Підвищення ефективності ризик-менеджменту на ПАТ "Могилів-Подільський завод Газприлад"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.5 - Методи аналізу ризику

В результаті проведення якісного аналізу відбувається ідентифікація факторів і видів ризику. Кількісний аналіз дає можливість чисельно визначити розмір окремих фінансових ризиків і оцінити рівень ризику як окремої фінансової операції, так і діяльності підприємства в цілому.

Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення. Більш детально охарактеризуємо окремі аспекти якісного аналізу ризиків.

Ідентифікація ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов'язаних з кожною конкретною операцією. При цьому ми розглядатимемо саме фінансові ризики, як найбільш актуальні в діяльності більшості підприємств.

При цьому важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділити ризики, які залежать від самого підприємства, і зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною діяльністю. Можливий портфель фінансових ризиків підприємства наведено у табл. 1.10., знаком «+» відзначено ті види ризику, які пов'язані зі здійсненням конкретних операцій.

Таблиця 1.10 - Портфель фінансових ризиків підприємства

Види фінансових ризиків	Види діяльності та фінансові операції
	Виробнича діяльність	Комерційна діяльність	Фінансова діяльність
			Інвестиційна діяльність	Кредитна діяльність (надання комерційного кредиту)	Валютні операції	Податкові розрахунки	Розрахункові операції
Зовнішні ринки
1	2	3	4	5	6	7	8
Інфляційний ризик	+	+	+	+	+	+	+
Депозитний ризик			+		+
Податковий ризик		+			+	+	+
Процентний ризик			+	+
Валютний ризик			+
Внутрішні ризики
Ризик зниження фінансової стійкості		+	+	+		+
Ризик неплатоспроможності		+	+	+	+	+	+
Інвестиційний ризик			+	+
Кредитний ризик
Ризик упущеної вигоди	+	+	+	+	+	+	+

Виявлення факторів ризику доцільно здійснювати за зовнішніми і внутрішніми фінансовими ризиками. Зовнішні ризики можуть бути зумовлені загальноекономічними та ринковими факторами.

До загальноекономічних факторів слід віднести: загальний спад обсягів виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення та ін.

Серед ринкових факторів ризику можна виділити: зменшення місткості внутрішнього ринку, падіння ринкового попиту, збільшення пропозиції товарів-субститутів, нестабільність фінансового і валютного ринків, недостатню ліквідність фондового ринку тощо.

Внутрішні ризики підприємства залежать від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових факторів, основні з яких систематизовано у табл. 1.11.

Таблиця 1.11 - Фактори, що визначають внутрішні ризики підприємства

Група факторів	Фактори ризику
Виробничо-комерційні фактори	- низька ефективність використання основних виробничих засобів; - невдало вибрана або недостатньо диверсифікована асортиментна структура продукції; - високий рівень матеріаломісткості та трудомісткості продукції; - висока частка постійних витрат; - надмірний обсяг страхових і сезонних запасів; - неефективна цінова політика;
Інвестиційні фактори	- збільшення строків будівництва інвестиційних об'єктів; - суттєві перевитрати інвестиційних ресурсів; - невихід на заплановані обсяги прибутку від інвестиційних проектів; - тривалий строк окупності початкових інвестицій; - невдало сформований фондовий портфель;
Фінансові фактори	- неефективна структура капіталу, надмірне залучення позикових коштів; - висока середньозважена ціна капіталу; - недостатність довгострокових джерел фінансування активів; - низька оборотність оборотних активів; - недостатня ліквідність активів; - завищений обсяг дебіторської заборгованості; - агресивна дивідендна політика;



На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків.

Для цього можна використовувати методи:

- економіко-статистичні;

- експертні;

- аналогові;

- дерева рішень;

- сценаріїв та інші [2, 9, 35, 53 65].

Економіко-статистичні методи складають основу проведення оцінки рівня фінансового ризику й базуються на принципі екстраполяції на майбутні тенденції зміни певного досліджуваного показника за певний проміжок часу в минулому. В рамках цього методу можуть бути розраховані наступні відносні й абсолютні показники:

а) коефіцієнт фінансового ризику (К_фр) може бути розрахований як співвідношення:

- суми капіталу підприємства до суми його активів;

- розміру збитків до власних коштів підприємства;

- очікуваних збитків та доходів підприємства;

- різниці між плановими й фактичними результатами до запланованих.

З огляду на отримані значення коефіцієнта ризику діяльність підприємства можна віднести до [26]: безризикової (при К_фр = 0), області мінімального ризику (0 - 0,25); області підвищеного ризику (0,25 - 0,5), області критичного ризику (0,5 - 0,75), області катастрофічного ризику (0,75 - 1).

б) дисперсія (у²) - характеризує ступінь коливання очікуваного доходу від здійснення фінансової операції, що вивчається, по відношенню до його середньої величини. Розрахунок дисперсії здійснюється за формулою:

, (1.2)

де X_i значення випадкової величини;

середнє значення випадкової величини;

P_i імовірність настання випадкової величини;

n - число спостережень.

в) Середнє квадратичне (стандартне) відхилення (у) - як і дисперсія визначає ступінь коливання індивідуального фінансового ризику й розраховується за формулою:

, (1.3)

г) Коефіцієнт варіації (CV) дозволяє визначити рівень ризику, якщо показни-

ки середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій розрізняються між собою. Розрахунок показника здійснюється за формулою:

(1.4)

Якщо CV ? 10% ризик допустимий, низький, 10% ?CV? 25% середній рівень ризику, CV ? 25% високий рівень ризику.

д) Бета-коефіцієнт (або бета) () використовується для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери; дозволяє оцінити індивідуальний або портфельний систематичний фінансовий ризик по відношенню до рівня ризику фінансового ринку в цілому. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

, (1.5)



де К - ступінь кореляції між рівнем прибутковості по індивідуальному виду цінних паперів (або по їх портфелю) і середнім рівнем прибутковості даної групи фондових інструментів по ринку в цілому;

у_і- середньоквадратичне (стандартне) відхилення прибутковості по індивідуальному виду цінних паперів (або по їх портфелю в цілому);

у_р- середньоквадратичне відхилення по фондовому ринку в цілому.

Рівень фінансового ризику цінних паперів визначається на основі наступних значень бета-коефіцієнтів: = 1 середній рівень, 1 високий , 1 низький рівень.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику мають свої переваги, недоліки і обмеження використання, що відображені в таблиці 1.12.

Таблиця 1.12 Переваги, недоліки і обмеження економіко-статистичних методів оцінки ризику

Метод оцінки ризику	Переваги	Недоліки	Обмеження використання
Економіко-статистичний	1.Найбільш точний й обґрунтований метод за умови наявності статистичної інформації за значний проміжок часу. 2.Порівняно низькі витрати на проведення оцінки ризику.	1. Значна трудомісткість робіт з оцінки ризику. 2. Метод спрямований на оцінку існуючого, а не прогнозованого стану ризику. 3. Відсутність єдиного підходу до оцінки коефіцієнту ризику. 4. При аналізі даних за короткостроковий період існує ризик отримання помилкових даних. 5. Метод не дозволяє врахувати всі фактори ризику.	1. Метод не використовується в умовах різких різновекторових коливань внутрішнього і зовнішнього середовища. 2. Метод доцільно використовувати тільки при наявності значної кількості достовірних даних не менш ніж за 5 попередніх років.

Експертні методи оцінки рівня фінансового ризику базуються на свідченнях експертів (кваліфікованих фахівців страхових, фінансових, інвестиційних менеджерів відповідних спеціалізованих організацій) з подальшою математичною обробкою результатів цього опитування й застосовуються за умови, що на підприємстві відсутні необхідні інформативні дані для здійснення розрахунків економіко-статистичними методами.

До групи експертних методів можливо віднести: метод бальних оцінок, рейтинговий підхід, метод попарного порівняння, метод ранжування. Ці методи доцільно використовувати на початкових етапах дослідження, за умови якщо обсяг інформації, що є в наявності, її повноті і якість недостатні для застосування інших методів.

Метод бальних оцінок. З метою отримання більш розгорненої характеристики рівня ризику по даній операції опитування слід орієнтувати на окремі види фінансових ризиків, ідентифіковані по даній фінансовій операції (кредитний, процентний, валютний). В процесі експертної оцінки кожному експерту пропонується оцінити рівень можливого ризику, ґрунтуючись на певну бальну шкалу.

Рейтинговий підхід. За умови використання цього метода формується система оціночних показників, кожному з яких привласнюється певний ранг, формується шкала оцінки отриманих показників і визначається механізм розрахунку сукупного рейтингу показника.

Переваги, недоліки і обмеження використання методів експертних оцінок систематизовані в таблиці 1.13.

Таблиця 1.13 Переваги, недоліки і обмеження експертних методів оцінки ризику

Метод оцінки ризику	Переваги	Недоліки	Обмеження використання
Методи експертних оцінок (метод бальних оцінок, рейтинговий метод, метод ранжування)	1. Використання в умовах дефіциту (відсутності) достовірної інформації й статистичних даних. 2. Можливість індивідуального підбору коефіцієнтів залежно від цілей аналізу. 3. Можливість врахування специфічних особливостей конкретної ситуації. 4. Відсутність необхідності аналізувати великі масиви даних. 5. Простота і доступність для широкого спектра користувачів	1. Недостатній рівень професіоналізму експертів. 2. Робота висококваліфікованих експертів вимагає високої оплати праці. 3. Отримані результати носять суб'єктивний характер. 4. Високий рівень залежності результатів оцінки від кваліфікації експертів і незалежності їх суджень. 5. Відсутність детального обліку ключових і супроводжуючих факторів ризику	1. Використання методів для попередньої оцінки ризиків.

Аналогові методи оцінки рівня фінансового ризику дозволяють визначити рівень ризиків по окремих, наймасовіших фінансових операціях підприємства. При цьому для порівняння може бути використаний як власний, так і зовнішній досвід здійснення таких операцій, що має свої переваги, недоліки і обмеження використання (табл. 1.14).

Таблиця 1.14 - Переваги, недоліки і обмеження аналогових методів оцінки

Метод оцінки ризику	Переваги	Недоліки	Обмеження використання
Метод аналогій	1. Простота використання 2. Можливість використання як засіб попередньої оцінки доходності проектів. 3. Незначні витрати на проведення оцінки 4. Доступність сприйняття для широкого кола споживачів.	1. Неврахування факторів розвитку будь-якого виду і напрямку діяльності. 2. Обов'язкова умова - наявність аналогів 3. Невисока точність оцінки.	1. Неможливо використовувати для проектів, які не мають аналогів (для новацій тощо).

Метод сценаріїв дозволяє перейти від деталізованого опису стратегічних і оперативних ризиків, характерних для кожного виду діяльності підприємства, до опрацьовування найбільш вірогідного, песимістичного і оптимістичного варіантів розвитку. При розробці сценаріїв розвитку промислового підприємства узгоджуються стратегічні ризики розвитку підприємства в цілому та окремих видів діяльності, зокрема, з оперативними ризиками. А оцінка ризику повинна втілюватися в показниках планових завдань: напружених - котрі відповідають оптимістичному сценарію, найреальніших - для найбільш вірогідного сценарію, та занижених - для песимістичного сценарію.

Переваги і недоліки цього методу відображені в таблиці 1.15.

Таблиця 1.15 - Переваги, недоліки і обмеження методу сценаріїв

Метод оцінки ризику	Переваги	Недоліки	Обмеження використання
Метод сценаріїв	1. Дозволяє отримати достатньо реальну картину для різних варіантів розвитку. 2. Можливість розглянути максимально можливої кількості сценаріїв та вводити додаткові змінні, зо дозволить підвищити ефективність оцінки ризику. 3. Дає можливість отримати більш чітке уявлення про можливі варіанти розвитку суб'єкта економіки, виявити його сильні і слабкі сторони, можливості і загрози.	1. Виникає необхідність побудови декількох моделей, які відповідають кожному сценарію, що ґрунтується на трудомістких і затратних підготовчих роботах. 2. За умови використання основних і додаткових змінних - необхідно встановити всі існуючі між ними зв'язки. 3. Кожен сценарій повинен давати можливість точного прогнозування, що на практиці є малоймовірним. 4. Наявність невизначеності меж сценаріїв.	1. Проект розвитку слід відхилити якщо він є неефективним хоча б за одним малоймовірним сценарієм. 2. Неможливість застосування програмних продуктів обмежує число можливих сценаріїв й кількість застосованих змінних. 3. Правильність побудови сценарію визначається якістю моделі і обсягом вихідної інформації, що мінімізує можливість його використання для прогнозування.

Метод дерева рішень - передбачає оцінку найбільш ймовірних значень результатів залежно від варіантів розвитку: оптимістичного, песимістичного, нормального. Метод базується на побудові мережевих графіків, які відображають послідовність прийняття рішень, моменти настання подій, оцінку проміжних даних і вірогідність отримання фінансових результатів.

Використовуючи метод дерева рішень можливого оцінити всі можливі варіанти досягнення кінцевого результату й обрати найбільш оптимальний.

Позитивні і негативні аспекти цього методу наведені в таблиці 1.16.

Таблиця 1.16 - Переваги, недоліки і обмеження методу дерева рішень

Метод оцінки ризику	Переваги	Недоліки	Обмеження використання
Метод дерева рішень	1. Дозволяє розглядати різні сценарії розвитку подій, обумовлені впливом багатьох факторів ризику. 2. Контролює виконання попередніх рішень і визначає сценарії подальшого розвитку підприємства. 3. Висока точність оцінки і наочність отриманих результатів. 4. Дозволяє детально врахувати всі фактори ризику.	1. Вимагає значних витрат часу на проведення дослідження. 2. Характеризується складністю виділення факторів ризику і оцінки їх впливу на зростання або зменшення загального ризику.	1. Проект розвитку підприємства в умовах ризику не повинен мати велику кількість варіантів реалізації, оскільки витрати часу і грошові витрати на проведення оцінки будуть надмірними.

Оцінити рівень фінансового ризику можливо також за допомогою показника ризикової вартості, що дозволяє:

- дати єдину, оперативну і загальнозрозумілу оцінку можливих втрат вартості портфеля активів на певний період часу;

- виступає повноцінним стандартом інформації про ризик фірми, який використовується усередині самого підприємства компанії, а також указуватися в звітах для інвесторів і регулюючих органів.

Ризикова вартість (VaR) відображає максимально можливі збитки від зміни вартості фінансового інструменту, портфеля активів, компанії і т.ін., які можуть відбутися за даний період часу із заданою вірогідністю прояву.

Для розрахунку показника ризикової вартості використовуються три різні економіко-математичні методи: аналітичний, метод історичного моделювання, метод статистичних випробувань Монте-Карло. Їх сутність, переваги і недоліки використання відображено в таблиці 1.17.

Таблиця 1.17 - Переваги, недоліки та суть методів розрахунку ризикової вартості підприємства

Метод оцінки ризику	Сутність методу	Переваги	Недоліки
1	2	3	4
Аналітичний метод	Метод розрахунку VaR має на увазі аналітичне отримання необхідної оцінки ризику на основі статистичної моделі фінансового результату по портфелю.	1. Відносна простота реалізації. 2. Висока швидкість обчислень. 3. Дозволяє використовувати різні варіанти значень волатільностей і кореляцій.	1. Неможливість використовування інших розподілів, окрім нормального, через що не враховуються "важкі хвости". 2. Неможливість коректного обліку ризиків нелінійних інструментів. 3. Складність для розуміння топ-менеджментом. 4. Вірогідність значущих помилок у використовуваних моделях
Метод історичного моделювання	Ідея методу історичного моделювання полягає у використовуванні історичних змін цін на складаючі портфель фінансові інструменти для побудови розподілу майбутніх змін цін і потенційних прибутків і збитків портфеля в цілому.	1. Відносна простота реалізації. 2. Швидкість обчислень. 3. Можливість позбавитися погрішностей моделювання. 4. Можливість коректного обліку ризиків нелінійних інструментів. 5. Легко пояснити суть методу топ-менеджменту. 6. Стійкість оцінок.	1. Некоректність результатів у випадку, якщо базовий період не був репрезентативним. 2. Неможливість використовування прогнозних значень волатільностей і кореляцій. 3. Непридатність при значній зміні положення на ринках.
Метод статистичних випробувань(імітаційного моделюванняМонте-Карло)	Метод Монте-Карло має на увазі здійснення великої кількості випробувань разових моделювань розвитку ситуації на ринках з розрахунком фінансового результату по портфелю. В результаті проведення даних випробувань буде одержаний розподіл можливих фінансових результатів, на основі якого шляхом відсікання найгірших, згідно вибраної довірчої вірогідності може бути одержана VaR-оцінка.	1. Можливість розрахунку ризиків для нелінійних інструментів. 2. Можливість використовування будь-яких розподілів. 3. Моделювання складної поведінки ринків - трендів, кластерів високої або низької волатільності, змінних кореляцій між чинниками ризику, сценаріїв "якщо - то" тощо. 4. Можливість дослідження подальшого, практично нічим не обмеженого розвитку моделей.	1. Складність реалізації. 2. Вимагає могутніх обчислювальних ресурсів. 3. Складність для розуміння топ-менеджментом. 4. При простих реалізаціях може виявитися близький або до історичного або до аналітичного VaR, що приведе до спадкоємства всіх їх недоліків. 5. Вірогідність значущих помилок у використовуваних моделях.

При цьому недоліки використання означених методів обумовлюють спектр обмежень їх використання.

Використання наведених методів залежно від професіоналізму експертів-аналітиків, ситуації, що склалася в зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства дозволить визначити розмір ризику і своєчасно застосувати заходи щодо їх нейтралізації.

Практика господарювання суб'єктів підприємницької діяльності вимагає обґрунтованого прийняття рішень, пов'язаних з ризиком. Тому, встановлення виду ризиків, з якими доведеться мати справу, ступінь потенційної небезпеки для підприємства від настання ризикової події набуває актуальності в умовах сьогодення.

Досліджені методи є основними в теорії ризик-менеджменту, їх використання дозволить з більшою або меншою точністю й трудомісткістю оцінити ризики, притаманні суб'єкту господарювання на різних етапах життєвого циклу, й своєчасно їх мінімізувати.



Висновки до першого розділу

Отже, в першому розділі дипломної роботи були визначені суть понять «ризик», «ризик-менеджмент», розглянуто етапи еволюції ризик-менеджменту як науки про управління ризиками, проаналізовані праці вітчизняних та зарубіжних вчених в сфері управління ризикозахищеністю підприємства, дано визначення поняття «ризик» з точки зору різних авторів.

В першій частині роботи також були висвітлені питання класифікації ризиків за різними критеріями, запропонована авторами власна класифікація ризиків підприємства та класифікація ризиків за сферою виникнення, наведені основні етапи управління ризиками та загальна схема процесу ризик-менеджменту, яка містить в собі п'ять етапів.

Перший етап охоплює виявлення факторів ризиків та їх безпосереднє формулювання. На даному етапі доцільно використовувати спеціальну матрицю ризик-аналізу. При цьому фактори ризиків встановлюються експертним шляхом в різних функціональних сферах бізнесу.

На другому етапі формулюються ризики, після чого всі виявлені ризики заносяться до спеціальної підсумкової таблиці виявлених ризиків, приклад заповнення якої також був наведений.

На третьому етапі проводиться оцінка ризику. Як тільки експертним шляхом виявлені фактори ризику, оцінюються можливі наслідки цих подій; імовірність того, що вони відбудуться і якість управління цими видами ризиків.

На четвертому етапі відбувається ранжування ризиків, їх відбір і складання карти ризиків. Для ранжування ризиків потрібно їх занести в спеціальну таблицю, яка також представлена в розділі.

Наступним кроком є складання карти ризиків, на яку наносять порядкові номери відібраних ризиків, а в ході останнього, п'ятого, етапу розробки програми управління ризиками розглядаються можливості використовування різних методів управління ризиками для їх різних видів, і оцінюється ефективність ризик-менеджменту.

Як відомо, методичною основою ризик-менеджменту є сукупність методів якісного і кількісного аналізу фінансових ризиків. Тому у першому розділі також були наведені фактори, що визначають внутрішні ризики підприємства, перераховано та проаналізовано методи кількісного аналізу ризиків, зокрема, економіко-статистичні, експертні, аналогові, дерева рішень, сценаріїв, тощо, визначено відносні та абсолютні показники в рамках економіко-статистичного методу аналізу ризиків, наведено переваги, недоліки та обмеження у використанні кожного з перерахованих методів управління ризиками.

Таким чином, запропоновані методи дослідження є досить важливими в теорії ризик-менеджменту, а їх використання цілком виправданим, оскільки дозволяє з великою точністю оцінити ступінь ризику та вчасно їх мінімізувати.



2. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПАТ «МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ГАЗОВОГО УСТАТКУВАННЯ ТА ПРИЛАДІВ»

2.1 Загальна характеристика ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад»

Публічне акцiонерне товариство «Могилiв-Подiльський завод газового устаткування та приладiв», скорочена назва ПАТ «Могилів-Подільський завод ГАЗПРИЛАД» є одним із провідних українських виробників газового обладнання.

Керівником підприємства є Глухманюк Григорій Васильович, голова правління. Власниками з найбільшими частками статутного капіталу є представники від ТОВ КУА «Спiвдружнiсть Ессет Менеджмент» член Наглядової ради Попов Вiктор Григорович таголова Ревiзiйної комiсiї Горбачова Любов Анатолiївна, які володiють рівними частками статутного капiталу Товариства - по 39,8641%. Загальна сума статутного капіталу станом на поточний рік становить 1187000 грн.

Зареєстрований ВАТ Виконавчим комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, 03.07.1996 року. Юридична адреса: 24001, м. Могилів-Подільський, вул. Строкача, 13 [66].

Пiдприємство пiд назвою «Металiст» було органiзоване у 1945 роцi на базi Вiнницького раднаргоспу. В 1962 роцi пiдпримство реорганiзувалось i отримало назву «Могилiв-Подiльський металоробний завод». За розпорядженням регiонального вiддiлення ФДМУ у Вiнницькiй областi в процесi приватизацiї державної власностi 6 липня 1996 року завод перетворено у вiдкрите акцiонерне товариство «Могилiв-Подiльський завод газового устаткування та приладiв». Злиття, подiлу, приєднання, перетворення та видiлу в звiтному роцi не вiдбувалось.

В структуру пiдприємства входять такi пiдроздiли: основнi дільниці: ливарна дільниця, механiчно-заготiвельна, складальна дільниця, допомiжне виробництво, інструментальнi дільниці, вiддiл головного механіка, відділ збуту, електромеханiчна дільниця, будiвельна дiльниця. Дочiрнiх пiдприємств, фiлiй, представництв та iнших вiдокремлених структурних пiдроздiлiв товариство не має. Їх мiсцезнаходження, найменування, ролi та перспективи розвитку вiдсутнi.

Ливарна дільниця виготовляє широкий асортимент литва з сірого чавуну як для власного виробництва, так і для реалізації іншим підприємствам та організаціям.

Механічно-заготівельна дільниця забезпечує заготовками з труб, сортаменту та фасонного прокату для подальшого виробничого процесу, а також виготовляє готові деталі з листової сталі для проведення складальних робіт.

Електромеханічна дільниця здійснює обробку заготовок, які надходять із заготівельної та ливарної дільниць.

Складальна дільниця є кінцевою ланкою у виробничому процесі. На ній виконують роботи по випуску готової продукції.

З розвитком техніки та технологій завод впровадив прогресивну технологію порошкового фарбування.

Основними видами продукцiї,що виробляється пiдприємством, є:

– регулятори тиску газу;

– клапани запірні, клапани-відсікачі, скидні клапани;

– шафовi установки;

– газорозподiльчi пункти;

– фiльтри газові, волосяні та сітчасті;

– ізоляційні фланцеві з'єднання;

– товари житлово-комунального господарства: котли опалювальні, колонки водорозбірні, люки дляоглядових колодців, бетонозмішувачі, дверцята топкові та піддувальні.

– люки каналізаційні [66].

В 2010 роцi новi технологiї та новi види продукцiї не проваджувались, вдосконалювались дiючi виробничi технологiї, проводилось оновлення та корекцiя дизайну iснуючої продукцiї пiд конкретнi замовлення споживачiв.Газовi котли, регулятори тиску газу, клапани газовi є перспективними видами продукцiї. Реалiзацiя продукцiї залежить вiд сезонних змiн: в опалювальний сезон попит на продукцiю пiдприємства зростає.

Основний ринок збуту - українськi споживачi: ПАТ «Вiнницягазбудсервiс», ТОВ «Енерго-Iмпекс» м. Київ, ПАТ «Днiпропетровськгаз», ПАТ «Херсонгаз», ПАТ «Хмельницькгаз», ПП «Iскер Днiпро», ПАТ «Легиони-К», ЗАТ «Газiнвест», ЗАТ БК «Спiвдружнiсть», ПАТ «Днiпропетровськгаз», ВАТ по газопостачанню та газифiкацiї «Севастопольгаз» та зарубiжнi споживачi: ТОВ «Iнтергазсервiс» м. Саратов (Росiя). Продаж продукцiї здiйснюється по прямих договорах, укладених безпосередньо зi споживачами.

Для розширення ринкiв збуту вивчається попит на продукцiю пiдприємства в Росiї та Грузiї. Основнi ризики пов'язанi з забезпеченням безперебiйної роботи. Для зменшення ризикiв товариство налагоджує тiсну спiвпрацю з постачальниками та забезпечує необхiдний запас сировини, матерiалiв та комплектуючих деталей. Крiм того, заходи щодо зменшення ризикiв полягають у вивченнi кон'юнктури ринку, перевiрцi платоспроможностi клiєнтiв. Захист дiяльностi пiдприємства, розширення виробництва та ринкiв збуту полягає у вивченнi нових технологiй, постiйному покращеннi якостi продукцiї, що випускається.

Канали збуту робiт - шляхом укладання договорiв з iснуючими клiєнтами та шляхом залучення нових клiєнтiв.

Методи продажу, якi використовує товариство - зацiкавлення клiєнтiв у пiдтриманнi стосункiв з Товариством за рахунок оптимальної цiни та високої якостi продукцiї. У виробництвi товариство використовує матерiали та комплектуючi, постачальниками яких є українськi пiдприємства.

Особливостi стану розвитку галузi полягають в тому, що на пiдприємствах галузi прослiджується вiдставання технологiй виробництва товарiв вiд сучасних вимог ринку, споживачами є промисловi пiдприємства, що знаходяться в занепадi, морально та фiзично зношений парк виробничого обладнання, рiст цiн на матерiали, що перевищує затрати на виробництво, закладенi у калькуляцiї на продукцiю. Все це призводить до того, що бiльшiсть пiдприємств галузi є збитковими, або зовсiм лiквiдованi.

В даний час в зв'язку зi значним зростанням цiн на природний газ та введенням жорсткого режиму економiї за використанням газу на пiдприємствах України, виникає багато проблем з реалiзацiєю продукцiї через зменшення потреби споживачiв в газовому устаткуваннi, що, в свою чергу, не дає можливостi нарощувати обсяги виробництва. Новi технологiї та новi види продукцiї в звiтному роцi не впроваджувались.

Перспективним планом розвитку пiдприємства передбачається випуск продукцiї пiд конкретнi замовлення споживачiв як на територiї України, так i за її межами. Продукцiя пiдприємства є специфiчною i не має конкурентiв в межах областi. Основними конкурентами ПАТ залишаються: виробниче об'єднання «Газтехприлад» м. Харкiв, МП «Альфа» м. Тернопiль, ВО «Газтех» м. Суми [66].

Орендованими основними засобами товариство не користується. Товариство не надає основнi засоби в оренду. Будь-яких значних правочинiв, пов'язаних з основними засобами протягом звiтного року не вiдбувалось. Ступiнь використання основних засобiв не перевищує 40%. Обмежень на використання майна немає. Екологiчнi питання не позначаються на використаннi активiв пiдприємства. На даний час Товариство не має планiв щодо капiтального будiвництва, розширення або удосконалення основних засобiв, так як такi плани потребують значних грошових вкладень та залучення кредитних ресурсiв.

Iстотними проблемами є:

– вiдсутнiсть стабiльних ринкiв збуту продукцiї ;

– сезоннiсть збуту готової продукцiї ;

– вiдсутнiсть висококвалiфiкованих кадрiв виробничої сфери - токарiв та електрогазозварникiв;

– постiйне збiльшення цiни на газ та електрику;

– недосконалiсть податкового законодавства.

Iстотно впливає на дiяльнiсть Товариства податковий тиск, а також низька платоспроможнiсть замовникiв. Також iстотними проблемами, що впливають на дiяльнiсть, є несвоєчаснi розрахунки замовникiв за виконанi роботи, а також частi змiни в податковому законодавствi. Ступiнь залежностi вiд законодавчих або економiчних обмежень доволi суттєва.

В наступному роцi Товариство не планує здiйснювати заходи, направленi на розширення виробництва, реконструкцiю основних засобiв. Полiпшення фiнансового стану планується за рахунок виготовлення продукцiї газового обладнання на замовлення споживачiв по короткотермiнових договорах(термiн виконання замовлення - 1 мiсяць), розширення ринку збуту продукцiї за рахунок країн ближнього зарубiжжя (Таджикистан, Росiя, Грузiя, Молдова), можливо ремонту технiки i обладнання. Iстотними факторами, якi можуть вплинути на дiяльнiсть емiтента в майбутньому, є збiльшення iнфляцiї, зростання цiн на газ, електроносiї, сировину i матерiали, подорожчання кредитних ресурсiв, що негативно вплине на дiяльнiсть Товариства [66].

2.2 Аналіз та оцінка фінансово-економічних показників діяльності ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад»

Фінансово-економічний аналіз зорієнтований на оцінювання фінансового стану, фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Він дає змогу виявити напрямки й обмеження фінансового розвитку та реструктуризації фінансової політики.

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному; вони зацікавлені в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Проаналізуємо спочатку основні фінансово-економічні показники діяльності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за 2010 - 2012 рр. Для цього використовуватимемо фінансову звітність підприємства (див. дод. Б). Дані зведемо до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад» за 2010 - 2012 рр., тис. грн.

Показники	Роки	Відхилення 2011р. від 2010р.	Відхилення 2012р. від 2011р.
	2010	2011	2012	+/-	%	+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Дохід від реалізації продукції	11172	10338	8535	-834,00	-7,47	-1803	-17,44
2. Собівартість реалізованої продукції	6757	6536	5412	-221,00	-3,27	-1124	-17,20
3. Валовий прибуток	2521	2091	1638	-430,00	-17,06	-453	-21,66
4. Фінансовий результат від операційної діяльності	40	-246	-561	-286,00	-715,00	-315	128,05
5. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	45	-228	-577	-273,00	-606,67	-349	153,07
6. Чистий прибуток	-48	-282	-200	-234,00	487,50	82	-29,08
7. Матеріальні затрати	3931	3558	2925	-373,00	-9,49	-633	-17,79
8. Адміністративні та інші операційні витрати	3025	2686	3123	-339,00	-11,21	437	16,27
9. Валюта балансу	9244,5	9414	23581	169,50	1,83	14167	150,49
10. Власний капітал	8231	8274	19326	43,00	0,52	11052	133,58
11. Залучений капітал	1013,5	1140	4189,5	126,50	12,48	3049,50	267,50
12. Необоротні активи	5013	5105,5	19615	92,50	1,85	14509,5	284,19
13. Оборотні активи	4231,5	4308,5	3964	77,00	1,82	-344,50	-8,00
14. Витрати на оплату праці	2789	2825	2553	36,00	1,29	-272	-9,63
15. Дебіторська заборгованість	298	274,5	239	-23,50	-7,89	-35,5	-12,93
16. Кредиторська заборгованість	789,5	934,5	858	145,00	18,37	-76,50	-8,19

Виходячи з таблиці 2.1 можна стверджувати, що чистий дохід від реалізації продукції у 2011 році зменшився у порівнянні з 2010 р. на величину 834 тис. грн., а у 2012 році він ще зменшився і становив 8535 тис. грн. Аналогічна ситуація і з величиною валового прибутку, максимальна величина якого становить 2521 тис грн. і припадає на 2010 р.

Фінансовий результат від операційної діяльності на досліджуваному підприємстві також максимальний у 2010 році, як і більшість досліджуваних показників, а у 2011 та 2012 рр. знову спостерігається зменшення даного показника і величина збитків від операційної діяльності становила - 246 і - 561 тис. грн. відповідно.

Що стосується прибутку підприємства, то воно протягом 2010 - 2012 рр. його не отримувало. Єдине, що свідчить про позитивну динаміку розвитку, це зменшення величини чистого збитку (на 82 тис. грн.) у 2012 році у порівнянні з кризовим 2011 роком.

Величина власного капіталу ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад» протягом досліджуваних 2010-2011 років практично не змінилась і знаходилися приблизно на одному рівні, проте у 2012 році зросла більш ніж вдвічі і становить 19326 тис. грн.

Але, така ж ситуація спостерігається з сумою залученого капіталу підприємства, яка у 2012 році, проти досліджуваних двох попередніх років, зросла в 4 рази і становить 4189,5 тис. грн.

Адміністративні та інші операційні витрати, в точу числі витрати на збут продукції, мають таку тенденцію змін: у 2010 році їх величина становила 3025 тис грн., у 2011 р. вони зменшились 339 тис. грн. і становили 2686 тис. грн., а в 2012 р. вони дещо зросли в порівнянні з 2011 р. на 437 тис. грн. і становлять 3123 тис. грн.

Величина матеріальних затрат протягом трьох років поступово зменшується, а максимальна їх величина припадала на 2010 рік і становила 3931 тис. грн.

Щодо витрат на оплату праці робітників, то вони поступово зростали протягом 2010 - 2011 рр. з величини 2789 тис. грн. до 2825 тис. грн., а в 2012 році скоротилися до суми в розмірі 2553 тис. грн.

Заборгованість дебіторів поступово зменшувалась і в 2012 році складає величину 239 тис. грн., а кредиторська заборгованість підприємства має негативну тенденцію до збільшення, і досягла свого піку у 2011 році (934,5 тис. грн.), проте у 2012 р. обсяг дебіторської заборгованості зменшився до величини 858 тис. грн.

Отже, розраховані в таблиці основні показники діяльності підприємства не можна вважати повністю задовільними, але деякі з них мають позитивну тенденцію до зростання.

Відобразимо графічно доходи та витрати ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад» на графіках (рис. 2.1 та 2.2).



Рисунок 2.1 - Дохід та прибуток ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад» станом на 2010 - 2012 рр., тис. грн.

Рисунок 2.2 - Витрати ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад» станом на 2010 - 2012 рр., тис. грн.

Отже, проаналізувавши графіки, можна стверджувати, що кожна зі статей доходів та витрат є максимальною у 2010 р., про що може свідчити стрімкий розвиток в процесі поступового виходу з кризи.

У 2011 2012 рр. витрати ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад» зменшувались, при майже постійному рівні витрат на оплату праці, що яскраво показує зображений графік, тому це є позитивна тенденція в розвитку підприємства.

Але, помітне значне зменшення доходу від реалізації продукції у 2012 році діяльності, що потягло за собою і зменшення прибутку та отримання збитків.

Проаналізуємо рівень показників фінансових результатів діяльності підприємства за 2010 - 2012 рр., а отримані результати зведемо до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Аналіз рівня показників фінансових результатів діяльності на 2010 - 2012 рр., тис. грн.

Показник	Роки	Відхилення 2011 р. від 2010 р.	Відхилення 2012р. від 2011р.
	2010	2011	2012	+/-	%	+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Дохід від реалізації продукції	11172	10338	8535	-834	-7,47	-1803	-17,44
Податок на додану вартість	1758	1637	1368	-121	-6,88	-269	-16,43
Чистий дохід від реалізації продукції	9278	8627	7050	-651	-7,02	-1577	-18,28
Собівартість реалізованої продукції	6757	6536	5412	-221	-3,27	-1124	-17,20
Валовий прибуток (збиток)	2521	2091	1638	-430	-17,06	-453	-21,66
Інші операційні доходи	544	349	924	-195	-35,85	575	164,76
Адміністративні витрати	2087	1950	2287	-137	-6,56	337	17,28
Витрати на збут	393	345	299	-48	-12,21	-46	-13,33
Інші операційні витрати	545	391	537	-154	-28,26	146	37,34
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	40	-246	-561	-286	-715,0	-315	128,05
Доход від участі в капіталі	0	0	4	0	0	4
Інші фінансові доходи	2	0	0	-2	-100	0	0,00
Інші доходи	3	24	14	21	700,0	-10	-41,67
Фінансові витрати	0	2	16	2	-	14	700
Витрати від участі в капіталі	0	4	0	4	-	-4	-100
Інші витрати	0	0	18	0	0	18
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	45	-228	-577	-273	-606,67	-349	153,07
Доходи від надзвичайної діяльності	0	0	0	0	0	0	0
Витрати від надзвичайної діяльності	0	0	0	0	0	0	0
Чистий прибуток (збиток)	-48	-282	-200	-234	487,50	82	-29,08

Отже, орієнтуючись на розрахунки, проведені в таблиці 2.2, ми бачимо, що майже всі показники мають негативну динаміку розвитку, що свідчить про не досить стійке становище підприємства на ринку.

Якщо порівнювати 2011 р. з 2010р., то тут динаміка йде на зменшення, тобто спостерігається негативна тенденція розвитку. Це стосується таких показників як дохід від реалізації продукції, чистий дохід від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, валовий прибуток, операційні доходи та інші фінансові доходи. Але, необхідно наголосити, що величина інших доходів зросла у 8 разів (на 700%), що було позитивним для підприємства явищем.

Порівнюючи тенденції зміни показників у 2012 р. в порівнянні з 2011 р., можна стверджувати, що більшість з них мають негативну тенденцію змін. Зокрема це дохід від реалізації продукції (зменшився на 7,47%), чистий дохід від реалізації продукції (7,02%), валовий прибуток (17,06%), інші операційні та фінансові доходи і зменшився чистий збиток підприємства на величину 82 тис. грн., тобто на 30%.

Таким чином, можна говорити про недостатньо позитивну динаміку розвитку ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад».

Для кращого уявлення про стан підприємства варто розрахувати і показники ліквідності. Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття (К_п) розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань:

(2.1)

де ОА - величина оборотних активів;

КЗ - величина короткострокових зобов'язань;

Коефіцієнт швидкої ліквідності (К_ш.л.) розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства:

(2.2)

де З - величина запасів підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_а.л.) обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:

(2.3)

де ГК - грошові кошти та їх еквіваленти.

Чистий оборотний (робочий) капітал (ОК) розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями:

ОК = ОА- ПЗ (2.4)

Використовуючи вказані формули розрахуємо показники ліквідності для ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад» та зведемо їх до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Аналіз ліквідності підприємства

Показник	Роки
	2010	2011	2012
Коефіцієнт покриття	4,91	4,36	4,17
Коефіцієнт швидкоїліквідності	1,18	1,18	0,63
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,81	0,85	0,38
Чистий оборотний капітал, тис. грн.	3370	3320,5	3014

Зобразимо динаміку зміни показників ліквідності на графіку (рис. 2.3).

Рисунок 2.3 - Динаміка зміни показників ліквідності

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Як видно за розрахунками в таблиці, даний коефіцієнт у підприємства протягом трьох досліджуваних років не є в нормі.

Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Його нормативне значення - 0,6-0,8. Значення цього показника теж не є в нормі. У 2010 р. та 2011 р. воно становить 1,18, а в 2012 р. показник прийшов у норму і його значення становило 0,63.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35 і за ним повинна спостерігатись позитивна тенденція розвитку.

Беручи до уваги розрахунки, проведені в таблиці, можна стверджувати, що значення показника не знаходилося в нормі протягом 2010 та 2011рр., а в 2012 р. воно наблизилося до нормативного значення і становить 0,38.

Наявність та величина чистого оборотного капіталу свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність. Протягом трьох років величина даного капіталу у підприємства знаходиться майже на одному рівні.

Аналіз фінансової стійкості підприємства. Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники: коефіцієнт фінансової автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансового ризику, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами.

Коефіцієнт фінансової автономії(К_ф.а.) показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності:



(2.5)

де ВК - величина власного капіталу;

А (П) - актив (пасив) підприємства.

Коефіцієнт фінансової залежності (К_ф.з.) - показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів:

= (2.6)

Коефіцієнт фінансового ризику (К_ф.р.) - відношення залучених коштів до власного капіталу підприємства:

= (2.7)

де ЗК - величина залучених коштів;

Коефіцієнт маневреності (К_м) - визначається співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного капіталу:

(2.8)

де НА - величина необоротних активів підприємства.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (К_з.в.з.)- показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу:

(2.9)

де ОА - величина оборотних активів підприємства.

Розрахуємо перераховані показники та зведемо результати до таблиці 2.4

Таблиця 2.4 - Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості підприємства)

Показник	Роки
	2010	2011	2012
Коефіцієнт фінансової автономії	0,9	0,9	0,82
Коефіцієнт фінансової залежності	1,12	1,14	1,2
Коефіцієнт фінансового ризику	0,12	0,14	0,21
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,4	0,38	-0,15
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,8	0,77	0,76

Отже, опираючись на показники, розраховані в таблиці, можна стверджувати, що не всі наближені до нормативного значення.

Нормативне значення коефіцієнта фінансової автономії - 0,5. Отже, досліджуване підприємство не є достатньо незалежним у фінансовому плані, хоча у 2012 році його значення частково наблизилося до нормативного і становило 0,82.

В ідеальному випадку значення коефіцієнта фінансової залежності повинно бути менше 2, тому можна зробити висновок про те, що цей показник на досліджуваному підприємстві на даний час знаходиться в нормі.

Коефіцієнт фінансового ризику теж знаходиться в нормі, оскільки його нормативна величина повинна бути менша 1 і повинна спостерігатися динаміка до зменшення.

Величина коефіцієнта маневреності власного капіталу повинна бути більше 0 і поступово збільшуватися. Тому, можна зробити висновок, що цей показник на досліджуваному підприємстві не є в нормі, але його величина перебуває на постійному рівні протягом 2010-2011 рр., а в 2012 р. він становив менше 0, а саме -0,15, що свідчить про його значне відхилення від встановленої норми.

Нормативне значення коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами - більше 0,1. Як видно з розрахунків, проведених в таблиці, значення цього коефіцієнта знаходиться в нормі.

Зобразимо графічно динаміку показників фінансової стійкості підприємства протягом трьох років (рис. 2.4).

Рисунок 2.4 - Динаміка показників фінансової стійкості

Аналіз ділової активності підприємства. Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання його фінансових ресурсів. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності. Проведемо наступні розрахунки у таблиці 2.5.



Таблиця 2.5 - Аналіз ділової активності підприємства

Показник	Формула розрахунку	Нормативне значення	2010	2011	2012
1	2	3	4	5	6
1. Коефіцієнт оборотності активів	Чистий дохід (виручка) від реалізації	Збільшення	1,004	0,92	0,3
	Середньорічна вартість активів
2. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	Збільшення	7,84	6,62	5,7
	Середньорічна вартість кредиторської заборгованості
3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Чистий дохід (виручка) від реалізації	Збільшення	31,13	31,43	29,5
	Середньорічна вартість дебіторської заборгованості
4. Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	Тривалість періоду	Зменшення	11,56	11,45	12,37
	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
5. Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	Тривалість періоду	Зменшення	46	54,38	64,04
	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості
6. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	Збільшення	2,1	2,1	1,61
	Середньорічна вартість запасів
7. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	Чистий дохід (виручка) від реалізації	Збільшення	2,6	2,5	0,37
	Середньорічна вартість основних засобів
8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Чистий дохід (виручка) від реалізації	Збільшення	1,13	1,043	0,36
	Середньорічна вартість власного капіталу



На основі отриманих даних, можна стверджувати, що більшість показників не знаходяться в нормі і за ними спостерігається негативна тенденція розвитку. Такі показники як строк погашення кредиторської та дебіторської заборгованості мають тенденцію до збільшення, що свідчить про нестійке становище ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад» на промисловому ринку товарів та послуг. Хоча в 2010 2011рр. ці показники були у більш задовільному стані, ніж у 2012 році.

Майже в нормі знаходяться коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості, та строк погашення дебіторської заборгованості та коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, так як вони знаходяться протягом трьох років приблизно на одному рівні і за ними не спостерігається різко негативної тенденції.

Отже, в цілому можна говорити про хитке становище на промисловому ринку ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів».

2.3 Ідентифікація та кількісний аналіз потенційних ризиків діяльності ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад»

Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в людській діяльності та, зокрема, в економіці досить рідко. Більшість невизначених подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуації, можна потрапити у іншу. Навіть абсолютна бездіяльність у економічному житті пов'язана з ризиком невикористаних можливостей.

Невизначеність призводить до ризику через відсутність повної інформації та неможливість точного передбачення. Суттєво впливати на його виникнення можуть такі чинники як погодні умови, науково-технічний прогрес, ринковий попит і ціни на товари тощо. Ризик виникає тоді, коли приймається рішення з кількох можливих, і є непевність в тому, що воно, це рішення, призведе до найефективніших наслідків.

Призначення аналізу ризику дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній економічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.

Аналізувати, ідентифікувати, оцінювати та оптимізувати ступінь ризику в менеджменті, зокрема, необхідно:

- перед прийняттям стратегічних, інноваційних, інвестиційних рішень;

- при стабілізації портфеля після здійснення угод, що впливають на ступінь ризику;

- при профілактичній діагностиці портфеля, яка здійснюється одночасно з інвентаризацією, аудитом тощо;

- при необхідності одержання кредитів та залученні інвестиційних засобів;

- при прогнозуванні кон'юнктури і поведінки сторін;

- при маркетингових дослідженнях товарів, що виготовляються, чи послуг, що надаються (прогноз попиту, поведінка споживачів);

- при пошуках аргументів в конфліктних ситуаціях;

- при керуванні чужим портфелем (трастові компанії);

- при здійсненні діяльності у сфері аудиту (менеджменту, консалтингу) тощо.

Діяльність ПАТ «Могилів-Подільський завод Газприлад», як і діяльність будь-якого іншого підприємства, супроводжує велика кількість ризиків, невчасне виявлення яких призводить до певних втрат та збитків.

Опишемо в таблиці 2.6 збитки підприємства та фактори ризику, що їх спричинили, які були встановлені експертним шляхом.

Фактори ризику (випадкові події, які впливають на мету компанії) знаходяться в зовнішньому середовищі (макросередовище і мікросередовище) і внутрішньому середовищі компанії. Вони розташовуються на трьох рівнях.

На першому рівні знаходяться фактори ризиків, які підприємство практично не має нагоди контролювати. Вони належать до різних складових макросередовища, в якому діє компанія. Це політичні, економічні, природні, демографічні, культурні і науково-технічні чинники ризиків.