Рис. 3.3.6 Ранжування атрибутів між собою за допомогою додаткового вікна другого рівня Weight Assessment

Примітка: режим Holistic Comparison не є обовязковим

5. Проведення розрахунків побудованої моделі.

Для виконання цього кроку слід активізувати піктограму Calculate Model (крайня справа на інструментальній панелі основного робочого вікна) та натиснути ОК.

6. Перегляд результатів проведених розрахунків.

СППP PRIME Decisions дозволяє отримати наступні підсумкові графіки та таблиці (для відображення на екрані слід активізувати в головному меню основного робочого вікна команду Windows та вибрати у вертикальному меню, що зявиться, відповідну команду) (рис. 3.3.7-3.3.10):

- Value Intervals - інтервали значеь; Weights - ваги ( або вагомість) окремих атрибутів; Dominance - попарне порівняння альтернатив для головної цілі (домінування однієї із альтернатив у парі); Decision Rules - правила рішень.



Рис. 3.3.7 Підсумковий графік інтервалів значень Value Intervals

Рис. 3.3.8 Підсумковий графік вагомості атрибутів Weights

Рис. 3.3.9 Підсумкова таблиця попарного порівняння альтернатив Dominance

Рис. 3.3.10 Підсумкова таблиця правил рішень Decision Rules

Ефективність запропонованого шляху вдосконалення інформаційних технологій на заводі очевидна: застосування СППР PRIME Decisions довело, що безперечно найкращим рішенням є вибір банку «Райфайзен Банк Аваль», бо можливі втрати удвіччі менші, ніж в інших випадках.

ВИСНОВКИ

Досліджений в даному розділі теоретичний матеріал дозволяє зробити висновок про те, що прийняття рішень повинно розглядатися в першу чергу як процес, якій поєднує в собі дії, спрямовані на вирішення поставленого завдання в наявній чи спроектованій ситуації; діяльність суб'єкта управління, що визначає діяльність і поведінку об'єкта управління; владний акт суб'єкта управління, у якому він виражає свою волю, реалізує надані йому владні повноваження і несе відповідальність за його можливі несприятливі наслідки; психологічний акт, що являє собою результат розумової діяльності людини і її вольового зусилля; результат опрацювання інформації, у ході якої здійснюється вибір серед можливих варіантів такого, що найбільш близький до оптимального, тобто є найкращим.

У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. У вузькому розумінні прийняття рішення - це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення.

Зазначено, що необхідність вдосконалення процесу прийняття рішень обумовлена об'єктивними факторами. Перед керівниками вітчизняних підприємств постає проблема обґрунтування та вибору управлінських рішень щодо коректування їхньої діяльності з урахуванням змін, що виникають в економічному становищі. Відсутність адекватних наукових методів підготовки та прийняття управлінських рішень на підприємствах може призвести до низки вкрай негативних наслідків у результаті зміни умов функціонування та розвитку підприємств. Помилки у макроуправлінні створюють несприятливу ситуацію для розвитку підприємницької діяльності. Низький рівень рішень у підприємництві призводить до неправильного визначення стратегій і пріоритетів, сфер і методів діяльності, цільових ринків і засобів впливу на споживачів, варіантів організації взаємодії з партнерами і власним персоналом. Зазначені особливості процесу прийняття рішень у підприємництві підвищують актуальність розробки прогресивних підходів до їх формування.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об'єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

В другому розділі даної роботи, досліджено діяльність Держпідприємства протипожежного та спеціального машинобудування "Прилуцький завод "Пожспецмаш", що належить до сфери управління МНС.

Аналіз економічних показників діяльності підприємства свідчить про те, що за досліджуваний період структура активів підприємства значно змінилася: питома вага необоротних активів зменшилася з 73,8% у 2009 році до 58,1% у 2011 році.

За досліджуваний період загальний обсяг активів стабільно зростав. зростання склало відповідно 18,8 та 19,1% у 2010 та 2011 рр.

В структурі пасиву також відбулися значні зміни. Питома вага позичених засобів за досліджуваний період зросла з 13,7% у 2009 році до 29,1% у 2011 році.

За досліджуваний період зростали в абсолютному виразі як позичені засоби (на 60,3% та на 91,8% у 2010 та в 2011 рр.), так і реальний власний капітал (на 12,8% та на 5,8% у 2010 та 2011 рр.)

В цілому, представлені результати говорять про те, що загальний рівень стійкості досліджуваного підприємства має задовільне значення.

Не зважаючи на те, що рівень коефіцієнту автономії впав на протязі 2010-2011 рр. з 0,97 до 0,58, його рівень залишається достатнім для забезпечення фінансової стійкості підприємства.

Рівень концентрації залученого капіталу залишається невисоким, та складає станом на 2011 рік 0,277.

Як позитивний фактор, слід розглядати підвищення коефіцієнту співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства, з 0,35 у 2009 році, до 0,719 у 2011 році.

Короткострокові зобов'язання, відносно перманентного капіталу, також мають цілком припустиме значення, та складають 38,32%.

З одного боку, підвищився рівень маневреності власних оборотних засобів, а також збільшилася питома вага оборотних активів в загальної сумі активів.

З іншого боку, в період 2010-2011 більш ніж удвічі впало значення коефіцієнту абсолютної ліквідності, з 0,368 до 0,1667.

Коефіцієнт швидкої ліквідності стрімко зріс з 0,27 до 0,48 у 2009-2010 роках, але у 2011 році дещо знизився до 0,47.

Коефіцієнт поточної ліквідності після зростання у 2010 р. з 1,45 до 2,06 впав у 2008 році до величини 0,966.

Коефіцієнт загальної платоспроможності має позитивні тенденції: у 2007 році він впав з величини 5,01 (що є надлишковим значенням) до 1,55, а у 2008 році дещо зріс, до рівня 1,71.

Проведені розрахунки говорять про те, що не зважаючи на суперечливі тенденції в динаміці, загальний рівень показників ліквідності та платоспроможності є задовільним.

Всі показники ділової активності підприємства є сприятливими.

Так, фондовіддача зросла за період 2010-2011 рр. більш ніж удвічі, до 6,43 грн/грн.

Оборотність засобів в розрахунках скоротилася з 46,93 до 41,84 днів.

Оборотність запасів у днях скоротилася ще значніше: з 31,06 до 26,41 днів.

Тривалість операційного циклу за період 2009-2010 рр. скоротилася вдвічі: з 134,2 до 68,24 днів.

Все це свідчіть про підвищення ліквідності підприємства.

Інформаційне забезпечення процесу прийняття рішень на досліджуваному підприємстві базується на використанні традиційних методів збору маркетингової інформації.

Основними джерелами внутрішньої інформації слугують дані:

1. Бухгалтерії: · фінансова бухгалтерія; · дебіторська бухгалтерія; · кредиторська бухгалтерія.

2. Статистики у виробництві: · статистика виробництв; · статистика збуту; · статистика обігу; · статистика рекламацій; · складська статистика; · статистика закупівлі; · статистика кадрів; · статистика витрат; · фінансова статистика.

3. Систем обліку витрат: · виробничий облік; · розрахунок планових витрат; · калькуляція.

4. Короткострокової калькуляція прибутків:· щомісячний розрахунок виробничих результатів; · розрахунок вкладу у покриття витрат по товарах, групах товарів, заказах, регіонах; · робота торгових представників по регіонах.

5. Звіти зовнішніх служб підприємств.

На підприємстві, досить широко використовують математичні методи обґрунтування рішень.

Як напрямок вдосконалення інформаційної діяльності на ДП завод "Пожспецмаш", пропонується впровадження в процес інформаційного забезпечення CRM-концепції управління.

CRM (Client Relationship Management) - це сучасна бізнес-стратегія, націлена на ріст і підвищення прибутковості бізнесу компанії, шляхом підвищення лояльності клієнта протягом усього циклу взаємодії з ними.

Базовим компонентом CRM-системи є Call-Центр - операторський центр обробки контактів, що дозволить забезпечити підвищення рівня обслуговування абонентів за рахунок більш оперативної, дешевої і якісної обробки запитів по телефонному й іншому каналах зв'язку. Call-центр містить у собі комплекс програмних і технічних рішень для забезпечення оперативного обслуговування замовлень і запитів клієнтів, проведення маркетингових опитувань, розсилань.

Іншим напрямком вдосконалення інформаційного забезпечення підприємства, є Застосування стандарту ERP в управління ДП завод "Пожспецмаш".

Як елементи даної технології пропонується використовувати АВС-аналіз в управлінні збутом, та модель організації роботи з окремими постачальниками.

Застосування відкритих систем інформаційних технологій перетворить ДП в сучасного учасника інформаційної економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумова О.Г. Разработка управленческих решений. - М.: Приор, 2008. 328 с.

2. Андрушків Б.М. Основи менеджменту. вид. 3 - Львів, «Світ», 2007. - 396с.

3. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. - М. : Экономика, 2008. - 507с.

4. Антоненко В. М., Рогушина Ю.В. Сучасні інформаційні системи й технології. Навчальний посібник. - К.: КСУ МГІ, 2005. - 131 с.

5. Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем. Серия «Учебники и учебные пособия». 4. изд. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2008. - 512с.

6. Армстронг Майкл, Ланкастер Джефф, Уотерс Дональд, Йорк Девид, Ленгли Ник. Менеджмент: методы и приемы / О.О. Чистяков (пер.). - Перевод с 3. англ. изд. - К. : Знання-Прес, 2010. - 876с.

7. Архипов В. Стратегическая эффективность управленческих решений Проблемы теории и практики управления. - 2011. - № 5.

8. Бердников В. М. 171 закон бизнеса. - Ужгород : ВАТ "Видавництво Закарпаття, 2008. - 360с. - (Кодекс делового и жизненного успеха). - Библиогр.: с. 349-351.

9. Бовыкин В.И. Новый менеджмент: (управление предприятиями на уровне высших стандартов; теория и практика эффективного управления). - М.: ОАО «Издательство «Экономика», 2007. - 368с.

10. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика - СПб: “Питер”, 2011. - 416с.

11. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика “Питер”, 2010. - 416с.

12. Бондарь Н.П., Васюхин О.В., Голубев А.А. Подлесных В.И. Эффективное управление фирмой: современная теория и практика - СПб.: Изд. Дом «Бизнесс-пресса», 2010. - 416с.

13. Бурий С., Мацеха Д. Антикризове управління та управлінські рішення - проблеми підприємств малого бізнесу. - Хмельницький : ТОВ "Тріада-М", 2008. - 93с.

14. Варфоломеев В. И., Воробьев С. Н.Принятие управленческих решений - СПб: КУДИЦ-Образ, 2008. - 543 с.

15. Вачугов Д.Д., Кислякова Н.А. Практикум по менеджменту: деловые игры. - М.: Высшая школа, 2010. - 176 с.

16. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. - М.: Издательство «Триада, ЛТД», 2008. - 384 с.

17. Виссема Х. Менеджмент в подразделениях фирмы (предпринимательство и координация децентрализованной компании): Пер. с англ. - М., 2008. - 288с.

18. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник, 7-е изд., перераб. и доп. - М.: Гардарика, 2010. - 296с.

19. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, 9-е изд. - Гардарика, 2008. - 528с.

20. Владимирова И. Г. Структуры управления компаниями // Менеджмент в России и за рубежом - 2011. - №3, №5.

21. Герчикова И.Н. Менеджмент. 9-е изд. - М.: ЮНИТИ, 2011.- 480с.

22. Глухов В.В. Менеджмент. 5-е изд. - СПб: «Специальная литература», 2007. - 328с.

23. Глухов В.В. Основы менеджмента. 4-е изд. - СПб: «Специальная литература», 2007. - 428с.

24. Голубков Е.П. Системный анализ как методологическая основа принятия решений // Менеджмент в России и за рубежом. - №3. - 2012.

25. Гошко А., Дмитренко Г. Формирование украинской модели менеджмента некоммерческих организаций//Персонал. - 2011. - № 5.

26. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В.Яцура, Д.Олесневич. - Львів: БаК, 2010. - 624 с.

27. Дафт Р.Л Менеджмент. 11-е изд. - СПб.: “Питер”, 2008. - 832 с.

28. Друкер П. Практика менеджмента.: Пер. с англ.: Уч.пос. 8-е изд. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2008. - 398с.

29. Друкер П. Ф.Эффективное управление: Пер. с англ. 5-е изд. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2008.

30. Егорычев Д.Н., Лукичева Л.И. Управленческие решения. - М.: Омега-Л, 2008. - 383 с.

31. Ефремов В. С. Стратегическое управление в контексте организационного развития // Менеджмент в России и за рубежом - 2010 - №1.

32. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. - К.: Вища шк., 2010. - 223с.

33. Завадський Й.С. Менеджмент. Т. 1. -К.: УФІМБ, 2007. - 542с.

34. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы - СПб: Издательство «Питер», 2007. - 512с.

35. История менеджмента: Учеб.пособие /Под ред. Д.В.Валового. Гос. Академия управления им. С. Орджоникидзе. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 256с.

36. Казанцев А.К., Подлесных В.И.,Серова Л.С. Практический менеджмент. М.: ИНФРА-М, 2008. - 367c.

37. Карданская Н.Л. Основы принятия управленческих решений. Учебное пособие. - М.: Русская Деловая Литература, 2008. - 288с.

38. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, стимулы: Пер. с англ. / Науч. ред и авт. послесл. В.А. Приписнов. М.: Экономика, 2007. - 239с.

39. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 2008. - 224с.

40. Колпаков В.М. Методы управления. вид. 2-ге - К.: 2010, 1997. - 160 с.

41. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2010. - 256с.

42. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. вид 3-є. - К.: Т-во “Знання”, 2008. - 556.

43. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. Учебник для вузов. 2-е изд. -М.: Русская деловая литература, 2007. - 768с.

44. Кузьмін О.Є. , Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. 2-е вид. К.: Академвидав, 2008. - 416с.

45. Кузьмін О.Є. , Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2011. - 416с.

46. Курочкин А.С. Организация управления предприятием. 3-е изд. - К.: МКА, 2007. - 184с.

47. Ладанов И.Д. Практический менеджмент некоммерческой организации. В 3-х т. 2-е изд. - М.: Дело. - 2008. - 250 с.

48. Лафта Дж.К. Эффективность менеджмента организации. Учебное пособие. 2-е изд. - М.: Русская деловая литература, 2010. - 320с.

49. Лемберт Т. Ключові проблеми керівника. 50 перевірених способів вирішення проблем: Пер. з англ. 2-е изд.- К.: Всеувито, Наукова думка, 2008. 303с.

50. Литвак Б.Г. Управленческие решения. 2-е изд.- М.: «ТАНДЕМ», Издательство ЭКМОС, 2010. - 248с.

51. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. 4-е изд.- М.: «Издательство «ПРИОР», 2008. - 384 с.

52. Мескон М.Х.,Альберт М.,Хедоури Д. Основы менеджмента. 12-е изд.- Пер. с англ.- М.: “Дело”, 2011. - 702 с.

53. Мильнер Б.З. Теория организаций. 2-е изд.- М.: ИНФРА-М, 2007. - 336с.

54. Молл Е.Г. Менеджмент: организационное поведение. 2-е изд.- М.: 2007. 155с.

55. Новак В.О., Симоненко Ю.Г., Бондар В.П. Інформаційні системи в менеджменті. Підручник. - К.: «Каравела», 2008. - 616 с

56. Обер-Крие Дж. Управление предприятием. - М.: Бизнес-Информ, 2008. 256с.

57. Олейник А.Н. Институциональная экономика: Учебное пособие. 2-е изд.- М.: ИНФРА-М, 2007. - 416с.

58. Орлов А. И.Принятие решений. Теория и методы разработки управленческих решений. - М.: МарТ, 2008 . - 398 с.

59. Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або організаційна та управлінська культура. - К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2010. - 211с.

60. Панов А. В. Разработка управленческих решений: информационные технологии. Учебное пособие. 2-е изд.- М.: Горячая Линия - Телеком, 2007. - 503 с.

61. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2007. - 352с.

62. Розанова В.А. Психология управления. Учебное пособие. - М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез». - 2009. - 352с.

63. Ру Д., Сульє Д. Управління / Пер. з фр. - К.: Основи, 2008. - 442с.

64. Саак А.Э., Тюшняков В.Н. Разработка управленческого решения: Учебное пособие. 2-е изд. - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2007. - 316 с.

65. Саак А.Э., Тюшняков В.Н. Теория управления: Учебное пособие. 2-е изд. - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2009. 128 с.

66. Седлак М. Сущность и содержание теории менеджмента // Проблемы теории и практики управления. - 2010. - № 5.

67. Станевич О.Г., Антоненко В.М. Комп'ютерні технології. - К.: КСУ, 2005. - 104 с

68. Станевич О.Г., Системи інформаційних технологій. - К.: КСУ, 2010. - 91

69. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. - Тернопіль: Карт-бланш,2010. - 456 с.

70. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А. Саломатина. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 669с.

71. Учитель Ю. Г., Терновой А. И., Терновой К. И. Разработка управленческих решений. - М.: Юнити-Дана, 2010. - 402 с.

72. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2007. - 608с.

73. Чмут Т.К. Культура спілкування. - Навч. посібник. - Хмельницький, “ХІРУП”, 2010. - 358с.

74. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. 3-е изд.- К.: Знання, 2008. - 512с.

75. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2007. - 384с.

76. Юкаева В.С. Управленческие решения. 2-е изд.- М.: Юнити - Дана, 2011. - 172 с.

Додаток

Принципи застосуваня технології систем підтримки прийняття рішень

Управління економікою ґрунтується на інформації та породжує нову інформацію. Ефективність функціонування економіки будь-якого об'єкта (підприємства, організації) багато в чому залежить від уміння керівників різного рівня ретельно готувати й обґрунтовувати прийняті рішення. Умови ринкової (конкурентної) економіки висувають серйозні вимоги до якості, своєчасності, повноти, вірогідності економічної інформації, глибини аналізу економічних показників.

Кожний об'єкт управління -- це система, що складається із взаємозалежних елементів. Наприклад, народне господарство, його галузі, суб'єкти господарювання розглядаються як економічні системи. При цьому кожна система є одночасно елементом системи вищого рівня. Ієрархія систем веде як вгору до міністерства, так і вниз до виробничої одиниці. Тому при дослідженні систем необхідно мати на увазі існування ієрархії, а відокремлення (виділення) конкретної системи зі складу макросистеми має здійснюватися відповідно до поставленої мети. Здійснене відокремлення визначає межі виділеної системи. Відповідно все, що знаходиться поза досліджуваною системою, є зовнішнім середовищем [29].

Водночас кожна система існує не відокремлено, а під дією як суміжних систем, так і навколишнього середовища. Кількість таких впливів безмежна, але враховуються тільки ті з них, які суттєво впливають на досліджувані параметри системи. Ці впливи називаються входами. Входи поділяють на керуючі та збурювальні. До керуючих впливів належать директиви, економічні нормативи, планові завдання, корективи обсягів робіт та ін.; до збурювальних -- зриви у постачанні матеріалів (зовнішні), хвороби працівників, простої, поломки устаткування (внутрішні).

Оскільки всі системи -- взаємозалежні, кожна з них, у свою чергу, впливає на зовнішнє середовище. Особливості цього впливу визначаються виходом системи.

Вихід і вхід системи є взаємозалежними, між ними існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, що виявляється у функціонуванні системи.

Окрім вхідних і вихідних параметрів, система характеризується множиною змінних, які визначають внутрішній стан.

При дослідженні системи управління найбільший інтерес викликає залежність між її входом і виходом. Відповідно зміну вихідних параметрів під впливом вхідних кваліфікують як перетворення системи.

Цілеспрямованим впливом однієї системи (підсистеми) на іншу, який має на меті змінити її поведінку в певному напрямі (відповідно до заданої мети), є управління. З цього випливає, що система, яка реалізує процес управління, складається як мінімум із двох частин: керованої (якою управляють) і керуючої (яка управляє).

Керована система -- це виробничо-технічна система, а керуюча -- це система вищого рівня. Механізми процесу управління дуже складні та важко доступні для розгляду. Розкрити їх зміст допомагає кібернетичний підхід, який розглядає тільки інформаційні процеси.

Призначення інформаційних систем (ІС) в економіці -- це автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино-машинне розв'язування економічних задач.

Для розв'язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної задачі необхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується розробкою і впровадженням (визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій) видів забезпечення, зокрема правового, інформаційного, програмного, математичного, методичного, організаційного, технічного, лінгвістичного та ергономічного.

За час виникнення і розвитку ІС в економіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик обчислювальної техніки, що в той чи інший період використовувалася для автоматизації економічних задач.

Тому періодичність розвитку інформаційних систем в економіці нашої країни можна обмежити етапами. Між цими етапами немає чіткої межі, хоча певний вплив на їх зміст мав склад технічної бази управління. У кожному етапі, у свою чергу, можна виділити підетапи, що різняться деякими особливостями [32].

Початок створення ІС у нашій країні відносять до 1963 року, коли на великих підприємствах почали використовувати ЕОМ для розв'язування задач організаційно-економічного управління. Перші такі системи обмежувалися розв'язуванням деяких функціональних управлінських задач, наприклад задач бухгалтерського обліку. Тому системність автоматизованої обробки економічної інформації на початку 60-х років характеризувалася частковістю та локальністю. Протягом 60-років поступово переходять від локальних систем обробки даних, призначених для тих чи інших ділянок управлінських робіт, до систем, що охоплюють широке коло задач управління.

В інформаційних системах першого покоління (1963-- 1972 рр.), які в іноземній літературі відомі під назвою “системи обробки даних”, “електронні системи обробки даних”, у вітчизняній -- “АСУ -- позадачний підхід”, для кожної задачі окремо готувалися дані, створювалася математична модель і розроблялось програмне забезпечення. До програм розв'язування задачі крім інших вносилися й процедури формування та ведення інформаційного фонду, необхідного для розв'язування задачі. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність (записані на машинний носій дані не могли бути використані для розв'язування іншої задачі), математичну надмірність (відомо, що моделі розв'язування різних економічних задач мають спільні блоки). Був позначений тривалістю і трудомісткістю і процес розробки програмного забезпечення кожної задачі. Крім того, дуже незначні зміни в організації інформаційного фонду задач зумовлювали потребу доопрацювання програмного забезпечення.

Подальшим розвитком інформаційних систем в економіці країни є створення АСУ на основі ідеології автоматизованих банків даних. Це другий етап створення ІС, який розпочався 1972 року, коли вперше до плану на восьму п'ятирічку було внесено питання розвитку економіки і створення АСУ. Розширилися технічна та програмна бази АСУ, що позначилося на урізноманітненні варіантів їх побудови з орієнтуванням на окремі класи та моделі ЕОМ, включаючи міні- та мікрокомп'ютери. Зросла також багатоваріантність ІС у зв'язку зі збільшенням кількості технологічних режимів експлуатації ЕОМ та всього комплексу технічних засобів, зокрема почалося запровадження діалогового режиму та режиму телеобробки даних.

Проте відмінність інформаційних систем другого покоління (1972--1986 рр.), які в іноземній літературі називались управлінськими (адміністративними) інформаційними системами, від ІС першого покоління полягає в тому, що перші мали спільне інформаційне забезпечення усіх задач базу даних. Організація єдиної бази даних стала можливою лише завдяки тому, що були створені спеціальні програмні продукти -- системи управління базами даних (СУБД). Основне призначення СУБД -- створення та підтримка в актуальному стані бази даних, а також зв'язок її з програмами розв'язування економічних задач (прикладні програми користувачів).

У середині 80-х років був нагромаджений значний досвід створення та використання інформаційних систем організаційного управління. Так, 1988 року функціонувало близько 6000 АСУ різних рівнів та проблемної орієнтації, у тому числі 2600 АСУ підприємств і об'єднань -- АСУП. Створено значну кількість автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП), систем автоматизованого проектування конструкцій та технологій (САПР).

Крім прямого економічного ефекту впровадження АСУ мало великий вплив на зміну характеру діяльності управлінського персоналу. Підвищилась оперативність, наукова обґрунтованість та об'єктивність управлінських рішень; виникла можливість розв'язувати принципово нові економічні задачі, які до впровадження ІС не розв'язувалися апаратом управління; збільшився час на творчу роботу працівників за рахунок скорочення обсягів виконання рутинних операцій вручну; у результаті автоматизації процесів інформаційного обслуговування підвищилася інформованість управлінського персоналу.

Проте докорінних змін у поліпшенні якості управління об'єктами господарювання не відбулося.

Тому наступний етап створення інформаційних систем (почався приблизно із середини 80-х років) характеризується створенням інтегрованих систем. Це багаторівневі ієрархічні автоматизовані системи управління, які забезпечують комплексну автоматизацію останнього на усіх рівнях.

Складність функціонування таких великих соціально-економічних систем, як народне господарство України, зумовлює неможливість реалізації процесу управління з допомогою однієї або кількох локальних АСУ. З цією метою потрібний комплекс (група) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення своїх функціональних задач управління. При цьому йдеться не просто про об'єднання і зв'язок локальних АСУ між собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між ними та доступу однієї АСУ до інформаційних баз інших АСУ [40].

Отже, інтегрована автоматизована система управління (ІАСУ) може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних і інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками об'єкта управління.

Центральним поняттям в інтегрованих АСУ є поняття “інтеграція”. Інтеграцію можна визначити як спосіб організації окремих компонентів в одну систему, що забезпечує узгоджену і цілеспрямовану їх взаємодію, зумовлюючу велику ефективність функціонування усієї системи.

Інформаційна система відображає функціонування об'єкта управління, а й впливає на нього через органи управління. Вона є сукупністю інформаційних процесів для задоволення потреби в інформації різних рівнів прийняття рішень, її метою є продукування інформації для використання (споживання) управлінським апаратом. Відповідно вона забезпечує нагромадження, передачу, збереження, оброблення та узагальнення інформації "знизу вгору", а також конкретизацію інформації "зверху вниз".

Призначення ІC полягає в описі економічного об'єкта, його станів, взаємодії, що виражаються через економічні показники. Вона покликана своєчасно подавати органам управління необхідну і достатню інформацію для прийняття рішень, якість яких забезпечує високоефективну діяльність об'єкта управління та його підрозділів. До головних її завдань належать:

-- виявлення джерел інформації;

-- збирання, реєстрація, оброблення та видача інформації, що характеризує стан виробництва й управління;

-- розподіл інформації між керівниками, підрозділами та виконавцями відповідно до їх участі в управлінні.

Створенню інформаційних систем (ІС) у нашій країні приділяється багато уваги. За масштабами, темпами зростання, витратами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також за ступенем впливу на процеси управління проблема створення ІС перетворилася на велике народногосподарське завдання.

До інформаційних систем нового покоління належать системи підтримки прийняття рішень (СППР) та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні ІС).

Структурно ІС складається з таких компонентів:

-- власне інформації;

-- системи оброблення інформації;

-- входу;

-- виходу;

-- внутрішніх і зовнішніх каналів.

У Державному Стандарті України ДСТУ 2874-94 дано таке визначення ІC: “Інформаційна система -- система, яка організовує пам'ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери (ПС)”.

Характерною рисою ІC є те, що людина виступає активним учасником інформаційного процесу. Це виявляється в умовах функціонування автоматизованого робочого місця (АРМу), коли людина (кінцевий користувач) здійснює введення інформації в систему, підтримує її в актуальному стані, обробляє інформацію і використовує здобуті результати в управлінні. Інформація служить способом опису взаємодії між джерелом й одержувачем інформації. Те саме повідомлення одному одержувачеві може давати багато інформації, а іншому -- мало або нічого.

Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі велику кількість різноманітних компонентів, що взаємодіють, визначаючи структуру ІС, характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

Функціональна структура -- це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв'язки між елементами -- це потоки інформації, що циркулює між ними при функціонуванні ІС [40].

Технічна структура -- це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв'язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами -- інформаційні, субпідрядності і взаємодії.

Документальна структура -- це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами -- взаємодії, вхідності і субпідрядності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура -- це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними -- операції перетворення інформації в системі.

Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні масиви, а зв'язками -- операції роботи з масивами: ввід, коригування, перегляд, знищення і т.ін.

Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст її елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, поставленої перед конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших однакових умов залежить від сфери дії ІС.

Існує безліч видів класифікації ІС з різних точок зору їх функціонування. Вирізняють такі елементи, як “функція ІС” і “компонент (підсистема) ІС”.

Функція ІС -- це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної ІС залежить від сфери її діяльності, об'єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виділяють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема) ІС -- це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як одне ціле. Компоненти комп'ютерної ІС за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечуючі і функціональні. Забезпечуючі містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні ІС.

Для забезпечення функціонування комп'ютерної ІС необхідно мати ряд ресурсів і обов'язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в ІС належить інформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби ІС, які виконують функції технічного забезпечення. Таку саму функцію певною мірою виконують засоби математичного і програмного забезпечення. Що ж до самої праці, то, природно, кадри спеціалістів також потрібні будь-якій ІС.

Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи ведення усієї інформаційної бази -- об'єкта управління.

Отже, до інформаційного забезпечення належать також методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови і ведення інформаційної бази і т.ін.

Технічне забезпечення об'єднує сукупність усіх технічних засобів, використовуваних при функціонуванні комп'ютерної ІС.

До математичного забезпечення віднесено сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв'язування задач, які застосовуються в ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшої розробки програмних засобів. Моделі системи управління та об'єкта автоматизації належать звичайно до організаційного забезпечення.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для від-лагодження, функціонування і перевірки роботоздатності ІС.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються при спілкуванні користувачів та експлуатаційного персоналу ІС з комплексом засобів автоматизації при функціонуванні ІС.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини при функціонуванні ІС та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів, які описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні ІС.

Ергономічне забезпечення ІС являє собою сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для взаємодії людини і ЕОМ.

Що ж до призначення будь-якої функціональної підсистеми ІС, то воно єдине -- розв'язання економічних задач прийняття управлінських рішень, що базується на результатах обробки даних.

Задача в комп'ютерній ІС або задача обробки даних визначається як функція чи її частина, що являє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до результатів заданого виду. Наприклад, задачею в АСУП може бути нарахування відрядної заробітної плати бригаді, облік розрахунків з постачальниками сировини, облік валютних операцій і т.ін.

Задачі, що розв'язуються в комп'ютерних інформаційних системах, мають ряд характерних особливостей, що впливають на технологію автоматизованої обробки даних.

1. Інформаційний взаємозв'язок, який виявляється в тому, що результати розв'язування одних задач є вхідними даними для розв'язування інших. Ця особливість впливає на склад та зміст інформаційної бази комп'ютерної системи, потребуючи також вибору способів і методів нагромадження і зберігання інформації в системі.

2. Масовість та груповий характер вирішення. Як правило, економічні розрахунки виконуються через певний термін, причому визначається не один, а група взаємопов'язаних економічних показників. Ця особливість впливає на структуру алгоритмів розв'язування задач, а також на склад та зміст програмного забезпечення систем.

3. Потреба багатоваріантного розв'язування. Це стосується задач прогнозування, планування та прийняття рішень. Саме тому в комп'ютерній системі мають бути передбачені відповідні спеціальні інструментальні та апаратні засоби, наприклад база моделей для задоволення згаданої потреби.

4. Чітко регламентовані терміни подання вхідних даних і результатів розв'язування задач, а також вимоги до точності вхідних даних і результатів розв'язування задач. Тому при створенні комп'ютерної ІС необхідно вирішувати питання контролю інформації на всіх етапах її переробки (перетворення).

5. Постійні зміни складу економічних показників та методик їх розрахунку. Ця особливість впливає на склад та зміст програмного забезпечення, особливо на його прикладну частину.

6. Різноманітність розв'язуваних у комп'ютерних інформаційних системах задач потребує їхньої класифікації [15].

Інформаційно-пошукові задачі, тобто задачі типу “запитання -- відповідь” характеризуються складною методикою розрахунку та значними розмірами вхідної інформації.

За можливістю формалізованого опису задачі ІС поділяються на формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можна описати у вигляді математичних формул та залежностей, щодо других -- цього зробити не можна.

За регулярністю розв'язування задачі ІС поділяються на систематичні, епізодичні та випадкові.

Потенційні можливості ІС реалізуються через їх функції, до яких належать:

обчислювальна -- вчасно і якісно виконує оброблення інформації в усіх аспектах, що цікавлять систему управління;

слідкувальна -- відстежує і формує всю необхідну для управління зовнішню та внутрішню інформацію;

запам'ятовувальна -- забезпечує безупинне накопичення, систематизацію, збереження і відновлення всієї необхідної інформації;

комунікаційна -- забезпечує передачу потрібної інформації в задані пункти;

інформаційна -- реалізує швидкий доступ, пошук і видачу необхідної інформації;

регулювальна -- здійснює інформаційно-керуючий вплив на об'єкт управління і його ланки при відхиленні їхніх параметрів функціонування від заданих значень;

оптимізаційна -- забезпечує оптимальні розрахунки при зміни цілей, критеріїв та умов функціонування об'єкта управління;

прогнозна -- визначає основні тенденції, закономірності та показники розвитку об'єкта управління;

аналізаторна -- визначає основні показники техніко-економічного рівня виробництва і господарської діяльності;

документувальна -- забезпечує формування всіх обліково-звітних, планово-розпорядницьких, конструкторсько-технологічних та інших форм документів.

Теорія штучного інтелекту розвивала підхід до моделювання ІС, що ґрунтувалася на концепції знання і не потребувала побудови кількісних залежностей для досягнення мети від вибраних альтернатив та умов функціонування системи. Результати, одержані поведінською теорією прийняття рішень ТПР і теорією штучного інтелекту, дали змогу створити новий клас систем -- експертних систем (EC). Вони дають змогу акумулювати досвід фахівців у даній предметній області (ПРО) ///.

Самостійним напрямом у загальній ТПР є методи прикладного системного аналізу для прийняття рішень у слабкоформалізованих ситуаціях. Відповідно до нього прийняття рішення щодо складної проблеми розглядається у вигляді процесу, кожний етап якого пов'язаний або з побудовою формальних моделей, або з відображенням поведінських аспектів особи, що приймає рішення (ОПР) і формальних моделей. Проблеми, на вирішення яких орієнтований системний аналіз, характеризуються високим рівнем невизначеності цілей, умов, обмежень та інших факторів проблемної системи і зовнішнього щодо неї середовища. Системний аналіз тісно переплітається з поведінською ТПР, оскільки багато аспектів системного аналізу ґрунтується на ідеях поведінської ТПР в умовах невизначеностей.

За останні роки склалась тенденція до об'єднання усього кращого, що втілює в собі кожний з напрямів ТПР. Необхідність цього зумовлена обмеженістю вихідних передумов кожного з них.

Адже формалізовані ТПР не враховують людську поведінку, соціальну зумовленість функціонування ОПР, явища, які не підлягають формалізації, фактори проблемної ситуації, що не вимірюються кількісними шкалами. Крім того, школа ТПР не озброювала ОПР інструментом аналізу складних взаємозв'язків багатьох вимірних альтернатив й обмежень.

Усвідомлення недоліків різних напрямів розвитку ТПР спричинило вдосконалення кожного з них з орієнтацією на новітні інформаційні технології (НІТ) або системи інформаційних технологій (СІТЛ). Це забезпечило таке оброблення інформації про проблемну ситуацію у процесі діалогової взаємодії ОПР та ЕОМ, за якого об'єктивування і візуалізація розумових процесів ОПР, конструювання моделі й оцінювання її адекватності здійснює сама ОПР. Унаслідок цього постали можливості побудови класу систем підтримки прийняття рішень -- (СППР).

Система підтримки прийняття рішень -- комплекс програмних засобів, що включає бібліотеку різних алгоритмів підтримки рішень, базу моделей, БД, допоміжні та керуючу програми. Керуюча програма організовує на ПЕОМ процес прийняття рішень з урахуванням специфіки проблеми. СППР використовується для підтримки різних видів діяльності у процесі прийняття рішень:

-- визначення спеціальних завдань;

-- вибору загальної стратегії дій;

-- оцінювання результатів;

-- ініціювання змін.

Побудова СППР повинна ґрунтуватися на ефективній взаємодії моделей і методів HIT, нормативної і дескриптивної ТПР.

Рішення як вид діяльності ОПР -- це акт вольової дії, що передбачає інтелектуальні процеси: усвідомлення мети і засобів дії, розумового моделювання дії, обґрунтованого вибору найоптимальнішого варіанта дій. Таке розуміння рішення дає змогу уявити його з різних точок зору. В широкому розумінні рішення розглядається як процес вибору однієї (у певному розумінні найкращої) альтернативи дій або допустимої їх підмножини з множини можливих альтернатив. У вузькому розумінні рішення можна трактувати як результат конкретного вибору альтернативи дій.

Розглядаючи рішення як процес, спрямований на ліквідацію проблеми, можна зіставити його з процесом дослідження проблеми довільної природи, який охоплює кілька етапів [15]:

1. Виділення проблеми. На цьому етапі окреслюють межі проблеми, враховують всі наявні компоненти, які стосуються її.

2. Опис. Різні процеси, явища й об'єкти ПС описуються певною мовою, що дає змогу сформувати загальну точку зору на проблему.

3. Встановлення критеріїв. Вони дають змогу оцінювати альтернативи за певною шкалою і завдяки цьому підтримувати відношення переваги на множині альтернатив.

4. Ідеалізація. З використанням методу моделювання здійснюється побудова доступної для сприйняття ОПР моделі проблеми.

5. Декомпозиція. Визначення способу поділу проблеми на підпроблеми, сукупність яких зберігала б властивості вихідної проблеми.

6. Композиція. Вирішення окремих підпроблем об'єднується у вирішення вихідної проблеми.

7. Рішення. Визначення власне рішення окресленої проблеми.

Отже, процес прийняття рішення ініціюється внаслідок взаємодії ОПР та проблеми. Модель ОПР охоплює як змістову систему і проблему, що її породжує, так і власні знання, а також спосіб мислення у процесі прийняття рішення. Щодо складної організаційно-економічної або виробничої системи модель має включати власно елементи й елементи, пов'язані з проблемою моделі зовнішнього середовища.

У процесі вирішення проблеми ОПР суттєвими є: змінні, якими керують і за допомогою яких ОПР може переводити систему із стану в стан; сучасний і бажаний стани системи; обмеження можливих дій ОПР; причинно-наслідкові фактори зовнішнього середовища. Внутрішній "проблемний світ" ОПР має відображати: цілі ОПР; систему цінностей, що постає як відношення переваги на множинах альтернатив вибору, а також самі альтернативи (стратегії) ОПР.

У СППР щодо розвитку підприємств ОПР не зв'язана жорстко з формальною моделлю проблеми. Більше того, СППР не може одержати рішення проблеми без діалогової взаємодії з ОПР. Щоб реалізувати переваги різних напрямів ТПР, система повинна:

1. Підтримувати інформаційну модель ПС і забезпечувати оперативний та асоціативний доступ до її елементів (функції пам'яті ОПР).

2. Підтримувати генерування ОПР цілей і нестандартних альтернатив (функція активізації інтуїції -- неусвідомленого досвіду ОПР).

3. Указувати можливі напрями для пошуку й аналізу інформації, що може бути побічно пов'язана з проблемою і враховує фактори людської поведінки та соціальну зумовленість рішення (функція підтримки поведінського аспекту прийняття рішення ОПР).

4. Забезпечувати побудову, збереження та використання формальних моделей, що описують окремі аспекти проблемних ситуацій (функція підтримки інструментарію математичної ТПР).

5. Зберігати знання про раніше вирішені проблеми та способи їх вирішення і забезпечувати їх активну взаємодію з ОПР (функція збереження та активізації досвіду ОПР й експертів у цій ПС).

Змістовий аспект задачі прийняття рішень ґрунтується на таких положеннях:

-- існує множина варіантів або альтернатив дії;

-- необхідно виділити з множини певну підмножину, в конкретному випадку -- один варіант;

-- виокремлення варіантів здійснюють на підставі уявлень ОПР про їхню якість;

-- уявлення про якість варіантів характеризують принципом оптимальності.

У найзагальнішому вигляді задача прийняття рішень має вигляд

<W0,P>

де W0 -- множина допустимих альтернатив; Р -- принцип оптимальності, що дає змогу виділити з W єдину найкращу альтернативу х* або підмножину W0 c W таких альтернатив.

У задачі прийняття рішень, які апроксимують (зближують) слабкоформалізовані задачі розвитку, існує високий рівень різних невизначеностей:

-- у множині альтернатив;

-- у станах середовища дії альтернатив. Процес розв'язування задачі <W,P> організовується за такою схемою:

-- формування множини альтернатив;

-- розв'язування задачі вибору.

У процесі формування множини W використовують умови можливості та допустимості альтернатив, що визначаються конкретними обмеженнями проблеми. При цьому вважають відомою універсальну множину О всіх можливих альтернатив.

Задача формування W також є задачею вибору, де принцип оптимальності виражає умови допустимості альтернатив. У процесі розв'язування задачі прийняття рішень беруть участь ОПР, експерти, консультанти.

Поняття "корисність" охоплює суть результату, ефективності економічного рішення або діяльності. Отже, корисність -- це значення, яке ОПР надає явищу або об'єкту порівняно з іншими явищами, об'єктами відносно своїх вищих очікувань або потреб. Зазначені очікування, потреби ОПР відображають прагнення тією мірою, якою ОПР як суб'єкт ототожнює себе з об'єктом управління, на зміну стану якого спрямовано управлінське рішення. Корисність, що виражається як функція витрат, зусиль, способів тощо, може бути використана для оцінювання та вибору певного варіанта витрат чи зусиль. Така функція називається функцією корисності. У практичному застосуванні як інтервал можливих значень функції корисності найчастіше вибирається інтервал [0,1].

У вітчизняних і зарубіжних джерелах існує чимало різноманітних визначень СППР:

1. СППР є інтерактивною прикладною системою, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий та зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у погано структурованих та неструктурованих ситуаціях для різних сфер людської діяльності.

2. СППР ґрунтується на використанні моделей процедур оброблення даних і думок, які допомагають керівнику в прийнятті рішень.

3. СППР -- інтерактивна автоматизована система, що допомагає ОПР використати дані та моделі для розв'язання неструктурованих і погано структурованих проблем.

4. СППР -- комп'ютерна ІС, що використовується для підтримки різних видів діяльності з метою прийняття рішень у ситуаціях, коли неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повністю вела б весь цей процес.

Узагальнюючи різні визначення, можна зробити висновок, що структуру СППР утворюють такі головні компоненти:

--БД;

-- СУБД;

-- база моделей;

-- система управління базою моделей;

-- інтелектуальний інтерфейс з ОПР.

База даних містить інформацію про об'єкти, що аналізуються, а в базі моделей зберігаються математичні, логічні, лінгвістичні та інші моделі, які використовуються для багатокритеріального, порівняльного аналізу альтернатив рішення.

Специфічні особливості та основи побудови цих компонентів СППР розглядатимуться далі, проте тут слід зазначити, що вони забезпечують в СППР реалізацію ряду важливих концепцій побудови інформаційних систем: інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, робасність, керованість.

Інтерактивність СППР означає, що система відгукується на різного роду дії, якими людина має намір вплинути на обчислювальний процес; зокрема при діалоговому режимі. Людина і система обмінюються інформацією в темпі, який порівнянний з темпом обробки інформації людиною. Проте практика показує, що дуже мало керівників і бажають і вміють вести прямий діалог з комп'ютером. Багато з них віддають перевагу взаємодії із системою через посередника або в режимі непрямого доступу, де можлива пакетна обробка інформації. Водночас властивість інтерактивності необхідна при дослідженні нових проблем і ситуацій, при адаптивному проектуванні прикладних СППР.

Інтегрованість СППР забезпечує сумісність складових системи щодо управління даними і засобами спілкування з користувачами в процесі підтримки прийняття рішень.

Потужність СППР означає спроможність системи відповідати на найістотніші запитання.

Доступність СППР -- це здатність забезпечувати видачу відповідей на запити користувача в потрібній формі і в необхідний час.

Гнучкість СППР характеризує можливість системи адаптуватися до змін потреб і ситуацій.

Надійність СППР полягає в здатності системи виконувати потрібні функції протягом заданого періоду часу.

Робасність (robustness) СППР -- це ступінь здатності системи відновлюватися в разі виникнення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і внутрішнього походження. Наприклад, в робасній системі допускаються помилки у вхідній інформації або несправності апаратних засобів. Хоча між надійністю і робасністю може існувати певний зв'язок, ці дві характеристики системи різні: система, яка ніколи не поновлюватиметься при виконанні помилкових ситуацій, може бути надійною, не будучи робасною; система з високим рівнем робасності, яка може відновлюватися і продовжувати роботу при багатьох помилкових ситуаціях, може бути водночас віднесена до ненадійних, оскільки вона не здатна заздалегідь, до пошкодження виконати необхідні службові процедури [15].