Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)

Умови та засоби реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст. Особливості використання програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій. Аналіз діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення благоустрою.

Рубрика Государство и право
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 06.10.2014
Размер файла 983,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

міністерство освіти і науки україни

чернігівський державних технологічний університет

Кафедра менеджменту та державного управління

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: “Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)”

Студента групи ЗДСВ-111

Спеціальності 8.15010002

“Державна служба” Д.А. Башинського

Чернігів ЧДТУ 2013

Завдання

1. Тема роботи: “Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)”

затверджено наказом по університету від “ 22 квітня 2013 р. № 215-с

2. Термін здачі студентом закінченої роботи “ 27 травня 2013 р.

3. Вихідні дані до магістерської дипломної роботи:Конституція України, Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про благоустрій населених пунктів”, “Про органи самоорганізації населення”,періодичні видання, статистичні дані

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (що належить розробити)

1. Реферат, вступ.

2. Основи управління та розвитку територій

3. Реалізація принципів програмно-цільового підходу в діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою

4. Шляхи удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в сфері благоустрою

5. Висновки, перелік посилань,додатки

5. Перелік графічного матеріалу

1. Таблиця 2.1 - Стан фінансування благоустрою міста та Новозаводського району за 2009-2012 рр.

2. Рисунок 2.1 - Стан фінансування благоустрою міста та Новозаводського району за 2009-2012 роки

3. Рисунок 2.2 - Структура видатків на благоустрій районного у місті бюджету Новозаводського району у м. Чернігові за 2009-2012 роки

Реферат

магістерської роботи на тему: "Програмно-цільовий підхід до удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова)"

Об'єкт дослідження - діяльність органів місцевого самоврядування м. Чернігова з благоустрою міста.

Предмет дослідження - програмно-цільові аспекти удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова).

Метою роботи є дослідження теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій з вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування і сфері благоустрою міста.

Методи дослідження:структурно-функціональний, порівняльний, метод системного аналізу та синтезу, статистичний, формально-логічний, метод спостереження.

Дано характеристику існуючим умовам та засобам реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст. Розглянуто особливості застосування програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій, а також ступінь його реалізації в управлінській діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова щодо забезпечення благоустрою міста.

На основі проведеного аналізу нормативно-правової бази України, результативності впровадження управлінських рішень з благоустрою населених пунктів України, громадської думки мешканців м. Чернігова щодо ефективності діяльності органів місцевого самоврядування в цьому напрямку, розроблено пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання сфери благоустрою міст, перспектив розширення повноважень органів самоорганізації населення у цій сфері, запропоновано, ґрунтуючись на принципах програмно-цільового підходу, практичні заходи для органів місцевого самоврядування м. Чернігова з покращення стану благоустрою міста.

Перелік умовних позначень

ЖКГ - житлово-комунальне господарство;

ЖКП - житлово-комунальні послуги;

ОСББ - об'єднання співвласників багатоповерхових будинків;

ОСН - органи самоорганізації населення;

ЦКП - цільова комплексна програма.

Вступ

Перехід України до ринкової економіки наприкінці ХХ століття викликав кризу управління суспільством. Шлях виходу з неї вбачався у формуванні сучасної й ефективної системи державного управління, що складає основу адміністративної реформи, в ході реалізації якої плануються серйозні зміни у господарській діяльності держави, зокрема у її житлово-комунальній ланці.

Благоустрій - це візитна картка кожного населеного пункту. Стан вулично-дорожньої мережі, освітлення, озеленення та чистота міста - оцінка як місцевої влади, так і громадського впливу. Це показник рівня участі Чернігівської міської громади у вирішенні проблем та перспектив розвитку сфери благоустрою та комунального обслуговування міста.

Недостатня вивченість специфіки регулювання відносин у сфері благоустрою населених пунктів, брак належної уваги відповідних державних органів до вирішення багатьох повсякденних проблем, пов'язаних з функціонуванням цієї сфери, нерідко призводять до таких явищ, які провокують поглиблення антисоціальних проявів у суспільстві, гальмують процеси державотворення. Спостерігається загрозлива тенденція зростання кількості правопорушень у сфері благоустрою, що пояснюється багатьма факторами, насамперед, відсутністю належного контролю, повільною розбудовою державних і громадських інститутів профілактики. Настала гостра необхідність вжиття дієвих заходів для забезпечення неухильного виконання загальнообов'язкових приписів, які діють у цій важливій соціально-економічній галузі. Держава в сучасних умовах, використовуючи можливості органів влади і управління та завдячуючи ініціативам громадськості, починає розвивати цивілізовані відносини у сфері благоустрою населених пунктів.

Водночас стан досліджень суспільних відносин у сфері благоустрою ще не відповідає вимогам сучасності, наявна недостатня їх нормативна урегульованість, відчувається нагальна потреба розробки дієвих підходів до реалізації в Україні адміністративної реформи, завдяки чому можуть бути досягнуті реальні позитивні зміни у сфері благоустрою населених пунктів. Все вищевикладене і обумовлює актуальність теми дослідження.

Метою написання роботи виступає дослідження теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій з вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування і сфері благоустрою міста.

Завданнями написання роботи виступають:

1. Дослідити нормативно-правову базу України у сфері благоустрою.

2. Охарактеризувати існуючі умови та засоби реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст.

3. Розглянути теоретичні засади та особливості застосування програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій

4. Проаналізувати ступінь реалізації програмно-цільового підходу в управлінській діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова щодо забезпечення благоустрою міста.

5. Провести аналіз ефективності впровадження управлінських рішень з благоустрою населених пунктів України.

6. Провести аналіз громадської думки, як критеріюоцінки ефективності діяльності органів місцевого самоврядування м. Чернігова з благоустрою міста.

7. Розробити напрямки удосконалення нормативно-правового регулювання сфери благоустрою міст.

8. Розробити перспективи розширення повноважень органів самоорганізації населення щодо здійснення координаційних та контрольних функцій у сфері благоустрою.

9. Сформувати, ґрунтуючись на принципах програмно-цільового підходу, практичні заходи для органів місцевого самоврядування м. Чернігова з покращення стану благоустрою міста.

Об'єктом дослідження виступає діяльність органів місцевого самоврядування м. Чернігова з благоустрою міста.

Предметом дослідження виступають програмно-цільові аспекти удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою (на прикладі м. Чернігова).

Серйозні практичні кроки, які робляться на шляху вирішення актуальних проблем регулювання відносин у сфері благоустрою населених пунктів, заслуговують належного наукового узагальнення й аналізу. Відповідною теоретичною базою для такого аналітичного осмислення стали наукові праці провідних фахівців з вітчизняної адміністративно-правої науки, зокрема В.Б. Авер'янова, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.І. Остапенка, А.О. Селіванова. Поряд із працями з адміністративного права є наукові розробки у сфері державного управління та місцевого самоврядування В.С. Журавського, С.А. Квітки, В.С. Куйбіди, О.Д. Лазора, В.Я. Малиновського, О.Ф. Фрицького, а також праці з проблем історії та теорії містобудування А.В. Буніна, В.А. Бутягіна, Л.М. Грачової, Іржи Грузи, Генрі Дж. Коуена, Т.Ф. Саваренської.

Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини у сфері забезпечення благоустрою міста та діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою району та міста. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку посилань та додатків.

1. Основи управління та розвитку територій

1.1 Нормативно-правове забезпечення сфери благоустрою в Україні

Вітчизняне законодавство щодо здійснення благоустрою населених пунктів, в більшості випадків, складається із норм, що містяться в різних нормативно-правових актах, що належать до таких галузей права, як земельне, екологічне, містобудівне, господарське, медичне, комунальне тощо. Частина законодавства регулює лише окремі аспекти здійснення благоустрою населених пунктів, що ускладнює застосування його на практиці.

Спеціальним нормативно-правовим актом у зазначеній сфері є Закон України “Про благоустрій населених пунктів”. До набрання його чинності окремі питання, що досліджуються, регулювались переважно такими Законами України, як: “Про місцеві державні адміністрації”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про основи містобудування”, “Про планування та забудову”, “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст”, Земельним кодексом України та ін. Зазначені нормативно-правові акти спрямовані на регулювання діяльності щодо функціонально-територіального розвитку землекористування в населених пунктах. Однак більшість ізних не відбивають вимоги сьогодення [29].

Основним нормативно правовим актом, який визначає основні напрями державної політики щодо благоустрою населених пунктів та шляхи їх реалізації, є Концепція сталого розвитку населених пунктів, затверджена постановою Верховної Ради України у грудні 1999 року. Саме з у рахуванням відповідних положень був прийнятий Закон України “Про благоустрій населених пунктів” [5], який сприяв розробці нових і перегляду раніше прийнятих нормативно-правових актів (які частково регулювали відносин, пов'язані з використанням (розміщенням, утриманням) об'єктів благоустрою, таких як: зелені насадження вулично-дорожньої мережі, зовнішнього освітлення, місць загального користування та відпочинку, кладовищ, санітарної очистки тощо). Тому зазначений нормативно-правовий акт можна вважати основним у регулюванні здійснення благоустрою населених пунктів, так як він визначає правові й організаційні принципи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів, що спрямовані на формування повноцінної життєвої середи в населених пунктах України.

Закон має досить чітку структуру. Основними положеннями законопроекту є визначення термінів, суб'єктів та об`єктів, принципів діяльності, зміст регулювання, державного управління та повноважень владних органів, правовідносини користувачів об'єктів благоустрою, вулично-дорожньої мережі, озеленення, зовнішнього освітлення, санітарної очистки населених пунктів, благоустрою територій та кладовищ, державного і громадського контролю, встановлення відповідальності та вирішення спорів у сфері благоустрою населених пунктів.

Натомість, у законі не визначено сферу дії регулюючих норм. Варто зазначити, що у законі (стаття 4) не визначені ступінь кореляції і межу розподілу регулювання із базовими законами України у цій сфері відносин: “Про місцеві державні адміністрації”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про основи містобудування”, “Про планування і забудову”, Земельним кодексом України. Зокрема, у частині 3 статті 6 законопроекту було наведено, що дія Закону не поширюється на відносини щодо використання та охорони територій та об'єктів історико-культурного призначення, які регулюються відповідним законодавством, а у статті 15 до об'єктів у сфері благоустрою віднесені пам'ятки культурної та історичної спадщини тощо, що й залишилось у статті 2 чинного закону у вигляді “організації належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення”.

Закону бракує, між іншим, норм, які визначають механізми державного регулювання, чітке окреслення процедури реалізації. Зокрема, у статті 25 передбачено проведення благоустрою території багатоквартирного житлового будинку, у разі його приватизації громадянами, співвласниками цього будинку, але не визначено відповідальних осіб при незавершеній приватизації. У статті 37 зазначено, що громадяни можуть на добровільних засадах здійснювати фінансування заходів з благоустрою території мікрорайону, кварталу, вулиці, де вони проживають, але реалії сьогодення приведуть до змушення мешканців до виконання цієї норми закону, незважаючи на фінансовий стан проживаючих у будинку. А положення щодо здійснення громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів громадськими інспекторами, що визначені у статті 41, які діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, повертає нас до часів “народного контролю”. Не визначено зміст відповідальності підприємств, установ та організацій за здійснення затверджених органами місцевого самоврядування заходів із благоустрою, що задекларована у частині 4 статті 24 проекту. Проблемою номер один у більшості міст світу є питання тимчасового розміщення автотранспорту на вулицях, що безпосередньо впливає на екологічний стан мікрорайонів та відпочинок населення. У статті 16 передбачена заборона встановлювати технічні засоби організації дорожнього руху без погодження з органами Державтоінспекції МВС України та влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторизованих плавзасобів у межах території пляжів. Але закриття несанкціонованих стоянок автотранспорту і відповідальності за порушення вимог відповідних знаків дорожнього руху у законі не передбачено. Натомість, включені положення, що ніколи не будуть виконуватись - вигулювати домашніх тварин у не відведених для цього місцях, проводити миття автотранспортних засобів, навіть заборона самовільно висаджувати дерева, кущі тощо.

Таким чином, Закон за формою є актом непрямої дії (рамкового типу), який в своїй основі закріплює загально визнанні положення, спрямовано на певне упорядкування вітчизняного законодавчого поля, але потребує доопрацювання. Реалізація завдань Закону потребує від Кабінету Міністрів України прийняття значної кількості підзаконних актів (додаток А).

Враховуючи наявність значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що виникають при здійсненні благоустрою населених пунктів, проведення їх систематизації можна здійснити за видами таких відносин.

Першу групу нормативно-правових актів складають ті, що визначають коло суб'єктів та їх повноваження у сфері благоустрою населених пунктів, це: Закон України “Про місцеві державні адміністрації”, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закон України “Про органи самоорганізації населення”, Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання Міністерства регіонального розвитку та будівництва”, Постанова КабінетуМіністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України”, Указ Президента України “Про Міністерство охорони здоров'я”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України”, Указ Президента “Питання Державної служби автомобільних доріг України”, Указ Президента “Про Положення про Державний комітет України з водного господарства” [34].

Однак аналіз зазначених нормативно-правових актів вказує на те, що більшість повноважень зазначених суб'єктів дублюється, що фактично створює умови для:

- ігнорування виконання обов'язків окремими суб'єктами;

- підвищеної «зацікавленості» одних суб'єктів до діяльності інших;

- втручання в діяльність тих суб'єктів, що не входять до сфери їх впливу;

- ухилення від виконання обов'язків окремими суб'єктами.

Друга група нормативно-правових актів визначає вимоги щодо розміщення (експлуатації та утримання) об'єктів благоустрою населених пунктів. При чому вони можуть бути як загальні, так і спеціальні.

До загальних в цій групі слід віднести: Закон України “Про Генеральну схему планування території України”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення відновної вартості об'єктів благоустрою”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Методики визначення відновної вартості об'єктів благоустрою”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Положення про порядок конкурсного відбору підприємств з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Порядку про проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів”, Наказ Держжитлокомунгоспу України “Інструкція про порядок проведення ремонту та утримання об'єктів міського благоустрою” [34].

Спеціальні нормативно-правові акти закріплюють вимоги щодо розміщення (експлуатації та утримання) певних зазначених вище об'єктів. Зокрема, щодо зелених насаджень: Закон України “Про насіння та садивний матеріал”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Методики визначення відновної вартості зелених насаджень”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України”.

До спеціальних нормативно-правових актів відносно утримання та поводження з побутовими відходами слід віднести: Закон України “Про відходи”, Постанову Кабінету Міністрів України “Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини”, Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми поводження із твердими побутовими відходами”, Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг із вивезення побутових відходів”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів” [34].

Зазначена група нормативно-правових актів є найбільшою в регулюванні відносин, що досліджуються. Проте норми такого законодавства регулюють відносини, пов'язані із розміщенням (експлуатацією, утриманням, використанням) лише окремої групи об'єкти благоустрою населених пунктів. Тоді, як Закон України “Про благоустрій населених пунктів” встановлює їх більшу кількість, що вказує на необхідність удосконалення чинного законодавства в цьому напряму.

Третя група нормативно-правових актів спрямована на регулювання відносин, пов'язаних зі здійсненням контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

До них належать: Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження Примірного положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів”, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства “Про затвердження положення про громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів” [34].

Відповідне законодавство лише розпочало своє становлення, тому ефективність його застосування викликає сумнів. З огляду на те, що повноваження суб'єктів при здійсненні контролю у сфері благоустрою не дають можливість належним чином впливати на поведінку суб'єктів, що порушують законодавство.

У зв'язку з цим постає питання про необхідність додаткової розробки законодавства в такому напряму.

Умови щодо здійснення благоустрою населених пунктів, встановлюються в законодавстві, які складають четверту групу. До них слід віднести: Закон України “Про охорону атмосферного повітря”, Державні будівельні норми “Планування і забудови міських та сільських поселень”, Наказ Міністерства охорони здоров'я України “Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”, Постанова Кабінету Міністрів України “Про організацію щорічного всеукраїнського конкурсу “Населений пункт найкращого благоустрою та підтримання громадського порядку” [20].

Аналіз зазначеної нормативно-правової бази також указує на існування ряду прогалин у регулюванні відповідних відносин. До таких можна віднести:

- відсутність належної правової регламентації щодо забезпечення всіх аспектів екологічної безпеки в населених пунктах;

- закріплення умов щодо забезпечення раціонального використання територій задля здійснення благоустрою населеного пункту;

- обов'язковість задоволення потреб у благоустрою всіх верств населення різного стану здоров'я та соціального положення [29].

До п'ятої групи можна віднести сукупність нормативно-правових актів, які закріплюють відповідальність суб'єктів за вчинені правопорушення у сфері благоустрою населених пунктів. Це: Закон України “Про благоустрій населених пунктів України”, Закон України “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення усфері містобудування”, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Земельний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Постанова Кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів”.

Дослідження змісту законодавства цієї групи вказує на те, що воно фактично перебуває у стадії становлення, а його норми містяться в різних нормативно-правових актах. Окремі види правопорушень, закріплених в Законі України «Про благоустрій населених пунктів», не знайшли свого розвитку в інших нормативно правових актах, що веде до ускладнення їх застосування на практиці.

Президентом України у липні 2012 року підписано Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо благоустрою населених пунктів”, розроблений Мінрегіоном на виконання Національного плану дій щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій на 2010-2015 роки [7].

Внесення змін до Закону України “Про благоустрій населених пунктів” зумовлено необхідністю його вдосконалення в частині приведення зазначеного Закону у відповідність до вимог чинного законодавства та усунення суперечностей його статей, врахування особливостей утримання об'єктів та окремих елементів благоустрою.

Основні зміни, що вносяться до Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, направлені на:

- чітке розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- врегулювання питань конкурсного відбору підприємств, що здійснюють ремонт та утримання об'єктів благоустрою;

- удосконалення прав та обов'язків у сфері благоустрою власників об'єктів благоустрою, громадян та підприємств;

- поліпшення утримання вулично-дорожньої мережі;

- вдосконалення питань затвердження органами місцевого самоврядування правил благоустрою;

- запровадження дозволу на виконання робіт, що призводять до порушень об'єктів благоустрою.

Також у законопроекті пропонуються відповідні зміни до законів України “Про місцеве самоврядування”, та “Про здійснення державних закупівель” щодо вдосконалення процедури закупівель робіт з утримання об'єктів благоустрою населених пунктів.

Отже, з наведеного аналізу зрозуміло, що наявна нормативно-правова база сфери благоустрою в Україні є досить розгалуженою, охоплює різні напрямки діяльності системи житлово-комунального господарства та містить у собі норми різних галузей права, а тому потребує глибокого порівняльно-кореляційного аналізу з метою визначення дублювань та прогалин, опрацювання шляхів покращення якості та підвищення дієвості законодавства і конкретних пропозицій до розробки відповідних законопроектів. В той же час вона охоплює далеко не всі аспекти такої специфічної діяльності як благоустрій територій, а отже потребує значної роботи щодо систематизації та конкретизації існуючих норм на основі аналізу їх практичного застосування.

1.2 Умови та засоби реалізації основних принципів і завдань благоустрою міст

Благоустрій населених пунктів являє собою сукупність різноманітних видів впорядкування міст, селищ і сіл, що створюють зручні, здорові й культурні умови життя населення. До основних видів благоустрою населених пунктів належать: зовнішнє впорядкування вулиць, площ, набережних і житлових кварталів; транспортне обслуговування населення; водопостачання, освітлення, озеленення, обводнення, телефонізація, радіофікація, очищення міст (в тому числі каналізація) тощо. Рівень благоустрою населених пунктів тісно пов'язується з плануванням та забудовою населеного пункту (див. містобудівництво), з його енергетикою (наявністю і потужністю теплофікації, електрифікації і газифікації) та інженерною підготовкою території.

До об'єктів благоустрою населених пунктів належать:

1. Території загального користування:парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування;

2. Прибудинкові території;

3. Території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4. Території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору [5].

Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального визначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством.

Завданнями благоустрою населених пунктів виступають:

- розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів;

- організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;

- створення умов для реалізації прав суб'єктами у сфері благоустрою населенихпунктів [5].

Елементами благоустрою є:

- покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

- зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

- будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

- засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

- обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

- малі архітектурні форми;

- інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Система благоустрою населених пунктів включає:

- управління у сфері благоустрою населених пунктів;

- визначення суб'єктів та об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів;

- організацію благоустрою населених пунктів;

- стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів;

- фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів;

- здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів;

- встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів [5].

Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є:

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

- підприємства, установи, організації,

- органи самоорганізації населення, громадяни.

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Зокрема, до повноважень місцевих рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:

- затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів, забезпечення їх виконання;

- створення, в разі необхідності, органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

- організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;

- організація місць відпочинку для населення;

- розроблення схем санітарного очищення населених пунктів;

- затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;

- визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою;

- залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

- здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо;

- надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд;

- інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

- визначення місць стоянок транспортних засобів на об'єктах благоустрою населених пунктів, графіків роботи кладовищ, зовнішнього освітлення та санітарного очищення території, термінів проведення робіт з реконструкції та капітального ремонту об'єктів благоустрою;

- визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища [5].

Підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону [5].

Контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог ЗУ “Про благоустрій населених пунктів”, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Громадський контроль здійснюється громадськими інспекторами благоустрою населених пунктів [15].

До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у:

- порушенні встановлених державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів;

- порушенні режиму використання і охорони територій та об'єктів рекреаційного призначення;

- пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об'єктів благоустрою населених пунктів;

- знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів;

- забрудненні (засміченні) території населеного пункту;

- неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо [5].

Проблема підтримки благоустрою в містах, покращення їх санітарного стану є загальною та надзвичайно актуальною. Перед місцевою громадою та органами місцевого самоврядування в процесі управління територіями постійно постають такі проблеми як:

- неналежне утримання об'єктів благоустрою;

- наявність стихійних сміттєзвалищ, розміщення будівельних матеріалів на прибудинковій території, території житлової та громадської забудови;

- відсутність у юридичних осіб договорів на вивезення твердих побутових відходів, складування відходів в непризначених місцях;

- самовільне знищення дерев, кущів, інших зелених насаджень;

- паркування транспорту на територіях зелених зон та майданчиках;

- самостійне розриття твердого покриття доріг та тротуарів, не відновлення благоустрою після проведення земляних та інших ремонтних робіт.

Причинами та умовами виникнення зазначених проблем є недостатнє регулювання відносин у сфері благоустрою, відсутність чіткого нормативного регулювання прав та обов'язків суб'єктів господарювання у сфері благоустрою. Існуючі норми та правила поведінки не забезпечують належним чином утримання об'єктів та елементів благоустрою.

Розв'язання викладених проблем за допомогою ринкових механізмів не уявляється можливим, тому що:

- чинні нормативно-правові акти не регулюють відносини у сфері благоустрою таким чином, щоб забезпечити належний санітарний стан міста, належне утримання та раціональне використання територій, охорону та організацію упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання;

- діючі нормативні акти місцевих рад, що регулюють окремі питання благоустрою, не можуть бути змінені таким чином, щоб включати усі необхідні правила поведінки, які б забезпечували належне санітарне утримання території міста.

Визначені проблеми справляють негативний вплив перш за все на громадян (мешканців та гостей міста), не забезпечують сприятливе для життєдіяльності середовище, у тому числі захист довкілля, належний санітарний стан, збереження об'єктів та елементів благоустрою, зокрема, скидання твердих та рідких відходів на території міста призводить до проникнення отруйних речовин у річки та підземні водні горизонти, які є джерелом питного водопостачання; до загрози виникнення інфекційних захворювань.

Негативний вплив зазначених проблем зазнають також суб'єкти господарювання. Порушення благоустрою призводить до неможливості ефективно здійснювати господарську діяльність. Зокрема, розриття та захаращення доріг, накопичення відходів на дорогах заважають проїзду автомобільного транспорту, сміттєвозів, аварійних та рятувальних машин, діям по утриманню у належному санітарно-технічному стані будівель та споруд, та призводить до їх передчасного руйнування.

Єдиним узагальнюючим нормативно-правовим актом, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою в межах окремої адміністративної-територіальної одиниці мають бути “Правила благоустрою населених пунктів”, які розробляються з урахуванням специфіки саме даної території, її господарських, територіальних, ресурсних та інших особливостей.

Правила розробляються для всіх сіл, селищ, міст органами місцевого самоврядування у відповідності до ЗУ "Про благоустрій населених пунктів" та "Про місцеве самоврядування в Україні" і затверджуються ними у встановленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування в Правилах визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою території населеного пункту для забезпечення створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Цілями регулювання „Правил благоустрою населених пунктів” є створення умов захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності як людини так і суб'єктів господарювання середовища, захисту довкілля, покращання санітарного стану та мікроклімату міста, належне утримання та раціональне використання території міста, охорону об'єктів благоустрою міста, впровадження державної регуляторної політики у сфері благоустрою визначеної території, врегулювання правовідносин між суб'єктами, на яких розповсюджується дія цього регуляторного акта [21].

Альтернативними способами досягнення мети регуляторного акту є:

1. Здійснення контролю за санітарним станом міста, зеленими насадженнями, іншими об'єктами та елементами благоустрою на підставі санітарних норм та інших правил по утриманню міст і населених пунктів.

Цей спосіб не в повній мірі враховує вимоги щодо утримання у належному стані тротуарів, вулиць, доріг, будівель, територій загального користування, зелених насаджень в належному санітарно-технічному стані. Діючі норми та правила певним чином застаріли і не дають змоги використовувати свої права в галузі благоустрою суб'єктам господарювання, міській громаді та окремим мешканцям міста.

Стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачає відповідальність за порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержання правил щодо забезпечення порядку в містах та інших населених пунктах. Однак, вказаною статтею КУпАП не конкретизовано види порушень благоустрою. Відсутність конкретизованих видів порушень благоустрою унеможливлює притягнення осіб, винних у порушенні правил благоустрою, до передбаченої законом відповідальності.

2. Залучення юридичних та фізичних осіб до добровільного вчинення дій, направлених на утримання міста у належному санітарному стані, збереження елементів благоустрою.

Залучення до вказаних дій на добровільній основі не є методом, що забезпечує постійне докладання зусиль до збереження благоустрою міста, оскільки такі дії можуть вчинюватися виключно на добровільній основі. Дія такого способу є неефективною;

3. Постійне приведення території міста у належний стан за рахунок коштів місцевого бюджету.

Вказаний спосіб не може бути прийнятим, оскільки він не забезпечує відповідальне ставлення мешканців міста та суб'єктів господарювання до питань з благоустрою.

Місцевий бюджет не може забезпечити постійне відновлення елементів благоустрою міста власними силами та за власний рахунок.

Таким чином, перевага віддається закріпленню норм та правил поведінки у сфері благоустрою території міста через затвердження місцевою радою “Правил благоустрою населених пунктів”.

Шляхом прийняття цього документу вводяться в дію певні механізми і заходи, які здатні реально забезпечити практичне розв'язання зазначених вище проблем.

За загальними правилами, встановленими Законом України “Про благоустрій населених пунктів”, утримання у належному стані об'єктів благоустрою власними силами або шляхом залучення на конкурсних засадах інших установ, організацій, здійснює балансоутримувач.

Порядок розподілу обов'язків між підприємствами, установами та організаціями і громадянами щодо організації утримання належних їм, закріплених та прилеглих територій у належному санітарно-технічному стані базується на принципі коли кожна особа зобов'язана утримувати у належному стані територію, право користування якої їй надано законним правочином (договором). Утримання може здійснюватися спільно на підставі договору.

На суб'єктів господарювання покладається обов'язок по прибиранню тротуарів та територій, прилеглих до об'єктів благоустрою та виносної торгівлі, громадського харчування.

“Правилами благоустрою населених пунктів” встановлюються заборони щодо вчинення певних дій, що негативно впливають на благоустрій міста: забороняється використовувати не за призначенням контейнери та урни для збору відходів; самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами; засмічувати водні об'єкти та забруднювати водні ресурси; виконувати земляні, будівельні роботи без дозволу, виданого в установленому законодавством порядку; вчиняти дії, що негативно впливають на архітектуру будівель і споруд; вивозити і звалювати у несанкціонованих місцях відходи та влаштовувати звалища; інші заборони.

Таким чином, за порушення правил благоустрою винні особи притягатимуться до відповідальності, встановленої КУпАП, відшкодовуватимуть збитки та суми заподіяної шкоди у порядку та в розмірі, які визначаються чинним законодавством України.

З 21 січня 2010 року вступили в дію зміни до ст. 152 Кодексу про адміністративні порушення, якими передбачено значне збільшення суми штрафів. Для звичайних громадян штраф становить від 340 до 1360 гривень (замість встановленої раніше межі від 51 до 119 гривень), а для посадових осіб - від 840 до 1700 гривень. Причому до категорії посадовців змінами до Закону віднесені також суб'єкти підприємницькоїдіяльності.

У разі прийняття територіальною громадою “Правил благоустрою населених пунктів”, можливість досягнення цілей цього регуляторного акта забезпечується лише за умови добросовісного виконання суб'єктами господарювання та громадянами його вимог.

Зовнішніми факторами, що впливають на дію цього акта, можуть бути наступні:

позитивні:

- відповідальне ставлення суб'єктів господарювання та громадян до збереження об'єктів та елементів благоустрою;

- здійснення будь-якої діяльності з додержанням санітарних та будівельних норм і правил;

негативні:

- не здійснення (недотримання) обов'язків та правил благоустрою власником з утримання об'єктів благоустрою у санітарно-технічному стані;

- відсутність коштів для фінансування робіт з утримання та відновлення об'єктів та елементів благоустрою.

На органи місцевого самоврядування та уповноважених ним осіб,в цьому разі, покладається вчинення дій, пов'язаних з охороною об'єктів та елементів благоустрою, які є в комунальній власності: здійснення постійного контролю за додержанням правил благоустрою та притягненням до відповідальності осіб, винних у порушені правил благоустрою.

Цим регуляторним актом визначаються вимоги, виконання яких не потребує ускладнень. Вониє обов'язковими для громадян та суб'єктів господарювання. Суб'єкти господарювання, громадяни в межах чинного законодавства повинні самостійно обирати шляхи утримання в належному санітарному стані власних або орендованих земельних ділянок та прилеглих до них територій, зелених насаджень, об'єктів благоустрою з найменшими фінансовими витратами.

Необхідною умовою ефективності впровадження цього нормативного документу є високий рівень поінформованості суб'єктів господарювання та фізичних осіб з основних положень акту та систематичне відстеження результативності його дії з метою внесення своєчасних коректив.

Таким чином, серед основних умов та засобів реалізації принципів і завдань благоустрою міст можна назвати чітке дотримання положень Закону України “Про благоустрій населених пунктів” та прийнятих на місцевому рівні “Правил благоустрою населених пунктів”, яке забезпечується системним контролем уповноважених на це органів, активною участю громадян у благоустрої територій та належним рівнем нормативно встановленої відповідальності у цій сфері.

1.3 Особливості використання програмно-цільового підходу в сучасному управлінні розвитком територій

На даний час загальновизнаною є думка, що програмно-цільовий метод служить найважливішим інструментом здійснення державної соціальної та економічної політики розвитку країни та її окремих регіонів поряд з методами прогнозування та індикативного планування. Цільові програми являють собою узгоджені по ресурсах, виконавцях і термінах здійснення комплекси науково-дослідних, дослідно-конструкторських, організаційно-господарських та інших заходів, що забезпечують ефективне вирішення конкретних завдань в галузі державного будівництва, науково-технічного, економічного, інвестиційного, соціально-демографічного, зовнішньоекономічного, культурного, екологічного і регіонального розвитку країни.

Їх найважливішою особливістю є визначення, виходячи з загальногосподарської значущості, економічної і соціальної доцільності складу пріоритетних напрямів розвитку і черговості їх реалізації з урахуванням можливостей фінансування програмних заходів на загальнодержавному, регіональному або місцевому рівнях. Практика показує, що цільові програми можуть бути ефективно використані для управління соціальними та економічними процесами в регіонах.

Програмно-цільовий підхід дозволяє реалізувати нагальну потребу у здійсненні інтеграційних процесів в економіці, обумовлену, з одного боку, зростанням складності, комплексності проблем економічного розвитку, що вимагають для свого рішення ефективних міжгалузевих, міжвідомчих, міжрегіональних взаємодій, і, з іншого - високим ступенем галузевої та територіальної диференціації розвитку продуктивних сил, що доповнюється в умовах переходу до ринкової економіки різноманіттям форм власності.

Даний підхід дає можливість досягнення цілей, що передбачають докорінні зрушення в розвитку економіки і соціальної сфери, перехід до нових станів економічних систем, які не можуть бути досягнуті в процесі реалізації цілей розвитку яких-небудь окремих виробничих, інфраструктурних чи інших елементів регіональних господарських систем. Для цього необхідно забезпечити інтеграцію діяльності або об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів незалежних суб'єктів-учасників програм.

Для програмно-цільового підходу характерно те, що він забезпечує реалізацію одночасно двох типів інтеграції соціально-економічних і науково-технічних процесів: просторової, коли потрібно об'єднати зусилля суб'єктів, що належать до різних галузей, регіонів чи форм власності, і часової, коли потрібно домогтися чіткої послідовності та єдності різних етапів (стадій) загального процесу руху до кінцевої мети, передбаченої програмою.

У вітчизняній економічній теорії програмно-цільове управління нерідко розглядалося тільки як метод планування. Однак основне в програмно-цільовому підході - це органічна єдність чітко структурованої змістовної частини програми з формуванням і використанням організаційного та фінансового механізмів її реалізації, контролем реалізації (останнє є одночасно і елементом активно функціонуючого зворотного зв'язку).

Даний підхід в управлінні (на стадії реалізації прийнятих рішень) виражається у формі концентрації і централізації під впливом єдиного органу оперативного управління всіх ресурсів.

Використання програмно-цільового методу планування передбачає:

- визначення проблеми та формулювання цілей;

- розробку і реалізацію програми, спрямованої на досягнення цілей;

- систематичний контроль за якістю та результатами робіт, передбачених програмою;

- коригування заходів, спрямованих на реалізацію цілей.

Програмно-цільовий підхід до управління знаходиться в тісному зв'язку із плануванням і передбачає складання комплексних програм. Від перспективних планів програма відрізняється, перш за все, більш тривалим періодом часу, протягом якого реалізуються визначені цілі, та орієнтується не на певний вид продукції, а на виконання певних функцій. Програмно-цільовий підхід за своїм змістом покликаний забезпечувати реалізацію в управлінні принципу виділення провідної ланки.

Необхідність розробки програм обумовлюється складністю процедур планування, визначенням найбільш ефективних шляхів і варіантів досягнення ключових цілей плану.

Завданням програмно-цільового підходу до прийняття управлінських рішень виступають підвищення ступеня наукової обґрунтованості управлінських рішень, більш послідовне і повне їх узгодження посилення зв'язку виробничої і планово-управлінської програми.

Програмно-цільовий підхід в управлінні має досить широку область застосування, яка виходить за рамки системи управління підприємством.

Так, програми, розроблені в результаті даного підходу, можуть реалізовуватися, окрім підприємств, на рівні науково-виробничих об'єднань та на рівні держави. На державному рівні виконання ряду цільових програм призвело до формування нових галузей і підгалузей економіки та соціальної сфери.

Основою програмно-цільового підходу до прийняття управлінських рішень є програма.

Під програмою розуміють комплекс заходів, спрямованих на досягнення відповідної мети з урахуванням оптимального використання ресурсів при визначених обмеженнях.

Комплексний характер програми забезпечується шляхом розробки взаємопов'язаних технічних, економічних, соціальних, виробничих, організаційних, науково-технічних та інших заходів.

Комплексні програми виступають організуючим початком виробничо-економічної діяльності господарюючого суб'єкту.

Важливою характеристикою програми є чітке цільове призначення, тобто зазначення мети використання програми.

Для реалізації будь-якої програми вимагаються визначені ресурси: матеріальні, трудові, фінансові - саме тому другою характеристикою програми є кількісне визначення ресурсів для реалізації управлінського рішення як в цілому, так і окремих його підцілей за періодами загального строку здійснення програми. При розрахунку необхідного обсягу ресурсів виникає необхідність прогнозування нормативів з врахуванням науково-технічних досягнень, а також розробки заходів щодо оптимального використання кожного виду ресурсів. У комплексних програмах соціально-економічного розвитку, крім вищевказаних ресурсів, необхідно враховувати природні ресурси, потужність, науковий потенціал тощо.

Третьою характеристикою програми є обмеження ресурсів, що необхідні для реалізації програми.

Останньою характеристикою програми с поділ генеральної програми на певні частини-підпрограми з мстою визначення відповідальних за кожен стан роботи. Комплексний характер програми викликає потребу у здійснені технічних, економічних, правових та інших заходів. Групи цих заходів створюють підпрограми, які, в свою чергу, також складаються із підпрограм нижчого порядку.

Таким чином, обов'язковими рисами програми є наявність сформованих цілей, розрахунок обсягу необхідних ресурсів, облік обмежених ресурсів і розподіл програми на підпрограми відповідно до структури окремого управлінського рішення.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.