Формування і розвиток адвокатури в Україні

Отже, ми підійшли до того основного, на чому базувалися в своїх поясненнях проти адвокатури монархи і володарі - це політична роль, яку вона грала і продовжує грати.

Саме політичний мотив у ворожому відношенні до адвокатури висували і представники абсолютизму, і пристрасні діячі революції.

Петро I відвідуючи Вестмінстер-Холл (суд), побачив там багато адвокатів в їх мантіях та перуках, казав, - «во всем моем царстве есть только два законника, и то я полагаю одного из них повесить, когда вернусь домой".

Так, Катерина II писала Граму в 1790 г.: " главная тому причина, что адвокаты и прокураторы у меня не законодательствуют и никогда законодательствовать не будут, пока я жива, а после меня будут следовать моим началам".

Побоювання Катерини розділяв і її внук імператор Микола I. Колмаков згадує в своїх спогадах, що коли одного разу князь Д. В. Голіцин вказав Государеві на необхідність адвокатури, Государ спохмурнів і відповів: "Ты, я вижу, долго жил во Франции и еще во время революции, а потому и неудивительно, что ты усвоил себе тамошние порядки. А кто погубил Францию, как не адвокаты, вспомни хорошенько! Кто были Мирабо, Марат, Робеспьер и другие? Нет, князь, пока я буду царствовать, России не нужны адвокаты, проживем и без них".

Історія адвокатури України останнім часом досліджується достатньо детально, особливо в світлі останніх демократичних перетворень.

Таким чином, на сьогоднішній день слід визнати, що адвокатура є інститутом цивільного суспільства і правової держави.

Я вважаю, що адвокатська діяльність повинна грунтуватися на особливих, довірчих, прихованих від стороннього ока відносинах адвоката і клієнта, які б охоронялися не тільки законом, але і нормами професійної моралі. Хоча часто ці відносини володіють підвищеною вразливістю для зловживань як з боку недобросовісних адвокатів, так і з боку недобросовісних клієнтів. І саме тому, а також пам'ятаючи всі складнощі через яких пройшла адвокатура, ухвалення нового закону стає просто необхідністю на шляху створення істинно правової держави. І тому представляється достатньо очевидним, що держава як гарант конституційного права на отримання кожним кваліфікованої юридичної допомоги не може стояти в стороні від рішення питання про те, хто таку допомогу надає.

Таким чином, Україна знаходиться на етапі формування нового правового обгрунтування діяльності адвокатури, яка за час свого існування придбала величезну значимість. Наявність в державі осіб, здатних грамотно і кваліфіковано надати юридичну допомогу є заставою гармонійного існування суспільства в цілому. Звичайно, в нашій країні ще далеко до інституту адвокатури західних країн і багато в чому це проблема не тільки кадрового складу адвокатури, але і її фінансування. Сподіваємося, що з ухваленням нового закону «Про адвокатуру» ці і багато інших питань знайдуть найбільш вірне рішення, а адвокатура, у свою чергу, не тільки не втратить свій державно-значимий статус, але і підніме його на вищий рівень.

Необхідно констатувати, що зараз ступінь довіри і поваги населення до адвокатського корпусу знаходиться на досить низькому рівні і в цьому сенсі можна порівняти з рівнем довіри до державних інститутів.

Щоб пройти цей довгий і непростий шлях, адвокатському співтовариству треба докласти немало зусиль, направлених на підвищення власного професіоналізму і рівня морально-етичних якостей. В результаті цієї роботи над собою і своїми помилками адвокатура зможе заслужити довіру широких мас населення, а разом з тим - і високе право називатися інститутом цивільного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДЖЕРЕЛА ПРАВА (УКРАЇНА)

Конституція України: Основний Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (із змін.та доп.) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141; 2011.- № 10. - Ст.68.

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - Ст. 56.

Загальна декларація прав людини// Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 [Електронний ресурс] // Офіційний портал Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року [Електронний ресурс] // Офіційний портал Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР). - 1984. -додаток до № 51. - Ст. 1122.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.portal.rada.gov.ua

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року [Електронний ресурс] // Офіційний портал Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

Кримінально-процесуальний кодекс України: затверджений Законом УРСР від 28 грудня 1960 р. № 1001-05 (із змін. та доп.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.portal.rada.gov.ua

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 року [Електронний ресурс] // Офіційний портал Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.portal.rada.gov.ua

Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змін. та доп.) // ВВР України. - 2011 р.-№13.- Ст.112.

Про адвокатуру: Закон України від 19.12.92 р. № 2887-ХІІ // ВВР України. - 1993. - № 9. - Ст.62. ( втратив чинність)

Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 р. № 5076-VI // Офіційний вісник України. - 2012. - №62.-Ст. 2509.

Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06.2011 р. № 3460-VI // ВВР України. - 2011.-- № 51.- Ст.577.

Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. // ВВР України. - 1999. - № 24. - Ст.207.

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст. 260.

Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15.01.1998 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1998. - N 25. - Ст.146.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА (ЗАРУБІЖНІ КРАЇНИ)

Аболіна Т.Г., Єфименко В.В., Лінчук О.М. Етика: Навч. Посібник /Т.Г. Аболіна, В.В. Єфименко, О.М. Лінчук -- K.: Либідь, 1992.- 328 с.

Агеєв В. Не кожен фахівець спроможний стати адвокатом. Коментар до рішення Конституційного Суду в справі про право вільного вибору захисника / В. Агеєв // Закон і бізнес. - 2001. -10-16 лютого. - С.1-28.

Адвокатська реформа Італії [Електронний ресурс] // Сайт Avvocato Francesco Grasso. - Режим доступу:http://www.studiolegalegrasso.net/ru/2013-01-riforma-dell-avvocatura-in-italia-e-diventata-legge/. - Дата доступу 03.04.2013.

Адвокатуpа в Укpаїні: Пpавові основи. Оpганізаційні засади. Адвокат у судочинстві. Оплата пpаці. Оподаткування. Міжнаpодні засади. - К., 2000. - 208 с.

Адвокатура України: Навч. посіб./В.К. Шкарупа, О.В. Філонов, A.M. Титов, Ю.Я. Кінаш; За ред. В.К. Шкарупи. - К.: Знання, 2007. - 152 с.

Адвокатура України: Правове регулювання і судова практика. Практичний посібник для адвоката. За ред. С.Ф. Сафулька, О.Д. Святоцького, Упорядник Т.Г. Захарченко та ін. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2008. - 326 с.

Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство /Ю.С.Андушкин - Саратов: Юридическая литература, 1996. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru