позитивним. Розглянемо приклад негативного відтінку:

El presidente de la Asociaciуn Nacional de Vehнculos a Motor, Juan Antonio Sбnchez Torres, ha criticado la creciente "demonizaciуn" del automуvil en Espaсa que, a su juicio, se refleja en medidas como la reducciуn de la velocidad mбxima en las autovнas a 110 kilуmetros por hora o la propuesta de aplicar penalizaciones fiscales al combustible de los coches diйsel, y son polнticas que recurren al coche como "cabeza de turco" [82].

Cuando de nada nos sirve avisar, poner informaciуn sobre las correrнas de sus corruptelas, de la gravedad de los aprovechamientos de lo pъblico para su provecho privado, cuando los escбndalos de las basuras en el bajo Segura, en la provincia de Alicante y Murcia, cuando de nada les sirve el ocultamiento de sus cuentas opacas, sus coartadas montadas para negocietes y cabezas de turco, poniendo las empresas paralelas a nombre de familiares para no aparecer los millones de euros trincados tras el viaje papal y otras bagatelas, digamos que hablo de la Comunidad de Valencia [59].

Entre las grandes empresas gallegas se instala el discurso de Feijуo de que el PSOE ha encontrado en las cajas que son el resultado de fusiones regionales su particular cabeza de turco para cambiar las reglas del juego [65].

Соматизми характеризують положення людини в суспільстві згідно з його високим чи низьким походженням. Культурно-детермінованими є фразеологізми, де голова позначає верховенство, лідерство, оскільки таке значення голови походить від символу голова - Бог:

Menos alcohol y tambiйn menos cannabis, aunque Euskadi sigue en puestos de cabeza en la UE en lo que a consumo de esta droga se refiere, en comparaciуn con estados en su conjunto [56].

El exalcalde y cabeza de lista del Partido Socialista Canario (PSC) al Ayuntamiento de Icod de los Vinos (Tenerife), Juan Josй Dorta, ha precisado a este periуdico que no estб imputado por la concesiуn de licencias en una zona costera consideraba paraje natural [74].

El multimillonario y gran amateur de arte Franзois Pinault, a la cabeza del grupo de lujo PPR, expone desde hace aсos su colecciуn personal en su propia fundaciуn, a orillas del Gran Canal de Venecia [70].

Характерною рисою архаїчної свідомості є опис абстрактних здібностей людини, її вчинків через назви тих органів, які забезпечують ці здібності. Загальновідомо, що мозок знаходиться в черепній порожнині, а також, що розумові процеси проходять у мозку, на базі цих конвенційних знань виникає ланцюжок переносів - розум - мозок - голова, і, як наслідок, концептуальна метонімія голова, як здатність думати. Наприклад: