Боротьба з наркозлочинами: питання теорії і практики

2.1 Сучасний стан наркозлочинності

У кримінології основним предметом вивчення є злочинність, котра являє собою сукупність усіх злочинів, скоєних у певному суспільстві за певний проміжок часу, і яка характеризується кількісними (динаміка, рівень ) і якісними (структура) показниками за допомогою статистично узагальнених даних. Але предметом кримінології є як злочинність у цілому, так і окремі групи (види) злочинів. Отже, можна говорити про кримінологічну характеристику злочинності, окремих груп злочинів та окремих злочинів. Злочинність становить підсумкову сукупність, елементами якої є окремі злочини і злочинці [71, c. 9].

Ми підтримуємо думку тих кримінологів, які вважають, що кримінологічна характеристика - це сукупність статистично значущих показників про злочини, особистість злочинців, що відображують їх кількісно-якісний і структурний стан, а також причини і умови злочинних проявів [72, c. 37].

Одним із найважливіших елементів кримінологічної характеристики усієї злочинності (або той чи іншої групи (виду) злочинів) є її рівень. Ми підтримуємо точку зору, згідно з якою під рівнем злочинності потрібно розуміти кількісну характеристику злочинності у конкретно взятій державі (суспільстві) на конкретну дату або за певний проміжок часу, яка включає в себе кількість скоєних злочинів і кількість осіб, які їх скоїли (абсолютні показники), та коефіцієнти злочинності (відносні показники) [73, c. 64].

Наступний показник, який характеризує злочинність, - її динаміка. Під динамікою злочинності потрібно розуміти зміну її рівня і структури за той чи інший проміжок часу в певному територіальному розрізі. Це комплексне поняття, що характеризує злочинність, як із кількісного, так і з якісного боку. Аналіз динаміки дозволяє встановити тенденції розвитку злочинних проявів у суспільстві.

Ще один показник стану злочинності - структура. Структура злочинності, її якісна характеристика, являє собою частку (питому вагу) і співвідношення різних кримінологічних груп, видів злочинів в їх загальній кількості за певний проміжок часу на певній території [74, c. 120].

Протягом останніх 7 років відмічається стійка тенденція до збільшення кількості злочинів у сфері обігу наркотичних засобів.

Кількість виявлених осіб, які скоїли злочини, пов'язана з кількістю зареєстрованих злочинів. Але є й деякі особливості в обліку виявлених осіб: особи, які вчинили злочини, реєструються лише при розкритті кримінальних діянь, а розкриття злочинів, як відомо, є далеко не повним. Це пояснюється такими чинниками: по-перше, наявністю групової злочинності, коли один злочин вчиняється декількома особами; по-друге, випадками реальної та ідеальної сукупності діянь, коли один правопорушник притягується до кримінальної відповідальності за скоєння декількох злочинів; по-третє, фактами невстановлення всіх осіб, причетних до скоєння виявлених злочинів, коли злочин скоєно в групі. Якщо порівняти за певний період часу кількість зареєстрованих злочинів і кількість осіб, виявлених у зв'язку з їх скоєнням, то простежується тенденція, за якої кількість зареєстрованих злочинних діянь у сфері незаконного наркообігу перевищує кількість осіб, які відображуються у кримінальній статистиці як особи що вчинили ці діяння [75;76].

Найпоширенішими є злочини, пов'язані з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309 Кримінального кодексу України).

Необхідно визнати, що сьогодні Україна належить до тієї невеликої кількості держав, які є не тільки споживачами, але й виробниками та зоною транзиту наркотиків [77].

Слід зауважити, що останніми роками сталися якісні зміни у постачанні і розповсюдженні наркотичних засобів. Аналіз фактів вилучення “важких” наркотиків переконливо свідчить про те, що більшість із них, зокрема героїн, проходять транзитом сухопутними маршрутами з країн Центральної Азії через східні кордони з Російською Федерацією по території нашої держави до західноєвропейських ринків. Певна частина цих наркотиків залишається в Україні, внаслідок чого наркоринок у державі дедалі більше переорієнтовується на наркотичні засоби контрабандного походження.

Якщо ще 2 - 3 роки тому переважна більшість героїну вилучалась у громадян країн Африканського континенту, то нині наркоділками здебільшого є громадяни країн СНД, Пакистану і Афганістану, які безпосередньо організовують канали поставки наркотиків в Україну. Вищезазначене підтверджується виявленням і ліквідацією у 2011 році 94 каналів контрабандного надходження в Україну наркотичних засобів і психотропних речовин. Помітною є тенденція до зростання організованої злочинності у сфері незаконного наркообігу. Вивчення криміногенної ситуації показало, що вживання наркотиків суттєво впливає на погіршення загальної криміногенної ситуації в країні. Аналіз статистичних даних свідчать, що кожний тридцятий злочин в України скоєно наркоманом.

Останнім часом різко збільшується число осіб, які незаконно вживають наркотики, і пропорційно до цього зростає кількість злочинів, вчинених на ґрунті наркоманії. Найбільша кількість наркозалежних осіб 64% була зареєстрована в таких областях, як Дніпропетровська, Донецька, Одеська. Майже 16 % від загального числа тих, хто вживав наркотики, становили неповнолітні. Спостерігається постійне зростання наркологічних захворювань, до того ж частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх за останні десять років збільшилась у 6 - 8 разів, а смертність серед осіб цієї групи зросла у 40 разів. Середній вік хворих на наркоманію становить 26 років і має тенденцію до щорічного омолодження. З огляду на те, що переважна частина наркоманів не доживає до 30 років, можна стверджувати, що ця вікова група не дасть нащадків, тобто не вступить у процес відтворення. У Росії вже постало питання про реальну загрозу безпеці суспільства і держави внаслідок епідемічного поширення наркоманії і формування наркоманії [78, c. 30].

Найскладнішим є питання вірогідності кримінально-статистичних даних у зв'язку з існуванням так званої прихованої (латентної) злочинності [79, c. 51]. Дійсно, під час оцінки статистичної інформації не слід забувати про те, що вона не відображає повністю всіх скоєних у суспільстві злочинів.

Високий рівень латентності злочинів у сфері незаконного наркообігу пояснюється тим, що переважна більшість таких незаконних дій безпосередньо не посягає на законні права та інтереси громадян, а розкрадання наркотичних засобів із державних підприємств значного матеріального збитку не завдають. В основній масі кримінальних справ про незаконні дії з наркотиками потерпілий, як процесуальна фігура, і державні установи, як цивільні позивачі, - відсутні. Заяви та повідомлення про злочини у сфері незаконного наркообігу надходять до правоохоронних органів украй рідко, за винятком заяв керівників підприємств та установ по виробництву та використанню наркотичних засобів у зв'язку з розкраданням або втратою наркотиків. Таку латентність можна назвати “класичною”, тому що, з одного боку, вона може кумулювати всі види латентності, з іншого - вона є специфічною, оскільки об'єднує процеси, які латентні вже за своєю природою, а не внаслідок слабких сторін науки або політичної кон'юнктури [80, c. 25].

Так на думку В.Ф. Оболенцева, особи, що є більш розвинутими інтелектуально, скоюють злочини з більшим періодом латентності. Можна припустити, що високий інтелектуальний рівень злочинця сприяє вдалому приховуванню злочинів. Водночас отримані дані свідчать, що стан сп'яніння, наркотичного чи токсичного збудження перешкоджає раціональній діяльності із забезпечення латентизаціі. Це пояснюється специфічною дією одурманюючих засобів на свідомість. Результатом стає неможливість раціонального планування своїх дій і, як наслідок, прийняття більш ризикованих рішень [81, c. 9].

Визначенню дійсних меж латентності незаконних дій у сфері незаконного наркообігу, та інших злочинів може сприяти опитування населення за допомогою анонімних анкет через місцеву пресу або поштові відділення, через співробітників наркологічних служб, станцій “швидкої допомоги”, токсикологічних, травматологічних пунктів.

Узагалі ж проблематика латентності, у тому числі й методів виявлення латентних злочинів і причетних до їх скоєння осіб, потребує подальшої розробки, нових, більш глибоких досліджень.

Вище ми зауважили, що кримінологічна характеристика тих або інших видів (груп) злочинів включає в себе також дані про особистість злочинця та причини і умови скоєння злочинів. У зв'язку із серйозністю і об'ємністю цих сторін кримінологічної характеристики вони будуть окремо розглянуті в наступних розділах цього дослідження.

2.2 Причини і умови скоєння наркозлочинів

Проблема причин незаконного наркообігу в Україні є однією з актуальних у сучасній кримінології. Вивчення злочинів у сфері незаконного наркообігу та їх регіональних відмінностей - вихідний пункт сучасних кримінологічних досліджень. Між етапом пізнання, оцінкою наркозлочинів та етапом організації боротьби з незаконним наркообігом обов'язковим є етап з'ясування причин і умов скоєння злочинів у цій сфері. Із розвитком практики боротьби із злочинністю і пізнанням її сутності розкриваються нові підходи до розуміння причин, що породжують злочинність.

Звертаючи увагу на різке підвищення рівня наркозлочинності і наркоманії в державі, важливим є питання про розуміння базових причин та умов вживання наркотиків [82]. Результати різноманітних соціологічних досліджень, газетні і журнальні публікації та результати боротьби правоохоронних органів із незаконним наркообігом, дають можливість умовно поділити усі існуючі фактори скоєння наркозлочинів на дві великі групи: об'єктивні і суб'єктивні.

Групу зовнішніх (об'єктивних) факторів складають умови, в яких існує особа, й обставини, що часто від неї не залежать. Це несприятливі економічні і соціальні умови існування, нестабільність у взаєминах між підлітком та його оточенням, недоліки виховання, доступність наркотичних засобів і психотропних речовин тощо.

До групи суб'єктивних факторів можна віднести такі причини, мотиви і умови скоєння злочинів у сфері незаконного наркообігу: мрія про високу економічну забезпеченість, спілкування з наркозалежними особами, позитивне ставлення до алкоголю та наркотиків з боку батьків і найближчого оточення. Основною умовою є психофізіологічні якості особистості.

Аналізуючи феномен злочинів у сфері незаконного наркообігу доцільно відокремити і розглянути загальні фактори, що сприяють розвитку наркозлочинності. На нашу думку, їх доцільно систематизувати таким чином: соціально-політичні; соціально-економічні; духовно-моральні; інформативні; медичні та інші.

Соціально-політичні фактори. Соціально-політична ситуація, що склалася за останні 10 років на більшій частині території колишнього СРСР, а саме: зростання злочинності, поява нових транзитних шляхів тощо, значною мірою впливає на криміногенну ситуацію, пов'язану з незаконним наркообігом. Водночас геополітичне розташування України на новітній карті Європи, наявність спільних кордонів з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та іншими державами, спричиняє використання її території, як зони транзиту наркотиків із країн - виробників. Так, в останні роки Польща, що стала основним виробником амфетамінів у Європі, має значний вплив на наркоситуацію в Україні. Наркозлочинці по обидві сторони кордону намагаються консолідуватись і знайти нові ринки збуту синтетичних наркотиків. Зафіксовано неодноразові факти затримання наркоділків, які розповсюджували кокаїн, привезений із Польщі. Наприклад, у 2011 році працівниками БНОН вилучались амфетаміни польського походження не тільки в прикордонних з Польщею областях, але й на Харківщині, у Хмельницькій, Одеській і Київській областях. Із Угорщини і Словаччини в Україну крім амфетамінів незаконно надходять наркотиковмісні лікарські препарати [83].

Входження в ринкові відносини, збільшення попиту на наркотики і відсутність ефективного механізму протидії їх незаконному обігу створюють умови використання міжнародною наркомафією території України для транспортування наркотиків, у тому числі й важких: героїну і кокаїну. У планах європейських ділків наркобізнесу Україні вже давно відведено важливе місце. Сьогодні реальну загрозу для країни становлять опій і героїн, що виробляються в країнах Південно-Східної Азії, а потім переправляються в Європу. Східні кордони України перетинають шляхи транспортування героїну з країн Центральної Азії до Західної Європи, зокрема, так званий “Шовковий шлях”. Понад 95 % вилученого героїну, що надходить в Україну "Шовковим шляхом" через Росію і Центральну Азію, - афганського походження. Основні маршрути доставки проходять середньоазіатськими країнами колишнього СРСР і через Росію. Узагальнення даних МВС, СБУ, Держмитслужби та Держкомкордону України про контрабанду наркотиків і психотропних речовин свідчить що крім Афганістану, героїн в Україну надходить із Азербайджану, Ірану, Киргизії, Пакистану, Таджикистану, Таїланду, Туреччини, Узбекистану [84]. Темпи наркотизації населення України дають підстави наркоділкам розглядати нашу державу не тільки як транспортну артерію, але і як перспективний ринок збуту наркотиків.

Цьому сприяє розширення зв'язків України з Європейським Союзом і прозорість східних кордонів. У перспективі очікується збереження цієї негативної тенденції, оскільки транспортування наркотиків залізничним і автомобільним транспортом через кордони є більш безпечним і вигідним, ніж перевезення їх літаками міжнародних авіаліній або пересилання поштовими відправленнями, де митна перевірка є більш жорсткою.

Фактори соціально-економічного характеру. Будь-які економічні відносини, незалежно від того, є вони ринковими чи плановими, містять у собі протиріччя, які детермінують злочинність. На злочинність в Україні великий вплив справляють такі прояви системної кризи в економіці, як спад виробництва, затримка заробітної плати, наростання врахованого та прихованого безробіття і т. ін.

Однією з найважливіших умов злочинності слід визнати зниження життєвого рівня більшості населення. Спад економічної активності обумовив появу офіційно визнаного безробіття. Безробітні одержують мізерну грошову допомогу, але у ще гіршому становищі опинилося понад 3 млн. працівників (6,4 %), які фактично втратили роботу, але не зареєструвались як безробітні. Немало й тих, хто офіційно вважається працюючим, але заробітну плату не отримує або отримує таку, що не забезпечує мінімальний прожитковий рівень. Якщо врахувати і цю категорію, то рівень безробіття досягає 7 млн. чол. (13,4 %). Серед безробітних переважають молоді люди, 80% з яких стали безробітними одразу після закінчення навчальних закладів. Навряд чи викликає сумніви припущення, що багато безробітних ідуть у тіньову економіку або кримінальне середовище [80, с. 151].

В Україні існує значна сировинна база для виготовлення наркотичних засобів. Так, промисловим вирощуванням конопель займаються Дніпропетровська, Полтавська, Сумська і Черкаська області. Як наслідок Україна привертає погляди розповсюджувачів наркотиків із країн СНД [85]. Вони залучають до свого злочинного бізнесу сільських жителів, які заготовляють і реалізують макову соломку. А можливість здобути злочинним шляхом доходи, які чесною працею заробити не можна, штовхає сільських мешканців на культивування снотворного маку. Щорічно в Україні виявляються і ліквідуються його посіви на площі 1300 км.кв [86].

Незаконний обіг наркотичних засобів перетворився на комерційну індустрію, яка стала невід'ємною частиною злочинної економіки. Поширення наркотиків уже давно набуло організованих форм, і основна причина розквіту цього злочинного бізнесу полягає в його винятковій прибутковості. Важливо підкреслити, що жодний вид злочинної діяльності не може зрівнятися з наркобізнесом за рівнем прибутків. Незаконний обіг наркотичних засобів, за підрахунками експертів ООН, приносить загальний доход понад 400 млрд. доларів на рік, що становить 8 % від усієї світової торгівлі. Ось чому наркокриміналітет невпинно активізується і в Україні. З появою стабільної гривні сюди почали завозитися важкі наркотики. А відмити "брудні" гроші у нас не становить будь-яких труднощів, бо система контролю за джерелами походження капіталів дуже слабка [85, с. 168]. Цьому також сприяє недосконалість законодавства, регламентуючого діяльність господарських структур, непідготовленість правоохоронних органів до розв'язання даної проблеми, різке збільшення недержавного сектора економіки, в тому числі й у сфері здійснення зовнішньоекономічних операцій, проникнення в легальну економіку ділків “тіньового” бізнесу, інших представників кримінального середовища. При цьому злочинні групи наркоділків не обмежуються локальним рівнем (містом, районом, областю), а мають, як правило, міжрегіональний характер.

Протягом останніх років спостерігається зростання організованих злочинних груп, сформованих на етнічній основі. Деякі етнічні общини, що проживають в Україні, фактично перетворилися на осередки міжнародного наркобізнесу. Їх характерною рисою є забезпечення надходження в Україні більшості контрабандних наркотиків, у першу чергу героїну, гашишу, середньоазіатської марихуани. За останні роки в кількох містах відбулися суди над нігерійцями і пакистанцями, які не тільки ввозили героїн, але й залучили до наркобізнесу своїх українських подруг. В останні дні січня 2011 р. у Києві співробітники СБУ та МВС припинили діяльність злочинного угруповання, котре налагодило канал нелегальної міграції та контрабанди героїну з країн Південно-Західної та Центральної Азії. Нелегалів із цих країн мафія здавна використовує як наркокур'єрів. Кримінальне угруповання очолював громадянин Пакистану, який отримав легальний статус в Україні після одруження з нашою громадянкою. Офіційним бізнесом жінки вважалася торгівля курячими стегенцями на одному з київських ринків. Однак, за даними оперативників, дружина пакистанця активно сприяла незаконній діяльності чоловіка. Саме в її квартирі затримали шістьох нелегалів з Афганістану, Пакистану, Бангладеш і В'єтнаму. У подружжя було вилучено 70 грамів героїну [86, с. 41].

Наступна проблема, на яку необхідно звернути уваги, це традиційне заняття незаконний наркообігом організованих злочинних груп, що склалися з осіб циганської національності. У руках циганських наркогруп концентрується значний капітал, який дозволяє верхнім ланкам формувань та їх оточенню не брати особисту участь у виготовлені та збуті наркотиків. Для забезпечення власної безпеки цигани використовують найманих працівників, часто це особи з числа наркоманів або багатодітні жінки - циганки, яким наше законодавство гарантує незначне покарання, а інколи й безкарність. Наприклад, у м. Беріслав на Херсонщині циганські родини (члени яких не працювали і не мали ніяких легальних джерел існування) на своїх садибах займалися вирощуванням конопель. Кожен циганський «оптовик» співробітничав з 6 - 10 дрібними наркоділерами. А ті розгорнули власну торговельну мережу, утягнувши в неї до сотні наркоманів - молодих хлопців. Викриті постачальники отримали порівняно м'які вироки. Пом'якшувальні обставини в них однакові: у родині - шість - сім дітей, у яких підсудні єдині годувальники [86].

На внутрішній ринок надходять також синтетичні наркотики і амфетоміни вітчизняного виробництва. Зміна форми власності в системі Держкоммедбіопрому й об'єднання «Фармація», скорочення штатів кваліфікованих фахівців із хімії і фармацевтики об'єктивно сприяє виникненню підпільних лабораторій для виготовлення нових типів наркотичних речовин. Характерним прикладом є діяльність злочинних груп талановитих студентів-хіміків, наукових співробітників, які заради матеріального благополуччя створювали лабораторії з виготовлення сильнодіючих синтетичних наркотиків. Це підтверджується і тим, що Службою безпеки України було вилучено при незаконному переміщенні через кордон більше чотирьох тонн прекурсорів для виготовлення синтетичних наркотиків [87]. Поширення наркоманії визначає різкий ріст злочинності.

Духовно-моральні фактори наркозлочинів. Негативні явища і процеси, що відбуваються в економічній і соціальній сферах, негативно впливають і на духовно-моральний стан українського суспільства. Частина людей втратила психологічну стійкість, і, бажаючи бути подалі від лякаючої дійсності, знаходить порятунок у наркотизмі. В середовищі різних категорій населення виникло духовна порожнеча. У молоді, яка краще адаптується до сучасних умов, але водночас відсутні життєві плани через невизначеність у багатьох питаннях близького і далекого майбутнього, це відбувається на фоні різкого зниження життєвого рівня переважної більшості громадян. Як наслідок маємо низьку загальну культуру населення і, передусім, молоді. Звідси - споживацьке ставлення до життя, незацікавленість у духовному зростанні, потяг до так званої масової культури, що ігнорує моральні цінності, насаджує розпусту і насильство. Саморуйнуюча поведінка (у тому числі вживання наркотиків) є невід'ємним елементом цієї субкультури, вона зумовлює конформізм, нездатність подолати вплив референтної групи, де вживають наркотики, легковажність в оцінці ситуації, прагнення до миттєвої утіхи, "все спробувати у житті". Поширеною помилкою є впевненість у тому, що тільки матеріально незабезпечені та нестійкі молоді люди можуть стати наркоманами. Практика показує, що найбільш нездатним до осмисленої організації вільного часу виявляються ті підлітки, чиї батьки знаходяться на верхніх щаблях соціальних сходів, оскільки у них збільшується час навчання та підготовки до дорослого життя. Нездатні до серйозного аналізу ситуації, такі підлітки починають не тільки переймати конкретні недоліки, але й відкидають прогресивні ідеї, здоровий спосіб життя, культуру, правила поведінки тощо.

Трагедія полягає в тім, що нинішня “наркокультура” має фантастичну перспективу. Ментальність нинішнього покоління підлітків визначається “ввідним” для них гаслом “хто не з нами, той проти нас!”. Під цим девізом набирається могутня армія споживачів, де кожен наркоман сьогодні діє як агітатор, пропагандист, що кличе в новий релаксуючий стан. В обласних і районних містах України, відповідно до різного роду опитування, майже 85% молоді спробували наркотик хоча б один раз. Дослідження Харківського НДІ неврології і психіатрії свідчать, що один наркоман за своє недовговічне життя (до 40 років) втягує у вживання наркотиків до 200 осіб [88, c. 127].

Вивченню причин немедичного споживання наркотиків було присвячено низку соціологічних досліджень. Відповідно до даних Українського інституту соціальних досліджень, серед основних причин, що спонукають молодь спробувати наркотик, можна виділити такі: цікавість («було цікаво спробувати») - 52% опитаних; вплив друзів («я був у компанії, коли ми весело проводили час, і мені запропонували "упіймати кайф"») - 37% [89].

Подібні дані було отримано в ході моніторингу поширення наркоманії в середовищі учнівської молоді, проведеного Національним університетом внутрішніх справ. Серед основних причин, що спонукають спробувати наркотик, респонденти назвали: вплив друзів - 64% опитаних; бажання пережити приємні відчуття - 41,3%; цікавість - 42,4%; бажання позбутися прикростей - 34,7%; прагнення стати своїм у компанії - 30,9%.

Дуже часто серед молоді можна почути думку, що ніякої залежності від наркотиків немає. Тобто підлітки рідко коли мають повну інформацію і можливо, біда трапляється саме через її відсутність. Відбувається це тому, що наркотики мають найбільшу привабливість серед тих речовин, які можуть принести задоволення. Вони розслаблюють, допомагають “побачити світ” іншими очима. Саме тому, напевне, їх обирає більшість.

Нерідко бажання вжити наркотичні засоби виникає через міф про те, що вони є ідеальним засобом підвищення сексуальної активності, тому широко використовуються для привернення малознайомого партнера до інтимної близькості, що іноді набуває форми грубого розбещування. Споживачі наркотиків не знають, як правило, що розплата за “кокаїновий секс” настає досить швидко. Підраховано, що серед чоловіків, які вживають кокаїн, 85% - імпотенти.

Інформативні фактори наркозлочинів. Практика свідчить про те, що в країні немає достатньої антинаркотичної пропаганди, але зате є пропаганда наркотиків. Сучасні комунікативні канали інформації, що є важливими складовими сучасної культури суспільства, необхідно визнати детермінантами (прямими або непрямими), котрі схиляють окремих осіб до незаконної діяльності, пов'язаної з наркотичними засобами [90, с. 238]. У засобах масової інформації часто можна почути про регулярне споживання наркотичних засобів “зірками” шоу-бізнесу, спорту, котрі являються кумирами для підлітків. Так само в гонитві за сенсацією або прагненні до завоювання рекламного ринку, деякі ЗМІ пропагують споживання наркотиків як аксесуара сучасного стереотипу поведінки, необхідного засобу зняття стресу або мобілізації творчих чи фізичних сил. Дуже поширеною є пропаганда вживання наркотиків, яка ховається за новими культурними течіями. У всесвітній інформаційній мережі Інтернет можливо не тільки ознайомитися з наркотиками, але й отримати докладну інформацію щодо їх виготовлення, вживання, характеристик тощо [91; 167]. На багатьох сайтах всесвітньої мережі можна зустріти заклик до легалізації «легких» наркотиків. Здебільшого це заклик до легалізації конопель, існує ціле коло сайтів, які закликають легалізувати вживання конопель та пропагують ідеологічно пов'язану з цим субкультуру (Marijuana Web Ring).

Проблема криміногенного впливу ЗМІ на населення, особливо на молодь, стало спеціальним предметом обговорення на ІХ Конгресі ООН з попередження злочинності і поводження з правопорушниками. Рекомендовано сприяти встановленню вищих стандартів початкових матеріалів і відповідальності ЗМІ при створенні умов для їх незалежного функціонування.

Зусилля наркоділків у напрямку створення і розширення попиту на наркотики шляхом використання ЗМІ, про що вже говорилося, спрямовані на залучення до споживання наркотиків неповнолітніх і осіб молодого віку, у тому числі з використанням агентури з наркоманів, безкоштовної для початку роздачі наркотиків у навчальних закладах і т. ін. При цьому треба мати на увазі винятково високу прибутковість наркобізнесу, в якому прибуток доходить до 1000 % на вкладену суму, причому оборот коштів завершується в один-два місяця. Для цілеспрямованого формування «чорного» ринку наркотиків використовується і мережа казино, нічних клубів, барів, контрольованих наркоділками чи взаємодіючими з ними організованими злочинними структурами іншого профілю [92, с.387-388].

Медичні фактори наркозлочинів. Серед осіб, які почали немедичне вживання наркотичних засобів, переважно у віці старше 25 років велику частинку становлять ті, для кого таке вживання стало неусвідомленим з тих чи інших причин. Так, виникненню пристрасті до наркотичних засобів може сприяти бажання лікарів допомогти тим, хто страждає від безсоння і головного болю. Фактично, всі снодійні, заспокійливі і знеболюючі препарати містять у собі барбітурати. Особи, які почали приймати, наприклад, снодійне за рекомендацією лікаря, не усвідомлюють тієї небезпеки, що їм загрожує. Вони постійно збільшують дозу снодійного, бо попередня вже не дає бажаного результату, і такі хворі починають приймати барбітурати не тільки на ніч, а й удень, як заспокійливе, і зрештою потрапляють у фізичну залежність від них. Слід згадати і про те, що наявність у сім'ї важкохворого, змушеного приймати наркотиковмісні лікарські препарати, тягне за собою наркозалежність самого хворого, а інколи сприяє втягуванню у немедичне вживання таких препаратів найближчих родичів.

Відсутні достатньо ефективні методики своєчасного виявлення фактів споживання наркотиків, лікування від наркозалежності, психологічної і соціальної реабілітації хворих. Адже навіть усунення фізіологічної наркозалежності не вирішує справи, якщо не усунуто психологічну залежність, що штовхає на рецидив. Тому повне одужання і реабілітація наркомана настає дуже рідко. В інших випадках вдається домогтися лише тимчасової ремісії.

Однією з проблем, що безпосередньо впливає на наркотизацію населення, є поширення лікарських препаратів на основі “трамадолу”, що за своїм впливом на людський організм не відрізняється від наркотиків і призводить до стійкої залежності. Через останні зміни в нормативних актах МОЗ України безрецептурне розповсюдження лікарських засобів на основі вказаної речовини набуло катастрофічних масштабів і, та фактично, не підпадає ні під ознаки правопорушення, ні під ознаки злочину.

У доповіді Міжнародного комітету з контролю за наркотиками (2002 р., п. 98) відмічається, що в останні роки дані про витік фармацевтичних препаратів, які містять наркотичні засоби, із каналів законного розподілення були одержані з десяти держав, у тому числі й з України. Незважаючи на це, в Наказі МОЗ України від 14 травня 2003 р. № 210 пропонується дозволити безрецептне розповсюдження лікарських препаратів, що містять кодеїн, ефедрин та псевдоефедрин, що може призвести до ситуації, яка вплине на наркотизацію населення таким же чином, як і безрецептний відпуск “трамадолу”. Сьогодні наркоділки активно використовують названі лікарські засоби для виготовлення синтетичних наркотиків в умовах підпільних нарколабораторій.

Кожен медичний заклад, навіть фельдшерський пункт у сільській місцевості, має наркотиковмісні лікарські препарати для обслуговування населення. Один із найпоширеніших препаратів такої дії - морфін, менш поширений - фентаніл. Недостатній контроль та облік цих препаратів, порушення певних правил їх використання сприяє скоєнню злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів. Прикладом є махінації з наркотичними препаратами у Тростянецькому районному територіальному медоб'єднанні, виявлені контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області. Зіставивши звіти про рух медикаментів, історії хвороб і амбулаторні картки, ревізори знайшли розбіжності. У 226 випадках чергові медсестри в журналах обліку вказували введення хворим препаратів, що містять наркотичні речовини. Причому відповідними записами в історіях хвороб і амбулаторних картках ці факти не підтверджувалися. Особливо багато "ін'єкцій" припадало на онкологічні відділення. Так, безпідставно списали близько двох тисяч ампул наркотиків, у тому числі морфіну, омнопону і фентанілу. Керівництво лікарні не контролювало ситуацію. Більшість згаданих препаратів відпускається за документами суворої звітності і під контролем Мінохорони здоров'я [93].

2.3 Типологія наркозлочинців

Проблема типології та класифікації в тому або іншому аспекті порушувалася багатьма кримінологами, причому на актуальність цієї проблеми вказував ще Ч. Ломброзо. Залишається вона й на сьогоднішній день. Дослідженню цієї проблеми присвятили свої роботи такі науковці-кримінологи, як А.І. Алексєєв, Ю.М. Антонян, Ю.Д. Блувштейн, А.П. Закарлюк, А.Ф. Зелінський, А.І. Долгова, І.І. Карпець, В.Н. Кудрявцев, А.Б. Сахаров, В.Д. Філімонов та інші.

Логічна операція розподілу об'єкта на певну сукупність груп, об'єднаних спільними ознаками, набула значного поширення в кримінологічній науці. Специфіка об'єкта кримінологічних досліджень дає можливість будувати класифікацію за істотними ознаками (типологією), а також структурувати явища, що вивчаються у відповідності з класами, видами тощо.

Під класифікацією розуміється розподіл предметів, явищ на класи, котрий проведено таким чином, що кожний клас займає відносно інших класів точно установлене місце [94, c. 59]. Класифікація особистості здійснюється, виходячи з умов формальної логіки. Цю дію необхідно проводити з урахуванням таких методів теорії пізнання, як системний підхід до вивчення окремих об'єктів і явищ, висування гіпотез, моделювання [33, c. 97].

Проаналізувавши запропоновані різними авторами типології, можна зробити висновок про те, що кожна точка зору сприяє збільшенню наукового багажу з означеної проблеми. Але необхідно також відзначити, що деякі відмінності в структуризації об'єкта спостерігаються і в тих випадках, коли автори обирають тотожні структуротворчі критерії. Як правило, такі відмінності стосуються місцезнаходження кордонів між двома суміжними типами. Крім того, можна зробити висновок про те, що відмінності в наявних типологіях і класифікаціях можуть бути зумовлені різницею в підходах дослідників до питань термінології.

Ю.А. Алфьоров, Е.В. Середа, В.Г. Козуля та інші розглядають проблеми типології Наркозалежних злочинців. Вони виділили категорії наркоманів за ступенем деградації особистості, та за психолого-психіатричними ознаками [96, с. 46-54]. Наркозалежних злочинців диференціюють за ступенем деградації особистості та за психолого-психіатричними ознаками. При цьому вказуються фактори, що детермінують їх поведінку.

Заслуговує на увагу типологія наркозлочинців-підлітків, запропонована А.Є. Лічко. Серед цієї категорії осіб він виділяє гіпертимний тип, циклоїдний тип, істероїдний тип, лабільний тип, астено-невротичний тип, сенситивний тип, психастенічний тип, шизоїдний тип, нестійкий тип, конформний тип [97].

Єдину характеристику особистості злочинця навряд чи можна скласти. Необхідно відокремити осіб, які скоюють злочини у сфері незаконного наркообіку для збагачення (наркобізнес), та осіб, які роблять те ж саме з метою забезпечити себе наркотиками [98].

Найбільш детально особистісні типи злочинців у сфері незаконного наркообігу, описує Ю.Г. Пономаренко:

«1. Особи, які скоюють злочини у сфері незаконного наркообігу з метою збагачення. До них відносяться:

а) Виробники наркотичних засобів (20%). Перш за все в дану категорію можуть входити особи, що вирощують рослини, які містять у собі наркотики. Як правило, їх особистісні риси не пов'язані з криміналізацією, а примикають до середніх характеристик жителів окремої місцевості. Серед цих осіб висока частка похилих людей і матерів, які виховують дітей без чоловіка. В основному вони орієнтовані на підтримку, за допомогою нелегальних доходів, нормального рівня прожиття, задоволення потреб.

В дану групу можуть входити також висококваліфіковані спеціалісти - хіміки, фармацевти, співробітники підприємств, робота яких пов'язана з наркотичними засобами або сировиною.

б) Скупники-оптовики (1%) очолюють організовані групи, що здійснюють незаконну скупку і реалізацію сировини, готової продукції великими партіями. Як правило, їм властива вища злочинна авторитетність, заснована на злочинному досвіді, матеріальних засобах і особистих якостях. Для них характерна жорстокість, організаційні здібності, уміння підкорити собі іншого, впевненість у власній перевазі, мотивації панування, відсутність здатності до співпереживання. Ці особи орієнтовані на одержання прибутку і надприбутку, вони мають великі зв'язки в злочинному світі, з ділками - виробниками наркотиків. Вони безпосередньо самі не займається скупкою або реалізацією наркотиків, а лише контролюють, фінансують операції, стежать за витратами.

в) Збувальники-професіонали (10%) також орієнтовані на користь - збагачення. З цією категорією учасників незаконного наркообігу тісно пов'язані особи, які займаються залученням до вживання наркотиків та часто поєднують цю функцію зі збутом. Для них характерні спритність, напористість, уміння знаходити і переконувати «клієнта».

Як правило скупники - оптовики та збувальники - професіонали не є наркоманами і мають постійний прибуток від такої діяльності. Вони, ухиляються від суспільно-корисної праці, живуть невідповідно до своїх достатків. Контакти з постачальниками підтримують через посланців або поштою , використовуючи при цьому певні умовності.

г) Перевізники (19%) - це дрібні збувальники і перекупники, яких використовують оптовики. Перевізниками нерідко є випадкові особи з-поміж знайомих і родичів, які працюють на залізничному і повітряному транспорті.

д) Контрабандисти (1%) - це, як правило це чоловіки, мають середню-спеціальну або вищу освіту, ніде не працюють. Займаються контрабандою наркотичних засобів для збагачення. Характеризуються комунікабельністю, енергійністю, ризикованістю, витримкою.

е) Змішаний тип включає в себе осіб, які сполучають різні вищевказані рольові функції. Проведене нами дослідження свідчить, що даний тип особистості злочинця зустрічається у 49 % випадків.

2. Особи, які скоюють злочини у сфері незаконного наркообігу з метою забезпечити себе наркотиками. До них відносяться:

а) Споживачі наркотиків (66%) - це особи, які нерегулярно, епізодично вживають наркотики. Нерегулярно вживають наркотики частіше за все молоді люди (учні загальноосвітніх і спеціальних шкіл), чоловічої статі. Вони характеризуються відсутністю достатньої волі, піддаються впливу, легко вступають у контакт з наркоманами, починають вживати наркотики через цікавість, бажання відзначитись. Деякі з них схильні до скоєння правопорушень.

б) Наркомани (34%) - це хворі люди, вони мляві, малорухомі, вкрай виснажені, мало цікавляться їжею. Це соціально деградуючі особи, вільний час вони проводять у пошуках наркотиків або грошей на їх придбання. Вони намагаються як найдешевше придбати наркотик або сировину для його виготовлення, частину якого вживають самі, а частину збувають одержуючи від продажу кошти для придбання наступної дози наркотику або сировини. Таким чином, аналізований тип злочинця збуває наркотики з метою задоволення своїх потреб.» [99, с. 109-111]

Як бачимо кожна з названих категорій відрізняється від іншої своїми психологічними особливостями, своєю поведінкою. Знаючи ці особливості осіб, що відносяться до певної категорії в деякій мірі можна спрогнозувати їх дії в тій чи іншій ситуації. Відповідно можна внести організаційні і тактичні корективи. Головна задача в цьому плані спрацювати так, щоб об'єкти оперативного інтересу і гадки не мали, що за ними спостерігають.

Однак врахування особливостей поведінки лише окремої людини буде явно недостатньо. Адже це не квартирний злодій і не маніяк-вбивця, які у своїй діяльності можуть бути не пов'язані з іншими злочинцями. Особи які скоюють наркозлочини, як правило зв'язані один з одним стійкими зв'язками. Власне спостереження і ведеться для отримання інформації про ці зв'язки. Так один наркоман в пошуках необхідного препарату може вивести на декілька збувальників. Ті у свою чергу пов'язані з виробниками, постачальниками, контрабандистами тощо. Тобто для вдалої організації боротьби з наркозлочинністю треба володіти знаннями не тільки про психологічні особливості поведінки однієї спостерігаємої особи, а і її потенційних зв'язків по наркобізнесу, особливості взаємовідносин між ними.

Що до наркобізнесу на сучасному етапі Д.Й. Никифорчук зазначає наступне: «Аналіз стану наркобізнесу в Україні свідчить щодо продовження формування злочинних угруповань (об'єднань), які за аналогією, із зарубіжними, на нашу думку, слід розглядати як організовані формування мафії. Мафія - 1) таємна терористична організація, яка виникла наприкінці ХVІІІ ст. і досі існує в Італії. Організація використовує методи насильства, терору, шантажу і має розгалужену структуру, зв'язки з поліцією, чиновниками, судовими і урядовими колами ХХ ст. Таку назву отримали подібні організації і в інших країнах; 2) організовані бандитські угруповання, які зрослися з правоохоронними структурами і які таємно діють, ураховуючи свої інтереси. Мафія має такі ознаки: а) високий рівень організації; б) сувору ієрархію; в) проникнення в органи державної влади на всіх рівнях; г) опанування “тіньової” сфери економіки; д) наявність власних нормативних приписів; е) усталені форми взаємозв'язків як всередині об'єднання, так і за його межами; є) застосування шантажу, залякування, підкупу. Їм властиві всі ознаки організованої злочинності: стабільна корислива діяльність (спрямованість), що має як міжрегіональний, так і міжнародний характер, складна ієрархічна структура і механізм управління, відносно велика чисельність, глибока конспірація, наявність власної розвідки, зовнішні, у тому числі й корупційні зв'язки, прагнення до монопольного розподілу свого впливу. [100]

О.Ф. Дудар визначає, що за структурою вітчизняна наркомафія складається з трьох частин, що представляють собою класичну піраміду.. До першої складової входять роздрібні торговці, загальна чисельність яких становить кілька тисяч осіб. До другої частини - середні оптовики і перевізники з “групами охорони” товару під час транспортування і торговці на місцях. Третя частина - верхній ешелон, що сам, як правило, не має ніякої безпосередньої справи з наркотиками. Його завдання - планування операцій, їх проведення, “відмивання” отриманих коштів та їх розподіл. Особливість її структури в тому, що через зрозумілі причини вона не може бути лише “українською мафією” в етнічному сенсі цього поняття.

«До характерних кримінологічних ознак організованих злочинних угруповань, що займаються наркобізнесом, відносять:

високий ступінь організованості, який включає наявність керівного ядра (лідера), диференціацію функцій виконавців усередині угруповання;