Криміналістичне дослідження почеркових об’єктів, виконаних у незвичних умовах

Ця під задача вирішується за допомогою аналізу досліджуваного документа, який спрямований на виявлення ознак письма, що не відповідають загальноприйнятим нормам почерку певного ступеня виробленості.

Установивши факт незвичайності письма в досліджуваному документі, експерт переходить до вирішення другої, важливої в діагностиці під задачи - розпізнавання характеру цієї незвичайності письма ( тимчасова або постійна) в почерку конкретної особи. Для вирішення цієї під задачи вже недостатньо заздалегідь відомих орієнтирів у характеристиці письмово-рухової навички, тому що та чи інша невідповідність ознак почерку може виявитися як постійною, так і тимчасовою у конкретному почерку. Тому для вирішення другої підзадачі експерт вже повинний мати відомості про властивості письма конкретної особи, зіставити невідповідності ознак письма у досліджуваному почерковому об'єкті з ознаками письма конкретної особи.

експерт почеркознавец письмо

Розділ III. Специфіка методики вирішення діагностичних задач по встановленню умов виконання почеркового об'єкту

Структура діагностичного процесу та використання засобів для вирішення діагностичних задач залежить від компонентного складу завдання. У відповідності з розробленою класифікацією діагностичні задачі поділяють на дві основні категорії:

завдання, що реалізують свою мету в умовах наявності як досліджуваного об'єкту, так і порівняльного матеріалу (зразків почерку конкретної особи);

завдання, які передбачають реалізацію своєї мети в умовах наявності лише досліджуваного об'єкту.

Діяльність експерта-почеркознавця при вирішенні діагностичних задач має бути послідовно підпорядкована певній ієрархії рівнів, етапів, стадій, що складають зміст діагностичного процесу, аналогічно тому, як це відбувається в ідентифікаційному дослідженні.

Вирішення діагностичної задачі, що має багатоступеневу структуру, яка передбачає перехід у пізнанні від загального до часткового, також базується на рівневому принципі. Кожна наступна ступінь діагностичного процесу є необхідним доповненням до попередньої, подальшим її розвитком і поглибленням. Так, щоб вирішити діагностичну задачу, кінцевою метою якої є розпізнавання конкретних збиваючих факторів або їхньої певної групи, експерт перш за все повинен встановити факт незвичайності письма у досліджуваному об'єкті, потім розпізнати чи є ця незвичайність для даного виконавця звичною (постійною) або тимчасовою і визначити різновидність збиваючих факторів. У рамках встановленого виду збиваючих факторів (природних або штучних) експерт може довести вирішення діагностичної задачі до встановлення конкретної причини.

3.1 Можливість встановлення умов виконання почеркового об'єкту при наявності досліджувального документа і зразків почерку (підпису) його виконавця

Вирішення діагностичної задачі, що має багатоступеневу структуру, яка передбачає перехід у пізнанні від загального до часткового, також базується на рівневому принципі. Кожна наступна ступінь діагностичного процесу є необхідним доповненням до попередньої, подальшим її розвитком і поглибленням. Так, щоб вирішити діагностичну задачу, кінцевою метою якої є розпізнавання конкретних “збиваючих” факторів або їхньої певної групи, експерт перш за все повинен встановити факт незвичайності письма у досліджуваному об'єкті, потім розпізнати чи є ця незвичайність для даного виконавця звичною (постійною) або тимчасовою і визначити різновидність “збиваючих” факторів. У рамках встановленого виду “збиваючих” факторів (природних або штучних) експерт може довести вирішення діагностичної задачі до встановлення конкретної причини.

Враховуючи, що незвичність письма перш за все слід розглядати як невідповідність тих чи інших властивостей (ознак) письма заздалегідь відомим (загальноприйнятим) нормам цих властивостей для певної групи почерків, а також як невідповідність нормі властивостей письма конкретної особи, першою підзадачею виступає розпізнавання незвичайності письмового процесу в досліджуваному документі.

Ця підзадача вирішується за допомогою аналізу досліджуваного документа, який спрямований на виявлення ознак письма, що не відповідають загальноприйнятим нормам почерку певного ступеня виробленості.

Установивши факт незвичайності письма в досліджуваному документі, експерт переходить до вирішення другої, важливої в діагностиці підзадачи - розпізнавання характеру цієї незвичайності письма ( тимчасова або постійна) в почерку конкретної особи. Для вирішення цієї підзадачи вже недостатньо заздалегідь відомих орієнтирів у характеристиці письмово-рухової навички, тому що та чи інша невідповідність ознак почерку може виявитися як постійною, так і тимчасовою у конкретному почерку. Тому для вирішення другої підзадачі експерт вже повинний мати відомості про властивості письма конкретної особи, зіставити невідповідності ознак письма у досліджуваному почерковому об'єкті з ознаками письма конкретної особи.

Наявність порушень властивостей письма в досліджуваному об'єкті й зразках почерку виконавця свідчить про постійний або відносно постійний характер дії “збиваючих” факторів. Якщо ж такі порушення є тільки у досліджуваному об'єкті - це показник впливу тимчасових “збиваючих” факторів. Однак констатації факту тимчасової або постійної незвичайності письма повинно передувати ідентифікаційне дослідження й вирішення питання про те, що досліджуваний документ і зразки почерку виконані однією особою.

Таким чином, діагностичний процес у якості проміжної задачі включає й ідентифікаційну, яка вирішує питання про тотожність виконавця порівнюваних почеркових об'єктів.

Після вирішення ідентифікаційної підзадачі і розпізнавання тимчасової чи постійної незвичайності письма. Експерт переходить до вирішення інших діагностичних підзадач: розпізнавання виду “збиваючого” фактору і у подальшому можливо конкретної “збиваючої” причини.

Таким чином повне діагностичне дослідження включає обов'язкове вирішення таких підзадач:

розпізнавання незвичайності письма у досліджуваному документі;

встановлення факту наявності (відсутності) тотожності виконавця досліджуваного рукопису й зразків;

визначення тимчасового або постійного характеру незвичайності письма;

розпізнавання виду “збиваючих” факторів (природні або штучні);

розпізнавання певної групи “збиваючих” факторів або конкретної “збиваючої” причини.

Схему і методичну основу вирішення діагностичних задач, які реалізують свою ціль при наявності повного компонентного складу розкривають такі стадії дослідження:

попереднє дослідження (1-й рівень вирішення задачі), яке складається з таких стадій: ознайомлення з постановою про призначення експертизи; огляд і попереднє дослідження почеркового об'єкту; огляд і попереднє дослідження порівняльного матеріалу; попереднє порівняння; попередня оцінка й висунення версій;

огляд і попереднє вивчення порівняльного матеріалу, який обов'язково повинний містити порівнянні рукописи за змістом, обсягом та умовам виконання;

попереднє порівняння, яке передбачає порівняння ідентифікаційних (загальних і окремих) і діагностичних ознак, їхньої наявності й ступеню виразності;

попередня оцінка й висунення експертних версій, що сприяє формуванню у експерта більш конкретної уяви про задачу й можливість її вирішення.

Планування майбутнього дослідження здійснюється на підставі висунутих версій загальних (діагностичних) і окремих (ідентифікаційних) в залежності від ситуацій, які можуть зустрітися, серед яких: 1) у досліджуваному документі відсутні виражені діагностичні ознаки. У цьому випадку виявлені збіги ознак при відсутності розбіжностей можуть з великою ймовірністю вказувати на наявність тотожності; наявність збігів й розбіжностей ознак вказують на рівно ймовірний висновок про тотожність виконавця; 2) незначно виражене зниження координації рухів 2-ї групи тільки у досліджуваному документі (посмертний лист) при великій ймовірності висновку про тотожність виконавця дозволяють припустити тимчасову незвичайність письма в почерку виконавця, яка могла бути викликана природним “збиваючим” фактором; 3) виразно виражені діагностичні ознаки (зниження координації рухів 1-ї та 2-ї груп) при рівно ймовірному висновку про тотожність виконавця передбачає незвичайність письма в момент виконання тільки досліджуваного документу (скоріше за все незвичайні зовнішні умови письма); 4) наявність сукупності “виразливих” діагностичних ознак тільки в досліджуваному рукопису, які включають порушення особливостей змістовної сторони письма, при великій ймовірності висновку про тотожність виконавця передбачають тимчасову незвичайність писемного процесу, яка могла бути викликана природними внутрішніми “збиваючими” факторами; 5) діагностичні ознаки виявлені у досліджуваному рукопису й зразках, але вони різнорідні за своїм складом. У досліджуваному документі має місце зниження координації рухів 2-ї групи, а в зразках - зниження координації рухів 1-ї групи. Висновок про тотожність виконавця рівно ймовірний. Можна передбачати тимчасову незвичайність письма, обумовлену незвичайним психофізіологічним станом виконавця; 6) збіги виразно виражених діагностичних ознак у досліджуваному документі й зразках при великій ймовірності висновку про тотожність свідчать про постійну для виконавця незвичайність письма; 7) у анонімному листі при рівно ймовірному вирішенні питання про тотожність виявлена фрагментарна локалізація діагностичних ознак (зниження координації рухів 1-ї та 2-ї груп). У такій ситуації можна прогнозувати з великим ступенем ймовірності про наявність навмисного викривлення почерку.

На другому рівні вирішення задачі виконуються два етапи: ідентифікаційний та діагностичний.

Перший етап другого рівня містить такі стадії: роздільний аналіз ознак письма (у відповідності з розробленою системою ознак) у досліджуваному документі; роздільний аналіз ознак почерку (у відповідності з розробленою системою ознак) виконавця порівняльного матеріалу; порівняльне дослідження; заключна оцінка результатів і висновки про тотожність виконавця й характер незвичайності письма (тимчасовий чи постійний).

Другий етап (діагностичний) другого рівня містить такі стадії: аналіз виявленого комплексу діагностичних ознак; порівняння (зіставлення) виявленого діагностичного комплексу з відомим комплексом (еталоном), характерним для певної різновидності “збиваючих” факторів; оцінка діагностичного комплексу в сукупності з усіма допоміжними фактами й формування висновку про “збиваючі” фактори.

3.2 Можливість встановлення умов виконання почеркового об'єкту при наявності тільки досліджувального документа

Друга група задач, яка передбачає обмежений компонентний склад, характеризується укороченою структурою діагностичного процесу, оскільки виключається можливість використання такої важливої в діагностиці ланки, як порівняльне дослідження. Виключення останнього не дозволяє вирішити ідентифікаційну підзадачу, виділити повний комплекс діагностичних ознак, а отже довести дослідження до кінця. Як правило, в таких випадках висновки щодо конкретизації незвичності письма можуть носити лише ймовірний характер.

Враховуючи, що незвичність письма перш за все слід розглядати як невідповідність тих чи інших властивостей (ознак) письма заздалегідь відомим (загальноприйнятим) нормам цих властивостей для певної групи почерків, а також як невідповідність нормі властивостей письма конкретної особи, першою підзадачею виступає розпізнавання незвичайності письмового процесу в досліджуваному документі.

Ця підзадача вирішується за допомогою аналізу досліджуваного документа, який спрямований на виявлення ознак письма, що не відповідають загальноприйнятим нормам почерку певного ступеня виробленості.

Установивши факт незвичайності письма в досліджуваному документі, експерт при обмеженому компонентному складі (відсутноті зразків підозрюваної особои) не може вирішити другу, важливу в діагностиці підзадачу - розпізнавання характеру цієї незвичайності письма ( тимчасова або постійна). Для вирішення цієї підзадачи вже недостатньо заздалегідь відомих орієнтирів у характеристиці письмово-рухової навички, тому що та чи інша невідповідність ознак почерку може виявитися як постійною, так і тимчасовою у конкретному почерку.

Експерт може в категоричній формі вирішити питання про наявність незвичайності письма в досліджуваному документі й з більшим або меншим ступенем ймовірності вказати на характер цієї незвичайності та її обумовленість тією чи іншою різновидністю, групою “збиваючих” факторів.

У ряді випадків, коли у досліджуваному документі при достатньому обсязі, чітко виражена фрагментарність діагностичних ознак, які, як правило, можуть викликати “збиваючі” фактори, які пов'язані з навмисним викривленням почерку, можливо проведення порівняльного дослідження в межах об'єкту, що вивчається. Тут порівнюються змінені й незмінені ділянки тексту, вирішується питання про тотожність виконавця цих ділянок, а потім вирішуються всі останні діагностичні питання.

Виключення порівняльного дослідження при вирішенні діагностичних задач із обмеженим компонентним складом не означає закінченості їх вирішення на стадії аналізу першого рівня. Ця категорія задач також передбачає дворівневий, хоча й обмежений діагностичний процес. Вирішення їх, як правило, закінчується на стадії оцінки результатів роздільного аналізу всіх властивостей письма на другому рівні.

Таким чином діагностичне дослідження при обмеженому компонентному складі (відсутності порівняльного матеріалу) включає обов'язкове вирішення таких підзадач:

1.розпізнавання незвичайності письма у досліджуваному документі;

2. розпізнавання виду “збиваючих” факторів (природні або штучні);

3. розпізнавання певної групи “збиваючих” факторів або конкретної “збиваючої” причини (дуже рідко).

Схему і методичну основу вирішення діагностичних задач, які реалізують свою ціль при наявності обмеженого компонентного складу розкривають такі стадії дослідження:

попереднє дослідження (1-й рівень вирішення задачі), яке складається з таких стадій: ознайомлення з постановою про призначення експертизи; огляд і попереднє дослідження почеркового об'єкту; огляд , попередня оцінка й висунення версій;

попередня оцінка й висунення експертних версій, що сприяє формуванню у експерта більш конкретної уяви про задачу й можливість її вирішення.

3.3 Особливості складання висновку експерта - почеркознавця при вирішенні діагностичних задач

До процесуального оформлення судово-почеркознавчої експертизи при вирішенні діагностичних питань пред'являються загальні для висновку експерта вимоги. Перш за все це вимоги законності та обґрунтованості.

Висновок експерта-почеркознавця при вирішенні діагностичних задач має традиційну у судовому почеркознавстві структуру, форму й послідовність викладення результатів дослідження. У кожному з них виділяється три частини: вступна, дослідницька й висновки, які повністю відображають процес експертного дослідження.

Однак специфіка діагностичних задач, особливості дослідження почеркових об'єктів, які містять змінені властивості письма, передбачають деякі особливості складання тієї чи іншої структурної частини висновку.

Вступна частина висновку містить результати ознайомлення з матеріалами, що надійшли на дослідження: постановою про призначення експертизи, почерковим об'єктом, порівняльним матеріалом, які сприяють з'ясуванню цілі дослідження й умов, у яких ця ціль повинна бути реалізована.

Тут традиційно викладаються питання слідчого, суду у первісному формулюванні, яке міститься у постанові органа, що призначив експертизу. У випадках неточного або невірного формулювання питання експерт вправі, не змінюючи змісту завдання, змінити редакцію питання.

При вирішенні діагностичної задачі суттєве значення мають відомості про передбачуваного виконавця в умовах, у яких міг бути виконаний почерковий об'єкт. Ці відомості, які виступають у ролі окремих компонентів діагностичної задачі і допоміжних засобів її вирішення, викладаються у вступній частині висновку після описання порівняльного матеріалу або в кінці у вигляді окремої примітки. При цьому вказується їхнє джерело (постанова про призначення експертизи, протоколи огляду місця події, допитів, медичні документи - довідки, висновки лікарів тощо). При їхній відсутності експерт реалізує своє право на отримання додаткових відомостей.

Дослідницька частина висновку максимально повно відображує хід і результати вирішення задачі. Тут традиційно описується: огляд документа, результати роздільного та порівняльного досліджень, оцінка результатів порівняння, вказуються застосовані методи й використані технічні засоби.

Описування результатів огляду почеркового об'єкту починається із його найменування й реквізитів. Анонімні або передсмертні листи, які , як правило, не мають реквізитів, уточнюються за допомогою початкових та заключних фраз (слів). Обов'язково фіксується матеріал письма, пишуче приладдя. В разі необхідності коментується зміст документу. Останнє обумовлено тим, що зміст документу може вказувати на конкретну причину, яка викликала незвичайність письма, яка була оцінена у сукупності з іншими даними.

Описування ознак письма відображується у висновку у тій же послідовності, яка передбачена методикою дослідження змінених властивостей письма та у відповідності з розробленою класифікацією останніх.

Перш за все фіксується ступінь виробленості писемно-рухової навички у досліджуваному почерку або вказуються причини неможливості її визначення.

Потім відмічаються характеристики координації рухів першої групи, темпу, натиску, переважної форми з'єднувальних рухів, координації рухів другої групи, фіксується наявність (відсутність) порушень просторової орієнтації письма й особливостей його змістовної організації. При аналізі діагностичних ознак відмічається також ступінь їхньої виразності й локалізація у досліджуваному документі.

Наприклад, якщо за результатами дослідження експерт встановив незвичний емоційний стан, який вплинув на зміни в почерку, у висновку це може бути описано таким чином:

«Досліджувані рукописні тексти виконані високовиробленими рухами простої будови, темп виконання коливається від середнього до швидкого.

Координація рухів 1 групи декілька знижена, що проявилося в неточності рухів при виконанні початкових і заключних штрихів, дрібної звивистості в деяких штрихах, а також кутастості ряду дугових і овальних елементів. Натиск від сильного до середнього з нестійкою диференціацією.

Просторова орієнтація рухів відрізняється нестійкими розмірами інтервалів між словами і між рядками. Напрямок лінії письма в рядках - горизонтальний і такий, що піднімається, форма лінії письма в рядку - звивиста.

В текстах є виправлення і домальовки письмових знаків, закреслення окремих букв і слів.

Порушення змістовної організації письмя, які б утруднювали читаність букв, слів у текстах відстутні.

Переходу до описування результатів порівняльного дослідження передує попередня оцінка виявлених діагностичних ознак, яка знаходить своє відображення у окремому синтезі. У ньому експерт констатує перш за все факт наявності незвичайності письма, ймовірно визначає її причини. При цьому версія про причини незвичайності відображуються у тому випадку, якщо їх підтверджує заключний висновок.

Наприклад «Наявність у досліджуваних текстах діагностичних ознак (незначного порушення координації рухів першої групи, нестійкість параметрів координації рухів другої групи і просторової орієнтації письма, виправлень, домальовок, закреслень письмових знаків), у найбільшому ступені таких, що проявилися в явках з повиною, свідчать про деяку незвичність письма в момент виконання текстів».

Після описування результатів роздільного дослідження детально описуються результати порівняльного дослідження.

При позитивному висновку про тотожність виконавця порівнюваних почерків експерт починає описування зі збігів, при негативному - з розбіжностей.

Якщо при порівнянні встановлені збіги ознак, характеристика їхня в стадії порівняльного дослідження не наводиться з метою усунення повторювань. У таких випадках експерт констатує факт збігів відмічених раніше ознак письма.

При виявленні розбіжностей ознак, у тому числі діагностичних, експерт вказує на особливості цих розбіжностей.

Наприклад, «При дослідженні між собою почерків, якими виконані досліджувані рукописні тексти, були встановлені співпадіння загальних (за виключенням ступеню координації рухів, яка в явках з повиною декілька вища аніж у листах) і суттєвих окремих ознак, які утворюють в кожному випадку порівнільного дослідження індивідуальну сукупність і тому достатні для висновку про те, що всі ці тексти виконані однією особою.

При порівнянні досліджуваного почерку з почерком А. були встановлені співпадіння перерахованих вище загальних ознак (у тому числі характеру і локалізації ознак порушення координації рухів, просторової орієнтації), а також таких окремих ознак почерку (перераховуються окремі ознаки).

Наведені співпадаючі ознаки стійкі, суттєві, сукупність їх індивідуальна, і тому вони достатні для висновку про те, що досліджувані рукописні тексти виконані А.

Після викладення результатів порівняльного дослідження, експерт викладає у висновку оціночні судження, які пов'язані з аналізом виявлених збігів або розбіжностей, визначенням їхньої значимості і достатності для вирішення питань, які перед ним стоять.

Перш за все фіксуються результати ідентифікаційної оцінки, яка виступає у якості окремого синтезу, якщо питання про тотожність не було поставлено.

Потім відображується оцінка діагностичних ознак. При наявності діагностичних ознак у досліджуваному документі й зразках, збігу їхнього ступеня виразності й позитивному вирішенні питання про тотожність виконавця, експерт констатує факт постійної незвичайності письма у конкретної особи. Якщо ж діагностичні ознаки мають місце лише у досліджуваному документі або тільки у зразках, розрізняються ступенем своєї виразності - у всіх випадках при позитивному вирішенні питання про тотожність виконавця, експерт констатує наявність тимчасової незвичайності письма й причини, які її викликали.

Наприклад, «Наявність діагностичного комплексу ознак у досліджуваних текстах і в зразках почерку А. вказує на відносно постійний (звичний) характер незвичності письма А., яка може бути обумовлена особливостями психофізіологічної організації його письмово-рухової навички, наявністю у нього хронічного захворювання, яке впливає на його письмово-рухові функції, тобто прояв діагностичних ознак у рукописах А. є нормою його письмово-рухової навички.

Що ж стосується ступеню прояву цих ознак у явках з повиною (декілька вище, аніж у зразках почерку А.), то на позитивний висновок експерта про тотожність даний факт не впливає і пояснюється впливом на процес письма А. в момент написання ним явок з повиною внутрішніх «збиваючих» факторів, до яких, судячи з характеру виявленого симптомокомплексу ознак, може відноситися незвичний психофізіологічний стан виконавця, зокрема, - стан природного емоційного збудження, хвилювання, характерного для особи при виконанні такого роду документів.»

В разі, якщо експерт дійшов висновку, що збиваючим фактором є наявність алкогольного сп'яніння, дослідницька частина висновку може бути описана так: «Досліджувані рукописні записи, які починаються і закінчуються словами:………. виконані високовиробленими рухами, темп виконання - швидкий на титульному листі, від середнього до швидколго - на внутрішніх сторонах обкладинки.

Координація рухів першої групи порушена, що проявилося у неточності дрібних рухів при виконанні початкових штрихів букв ……, заключних штрихів букв ….., незначній звивистості штрихів букв, які виконані згинальними рухами, кутастості овальних і дугових елементів, натиск диференційований - від сильного до слабкого.

Координація рухів другої групи також порушена, про що свідчить не дотримання параметрів великих рухів: положення поздовжних осей букв (нерівномірне правопохиле), розміру (від середнього до великого), розгону і розстановки (від середніх до великих) зв'язності (у записах на внутрішній обкладинці - мала, на титульному листі - від середньої до великої), розміщення букв по вертикалі й горизонталі.

Спостерігається порушення просторової орієнтації рухів, що знайшло своє відображення в наявності звивистої форми і напрямку лінії письма, який нерівномірно піднімається.

Мають місце порушення ознак змістовної організації письма: читаність букв і слів у записах утруднена, що проявилося у наявності буквосполучень, які не утворюють слів, зайвих елементах у буквах……., описках, у втраті елементів у буквах……, у виконанні букв в окремих словах у вигляді безбуквених штрихів різної конфігурації.

Наявність у досліджуваному тексті перерахованих діагностичних ознак свідчить про факт незвичності письма у момент виконання досліджуваних записів.

При порівнянні цих записів між собою встановлені суттєві збіги загальних і окремих ознак, достатніх у своїй сукупності для висновку щодо виконання цих записів однією особою.

При порівнянні почерку, яким виконані ці записи, зі зразками почерку П. встановлені збіги.

Поряд з наведеними співпадіннями встановлені розбіжності координації рухів першої групи (у зразках дещо вища),натиску (у зразках - менш диференційований), розміру (у заразках - менший), координації рухів другої групи, просторвої орієнтації и письмово-речових навичок (у зразках відмічені порушення відсутні).

Наведені співпадаючі ознаки суттєві, сукупність їх індивідуальна, а тому вони достатні для висновку про те, що ці записи виконані П.

Що ж стосується ознак, що розрізняються, то вони в даному випадку не є суттєвими, на позитивний висновок експерта не впливають, оскільки пояснюються дією на процес письма «збивючих» факторів у момент виконання цих записів.

Оцінюючи діагностичні ознаки, які проявилися у досліджуваних записах, слід констатувати, що ці ознаки утворюють діагностичний комплекс, який свідчить про вплив на процес письма незвичайного психофізіологічного стану П., обумовленого підсиленням збуджувальних процесів, найбільш ймовірною причиною яких явилося алкогольне сп'яніння».

Підсумкому частину висновку експерта складають висновки, в яких у короткій, лаконічній формі формулюються відповіді на поставлені питання. В своїй основі висновки відтворюють результати дослідження, викладені у дослідницькій частині. Якщо при вирішенні діагностичної задачі вирішується ідентифікаційна підзадача, висновки експерта повинні містити не тільки результат діагностичного, але й ідентифікаційного дослідження.

Висновок експерта при вирішенні діагностичної задачі, незалежно від характеру висновків (ступеню їхньої визначеності) обов'язково повинний супроводжуватися фотознімками. Останні не тільки забезпечують наочність, підвищують переконливість висновків, але й полегшують перевірку достовірності оціночних суджень експерта.

ВИСНОВКИ

Почерк - складна цілісна система, різні сторони якої взаємозалежні. Для нього характерні, як відомо, властивості, які дозволяють використовувати його в криміналістичних цілях. Одні з них - індивідуальність і відносна стійкість - є вихідними для ідентифікації особи, інші (здатність реагувати на різні психофізіологічні фактори) дають можливість отримати відомості про зовнішню обстановку та внутрішній стан виконавця - це так звані діагностичні дослідження.

В основі формування навичок лежить створення динамічного стереотипу. Динамічний стереотип - це системність реакцій на зовнішні подразники, сигнали яких поступають до центрів великих півкуль головного мозку людини. Як наслідок створення динамічного стереотипу, нервова праця, яка затрачається на певні дії, зменшується і стає можливим виконувати ці дії, не концентруючи на них всієї своєї уваги, тобто автоматизовано.

Автоматизація, з фізіологічної точки зору, означає можливість виконання певних дій при певній загальмованості, зниженого збудження відповідних центрів кори великих півкуль.

Автоматизована система рухів, за допомогою якої виконуються письмові знаки, які складають рукопис, - це злагоджена, струнка система, елементи якої суворо узгоджені. Вона дійсно відображає поняття почерку.

Але у почерку є такі елементи, які не вичерпуються системою рухів, наприклад, вибір певного варіанту почерку для конкретного випадку, якщо особа, що пише володіє кількома варіантами; просторова орієнтація на аркуші паперу дати, фрагментів тексту, підпису тощо.

Вказаний вибір безпосередньо не пов'язаний з технікою письма, а відображає, наприклад, навички зорового орієнтування. Ці навички безпосередньо не пов'язані з системою рухів особи, що пише, а відображає інші сторони письма. Але поняття почерку повинно охоплювати всі сторони письмово-рухової навички, які пов'язані з технікою письма, і основний зміст цієї навички складає система рухів особи, що пише.

Ідентифікаційними властивостями почерку, які дозволяють його використовувати для встановлення особи, що писала, є індивідуальність почерку, динамічна стійкість, варіаційність, вибіркова мінливість.

Індивідуальність почерку означає, що не може бути двох людей, які мають зовсім однакові почерки. Індивідуальність - це неповторність зафіксованого у рукопису комплексу особливостей письмово-рухової навички в різних людей. В основі своєрідності письмово-рухової навички в свою чергу лежить індивідуальність механізму письма, яка формується у результаті впливу чисельних об'єктивних та суб'єктивних причин.

Формування почерку - тривалий процес. Починається він іще в період шкільного навчання письму і продовжується в ході застосування набутих навичок у подальшому навчанні та практичній діяльності.

У дошкільний період створюються передумови для формування письмово-рухової навички. Навчання у школі є стадією активного формування почерку. Після закінчення навчання письму почерк конкретної особи ще не сформований остаточно; під впливом різних умов навчання і роботи продовжується індивідуалізація і закріплення писемно-рухової навички.

На підставі експериментальних досліджень у галузі психології, фізіології рухів і почеркознавства, можна стверджувати, що основа індивідуального почерку сформована до п'ятого року навчання - 12-14 років (стадія зв'язного письма), коли сформований руховий аналізатор.

У наступні роки навчання у почерку наступають значні зміни, оскільки він через малу практику письма ще не досить стійкий. Однак рухова його основа не дивлячись на зміни залишається незмінною. До 15-17 років у людини в основному закінчується формування письмово-рухової навички. До цього часу в результаті письмової практики, яка протікає в різних умовах, закріплюється й стає стійким індивідуальна письмово-рухова навичка, яка отримана при навчанні письму, Надалі вона удосконалюється залежно від подальшого навчання або роботи.

На формування письмово-рухової навички впливають фактори двох видів: а) внутрішні, які обумовлені анатомічними, психологічними і фізіологічними особливостями організму особи, що навчається, і б) зовнішніми, до яких відносяться поза при письмі, умови письма, методичні прийоми навчання письму.

Такі дослідження можливі завдяки тому, що пристосувальні можливості писемно-рухової системи не безмежні. Вплив різноманітних факторів на почерк може бути таким значним, що успішне пристосування механізму письма по ходу рухів виявиться неможливим.

Криміналісти помітили, що різноманітні причини по-різному порушують процес письма й змінюють властивості почерку. Саме цим зумовлений той факт, що експериментальні дослідження криміналістів будувалися диференційовано стосовно впливів різних конкретних причин. Так, предметом спеціального дослідження були стабільність і мінливість властивостей почерку залежно від зовнішніх умов, наприклад, незвичної пози, незвичного матеріалу письма, внутрішнього стану того, хто пише, - підвищеної збудливості, сп'яніння тощо, від прагнення навмисно змінити свій почерк з метою маскування з урахуванням різноманітних способів --скорописного викривлення, письма з наслідуванням друкованим буквам, лівою рукою тощо. Результати цих досліджень озброювали експерта-почеркознавця знаннями про специфічні зміни почерку в залежності від конкретної причини або групи причин, які впливають на процес письма.

До їхнього числа можна віднести дослідження, спрямовані на встановлення зовнішньої обстановки та умов письма (факт виконання тексту в незвичній позі, викривленим почерком, із наслідуванням почерку чи підпису іншої особи тощо), а також внутрішнього стану виконавця ( втома, стан збудження або загальмованості, психічна хвороба тощо).

Властивість почерку реагувати на різні психофізіологічні фактори проявляється тоді, коли зміни умов письма настільки значні, що успішне пристосування до них механізму письма за ходом рухів виявиться неможливим. У результаті виникне порушення звичного автоматизованого процесу письма й наступлять зміни в почерку, які не можна вважати варіаційними.

Фактори, які викликають порушення звичного процесу письма, називають “збиваючими” обставинами. Зміни в почерку, які наступають під їхнім впливом, нерідко утруднюють процес дослідження почерку при проведенні почеркознавчих експертиз. Експерт повинний вміти відрізнити такі зміни від стабільно збережених ознак, а для цього необхідно знати ступінь стійкості ознак почерку в залежності від дії різних обставин.

У теорії та практиці судово-почеркознавчої експертизи “збиваючі” обставини поділяють на “природні”, до яких відносять причин, які не пов'язані з бажанням виконавця змінити почерк і частіше за все створювані зовнішньою обстановкою письма, й “штучні”, які пов'язані з прагненням виконавця змінити свій почерк.

Відносно стійкі (хронічні): Нервові, психічні захворювання, травми мозку, вікові зміни тощо.

Для них характерні в залежності від рівня побудови письма й збиваючої причини такі комплекси ознак: а) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна: диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; б) зниження координації рухів 2-ї групи; порушення топографії (просторової орієнтації) у вигляді незвичайного розміщення фрагментів тексту; в) незвичайна будова письмових знаків; г) букви що читаються умовно й такі, що не читаються; д)порушення писемно-речових навичок, є) порушення ознак усіх перелічених рівнів.

ІІ.Тимчасові (епізодичні)

3. Природні:

Зовнішні (контактні): незвичайне тримання пишучого приладу, ліворучне письмо, письмо кулаком, незвичайна поза, втома пишучої руки, холодові навантаження, фізична (м'язова) втома тощо, які характеризуються такими комплексами ознак: а) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна: диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи, б) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна: диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи, порушення топографії; спрощення загальної структури букв і зменшення кількості варіантів букв, дзеркальність окремих знаків або їхніх елементів; в) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна: диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи, порушення топографії, спрощення загальної структури окремих букв, виправлення букв, зайві штрихи; пропуски букв, зайві букви, порушення топографії, Порушення топографії, зниження координації рухів 2-ї групи; зайві штрихи або пропуски їх у буквах; пропуски букв або зайві букви.

Внутрішні: алкогольне сп'яніння, фармакологічні засоби та інші, що підсилюють збуджуючі процеси, для яких характерні такі комплекси діагностичних ознак: а) зниження координації рухів 2-ї групи; б) зниження координації рухів 2-ї групи, порушення топографії; букви, що читаються умовно або не читаються, виправлення букв, зайві штрихи або пропуски їх у буквах; неадекватні букви у словах, пропуски букв або зайві букви, перестановка букв у слові, неадекватні розділові знаки або їхня відсутність

Штучні” - скорописне викривлення почерку, яке характеризується таким комплексом ознак: фрагментарне зниження координації рухів 1-ї групи; фрагментарне зниження координації рухів 2-ї групи; нові, не властиві звичайному почерку виконавця, варіанти букв, різке їхнє збільшення.

Аналіз літературних джерел, результати узагальнення експертної практики та анкетування експертів-почеркознавців і представників правоохоронних органів, які проведені науковцями, надали можливість скорегувати коло питань, які можуть бути вирішені при проведенні діагностичних досліджень, і найчастіше зустрічаються в експертній практиці. До їх числа відносяться: 1. Встановлення зовнішньої обстановки і умов виконання рукопису; 2. Встановлення внутрішнього стану особи , що пише; 3. Визначення установки на старанне , повільне письмо або на недбале швидке письмо; 4. Встановлення факту виконання рукопису зміненим почерком.

Встановлення впливу на процес виконання почеркового об'єкту зовнішніх умов.

У цю групу можна включити такі питання:

Чи не виконаний рукопис у незвичній (незвичайній) позі?

В літературі відмічається, що незвична поза сприяє зміні певних ознак почерку. В цих випадках у письмово-руховому апараті людини не відбувається ніяких змін, але умови, що склалися (необхідність писати в незвичній позі) змушують виконавця пристосуватися до таких умов, тобто перебудувати механізм письма. З одного боку виконавець прагне зберегти властивий йому зорово-руховий образ, з другого - вимушений змінити його, тому що інакше не зможе виконати текст (підпис). У результаті знижується автоматизація рухів, їхня точність, з'являються спрощення, збільшується зв'язність.

Чи не виконаний рукопис на незвичайному матеріалі письма?

Ця обставина інакше впливає на механізм письма. Природно, що письмо на незвичайній підкладці викличе інші зміни, ніж письмо в незвичній позі. При письмі на незвичайному матеріалі письма виконавець змінює будову букв щодо уповільненого темпу та уривчастого виконання. Це зрозуміло, тому що через підвищене зчеплення кінчика пишучого приладу з матеріалом письма швидкий темп стає неможливим. Письмо втрачає цілісний характер. Дугові рухи замінюються прямолінійними, деякі виконавці переходять на письмо з наслідуванням друкованому шрифту, як результат пристосування до змінених умов письма.

На відміну від попередньої групи “збиваючих” факторів у даному випадку в почерку відбуваються зміни, пов'язані з порушеннями у самому механізмі письма, в системі керування почерком. У даному випадку у наявності зіткнення розладу процесу письма зі спробою пристосувати (перебудувати) апарат письма у зв'язку зі змінами, які у ньому відбулися.

До цієї групи діагностичних досліджень можна включити питання, які пов'язані зі встановленням факту виконання рукопису у незвичному для виконавця стані (наприклад, стан фізичної втоми, м'язової втоми, тяжкий хворобливий стан, стан сп'яніння тощо).

Питання про вплив на почерк внутрішнього стану людини дуже цікаве, складне, й, на жаль, ще недостатньо досліджене.

Разом з тим є окремі дослідження впливу на процес письма мозкових травм, сп'яніння, підвищеного збудження, загальмованості, втоми, холоду, хворобливого стану й, нарешті, природного старіння організму, які надають експертам певну інформацію, яка полегшує процес дослідження й оцінки виявлених ознак.

За допомогою діагностичних досліджень вирішуються різні питання, обумовлені станом людини у процес виконання почеркового об'єкту.

1. Можливості встановлення факту виконання рукопису під впливом м'язової втоми.

2. Можливості встановлення факту виконання рукопису в умовах низької температури.

3. Можливість встановлення факту виконання рукопису особою, що знаходилась у незвичайному психофізіологічному стані.

4. Можливості встановлення факту виконання тексту чи підпису у стані алкогольного сп'яніння.

5. Встановлення факту виконання рукопису (підпису) особою похилого й старечого віку

6. Установка на старанне, уповільнене письмо.

Встановлення впливу на процес виконання почеркового об'єкту штучних «збиваючих» факторів.

До штучних «збиваючих» факторів, які впливають на процес письма відноситься навмисна зміна свого почерку скорописним способом (у межах скорописних форм букв, письмо незвичною лівою рукою, наслідування друкованому почерку).

При дослідженні рукописів, виконаних із навмисною зміною почерку, є особливості, які пов?язані головним чином із вивченням і оцінкою ознак. Це визначає необхідність вирішення ряду додаткових питань, яких немає при дослідженні звичайного незміненого почерку, а саме: встановлення видів зміни почерку, визначення ступеня зміни й збереження в стійкому стані ознак почерку, вивчення впливу зміни одних ознак на зміну інших.

Структура діагностичного процесу та використання засобів для вирішення діагностичних задач залежить від компонентного складу завдання. У відповідності з розробленою класифікацією діагностичні задачі поділяють на дві основні категорії:

завдання, що реалізують свою мету в умовах наявності як досліджуваного об'єкту, так і порівняльного матеріалу (зразків почерку конкретної особи);

завдання, які передбачають реалізацію своєї мети в умовах наявності лише досліджуваного об'єкту.

Можливість встановлення умов виконання почеркового об'єкту при наявності досліджувального документа і зразків почерку (підпису) його виконавця.

Вирішення діагностичної задачі, що має багатоступеневу структуру, яка передбачає перехід у пізнанні від загального до часткового, також базується на рівневому принципі. Кожна наступна ступінь діагностичного процесу є необхідним доповненням до попередньої, подальшим її розвитком і поглибленням. Так, щоб вирішити діагностичну задачу, кінцевою метою якої є розпізнавання конкретних “збиваючих” факторів або їхньої певної групи, експерт перш за все повинен встановити факт незвичайності письма у досліджуваному об'єкті, потім розпізнати чи є ця незвичайність для даного виконавця звичною (постійною) або тимчасовою і визначити різновидність “збиваючих” факторів. У рамках встановленого виду “збиваючих” факторів (природних або штучних) експерт може довести вирішення діагностичної задачі до встановлення конкретної причини.

Друга група задач, яка передбачає обмежений компонентний склад, характеризується укороченою структурою діагностичного процесу, оскільки виключається можливість використання такої важливої в діагностиці ланки, як порівняльне дослідження. Виключення останнього не дозволяє вирішити ідентифікаційну підзадачу, виділити повний комплекс діагностичних ознак, а отже довести дослідження до кінця. Як правило, в таких випадках висновки щодо конкретизації незвичності письма можуть носити лише ймовірний характер.

До процесуального оформлення судово-почеркознавчої експертизи при вирішенні діагностичних питань пред'являються загальні для висновку експерта вимоги. Перш за все це вимоги законності та обґрунтованості.

Виділяється три частини: вступна, дослідницька й висновки, які повністю відображають процес експертного дослідження.

Специфіка діагностичних задач, особливості дослідження почеркових об'єктів, які містять змінені властивості письма, передбачають деякі особливості складання тієї чи іншої структурної частини висновку

Вступна частина висновку містить результати ознайомлення з матеріалами, що надійшли на дослідження: постановою про призначення експертизи, почерковим об'єктом, порівняльним матеріалом, які сприяють з'ясуванню цілі дослідження й умов, у яких ця ціль повинна бути реалізована.

Дослідницька частина висновку максимально повно відображує хід і результати вирішення задачі. Тут традиційно описується: огляд документа, результати роздільного та порівняльного досліджень, оцінка результатів порівняння, вказуються застосовані методи й використані технічні засоби.

Висновок експерта при вирішенні діагностичної задачі, незалежно від характеру висновків (ступеню їхньої визначеності) обов'язково повинний супроводжуватися фотознімками. Останні не тільки забезпечують наочність, підвищують переконливість висновків, але й полегшують перевірку достовірності оціночних суджень експерта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України - К., 1996.

2. Кримінальний кодекс України . - К.: 2003. - 176 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: 2003. - 212с.

4. Цивільно- процесуальний кодекс України. - К.: 2003. - 168с.

5. Закон України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 60.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" №8 від 30 травня 1997р.

7. Наказ МВС України від 30.08.1999 № 682 “Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичних служб МВС України”.

8. Ароцкер Л.Е. Криминалистическое исследование подписей, выполненных с подражанием. // Сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы» № 2, М., 1956.

9. Ароцкер Л.Е., Коновалов Е.П. Признаки автоподлога подписей // «Криминалистика и судебная экспертиза», Киев, 1957.

10. Ароцкер Л.Е., Основные вопросы криминалистического исследования подписей, выполенных «с подражанием» // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3, М., 1958.

11. Ароцкер Л.Е. Экспертиза подписей, выполненных с подражанием после длительной тренировки //. В сб. «Практика криминалистической экспертизы» № 1-2, М., 1961.

12. Берзин В.Ф., Ковальчук З.А., Меленевская З.С. Оценка признаков, противоречащих выводу на заключительной стадии идентификационного исследования // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.37. Киев. 1988.

13. Бродская А.Б. Криминалистическое исследование сходных почерков. // Проблемы судебной экспертизы, вып.2, М., 1961.

14. Бондар М.Є., Драпей Н.Г., Сукманова Т.О. Вирішення почеркознавчих задач стосовно підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів. Методичні рекомендації, Київ, 2004.

15. Вольвач Н.С. О влиянии свойств пишущего прибора на признаки почерка Криминалистика и судебная экспертиза, Киев, 1957.

16. Воробей О.В., Меленевська З.С. Криміналістичне дослідження підписів. Посібник К.. Університет. Вид-во “Пульсари” , 2006. - 84 с.

17. Гусев А.А. О технике производства многообъектных экспертиз подписей Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958

18. Гусев А.А., Устьянцева Т.В. Установление технической подделки подписи. М. 1967.

19. Горгошидзе Л.Ш. Возможности решения некоторых диагностических задач при исследовании подписей // Судебная экспертиза и проблемы борьбы с преступностью. Ташкент, 1964.

20. Грачев В.А. Об иллюстрации акта криминалистической экспертизы подписей Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958

21. Елисеев А.А. Подпись как почерковое начертание. // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958

22. Киричинский Б.Р.. Техническое исследование подписей. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы», № 3, М., 1958.

23. Криминалистическое исследование подписей, выполненных в необычных условиях (намеренное изменение, подражание, состояние алкогольного опъянения и стресса), в целях установления их подлинности (неподлинности). Методическое пособие для экспертов, М., 1994.

24. Липовский В.В. Устойчивость признаков подписи. // «Криминалистика и судебная экспертиза», вып. 2, Киев, 1965.

25. Липовский В.В. “Система идентификационных признаков подписи.- Сб. «Вопросы судебной экспертизы», Баку 1969.

26. Липовский В.В. Криминалистическое исследование подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста. (Методическое пособие для экспертов), М., 1983.

27. Липовский В. В. Установление условий выполнения подписей от имени лиц пожилого и старческого возраста // Методическое пособие. Судебно-почерковедческая экспертиза малообъемных почерковых объектов. Киев. 1989.

28. Липовский В.В. О некоторых вопросах проблемы индивидуальности подписи, «Рефераты второй научной конференции НИИСЭ», Танкент, 1961.

29. Липовский В.В. Особенности методики исследования подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып 28. Киев, 1984.

30. Липовский В.В. Почерковедческое исследование подписей, исполненных с помощью технических приемов. РИО МВД УССР. Киев, 1975.

31. Липовский В.В., Меленевская З.С. Оценка различающихся признаков при решении вопроса о подлинности подписи. Сб. «Криминалистика и судебная экспертиза», вып. 5. К., РИО МООП УССР, 1968, стр. 337-338.

32. Маркова Л.В. Криминалистическое исследование подписей, выполненных лицами от своего имени с намеренным искажением. // автореф. Кнд. Дис., М., 1992.

33. Манцветова А.И., Орлова В.Ф., Славуцкая И.А. Теоретические основы судебного почерковедения. // Труды ЦНИИСЭ, вып. 1, М.,1967.

34. Манцветова А.И. Исследование координации движений // Экспертная практика. Вып. 15, М., 1969.

35. Манцветова А.И., Мельникова Э.Б., Орлова В.Ф.. Экспертиза почерка. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы» № 6-7. М., 1961.

36. Можар И.М. Устойчивость признаков почерка в зависимости от времени Криминалистика и судебная экспертиза, Киев, 1957

37. Меленевская З.С. К вопросу об усовершенствовании синтезирующих суждений экспертов в идентификационных исследованиях /Криминалистика и судебная экспертиза: Межвед. Науч.-метод. Сб. / МЮ Украины. - К.,2001. С.35-40.

38. Меленевская З.С., Фридман И.Я. Подражание при сходсте несомненных подписей подозреваемых лиц. В сб. «Экспертная практика и новые методы исследования», № 19, М., ВНИИСЭ, 1975, стр. 9-13.

39. Меленевська З.С. Підпис // Юридична енциклопедія том 4 // Київ Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 2002

40. Меленевська З.С.,Свобода Є.Ю.,.Шаботенко А.І.Судово-почеркознавча експертиза, Навчально-методичний посібник у двох частинах (загальна і особлива), КНУВС, 2006 (у друкарні)

41. Меленевська З.С.,.Шаботенко А.І., Шпакович Н.Г. Методичні рекомендації Формулювання синтезуючої частини висновків почеркознавчої експертизи. ДНДЕКЦ МВС України, 2008

42. Меленевська, З.С., Шаботенко А.І., Шведова О.В. Зразки висновків експерта з вирішення почеркознавчих задач .Методичний посібник, вид. КНТ, Київ 2009

43. Можар И.М. Криминалистическая экспертиза рукописей и подписей, выполненных с разрывом во времени, в уголовном и гражданском судопроизводстве, канд. Дисс., Харьков 1967.

44. Орлова В.Ф. Основные положения почерковедческого исследования подписей. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы», № 3, М., 1958.

45. Орлова В.Ф., Методика исследования подписей. «Теория и практика криминалистической экспертизы» сб. 6-7, М., 1961.

46. Орлова В.Ф. Теория судебно-почерковедческой идентификации // Труды ВНИИСЭ, вып. 6, 1969.

47. Орлова В.Ф. Идентификационные признаки подписи.// Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958

48. Проблемы комплексного криминалистического исследования подписей (Материалы Всесоюзного научно-практического семинара, Харьков, 29-31 октября 1985 г.), М., 1986.