Кодифікація земельного законодавства України
Загальні засади і періодизація процесу кодифікації земельного законодавства України. Наслідки прийняття 18 січня 1918 р. Тимчасового земельного закону. Необхідність розробки системи земельно-процесуальних норм для реалізації принципів матеріального права.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.11.2012 |
| Размер файла | 148,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Одним з найважливіших розділів Кодексу є Розділ ІІІ, в якому визначаються права на землю. Встановлено, що суб'єктом права власності на землі державної власності є український народ в особі уповноважених органів державної влади, на землі комунальної власності - територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування, а на землі приватної власності - юридичні і фізичні особи. Передбачено право власності іноземних громадян і іноземних юридичних осіб на землі несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами протягом року підлягають відчуженню (ст.ст. 81, 82 проекту.) Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно міжнародних договорів (ст. 85 проекту).
Діючий Земельний кодекс України вичерпно визначає землі, що перебувають у державній власності.
В ньому встановлені підстави виникнення спільної власності на земельну ділянку. Зокрема передбачено, що право власника земельної ділянки розповсюджується без додаткового узгодження з органами, які мають на це право згідно закону, на простір, що знаходиться над її поверхнею, на висоту і глибину, необхідні для зведення житлових і виробничих будівель і споруд.
Вперше в Кодексі детально визначені правовідносини власників і землекористувачів сусідніх земельних ділянок (Глава 17 - Добросусідство). Передбачено врегулювання проблеми набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю (ст. 119 проекту), що дозволить зняти безліч проблем, пов'язаних із так званими "самозахопленнями".
ЗК ввів нову класифікацію земель за категоріями. Так згідно ст. 19 землі за основним цільовим призначенням мають поділятися на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Встановлено також, що землі кожної категорії земель можуть перебувати у запасі.
Одне із ключових питань - це питання набуття права розпоряджання сільськогосподарськими землями. Принципово важливо, що Кодекс не встановлює верхніх граничних норм площі для сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань. Суттєво розширено коло юридичних осіб, які можуть мати право на сільськогосподарські землі. Виписані норми щодо прав на землю, визначені в Указах Президента України. Врегульовані питання щодо забезпечення прав на землю громадян в господарських товариствах і кооперативах. Встановлено обов'язковість спільного використання земельних ділянок, на яких здійснені поліпшення, які неможливо відокремити, у тому числі меліоративні.
Детально висвітлені у спеціальному розділі питання набуття, обмеження і припинення права на землю. Запроваджується інститут набуття права на земельну ділянку за договором довічного утримання. Визначено порядок передачі земель у власність та надання їх у користування, у тому числі безоплатної, із земель державної і комунальної власності, а також передачі земельних ділянок, серед них сільськогосподарських та інших.
Вперше Глава 16 Кодексу присвячена правовому регулюванню прав на чужі земельні ділянки (сервітутів). Визначені норми щодо обмежень використання земельних ділянок (сервітути), а також режиму використання земель у захисних і охоронних зонах.
Стаття 202 нового ЗК вводить в якості однієї з частин Державного реєстру земель - Поземельну книгу. Поземельна книга є основним державним реєстром земельних ділянок в деяких країнах Західної Європи (Німеччина, Австрія, Швейцарія тощо). На думку провідних вітчизняних науковців, введення в практику реєстрації прав на земельну ділянку за допомогою поземельних книг та вирішення проблеми іпотеки дає можливість залучення довгострокових як іноземних, так і національних інвестицій, що мають сприяти розвитку промислової інфраструктури та будівництва житла.
Як одне із найважливіших принципових положень Кодексу, розглядаються умови припинення і переходу прав на землю, у тому числі - всупереч волі власника земельної ділянки. Визначені також положення щодо вилучення земельних ділянок у випадках суспільної необхідності.
У окремому розділі розглядаються питання регулювання обігу земельних ділянок; купівлі-продажу, викупу, дарування, успадкування, оренди. Визначені особливості обігу сільськогосподарських земель. Встановлено можливість обміну земельних ділянок, у тому числі тих, які орендуються. Суттєво поглиблені і конкретизовані умови набуття права оренди земельних ділянок. Встановлено порядок страхування об'єктів оренди земель. Визначені умови оренди земель для городництва, службових наділів. Встановлено концептуальні засади функціонування інституту іпотеки.
Розділі VI нового Кодексу присвячений регулюванню питань охорони земель. Проект також визначає завдання державного контролю за використанням і охороною земель, державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель (Розділ VII). Зважаючи на те, що питанням плати за землю присвячений окремий кодифікований акт - Закон України "Про плату за землю", [20, с 238.] в ст. 226 ЗК лише зазначається, що використання землі в Україні є платним. Встановлено, що відшкодування заподіяних збитків власникам земель і землекористувачам здійснюється будь-якими суб'єктами, у тому числі державою. Визначено, що втрати сільськогосподарських і лісових угідь компенсуються поряд з відшкодуванням збитків. Встановлено перелік суб'єктів землекористування, які звільняються від відшкодування втрат.
У главі 25 виписані норми щодо вирішення земельних спорів та відповідальності за порушення земельного законодавства. Окремим розділом врегульовані питання щодо дії міжнародних договорів у галузі земельних відносин.
За 18 років реформування земельних відносин в Україні відбулися принципові, докорінні зміни форм власності на землю, максимально розв'язана проблема забезпечення громадян земельними ділянками, введена платність за землекористування, створені передумови для формування ринку земель.
За цей період у сфері земельних відносин прийнято близько 80 законодавчих та інших нормативно-правових актів, якими визначено основні напрями земельної політики держави щодо проблем власності, формування цивілізованого ринку земель, розвитку іпотечного кредитування, удосконалення системи земельних відносин.
З 2006 року ми почали жити в іншій країні - у нас з'явився клас землевласників, якому передано у власність 21,4 млн. гектарів, що становить 51,2% сільськогосподарських земель. Оформлено 5,8 млн. державних актів на право власності на землю, що сягає 90,6% від кількості громадян, які подали заяви на заміну сертифікатів на право на земельну частку (пай).
У результаті реформування створено 23,8 тис. нових агроформувань ринкового типу, серед яких переважають товариства з обмеженою відповідальністю (29,3%) та фермерські господарства (28,3%).
Держава повернула селянинові колись відібране, і таким чином, відновила справедливість. Тепер головне - раціонально і по-господарськи розпорядитися землею. Ефективне і раціональне використання земельних ресурсів, здійснення природоохоронних заходів вимагатиме укрупнення новостворених агроформувань. Ця тенденція до чого простежується вже сьогодні.
Площа переданих в оренду земельних часток (паїв) становить 17,3 млн га. Укладено близько 4,5 млн договорів оренди земельної частки (паю). В основному, як і очікувалося, сільськогосподарські угіддя знаходяться в оренді господарств - правонаступників недержавних сільськогосподарських підприємств. Переважну більшість договорів оренди (понад 60%) укладено строком на 4-5 років без урахування періоду ротації сівозмін, що значно знижує раціональне й ефективне використання земельних ресурсів . Середній розмір орендної плати становить 132,5 грн за гектар.
Включення землі в економічний обіг - вимога сьогодення.
За період проведення земельної реформи на первинному ринку було продано понад 28 тисяч земельних ділянок несільськогосподарського призначення, загальною площею 12,8 тис. гектарів на суму 8 млрд 705 млн гривень. Зазначені кошти спрямовуються на наповнення в основному місцевих бюджетів.
Неоціненний внесок у наповнення бюджетів усіх рівнів дасть запровадження земельних аукціонів, що за нашими розрахунками може щорічно додавати до базового рівня понад 20 млрд гривень. Нині в економічний обіг включені лише землі несільськогосподарського призначення.
Нові економічні відносини передбачають формування ефективного господаря - власника землі. Саме він повинен стати головним у розвитку товарно-грошових відносин та форм господарювання в створеному сприятливому економічному середовищі, забезпеченому відповідною ціновою політикою, стимулюючим оподаткуванням, наданням фінансово-кредитних ресурсів, функціонуванням ринку земель і створення ринкової інфраструктури у цілому.
Особливу роль у реформуванні земельних відносин відіграє державний земельний кадастр, який є інформаційною базою для ефективного управління земельними ресурсами, ведення системи реєстрації, землеустрою, підтримки податкової та інноваційної політики держави, становлення та розвитку ринку землі, обґрунтування розмірів плати за землю.
Суть Концепції кадастрово-реєстраційної системи з інтегрованою базою даних полягає у створенні реєстраційної системи на основі єдиної бази даних державного земельного кадастру, в якій міститься інформація як про земельні ділянки та іншу нерухомість, так і сам реєстр прав, а також індексні карти та кадастрові плани.
Такий підхід дає змогу реалізувати вимогу Президента України щодо запровадження технологічної моделі „єдиного вікна" по обслуговуванню користувачів системи і запобігти дублюванню робіт та інформації, сприятиме економії коштів і часу на створення системи.
Ключова організаційно-правова проблема, яка потребує невідкладного розв'язання, - це створення системи управління землями державної власності. Комунальна власність на землю має бути відокремлена від державної й набути самостійної форми власності. У державній власності повинні перебувати землі, що становлять територіальну базу суверенітету країни, забезпечують її економічний і соціальний розвиток, сталість навколишнього середовища, національну безпеку і оборону, тобто ті землі, які взагалі не можуть бути у власності інших суб'єктів.
Аналізуючи численні порушення земельного законодавства, що мають місце у використанні земель державної власності, напрошується висновок про недосконалість управління ними. В державі законодавчо не визначено конкретного відповідального органу за стан і ефективне використання цих земель. Створення повноцінного і прозорого ринку земель вимагає принципової зміни управління землями державної власності з покладанням відповідальності на один державний орган управління.
Одним з основних механізмів державного управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів є землеустрій. Він охоплює широкий діапазон землевпорядних робіт від делімітації і демаркації державного кордону, розробки загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, встановлення меж адміністративно-територіальних утворень до розробки конкретних проектів територіального устрою населених пунктів, підприємств, організацій і консолідації дрібних земельних ділянок землевласників та землекористувачів з метою створення інвестиційно-привабливого і конкурентоспроможного землекористування.
Але за період земельної реформи землеустрій майже повністю втратив державний характер. А тому, опираючись на Закон України „Про землеустрій", потрібно значно посилити ефективність державної регуляторної політики в галузі землеустрою.
Практично застаріли техніко-економічні обґрунтування території, районне планування, схеми землеустрою як основи наукових підходів до реалізації державної земельної політики в загальній складовій економіки. Переважна більшість територій природно-заповідного фонду, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення не забезпечена документацією із землеустрою. Не визначені наукові підходи до їх змісту та порядку використання, обґрунтування в розміщенні на територіях, кількості земель на перспективу.
Внаслідок недосконалих наукових підходів на сучасному етапі землеустрій фактично звівся до розробки проектів землеустрою з відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Відсутність схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень стала головною причиною хаотичного перерозподілу земельних ресурсів, недотримання узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів, порушення екологічної збалансованості і стабільності агроландшафтів, поглиблення ерозійних процесів.
Незадовільний стан земельних ресурсів щодо їх екологічних і економічних показників свідчить про невідкладну необхідність оптимізації землекористування. Потребує проведення відповідного районування земельний фонд країни, оскільки кожному комплексу природних і господарських об'єктів притаманні свої показники оптимізації. Відсутня класифікація земель за придатністю на принципах екологічної можливості при економічній доцільності.
Організація території сучасних сільськогосподарських підприємств потребує безумовного розв'язання проблем деградованих та інших малопродуктивних земель, які, перебуваючи в приватній власності, не можуть бути віднесеними до орнопридатних і потребують заходів щодо доцільності їх використання.
Державний контроль за використанням та охороною земельних ресурсів - одна зі складових земельної реформи. Його здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи. Аналіз виявлених порушень земельного законодавства свідчить, що понад 60% з них становлять правопорушення, пов'язані із самовільним зайняттям земельних ділянок. Внаслідок держава втрачає значні кошти від несплати земельного податку та орендної плати. Використання земель не за цільовим призначенням становить 12% від загальної кількості виявлених порушень. [35, с 350.]
На виконання плану заходів, затверджених Указом Президента України від 21 листопада 2005 року № 1643, Держкомзем визначено головним розробником 18 та співвиконавцем 29 законів, а також розробником 20 та співвиконавцем 5 нормативно-правових актів Кабінету Міністрів. Одночасно Комітет визначено головним виконавцем понад 20 та співвиконавцем 10 заходів.
Щодо часових вимірів розробки законодавчих актів, то від розробки нормативно-правового акта до його прийняття необхідно подолати непростий шлях - від творчого процесу, який потребує значних затрат часу на його розробку, до погодження із заінтересованими центральними органами виконавчої влади визначеними регламентними нормами, обговорення з громадськістю тощо. Цей період, як показує практика, сягає від півроку до півтора, а іноді і значно більше. Так, законопроекти „Про ринок земель", „Про державний земельний кадастр" не прийняті з часу введення в дію Земельного кодексу України.
Водночас, законодавство України, а це вимога часу, потребує наближення (адаптації) до законодавства європейських країн. При цьому норми законодавства ЄС переважно навіть не перекладені на українську мову і це також обумовлює зволікання з їх прийняттям.
Зрозуміло, що зусиллями центрального апарату Комітету розробити у короткі терміни таку кількість проектів нормативних актів неможливо. Це потребує залучення на тендерній основі науковців, до чого ми вас і закликаємо.
На даний час опрацьовуються зауваження і пропозиції до 10 законодавчих та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, висловлені заінтересованими органами на стадії їх погодження. Зокрема, для громадського обговорення на веб-сайті Комітету винесено низку законопроектів, зокрема, „Про речові права на чужі земельні ділянки", „Про відчуження земельних ділянок права приватної власності для суспільних потреб" та інші. Запрошуємо науковців взяти участь в їх обговоренні.
Необхідно визнати, що робота над законодавчою базою земельних відносин в її застосуванні на практиці та у форматі внесення чисельних змін до різного рівня нормативно-правових актів вимагає напрацювання нової редакції Земельного кодексу України з внесенням у нього тих норм, які розпорошені в інших нормативних актах (кодексах, законах, постановах, положеннях, стандартах). Тобто кодифікації земельного законодавства в єдиному, хоч і зі значною кількістю статей, документі, який буде актом прямої дії у всіх сферах земельних відносин. Робота в цьому напрямі Комітетом вже розпочата.
Усі ці вищезазначені питання, над якими працює Комітет, потребують наукового вивчення та розробки виважених підходів.
Нині найактуальнішими питаннями залишаються :
1. роль науки у формуванні сільськогосподарської земельної власності;
2. прийняття системи нормативних актів щодо регульованого державного обороту земель, гармонійно поєднавши фіскальні заходи із стимулюючими;
3. відміна популістських політичних, неконституційних та незаконних норм Земельного кодексу України щодо мораторію на оборот земель сільськогосподарського призначення;
4. запровадження механізмів упередження укладання недобросовісних угод на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на первинному та вторинному ринках;
5. запровадження прогресивного оподаткування земельних ділянок та нерухомого майна на основі об'єктивного єдиного державного реєстру;
6. відміна будь-яких преференцій щодо плати за землю;
7. запровадження економічних стимулів набуття і реалізації права на землю у випадках здійснення інвестиційних проектів;
8. докорінна зміна існуючих процедур оформлення правовстановлюючих документів на землю та відповідного погодження спеціально на те уповноважених органів;
9. здійснення невідкладних заходів з розмежування земель державної і комунальної власності без застосування надзвичайно затратних та довготривалих технологій.
10. Наука повинна визначитися остаточно з цих та інших проблем.
11. Уже на даний час від науки ми хотіли б отримати відповіді щодо:
12. правового та фінансово-економічного стимулювання оптимізації аграрної структури, запобігання надмірної парцеляції земель сільськогосподарського призначення;
13. запровадження державного моніторингу земель і землекористування як ефективного науково обґрунтованого аналізу їх стану та опрацювання відповідної державної політики;
14. ліквідації безвідповідальності, неузгодженості та протиріч між повноваженнями органів виконавчої влади щодо управління землями державної власності та розпорядження ними;
15. затвердження Державної програми розвитку ринкового земельного ладу в країні на 2006-2016 роки і розробки, відповідно до визначеної державної політики у земельній сфері, нової редакції Земельного кодексу України.
Ці проблеми з ініціативи Держкомзему чи не вперше за 18 років, упродовж яких у країні впроваджується земельна реформа, обговорено на круглому столі „Землеустрій - основа державної земельної політики України". За участю провідних науковців та працівників землевпорядної служби. За підсумками роботи круглого столу прийнято відповідні рекомендації. Роботу якого висвітлено в повному обсязі у першому номері журналу „Землевпорядний вісник".
Переконаний, що спільними зусиллями нам вдасться підняти земельні відносини на новий якісний рівень. Цього чекає від нас суспільство, адже стабільність земельних відносин - це стабільність економіки, стабільність у державі.
кодифікація земельний законодавство право
Висновки
Виходячи з викладених у дипломному проектуванні теоретичних положень та на основі аналізу досвіду кодифікації земельного законодавства в Україні, я дійшов наступних висновків:
Аналіз та узагальнення здобутків вітчизняної наукової думки щодо дослідження і розробки такої важливої форми систематизації законодавства, якою є кодифікація, дає можливість вирішити нагальні проблеми вдосконалення та підвищення ефективності чинного законодавства. Внаслідок кодифікації удосконалюється як форма, так і зміст правової матерії, що завдяки істотним перетворенням набуває ознак єдності і погодженості (як внутрішньої, так і зовнішньої). В процесі кодифікації відбувається якісна переробка діючих юридичних норм, усуваються непогодженості, дублювання, суперечності і прогалини в правовому регулюванні, скасовуються неефективні та застарілі норми. Нормативний матеріал приводиться законодавцем у струнку, внутрішньо узгоджену правову систему. На зміну великому масиву нормативних документів, що діяли раніше, приходить новий, єдиний зведений акт, виданням якого досягається чіткість і ефективність правового регулювання. Тому кодифіковані акти забезпечують довершеність і стабільність стану та розвитку тієї чи іншої галузі законодавства. Найбільш важливими ознаками кодифікаційної діяльності є: 1) зміна змісту правового регулювання; 2) упорядкування діючого законодавства. На відміну від інших форм упорядкування нормативно-правових актів - інкорпорації і консолідації - кодифікаційна діяльність здійснюється на основі оновлення і систематизації правових приписів. Затвердження кодифікованого акта в тій чи іншій сфері державного регулювання фактично означає завершення процесу становлення нової галузі законодавства. Тому кодифіковані акти мають особливе значення для формування галузевої структури законодавства.
У сучасному земельному законодавстві України склалася така ситуація, коли його норми містяться у великому масиві кодифікованих актів, що входять в інші галузі вітчизняного законодавства. Це істотно ускладнює розуміння і застосування земельного законодавства на практиці.
Процес розвитку вітчизняного земельного законодавства поділяється на два етапи: докодифікаційний і кодифікаційний. Докодифікаційний етап брав свій початок з часів становлення та розвитку звичаєвого і писаного права на території України і тривав до моменту прийняття Українською Центральною Радою 18 січня 1918 року Тимчасового земельного закону. Характерними рисами цього етапу є: а) відсутність кодифікованих актів земельного законодавства; б) здійснення регулювання земельних відносин в основному нормами цивільного права. Кодифікаційний етап був започаткований прийняттям Тимчасового земельного закону і триває по сьогоднішній день. Він характеризується наявністю в земельному законодавстві України внутрішньогалузевих і загальногалузевих кодифікованих актів.
Беззупинні зміни характеру земельних відносин, що мали місце в період з 1917 року до 1928 року, обумовили активність ведення кодифікаційних робіт, метою яких було впорядкування і систематизація норм права, що регулювали земельні відносини. Це слід вважати однією з причин формування самостійної галузі земельного права. З прийняттям перших кодифікованих актів закладалися основні принципи формування вітчизняного земельного законодавства, була систематизована значна частина величезного масиву нормативних актів.
Першим кодифікованим актом земельного законодавства України став Тимчасовий земельний закон, прийнятий Українською Центральною Радою 18 січня 1918 року. Цим нормативним актом вперше було кодифіковано інститут користування землею. Першим кодифікованим актом земельного законодавства радянської України був Декрет "Про соціалізацію землі", прийнятий 19 лютого 1918 року. Декрет був комплексним нормативним актом, який впорядкував і систематизував відносини щодо користування землею. Прийняття цих кодифікованих актів стало одним із важливих факторів, які зумовили формування самостійної галузі земельного права.
До нормативних актів, які справили величезний вплив на становлення і подальший розвиток кодифікації вітчизняного земельного законодавства, прийнятих у період з 1917 до 1928 рр., слід віднести Декрети радянської влади "Про землю" і "Про соціалізацію землі", Основний закон про трудове землекористування. Не менш важливою віхою стало прийняття УЦР у 1918 році Тимчасового закону про землю, що, незважаючи на короткий період своєї дії, нарівні з першими декретами радянської влади, став позитивним досвідом у справі кодифікації земельного законодавства України.
Загальногалузева кодифікація земельного законодавства відбулася з прийняттям Земельного кодексу УСРР 1922 року. Однак окремі інститути земельного законодавства (такі як трудове користування землею, трудова оренда землі) були кодифіковані з прийняттям Декрету "Про соціалізацію землі" та Основного закону про трудове землекористування.
Земельний кодекс УСРР 1922 року був фундаментальним нормативним актом. З його прийняттям була створена система супідрядності нормативних актів і, як наслідок, земельне законодавство стало більш ефективно виконувати покладені на нього регулятивні функції, були врегульовані всі земельні відносини, що існували на той час. Основне місце в Кодексі займали положення, які досить повно і докладно врегульовували такі найважливіші інститути, як трудове землекористування, трудова оренда, застосування найманої праці.
З прийняттям Загальних засад землекористування і землевпорядження 1928 року де-юре була закріплена виключна державна власність на землю. Єдиною юридичною підставою використання землі було право землекористування. Подальший розвиток союзного і республіканського законодавства пішов по лінії удосконалювання сформованих у результаті націоналізації землі основних земельно-правових інститутів: права виключної державної власності, права землекористування і його різновидів, правового режиму різних категорій земель, землевпорядження тощо. Загальні засади стали першим загальносоюзним кодифікованим актом земельного законодавства.
Наступний, після Загальних засад 1928 року, фундаментальний кодифікований акт приймається тільки в 1968 році у формі Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік. Основи більш чітко закріпили розподіл земель на категорії, який був введений Загальними засадами, підтвердили заборону оренди землі, введену в 1930 р., врегулювали питання ведення земельного кадастру. Також були закріплені тимчасове і вторинне землекористування, положення охорони земель, що стосуються нового земельноправового порядку відповідальності, а також принцип безоплатності користування землею. На базі й у розвиток Основ у 1970 році був прийнятий новий Земельний кодекс УРСР, що практично цілком відтворив їхні положення.
У 1990 році був прийнятий новий кодифікований акт, що у порівнянні з попереднім земельним законодавством заклав діаметрально протилежні принципи і напрямки розвитку земельних відносин. Цей акт був прийнятий у формі Основ і став провісником початку здійснення сучасної земельної реформи. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про землю проголосили землю народним надбанням, відмовившись від терміна "державна власність на землю". Був введений новий юридичний титул - "володіння", а також відновлене право користування землею на умовах оренди. Це стало причиною більш докладної регламентації гарантій захисту прав і законних інтересів землеволодільців і землекористувачів.
Найсуттєвішим нововведенням Основ слід вважати встановлення платності землекористування. Спеціальний розділ в Основах був відведений регулюванню відносин з охорони земель. Закон виділив нових суб'єктів земельних правовідносин - громадян, що ведуть селянське господарство. Був закріплений зв'язок правового положення нерухомості і земельної ділянки, на якій вона розташована, а також інші нововведення. Закладене в Основах розмаїття земельних відносин, їхня принципова відмінність від попереднього земельного законодавства створили передумови для повернення землі в сферу майнового обороту і, як наслідок, дали поштовх розвитку низки норм земельного законодавства, покликаних регулювати майновий обіг земель.
Відсутність нового загальногалузевого кодифікованого акта, який повинен регулювати земельні відносини, є причиною відсутності в Україні стрункої збалансованої системи супідрядності земельно-правових норм, зводить нанівець розробку і прийняття багатьох законодавчих актів, є підґрунтям цілої низки суперечностей, які містяться у вже прийнятих нормативних документах. В кінцевому підсумку таке становище веде до неузгодженості в управлінні земельними ресурсами, різкого зниження економічної ефективності їх використання, а також негативно позначається на охороні земель.
Вітчизняний досвід створення кодифікованих актів земельного законодавства вказує на те, що такі акти повинні містити повну, логічно і юридично виважену систему земельно-процесуальних норм, що мають забезпечити реалізацію земельних норм матеріального права. Саме системи, бо тільки в єдиному узгодженому між собою вигляді земельно-процесуальні норми є тим важелем, який дає можливість якісно реалізовувати норми матеріального права. Прикладом такого нормативного акта був ЗК УСРР 1922 року. Чинний Земельний кодекс України, проект Земельного кодексу України від 24 травня 2000 року та існуючі альтернативні проекти не містять такої системи.
Внутрішньогалузева кодифікація земельного законодавства, тобто кодифікація законодавства за його інститутами, є одним з пріоритетних варіантів кодифікації земельного законодавства України на сучасному етапі його розвитку. В умовах відсутності нового загальногалузевого кодифікованого акта можливим і доцільним є прийняття "пакету законів" - окремих нормативних актів, які б кодифікували земельне законодавство за його інститутами.
Однією з об'єктивних умов кодифікації земельного законодавства є наявність системного підходу до формування законодавства. Необхідність системного підходу до формування земельного законодавства логічно "випливає" із критерію наукової обґрунтованості кодифікації і полягає: а) у створенні стрункої як зовні, так і внутрішньо погодженої системи нормативних актів, що кореспондують один одному і ґрунтуються на єдиному (базовому) нормативному акті - кодексі; б) у встановленні пріоритетності законопроектів, визначенні критеріїв, відповідно до яких прийняття того чи іншого нормативного акта буде вважатися пріоритетним у відповідній ситуації; в) у створенні стрункої збалансованої системи супідрядності земельно-правових норм.
Однією з причин гальмування земельної реформи є відсутність в Україні концепції розвитку і кодифікації земельного законодавства. Тому існує необхідність створення і прийняття концептуального нормативного акта у формі Основ законодавства чи Закону про основні напрямки і принципи використання і охорони земель. Головними завданнями такого акта будуть: а) визначення державно-правових, економічних, соціальних та організаційних засад забезпечення належної охорони і використання земель в Україні; б) встановлення єдиних принципів та засад реалізації суб'єктами земельних відносин своїх законних прав та обов'язків.
Сучасне земельне законодавство України не є кодифікованим і характеризується наступними рисами: а) значний масив норм діючого Земельного кодексу України та інших законодавчих та підзаконних актів, що повинні регулювати земельні відносини, фактично втратив силу. Формально дію цих норм не скасовано, але вони суперечать чинній Конституції України а також не відповідають вимогам, які висуваються до них сучасною земельною реформою; б) чинна нормативна база складається загалом з підзаконних актів - постанов Кабінету Міністрів України, указів Президента України, відомчих наказів та інструкцій і характеризується відсутністю певної ієрархії нормативних актів, системи супідрядності норм і системи їхньої взаємодії. Це призводить до таких ситуацій, коли важливі кардинальні питання вирішуються на рівні відомчих інструкцій; в) у співвідношенні актів, які видавалися пізніше, з актами, які видавалися раніше, не спостерігається достатньої наступності, у зв'язку з чим іде процес утворення багаторівневого із значними нашаруваннями масиву актів земельного законодавства, часто неузгоджених та таких, що суперечать один одному.
Список використаних джерел
1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст. 141.( Iз останніми змінами, від 08.12.2004)
2. Земельний кодекс України в редакції Закону України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 25. - Ст. 354.
3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3 - 4. - Ст. 27. (Iз останніми змінами, від 15.01.2009)
4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356. (Iз останніми змінами, від 25.12.2008)
5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст.144. . (Iз останніми змінами, від 25.12.2008)
6. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189. (Iз останніми змінами, від 03.06.2008)
7. Кодекс законів України про надра від 27 липня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 36. - Ст. 340. Iз останніми змінами, від 03.06.2008)
8. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року в редакції Закону від 8 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 21. - Ст. 170. (Iз останніми змінами, від 08.02.2006)
9. Закон України "Про економічну самостійність Української РСР" від 3 серпня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 45. - Ст. 602.
10. Закон "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" від 17 жовтня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 45. - Ст. 602.
11. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 20. - Ст. 249. (Закон втратив чинність від 27.04.2007)
12. Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року в редакції Закону від 22 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 14. - Ст. 186; 1993. - № 32. - Ст. 341. (Закон втратив чинність від 19.06.2003)
13. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 41. - Ст. 456. (Iз останніми змінами від 15.01.2009 )
14. Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопад 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 2. - Ст. 5; 1996. - № 37. - Ст. 167. (Iз останніми змінами від 20.05.2008 )
15. Закон України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 року // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1992. - № 18. - Ст. 225. . (Закон втратив чинність від 11.12.2003)
16. Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 20. - Ст. 272. (Iз останніми змінами від 03.03.2005 )
17. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 23. - Ст. 161. (Iз останніми змінами від 11.03.2007)
18. Закон України "Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами" від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 206. - № 46. - Ст. 415.
19. Закон України "Про Конституційний Суд" від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. -№ 49. - Ст. 272. (Iз останніми змінами від 26.06.2008)
20. Закон України "Про плату за землю" від 19 вересня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 45. - Ст. 238. (Iз останніми змінами від 03.06.2008)
21. Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 24. - Ст.170. (Iз останніми змінами від 25.12.2008)
22. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 40. - Ст. 263. (Iз останніми змінами від 09.02.2006)
23. Закон України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 46-47. - Ст. 280. (Iз останніми змінами від 16.09.2008)
24. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 20-21. - Ст. 190. (Iз останніми змінами від 15.01.2009)
25. Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" від 21 вересня 2000 року // Офіційний вісник України. - 2000. - № 43. - Ст. 1817.
26. Закон України "Про меліорацію земель" від 14 січня 2000 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 6. - Ст. 200. (Iз останніми змінами від 09.02.2006)
27. Закон України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. - 2005. - № 20. - Ст. 813. (Iз останніми змінами від 21.12.2008)
28. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 13. - Ст. 65. (Iз останніми змінами від 11.05.2007)
29. Закон України "Про внесення змін до статті 82 Земельного кодексу України" від 10 липня 2003 року // Урядовий кур'єр. - 2004. - 31 липня.
30. Закон України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2006. - № 25. - Ст. 1178.
31. Закон України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року // Голос України. - 2006. - № 129. - 15 липня. (Iз останніми змінами від 25.12.2008)
32. Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 26. - Ст. 1252.
33. Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 23. - Ст. 1014. (Iз останніми змінами від 21.12.2008)
34. Закон України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 349.
35. Закон України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 350. (Iз останніми змінами від 16.09.2008)
36. Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 45. - Ст. 363. (Iз останніми змінами від 08.09.2005)
37. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року // Голос України. - 2004. - № 143. - 3 серпня. (Iз останніми змінами від 15.12.2005)
38. Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 5 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - № 28. - Ст. 1849. (Iз останніми змінами від 15.01.2009)
39. Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 29. - Ст. 367.
40. Закон України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" від 23 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 5-6. - Ст. 46. (Iз останніми змінами від 09.02.2006)
41. Закон України "Про географічні назви" від 31 травня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 27. - Ст. 360.
42. О земле. Декрет СНК РСФСР от 26 (27) октября 1917 г. // СУ РСФСР. - 1917. - № 1. - Ст. 3.
43. Положение о социалистическом землеустройстве и мерах перехода к социалистическому земледелию. Постановление ВЦИК от 14 февраля 1919 г. // СУ РСФСР. - 1919. - № 14. - Ст. 43.
44. Про розподіл земель у тимчасове зрівняльне користування. Постанова Наркомзема УСРР від 6 березня 1919 р. // ЗУ УСРР. - 1919. - № 25. - Ст.271.
45. Сборник декретов, положений, инструкций, циркуляров по земельному вопросу на Украине. С 1 января 1920 г. по 1 августа 1920 г. - Харьков. - 1920. - №1. - С. 5; № 2. - 278 с.
46. О переделах земли. Декрет СНК РСФСР от 30 апреля 1920 г. // СУ РСФСР. - 1920. - № 35. - Ст. 170.
47. О замене продовольственной и сырьевой разверстки натуральным налогом. Декрет ВЦИК РСФСР от 21 марта 1921 г. // СУ РСФСР. - 1921. - № 26. - Ст. 147.
48. Про скорочення продрозверстки на врожай 1920 р. Постанова ВУЦВК від 27 березня 1921 р. // ЗУ УСРР. - 1921. - № 5. - Ст. 142.
49. Про введення в дію Земельного кодексу. Постанова Президії ВУЦВК від 29 листопада 1922 р. // ЗУ УСРР. - 1922. - № 51. - Ст. 750.
50. О введении в действие Земельного кодекса. Постановление ВЦИК от 30 октября 1922 г. // СУ РСФСР. - 1922. - № 68. - Ст. 901.
51. Про затвердження Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК від 16 жовтня 1922 р. // ЗУ УСРР. - 1922. - № 45. - Ст. 664.
52. Про прийняття Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК від 29 листопада 1922 р. // ЗУ УСРР. - № 51. - Ст. 750.
53. Про порядок розгляду земельних спорів. Постанова ВУЦВК від 6 жовтня 1922 року // ЗУ УСРР. - 1922. - № 42. - Ст. 604.
54. Про зміни та доповнення Земельного кодексу УСРР. Постанова ВУЦВК та РНК УСРР // ЗУ УСРР. - 1925. - №31. - Ст. 496.
55. Про перелік законів, скасованих у зв'язку з виданням Земельного кодексу. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 29 вересня 1926 р. // ЗУ УСРР. - 1926. - № 60. - Ст. 395.
56. О порядке введения в действие Основ земельного законодательства Союза ССР и союзных республик. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 4 июня 1969 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1969. - №24. - Ст.214.
57. О признании утратившими силу законодательных актов СССР в связи с введением в действие Основ земельного законодательства Союза ССР и союзных республик. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 30 мая 1969 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1969. - № 23. - Ст.206.
58. Про заборону оренди землі і використання найманої праці в індивідуальних селянських господарствах у районах суцільної колективізації. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР // ЗЗ УСРР. - 1930. - № 11. - Ст. 108.
59. Про затвердження Земельного кодексу Української РСР. Закон УРСР від 8 липня 1970 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1970. - № 29.
60. Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 25 грудня 1970 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971. - № 1.
61. О введении в действие Основ законодательства Союза ССР и союзных республик о земле. Постановление Верховного Совета СССР от 28 февраля 1990 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. - 1990. - № 10. - ст. 130.
62. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1990. - № 34. - Ст. 499.
63. Про земельну реформу. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 г. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 10. - Ст. 120.
64. Про форми власності на землю. Закон України від 30 січня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 18. - Ст. 225.
65. Андрейцев В.І. Сучасна правнича наука та освіта: діалектика реформування методології // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2004. - Вип. 60. - С. 5 - 9.
66. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. - М.: Наука, - 2006. - Т.І. - 569 с.
67. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Наука, 1975. - 429 с.
68. Дембо Л.И. Основные проблемы советского водного законодательства. - Л.: Изд.-во ЛГУ, 1948. - 369 с.
69. Ерофеев Б.В. Земельное право: Учебник для высших юридических учебных заведений. - М.: МЦУПЛ, 1999. - 560 с.
70. Зивс С.Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах. - М.: Госюриздат, 2006. - 324 с.
71. Керимов Д.А. Философские проблемы права. - М.: Наука, 2005. - 473 с.
72. Колбасов О.С. Водное законодательство в СССР. - М.: "Юридическая литература", 1972. - 247 с.
73. Кулинич П.Ф. Джерела земельного права // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. - 424 с.
74. Кулинич П.Ф. Право землекористування. Оренда землі // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2008. - 424 с.
75. Общая теория советского земельного права / Под ред. Аксененка Г.А., Иконицкой И.А., Краснова Н.И. - М.: Наука, 1983. - 523 с.
76. Погрібний О.О. Земельно-процесуальне забезпечення реалізації права на землю // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. - 424 с.
77. Поленина С.В. Теоретические проблемы системы советского законодательства. - М.: Наука, 1979. - 612 с.
78. Российское законодательство Х - ХХ веков. - М.: Наука, 1989. - Т. 7. - 446 с.
79. Семчик В.І. Поняття механізму реалізації права на землю // Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. - 424 с.
80. Індиченко П.Д. Радянське земельне право. - К.: Вища школа, 1971.- 174 с.
81. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. - Харьков: Фирма "Консум", 1998. - 224 с.
82. Юридический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 2007. - 1312 с.
83. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. - К.: Український центр правничих студій, 1999. - 376 с.
84. Скакун О.Ф., Пушкін О.А. Правова система України: час нових звершень // Правова система України: теорія і практика: Тези доповідей і наукових повідомлень Науково-практ. конфер. (Київ, 7-8 жовтня 1993 р.). - К., 1993. - С. 35 - 37.
85. Кулинич П.Ф. Земля і Конституція: Про деякі положення Основного закону щодо землі та дискусії навколо них // Вісник "Фермер України". - 2001. - № 11(32). - С. 4 - 5.
86. Шевченко Я.М., Венецька М.В., Кучеренко І.М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. - 104 с.
87. Кузнєцова Н.С. Зміст права власності // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 309 - 312.
88. Кузнєцова Н.С. Способи набуття і припинення права власності // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - С. 309 - 312.
89. Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. - К.: Істина, 2003. - 448 с.
90. Земельне право: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2001. - 424 с.
91. Земельне право України.: Підручник / За ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 368 с.
92. Земельне право: Підручн. для юрид. інститутів і юрид. факультетів державних університетів / За ред. проф. М.Д. Казанцева. Укр. вид. за ред. канд. юр. наук В.З. Янчука. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 1960. - 32 с.
93. Коссак В.М. Здійснення суб'єктивних прав // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн.1. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 206 - 210.
94. Костенко Ю. Шукати позиції, які б об'єднували... // Урядовий кур'єр. - 1999. - 20 травня. - № 92 - С. 3.
95. Костенко Ю. Кожна країна, яка поважає себе, повинна мати оформлений державний кордон // Урядовий кур'єр. - 1999. - 27 жовтня.
96. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян. Автореф. дис. канд. юрид. наук... 12.00.06 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2005. - 19 с.
97. Коток В.Ф. Конституционно-правовые отношения в социалистических странах // Правоведение. - 1962. - № 1. - С. 41 - 52.
98. Кравченко С.Н. Имущественная ответственность за нарушение природоохранительного законодательства. - Л.: Вища школа, 1979. - 184 с.
99. Краснов Н.И. Правовой режим земель специального назначения. - М.: Госюриздат, 1961. - 215 с.
100. Краснов Н.И. О соотношении земельного и гражданского права при переходе к рыночной экономике // Государство и право. - 1994. - № 7. - С. 53 - 69.
101. Краснов Н.И. Общая характеристика государственного управления земельным фондом в СССР // Общая теория советского земельного права. - М.: Наука, 1983. - С. 209 - 227.
102. Краснов Н.И. Юридический анализ права землепользования в СССР // Право землепользования в СССР и его виды. - М.: Юрид. лит., 1964. - С. 125 - 126.
103. Краснов Н.И. Понятие и особенности правового режима государственного земельного фонда и отдельных категорий земель // Общая теория советского земельного права. - М.: Наука, 1983. - С. 345 - 349.
104. Краснова М.В. Правові аспекти гарантій прав на землю // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2004. - Вип. 58. - С. 99 - 107; Вип. 59. - С. 144 - 148.
105. Краснова М.В. Захист прав на землю // Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2004. - С. 479 - 480.
106. Кривенко Л.Т. Законодавча влада України // Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф. Погорілко: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: А.С.К., 2003. - С. 233 - 303.
Подобные документы
Сутність основних етапів та проблем кодифікації земельного законодавства на сучасному етапі. Розробка ефективних рекомендацій щодо формування і кодифікації нового земельного законодавства України. Розвиток кодифікованих актів земельного законодавства.
дипломная работа [241,0 K], добавлен 23.11.2012Характерні риси кодифікаційного процесу 1922-1929 років, його основні шляхи та етапи. Причини і передумови першої кодифікації законодавства УСРР. Кодифікація цивільного права та в галузях сімейного, земельного, кримінального і адміністративного права.
курсовая работа [44,2 K], добавлен 27.10.2010Поняття і характерні риси кодифікації, її види та особливості. Форми та ознаки кодифікаційних актів. Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України, проблеми упорядкування національного законодавства. Основні напрями кодифікації міжнародного права.
курсовая работа [36,1 K], добавлен 21.11.2013Предмет и правовое регулирование земельного права. Понятие земельного процесса в теории земельного права. Земельно-процессуальные нормы и их виды. Соотношение земельного процесса с гражданским и уголовным процессом. Экологизированные нормы охраны земель.
контрольная работа [19,1 K], добавлен 25.04.2013Технологія ведення державного земельного кадастру. Сучасний стан розвитку автоматизованої системи земельного кадастру України та його роль у організації земельних правовідносин. Мета створення та функціональне призначення системи, переваги її засобів.
курсовая работа [799,5 K], добавлен 19.02.2014Понятие и классификация источников земельного права. Нормативно-правовые акты как основной источник земельного права. Проблемы развития российского земельного законодательства. Передача арендованного земельного участка в субаренду в пределах срока аренды.
контрольная работа [24,7 K], добавлен 27.11.2009Сутність систематизації банківського законодавства України, її головні завдання та причини. Основні етапи та послідовні фази процесу здійснення підготовчих етапів систематизації банківського законодавства: інкорпорація, консолідація та кодифікація.
реферат [24,1 K], добавлен 27.04.2011Дисциплінарна, адміністративна та цивільна відповідальність за порушення земельного законодавства. Кримінально-правова відповідальність за забруднення або псування земель відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля.
реферат [26,8 K], добавлен 03.05.2009Визначення принципів цивільного права (ЦП) України та його співвідношення з засадами цивільного законодавства України (ЦЗУ). Необхідність адаптації цивілістичної концепції, принципів ЦП та засад ЦЗУ до Європейського приватного права на основі DCFR.
статья [24,7 K], добавлен 17.08.2017Контроль за використанням та охороною земель як забезпечення додержання органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Права та обв’язки громадський наглядачів.
реферат [26,7 K], добавлен 05.03.2014
