Конституційно-правове забезпечення доступу до Інтернету в країнах Європейського Союзу та України

4) впровадження нових технологій в інші сфери життєдіяльності європейських спільнот;

5) допомога у реалізації програм ЄС, пов'язаних з інформаційним суспільством, зокрема, за напрямками зовнішньої політики, технологічних досліджень, підприємницької ініціативи, конкуренції, єдиного ринку, освіти, культури.

Проблема забезпечення безпеки інформаційного суспільства Євросоюзу посідає особливе місце серед інших повноважень Генерального Директорату ЄС з інформаційного суспільства.

Ось чому право на доступ громадян країн ЄС до Інтернет мережі, так важливе у їхньому житті. Якщо забезпечити належний, регульований на законодавчому рівні доступ до мережі Інтернет тоді це допоможе уряду та громадянам запитувати один одного про деякі аспекти діючого законодавства, чи наприклад дізнаватися про новини у державному керівництві. Впливати на деякі законотворчі процеси, чи запропоновувати свої побажання. Тому надалі я, вважаю, можна перейти до такого поняття як «Електронний Уряд», та висвітлити його особливості.

Поняття «Електронне удядування» на сьогодні вже не є цілком невідомим і новим, як це було декілька років тому. Пов'язуючи його з доступом до публічної інформації, можна сказати, що воно є ефективним засобом забезпечення такого доступу, а отже, сприяє прозорості та ефективності діяльності влади. Нажаль зараз не існує чіткого визначення поняття «Електронне урядування» наприклад, на Заході це поняття мало дослівний переклад - «електронний уряд». У сучасному розумінні термін (англ. - e-goverment) тлумачиться на багато ширше ніж «електронний уряд», чи навіть, як я вважаю більш правильним можу надати визначення, «електронне управління державою», тобто використання в органах державного управління сучасних технологій, завдяки мережі Інтернет. Тому E-government зараз - це дуже лаконічний опис сучасного підходу до визначення ролі урядових органів у житті держави і суспільства, що все більше поширюється на Заході.

У чому полягають перспективи для державних органів із застосуванням цієї новизни у державному управлінні? Знову-ж відповідь проста. Державні органи здатні змінити на краще ставлення населення до уряду завдяки якості надання тих чи інших адміністративних послуг і підвищити довіру громадян, зробивши їх центром уваги будь-яких ініціатив при здійсненні своєї діяльності. Організації, орієнтовані на потреби громадян, усвідомлюють, що весь процес надання послуг населенню рідко здійснюється однією людиною. Так наприклад в Європейському просторі, зявилося таке поняття як «»Електронна Європа» - це є ініціативою Європейської комісії, виконавчого ограну Євросоюзу, яка спрямована на прискорення трансформації європейського промислового суспільства і інформаційне Європейці зацікавлені в покращені та полегшенні доступу громадян до інформації державних органів, що забезпечує більшу прозорість діяльності органів державної влади, а також гарантуватиме більшу ефективність прийнятих Євросоюзом рішень. Необхідно також здійснити великий обсяг роботи, для того щоб забезпечити громадянам доступ до веб-сайтів урядів окремих держав і європейських інституцій, забезпечивши їм зручні засоби для пошуку необхідної інформації.

Обмеження доступу до основних статистичних і економічних даних гальмує розвиток бізнесу загалом, а також приватного сектора вторинних послуг, що спрямовані на інформування суспільства зокрема. Тому необхідно полегшити одержання державної інформації, що у свою чергу, стимулюватиме розвиток нових секторів послуг, які базуються на відкритих джерелах інформації.

Потенційний ефект після вирішення цього завдання важко переоцінити:

Уряди стануть ближчими до простих громадян;

З'явиться можливість скоротити видатки на утримання урядових службовців;

Будуть створені додаткові робочі місця для тих, хто надає вторинні послуги;

Буде створено загальноєвропейський інформаційний ринок державної інформації Дрожжинов В., Штрик А. Нынешнее поколение европейцев будет жить в информацыонном обществе // PCWeek/Russian Edition: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.pcweek.ru/Year2000/N13/CP1251/Strategy/chapt2.htm...

Надалі ж можна говорити й про інші провідні країни Європейського Союзу які вирішили застосовувати «Електронний уряд», у роботі своїх парламентів та інших державних установ. Німеччина постійний член Європейського союзу яка є однією з провідних країн у галузі Інтернет розвитку. На мій погляд розвиток «Електронного уряду», це важливий крок до безперешкодного доступу кожної людини до необхідної інформації. Саме тому коли ООН прийняла Резолюцію «L13» від 3 червня 2011 року, це і є та точка, завдяки чому доступ до інформації із застосуванням мережі Інтернет буде найбільш легким та прозорим, ніж раніше.

Висока швидкість пошинення інформаційних технологій змушує державні органи вчитися використовувати їх для підвищення ефективності роботи і бути готовими до швидких змін. З цією метою Німеччина приступила до реалізації програми («Bund Obline 2005»), («Німеччина в Мережі»), що спрямована на збезпечення надання всього спектра державних послуг через Інтернет з 2005 року і по сьогодення. Внаслідок цього громадяни одержують доступ до 1,2 тис. онлайнових послуг державних уставнов. Зокрема, у жителів країни з'явилася можливість заповнювати податкові декларації, продовжувати дії водійського посвідчення або паспорта, тощо через мережу Інтернет. Також ця програма яка діє вже з 2005 року передбачає обладнання 181 відділення Національної служби зайнятості пунктами безкоштовного та безперешкодного доступу до мережі Інтернет для безробітних, котрі зможуть скористатися ними для надсилання своїх резюме і пошуку вакансій.

Деякі послуги вже надаються, у тому числі заповнення електронних заявок у Федеральному адміністративному відомстві, менеджмент службових поїздок федеральних працівників, а також управління доступу до інформації у Федеральному міністрелстві внутрішніх справ. Крім того, через мережу Інтернет приймаються прохання від студентів про надання їм фінансової допомоги. В усіх випадках відомості надходять у систему й автоматично направляються на сераер обробки даних документобігу. Після закінчення процесу обробки електронна форма з інформацією направляється назад користувачеві. Ці рішення були реалізовані шляхом впровадження новітніх інтернет-технологій в програми управління документобігом. Створені програми безкоштовно передаються в усі державні установи Німеччини. Серед переваг програми «BoundOnline» варто виділити підвищення зручності роботи для громадян і більш раціональне використання управлінських ресурсів.

Та на останок можна виділити ще один проект, реалізований у рамках впровадження електронного уряду, це є перетворенні землі Шлезвіг-Гольштейн у «електронний регіон» (e-region) шляхом організації надійної інфраструктури, що дозволяє здійснювати швидкий і ефективний обмін інформацією. Цей проект спрямований на створення «державної універсальної установи», що забезпечить доступ до будь-якої інформації чи послуг з будь-якого місця на території цього регіону BASIS (доступ предприятий к правительственной информации) [Електронний ресурс]., Режим Доступу:

http://www.ibiz.ru/egov/articale.phtml?id=45..

Підсумовуючи вище викладене «Електронний Уряд», надає кожному громадянину країн Європейського союзу доступ до урядової інформації та взагалі до загальної інформації, новин тощо, спрощуючи життя людей, які мешкають в тих країнах. Також вважаю за потрібним сказати, що «Електронний уряд», - це великий крок до майбутнього вільного доступу до мережі Інтернет з метою пошуку необхідної інформації.



2.2 Законодавче гарантування права на доступ до інтернету в Україні. Електронний уряд в Україні, перспективи розвитку

Після розвалу Радянського Союзу державам колишнього СРСР повинно було відновити свої стосунки вже на рівні міжнародних інституцій та нади довіру людям про те що їх права у майбутньому будуть захищені.

Десять років проходить перед тим як всесвітня мережа Інтернет стає головним джерелом інформації для суспільства у тому числі для громадян країн СНД. З усіх країн колишнього СРСР, найбільш демократичного, вільного доступу до Інтернету набула - Україна.

Україна зайняла 68- е місце серед 157 країн миру й шосте місце серед країн СНД по темпах розвитку інформаційних технологій. Про це свідчать результати щорічного дослідження "Виміру інформаційного суспільства" Міжнародного союзу електрозв'язку, публикуемого з 2009 року. При цьому в Україні спостерігається вкрай низька ціна на широкосмуговій доступ до Інтернету - $7,5 з одного абонента на місяць, що в 1,7 рази менше середнього показника по країнах регіону.

Інтернет Асоціація України (Инау) після прийняття в ООН Резолюції від 03.06.2011 року яка наділяла "доступ в Інтернет базовим правом людини" пропонує внести зміни в Конституцію й прописати там положення про те, що кожний громадянин має право вільного доступу до Інтернету й свободу слова у всесвітній мережі.

Про цю ініціативу на брифінгу розповів член правління Инау, віце-президент по науці й ІT Українського союзу промисловців і підприємців Іван Пєтухов.

"Необхідно певні моменти закріпити в Конституції. Закріпити тому, що громадянин має право приватности в Інтернеті, і це повинне гарантувати держава", - вважає І.Пєтухов.

Невід'ємним також повинне бути право доступу кожного громадянина України до мережі Інтернет, підкреслив І.Пєтухов.

Як відзначив експерт, ООН визнала право на доступ до Інтернету одним з невід'ємних прав людини. Згідно з резолюцією 2010 року, поширення інформації в Інтернеті повинне бути максимально вільним і обмежуватися лише в тому випадку, коли воно може привести до порушення будь-чиїх прав. Крім того, торік Генеральна Асамблея ООН одноголосно прийняла ще одну резолюцію, що стосується захисти особистої інформації користувачів мережі й інших форм електронних комунікацій від втручання в приватне життя, у тому числі з боку спецслужб.

На початку 2014 року коли Україна переживати початку один із самих важких етапів в історії незалежності Верховна Рада України прийняла закони які йшли в розріз із резолюцією ООН про право доступу в Інтернет для кожного громадянина на території нашої держави.

Тоді ж Інтернет асоціація України звернулася з відкритим листом до Президента України Віктору Януковичу щодо Закону № 721- VІІ про внесення змін у Закон України "Про судоустрій і статус суддів" і процесуальних законів про додаткові заходи захисту безпеки громадян.

У листі також була зазначена вимога повернути даний Закон у Верховну Раду (нагадаємо, свою позицію із приводу прийнятого Закону виразила також Асоціація юристів України).

Тому наслідком впровадження пропонованих Законом новацій стане руйнування ринку телекомунікацій, значне підвищення вартості надання телекомунікаційних послуг населенню й безпрецедентне порушення конституційних прав споживачів телекомунікаційних послуг України.

Такий сценарій розвитку подій стане можливим у силу ряду причин, у числі яких:

1. Впровадження обмеження доступу абонентів операторів телекомунікацій до окремих ресурсів мережі Інтернет без рішення суду спричинить висновок бізнесу розміщення Інтернет-ресурсів за кордон з відповідними бюджетними втратами.

Також слід зазначити, що ООН визнала право на доступ до Інтернету одним з невід'ємних прав людини. Згідно з документом ООН 2001 р., поширення інформації в мережі повинне бути максимально вільним, обмежуючись лише тими ситуаціями, коли воно може привести до порушення будь-чиїх прав, забезпечувати повсюдне доступ до мережі й співробітництво з ресурсами й організаціями, що сприяють вираженню суспільної думки через Інтернет.

Надання Законом Національної комісії, що здійснює регулювання в сфері зв'язку й інформатизації, далекого їй права ухвалювати без рішення суду власного розв'язку по обмеженню доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет, через які здійснюється поширення інформації, є нарушениме інших норм Закону України "Про телекомунікації" щодо вільного доступу, загальноприйнятої системи судочинства України, у т.ч. презумпції невинності, а також не узгодиться зі ст. 12 Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту й Ради "Про деяких правових аспектах інформаційних послуг, зокрема , електронній комерції, на внутрішньому ринку" ("Директива про електронну комерцію"). При цьому забезпечення повного блокування Інтернет-ресурсів, розташованих за межами України, технічно неможливо, і впровадження норми про позасудовий блокування сайтів спричинить висновок бізнесу хостинга за кордон з відповідними бюджетними втратами.

2. Уведення ліцензування послуг доступу до мережі Інтернет приведе до того, що через 3 місяця (згідно заключних положень Закон) в Україні фактично буде зруйнований ринок надання доступу до Інтернету.

Ліцензування приведе до зменшення кількості суб'єктів, що надають послуги, особливо серед малого й середнього бізнесу, подальшої монополізації ринку телекомунікацій, створення корупційних схем по відключенню доступу й, як наслідок, до значного підвищення вартості телекомунікаційних послуг для споживачів.

До того ж, ліцензування доступу до Інтернету суперечить принципам регуляторної політики держави по зменшенню регуляторного тиску й міжнародним нормам, згідно з якими ліцензування виду господарської діяльності вводиться тільки у випадку недостатності інших засобів госрегулирования, якщо така діяльність стосується використання обмежених природних ресурсів або може становити загрозу життю або здоров'ю людей.

3. Покладання на операторів, а також провайдерів телекомунікацій обов'язки по придбанню за власні засоби технічних засобів, необхідних для здійснення вповноваженими органами оперативно-розшукових заходів не узгодяться із правовою позицією Конституційного Суду України, висловленої в розв'язках від 29 червня 2010 р. № 17- рп і від 2 листопада 2004 р. № 15- рп по дотриманню конституційних принципів рівності й справедливості. Впровадження цієї норми приведе до значного підвищення вартості телекомунікаційних послуг для вітчизняних споживачів і створить умови для росту соціальної напруженості.

4. Впровадження норми про надання телекомунікаційних послуг з використанням ідентифікаційних телекомунікаційних карток винятково на підставі ув'язненого між оператором телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг договораприведет до значного скорочення кількості користувачів телекомунікацій, особливо в сільських районах, і до збільшення цифрового розриву між регіонами України.

До того ж, окремі положення Закону не узгодяться з вимогами ст.19 Конституції України щодо визначення способу здійснення повноважень органами госвласти, і не враховують правової позиції Конституційного Суду України, оскільки не містять достатніх і завершених правових механізмів реалізації положень, як того вимагає принцип правової держави (Розв'язок від 30 травня 2001 р. № 7- рп/2001).

Вже після трагічних подій на Майдані незалежності в Київі. Україна перейла нову сторінку у своїй драматичній історії. Громадяни України постали перед вибором чи повертатися назад, звідки ми так довго виходили, чи орієнтуватися на європейські закони щодо свободи слова, вільного доступу до інформації та мережі Інтернет.

Так, 24.02.2014 року Інтернет Ассоціація України - далі «ІнАУ» запропонувала внести зміни до Конституції України згідно з якими як повідомляє голова правління «ІнАУ» Тетяна Попова. За її словами, інтернет став інструментом, що дав змогу людям знаходитися в центрі подій і робити з них висновки самостійно: "Тому ми в ІнАУ вважаємо, що право на вільний доступ до інтернету має бути закріплене новою Конституцією, так само як закріплено право на свободу слова" Інтернет асоціація хоче безкоштовний доступ до Мережі для українців Укрінформ від 24.02.2014:.. // Режим доступу: - http://www.ukrinform.ua/ukr/news/internet_asotsiatsiya_hoche_bezkoshtovniy_dostup_do_meregi_dlya_ukraiintsiv_1911099..

Зараз, повідомила Попова, фахівці асоціації формулюють своє бачення необхідних норм, які закріплять це право, а також координують їх з питань, пов'язаних зі свободою доступу до інформації з іншими асоціаціями на ринку.

В ІнАУ мають намір подати необхідні документи у Верховну Раду, коли почнеться розгляд питання про створення нового основного закону України.

Відзначимо, що користувачів інтернету в Україні з кожним роком стає все більше. Згідно з останнім дослідженням Gemius Ukraine, українська інтернет-аудиторія до кінця 2013 року становила 17,5 млн осіб, що на 1,5 млн більше, ніж роком раніше. Понад 87% користувачів хоча б раз на день користуються всесвітньою павутиною. За прогнозами Gemius Ukraine, інтернет-аудиторія в Україні продовжить рости і до кінця 2014 року становитиме понад 20 млн.

При цьому посиляться темпи росту частини користувачів інтернету в невеликих містах і селах, а також серед людей старшої вікової категорії.

Завдяки Інтернету посилилися позиції всесвітньої павутини, як інформаційного каналу і як засобу для самоорганізації громадян.

"Багато телеканалів, описуючи останні політичні події, перекручували факти. Тому частина глядачів перейшла на альтернативне джерело отримання інформації - інтернет",- говорить заступник директора дослідницької компанії GFK Ukraine Гліб Вишлінський. Він вважає, що нинішні політичні події приведуть до збільшення частини користувачів інтернету і аудиторії онлайн-телеканалів, у тому числі серед людей старшого віку. Також, можна знову ж повернутися до доступу громадян до інформації, завдяки «Електронному уряду», із застосуванням Мережі Інтернет.

Досвід провідних країн світу (США, країн ЄС) показує, що одним з шляхів зменшення негативних наслідків цієї кризи є здійснення відповідної інвестиційно-інноваційної політики у сфері розвитку інформаційного суспільства та впровадження електронного урядування. В Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Подолання впливу фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток” вперше включено окремий розділ “Розбудова інформаційного суспільства”, в якому серед пріоритетних напрямів визначено: впровадження в усіх органах виконавчої влади систем електронного документообігу та цифрового підпису, створення умов для інтеграції інформаційних ресурсів державних органів усіх рівнів; забезпечення відкритості інформації та збільшення різноманітності та кількості послуг, що надаються населенню та суб'єктам господарювання державними органами з використанням електронних засобів та Інтернету; підвищення ефективності формування та виконання Національної програми інформатизації; розроблення проекту Державної цільової програми впровадження в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом; створення нової та вдосконалення чинної нормативно-правової бази у сфері інформатизації; гармонізація із стандартами ЄС стандартів на ІТ- продукцію та ІТ- послуги Брижко В.М. е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право: монографія / В.М. Брижко, М.Я. Швець, В.С. Цимбалюк. - К.: ТОВ «Пан Тот», 2007 р. - 234 с..

Сфера інформатизації та розвитку інформаційного суспільства як і інші сфери внаслідок фінансової кризи зазнала втрат в Україні, та суттєво посилила конкуренцію між виробниками товарів та послуг у сфері ІКТ, зменшила можливості домогосподарств та держави до їх закупівлі.

В організаційному плані впровадженню електронного урядування сприяє те, що у центральних та місцевих органах виконавчої влади в Україні визначені відповідальні особи з питань розвитку інформаційного суспільства з числа заступників керівника, а на структурні підрозділи з питань розвитку та впровадження інформаційних технологій обласних та районних держадміністрацій покладені функції забезпечення розвитку інформаційного суспільства. Позитивними організаційними передумовами впровадження електронного урядування є також створення Державного комітету інформатизації України та повернення йому статусу як окремого центрального органу виконавчої влади, на якій покладені завдання з розвитку інформаційного суспільства, інформатизації та впровадження електронного урядування тощо.Однією з невирішених актуальних проблем ефективного формування та реалізації державної політики в цій сфері залишається відсутність офіційно визнаної національної системи індикаторів та в цілому системи вимірювання. Статистичні спостереження не відповідають потребам державного управління по повноті, точності, достовірності, оперативності, функціональності, а також не орієнтовані на аналіз ефективності виконання стратегій, планових та програмних документів в цій сфері. Інформація від учасників ринку ІКТ в основному носить несистемний, фрагментарний, часто суб'єктивний характер. Опитування та аналіз, що здійснюють в цій сфері Держкомінформатизації та іншими ЦОВВ є обмеженими, стосуються в основному тільки окремих питань стану інформатизації органів виконавчої влади та недостатньо узгоджені між собою. Тому серед пріоритетних напрямів, визначених в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Подолання впливу фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток” та розпорядженні Кабінету Міністрів України від 15.08.2007 № 653-р, є розробка Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства.

Метою впровадження електронного урядування в Україні є розвиток електронної демократії задля досягнення європейських стандартів якості електронних адміністративних послуг, відкритості та прозорості влади для громадян, представників бізнесу та громадських організацій. При цьому мова йде не про інформатизацію наявної моделі державного управління, а про використання можливостей ІКТ для переходу до нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян, що передбачає:

підвищення якості та доступності державних послуг для громадян, спрощення процедур та скорочення адміністративних витрат;

підвищення якості адміністративних та управлінських процесів, забезпечення контролю за результативністю діяльності органів виконавчої влади з одночасним забезпеченням належного рівня інформаційної безпеки;

забезпечення відкритості інформації про діяльність органів виконавчої влади, розширення доступу до неї та надання можливості безпосередньої участі громадян та інститутів громадянського суспільства у процесах підготовки та експертизи проектів рішень, які приймаються на всіх рівнях державного управління.

Стратегічні завдання з розвитку електронного урядування необхідно визначити відповідно до тих переваг, які надають ці технології у розвитку суспільства та держави:

забезпечення прав громадян на доступ до всіх видів відкритої державної інформації, що має індивідуальну та суспільну значимість;

залучення громадян до участі у державних справах;

вдосконалення технології державного управління;

подолання інформаційної нерівності;

організація надання послуг юридичним та фізичним особам в інтегрованому вигляді дистанційно - через Інтернет та інші засоби;

перебудова відносин з громадянами;

надання громадянам можливості навчатися протягом всього життя;

сприяння розвитку економіки;

системоутворююче законодавче забезпечення Коліушко І.Б. «Доступ до інформації та електронне урядування», Автори-упорядники.: Демкова М.С., Фігель М.В. - Київ.: Факт, 2004..

Для вирішення зазначених завдань необхідно вжити наступних заходів:

створити нормативно-правову та методологічну базу, що дозволяє державі, громадянам і організаціям функціонувати в умовах інформаційного суспільства;

розробити та затвердити єдину архітектуру електронне урядування, яка повинна офіційно зафіксувати структуру електронне урядування в Україні;

створити ефективну організаційну інфраструктуру реалізації відповідних проектів (у тому числі раду СІО);

оптимізувати структуру державного апарату та усю систему державного управління, провести реінжиніринг робочих процесів державних органів;

удосконалити систему інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття рішень на всіх рівнях державного управління;

створити єдину державну систему контролю ефективністі діяльності органів державної влади, впровадити відомчі інформаційні системи планування та управлінської звітності;

провести аналіз технологічної готовності інформаційних систем органів державного управлянні до їхньої інтеграції в інфраструктуру електронне урядування, на основі якого розробити та реалізувати середньострокову програму усунення технологічної нерівності окремих інформаційних систем;

інтегрувати інформаційні ресурси та системи органів державної влади, створити єдину інфраструктуру, яка забезпечить ефективну міжвідомчу та міжрегіональну інформаційну взаємодію та взаємодію органів державної влади з громадянами і організаціями (в тому числі єдину захищену інформаційно-комунікаційну інфраструктуру для державних потреб, технологічний центрів системи електронне урядування та електронне середовище взаємодії);

сформувати стратегію підвищення якості та доступності державних послуг, основою якої є впровадження єдиних стандартів надання державних послуг, надання таких послуг в інтегрованому вигляді через мережу Інтернет, поетапне переведення частини державних послуг, що мають вартісне вираження, в систему державних електронних послуг, що відповідає реальним потребам населення;

організувати систему обліку та контролю за результатами розгляду звернень громадян;

організувати центри суспільного універсального (з урахуванням наявних засобів, рівня підготовки та освіти, віку та соціального стану) доступу до державних інформаційних ресурсів і послуг;

розробити комплексну систему моніторингу формування електронне урядування, методологію та механізм оцінки рівня використання технологій електронне урядування в державних та місцевих органах влади, що забезпечить керованість процесу впровадження електронне урядування;

вдосконалити систему підготовки та перепідготовки кадрів в сфері ІКТ;

вирішити питання ресурсного забезпечення всіх вказаних заходів.

Базові принципи впровадження. Впровадження електронного урядування є не самоціллю, а передусім засобом підвищення ефективності на основі докорінної перебудови роботи державних органів. У світі не існує єдиного підходу щодо впровадження технологій електронного урядування, проте у більшості країн приділяється значна увага наступним ключовим принципам:

Реформування процесів. Головною передумовою успішного впровадження електронного уряду є розуміння того, що воно полягає не лише в автоматизації існуючих процесів і усуненні неефективних ланок. Передусім йдеться про створення нових процесів і нових відносин між суб'єктами управління. Використання ІКТ не є виключно інструментом економії коштів.

Лідерство. Впровадження електронного урядування вимагає сильного політичного лідерства. Щоб добитися переходу до електронного уряду, на всіх рівнях виконавчої влади повинні бути присутні державні службовці, які розуміють важливість цих технологій та усвідомлюють загальну мету державної політики і налаштовані активно проводити реформи. Сильне лідерство покликане також забезпечити безперервний притік фінансових ресурсів та інформації, необхідних для виконання поставлених завдання, а також співпрацю державних органів різного рівня. Воно також може зміцнити ініціативи із впровадження електронного урядування, проводячи її через всі необхідні стадії під виразним політичним гаслом.

Стратегічні інвестиції. Враховуючи реалії жорсткої економії фінансових ресурсів, необхідно виділити головні, пріоритетні проекти, фінансування яких здійснювалося б за «захищеним» принципом. Такі проекти повинні характеризуватися чіткою суспільною цінністю, вимірюваною за визначеними критеріями.

Співпраця. Необхідно запроваджувати нові форми взаємин, як між державними установами, так і в рамках співпраці з приватним сектором і неурядовими організаціями. Передусім, державним установам, доведеться подолати неготовність спільно працювати одна з одною. З іншого боку - співпраця урядових установ, приватних підприємств і неурядових організацій може допомогти політикам в справі проведення результативних реформ і прискорити процес впровадження електронного урядування Салтевский М.В. Электронные документы в информационном обществе: проблемы формирования юридической концепции: науч.-прак. пособие / М.В. Салтиевский, В.Н. Гаенко, А.Н. Литвинов. - Харьков: Эспда, 2006. - 96 с..

Участь громадян. Сама концепція електронного урядування орієнтована на задоволення потреб громадянина. Електронний уряд не є простим механізмом скорочення витрат або підвищення ефективності. Скоріше це ініціатива, направлена на поліпшення життя пересічних громадян. Щоб виробити таке орієнтоване на громадянина бачення, необхідно створити систему дослідження інтересів та потреб громадян, у тому числі з використанням сучасних технологій.

Впровадження електронного урядування в Україні забезпечить якісно новий рівень управління державою та суспільством в цілому, зміцнить довіру до держави та її політики, вдосконалить взаємодію між органами державної влади, бізнесом, громадянами та державними службовцями.

Саме якісно побудована система електронне урядування має позитивно впливати на загальний хід та наслідки проведення подальших радикальних перетворень в українському суспільстві, насамперед, соціальної і економічної реформи, розбудови соціальної держави з впливовими інституціями громадянського суспільства, особливо з тих питань, де велике значення мають методи та форми взаємодії органів державного управління з населенням та бізнесом, громадськими організаціями. Подальше здійснення політики розбудови системи електронне урядування прямо залежить від політико-правового становища суспільства, фінансово-економічних можливостей держави. Зазначені фактори здатні внести суттєві корективи в процес електронне урядування, у темпи проведення реформаторських заходів - особливо це стосується наявності фінансових і матеріально-технічних ресурсів. Вважаю, якщо в Україні до 2015 року зявиться такий вагомий інститут як «Електронний уряд», це полегшить органам влади, та громадянам знаходити необхідну інформацію, швидко, якісно, та безперешкодно. В той же час, влада буде здатна надавати найбільш якісну допомогу своїм громадянам. Але все одно хоча наша держава працює над ратифікуванням тих чи інших міжнародних договорів, актів, чи резолюцій, які спрямованні на реалізацію прав людини стосовно доступу до інформації чи Інтернету, то все одно хоч Резолюція ООН «L13» від 3 червня 2011 року, яка наділила «доступ до Інтернету статусом, як базове право людини», наша країна ще нажаль не ратифікувала цю резолюцію, але як говорять наші вчені та відомі правозахисники побачимо в майбутньому.

Якщо в Україні ситуація з доступом до мережі Інтернет для пошуку інформації значно простіше та демократичніша, то в Респуліці Біларусь своїм безпрецедентним рішенням Президент країни - Олександр Лукашенко, має намір де-факто націоналізувати Інтернет у своїй країні. З набранням чинності "Змін до кодексу про адміністративні й процесуальні порушення" 6 січня 2014 року Процессуально-исполнительный кодекс об административных правонарушений Республики Беларусь от 20 декабря 2006 г. № 194-З с изменениями от 14 февраля 2014 года., громадяни Республіки Біларусь не зможуть відвідувати іноземні сайти, сервери яких розташовані за межами національних границь. За порушення закону передбачені штрафи до 96 євро.

Це значить, до демократичного шляху в цій державі взагалі, як я бачу не передбачається. Новий закон Лукашенко торкнеться не тільки приватних осіб: підприємствам, що діють на території Білорусі, можна буде користуватися тільки національними доменами, усі транзакції будуть проводитися через місцеві Інтернет-ресурси, а інформація про них буде доступна як податковим органам, так і службам безпеки Положення про порядок обмеження доступу користувачів інтернет-послуг до інформації, затверджене постановою Оперативно-аналітичного центру (ОАЦ) при президентові і Мінзв"язку країни 29 червня..

Більш жорсткі заходи й у відношенні WІ- FІ мереж: тепер власники місцевих кафе й інших закладів будуть нести безпосередню відповідальність за дії клієнтів. Не випадково Білорусь вважається однією із самих закритих на сьогоднішній день держав, завдяки чому не всі західні політики вирішуються робити візити в цю країну.

Підводячи підсумки треба сказати, що розвиток доступу до мережі Інтернет набирає обортів у провідних країнах світу. Це означає, що взагалі ООН зробила великий крок на зустріч усьому людству. Інтернет в багатьох країнах світу дійсно став невідємною складовою життя людини і позбавляти її цього права на мій погляд буде грубим порушенням цієї Резолюції.



Висновки

З огляду на стан забезпечення прав та свобод людини та громадянина в Україні і у світі на доступ до інформації та мережі Інтернет викликалася стурбованість, як у міжнародної спільности, так і у корінного населення України та країн СНД.

В результаті проведеного аналізу науковової літератури було зроблено висновок, що права та свободи людини належать їй від народження, є природніми та невідємними. Право на доступ до інформації яке закріплене діючим Законом України «Про інформацію», також є невідємним та повинно чітко забезпечувати громадянам безперешкодний доступ до інформації.

Висвітлюючи поняття інформації можна зробити висновок, що інформація це - документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Право на доступ до інформації є загальним правом людини, його законодавче оформлення створює правовий фундамент інформаційного суспільства.

Таким чином, інформація виступає об'єктом інформаційних правовідносин - відносин, які пов'язані з реалізацією права на інформацію та інформаційною діяльністю у галузі створення, збирання, отримання, використання, поширення та зберігання інформації.

Конституція України закріпила право людини на свободу інформації. Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободну думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.

Механізм забезпечення прав людини на доступ до інформації формують правові принципи, норми (юридичні гарантії), а також умови і вимоги діяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадян, які в сукупності забезпечують дотримання, реалізацію і захист прав громадян.

Основою національного законодавства України у сфері прав людини є переусім Конституція України, яка закріплює основні права людини, встановлює механізм їх захисту шляхом регламентування діяльності вищих органів державної влади та місцевого самоврядування. Слід відмітити, що регулювання доступу до інформації в Україні здійснюється завдяки Закону України «Про Інформацію», та Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Право на інформацію, що закріплене у статті 34 Конституції України (тобто право «збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію»), провідні представники національного конституційного права відносять до політичних прав. Імовірно, це є наслідком ідеології і світогляду, що сформувалися за роки заполітизованого радянського режиму. Але право на самовираження, що передбачає і право на інформацію, очевидно, є не тільки політичним правом громадянина, а й природним особистим правом, таким, як право на життя, свободу пересування. Воно притаманне людині від народження, а не лише у контексті участі у політичному житті країни.

Варто відзначити, що Конституційний Суд України постановив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням у її особисте і сімейне життя і допускається виключно у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У загальному розумінні згідно з Законом України «Про телебачення та телекомунікації» можна навести визначення Інтернету. Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

На думку правозахисників всі люди повинні мати можливість доступу до мережі Інтернет в цілях здійснення і користуватися своїми правами на свободу вираження думки, переконань та інших основних прав людини.

«Резолюція L13», яка була прийнята в Женеві, "стверджує, що ті права, якими люди володіють в "реальному" часі, також повинні бути захищені і віртуальному просторі (онлайн), зокрема, свобода вираження думок.

Резолюція ООН від 11 червня 2011 року «Про надання доступу до мережі інтернет», - як базового права людини свідчить про те, що ті ж самі права, що люди мають в автономному режимі, також повинні бути захищені в Інтернеті, зокрема, свободи вираження думок, яка застосовна незалежно від державних кордонів і будь-якими засобами за своїм вибором, відповідно до статей 19 Загальної декларації прав людини і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Також ООН визнає глобальний і відкритий характер Інтернету в якості рушійної сили в прискорення прогресу в напрямку розвитку в різних її формах. Та на останок ООН настійно закликає всі держави в демократичних цілях заохочувати і полегшити доступ до Інтернету і засобів зв'язку у всіх країнах "прийняти" спеціальні процедури " з питань безперешкодного доступу до мережі.

В умовах розвитку доступу до інформації та Інтернету у Європейському Союзі з'явилося таке поняття - «Електронне удядування».

У сучасному розумінні цей термін тлумачиться як, «електронне управління державою», тобто використання в органах державного управління сучасних технологій, завдяки мережі Інтернет. Тому E-government зараз - це дуже лаконічний опис сучасного підходу до визначення ролі урядових органів у житті держави і суспільства, що все більше поширюється в ЄС.

Саме завдяки цієї новації Державні органи здатні змінити на краще ставлення населення до уряду завдяки якості надання тих чи інших адміністративних послуг і підвищити довіру громадян, зробивши їх центром уваги будь-яких ініціатив при здійсненні своєї діяльності. Організації, орієнтовані на потреби громадян, усвідомлюють, що весь процес надання послуг населенню рідко здійснюється однією людиною.

Наразі ж в Україні метою впровадження електронного урядування є розвиток електронної демократії задля досягнення європейських стандартів якості електронних адміністративних послуг, відкритості та прозорості влади для громадян, представників бізнесу та громадських організацій.

Впровадження електронного урядування в Україні забезпечить якісно новий рівень управління державою та суспільством в цілому, зміцнить довіру до держави та її політики, вдосконалить взаємодію між органами державної влади, бізнесом, громадянами та державними службовцями.

Саме якісно побудована система електронне урядування має позитивно впливати на загальний хід та наслідки проведення подальших радикальних перетворень в українському суспільстві, насамперед, соціальної і економічної реформи, розбудови соціальної держави з впливовими інституціями громадянського суспільства, особливо з тих питань, де велике значення мають методи та форми взаємодії органів державного управління з населенням та бізнесом, громадськими організаціями.

ООН підтвердило Резолюцією L13 від 3 червня 2011 року, що незалежно від кордонів і обраних засобів масової інформації ті ж права, що людина має в звичайному житті, мають також захищатися й в он-лайн середовищі, зокрема право на свободу вираження думок. Також було визнано глобальний і відкритий характер Інтернету - однієї з рушійних сил прискорення прогресу на шляху розвитку в його різноманітних формах. Вона також закликала всі країни заохочувати та полегшувати доступ до Інтернету та міжнародне співробітництво з метою розвитку засобів масової інформації, а також зауважила, що продовжить вивчати питання заохочення, захисту та здійснення прав людини в Інтернеті - важливому інструменті виконання та розвинення прав людини - й інших технологічних середовищах.

Держави, Європейського Союзу, фактично цією Резолюцією надали доступу до мережі Інтернет - юридичного статусу, завдяки чому він автоматично становиться базовим правом кожної людини. Але існує чимало проблем, тому як не всі держави світу будуть застосовувати цю Резолюцію і адаптувати своє законодавство стосовно доступу до всесвітньої павутини під Європейські стандарти. Цей факт чинить низку проблем тому, як потрібно створювати інститути при владі, які мали б змогу регулювати це питання. Тому зараз можна тільки сподіватися, що права людини стосовно доступу до мережі, не будуть порушені.



Список використаної літератури

Конституція України. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" № 2222-IV від 8.12.2004 р. : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. - К. : Велес, 2005. - 48 с. - (Серія видань "Офіційний документ");

Закон України Про інформацію: від 02.10.1992 № 2657-XII. нова редакція від 9 травня 2011 р.; // - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12;

Закон України «Про доступ до публічної інформації», від 13 січня 2011 р. № 2939-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 32. - Ст. 314; // - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-17;

Закон України «Про захист персональних даних» // від 1 черв. 2010 р. № 2297-VI; - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2297-17;

Закон України «Про захист економічної конкуренції» //:, (зі змінами) від 11 січня. 2001 р. № 2210-ІІІ; - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2210-14;

Закон України № 3723 XII // «Про державну службу»:, Закон від: 16.12.1993; - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4050-17;

Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23.091997 // № 539/97-ВР; - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/539/97-%D0%B2%D1%80;

Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 № 435-IV, редакція від 28.03.2014; - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15;

Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні»; Президент України; // Указ від 31.07.2000 № 928/2000 - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/928/2000;

Загальна декларація прав людини // Офіц. вісн. України. - 2008. - № 93. - Ст. 3103. - С. 89; - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015;

Конвенція «про захист прав людини і основоположних свобод», Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 04.11.1950; ратифікована від 17.07.1997, підстава - 475/97-ВР; - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004;

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 грудня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст. 260; - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3477-15;

Американська Конвенція з прав людини. // Прийнята 22 листопада 1969 року,// Вступила в силу 18 липня 1978 року;

Хартія прав людини та народів Африки. Прийнята 26 червня 1981, вступила в силу 21 жовтня 1986 року.

Спеціальна література:

Анисимов С.Ф. - Человек и машина,// - М.б., Москва 1959. - С. 8.

Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти // За ред. О.М. Бандурки. - Харків: Вид-во Університету внутрішніх справ, 2000. - С. 9.

Баркар, І.В. Мережа інтернет: питання правового регулювання // Сучасні проблеми соціогуманітарних та фундаментальних наук . - 2011. - С.14-16.

Баштанный Р.В.Интернет и современные тенденции глобального общественного развития // Молодежь и общество: пути решения проблем (к 10-й годовщине независимости Украины) . -. - С.118-127.

Виноградова, Т.Ю. Место Интернета в медиа метрическом пространстве Франции // Вестник Московского университета / Серия 10: Журналистика . - 2010 . - № 2. - С. 81-89.

Голубев, Р.Н. Влияние Интернета на информационную инфраструктуру // Аспирант и соискатель* . - 2008 . - № 1. - С. 34-36

Гонцяж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури. - К., 2002., - С. 68.

Гарабарчук, В.І. Інтернет як основний клас інформатичних систем і перспективи їх розвитку // Актуальні проблеми економіки* . - 2008 . - № 12. - С. 192-203.

Дашян, М.С. Правовое регулирование сети Интернет в странах Ближнего Востока и Северной Африки // Современное право . - 2005 . - № 1. - С.12-15

Еляков, А. Интернет - тотальная угроза обществу? // Мировая экономика и международные отношения . - 2007 . - № 11. - С. 92-98.

ETS Series No. 5, прийнята 4 листопада 1950, вступила в силу 3 вересня 1953 року. На 7 липня 2003 підписана 44 країнами;

Ємельянчик, С. О. Договірне регулювання надання послуг доступу в Інтернет :автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. - Харків, 2013. - 20 с;

Жарова, А.К. Интернет, глобализация и международное право // Общественные науки и современность (ОНС) . - 2004 . - № 6. - С.97-104.

Інформатизація, право, управління: організаційно-правові питання / Р.А. Калюжний, О.Д. Крупчан, В.Д. Павловський, М.В. Гуцалюк, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець. - К., 2002;

Iванов, В.Ф. Законодавче регулювання діяльності Інтернету: необхідність чи непотрібність // Вісник: Журналістика . - 2000 . - №8. - C.15-18;

Интернет и мобильное общество будущего: // Вестник Московского университета / Серия 10: Журналистика . - 2006 . - № 3. - С. 3-59;

Кормич, Б.А. Ключові питання правового регулювання інтернет в Україні // Держава і право: Юридичні і політичні науки* . - 2006 . - Вип. 34. - С. 373-379.

Кушнерук, Д.В. Інтернет і проблема міжнародно-правової юрисдикції

// Актуальні проблеми держави і права* . - 2007 . - Вип. 34. - С. 19-23.

Кутюгин, Д.И. Интернет как новое коммуникативное пространство информационного общества // Закон и право . - 2007 . - № 3. - С. 45-46.

Лищишин, М. Інтернет інстумент розвитку інформаційних технологій // Підприємництво, господарство і право* . - 2004 . - №12. - С.124-126.

Лебедева Н.Н.Что такое Интернет? // Юрист . - 2003 . - № 10.. - С.57-62.

Максимова, Н. Інтернет у законодавчому полі України // Інтелектуальна власність* . - 2002 . - №12. - C.29-31.

Марутян, Р.Р. Громадянське суспільство в епоху інформаційних технологій :проблеми і перспективи // Грані . - 2006 . - № 3. - С. 108-111.

Максуров, А. Интернет как новое правовое пространство // Право и экономика . - 2010 . - № 3. - С. 38-44.

Маркарьян, Р.В. «Об основных направлениях совершенствования законодательства о развитии Интернета в Российской Федерации». // Международное публичное и частное право . - 2011 . - № 4. - С. 20-22.

Макарьян, Д.В. Регулирование Интернета: правовой аспект // Гражданское право . - 2006 . - № 3. - С. 28-31.

Михайленко, Е. Информационное право в свете развития глобальной сети Интернет // Закон и право . - 2004 . - № 8. - С.60-62.

Международное информационное право: Методические материалы к междисциплинарному спецкурсу / Сост. Т.М. Смыслова. - М.: СТЭНСИ, 2002. - 192 с.

Міжнародні стандарти забезпечення свободи слова.: Збірник публікацій міжнародних організацій «Артикль 19». - К.: Міленіум, 2003. - С. 8.

Никифоров, А. Законодательные пробелы Интернета // Юридическая практика* . - 2009 . - 3 ноября (№ 44). - С. 1, 14.

Носік В.В. Стан і проблеми правового забезпечення розвитку інтернету в Україні // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка . - 2003 . - №49. - C.34-35.

Оляш, А.Ю. Международно-правовое регулирование распространения информации и общения в сети Internet // Міжнародні читання присвячені пам'яті професора Імператорського Новоросійського університету П.Є. Казанського . - 2011. - C.322-324.

Пілат, С.Проблеми реалізації права на доступ до інформації в мережі Інтернет // Проблеми державо-творення і захисту прав людини в Україні . - 2009. - С.112-112.

Песков, Д.Н Интернет-пространство: состояние премодерна // Полис . - 2003 . - №5. - C.46-55.

Присяжнюк, О.А. Основиконцепції правового регулювання інтернет-відносин в Україні (загально теоретичні аспекти) :Автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. - Х., 2007. - 18 с.

Право на приватність: condition sine qua non / Харківська правозахисна група. - Харків: Фоліо, 2003. - С. 117.

Прокофьев, К.В. Интернет и международное право // Международное публичное и частное право . - 2003 . - №2. - C.58-60.

Ровенский В., Уемов А., Уемова Е. - Машина и мысль. - М., 1960. - с. 69.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «217А (III)», від 10 грудня 1948.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «2200 (XXI)», від 16 грудня 1966, вступила в силу, 23 березня 1976 року.

Recueil des resolution's et recommendations du Comite des Ministres du Conseil de L'Europe relatives au droit administrative aves leurs rapport explicatifs/ Ducument prepare par la Direction des Affairs Juridiques CJ-DA (94) Info 1, Strasburg 1994.

Рудницька, Т. Інтернетизація як початковий етап входження України у світову спільноту , що глобалізується : позитиви й ризики // Соціологія: теорія, методи, маркетинг . - 2004 . - №1. - С.73-88.

Толокнов, А.А. Деякі аспекти доступності Інтернет ресурсів органів державної влади України // Правове життя сучасної України . - Т. 1 . - 2011. - С. 442-443.

Харчук, В. Запровадження правового регулювання відносин у глобальній мережі Інтернет // Юридичний журнал* . - 2010 . - № 3. - С. 60-62.

Хербергер, М. Слово о понятности права в Интернете в эпоху Интернета // Юрист . - 2003 . - № 12. - С.56-59.

Харечко, І. З. Політико-правові аспекти доступу до публічної інформації в Україні через мережу Інтернет // Актуальні проблеми політики* . - 2013 . - Вип. 49. - С. 131-140.

Черешкин Д.С. Оружие, которое может быть опаснее ядерного // Независимая газета. - 1995. - № 123.

Черкес, М.Е. Интернет и политическая демократия // Актуальні проблеми політики* . - 2001 . - Вип.10-11. - С. 284-291.

Шахбазян, К. Деякі питання міжнародно-правового регулювання відносин в інтернеті // Підприємництво, господарство і право* - 2005 . - № 12. - С. 58-61.

Эйдман, И.В. Интернет-общство будущего // Свободная мысль . - 2007 . - № 5. - С. 117-130.

Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (головна редкол.) та ін.. - К.: Укр. енцикл., 1998 - Т. 2. - с. 717.

Размещено на Allbest.ru