Криміналістичне дослідження почеркових об’єктів, виконаних у незвичних умовах

Поряд з об'єктивними характеристиками стомлення, існує і суб'єктивний показник відчуття втоми, що є одним із його найперших ознак. Проте відчуття втоми не завжди відповідає ступеню стомлення.

Отже, м'язове стомлення впливає саме на ті характеристики рухів людини, які є основними компонентами акта письма: автоматизм рухових навичок, координацію, точність і темп рухів.

Які ж ознаки письма змінюються під впливом м'язового стомлення; який комплекс ознак може свідчити про виконання рукописного тексту в стані м'язового стомлення? З метою з'ясовування цього питання в Харківському науково-дослідному інституті судової експертизи була проведена експериментальна робота.

Для дослідження були відібрані зразки почерку в 100 осіб обох статей (65 студентів, 35 робітників) у віці від 17 років до 41 року.

Випробувані виконували експериментальні зразки письма олівцем або чорнилами у звичній позі (сидячи за столом), переписуючи на нелиновані стандартні листи паперу однотипні зв'язкові тексти (631 буквений знаків), що містили всі букви російського алфавіту. Зразки письма відбиралися двічі: у студентів - перед початком спортивного тренування і відразу ж після м'язового навантаження; у рабочих перед початком роботи і після її закінчення. У експериментах були використані такі види мускульної діяльності: для студентів - спортивне тренування (волейбол, баскетбол, фехтування, спортивна гімнастика); для робітників виконання важкої фізичної роботи (перенесення труб, мішків, копання землі). Таким чином, визичалося і загальне стомлення, і локальне стомлення м'язів руки.

Спортивне тренування продовжувалося 3-3,5 години, фізична робота - 7 годин.

При визначенні ваги мускульного навантаження в робітників враховувалися потужність і тривалість роботи. Приймався також в увагу суб'єктивний показник стомлення (почуття втоми), а в експериментах із спортсменами - оцінка фізичного навантаження тренерами.

Ця методика була вироблена після проведення серії експериментів, у яких випробуваним пропонувалася важке фізичне навантаження (підняття важких гирь, стиск пружинних гантелей, динамометра) на нетривалий час-15-30 сек. Після аналізу результатів, що показали відсутність істотних змін письма, були проведені основні експерименти.

Вивчалися ознаки писемної мови, топографічні ознаки, загальні і окремі ознаки почерку.

Зразки почерку, виконані в нормальних умовах, характеризувалися такими загальними ознаками:

ступінь виробленості - у 93 чоловік висока, у семи - середня; координація прямувань - у 77 чоловік висока, у 13-відносно висока, у десяти-середня;

темп письма у 53 осіб швидкий, у 45-середній, у двох-повільний;

стрункість почерку - у 55 випробуваних стрункий, у 22 - відносно стрункий, у 23 - нестрункий; чіткість у 84 осіб чіткий, у семи-відносно чіткий, у дев'яти - нечіткий: конструктивна складність - у 93 випробуваних прості, у п'ятих з елементами ускладненості, у двох спрощені;

розмір букв--у чотирьох осіб великий, у 75-середній, у 13 - малий, у восьми - неоднаковий: у шести - малий і середній, у двох-великий і середній;

розстановка--у трьох людин широка, у 87-середня, у п'ятьох --вузька, у п'ятьох --нерівномірна: у трьох -- вузька і середня, у двох-середня і широка:

нахил -- у 81 чоловік правий, у 19-хитливий: у 11-положення поздовжніх осей букв праве-похиле і вертикальне, у восьми право нахильне, вертикальне і ліво нахильне: ступінь зв'язності -у 31 особи висока, у 41 -середня, у 28-мала.

Зразки письма, виконані в стані м'язового стомлення, характеризуються наявністю буквених виправлень, дописок, закреслень, зайвих штрихів у буквах (у 63% випадків). Виправленню піддаються від двох до десятьох букв.

Про зміни ознак писемної мови судити важко, тому що тексти виконувалися не під диктовку, а шляхом переписування машинописного тексту. Проте в ряді випадків (17%) зустрічаються наступні орфографічні помилки, відсутні в тексті, виконаному в звичних умовах: «молод», «мистецво», «Німечина», «різнобічий», «Косянтин», «туллуб», «сірнк», «папр» і ін. Спостерігаються пропускання ком (16%); порушення правил синтаксису, зокрема, норм узгодження в простому реченні (наприклад, «повинний бути... людиною знаюча і любляча своя справа»); заміна слова (наприклад, « захищає» замість «знає»); повторення букв, слів і стилів у слові; пропускання букв і складів, фрагментів речень і цілих речень (8%).

Змінювалися такі топографічні ознаки письма: лінія поля стала нерівної у 13% випадках; збільшення інтервалів між рядками - у 34%, зменшення - у 5% випробуваних; зміна напрямку лінії рядка з горизонтального на що піднімається - у 11%, на що опускається - у 9%: зміна лінії рядка переважно з прямолінійної або з прямолінійної на звивисту спостерігалося в 33% випадків.

З загальних ознак почерку не змінився тільки ступінь виробленості. Всі інші загальні ознаки змінилися: координація прямування знизилась--у 88% чоловік, у тому числі висока--v 65%, відносно висока--у 1-3%, середня--у 10% випробуваних.

Зниження координації рухів виявилося в появі зломів, звивистості штрихів елементів букв, а також у зниженні стрункості, чіткості почерку, коливаннях розміру букв, нестійкості нахилу. У ряді випадків порушення координації проявилося в змінах топографії письма.

Варто зауважити, що зниження координації, як правило, відбувалося нерівномірно. Це знайшло відбиток у досліджуваних зразках: в одних фрагментах тексту (рядках, словах і навіть буквах) - координація, наприклад, із високої змінювалася на середню, в інших - тільки на відносно високу або навіть залишалася високою. Проте в цілому рукопису свідчили про загальне зниження ступеню рухової координації їхніх виконавців:

-у 12% випробуваних координація рухів не змінилася, причому в них не відбулося істотних змін і в інших ознаках письма;

-темп письма знизився в 21% випробуваних, у тому числі швидкий темп змінився на середній (16%), а середній став нерівномірним-середнім і повільним (5%);

-ступінь стрункості почерку знизилася в 67% осіб; стрункі (42%) почерки стали відносно стрункими або нестрункими; відносно стрункі (19%) стали нестрункими; порушилася будова деяких неструнких почерків (6%);

-чіткість знизилася в 26% чоловік - в чітких (21%) і нечітких (5%) почерках;

-конструктивна складність знизилася в 6% осіб -- прості почерки (4%) стали спрощеними; складні (2% ) - простими;

-розмір букв збільшився в 33% осіб -- середній змінився на великий (19%), малий на середній (10%), неоднаковий -середній і малій -- змінився на середній і великий (4%); розмір букв зменшився (середній змінився на малий) -- в 3% випробуваних;

-розміщення збільшилося в 42% осіб -- середня змінилася на широку (37%); вузька на середню (3%); нерівномірна - вузька і середня - змінилася на середню і широку (2%);

нахил змінився в 25% випробуваних -- у почерках із право нахильним і вертикальним положенням подовжніх осей букв (10%) і в почерках із правим нахилом (13%) положення подовжніх осей букв стало хитливим (право нахильним, вертикальним, лівонахильним); хитливий нахил змінився на правий (2%);

-ступінь зв'язності почерку змінилася в 11% осіб - висока на середню (6%), середня на високу (3%), мала на середню (2%).

Деякі зміни відбулися й в окремих ознаках почерку, причому якщо в загальних ознаках вони мають визначений, стійкий характер, то в приватних, - як правило, хитливі і дуже обмежені.

У ряді випадків (9%) з'являються варіанти букв «л», «Л», «м» із разгинательним напрямком руху при виконанні першого елементу і варіанти букв «до», «ДО» із разгинательним напрямком руху при виконанні другого елемента. У зразках, відібраних у випробуваних до настання фізичної втоми, перший елемент букв «л», «Л», «м» і другий елемент букв «до», «ДО» виконувався зі сгинательним напрямком руху.

Зміни виявлялися також у деформаціях траєкторії рухів при виконанні і з'єднанні початкових й основних, основних і заключних штрихів елементів букв «С», «у», «ч», «р», «р» (у 5% осіб); ці деформації виражалися в появі зламів, незграбності, звивистості, спрощенні конструктивної складності рухів при виконанні елементів букв - втраті в ряді випадків (6%) попередніх і заключних штрихів ( зустрічаються різноманітні варіанти); вони виявлялися також у збільшенні відносної протяжності рухів при виконанні підрядкових елементів букв «у», «д», «р» (варіанти)-у 5% осіб.

У почерку кожного випробуваного, як правило, змінювалося дві-три окремі ознаки, а зміни окремих ознак мали місце в трьох - п'ятьох буквах у кожному почерку.

Аналізуючи результати експерименту, необхідно відзначити, що при виконанні письма в стані м'язового стомлення насамперед змінюються такі загальні ознаки почерку, як координація рухів (у 88% осіб) і пов'язані з нею стрункість, чіткість письма, розмір букв, розміщення, темп, нахил, а також топографічні ознаки: розмір інтервалів між рядками, форма і напрямок лінії рядка.

Зміни виявляються, як правило, у дописках, поправках, зайвих штрихах, деформаціях письмових знаків, зламах, незграбності штрихів, порушеннях стрункості, чіткості почерку, нестійкості і переважного збільшення розміру букв, розставляння, інтервалів між рядками, звивистості лінії рядків і т.п.

Співставляючи отримані результати з даними про вплив фізичного стомлення на продуктивність праці і на рухові акти письма, що містяться в літературі по фізіології, слід зазначити їх принциповий збіг. Подібні порушення письма, зокрема зміна почерку при зниженні рівня координаційної складності рухів, описані й у криміналістичній літературі.

Серед змін окремих ознак заслуговує на увагу появ варіантів букв «л», «Л», «м», «до», «ДО». Очевидно, ці варіанти раніш були властиві письму виконавців, і поява їх обумовлена тим, що при стомленні нерідко розгальмовуються старі, які довгий час не функціонували, але усталені навички.

У цілому ж, результати експериментів свідчать про усталеність окремих ознак. Виявлені зміни не мають певного характеру, і в основному їх можна віднести за рахунок зміни загальних ознак. Це явище може бути пояснено вченням И. П. Павлова про динамічну стереотипію в корі головного мозку, відповідно до якого нервовій системі навіть у важких обставинах легше повторити те саме, чим змінити стереотип. У важких обставинах (а письмо у стані фізичної втоми можна з повним правом віднести до цих випадків) у тому або іншому ступені порушується система рухових реакцій людини, але епізодичне порушення - це ще не заміна. Можна припустити, утім, що при хронічному стомленні безладні порушення можуть стабілізуватися і стати визначеними і стійкими, тобто - відбудеться заміна динамічного стереотипу. Високою усталеністю динамічного стереотипу пояснюється і стабільність ступеню виробленості почерку.

Аналіз мовних змін письма дозволяє відзначити появу двох різновидів помилок:

помилки, що не можна пояснити незнанням правил граматики - пропускання або повторення букв, складів, слів, деяких знаків, фрагментів речень, заміна слів іншими словами, що не відповідають контексту, і т, д.;

помилки, типові для осіб із недостатньо високим розвитком граматичних навичок письмової промови.

Можна вважати, що помилки другого роду характеризують особливості граматичних навичок виконавців рукописних текстів.

Вже було сказано, що методика експериментів не дозволяє повною мірою досліджувати вплив стомлення на ознаки писемної мови виконавців. Результати дослідів свідчать лише про те, що під впливом м'язового стомлення відбувається ослаблення свідомого коректування писемної мови внаслідок звуження сфери уваги.

Тому факту, що в рукописах 12 осіб не встановлено яких-небудь явних змін письма, можна знайти пояснення в літературі. Так, спеціальні дослідження показали, що «вага навантаження - це відносне поняття, воно залежить від тренованості організму у відношенні даного виду м'язового навантаження». Очевидно, цим і пояснюється відсутність порушень у письмі п'ятьох осіб, що виконували важку фізичну роботу, і в письмі п'ятьох студентів.

Перед тим, як перейти до висновків, необхідно сказати що проблема впливу стомлення на ознаки письма дотепер не досліджувалася в криміналістиці. Цілком природно, що в запропонованій роботі це питання не могло бути освітлене повною мірою. Наприклад, великий інтерес являють проблеми впливу на ознаки письма, розумового і так званого емоційного стомлення, сильного стомлення (такого роду стомлення виражається часто майже в повній тимчасовій руйнації рухових навичок), а також перевтоми, хронічного стомлення, перенапруги. Ці питання в даному дослідженні не торкалися.

Результати вивчення експериментального матеріалу дозволяють зробити такі висновки:

1. У рукописах, виконаних після короткочасної важкої мускульної діяльності, не спостерігається змін ознак писемної мови, топографічних ознак, загальних і окремих ознак почерку.

2. У рукописних текстах, виконаних у стані м'язового стомлення, з'являються такі зміни письма:

-виправлення, дописки, домальовування, зайві штрихи, закреслення, вставки;

-мовні відхилення, що виражаються в пропусканні або повторенні букв, слів, складів, фрагментів речень; у порушеннях синтаксису, що різко контрастують із загальною правильною побудовою речень; у заміні слів іншими словами, що не відповідають контексту. Це відбувається внаслідок ослаблення свідомого коректування писемної мови;

- порушення топографії письма, що виявляються переважно в звивистій формі лінії рядків, у зміні їхнього напрямку (вгору або вниз), збільшенні інтервалів між рядками;

- зміни загальних ознак почерку: зниження координації прямувань, стрункості і чіткості письма, нерівномірне збільшення розміру і розставляння букв, уповільнення темпу, нестійкість нахилу:

- відхилення в окремих ознаках почерку: поява в ряді випадків варіантів букв «їв», «Л», «м», «до», «ДО», відсутніх у листі, виконаному в звичних умовах.

Водночас у зразках письма не виявлені зміни, що заслуговують на увагу, в ступені виробленості почерку і більшості окремих ознак.

3. Комплексу ознак, що характеризують рукопис, виконаний в стані м'язового стомлення, властива певна своєрідність: стабільність ступеню виробленості і окремих ознак почерку поряд із зазначеними змінами письма. Він відрізняється, зокрема, від того комплексу змін, яким характеризується переважно письмо, виконане із навмисним перекручуванням почерку й ознак писемної мови.

Встановивши цей комплекс ознак у досліджуваному рукописі, експерт має підставу зробити висновок, що вона могла бути виконана в стані м'язового стомлення.

4. Вивчення результатів експериментів дозволяє зробити деякі висновки, що безпосередньо не відносяться до теми роботи, але важливі для дослідженні письма з метою ідентифікації особистості виконавця.

У тексті, написаному в стані фізичного стомлення, змінам піддаються, як уже відзначено, в основному топографічні і велика частина загальних ознак почерку. Цілий ряд ознак, таких, як ступінь виробленості і окремі ознаки почерку, зберігається майже в усіх випробуваних.

З інших ознак письма найбільшою усталеністю характеризуються:

-топографічні ознаки - форма лінії поля, що не змінилася в 87%, і напрямок лінії рядка, що збереглися в 80% випадків;

-загальні ознаки почерку: конструктивна складність рухів, що не піддана змінам у 94%, зв'язність, що залишилася незмінної у 80%, нахил, що не змінився в 75% осіб.

Ці ознаки письма, що зберігаються стійко, дозволяють ідентифікувати особистість виконавця в тих випадках, коли рукопис виконаний у стані фізичного стомлення.

2. Можливості встановлення факту виконання рукопису в умовах низької температури.

Серед документів, що надходять на почеркознавче дослідження, зустрічаються і такі, що виконані в умовах холоду, наприклад, наряди на виробництво будівельних, монтажних та інших робіт, товарно-транспортні накладні, розписки й ін.

Встановлено, що вироблені при нормальних температурних умовах навички письма під впливом холоду перетерплюють певні зміни.

Зниження температури тіла, охолодження організму супроводжується зміною функціонального стану як периферичної, так і центральної нервової системи. И. П. Павлов і його учні показали, що рухи рук у значній мірі визначаються характером діяльності нервової системи і є умовно-рефлекторними за своєю природою. У людини вирішальна роль у вироблені умовних рефлексів належить корі головного мозку.

Радянські фізіологи і психологи довели, що навичка письма... носить умовно-рефлекторний характер. Порушення рефлекторної діяльності залежать, зокрема, і від зниження температури тіла. Чим вона нижче, тим значніше порушення рефлекторної діяльності, що свідчать про зміни функціонального стану центральної нервової і м'язової систем. Як м'язовий, так і нервовий апарати беруть участь в акті письма, тому навіть незначні порушення їхніх функцій, викликані охолодженням організму, справляють вагомий вплив на цей процес.

При письмі в русі руки бере участь великий комплекс м'язів - м'язи передпліччя, плеча та плечового поясу, над - і підкісткові м'язи лопатки. Для правильного протікання акту необхідна злагоджена і чітка координація рухів, під якою у процесі писання прийнято розуміти цілісні узгоджені рухи пишучої руки, що забезпечують безупинний і ритмічній процес письма. Координація руху містить у собі ряд компонентів. Якщо один із них порушується, це веде до порушення слушності руху і деформації будови письмових знаків.

У незвичних умовах письма, наприклад, під впливом низьких температур, рівень координації рухів знижується. М'язи стають менш еластичними, кінцівки - малорухомими; притупляються відчуття, з'являється скутість у суглобах, у зв'язку з чим знижується автоматизм, що сприяє порушенню координації руху і позначається на почерку. Зрозуміло, порушення координації рухів, у свою чергу, викликає зміни загальних і окремих ознак почерку.

У криміналістичній літературі відсутні відомості про характер змін ознак почерку під впливом холоду. Немає і робіт, що спеціально були б присвячені вивченню ознак, що характеризують почерк осіб, що виконали рукопис в умовах низької температури. З літературних даних відомо тільки, що виконання рукопису при низькій температурі викликає зміни ознак письма. Тим часом ця проблема представляє практичний інтерес. Вирішити її можна шляхом постановки експериментів, аналізу експертної практики.

У Харківському НДІСЭ проводилася експериментальна робота з метою встановлення: які ознаки письма змінюються під впливом низьких температур; який комплекс ознак може свідчити про це.

У роботі використані результати вивчення зразків письма 100 чоловік, із котрих 78 мали почерк високої, інші - середнього ступеня виробленості.

Зразки являли собою однотипні тексти, що складалися з 214 письмових знаків, що включали 31 букву російського алфавіту, кожна з який повторювалася від двох до II разів. Це давало можливість перевірити усталеність ознак, що змінилися.

Учасники експерименту виконували текст на морозі, не надягаючи рукавичок. Таким чином, ніщо не впливало на звичне положення пишучого приладу і не зв'язувало рухів пальців і кистей рук.

Експериментальні зразки відбиралися двічі: після виконання письма в звичних умовах (випробувані писали під диктовку за столом при температурі повітря від 4-18 до +20°С) і після написання тексту на морозі (від -15 до --20°С). Випробувані знаходилися на морозі в середньому п'ять годин -- з 7 до 12 годин. Тексти писали олівцем.

Вивчалися топографічні, загальні і 12 окремих ознак. Результати дослідження фіксували в спеціальних таблицях, потім підраховували частоту змінюваності ознак у почерку кожної особи стосовно до кожного письмового знака.

Експериментальні зразки, виконані в звичних умовах, характеризуються такими ознаками:

- стрункість почерку: у 34 чоловік почерк стрункий, у II - відносно стрункий; у 55 - нестрункий;

- чіткість почерку: у 85 чоловік - чіткий, у 15 - відносно чіткий;

- конструктивна складність почерку: у II чоловік -- складний; у 72--простий, у 17-спрощений;

- координація рухів: у 57 чоловік висока, у 37--середня, у шести-низька;

- темп рухів: у 93 чоловік швидкий, у семи - повільний; розмір букв: у 82 чоловік середній, у 18-неоднаковий;

- розміщення букв: у 87 чоловік середня, у трьох-- широка, у десяти--нерівномірна;

- нахил букв: у 91 чоловік правий; у п'яти -- лівий, у чотирьох - хитливий;

- ступінь зв'язності почерку: у 25 чоловік висока, у 41-середня, у 34-мала.

У результаті порівняння зразків почерку, виконаних у звичних умовах і на морозі, було встановлено, що ряд ознак у почерках випробуваних піддався зміні. У рукописах, виконаних на морозі, помітні пропускання букв, поправки, внесені в окремі букви, виправлення письмових знаків і нанесення на них додаткових штрихів, домальовування окремих елементів і букв у цілому (у 34% осіб). Ці ознаки виявлялися переважно в почерках середнього ступеню виробленості.

З числа топографічних ознак почерку найбільш змінюється лінія рядка, яка при письмі на морозі стає нерівною, звивистою, такою, що опускається (у 49% осіб) або що піднімається (у 27% осіб). Крім того, спостерігається нерівномірність інтервалів між рядками: на початку тексту рядки розташовуються на рівній відстані, а під кінець - інтервал між ними зменшується (у 43% осіб).

Ступінь виробленості почерку під впливом низької температури залишається стійкою.

Аналіз даних показує, що найбільших змін зазнають координація рухів, стрункість почерку, темп руху, розмір і розміщення букв. Змінюються і такі приватні ознаки, як відносна протяжність руху, форма траєкторії руху при виконанні букв і їхніх елементів, ступінь конструктивної складності руху, напрямок руху при виконанні окремих букв і елементів. Ці ознаки, що найбільш піддавалися часто зміні при письмі на морозі, можна вважати найбільш істотними. Вони є як би «діагностичними ознаками», що у сукупності можуть характеризувати факт виконання тексту про умови низької температури.

Відомо, що підвищення темпу письма викликає необхідність спрощення рухів. Проте, як показали дослідження, проведені з метою з'ясовування характеру змін ознак почерку в залежності від охолодження пишучої руки, уповільнення темпу також викликає зниження конструктивної складності почерку і спрощення рухів. У буквах з'являються неточні з'єднання елементів, деякі з них випадають, змінюється напрямок рухів в окремих буквах і їхніх частинах, іноді письмові знаки деформуються і лише в цілому нагадують відповідні букви.

Це явище може бути пояснене тим, що змерзла людина прагне при письмі замінити складні за конструкцією знаки спрощеними, більш зручними для написання скованої охолодженням рукою.

Аналіз експериментальних даних дає підставу стверджувати, що повної зміни всіх ознак почерку в осіб, що знаходяться під впливом низьких температур, не відбувається. У таких рукописах стійко зберігається ряд ознак, що дозволяють ідентифікувати особистість виконавця. Фізіологічною основою цього є відсталість сформованого динамічного стереотипу, важко змінюваного під впливом нової обстановки. Раніше засвоєна навичка письма завжди стабільно зберігається протягом багатьох років. У даному випадку незмінними залишилися деякі загальні і окремі ознаки. Достатньо стійкий ступінь виробленості (не змінилася у всіх досліджуваних); ступінь зв'язності (не змінився в 32% осіб); нахил букв (не змінився в 85% осіб).

З топографічних ознак письма найбільше стабільними виявилися: розташування полів, їхній розмір і форма (у 78% осіб) і розміщення підпису під текстом (у 96% осіб).

У окремих ознаках почерку не піддалися змінам розміщення точок початку і закінчення руху в буквах і їхніх елементах (відповідно в 69 і 82% осіб); розміщення точок перетинання штрихів (відносно умовного центру - в 78% чоловік); вид з'єднання рухів при зв'язуванні букв і їхніх елементів (у 89% випробуваних); спосіб початку і закінчення руху (відповідно в 86 та 91% осіб); кількість рухів (6 94% випадків); розміщення рухів по вертикалі і горизонталі (у 76% осіб). Менш стійкою ознакою є форма траєкторії руху приєднання букв і їхніх частин (не змінилася в 51% випробуваних).

Таким чином, із числа загальних ознак найбільше стійкий ступінь виробленості рухів, ступінь зв'язності і нахил букв; із топографічних ознак - розташування, розмір і форма полів і розміщення підпису під текстом. Стабільні в основному й приватні ознаки: розміщення точок початку і закінчення руху в буквах і їхніх елементах, розміщення точок перетинання рухів, вид з'єднання рухів при зв'язуванні букв і їхніх елементів, засіб початку і закінчення руху, розміщення руху по вертикалі і горизонталі і кількість рухів. Менш стійка форма траєкторії руху при з'єднанні букв і їхніх частин.

Дані про усталеність ознак почерку при письмі на холоді мають значення для проведення ідентифікаційних і неідентифікаційних досліджень. При ідентифікаційних дослідженнях вони дозволяють визначити природу ознак, що різняться, а в процесі неідентифікаційних досліджень - відмежувати ознаки, що звичайно з'являються при письмі на холоді, від ознак, що не змінюються.

3. Можливість встановлення факту виконання рукопису особою, що знаходилась у незвичайному психофізіологічному стані.

Серед документів, що надаються для проведення почеркознавчої експертизи, які виконані особами у незвичайному психофізіологічному стані, велику групу складають передсмертні листи й записки. Їхній аналіз дозволив констатувати, що переш за все звертає на себе увагу зовнішній вигляд листів. Вони частіше за все написані неохайно, багато ляпок (при написанні чорнилами), неодноразові закреслення слів, рядків, виправлення букв і штрихів, підмальовування штрихів до раніше написаних букв тощо. Це пояснюється, мабуть, тим, що різкі функціональні порушення нервової діяльності ведуть до послаблення контрольних функцій зорового аналізатору й кори головного мозку.(Мал.1,2)



Мал.1. Зображення фрагменту рукопису громадянина К

Мал.2. Зображення предсмертного письма громадянина К

Ймовірно, з цим же пов'язано зниження у текстах загального рівня грамотності: збільшення числа орфографічних помилок - пропуски букв, недописування слів, або, навпаки, неодноразове повторення букв, зайвих штрихів.

Помітні суттєві відхилення від норми в ознаках просторової орієнтації рухів і загальних ознаках (крім зв'язності).

Із ознак просторової орієнтації рухів змінюються такі ознаки: збільшується відстань між рядками, словами у рядку, лінія полів стає нерівною, змінюється напрямок рядків із горизонтального переважно на такий, що опускається.

Із загальних ознак у найбільшому ступені порушується координація рухів. Але її порушення виражається в основному не у появі зломів або явно вираженої звивистості штрихів і елементів букв, а в зниженні стрункості, чіткості, нерівномірному збільшенні розміру букв, їхньої розстановки, нестійкості нахилу. Змінюється конструктивна складність рухів у сторону їхнього спрощення.

Зміни темпу не характерні для письма у незвичайному нервово-психологічному стані.

Окремі ознаки почерку у передсмертних листах не дають характерної картини зміни почерку.

Спостерігаються зміни конструктивної складності рухів при виконанні окремих букв: як правило, рухи спрощуються за рахунок втрати окремих елементів або штрихів. Іноді конструкція букви ускладнюється за рахунок збільшення кількості рухів (поява початкових штрихів); змінюється форма рухів при виконанні букв. Замість звивистих та петльових з'являються кутасті та дугові або прямолінійні; форма рухів при з'єднання елементів букв, як правило, змінюється з петльової й кутастої на дугову; збільшується протяжність рухів по вертикалі та горизонталі; змінюються вид з'єднання, загальна структура рухів при виконанні окремих букв (перехід на друковані). Незначно змінюється напрямок рухів за рахунок появи лівоокружних рухів у заключних штрихах.

Слід відзначити, що під впливом нервово-психологічного стану окремі ознаки змінюються в невеликому обсязі й в обмеженій кількості букв.

Найменше піддаються зміні виробленість почерку й темп. Особливо стійкі окремі ознаки: розміщення точок перетину рухів при виконанні букв, розміщення рухів по вертикалі й горизонталі, точок початку і закінчення рухів, напрямок рухів (за виключенням випадків появи лівоокружних заключних штрихів у деяких буквах).

Декілька інший прояв ознак спостерігається у виконавців рукопису, які страждають органічною поразкою мозку.

Досліджувалися рукописи хворих шизофренією, епілепсією, прогресивним паралічем, хворих, які страждають на маніакально-депресивні психози й на хронічний алкоголізм.

Говорити про якусь певну систему ознак почерку, яка властива певному виду захворювання передчасно. Є лише певні спостереження.

Наприклад, почерк хворих у маніакальному стані відрізняється перевагою елементів атаксії, наявністю попередніх штрихів, тенденцією до відхилення від лінії рядка; а у депресивному стані - крім цих ознак відмічається малий розмір букв.

У рукописах, хворих на шизофренію, спостерігається: велика кількість підкреслень, розділових знаків, вигадливе виконання прописних букв і заключних штрихів, розміщення тексту колонкою або за діагоналлю, пропуски букв і слів, нерівномірність натиску, закреслювання, поправки, іноді атаксія.

При прогресивному паралічу спостерігаються: пропуски букв, складів, недописування та повторення слів, нерівномірність лінії рядка, закреслення, поправки, нерівномірність натиску, розміру, іноді атаксія.

Для епілептиків характерно зловживання розділовими знаками (крапки після кожного слова), прописними буквами, рівномірний натиск, малий розгін, атаксія в окремих випадках.

У параноїків спостерігаються символічні знаки замість букв, велика кількість знаків наголосу, підкреслень, викривлень і утворень нових слів, повторення фраз, ілюстрації кресленнями.

Безумовно, перелічені ознаки дають далеко не повну картину письма при органічних ураженнях мозку. Разом з тим знання їх навіть у такому обсязі вже надасть допомогу експерту-почеркознавцю у визначенні, безумовно, не виду захворювання, але у висуванні версії про можливість наявності такого захворювання у виконавця досліджуваного рукопису, що таким чином допоможе правильно оцінити встановлені в процесі дослідження ознаки почерку.

4. Можливості встановлення факту виконання тексту чи підпису у стані алкогольного сп'яніння.

Як відомо, в процесі письма приймає участь вся центральна нервова система й особливо її вищий відділ - кора головного мозку. В ній розміщені центральні відділи різних аналізаторів - слухового, зорового, рухового тощо. Тому важливо знати, як впливає сп'яніння на весь організм людини, у тому числі на вищу нервову діяльність, а отже й на процес письма.

У літературі немає визначення поняття сп'яніння, але є визначення особи, яка знаходиться у такому стані: людиною у стані сп'яніння слід вважати таку особу, яка прийняла алкоголь у такій кількості, яка викликає комплекс короткочасних порушень вищої нервової діяльності різної інтенсивності, що змінює нормальні реакції на навколишнє середовище.

Установлено експериментально, що при сп'янінні характер і об'єм змін, які наступають у почерку, залежать від двох факторів: а) ступеню сп'яніння, яка визначається як вмістом алкоголю в крові, так і клінічними проявами сп'яніння; б) ступенем виробленості почерку.

Почерки низького ступеню виробленості піддаються змінам уже у легкому ступені алкогольного сп'яніння. Почерки середнього й високого ступеню виробленості в легкому ступені алкогольного сп'яніння майже не змінюються. Зміни виникають при середньому ступені сп'яніння.

При цьому із загальних ознак почерку відмічається стійкість ступеню виробленості. Вона знижується лише при тяжкому ступені сп'яніння.

Темп стійкий у легкому ступені сп'яніння. Відносно стійка будова почерку, якщо звичайний почерк простої або спрощеної будови. Ця ознак стійка навіть у середньому ступені сп'яніння. Лише з'являється ще більше спрощень і навіть друковані букви.

Нестійкими з загальних ознак є виробленість, якщо виконавець має почерк малого ступеню виробленості. ЇЇ зниження наступає вже в легкому ступеню сп'яніння.

Координація рухів порушується вже при легкому ступеню сп'яніння ( у високовироблених почерках у легкому та середньому ступеню сп'яніння змінюється незначно).

Стрункість почерку знижується вже при легкому ступеню сп'яніння. Це виражається в неоднорідності протяжності рухів по вертикалі й горизонталі, нестійкому нахилі, нерівності лінії письма. Все це прояв утруднення загальної організації рухів у просторі.

Подальший вплив алкоголю (середній ступінь) веде до порушення чіткості (читаності) написаного.

При тяжкому ступені - координація рухів має вже якісно інший характер (викривлення конфігурації букв, звивистість, розрізненість рухів).

Темп знижується у середньому ступені сп'яніння. Нахил стає не стійким, а розмір, розстановка, розгін змінюються при середньому ступені сп'яніння у бік збільшення. Збільшується зв'язність, що викликано прагненням виконавця до спрощення рухів. Просторова орієнтація рухів знижується, виконавцеві у такому стані важко попасти кінчиком пишучого приладу в потрібну точку, тому він починає уникати перерв.

Однак при тяжкому ступені сп'яніння, коли паралізуються не тільки гальмові, але й збуджувальні процеси - спостерігається зворотна картина - зниження зв'язності. Це пояснюється розпадом письма як цілісного процесу. Процес письма настільки руйнується, що виконавець зберігає можливість виконувати тільки розрізнені рухи, втрачаючи здатність об'єднувати їх у систему.(мал. 3,4.)

Мал.3. Загальний вигляд письма громадянина П



Мал.4. Загальний вигляд письма громадянина П. у стані алкогольного сп'яніння

У стані сп'яніння вже при легкому ступені спостерігається порушення лінії письма відносно бланкового рядка. Це пояснюється тим, що виконавець у такому стані відчуває труднощі у мовному оформленні думки, що записується, й у рухах (внаслідок зниження координації). Зусилля виконавця тому перш за все направлені на головний момент - зміст того, що він пише, й забезпечення читаності рукопису (з його позиції). Решта залишається поза його увагою. Частіше за все він пише, не дотримуючись лінії рядка.

Порушується форма лінії рядка, збільшується відстань між словами й рядками.

Із окремих ознак стійкими при легкому й середньому ступенях сп'яніння залишаються: форма рухів, особливо при з'єднанні з попередньою буквою та при виконанні початкових елементів; загальний напрямок рухів; розміщення точок початку і закінчення рухів; безперервність рухів у межах однієї букви; кількість рухів; послідовність рухів. Це свідчить про збереження у цих стадіях сп'яніння зорово-рухового образу букви.

Піддаються змінам: протяжність рухів та їхня безперервність при з'єднанні з попередніми та наступними; розміщення рухів при виконанні основних елементів букв по вертикалі й горизонталі.

При тяжкому ступені сп'яніння значно викривляється будова букв, що пов'язано з різким порушенням координації. Спостерігається недописування букв і разом із тим повторне обведення, поява орфографічних помилок, невірна розстановка знаків, заміна букв і слів іншими.

5. Встановлення факту виконання рукопису (підпису) особою похилого й старечого віку

Питанням діагностичного дослідження підписів, виконаних у тому числі особами похилого й старечого віку присвячені розробки В.В.Липовського. Він досконально вивчив діагностичні ознаки підписів осіб цієї категорії, надав їм детальну і розгорнуту характеристику, а також запропонував експертну систему, що дозволяє у діалоговому режимі “експерт-система” здійснювати повний і всебічний аналіз цих підписів з метою встановлення характеру діючих підчас їх виконання збиваючих факторів. При дослідженні даної групи підписів В.В.Липовський врахував не лише вікові зміни організму (як постійно діючий збиваючий фактор), а й можливі захворювання, що супроводжуються порушенням рухових функцій у осіб даної категорії, а також різноманітні зовнішні збиваючі фактори, які нерідко мають місце підчас виконання зазначених підписів (незвична поза, незвичний пишучий прилад, незвичне положення документу тощо).

Таким чином В.В.Липовський визначив комплекс діагностичних ознак, характерних для підписів осіб похилого й старечого віку, виконаних під впливом природних (постійних і тимчасових) внутрішніх об'єктивних збиваючих факторів, а також провів розмежування даного комплексу з діагностичними ознаками, що мають місце у підписах, що виконані з наслідуванням підписам даної категорії осіб.

До найбільш характерних діагностичних ознак підписів, виконаних особами похилого та старечого віку відносяться такі загальні ознаки: транскрипція підписів осіб похилого й старечого віку може складатися тільки з початкових букв прізвища певної особи, нерідко спостерігаються пропуски букв і, навпаки, їх повторення, а також зайві штрихи у складі підпису. У початковій і середній частинах підпису можуть бути немотивовані слабконатискні штрихи різноманітної конфігурації, що з'являються внаслідок значної фізичної слабості виконавця, який має труднощі при письмі. Можуть мати місце виправлення й домальовки в елементах разом з необмальованими штрихами, нерідко мають місце початкові і заключні “рефлекторні” штрихи. Уповільненість темпу викликана природним зниженням координації рухів. Темп, як правило, нерівномірний повільніший у початковій і кінцевій частинах. Спостерігається невідповідність між доволі повільним темпом виконання і високою зв'язністю букв і їх елементів. Спостерігається значний ступінь порушення координації рухів як першої, так і другої групи. До порушення координації рухів першої групи відносяться зломи, хвилястість і тремтіння штрихів, що локалізуються в овальних елементах, а також в елементах, виконаних розгинальними рухами, і у місцях зміни напрямку рухів. При значному руйнуванні писемно-рухової навички ці ознаки спостерігаються практично у всіх елементах підпису. Порушення координації рухів другої групи проявляється у збільшенні і нерівномірності розміру елементів підпису, нерівномірності розгону й розстановки букв і штрихів, нестійкості нахилу, змінюється напрямок лінії підпису, з'являється ступінчаста форма його основи, незвичайне розміщення підпису відносно реквізитів документу тощо. Спостерігаються зміни у натискних характеристиках. Натискання часто буває сильним, диференційованим або недиференційованим цілому.(мал.5,6.)

Мал.5. Підпис С., виконаний за декілька років до смерті



Мал. 6. Підпис С., виконаний під час хвороби не за довго до смерті

6. Установка на старанне, уповільнене письмо.

Старанне, уповільнене письмо є незвичайним фактором тільки для осіб зі спрощеною будовою почерку, тому ступінь виробленості при уповільненні знижується тільки в почерках вказаної будови. В почерках іншої будови - виробленість почерку стійка.

Координація рухів при переході на уповільнене письмо в осіб, що мають спрощену будову почерку, порушується. Це пояснюється тим, що виявляється непотрібною організація м'язових груп ланок руки, яка необхідна для швидкого письма. Зусилля виконавця зосереджуються на виписуванні букв і їхніх елементів. З'являється можливість більш точно виконувати дрібні рухи. Разом із тим це незвично для виконавця зі спрощеною будовою почерку. Він втрачає звичний ритм і автоматизм. У результаті спостерігаються ознаки недостатньої координації рухів крупних ланок з дрібними ланками руки. Дрібні рухи при уповільненому темпі ускладнюються. Змінюється будова почерку. Збільшується протяжність рухів у почерках спрощеної будови, натиск стає нестійким.

Для осіб, що мають ускладнений або простий почерк, значне уповільнення темпу не викликає особливий утруднень. Перелічені вище ознаки змін практично не виражені.

Тому, якщо в експертній практиці зустрінуться випадки, коли при ідентифікації виконавця при наявності уповільненого темпу виконання у досліджуваному документі поряд зі збігами будуть виявлені розбіжності в ступені координації рухів і інші, слід звертати увагу на будову почерку виконавця. Якщо вона спрощена, оцінюючи розбіжності, слід вияснити, чи не викликані вони установкою на повільне, старанне письмо.

При установці на недбале, швидке письмо ступінь виробленості залишається стійкою. У цьому випадку перед виконавцем стоїть складна задача - узгодити роботу усіх м'язових груп у процесі прискорення темпу. Підвищується напруженість рухів, тому що скорочується у часі чергування процесів збудження й гальмування в м'язових групах. Це тягне за собою зниження точності рухів усіх ланок руки. З'являються ознаки недостатньої координації рухів крупних і дрібних ланок, а при подальшому прискоренні темпу - і дрібних ланок між собою.

Змінюється будова почерку в бік спрощення, відбувається збільшення натиску й протяжності рухів по горизонталі.

Окремі ознаки, як правило, стійки.

Ступінь прояву змін при установці на швидке, недбале письмо, або, навпаки, на старанне письмо залежить від будови почерку, ступеню виробленості й варіаційості почерку.

При великій варіаційності почерку виконавцеві простіше пристосуватися до таких установок.

2.3 Встановлення впливу на процес виконання почеркового об'єкту штучних «збиваючих» факторів

До штучних «збиваючих» факторів, які впливають на процес письма відноситься навмисна зміна свого почерку скорописним способом (у межах скорописних форм букв, письмо незвичною лівою рукою, наслідування друкованому почерку). Найчастіше в експертній практиці зустрічаються діагностичні дослідження з вирішення питання про встановлення факту виконання рукопису навмисно зміненим почерком у межах скорописних форм букв.(мал.7)

Мал.7. Виконання рукопису навмисно зміненим почерком

При дослідженні рукописів, виконаних із навмисною зміною почерку, є особливості, які пов?язані головним чином із вивченням і оцінкою ознак. Це визначає необхідність вирішення ряду додаткових питань, яких немає при дослідженні звичайного незміненого почерку, а саме: встановлення видів зміни почерку, визначення ступеня зміни й збереження в стійкому стані ознак почерку, вивчення впливу зміни одних ознак на зміну інших.

Як показує експертна практика, основними видами зміни почерку у межах скорописних форм є зміна однієї з таких ознак: 1) напрямок згинальних рухів при виконанні основних елементів букв відносно лінії письма (нахил); 2) виробленість почерку; 3) загальна будова почерку (зокрема наслідування шкільним прописам); 4) протяжність рухів по вертикалі; 5) протяжність рухів по горизонталі; 6) ступінь зв?язності рухів; 7) деякі окремі ознаки.

Найбільш розповсюдженим видом зміни почерку є його викривлення шляхом зміни напрямку згинальних рухів при виконанні основних елементів букв.

Зміна нахилу є найбільш легким для особи, що пише, способом викривлення свого почерку, оскільки вказана ознака не відноситься до числа стійких.

У зв?язку з цим зміна нахилу почерку спостерігається в основному на протязі всього рукопису. Тільки в окремих словах і навіть частинах слів, головним чином у кінцевих буквах може проявитися нахил, властивий незміненому почерку виконавця.

У більшості випадків нахил міняється з правопохилого на вертикальний; досить часто - з правопохилого на лівопохилий, рідше - з вертикального на лівопохилий й з лівопохилого на правопохилий або вертикальний.

У результаті зміни нахилу незалежно від бажання особи, що пише, відбуваються деякі зміні й взаємопов?язаних із нахилом інших як загальних, так і ряду окремих ознак почерку.

При цьому протяжність по вертикалі, як правило, збільшується, зв?язність і темп рухів знижуються, протяжність по горизонталі зменшується.

Вказані зміни загальних ознак почерку звичайно мають місце незалежно від виду зміни напрямку рухів.

На навмисну зміну викривлення почерку шляхом зміни напрямку рухів при виконанні основних штрихів (нахилу) вказують ступінчата форма лінії письма у рядку ( при переході з правопохилого на лівопохилий), нестійкий напрямок рухів у основних елементах на протязі всього тексту або в окремих словах і буквах поряд із збереженням ознак, які властиві звичайному почерку виконавця тексту.

Навмисна зміна виробленості почерку завжди виражається в її зниженні, тому що підвищити ступінь виробленості за невеликий проміжок часу без тривалого тренування неможливо.

Про навмисне викривлення у даному випадку свідчить зовнішній вид почерку, який нагадує маловироблений. Звичайно такий почерк характеризується уповільненими рухами, порушенням виду з?єднання, появою звивистих штрихів. Поряд із цим у окремих частинах тексту зберігається висока та середня виробленість, швидкий темп, звичні ступінь зв?язності і протяжність рухів по вертикалі й горизонталі.

Разом з виробленістю у ряді випадків виконавець змінює й ознаки писемної мови. Це частіше за все проявляється у викладені тексту спрощеними, іноді неправильно побудованими реченнями або ж у навмисному допущенні граматичних помилок.

Зміна загальної будови почерку виражається одночасно у зміні ряду його ознак: темпу письма, напрямку рухів при виконанні основних елементів, протяжності рухів по вертикалі й горизонталі, ступені зв?язності рухів, а також виробленості почерку. При цьому округлий почерк змінюється на кутовий (або навпаки), темп письма знижується, напрямок рухів при виконанні основних елементів частіше за все стає нестійким, ступінь виробленості частково знижується.

Зміни протяжності рухів по вертикалі і горизонталі, ступеню зв?язності можливі в двох варіантах: протяжність рухів по горизонталі частіше зменшується, рідше - збільшується; зв'язність - частіше знижується, рідше - підвищується; протяжність рухів по вертикалі частіше збільшується, рідше - зменшується.

Поряд із цим будова почерку викривляється за рахунок значних змін окремих ознак: суттєво міняється будова букв, деякі букви виконуються з наслідуванням друкованому шрифту; нерідко спостерігаються вигадливі початки й закінчення букв.

На викривлення загальної будови почерку вказують: уповільненість темпу, зниження ступеня виробленості, що виявляється у наявності деформованих букв, нестійкості напрямку рухів при виконання основних елементів, ступені зв?язності рухів, нерівномірності протяжності рухів по вертикалі й горизонталі.

Одним із видів зміни загальної будови почерку є виконання тексту з наслідуванням шкільними прописам. У практиці проведення експертиз такі випадки одиничні, що свідчить про те, що повернення до письма за шкільними прописами є утрудненим.

Цей вид викривлення полягає у тому, що особа хоче відтворити, частіше за все по пам?яті, форми букв у відповідності зі шкільними прописами. Такий почерк характеризується уповільненим темпом, збільшеною протяжністю рухів по вертикалі, заміною злитого виду з?єднання таким, що примикає, збільшенням протяжності рухів по горизонталі. Характерним є посилений, диференційований натиск пера у штрихах.

Слід мати на увазі, що в судовій і слідчій практиці бувають випадки не тільки викривлення почерку шляхом зміни будови, але й маскування його шляхом переходу на інший (звичний) варіант почерку, яким володіє певна особа.

Викривлення почерку за рахунок зміни протяжності рухів по вертикалі може виражатися у її збільшенні або зменшенні. Цей вид навмисної зміни почерку частіше за все зустрічається у “чистому вигляді” ( почерк змінюється за рахунок зміни тільки протяжності рухів по вертикалі і значно рідше - коли одночасно змінюються й інші загальні ознаки). При викривленні почерку шляхом збільшення протяжності рухів по вертикалі іноді спостерігається зменшення ступеня зв?язності й збільшення протяжності рухів по горизонталі.

При зменшенні протяжності рухів по вертикалі іноді спостерігається зменшення зв?язності й протяжності рухів по горизонталі.

Викривлення почерку шляхом зміни протяжності рухів по горизонталі виражається у збільшенні або зменшенні співвідношення відстаней між буквами й словами; при цьому протяжність звичайно збільшується й рідше зменшується.

Збільшення протяжності рухів по горизонталі частіше супроводжується зміною ступеня зв?язності й протяжності рухів по вертикалі й рідше - напрямку рухів при виконанні основних елементів. При цьому зв?язність почерку й протяжність рухів по вертикалі, як правило, збільшуються.

При зменшенні протяжності рухів по горизонталі іноді змінюється темп письма (уповільнюється), напрямок рухів при виконанні основних елементів, ступінь зв?язності, протяжність рухів по вертикалі.

Викривлення почерку за рахунок зміни ступеня зв?язності рухів частіше виражається в її зменшенні. Супутніми є зміни протяжності рухів по вертикалі й горизонталі ( у бік їх збільшення).

Про викривлення почерку за рахунок зміни зв?язності свідчить те, що при загальній низькій зв?язності окремі букви або їх сполучення виконуються з високим ступенем зв?язності.

Викривлення почерку шляхом зміни окремих ознак полягає частіше за все у викривленні загальної будови окремих букв. На це вказує наявність у тексті нових форм букв (частіше вигадливих) порядіз стійким збереженням звичайних варіантів окремих букв.

Слід мати на увазі, що при так званому компетентній зміні почерку (тобто усвідомленому й вмілому викривленні свого звичайного почерку з метою перешкодити ідентифікації) спосіб зміни ознак може залишатися постійним для кожної особи в межах певного рукопису. Іноді протягом довгого часу спосіб зміни ознак почерку однаковий у різних рукописах. У той же час виконавцям все ж таки не вдається зберегти звичний темп письма і координацію рухів. У текстах спостерігаються ознаки штучного виконання, що дозволяє встановити навмисне викривлення почерку.

Аналіз стійкості ознак почерку та їхньої мінливості під дією “збиваючих” факторів, які дозволяють діагностувати умови виконання рукопису й незвичайний психофізіологічний стан виконавця, показує, що вони у своїй більшості однотипні. Тому висновок про встановлення цих фактів може бути зроблений лише в ймовірній формі й лише після позитивного вирішення питання про виконавця.

Допомогу в конкретизації того чи іншого “збиваючого” фактору надають матеріали справи, з яких можна вияснити факти, які необхідні експерту для вирішення ідентифікаційних задач.

Так, щоб вирішити діагностичну задачу, кінцевою метою якої є розпізнавання конкретних “збиваючих” факторів або їхньої певної групи, експерт перш за все повинен встановити факт незвичайності письма у досліджуваному об'єкті, потім розпізнати чи є ця незвичайність для даного виконавця звичною (постійною) або тимчасовою і визначити різновидність “збиваючих” факторів. У рамках встановленого виду “збиваючих” факторів (природних або штучних) експерт може довести вирішення діагностичної задачі до встановлення конкретної причини.

Враховуючи, що незвичність письма перш за все слід розглядати як невідповідність тих чи інших властивостей (ознак) письма заздалегідь відомим (загальноприйнятим) нормам цих властивостей для певної групи почерків, а також як невідповідність нормі властивостей письма конкретної особи, першою під задачею виступає розпізнавання незвичайності письмового процесу в досліджуваному документі.