Забезпечення пожежної безпеки міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вихідні дані

Вступ

1. Якісний та кількісний аналіз існуючої пожежної охорони міста

2. Статистичний аналіз і прогноз основних кількісних параметрів оперативно обстановки в місті

3. Моделювання оперативної діяльності

4. Розрахунок необхідної кількості пожежних автомобілів

5. Визначення необхідної кількості пожежних депо

6. Проект організаційної структури пожежної охорони міста

Висновок

Список літератури

Вихідні дані (076)

1. Населення: 178 тис. чол.

2. Площа міста: 71,5 км².

3. Структура виїздів за останній рік: пожежі - 390, аварії - 26, хибні -104.

4. Кількість викликів по рокам:

1	2	3	4	5	6	7	8
293	405	683	510	441	395	432	520

5. Розподіл виїздів за добами останнього року:

0	1	2	3	4	5	6	7
88	125	89	42	15	5	1	0

6. Частота використання пожежної техніки на викликах:

1	2	3	4	5	6	7	8	9
102	210	130	40	25	5	5	2	1

7. Розподіл викликів за часом обслуговування:

0-15	15-30	30-45	45-60	60-75	75-90	90-105	105-120
220	100	79	47	40	21	12	1

8. Номера пожежних частин гарнізону пожежної охорони: 1, 7.

9. Середня швидкість руху пожежних підрозділів по місту, V_сл = 42 км/год.

10. Коефіцієнт не прямолінійності руху, К = 1,15.

11. Пожежні частини, що знаходяться в сусідньому гарнізоні: 1, 3, 7, 8, 10, 11, 13.

Вступ

В житті держави міста грають велике значення. В них концентруються промисловий, економічний та людський потенціали. Чим більше місто, тим більш велике значення воно має. При забудові міст промисловими об'єктами збільшується ймовірність виникнення пожежі або аварії з великими негативними наслідками, а саме загибель людей, моральні та матеріальні збитки, шкода навколишньому середовищу. З метою запобігання та боротьби з пожежами створюється пожежна охорона. В залежності від типу, місця розташування, величини та інших багатьох факторів змінюються способи та методи захисту. Звідси витікає потреба конкретизування та чіткого виявлення основних задач пожежної охорони, які повинні бути універсальними.

Важлива роль відводиться системам забезпечення пожежної безпеки держави, яка взаємодіє з усіма структурами країни. Її метою є охорона життя і здоров'я людей від небезпечних факторів, захист національного багатства, тобто попередження пожеж і ліквідація на випадок їх виникнення. Ця система складається з декількох підсистем, однією з яких є підсистема боротьби з пожежами. До неї входить державна пожежна охорона, відомча пожежна охорона, добровільна пожежна охорона, сільська пожежна охорона, органи державного самоврядування, керівники об'єктів та служби пожежної безпеки.

Міста охороняють: загони державної пожежної охорони, самостійні державні пожежні частини, підпорядковані державні пожежні частини, окремі пости та професійні пожежні частини.

Важливу роль в забезпеченні пожежної безпеки міста грає проектування кількості, типів та міста розташування пожежних депо. Для проведення проектування необхідно зробити аналіз факторів, що визначають рівень пожежної небезпеки міста.

1. Якісний та кількісний аналіз існуючої пожежної охорони міста

В таблиці 1.1 наведений розподіл особового складу пожежних частин №2, №7 та №8 за віком, стажем роботи та освітою.

Таблиця 1.1

Вік, років	Номер ПЧ	Стаж роботи, років	Освіта
		до 1	1-5	5-10	10-15	15-20	більш 20	неповна середня	середня	середня спеціальна	вища
До 25	1	8	2	-	-	-	-	1	8	1	-
	5	10	5	-	-	-	-	2	12	1	-
	6	5	5	-	-	-	-	-	10	-	-
25-30	1	10	5	-	-	-	-	1	14	-	-
	5	10	8	2	-	-	-	-	15	5	-
	6	2	8	3	-	-	-	-	14	1	-
30-40	1	3	8	2	2	-	-	-	12	1	2
	5	2	5	3	-	-	-	-	10	-	-
	6	-	5	5	5	-	-	-	13	1	1
40-50	1	-	5	3	-	-	-	3	2	-	-
	5	-	-	1	1	1	1	-	2	1	2
	6	-	1	2	3	-	-	-	5	-	-
Більш 50	1	-	-	-	-	1	-	1	4	-	-
	5	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
	6	-	-	-	-	4	6	5	5	-	-

Використовуючи програму Microsoft Excel побудуємо діаграми розподілу особового складу в пожежних частинах.

Рисунок 1.1. Розподіл особового складу за віком.



Рисунок 1.2. Розподіл особового складу за стажем роботи.

Рисунок 1.3. Розподіл особового складу за рівнем освіти.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що розподіл особового класу пожежних частин за віком відбувається відносно рівномірно. Це сприяє швидкому навчанню та гарній передачі досвіду молодим працівникам. При розгляданні розподілу за стажем роботи звертає на себе увагу той факт, що майже половина робітників не мають великого стажу. У порівнянні з їх віком це свідчить про те, що відносно дорослі працівники недавно влаштувалися на роботу. Аналіз розподілу особового складу за рівнем отриманої освіти показує недостатній рівень: 90% мають неповну середню та середню освіту. Для створення ефективного управління та організації роботи треба мати висококваліфіковане керівництво, яке має достатні знання та навички стосовно свого фаху. Також буде відбуватися подальше навчання рядового та молодшого начальницького складу.

2. Статистичний аналіз і прогноз основних кількісних параметрів оперативної обстановки в місті

Дана структура викликів пожежних підрозділів за останній рік (таблиця 2.1)

Таблиця 2.1

За допомогою програми Microsoft Excel будуємо секторну діаграму (рис. 2.1)

Рисунок 2.1. Секторна діаграма викликів пожежних підрозділів за рік.

Статистичний аналіз та прогноз кількості викликів є одним з важливіших показників рівня протипожежного захисту населеного пункту. До того ж, процес зміни кількості викликів у часі дозволяє оцінити результати роботи органів і підрозділів пожежної охорони, визначити шляхи її поліпшення.

Взагалі, процеси розвитку будь-якого явища протягом часу називають динамікою, а статистичні показники, які характеризують зміну цих явищ, - рядами динаміки.

При проведенні аналізу кількості викликів за зазначений період необхідно провести розрахунки, які наведені нижче.

Для визначення швидкості та інтенсивності розвитку кількості викликів за визначений час, розраховуються наступні показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту.

Розрахунок цих показників ґрунтується на порівнянні між собою рівнів ряду динаміки.

Під рівнем ряду динаміки розуміємо кожне окреме чисельне значення показника, який характеризує величину явища, його розмір, та розміщеного в хронологічній послідовності.

Якщо кожний рівень ряду порівнюється з попереднім, то визначені показники називаються ланцюговими; якщо усі рівні порівнюються з рівнем, який виступає як постійна база порівняння, - базисними.

Абсолютний приріст (зменшення) - це різниця рівнів динамічного ряду:

- ланцюгові: ; (2.1)

- базисні: , (2.2)

де П_і - абсолютний приріст;

Y_i - порівнюваний рівень;

Y₀, Y_і-1 - базисний рівень.

Проведемо відповідні розрахунки:

Ланцюгові

П1 = Y1 - Y0 = ---- П2 = Y2 - Y1 = 405 - 293 = 112 П3 = Y3 - Y2 = 693 - 405 = 288 П4 = Y4 - Y3 = 510 - 693 = -183	П5 = Y5 - Y4 = 441 - 510 = -69 П6 = Y6 - Y5 = 395 - 441 = -46 П7 = Y7 - Y6 = 432 - 395 = 37 П8 = Y8 - Y7 = 520 - 432 = 88

базисні

П1 = Y1 - Y1 = 293 - 293 = 0 П2 = Y2 - Y1 = 405 - 293 = 112 П3 = Y3 - Y1 = 693 - 293 = 400 П4 = Y4 - Y1 = 510 - 293 = 217	П5 = Y5 - Y1 = 441 - 293 = 148 П6 = Y6 - Y1 = 395 - 293 = 102 П7 = Y7 - Y1 = 432 - 293 = 139 П8 = Y8 - Y1 = 520 - 293 = 227

Абсолютний приріст за одиницю часу виміряє абсолютну швидкість зростання. Однак більш повну характеристику процесу росту можна отримати тільки тоді, коли абсолютні величини доповнюються величинами відносними, якими є темпами зростання та темпи приросту. Вони характеризують відносну швидкість зміни рівня, тобто інтенсивність процесу зростання.

Темп зростання розраховується як відношення рівнів ряду, визначається коефіцієнтом або процентом:

- ланцюгові , (2.3)

- базисні . (2.4)

Темп росту характеризує відносну величину приросту та показує, на скільки відсотків рівень Y_і, більше (менше) базисного рівня:

- для ланцюгових характеристик

; (2.5)

- для базисних характеристик

. (2.6)

Як і абсолютний приріст, темп приросту може бути позитивним та негативним, що свідчить про збільшення або зменшення рівня.

Наведений статистичний ряд розподілу кількості викликів за роками (табл. 2.2)

Таблиця 2.2. Емпіричний ряд динаміки

Рік	1	2	3	4	5	6	7	8
Кількість викликів	293	405	683	510	441	395	432	520

Побудуємо графічне зображення наведеного ряду

Рисунок 2.2. Динаміка кількості викликів пожежних підрозділів за роками

Для визначення основних показників динамічного ряду побудуємо таблицю 2.3.

Таблиця 2.3. Основні показники динамічного ряду

Для кількісної характеристики загальних результатів дії чітко вираженої основної тенденції, можна використовувати абсолютний приріст, темп зростання та приросту за увесь етап розвитку явища.

Найбільш ефективним засобом виявлення основної тенденції розвитку є аналітичне вирівнювання. При цьому рівні ряду динаміки виражаються у вигляді функції часу .

Характер динаміки підтверджує припущення про те, що рівень явища зростає з більш менш постійною швидкістю, тобто з відносно постійними абсолютними одиницями приросту, тому математичним виразом цієї тенденції буде пряма лінія. Аналітичне рівняння прямої має вигляд:

, (2.7)

де: - визначені рівні;

t - час, тобто порядковий номер інтервалу чи моменту часу;

а₀, а₁ - параметри прямої.

Розрахунок параметрів здійснюється за допомогою методів найменших квадратів, при цьому нелінійні функції приводяться до лінійного вигляду. Параметри а₀, а₁ вихідної прямої, які задовольняють принципу найменших квадратів, знаходять шляхом рішення наступної системи нормальних рівнянь:

, (2.8)

де: Y_i - фактичні (емпіричні) рівні ряду динаміки;

n - кількість рівній;

t_i - момент часу;

і - порядковий номер інтервалу.

Розрахунок параметрів значно полегшується, якщо за початок відлічування часу прийняти центральний інтервал етапу, який розглядається. При кількості років 8 значення t_i встановлюються наступним чином:

Таблиця 2.4

Роки	1	2	3	4	5	6	7	8
ti	-7	-5	-3	-1	1	3	5	7

Отже, тепер в загальному випадку , в результаті чого система рівнянь має вигляд:

, (2.9)

звідки:

, (2.10)

. (2.11)

Аналіз значень абсолютних приростів показує, що вони відносно стабільні. Тому динамічний ряд приблизно можна вирівняти за прямою. Для підрахунку необхідних сум ; ; ; ; складемо розрахункову таблицю 2.5.

Таблиця 2.5 Розрахунок показників вирівняного ряду динаміки

Підставляючи у формули (2.10, 2.11) суми таблиці одержимо:

,

.

Звідси рівняння початкової прямої буде:

.

Шляхом підстановки в це рівняння відповідних значень знайдемо вирівняні рівні (див. стовпчик 6 таблиці 2.5).

З порівняння результатів сум стовпчиків 2 і 6 таблиці 2.5 видно, що вони рівні. Це свідчить про вірність розрахунків для визначення параметрів а₀ і а₁ рівняння. Розробимо прогноз кількості викликів на найближчий рік:

.

Таким чином, в наступному році очікується приблизно 503 виклики. Одержані вирівняні рівні ряду та його прогнозне значення наносимо на графік (рис.2.3).

Рисунок 2.3. Динаміка кількості викликів пожежних підрозділів за роками

З таблиці 2.5 видно, що ланцюгові показники динаміки, залишаючись увесь час позитивними чи негативними, різко коливаються від року до року, або змінюють свій знак. В цьому випадку розрахунок може дати не вірну уяву про середню швидкість зміни рівня відповідної загальної тенденції. Тому слід порівнювати не річні, а більш типові та тривалі середньорічні рівні. Для цього проведемо збільшення інтервалів, до яких відносять рівні інтервального ряду динаміки. Збільшення інтервалів складається в переході від річних до багаторічних. Розрахунок проводиться за наступними формулами:

, (2.12)

, (2.13)

, (2.14)

, (2.15)

, (2.16)

де: і - номер порівнюваного або базового року;

N - кількість інтервалів, які входять до збільшеного інтервалу.

Здійснімо збільшення інтервалів до двох років та обчислимо значення показників динамічного ряду за формулами (2.12, 2.16), результати розрахунків зведемо в таблицю 2.6.

Таблиця 2.6. Значення показників динамічного ряду для збільшених інтервалів часу.

Рік	Кількість викликів	Абсолютний приріст	Темп росту
1/2		-	-
3/4		571-482=89
5/6		616,5-571=45,5
7/8		740-616,5=123,5

3. Моделювання оперативної діяльності

Середня кількість викликів пожежних підрозділів у добу.

Середня кількість викликів пожежних підрозділів у добу л розраховується на підставі дискретного варіаційного ряду табл. За формулами:

, (3.1)

де x_k - кількість викликів у добу;

m_k - кількість діб із зазначеною кількістю викликів, або

, (3.2)

де N_в - загальна кількість викликів за аналізований період часу;

N_с - кількість діб в даному періоді.

Таблиця 3.1. Розподілення виїздів по добам останнього року.

Кількість викликів за добу хk	0	1	2	3	4	5	6	7
Емпірична частота (кількість діб із зазначеною кількістю викликів), mk	88	125	89	42	15	5	1	0
Теортична частота fk	44,38	93,52	98,51	69,19	36,44	15,36	5,39	1,62

Будуємо полігон емпіричного розподілу кількості викликів (рис. 3.1)



Рисунок 3.1. Розподіл кількості викликів на інтервалі часу ф = 1 доба.

Знайдемо середню кількість викликів за добу:

, .

Застосування величини для розрахунку необхідної кількості пожежних автомобілів за допомогою методів теорії масового обслуговування можливо лише тоді, коли реальні потоки викликів пожежних підрозділів у місті досить добре описується законом Пуассона. Для перевірки гіпотези про пуассонівський характер потоків викликів пожежних підрозділів у місті необхідно за допомогою відповідних критеріїв згоди, шляхом складання графіків розподілу оцінити ступінь близькості отриманих емпіричних розподілів до передбачуваного теоретичного (до розподілу Пуассона). Теоретичний розподіл кількості діб з тією або іншою кількістю викликів пожежних підрозділів за аналізований період часу можна знайти за формулою:

, (3.3)

де - теоретична ймовірність тієї або іншої кількості викликів k = 0, 1, 2, 3, ... , n, на інтервалі часу ф = 1 доба;

. (3.4)

Підставимо проведені розрахунки P_k(ф) у 3.3 і отримаємо:

Співставлення емпіричного розподілу кількості діб m_k і теоретичного розподілу здійснюється за допомогою критерію Романовського, що дозволяє визначити, чи є наявними або випадковими розбіжності між розподіленнями або вони закономірні:

, (3.5)

де k = n - 2 - число ступенів свободи.

 - критерій Пірсона. (3.6)

Знаходимо імовірність того, що на інтервалі часу ф = 1 доба відбудеться одночасно k викликів. Знаючи величини імовірностей, визначимо відповідне значення теоретичних частот f_k по (3.3). Отримані дані заносимо у вихідну таблицю 3.1 і на графік (рис. 3.1). Використовуючи критерій Романовського, перевіримо відповідність побудованої математичної моделі потоку викликів емпіричним даним. Насамперед визначимо значення Х². Для цього складемо таблицю 3.2, у яку занесемо емпіричні частоти розподілу і відповідні їм теоретичні дані f_k, знайдені в припущенні, що емпіричний розподіл пуассонівський. Тут же визначимо величину Х².

Таблиця 3.2

mk	fk	mk-fk	(mk-fk)2	(mk-fk)2\fk
88	87,82	0,18	0,03	0,00
125	125,11	-0,11	0,01	0,00
89	89,12	-0,12	0,01	0,00
42	42,32	-0,32	0,10	0,00
15	15,07	-0,07	0,01	0,00
5	4,29	0,71	0,50	0,12
1	1,02	-0,02	0,00	0,00
0	0,21	-0,21	0,04	0,21
			У=	0,33

Сума даних останнього стовпчику таблиці і дає шукану величину Х². Отже, величина Х² = 0,1957. Кількість ступенів свободи К цього розподілу дорівнює кількості груп n - 2, тобто К = 7-2=5. Підставимо значення Х² і числа ступенів свободи в (3.5) знайдемо величину критерію Романовського.

.

Так як величина критерію Романовського за своїм абсолютним значенням менше трьох, то для даного розподілу потоку викликів пожежних підрозділів модель закону розподілу Пуассона прийнята для практичного використання.

Середній час обслуговування одного виклику

Надано розподіл викликів пожежних підрозділів за часом обслуговування (табл.. 3.3)

Таблиця 3.3.

Інтервал часу ф, хв.	0-15	15-30	30-45	45-60	60-75	75-90	90-105	105-120
Емпірична частота (число викликів)mk	220	100	79	47	40	21	12	1
Теоретична частота fk	210,37	125,26	74,59	44,41	26,45	15,75	9,38	5,58

Щоб побудувати гістограму розподілу викликів пожежних підрозділів за часом обслуговування, необхідно установити верхню границю останнього інтервалу таким чином, щоб величина інтервалу дорівнювала б величині інших інтервалів.

Середній час обслуговування одного виклику ф_обсл визначається на основі вихідних даних інтервального варіаційного ряду за формулою:

, (3.7)

де m_k - кількість викликів у тому або іншому інтервалі часу;

ф_k - нижня границя інтервалу;

ф_k+1 - верхня границя інтервалу (вона ж є нижньої для наступного інтервалу);

n - кількість інтервалів.



Рисунок 3.2 Розподіл викликів за часом обслуговуваня.

Отже, верхня границя останнього інтервалу 120 хвилин. Середній час обслуговування складе:

хв.

Оскільки потік викликів пожежних підрозділів підкоряється законові Пуассона, то розподіл часу обслуговування повинен підкорятися показовому закону розподілу. Для опису емпіричного ряду за допомогою математичної моделі (експонентного закону розподілу) необхідно визначити теоретичну імовірність:

попадання величини в інтервал часу [ф_k ; ф_k+1]:

, (3.8)

де - параметр експонентного розподілу.

хв^-1.

Проведемо розрахунки P_k по формулі 3.8

Теоретичний розподіл кількості викликів за виділеними інтервалами значень часу обслуговування знаходиться по формулі:

. (3.9)

Підставимо у формулу 3.9 значення P_k і отримаємо f_k тобто математичну модель розподілу

Отримані дані заносимо в другий рядок таблиці 3.3 і на Визначення значення Х проведемо також як у попередньому розділі.

Таблиця 3.4

Таким чином Х² = 103,35.

Знайдемо кількість ступенів свободи даного розподілу k = 8-2 = 6.

Підставимо значення Х та кількість ступенів свободи в (3.5) знайдемо величину критерію Романовського:

28,1

Так як величина критерію Романовського за своїм абсолютним значенням більше трьох, то для даного розподілу кількості викликів за виділеними інтервалами значень часу обслуговування модель закону розподілу Пуассона не підходить.

Частість використання пожежних автомобілів

Частість використання пожежних автомобілів визначається на підставі даних дискретного варіаційного ряду таблиці по формулі:

. (3.10)

пожежний охорона оперативний виклик

Таблиця 3.5

Число автомобілів, k	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Число викликів, обслугованих автомобілем, mk	102	210	130	40	25	5	5	2	1
Частість використання автомобілів, аk	0,196	0,404	0,250	0,077	0,048	0,010	0,010	0,004	0,002

Будуємо полігон емпіричного розподілу (рис. 3.6)

Рисунок 3.3. Розподіл кількості викликів за ознакою „кількість автомобілів”.

По формулі (3.10) визначаємо емпіричну імовірність використання основних пожежних автомобілів щодо обслуговування викликів. Отримані результати заносимо до другого рядка таблиці 3.5.

З проведених розрахунків видно, що найбільш часто одночасно використовуються два відділення, але у деяких випадках можливе використання до 8 одиниць бойової техніки. На підставі цих даних слід забезпечити пожежні частини такою кількістю пожежних автомобілів та іншої пожежної техніки, щоб при будь-яких обставинах вона була спроможна ефективно працювати. Для цього і проводиться проектування необхідної кількості та місце дислокування в місті пожежних депо, а також комплектування їх необхідною технікою.

4. Розрахунок необхідної кількості пожежних автомобілів

Розрахунок необхідної кількості пожежних автомобілів проводиться на основі існуючих нормативів і за допомогою методів теорії масового обслуговування.

Відповідно до таблиці 6.1.6 ДБН 360-92 «Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений» підбирається кількість основних пожежних автомобілів, необхідних для обслуговування відповідної кількості жителів.

Для міста з чисельністю населення 178 тисячі чоловік і забудовою будинками висотою більш трьох поверхів будемо мати:

основних автомобілів.(4.1)

При визначенні кількості основних пожежних автомобілів слід враховувати ті обставини, що відповідно до існуючих вимог у кожній пожежній частині повинен бути 100% резерв основних пожежних автомобілів. При обґрунтуванні необхідної кількості інших основних (пожежні насосні станції, пожежні автомобілі порошкового, вуглекислотного гасіння і т. д.) і спеціальних пожежних автомобілів (за винятком автодрабин і автопід'ємників) для міста, необхідно виходити з оперативної обстановки і характеристики самого міста. Автодрабини та автопід'ємники вводяться до штатів підрозділів ДПО міст у залежності від кількості мешканців. Згідно табл. 3.1 ДБН 360-92 необхідна кількість АД та АП - 3. Застосування методів теорії масового обслуговування для розрахунків необхідної кількості пожежних автомобілів засновано на розрахунку імовірності того, що обслуговуванням викликів у місті буде одночасно зайнято J відділень:

, (j =1, 2, …) (4.2)

де ,

л - очікувана в майбутньому році середня кількість викликів за рік;

- середній час обслуговування одного виклику (у годинах);

a(j-i) - емпірична ймовірність того, що для обслуговування викликів потрібно (j-i) основних пожежних автомобілів.

Критерієм для обґрунтування кількості оперативних відділень T_<R, потрібної для забезпечення необхідного рівня протипожежного захисту міста, може служити час, на протязі якого обслуговуванням викликів буде зайнято R відділень:

, (4.3)

де - імовірність виникнення ситуації, коли кількості оперативних відділень R, які маються в місті може не вистачити для обслуговування усіх викликів;

Т - тривалість проміжку часу, на якому здійснюється спостереження за процесом функціонування пожежної охорони міста.

Розрахунок припиняється при виконанні умови , (t_кр - критичне значення Т_>R, що приймається рівним одній годині) або у випадку прояву відносної стабільності в значеннях величини T_>R.

Аналіз оперативної обстановки (розділ 3) показав, що в наступному році в місті слід очікувати N=503 виклики пожежних підрозділів, середній час обслуговування хвилин або 0,664011703 годин. Крім того, розраховані значення розподілу імовірностей кількості оперативних відділень, що обслуговують виклики:

а1	=	0,196154	а4	=	0,076923	а7	=	0,009615
а2	=	0,403846	а5	=	0,048077	а8	=	0,003846
а3	=	0,25	а6	=	0,009615	а9	=	0,001923

Тоді

викл/год.

Використовуючи формулу (4.2), знайдемо значення . По формулі (4.3) знаходимо час, на протязі якого зайнято більше ніж R відділень. Отримані результати заносимо в таблицю 4.1.

Таблиця 4.1 Розподіл ймовірності одночасних викликів від кількості автомобілів.

j	Pj	P>R	Т>R
0	0,972731345	0,027268655	238,8734216
1	0,005275252	0,021993404	192,6622178
2	0,010875116	0,011118288	97,39619936
3	0,006782285	0,004336002	37,98337979
4	0,002165980	0,002170023	19,00939936
5	0,001379669	0,000790354	6,923499598
6	0,000312600	0,000477754	4,185122253
7	0,000289420	0,000188334	1,649805128
8	0,000119414	0,000068920	0,603738183
9	0,000060081	0,000008839	0,077427222

Результати розрахунків (табл. 4.1) показують, що при j=7 значення T_>8 менш 1 години. Отже для забезпечення прийнятого рівня протипожежного захисту (t_кр<1 год.) у гарнізоні пожежної охорони міста необхідно мати 7 основних пожежних автомобілів.

5. Визначення необхідної кількості пожежних депо

Кількість пожежних частин можна визначити по формулі:

, (5.1)

де S_міс - площа міста, км²;

S_обсл - площа зони обслуговування одного пожежного депо, км.

За умовну форму зони обслуговування одного пожежного депо доцільно прийняти правильний шестикутник, площа S_обсл якого дорівнює:

, км².(5.2)

Тоді депо.

Нормування кількості депо, які повинно мати місто, повинно враховувати також час прибуття пожежних підрозділів до місця виклику. Вихідним параметром у цьому випадку повинен служити середній час прибуття першого пожежного підрозділу до місця виклику. При дислокації пожежних підрозділів у місті, середній час прибуття першого підрозділу до місця виклику не перевищує 10 хв. Однак, в деяких випадках таке значення не завжди виправдане. Очевидно, що залежить головним чином від швидкості руху пожежних автомобілів V, а також від кількості пожежних депо і рівномірності їхнього розподілу по території міста. При цьому враховується, що V має тенденцію до зниження через швидкий зріст інтенсивності руху в сучасних містах.

Оскільки , (5.3)

де k - коефіцієнт непрямолінійності руху, тоді підставивши дане вираження в співвідношення (5.2), одержимо:

. (5.4)

Тоді відповідно до (5.1), розрахункова формула для кількості пожежних депо буде мати вигляд:

. (5.5)

Площа міста складає S_міс = 71,5 км². Середня швидкість руху пожежних автомобілів по місту V=42 км/год. Коефіцієнт непрямолінійності руху шляху руху k = 1,15.

Знайдемо кількість пожежних депо для міста у випадку зміни величини середнього часу прибуття ф_приб у діапазоні від 3 до 10 хвилин із кроком квантування Дф_ін = 1 хв.

Таблиця 5.1

ф = 3 хв	депо
ф = 4 хв	n = 5 депо
ф = 5 хв	n = 4 депо
ф = 6 хв	n = 3 депо
ф = 7 хв	n = 2 депо
ф = 8 хв	n = 2 депо
ф = 9 хв	n = 1 депо
ф = 10 хв	n = 1 депо

Отримані результати наносимо на графік (рис. 5.1)



Рисунок 5.1. Залежність кількості депо від часу прибуття підрозділів.

На основі аналізу результатів проведених розрахунків вибираємо нормативний середній час прибуття перших підрозділів до місця виклику 5 хвилин, відповідно до якого визначаємо чисельність і тип пожежних депо в місті.

Таким чином, для захисту міста необхідно мати:

Пожежних частин - 4

Окремих постів - 0.

Пожежних автомобілів - 31.

У тому числі:

а) основних пожежних автомобілів - 26 (у бойовому розрахунку - 13, у резерві - 13).

б) спеціальних пожежних автомобілів - 5 (у бойовому розрахунку - 3, у резерві - 2).

в) допоміжних - 0.

6. Проект організаційної структури пожежної охорони міста

На основі проведених розрахунків потрібної кількості пожежних депо та пожежних автомобілів створімо організаційну структуру пожежної охорони міста Кременчук, так, як кількість потрібних пожежних депо більша кількості пожежних депо , які є в наявності в гарнізоні то для нашого варіанту треба буде побудувати ще 2 пожежних депо і ми отримуємо схему підпорядкування, яка наведена на рисунку.

Чисельність інженерно-інспекторського складу визначається наказом МВД України №428 від 26.06.93, в якому затверджені типові штати підрозділів.

Штат пожежної частини №1

1. Начальник частини - 1.

2. Замісник - 2.

3. Інженер - 1

4. Старший інспектор - 1.

5. Інспектор - 4.

6. Молодший інспектор - 2.

7. Начальник караулу - 4.

8. Секретар - 1.

9. Старший водій - 1.

10. Радіотелефоніст - 4.

11. Водій - 16

12. Командир відділення - 16.

13. Пожежний - 60.

Для підвищення професійного рівня особового складу необхідно направити на навчання в вищий пожежно-технічий навчальний заклад 75% інспекторського складу та 75 % начальників караулу. Форма навчання повинна бути заочна та терміни сесії працівників необхідно розподілити рівномірно на весь рік, щоб не виникало проблем з процесом роботи.

Для підвищення ефективності оперативної діяльності треба побудувати 3 нових пожежних частин за взірець для яких ми можемо взяти СДПЧ-5, 7, 8 комплектування яких буде проходити з наступних джерел комплектування:

Перевід з інших СДПЧ сусіднього гарнізону -14,2%

Перевід з ППЧ - 16,2%

З військових частин після закінчення служби - 10,8%

З трудових колективів міста - 40,2%

З трудових колективів інших міст - 18,6 %

Для підвищення професійного та бойового рівня необхідно звільнити працівників, які досягли пенсійного рівня та прийняти замість них молодих працівників. 30 % прийняти після служби в армії, а 40 % - з сусіднього гарнізону, які мають досвід роботи від 1 до 5 років та 30% з цивільного населення.

Для успішного управління підрозділами пожежної охорони керівникам слід дотримуватись основних принципів роботи з кадрами:

§ принцип законності;

§ принцип рівності перед законом;

§ принцип плановості;

§ принцип контролю;

§ принцип гласності;

§ принцип підбору, розстановки та просуванню кадрів за їх особистими діловими і моральними якостями;

§ принцип наступності.

Після виконання цієї роботи, можна зробити висновок, що організація управління діяльністю пожежної охорони відіграє дуже важливу роль в забезпеченні пожежної безпеки не тільки в місті, але й, в цілому, в державі. Для подальшого розвитку пожежної охорони як окремого міністерства країни необхідно забезпечити її штати висококваліфікованими кадрами. Вони повинні мати високій рівень знань не тільки за свої м фахом, але й в інших галузях науки, наприклад, економіці, правових дисциплінах, соціології, психології, іноземних мовах.

Також доцільно проводити співпраці з колегами інших держав. Обмін досвідом позитивно впливає на швидкий розвиток систем боротьби з пожежами та їх попередження, а також підвищує культурний рівень працівників міністерства.

Висновок

Після виконання цієї роботи, можна зробити висновок, що організація управління діяльністю пожежної охорони відіграє дуже важливу роль в забезпеченні пожежної безпеки не тільки в місті, але й, в цілому, в державі. Для подальшого розвитку пожежної охорони як окремого міністерства країни необхідно забезпечити її штати висококваліфікованими кадрами. Вони повинні мати високій рівень знань не тільки за свої м фахом, але й в інших галузях науки, наприклад, економіці, правових дисциплінах, соціології, психології, іноземних мовах.

Також доцільно проводити співпраці з колегами інших держав. Обмін досвідом позитивно впливає на швидкий розвиток систем боротьби з пожежами та їх попередження, а також підвищує культурний рівень працівників міністерства.

Література

1. Аболонцев Ю.И. Пожарная статистика. -М.: ВИПТШ МВД СССР, 1976.

2. Брушлинский Н.Н. Моделирование оперативной деятельности пожарной служби. - М.: Стройиздат, 1981.

3. Брушлинский Н.Н. и др. Методы прикладной механики в пожарно-технических задачах. Лекции по курсу «Прикладная математика». - М.: ВИПТШ МВД СССР, 1983.

4. Ким стач И.Ф. Организация тушения пожаров в городах и населенных пунктах. - М.: Стройиздат, 1977.

5. Основы научной организации управления и труда в пожарной охране. Под редакцией В.Л. Семикова. - М.: ВИПТШ МВД СССР, 1979.

6. Будівельні норми і правила. СНиП 2.04.02-84; ДБН 360-92.

7. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни „Організація управління діяльністю органів пожежної безпеки” - Харків: АПБУ, 2003.

8. Управління в органах внутрішніх справ України. Підручник. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru