Криміналістичне почеркознавство: етапи розвитку та становлення

Зараз можливість вирішення судово-почеркознавчих діагностичних завдань експериментально доведена на низці почеркових об'єктів. Це і рукописні тексти великого і середнього об'єму при високому ступені виробленості, підписи. Найбільш перспективні розробки пішли шляхом використання ймовірністно-статистичного підходу та експериментального створення кількісних діагностичних методів (встановлення факту навмисної зміни почерку скорописним способом; дослідження підписів у стані алкогольного сп'яніння тощо).

5. Носіями об'єктивної інформації, яка використовується для вирішення завдань такого типу, є діагностичні ознаки почерку. У процесі діагностування експерт виділяє такі ознаки й оцінює їх з точки зору відповідності або невідповідності заздалегідь відомим (загальноприйнятим) нормам цих властивостей для певної групи почерків, а також як невідповідність нормі властивостей письма конкретної особи.

6. Характеризуючи сучасний стан діагностичних досліджень зазначається, що найчастіше вирішуються такі питання:

- встановлення зовнішньої обстановки і умов виконання рукопису;

- встановлення внутрішнього стану виконавця рукопису;

- визначення установки на старанне, повільне письмо або на недбале швидке письмо;

- встановлення факту виконання рукопису зміненим почерком.

Діагностичними дослідженнями в судово-почеркознавчій експертизі необхідно вважати такі дослідження, які направлені на встановлення зовнішньої обстановки і умов письма (факт виконання тексту у незвичній позі, викривленим почерком, з наслідуванням чужому почерку або підпису), а також внутрішнього стану виконавця (втома, стан збудження або гальмування, психічне захворювання тощо).

7. Структура діагностичного процесу та використання засобів для вирішення діагностичних завдань залежить від компонентного складу завдання. У відповідності з розробленою класифікацією діагностичні завдання поділяють на дві основні категорії: 1) завдання, що реалізують свою мету в умовах наявності як досліджуваного об'єкту, так і порівняльного матеріалу (зразків почерку конкретної особи); 2) завдання, які передбачають реалізацію своєї мети в умовах наявності лише досліджуваного об'єкту.

8. Діяльність експерта-почеркознавця при вирішенні діагностичних завдань має бути послідовно підпорядкована певній ієрархії рівнів, етапів, стадій, що складають зміст діагностичного процесу, аналогічно тому, як це відбувається в ідентифікаційному дослідженні.

9. Діагностичний процес як проміжне завдання включає й ідентифікаційне, яке вирішує питання про тотожність виконавця порівнюваних почеркових об'єктів. Таким чином повне діагностичне дослідження включає обов'язкове вирішення таких підзавдань: розпізнавання незвичайності письма у досліджуваному документі; встановлення факту наявності (відсутності) тотожності виконавця досліджуваного рукопису й зразків; визначення тимчасового або постійного характеру незвичайності письма; розпізнавання виду збиваючих факторів (природні або штучні); розпізнавання певної групи збиваючих факторів або конкретної збиваючої причини.

10. Друга група завдань, яка передбачає обмежений компонентний склад, характеризується укороченою структурою діагностичного процесу, оскільки виключається можливість використання такої важливої у діагностиці ланки, як порівняльне дослідження. Виключення останнього не дозволяє вирішити ідентифікаційне підзавдання, виділити повний комплекс діагностичних ознак, а отже довести дослідження до кінця. Як правило, у таких випадках висновки щодо конкретизації незвичності письма можуть мати лише ймовірний характер. Експерт може в категоричній формі вирішити питання про наявність незвичайності письма у досліджуваному документі й з більшим або меншим ступенем ймовірності вказати на характер цієї незвичайності та її обумовленість тим чи іншим різновидом, групою збиваючих факторів.

11. Висновок експерта-почеркознавця при вирішенні діагностичних завдань має традиційну у судовому почеркознавстві структуру, форму й послідовність викладення результатів дослідження. Однак специфіка діагностичних завдань, особливості дослідження почеркових об'єктів, які містять змінені властивості письма, передбачають деякі особливості складання тієї чи іншої структурної частини висновку.

12. Сутність класифікаційних завдань полягає не в пізнанні явищ, обставин, що супроводжували процес письма, а у виявленні ознак, притаманних об'єкту - виконавцю рукопису.

13. Класифікаційні завдання на даний час складають вузьке коло. За метою вони поділяються на завдання, пов'язані зі встановленням статі виконавця, та завдання, пов'язані зі встановленням віку виконавця. Цілі класифікаційної судово-почеркознавчої експертизи також реалізуються в певних умовах.

14. Вирішення класифікаційних завдань здійснюється за наявності лише досліджуваного рукопису, тобто не потребує порівняльного матеріалу. Застосування методик при вирішенні такого класу завдань можливе лише при дотриманні певних вимог, які пред'являються до об'єкта дослідження. З урахуванням цього в межах класифікаційних завдань можуть бути умовно виділені завдання меншого ступеню спільності, а саме: видові, підвидові, групові й конкретні.

15. До класифікаційних досліджень у судовому почеркознавстві можна віднести соціально-демографічні параметри виконавця рукопису, що характеризують стать, вік, освіту, професію, національність.

Розділ 3. Стан судово-почеркознавчої експертизи та основні напрями її розвитку

3.1 Проблемні питання судово-почеркознавчої експертизи

Багаторічний шлях розвитку судового почеркознавства - це процес наукового дослідження закономірностей письма та почерку на основі різних галузей науки і удосконалення методики судово-почеркознавчої експертизи.

Судове почеркознавство пройшло кілька етапів розвитку: це накопичення знань і досвіду; становлення теоретичних засад; розгортання теоретичних і експериментальних досліджень; математизація знань; формування теорії судово-почеркознавчої ідентифікації.

У сучасний період судове почеркознавство є високорозвиненою предметною галуззю теорії судової експертизи і галуззю криміналістики. Характерним для нього є подальший активний розвиток теоретичних засад судового почеркознавства; експериментальних розробок; узагальнень експертної практики; удосконалення існуючих методів і створення нових, більш ефективних методів експертного дослідження почерку.

Аналіз теоретичних розробок та узагальнення експертної практики дозволяють виділити основні напрями подальшого розвитку судового почеркознавства у сучасний період.

Це перш за все діяльністний підхід і дослідження структури вирішення ідентифікаційних завдань з метою оптимізації методики експертизи. Якщо раніше наукові розробки були спрямовані безпосередньо на об'єкт, тобто на почерк і методи експертного дослідження засновувалися на знаннях почеркових закономірностей, то тепер увагу криміналістів привертає «внутрішня», суб'єктивна сторона експертної діяльності. Об'єктом дослідження стає сама діяльність експертів. Такі дослідження допомагають оптимізувати роботу експерта-почеркознавця.

Багато років діяльність експерта-почеркознавця вважалася найменш формалізованою, все більше залежною від досвіду експерта, від його професійних знань, тобто мала суто суб'єктивний характер.

Вивчення процесу експертного дослідження, розкриття його закономірностей, об'єктивізація суб'єктивних методів дослідження дозволять зробити надбанням всіх експертів-почеркознавців професійний досвід і на цій основі удосконалювати методику експертизи.

На підставі проведених досліджень вже була розкрита суть судово-почеркознавчого дослідження як процесу вирішення професійного завдання, яка відноситься до класу розумових; вдалося розробити методику більш ефективного поетапного навчання експерта-почеркознавця його спеціальності «Дослідження почерку й підписів».

Безумовно, у найближчому майбутньому не вдасться перетворити у повний алгоритм вирішення експертних завдань (хоча багато завдань типізовані). За межами об'єктивізації залишаться інтуїція, уява, особистий професійний досвід та інші суб'єктивні фактори, які не піддаються формалізації.

Можливий шлях актуалізації такого роду прихованих експертних знань - це використання методів експертних оцінок. Суть методів експертних (спеціалізованих) оцінок полягає в тому, що група кваліфікованих спеціалістів, аналізуючи якусь проблему, висловлює свої судження, і отримана узагальнена думка використовується для прийняття оптимального рішення.

Досвід використання експертних оцінок у судово-почеркознавчій експертизі вже є. Це перш за все вирішення складних завдань в умовах дефіциту вихідної почеркової інформації, різноманіття незвичайних умов виконання рукопису, схожість почерків тощо [56, с. 39-40].

Варто відмітити розвиток експериментальних розробок почеркових закономірностей і математичного моделювання з метою вирішення експертних завдань. Основна увага в цих розробках приділяється малооб'ємним почерковим об'єктам, які виконані у звичайних і незвичайних умовах.

Центральне місце в дослідженнях, як і раніше, займає експеримент. Однак для експериментальних досліджень на сучасному етапі характерні свої особливості:

- прагнення глибше проникнути у сутність закономірностей механізму письма та почерку, що вивчаються; перед експериментальними дослідженнями криміналісти починають ставити завдання - з'ясувати не лише факт закономірної стабільності (стійкості) чи мінливості почерку, але і причини, що обумовлюють таку стабільність чи мінливість;

- більша наукова старанність: ретельна розробка умов проведення експерименту і обробка експериментального матеріалу, використання в останній кількісних, статистичних методів;

- застосування в експерименті об'єктивних методів і технічних засобів для спостереження та реєстрації досліджуваних явищ, а також для обробки отриманих даних; серед цих методів важливу роль відіграють методики, що використовуються в інших науках - фізіології, біомеханіці, психології.

Початок подібних експериментальним досліджень було покладено роботою авторського колективу співробітників ЦКЛ ВІЮН (Центральної криміналістичної лабораторії Всесоюзного інституту юридичних наук), які вивчали закономірності зміни та стійкості почерку в залежності від темпу письма.

Дане дослідження було актуальне тому, що зміни в почерку, пов'язані з темпом, дуже часто зустрічаються в практиці і є найбільш імовірною причиною варіаційності почерку. В експерименті використовувалась реєструюча апаратура, яка дозволяла об'єктивно досліджувати такі параметри рухів при письмі, як час, швидкість, натиск. В подальшому робота була продовжена іншими авторами [42 с.12].

В результаті дослідження вдалося виявити деякі біомеханічні та психологічні закономірні тенденції в зміні ознак високовироблених почерків різної будови в залежності від темпу письма. Підсумки досліджень були використані криміналістами для певних методичних рекомендацій, що мають значення для експертної практики.

Далі була проведені низка експериментальних досліджень, присвячена біомеханічним характеристикам письма і використанню їх для пояснення ідентифікаційних ознак почерку. Такі роботи з вивчення координаційної складності рухів при письмі і рухової анатомії. В таких дослідженнях широко використовується реєструюча апаратура і технічні засоби.

Дослідження біомеханічних показників письма дозволило глибше вивчити рухову природу ідентифікаційних ознак почерку, сприяло формуванню природньонаукових основ судового почеркознавства.

Криміналісти намагаються якісно вивчити взаємозалежності ознак почерку і розробити його інтегративні характеристики. Такі роботи Я.Ю. Ігнат'євої, присвячені вивченню і розробці ознак почерку, заснованих на загальних закономірностях рухів, які проявляються в літерах, мають загальні структурні елементи та інше. З метою виявлення і дослідження взаємозалежності ознак застосовуються кількісні методи. Я.Ю. Ігнат'єва для цього використовує ЕОМ.

На сучасному етапі для теорії судово-почеркознавчої ідентифікації характерна тісна співпраця криміналістів з представниками наук природничого профілю у вивченні природи письма і почерку, а також їх ідентифікаційних якостей. Ця співпраця успішно реалізувалась в експериментальних дослідженнях спочатку у вигляді консультацій фізіологів, анатомів, а в подальшому - у формі спільного з криміналістами проведення експериментальних робіт. Така співпраця збагачує експеримент в почеркознавстві спеціальними методиками, які широко використовуються в науках природничого профілю. Прикладом цьому може бути використання в судовому почеркознавстві електроміографічного методу, хроноциклографії, відомих в фізіології та біомеханіці методів вивчення різних рухів людини.

Успіхи судового почеркознавства у вивченні механізму письма, виявлення залежностей ознак почерку від різних факторів давали основу використовувати отримані дані для вирішення неідентифікаційних завдань. Криміналісти намагаються дослідити можливість встановлення за особливостями письма і почерку факт виконання рукопису в незвичних умовах і незвичному стані виконавця. Вирішення таких завдань представляє інтерес для слідчої та судової практики. При розслідувані справ, а також при розгляді цивільних спорів іноді виникає необхідність з'ясувати, чи не виконаний документ - речовий доказ в незвичних умовах чи в незвичному стані. З'ясування таких моментів дуже важливе в ідентифікаційному дослідженні, але воно може являти для експерта і самостійне завдання [28, с. 23-25].

З'являються теоретичні і експериментальні дослідження, які обґрунтовують можливість неідентифікаційної експертизи і розробляють основи її методики.

Вже є окремі розробки, зокрема, при дослідженні підписів, виконаних у незвичайних умовах. Але, наявність обмеженої інформації у малооб'ємних почеркових об'єктах потребує подальшого удосконалення методики їх дослідження. Зокрема, оптимізації дослідження шляхом більш широкого застосування так званих інтегративних та взаємозалежних ознак почерку, за допомогою яких можна отримати більшу ідентифікаційну інформацію при дослідженні цих складних об'єктів, а також застосування інших нетрадиційних методів дослідження.

Впровадження математичних методів для вирішенні почеркознавчих завдань допомагає об'єктизувати процес експертного дослідження. Разом з тим не можна вважати застосування математичних методів повною об'єктивізацію процесу експертного дослідження. Досягти повної об'єктивізації процесу дослідження при вирішенні почеркових завдань буде можливо лише тоді, коли ознаки почерку будуть формалізовані і доступні для використання у математичному апараті. До того часу, поки ознаки почерку будуть визначатися на суб'єктивному рівні, процес експертного дослідження буде мати суб'єктивний характер. Вирішення цього питання можливе лише шляхом удосконалення існуючої системи ознак почерку, яка є досить чіткою, обґрунтованою, але у такому вигляді не піддається формалізації.

Для сучасного періоду розвитку теорії судового почеркознавства характерне інтенсивне проникнення в дослідження почерку математичних методів, яке на даному етапі з повною обґрунтованістю можна рахувати математизацією науки. Проникнення математичних методів в судове почеркознавство стимулювалось, з одного боку, розвитком його теорії в межах криміналістики, яка також охоплювалась математизацією, з іншої - зв'язком судового почеркознавства з біологічною наукою. Остання, як відомо, відіграла значну роль в народженні кібернетики.

Математизація судового почеркознавства відбувається в теперішній час дуже активно і використовується в різних напрямах.

Можна виділити такі три напрями використання математичних методів в судовому почеркознавстві: ймовірно-статистичний; вимірювально-статистичний; кібернетичний [52, с. 123-125].

Ймовірно-статистичний напрям виник давно і проявився ще в попередньому періоді розвитку судового почеркознавства. На сучасному етапі він отримав подальшу розробку і охопив велике коло завдань. Якщо раніше використання теорій імовірностей і відповідних статистичних даних розглядалось як метод кількісного аналізу ідентифікаційної значимості ознак почерку, то в теперішній час воно дістає більш загальний характер в пізнанні природи почерку та почеркових закономірностей. Цьому сприяло зростання ролі імовірностних методів в пізнанні складних органічних систем в біології, а також уявлення криміналістів про значення імовірностних зв'язків елементів (ознак) в структурі почерку, як об'єкта дослідження. Поступово імовірностні методи займуть все більше місця в судовому почеркознавстві.

Після дослідження з метою отримання кількісних даних про ідентифікаційну значимість ознак почерку у скорописі були проведені аналогічні дослідження щодо ознак «друкованого» почерку, тобто рукописів, виконаних з наслідуванням друкованому шрифту. Цей напрям продовжує розвиватись, виходячи за межі почеркознавчої ідентифікації. При цьому значна увага приділяється низці актуальних питань. Досліджується взаємозалежність ознак почерку і можливості її урахування в ідентифікаційних дослідженнях.

Уявлення про почерк як про цілісний об'єкт, елементи якого перебувають в стані високої залежності, що підтверджується експертно-практичними і експериментальними дослідженнями, підводило до розробки більш досконалого підходу до питань оцінки ідентифікаційної значимості ознак почерку. У зв'язку з цим робляться спроби дослідити кількісні показники ідентифікаційної значимості ознак з урахуванням групової приналежності почерку в залежності від ступеня виробленості та будови за ступенем складності.

Результати дослідження кількісними даними довели об'єктивно існуючу залежність частоти повторюваності ознак почерку та його будови. Частота повторюваності багатьох ознак почерку, яка раніше була визначена на загальному великому масиві почерків, виявилась істотно-відмінною в почерках, які відносяться за будовою до різних груп.

Крім цього, криміналісти розробляють шляхи імовірно статистичного дослідження групової приналежності об'єктів ідентифікації, в тому числі почерку.

У співдружності з математиками вони за допомогою імовірностного підходу намагаються оцінити не лише ідентифікаційну значимість ознак при їх збігах, але і відмінності, встановлені в результаті порівняльного дослідження. В основу оцінки відмінностей вони прагнуть покласти інтерпретацію появи варіанта ознаки і використовувати з метою диференціації почерків відмінність в співвідношенні повторюваності одних і тих самих ознак в порівнюваних почерках.

Дуже цікаві дослідження, присвячені диференціації почерків на чоловічі та жіночі. Дана проблема цікавила графологів, але вирішити вони її не змогли. Вперше цю проблему вирішили і реалізували на практиці радянські криміналісти в співдружності з математиками. На основі імовірно-статистичного підходу до досліджуваного об'єкта, їм вдалось знайти кількісний критерій для розмножування статичних сукупностей ознак почерку, які мають різну частоту появи таких ознак в чоловічих та жіночих почерках.

Вимірювально-статистичний напрям має свої джерела ще в графометрії. Як відомо, графометричні методи не отримали у свій час розповсюдження. Однак, в сучасний період ці ідеї розвинуті і реалізовані на значно більш високому науковому рівні. Проблеми об'єктивізації і більш точного дослідження особливостей почерку за допомогою статистичних вимірювань і використання кібернетичних методів присвячені роботи В.А. Пошкявічуса [13].

Він іде шляхом вимірювання і використання для ідентифікації не стільки традиційних «макро» ознак, скільки «мікро» особливостей; намагається перенести ідентифікаційний процес з рівня тексту, сполучення слів, слова на рівень окремого знаку. Порівняння і оцінку ознак він моделює за допомогою непараметричних критеріїв.

Підхід автора до дослідження почерку цікавий і самостійний, але багато моментів, які визначають можливості і межі використання цього підходу від ідентифікаційного дослідження ще не досить ясні (можливі межі варіаційних коливань, їх урахування; принципи та шляхи диференційованої оцінки ідентифікаційної значимості «мікро» особливостей).

До розглядуваного напряму близькі деякі дослідження, засновані на «нерахованій» статистиці, - метод графічного усереднення і графічний дисперсійний аналіз. В них основне місце займають не цифрові дані вимірювань, а графічне вираження середньостатистичних показників образу літери. Основну ідею таких досліджень складає усереднення писемного знаку.

Сутність методу графічного усереднення - в отриманні середнього зображення письмового знаку, характерного для певного почерку, на основі суміщення спеціально нормованих одиничних зображень письмових знаків в конкретних рукописах.

Графічний дисперсійний аналіз передбачає, крім отримання усередненого зображення письмового знаку, оцінку дисперсії, розкиду по площині несуміщуваних штрихів та її частин, які відхиляються від середнього зображення. Інтерес являють характер (форма) і площина розкиду. Отримані окремі в досліджуваному документі і у зразках середні зображення і розкид порівнюються (також шляхом суміщення), а результати порівняння оцінюються.

В результаті використання методу графічного усереднення та дисперсійного аналізу вдається отримати наочну уяву про найбільш стійкі і, навпаки, про найбільш мінливі ділянки в літері, про межі цих коливань, а також про збіги чи відмінності порівнюваних середньостатистичних усереднених образів однойменних літер і показників розкиду. Таким чином, експерт отримує додаткову цінну інформацію про порівнювані об'єкти, яку може використовувати в процесі ідентифікації [28, с. 123-125].

Описані методи моделюють деякі важливі моменти експертного роздільного дослідження і порівняння. Разом з тим, вони не містять критеріїв оцінки встановлюваних збігів та відмінностей усереднених характеристик та дисперсії.

В останній час криміналісти разом з математиками і техніками намагаються вирішити завдання автоматизації вимірювальних операцій і їх обробки. Вивчаються кількісні почеркові параметри для діагностики в медичній практиці.

Проводяться дослідження, що ґрунтуються на положеннях проективної та аналітичної геометрії. Вони представлені працями низки авторів, серед яких центральне місце належить роботам Л.Г. Еджубова і М.С. Польового.

Їх основний зміст складає теоретичне обґрунтування і методика ідентифікації особи за фотографічними зображеннями зовнішності людини. Автори намагаються розповсюдити даний метод на дослідження почерку. При цьому вони виходять із гіпотези, що рукописні знаки містять якісь елементи, що підпорядковуються законам центрального проектування. Це припущення вони обґрунтовують тим, що у формуванні почерку значне місце належить участі зорового аналізатора, який діє за принципом стежучого пристрою.

Розглянутий напрям повинен стимулювати більш активне звернення криміналістів до психології формування почерку, до проблеми формування зорового та рухового образів, їх співвідношення в процесі письма.

Разом з тим навряд чи є достатні підстави для розповсюдження вказаного підходу на дослідження почерку. Зорово-руховий образ в рукописі реалізується не безпосередньо за допомогою оптичної системи, а через рухи руки. Вони реалізують вказаний образ статистично з певною дисперсією. Тому почеркову реалізацію не можна рахувати проективним перетворенням і в ній, на наш погляд, майже неймовірно знайти точки підпорядковані закону центрального проектування.

Кібернетичний напрям представлений у почеркознавстві різносторонніми дослідженнями. Перші ідеї в кібернетичному моделюванні в судовому почеркознавстві належать Р.М. Ланцману. Він в співдружності з математиками застосував алгоритм впізнання образу для диференціації подібних почеркових об'єктів.

Зміст диференційного алгоритму впізнання образу і аналіз його застосування в почеркознавстві описані в криміналістичній літературі. Дещо інший підхід характерний для групи дослідників, які використовують алгоритми пізнання геометричних образів, ґрунтуються на математичному апараті R-функції. Ці алгоритми мають характер статистичного аналізу. За отриманою інформацією машина визначає міру відмінностей за накресленням кожного досліджуваного знаку з кожною групою образів [52, с. 123-125].

Результати машинного дослідження виражаються в абсолютних числах, завдяки чому можлива критична оцінка дослідів машини. За думкою одного з авторів, найменша величина міри відмінностей вказує на дійсного виконавця досліджуваних записів.

Не заперечуючи корисності для окремих випадків досліджень диференційних алгоритмів, співробітники КНІСЕ працюють над вибором і створенням різних алгоритмів і в першу чергу алгоритм так званого ідентифікаційного типу. Їх можливо застосовувати до необмеженої кількості підозрюваних осіб. Машина вирішує завдання впізнання образу у відношенні кожної особи окремо. Результати машинного впізнання можуть бути оцінені експериментатором.

Наступний напрям розвитку - це формування теоретичних і методичних засад судово-почеркознавчої діагностики. Діагностичні дослідження у судовому почеркознавстві на даний час виділені у самостійний напрям. Вже розроблені основні положення судово-почеркознавчої діагностики, їх суть і місце у системі завдань судово-почеркознавчої експертизи.

Можливість вирішення діагностичних завдань експериментально доведена на низці почеркових об'єктів (рукописних текстах великого й середнього обсягу, при високій виробленості почерку, підписах тощо).

Найбільш перспективні розробки пішли шляхом використання ймовірністно-статистичного підходу і експериментального створення кількісних діагностичних методів (встановлення факту навмисної зміни почерку скорописним способом, дослідження підписів у стані алкогольного сп'яніння тощо).

Г.А. Куприяновою виділені симптомокомплекси ознак, характерних для різних груп «збиваючих» факторів.

Але на сучасному етапі розвитку судово-почеркознавчої діагностики на жаль у більшості своїй можливе вирішення завдань на рівні розроблених симптомокомплексів, які мають групове значення і не надають достатньої інформації для вирішення діагностичного завдання - встановлення конкретного збиваючого фактора, який діяв на виконавця у момент виконання рукопису чи підпису.

У Київському НДІСЕ проводяться дослідження, спрямовані на вирішення завдання встановлення конкретної «збиваючої» причини, але це тільки початок. Це важлива проблема, яка потребує свого вирішення.

Одним із перспективних напрямів досліджень, яке лежить у основі розробки методів вирішення діагностичних завдань, також є математичне моделювання.

Інформаційне поле почерку дуже велике. Почерк містить у собі інформацію не тільки про особливості письмово-рухової системи особи, але й про виконавця рукопису.

Вже розроблено декілька методик, які дозволяють вирішувати питання щодо статі та віку виконавця. На жаль, не всі ці методики досконалі, більшість з них трудомісткі, частина з них не дає надійних результатів. Зокрема, на даний час методика встановлення статі і віку виконавця, яка розроблена вченими-криміналістами Рогозіним О.П. та Кірсановим З.І., визнана такою, що дає багато помилок і не може впроваджуватися в експертну практику.

Майже не існує методики, яка б дозволила визначити вік виконавця. Таке завдання вирішується експертом на підставі свого досвіду з урахуванням етапів формування письмово-рухової навички.

Ненадійність результатів при використанні методик для вирішення класифікаційних завдань скоріш за все пояснюється тим, що обрахунок частоти повторюваності та диференційної значущості ознак почерку проводився за рукописами, виконаними за старими прописами. На сьогодні ж основний контингент правопорушників, це особи, які навчалися вже за новими прописами. Тому є необхідність обрахунку диференційної значущості ознак почерку з урахуванням виконання рукописів за новими прописами.

За результатами експериментальних досліджень доведена принципова можливість встановлення за почерком статури людини й інших її анатомічних характеристик (дослідження проводилися Серьогіним В.В.). Але до цього часу немає розробок, які б підтвердили можливість вирішення таких завдань.

Нарешті зовсім новий напрям, який на даний час знаходиться у зародковій стадії - це графологія. Дослідження у галузі графології й психодіагностики особистості обґрунтовують існування зв'язків між почерком і психологічними особливостями особи. Почерк акумулює у собі основні характерологічні особливості людини. Графологія - це одна із спроб їх розгледіти.

Практичне значення графології досить велике. Вивчення графології вносить багато нових міркувань у такі науки як історія, педагогіка, психологія, медицина. Не можна відкидати значення графології і для судових досліджень. На даний час завдання почеркознавства - знайти закони між функціями органів, які відтворюють письмо, і результатом цих функцій - почерком. Першим завданням графології повинно бути визначення того, як відображаються у почерку певні психологічні особливості. Зробити це можливо тільки шляхом обробки великої кількості конкретного матеріалу. Завдання ускладнюється тим, що одна й та сама особливість почерку може бути наслідком різних особливостей характеру людини.

Пошукові дослідження, які проводилися у Київському НДІСЕ, показали перспективність цього напряму дослідження [56, с. 39-43].

Як видно з наведеного, високий рівень розвитку судового почеркознавства не означає, що вже не існує проблем, які потребують розв'язання. Такі проблеми існують і їх вирішення буде сприяти подальшому удосконаленню як теоретичних засад судового почеркознавства, так і практики проведення судово-почеркознавчої експертизи.

3.2 Шляхи вирішення проблем судово-почеркознавчої експертизи

судовий почеркознавство експертиза

Для сучасного періоду розвитку теорії судового почеркознавства характерно інтенсивне проникнення у дослідження почерку математичних методів, тобто проходить математизація науки.

Важливий напрям у розвитку судового почеркознавства - це використання у судово-почеркознавчих дослідженнях інструментальних засобів та їх автоматизація.

У найбільшій мірі їх застосування направлено на виявлення динамічних властивостей почерку (координація, темп, ритм рухів, а також натиск). У розкритті закономірностей їх прояву криміналісти бачать джерело цінної інформації, яка дуже корисна в цілях дослідження почеркових реалізацій, в особливості малооб'ємних - підписів, коротких записів.

Не зважаючи на безсумнівні наукові досягнення судово-почеркознавчої експертизи, статистика показує, що при дослідженні малоінформативних почеркових об'єктів - коротких за контуром, простих за будовою, виконаних з наслідуванням та інших - процент невирішених питань протягом років залишається відносно стабільним. Причини цієї закономірності необхідно шукати не лише у якостях об'єктів, але і в особливостях роботи зорового аналізатора експерта. З одного боку, через невеликий набір знаків в таких об'єктах ускладнена їх візуальна характеристика (виділення та опис) інформативно значущими якісними (описовими) ознаками; іншими словами, зоровий аналізатор не отримує тієї надмірності інформації, до якої він природно прилаштований. З іншого боку, сама дослідницька ситуація ставить зоровий апарат експерта в екстремальні умови роботи - йому доводиться порівнювати співставлювані якісні ознаки, тобто в певній мірі подібні. Якщо ж спірний об'єкт виконаний з наслідуванням або порівнювані об'єкти виявляться з тих чи інших причин подібними, дослідницька ситуація настільки ускладнюється, що зоровий аналізатор неспроможний виділити ознаки, які індивідуалізують об'єкти.

У свій час криміналістами були намічені деякі шляхи подолання зазначених складнощів: було запропоновано застосування диференціації для виділення інформативних ознак в подібних об'єктах (І.Д. Кучеров) [30], використання інтегральних навичкових ознак для ідентифікації виконавця (В.Ф. Орлова, Я.Ю. Ігнат'єва) [42, 62]. Хоча ці методи і дали нові імпульси розвитку традиційного почеркознавства, вони все ж не виходили за межі використання описових ознак і не могли кардинально вирішити проблеми. Гадається, що зазначена раніше закономірність досліджень малоінформативних об'єктів візуальним методом, що використовує систему описових ознак, є показником критичної межі, яка переборна для традиційного почеркознавства. Змінити положення можливо лише шляхом переходу до використання інших систем ознак для характеристики почеркових об'єктів. З цих позицій і варто оцінювати інтерес криміналістів до математичних і кібернетичних методів дослідження почерку. Доцільно зазначити, що застосування математичних методів та технічних засобів кібернетики - не прикраса, не данина досягненням науково-технічного прогресу, а необхідність, обумовлена метою підвищення ефективності судово-почеркознавчої експертизи. З іншої сторони, їх застосування спрямоване не на об'єктивізацію почеркознавчої експертизи в розумінні заміни суб'єктивності експертного пізнання, а на підвищення надійності експертного висновку; пізнання було і залишається явищем суб'єктивним, якими б методами та технічними засобами воно не оснащувалось.

В розробці та застосуванні математичних методів в судовому почеркознавстві склалося два основних напрями. Один з них заснований на використанні традиційних ознак і застосуванні формалізованого опису (Г.М. Собко); інший - на кількісному описі об'єктів з використанням шкали співвідношень (Г.Р. Архипов, І.Д. Кучеров та ін.). Побудована і рекомендована до застосування на практиці система диференційних та ідентифікаційних алгоритмів повинна значно підвищити рівень категоричних рішень при дослідженні малоінформативних почеркових об'єктів. Спосіб кодування, прийнятий в системі її вирішальні процедури спеціально розраховані на дослідження таких об'єктів у складній пізнавальній ситуації, а накопичений досвід свідчить про надійність рішень, що приймаються з її допомогою. Однак можливості алгоритмічних систем такого типу не безмежні. Наприклад, при достатньо точному відтворенні особою, яка підроблює документ, пропорцій між елементами контуру об'єкта оригінала його кількісні ознаки можуть потрапляти в межі ознак об'єктів оригіналів, і тоді система ДІА видає відповідь про неможливість вирішення диференційного, а відповідно, і ідентифікаційного завдання. Тому не знімається питання про розробку нових методів і технічних засобів, які підвищують ефективність судово-почеркознавчої експертизи малоінформативних об'єктів.

В 1980 р. лабораторією кібернетичних досліджень Литовського НДІСЕ завершена робота над двома темами по судовому почеркознавству. Підсумком завершення однієї з них було створення інструментального комплексного методу дослідження динамічних характеристик письма - натиску та прискорення за двома осями - за допомогою авторучки-датчика з посиленням та фільтрами сигналів і пристроїв, реєструючих у вигляді кривих сигнали натиску та прискорення. Криві обробляються за допомогою створених тут же математичних методів (ручних та машинних). В результаті роботи над другою темою створено 6 комплексів програм для ЕВМ БЕСМ-6, зістикованих з системою ДІА і призначених для вирішення широкого кола завдань, пов'язаних з розрізненням та ототожненням об'єктів. Одна з підсистем може застосовуватись для дослідження почеркових об'єктів, які описуються набором оптичних щільностей або коефіцієнтів дифузного відображення в штрихах, значеннями сили натиску в співставлюваних точках контуру чи відстанями і довжинами дуг контуру, з'єднаними з співставлюваними точками [52, с. 135-136].

В процесі експериментального дослідження динаміки натиску при письмі за допомогою названих методів вдалось встановити таке:

1. При виконанні записів однією особою із звичним для виконавця (сильним та слабким) натиском основні структурні елементи прессограмм залишаються однотипними, змінюється лише амплітуда шпилів та западин. При виконанні одних і тих самих записів з однаковим для виконавця натиску прессограмми не ідентичні: крім основних структурних елементів з'являються додаткові, що свідчить про варіацію сили натиску, зміну напрямку тиску та інших нефіксуємих параметрів рухів.

2. Прессограмми одних і тих самих записів, виконаних різними особами, характеризуються певною структурною подібністю, оскільки окремі знаки виконуються однотипними рухами. Більшість елементів структур істотно відрізняються, відбувається це в наслідок прояву індивідуальних особливостей динаміки письма.

Сказане дозволяє висунути переконливу робочу гіпотезу: прессограмми містять якісні (дискретні) ознаки, з допомогою яких можна розрізнити і ототожнити виконавців почеркових об'єктів за динамікою їх письма. Для перевірки цієї гіпотези необхідне проведення додаткових експериментів, щоб можливо було виявити вплив на структуру прессограмм вольових факторів письма, зокрема навмисного викривлення почерку, і також для отримання статистичних закономірностей.

Використання кількісних (безперервних) ознак при обробці прессограмм вимагає урахування однієї важливої обставини. Як вже зазначалося, прессограмма неінваріантна відносно стану виконавця, обертання вісі пишучого приладу і деяких інших зовнішніх факторів, що, до речі, ускладнює і візуальну оцінку якісних ознак. Найпростіший метод отримання інваріантних ознак, при обробці яких можна застосувати математичні методи, міститься в представленні прессограмм у вигляді відношень значення висоти шпилів та западин. При цьому вираховується значення відношення першого високого шпиля чи западини до другої, третьої і т.д.; потім вираховується значення відношень другої висоти до третьої, четвертої і т.д., доки всі висоти не отримають числове вираження. Набір значень цих відношень являє собою інваріантну прессограмму, в якій міститься основна інформація про динаміку натиску при письмі.

Інваріантний опис прессограмм застосовувався в експериментах для розрізнення і ототожнення виконавців цифрових записів. Як розпінаючі системи застосовувалась адоптована для даного випадку система ДІА (Г.Ф. Архипов) і рекурентні класифікатори (Г.Н. Клишко). Результати розпізнавання були добрими, а надійність рішень - високою.

На основі описаної авторучки-датчика і міні-ЕОМ можливо створити систему, яка автоматично розпізнає виконавця почеркового об'єкта в момент письма. Аналогічні системи, як відомо, створюють фірми деяких закордонних країн (наприклад, США, Японії, Болгарії), які використовуються в установах для профілактики підробки підписів при отриманні грошей. Думається, що в теперішній час більш доцільним є інший шлях - вивчення закономірностей динаміки письма (натиску та прискорення) в різних умовах, а також у зв'язку між виявленими закономірностями і фізичними параметрами штрихів. Іншими словами, мова йде про виявлення закономірного взаємозв'язку динамічних характеристик письмо-рухової навички, що знаходиться в певному стані (реалізація в оптимальних умовах, при впливі вольових факторів, в умовах деструкції та ін.), з фізичними параметрами штрихів - результатом реалізації навички. Дослідивши ці закономірності, можливо буде здійснити зворотній перехід від фізичних характеристик штрихів до письмово-рухової навички. І тоді відкриються перспективи для криміналістичного дослідження почерку точними інструментальними методами: вимірювання фізичних характеристик штрихів, обробки результатів вимірювання математичними методами і побудови експертних висновків. Система таких методик і буде складати основний зміст інструментального почеркознавства.

Математичне моделювання розвивається у напряму подальшої алгоритмізації й автоматизації процесу експертного дослідження. В основному має на меті досягнення подвійної цілі: розширення можливостей судово-почеркознавчої експертизи у випадках дослідження малооб'ємних почеркових об'єктів і підвищення однозначності інтерпретації даних при вирішенні складних експертних завдань [62, с. 23].

Ще на початку 60-х років минулого століття А.І. Вінберг дав науковий прогноз впровадження новітніх технологій з базових природничих та технічних наук в такий розділ криміналістики як криміналістична техніка. Він стверджував: «Сучасний рівень криміналістичної техніки вже настільки високий, що дозволяє у деяких випадках не тільки творчо пристосувати для цілей криміналістики досягнення інших наук, але й сприяти розробленими криміналістами засобами розвитку інших галузей знання» [15].

Зусилля криміналістів в цьому відношенні знаходять свій вираз в розробці та удосконаленні не тільки оригінальних технічних методів, засобів, прийомів збирання та дослідження речових доказів, але й відповідних теорій, вчень як невід'ємних елементів методології криміналістики [36].

Отже, використання сучасних інформаційних технологій в експертних дослідженнях поставило перед судовою експертизою низку завдань, серед яких основними є: удосконалення існуючих і створення нових експертних методик для автоматизованого вирішення експертних завдань, правове врегулювання їх застосування, розробка спеціалізованого програмно-технічного та методичного забезпечення, підготовка кваліфікованих спеціалістів тощо.

Проблема використання автоматизованих систем в судово-експертних дослідженнях була поставлена ще у першій половині 60-х років минулого століття Р.С. Бєлкіним, А.І. Вінбергом, Л.Г. Еджубовим, О.Р. Шляховим та іншими вітчизняними вченими-криміналістами. Важливий доробок у формуванні наукових засад автоматизації судової експертизи внесли українські вчені-криміналісти: Л.Е. Ароцкер, В.П. Бахін, В.Г. Гончаренко, Г.Л. Грановський, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, В.П. Колмаков, Л.М. Компанієць, В.К. Лисиченко, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, С.І. Тихенко, І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько; російські: Т.В. Аверьянова, Р.С. Бєлкін, С.Ф. Бичкова, А.І. Вінберг, Л.Г. Еджубов, О.О. Ейсман, Г.І. Кірсанова, Ю.Г. Корухов, В.В. Крилов, P.M. Ланцман, З.М. Ломаков, І.М. Лузгін, Д.Я. Мирський, С.П. Мітрічев, В.Ф. Орлова, М.С. Полевой, Д.П. Расєйкін, О.Р. Росинська, М.В. Терзієв, О.Р. Шляхів, М.П. Яблоков, вчені інших держав.

Ще в середині 60-х років XX ст. А.Р. Шляхів писав: «Роль математичних методів в судовій експертизі двояка: з однієї сторони, вони виступають як складова частина функціонування ЕОМ (електронна обчислювальна машина) у вигляді програмних комплексів вирішення завдань та ІПС (інформаційно-пошукова система), з другої сторони, вони можуть використовуватись самостійно, без ЕОМ та забезпечувати повне чи часткове вирішення завдань судової експертизи... Математичні методи корисні при обробці результатів вимірювань, аналітичного порівняння і як критерій достатності виявленої множини ознак для індивідуалізації об'єкта, оцінки її повноти з метою ототожнення» [28, с. 15-16].

Стосовно меж і доцільності використання вищезгаданих методів, на думку Г.Л. Грановського, існують реальні обмеження, «які природа об'єктів експертизи покладає на можливість використання для їх дослідження математичних методів... Застосування кількісних методів у будь-якій експертизі теоретично допустимо, але практично ще мало відомо, які ознаки і в яких межах піддаються математичному опису і оцінці, які результати можна чекати від їх використання» [28, 62].

Широке впровадження комп'ютерних технологій в судову експертизу за словами О.Р. Росинської обумовлене двома обставинами: «інформаційною революцією, яка відбувається у всьому світі в останні п'ятнадцять років, коли широко стали впроваджуватися персональні комп'ютери» і специфікою сучасних проявів злочинності, «коли все більш значне місце посідає діяльність організованих, добре технічно оснащених груп, які мають у своєму розпорядженні значну матеріальну базу, що потребує збільшення обсягу спеціальних знань, підвищення оперативності та розширення сфери їх застосування». На думку Русинської О.Р., у теперішній час використання ЕОМ і відповідних комп'ютерних технологій стосовно судової експертизи здійснюється за такими напрямами:

- автоматизація збирання та обробки експериментальних даних, які отримані у процесі різних досліджень: фізико-хімічних, автотехнічних, вибухотехнічних, біологічних та ін. Це вимірювально-обчислювальні комплекси, які змонтовані на базі приладів та персональних комп'ютерів (ПК), які вивільняють експерта від рутинної роботи, скорочують час аналізів та підвищують їх точність;

- створення банків даних та автоматизованих інформаційно-пошукових систем (АІПС) по конкретних об'єктах експертизи;

- створення системи аналізу зображень, які дозволяють здійснювати діагностичні та ідентифікаційні дослідження;

- створення програм виконання допоміжних розрахунків за відомими формулами та алгоритмами, які необхідні, наприклад, в інженерно-технічних, автотехнічних, електротехнічних, технологічних експертизах та ін.;

- розробка програмних комплексів автоматизованого вирішення як власне експертних завдань, так і підготовки самого експертного висновку [80 с.26].

Але, з огляду на експертну практику, вказаний перелік не є вичерпним.

Нова хвиля автоматизації правоохоронної діяльності на початку 90-х років минулого століття була пов'язана з широким впровадженням нових технічних засобів обробки інформації. Стрімкий розвиток персональних комп'ютерів (ПК), операційних систем та прикладного програмного забезпечення дозволив якісно прискорити і значно спростити процедуру обробки інформації, що особливо важливо для ОВС України, де має місце значний обсяг аналітичної роботи. Це насамперед стосується діяльності експертної служби МВС України, яка спрямована на реєстрацію, формування, використання, систематизацію та зосередження об'єктів або відомостей про них за їх ідентифікаційними ознаками в спеціалізованих базах даних (БД) з метою розкриття та розслідування злочинів.

Інформаційні технології, що запозичені з технічних наук, все більше застосовуються як в процесі оперативного встановлення особи злочинця, так і при вирішенні судово-експертних завдань з метою отримання доказів у провадженні. Використання сучасних комп'ютерних технологій дозволяє автоматизувати низку трудомістких етапів в оперативно-розшуковій, слідчій та експертній практиці, забезпечити більш високу ступінь об'єктивності та достовірності отриманих фактичних даних, прискорити розслідування провадження.

Автоматизація судової експертизи це один з кардинальних напрямів удосконалення судово-експертної практики, що полягає у застосуванні технічних засобів, математичних методів та програм діяльності, які вивільняють експерта частково чи повністю від безпосередньої участі в процесах збирання, обробки, передачі та використання інформації при проведенні експертного дослідження. Автоматизація передбачає створення автоматизованого робочого місця експерта (АРМ), оснащеного засобами обчислювальної техніки для автоматизації процесів пошуку, переробки та відображення інформації, необхідної для виконання експертного завдання. Для вирішення складових такого експертного завдання розробляються спеціальні програмні комплекси, які реалізуються на ЕОМ.

Необхідною умовою автоматизації є використання різноманітних обчислювальних машин, які являють собою комплекси чи окремі пристрої, які призначені для автоматизації чи механізації процесу збирання й обробки інформації та обчислень, які виконуються у відповідності із заданим алгоритмом.

Скануючі мікроскопи і різні щупові голки, які застосовуються для вимірювання ступеню гладкості поверхні, недосконалі для таких досліджень.

Розвиток електронно-обчислювальної техніки надав новий імпульс дослідженням динамічних властивостей почерку.

Вже 80-і роки 20 століття ознаменувалися цікавими розробками у цьому напряму. Так, у Казахському НДІСЕ проведені експериментальні дослідження натискних характеристик підписів за вдавленими слідами методом фотографування у полі токів високої частоти (ТВЧ). У колишньому Всесоюзному НДІСЕ використовувалася система «Денситрон», яка дозволяла проводити дослідження натискних характеристик за розбіжністю кольорів за сьома відтінками. Однак ці дослідження не знайшли свого застосування за межами цих інститутів. Подібні дослідження проводилися і у Київському НДІСЕ. Були отримані обнадійливі результати. Однак відсутність достатнього фінансування не дала можливості завершити ці розробки. Ця проблема остаточно не вирішена. Вона потребує подальших експериментальних розробок.

Поява нового потужного інструмента в експертних технологіях завжди призводить до формулювання нових завдань, до усвідомлення нових можливостей і ресурсів, прихованих в досліджуваній сфері. Подальший розвиток судової експертизи вже неможливий без застосування математичних методів (системно-структурного аналізу, кількісних методів, моделювання на основі семантики даних тощо) як при вирішенні традиційних ідентифікаційних та діагностичних завдань, так і при створенні ситуаційних моделей.

Приділяється дуже велика увага розробці формалізованих язиків опису почеркових об'єктів, експертних ситуацій, структури експертних рішень. Зараз ЕОМ у судово-почеркознавчій експертизі використовується для вивільнення експерта від громіздкої рутинної роботи (розрахункова частина деяких модельних методів), для аналізу кількісних характеристик почеркового об'єкту, які недоступні візуальному сприйняттю й інтерпретації.

Розвиток електронно-обчислювальної техніки дав новий імпульс в розвитку судового почеркознавства. Автоматизовані системи виконують двояку функцію: з одного боку - допомагають отримати інформацію про об'єкт, яка недоступна іншим шляхом, з іншого - вивільняють експерта від стомлюючої нетворчої роботи, зводячи до мінімуму можливість суб'єктивних помилок. Існує комплекс програм, які покликані полегшити роботу експерта.

Найбільш актуальною є розробка автоматизованої системи дослідження коротких почеркових об'єктів. Така система повинна дозволити вводити у ЕОМ і аналізувати за обраними алгоритмами розпізнавання образів всю інформацію про почерковий об'єкт як структурно-геометричну, так і таку, що міститься у розподілі фарбувального матеріалу і ширині штриха.

Судово-почеркознавча експертиза має програми для автоматизованого вирішення деяких експертних завдань із застосуванням ЕОМ:

«ROSE» - встановлення факту виконання рукопису навмисно зміненим почерком скорописним способом;

«LEFT» - встановлення факту виконання рукопису незвичною для письма (лівою) рукою;

«ІRІS» - ідентифікація виконавця за навмисно зміненим почерком (скорописним способом);

«EDІTOR» - текстовий редактор;

«MAK» - встановлення справжності коротких і простих підписів, які виконані у звичних умовах, і неавтентичності підписів, які виконані з наслідуванням після попереднього тренування;

«APRіORі» - визначення апріорної інформативності короткого підпису;

Програма «Почерк» - призначена для автоматизованого експертного дослідження почерку, існує у середовищі WІNDOWS; програма містить:

- загальну методичну схему вирішення почеркознавчих завдань;