Українська новела кінця ХХ століття (на матеріалі антології "Квіти в темній кімнаті")

Своєрідною в сюжетно-композиційному плані є новела Г. Пагутяк “Тебе спалить сонце”. Як і в багатьох постмодерністських текстах (загальновідомо, що в них композиція у її класичному розумінні взагалі може бути відсутньою), в аналізованій новелі наявні не всі елементи сюжету. В експозиції автор зображує спекотний літній день, упродовж якого і природа, і людина відчувають нескінченну втому, їх існування більше нагадує межовий стан (недарма читач звертає увагу на образи двох гір, горизонту), марення: “Річка пересохла, і в криниці нема води, і город аж корчиться від спраги, і мурашки безтямно кидаються на тіло, вкрите потом. Кожен день схожий на попередній: блакитне небо, сонце і спека” [30, с. 289]. Зав'язкою є епізод, коли баба посилає малого на город вирвати кропу. Він незадоволений: “О, той кріп! Скільки можна казати, що його геть обсіла тля, аж він скрутився. Нема часу з ним бавитися” [30, с. 289]. У розвитку дії письменниця змальовує картину городу: жалюгідні овочі, чи, швидше, те, що від них лишилося, стоять на засохлій землі. Хлопець прагне вирватися з цього місця туди, де не так спекотно і де є вода: “Там, далеко вгорі є вода… Малий стає навколішки перед грядкою з кропом, наче молиться. Сльози душать його, бо він у тюрмі. Невільний. Якби можна було перелетіти на ту високу гору, чи ту, ще вищу, завжди синю. Думкою він уже там, а тіло все ще скоцюрбилось на грудку з кропом” [30, с. 289]. Поволі пейзаж змінюється, хлопець-таки досягає омріяної води: “Сонце ще не дійшло до першої гори… Ніде жодної людської душі. Безліч спраглих душ роїлось довкола дитини, котра непорушно лежала на скам'янілій землі, мертвих і живих душ: мишей, жаб, коників, птахів, гусениць, жуків, метеликів, мишок… Вода мерехтіла прозора й глибока, зовсім не схожа на ті калабані, у яких він купався досі” [30, с. 290]. Природною видається кульмінація новели: “Сонце терпляче його очікувало, спинившись між першою і другою горою, а зголоднілі риби кусали за литки…” [30, с. 290].

Характерною особливістю картин природи у творі є те, що поряд із динамічною їх зміною вони ніби залишаються сталими: спека й сонце нікуди не поділися, лише з'явилася вода, яка ненадовго полегшує становище дитини. З іншого боку, всесильне сонце “терпляче” очікує на дитину, не заходячи за другу гору. На що воно чекає? На смерть малого чи на ту мить, коли він відчує в собі нові сили, набравшись їх із життєдайної води та прохолоди? На ці питання відповіді у творі немає. Натомість автор розгортає складну міфологізовану метафору (зауважимо - дуже красиву, “високу” у не лише своїй семантиці, а й естетиці), саме через образи природи актуалізує багато філософсько-художніх опозицій, що ними просякнуто новелістичний текст: Життя і Смерть, Молодість і Старість, Любов і Сила, Насолода і Страждання, Природа і Людина…

Образ сонця є багатогранним, він увібрав у себе численні міфологічні уявлення про божественну силу, воля якої є невідворотною. Ця сила така давня, що в ній нероздільно поєднуються Добро і Зло. На початку твору він асоціюється із сліпою владою, насильством, з убивцею, який нещадно спалює все на своєму шляху. Стара жінка (“баба”), з якою хлопець зіткнувся на порозі хати і яка попередила його про небезпеку сонця, є в його розумінні Смертю, що “давно вже гостювала в них” [30, с. 291]. Можливо, він її вигадав, або вона йому привиділась, коли перегрівся на сонці. Вважаємо, що в аналізованій новелі розв'язка відсутня, але твір є структурно закінченим: думку завершено. На наш погляд, цією думкою є усвідомлення складностей і суперечностей існування природи і людини, тих випробувань, які на них чекають. Г. Пагутяк говорить про незахищеність, вразливість усього живого, про безцінні миті, коли людина може злитися з природою в нерозривній єдності. І тоді навіть пекуче безжальне сонце буде очікувати на хлопця, співчуваючи йому.

Важливим поетикальним засобом в антології є колористика. Художні тексти побудовано на контрастах кольорів, які підкреслюють гостроту дії, внутрішній стан головного персонажа. Особливо це простежується в новелі В. Врублевського “Я зовсім не хочу битися”. За вікном - сонячний чудовий день, але головний персонаж, побоюючись розправи, “носа не показує” з квартири - він пропустив бійку “з німими”, яку затіяв Зоня. Сонячна погода за вікном лише увиразнює його душевні страждання. Йому хочеться “махнути зараз на пляж, вкинутися в розм'яклу воду і відчути, як тіло сповнюється заспокійливою свіжістю, а на душі стає легко та чисто… А по тому вибрести на берег і притьма впасти на розпечений пісок, загорнутися в нього, немов у спальний мішок, і, склепивши повіки, підставити сонцю обличчя” [30, с. 68]. Але він боїться. І відчуття страху передано контрастними кольорами.

Дещо в іншому контексті використано прийом контрасту в новелах К. Мотрич “За таїною неба” та В. Мастєрової “Сиродій”. У першому творі прекрасний пейзаж українського села контрастує з жахливою трагедією народу - голодомором. Природа у творі описана надзвичайно гарно та поетично, але саме ця поетичність підкреслює трагізм описаних у новелі подій. Нікому спостерігати цю красу, бо всі люди в селі вимерли. Головна героїня твору, Соломія, також помирає гарної весняної ночі. Федір навіть не спромігся поховати її по-людськи, а просто скинув у яму з трупами. Прийом контрасту, вжитий у творі, справляє велике враження на читача, адже завжди весняний пейзаж асоціювався з життям та коханням, а в цьому творі його поєднано зі смертю.

У наступній новелі автор показала трагедію людської душі, яка, не зважаючи на знущання та нелюдське ставлення до себе, не втрачає природної доброти і любові. Головна героїня твору - “байстрюк”, незаконно народжена дитина. Своїм ставленням всі намагаються показати їй її місце, але вона по-дитячому відкрито любить свою родину і не розуміє, чому все саме так. Навіть коли її через батьківські знущання забирають до дитячого будинку, вона не втрачає надії побачити рідних, яких дуже любить. Хоча пейзаж відкрито не присутній у творі, проте ми відчуваємо його: тепла, сонячна погода, коли “дозрівають яблука”. Він споріднений з дитячою душею, яка не сприймає нічого поганого і негативного, просто відштовхує його від себе.

Важливу роль у побудові новелістичних текстів відіграють авторські відступи різного характеру, як, наприклад, у новелі Є.Кононенко “Нові колготи”. Наприкінці твору автор відправляє читача в недалеке минуле, щоб розповісти про те, що сталося одного знаменного вечора у квартирі лікаря Зеленовича: “Але сама вона частіше, ніж щасливий перший місяць їхнього знайомства, згадувала той осінній холодний неймовірний день, коли йшла темними мокрими вулицями, заляпуючи гарні ніжки в штопаних колготках. Як зібрала всі гроші, що були в кишенях синього плаща і маленької сумочки і купила в галантереї імпортну коробочку з новими колготками. Як переодяглася в темному під'їзді, мліючи від холоду і жаху. Як далі сіла в тролейбус, і хтось галантно поступився місцем гарній жінці, і вона їхала і думала, Боже мій, куди я їду…” [30, с. 190-192]. У цьому творі авторський відступ є досить великим за обсягом, але інколи він може займати лише кілька речень, як у новелі В. Тарнавського “Дерево життя”: “Під час останнього концерту тієї шаленої випускної весни знетямлені поклонниці ледь не порвали на Алікові натуральний вогнетривкий дакроновий кліфт. Алік відбивався не на жарт, волаючи, що віддав за нього на “тучі” сто кербелів і береже на смерть” [30, с. 329]. Хоча авторські відступи відрізняються за обсягом, вони однаково динамізують дію, виокремлюють у розповіді різні важливі часові площини.

Майже всі новели антології ліризовані, спрямовані на дослідження внутрішнього світу людини, її переживань, почувань, станів, емоцій у зв'язку із зовнішньою дією. Лише в окремих новелах - “Королівські лови” Ю. Андруховича, “Кієвскій мальчик” В. Даниленка, - зважаючи на оповідну чи видову специфіку, практично відсутня ліризація. В обох випадках авторська позиція не акцентована, наратив максимально об'єктивовано.

Характерною особливістю новел антології є те, що внутрішній світ персонажів, їхній настрій майже цілком залежить від зовнішніх, суспільних умов. Герої або повністю в них розчиняються, стають їх частиною (Федір, “За таїною неба” К. Мотрич), або протидіють їм (Соломія, там само). Зрідка персонажі не можуть проявити стійкість характеру у боротьбі з обставинами, і вони ламають їх (Алік у новелі “Дерево життя” В. Тарнавського і Колян із новели “Туга” Г. Цимбалюка).

Збірка надзвичайно багата на художні засоби. Вона має свою характерну ритмомелодику, як, наприклад, у згаданій вже новелі В. Трубая “Великий птах”. Тут описується один день із життя хижого птаха, який сидів на своєму улюбленому дереві і полював. У ритмомелодичному плані новелістичний текст нагадує пісню, яка спочатку є простою, розміреною, але в кінці різко обривається: “Великому птахові чомусь незручно сиділося на гілці, щось заважало йому, муляло між кігтями. Він нагнув колову і пок… Гучно, як ляскіт батога, відбилося від води відлуння пострілу й полетіло за вітром аж до села” [30, с. 347]. “Мелодія” новели змінюється зі смертю птаха: з розміреної і спокійної вона стає якоюсь незграбною, як падіння птаха з дерева: “З верхівок дерева великий птах, крильми за гілля чіпляючись, незграбно на задубілу землю падав. Ламав його… перевертався… і падав. Коли ж упав, то тиша настала велика” [30, с. 347]. Останні рядки схожі на поезію в прозі. Фінальним акордом новели став момент, коли “…сіра пір'їна, гойднувшись у повітрі, плавно лягла поруч із мертвим птахом” [30, с. 347].

Використання тропів, безперечно, є важливим для новел збірки. Вони допомагають увиразнити та збагатити сюжет творів. В новелі О. Жовни “Кульгава русалка” вжито метафори: “дідова хата сиділа-сиділа серед луків”, “туман насотав білої вати”, “сховалось, забилось Лесьчине серце”, “…слова ті заплутались у дідовій бороді…”; порівняння: “…дід Корній світився серед ночі, мов фосфорний…”, “…потріскались, мов висохлий ґрунт пустелі”, “…карасів, що виблискували, мов величезні циганські сережки”, “…грудей, що задерлись подібно тому, як задираються іноді кирпаті дівочі носики…”, “…вода здригнулася і соромливо відбігла…”, “морщився місяць”; епітети: “лапаті руки”, “відлюдькувате серце”, “…їх очі - зневажливі, жалісливі, здивовані, байдужі, зверхні, злі, пихаті”.

Серед лексичних засобів увиразнення з метою глибшої передачі ідейного задуму, повнішої індивідуалізації образів-персонажів, відтворення історичних особливостей зображуваного часу вживають слова діалектної лексики. Наприклад, у новелі “Любаска” В. Габор ужив такі діалектні слова, як биру (староста), бахур (підліток) тощо. Також тут використано багато лексики із розмовного стилю населення західного регіону: “Боже, Юро, ти геть здитинів, а мо' і зцапів” [30, с. 74].

Авторське мовлення і мовлення персонажів у текстах антології може бути предметом окремого дослідження. Привертає увагу використання письменниками розмовного стилю з великою кількістю російськомовних кальок: “А на слєдующий день була торжетсвенна лінійка, потім був костьол, все таке, а вечером - дискотека. Ми всі наплясались по страшній силі, весь наш отряд, і хотіли ще, але він підійшов до Пашки діскжокея, щось таке йому бистро сказав і той об'явив послідній танець, пустив “Депеш мод” і став збирати свої бобіни і касети” [30, с. 167].

Характерною у плані мовлення є новела Ю. Винничука “Ги-ги-и”. На початку твору він вживає фразеологічну єдність, яка означає “померти”: “…наш татуньо виграв на довічне володіння дерев'яну садибу, єдиною незручністю якої було те, що там можна було тільки лежати і знаходилася вона на глибині двох метрів під землею” [30, с. 45]. Надають новелі особливого “сільського” колориту велика кількість фразеологічних зворотів (“перевіряти курники” (красти), “наче вітром здуло” (швидко), “від пецьки до тецьки” (повністю)); просторічних слів (ґеґнути (померти), манаття (одяг), міна (обличчя), беркицьнути (впасти)); порівнянь (бурчить у животі, наче там хтось під гору тачку цегли пхає; жили, як коти у маслі;).

Використання у мовлення персонажів пестливих слів підкреслює їхню душевну доброту, щирість. Такою є героїня новели В.Мастєрової “Сиродій”. Її мовлення багате на слова зі зменшувально-пестливими суфіксами: “татко”, “молочко”, “низенька”, “платтячко”.

Особливістю мовлення новел Ю. Андруховича “Зліва, де серце” і “Королівські лови” є використання специфічної армійської термінології: курсант, полк, лазарет, караул, автомат, сержант, лейтенант, плац, кашкет, рота, командир, шеренга, піхота, полігон, штаб, карабін, орден, контузія, начальник штабу, по-цивільному.

Отже, антологія “Квіти в темній кімнаті” фактом свого видання підводить підсумок цілої епохи, знаменує завершення певного періоду культури кінця ХХ ст. Усі новели збірки змалювують внутрішній світ людини 80-х-90-х років ХХ століття, її переживання, тривоги та радощі. Авторами використано велику кількість різноманітних художніх засобів, які увиразнюють мовлення персонажів і підкреслюють особливий колорит текстів. Антологія насичена символікою, алегоріями, авторськими відступами. Прозаїки не прагнуть ідеалізувати свого героя, вони описують його реальним, крізь призму соціальних умов, у яких він опинився.

ВИСНОВКИ

Прихід наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ століття постмодерну на зміну модернізму зумовив жанрово-стильове та тематичне оновлення української літератури. Особливо великі зміни відбулися у великій та малій прозі. Зокрема новела як жанрова одиниця зазнала значної трансформації.

Новела розвивається упродовж багатьох століть, але рухливістю, здатністю вбирати в себе особливості доби зумовлюється актуальність її сучасного дослідження.

У магістерській роботі розглянуто історію виникнення та розвитку новели як жанру, її функціонування в різних мистецьких системах. Перші оповідки новелістичного характеру відомі ще до виникнення літератури як такої. З плином часу цей жанр трансформувався, набуваючи нових різновидів та характеристик.

Прийшовши в українську літературу ще в добу романтизму, новела принесла і нові теми та виражальні засоби, що відбилось у творчості найвидатніших новелістів ХІХ-ХХ ст.: Г. Квітки-Основ'яненка, М. Шашкевича, Марка Вовчка, М. Коцюбинського, М. Хвильового, Г. Косинки, О. Гончара, О. Довженка, Є. Гуцала, Гр. Тютюнника, В. Дрозда, В. Шевчука та ін.

Наприкінці ХХ ст. українська новела розвивалась у межах трьох літературних течій - реалізму, модернізму, постмодернізму, - кожна з яких наклала свій відбиток на її композиційно-стильову та жанрову динаміку.

У магістерському дослідженні представлено результати аналізу постмодерної новели, зокрема художніх текстів антології “Квіти в темній кімнаті”, зокрема основні вектори жанрового та композиційного генезису творів збірки. Зважаючи на жанровий генезис, новели антології можна поділити на кілька груп: магічна, філософська, соціально-психологічна, синтетична. Такий поділ є умовним, оскільки кожна новела поєднує в собі особливості багатьох жанрових різновидів.

Постмодерністській новелі властиві такі характерні особливості цього напряму: фрагментарність, певна упорядкована “хаотичність” сюжету, відсутність у творі деяких його структурних елементів тощо.

У роботі схарактеризовано тематичні, ідейні та змістові парадигми сучасної української новели. Головним об'єктом зображення у творах є людина нового типу, нове суспільство. Суспільні умови вимагають від особистості певної внутрішньої сили, навіть жорстокості, інакше суспільство її знищить. Найбільш частотними темами є агресія колективу; засудження тоталітарної системи, яка породила і жорстоку людину, і людину-слабака, що досі живе в минулому, не в змозі примиритися зі змінами; пошуки достойного лідера для народу; моральне звиродніння; самотність тощо.

У процесі дослідження проаналізовано головні мікропоетикальні акценти творів антології “Квіти в темній кімнаті”. Визначено, що художні тексти містять велику кількість художніх засобів, серед яких: лексичні, синтаксичні, велика кількість тропів тощо. Деякі новели побудовано на контрастах. Значна кількість алегорій, образів-символів споріднює постмодерну новелу з іншими літературними напрямами, течіями вітчизняної і зарубіжної літератури (магічний реалізм, химерна проза тощо).

Отже, українська постмодерністська новела є свієрідним явищем. Вона поєднує собою досвід різних епох, збагачуючи попередню творчість новими рисами. Новела еволюціонує, і це зумовлює необхідність її подальшого дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз (критика) та характеристика образів новели “Три зозулі з поклоном” Григіра Тютюнника. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrtvory.com.ua/referaty/lit248.html

2. Балашов Н., Михайлов А., Хлодовский Р. Эпоха Возрождения и новелла // Европейская новелла Возрождения. - М. : Художественная литература, 1974. - С. 5-32.

3. Білоцерківець Н. На перевалі: Короткий огляд нової української прози / Н. Білоцерківець // Українська культура. - 1999. - № 2. - С.10-11.

4. Бовсунівська Т. Типологія української посттоталітарної художньої деструкції світобудови / Т. Бовсунівська // Сучасність. - 2003. - № 10. - С. 146-151.

5. Бойчук Г. Література постмодернізму: реальність чи віртуальність? / Г. Бойчук // Українська мова і література у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - № 2. - С. 56-58.

6. Бондар-Терещенко І. Текст 1990-х: герої та персонажі / І. Бондар-Терещенко. - Тернопіль : Джура, 2003. - 208 с.

7. Бунич-Ремизов Б.Б. Западноевропейские новеллисты Возрождения - обличители лжеавторитетов // Новелла эпохи Возрождения / [сост., предисл., примеч. Б.Б. Бунич-Ремизова]. - К. : Украина, 1991. - 479 с.

8. Васильєва М. Українська модерна новела кінця ХІХ - початку ХХ століть: розвиток і модифікації в їх обумовленості метафоризацією як провідною рисою художнього мислення доби : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук 10.01.01 / М. Васильєва. - Одеса, 2004. - 195 с.

9. Воєнна проза О. Довженка. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.refmaniya.org.ua/l-teratura/diplomna-robota-vo-nna-proza- oleksandra-petrovicha-dovzhenka

10. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури : [підручник] // [за наук. ред. О. Галича]. - К. : Либідь, 2001. - 488 с.

11. Гнідан О., Плахова А. Григорій Квітка-Основ'яненко / О. Гнідан, А. Плахова // П.П. Хропко, О.Д. Гнідан, П.І. Орлик та ін. Історія української літератури (Перші десятиріччя ХІХ століття). - К. : Либідь, 1992. - 512 с.

12. Гончар О. Твори: в 12-ти томах. Том 8: Мала проза. Коментарі / О.Т. Гончар. - К. : Наукова думка, 2001. - 496 с.

13. Давыдова Т., Пронин В. Новелла, рассказ, очерк / Т. Давыдова, В. Пронин // Литературная учеба. - 2002. - №6. ¬- С. 159-161.

14. Даниленко В. Суспільство у сумному дзеркалі новелістики / В. Даниленко // Українська мова й література у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2000. - № 5. - С. 46-54.

15. Денисенко О. До інтерпретації жанру новели у світовому літературознавстві / О. Денисенко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://elib.crimea.edu/index.php?option=com_content&task=view&id=77.

16. Денисова Т. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири / Т. Денисова // Слово і час. - 1995. - № 2. - С. 18-27.

17. Денисюк І. Поетика новели / І. Денисюк // Жовтень. - 1969. - № 10. - С.127-134.

18. Денисюк І. У мікросвіті новелістики / І.Денисюк // Рік '84. Літературно-критичний огляд. - К. : Дніпро, 1985. - С. 44-55.

19. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ - поч. ХХ ст. / І. Денисюк. - К. : Вища школа, 1981. - 213 с.

20. Довженко О. Кіноповісті. Оповідання / О.П. Довженко. - К. : Наукова думка, 1986. - 710 с.

21. Дрозд В. Ирій: Повісті, оповідання / В.Г. Дрозд. - Харків : Фоліо, 2008. - 318 с.

22. Жулинський М. Українська література на межі тисячоліть / М. Жулинський // Українська література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2000. - № 4. С. 6-14.

23. Жанрові константи і модифікації новели ХХ ст. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/referats/printout.php?id=706

24. Живиця: Хрестоматія української літератури ХХ ст. У 2-х книгах. Книга 1 / [за ред. М. Конончука]. - К. : Твім інтер, 1998. - 720 с.

25. Зборовська Н. Стильові пошуки молодої української прози (кін. 80-х - поч. 90-х рр.) / Н. Зборовська // Другий міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення. - Львів, 1993. - С. 210-213.

26. Зборовська Н. Завершення епохи або українська літературна ситуація кінця 1980 - 90 рр. / Н. Зборовська // Кур'єр Кривбасу. - 1996. - № 61-64. - С. 76-83.

27. Зотова В. Естетика української малої прози постмодерного періоду (90-ті роки ХХ - початок ХХІ ст.) / В. Зотова // Літературний твір як структурний елемент художньо-філософської концепції світу: монографія. - Мелітополь : ТОВ “Видавничий будинок ММД”, 2011. - С. 133-143.

28. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн. 2: Друга половина ХХ ст. Підручник / [за ред. В.Г. Дончика]. - К. : Либідь, 1998. - 456 с.

29. Калениченко Н. Українська література кінця ХІХ - початку ХХ ст. / Н. Калениченко. - К. : Наукова думка, 1983. - 255 с.

30. Квіти в темній кімнаті: Сучасна українська новела: Найяскравіші зразки української новелістики за останні п'ятнадцять років / [упорядкув., передм., літ. ред. В. Даниленка]. - К. : Генеза, 1997. - 432 с.

31. Квітка-Основ'яненко Г. Зібрання творів у 7-ми томах. Т. ІІІ : Прозові твори / Г.Ф. Квітка-Основ'яненко. - К. : Наукова думка, 1981. - 479 с.

32. Колінько О. Імпресіоністична новела в українській і російській літературах / О. Колінько // Українська мова і література в школі. - 2011. - № 7. - С. 27-31.

33. Колошук Н. Модернізм, екзистенціалізм, постмодернізм... / Н. Колошук // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2002. - № 4. - С. 36-45.

34. Косинка Г. Гармонія: Оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку / Г.М. Косинка. - К. : Дніпро, 1988. - 605 с.

35. Коцюбинський М. Вибрані твори у 2-х томах. Том ІІ. / М.М. Коцюбинський. - К. : Державне видавництво художньої літератури, 1950. - 482 с.

36. Лаврусевич Н. Принципи, шляхи, методи і прийоми аналізу новелістики 20-30-х років ХХ ст. / Н. Лаврусевич // Українська література в загальноосвітній школі. - 2007. - № 4. - С. 11-14.

37. Лекції з курсу “Історія української літератури ХХ століття”. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bib.convdocs.org/v2633/лекції_-_історія_української_літератури_xx_ст

38. Література письменників-дев'яностиків. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litra.org.ua/lіteratura-pismennikіv-«devyanostnikov»

39. Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром'як, Ю. Ковалів, В. Теремко. - К. : ВЦ “Академія”, 2006. - 752 с.

40. Лебединцева Н. Самотність як домінанта поетичного дискурсу 90-х років / Н. Лебединцева // Українська мова й література в середніх школах. - 2002. - № 6. - С. 66-70.

41. Логвин Г. Два твори на одну тему (“Воля до життя” О. Довженка і “Вогник далеко в степу” Г. Тютюнника) / Г. Логвин. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukr-in-school.edu-ua.net/id/117

42. Логвиненко О. Розмова тіней, або Куди веде читача клубок хитросплетінь сьогочасної української прози / О. Логвиненко // Літературна Україна. - 2000. - 24 лютого. - С. 5.

43. Логвиненко О. Кому на догоду? (Огляд молодої прози) / О. Логвиненко // Літературна Україна. - 2004. - 1 квітня. - С. 4.

44. Логвиненко Ю. Підстави для абсурду та втеча від абсурду: ранній український постмодернізм крізь оптику біблійної міфології / Ю. Логвиненко // Слово і час. - 2008. - № 6. - С. 57-61.

45. Марко Вовчок. Оповідання. Казки. Повісті. Роман / Вовчок Марко. - К. : Наукова думка, 1983. - 638 с.

46. Мелетинский Е. Историческая поэтика новеллы / Е. Мелетинский. - М. : Наука, 1990. - 275 с.

47. Мельник Н. Проникнення в іншу реальність (українська магічна новела наприкінці ХХ ст.) / Н. Мельник // Слово і час. - 1998. - № 11. - С. 46-51.

48. Мельник Н. Роздуми про сенс людського існування в новелі К. Москальця “Споглядання черешні” / Н. Мельник. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/ 2331/1/melnukN.pdf

49. “Митець і в калюжах повинен бачить зорі…” (за творчістю О. Довженка). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/sochin/printout.php?id=7&bookid=37

50. Мережинська Г. “Східноєвропейська” модифікація постмодернізму / Г. Мережинська // Слово і час. - 2002. - № 4. - С. 67-68.

51. Навроцька Н. Мала проза Євгена Гуцала. Поетика жанру: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук 10.01.01 / Н. Навроцька. - К., 2001. - 176 с.

52. Наєнко М. Типи творчості в епоху постмодернізму / М. Наєнко // Слово і час. - 2002. - № 4. - С. 59-60.

53. Никитина М.И., Троцевич А.Ф. Корейская литература // История всемирной литератры: В 9 томах / [ред. Г.И. Бердников, Ю.Б. Виппер, Д.С. Лихачев, Г.И. Ломидзе и др.]. - М. : Наука, 1985. - Т. 3 / [ред. Н.И. Балашов, И.С. Брагинский, П.А. Гринцер, Х.Г. Короглы и др.]. - С. 649-654.

54. Новела. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Новела\

55. Новелістика Олеся Гончара. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tvory.br.com.ua/3229

56. Новиченко Л. Антологія українського оповідання: в 4-х томах. Том 3. Українське радянське оповідання / Л. Новиченко. - К. : Державне видавництво художньої літератури, 1960. - 684 с.

57. Пахаренко В. Модернізм, авангардизм, постмодернізм / В. Пахаренко // Українська мова та література. - 2007. - Січень, № 2/4. - С. 32-35.

58. Пахаренко Н. Світоглядно-естетичні грані постмодернізму / Н. Пахаренко // Українська мова та література. - 2005. - № 15. - С. 9-13.

59. Пахаренко В. Поетика модернізму, авангардизму, постмодернізму / В. Пахаренко // Українська мова й література у середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - № 2. - С. 50-56.

60. Пахаренко В. Постмодерн. Сучасний український літературний процес / В. Пахаренко // Українська мова та література в школі. - 2002. - № 4. - С. 59-64.

61. Поетика новел М. Коцюбинського (пізній період). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://coolreferat.com/Поетика_новел_ М_Коцюбинського

62. Поліщук О. Позиція персонажа в українській постмодерній прозі / О. Поліщук // Слово і час. - 2003. - №2. - С. 70-74.

63. Постмодернізм як основний художній напрям літератури 90-х років XX ст. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/sochin/printout.php?id=1&bookid=81

64. Присяжнюк В. Постмодернізм - провідний мистецький напрям кінця ХХ - початку ХХI ст. / В. Присяжнюк // Українська мова і література. - Число 13-16 (557-560), квітень, 2008. - С. 17-20.

65. Просалова В. Інтертекстуальне поле і контекст : диференціація понять / В. Просалова // Слово і час. - 2005. - № 12. - С. 28-34.

66. Процюк С. Лицарі стилосу та кав'ярень: Есе про дев'ятдесятників / С. Процюк. - К. : Смолоскип, 1996. - 82 с.

67. Росінська О. Українська література. Сучасний довідник школяра і студента / О. Росінська. - Донецьк : ТОВ “ВКФ “БАО”, 2009. - 368 с.

68. Сірук В. Проза В. Медведя : інтелектуалізація українського буття / В.Сірук. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/nvvnu/filolog/2011_13/R1/Siruk.pdf

69. Словник літературознавчих термінів / В. Лесин, О. Пулинець. - К. : Радянська школа, 1971. - 486 с.

70. Стех М. Широка панорама малої прози / М.Стех // Критика. - 2011. - Число 1-2. - С. 29-45.

71. Стефаник В. Твори / В. Стефаник. - К. : Дніпро, 1984. - 173 с.

72. Терлецький В. Те, що не існує, але є насправді. Спроба препарування сучасної української прози / В. Терлецький // Літературна Україна. - 2002. - 10 жовтня. - С. 8.

73. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства : [підручник]. - [2-е вид., випр. і доповн.] / А. Ткаченко. - К. : ВПЦ “Київський університет”, 2003. ¬- 448 с.

74. Ткачук М. Літературний процес 90-х років ХХ століття / М. Ткачук // Українська мова та література. - 2000. - № 22. - С. 1-6.

75. Тютюнник Г. Вибрані твори : оповідання, повісті / Г.М. Тютюнник. - Дніпропетровськ : Січ, 2000. - 449 с.

76. Українська новелістика кінця ХІХ - початку ХХ ст.: Оповідання, новели, фрагментарні форми (ескізи, етюди, нариси, образки, поезії в прозі) / [упоряд. і прим. Є.Нахліка]. - К. : Наукова думка, 1989. - 688 с.

77. Фащенко В. У глибинах людського буття: літературознавчі студії / В. Фащенко. - Одеса : Маяк, 2005. - 640 с.

78. Хализев В. Теория литературы : [учебник] / В. Хализев. - [3-е издание, исправленное и дополненное]. - М. : Высшая школа, 2002. - 437 с.

79. Харчук Р. Покоління постепохи. Проза / Р. Харчук // Дивослово. - 1998. - № 1. - С. 8-9.

80. Харчук Р. Сучасна українська проза: Постмодерний період: навчальний посібник / Р. Харчук. - К. : Видавничий центр “Академія”, 2008. - 248 с.

81. Хорошков М. Українська новелістика кінця ХІХ - початку ХХ ст. крізь призму естетичних та етичних пошуків доби / М. Хорошков // Вісник Маріупольського державного університету. - 2010. - № 2. - С. 85-90.

82. Черневич М.Н., Штейн А.Л., Яхонтова М.А. История французской литературы / М.Н. Черневич, А.Л. Штейн, М.А. Яхонтова. - М. : Просвещение, 1965. - 640 с.

83. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. Чижевський. - Тернопіль, 1994. - 480 с.

84. Шаповалова М.С. Відродження в Англії / М.С. Шаповалова // Шаповалова М.С., Рубанова Г.Л., Моторний В.А. Історія зарубіжної літератури. - Львів : Світ, 1993. - 440 с.

85. Шевченко Г. До осмислення новелістики 80-х / Г. Шевченко // Радянське літературознавство. - 1988. - № 11. - С. 3-12.

86. Яременко В. Панорама української літератури ХХ століття / В. Яременко // Українська мова та література. - 2001. - Число 11. - Березень.

87. Яровий О. “Проста мова” дев'яностих (тенденції й пошуки сучасної прози молодих) / О. Яровий // Літературна Україна. - 1996. - 14 листопада. - С. 2.

88. Яровий О. Стиль і безстилля прози 90-х та супутні проблеми, або Бунт проти… і боротьба за / О. Яровий // Літературна Україна. - 2002. - 29 серпня. - С. 3.

Размещено на Allbest.ru