Про державну реєстрацію актів цивільного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

державний реєстр цивільний стан

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (ст. 49 Цивільного Кодексу України, далі- ЦК). Для найважливіших з них передбачена обов'язкова державна реєстрація. Так, відповідно до частини третьої вищевказаної статті, державній реєстрації підлягають наступні акти цивільного стану, а саме народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Державна реєстрація актів цивільного стану, у відповідності до ЗУ “ Про держану реєстрацію актів цивільного стану” від 01.07.2010 року, провадиться органами державної реєстрації актів цивільного стану, відповідно до їх компетенції.

Правильна і своєчасна державна реєстрація актів цивільного стану забезпечує охорону особистих і майнових прав особи. Посадові особи органів державної реєстрації актів цивільного стану слідкують за тим, щоб проведена державна реєстрація була оформлена відповідно до Закону, щоб в результаті помилки не постраждали інтереси окремих громадян, їх дітей та й суспільства в цілому.

Так, права і обов'язки подружжя виникають з моменту укладення шлюбу, тобто з моменту його державної реєстації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, тобто без державної реєстрації шлюб як правова категорія не існує.

Права та обов'язки батьків виникають з моменту народження дитини, а саме народження дитини підлягає обов'язковій державній реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Вік особи оприділяється датою народження, яка вказана в актовому записі про народження, а з досягненням певного віку, виникає дієздатність громадянина, можливість набуття деяких прав та обов'язків.

Останній етап в житті людини - це її відхід у вічність, настання смерті, яка не залежить від волі людини, але відноситься до події, що безпосередньо породжує або припиняє права та обов'язки. Факт смерті підлягає реєстрації в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану за останні роки мало значні зміни, як за формою, так і по суті.

Знання нових положень українського законодавства про державну реєстрацію актів цивільного стану має велике значення не тільки для органів, що здійснюють вказану реєстрацію, але і для громадян, що звертаються в ці органи, так як всі дії громадян або події «існують» в особливому соціальному середовищі - сім'ї, а їх учасниками є особливі суб'єкти - члени сім'ї (родичі, подружжя).

Зміни, що відбулися на сьогодні в Україні у сфері політики, економіки, права, впливають і на демографічну ситуацію, зокрема, на шлюбно-сімейні відносини. Тому проблеми сім'ї визначаються як один з пріоритетних напрямків державної політики. Сім'я визнається однією з ключових суспільних цінностей.

Аналіз наукових праць вчених-правників доводить, що більшість з них присвячена вивченню основних, базових аспектів сімейного права, таких, як поняття та правова природа шлюбу, умови і порядок реєстрації шлюбу (наукові праці вчених-правників М.В.Антокольської, Д.І.Мейєра, І.В.Афанасьєвої, Г.К.Матвєєва, Н.В.Рабіновіча, І.М.Кузнєцова, Г.Ф.Шершеневича, В.С.Гопанчука, І.В.Жилінкової, Ю.С.Червоного, А.М.Рабця, Н.С.Шерстньової, М.Т.Оридороги, В.А.Рясенцева, А.М.Нєчаєвої, Є.М.Ворожейкіна, З.В.Ромовської, О.С.Мазур), правового регулювання особистих немайнових правовідносин та майнових відносин подружжя (Н.В.Рабіновіч, О.С.Іоффе, О.В.Дзера), історії сімейно-шлюбного законодавства (Г.К.Матвєєв, О.А.Андрєєва), тощо. Такі вчені, як Дзера О.В., Жилинкова І.В вивчали, зокрема, деякі аспекти проблеми врегулювання відносин власності подружжя та осіб, які перебувають у фактичному шлюбі. Наукові праці М.В.Антокольської частково присвячені проблемам розвитку сімейного права, зокрема, проблемі визнання законного шлюбу за фактичними шлюбними відносинами, а пані Зореслава Ромовська, яка є одним з авторів Сімейного кодексу України (надалі - СКУ), здійснила спробу усунути деякі суперечності між правом і традицією у сфері сімейних відносин. CКУ став результатом плідної праці вчених, аналізу чинних кодексів інших країн та врахування досвіду сімейно-правового регулювання. Однак, поряд з тим, він вміщує в собі деякі протиріччя, зокрема, пов'язані з тим, що у відносинах власності законодавець прирівнює осіб, перебуваючих у фактичному шлюбі та чоловіка та жінку, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, що протирічить п. 2 ст 21 СКУ та не сприяє авторитету шлюбу, як сімейно-правового інституту.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану ( далі- органи ДРАЦС) є одним з основних органів виконавчої влади, що забезпечує організацію та контроль діяльності щодо державної реєстрації актів цивільного стану на території України , цим обусловлюється актуальність цієї роботи та новизну теми дослідження.

Державна реєстрація актів цивільного стану здійснюється від імені держави як в інтересах громадян, так і в державних та суспільних інтересах і має важливе значення для охорони особистих і немайнових прав громадян.

Дотримання порядку є обов'язковим, оскільки воно має на меті точне документування відображення події або іншої обставини, що має місце у житті, з яким пов'язуються відповідні права і обов'язки громадян.
Статистика показує, що в органах ДРАЦС розривається приблизно кожен п'ятий шлюб. Для прикладу, згідно сатистичних даних відділу державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві пртягом 2013 року розірвано 363 шлюби, з них за рішенням суду - 25. Так, орган ДРАЦС не з'ясовує причин розлучення, в його обов'язки не входить примирення подружжя.

Проте, фахівці органів ДРАЦС проводять бесіду щодо примирення подружжя.

Велику роботу відділи ДРАЦС проводять щодо внесення змін та доповнень до записів актів цивільного стану та видачу повторних свідоцтв та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану гомадян . Аналіз роботи за даним видом діяльності за останні три роки показав, що кількісний ріст запитів залежить від змін у законодавстві. Якщо загальна кількість запитів у 2007 році по відділу ДРАЦС Шевченківського РУЮ у місті Києві становила 1046, то в 2013 році запитів від громадян та підприємств, установ, організацій надійшло 15254.

У науковій і навчальній літературі з цивільного права зазначається цивільно - правове значення актів цивільного стану. Так, зокрема, автори наукових статей з цивільного права під редакцією А.П.Сергеева, Ю.К. Толстого стверджують, що народження, укладення та розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, зміна імені та смерть громадянина законом віднесені до числа фактів, що визначають цивільно - правовий статус громадянина.

Подібна позиція аргументована ними наступними прикладами «Виникнення та припинення правоздатності пов'язується з моментом народження і моментом смерті громадянина, одруження тягне за собою виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а усиновлення - та відносини законного представництва, и весь комплекс особистих та майнових прав і обов'язків, що виникають між батьками і дітьми

З вищевикладеним, безумовно, важко сперечатися. Однак, запропоновані приклади здебільшого підтверджують зовсім інший тезу, а саме акти гцивліьного стану визначають сімейно - правовий статус особи. Як справедливо стверджує О. Дзера, фактичне збереження в Сімейному кодексі України суто адміністративних процедур, пов'язаних з реєстрацією більшості актів цивільного стану, не випадково, воно об'єктивно зумовлено самою їх правовою природою. «Всі ці акти, хоча і мають юридичну значущість для цивільно - правової сфери, значно більшою мірою впливають на шлюбно - сімейні правовідносини, за загальним правилом викликаючи їх динаміку»

Крім юридичного, відділи державної реєстрації актів цивільного стану мають і демографічне значення. Вони служать для демографічного обліку руху населення, кількісних і якісних змін в процесах народонаселення, а також важливим засобом демографічного прогнозування в різних масштабах. Акти цивільного стану враховуються при розробці планів соціального розвитку, проектів забудови, планів архітектурного, культурного розвитку міст і сіл.

За даними державної служби статистики України, у 2013 році рівень народжуваності в Україні скоротився до 11,1 осіб на 1000 населення.

"Для порівняння, в 2012 році народжуваність становила 11,4 осіб на 1000 населення. При цьому серед регіонів України зафіксована значна диференціація рівня народжуваності: від 9,1 народжених на 1000 населення в Луганській області до 15,1 - у Рівненській",

Найвища народжуваність за 2013 рік спостерігалася в країнах Європейського Союзу, а саме в Ірландії - 16,5 новонароджених на 1000 чоловік), Великій Британії (13 новонароджених на тисячу) і у Франції (12,8).

У той же час рівень смертності населення також виріс. Якщо в 2012 році він становив 14,5 осіб на 1000 населення, то в 2013 році він піднявся до 14,6 осіб на 1000 населення. Найвищий рівень смертності зафіксовано в Чернігівській області (18,6).

Цій та іншим проблемам державної реєстрації актів цивільного стану в Україні присвячена дана дипломна робота.

Теоретичною основою даного дослідження є праці таких вчених-правників: О.А.Андреєвої, М.В.Антокольської, Д.І.Мейєра, І.В.Афанасьєвої, Г.К.Матвеєва, Н.В.Рабіновіча, І.М.Кузнєцова, Г.Ф.Шершеневича, В.С.Гопанчука, І.В.Жилінкової, Ю.С.Червоного, А.М.Рабця, Н.С.Шерстньової, М.Т.Оридороги, О.С.Іоффе, В.А.Рясенцева, А.М.Нєчаєвої, Є.М.Ворожейкіна, З.В.Ромовської, О.В.Дзери, О.С.Мазур.

Метою даної роботи є дослідження закономірностей розвитку правового регулювання відносин, які виникають в процесі здійснення державної реєстрації актів цивільного стану, а також виявлення протирічь у законодавстві, яке регулює вказану сферу життя суспільства.

Об'єктом даного дослідження є суспільні та правові відносини, які виникають у вищенаведеній сфері життя суспільства, та регулюються Сімейним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Предметом дослідження є правове регулювання відносин та практика застосування законодавчих актів, що регулюють відносини з питань державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, їх історичний розвиток та сучасний стан.

Методологічною основою цієї роботи є закони матеріалістичної діалектики, об'єктивно існуючи закони суспільного розвитку та розвитку держави та окремі загальні та спеціальні методи наукового пізнання правових категорій та явищ, які використовувалися при проведенні даного дослідження,

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні висновки та зроблені на їх основі практичні пропозиції можуть бути використані при проведенні лекційних та практичних занять при вивченні відповідних дисциплін. Результати даної дипломної роботи будуть цікаві юристам-практикам. Практична значимість роботи полягає також у тому, що одержані в результаті дослідження висновки мають дискусійний характер і можуть слугувати основою подальшого наукового дослідження проблем.

Робота складається зі вступу, 3 розділів, - підрозділів, висновку і списку використаних джерел та додатків

Повний обсяг роботи складає сторінок. Список використаних джерел містить найменувань.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ

1.1 Поняття та ознаки актів цивільного стану

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.

Про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану".

Порядок ведення обліку, звітності та зберігання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану встановлюється Порядком ведення обліку і звітності про використання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також їх зберігання, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 жовтня 2012 року № 1578/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 листопада 2012 року за № 1845/22157 (далі - Порядок обліку, звітності та зберігання бланків свідоцтв).

Працівники органів державної реєстрації актів цивільного стану у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим.

При державній реєстрації актів цивільного стану працівники органів державної реєстрації актів цивільного стану в установленому порядку та в межах компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Державна реєстрація актів цивільного стану за заявами іноземців, осіб без громадянства проводиться за законодавством України.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють компетентні органи іноземних держав, з якими Україною укладено договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, про державну реєстрацію актів цивільного стану громадян таких держав, якщо правилами договорів передбачено надання зазначених відомостей.

Працівники органів державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язані додержуватись таємниці державної реєстрації актів цивільного стану. Відомості про національність, освіту, сімейний стан, а також адресу, дату і місце народження фізичної особи, які стали відомі працівнику органу державної реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з державною реєстрацією акту цивільного стану, є конфіденційними і розголошенню не підлягають.

Фізична особа має право на ознайомлення з інформацією, що міститься в актовому записі цивільного стану, яка стосується її особисто, крім випадків, передбачених законом.

Конфіденційна інформація про фізичну особу, яка міститься в актовому записі цивільного стану (дані про національність, освіту, сімейний стан, а також адресу, дату і місце народження фізичної особи), може бути повідомлена працівниками органу державної реєстрації актів цивільного стану запитувачу інформації за бажанням фізичної особи та лише за її згодою на підставі заяви, справжність підпису на якій засвідчена в установленому порядку.

За рішенням суду фізична особа має право на ознайомлення з конфіденційною інформацією в актових записах цивільного стану про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів.

Працівники органів державної реєстрації актів цивільного стану ознайомлюють запитувача інформації з відомостями актових записів цивільного стану, доступ до яких не обмежений.

На вимогу фізичної особи працівниками органів державної реєстрації актів цивільного стану надається письмова інформація про відомості актових записів цивільного стану, з якими вона має право на ознайомлення відповідно до законодавства.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють органам праці та соціального захисту населення, територіальним органам Пенсійного фонду України, державним податковим органам відомості про померлих в установленому законодавством порядку.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану надають органам ведення Державного реєстру виборців відомості в порядку, передбаченому Законом України "Про Державний реєстр виборців".

Органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють районні, районні у містах, міські, міськрайонні військові комісаріати про зміну призовниками і військовозобов'язаними прізвища, власного імені, по батькові при державній реєстрації зміни імені, шлюбу, розірванні шлюбу та при визнанні батьківства відносно даних осіб, а також про їх смерть.

Повторна видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також видача витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану при підтвердженні права особи на отримання даних документів та, в окремих випадках, родинних відносин між заявником та особою, щодо якої складено актовий запис цивільного стану.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє відомості про державну реєстрацію акту цивільного стану на підставі ухвали (письмового запиту) суду (судді) у зв'язку зі справами, що перебувають у його провадженні, а також письмового запиту нотаріуса, у веденні якого перебуває спадкова справа, органу досудового розслідування, інших державних органів (посадових осіб), якщо запит зроблено у зв'язку зі здійсненням ними повноважень, визначених актами законодавства.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану розглядають та надають відомості про державну реєстрацію акту цивільного стану з дотриманням строків та порядку, визначених законодавством.

Діловодство в органах державної реєстрації актів цивільного стану ведеться державною мовою.

Документи, складені іноземною мовою, подаються для державної реєстрації актів цивільного стану разом з їх перекладами на українську мову, засвідченими в установленому порядку.

Акти цивільного стану за своєю сутністю є юридичною сукупністю (комплексом обставин), що спричиняє виникнення, припинення, зміну цивільних прав і обов'язків.

У ст. 49 Цивільного Кодексу України ( далі- ЦК), акти цивільного стану визначаються як події та дії, що нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Так, Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану” від 01.07.2010 року № 2398- IV, наводить теж саме визначення поняття актів цивільного стану.

До них, зокрема, належать: народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Перелік актів цивільного стану, встановлений у ст.49 ЦК, є примірним і може бути розширений у процесі тлумачення норм ЦК.

Наприклад, актами цивільного стану за своєю сутністю є визнання особи безвісно відсутньою, оголошення її померлою, тощо.

Деякі види актів цивільного стану підлягають державній реєстрації. Це стосується народження фізичної особи та її походження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені.На відміну від загального переліку актів цивільного стану, перелік тих актів, що підлягають державній реєстрації, є вичерпним (ч. З ст.49 ЦК).

Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слід підкреслити, що деякі з цих актів зачіпають не лише цивільну правоздатність особи, але й впливають на обсяг її прав та обов'язків в інших сферах. До таких актів належать набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, інвалідність. Цим зайвий раз підкреслюється тенденція до істотного розширення цивільного-правового регулювання і охоплення ним таких відносин, які не є цивілістичними по суті.

Акти цивільного стану поділяються на дії, тобто факти, настання яких залежить від волі осіб (укладення і розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені), та події, настання яких від волі осіб не залежить (смерть, досягнення певного віку).

Наприклад, встановлені законом права і обов'язку подружжя виникають лише після реєстрації шлюбу в передбаченому законом порядку.

Визнаються дійсними акти цивільного стану, вчинені за релігійними обрядами до утворення чи відновлення органів ДРАЦС (наприклад, під час Великої Вітчизняної війни на окупованих територіях). Вони прирівнюються до актів цивільного стану, вчинених у органах ДРАЦС, і не вимагають наступної державної реєстрації.

Акти цивільного стану -це одна із самих стабільних документальних систем, яка існує в Україні.

Так, історія реєстрації актів цивільного стану на переважній частині території України сягає у глибину віків, у 1722 рік. Реєстрація цивільного стану громадян у царській Росії - це заслуга царя Петра 1, який у 1721 зобов'язав священиків вести метричні книги з 1722 року. Метричні книги складались з 3-х частин: народження, шлюб, смерть.

Історія сучасних відділів державної реєстрації актів цивільного стану України починається з 20 лютого 1919 року, коли Рада народних комісарів УРСР прийняла одразу 3 декрети:

- „Про організацію відділу записів актів цивільного стану”;

- „Про цивільний шлюб і про ведення книг актів цивільного стану”;

- „Про розлучення”.

Ці нормативно-правові акти проголошували, що УРСР визнає виключно обов'язковими лише цивільні шлюби. Церковний шлюб, поряд з обов'язковим цивільним, оголошувався приватною справою, єдиною допустимою формою укладення цивільного шлюбу стає реєстрація в органах загсу.

Актові записи про народження, смерть, шлюб, розлучення, занесені в колишні метричні книги після 20 грудня 1919 року є дійсними за умови, що органи запису актів цивільного стану в даній місцевості не діяли і пізніше цими органами в указаних книгах проведена відповідна позначка.

З цього часу починаються утворення відділів загс, на початку 20-х років церква усувається від реєстрації актів цивільного стану громадян, церковні архіви метричних книг передаються до відділів записів актів громадянського стану.

Перші загси створювались при волосних, міських та районних органах управління. 18 грудня 1917 року був виданий декрет РНК Російської Федерації „Про цивільний шлюб, про дітей та про ведення книг актів цивільного стану”, День співробітників загсів Росії відзначають саме 18 грудня.

У липні 1934 року органи загс як відомство, що зберігає найважливішу інформацію щодо поточного обліку населення, було включено до структури Народного комісаріату внутрішніх справ, відділи називаються бюро. Всі співробітники мають міліцейські чини, начальники відділів стають лейтенантами. В 1946 НКВС перейменовано у МВС.

25 жовтня 1956 року органи загс виведені із підпорядкування Міністерства внутрішніх справ та передані в підпорядкування органів місцевого самоврядування.

З 1998р. по 2001р. - відділи загс стали структурними підрозділами управлінь юстиції, а з 2012 р. - реєстраційних служб управлінь юстиції.

Державна реєстрація актів цивільного стану є правовим інститутом у державі, спрямованим на забезпечення реалізації прав і свобод громадян, а актові записи є безспірними доказами засвідчених в них юридичних фактів.

Найважливіші нормативно-правові акти, якими керувались відділи загс до Сімейного кодексу України :

- 30.05.1926 року Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР,

- Указ Президії Верховної Ради СРСР від 08.07.1944 зобов'язував зареєструвати шлюб у органах загс всі подружні пари, що перебували у фактичних шлюбних стосунках;

- 1 січня 1970 року Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР.

З 1935 по 1992 роки у відділах загс реєструвались акти цивільного стану про усиновлення.

З 1968 по 2003 роки був такий вид державної реєстрації як встановлення батьківства.

На сучасному етапі державна реєстрація актів цивільного стану проводиться в електронному та паперовому вигляді (з 2008р.) Реєструють акти цивільного стану спеціалісти, що мають вищу юридичну освіту. На підтвердження державної реєстрації актів цивільного стану громадянам видаються свідоцтва встановленого зразка та/або витяги з державного реєстру актів цивільного стану. На сьогоднішній день є 5 видів державної реєстрації : про народження, про смерть, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну імені( з 1949 року).

Найважливішими нормативно-правовими актами, якими керуються відділи при державній реєстрації актів цивільного стану сьогодні, є Сімейний кодекс України (набрав чинності у 2004 році) та Закон України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану” ( 27.07.2010 року).

Велика робота проводиться у відділах ДРАЦС для підтримання у належному стані приміщень, де проводяться урочисті реєстрації шлюбів, удосконалюються обрядові послуги. Відділи проводять правороз'яснювальну роботу, виступаючи в засобах масової інформації, в установах, організаціях, оприлюднюючи інформацію на веб - сайтах.

На сьогоднішній день, актові записи на всі види державної реєстрації . формуються працівниками відділів державної реєстрації актів цивільного стану з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та на паперовому носії, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 р. N 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану «

Оскільки послуги, що надаються у відділах ДРАЦС є надзвичайно важливими для громадян, часто проводяться у найважливіші хвилини життя людей, багато зусиль керівництвом відділів йде на удосконалення організації прийому. Щоб оперативно та якісно обслуговувати громадян, збільшено час прийому, встановлено день надання безкоштовних консультацій з питань сімейного права, створена можливість попереднього електронного запису на прийом.

Актовий запис цивільного стану складається у присутності заявника та друкується на паперових носіях у двох примірниках, кожний з яких нумерується одним і тим самим номером. Нумерація актових записів цивільного стану кожного виду державної реєстрації починається з першого номера і ведеться послідовно протягом року з 1 січня до 31 грудня включно.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану ознайомлює заявника з даними, унесеними до актового запису цивільного стану, що засвідчується його підписом у відповідній графі паперового носія актового запису.

Після цього актовий запис засвідчується підписами керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану та посадової особи, яка провела державну реєстрацію акту цивільного стану, і скріплюється печаткою.

На підставі складеного актового запису цивільного стану у повній відповідності до нього видається свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану.

При складанні актових записів цивільного стану не допускаються скорочення слів, виправлення та підчистки.

В актових записах цивільного стану у графах: "Дата народження", "Дата смерті" число і рік вказуються арабськими цифрами, місяць - словом; "Місце народження" та "Місце смерті" зазначаються повна офіційна назва держави та інші дані згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.

Якщо до актового запису цивільного стану вносяться зміни або здійснюються інші відмітки (про розірвання шлюбу, усиновлення, зміну імені у випадках, встановлених законом, позбавлення чи поновлення батьківських прав тощо), то на лицьовому боці актового запису зазначаються підстави їх внесення: актовий запис, рішення суду, розпорядження голови районної, міської державної адміністрації або рішення виконавчого комітету міської, районної в місті ради про присвоєння або зміну прізвища або власного імені малолітньої дитини, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану або інший документ, який є підставою для внесення змін. Записи щодо внесених до актового запису цивільного стану змін засвідчуються підписом посадової особи та печаткою відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться одночасно з внесенням таких самих змін до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Документи, складені іноземною мовою, подаються для державної реєстрації актів цивільного стану разом з їх перекладами на українську мову, засвідченими в установленому порядку.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При обчисленні строків, визначених Цивільним кодексом України, необхідно керуватись такими правилами:

строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку;

строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

На всі види актових записів цивільного стану відділи державної реєстрації актів цивільного стану ведуть алфавітні книги.

Отже, безумовно, актами цивільного стану є подіїі та дії, які нерозривно пов'язані зі фізичною особою. Відповідно, народження, смерть, укладання та розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, зміна імені, по батькові та прізвища підлягають обов'язковій реєстрації в органах ДРАЦС. Ці найважливіші події і факти в житті людей, що мають юридичне значення, іменуються актами цивільного стану. У сукупності вони характеризують цивільний стан людини.

1.2 Державний реєстр актів цивільного стану громадян, як єдина комп'ютерна база про акти цивільного стану в Україні

Відповідно до вимог статті 49 Цивільного кодексу України народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064 (зі змінами) (далі - Порядок), визначено процедуру створення та ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Зокрема, вказаним Порядком передбачено, що Державний реєстр актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр) - це єдина комп'ютерна база даних про акти цивільного стану, внесені до них зміни і доповнення, видачу свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану на витягів з Реєстру.

При цьому слід зазначити, що внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється реєстратором (відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм.Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції) одночасно із складенням відповідного актового запису цивільного стану.

Водночас до Реєстру вносяться реєстратором протягом п'яти робочих днів з моменту надходження до реєстратора першого примірника актового запису відомості, зазначені в актових записах про народження, шлюб, смерть, складених виконавчими органами сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного значення).

Також реєстратором на підставі відповідного рішення суду вносяться відомості про усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав.

Крім того, відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в м. Києві протягом десяти робочих днів з моменту надходження першого примірника актового запису вносяться відомості, зазначені в актових записах про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, що складені дипломатичними представництвами та консульськими установами України.

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» (зі змінами) наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5 затверджено Інструкцію з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Інструкція), якою визначено порядок внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, а також установлено форми витягів з Реєстру та умови їх видачі.

Одночасно вказаним наказом Мін'юсту визначено строки внесення до Реєстру відомостей, що містяться в книгах реєстрації актів цивільного стану, які зберігаються в архівах відділів реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції.

Згідно з пунктом 4.1 розділу IV вказаної Інструкції відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, які містяться в книгах реєстрації актів цивільного стану і метричних книгах, що зберігаються в архівах відділів реєстрації актів цивільного стану, підлягають обов'язковому внесення до Реєстру у вигляді, межах та обсягах, наведених у відповідних книгах.

У разі, якщо відомості вказаних актових записів цивільного стану складені недержавною мовою, у даних Реєстру обов'язково зазначається мова, якою складено паперовий носій цих записів. До відомостей у Реєстрі таких актових записів (не паперові носії) реєстратором може бути внесено зміни на підставі заяви фізичної особи, яка має право на отримання повторного свідоцтва, витягу з Реєстру та при пред'явленні паспорта з урахуванням його даних, викладених українською мовою. У цьому разі до Реєстру вносяться дані щодо реєстратора, яким унесено зміни, а також підстава таких змін та дата їх унесення.

При реєстрації розірвання шлюбу, крім відомостей актового запису про розірвання шлюбу, до Реєстру вносяться відомості актового запису про шлюб, що розривається (за відсутності такого запису в Реєстрі), з позначкою «Архівний» та з відомостями про його розірвання.

Про факт занесення реєстратором відділу реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції відомостей актового запису цивільного стану до Реєстру, а також про номер актового запису в Реєстрі та дату його внесення повідомляється відділ реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі для проставлення відмітки в другому примірнику актового запису цивільного стану щодо номера актового запису в Реєстрі, дати його внесення. При цьому реєстратор відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі здійснює перевірку відповідності внесених до Реєстру відомостей з даними актового запису цивільного стану, що перебувають на зберіганні.

Державний реєстр актів цивільного стану громадян запроваджено з 1 грудня 2008 року, що стало знаменною подією у діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану України.

Оскільки Державний реєстр актів цивільного стану є, безперечно, соціальним Реєстром, його впровадження наблизило правові послуги до особи: наразі громадянин має змогу отримати необхідний документ про реєстрацію актів цивільного стану за місцем проживання, незважаючи на місце проведення такої реєстрації, що, в свою чергу, покращило оперативне та якісне обслуговування громадян, надання їм необхідної правової допомоги.

РОЗДІЛ II. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ

2.1 Види органів державної реєстрації актів цивільного стану

Органами державної реєстрації актів цивільного стану є:

1) центральний орган виконавчої влади у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану);

3) виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Так, центральний орган виконавчої влади у сфері державної реєстрації актів цивільного стану:

1) утворює, реорганізує та ліквідує відділи державної реєстрації актів цивільного стану;

2) координує та контролює діяльність відділів державної реєстрації актів цивільного стану;

3) забезпечує створення, ведення та функціонування Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

4) надає практичну і методичну допомогу консульським установам та дипломатичним представництвам України за кордоном щодо державної реєстрації актів цивільного стану;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства у сфері державної реєстрації актів цивільного стану.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті.

Дипломатичні представництва і консульські установи України проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.

Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють компетентні органи іноземних держав, з якими Україною укладено договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, про державну реєстрацію актів цивільного стану громадян таких держав, якщо правилами договорів передбачено надання зазначених відомостей.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану мають право безкоштовно одержувати у встановленому порядку від органів державної влади, підприємств, установ та організацій необхідні документи і відомості, пов'язані з державною реєстрацією актів цивільного стану.

У зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України, здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території.

За заявами громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем їх фактичного проживання, перебування.

2.2 Окремі види послуг, що надаються при державнй реєстрації актів цивільного стану

2.2.1 Державна реєстрація народження та смерті

Народження дитини є значущою подією для її батьків. Як зазначав Д. І. Меєр, відносини міє батьками та дітьми так само, як і відносини між подружжям, підлягаюь більшою мірою визначенням закону фізіологічного та закону морального, ніж визначенням права. Однак, з правової точки зору, народження дитини є юридичним фактом, з яким норми права пов'язують виникнення різноманітних прав та обов'язків. Так, відповідно до частини другої статі 25 ЦК України з моменту народження фізичної особи виникає її цивільна правоздатність. Визначення походження дитини ґрунтується на кровному спорідненні між нею та батьками. Спорідненням визнається зв'язок між особами, які походять одна від одної, або від спільного предка. Отже, споріднення як юридичний факт має триваючий характер. Різне юридичне значення мають спорідненість по пряvій та боковій лінії, а також спорідненність різного ступеня. Безперечно, найбільший обсяг прав та обов'язків порожує спорідненність першого ступеня прямої лінії, тобто між батьками та дітьми.

Стосунки між батьками та дітьми можуть мати духовний, моральний чи майновий характер. Само по собі біологічне походження спричиняє встановлення лише моральних обов'язків батьків і дітей. Духовні та моральні відносини між батьками та дітьми можуть існувати незалежно від того, народжена вона у шлюбі чи поза ним, записані батьки як такі в актовому записі цивільного стану, чи ні. Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв'язку між нею та її батьком і матір'ю, але юридичного значення факт походження набуває лише з моменту його засвідчення в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Так, народження фізичної особи, та визначення її походження належать до актів цивільного стану, що підлягають державній реєстрації (стаття 49 ЦКУ). Державна реєстрація в таких випадках є зовнішнім вираженням існування певної обставини, адже свідчить про виникнення права, й водночас породжує це право, тобто має правовстановлюючий характер. Державна реєстрація народження та походження дитини, як і будь- якого іншого акту цивільного стану, проводиться шляхом складання актового запису цивільного стану. З моменту даного державного засвідчення похоження дитини, остання визнається дитиною у своїх батьків не тільки біологічно, а й юридично. З цього моменту виникає юридичний зв'язок між батьками та дитиною.

Отже, у сфері сімейного права, походження дитини від певних батьків є юридичним фактом лише за умови його засвідчення компетентним органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до статті 13 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а в разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.

Реєстрація зазначених актів цивільного стану відбувається в порядку, встановленому Правилами державної реєстрації актів цивільного стану Україні, шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях у присутності заявника.

Для здійснення реєстрації народження дитини її батьки зобов'язані звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану .

Державна реєстрація народження проводиться за усною чи письмовою заявою батьків дитини чи одного з них, а в разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилась дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Поняття « родичі», яке вживається в СК України, охоплюються такі особи : баба , дід, прабаба, прадід, поновррідні брат і сестра. «Членами сім»ї є мачуха, вітчим, як проживають однією сім'єю з малолітніми чи неповнолітніми пасинком, падчеркою. «Інші особи - це особи, у сім'ї яких виховується дитина, ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також сусіди чи інші сторонні особи. Вказане наведено у Постанові Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3.

Для реєстрації народження дитини до органів державної актів цивільного стану пред'являються один з таких документів, що посвідчуюь факт народження дитини, а саме:

а) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року № 9;

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.

Медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу заповнюється лікарем, під наглядом якого перебуває новонароджений, і засвідчується підписом керівника закладу охорони здоров'я та круглою печаткою закладу;

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про перинатальну смерть), у разі мертвонародження.