Проблеми правового регулювання захисту економічної конкуренції

Примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” від 22.05.2003 р. N 850-IV) Кримінальний кодекс України був доповнений статтею 229 („Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару”). Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення (ч.1 ст. 229 Кримінального кодексу України). Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення (ч.2 ст. 229 Кримінального кодексу України). Дії, передбачені частинами першою або другою статті 229 Кримінального кодексу України, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Слід зазначити, що відповідно до примітки до ст. 229 Кримінального кодексу України матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян [4].

Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства про збереження комерційної таємниці. Відповідно до ст. 231 Кримінального кодексу України умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що складають комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк (ст. 232 Кримінального кодексу України).

3.4 Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства передбачена Господарським кодексом України

Правовому регулюванню відповідальності суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства присвячена глава 28 Господарського кодексу України. Господарський кодекс України (далі - ГК) передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених статями 29-32 ГК України, а саме:

- зловживання монопольним становищем на ринку (ст. 29 ГК України);

- неправомірні угоди між суб'єктами господарювання (ст. 30 ГК України);

- дискримінація суб'єктів господарювання (ст. 31 ГК України);

- недобросовісна конкуренція (ст. 32 ГК України).

Виходячи зі змісту положень ГК України, за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства можливо застосування засобів адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також специфічних санкцій у вигляді штрафів, що накладаються Антимонопольним комітетом (ст.251 ГКУ), вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу) (ст. 253 ГКУ), вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання (ст. 254 ГКУ), а у разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, що визначені законодавством або цим рішенням (ст. 256 ГКУ).

Найбільш поширеною санкцією за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства в Україні є накладення штрафів на суб'єктів господарювання - юридичних осіб штрафів Антимонопольним комітетом України.

Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за:

- вчинення таких дій, як зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірні угоди між суб'єктами господарювання, недобросовісна конкуренція, а також ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству;

- створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди;

- неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.

Вчинення дій, визначених ГК України як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом.

Таким чином, розглянуті положення ГК України дають підстави робити висновки, що ГК України не передбачає розміри штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, а лише відсилає до норм закону.

Штрафи, які стягуються Антимонопольним комітетом України відповідно до ст. 251 ГК України, як і штрафи, які стягуються Антимонопольним комітетом України відповідно до ст. ст. 52 Закону № 2210-III, слід відрізняти від стягнення штрафів як міри адміністративної відповідальності відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП). Їх відмінність можна простежити за декількома підставами. Вони розрізняються за суб'єктами правопорушення, на які накладаються штрафи. Штрафи відповідно до ст. 251 ГК застосовуються лише до суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а згідно з КпАП - до посадових осіб органів влади і управління, керівників підприємств, а також до громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи (тобто до фізичних осіб - суб'єктів підприємництва). Відрізняються вони і за юрисдикційним органом, що накладає санкції. За ст. 251 ГК це - тільки Антимонопольний комітет і його органи, а стягнення штрафів як міра адміністративної відповідальності здійснюється у судовому порядку. Органами Комітету, що мають право накладати штрафи за порушення антимонопольного законодавства, є Антимонопольний комітет України як вищий колегіальний орган, постійно діюча колегія Антимонопольного комітету України, що створена у складі державних уповноважених, тимчасові адміністративні колегії, а також одноосібно - державні уповноважені, голови територіальних відділень.

Стаття 252 ГК України встановлює адміністративну відповідальність громадян-підприємців та посадових осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, зареєстровані як підприємці, несуть адміністративну відповідальність згідно із законом за:

- вчинення дій, передбачених статтями 29 - 32 цього Кодексу;

- неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням;

-ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень.

Вчинення дій, визначених ГК України як недобросовісна конкуренція, громадянами-підприємцями, а також вчинення в інтересах третіх осіб зазначених дій громадянами, які не є підприємцями, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену законом.

Штрафи за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства стягуються в судовому порядку.

Стаття 253 ГК України передбачає за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства таку специфічну санкцію, як вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу) тобто прибуток (доход), незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення статей 29, 30 і 32 ГК України, стягується за рішенням суду до Державного бюджету України.

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів, передбачених статтею 33 ГК України, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення в судовому порядку товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця (ч.1 ст. 254 ГК України).

Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання застосовується у разі якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Порядок використання вилучених товарів визначається Кабінетом Міністрів України. (ч.2, 3 ст. 254 ГК України).

Цивільно-правова санкція у вигляді відшкодування збитків передбачена ст. 255 ГК України. Збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених ГК України як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 256 ГК України у разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, що визначені законодавством або цим рішенням [2].

Висновки

Проведене дослідження антимонопольно-конкурентного законодавства України дає підстави робити наступні висновки.

По-перше, за дванадцять років в Україні багато зроблено для того, щоб увійти у світове економічне співтовариство рівноправним партнером. Спільними зусиллями законодавців, Антимонопольного комітету України, вітчизняних товаровиробників вдалося сформувати сучасну правову базу конкурентної політики на засадах гармонізації з європейським і світовим законодавством. З прийняттям законів України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про природні монополії", "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції" було створено потужне правове підґрунтя конкурентної політики. Загалом, окремі аспекти антимонопольної політики, розвитку та захисту конкуренції в підприємницькій діяльності на сьогодні регулюються понад тисячею нормативно-правових актів, з яких близько вісімдесяти становлять закони. У 2003 році Верховною Радою України з метою удосконалення законодавства про захист економічної конкуренції прийнято Закони України “Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції” та “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України”. Протягом року Комітетом було розроблено та направлено до Кабінету Міністрів України проекти трьох Законів України (“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (з питань удосконалення виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції), “Про державну допомогу”, “Про внесення змін до статті 10 Закону України “Про природні монополії”). Покращанню умов для міжнародного співробітництва у галузі захисту конкуренції сприяє ратифікація в січні 2003 року Верховною Радою України Договору країн СНД про проведення узгодженої антимонопольної політики, укладення Договору між Урядом України та Урядом Грузії про співробітництво в галузі конкурентної політики та Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі конкурентної політики.

По-друге, аналіз норм конкурентного права дає підстави стверджувати, що воно є комплексною галуззю права в системі права України, для якого є характерним специфічне поєднання адміністративно-правових, господарсько-правових, а також цивільно-правових методів впливу на конкурентні правовідносини. При створенні конкурентного законодавства і права України було використано найпрогресивніший досвід розвинених країн, а також досвід міжнародно-правового співробітництва у сфері захисту економічної конкуренції.

По-третє, слід зазначити, що ще чимало невирішених проблем залишається у сфері обмеження монополізму, належного забезпечення державного захисту добросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності. Актуальним залишається вдосконалення змісту самого антимонопольного регулювання. Тут накопичилося достатньо проблем - як старих, так і тих, що виявились за останні рік-два. 1 січня 2004 року набрав сили новий Господарський кодекс України, а 6 січня 2004 року -- Закон України «Про внесення змін у деякі закони України з питань захисту економічної конкуренції». Аналіз цих двох нормативних актів дозволяє зробити висновок про колізії їхніх норм. У зв'язку з початком дії цих документів виникає ряд питань. Одне з них про застосування конкурентного законодавства. Особливої уваги з боку антимонопольних органів потребує питання надання державою платних послуг або їх закупівлі на власні потреби. Невпорядкованою лишається система державної підтримки окремих галузей економіки, видів діяльності та суб'єктів господарювання. Необхідно на законодавчому рівні визначити об'єктивні критерії, принципи та механізми надання державної допомоги, і лише після цього - комплексно переглянути податкове, митне законодавство та інші нормативні акти, за якими надаються пільги. Безсистемні зміни "правил гри", виходячи з потреб чергового бюджету, не приносять бажаних результатів, а лише призводять до соціальної напруги у суспільстві. В контексті впорядкування системи державної підтримки має бути проведена реформа житлово-комунального господарства. Продовжує збільшуватися кількість монополізованих ринків послуг, пов'язаних із здійсненням функцій держави. Протягом 2001-2003 рр. зростання тут становить 46%. Причому чимала кількість означених ринків виявляються штучно створеними. Платні послуги, що надаються державними органами, в багатьох випадках є або невід'ємною частиною реалізації владних повноважень, що фінансуються з бюджету, або можуть виконуватися безпосередньо споживачами.

Відтак потребує поглиблення адміністративна реформа, сконцентрована на нинішньому етапі на розмежуванні адміністративних і господарських функцій органів виконавчої влади, демонополізації ринку платних послуг, пов'язаних зі здійсненням функцій держави. Більш жорстко мають бути поєднані з конкурентною політикою процеси роздержавлення. Не секрет, що приватизація ще й досі використовується як один із методів боротьби з конкурентами, тоді як за приклад слід брати реформування на конкурентних засадах нафтопереробної галузі. Потребує посилення інвестиційна складова приватизаційних процесів. З огляду на те, що найближчої перспективи до продажу пропонуватимуться ключові підприємства національної економіки, необхідно забезпечити залучення стратегічних партнерів, які не лише інвестують кошти в розвиток конкретного підприємства, а й відкриють доступ на нові ринки.

По-четверте, формування ефективного конкурентного середовища - одне з пріоритетних завдань сьогодення. Стислий огляд причин, які стримують розвиток конкурентних відносин, свідчить, що це загальна проблема, вирішення якої потребує комплексу політичних і економічних заходів. Жоден з органів влади не здатний самотужки розв'язати її. Тож нині, як ніколи, необхідний системний підхід, об'єднання зусиль усіх владних структур задля розвитку і захисту конкурентних відносин. Загальний огляд проблем законодавчого регулювання обмеження монополізму та розвитку конкуренції показав, що кількісні та якісні зрушення в економіці вимагають поглиблення конкурентних відносин у всіх сферах діяльності. Втім, переважна більшість перешкод, які на сьогодні гальмують їх розвиток, лежить поза повноваженнями окремого органу влади. Розв'язання цих проблем потребує об'єднання зусиль усіх гілок влади та суспільства в цілому.

По-п'яте, для ефективного сприяння конкуренції доцільною буде й відмова від прийняття будь-яких адміністративних рішень, що надають переваги окремим учасникам ринків, обмежують конкуренцію на цих ринках, вільний міжрегіональний рух товарів, встановлюють штучні бар'єри для входження нових суб'єктів господарювання на ринки.

Із всього вищевикладеного слід зазначити, що проблемні питання, які були виявлені у процесі написання даної дипломної роботи, потребують законодавчого врегулювання.

Так, на думку автора, для усунення протиріч застосування конкурентного законодавства, необхідно розглянути у Верховній Раді України проект Закону України «Про внесення змін у Господарський кодекс України», а Антимонопольному комітету України, відповідно до пункту 13 частини 3 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» і частиною 5 статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», слід підготувати рекомендаційні роз'яснення «По застосуванню окремих норм законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від несумлінної конкуренції» у зв'язку з вступом у силу Господарського кодексу України і Закону України «Про внесення змін у деякі закони України з питань захисту економічної конкуренції» від 20 листопаду 2003 року № 1294-IV.

Автор дипломної роботи підтримує точку зору провідних фахівців права, що значний вплив на розвиток конкурентного права матиме розробка Конкуренційно-процесуального кодексу, створення якого передбачається розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції Конкуренційно-процесуального кодексу України" від 18 березня цього року, а також створення спеціалізованого судового органу - Конкурентно-патентного суду.

Так само важливим для конкурентного права, на думку автора дипломної роботи, є і міжнародно-правові зобов'язання України щодо підтримки і розвитку конкуренції в країні та світі. Особливо хотілося б звернути увагу на необхідність визначення пріоритетів захисту національних товаровиробників і національних ринків від спроб монополізації та дискримінації України на міжнародних ринках. На думку автора, цього можна досягти шляхом дво- та багатостороннього міжнародного співробітництва, а також створення відповідного механізму контролю діяльності українських підприємців, що виходять на зовнішньоекономічний ринок.

Автор дипломної роботи бажає, щоб викладені вище проблемні питання та шляхи їх вирішення були сприйняті до уваги законодавчими органами у процесі законотворчості. Адже держава повинна всіляко забезпечувати нормальне застосування діючих на території України правових норм, а у випадку їх протиріч одна одної, вживати заходів для усунення цих колізій.

економічна конкуренція антимонопольний правове регулювання

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України зі змін.та доповн. станом на 13.10.2005. - 1996. - №30.- ст.141.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV/ Зі змінами та доповн. станом на 25.04.2004.-Х.: ТОВ «Одіссей».-2004.-248с.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X/ Зі змінами та доповн. станом на 20.10.2005.-Х.: ТОВ «Одіссей».-2003.-256с.

4. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 №2341-III/ Зі змінами та доповн. станом на 15.08.2005.-Х.: ТОВ «Одіссей».-2005.-261с.

5. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996 №236-96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.- ст.139.

6. Закон України „Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 №2210-ІІІ// Відомості Верховної Ради України.- 2001.- N 12.- ст.64.

7. Закон України „Про природні монополії” від 20.04.2000 №1682-ІІІ// Відомості Верховної Ради України.- 2000.- N 23.- ст.263.

8. Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницький діяльності” від 18 лютого 1992 року із змінами та доповненнями. // Відомості Верховної Ради України.- 1992.- N 24.- ст.162.

9. Постанова Верховної Ради України „Про Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції” від 21 грудня 1993 року. // Відомості Верховної Ради України.- 1994.- N 12.- ст.94.

10. Указ Президента України „Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки” від 19.11.2001 р. № 1097/ 2001. // Голос України.- 2001.- 28 листопаду.

11. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання” від 28 лютого 2002 року N 219. із змін. станом на 17.07.2003 року // Офіційний Вісник України. - 2002.- № 8.- ст. 714.

12. Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про план заходів, сприяння на виконання у 1995 році завдань Державної програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції” від 5 травня 1995 року № 288-р. // Урядовий кур'єр. -1995. - 12 травня.

13. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України „Про затвердження Порядку здійснення контролю за виконанням рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання” від 16 вересня 2003 року N 256. // Комп. прав. база „Ліга: ЗАКОН”.

14. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України „Про затвердження Положення про Комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання” від 24 квітня 2003 року N 106. // Комп. прав. база „Ліга: ЗАКОН”.

15. Розпорядження Антимонопольного комітету України „Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання” від 12 лютого 2002 року N 27-р. // Комп. прав. база „Ліга: ЗАКОН”.

16. Розпорядження Антимонопольного комітету України „Про затвердження Вимог до порядку подання та оформлення заяви та документів, що до неї додаються, на надання Кабінетом Міністрів України дозволу суб'єктам господарювання на узгоджені дії, концентрацію, на які Антимонопольний комітет України не надав дозволу” 11 лютого 2003 року N 40-р. // Комп. прав. база „Ліга: ЗАКОН”.

17. Розпорядження Антимонопольного комітету України „Про затвердження Положення про Комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання” від 11 лютого 2003 року N 41-р. // Комп. прав. база „Ліга: ЗАКОН”.

18. Азаров М. Здійснювати сильну конкурентну політику.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 6 (9). - С. 2-3.

19. Андрощук Г.О. Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції: Навч. посіб. - К.: Ін-т економіки і права "КРОК", - 2002. - 289 с.

20. Астахова Ю. Компроматом по конкуренту?: (Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції “). // Юридичний вісник України. - 1997. - 2 - 15 січ. (№ 1- 2).

21. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія.-К.:НІСД, - 2002.- 132 с.

22. Бакалінська О. Прспективи розвитку конкурентного права в умовах розвитку конкурентного законодавства.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 2.

23. Бара З. Зловживання монопольним становищем - джерела та засоби захисту.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 6 (9).

24. Беляневич О. Механізм правового регулювання відносин, що виникають у сфері економічної конкуренції.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 3 (6).

25. Біленчук П., Удалов Т. Програма курсу конкурентно-антимонопольне право України. // Юридичний вісник України. - 2001.- № 40.

26. Валітов С., Кузьмін Р. Деякі проблеми розвитку антимонопольного законодавства.// Право України. - 1996. - №8.

27. Гаврина С. Новый закон - новый опыт.// Юр. практика. - 2003. - №9(271).- 04 березня.

28. Гуренко С. Конкурентна політика - справа всієї держави.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 2 (5).

29. Гусеинов Я. Особенности привлечения к ответственности за нарушения конкуренции органов власти.// Юр.практика.-2004.- №16 (330).- 20 квітня.

30. Дрпінянц В., Скрябіна С., Скрябін В. Сам собі конкурент.// Український дiловий тижневик "Контракти". - 2003.- № 41.- 13жовтня.

31. Дахно І.І. Антимонопольне право. К., - 1999.

32. Дахно И. Недобросовестная конкуренция и промышленная собственность в Украине.// Предпринимательство, хозяйство и право. - 1996. - № 11.

33. Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. - М., - 1991. - 218 с.

34. Іолкін С. Правові засади формування системи захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 2.

35. Как быть с недобросовестным конкурентом: (Законодательство заруб. стран о недобросовестной конкуренции).// Закон. - 1993. - № 1.

36. Кінах А. Конкурентна політика - складова економічної політики держави.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 2.

37. Конкуренційне законодавство України: Юридичний зб. - К.:ДП "Преса", - 2002. - 295 с.

38. Конкуренція - запорука сталого зростання.// Конкуренція.-К. - 2003. - № 2.

39. Костусєв О.О., Пугачова М.В. Стан конкурентного середовища в економіці України.// Конкуренція. - К. - 2004. - № 1.

40. Костусєв О. Конкурентна політика в розвинутих країнах і специфіка пострадянської економіки.//Конкуренція. - К. - 2003. - № 6.

41. Костусєв О. Приватизація та формування конкурентного середовища //Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - К. - 2003. - № 9.

42. Костусев А. Конкуренция - главное условие процветания нашей страны: О тайных и явных монополиях в Украине, о перипетиях борьбы с нарушителями конкурентного законодательства, о весомых делах Антимонопольного комитета //Столичные новости.-2002.- № 46.- 9 декабря.

43. Костусєв О. Антимонопольне законодавство та конкурентні органи країн СНД. // Підприємництво, господарство і право. - К. - 2003. - № 10.

44. Костусєв О. Рік обнадійливих змін: Підбиття підсумків роботи Антимонопольного комітету України за 2002 рік.//Конкуренція. - К., - 2003. - № 2.

45. Костусєв О. Конкуренція - серце ринкової економіки.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 1.

46. Костусєв О. Звіт Антимонопольного комітету України за 2003 рік.//Конкуренція. - К., 2004. - № 3.

47. Костусєв О. Розвиток конкурентних відносин в Україні та завдання конкурентної політики на сучасному етапі: Ст. Глави Антимонопольного комітету//Економіст. - К. -2004. - № 1.

48. Козлов В. Про накладання штрафів за порушення в сфері контролю економічної концентрації.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 1.

49. Кужель О. На шляху до конкурентного середовища.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 1.

50. Кузьміна С. А. Захист інтересів суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції. - Д., - 2002. - 254 с.

51. Лізунов С. Відповідати стандартам.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 6 (9).

52. Лобода О. Монополист или нет: как карта ляжет.// Юр.практика №16 (330) от 20/04/04.

53. Лобода О. Конкуренция по правилам.// Юр.практика.- 2004.- №6 (319).- 10 лютого.

54. МаляренкоВ. Роль судової влади у захисті економічної конкуренції // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. -- 2003. -- № 1.

55. Маневський В. Виступи учасників круглого столу.// Економічний часопис - XXІ. - 2003. - №4.

56. Медведчук В. Роль і місце органів влади у захисті конкурентних відносин в економіці.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 4 (7).

57. Мельниченко О. Про судову практику застосування конкурентного законодавства України.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 2 (5).

58. Михеева К., Семенюк Ю. Правовое регулирование конкуренции.// Юр.практика. - № 31 (293) от 05/08/03.

59. Нагній В. Суб'єкти господарювання та дискримінація влади.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 1.

60. Нагорний О. Про напрями та проблеми формування інституційної бази захисту конкуренції.// Конкуренція. - К.- 2002. - № 1.

61. Новиков В. Влияние антимонопольного законодательства на экономическое развитие.//Вопросы экономики.- М. - 2003. - № 9.

62. Очкас Г. Законодательное обеспечение экономической конкуренции.// Закон и бизнес. - 1996. - 4 января.

63. Піттман Р. Конкурентна політика в Україні та Сполучених Штатах: український "Закон про конкуренцію" та американський досвід. - К., - 1995.

64. Постульга В. Государственные органы могут быть нарушителями антиконкурентного законодательства.// Юр.практика.- 2004.- №3 (316).- 20 січня.

65. Потапенко В. Проблеми компетенції органів АМКУ.//Юридичний журнал.- 2003. - №11.

66. Потімков О. Мінімізувати негативні наслідки.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 5 (8).

67. Саніахметова Н. Конкурентне законодавство: у питаннях та відповідях: Посіб./Центр комерційного права. - К., - 2002. - 74 с.

68. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. посібник. - К.: А.С.К., - 2001. - 704 с.

69. Саниахметова Н. Правовая регламентация недопущения антиконкурентных действий в предпринимательской деятельности.//Предпринимательство, хозяйство и право. - 1996. - №7.

70. Саниахметова Н.А Юридический справочник предпринимателя. - Харьков, - 2001. - 544 с.

71. Саниахметова Н.А Правовая защита конкуренции в предпринимательстве Украины. - Одесса, 1998. - 244 с.

72. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні. - К., 1999. - 336 с.

73. Семенюк Ю. Правове регулювання обмеження монополізму.//Юридичний журнал. - 2003. - №11.

74. Сілецький П. Конкуренція - діло совісне.// Репортер. - 10.01.2004. - №147.

75. Стефановський С. Ефективний захист від недобросовісної конкуренції - запорука цивілізованих ринкових відносин.// Конкуренція. - К. - 2002 - № 2.

76. Талах В. Комітет встановлює сферу свободи.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 1.

77. Тотьев К.Ю. Конкурентное право. - М. - 2000. - 675 с.

78. Черненко С. Через внутрішню конкуренцію до міжнародної конкурентоспроможності.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 5 (8).

79. Шаров І. Захисту конкуренції - законодавчу підтримку.// Конкуренція. - К. - 2003. - № 5 (8).

80. Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 384 с.

81. Южанов І. Конкуренція та регулювання природних монополій.// Конкуренція. - К. - 2002. - № 2.

82. Allison Y.R. Prentice R.A. Business law - Chicago. - 1998. - 800 p.

83. Закон України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 №3659-ХІІ зі змін. станом на 15.12.2005 року // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- N 50.-ст.472

84. Про державну підтримку демонополізації економіки і розвитку конкуренції: Указ Президента України від 21.12.1993 р.

85. Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій: Указ Президента України від 19.09.1997 р.

86. Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки: Указ Президента України від 19.11.2001 р. № 1097/ 2001

87. Про стратегію інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98

88. Про концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.08.1999.№1496//Урядовий кур'єр.-1999.-2 жовтня.

89. Про затвердження Методики визначення монопольного

90. (домiнуючого) становища суб'єктiв господарювання на ринку: Розпорядження Антимонопольного комiтету України вiд 5 березня 2002рокуN49-р

91. Про Положення Про територіальне відділення Антимонопольного комітету України: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 23.02.2001, №32-р

92. Звіт Антимонопольного комітету України про свою діяльність у 2005 році. Затв. Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.02.2006. №65-р

93. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції: Оглядовий лист Вищого Господарського Суду України від 11.07.2005 N 01-8/1222

Размещено на Allbest.ru