Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

1. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень - карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, - караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

Задача 2

Шенківський та Зосименко, знаходячись в стані сп'яніння, зупинили автомобілі, ВАЗ-2110, яким керував Линдюк, і попросили підвезти їх до залізничного вокзалу. Під час руху вони - погрожуючи ножами, висадили водія з машини, а самі поїхали до сусіднього міста. Коли закінчилося пальне, машина вони покинули. Під час слідства Шенківський і Зосименко пояснили, що автомобіль вони забрали тільки з метою доїхати до сусіднього міста, де збиралися його залишити.

Кваліфікуйте дії Шенківського і Зосименка.

Дії Шенківського і Зосименка можна кваліфікувати за ст. 186 п.1 ККУ (Злочини проти власності)

Стаття 186. Грабіж

1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.

Висновки

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

У примітці до статті 364 Кримінального кодексу України зазначено до службових осіб віднесено дві категорії осіб:

- особи, які здійснюють функції представників влади;

- особи, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за. спеціальним повноваженням.

Зазначимо, що Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III використовує термін “службова особа”, яке за своїм змістом є тотожним поняттю “посадова особа”, що застосовувалося у Кримінальному кодексі Української РСР від 28 грудня 1960 р. № 1960 р. № 8249/1999.

Визначення “службового злочину” тісно пов'язане з терміном “службова особа. Так, у ст. 364 КК України закріплено, що службовими є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також посідають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки на основі спеціальних повноважень.

Необхідно відзначити, що службовими особами можуть визнаватися й такі особи, котрі посідають відповідні посади чи виконують відповідні функції в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних підприємствах, в установах і організаціях, підприємствах приватної чи колективної форм власності тощо.

Список використаних джерел.

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року / Міністерство юстиції України. - К.: Б. в., 2009. - 122, с.

2. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. -К.: Юрінком Інтер, 2010. -478 с.

3. Кримінально-виконавче законодавство України / Редакційна колегія: В.Г. Гончаренко, Е.Ф. Демський, О.М. Джужа та ін.. -К.: Юрінком Інтер, 2005. -431, с.

4. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. -К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. -468, с.

5. Борисов В.І. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності за новим Кримінальним кодексом України // Збірник матеріалів міжнар. наук. - практ. семінару (11-12 травня 2001 р.). - Х., 2003. - С. 35

6. Ковальський В.С. Кримінальне право України: Посібник. - К.: Прецедент, 2008. - 147, с.

7. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навчальний посібник. - К.: Істина, 2007. - 385, с.

8. Лобойко, Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій. - К.: Істина, 2007. - 456 с.

9. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ Ред.: С.С. Яценко, - 4-те вид., перероб. та доп. - К.: А.С.К., 2005 -841, с.

10. Охотніков О.М. Посилення кримінальної відповідальності за посадові злочини // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1998 - №3. - С. 147

11. Селецький С.І. Кримінальне право України (Особлива частина): - К.: Центр учбової літератури, 2009 - 502, с.

12. Практика судів України з кримінальних справ 2001-2005: закони і законодавчі акти. - К.; Харків: Юрінком Інтер, 2005. - 462, с.

13. Хавронюк М.І. Судово-практичний коментар до Кримінального кодексу України: Чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 15 листопада 2005 року (відповідає офіційному тексту) - К.: Юрисконсульт, 2006 - 550 с.

14. Хавронюк М. Загальні службові злочинні діяння: особливості їх визначення у кримінальних законах європейських держав// Підприємництво, господарство і право -2005 - №4. - С. 124-128

15. Хохлова І.В. Кримінальне право України (Особлива частина): Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2010 - 685 с.

Размещено на Allbest.ru