Главная
База знаний "Allbest"
Государство и право
Теоретичні та методологічні засади організації державної служби в Україні
Теоретичні та методологічні засади організації державної служби в Україні
Службові і посадові особи: зміст понять та їх співвідношення. Суспільна роль та функції державної служби в Україні. Соціальний захист державних службовців як необхідна умова забезпечення їх діяльності в період входження до європейських структур.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | магистерская работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 31.08.2011 |
| Размер файла | 243,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2.7 Соціально - побутове та матеріальне забезпечення державних службовців
Питання соціально - побутового забезпечення державних службовців також закріплено законодавчими актами. Зокрема, можна виділити такі базові елементи такого забезпечення.
Державні службовці забезпечуються житлом у встановленому порядку із державного фонду.
Право на першочергове встановлення квартирних телефонів мають державні службовці, які займають посади першої - четвертої категорій.
Державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються у встановленому порядку безплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Цими ж закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію.
На індивідуальне і кооперативне житлове будівництво або для придбання квартир чи індивідуальних жилих будинків державним службовцям, які потребують відповідно до чинного законодавства поліпшення житлових умов, надається земельна ділянка та безвідсотковий кредит на строк до 20 років. Умови надання кредиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до статті 36 Закону України “Про державну службу” та на виконання пункту 6 заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2003 рік, схвалених Указом Президента України від 24 грудня 2002 р. № 1211, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 18 лютого 2004 р. № 182 затвердив Порядок надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків [91].
Згідно із цим Порядком Міністерство фінансів під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік зобов'язане передбачати за поданням Головного управління державної служби у складі загальнодержавних видатків кошти на компенсацію відсоткової ставки за користування державними службовцями, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, безвідсотковим кредитом для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків (далі - кредит).
Порядок визначає механізм надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов (далі - державні службовці), безвідсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків шляхом компенсації відсоткової ставки за користування кредитом (далі - відсоткова ставка за кредитом) за рахунок коштів державного бюджету.
Дія цього Порядку не поширюється на державних службовців, які отримали кредити на індивідуальне житлове будівництво, придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків, пільгові кредити за рахунок бюджетних коштів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла згідно з іншими нормативно-правовими актами.
Безвідсотковий кредит для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків (далі - кредит) надається державному службовцю уповноваженим банком лише один раз протягом періоду перебування на державній службі. Право на отримання кредиту вважається використаним з моменту прийняття уповноваженим банком рішення про його надання та включення суми заборгованості до реєстру сум належної до відшкодування компенсації - щомісячного розрахунку-обґрунтування обсягу належних до компенсації коштів, який складається уповноваженим банком у розрізі державних органів, позичальників і регіонів. Форма реєстру визначається Головдержслужбою та уповноваженим банком.
Для отримання державним службовцем кредиту державний орган, в якому він працює, подає уповноваженому банку лист-погодження, в якому зазначається розмір кредиту, обумовлюється зобов'язання державного органу повідомити уповноважений банк про припинення державним службовцем (позичальником) державної служби. Форма листа-погодження визначається Головдержслужбою та уповноваженим банком.
Державний орган подає уповноваженому банку лист-погодження за наявності письмової згоди Головдержслужби.
Підставою для надання державним органом листа-погодження уповноваженому банку є документальне підтвердження перебування позичальника та членів його сім'ї на квартирному обліку.
Механізм визначення ліміту коштів, з урахуванням якого може бути наданий лист-погодження, та проект рішення Кабінету Міністрів України про розподіл між державними органами передбачених в державному бюджеті видатків на компенсацію відсоткових ставок за кредитами, що надаються державним службовцям, розробляються Головдержслужбою.
Кредит надається в гривнях на строк, що не повинен перевищувати 20 років.
Уповноважений банк розглядає звернення державного службовця про надання кредиту за наявності:
– листа-погодження;
– документів на отримання кредиту згідно з вимогами уповноваженого банку;
– поточного рахунка, відкритого позичальником в уповноваженому банку для зарахування коштів та обслуговування кредиту;
– документального підтвердження першочергового внеску, достатнього для фінансування не менш як 10 відсотків вартості об'єкта кредитування.
Розмір внеску визначається уповноваженим банком з урахуванням можливості забезпечення позичальником кредиту.
Розмір кредиту (К) визначається залежно від нормативно встановленого розміру загальної площі житла на сім'ю та опосередкованої вартості будівництва 1 кв. метра загальної площі житла в регіоні на момент розгляду питання про надання кредиту за такою формулою:
де Cj - опосередкована вартість будівництва 1 кв. метра загальної площі житла у регіоні; S - нормативно встановлений розмір загальної площі житла; B - розмір першочергового внеску (у відсотках вартості об'єкта кредитування).
Нормативно встановлений розмір загальної площі житла визначається як сукупний розмір загальної площі житла, що обчислюється виходячи з норми загальної площі на одного члена сім'ї - 21 кв. метр та 10,5 кв. метра додатково на сім'ю.
У разі придбання житла на вторинному ринку його вартість визначається за результатами експертної оцінки, проведеної незалежним експертом згідно із законодавством. При цьому розмір кредиту не може бути більше ніж добуток нормативно встановленого розміру загальної площі житла і його опосередкованої вартості.
Розмір кредиту визначається уповноваженим банком виходячи з кредитоспроможності позичальника та можливості забезпечення ним кредиту і може бути більшим, ніж розмір кредиту, відсоткова ставка за яким підлягає компенсації. При цьому відсотки за користування частиною кредиту, відсоткова ставка за яким не підлягає компенсації, сплачуються державним службовцем. У такому разі між уповноваженим банком та державним службовцем укладається окрема кредитна угода на загальних підставах.
Умови надання кредиту визначаються кредитною угодою.
Типова форма кредитної угоди визначається Головдержслужбою та уповноваженим банком.
Після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про розподіл між державними органами передбачених в державному бюджеті видатків на компенсацію відсоткових ставок за кредитами, що надаються державним службовцям, Мінфін вносить зміни до розпису державного бюджету, а Державне казначейство виділяє державним органам кошти на компенсацію відсоткових ставок за кредитами.
Державні органи на підставі поданих уповноваженим банком реєстрів сум належної до відшкодування компенсації перераховують кошти, передбачені на компенсацію відсоткових ставок за кредитами, на кореспондентський рахунок уповноваженого банку.
У разі припинення позичальником державної служби (за винятком виходу на пенсію), про що державний орган повідомляє уповноважений банк, кредит обслуговується таким позичальником за власний рахунок.
У разі виходу державного службовця на пенсію, у тому числі по інвалідності, проведення компенсації відсоткової ставки за кредитом продовжується в установленому порядку.
Контроль за цільовим використанням кредитів та проведенням компенсації відсоткової ставки за цими кредитами здійснюється згідно із законодавством.
Копії листів-погоджень зберігаються у державних органах протягом 30 років.
ВАТ "Ощадбанк" визначено уповноваженим банком з кредитування державних службовців, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов і мають право на отримання кредиту [90].
Слід зазначити, що Ощадбанк як банк державний має великий досвід із реалізації державних програм, пов'язаних із соціальним захистом населення. Зокрема, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Ощадбанк протягом багатьох років здійснював довгострокове кредитування цієї категорії громадян. Покладення на Ощадбанк функцій уповноваженого банку з кредитування державних службовців свідчить про довіру банку з боку держави, а також про готовність банку сприяти реалізації державних програм.
Останні зміни в законодавчих актах нашої держави стосовно інституту іпотеки спрямовані на розвиток ринку нерухомості України. Кредитування державних службовців є за своєю суттю іпотечним кредитуванням. Тенденція збільшення попиту на іпотечні кредити, що спостерігається в даний час в Україні, підтверджує зростаючу значимість іпотечного кредитування. Іпотечне кредитування державних службовців дасть змогу банку здійснювати надійну та довгострокову передачу капіталу, а позичальникам - вирішувати житлову проблему.
Порядок довгострокового кредитування державних службовців встановлює прозору процедуру забезпечення державних службовців житлом і є елементом подальшої демократизації нашого суспільства.
Отже, зазначимо, що надання безвідсоткових кредитів для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків допоможе великій армії державних службовців значно покращити свої житлово-побутові умови.
Досліджуючи в даному розділі соціальний захист державних службовців як необхідну умову забезпечення їх діяльності, відзначимо, що вони в певній мірі користуються певними пільгами та привілеями відмінними від інших працездатних громадян. Це зумовлено тим, що зайнятий громадянин працює на себе, у той час як державний службовець не тільки продає свою працю, але виконуючи функції держави, реалізує її волю, а не свою, окрім цього, на відміну від інших громадян, обмежуються його конституційні та особисті права (право брати участь у мітингах, страйках, тощо). Такі обмеження прав і свобод задля інтересів суспільства вимагають відповідної соціальної компенсації.
Отже, законодавче регламентування пільг та привілеїв для державних службовців характеризується об”єктивною необхідністю, і спрямоване на підвищення ефективності діяльності державних службовців.
Розділ ІІІ. Пошук оптимальних шляхів щодо підвищення соціального захисту державних службовців в Україні
3.1 Оплата праці, заохочення та соціальні гарантії державним службовцям згідно проекту "Закону про державну службу"
Офіційне бачення перспектив розвитку інституту державної служби з'явилося аж у 2002 р. у формі проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу", розробленого Головним управлінням державної служби в Україні та схваленого Координаційною радою з питань державної служби при Президентові України (надалі - проект Головдержслужби). При цьому, на нашу думку, більшість існуючих проблем у сфері державної служби згаданим законопроектом вирішуються не найкращим чином або взагалі не вирішуються. Такий висновок можна зробити, аналізуючи пропоновані зміни відповідно до сучасного розуміння інституту державної служби в науці адміністративного права, а також кращого зарубіжного досвіду [91].
На виконання указів Президента України від 20.02.2006 № 140 „Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні" Головне управління державної служби України внесло проект Закону України „Про державну службу” від 20.01.2006 № 37 []. Законопроект розроблявся робочою групою при Кабінеті Міністрів України під головуванням Віце-прем'єр-міністра України Р. Безсмертного на виконання Указу Президента України від 05.01.2005 № 1 „Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу” та Указу Президента України від 05.03.2005 № 278 „Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу" [92].
Необхідність прийняття Закону зумовлена, зокрема, низьким рівнем матеріального та соціального захисту державних службовців.
На нашу думку, варто ознайомитися із тими положеннями проекту, що безпосередньо стосуються соціального захисту державних службовців.
Стаття 60. Оплата праці державних службовців
1. Держава забезпечує державним службовцям достатній рівень оплати праці для професійного виконання службових обов'язків, стимулює їх результативну, ефективну, доброчесну та ініціативну роботу, сприяє удосконаленню системи кадрового забезпечення органів державної влади.
2. Заробітна плата державних службовців складається з посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі, доплати за роботу в умовах режимних обмежень, виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та премії, передбаченої частиною третьою статті 53 цього Закону. Посадовий оклад з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років на державній службі становить не менш як 80 відсотків місячної заробітної плати.
3. Мінімальний посадовий оклад державного службовця становить не менш як два розміри мінімальної заробітної плати.
4. Надбавка за вислугу років на державній службі виплачується державним службовцям щомісяця у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг і стажу державної служби.
5. Умови оплати праці державних службовців, розміри посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років на державній службі, доплат і премій визначаються Кабінетом Міністрів України.
6. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок та доплат, передбачених цим Законом.
Стаття 61. Заохочення державних службовців
1. За бездоганну та ефективну державну службу, за особливі заслуги керівники органів державної влади у порядку, визначеному законодавством, застосовують такі види заохочення державних службовців:
1) оголошення подяки;
2) нагородження грамотою та почесною грамотою органу державної влади;
3) позачергове підвищення рангу у порядку, визначеному цим Законом;
4) представлення до відзнак та державних нагород.
Стаття 62. Соціально-побутове забезпечення державних службовців
1. Державні службовці мають право на отримання пільгового безвідсоткового іпотечного кредиту на придбання або будівництво житла. Порядок та умови кредитування визначаються Кабінетом Міністрів України.
2. Державним службовцям для вирішення соціально-побутових питань та в інших випадках може бути надана матеріальна допомога у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При наданні відпустки державному службовцеві виплачується допомога для оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.
3. Державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються в установленому порядку безоплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Такий же порядок медичного обслуговування зберігається за державним службовцем після виходу на пенсію або у відставку.
Стаття 63. Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям
1. Право на пенсію державного службовця мають особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу для чоловіків на менш як 25 років, для жінок - не менш 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менш як 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державної служби, а також особи, що мають стаж роботи на таких посадах не менш як 20 років, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які відповідно до законодавства нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше як до 90 відсотків заробітної плати.
2. При обчисленні пенсії посадовий оклад і надбавки за ранг та вислугу років враховуються у розмірі, встановленому на день звернення за пенсією за останньою займаною посадою. Інші види оплати праці державного службовця, отримані ним на посадах державної служби, враховуються за останні 24 календарних місяці підряд роботи, яка дає право на такий вид пенсії, перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом зазначених періодів на такій роботі.
3. Середньомісячна сума зазначених у частинах першій та другій цієї статті виплат за 24 календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться у порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів.
4. За бажанням особи обчислення пенсії може здійснюватися із заробітної плати державного службовця на посадах державної служби за останні 24 календарних місяці роботи підряд або будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд до 1 січня 2007 року незалежно від наявності перерв та за весь період стажу на зазначених посадах державної служби починаючи з 1 січня 2007 року у порядку, передбаченому частиною другою статті 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики.
5. У разі коли стаж роботи на посадах державної служби менш як 24 календарних місяці, середньомісячна сума виплат, передбачених частинами другою та четвертою цієї статті, визначається шляхом ділення загальної суми виплат на 24.
6. Державні службовці за наявності не менш як 25 років стажу роботи на посадах державної служби мають право на пенсію відповідно до цього Закону незалежно від віку у розмірі, передбаченому частинами першою - п'ятою цієї статті, за умови припинення проходження державної служби. У разі повернення зазначених осіб на державну службу виплата пенсії державного службовця припиняється до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.
7. Достроково призначена пенсія з урахуванням пункту „г” частини першої статті 26 Закону України „Про зайнятість населення”, пункту „в” частини першої статті 12 Закону України „Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічну безпечну систему" та статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, працюючим пенсіонерам не виплачується.
8. Особам, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період працевлаштування, протягом якого відповідно до законів України за ними зберігається середньомісячний заробіток або здійснюються інші щомісячні виплати, пенсія за віком призначається з дотриманням вимог цієї статті.
9. Державним службовцям, яких у період перебування на державній службі визнано інвалідами I та II групи, незалежно від причин інвалідності пенсія по інвалідності призначається в розмірі, передбаченому частинами першою - п'ятою цієї статті, після припинення ними проходження державної служби за наявності стражу роботи на посадах державної служб не менше як 10 років та страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
10. Державним службовцям, яких було визнано інвалідами I та II групи до прийняття на державну службу і які мають не менш як 15 років стажу роботи на посадах державної служби, пенсія по інвалідності на умовах. передбачених частиною дев'ятою цієї статті, призначається після припинення ними проходження державної служби, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.
11. Якщо особи, яким призначено пенсію по інвалідності відповідно до цього Закону, повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі. У такому разі, а також у разі продовження перебування на державні службі без оформлення пенсії по інвалідності на умовах, передбачених частинами дев'ятою - десятою цієї статті, зазначенні особи мають право на отримання пенсії відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
12. У разі зміни І групи інвалідності на ІІ або навпаки чи відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
13. Якщо виплату пенсії інваліду І або ІІ групи було припинено у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом І або ІІ групи виплата раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення І або ІІ групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше ніж п'ять років. У такому ж порядку призначається пенсія по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.
14. У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу роботи на посадах державної служби не менше як 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи перебували вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частин першої - п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
15. Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію згідно з цим Законом.
16. Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, яка призначається відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
17. Після припинення проходження державної служби особами, яким в установленому порядку продовжено строк перебування на державній службі, за їх бажанням провадиться перерахунок пенсії виходячи із заробітку, визначеного другою - п'ятою цієї статті, на день звільнення.
18. У разі підвищення розміру посадового окладу працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України розмір пенсії підвищується на коефіцієнт збільшення заробітної плати, який визначається Кабінетом Міністрів України.
19. У всіх випадках заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких сплачуються страхові внески (збори) до соціальних фондів, чинна на день призначення (перерахунку) пенсії.
20. Пенсія державним службовцям призначається з дня звернення за пенсією.
21. Пенсія, передбачена частиною вісімнадцятою цієї статті, перераховується також пенсіонерам із числа державних службовців, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом за нормами Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХII „Про державну службу”.
22. У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер, але не більше суми, з якої справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів на момент смерті.
23. Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на отримання пенсії, передбаченої цією статтею. У таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.
24. Державним службовцям у разі виходу на пенсію відповідно до цього Закону виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти місячних посадових окладів за наявності стажу не менш як 10 років на посадах державної служби, про що робиться запис у трудовій книжці.
Стаття 64. Робочий час і час відпочинку державного службовця
1. Робочий час державного службовця - час, протягом якого державний службовець відповідно до правил внутрішнього розпорядку органу державної влади та умов службового контракту повинен виконувати свої посадові обов'язки, а також інші періоди, які відповідно до цього Закону включаються до робочого часу державного службовця.
2. Звичайна тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень.
3. Для державних службовців установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
4. Для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень до роботи, зобов'язані за розпорядженням керуючого персоналом працювати понад установлену тривалість службового дня, а також у вихідні, святкові та неслужбові дні. За роботу у зазначені дні державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
5. Право на відпочинок реалізується наданням державному службовцеві вільного від виконання посадових обов'язків часу (вільного часу) понад установлену цим Законом звичайну тривалість робочого часу державного службовця.
6. У разі коли святковий або неслужбовий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неслужбового.
Стаття 65. Щорічні основні відпустки державних службовців
1. Державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.
2. За рішенням керуючого персоналом державні службовці можуть бути відкликані з відпустки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 66. Додаткові відпустки державних службовців
1. Державним службовцям, які мають тривалий стаж державної служби, надається додаткова оплачувана відпустка у такому співвідношенні: понад 10 років стажу - 5 календарних днів; понад 15 років стажу - 10 календарних днів; понад 20 років стажу - 15 календарних днів.
Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток визначаються Кабінетом Міністрів України.
2. Державним службовцям, які успішно навчаються без відриву від служби у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:
1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
Ш першого та другого рівня акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів;
Ш третього та четвертого рівня акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів;
Ш незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання - 30 календарних днів;
2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
Ш першого та другого рівня акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів;
Ш третього та четвертого рівня акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів;
Ш незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання - 40 календарних днів;
3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;
4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання першого та другого рівня акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього та четвертого рівня акредитації - чотири місяці.
3. Тривалість додаткових оплачуваних відпусток державним службовцям, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається у порядку, встановленому для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.
4. Державним службовцям, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від служби, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.
5. Державним службовцям, які навчаються без відриву від служби в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати державного службовця.
Стаття 67. Порядок і умови надання щорічних відпусток
1. Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік служби надаються державним службовцям після закінчення шестимісячного строку безперервної служби в органі державної влади.
У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного строку безперервної служби їх тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу.
2. Щорічні відпустки за другий та наступні роки служби можуть бути надані державному службовцеві в будь-який час відповідного службового року державного службовця відповідно до графіків, які затверджуються керуючим персоналом і доводяться до відома усіх державних службовців. При складанні графіків ураховуються інтереси органу державної влади, особисті інтереси державних службовців та можливості їх відпочинку.
3. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між державним службовцем і його безпосереднім керівником, який зобов'язаний письмово повідомити державного службовця про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку.
4. Невикористана частина щорічної відпустки надається державному службовцеві, як правило, до кінця службового року, але не пізніше 12 місяців після закінчення службового року, за який надається відпустка.
Стаття 68. Відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин
1. Державному службовцеві може бути надана оплачувана відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин тривалістю до 10 календарних днів протягом року у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 69. Творча відпустка державного службовця
1. Державному службовцеві може надаватися творча відпустка, тривалість, порядок, умови надання та оплати якої визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 70. Порядок надання соціальних відпусток
1. На підставі медичного висновку державним службовцям - жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
1) до пологів - 70 календарних днів;
2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів) починаючи з дня пологів.
2. Державним службовцям, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі усиновлення двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками відпустка надається одному з батьків на їх розсуд.
3. Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням державному службовцю - жінці надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла дитину під опіку.
4. Державному службовцю - жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також державному службовцеві, який взяв дитину під опіку, щороку надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю сім календарних днів без урахування святкових і неслужбових днів.
За наявності кількох підстав для надання відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.
5. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Відпустка надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами може бути приєднана до щорічної відпустки незалежно від тривалості роботи в поточному році.
6. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою державного службовця і оформлюється наказом (розпорядженням) керуючого персоналом.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не надається державному службовцеві, якщо дитина перебуває на державному утриманні.
Додаткові відпустки державним службовцям, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені цим Законом, і переносяться на інший період або продовжуються [89].
Отже, прийняття Закону є одним з основних кроків комплексного реформування державної служби та сприятиме створенню на засадах Європейського адміністративного простору професійної, нейтральної та ефективної державної служби, що забезпечуватиме результативну та ефективну діяльність органів державної влади та надання якісних послуг громадянам.
Закон України „Про державну службу” тісно пов'язаний з іншими ключовими законопроектами у сфері адміністративної реформи, зокрема „Про Кабінет Міністрів України" та „Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”. Дані законопроекти підготовлені робочою групою Уряду на єдиних концептуальних засадах з проектом закону „Про державну службу”, при чому Закон „Про державну службу” є базовим, оскільки саме він проводить чітку межу між політичною діяльністю та державною службою. Лише у разі прийняття Закону України „Про державну службу” можлива повна реалізація законів „Про Кабінет Міністрів України" та „Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”.
Прийняття нового Закону України „Про державну службу” стане важливим політичним кроком і служитиме як внутрішнім інтересам суспільства і держави, забезпечуючи нову якість державного управління, так і зовнішньополітичним цілям української нації, спрямованим на інтеграцію з Європейським Союзом, оскільки демократичні реформи, зміцнення їх соціальної бази тісно пов”язані з розвитком інституту державної служби. Адже, саме спираючись на нього, держава зможе забезпечити економічне і соціальне благополуччя всього населення. Саме для вирішення такої „високої” мети, державі необхідні висококваліфіковані фахівці державної служби, політично нейтральні, захищені законом, які діють в ім”я інтресів суспільства, чесні, відкриті, що вміють спілкуватися і використовувати інформацію, а також ефективно і результативно керувати.
3.2 Використання зарубіжного досвіду в сфері соціального захисту державних службовців
Проектом Закону України „Про державну службу” встановлюються гарантії у разі скорочення чисельності або штату працівників, реорганізації чи ліквідації органу державної влади (збереження 80 відсотків посадового окладу від трьох до дев'яти місяців залежно від стажу державної служби у разі звільнення державного службовця у зв'язку з зазначеними обставинами) [89].
Відповідно до закону про цивільну службу в державних органах Боснії та Герцеговини при звільненні державних службовців за умов реорганізації [90]:
Ш цивільний службовець має бути переведений на аналогічну вакантну посаду в іншому органі;
Ш якщо попереднє неможливо, державний службовець має бути достроково відправлений на пенсію;
Ш якщо попереднє неможливо, державний службовець має бути звільнений та може подати запит щодо розгляду його справи про звільнення у Комісію з державної служби (орган досудового розгляду скарг);
Ш звільнений державний службовець отримує компенсацію у розмірі місячного заробітку протягом шести місяців. Строк, протягом якого нараховується компенсація, подовжується, якщо державний службовець має не менше 15 років стажу державної служби;
Ш у разі оголошення про конкурс на посаду, з якої державного службовця було звільнено протягом року, він має виключне право поновлення на цій посаді.
Відповідно до Акту про державну службу Естонії державний службовець може бути звільнений зі служби у разі реорганізації або ліквідації органу, якщо при цьому скорочується кількість посад. Службовець не може бути звільнений, якщо є можливість призначити його на іншу посаду за його згодою. Зміна підпорядкування органу не може бути підставою для звільнення державного службовця. У разі звільнення службовця у зв'язку з реорганізацією або ліквідацією органу йому виплачується компенсація у розмірі місячної зарплати протягом строку від двох до дванадцяти місяців у залежності від стажу державної служби.
Відповідно до законодавства Угорщини у разі ліквідації державного органу державному службовцю, який при цьому звільняється, виплачується компенсація у розмірі від однієї до восьми місячних заробітних плат залежно від стажу державної служби.
Литовські державні службовці у разі звільнення у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією органу отримують компенсацію у розмірі від двох до шести місячних заробітних плат.
Законодавство Молдови передбачає, що у разі скорочення штату при ліквідації або реорганізації органів публічної влади державним службовцям за виключенням тих, хто має право на пенсію, виплачується вихідна допомога у розмірі шести місячних заробітних плат за наявності стажу державної служби не менше 2 років. Додатково виплачується допомога по безробіттю у розмірі середньої заробітної плати відповідно до трудового законодавства.
Проектом нового Законом України „Про державну службу” передбачається, що посадовий оклад з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років становить не менше ніж 80 відсотків місячної заробітної плати.
Середній показник частки посадового окладу у загальній структурі заробітної плати державних службовців у країнах - членах Європейського Союзу становить 80 - 90%.
Законопроектом встановлюється, що мінімальний посадовий оклад державного службовця встановлюється у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат.
В Угорщині відповідно до закону мінімальний посадовий оклад державних службовців встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати, помноженої на відповідний коефіцієнт (для державних службовців з вищою освітою - мінімум - 2,1, для державних службовців з середньою освітою - 1,5).
У Литві закон про державну службу встановлює мінімальний оклад державних службовців встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати, помноженої на коефіцієнт 2,35.
Проектом Закону України „Про державну службу” надається право державним службовцям на отримання пільгового безвідсоткового іпотечного кредиту на придбання або будівництво житла. Порядок та умови кредитування визначаються Кабінетом Міністрів України" [90].
Державні службовці Франції мають, серед інших привілеїв, право пільгового кредитування через спеціалізовану асоціацію, яка може виступати також гарантом кредитів для службовців.
В Угорщині при отриманні кредиту державним службовцем держава компенсує різницю його дійсної та заставної вартості, яка визначається банком.
Державні службовців Канади мають, серед інших привілеїв [90]:
Ш покриття різниці іпотечних ставок за кредитом, якщо у зв'язку з переїздом службовець вирішив придбати житло у новій місцевості;
Ш користування послугами спеціалізованої кредитної організації, яка надає кредити або допомагає знайти і оформити пільгові кредити для державних службовців та членів їх сімей.
Закони про державну службу більшості країн - членів ЄС та усіх нових членів ЄС містять визначення структури заробітної плати державних службовців (перелік елементів, з яких вона складається), а саме: посадовий оклад, доплати і надбавки, премія.
Закони про державну службу Угорщини, Словенії та Литви встановлюють мінімальні посадові оклади (залежно від рівня мінімальної заробітної плати) та містять викладені у додатках коефіцієнти для визначення суми заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу. Такі коефіцієнти залежать від [90]:
посади, стажу, виду роботи (фізична/інтелектуальна), освіти тощо (Угорщина);
посади, рангу (Словенія);
рангу (Литва).
Чинна практика регулювання питань оплати праці державних службовців у законах про державну службу містить приклади визначення також розмірів доплат, надбавок і премій (у вигляді відсотків) у положеннях закону. Зокрема такі положення має литовський закон про державну службу. У законі про державну службу Боснії та Герцеговини додатково передбачена процедура збільшення зарплати залежно від стажу державної служби (на 0,5% за кожен рік служби, але не більше 20%). Інші закони містять посилання на підзаконні нормативні акти, відповідно до яких вираховується конкретна сума зарплати державних службовців.
Існують окремі приклади, коли оплата праці державних службовців взагалі визначається окремим законом. Таким дуже детальним є законодавче врегулювання оплати праці державних службовців у Німеччині та Франції. Так, оплата праці державних службовців у Німеччині визначається окремим законом про оплату праці державних службовців, який був прийнятий парламентом країни 3 грудня 1998 року та чітко регламентує чотири схеми оплати праці.
В більшості країн-членів Європейського Союзу державні службовці мають окремі й спеціально розроблені пенсійні схеми. Державні службовці або виключені з основної загальної пенсійної схеми, або керуються цією ж схемою та додатковою пенсійною схемою для державних службовців.
З історичних, економічних та культурних причин пенсійні схеми на державній службі значно відрізняються в різних країнах. Але сучасна основна загальна державна пенсія та пенсія для спеціальних професійних груп, походять від пенсійної системи, уперше запровадженої в державному секторі. Саме держава була першим роботодавцем, який взяв на себе відповідальність за підтримку своїх працівників та членів їх сім'ї при запровадженні систем для пенсій по старості, інвалідності та у випадку смерті годувальника. Пенсії для державних службовців у країнах Європейського Союзу під час розвитку пенсійних систем розглядались:
1) як відстрочені, хоча дещо зменшені, заробітки, що виплачуються з національного бюджету в той же спосіб, що й заробітні плати для діючих державних службовців. При цьому працівники, які мали статус державних службовців упродовж перебування на державній службі, розглядаються такими ж й після фактичного завершення їх служби;
2) як заощадження або інвестовані вкладення з метою надання підтримки державних службовцям після їх виходу на пенсію. Відповідно в багатьох країнах став нормою принцип збільшених заробітків державних службовців у період служби як частина пенсійної схеми.
Оскільки державні службовці отримали право на пенсію від держави на кращих умовах, в багатьох країнах Європейського Союзу поступово поширювались процеси виключення державних службовців із системи соціального пенсійного забезпечення. Протягом останніх років у країнах ЄС скорочується кількість пільг, якими користуються державні службовці згідно із законодавством Європейського Союзу/
Табл.3.2.1
Пенсійні схеми для державних службовців у окремих країнах Європи
|
Группа 1 Спеціальні пенсійні схеми, які не фінансуються службовцями |
Група 2 Спеціальні пенсійні схеми, які частково або повністю фінансуються службовцями |
Група 3 Загальні національні основні пенсійні схеми + спеціальні пенсійні схеми для окремих професійних груп |
Група 4 Загальні національні основні пенсійні схеми + загальні пенсійні схеми для окремих професійних груп |
|
|
Австрія Бельгія Франція Німеччина Греція Ірландія Люксембург Португалія Кіпр Туреччина |
Італія Іспанія |
Данія Фінляндія Ісландія Нідерланди Норвегія Швеція Швейцарія Велика Британія |
Чехія Угорщина Польща |
Табл.3.2.2
Максимальні розміри пенсій у залежності від заробітної плати державних службовців у деяких країнах
|
Країна |
Максимальний розмір пенсії |
|
|
Австрія (i) |
80% останньої заробітної плати |
|
|
Бельгія |
75% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Данія (ii) |
приблизно 57% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Фінляндія |
60% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Франція |
75% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Німеччина |
75% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Греція (iii) |
69% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Італія (iv) |
80% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Люксембург (v) |
83% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Нідерланди |
70% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Португалія (vi) |
80% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Іспанія |
100% загальної основної заробітної плати |
|
|
Швеція (vii) |
Приблизно 73% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Швейцарія (viii) |
Приблизно 65% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
|
|
Велика Британія |
66% заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати |
Примітки:
(i) Розмір пенсії залежить від основної заробітної плати для розрахунку пенсії (ОЗПРП), яка складає 80% заробітної плати при виході на пенсію. Остаточний розмір пенсії розраховується як 50% ОЗПРП за 15 років служби та додатково 2% ОЗПРП за кожний наступний рік, але не більше 40 років загального стажу.
(ii) Розмір пенсії залежить від заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати (ЗПРПВ), яка дещо менша, ніж фактично отримувана. Розрахунок пенсії складається як 1,75% ЗПРПВ за кожен рік служби з 1 до 16 років; 1,5% ЗПРПВ за кожен рік служби з 17 до 32 років та 1% ЗПРПВ за кожен рік служби з 33 до 37 років.
(iii) Цей розрахунок приводиться для службовців, які прийшли на державну службу після 1 січня 1993 року.
(iv) Нова пенсійна схема запроваджена для осіб, які прийшли на державну службу після 1 січня 1996 року. Пенсійні виплати визначаються розміром та строком сплати відповідних внесків. Загальна сума пенсійних виплат коригується на рівень інфляції та помножується на певний коефіцієнт, який встановлюється кожні 10 років і залежить від віку виходу на пенсію, прогнозованого рівня життя та економічного розвитку.
(v) Розрахунок передбачає 20/60 заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати за 10 років служби та додатково 1/60 такої заробітної плати за кожний рік служби до 40 років.
(vi) Для осіб, які прийшли на державну службу до 1993, пенсійні виплати визначаються виходячи з максимального стажу державної служби у 36 років та щорічної суми у 1/36 заробітної плати, з якої розраховуються пенсійні виплати. Тому максимальний розмір пенсій зазначений як 100%.
(vii) Заробітна плата, з якої розраховуються пенсійні виплати, є основною частиною пенсії державних службовців. Встановлюється щорічно законом про державний бюджет. Основна частина пенсії потім помножується на спеціальний коефіцієнт відповідно до кількості років стажу служби. Максимальний розмір пенсій обмежується щорічно законом про державний бюджет. Максимальний розмір пенсії у середньому складає 95,4% останньої заробітної плати.
(viii) Включає соціальну пенсію та пенсію для професійної групи.
Державні службовці в Німеччині та Франції мають свої власні окремі та повністю незалежні пенсійні системи.
Загальна пенсійна система Німеччини має в своїй основі трирівневу модель: державне обов'язкове пенсійне страхування, виробниче пенсійне страхування та приватне страхування. Обов'язкове пенсійне страхування в Німеччині поділяється на пенсійне забезпечення державних службовців на федеральному рівні та пенсійне забезпечення робітників на рівні земель. Ці системи останнім часом починають суттєво зближатись завдяки спільним процедурам та єдиній системі персоніфікованого обліку.
Розмір пенсії за віком і за вислугою років державного службовця Німеччини розраховують виходячи з розміру посадового окладу і пенсійного стажу. Сума, за якою нараховується пенсія за віком і за вислугою років, як правило, включає основний оклад, що державний службовець одержував останнім часом перед виходом у відставку, територіальну (регіональну) надбавку, а також інші види грошового характеру. Якщо держслужбовець виходить у відставку через службову непридатність, то розрахунок пенсії проводиться по основному окладу, що він одержував з урахуванням вислуги років на останній посаді.
Пенсійним стажем вважається час роботи з моменту встановлення перших службових правовідносин незалежно від їх виду: довічна служба, служба з випробувальним терміном або почесна служба.
У пенсійний стаж зараховується також час, витрачений на проходження військової служби, на професійну службу в бундесвері, у корпусі цивільної оборони або в поліцейських частинах. При наявності визначених основ у пенсійний стаж може, хоча й в обмеженому обсязі, зараховуватися час, витрачений на професійну підготовку або навчання у вузі. Час, проведений держслужбовцями у країнах зі шкідливим для здоров'я кліматом (не менш одного року), при нарахуванні пенсії за вислугу років може бути збільшений вдвічі. Розмір пенсій за віком і за вислугою років при досягненні 10-річного пенсійного стажу складає 35% посадового окладу, з якого нараховується пенсія, з наступним збільшенням на 2% у рік до досягнення 25-річного пенсійного стажу, а потім на 1% за кожний наступний рік, але не більш 75% окладу. За законом 1992 року замість регресивної шкали пенсій, що діяла, за віком і за вислугою років уведена шкала рівномірного збільшення пенсій на 1,875% у рік.
Подобные документы
Характеристика нормативно-правового регулювання діяльності державної служби. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців. Проходження державної служби в державних органах та їх апараті. Етапи та шляхи реформування державної служби.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 16.09.2010Реалізація єдиної державної податкової політики. Державна податкова адміністрація України. Функції Державної податкової служби. Права податкової служби. Посадові особи органів Державної податкової служби України, їх завдання, функції та спеціальні звання.
контрольная работа [77,6 K], добавлен 19.09.2013Характеристика державних службовців Франції: функціонери, сезонні робочі. Аналіз єдиної централізованої державної служби Китаю. Розгляд принципів реформування державної служби в більшості країн: рентабельність управління, орієнтація на кінцевий результат.
презентация [440,9 K], добавлен 31.03.2013Державна виконавча служба як спеціальний орган здійснення виконавчого провадження. Правові та організаційні засади побудови і діяльності державної виконавчої служби в Україні. Повноваження державної виконавчої служби у процесі вчинення виконавчих дій.
дипломная работа [240,9 K], добавлен 13.11.2015Основні завдання адміністративної реформи. Функції державної служби, удосконалення її правового регулювання. Формування системи управління персоналом та професійний розвиток державних службовців. Боротьба з корупцією як стратегічне завдання влади.
реферат [49,1 K], добавлен 06.05.2014Основні конституційні положення, які розкривають соціальний характер державної служби. Соціальний характер державної служби. Якості: політичними, професійними, моральні, фізичні, комунікабельні. Соціальний характер державної служби.
реферат [13,7 K], добавлен 12.04.2007Роль державної служби у створенні механізму реалізації конституційних прав і свобод громадян. Принцип професіоналізму і компетентності державних службовців, його характерні ознаки, передумови професіоналізації. Вимоги до політичного нейтралітету.
контрольная работа [23,6 K], добавлен 12.06.2010Поняття, принципи та функції атестації державних службовців. Досвід її проведення в країнах Європейського Союзу, США і Канаді. Атестація держслужбовців Східних країн (Китаю та Японії). Удосконалення її механізму в умовах реформування державної служби.
курсовая работа [49,2 K], добавлен 24.03.2015Види держслужби. Загальна класифікація видів державної служби. Необхідність чіткого розмежування видів державної служби. Основні відмінності видів державної служби. Особливості мілітаризованої державної служби. Особливості цивільної державної служби.
контрольная работа [34,5 K], добавлен 20.05.2008Мета і принципи державної кадрової політики в Україні. Основні підходи до реформування державної служби в Україні. Формування кадрового резерву органів виконавчої влади. Роль Молодіжної адміністрації Івано-Франківської області у формуванні молодих кадрів.
дипломная работа [532,4 K], добавлен 20.01.2011
