Управління стратегічним потенціалом підприємства

опрацювання алгоритму та вибір методів розрахунку кожного виду потенціалу;

розробка моделі залежності результатів діяльності торгівельного підприємства від розміру потенціалу.

При використанні подібної методики основою для постановки цілей і задач є теоретичне визначення потенціалу як економічної категорії та характеристика його основних видів.

Далі виокремлюють найбільш прийнятний для цілей оцінки склад вихідних даних та параметрів щодо потенціалу.

Важливим етапом у ході оцінки потенціалу є формування відповідних принципів. У монографії ми дотримувалися наступних принципів оцінки потенціалу торгівельного підприємства:

простота та точність методики оцінки, спрощення окремих складових оцінки, які суттєво не впливають на кінцевий результат;

концептуальна та інформативна єдність (єдина доступна термінологія, статистична та оперативна звітність тощо);

багаторівнева характеристика наявного потенціалу;

автономність оцінки - у будь-яких напрямах оцінки потенціалу має забезпечуватися раціональна автономність його складових;

адресність потенціалу - визначення конкретних користувачів;

взаємозалежність чинників оцінки - дає змогу при вивченні тенденцій розвитку потенціалу забезпечити орієнтацію на мету і виконання поставлених завдань;

комплексність - означає використання для оцінки потенціалу низки моделей та врахування дії чинників зовнішнього та внутрішнього середовища;

гнучкість та альтернативності - враховують ринкову кон'юнктуру, різноспрямовані взаємозв'язки та структурні співвідношення у сукупності потенціалу.

На наступному етапі визначають чинники, що впливають на потенціал торгівельного підприємства, та критерії, що його характеризують.

Чинники - це економічні, організаційні, соціальні, інформаційні та інші аспекти, що здійснюють кількісний вплив на підсумковий показник щодо оцінки потенціалу. У монографії серед чинників впливу ми розглядаємо умови, обставини, рушійні сили господарських (торговельних) процесів, що змінюють господарську діяльність і визначають її результат. Чинник, який враховується при оцінці, має кількісний вираз; між чинником і підсумковим показником має відслідковуватися причинно-наслідковий зв'язок. Об'єкт оцінок являє собою різноманітні елементи, що взаємопов'язані і мають бути врахованими у процесі оцінки. Тому при визначенні впливу чинників на потенціал та його окремі елементи необхідно звернути увагу на багатоаспектність оцінок і їх тлумачення.

При оцінці потенціалу торгівельного підприємства розрізняють макро- і макрорівні оцінки. Макрооцінки потенціалу торгівельного підприємства відповідають функціональному підходу дослідження, про який йшлося у монографії вище, а мікрооцінки - структурному. При мікрооцінці враховують такі чинники: обсяг роздрібного товарообороту, якість торговельної площі та складських приміщень, наявність та кількість одиниць торгівельного обладнання, чисельність і склад торгівельного та обслуговуючого персоналу, вартість нематеріальних активів, параметри організаційної структури, територіальний аспект розташування торгівельного підприємства; при макрооцінці варто враховувати наступні чинники: рівень розвитку економіки регіону; форми і канали товарного забезпечення регіонального ринку .

Ми наголошуємо на тому, що урахування усіх чинників, що впливають на формування і подальше використання потенціалу торгівельного підприємства, сприяє обґрунтуванню стратегії господарського розвитку.

Ми вважаємо, що при оцінці потенціалу торгівельного підприємства варто досліджувати структуру товарного асортименту за товарними групами; номенклатуру; платоспроможний попит споживачів; рівень попиту на продукцію; кон'юнктуру цін; тенденції розвитку інфраструктури.

Наступним етапом формування методики оцінки потенціалу торгівельного підприємства є визначення критеріїв та обмежень на їх вибір, при цьому варто орієнтуватися на специфічні особливості окремих складових потенціалу. Критерії економічної оцінки утворюють певну ієрархічну систему у відповідності з рівнем тих цілей, конкретизацією яких вони виступають. Критерій стосовно потенціалу розглядається нами у монографії як ознака, що дозволяє визначити нормативи стосовно оптимального обсягу окремих складових потенціалу.

Перший рівень критеріїв оцінки потенціалу є виразом міри економічної доцільності торговельної діяльності. На цьому рівні критерій оцінки має відображати можливості щодо досягнення цілей торгівлі.

Другий рівень поєднує множину критеріїв, які є виразом міри економічної доцільності окремих видів чи сфер діяльності, господарських альтернатив, напрямків оптимізації процесу торгівлі тощо. Цей рівень критеріїв оцінки потенціалу торгівельного підприємства можна поділити на наступні групи:

критерії економічної діагностики господарської діяльності;

критерії вибору напрямків оптимізації господарських процесів;

критерії оцінки альтернатив подальшого розвитку.

Третій рівень критеріїв оцінки дозволяє визначити рівень ефективності окремих елементів у сукупності потенціалу торгівельного підприємства. Ми пропонуємо використовувати наступні критерії:

відповідність зовнішньому середовищу - дозволяє оцінити, наскільки потенціал відповідає прогнозованим змінам макроекономічного розвитку країни;

оптимальність співвідношення окремих складових елементів потенціалу у загальній його структурі - дозволяє оцінити співвідношення між складовими у сукупності потенціалу та взаємозв'язок між ними;

можливість використання (реалізації) потенціалу - розглядаються потенційні можливості щодо використання у господарському обігу окремих складових у сукупності потенціалу;

прийнятність ризику, пов'язаного з реалізацією потенціалу - розглядаються рівні ризиків та їх можливі наслідки;

результативність - оцінка результатів використання потенціалу, яка базується на визначенні економічної ефективності господарської діяльності.

Під ефективністю господарської діяльності, зумовленої використанням потенціалу торгівельного підприємства, варто розуміти зміни кількісного і якісного характеру, що відбулися у процесі торговельної діяльності, а саме: зростання обсягів реалізації товарів; збільшення прибутку як у цілому, так і у розрахунку на 1 кв.м. торгової площі; тенденції зміни продуктивності праці персоналу; зниження трудомісткості господарських операцій; формування ефективного мотиваційного механізму; прискорення оборотності оборотних засобів; розширення та удосконалення сервісу.

Такі ефекти можна класифікувати за ознакою можливості їх вимірювання: можна виміряти, складно виміряти; неможливо виміряти. Крім того, ознакою класифікації ефектів може слугувати вид одиниць вимірювання - у вартісному, натуральному і відносному виразі.

Використання системи показників оцінки потенціалу торгівельного підприємства та його окремих складових можна здійснити за різним характером оцінки, а саме: емпіричні, синтетичні та експертні.

Емпіричні оцінки потенціалу торгівельного підприємства орієнтуються на використання економічних залежностей, що обумовлені вихідними даними. Тому важливе місце має приділятися методам та джерелам отримання вихідних даних, їх подальшої обробки, що сприятиме обґрунтованості результатів оцінки потенціалу торгівельного підприємства.

Синтетичні оцінки не завжди призводять до обґрунтованих результатів. Тому необхідна обмежена кількість критеріїв, за допомогою яких буде проводитися оцінка сукупності потенціалу торгівельного підприємства та його окремих складових.

Широке практичне використання у світовій господарській практиці мають експертні оцінки. Саме тут реалізуються широкі можливості щодо врахування економічних, політичних, соціальних та інших чинників, що і забезпечує певні переваги порівняно з іншими методами оцінки потенціалу. За використання методу експертних оцінок наріжне значення приділяється висновкам експерта, які були покладені в основу викладеної ним думки. У цьому контексті вбачається найбільш повне виявлення чинників, у тому числі і тих, що не піддаються кількісній оцінці. Основним недоліком експертного методу є складність проведення експертизи. Крім того, не завжди вдається оперативно знайти потрібного експерта, що гальмує проведення оцінки.

У світовій практиці, при проведенні розрахунків оцінки потенціалу торгівельного підприємства, найбільшого розповсюдження набули наступні методи оцінки:

метод питомих показників - застосовується для визначення і аналізу потенціалів, що характеризуються наявністю одного основного параметру, розмір якого у значній мірі визначає загальний рівень потенціалу;

метод регресійного аналізу - дозволяє відстежити регресивну залежність між величинами за статистичними даними. У господарській практиці торговельних підприємств такий аналіз використовується для визначення залежностей змін у потенціалі від певних параметрів та показників діяльності торгівельного підприємства;

агрегатний метод - побудований на врахуванні вартості окремих складових потенціалу.

Важливою частиною дослідження потенціалу, за нашим переконанням, є прогнозування діяльності торгівельного підприємства, що має за мету оптимізацію торгово-технологічних процесів у стратегічній перспективі, що може бути забезпеченим лише шляхом підвищенні ефективності використання окремих складових елементів потенціалу торгівельного підприємства.

Проблема забезпечення обґрунтованості прогнозування може бути вирішена лише на основі системного, комплексного аналізу усієї сукупності політичних, організаційних, соціальних, наукових та інших чинників, які визначають перспективи розвитку національної торгівлі.

На нашу думку, обґрунтоване прогнозування діяльності торгівельного підприємства характеризують наступні риси. Передусім, прогнозування призначене для передбачення можливості забезпечення конкурентоспроможності торговельної діяльності, з акцентуванням уваги на тому, що споживач є основою будь-яких господарських відносин. Прогнозування визначає можливі варіанти господарського розвитку у майбутньому, але не вирішує проблему вибору найоптимальнішого з них. Крім того, прогнозування дозволяє передбачити основні тенденції майбутнього інноваційного процесу, що відбувається у торгівлі, а за отриманими результатами розраховують параметри оптимальних моделей функціонування торгівельного підприємства. На основі накопиченого досвіду щодо минулих і майбутніх тенденцій розвитку суб'єктів торгівлі, економічний прогноз має зумовлювати сукупність альтернатив майбутньої еволюції, серед яких за критерієм оптимальності обирається варіант, який, на думку власника чи менеджера, забезпечить формування конкурентних переваг.

Враховуючи викладене, нами сформована структурно-логічна схема методики дослідження потенціалу торгівельного підприємства (рис. 1.1).

Згідно такої схем (рис. 1.3), для оцінки одиничних та узагальнюючих показників, що характеризують потенціал за його окремими видами, пропонується використовувати показники ресурсовіддачі елементів потенціалу торгівельного підприємства та загальної потенціаловіддачі, прибутковості.

При прогнозуванні обсягів діяльності торгівельного підприємства та розвитку сервісу доцільним є використання економіко-статистичних методів та економічного моделювання. Методичний інструментарій прогнозування базується на дослідженні елементів потенціалу торгівельного підприємства у динаміці, їх коригуванні під впливом зміни кон'юнктури ринку, розвитку макроекономічних процесів у державі, що зумовлює зміни реальної вартості складових елементів потенціалу торгівельного підприємства.

Досліджуючи процеси формування та господарського використання потенціалу торгівельного підприємства, важливо забезпечити діагностику структурних зрушень у сфері торгівлі, умов функціонування суб'єктів господарювання. За результатами дослідження потенціалу торгівельного підприємства обґрунтовується стратегія його подальшого господарського використання.

Зауважимо, що пропонована методика оцінки потенціалу торгівельного підприємства призначена для будь-якого суб'єкта господарювання торговельної сфери і не залежить від товарної групи продукції, яка реалізується, масштабів діяльності, розвитку мережі роздрібної торгівлі тощо. Крім того, методика може бути використана і для структурних підрозділів суб'єктів торговельної сфери (філій, представництв, відділень тощо). Використання запропонованої методики спрямоване на оцінку як окремих складових елементів, так і загальної сукупності потенціалу.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1.4. Формалізована структурно-логічна схема методики дослідження потенціалу торгівельного підприємства

Особливістю даної методики є можливість визначення реальної вартості потенціалу торгівельного підприємства, що слугує підґрунтям для формування стратегії подальшого розвитку. Крім того, відкриваються можливості для коригування у майбутньому складу потенціалу та структурного співвідношення його елементів шляхом визначення рівня ефективності їх використання. Зазначений аспект є актуальним з позицій необхідності оптимізації витрат, спрямованих на управління потенціалом суб'єкта господарювання торговельної сфери.

При оцінці потенціалу торгівельного підприємства варто враховувати певні умови - обставини, особливості господарської діяльності, за яких відбувається формування і використання потенціалу, структурні зрушення у його складі. Враховуючи те, що потенціал торгівельного підприємства є сукупністю низки елементів, які виконують різні функції у процесі їх господарського використання, варто пам'ятати, що вони мають притаманні риси та властивості .

Процедура оцінки потенціалу торгівельного підприємства складається із декількох етапів, які ґрунтуються на теорії системного підходу, що зумовлює необхідність враховувати наступне:

Потенціал являє собою сукупність окремих елементів.

Між окремими складовими елементами потенціалу існують певні зв'язки, що відбувається у ході господарської діяльності.

При дослідженні потенціалу як системи опис його елементів та проводитися з урахуванням місця кожного з них у загальній сукупності.

Властивості сукупного потенціалу визначають властивості його складових елементів і навпаки.

Властивості потенціалу проявляються через взаємодією його окремих елементів.

Потенціал варто розглядати у неподільній єдності з ринковим середовищем.

У зв'язку з цим, дослідження потенціалу торгівельного підприємства варто розглядати невід'ємно від вивчення умов існування та зовнішнього оточення суб'єктів господарювання. Потенціал торгівельного підприємства має щільний зв'язок із потенціалами підприємств інших галузей і сфер національної економіки, а у територіальному аспекті його варто розглядати як вагому складову потенціалу регіонів. Властивості потенціалу та його окремих складових елементів безпосередньо пов'язані з системою господарських відносин і віддзеркалюють результати суспільної діяльності, обміну, розподілу і реалізації продукції. Звідси випливає важливий висновок про те, що розвиток потенціалу не обмежується оптимізацією його окремих складових елементів, появою та господарським використанням нових технологій, а охоплює зміни у характері і стані продуктивних сил суспільства.

Отже, виходячи із викладеного, визначення співвідношення між окремими елементами потенціалу торгівельного підприємства спирається на його оцінку з урахуванням ефекту синергії, що проявляється у результатах господарського використання потенціалу суб'єкта господарювання.

При здійсненні оцінки потенціалу торгівельного підприємства варто знайти таку комбінацію елементів, за якої синергетичний ефект був би забезпечений, що варто враховувати при формуванні як сукупності потенціалу, так і його окремих складових елементів.

Під формуванням потенціалу торгівельного підприємства ми розуміємо накопичення його окремих складових елементів, забезпечення їх оптимальної структури, збереження та ефективне господарське використання з урахуванням умов і особливостей сучасної економіки.

Ефективне використання потенціалу торгівельного підприємства зумовлюється досконалістю механізмів управління цим процесом і визначає рівень досягнення мети функціонування суб'єкту господарювання.

З позицій економічної теорії кожне торговельне підприємство мало б побудувати відповідну модель, яка являє собою опис складових елементів сукупності потенціалу, дозволяє оперувати ними, вимірювати вплив низки параметрів на згадані елементи.

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Фактори впливу зовнішнього середовища на формування економічного потенціалу торгівельного підприємства

Перехід економічної системи України до ринкових законів обумовлює зміну ролі сектору торгівлі в економіці країни. Так, якщо раніше в країні переважав ринок продавця, то в нинішніх умовах ситуація змінилась на протилежну, об'єктивно обумовивши виникнення поняття конкурентоспроможності торгівельного підприємства.

Постійне загострення конкурентної боротьби за покупця змушує управлінсько-адміністративний склад працівників торгівлі знаходити нові можливості до розширення діяльності торговельних підприємств. Як було зазначено в першому розділі нашої роботи, основні можливості торгівельного підприємства акумульовані в понятті економічного потенціалу. Зазначимо також, що поняття економічного потенціалу придатне не лише для характеристики конкретного підприємства, але і галузі чи економіки країни загалом. Відмінність при цьому складає лише набір інструментарію для оцінки даної категорії. Тобто економічний потенціал характеризується поняттям «структури». В науковій літературі існує таке тлумачення структури потенціалу, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікро. Кожен із наведених типів структур володіє такою характеристикою, як стійкість зв'язку, однак на макрорівні існують стійкі зв'язки системи, а на мікрорівні - змінні. Тобто сукупність цих систем представляє не лише якісну характеристику економічного потенціалу, а і його зміст.

Виходячи з даного твердження, погодимося, що дослідження основних особливостей, закономірностей розвитку та впровадження стратегії управління на мікрорівні, рівні підприємства є неможливим без урахування факторів економічного потенціалу на макрорівні.

Так, якщо йдеться про макрорівень, то неможливо врахувати окремі тенденції щодо зміни факторів впливу на економічний потенціал конкретного торгівельного підприємства, однак існує можливість вивести ряд зовнішніх аспектів впливу на формування економічного потенціалу торговельних підприємств. Для оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств використаємо методи, що були розглянуті у попередньому розділі: зокрема, при оцінюванні трудової, виробничої та фінансової складових використаємо ресурсний підхід, а при оцінюванні клієнтської складової економічного потенціалу - порівняльний підхід, оскільки цей елемент економічного потенціалу не має ресурсного підґрунтя та більшою мірою відображає конкурентноздатність торгівельного підприємства на ринку.

Зауважимо, що в різних регіонах України торговельна галузь розвинена по-різному, що визначається структурою економічної діяльності регіону. Дослідження економічних видів діяльності на рівні України засвідчило, що у відсотковому відношенні до всього економічно активного населення України значна частка працівників зайнята в торгівлі саме у Волинській області, що зумовлено як економічними, так і історичними, географічними та соціальними особливостями розвитку даного регіону. Крім того, саме у Волинській області розвиток торгівлі відображає загальнонаціональні тенденції розвитку даної сфери, що відображено у таблиці 2.1.

З таблиці 2.1 видно, що торгівля в Україні та Волинській області з 1992 року розвивалася значними темпами, про що свідчать темпи зростання обсягів роздрібного товарообороту у порівняних цінах. Зазначимо, що до 2001 року в Україні та у Волинській області, зокрема, існували негативні тенденції щодо темпів зміни роздрібного товарообороту. Таку тенденцію можна пояснити кризовим станом національної економіки в даний період та наслідками введення у 1998 році нової національної грошової одиниці, а також нестабільністю споживчого попиту.

Таблиця 2.1

Ланцюгові темпи зміни обсягів роздрібного товарообороту підприємств України та Волинської області за 1992 -2010 рр.

(у порівняних цінах, %)

Рік	Україна	Волинська область
1	2	3
1992	111,5	111,3
1993	90,3	88,1
1994	82	72,7
1995	65	55,6
1996	86,4	93,4
1997	86,1	97,3
1998	94,9	86,7
1999	100,2	113,1
2000	93,4	98,9
2001	92,9	95,6
2002	108,1	113,3
2003	113,7	109,6
2004	115	118,3
2005	120,5	118,1
2006	121,9	114,3
2007	123,4	120
2008	126,4	114,2
2009	129,5	129,6
2010	117,3	112,7

Однак вже після здійснення відповідних реформ у вітчизняній економіці можна помітити стрімке зростання темпів товарообороту як на національному рівні, так і на рівні Волинської області. Найвищих темпів росту товарооборот досягнув у 2009 році, що, відповідно, зумовлено тривалим економічним зростанням як економіки в цілому, так і споживчого попиту населення. Порівнюючи темпи зростання товарообороту України та Волинської області, зауважимо, що незважаючи на загальні подібні тенденції змін даного показника, все ж темпи зміни товарообороту Волинської області були нижчими, ніж загалом в Україні. Зокрема, найнижче значення цього показника зафіксоване у 1995 році - як в Україні - 65 %, так і у Волинській області - 55,6 %. Далі, у 1996-2002 роках, темпи зміни товарообороту Волинської області перевищували загальні темпи зростання товарообороту в Україні від 2,7 до 12,9 %. Винятком став 1998 рік, коли темпи товарообороту Волинської області на 8,2 % відставали від загальноукраїнських. В подальшому спостерігаємо загальну тенденцію зниження рівня товарообороту торговельних підприємств Волинської області. Однак у 2009 році темпи зростання товарообороту в Україні та Волинської області були майже однаковими, причому на Волині даний показник перевищував загальноукраїнський на 0,1 %.

Водночас темпи зміни товарообороту не дають змогу стверджувати про позитивну динаміку щодо розвитку економічного потенціалу торговельних підприємств у Волинській області. Відтак, для того, щоб більш об'єктивно оцінити показник виробничої складової економічного потенціалу торговельних підприємств Волинської області, необхідним буде аналіз динаміки товарообороту в роздрібних цінах в середньому на одне торговельне підприємство (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Зміна виробничої потужності економічного потенціалу торговельних підприємств у Волинської області впродовж 1997 - 2010 рр.

Рік	Товарооборот у порівняних цінах, млн. грн.	Кількість підприємств торгівлі, од.	Товарооборот на 1 підприємство торгівлі, млн. грн.
1997	217,47	8085	0,03
1998	577,84	8484	0,07
1999	885,65	8894	0,10
2000	885,58	8523	0,10
2001	1096,64	7748	0,14
2002	1456,32	7254	0,20
2003	1938,40	6895	0,28
2004	2481,41	6591	0,38
2005	2852,03	6127	0,47
2006	3570,61	5434	0,66
2007	5014,05	5180	0,97
2008	6167,47	4958	1,24
2009	8123,93	4794	1,69
2010	10488,31	4515	2,32

Як бачимо з аналітичної таблиці 2.2, до 1999 року кількість торговельних підприємств лінійно збільшувалась - із 8085 одиниць до 8894, що відповідним чином вплинуло і на обсяг товарообороту в порівняних цінах, який за цей період зріс у 4,07 рази. Однак, починаючи з 2000 року, кількість підприємств торгівлі різко зменшилась - із 8523 до 4515 одиниць у 2008 році, тобто майже у два рази. Незважаючи на це, товарооборот надалі зростав не лише в абсолютних показниках по регіону, але і на одне торговельне підприємство - з 0,03 млн. грн. у 1997 році до 2,32 млн. грн. у 2010 році, що свідчить про інтенсивний та швидкий розвиток торговельної галузі Волинської області упродовж періоду, що аналізується.

Темпи зростання товарообороту як основного показника діяльності торгівельного підприємства не можуть свідчити про рівень економічного потенціалу торгівлі, оскільки як на рівні підприємства, так і на макрорівні країни чи регіону дана категорія відображається рядом інших об'ємних показників, що характеризують ефективність використання трудового, матеріального та фінансового потенціалів торгівлі.

Тому у дослідженні економічного потенціалу торгівельного підприємства звернемося до оцінки та аналізу трудового потенціалу на регіональному рівні, який можна охарактеризувати як кількісними, так і якісними величинами: чисельністю працівників торгівлі, середньомісячною заробітною платою одного працівника торгівлі, що відображає ефективність мотиваційної складової персоналу торговельних підприємств порівняно з іншими галузями, що, в свою чергу, впливає на продуктивність праці, тобто товарооборот на одного працівника. Дані показники та їх динаміка наведені у таблиці 2.3 та на рисунку 2.1.

Таблиця 2.3

Показники трудової складової економічного потенціалу торговельних підприємств Волинської області за 1997 - 2010 рр.

Період	Чисельність найманих працівників, тис. осіб	Середньомісячна заробітна плата на 1 працівника торгівлі, грн.	Продуктивність роботи, тис. грн. на 1 прац.
1	2	3	4
1997	39,6	52,84	5,49
1998	40,1	74	14,41
1999	46,7	82	18,96
2000	41,4	104	21,39
2001	42,2	134	25,98
2002	43	188,87	33,86
2003	40,9	234,96	47,39
2004	41,1	286,66	60,37
2005	40,4	344,8	70,59
2006	42,2	435,56	84,61
2007	44,1	636,27	113,7
2008	47,2	842,68	130,67
2009	53,7	1026,5	151,28
2010	74,6	1231,6	140,59

Як випливає із даних, наведених у таблиці 2.3, трудова складова економічного потенціалу торговельних підприємств Волинської області постійно зростала, про що свідчить такий кількісний показник, як чисельність найманих працівників у галузі, який із 1997 року до 2010 року зріс у 1,88 рази, тобто на 35 тис. зайнятих в торгівлі, що, в свою чергу, позитивно вплинуло як на зростання товарообороту, так і на продуктивність праці. Зазначимо, що продуктивність праці теж відзначалась виразною тенденцією до зростання впродовж 1997 - 2010 рр., лише у 2010 році можна помітити зниження даного показника на 7 %, що, очевидно, було зумовлене, окрім такого суб'єктивного показника, як зростання кількості працівників на 20,9 тис. осіб у 2010 році, ще й іншими макроекономічними змінами, які відбулись як у національній, так і світовій економіці, а саме: нестійкими тенденціями щодо курсу іноземної валюти в Україні, стрімким зростанням індексу цін тощо. Для того, щоб краще зрозуміти тенденції зміни трудової складової економічного потенціалу торгівлі Волинської області, відобразимо зазначені вище дані на рисунку 2.1.

Аналізуючи тенденції, відображені на рисунку 2.1, можна помітити, що прямолінійну тенденцію до зростання упродовж 1997-2010 рр. мала лише середньомісячна заробітна плата на одного працівника торгівельного підприємства Волинської області, яка зросла з 1997 року до 2010 у 23,3 рази, що, зважаючи на темпи зростання індексу споживчих цін, які щороку зростали від 0,8 % у 2004 році до 80 % у 1998 році, можна вважати незначним зростанням матеріального стимулювання персоналу торгівлі Волинської області.

Рис. 2.1. Тенденції зміни основних індикаторів трудової складової економічного потенціалу торговельних підприємств у Волинській області впродовж 1997 - 2010 рр.

Разом з тим, тенденція до зростання інтенсивного показника щодо трудового потенціалу торгівлі, тобто продуктивності праці, до 2009 року включно була позитивною. Це, поряд із постійним зростанням зайнятості в даній галузі, дає нам можливість стверджувати про ефективне використання даного елементу економічного потенціалу торгівлі Волинської області.

Визначальним фактором щодо формування економічного потенціалу торгівельного підприємства та регіону є споживчий попит населення, який серед складових економічного потенціалу займає значне місце та виступає в ролі клієнтської складової.

Клієнтський потенціал торгівельного підприємства на макрорівні, на нашу думку, насамперед характеризують кількість домогосподарств та їх купівельна спроможність. Проаналізуємо ці показники клієнтської складової економічного потенціалу торговельних підприємств Волинської області, а саме: витрати домогосподарств та їхні сукупні доходи, впродовж 1997 - 2010 рр.

Таблиця 2.4

Основні показники витрат та доходів у середньому на одне домогосподарство у Волинській області у 1997 - 2010 рр.

(грн.)

Рік	Сукупні витрати	Сукупні доходи	Переважання доходів над витратами
1	2	3	4
1997	330,93	349,5	18,57
1998	426,16	428,7	2,54
1999	429,93	403,7	-26,23
2000	496,84	365,41	-131,43
2001	543,77	383,92	-159,85
2002	606,12	492,67	-113,45
2003	664,5	566,52	-97,98
2004	769,11	684,49	-84,62
2005	826,4	790,55	-35,85
2006	989,8	954,71	-35,09
2007	1325,8	1400,43	74,63
2008	1591,2	1776,6	185,4
2009	1829,3	2115,2	285,9
2010	2590,4	2892,8	302,4

Наведені у таблиці 2.4 дані свідчать про те, що, починаючи з 1999 року та завершуючи 2006 роком, в економіці домогосподарств Волинської області відслідковувалася тенденція переважання витрат над доходами. Найбільш кризове становище можна помітити особливо у 2001 році, коли витрати одного домогосподарства переважали доходи на 159,85 грн., при сукупних доходах - 383,92 грн., тобто майже на 40 % більше отриманих у цьому році одним домогосподарством доходів. Така тенденція пояснюється існуванням «неявних» доходів домогосподарств, грошовими переказами та великою кількістю кредитних зобов'язань громадян. Разом з тим, зазначимо, що абсолютний показник витрат на одне домогосподарство був нижчим за середньодушовий прожитковий мінімум у зазначеному періоді. Крім того, ще одним з пояснень тенденції переважання сукупних витрат домогосподарств над ресурсами є велика відмінність між тими домогосподарствами, що отримують найвищі доходи, та тими, які отримують найнижчі, та співвідношенням їх сукупних витрат, що теж відповідним чином впливає на показник перевищення витрат над ресурсами домогосподарств. Вплив вищезазначеної негативної тенденції у клієнтській складовій економічного потенціалу торговельних підприємств регіону не міг не позначитися на структурі торговельної галузі. Очевидно, що за умов дефіциту ресурсів у домогосподарств найбільшою була потреба у товарах першої необхідності. Це, відповідно, позначилось і на розвитку цього сегмента торгівлі, знизивши темпи розвитку інших сегментів та звузивши торговельний асортимент підприємств Волинської області.

Однак позитивним є те, що впродовж останніх чотирьох років, починаючи з 2007 року, сукупні доходи домогосподарств переважали витрати з розривом у 74,63 грн. у 2007 році та 302,4 грн. у 2010 році. Це відповідним чином також вплинуло на торговельну галузь Волинської області, в результаті чого можна прослідкувати тенденцію щодо зростання товарообороту на одне торговельне підприємство та темпів зростання роздрібного товарообороту у порівняних цінах, що видно з таблиць 2.2 і 2.3.

Для того, щоб прослідкувати вплив споживачів на зміну якісної структури торгівлі Волинської області, дослідимо динаміку зміни структури витрат населення за період 2001 - 2010 рр., що відображено на рисунку 2.2.

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Рис. 2.2. Структура витрат домогосподарств Волинської області впродовж 2001 - 2010 рр.

Як бачимо, рисунок 2.2 підтверджує припущення щодо зміни структури асортименту торговельних підприємств під впливом зміни витрат домогосподарств. Так, коли ресурси домогосподарств були недостатніми, значна їх частина витрачалася на товари першої необхідності та продукти харчування, які у структурі витрат до 2007 року становили в межах 60 % всіх сукупних валових витрат одного домогосподарства. У цей період неспоживчі витрати домогосподарств складали від 3,1 % у 2001 році до 6,7 % у 2007 році. Отже, у структурі торгівлі Волинської області переважали товари продуктової групи та товари першої необхідності, що не давало можливості розвиватися цій сфері діяльності у даний період за рахунок якісного збільшення складу асортименту. Однак після 2007 року, коли сукупні ресурси домогосподарств вперше за аналізований період перевищували витрати, можна помітити і зміну у структурі витрат населення. Так, починаючи з 2007 року, зменшилася частка споживчих сукупних витрат з 4,75 % у 2006 році до 9% упродовж 2008 - 2010 рр. та відповідно зменшилася питома вага споживчих витрат із 95 % у 2006 році до 91 % упродовж 2008 - 2010 рр. Окрім загальних тенденцій щодо зміни часток споживчих та неспоживчих витрат, відбулись зміни і у структурі споживчих витрат: стрімкими темпами зросла частка витрат на товари непродовольчої групи, а саме: з 32,1 % у 2006 до 35,1 % у 2008 році, що за методологією МОП свідчить про загальну тенденцію до покращення рівня життя населення. У розрізі торговельної галузі регіону такі зміни відображають існування резервів розвитку мережі торговельних підприємств, що реалізують товари непродовольчої групи, та посилення конкуренції, що відповідним чином вплине на якість обслуговування споживачів.

Таким чином, можна помітити, що вплив клієнтської складової значно впливає на формування економічного потенціалу торгівельного підприємства не лише на мікрорівні, але і на рівні регіону, оскільки за рахунок товарообороту зростає бюджет області, що призводить до покращення загального добробуту громадян та розвитку торговельної галузі. З іншого боку, зростання роздрібного товарообороту дає змогу розвивати економічний потенціал окремого торгівельного підприємства, створювати додаткові місця, що свідчить не лише про економічні наслідки, але й про соціальні результати діяльності торговельних підприємств. Збільшення робочих місць у торговельній сфері Волинської області відображають дані таблиці 2.4 зокрема про зростання чисельності зайнятих на торговельних підприємствах з 44,1 тис. осіб у 2007 році до 74,6 тис. осіб у 2010 році. Для оцінки впливу всіх вищенаведених складових економічного потенціалу торговельних підприємств на ефективність діяльності торгівлі Волинської області, слід проаналізувати фінансову складову економічного потенціалу, яка найбільш повно відображається через показник фінансового результату від звичайної діяльності підприємств торгівлі, динаміка якого відображена на рисунку 2.3.

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Рис. 2.3. Прибуток від операційної діяльності підприємств торгівлі

Волинської області, отриманий за період 2001 - 2010 рр.

Як бачимо, показник прибутку торговельних підприємств Волинської області є достатньо динамічною змінною та не відзначається постійною тенденцією щодо зростання чи зниження. Проаналізуємо даний показник і його залежність від досліджених нами вище елементів економічного потенціалу торгівлі Волинської області. З даних рисунку 2.3 випливає, що з 2003 по 2005 рік фінансовий результат від торговельної діяльності різко зростав з 9,6 млн. грн. до 282,3 млн. грн. У цей же час товарооборот торгівлі мав тенденцію до зростання на 913,63 млн. грн. (у порівняних цінах), а чисельність найманих працівників до зменшення на 0,5 тис. осіб, отже, витрати на заробітну плату зменшились, а продуктивність праці зросла. У той же час можна помітити і зростання сукупних витрат домогосподарств, що свідчить про тенденцію споживачів до купівлі товарів народного споживання. У 2006 році помітно скоротився фінансовий результат торгівлі: на 212,9 млн. грн. порівняно з попереднім роком. Аналіз темпів зростання товарообороту (табл. 2.2) свідчить, що в даному періоді помітне незначне зменшення темпів росту товарообороту порівняно з попередніми: у 2005 - 1,18, а у 2006 - 1,14. Однак вже у 2007 році фінансовий результат від торговельної діяльності значно зріс - на 164,7 млн. грн., чому, на нашу думку, сприяли і зростання товарообороту - на 1520,7 млн. грн., і рівень витрат домогосподарств, в структурі яких відбулися позитивні зміни в бік збільшення частки непродовольчих товарів та послуг, а також зростання продуктивності праці працівників торгівлі зріс на 32 % порівняно з попереднім роком. У 2008 році спостерігалося зниження показника прибутку торговельних підприємств, що було обумовлене дещо нижчими темпами зростання товарообороту - на 6 %, ніж у попередньому році, та, очевидно, іншими зовнішніми факторами, такими, як зростання індексу споживчих цін, недостатньою врегульованістю імпортних операцій тощо. Проте вже у 2008 -2010 роках можемо помітити позитивну тенденцію до поступового підвищення основного фінансового показника діяльності торгівельного підприємства. На підвищення даного показника, на нашу думку, впливали всі вищеперераховані нами фактори, які теж мали тенденцію до підвищення.

Таким чином, проаналізувавши тенденції зміни економічного потенціалу торгівлі Волинської області, можемо прийти до висновку, що кожна з названих складових: трудова, виробнича, фінансова та клієнтська - має значний вплив на ефективність діяльності торговельних підприємств на макрорівні. Крім того, всі вищеназвані елементи перебувають у тісному взаємозв'язку між собою та відповідним чином здійснюють вплив один на одного.

Щодо аналізу кожного з елементів економічного потенціалу торгівлі Волинської області, то зазначимо, що основні показники, які репрезентують суть кожного з них, загалом мають позитивні тенденції. Так, товарооборот підприємств торгівлі у порівняних цінах має виразну тенденцію до підвищення, а темпи його зростання є наближеними до загальноукраїнських. Товарооборот у середньому на одне торговельне підприємство, починаючи з 1997 року, зріс у 7,7 раз, тобто на 2 млн. грн. у порівняних цінах. Разом з тим, зазначимо, що підвищилися показники в межах трудової складової економічного потенціалу торгівлі Волинської області, а саме: продуктивність праці та кількість працівників, зайнятих у торгівлі Волинської області - відповідно на 135,1 тис. грн. та 35 тис. осіб. Такі дані свідчать про значний соціальний результат діяльності торговельних підприємств у регіоні. У свою чергу, ці позитивні тенденції відобразилися на фінансовому результаті підприємств торгівлі Волинської області, який, незважаючи на те, що є достатньо непостійною величиною та характеризується нерівномірністю щодо динамічних змін, із 1,3 млн. грн. у 1997 році зріс до 170,71 млн. грн. у 2010 році.

Як було зазначено вище, прямий вплив на формування економічного потенціалу торгівельного підприємства чинить клієнтська складова, що, на нашу думку, на рівні регіону визначається такими показниками, як витрати домогосподарств на купівлю товарів та їхні сукупні ресурси. Як свідчать дані таблиці 2.4, в абсолютному значенні витрати домогосподарств упродовж 1997 - 2010 років постійно зростали, забезпечуючи дохід торговельним підприємствам, у співвідношенні із доходами за період 1999 - 2006 рр. перевищували сукупні ресурси домогосподарств та характеризувалися стійкою тенденцією до зростання частки товарів першої необхідності та продуктової групи у структурі витрат населення. Однак вже у 2007 році намітилася тенденція до переважання доходів над витратами домогосподарств, що, в свою чергу, відобразилося на структурі витрат та збільшенні частки витрат на непродовольчі товари, що, з одного боку, свідчить про зниження грошових надходжень від споживачів у торговельні підприємства, а з іншого, - про зростання купівельної спроможності споживачів та створення суспільного фонду нагромадження серед домогосподарств.

Отже, як бачимо, економічний потенціал торговельних підприємств на макрорівні залежить від багатьох чинників, що його формують. Одним із таких макроекономічних факторів є клієнтська складова, що на макрорівні характеризується споживчим попитом, величиною інвестованих ресурсів у діяльність торговельних підприємств, тобто споживчими витратами домогосподарств, рівень яких залежить від величини отримуваних доходів. Крім того, як виявив аналіз динаміки основних показників економічного потенціалу торговельних підприємств Волинської області, структура торгівлі та попит на окремі товари народного споживання напряму залежать від розміру доходів домогосподарств. Так, при кризовому стані економіки, коли спостерігаються тенденції переважання витрат домогосподарств над доходами, у структурі попиту значну вагу мають товари першої необхідності та продукти харчування. Коли ж доходи споживачів зростають, змінюється структура товарообороту: зростає частка непродовольчих товарів у товарообороті підприємств Волинській області, що позитивно впливає на розвиток торговельної галузі та фінансовий результат діяльності торговельних підприємств зокрема. Зважаючи на те, що в торговельній галузі Волинській області відслідковується тенденція до зростання трудового потенціалу як у кількісному вимірі, так і в якісному, то можна стверджувати, що розвиток споживчого ринку регіону вплинув не лише на економічний результат торгівлі, але і на соціальний. Отже, конкуренція на ринку праці в даній галузі призвела до покращення якості надання торговельних послуг та до зростання зайнятості, а це свідчить про значний соціальний ефект, що впливатиме на збільшення економічного потенціалу торгівлі Волинської області.

Порівнюючи торговельну галузь Волинської області з національними тенденціями розвитку, зазначимо, що в загальноукраїнському масштабі намітилися позитивні тенденції щодо економічного та соціального розвитку торговельної галузі. Важливим є, на нашу думку, приділення більшої уваги концепції розвитку внутрішньої торгівлі та її структурної перебудови та впровадження нових торговельних систем, застосування концептуального підходу щодо управління економічним потенціалом торгівельного підприємства на макрорівні. Для вирішення цих та інших завдань стратегічного управління економічним потенціалом торгівлі на рівні регіону насамперед, необхідно визначити наступні етапи управління:

встановлення та розмежування короткотермінових та стратегічних цілей розвитку економічного потенціалу;

розроблення альтернатив розвитку галузі на рівні регіону та запровадження національної системи розвитку торгівлі;

обґрунтування управлінських рішень та визначення нормативів і термінів щодо досягнення поставлених цілей;

розробка системи контролю за впровадженням та виконанням наміченої стратегії формування, розвитку та використання економічного потенціалу торгівлі на рівні окремого регіону.

Отже, сучасний стан економічного потенціалу роздрібної торгівлі на національному рівні та Волинської області характеризується певним рядом особливостей та відмінностями від потенціалу виробництва та інших видів економічної діяльності за рахунок його тісного взаємозв'язку з потенційними споживачами, що формує в системі економічного потенціалу торгівельного підприємства новий елемент - клієнтський потенціал. Цей елемент економічного потенціалу відіграє значну роль не лише на рівні окремого підприємства, але й на рівні регіону чи країни.

Значний вплив на формування економічного потенціалу торговельних підприємств Волинської області мають також і загальнонаціональні економічні зміни, що прямо впливають на ефективність функціонування торгівельного підприємства зокрема та формування клієнтського потенціалу на рівні регіону загалом. Тому необхідно здійснювати значні структурні зрушення на макрорівні з метою активізації та ефективного управління економічного потенціалу окремого торгівельного підприємства.

2.2 Характеристика методів дослідження економічного потенціалу торгівельного підприємства

Методологія дослідження в загальному розумінні являє собою сукупність елементів, які містять обґрунтування теоретико-пізнавальної моделі дослідження та розкривають науково обґрунтовані пропозиції щодо його результатів. Формулювання ж науково обґрунтованих результатів дослідження вимагає розробки спеціального методологічного забезпечення, основний зміст якого визначають процеси аналізу та оцінювання потенціалу.

Вирішуючи проблеми формування методології дослідження будь-яких явищ, процесів, об'єктів, науковці схиляються до виділення її структурних елементів, у числі яких основними вважаються проблема, підхід, концепція та механізм. У свою чергу, постановка проблеми має чітко визначити об'єкт і цілі дослідження, підхід конкретизується в принципах, концепція виражається в системі понять і відмітних особливостей об'єкта, механізм визначає сукупність засобів і методів вирішення проблеми. Послідовне визначення названих компонентів дозволяє упорядкувати процес дослідження та забезпечити підвищення пояснювальних можливостей його результатів.

Приймаючи за основу названі аспекти, можна погодитись з тим, що методологія дослідження потенціалу також має спиратися на визначені компоненти.

Для того, щоб забезпечити узгодженість нарізних рівнях формування методології, звернемось до побудови логічних ланцюжків зв'язку її структурних елементів (рис. 2.4).

У такому разі, очевидною стає необхідність попереднього визначення проблеми, яка має бути вирішена під час дослідження, тобто чіткого формулювання цілей та ідентифікації об'єкта дослідження. Стосовно компонента “ концепція дослідження ”, то логічним уявляється його опис у системі критеріїв і показників, які фіксують відмітні особливості об'єкта дослідження. Зважаючи на проведені паралелі між компонентами загальнонаукової методології та її структурними елементами в контексті дослідження потенціалу, наступні положення та пропозиції мають розкрити зміст кожного з них у перебігу предметної сфери даного розділу.



Рис. 2.4. Зв'язок компонентів загальнонаукової методології із структурними елементами методології дослідження потенціалу підприємства

Перш за все, потребує обґрунтування цільова спрямованість дослідження потенціалу, яке застосовується для вирішення різноманітних завдань. Ідентифікація можливостей функціонування і розвитку підприємства полягає у виявленні та дослідженні тих елементів потенціалу, які ще знаходяться в латентному стані та не задіяні в створенні поточної цінності або є очевидними, але не використаними за існуючих умов господарської діяльності. Функціональне навантаження даного процесу полягає в систематичному дослідженні потенціалу через його аналіз і оцінювання. Якщо перший має за мету вивчення закономірностей, тенденцій розвитку об'єкта дослідження, то зміст оцінювання або процесу оцінки полягає у визначенні цінності отриманих результатів. Як справедливо зазначають автори сучасної концепції стратегічного управління на основі збалансованої системи показників, управляти можна лише тим, що “ піддається оцінюванню, а оцінити можна те, що можна описати ”, що свідчить про надзвичайну важливість аналізу та оцінювання як процесів дослідження потенціалу підприємства. Проведення останніх у перебігу формування потенціалу має дихотомічний характер, пов'язаний із вивченням:

по-перше, наявності та збалансованості структури потенціалу;

по-друге, його достатності для реалізації певних цілей.

Наступна дихотомія полягає в характері самого процесу виявлення можливостей, який може мати реактивну або активну спрямованість. У разі реагування на зміни у зовнішньому середовищі або зміни цільових пріоритетів діяльності відбувається реактивний пошук, який має за мету виявлення потенціалу адаптації торгівельного підприємства до нової ситуації. У разі випереджальних дій метою пошуку є виявлення таких унікальних комбінацій “ ресурси - здатності - компетенції ”, цінність яких ще не визначена ринком.

За результатами дослідження потенціалу під час його формування (розвитку) можуть бути ідентифіковані три ситуації:

потенціал підприємства визнано як достатній для реалізації цілей;

потенціал підприємства недостатній для реалізації бажаних цілей;

потенціал відсутній.

Наведені вище ситуації дозволяють сформулювати мету та завдання дослідження потенціалу торгівельного підприємства під час його формування. Так, цільовою спрямованістю дослідження за визначних умов буде встановлення величини сформованого (наявного) потенціалу, його достатності для досягнення цілей розвитку, а також виявлення його системних властивостей і характеру розвитку. Відповідно, основні завдання полягатимуть в ідентифікації елементів потенціалу, кількісному вимірюванні його величини та визначенні структурної збалансованості його елементів з точки зору цілей розвитку підприємства. Існуючий розрив у величині сформованого потенціалу та цільового дозволить отримати інформацію щодо перспективних напрямів формування потенціалу.

Забезпечення зворотного зв'язку між процесами формування та реалізації потенціалу вимагає, в свою чергу, дослідження відповідності величини реалізованого та сформованого потенціалу, а також порівняння отриманих результатів із величиною наявного потенціалу. Перш ніж виділити цілі такого дослідження, потрібно зробити деякі термінологічні пояснення. Так, на понятійному рівні “ реалізація потенціалу ” являє собою процес перетворення потенціалу в конкретні та вимірювані результати. Виходячи із характеристик потенціалу підприємства (ресурси, здатності, компетенції), термін “ використання ” не охоплює всієї розмаїтості його елементів. Так, якщо ресурси дійсно використовують на підприємствах, то здатності, а тим більше компетенції лише реалізують. Враховуючи названі аспекти, термін “ використання ” коректно вживати лише у зв'язку з ресурсним потенціалом, на загальному рівні більш ємним є термін “ реалізація потенціалу ”. Зміст реалізації потенціалу торгівельного підприємства становить систематична діяльність зі створення цінності шляхом операцій купівлі-продажу за рахунок наявних ресурсів, здатностей і компетенцій. Причому, ітеративний характер створення цінності та його тривалість у часі дозволяють акцентувати увагу саме на систематичності, яка забезпечує постійне відновлення циклу такої діяльності. Дослідження реалізації потенціалу підприємства, виходячи із сформульованих вище положень, полягатиме у визначенні цінності отриманих результатів щодо вимог повноти, ефективності реалізації потенціалу та їх відповідності визначеним цільовим пріоритетам функціонування та розвитку підприємства.

Виходячи із сформульованих цілей, об'єктом дослідження має бути або сформований потенціал торгівельного підприємства, або реалізований потенціал, відображений як у вартісних показниках, так і в конкретних і вимірюваних результатах щодо створеної цінності (табл. 2.5).

Невід'ємним компонентом методології є принципи, щодо яких в сфері дослідження потенціалу не сформовано досить чіткої наукової позиції. Численні праці, присвячені оцінці ефективності використання потенціалу різного рівня, містять лише методичні прийоми оцінки, критерії та системи оціночних показників і залишають поза межами дослідження методологічні принципи.

Таблиця 2.5

Цілі дослідження потенціалу торгівельного підприємства

Напрям дослідження потенціалу	Цілі дослідження потенціалу	Об'єкт дослідження
Формування потенціалу	визначення величини сформованого торговельним підприємством потенціалу; вивчення характеру процесів розвитку потенціалу торгівельного підприємства.	Сформований (наявний) потенціал
Реалізація потенціалу	визначення рівня відповідності сформованого та реалізованого потенціалу торгівельного підприємства; встановлення рівня відповідності реалізованого потенціалу визначеним цільовим пріоритетам функціонування та розвитку торгівельного підприємства;

Подобные документы

• Управління стратегічним потенціалом торгівельного підприємства

  Економічна сутність та еволюція становлення потенціалу підприємства. Фактори впливу зовнішнього середовища на його формування. Розробка механізму стратегічного управління. Інструментальні засоби проведення експертної діагностики діяльності організації.
  
  магистерская работа [2,1 M], добавлен 09.05.2014
  

• Діагностика трудового потенціалу підприємства та аналіз впливу факторів на підвищення ефективності використання трудового потенціалу підприємства

  Трудовий потенціал підприємства як основа його функціонування. Збалансована система показників, як інструмент діагностики економічного потенціалу підприємства ТОВ "Сілур". Аналіз впливу факторів на підвищення ефективності використання трудового потенціалу
  
  курсовая работа [144,7 K], добавлен 24.09.2009
  

• Кадровий потенціал в системі стратегічного управління підприємства

  Взаємозв’язок кадрового потенціалу та цілей стратегічного управління. Дослідження кадрового потенціалу підприємства ДП АТ "Київхліб" "Булочно-кондитерського комбінату". Оцінка ефективності кадрового потенціалу у відповідності до стратегії підприємства.
  
  дипломная работа [149,9 K], добавлен 21.04.2013
  

• Удосконалення управління конкурентним потенціалом вугільного підприємства (на прикладі Ш/у "Ровеньківське" ДП "Ровенькиантрацит")

  Сутність конкуренції як рушійної сили зростання потенціалу організації. Аналіз економічних показників діяльності вугільного підприємства, оцінка його конкурентних переваг і партнерської надійності. Шляхи підвищення конкурентоспроможності потенціалу шахти.
  
  дипломная работа [2,8 M], добавлен 03.03.2014
  

• Управління виробничим потенціалом

  Особливості виробничого потенціалу підприємства. Організаційно-економічний механізм оптимізації виробничої структури підприємства. Оцінка використання трудового потенціалу. Шляхи підвищення родючості земель та покращення використання земельних ресурсів.
  
  курсовая работа [132,0 K], добавлен 30.09.2014
  

• Формування виробничого потенціалу підприємства

  Техніко-економічна характеристика підприємства ТОВ "Інтерстрой". Аналіз використання: виробничого потенціалу, потужності й площі. Аналіз забезпеченості підприємства технологічним устаткуванням. Удосконалення використання основних фондів підприємства.
  
  курсовая работа [57,2 K], добавлен 13.06.2012
  

• Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного дослідження

  Максимізація інноваційного фактору як вирішальна умова стійкого розвитку економіки України. Комплекс параметрів інноваційності підприємства за О. Длугопольським. Визначення промислового потенціалу підприємства. Його економічні аспекти.
  
  реферат [14,9 K], добавлен 04.08.2007
  

• Дослідження ефективності використання кадрового потенціалу будівельного підприємства

  Структурна характеристика кадрів підприємства. Основні аспекти розвитку та показники оцінки кадрового потенціалу. Види діяльності ВП "Ремонтно-будівельне управління", аналіз руху робочої сили. Шляхи підвищення ефективності використання трудових ресурсів.
  
  курсовая работа [60,9 K], добавлен 14.11.2012
  

• Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства

  Забезпечення функціонування підприємства за умов фінансової кризи та соціально-політичної нестабільності в країні. Оцінка стратегічного потенціалу та загроз грошовій безпеці організації. Визначення механізму управління фінансовою стійкістю підприємства.
  
  статья [344,7 K], добавлен 31.08.2017
  

• Оцінка інноваційного потенціалу Харківського електромеханічного заводу

  Аналіз фінансового стану ДП ХЕМЗ, основна продукція підприємства. Багатофакторний аналіз показників, які застосовуються для оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Впровадження удосконаленої системи показників з оцінювання інноваційного потенціалу.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 28.02.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам