Управління стратегічним потенціалом підприємства

У розвитку інформаційних технологій проявляються п'ять взаємопов'язаних і підсилюваних один одного тенденцій: ускладнення інформаційних продуктів, забезпечення сумісності, ліквідація проміжних ланок, глобалізація та конвергенція.

Перевага застосування нових інформаційних технологій полягає у наступному:

можливість здійснення розподільчих персоніфікованих обчислень на кожному робочому місці, де зароджується інформація;

створення розвинутих засобів комунікації, коли всі робочі місця поєднані між собою електронними зв'язками і в будь-який час дозволяють здійснити обмін інформацією через відповідні бази даних;

перехід до гнучких глобальних комунікацій, коли будь-яка організація може включитись до системи Інтернет.

Зазначені переваги використання нових інформаційних технологій розкривають широкі можливості і розширяють поле діяльності.

Динаміка розвитку підприємницької діяльності виставляє вимоги до розвитку інформаційних систем. Продиктовані бізнесом потреби підвищення якості управління вимагають відповідності реальних бізнес-процесів і інформаційного поля, що їх відображає. Ключовим моментом розвитку інформаційних систем виступають завдання прискорення документообороту і підготовки прийняття управлінських рішень. Загальновизнано, що факторами успіху підприємницької діяльності виступають стратегія, трудові ресурси та інформаційні системи.

Важливе місце у виробленні стратегії, розв'язанні завдань тактичного і оперативного управління, цілеспрямованої роботи з персоналом відводиться концепції розвитку інтегрованих автоматизованих систем, що орієнтовані на підтримку управління

Успіх розробки і впровадження інтегрованої автоматизованої системи значною мірою залежить від організаційних заходів, до реалізації яких повинно бути підготовлене керівництво, включаючи зусилля по формуванню місії і цілей, а також розподілу відповідальності і контролю.

Основними вимогами, що виставляються до інтегрованих автоматизованих систем виступають: відкритість, відповідність принципам господарсько-виробничої діяльності, забезпечення єдиного інформаційного простору, налаштованість на конкретні предметні області і користувачів та забезпечення керованості підприємницької діяльності.

Кожний процес на кожному етапі виробничого циклу і управління має свою специфіку. Вона відбиває його функціональний зміст і визначається предметною областю.

Змістовні компоненти - це база знань (БЗ), яка складається з концептуальної частини (моделі предметної області), актуальної частини - бази даних (БД) - і алгоритмічної (прикладного програмного забезпечення).

Основою розробки АІТ є модель системи управління, яка відображає склад об'єкта, характер взаємодії його елементів та їх особливості. Процес розробки моделі предметної області полягає в дослідженні і описуванні процесів функціонування об'єкта, який вивчається. Головним завданням розробки є формалізоване представлення процесів взаємодії елементів, які утворюють цей об'єкт.

Введення вищесказаних процесів руху і переробки інформації як самостійних компонентів дозволяє забезпечити об'єктивний аналіз перебігу інформаційних процесів і створити умови для багатоваріантності побудови АІТ.

Фізична частина (БД) - це сукупність спеціальним чином структурованих одиниць інформації на машинних носіях, її метою є відображення предметної області.

Алгоритмічна частина або прикладне програмне забезпечення (ПЗ) - це сукупність математичних методів, моделей, алгоритмів і програм, які регламентують правила формалізованої переробки інформації. Склад прикладного ПЗ визначає функціонування АІТ і обумовлюється її функціями.

В даний час виділені і розвиваються наступні чотири різновиди підсистем:

управління даними;

обміну даними;

переробки даних;

адміністративного управління.

Таким чином, опорна технологія - це сукупність апаратних засобів автоматизації, системного і прикладного програмного забезпечення, на основі яких реалізуються вузли та підсистеми зберігання і переробки інформації. Сукупність вищевказаних засобів та підсистем дозволяє створити інваріантну основу автоматизації управління організаційно-функціонального призначення.

Сьогодні опорна АІТ протиставляється типовим системам автоматизації: типовим АСУ, ІАСУ тощо. Кожна конкретна організація має свої особливості, які часто неможливо врахувати в рамках типових проектних рішень. База знань конкретної організації значно індивідуальна. Шляхом Відображення бази знань на опору АІТ реалізується технологія переробки інформації, яка враховує особливості і потреби конкретного господарського механізму і яка складає основу автоматизованої системи управління.

В ідеалі опорна технологія повинна комплексно розповсюджуватися спеціалізованими проектними організаціями. В сучасних умовах вона може створюватися в процесі регіонально-галузевої взаємодії з наступним розширенням масштабів взаємодії до регіональних, галузевих, державних і міждержавних. Як показує досвід розвинених країн, може бути два види стимулів для розробки і розповсюдження опорної технології.

Структура інформаційної технології - це її внутрішня організація, специфічний спосіб взаємозв'язку, взаємодії компонент, які її утворюють. При розробці структури всі розмаїті компоненти АІТ об'єднуються в дві великі групи: базу знань та опорну технологію. Конкретна АІТ створюється шляхом відображення бази знань на опорну технологію. Засобом такого відображення є модель предметної області, створена на основі головних та технологічних описів. У головних описах формалізуються процеси обігу та переробки інформації. Результатом технологічних описів є сукупність інформаційно-технологічних процесів, які реалізуються в системі.

При проектуванні будь-якої конкретної технології вона розглядається як структура, що складається з трьох компонентів.

Технічні засоби - “тверда” частина технологічних систем (hardware). Наприклад, в ACOEI - це ЕОМ і засоби оргтехніки.

Знання та професіональні навички здійснення відповідного процесу - “м'яка” частина інформаційно-технічних систем (software). В АСОЕІ - це інформаційно-методичне забезпечення персоналу та програмно-алгоритмічне забезпечення ЕОМ.

Спеціально спроектоване організаційне забезпечення (orgware). В АСОЕІ - це організаційна структура управління.

Вказані компоненти системної структури АІТ тісно взаємопов'язані та здійснюють взаємний вплив одна на одну. В сучасних умовах удосконалення кожної окремої компоненти без узгодженого удосконалення двох інших не отримується потрібний ефект.

Моделі розвитку інформаційної технології. Сучасний етап розвитку АІТ багато в чому пов'язується з поняттям персоніфікації обчислень у комплексі з потужними базами даних, інтелектуальними пристроями та інтерфейсами, формалізацією професійних знань тощо. Все це має за мету створення інформаційно-обчислювальних систем, орієнтованих на непрофесійного користувача. При цьому термін “непрофесійність” тут вживається в широкому значенні. В даному випадку непрофесійні користувачі - це не тільки оператори ЕОМ чи програмісти. Загалом це користувачі, які не є експертами в даній прикладній області.

Головне завдання сучасного розвитку АІТ вбачається в створенні інструментальних систем для автоматичної формалізації професійних знань, тоді як раніше головним завданням було програмування за вже традиційними алгоритмами ручної переробки даних, а згодом - робота з великими обсягами інформації. Ця зміна головного завдання повністю визначила етапи розвитку АІТ та зміну технологічних моделей переробки даних.

Таким чином, концепція АІТ відіграє важливу роль у сучасних прикладних областях, її загальний розгляд завершимо переліком головних вимог, яким вона повинна відповідати:

забезпечувати реалізацію процесів руху і переробки інформації організаційного управління з наперед заданими критеріями ефективності, вартості та термінів;

містити набір блоків переробки інформації та інформаційно-технологічних процесів, взаємопов'язаних між собою та з нормативами їх виконання;

містити програмно-апаратні засоби підтримки інформаційно-технологічних процесів;

визначити організаційну структуру, яка забезпечує планування й нормування процесів руху і переробки інформації;

містити методи реалізації процесів руху і переробки інформації, їх документування та контролю;

визначати форми програмних та технологічних документів;

мати безсумнівні переваги перед існуючими технологіями для аналогічного класу систем управління.

3.2 Інформаційне забезпечення діагностики потенціалу ТП

Проведення аналізу і прогнозування попиту неможливе без наявності необхідної маркетингової інформації про реалізацію товарів, асортимент та споживачів продукції. Так, по способу одержання маркетингової інформації дослідження підрозділяється на два види: вторинні (desk research) і первинні (fіeld research). Вторинні дослідження як правило базуються на вже наявній інформації і тому звуться кабінетними дослідженнями. Вторинні дослідження зі свого змісту - це вивчення вже наявних джерел інформації про досліджувану проблему в системі маркетингу. Розрізняють (стосовно фірми) зовнішні і внутрішні джерела для вторинних досліджень. Як внутрішні джерела інформації можуть бути - маркетингова статистика (характеристика товарообігу, обсяг збуту, обсяг розпродажів, імпорт, експорт, рекламації), дані про маркетингові витрати (по продукті, рекламі, просуванню, збуту, комунікаціям), інші дані (про продуктивність установок, устаткування, про завантаження виробничих потужностей, прайс-листи на сировину і матеріали, характеристика системи складування, карти споживачів і ін.).

Як зовнішні джерела виступають:

публікації національних і міжнародних офіційних організацій;

публікації державних органів, міністерств, муніципальних комітетів і організацій;

публікації торгово-промислових палат і об'єднань;

щорічники статистичної інформації;

звіти і видання галузевих фірм і спільних підприємств;

книги, повідомлення в журналах і газетах;

публікації навчальних, науково-дослідних, проектних інститутів і суспільно-наукових організацій, симпозіумів, конгресів, конференцій;

прайс-листи, каталоги, проспекти й інші фірмові публікації;

матеріали консалтингових організацій.

Значимість для вторинних досліджень внутрішньої чи зовнішньої інформації в кожному конкретному випадку визначається дослідником. Мефферт Х. запропонував для вибору джерел інформації при проведенні вторинних досліджень інформаційну матрицю, у якій показана частота використання джерел внутрішньої і зовнішньої інформації в залежності від об'єкта дослідження (канали збуту, формування ціни і т.д.).

Основними достоїнствами вторинних досліджень є:

витрати на проведення кабінетних досліджень менше, ніж на проведення таких же досліджень за допомогою польових досліджень;

здебільшого цілком достатньо для рішення досліджень тільки вторинної інформації, тому первинні дослідження стають не потрібними;

можливість використання результатів кабінетного дослідження, у випадку якщо поставлена мета маркетингового дослідження не досягнута, для визначення задач польового дослідження, його планування і використання вибіркового методу.

Дослідження, виконані на основі вторинної інформації, як правило, є попередніми і носять описовий чи постановочний характер. За допомогою таких досліджень можна визначити, наприклад, загальноекономічні характеристики ринку, положення в окремих галузях, національні й інші особливості при виході на закордонні ринки (у випадку міжнародного маркетингу).

Для більш глибокого дослідження необхідна оперативна інформація. Ця інформація, зібрана вперше для конкретної мети, одержала назву первинної інформації, а дослідження, виконані на базі її аналізу - польові (fіeld research).

Збір і аналіз первинної інформації доцільно проводити тільки в тих випадках, коли вивчення вторинної інформації не дає потрібного результату. При цьому потрібно сформулювати вимоги до вторинної інформації, що визначається предметом і об'єктом проведеного дослідження. Сполучення вторинної і первинної інформації в необхідних обсягах, змісті і якості може привести до досягнення цілей дослідження.

Таблиця 3.1

Матриця джерел інформації для кабінетних досліджень маркетингових заходів

Інформація про джерела інформації	Канали збуту	Форми збуту	Формування продукту	Форму-вання ціни	Поставки та умови оплати	Реклама, паблік-рилейшнз	Служби клієнтів
1	2	3	4	5	6	7	8
ВНУТРІШНІ	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х
1. Статистика товарообороту
2. Статис-тика замовлень	Х	Х	Х	Х		Х	Х
3. Кальку-ляція затрат			Х	Х		Х	Х
4. Карти клієнтів		Х	Х		Х	Х	Х
5. Корес-понденція клієнтів	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х
6. Карти посеред-ників по збуту	Х		Х	Х	Х		Х
7. Повідом-лення представ-ників фірми	Х/Х*)	Х/Х	Х/Х	Х/Х	Х/Х	Х/Х	Х/Х
8. Звіти служби клієнтів			Х/Х			Х	Х
9. Інформа-ція про покупки	Х/Х	-/Х	Х/Х		-/Х	-/Х
ЗОВНІШНІ Дані Госком-стату, оборот			-/Х
11. Дані Гос-комстату, ціна				-/Х
12. Проспекти, каталоги	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х
13. Звіти фірм	-/Х	-/Х	-/Х		-/Х
14. Економічні газети	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х
15.Професійні журнали	Х/Х		-/Х			-/Х	-/Х
16. Довідники	Х	Х				Х/Х
17. Довідкові бюро	Х	Х				Х
18. Каталоги виставок и ярмарок	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х	-/Х

*) - У чисельнику - для власної фірми; у знаменнику - для фірми-конкурента

Основними методами одержання первинних даних є опитування, спостереження, експеримент . Найбільше поширення одержав метод опитування й інтерв'ю. Різновидом цього методу можна вважати панельне дослідження. Останнім часом, у зв'язку з інформатизацією маркетингової діяльності стали застосовуватися інтерактивні методи моделювання маркетингової інформації. Методи опитування, спостереження, експерименту, панелі і моделювання застосовуються для рішення дослідницьких задач різного рівня. У той же час кожний з методів може використовуватися в сполученні з іншими, польові дослідження майже завжди дорожче кабінетних. Тому вони застосовуються у випадках, коли:

у результаті вторинного дослідження не досягнуть необхідний результат і не можливий проведення відповідного маркетингового заходу;

високі витрати на польові дослідження можуть бути компенсовані значенням і необхідністю рішення відповідної задачі.

Польове дослідження може бути повним чи суцільним, якщо їм охоплена вся група цікавлячих дослідника респондентів і частковим чи вибірковим, якщо їм охоплений визначений відсоток респондентів.

Суцільні дослідження звичайно використовуються для вивчення щодо невеликого числа респондентів, наприклад, великі споживачі, великі фірми. Узагалі суцільні дослідження відрізняються своєю точністю, а з іншого боку, високими витратами ресурсів і часу.

Часткові чи вибіркові дослідження найбільше часто використовуються для одержання інформації при польових дослідженнях. На практиці застосовуються наступні методи часткового дослідження: випадкової вибірки, нормовані (по квоті) вибірки, концентрованої вибірки.

Таблиця 3.2

Методи польових досліджень

Метод	Характеристика
Опитування, інтерв'ю	Особиста бесіда (стандартизована, не стандартизована, вільна) По телефону З використанням комп'ютера В письмовому вигляді По комплексним темам Групове інтерв'ю Фокус-група
Спостереження	З участю спостерігача Без участі спостерігача Методом моментних спостережень (за допомогою спостерігача чи апарату) Польові чи лабораторні
Інші форми	Експеримент Панель Торгова панель, панель домогосподарств Тестування ринка

У порівнянні зі спостереженнями й експериментом опитування дозволяють досліджувати відносно широку область проблем, що відносяться до маркетингу. Головна проблема методу опитування полягає в тому, як обмежити цілі опитування, що визначають стратегію й інтерпретацію отриманої інформації . Тісно з метою опитування зв'язана проблема кола осіб, що беруть участь в опитуванні (експерт, торговець, споживач і ін.).

При організації опитування приділяють увагу тактиці опитування (особливо формулюванню питань), формам опитування і методам підбора опитуваних осіб.

Рекомендується наступний порядок проведення опитування:

Підготовчі заходи:

визначення обсягу інформації;

попереднє дослідження;

розробка плану опитування.

Розробка проекту анкети:

розвиток тест-питань;

проведення тест-дослідження.

Обґрунтування методів вибору опитуваних:

суцільне чи вибіркове опитування;

визначення виду вибірки.

Ефективність обраного методу опитування цілком залежить від наявності і рівня інтенсивності зворотного зв'язку з опитуваним а також від репрезентативності вибірки, точності висловлень, розпорошеності елементів у сукупній вибірці і плану вибірки. Ці параметри визначають вартісні і тимчасові показники витрат вибіркового методу досліджень.

Опитування можуть бути одноразовими чи повторюваними. Повторювані опитування називають панеллю. Панельний метод дослідження запозичений із соціології. Цей термін відбувся від англійського слова panel, що в перекладі означає список. Як панель може виступати група осіб, підприємства. Панель - це вид безупинної вибірки. Вона дозволяє зафіксувати зміни величин, що спостерігаються, характеристик. Цей метод використовують при вивченні споживчих думок визначеної групи осіб за який-небудь період часу. На основі цього методу вивчається тенденція зміни думок споживачів, їхніх потреб, звичок, смаків і т.п.

Таким чином, панельне дослідження - це опитування визначеного, представницького кола осіб в плині тривалого часу чи в плині визначеного проміжку часу по визначеній темі.

Останнім часом широке поширення одержало проведення фокус-груп. Цей метод збору інформації теж можна вважати різновидом опитування. У фокус - групі бере участь від 7 до 12 чоловік, керує дискусією - модератор. Використання цього методу спрямовано на виявлення схованих мотивів споживачів, наприклад, перевага до торгової марки. Уперше фокус-групи почали застосовуватися на Заході в 50-х роках. Основним достоїнством методу варто вважати його наочність і здатність швидко одержати інформацію про приховані особливості споживачів.

Спостереження являє собою форму маркетингових досліджень, за допомогою яких здійснюється систематичне, планомірне вивчення поводження того чи іншого об'єкта чи суб'єкта.

Аналіз і узагальнення даних здійснюється методами ручної, комп'ютерної, коли використовується кишеньковий комп'ютер і електронної (з використанням персонального чи великого комп'ютера) обробки. Для обробки використовуються як описові, так і аналітичні методи. Серед аналітичних методів у маркетингу часто застосовуються: аналіз трендів, методи нелінійної регресії і корекції, дискримінантний аналіз, кластерний аналіз, факторний аналіз і інші.

Характерною рисою сучасного підприємства є його інформаційне забезпечення з використанням комп`ютерної техніки.

Основним джерелом інформації загалом виступають зміни в зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищах підприємства. А до надійних індикаторів змін у межах підприємства і ринку його діяльності на нашу думку належать:

несподівані події (успіх чи невдача);

невідповідність запланованого розвитку подій реальним подіям;

поява негативних симптомів на ринку діяльності підприємства;

зовнішній вплив на підприємство різноманітних факторів з боку навколишнього середовища.

Особливістю інформаційної діяльності є її достовірний характер щодо кінцевого результату її використання. Це особливо характерно при масовому інформаційному забезпеченні управлінської діяльності, коли інформація характеризується великим ступенем узагальнення, значною кількістю користувачів і суб'єктивними інформаційними потребами кожного з них.

Кінцевим результатом інформаційної діяльності можна вважати результативність використання даних в управлінській діяльності. Цінність і корисність, які відповідають запиту релевантної інформації, виявляються в процесі зворотного зв'язку користувача та інформаційної системи. Якщо потреба в інформації є початком інформаційної діяльності, то її закінченням є результати, що забезпечують цю потребу.

Основна мета інформаційної діяльності полягає в упереджувальному відображенні, забезпеченні потенційних інформаційних потреб керівництва в лаконічній і достовірній картині ходу виробничо-господарської діяльності підприємства. В кожному конкретному випадку предметом інформаційної діяльності виступає лише певна, необхідна множина інформаційних повідомлень. З появою нових відомостей інформаційна потреба змінюється і відповідно змінюється предмет інформаційної діяльності .

Формування управлінської інформації має пов'язуватися з документалізацією знань у конкретній предметній області управління, тобто з закріпленням цих знань певними документами. Документалізація виступає першим етапом інформаційних процесів в управлінській діяльності. Він полягає в аналітичній обробці, розкриті змісту первинних даних і суттєво впливає в подальшому на формування алгоритмів накопичення, пошуку, агрегування і представлення результативної інформації.

Документаційне забезпечення управлінської діяльності представляє собою суттєвий компонент, що супроводжує матеріалізацію управлінських рішень і забезпечує можливість їх контролю і збереження для потреб керівництва. Він включає в себе організацію формування документів, їх випуск, контроль виконання, використання та збереження. Впровадження нових інформаційних технологій в документальне забезпечення управлінської діяльності полягає у введені одноманітності в методи роботи з документами на всіх стадіях, раціоналізації шляхів внутрішнього документообігу, підвищенні оперативності документальних процесів, підвищення ефективності контролю, інтелектуалізації праці менеджерів та спеціалістів апарату управління і т.д.

Процес підготовки документів і їх передача відповідним спеціалістам здійснюється механізмом, який перетворює загальні знання про виробничо-господарські процеси в перелік практичних дій, тобто в технологію конкретних робіт. У цьому випадку інформація - це вже не просто знання як логічне відображення, а знання, що передається конкретному адресатові, який приймає його завдяки документалізації та комунікації. Це передавальне знання набуває форми виробничо-технологічної інформації.

Інформаційна діяльність включає в себе здійснення таких функцій, як перетворення знання у виробничу, технологічну і управлінську інформацію; передача і обробка даних або комунікативно-інтегративна функція; обслуговувальна функція, що полягає в своєчасному поданні відповідним керівникам повних, достовірних і своєчасних відомостей.

Автоматизація інформаційної діяльності управлінців в торгового підприємства пов'язана, в основному, з двома останніми функціями. Однак ефект досягається тоді, коли відбувається автоматизація перетворення і накопичення знань про об'єкт управління. Перш за все це залежить від розвитку засобів інтелектуального інтерфейсу кінцевого користувача з інформаційною системою і досягнень в області формування і ведення баз знань. Повний ефект можливий тоді, коли широке застосування отримують інтелектуальні комп'ютери, локальні, регіональні та глобальні комп'ютерні мережі. Тому загальний напрям робіт автоматизації інформаційної діяльності пов'язаний з проектуванням та впровадженням інтегрованих систем обробки даних, які б комплексно охоплювали всі процеси обробки даних .

Комплексне дослідження зовнішнього середовища передусім має на меті розкриття потенціалу підприємства. У зв'язку з цим основну увагу слід зосередити на вивченні ресурсного потенціалу, дослідженні прихованого потенціалу, клієнтського потенціалу, параметри яких є базою для планування стратегій підприємства. Клієнтський потенціал ми досліджували за допомогою анкетування покупців підприємства та ще двох споріднених підприємств. Анкета представлена у додатку В. Дослідження проводилося відповідно до принципової схеми маркетингових досліджень з урахуванням особливостей збирання даних, інформаційної бази, алгоритмів отримання результативних даних.

Для того, щоб здійснити вибір інструментальних засобів експертної діагностики потенціалу розглянемо найпоширеніші програмні засоби.

Основні аналітичні можливості спеціалізованих програм економічного аналізу, найбільш поширених і широко використовуваних на сьогоднішніх день, та можливості їх використання представимо у табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Функціональні можливості спеціалізованих аналітичних програм

аналізу фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств

3.3 Технологічний процес автоматизації діагностики економічного потенціалу торгівельного підприємства

В умовах конкурентного економічного середовища максимальні можливості підприємства визначаються не максимальними можливостями випуску продукції, а спроможностями підприємства передбачати потенціальні зміни в зовнішньому середовищі та його готовністю гнучко реагувати на ці зміни. З цією метою в літературі використовується термін стратегічний потенціал підприємства (СПП), під яким розуміють сукупність наявних ресурсів та можливостей (спроможностей) для розробки та реалізації стратегії підприємства. В даному випадку акцент робиться на ресурсах, що використовуються для розробки та реалізації стратегії підприємства. Проте, такий підхід не дозволяє успішно вирішувати проблему удосконалення структури стратегічного потенціалу в сучасних умовах.

Існують наступні етапи формування стратегічного потенціалу підприємства в умовах нестійкого зовнішнього середовища:

1. В умовах нестабільності макроекономічного середовища суттєвий вплив на діяльність підприємств чинять політичні фактори. Отже, необхідно зменшувати вплив цих факторів і вивчати діючі політичні сили.

2. Численні характеристики включають і ринкові фактори, що безпосередньо впливають на ефективність роботи підприємства й аналіз яких дозволяє його керівництву уточнити стратегію та зміцнити позиції на ринку.

3. Особливо є постійний моніторинг технологічного середовища, з метою ідентифікації змін, що становлять загрозу існуванню підприємства.

4. Неабияке значення при формуванні стратегічного потенціалу підприємства має проведення аналізу факторів конкуренції, що припускає здійснення постійного контролю з боку підприємства за діями конкурентів.

5. Важливу роль при формуванні стратегічного потенціалу підприємства відіграють соціальні фактори зовнішнього середовища, що включають такі показники, як зміна суспільних цінностей, відносини, сподівання й інтереси.

6. Одним з найважливіших факторів зовнішнього середовища, що впливає на функціонування підприємства і формування його стратегічного потенціалу, є державний вплив. Держава встановлює систему нормативних актів, що регулює діяльність суб'єктів ринку.

Принципи та методи визначення інтегральної оцінки стратегічного потенціалу підприємства, що характеризує співвідношення економічних процесів і виробничих операцій, безпосередньо порівнянних між собою, засновано на застосуванні агрегатного підходу до одержання результуючих значень показника, що розраховується. Відповідно до основних положень такого підходу, розрахунок інтегральної оцінки стратегічного потенціалу підприємства пропонується здійснювати на основі виразу:

Кспп=? pi • xi (3.1)

де: Кспп -- інтегральний коефіцієнт стратегічного потенціалу;

xi -- інтегральне значення локального потенціалу;

pi -- ступінь значимості кожного локального потенціалу.

Взагалі, дуже важливим є чітке відпрацювання схеми проведення робіт по забезпеченні необхідного рівня управлінського та виробничого потенціалів для реалізації загальної стратегії розвитку, так як саме вона пов'язує всі підприємницькі рішення, демонструє послідовність їх виконання, а також дає можливість уникнути їх дублювання. Це дозволяє своєчасно сформувати потенціал стратегічного розвитку підприємства та досягти стратегічних цілей.

Розрахуємо стратегічний потенціал підприємства. В якості інструментального засобу скористаємося можливостями Excel.

За отриманими кількісними значеннями інтегральної оцінки стратегічного потенціалу досліджуваних підприємств можна визначити його градацію на підставі граничних значень (табл. 3.4). При визначенні граничного значення показника стратегічного потенціалу підприємства використовувався принцип розрахунку граничних рейтингів для кількісних і якісних показників.

Таблиця 3.4

Градація стратегічного потенціалу підприємства

Характеристика рівня стратегічного потенціалу підприємства	Граничні значення показника стратегічного потенціалу
Незначний рівень Низький рівень Досягнутий рівень Стабільний рівень  Перспективний рівень	0-1 1-3 3-6 6-9 >9

При розробленні стратегій розвитку може бути використано такий метод оцінювання відповідності стратегічних напрямів досягнутому рівню стратегічного потенціалу підприємства. Для кожного стратегічного напряму розвитку складається матриця, що враховує всі структурні складові стратегічного потенціалу з метою оцінювання ступеня впливу кожної на реалізацію конкретного напряму. Для кожного стратегічного напряму розраховується загальне значення, що відображає ступінь його привабливості для підприємства порівняно з іншими (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Матриця відповідності стратегічного потенціалу підприємства

стратегічним напрямам розвитку

Складові Стратегічного потенціалу	Важливість	Бали	Зважене значення
Виробничий	0,2	1	0, 2
Ресурсо-сировинний	0,12	0,84	0,1
Фінансовий	0,1	0,90	0,09
Маркетинговий	0,09	0,36	0,03
Інноваційний	0,14	0,70	0,098
Інвестиційний	0,17	1,19	0,2
Трудовий	0,05	0,20	0,01
Організаційно-управлінський	0,08	0,32	0,026
Інфраструктурний	0,05	0,10	0,005
Загальне значення	1	6,21

Проведення цього оцінювання та їх подальше порівняння дасть можливість обрати найбільш привабливий стратегічний напрям та ефективний тип стратегії підприємства з урахуванням стану й тенденцій розвитку стратегічного потенціалу.

Отже, загальний показник стратегічного потенціалу становить 6,21 бали, що згідно шкали (табл. 3.5) свідчить про стабільний розвиток підприємства. Побудуємо матрицю СВОТ- аналізу для торгового підприємства.

Основним при формуванні стратегії управління економічним потенціалом торгівельного підприємства важливим є формування матриці SWOT-аналізу, яка дозволяє всебічно оцінити слабкі та сильні сторони, а також можливості та загрози відносно торгівельного підприємства. На нашу думку, основні питання, відповіді на які дозволяє сформулювати кожен із блоків такої матриці, відображено на рис. 3.2.

При отриманні відповідей на поставлені питання необхідно сформувати набір стратегій та провести портфельний аналіз усіх складових економічного потенціалу торгівельного підприємства.

	Зовнішнє середовище
	Можливості: 1. Чи є можливість виходу на нові ринки? 2. Який цільовий сегмент клієнтської аудиторії необхідно обрати ? 3. Яку асортиментну політику слід обрати? 4. Чи є можливість залучення цільової аудиторії до споживання товарів підприємства? 5.Чи є можливість встановлення власної націнки? та ін.	Загрози 1. Чи існує загроза монополістичної конкуренції на ринку? 2. Які існують загрози з боку постачальників? 3. Які загрози існують з боку споживачів? 4. На скільки новим є сегмент обраного ринку? 5. Кількість конкурентів в обраній ніші?та ін.
Внутрішнє середовище	Сильні сторони 1. Які ресурсні можливості економічного потенціалу підприємства? 2. Які переваги споживачам може надати підприємство при вході на ринок? 3. Як отримати синергетичний ефект при використанні економічного потенціалу? 4. Як оптимізувати структуру економічного потенціалу? 5. Які найсильніші елементи економічного потенціалу? та ін.	Поле СіМ	Поле СіЗ
	Слабкі сторони 1. Чи є можливість переорієнтувати асортиментну політику у випадку виходу з ніші? 2. Які найслабші елементи економічного потенціалу? 3. Які недоліки асортиментної структури товарообороту? 4. Які проблеми пристосування економічного потенціалу до ринкових умов відносно споживачів? 5. Які проблеми впровадження інновацій у торговельну діяльність?та ін.	Поле Сл.М	Поле Сл.З

Рис. 3.2. Матриця SWOT-аналізу економічного потенціалу торгівельного підприємства

Модель конкурентоспроможності економічного потенціалу торгівельного підприємства, із врахуванням клієнтської складової, засвідчує, що підприємство може бути оцінено не лише завдяки фінансовим показникам діяльності, але і з врахуванням оцінки споживачів (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Параметри оцінки конкурентоспроможності економічного потенціалу торгівельного підприємства

Запропонована структурна модель економічного потенціалу торгівельного підприємства відображає основні функціональні особливості кожної із складових та дозволяє зробити висновок про те, що модель економічного потенціалу торгівельного підприємства визначається не лише обсягом та якістю ресурсних компонент, але і можливостями персоналу щодо створення виробничої потужності торгівельного підприємства за допомогою клієнтської складової. У зв'язку з цим постає необхідність визначення ролі та місця клієнтської складової та взаємодії цих складових між собою в процесі здійснення господарської діяльності. Місце кожної складової в економічному потенціалі торгівельного підприємства відображено на рисунку 3.4.



1 - витрати на задоволення вимог клієнтів;

2 - визначення величини відрядної розцінки та чисельності торгово-обслуговуючого персоналу;

3 - обсяг реалізації та якість торговельних послуг;

4 - оплата за товари та послуги.

Рис. 3.4. Модель взаємного впливу та взаємозв'язку складових економічного потенціалу торгівельного підприємства

Наступний етап - оцінка потенціалу підприємства графоаналітичним методом "Квадрат потенціалу".

Графоаналітичний метод - це комплексний метод оцінки потенціалу підприємства. Він враховує 4 структурних елементи потенціалу: виробництво, маркетинг, організаційну структуру й менеджмент та фінанси .

Етапи оцінки.

1.Будується матриця аіj

i-показники

j-підприємства

2. Показники групуються в 4 групи:

а) виробництво

б) маркетинг

в) організаційна структура і менеджмент

г) фінанси

3. Визначається вагомість показників. Сума ваг по кожній групі = 1

4. Визначення еталонних значень показників. Еталонні значення показників як правіло дорівнюють середньогалузевим показникам, можуть вибиратися по показникам найкращого підприємства, можуть бути бажані значення показників.

Розрахунок довжини вектора для к-ої групи

(3.1)

де к -1,4 кількість груп

Пі - показник по аналізуємому підприємству

Піе -значення показника еталоного підприємства

qі - вагомість показника

n - кількість показників групи

Побудова графіку квадрат-потенціал

За формою квадрата робляться висновки:

а) за розмірами квадрату

- якщо довжина вектору >70 - підприємство має крупний потенціал

- якщо довжина вектору =30-70 - підприємство має середній потенціал

- якщо довжина вектору <30 - підприємство має малий потенціал

б) за типом квадрату потенціалу

якщо довжина вектора В1=В2=В3=В4- підприємство має збалансований потенціал (форма графічної фігури близька до квадрату);

якщо довжина векторів В1- В4 сильно різниться - підприємство має незбалансований потенціал (форма графічної фігури є неправильним чотирикутником);

Розробляються заходи щодо покращення слабкого з векторів В1 - В4.

В табл. 3.5 наведені результати розрахунку векторів В1 - В4 по вихідним даним та алгоритму формули (3.4), виконані в "електронних таблицях" Excel.

Таблиця 3.5

Розрахунок векторів потенціалу підприємства

На рис.3.5 наведене графічне зображення "квадрату потенціалу" підприємства та "квадрату потенціалу" еталона, у якого всі вектори дорівнюють 100%.

Рис.3.5. Графічне зображення "квадрату потенціалу" підприємства

Аналіз графічних фігур, наведених на рис.3.5 показує, що підприємство може бути охарактеризоване як:

а) вектор В1 (виробництво) = 71,3%, тобто в діапазоні ледве вище 70% - підприємство знаходиться на нижньому рівні високого (крупного) відносного рівня виробничого потенціалу;

б) вектор В2 (організація та менеджмент) = 95,5%, тобто в діапазоні вище 70% - підприємство має високий (крупний) відносний рівень організаційної структури та менеджменту;

в) вектор В3 (маркетинг) = 99,1%, тобто в діапазоні вище 70% - підприємство має високий (крупний) відносний рівень маркетингу;

б) вектор В4 (фінанси) = 103,7%, тобто в діапазоні вище 70% - підприємство має високий (крупний) відносний рівень забезпечення фінансами та фінансової стійкості;

Тип форму "квадрату потенціалу" підприємства має суттєве відхилення від класичного квадрату (еталон) в сегменті вектору В1, тобто потенціал підприємства - незбалансований, а самий слабкий вектор - виробництво.

Характеристика зв'язку типу форми "квадрату потенціалу" підприємства та стадії життєвого циклу підприємства

Спільний аналіз показників табл. 3.5 та форми "квадрату потенціалу" підприємства (рис.3.5) свідчить:

а) підприємство має в достатності фінанси та має стійкі фінансові показники ліквідності та автономії;

б) підприємство має високий рівень оргструктури та менеджменту;

в) підприємство має високий рівень маркетингу своєї продукції.

На цьому фоні підприємство має недостатній рівень виробничого потенціалу. Відносно еталону у підприємства відмічається:

а) рівень фондовіддачі основних фондів становить 67% від еталонного по галузі, тобто основні фонди використовуються неефективно;

б) рівень витрат на одиницю продукції становить 83 % від еталонного по галузі, тобто використовується стабільна та випробувана технологія мінімізації витрат на випуск продукції;

в) підприємство має запас потужностей менший на 40%, ніж еталонна потужність підприємств галузі;

г) фактична загрузка потужностей становить 83% при еталонній загрузці потужностей 67%, тобто у підприємства мало резервів для нарощування обсягів випуску продукції.

д) при здійсненні випуску продукції на рівні 75% від еталону підприємство отримало всього 60% доходу відносно рівня еталону, тобто продукція підприємства є малодоходною.

Таким чином, по наявному переліку даних про потенціал підприємства - ймовірніше, що воно знаходиться на етапі життєвого циклу - перехід від стабільної роботи до періоду вибору - чи модернізація основних засобів та впровадження інноваційних технологій роботи, чи закриття підприємства. Для більш ймовірного аналізу необхідна динаміка змін потенціалу за останні 3 роки.

Оскільки у підприємства є значний фінансовий потенціал - тобто вектор В4 більше 100%, доцільним є залучення кредитних коштів для модернізації основних засобів:

підняття потужності підприємства;

впровадження нових основних засобів та технологій, що підвищить фондовіддачу та відповідно рівень доходності підприємства.

Одержані оцінки дають змогу визначити рівень відповідності СПП обраній підприємстві стратегії як в цілому, так і за окремими його складовими. Враховуючи ступінь впливу цих складових на досліджувану категорію, що визначається експертами у відповідних коефіцієнтах, можна розрахувати загальну цільову оцінку СПП. Одержані значення дозволяють визначити заходи, які треба здійснити на підприємстві для забезпечення виконання стратегії.

Запропонована методика оцінки СПП дозволяє більш повно врахувати конкурентні стратегічні можливості підприємства, оскільки охоплює усі сфери внутрішньої та зовнішньої діяльності підприємства, враховує його видатні компетенції та дозволяє більш чітко регулювати вектор розвитку цих компетенцій в майбутньому. На підставі результатів дослідження структурних елементів СПП та механізму їх взаємодії встановлюються оптимальні пропорції

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Вимоги до робочого місця програміста.

Науково-технічний прогрес вніс серйозні зміни в умови виробничої діяльності робітників розумової праці. Їх праця стала більш інтенсивним, напруженим, які вимагають значних витрат розумової, емоційної і фізичної енергії. Це зажадало комплексного рішення проблем ергономіки, гігієни і організації праці, регламентації режимів праці та відпочинку.

В даний час комп'ютерна техніка широко застосовується у всіх областях діяльності людини. При роботі з комп'ютером людина піддається дії ряду небезпечних і шкідливих виробничих факторів: електромагнітних полів (діапазон радіочастот: ВЧ, УВЧ і СВЧ), інфрачервоного і іонізуючого випромінювань, шуму і вібрації, статичної електрики тощо .

Робота з комп'ютером характеризується значною розумовою напругою і нервово-емоційним навантаженням операторів, високою напруженістю зорової роботи і достатньо великим навантаженням на м'язи рук при роботі з клавіатурою ЕОМ. Велике значення має раціональна конструкція і розташування елементів робочого місця, що важливо для підтримки оптимальної робочої пози людини-оператора.

У процесі роботи з комп'ютером необхідно дотримувати правильний режим праці та відпочинку (Додаток Б). В іншому випадку у персоналу наголошуються значна напруга зорового апарату з появою скарг на незадоволеність роботою, головні болі, дратівливість, порушення сну, втому і хворобливі відчуття в очах, в поясниці, в області шиї і руках .

Оптимальне розміщення предметів праці і документації в зонах досяжності:

ДИСПЛЕЙ розміщається в зоні а (у центрі);

СИСТЕМНИЙ БЛОК розміщається в передбаченій ніші столу;

КЛАВІАТУРА - у зоні г / д;

«МИША» - в зоні в справа;

СКАНЕР в зоні а / б (зліва);

ПРИНТЕР знаходиться в зоні а (праворуч);

ДОКУМЕНТАЦІЯ: необхідна при роботі - в зоні легкої досяжності долоні - в, а у висувних ящиках столу - література, яка не використовується постійно.

Для комфортної роботи стіл повинен задовольняти наступним умовам [3]:

висота столу повинна бути вибрана з урахуванням можливості сидіти вільно, в зручній позі, при необхідності спираючись на підлокітники;

нижня частина столу повинна бути сконструйована так, щоб програміст міг зручно сидіти, не був змушений підбирати ноги;

поверхня столу повинна мати властивості, що виключають появу відблисків у поле зору програміста;

конструкція столу повинна передбачати наявність висувних ящиків (не менше 3 для зберігання документації, канцелярських товарів).

висота робочої поверхні рекомендується в межах 680-760мм. Висота поверхні, на яку встановлюється клавіатура, повинна бути близько 650мм.

Велике значення надається характеристикам робочого крісла. Так, рекомендована висота сидіння над рівнем підлоги перебуває в межах 420-550мм. Поверхня сидіння м'яка, передній край закруглений, а кут нахилу спинки - регульований.

Необхідно передбачати при проектуванні можливість різного розміщення документів: збоку від відеотерміналу, між монітором і клавіатурою і т.п. Крім того, у випадках, коли відеотермінал має низьку якість зображення, наприклад помітні мелькання, відстань від очей до екрану роблять більше (біля 700мм), ніж відстань від ока до документа (300-450мм). Взагалі при високій якості зображення на відеотерміналі відстань від очей користувача до екрану, документа і клавіатури може бути рівним.

Положення екрану визначається:

відстанню зчитування (0,6 ... 0,7 м);

кутом зчитування, напрямком погляду на 20 нижче горизонталі до центру екрану, причому екран перпендикулярний цьому напрямку.

Повинна також передбачатися можливість регулювання екрану:

по висоті +3 см;

по нахилу від -10 до +20 щодо вертикалі;

в лівому і правому напрямках.

Велике значення також надається правильній робочій позі користувача. При незручній робочій позі можуть з'явитися болі в м'язах, суглобах і сухожиллях. Вимоги до робочої пози користувача відеотермінала наступні:

голова не повинна бути нахилена більш ніж на 20 ,

плечі повинні бути розслаблені,

лікті - під кутом 80 ... 100 ,

передпліччя і кисті рук - в горизонтальному положенні.

Причина неправильної пози користувачів обумовлена наступними чинниками: немає хорошої підставки для документів, клавіатура знаходиться дуже високо, а документи - низько, нікуди покласти руки і кисті, недостатній простір для ніг.

З метою подолання вказаних недоліків даються загальні рекомендації: краще пересувна клавіатура; повинні бути передбачені спеціальні пристосування для регулювання висоти столу, клавіатури і екрану, а також підставка для рук.

Істотне значення для продуктивної і якісної роботи на комп'ютері мають розміри знаків, густину їх розміщення, контраст і співвідношення яскравості символів і фону екрану. Якщо відстань від очей оператора до екрану дисплея складає 60 ... 80 см, то висота знака повинна бути не менше 3мм, оптимальне співвідношення ширини і висоти знака складає 3:4, а відстань між знаками - 15 ... 20% їх висоти. Співвідношення яскравості фону екрану і символів - від 1:2 до 1:15 .

Під час користування комп'ютером медики радять встановлювати монітор на відстані 50-70 см від очей. Фахівці також вважають, що верхня частина відеодисплея повинна бути на рівні очей або трохи нижче. Коли людина дивиться прямо перед собою, його очі відкриваються ширше, ніж коли він дивиться вниз. За рахунок цього площа огляду значно збільшується, викликаючи обезводнення очей. До того ж якщо екран встановлений високо, а очі широко відкриті, порушується функція моргання. Це значить, що очі не закриваються повністю, не омиваються слізною рідиною, не одержують достатнього зволоження, що приводить до їх швидкої стомлюваності.

Створення сприятливих умов праці і правильне естетичне оформлення робочих місць на виробництві має велике значення як для полегшення праці, так і для підвищення його привабливості, позитивно впливає на продуктивність праці .

Режим праці програміста.

Як вже було неодноразово відзначено, при роботі з персональним комп'ютером дуже важливу роль грає дотримання правильного режиму праці та відпочинку. В іншому випадку у персоналу наголошуються значна напруга зорового апарату з появою скарг на незадоволеність роботою, головні болі, дратівливість, порушення сну, втому і хворобливі відчуття в очах, в поясниці, в області шиї і руках [5].

У табл. 4.1 представлені відомості про регламентовані перерви, які необхідно робити при роботі на комп'ютері, залежно від тривалості робочої зміни, видів і категорій трудової діяльності з ВДТ (відеодисплейний термінал) і ПЕВМ (відповідно до СанПіН 2.2.2 542-96 «Гігієнічні вимоги до відеодисплейних терміналів, персональних електронно-обчислювальних машин і організації робіт»).

Відповідно до СанПіН 2.2.2 546-96 всі види трудової діяльності, пов'язані з використанням комп'ютера, розділяються на три групи:

група А: робота з зчитування інформації з екрана ВДТ або ПЕОМ з попереднім запитом;

група Б: робота по введенню інформації;

група В: творча робота в режимі діалогу з ЕОМ.

Таблиця 4.1

Час регламентованих перерв при роботі на комп'ютері

Категорія роботи з ВДТ або ПЕОМ	Рівень навантаження за робочу зміну при видах роботи з ВДТ	Сумарний час регламентованих перерв, мін
	Група А, кількість знаків	Група Б, кількість знаків	Група В, годин	При 8-годинній зміні	При 12-годинній зміні
I	до 20000	до 15000	до 2,0	30	70
II	до 40000	до 30000	до 4,0	50	90
III	до 60000	до 40000	до 6,0	70	120

Примітка. Час перерв дано при дотриманні зазначених Санітарних правил і норм. У разі невідповідності фактичних умов праці вимогам Санітарних правил і норм час регламентованих перерв слід збільшити на 30%.

Ефективність перерв підвищується при поєднанні з виробничою гімнастикою або організації спеціального приміщення для відпочинку персоналу із зручними м'якими меблями, акваріумом, зеленою зоною і т.п.

Вимоги до приміщень на підприємстві.

Забарвлення приміщень і меблів повинні сприяти створенню сприятливих умов для зорового сприйняття, гарного настрою.

Джерела світла, такі як світильники і вікна, які дають віддзеркалення від поверхні екрану, значно погіршують точність знаків і тягнуть за собою перешкоди фізіологічного характеру, які можуть виразитися в значній напрузі, особливо при тривалій роботі. Віддзеркалення, включаючи віддзеркалення від вторинних джерел світла, повинне бути зведено до мінімуму. Для захисту від надмірної яскравості вікон можуть бути застосовані штори і екрани .

Залежно від орієнтації вікон рекомендується наступна фарбування стін і підлоги:

вікна орієнтовані на південь: - стіни зеленувато-блакитного або світло-блакитного кольору; підлога - зелений;

вікна орієнтовані на північ: - стіни світло-оранжевого або оранжево-жовтого кольору; підлога - червонувато-оранжевий;

вікна орієнтовані на схід: - стіни жовто-зеленого кольору;

підлога зелена або червонувато-оранжевий;

вікна орієнтовані на захід: - стіни жовто-зеленого або голубувато-зеленого кольору; підлога зелена або червонувато-оранжевий.

У приміщеннях, де знаходиться комп'ютер, необхідно забезпечити наступні величини коефіцієнта віддзеркалення: для стелі: 60 ... 70%, для стін: 40 ... 50%, для підлоги: близько 30%. Для інших поверхонь і робочих меблів: 30 ... 40%.

Правильно спроектоване і виконане виробниче освітлення покращує умови зорової роботи, знижує стомлюваність, сприяє підвищенню продуктивності праці, благотворно впливає на виробниче середовище, надаючи позитивну психологічну дію на працюючого, підвищує безпеку праці і знижує травматизм.

Недостатність освітлення приводить до напруги зору, ослабляє увагу, приводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає засліплення, роздратування і різь в очах. Неправильний напрямок світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть призвести до нещасного випадку або профзахворювань, тому такий важливий правильний розрахунок освітленості.

Існує три види освітлення - природне, штучне і поєднане (природне і штучне разом) .

Природне освітлення - освітлення приміщень денним світлом, що потрапляє через світлові прорізи в зовнішніх конструкціях огорожі приміщення. Природне освітлення характеризується тим, що змінюється в широких межах залежно від часу дня, пори року, характеру області і ряду інших чинників.

Штучне освітлення застосовується при роботі в темний час доби і вдень, коли не вдається забезпечити нормовані значення коефіцієнта природного освітлення (похмура погода, короткий світловий день). Освітлення, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним, називається змішаним освітленням.

Штучне освітлення підрозділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне. Робоче освітлення, у свою чергу, може бути загальним або комбінованим. Загальне - освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно, або, як розташоване устаткування. Комбіноване - освітлення, при якому до загального додається місцеве освітлення.

Згідно СНіП II-4-79 в приміщень обчислювальних центрів необхідно застосувати систему комбінованого освітлення.

При виконанні робіт категорії високої зорової точності (найменший розмір об'єкту розрізнення 0,3 ... 0,5 мм) величина коефіцієнта природного освітлення (КЕО) повинна бути не нижче 1,5%, а при зоровій роботі середньої точності (найменший розмір об'єкту розрізнення 0,5 ... 1,0 мм) КЕО повинен бути не нижче 1,0%. В якості джерел штучного освітлення звичайно використовуються люмінесцентні лампи типа ЛБ, або ДРЛ, які попарно об'єднуються в світильники, які повинні розташовуватися рівномірно над робочими поверхнями.