Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)

Умови та засоби реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст. Особливості використання програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій. Аналіз діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення благоустрою.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 06.10.2014
Размер файла 983,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Основним документом програмно-цільового підходу управління є цільові комплексні програми.

Цільова комплексна програма- це документ, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей. Цілі, на які має бути спрямована ЦКП, обумовлені стратегією соціально-економічної політики підприємства, наявністю певної конкретної або кількох суміжних соціально-економічних проблем.

Класифікація ЦКП здійснюється за такими основними ознаками: за рівнем, складом, сферою впливу та реалізації; за характером і специфікою проблем і цілей; за термінами виконання.

Розробка та реалізація ЦКП потребують виконання певної сукупності заходів, пов'язаних з техніко-економічним обґрунтуванням, плануванням, виробництвом, фінансуванням тощо. Заходи, передбачені програмою, для зручності групують у два блоки (табл.. 1.1).

Таблиця 1.1. - Заходи, які передбачаються ЦКП

Вид діяльності

Складові діяльності

Основна діяльність

Передінвестиційні дослідження, планування, розробка проектно-кошторисної документації, укладання контрактів, капітальний ремонт, будівельно-монтажні роботи, технічне переозброєння, реконструкція, виробництво, надання послуг, введення в експлуатацію об'єктів тощо

Забезпечення основної діяльності

Організаційне, правове, кадрове, фінансове, матеріально-технічне, маркетингове, інформаційне забезпечення

Розробка програм пов'язана із посиленням централізації в процесах прийняття рішень на окремих напрямах планування. Програми розробляються для вирішення тих проблем, які не можуть бути у цей момент ефективно вирішені на основі галузевого і територіального розподілу функцій. Управлінець будь-якого рівня може прийняти рішення про розробку комплексної програми, якщо в процесі діяльності відчуває необхідність в централізації функцій підпорядкованих нижчих рівнів.

Надмірне перевантаження управлінців верхніх рівнів інформацією, яку вони використовують часто не досить оперативно і якісно, призводить до зниження ефективності функціонування всієї системи. Змінити таке становище можна через посилення децентралізації управління із одночасним удосконаленням механізму координації.

Важливу роль у вирішенні цього питання можуть відігравати комплексні програми, які, централізуючи прийняття рішення з одних питань, можуть дозволити послабити централізацію у вирішенні інших. За таких умов управлінець частину своїх планових завдань, для яких механізм координації є позитивним, буде вирішувати непрограмним шляхом, інші ж рішення будуть прийматися за допомогою програм. При цьому за рахунок скорочення інформаційних потоків, що відповідають непрограмній частині плану, управлінець більше уваги приділятиме програмам, здійснюючи не просто формальний контроль за їх показниками, а дійсно розглядаючи різноманітні варіанти реалізації програмних цілей, всебічно оцінюючи їх та вибираючи найбільш ефективний.

Реалізація багатьох програм пов'язана з відносно різкими змінами стану економічної системи, що можуть стати наслідком» інтенсивних інвестиційних вкладень. Подібні різкі зміни економічної системи призводять до того, що часто структура системи планування й управління не може своєчасно відреагувати на них, призводячи до ускладнення процесів координації діяльності підсистем.

При організації процесів координації в багаторівневій системі управління слід виділяти три аспекти:

1) побудова організаційної структури системи управління;.

2) вибір критеріїв якості для завдань, які вирішуються кожним елементом системи управління;

3) визначення характеру і часових орієнтирів наступних взаємовідносин між елементами різних рівнів управлінської ієрархії.

Ці питання, не дивлячись на їх взаємозв'язок, мають і відносну самостійність.

Під організаційною структурою системи управління розуміють перш за все адміністративну структуру у поєднанні зі складом функцій і важелів управління економічних і зовнішньоекономічних.

Організаційні структури системи управління, які відповідають програмній схемі керівництва, - це ті ж лінійно-функціональні структури, які створюються спеціально для управління процесом виробництва кінцевої програмної продукції.

Організаційна структура системи управління повинна сприяти зосередженню управлінців на прийнятті найбільш тісно пов'язаних між собою рішень. Це дозволяє забезпечити ефективний взаємозв'язок рішень, так як цикл їх узгодження в значній мірі локалізується. Остання обставина створює передумови прийняття взаємообумовлених рішень і, як наслідок, розробки комплексних планів.

При побудові організаційної структури необхідно орієнтуватися па всі зв'язки між рішеннями, віддаючи перевагу тим, які на даний момент є найбільш важливими. Побудова у вказаному напрямі раціональної структури створює об'єктивні умови, з однієї сторони, для зменшення загальної кількості програм, а з іншої - для реалізації рішень, які відносяться до непрограмної частини плану, дійсно комплексного характеру.

Окрім структурних факторів суттєвими є локальні критерії якості роботи елементів системи управління та механізм взаємодії між ними.

Дотримання основних критеріїв координації в системі управління дозволяє зробити програмно-цільовий підхід до прийняття управлінських рішень природним доповненням інших підходів і у певних випадках подолати ряд непередбачених труднощів.

Застосування такого складного організаційно-господарського інструменту, як цільова програма, виправдано для вирішення далеко не всіх проблем, що виникають при функціонуванні господарських систем.

Умовами використання програмно-цільового підходу є:

- необхідність кардинальної зміни несприятливих пропорцій, структури, тенденцій розвитку економіки та соціальної сфери;

- комплексність існуючої соціально-економічної, науково-технічної та природно-екологічної проблеми, яка потребує міжгалузевої і міжрегіональної координації програмних заходів;

- відсутність можливостей досягнення необхідних цілей розвитку, виходячи тільки з існуючого рівня взаємозв'язків між рівнями управління, господарюючими суб'єктамиі т.д.;

- необхідність скоординованого використання фінансових і матеріальних ресурсів різної відомчої, галузевої, регіональної та іншої приналежності для досягнення особливо важливої мети (регіональної або муніципальної значущості).

Перерахуємо загальні передумови використання програмно-цільового підходу в умовах перехідного періоду до ринкової системи господарювання:

- подолання цільової обмеженості у вирішенні проблем розвитку окремих відомств і товаровиробників;

- необхідність досягнення кардинальних зрушень в економічній сфері, що зачіпають просторові аспекти суспільного відтворення (освоєння ресурсів міжрайонного значення, взаємодія регіонів при вирішенні великих територіальних проблем, будівництво об'єктів виробничої інфраструктури міжрайонного призначення і т.д.);

- поява ряду нових факторів, обумовлених особливостями перехідного періоду.

Так, кризові явища в економіці перехідного періоду викликають, як відомо, необхідність докорінної зміни застарілої структури господарства, різкої активізації інноваційної та інвестиційної діяльності і т.д. Все це, згідно теорії економіки перехідного періоду, має забезпечити принципово вищий рівень ефективності. Фактично ж розвивається процес структурної перебудови "навпаки", який здійснюється за рахунок "обтяження" галузевої структури виробництва, "вимивання" наукомістких виробництв. Перед країною стоїть завдання подолання негативних наслідків, викликаних різким загостренням депресивних явищ в регіонах з високою концентрацією виробництв із застарілим технологічним укладом і не здатних забезпечити необхідний рівень конкурентоспроможності продукції, особливо у випадках найчастіше недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників та відсутності послідовної державної політики підтримки вітчизняного підприємця.

Одночасно відбувається зростання безробіття, погіршення соціально-економічного становища населення, зростає число населених пунктів і регіонів, що знаходяться в кризовому стані. У цих умовах особливо важливого значення набувають інструменти економічної політики, призначені для здійснення принципових структурних зрушень в економіці країни в цілому, окремих регіонів або населених пунктів.

Одним з таких ключових економічних інструментів є програмно-цільовий метод, умови застосування якого (необхідність кардинальної зміни несприятливих пропорцій, структури, тенденцій розвитку економіки та соціальної сфери, комплексність існуючої проблеми і т.д.) повністю відповідають специфіці перехідного періоду і дозволяють розглядати його як один з основних методів здійснення якісних змін соціально-економічної ситуації як на державному, так і на регіональному та муніципальному рівнях.

Особлива роль цільових програм в ринковій економіці визначається тим, що ринок не завжди дозволяє повною мірою мобілізувати додаткові фінансові та матеріальні ресурси для розвитку регіонів. Успішно вирішуючи завдання використання ресурсів, він досить погано справляється з завданнями їх відтворення, що вимагають більшої тривалості інвестиційного циклу. Тому все, що пов'язане з доданням економіці поступальної цільової динаміки в умовах дискретності великих народногосподарських проблем, природним чином "лягає" на програми.

На етапі виходу з кризи особливо важливого значення набуває антиінерційний потенціал програмного методу, його здатність мобілізувати ресурси на вирішення таких проблем, які ще не увійшли в структуру інтересів тих ланок економіки, що вже склалися і тому не можуть бути вирішені в рамках їхнього традиційного функціонування.

Переваги програмно-цільового методу управління економічним і соціальним розвитком регіонів характеризуються в цілому такими принциповими особливостями:

- індикативним характером програм, терміни реалізації яких знаходяться в прямій залежності від забезпеченості програм необхідними матеріальними і фінансовими ресурсами;

- системним характером основних цілей і завдань програми з вирішення складних комплексних (міжгалузевих і міжрегіональних) проблем розвитку економіки та соціальної сфери регіону різного таксономічного рівня;

- забезпеченням єдності методологічних і методичних підходів до вирішення завдань розвитку регіонів різного таксономічного рівня;

- здатністю концентрувати обмежені матеріальні і фінансові ресурси на вирішення принципових питань соціально-економічного розвитку регіону, від яких залежить поступальний розвиток економіки і зростання життєвого рівня населення;

- можливістю використовувати ефект мультиплікатора при цільовому використанні обмежених бюджетних ресурсів за рахунок додаткового залучення позабюджетних коштів, власних коштів державних і комерційних підприємств, банківського кредиту та інших залучених коштів потенційних вітчизняних та іноземних інвесторів. У зв'язку з цим можна говорити про ініціюючий характер цільових програм, здатних залучити у багатьох випадках значні фінансові ресурси, якщо намічені перспективи розвитку регіону різко підвищують його інвестиційну привабливість для вітчизняних та закордонних інвесторів та гарантують повернення кредитних ресурсів;

- можливістю поєднувати в ході державного управління розвитком економіки і соціальної сфери на всіх територіально-структурних рівнях програмно-цільовий метод управління регіональним розвитком з методами регіонального прогнозування та індикативного планування. Це відноситься як до розвитку державного сектора економіки, так і до пріоритетного розвитку окремих регіонів країни - регіонів-"локомотивів" економічного зростання, до державної підтримки кризових, депресивних і відсталих регіонів, регіонів з важкими природно-кліматичними й транспортними умовами, районів, що володіють особливим геополітичним становищем або підданих впливу природних і техногенних катастроф та аварій та ін;

- потенційною можливістю забезпечення громадського контролю при формуванні цілей і завдань програмного розвитку та використанні фінансових ресурсів (експертиза, формування міжвідомчих комісій з їх реалізації та ін.).

Розглядаючи практичні аспекти застосування програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій, їх благоустроєм, потрібно окремо виділити такі його особливості як: узгодженість по ресурсах, виконавцях і термінах здійснення комплексу запланованих заходів з благоустрою, системний характер постановки основних цілей і завдань з вирішення складних комплексних проблем розвитку територій, здатність концентрувати обмежені матеріальні і фінансові ресурси, можливість залучення громадського контролю, що в результаті забезпечує ефективне вирішення питань місцевого значення.

Висновки до розділу 1

Розглянувши теоретичні основи та особливості програмно-цільового підходу до управління та розвитку територій, нормативно-правового забезпечення сфери благоустрою в Україні, можна зазначити наступне:

1. Існуюча нормативно-правова основа регулювання відносин щодо здійснення благоустрою територій населених пунктів представлена сукупністю нормативно-правових актів багатьох галузей права, охоплює різні напрямки діяльності системи житлово-комунального господарства, а тому потребує глибокого порівняльно-кореляційного аналізу з метою визначення дублювань та прогалин, опрацювання шляхів покращення якості та підвищення дієвості законодавства і конкретних пропозицій до розробки відповідних законопроектів. В той же час вона охоплює далеко не всі аспекти такої специфічної діяльності як благоустрій територій, а отже потребує значної роботи щодо систематизації та конкретизації існуючих норм на основі аналізу їх практичного застосування.

2. Серед переліку завдань, що стоять перед органами місцевого самоврядування у забезпеченні благоустрою територій, пріоритетними на сьогодні є забезпечення ефективності заходів з утримання об'єктів благоустрою, недопущення їх руйнування, санітарне очищення та збереження об'єктів загального користування. Засоби для здійснення цієї роботи визначені як законодавчими актами так і “Правилами благоустрою території населених пунктів”, які приймаються на місцевому рівні. Тому головною умовою діяльності органів місцевого самоврядування в сфері благоустрою має бути забезпечення її системності та комплексності з урахуванням специфіки території на основі чіткого дотримання принципів законності.

3. Із зростанням числа населених пунктів і регіонів, що знаходяться в кризовому стані, особливого значення набувають інструменти економічної політики, призначені для здійснення принципових структурних зрушень в економіці країни та її окремих регіонів.Одним з таких ключових економічних інструментів є програмно-цільовий метод, умови застосування якого повністю відповідають специфіці перехідного періоду і дозволяють розглядати його як одного з основних методів здійснення якісних змін соціально-економічної ситуації як на державному, так і на місцевому рівнях.

2. Реалізація принципів програмно-цільового підходу в діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою

2.1 Аналіз результативності впровадження управлінських рішень з благоустрою населених пунктів України

Аналіз стану виконання вимог, передбачених Законом України «Про благоустрій населених пунктів» та Національного плану дій щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій на 2010-2015 роки[19] свідчить, що не всі органи місцевого самоврядування дотримуються вимог цього Закону та виконують дане розпорядження у повному обсязі.

Так, лише 20 % (5635 населених пунктів) мають затверджені програми з благоустрою. Цей показник у порівнянні з 2011 роком збільшився лише на 6%, в містах показник становить 87 % (395 міст). Найкращий показник у Волинській (70%) та Івано-Франківській (64%) областях. В той-же час у Миколаївській області лише - 2,8%, та Чернівецькій (6%) населених пунктів області мають такі програми.

Лише 37 % (10791 населених пунктів) мають затверджені плани заходів з благоустрою. В порівнянні з 2011 роком цей показник збільшився лише на 7 %. В містах цей показник становить 95% (435 міст). У Волинській області затверджені плани заходів з благоустрою мають 70% населених пунктів. В Івано-Франківській та Тернопільській областях відповідно 64% та 53%. В той же час найменший цей показник в АР Крим, становить 19 % [26].

Лише 10 % (2898 населених пунктів) мають програми розвитку та збереження зелених зон населених пунктів. В містах цей показник становить 50 % (228 міст) та у порівнянні з попереднім роком цей показник збільшився у містах на 6 %. У Львівській та Закарпатській областях програми розвитку та збереження зелених зон населених пунктів затверджено менше, як на 1 %, в той час як у Волинській області цей показник становить - 68 %.

Правила благоустрою затверджено у 36 % (10534 населених пунктах), що на 9 % перевищує показник минулого року. В містах цей показник становить 95 % (428 міст) - показник збільшився на 8 %. У Житомирській області правила з благоустрою мають 74% населених пунктів. В той час найменший відсоток забезпеченості правилами з благоустрою у АР Крим - 12%, Одеській, Чернігівській та Сумській областях - по 18%.

В 28% (8148 населених пунктів) розроблені та затверджені схеми санітарної очистки, цей показник у порівнянні з 2011 роком збільшився на 3%, зокрема в містах він становить - 81 % (367 місто). У Житомирській області затверджено схеми санітарної очистки у 75 % населених пунктах. В той же час у Тернопільській області відсутні затверджені схеми санітарної очистки, а у Волинській області цей показник становить лише - 10%.

Правила утримання домашніх тварин є у 17% (5252 населених пунктів), в містах правила затверджені у 56 % (253 міста). Цей показник у порівнянні з 2011 роком збільшився лише на 7 % у містах та на 11 % в інших населених пунктах. Разом із тим, відсутні правила утримання домашніх тварин у м. Севастополі, менше 1% населених пунктів у Львівській області. В той же час у Київській області цей показник становить 97 %.

Загальна кількість об'єктів благоустрою в Україні становить близько 589 тис. одиниць, з них 385 тис. знаходяться в містах.

Інвентаризацію проведено на 29% (понад 175 тис.) об'єктах благоустрою населених пунктів, в містах цей показник 21 % (80 тис.).

Загалом в Україні паспортизовано 14 % (понад 84 тис.) об'єктів благоустрою населених пунктів, в містах цей показник становить 22 % (25 тис.).

За підсумками 2011 року в Україні профінансовано заходи з благоустрою населених пунктів на суму в 4,8 млрд. грн., в тому числі на заходи з благоустрою в містах - 4,4 млрд. грн. Цей показник у порівнянні з 2010 роком збільшився на 0,9 млрд. грн.

В Україні всього 7% (42 тис.) об'єктів благоустрою утримуються підприємствами, визначеними на конкурсних засадах, як це передбачено вимогами Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

В населених пунктах діють 229 інспекцій з благоустрою. У порівнянні з 2011 роком їх кількість збільшилась на 37 одиниці. Найбільша їх кількість у Запорізькій області - 28 інспекцій. В Миколаївській області та у м. Києві ці інспекції взагалі не створені [26].

Внаслідок здійснення перевірок інспекціями з благоустрою до відповідних бюджетів надійшло - 3,7 млн. грн. Найбільші надходження у розмірі 656 тис. грн. зафіксовано в Дніпропетровській області.

Разом з тим в Україні діє понад 6,6 тис. громадських інспекторів, які здійснили понад 23 тис. рейдів та перевірок. В результаті їх діяльності було складено понад 11 тис. протоколів, а до місцевих бюджетів надійшло 11,7 млн. грн.

Слід зазначити, що найбільша кількість громадських інспекторів (1798 особи) у Запорізькій області, найбільшу кількість рейдів та перевірок було здійснено у Сумській області (5059), найбільшу кількість коштів, що було сплачено внаслідок здійснення перевірок громадськими інспекторами зафіксовано в Донецькій області (8,5 млн. грн.).

Створено 818 комісій з питань визначення суми збитків, завданих об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері благоустрою населених пунктів. Кількість таких комісій збільшилась на 72 одиниці. Кошти, що надійшли до відповідних бюджетів за результатами роботи комісій складають понад 5,3 млн. грн.

В населених пунктах для повідомлення про факти порушення законодавства у сфері благоустрою або неякісного виконання своїх обов'язків службами з благоустрою створено 1699 телефонних «гарячих ліній», цей показник збільшився на 31 одиницю у порівнянні з минулим роком. Найбільшу кількість таких ліній (241 од.) створено у Вінницькій області.

Залучено громадськості, насамперед молоді, до здійснення заходів з благоустрою населених пунктів - 5,3 млн. осіб, до здійснення заходів з благоустрою територій прилеглих до населених пунктів близько 1,6 млн. осіб.

Також в Україні 16 тис. разів висвітлювались в засобах масової інформації проведена робота з благоустрою населених пунктів, цей показник збільшився у порівнянні з минулим роком на 1 тис. [27]

Проведемо аналіз позитивного досвіду впровадження управлінських рішень у сфері благоустрою на прикладі міст України.

Чернівецька міська рада оголосила конкурс серед органів самоорганізації населення на найкращий проект з утримання та благоустрою будинків та прибудинкових територій. На реалізацію проектів мерія виділила 1 мільйон гривень. Кошти з міського бюджету надаються переможцям лише за умови реалізації проектів на консолідованих засадах. Тобто частину необхідних ресурсів мешканці мають мобілізувати самостійно.

Проекти на конкурс приймалися за п'ятьма номінаціями:

1. Реконструкція дахів будинків з раціональним використанням простору горищ і технічних поверхів;

2. Ремонт під'їздів і сходових майданчиків будинків із встановленням вхідних дверей з кодовими замками і влаштування освітлення місць загального користування з застосуванням енергоощадних технологій;

3. Благоустрій прибудинкових територій (влаштування пішохідних доріжок, створення зелених насаджень і клумб з квітами);

4. Будівництво дитячих і спортивних майданчиків на прибудинкових територіях;

5. Утеплення фасадів будинків.

Результати: 21 пропозицію, представлену органами самоорганізації населення, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та товариствами було визнано переможцем першого загальноміського конкурсу на кращий проект з утримання та благоустрою житлових будинків і прибудинкових територій. Враховуючи зацікавленість до участі у конкурсі його призовий фонд, який передбачає часткове бюджетне фінансування заходів з реалізації проектів, збільшено на 900 тисяч - до 1,9 млн. грн. 735 тисяч гривень на реалізацію проектів зобов'язуються мобілізувати мешканці - члени органів самоорганізації населення. З діючих нині у місті об'єднань співвласників, ЖБК, інших товариств лише понад 10 відсотків зацікавилися умовами конкурсу. Міська влада сподівається, що цей відсоток вже наступного року буде значно вищим, що дозволить спільними зусиллями зробити Чернівці більш впорядкованими та зручними для його мешканців [23].

Розглянемо досвід м. Миколаїв.

Незважаючи на значні труднощі, пов'язані й з кліматичними умовами, й з фінансуванням, зелена зона Миколаєва щорічно розширюється.

Перш за все, фахівцями проведено облік всіх територій , які можливо озеленити, в тому числі санітарно-захисних масивів, пустирів, балок, а також існуючих об'єктів зеленого будівництва. Проведення такої роботи необхідно для складання плану перспективного розвитку зеленої зони міста. Для цього спеціалістами розроблена комп'ютерна програма “Екологіс”, яка дозволяє мати електронний картографічний матеріал всіх об'єктів, а також характеристику об'єктів з переліком дерев та чагарників, які там ростуть, їх загальну площу, класифікацію та значимість в міському середовищі.

В зеленій зоні міста площа зелених насаджень складає 12598 га, в тому числі на території міської забудови 4075 га, з них загального користування - 868,8 га.

Основну роботу з озеленення міста Миколаєва виконує державна комунальна обласна агрофірма “Зелене господарство”.

Особлива увага приділяється квітковому оформленню. Якщо раніше при оформленні квітників використовувалась триразова зміна квіткових рослин (цибулинні, однорічники, хризантеми), то тепер перейшли на здешевлене створення, тобто, одноразову посадку, а на другорядних об'єктах квітники створюються посівом сортового насіння власного виробництва - чорнобривців, ротиків садових, петунії в повному кольоровому спектрі.

Оформлення квітників здійснюється за розробленими ескізами. Планується щорічна зміна асортименту на квітниках міста. Основним посадковим матеріалом є стійкі до наших кліматичних умов культури - чорнобривці, цинерарія морська, сальвія, хлорофітум. При створенні килимових квітників використовуються клейнії, ірезине. хлорофітум полосатий, седуми та, звичайно, цинерарія, насіння якої вирощується тільки в нашому регіоні. Завдяки зусиллям спеціалістів, квітники щорічно мають новий неповторний вигляд, а їх краса та гармонія кольорового спектру чарують усіх, хто любить квіти.

Результати: Вдруге місто Миколаїв у Всеукраїнському конкурсі “Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку” серед міст з населенням від 150 тисяч до 500 тисяч займає третє місце [33].

У Черкасах запроваджено схему поводження з поліетиленовими пляшками (ПЕТ-пляшками). За рахунок видатків міського цільового фонду охорони навколишнього природного середовища відділом екології та раціонального природокористування міськвиконкому профінансовано виготовлення 265 контейнерів для ПЕТ-пляшки. Вони зроблені з металевої сітки, мають об'єм до 2 м3, прозорі, красиві. Зібрані пляшки відвозяться у спеціальний цех для подрібнення і далі відправляються на кінцеву вторинну переробку.

Подрібнення ПЕТ-пляшок виконується машиною Л5-АПП, яка сконструйована та виготовлена Черкаським підприємством ВАТ „Темп”. Устаткування переробляє щонайменше 15 кг пляшок за годину. Розмір подрібнених часток - не більше 10 мм. Ціна - 13325 грн., потужність - 13 кВт/год., вага 750 кг. Для обслуговування машини необхідна одна особа.

Для кожного міста великою проблемою є гілля, що утворюється в результаті підрізування або видалення дерев та кущів. Ефективним способом утилізації цього виду відходів є подрібнення на щепу. На території міста діють три спеціальні установки, які переробляють гілля та відходи деревини. Щепу охоче закуповують деревообробні підприємства, целюлозно-паперові комбінати. Тепер в місті зникли нагромадження гілля, що роками накопичувалося на задвірках

Машину для переробки гілля та дерев'яних відходів розроблено та виготовлено також на ВАТ „Темп”. Її вартість 35724 грн., продуктивність -- до 4 тонн гілля за годину, подрібнює деревину товщиною в діаметрі до 160 мм. Розмір подрібнених щепок на виході - 5-20 мм. Одну з них придбало, зокрема, КП „Екологія”. Машина окупається протягом року.

Не менш нагальною для міст є проблема підбирання осіннього листя. В Черкасах знайшли вирішення й для цієї задачі. У сільгосппідприємств області закуплено 10 фуражирів навісних марки ФН-1,2 та ФН-1,4, які агрегатуються з тракторами МТЗ-80, Т-40, ЮМЗ. Ці комплекси дещо переобладнано: ножі для подрібнення соломи замінено досить потужними вентиляторами. Опале листя всмоктується і подається до причепа, об'єм якого 40 м3. За один день такий „фуражир” здатен підбирати листя на вулиці довжиною в 30-40 км. Все листя відразу ж відправляється на переробку. За містом збереглись об'ємні бетонні котловани - шлаконакопичувачі колишніх хімічних підприємств, які нині припинили діяльність та існування. Саме в ці резервуари потрапляє зібране листя, з якого виготовляється компост. Ємності до 5 тис. тонн кожна, а їх 19. Тобто щосезону виробляється до 100 тис. тонн високоякісних органічних добрив, які використовуються для підживлення зелених насаджень у місті, приміській зоні, господарствах.

Останнім часом в місті налагоджено сортування, пресування та пакетування значної частини ТПВ. Практично у чотири рази зменшився обсяг відходів, які вивозяться на міський полігон. Тобто у стільки ж разів знижено потребу в транспорті та моторному паливі. Слід підкреслити, що складування та тимчасове зберігання ТПВ у вигляді пакетів суттєво зменшує екологічну шкоду полігонів - розвіювання дрібних фракцій, виділення фільтрату, викид газу, розмноження шкідливих комах та мікроорганізмів. Окрім того, зпакетовані ТПВ мають нижчу здатність до самозаймання, а сам полігон вже не приваблює гризунів та птахів.

Результати: перш за все, у місті зникло таке сміття, як ПЕТ-пляшки, аджевонистали джерелом прибутків для окремих громадян, підприємців. Якщо на початку 2006 року вартість 1кг цих пляшок була 25 коп., то наприкінці - вже до 1грн.

Гілля - сировина, яка потрапляє на проміжну переробку практично безкоштовно, а здана на деревообробний комбінат щепа коштує 80 грн./м3. Досить вигідний бізнес для тих, хто придбав таку машину.

Якщо раніше восени у період спалювання опалого листя над містом стояв густий, насичений смог, то нині воно ледь встигає осипатись, як „фуражири”, ніби охайні господарі, тут же підмітають вулиці, сквери, майдани, парки, подвір'я. Отримується цінний компост. Він коштує до 100 грн. за тону і користується популярністю у господарників, дачників, озеленювачів території [33].

Фахівці відмічають високу економічну ефективність всіх запроваджених заходів з переробки вторинної сировини. Лише до Фонду охорони навколишнього природного середовища міськвиконкому щороку надходить понад два мільйони гривень. Передбачається, що запровадженні системи роздільного збору ТПВ у повному обсязі, міський бюджет щомісяця додатково отримуватиме ще до 200 тис. грн. Ці кошти будуть витрачені на забезпечення подальшого функціонування системи роздільного збору ТПВ: облаштування майданчиків, сортувальних комплексів, придбання необхідного обладнання, виготовлення контейнерів, оплати найманих працівників.

З наведеного вище аналізу стає очевидним, що головним критерієм ефективності прийнятих управлінських рішень, вжитих на їх виконання заходів, та і в цілому діяльності органів місцевого самоврядування в сфері благоустрою, є конкретний результат, відмінний від того, що вже існує, або такий, який сприяє поліпшенню, розвитку й підвищенню ефективності процесу чи кінцевого продукту/послуги. В свою чергу, розрахунок результативності виконання будь-якої муніципальної програми неможливий без врахування такого показника, як ефективність витрачання бюджетних коштів. Однак загальновідомо, що коли розподіл бюджету відбувається лише на основі функціональної та економічної класифікацій витрат, наприклад, заробітна плата, витратні матеріали, соціальні або капітальні трансферти тощо, він має вигляд форм, заповнених даними щодо основних категорій видатків, але не містить жодної інформації про ціль їх здійснення та потенційний ефект. Тобто така методологія не встановлює чіткого зв'язку між ресурсами, які були витрачені; та результатами, які отримала громадськість. Більше того, такий поділ не дозволяє ні законодавчій, ні виконавчій гілці влади визначити ефективність та результативність профінансованих послуг.

Таким чином, ситуація, розглянута вище, має три основні негативні риси:

1. Посадові особи, які приймають управлінські рішення, не мають достатньої інформації для оцінки рівня задоволення отримувачів послуг, їх доступності, встановлення пріоритетів та відмови від неефективних послуг або зміни способу їх надання;

2. Невизначеність методики розрахунку ефективності надання послугне дозволяє розвивати їх надання на конкурентній основі; іншими словами, оскільки не відстежується та не оцінюється продуктивність / ефективність як співвідношення вартості наданих послуг до суми бюджетних коштів, що були витрачені для надання цих послуг головною метою фінансування стає утримання мережі установ, що історично склалася;

3. Як наслідок, під час бюджетної кризи відбувається пропорційне скорочення фінансування майже всіх установ та організацій.

Враховуючи зазначене, багато країн в останній період стали використовувати методи підготовки бюджетних програм, орієнтовані на соціально значущий результат.

Упродовж останніх двох десятиліть в усіх розвинених країнах програмно-цільовий метод набув популярності як ефективний інструмент бюджетного управління. Після спроб застосовувати різні методи підвищення ефективності управління бюджетними ресурсами, уряди багатьох розвинених країн ще раз переконались у цінності ПЦМ як інструменту для раціонального розподілу бюджетних коштів за різними пріоритетними напрямами.

Програмно-цільовий підхід до вирішення проблем благоустрою міста необхідний, так як без стрункої комплексної системи благоустрою міста неможливо домогтися якихось значимих результатів в забезпеченні комфортних умов для діяльності і відпочинку його мешканців. Важливою є чітка узгодженість дій усіх підприємств і організацій, що забезпечують життєдіяльність і займаються благоустроєм міста. Визначення перспектив благоустрою міста дозволить домогтися зосередження коштів на вирішенні поставлених завдань, а не витрачати кошти на капітальний чи поточний ремонт окремих елементів благоустрою.

2.2 Ступінь реалізації програмно-цільового підходу в управлінській діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова щодо забезпечення благоустрою міста

На даний час основним програмним документом, прийнятим на муніципальному рівні, є “Стратегія розвитку міста Чернігів на 2007-2015 роки”. Робота з її підготовки здійснювалася Міжнародним центром перспективних досліджень „Голос громадськості" у співпраці з Центральноукраїнським регіональним навчальним центром Фундації "Україна-США" за фінансової підтримки Світового банку разом зі спеціалістами структурних підрозділів виконкому міськради.

У аналітично-описовій частині Стратегії дана загальна характеристика терторіальної громади, проаналізоване геополітичне та економіко-географічне положення міста, його природні та інженерно-геологічні умови, стан довкілля, демографічні характеристики станом на 2007 рік.

Територія міста в межах, затверджених Верховною Радою України у липні 1999 року, складає 7856,3 га; 45,5% (3577 га) _ сельбищні території, 62% із яких - мікрорайони і квартали.

Зелені насадження загального користування займають 665,7 га або 21,7 м на людину, що значно вище, ніж рекомендовано - 16 м.

Поряд з факторами, що сприяють розвитку Чернігова, існують фактори, що ускладнюють його. Це, насамперед, наявність об'єктивних обмежень територіального розвитку міста за його межами: на півночі - аеродром, на сході і півдні - р. Десна, на заході - об'їзна автодорога.

Житловий фонд міста (рис. 2.1.) налічує 2 024 багатоквартирних житлових будинків різної форми власності загальною площею 4,2 млн. кв. метрів, з яких :

1 741 житлових будинку комунальної форми власності;

125 ОЖБК;

31 ОСББ;

127 житлових будинків відомчого житлового фонду;

Рисунок 2.1 - Розподіл житлового фонду м. Чернігова між балансоутримувачами

Обслуговування житлового фонду у місті до лютого 2013 року забезпечували підпорядковані управлінню житлово-комунального господарства міської ради шість комунальних підприємств: “Деснянське”, “Новозаводське”, “ЖЕК-2”, “ЖЕК-6”, “ЖЕК-10”, “ЖЕК-13”., об'єднання житлово-будівельних кооперативів та 31 об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Згідно рішення Чернігівської міської ради від 31 травня 2012 року було здійснено реорганізацію комунальних підприємств. Припинили діяльність комунальні підприємства «ЖЕК-2» та «ЖЕК-6» Чернігівської міської ради шляхом їх реорганізації через приєднання відповідно до КП «Деснянське» та КП «ЖЕК-10» Чернігівської міської ради.

Санітарний стан міста Чернігова підтримують спеціалізовані комунальні підприємства міської ради: «АТП-2528», „Зеленбуд”, комунальне шляхо-будівельне підприємство та житлово-експлуатаційні організації міста.

Місто має широко розгалужену дорожню мережу. Загальна протяжність вулиць міста складає 359 км, в тому числі магістральних та доріг загальноміського значення - 35,1 км, вулиць населених пунктів, приєднаних до міста 47 км. Загальна площа шляхової мережі міста - 2,8 млн.кв.м.

Асфальтобетонне покриття мають 238 км доріг (2,1 млн. кв. м.), ґрунтове - 121 км. Приєднані до міста вулиці майже всі мають ґрунтове покриття і потребують негайного благоустрою.

Балансоутримувачем вулично-шляхової мережі міста є комунальне підприємство „Чернігівське міське шляхове управління”. На нього також покладено утримання мережі зливної каналізації, мостів, набережних тощо. Ремонтом та будівництвом доріг займається і комунальне шляхо-будівельне підприємство.

Систему адміністративно-територіального устрою міста складають райони в місті, які утворені з урахуванням історичних, географічних, містобудівних особливостей відповідних територій, чисельності населення і т.і.

В місті працюють органи самоорганізації населення - вуличні та будинкові комітети.

77 вуличних комітетів представляють інтереси більше 60 тис. громадян, які проживають у приватному секторі. Дієву допомогу надають вуличні комітети в питаннях благоустрою та підтриманні належного санітарного стану вулиць приватного сектору забудови міста.

684 будинкових комітетів взяли під свій контроль збереження обладнання житлових будинків, дворових майданчиків, сприяють охороні громадського порядку.

Важливим елементом розробки Стратегічного плану міста Чернігів є аналіз внутрішніх ресурсів громади (сильних та слабких сторін) та аналіз впливу зовнішнього оточення як можливостей та загроз для подальшого розвитку громади (табл. 2.1).

Аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів дозволяє виявити де саме громада має значний потенціал розвитку та сформулювати конкретні завдання та дії (заходи), які потрібно вжити для реалізації цього потенціалу і підсилення конкурентноспроможності міста в цілому. Вони мають суттєвий вплив на визначення пріоритетних напрямків покращення діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова у сфері благоустрою.

Таблиця 2.1. - SWOT-аналіз факторів, які мають вплив на стан благоустрою м. Чернігова

Фактор

Сильні сторони

Слабкі сторони

Територія та навколишнє середовище

1. Сприятливі природно-кліматичні умови та положення міста.

2. Місто має значні рекреаційні ресурси: акваторії та заплавні території рік, парки і сквери, лісопарки, тощо.

3. Існує потужний комплекс унікальних природно-заповідних пам'яток та природних ландшафтів.

4. Достатня водозабезпеченість водами питного та рекреаційного призначення.

1. Зсуви та значна абразія правого берега р. Десни посилюють деформацію русла ріки. Заходи з берегоукріпленняпотребують значних капіталовкладень.

2. Невпорядкованість та забруднення річки Стрижень.

3. Перевантаженість полігону твердих побутових відходів та ставків-накопичувачів промислових відходів.

4. Відсутність сміттє-переробних підприємств та підприємств по утилізації токсичних відходів.

Економічний потенціал

1. Наявність вільних виробничих площ.

2. Наявність розвиненого будівельного комплексу (спеціалізованих будівельних підприємств).

3. Розроблена та затверджена грошова оцінка земель міста.

4. Компактне розміщення території міста.

5. Наявність майданчиків для будівництва в найбільш привабливій центральній частині та нових районах міста.

6. Високий відсоток працездатного населення.

1. Висока енергоємність виробництва.

2. Висока питома вага ввозу проміжних товарів (комплектуючих, сировини) з інших регіонів.

3. Скорочення питомої ваги наукоємних виробництв.

4. Поширення стихійної торгівлі.

5. Застаріла інженерна інфраструктура.

6. Зменшення питомої ваги власних надходжень у структурі загального обсягу доходів бюджету м. Чернігова.

7. Дисбаланс попиту та пропозиції на місцевому ринку праці.

8. Ускладнення працевлаштування молоді, що має вищу освіту на фоні нестачі працівників робочих професій.

9. Не розмежовані землі державної та комунальної власності.

Транспортно-дорожня інфраструктура та зв'язок

1. Розвинута міська пасажирська транспортна мережа.

2. Наявність вантажних транспортних підприємств.

3. Розвинута транспортна мережа (річковий порт, залізнична станція).

4. Наявність спеціалізованих підприємств з утримання доріг.

5. Оновлення рухомого складу міського пасажирського транспорту.

6. Розвиток конкуренції на ринку транспортних послуг.

1. Зношеність до 70% основних фондів підприємств транспорту.

2. Надмірне транспортне навантаження центральної частини міста.

3. Технічна зношеність транспортно-дорожньої інфраструктури.

4. Транспортна "ізольованість" від центральної частини міста мікрорайону "Шерстянка".

Житлово-комунальна інфраструктура

1. Наявність стабільного джерела артезіанської питної води високої якості.

2. Цілодобове водопостачання.

3. Безперебійне забезпечення гарячою водою та теплом населення міста та соціальної сфери.

1. Низький рівень конкуренції у сфері обслуговування житла.

2. Зношеність та аварійність розподільчої інженерної мережі міста.

3. Незадовільний стан доріг, тротуарів, внутрішньо квартальних проїздів.

4. Низька пропускна можливість існуючої зливової мережі, відсутність її в окремих районах міста та відсутність очищення зливових вод.

5. Недостатність місцевих фінансових ресурсів на проведення капітальних ремонтів житлового фонду.

Для якісного планування цілей розвитку територіальної громади проаналізовано взаємозв'язок проблем м. Чернігів з причинами, що призвели до їх виникнення та наслідками, до яких призводить їх не усунення (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Аналіз проблем територіальної громади м. Чернігова

Причина проблеми

Проблема

Наслідки проблеми

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ

· відсутність фінансування

Низька пропускна можливість існуючої зливової мережі, відсутність її в окремих районах міста; відсутність очищення зливових вод

· забруднення річок та навколишнього середовища;

· руйнування покриття доріг;

погіршення умов проживання мешканців та гостей міста;

· відсутність сучасного сміттєпереробного підприємства в місті

Перевантаженість полігону твердих побутових відходів та відсутність сміттєво-переробних підприємств

· погіршення санітарно-епідеміологічного стану міста;

· погіршення екологічного стану міста та прилеглих населених пунктів;

· погіршення стану здоров'я мешканців

· недофінансування утримання та ремонту доріг;

· неякісне виконання робіт;

Незадовільний стан доріг, тротуарів, внутрішньоквартальних проїздів

· зниження безпеки руху автотранспорту та пішоходів;

· погіршення естетичного вигляду міста;

· збільшення шкідливих викидів в атмосферу;

· погіршення стану автотранспортних засобів

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

· низька культура населення;

· безвідповідальне відношення підприємств, розташованих в прибережній смузі, до екологічних проблем;

· відсутність централізованої зливової каналізації;

· застарілі каналізаційні мережі

Забруднення річок Стрижень та Десна

· погіршення санітарно епідеміологічного стану міста;

· погіршення естетичного вигляду та привабливість міста з точки зору туристичного бізнесу

· відсутність у підприємств ефективних систем очищення по переробці та знешкодженню шкідливих викидів у атмосферу (димових газів);

· відсутність потужностей по переробці відходів виробництва (золи)

Наявність шкідливих викидів та накопичення відходів виробництва ТЕЦ

· забруднення атмосферного повітря;

· негативний вплив на здоров'я жителів міста, що мешкають в районі ТЕЦ;

забруднення значних територій та р. Десна

· наявність ставків-накопичувачів рідких токсичних промислових відходів;

· відсутність сучасних підприємств очищення, переробки, знешкодження та утилізації відходів;

обмеженість бюджету;

Екологічне забруднення території рідкими токсичними, побутовими, промисловими відходами та стічними водами

· погіршення якості питної води

· погіршення санітарно-епідеміологічного стану міста;

· погіршення стану здоров'я мешканців

На підставі результатів SWOT-аналізу та аналізу проблем м. Черніговавизначено комплекс Стратегічних цілей,Оперативних цілей та завдань, досягнення та виконання яких забезпечуватиме досягнення сформульованого “Бачення м. Чернігів у майбутньому”. Комплекс цілей у вигляді „дерева цілей” відображає підпорядкованість цілей різного рівня (рис. 2.2.).

На виконання основних цілей та завдань Стратегії розвитку міста Чернігова на сьогоднішній день міською радою прийняті та реалізуються 8 програм:

1. “Програма реконструкції (відновлення) покрівель житлових будинків на 2009-2013 роки”,

2. “Програма відновлення та реконструкції ігрових та дитячих майданчиків на 2009-2014 роки”,

3. “Програма освітлення міста Чернігова на 2012-2016 роки”,

Рисунок 2.2 - Комплекс цілей, спрямованих на реалізацію Стратегічного плану міста Чернігів

4. “Програма організації дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях м. Чернігова на 2008-2014 роки”,

5. “Програма модернізації, ремонту та заміни ліфтів у житловому фонді міста Чернігова на 2008-2015 роки”,

6. “Програма покращання покриття доріг та проїздів у житловій забудові м. Чернігова на 2012-2016 роки”,

7. “Програма охорони тваринного світу, регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами у місті Чернігові на 2011-2015 роки”,

8. “Програма реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Чернігова на 2012-2014 роки”,

Вони покликані забезпечити підвищення рівня надання житлово-комунальних послуг, поліпшення їх якості, підвищення рівня благоустрою міста, забезпечення охорони навколишнього середовища.

Щорічно, основні цілі та завдання діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова у сфері благоустрою відображуються у Програмах соціального та економічного розвитку, які приймаються міською та районними у місті радами. Ці програмні документи містять також і аналіз роботи в цьому напрямку комунальних служб, підприємств міста та відповідних структурних підрозділів районних у місті рад, який буде наведено нижче.

Благоустрій території міста складається з декількох суттєвих блоків проблем, з якими доводиться працювати комунальним службам та підприємствам відповідного спрямування:

благоустрій прибудинкових територій, їх озеленення, встановлення та ремонт дитячих ігрових і спортивних майданчиків;

благоустрій зелених зон, парків і скверів загальноміського користування;

підтримка у належному технічному і санітарному стані об'єктів благоустрою, в тому числі і пам'яток історії та культури;

утримання та відновлення роботи елементів зовнішнього освітлення;

утримання зелених насаджень та озеленення території міста;

прибирання сміття та снігу на загальноміських територіях, прилеглих до підприємств, установ та організацій, внутрішньодворових територіях багатоквартирних житлових будинків;

вивезення та утилізація твердих побутових відходів.

З метою забезпечення системного та комплексного підходу до вирішення цих та інших питань сфери благоустрою міста рішенням 7 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 31 серпня 2006 року затверджені “Правила благоустрою, забезпечення чистоти, порядку утримання і прибирання вуличних, дворових територій, парків, скверів та додержання тиші в громадських місцях м. Чернігова”. В подальшому, відповідними рішеннями сесії міської ради до “Правил благоустрою… м. Чернігова” вносились необхідні зміни та доповнення.

Контроль за дотриманням “Правил благоустрою… м. Чернігова” здійснюють: комунальне підприємство “Дільниця з контролю за благоустроєм міста” міської ради, екологічна інспекція комунального підприємства “АТП-2528”, відділи соціально-економічного розвитку та благоустрою Новозаводської та Деснянської районних у м. Чернігові рад. Працівники цих структурних підрозділів уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до статті 152 Закону України “Про благоустрій населених пунктів України”, які розглядаються на засіданнях адміністративних комісій відповідних рад. Рішенням Чернігівської виконкому міської ради №68 від 18 березня 2013 року посадових осіб комунальних підприємств Чернігівської міської ради: «ЖЕК-10», «ЖЕК-13», «Деснянське» та «Новозаводське» також уповноважено складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 150, 152, 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До переліку посадових осіб вказаним рішенням включено, крім керівників комунальних підприємств, також і майстрів технічної дільниці, які щоденно здійснюють оперативний контроль за станом благоустрою внутрішньобудинкових територій багатоквартирних житлових будинків.

Крім кількості коштів, направлених на відновлення або утримання об'єктів благоустрою, на чому ми зупинимось далі, задоволеності населення рівнем надання послуг та загальним станом благоустрою міста, в аналізі ефективності дії “Правил благоустрою … м. Чернігова”доцільно використовувати і такі статистичні показники, як:

кількість складених адміністративних протоколів та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, за порушення у сфері благоустрою;

кількістьукладених договорів про вивезення сміття, відходів;

кількістьвимог (приписів) про відновлення порушеного благоустрою;

кількістьприписів про припинення або усунення наслідків порушення правил благоустрою.

Показники діяльності адміністративних комісій при виконкомах районних у місті рад (табл. 2.3.). щорічно аналізуються в рамках заслуховування на сесії міської ради звітів про виконання програми економічного і соціального розвитку за попередній рік.

Таблиця 2.3. - Показники діяльності адміністративних комісій при виконкомах Деснянської та Новозаводської районних у місті Чернігові рад

Період

Кількість розглянутих справ

Кількість громадян, на яких накладено штрафи

Загальна сума накладених штрафів (тис. грн.)

Середній розмір штрафу (грн)

2009 рік

1638

820

22,0

26,83

2010 рік

1410

721

254,9

353,54

2011 рік

1313

774

300,8

388,63

2012 рік

740

350

146,97

419,91

Як ми бачимо з наведених даних, із збільшенням у 2010 році сум штрафів кількість правопорушників у сфері благоустрою поступово знижується і становить у 2012 році майже 50% від показника 2010 року. Зріс у 2012 році і відносний показник кількості громадян, до яких у якості санкції за правопорушення застосовано не попередження, а накладення штрафу - з 59% у 2011 році до 78,5 % у 2012 році.

Забезпечення дієвого контролю за дотриманням “Правил благоустрою …м. Чернігова”, особливо у приватному секторі, неможливе без залучення до співпраці з органами місцевого самоврядування органів самоорганізації населення. За безпосередньої участі голів вуличних комітетів лише адміністративною комісією Новозаводської районної у м. Чернігові ради районної ради у 2009 році проведено 59 рейдів по перевірці санітарного стану та благоустрою території району, у 2010 - 37, 2011- 42, 2012 - 54.

Саме завдяки діяльності вуличних комітетів зростають показники укладання та оплати договорів власниками приватних будинків з комунальним підприємством АТП-2528 Чернігівської міської ради на вивезення твердих побутових відходів. Станом на 1 січня 2013 року укладено майже 9 тисяч договорів, що на 3% більше ніж у минулому році.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.