Боротьба з наркозлочинами: питання теорії і практики
Поняття та види наркозлочинів. Сутність боротьби з ними, основні поняття та структура правового механізму протидії наркозлочиності. Сучасний стан криміналістичної обстановки. Способи попередження злочинів в цій сфері, їх види та особливості профілактики.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.12.2014 |
| Размер файла | 151,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
жорстку дисципліну, дотримання конспірації, безперечне підпорядкування чітко регламентованим правилам ієрархічних стосунків усередині групи;
наявність прагнення мати зв'язки з корумпованими представниками адміністрації, правоохоронних органів, держпідприємствами і комерційними структурами, які використовуються для прикриття злочинної діяльності, “відмивання” (легалізації) отриманих прибутків;
тісний зв'язок керівників груп з кримінальним середовищем. Така консолідація вигідна тому, що особи з кримінального середовища виконують функції забезпечення діяльності групи (захист від рекету, розправа з конкурентами і членами групи, які намагаються припинити злочинну діяльність і т.п.), а ділки наркобізнесу відраховують їм певний відсоток прибутку від незаконних операцій з наркотиками;
використання коштів та засобів, одержуваних за збут наркотиків, для організації протидії роботі правоохоронних органів (підкуп, шантаж, дезинформація, здійснення розвідувальних заходів, а також контрзаходів, які перешкоджають проникненню в угруповання оперативних працівників);
ретельне планування злочинів і підготовка до їх вчинення;
залучення до злочинних угруповань представників нетрадиційних для злочинного середовища прошарків суспільства - вчених, інженерів, лікарів, викладачів і т.п.» [101]
Організовані злочинні угруповання, які вчиняють злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, мають власних фінансистів, банкірів, юристів, експертів-логіків, фахівців з оптової і роздрібної торгівлі. Інші члени угруповання виконують спеціалізовані функції. Це вербувальники, фінансові радники, фахівці з контрактів, покупці, збувальники, перевізники, а також розкрадачі.
Як уже зазначалося, високий ступінь організованості, жорстка дисципліна і конспірація осіб, причетних до наркобізнесу, включає диференціацію функцій виконавців усередині угруповання.
Крім аналізу внутрішньої структури організованих спільнот, що займаються наркобізнесом. О.Ф. Дудар наводить власну типологію злочинців у зазначеній сфері.
Так, організатори злочинних угруповань - особи, які організують і керують діяльністю груп з придбання, виготовлення і поширення наркотиків на чорному ринку. Ними, як правило, стають злочинні авторитети, раніше судимі особи і, зокрема, за злочини, пов'язані з наркотиками, які добре орієнтуються у сфері обігу наркотичних засобів. Останнім часом злочинні угруповання частіше очолюють особи, які володіють великими коштами. Самі організатори, як правило, в здійсненні операцій по скупці й продажу наркотиків участі не беруть, вони лише фінансують цю діяльність і одержують прибутки, старанно маскуючи свою причетність до наркобізнесу.
Збувальники (оптові збувальники, перекупщики, роздрібні збувальники) - особи, які здійснюють незаконну реалізацію наркотичних засобів. Для них характерним є негативне відношення до соціально-корисної діяльності, наявність злочинного досвіду, в тому числі й з виготовлення, споживання і збуту наркотичних засобів. Особливістю протиправної діяльності збувальників наркотиків є її організований характер, розгалуженість злочинних зв'язків, їх міжрегіональний і міждержавний характер, розподіл ролей серед учасників злочинного угруповання. Встановлено, що характерною ознакою злочинних угруповань збувальників наркотиків є їх функціонування за земляцькою (національною) ознакою, що створює додаткові труднощі при розкритті і розслідуванні злочинної діяльності.
Виробниками наркотичної сировини і наркотичних засобів є різноманітні категорії населення, медики, науковці, працівники хімічних підприємств та ін. Ними можуть бути сільські жителі, які вирощують наркомісткі культури (частково - на замовлення збувальників).
За перевізників наркотичних засобів організатори злочинних угруповань використовують як споживачів і дрібних збувальників, так і осіб, відкрито не пов'язаних зі злочинним обігом наркотиків: родичів, сусідів, випадкових знайомих, попутників, осіб, які володіють маршрутними можливостями (водіїв, працівників повітряного і залізничного транспорту та ін.).
На думку західних спеціалістів, міжнародна наркомафія буде широко використовувати громадян України й інших країн СНД в якості наркокур'єрів, оскільки багато хто з них готовий ризикувати за невелику, за західними мірками, винагороду.
Розкрадачами наркотиків або наркомісткої сировини, як правило, виступають споживачі, що не мають матеріальних засобів для їх придбання. Це, насамперед, особи, раніше судимі за злочини, пов'язані з наркотиками, які не працюють і не вчаться, наркомани. Крім того, крадіжки і вимагання наркотичної сировини вчиняються особами не лише для особистого споживання, а й з метою їх подальшої реалізації та наживи.
У багатьох випадках розкрадачами є особи, які мають доступ до готових наркотичних препаратів або наркотичної сировини, робітники хіміко-фармацевтичних підприємств, аптек, аптечних складів, лікувально-профілактичних і медичних закладів (найчастіше - середній медичний персонал), серед яких досить високий відсоток - жінки середнього віку, працюючі в аптечних і медичних установах, розведені, підтримуючі зв'язки з раніше судимими, а також сільські жителі, які мають можливості для посівів маку і коноплі
Запропонована типологія дозволяє вирішити низку практичних питань, зокрема, зробити більш ефективною і спрямованою попереджувальну роботу відносно наркозлочинів. Багато корисної інформації для розробки планів попереджувальної роботи дало б комплексне дослідження особистості злочинця у сфері незаконного наркообігу з позиції юридичної науки, медицини, генетики, психології, соціології та інших наук.
РОЗДІЛ 3. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО НАРКООБІГУ
3.1 Поняття та види попередження злочинів
Основним напрямком у боротьбі зі злочинністю є попередження злочинів. Попередження скоєння злочинів сьогодні набуває нового змісту у зв'язку з орієнтацією суспільства на законність як основний принцип життєдіяльності. Ускладнення криміногенної обстановки, зростання рівня злочинності, у тому числі і у сфері незаконного наркообігу, поширення впливу кримінальної субкультури на всі сфери суспільного життя і на всі верстви населення - все це надає проблемі попередження злочинності неабиякої актуальності.
У сучасній кримінології поняття “попередження” визначається по різному. Окремі автори відзначають, що попередження злочинності - це діяльність держави і суспільства, спрямована проти злочинності з метою утримання її на мінімальному рівні за допомогою усунення або нейтралізації чинників, що її породжують [102, c. 184]. Інші зводять попередження злочинності до системи засобів, котрі здійснюються суспільством для того, щоб стримати зростання злочинності й, по можливості, знизити її рівень шляхом впливу на причини й умови, що їй сприяють, а також через запобігання й припинення конкретних злочинів [103, c. 130]. Висловлено й думку про те, що попередження злочинності - це сукупність різноманітних видів діяльності держави, спрямованих на удосконалення соціальних відносин та усунення негативних явищ і процесів, які породжують злочинність або сприяють її виникненню, а також недопущення завершення злочинів на різних стадіях розвитку злочинної поведінки [104, c. 32].
На наш погляд, заслуговує більшої уваги тлумачення поняття “попередження” злочинності як особливої галузі соціально-правового регулювання, специфічного аспекту управління суспільством, зорієнтованого безпосередньо або побічно на боротьбу з нею. Головне завдання й кінцева мета заходів попередження окремих злочинів (як і попередження злочинності в цілому) полягає в тому, щоб створити в державі таку обстановку, такий міцний правопорядок, які б гарантували істотне зниження рівня злочинності й окремих злочинів до того мінімуму («порога злочинності»), котрий є доступним для даного суспільства з урахуванням економічних, соціальних, суспільно-психологічних та інших умов його існування в певний період розвитку [95, c. 16].
Попередження злочинності - це складний багатоаспектний процес, якому властиві ознаки цілісності. Тому в даному процесі виділяють рівні, окремі елементи, що становлять частини, і т. ін [73, c. 139-140].
Увесь комплекс заходів попередження деякі автори підрозділяють на два основних блоки: загальносоціальні та спеціально-кримінологічні [105].
Загальносоціальні засоби попередження універсальні й спрямовані на оздоровлення суспільства в цілому. По суті, - це один із напрямків загальносоціального розвитку, який має власний зміст і взаємодіє з іншими сторонами соціального життя [106, с. 7-12]. При цьому під загальносоціальним попередженням злочинності розуміється комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток і вдосконалення суспільних відносин і усунення разом з тим причин і умов негативних явищ взагалі і злочинності в тому числі. Засоби попередження, що відповідають загальносоціальному рівню попередження злочинності і є необхідним елементом соціально-економічного будівництва, спрямовані на вирішення саме цього завдання і лише попутно усувають негативні явища і процеси, що виконують функцію попередження злочинності [107, c. 76]. На нашу думку, особливу увагу необхідно зосередити на забезпеченні нормальних умов первинної соціалізації громадян.
Під первинною соціалізацією розуміється те середовище, в якому дитина одержує перші навички спілкування з навколишнім світом. На формування цього середовища зараз спрямовані такі нормативні акти, як постанова Кабінету Міністрів України "Про Декларацію про загальні засади державної політики України по відношенню до сім'ї та жінок" і Закон України «Про державну допомогу сім'ям із дітьми». Реалізується національна програма «Діти України», в рамках якої створено Національний фонд соціального захисту матерів і дітей «Україна - дітям». На забезпечення нормальних умов подальшої соціалізації громадян спрямовано Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» і створення Державного комітету України у справах сім'ї та молоді. Треба відзначити, що наукова теорія й законотворча практика розвинених країн зарубіжжя йде аналогічними напрямками [108].
Дотримуючись принципу об'єктивності, не можна не відзначити низький рівень матеріального забезпечення наведених вище програм. Такий стан речей фактично зводить нанівець закладений у цих програмах позитивний потенціал. Тому важко переоцінити важливість зміцнення економічної основи даної сфери діяльності, вдосконалення управлінської та правової структур, а також впровадження у практику останніх науково-технічних досягнень. Світова практика показує, що інвестування матеріальних і технічних ресурсів у сферу потреб підростаючого покоління економічно й соціальне виправдано.
Оскільки найчастіше злочинність є наслідком низького рівня матеріального забезпечення громадян, з метою створення інформаційної бази для проведення всебічного аналізу рівня життя населення країни з 1 січня 1999 р. на Державний комітет статистики покладено обов'язок вибіркового обстеження умов життя громадян.
Рівень загальносоціального попередження злочинних проявів є основою для побудови і ефективної дії системи спеціально-кримінологічного попередження злочинності.
Спеціально-кримінологічне попередження являє собою конкретну системну протидію саме злочинності, пов'язану з усуненням причин і умов, що безпосередньо породжують окремі види злочинів, а також недопущенням їх скоєння на різних стадіях злочинної поведінки [109, c. 4]. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності є сукупністю самостійних, взаємодоповнюючих напрямів боротьби зі злочинністю, змістом яких є діяльність державних органів, громадських організацій і громадян з метою розробки й реалізації заходів, пов'язаних із виявленням, упередженням, обмеженням і усуненням негативних явищ і процесів, що породжують і зумовлюють злочинну детермінацію, і недопущенням скоєння злочинів на різних стадіях злочинної діяльності [109, c. 7]. Головна відмінність спеціального попередження злочинності від загальносоціальних заходів полягає в тому, що його основною метою є безпосередній цілеспрямований вплив на криміногенні чинники, при цьому запобіжні засоби становлять їх основний, а в деяких випадках єдиний зміст. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності покликане вирішувати завдання усунення, нейтралізації, мінімізації криміногенних чинників, оздоровлення соціального мікросередовища, корекції поведінки осіб, що здатна викликати загрозу скоєння злочину і т. ін [110, c. 340]. Разом з тим призначення спеціального попередження полягає в запобіганні злочинам, що готуються або замишляються, і припиненні вже розпочатої злочинної діяльності. Спеціально-кримінологічне попередження складається з трьох самостійних напрямів: кримінологічна профілактика (діяльність щодо усунення, ослаблення і нейтралізації факторів, що породжують злочинність або сприяють скоєнню злочинів); запобігання злочинам (являє собою систему дій, спрямованих на перешкоджання здійснення злочинного наміру конкретної особи до початку посягання на стадіях виявлення умислу або приготування до злочину); припинення злочинів (спрямоване на припинення уже розпочатої злочинної діяльності і недопущення настання злочинного наслідку). Така класифікація зумовлена тим, що скоєнню кримінального діяння передує різної тривалості період формування особистості правопорушника, засвоєння нею антисуспільних поглядів, прагнень, інтересів, які надалі є безпосередньою причиною злочинної поведінки. У багатьох випадках скоєнню злочину передує й етап формування злочинного наміру, в процесі якого особа ставить перед собою конкретну мету, визначає шлях і засіб її досягнення, уточнює розгорнутий план скоєння злочину [111]. Таким чином, в основу визначення цих самостійних напрямів у попереджувальній роботі покладено різні стадії розвитку поведінки людини - не лише злочинної, але і так званої дозлочинної поведінки. Звідси й така різноманітність заходів впливу на криміногенні чинники, час застосування яких залежить від етапу виникнення, усвідомлення і перетворення задуму на злочинний результат.
Кримінологічна профілактика - це сукупність спеціальних за характером, змістом, часом, сферою використання і метою заходів, що застосовуються державними органами, громадськими організаціями, громадянами для завчасного виявлення і усунення об'єктивних і суб'єктивних причин і умов, що сприяють скоєнню злочинів . У спеціальній літературі іноді терміном “профілактика", як було вказано вище, охоплюється все попередження злочинності взагалі. Разом з тим окремі вчені намагаються тлумачити профілактику злочинів як самостійну науку, глобальну доктрину, що не входить до предмета кримінологічної науки [112, c. 333]. Крім того, в самій профілактичній діяльності виділяються різні її види (підвиди). Наприклад, поширеним є поділ на: профілактику ранню і безпосередню; ранню, безпосередню (або профілактику у власному значенні слова) і профілактику рецидиву; загальну та індивідуальну; профілактику попередження, обмеження, усунення і захисту тощо. Профілактика здійснюється на тій стадії генезису антисуспільної поведінки, коли є об'єктивне підґрунтя вважати, що дана особа може стати на шлях скоєння злочину. Таким чином, профілактика повинна бути спрямована на те, щоб у людини не виникало прагнення до скоєння протиправних діянь.
Під запобіганням злочинам розуміється діяльність, спрямована на недопущення скоєння злочинів, що готуються або замишляються. Іншими словами, попереджувальна робота, виходячи з часового відрізка, провадиться тоді, коли у людини виникає і формується ідея щодо скоєння злочинного діяння і ця ідея починає втілюватися в підготовчих до злочину діях, що відповідає кримінально-правовим стадіям виникнення наміру і приготування до злочину.
Припинення злочинів - це сукупність видів діяльності, спрямованої на припинення початого злочину шляхом розробки і вживання спеціальних заходів. Такі дії забезпечують припинення початих злочинів на стадіях приготування і замаху, припинення триваючих злочинів, які, розпочавшись злочинною дією або бездіяльністю, скоюються безперервно протягом більш або менш тривалого проміжку часу, а також припинення подальших злочинних епізодів у продовжуваних і так званих серійних злочинах. Перешкоджання продовженню вже розпочатого злочину і доведенню його до кінця здійснюється, зокрема, шляхом виявлення осіб, які стали на шлях скоєння злочину, і застосування до таких осіб заходів, у тому числі і кримінально-правових, а також створення такого становища, що виключає подальше продовження злочинної діяльності.
Ряд авторів виділяють ще один самостійний вид попередження злочинності - індивідуальне попередження (профілактику). При цьому деякі вчені ставлять індивідуальні запобіжні засоби в один ряд із загальносоціальним і спеціально-кримінологічним попередженням злочинності, зазначаючи, що критерієм поділу всієї попереджувальної роботи в суспільстві на види є масштаб попереджувальної діяльності [110, c. 220] або принцип цілепокладання [73, c. 143]. Інші автори, обираючи як критерій виділення окремих видів попередження також масштаб попереджувальної роботи, заходи індивідуального попередження, ставлять в один ряд із загальнодержавними заходами, що стосуються великих соціальних груп, і заходи попередження, що стосуються окремих об'єктів або мікрогруп [113, с. 42]. На нашу думку, остання точка зору є найбільш прийнятною. Однак хочемо додати, що заходи індивідуального попередження органічно представлені і на рівні загальносоціального попередження злочинності, оскільки вдосконалення суспільного життя зачіпає одночасно інтереси всіх громадян та інтереси кожного індивіда і на спеціально - кримінологічному рівні, де провадиться робота з попереджувального впливу на конкретну особу та її найближче оточення.
Здійснення загальносоціальноі профілактики є важливою передумовою вирішення питання про попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу, оскільки це створює умови для ефективного застосування засобів спеціально-кримінологічного характеру. На практиці треба враховувати специфіку застосування кожного конкретного заходу в залежності від рівня попередження: загального (злочинності в цілому), видового (того, що стосується видів злочинів, які мають спільні ознаки) та індивідуального (коли йдеться про конкретний злочин) [114].
У нашому дослідженні найбільшу увагу ми приділяємо попереджувальній діяльності на видовому й індивідуальному рівнях.
За змістом запобіжних заходів їх поділяють на соціально-економічні, правові, організаційно-управлінські, медичні, технічні тощо. Залежно від етапу (стадії) розвитку злочинної діяльності серед заходів попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу можна виділити профілактичні, запобіжні й припиняючи заходи, а також заходи, що застосовуються за фактом закінченого злочину.
Не можна не відзначити певну умовність наведеної класифікаційної розбивки, оскільки на практиці один і той же самий запобіжний захід за своїми властивостями може належати водночас до кількох різновидів, що класифіковані за різними критеріями, оскільки кожен конкретний захід повинен здійснюватися конкретним суб'єктом за допомогою певних (технічних, медичних та ін. ) заходів на конкретній стадії злочинного акту. Проте наявність класифікації є важливою для того, щоб полем зору дослідника було охоплено максимально широкий спектр можливостей, які можна застосувати в практичній діяльності.
3.2 Загальносоціальне попередження наркозлочинів
Серед заходів боротьби зі злочинністю певне значення мають загальносоціальні заходи, спрямовані на подальший розвиток і вдосконалення суспільних відносин та на оздоровлення соціального середовища людини.
Проблема попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу повинна вирішуватися в руслі боротьби зі злочинністю взагалі. Обов'язковою передумовою успіху в реалізації заходів, спрямованих на попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу зокрема і всієї злочинності взагалі, є досягнення якісно іншого стану нашого суспільства, в якому людина повинна мати міцний життєвий статус. Для цього необхідно зробити істотні перетворення у найважливіших сферах суспільного життя з урахуванням при цьому інтересів усіх верств суспільства. Для попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу необхідно реалізувати комплекс соціально-економічних, політичних, організаційно-управлінських, виховних, технічних, правових та інших заходів. Загальносоціальне попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу визначається трьома найважливішими складовими, які породжують саме цей вид антисоціальної поведінки - це економічна, соціальна і моральна. Виходячи з цього існує три сфери, в яких необхідно передусім здійснювати попереджувальну роботу на загальносоціальному рівні: економічна, соціальна і морально-психологічна.
В економічній галузі першим і головним напрямком попередження злочинності є подолання безробіття. Згідно з даними американських фахівців між рівнем безробіття і кількістю засуджених до позбавлення волі існує практично пряма залежність. Проведене нами дослідження свідчить, що близько 78% злочинців у сфері незаконного наркообігу є безробітними, багато тих, хто втратив роботу внаслідок скорочення робочих місць. А можливість здобути злочинним шляхом доходи, які чесною працею заробити не можна, штовхає людей займатися незаконним наркообігом (наприклад, сільських мешканців на культивування снотворного маку), що приносить значний доход. Тому дійовою перешкодою на шляху злочинності повинно стати максимальне відновлення робочих місць, вчасна виплата заробітної плати, пенсій, інших видів соціальної допомоги, надання робочих місць молоді. Злочинному "заробітку" необхідно протиставити легальні можливості працювати. Крім цього, безробіття пов'язане з таким соціальним явищем, як вимушена міграція населення. Переважна більшість мігрантів - люди молодого віку. З відривом від постійного місця проживання в пошуках роботи на новому місці часто втрачаються зв'язки з рідними і близькими, знижується ефективність впливу сім'ї на поведінку і духовний світ людини, тобто "знімається" важлива форма соціального контролю, що не завжди позитивно позначається на житті людини. Молоді люди - мігранти, які не мають достатнього життєвого досвіду, стійких поглядів і переконань, часом не можуть протистояти негативним впливам і знайти вихід із складної життєвої ситуації в період адаптації на новому місці [115, c.134]. З метою подолання цих негативних явищ необхідно на загальнодержавному і регіональному рівнях вжити заходів, спрямованих на вдосконалення управління процесами міграції, надання їм організованих форм, зменшення фактів бродяжництва, що можна зробити в межах розробки і впровадження спеціальних програм. Над цими документами повинні працювати фахівці та мають бути: передбачене достатнє фінансування, визначені пріоритети завдань і напрямів роботи.
Особливої турботи держави вимагає соціальна сфера і, насамперед, сім'я. Криміногенні нахили особистості злочинця у сфері незаконного наркообігу в переважній більшості випадків пов'язані з недоліками сімейно-побутових відносин, прорахунками у виховній роботі, матеріальною незабезпеченістю сім'ї батьків і власної сім'ї. Проблема наркотиків може торкнутися як багатих, так і бідних сімей, різниця лише в тому, що діти з багатих родин вживають дорогі наркотики, а діти з бідних родин - ті, що дешевше. Проведене нами дослідження свідчить, що 40% злочинців відзначили, що виросли у неблагополучних сім'ях. Зростаючи на ґрунті негативних явищ у сім'ї і найближчому соціальному оточенні, наркоманія ніби відтворює і ще більше загострює їх, призводячи до практично повної дестабілізації сім'ю і шлюб, а тим самим і нормальне відтворення населення і соціалізацію особистості. Існує очевидний зв'язок між фізичним, психологічним, сексуальним насильством над дітьми, поганим ставленням до них і наявністю в сім'ї наркологічних хворих. У таких сім'ях у дітей підвищений ризик захворювань, порушень розвитку і соціальної адаптації. У даній сфері роботу необхідно вести у декількох напрямках одночасно.
Перший напрямок - це виховна робота з підростаючим поколінням, допомога батькам у вихованні дітей. Батьки через зайнятість приділяють недостатню увагу вихованню дітей. Тут основний тягар лягає на школу. Але шкільний вчитель надто перевантажений викладацькою роботою, щоб на додаток до неї займатися ще позакласною виховною роботою. Тому доцільно в середніх школах, професійних училищах запровадити штатну одиницю педагогів-вихователів, звільнених від навчальних занять. Такі педагоги потрібні, починаючи з молодших класів. Звільнений від навчального навантаження педагог-вихователь міг би вивчати життя підлітків, займатися з ними у вільний від занять у школі час, формувати і впливати на їх інтереси, умови життя, надавати допомогу батькам у вихованні дітей. У зв'язку з цим необхідно належну увагу приділяти підготовці в середніх спеціальних і вищих навчальних закладах кадрів за спеціальністю педагог-вихователь.
Другий напрямок - захист інтересів незаможних громадян, у тому числі матеріальна та інша допомога малозабезпеченим сім'ям, оскільки саме матеріальна забезпеченість є тим фактором, який спричиняє обрання людиною злочинного шляху. Проведене нами дослідження свідчить, що більша частина сімей мали низький матеріальний достаток або ж взагалі не мали засобів до існування.
Третій напрямок - зважена політика у сфері планування сім'ї і зміцнення сімейних засад. Багатьом сім'ям абсолютно незнайомі, а якщо знайомі, то недоступні, програми планування сім'ї. А, як відомо, багатодітність - не завжди благо в непростих економічних умовах сьогодення. Центри планування сім'ї повинні бути доступні всім бажаючим. Крім того, потрібна служба сім'ї, де можливо було б отримувати консультації і допомогу з широкого кола питань, наприклад, психотерапевтичну допомогу особам, у кого в сім'ях є наркомани. Необхідно взяти на озброєння також консолідацію сімей за громадським (національним) принципом, наприклад, шляхом проведення сімейних общинних свят, створення недільних шкіл.
Четвертий напрямок - боротьба з алкоголізмом, корекція психічних захворювань. Це дуже важкий напрямок роботи, який вимагає великих зусиль і витрат. Передусім необхідне створення розгалуженої державної мережі лікувальних установ даного профілю; здійснення, аж до примусового, своєчасного лікування осіб, що страждають на цей недуг, прийняття спеціальних державних програм боротьби з наркоманією, пияцтвом, алкоголізмом. Крім того, заборонити у громадських місцях і в засобах масової інформації рекламу тютюнових і алкогольних виробів, розгорнути могутню антирекламу, роз'яснювальну роботу серед населення. Доцільно передбачити і спрощений порядок обмеження дієздатності алкоголіків і наркоманів.
Важливу роль у справі оздоровлення і вдосконалення суспільних відносин відіграють різні програми (плани) економічного і соціального розвитку, що приймаються як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. У цих програмах передбачається широкий спектр заходів, спрямованих на забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян, у тому числі на працю, відпочинок, отримання освіти та професійної підготовки і перепідготовки, охорону здоров'я, материнства і дитинства, підтримку соціально незахищених верств населення з боку держави, гідний рівень життя для себе і своєї сім'ї, запобігання масовому безробіттю і забезпечення повної зайнятості населення. Безперечно, це необхідні програми. Однак проблема полягає в тому, що заходи фінансуються, закладені в них, як правило, не в повному обсязі або, навіть, за залишковим принципом.
У політичній сфері антикриміногенний заряд несуть заходи, спрямовані на утвердження істинно демократичних принципів побудови національної державності. Довгий час під закликами до безмежної демократії впроваджувалася практика виведення керівників державних органів, регіональних і галузевих органів влади і управління з-під відповідальності перед виборцями, широкою громадськістю. Вважаємо, що в даній сфері антикримінальними заходами є: багатопартійність, продуманий механізм розподілу влади в державі, звітність відповідальних посадових осіб перед народом, декларування прибутків осіб, які посідають ключові пости в державі, прийняття найважливіших державних програм економічного і соціального розвитку з урахуванням думки громадян України, проведення зваженої політики у вирішенні національних питань тощо.
На тлі кризи соціальної сфери має місце втрата соціальних орієнтирів. Соціалістична система цінностей, що існувала протягом багатьох десятиліть, самоліквідувалася, а нова й досі не сформувалася. Держава, церква, інші суспільні інститути мають украй незначний вплив на формування системи суспільних поглядів основної частини населення. Особливо це стосується неповнолітніх та молоді. Опинившись без уваги держави та суспільства, вони відчувають себе "зайвими людьми", "втраченим поколінням". Тому наркоманія сприймається багатьма з них як спосіб "суспільного самогубства", відхід від суспільства, яке їх не потребує і для якого вони є зайвими, не затребуваними.
Держава і суспільство в цілому зобов'язані негайно повернутися до проблем зайнятості молоді. З цією метою необхідно розробити і прийняти реальну державну програму зайнятості або соціальної влаштованості, забезпечення молоді. Зрозуміло, що для цього потрібні кошти. Тому держава повинна вирішити, що важливіше: економія коштів і їх вкладання в інші програми, не завжди повною мірою продумані і виправдані, чи здоров'я, майбутнє нації [116].
Необхідно також із максимальною віддачею використовувати всі наявні палаци культури, клуби, бібліотеки, концертні зали, стадіони для розгортання виховної, культурно-масової роботи, а також створювати нові такі заклади. У державних та місцевих бюджетах для вказаних потреб необхідно виділятися достатні асигнування. Потрібно залучати для створення центрів організованого дозвілля населення і комерційні структури, різні добродійні організації, фонди, громадські об'єднання. У зв'язку з цим не слід відкидати досвід радянського часу, коли по всій країні працювали Палаци піонерів, різні гуртки, клуби за інтересами. Їхнє антикриміногенне значення було очевидним, оскільки вони організовували і наповнювали змістом стихійне вуличне дозвілля дітей та підлітків, допомагали знайти друзів за інтересами, забезпечували вибір занять, у тому числі і для осіб із невисоким культурним рівнем, значно полегшували соціальний контроль за їх поведінкою. Вакуум, що утворився зараз, заповнили різні релігійні секти, угруповання сатаністів, екстремістські націоналістичні групи тощо. Нагальною є необхідність відродження позитивного досвіду організації дозвілля підростаючого покоління. Попереджувальне значення має також розширення мережі дитячих, спортивних і трудових таборів.
Демонстративно зневажливому ставленню до загальноприйнятих норм поведінки, культові сили, наживи, лихослів'я, насильства потрібно протиставляти здоровий спосіб життя, справжню справедливість, а не самосуд, так звану “справедливу" розправу. З урахуванням цього повинні бути розставленні правильні акценти в роботі з морального формування підростаючого покоління [117, c. 253]. Вміло організована пропаганда спроможна забезпечити активне розвінчання антисуспільних норм, звичок, традицій, "героїв" злочинного світу і націлювати людину на справжні ціннісні норми. При цьому особливу роль у морально-психологічному формуванні людини повинна відігравати культурна спадщина нації. Загалом піднесення культурного рівня народу є важливим внеском у вирішення завдання обмеження злочинності.
Загальносоціальний напрямок у попередженні злочинності діє і в правовій сфері суспільних відносин. Правова сфера боротьби зі злочинністю представлена декількома основними аспектами діяльності. Один із них - вдосконалення законодавства, яке хоча прямо і не націлене на попередження злочинності, однак має своїм завданням правове врегулювання інших суспільних відносин.
Ще один аспект - наукові фундаментальні та прикладні розробки в галузі боротьби із злочинністю.
Загальносоціальні заходи в правовій сфері є особливо важливими для попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу, оскільки особи, які мають намір, припустимо, на збут наркотичних засобів, повинні знати, наскільки суворими будуть для них кримінально-правові наслідки у разі скоєння даного злочину. Ще непоодинокими є випадки, коли злочинці вважають своє діяння незначним.
Реалізація загальносоціальних заходів попередження злочинності взагалі створює необхідні підстави для застосування спеціально-кримінологічних заходів попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу.
3.3 Спеціально-кримінологічне попередження наркозлочинів
Заходи спеціально-кримінологічного попередження повинні органічно доповнювати заходи загальносоціального попередження. Для їх реалізації держава має виділяти певні фінансові ресурси. Ці заходи повинні виконуватися не тільки правоохоронними органами, але й іншими державними, недержавними органами і інститутами із залученням громадськості. Зміст попереджувальної діяльності злочинів у сфері незаконного наркообігу зумовлюється декількома критеріями, а саме: часовим етапом або стадією розвитку злочинної діяльності і навіть до початку її здійснення; людським чинником - особистістю винного; зовнішніми об'єктивними обставинами; методами, що застосовуються на даному етапі роботи, і суб'єктами, що беруть участь в реалізації арсеналу превентивних заходів.
Кримінологічна профілактика посідає домінуюче місце в системі спеціально-кримінологічного попередження злочинності. Даний напрямок роботи із своєчасного попередження виникнення і обмеження поширення криміногенних чинників, які вже детермінують або надалі будуть зумовлювати злочинність у сфері незаконного наркообігу, відіграє велику роль. На практиці профілактичних заходів уживають тоді, коли спосіб життя особи, її погляди, установки, звички або ж оточення, в якому вона перебуває, свідчать про те, що для неї не виключений у майбутньому злочинний спосіб поведінки, іншими словами, у особи є схильність до скоєння злочину. При цьому необхідно зауважити, що профілактика дозлочинної поведінки осіб, що скоїли злочини у сфері незаконного наркообігу за своїм змістом багато в чому збігається з аналогічними напрямами роботи з попередження інших видів злочинів. Крім того, профілактика злочинів у сфері незаконного наркообігу повинна бути спрямована не лише на корекцію поведінки, способу життя, морально-психологічних характеристик потенційних злочинців даного виду злочинів, їх оточення. Серед профілактичних заходів попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу особливо слід виділити заходи інформаційно-виховного, соціально-психологічного, лікувально-профілактичного, соціально-адаптаційного, організаційно-управлінського і правового характеру. Зупинимося на найважливіших, з нашої точки зору, профілактичних заходах.
Профілактичні заходи інформаційно-виховного характеру. Попередження у сфері незаконного наркообігу повинно здійснюватися за допомогою заходів інформаційного характеру. Так, завдяки засобам масової інформації (телебаченню, радіо, пресі) населення інформується про способи скоєння вказаних злочинів, про випадки злочинних діянь у певному місці, в певний час. Повідомлення про судові процеси над злочинцями, про діяльність правоохоронних органів має велике попереджувально-виховне значення. Необхідно підкреслювати роль свідків у попередженні злочинів, наголошувати на тому, зазначати, що активний свідок - це значна допомога державним органам у розкритті злочинів. Крім того, ЗМІ, як найбільш масова форма правової пропаганди, багато в чому впливають на формування правосвідомості людей. Але, на жаль, інформація, що подається в деяких джерелах, завдає більше шкоди, ніж користі: автори публікацій, телепередач у деталях описують різні способи виготовлення наркотичних засобів, способи вживання, свідомо роблять із злочинців “видатних" особистостей, "героїв" нашого часу, сіють невіру в ефективну діяльність правоохоронних органів, культивують - нездоровий інтерес до лиходійств і віру у винятковість злочинців. Звичайно, що є й дійсно гідні друковані видання і телепередачі. Серед телепередач, в яких зокрема тематика злочинів у сфері незаконного наркообігу висвітлюється на високому професійному рівні, слід назвати щоденну інформаційну передачу "Ситуація", цикл документальних фільмів "Кримінальна Росія", програми “Кримінал”, "Смутное время", та ін. Відрізняються високою громадянською позицією щодо цієї тематики газети "Сегодня", “Факты”, “Кримінал”, “Юридична практика”, "Событие" тощо. Питання боротьби зі злочинністю в цих виданнях, як правило, тісно переплітаються з морально-етичними проблемами.
Інформувати населення про злочинність у сфері незаконного наркообігу повинні і правоохоронні органи, і навчальні заклади. Доцільно видавати листівки, пам'ятки про шкідливість наркотичних засобів, про ознаки наркотичного сп'яніння та адреси і телефони установ, куди анонімно можна звернутися у випадках цього недугу. Такі листівки можна розміщувати на дверях під'їздів будинків, стендах у ЖЕВ, опускати в поштові скриньки мешканцям, роздавати в школах, на підприємствах та установах.
Одним із поширених і важливих засобів правової пропаганди і джерел обізнаності громадян про ті або інші види злочинів є лекційна робота, що включає проведення зборів, бесід, зустрічей, лекцій за участю працівників суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, адвокатури, вчених - правників. Без сумніву, інформація практичних і наукових працівників про кримінальну обстановку в даному районі, населеному пункті, про розкриті злочини, найбільш поширені злочини на даній території, про основи кримінального права, а головне - рекомендації, як не стати жертвою даного виду злочину, викличе інтерес у громадян. Таку роботу доцільно проводити з громадянами за місцем проживання (з домогосподарками, пенсіонерами), в трудових колективах, навчальних закладах, особливо серед учнів середніх і старших класів, професійно-технічних училищ.
Програми, що акцентують увагу на негативних наслідках наркотизму, виявилися малоефективними, а програми, котрі роблять акцент на навчанні «адаптивному стилю життя, навичкам спілкування, критичному мисленню, умінню приймати рішення і протистояти в ситуаціях пропозиції наркотичних речовин тощо» показали свою ефективність.
Кримінологічна інформованість громадян прямо пов'язана з правовим вихованням, що є складовою частиною загального процесу виховної роботи. Правове виховання передбачає ознайомлення з основними законодавчими положеннями, формування у населення поваги до права і закону, вироблення вміння і навичок користуватися нормами права, але головне у правовому вихованні - це на формування непримиренності до злочинних діянь і осіб, які їх вчиняють, на вироблення активної громадянської позиції. Про упущення у правовому вихованні свідчить той факт, що абсолютно всі особи, які були притягнуті до кримінальної відповідальності за недонесення про незаконні дії з наркотичними засобами, вважали, що в їхніх діях відсутній склад злочину. Крім того, серед винних, що скоїли злочини, передбачені ст. 309 КК України, особливо серед осіб молодого віку, зустрічалися такі, які вважали, що їхні дії, наприклад, незаконне зберігання наркотичних засобів для особистого вживання не караються законом. Зі шкільної лави основам правового виховання повинна приділятися найпильніша увага.
Окремої уваги вимагає робота з неповнолітніми, які дуже часто стають потерпілими від незаконного наркообігу внаслідок своєї безтурботності, необачності, зайвої довірливості, а також бажання самоствердитися в компанії своїх однолітків. Батьки або особи, які їх заміняють, повинні піклуватися про безпеку своїх дітей: пояснювати і постійно нагадувати дитині, щоб вона під жодним приводом не піддавалися умовлянням спробувати наркотики; придивлятися до друзів і знайомих своєї дитини, особливо до старших за віком. Так, Ч. Беккарія, відзначав, що виховання - найбільш важливий, але й важкий засіб попередження злочинності [118, c. 106].
Профілактичні заходи соціально-психологічного характеру. Становлення особистості майбутнього злочинця у сфері незаконного наркообігу, як і законослухняної людини, відбувається, як відомо, в сім'ї, школі, під впливом найближчого побутового, дозвільного оточення. Саме в цих ланках соціалізації людини під впливом несприятливих чинників закладаються "ключові" морально-психологічні якості особистості майбутнього злочинця у сфері незаконного наркообігу, які надалі зумовлюють його спрямованість, життєві орієнтири, позиції, потреби. Тому пильна увага повинна приділятися профілактиці девіантної поведінки в цих ланках соціалізації людини і передусім - обстановці в сім'ї, сімейному вихованню, оскільки близько 40% злочинців у сфері незаконного наркообігу походять із неблагополучних сімей. Без наполегливої діяльності держави і суспільства щодо забезпечення сприятливих умов розвитку підростаючого покоління успішне попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу є неможливим. З огляду на це перше завдання, яке необхідно вирішити, - максимально виявити сім'ї, в яких діти і підлітки зазнають якогось криміногенного впливу. Тут є ряд труднощів. Одна з них полягає в тому, на кого конкретно покласти обов'язок займатися своєчасним виявленням і обліком таких сімей, а інша - в тому, що не завжди легко визначити, чи зазнає неповнолітній несприятливого впливу, оскільки зовні сім'я може справляти сприятливе враження: у дитини є мати і батько, матеріальний достаток, нічим зовні поведінка підлітка не виділяється тощо.
Виявленням і постановлянням на профілактичний облік неблагополучних сімей доцільно займатися декільком органам одночасно, наприклад, державній службі сім'ї, дільничним інспекторам, кримінальній міліції у справах неповнолітніх, службам у справах неповнолітніх, органам опіки та піклування, органам освіти тощо. Ці органи повинні взаємодіяти, обмінюватися інформацією, координувати свою діяльність, щоб спільними зусиллями могла бути створена база даних на ті сім'ї, які вимагають пильної уваги з боку державних органів і громадськості. У бесідах із дільничними інспекторами було з'ясовано, що спеціального обліку неблагополучних сімей у підвідомчому їм районі не ведеться. Фіксуються лише випадки серйозних правопорушень, а в конфлікти на сімейно-побутовому ґрунті дільничні інспектори практично не втручаються. У зв'язку з цим велику допомогу у виявленні неблагополучних сімей може надати громадськість - сусіди, співробітники ЖЕВ, яким буває відома обстановка в сім'ї.
Друге завдання, що вимагає свого вирішення при проведенні профілактичних заходів з метою усунення сімейного неблагополуччя, полягає в тому, щоб визначити, які конкретно заходи і відносно кого необхідно робити, щоб нейтралізувати негативний вплив на особистість підлітка. Враховуючи обстановку, що склалася в сім'ї, можливе вжиття заходів відносно батьків, інших повнолітніх членів сім'ї, в тому числі лікування їх від алкоголізму, наркоманії, притягнення до відповідальності за втягування неповнолітніх у зайняття бродяжництвом, жебрацтвом, злочинною діяльністю, відібрання у них дітей без позбавлення батьківських прав або з таким позбавленням. Заходи, що вживаються відносно самих дітей і підлітків, можуть полягати в направленні їх до спеціальних виховних установ: дитячих будинків, інтернатів, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, загальноосвітніх шкіл і професійних училищ соціальної реабілітації неповнолітніх органів освіти, центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров'я, літніх спортивних, трудових таборів; забезпеченні підлітків роботою тощо. Трапляються випадки, коли необхідно провести профілактичну роботу щодо всієї сім'ї - підлітків, їх батьків, інших родичів, оскільки одночасне накладення матеріальних ускладнень і конфліктної обстановки в сім'ї може сприяти скоєнню неповнолітними злочинів у сфері незаконного наркообігу.
Відповідно до закону України від 24 січня 1995 р. "Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх" відповідним органам і службам надано широкі повноваження [20], але кількість "важких" дітей, підлітків, які скоюють правопорушення, займаються бродяжництвом, жебрацтвом, проституцією, на жаль, не зменшується. Комплексна програма профілактики злочинності, передбачає цілий ряд заходів, направлених на мінімізацію злочинного впливу на неповнолітніх і молодь. Йдеться, зокрема, про розширення мережі консультаційних пунктів соціальної служби для молоді, "телефонів довіри", розробку і забезпечення виконання регіональних програм організації фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи, організацію дозвілля та відпочинку неповнолітніх і молоді тощо. Треба сподіватися, що спільне здійснення цих заходів приведе до позитивних змін у сфері поліпшення життєвих умов дітей і підлітків.
Напружена криміногенна обстановка в сім'ї може скластися і у дорослої, соціально зрілої людини. Думається, що в таких випадках спектр профілактичних заходів може бути дуже широким: від надання психотерапевтичної допомоги такій собі (втручання в кризові ситуації відповідних органів) до зміни його місця проживання. Але тут завдання полегшується тим, що доросла зріла людина майже завжди сама спроможна визначитися щодо виходу з ситуації, що виникла.
Лікувально-профілактичні заходи. Останнім часом в України щороку на облік ставиться 15- 20 тис. осіб, які вживають наркотики. За період з 2004 по 2012 рр. кількість осіб, що перебувають на обліку з приводу вживання наркотиків, а також хворих на наркоманію збільшилась у два рази, у т.ч. неповнолітніх - у два с половиною рази. Аналогічними є становище з алкоголізмом та токсикоманією, тобто з тими хворобами, що є фоновим явищем багатьох видів злочинів. До лікувально - профілактичних заходів у сфері незаконного наркообігу відносяться примусові заходи медичного характеру. Необхідно додати, що примусові заходи медичного характеру існують для припинення не соціально небезпечного стану наркомана, а його протиправних діянь. Державні органи змушені застосовувати ці заходи тому, що громадяни не виконують покладені на них відповідним правовим актом обов`язки і законні вимоги компетентних органів. Особливістю аналізованого заходу є те, що він застосовується в інтересах суспільства і є засобом захисту здоров'я населення. У ст. 14 КК України в редакції 1960 року чітко вказувалося на алкоголізм і наркоманію як підстави для застосування примусового лікування. Однак ст. 96 КК України в редакції 2001р. чіткої підстави для примусового лікування не містить. Кримінальне законодавство не відмовилось від інституту примусового лікування, хоча існує точка зору, згідно з якою примусове лікування грубо порушує права людини і громадянина. На нашу думка, така позиція не має жодних юридичних підстав. Згідно зі ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права визнається право кожного громадянина не тільки на фізичне, але й на психічне здоров'я, і це зобов'язує, державу вживати заходів щодо повного здійснення цього права [119]. У ст. 3 Загальної декларації прав людини проголошується: "Кожна людина має обов'язок перед суспільством... Здійснюючи свої права і свободи, кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом з метою забезпечення відповідного визнання та поважання прав і свобод інших". Ст. 5 Європейської конвенції з прав людини також визнає законним затримання "лише з метою запобігання поширенню заразної хвороби психічно хворих осіб, алкоголіків або наркоманів та бродяг”. Виключення алкоголізму і наркоманії з переліку підстав для застосування примусового лікування є передчасним. Перелік соціально небезпечних хвороб необхідно затвердити законом, а не відомчим нормативним актом, що існує на сьогодні. Також, враховуючи зростання наркоманії, пропонуємо не тільки повернути кримінально-правові норми щодо кримінальної відповідальності за злісне ухилення від лікування венеричних захворювань та СНІДу, але й доповнити цей список ще і стосовно наркоманії.
Подобные документы
Загальні положення методики розслідування правопорушень: зв’язок з іншими розділами криміналістики, структура, джерела. Поняття, значення та види криміналістичної класифікації злочинів. Проблеми систематизації податкових та економічних злодіянь.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 21.02.2011Розробка і застосування заходів щодо попередження злочинності як основний напрямок у сфері боротьби з нею. Правова основа попередження злочинів. Встановлення причин злочину й умов, що сприяли його вчиненню. Суб'єкти криміналістичної профілактики.
реферат [12,8 K], добавлен 26.09.2010Поняття комп'ютерних злочинів. Способи здійснення комп'ютерних кримінальних відхилень. Шляхи попередження протиправних вчинків у сфері комп'ютерного шахрайства. Особливості методики і практики розслідування злочинів у сфері комп'ютерної інформації.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 06.12.2011Розвиток теорії кваліфікації злочинів. Поняття кваліфікації злочинів та її основні види. Особливості кваліфікації злочинів за наявністю загальної та особливої норм. Ознаки і властивості, які мають значення для вирішення кримінальної справи по суті.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 11.11.2013Поняття та види функцій права. Поняття, ознаки та основні елементи системи права. Предмет та метод правового регулювання як підстави виділення галузей в системі права. Поняття та види правових актів. Поняття, функції, принципи та види правотворчості.
шпаргалка [144,6 K], добавлен 18.04.2011Основні риси правопорушення. Поняття правопорушення. Структура (склад) правопорушення. Види правопорушень. Ознаки злочину. Критерії не існування злочину. Види правопорушень. Види чи класифікація злочинів. Юридична відповідальність.
реферат [22,4 K], добавлен 05.03.2003Поняття, види і специфіка криміналістичної характеристики хабарництва. Аналіз способів вчинення таких злочинів, типові слідчі ситуації, що виникають при їх розслідуванні. Способи приховування хабарництва. Система й ефективність оперативно-розшукових дій.
курсовая работа [55,0 K], добавлен 20.09.2014Сутність та загальна характеристика множинності злочинів, її відображення в окремих пам’ятках права, що діяли на території України. Поняття та ознаки повторності злочинів, його різновиди та принципи кваліфікації, проблеми та перспективи розвитку.
курсовая работа [54,6 K], добавлен 03.05.2015Основні риси та класифікація правової поведінки. Поняття, ознаки, причини правопорушень. Види злочинів і проступків. Функції та принципи юридичної відповідальності. Правомірна поведінка: поняття, основні види і значення у процесі реалізації норм права.
курсовая работа [34,4 K], добавлен 12.09.2013Історичні аспекти розвитку кримінального законодавства щодо відповідальності за злочини у сфері віросповідання. Поняття та види злочинів у сфері віросповідання, їх кримінально-правова характеристика та особливості, напрямки вивчення та значення.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 22.12.2012
