Проблематика особистих немайнових прав з погляду міжнародного приватного права (на прикладі України та Польщі)

Якщо йдеться про нематеріальний збиток, заподіяний внаслідок порушення особистих благ, то в польському цивільно-правовому дискурсі використовуються такі терміни, як «krzywda» (тобто образа, збиток, шкода) і «zadoscuczynienie» (тобто задоволення). Якщо виникає питання щодо матеріального збитку, тоді використовують терміни «szkoda» (тобто збиток, шкода) і «odszkodowanie» (тобто відшкодування).

Відповідно до польського цивільного права, можуть були різні порушення особистих благ. Конкретними прикладами таких порушень є, зокрема, такі ситуації: 1) фотограф, попри на заперечення клієнта, виставляє його фотографію на вітрині своєї фотомайстерні; 2) репутація когось страждає внаслідок наклепницьких заяв сусіда; 3) фотографія певної фізичної особи або фільм з її участю використовується журналістом як ілюстрація певного злочину або ганебної поведінки, що може мати негативний вплив на репутацію цієї особи.

Останнім часом у Польщі дедалі частіше зустрічаються випадки, коли приватні організації неправомірно використовують особисті дані фізичних осіб (приклад: торговельні фірми, що висилають на адреси приватних осіб, не замовлені ними товари). З метою захисту інтересів громадян, чиї особисті блага постраждали в результаті такого неправомірного використання особистих даних, було створено інститут Головного інспектора особистих даних.

Говорячи в цілому, можна констатувати, що в Польщі особисті немайнові права знаходять більш ефективний захист, ніж в Україні.

3.2 Колізійне регулювання особистих немайнових прав у міжнародному приватному праві України й Польщі

В українському праві колізійне регулювання особистих немайнових прав передбачено, насамперед, у ст. 22 Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповідно до цієї статті: «До особистих немайнових прав застосовується право держави, в якому була дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом». Крім цієї статті, варто також згадати ст. 21 цього ж Закону, тому що в ній регулюються колізійні питання, пов'язані з ім'ям фізичної особи, оскільки право на ім'я теж належить до особистих немайнових прав [10].

У польському законі про МПрП 1965 року немає колізійної норми, що регулює питання особистих благ фізичних і юридичних осіб.

Як же сучасне польське право заповнює цю прогалину у колізійному регулюванні?

Це питання вирішується в польській доктрині МПрП за допомогою аналогії права (як аналогія береться ст. 9 закону про МПрП, де йдеться про правоздатність і дієздатність фізичних і юридичних осіб).

Насамперед, у польській доктрині МПрП зазначається, що знаходження якого-небудь одного правила або принципу, яке можна було б застосовувати в кожному випадку неможливе. Це значить, що при вирішенні колізійного питання, що стосується особистих благ, дуже багато залежить від конкретного виду цього блага, а також від особливостей цієї справи. У цьому плані МПрП Польщі проявляє більший прагматизм і менший догматизм, ніж МПрП України.

Водночас, у польській науці МПрП пропонується починати аналіз колізійного питання, що стосується особистих благ, з особистого статуту, оскільки цей статут визначає вирішення таких питань, як права особи, зміст й обсяг цих прав, а також питання її правового захисту. Однак при цьому наголошується, що цей підхід підлягає корекції залежно від особливостей конкретного особистого блага.

Що стосується окремих особистих благ, то їхнє колізійне регулювання пропонується здійснювати у такий спосіб.

Ім'я фізичної особи і його захист підлягає особистому статуту цієї особи. До того ж вплив окремих подій з сфери сімейного права на прізвище особи, якої ці події стосуються, пропонується оцінювати відповідно до права, що є властивим для цих подій і їхніх наслідків. Це, зокрема, означає, що вплив усиновлення на прізвище й ім'я особи, яка підлягає усиновленню, слід оцінювати з погляду legis adoptionis. Зміна прізвища в результаті вступу в шлюб підлягає праву, що регулює особисті відносини подружжя (ст. 17 польського закону про МПрП), а в результаті розлучення - підлягає «статуту розлучення» (ст. 18 закону про МПрП) [11].

Назва юридичної особи та її захист підлягають особистому статуту цієї особи. Фірма як назва, під яким підприємець (фізична або юридична особа) здійснює свою діяльність, підлягає праву місця розташування підприємства, що належить цьому підприємцеві. Включення назви (фірми) до відповідного реєстру належить праву держави, в яких ведеться цей реєстр.

Велике значення для захисту особистих благ фізичних і юридичних осіб має деліктний статут, оскільки він допомагає вирішувати питання, що стосуються порушення особистих благ. Водночас, при практичному вирішенні колізійних питань, пов'язаних з особистими благами, особистий і деліктний статути можуть конкурувати між собою [21].

3.3 Проблеми колізійного регулювання особистих немайнових прав

Про те, яке значення можуть мати справи, пов'язані з колізійним регулюванням особистих немайнових прав, говорить відоме рішення Високого суду правосуддя в Лондоні, що задовольнив позов депутата Верховної Ради України Рината Ахметова, визнавши наклепом інформацію, розміщену у вигляді статей про нього в Інтернет-виданні «Оглядач».

Водночас, це рішення породило низку таких питань: 1. Яке право (українське або англійське) застосував у цьому випадку англійський суд? 2. Чому позивач вибрав для розгляду справи саме англійський, а не український суд, попри те, що передбачувані негативні наслідки для його репутації наступили головним чином в Україні, а не Англії? 3. Чому в цьому випадку англійський суд віддав явну перевагу захисту репутації українського депутата, а не свободі преси й свободі вираження думки з боку українських журналістів?

Принагідно зазначимо, що це рішення англійського суду викликає серйозні сумніви з погляду практики Європейського суду з права людини, тому що зазіхає на свободу слова й свободу інформації. Крім того, стандарт захисту репутації «публічних осіб» зазвичай нижче, ніж осіб, що не належать до цієї категорії, інакше критика «публічних осіб» у громадянському суспільстві була б суттєво ускладнена.

Якби ця справа розглядалася в українському суді, то цілком імовірно, що український суд на підставі ст. 22 Закону України «Про міжнародне приватне право» застосував би українське право, оскільки саме в Україні «мала місце дія або інша обставина, що стала підставою» для вимоги про захист репутації депутата Ахметова.

Крім того, ця справа вказує нам на ще одну складну межу колізійної проблематики захисту особистих немайнових прав. Мається на увазі можливість порушення цих прав за допомогою так званих «Інтернет-деліктів» або «кібер-деліктів» (cyber torts), коли, наприклад, ділова репутація якогось підприємця страждає в результаті оприлюднення наклепницької інформації в Інтернеті. Тут ми зіштовхуємося з тим, що кіберпростір не дає змогу географічно локалізувати делікт і тим самим точно визначити місце здійснення делікту щодо особистих немайнових прав.

Ці проблеми, що не мають поки остаточного вирішення в національному й міжнародному праві, є предметом розгляду представників доктрини МПрП. Так, наприклад, на думку польського колізіоніста Марека Шверчинського, у доктрині МПрП превалює думка, що у випадку порушення особистих благ за допомогою Інтернету варто застосовувати право доміцилія особи, чиї особисті блага були порушені. До цієї думки схиляється також Європейська Комісія у своєму проекті римської резолюції II 2003 року. Такого роду підхід пояснюється тим, що визначення застосовного права на основі традиційної колізійної прив'язки місця дії або його наслідків (шкоди) не є досить точним. Як зазначається в доктрині, можливість вибору суддею як права, що застосовується, або місця дії, або місця настання шкідливих наслідків є довільним і може призвести до несправедливих вирішень колізійних проблем.

Отже, визначення місця делікту, що спричинив порушення такого особистого немайнового права, як репутація можливо на основі сполучення об'єктивного критерію (поширення публікації) і суб'єктивного критерію (обґрунтоване ствердження потерпілого щодо шкоди, що наступила в цьому місці). Аналогічним чином могло б вирішуватися питання про місце здійснення «кібер-деліктів» щодо особистих немайнових прав, оскільки свідченням поширення публікації могла б бути статистика відвідування цієї Інтернет-сторінки.

Таким чином, у теорії й практиці МПрП ще триває пошук адекватних колізійних принципів і методів регулювання особистих немайнових прав [21].

ВИСНОВОК

Проблема особистих немайнових прав особи, громадянина є однією з найважливіших у цивілістиці. Кожна особа у правовій державі має відчувати свою правову та соціальну захищеність; повага до особистості є в такому суспільстві нормою повсякденного життя. Організація Об'єднаних Націй визначає права людини як "права, які притаманні нашій природі і без яких ми на можемо жити як люди". Їх справедливо називають також "спільною мовою людства".

Особисті права людини нерозривно пов'язані з такими поняттями, як рівність, свобода, недоторканість особи. І це природно, тому що ідеї рівності, свободи і недоторканності протягом всієї історії цивілізації використовувалися в боротьбі нового зі старим, прогресивного з консервативним.

Закріплення та регулювання особистих немайнових прав ставить питання і про їх ефективний захист.

У науковій літературі розглядаються поняття правового захисту порівняно з правовою охороною. Це питання було й залишається дискусійним. На думку деяких авторів, немає потреби розрізняти ці поняття; інші вважають за доцільне віднести термін "охорона" лише до заходів, що їх застосовують до порушеного права, а термін "захист" вживати щодо заходів, які застосовуються вже після правопорушення; існує й позиція, згідно з якою регулювання особистих немайнових відносин побудовано як захист особистих благ.

Підсумовуючи роботу, можна зробити висновок щодо поняття «цивільно-правовий захист»:

- це система правових засобів, спрямованих на забезпечення та здійснення відповідних цивільних прав;

- система юридичних норм, спрямованих на попередження правопорушень та усунення їх наслідки;

- це діяльність суду чи інших юрисдикційних органів із попередження та відновлення порушеного права.

В Цивільному законодавстві України існують чіткі тендеції розвитку правової бази щодо охорони, регулювання та захисту особистих немайнових прав особи, які покликані забезпечити гармонійний розвиток людини як особистості та гідного члена громадянського суспільства. Подальший розвиток цивільно - правового регулювання особистих немайнових прав в Україні має бути зорієнтований на світові стандарти в галузі прав людини. Проте це не повинно бути необдуманою рецепцією відповідни міжнародних норм права, а зваженим процесом, який має базуватися на запозиченні світового досвіду, поєднаного з особливостями поєднаного з особливостями національного світосприйняття, правотворення та праворозуміння. Також слід зауважити, що навіть наявність наддосконаленої правової системи - це лише передумова, яка без належного поєднання із своєчасною, однозначною та повною реалізацією і захистом особистих немайнових прав не зможе досягнути необхідного результату.

Размещено на Allbest.ru