Системи управління та використання інформаційних технологій

Керованість СППР означає спроможність з боку користувача контролювати дії системи і втручатися в хід розв'язування задачі.

Дружні людині СППР дають їй змогу вести рівноправний діалог з ПЕОМ, використовуючи звичні мови спілкування. Системи можуть «персоналізувати» користувача, підстроюватися під його стиль мислення, рівень знань і професійної підготовки, а також засоби роботи.

Для сучасних комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень характерна наявність таких характеристик.

1. СППР надає керівникові допомогу в процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих, напівструктурованих і неструктурованих задач. Розум людини та інформація, що генерується комп'ютером, становлять одне ціле для прийняття рішень.

2. СППР підтримує і посилює (але не замінює і не відмінює) міркування та оцінки керівника. Контроль лишається за людиною. Користувач «почуває себе комфортно» і «як удома» у системі, а не зазнає «залякування» з боку системи.

3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень (а не лише продуктивність). На відміну від адміністративних систем, в яких акцент робиться на максимальній продуктивності аналітичного процесу, у СППР значно вагомішою є ефективність процесу прийняття рішень.

4. СППР виконує інтеграцію моделей та аналітичних методів зі стандартним доступом до даних і вибіркою даних. Для надання допомоги при прийнятті рішення активізуються одна чи кілька моделей (математичних, статистичних, імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих).

Зміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій (сильна сторона типової АІС), а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

5. СППР проста в роботі для осіб, які набули значного досвіду роботи з ЕОМ.

Системи є дружніми для користувачів, не потребують практично жодних глибоких знань з обчислювальної техніки і забезпечують просте пересування по системі, діалогову документацію, умонтовані засоби навчання та інші атрибути програмних інтерфейсних систем.

6. СППР побудована за принципом інтерактивного розв'язування задач. Користувач має змогу підтримувати діалог із СППР в безперервному режимі, а не обмежуватися видаванням окремих команд з наступним очікуванням результатів.

7. СППР зорієнтована на гнучкість та адаптивність для пристосування до змін середовища чи підходів до розв'язування задач, що їх обирає користувач.

Керівник має пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему.

Еволюція та адаптація системи мають бути поєднані з її життєвим циклом.

8. СППР не повинна нав'язувати користувачеві певного процесу прийняття рішень.

Користувач повинен мати набір можливостей, щоб обирати їх у формі та послідовності, які відповідають стилю його пізнавальної діяльності -- стилю «уявлюваних моделей”.

У задачах конструювання СППР виділяють чотири базових різновиди їхніх структур: мережну, "сендвіч", шарову, вежову. Незалежно від типу структури кожна з них містить три компоненти: діалог, БД і базу моделей.

Вибір конкретної структури СППР визначається її здатністю вирішувати в заданій ПС такі проблеми:

-- інтеграцію власної БД з іншими внутрішніми та зовнішніми БД;

-- мінімізацію часу очікування відповіді на запит;

-- подолання труднощів у використанні великих моделей;

-- забезпечення координації діалогу з базою моделей ІБД;

-- зниження вартості побудови та підтримки системи;

-- забезпечення адаптаційних можливостей в побудові й розвитку СППР.

Структура мережі має особливості та переваги, які зумовлюють вибір її як основи для побудови СППР:

-- кожний ЕД або бази моделей має власну систему обслуговування поєднань. З одним елементом структури СППР можуть з'єднуватися багато систем обслуговування поєднань;

-- елементи структури мережі можуть бути неоднорідними, виникати в різний час і проектуватися різними особами;

-- додання нового ЕД або бази моделей зводиться тільки до розвитку системи обслуговування поєднань.

Мережна структура СППР характеризується простотою та легкістю в інтегруванні її окремих елементів. Недоліком цієї структури є велика кількість ЕД.

Відповіді на запитання щодо рішень формуються СППР внаслідок синтезу ланцюжків переходів на елементах її структури. Загалом такі ланцюжки можуть формуватися довільно з ініціативи ОПР. Водночас для підвищення ефективності системи потрібно виділити стійкі локальні ланцюжки -- підструктури, що реалізують окремі задачі (комплекси задач).

СППР з розвитком теоретичних засад побудови інструментального базису реалізації знаходять усе нові сфери застосування. Найбільша частка комп'ютерної підтримки різних функцій припадає на стратегічне планування, управління та розвиток підприємств, далі -- на операційне управління і розподіл ресурсів.

Комп'ютерна підтримка різних функцій за допомогою СППР має такий розподіл: операційне керування -- ЗО %; довгострокове планування -- 40 %; розподіл ресурсів -- 15 %; розрахунки річного бюджету -- 12 %.

До найвідоміших комерційних реалізацій СППР належать: "Симплан" (корпоративне планування); "Прожектор" (фінансове планування); "Джі-план" (загальне планування); "Експрес" (рішення у сфері маркетингу і фінансів); CIS (планування нової продукції); FOCUS (фінансове моделювання); ISDS (формування портфеля замовлень підприємства); "Інвестор" (управління інвестиціями); "Combi-PC" (інструментальна оболонка індивідуального вибору); DSS-UTES (пошук рішень на основі динамічних моделей об'єкта управління); DSS версії 6.0 (управління ризиками та маркетинг), Prime Decision .

1. СППР "Симплан" -- одна з ранніх систем (створена в середині 70-х років XX ст.). її призначення полягає в організації підтримки окремих етапів процесів прийняття рішень у процедурах фінансового менеджменту, маркетингу і виробництва. Система "Симплан" дає змогу встановлювати та вивчати складну залежність між економічними показниками діяльності підприємства. Вона має сім підсистем: управління даними, моделювання, прогнозування, економетричний і статистичний аналіз, одержання звітів, контроль безпеки, графічне відображення результатів. Користувач вибирає з множини доступних метод економетричного чи статистичного аналізу або прогнозування даних і за допомогою вбудованої мови формує відповідний процес моделювання.

2. Компанія Pilot Softwar створила пакет підтримки прийняття рішень DSS версії 6.0, орієнтований на такі сфери, як управління ризиками та маркетинг. У DSS цієї версії реалізовано "гібридне" оперативне аналітичне оброблення даних, що дає змогу одночасно звертатися і до реляційних, і до багатовимірних БД. Вартість такої системи, орієнтованої на платформу Windows NT, становить понад ЗО тис. дол.

3. СППР "Combi-PC" як об'єкти аналізу передбачає різні види продукції, варіанти планів, заходів, виконавців, підприємств. БД системи будується як набір таблиць.

Для кожної нової задачі створюється своя таблиця. Порівняльна оцінка об'єктів у процедурах вибору підтримується множиною алгоритмів і процедур багатокритеріального впорядкування (методи порогів порівнянності, парних порівнянь, ітеративна спортивна модель, процедури експертної та одновимірної класифікацій). Користувач може конструювати метод розв'язання своєї задачі як ланцюжок етапів або підбирати готовий метод із бібліотеки.

Ця СППР дає змогу розв'язувати задачі оцінювання адаптаційних можливостей галузей економіки, аналізу системи показників якості продукції, тематичного планування науково-дослідних та конструкторських робіт, порівняльного аналізу діяльності підприємств.

4. СППР DSS-UTES призначена для пошуку оптимальних рішень у складних проблемних моделях, її побудовано як відкриту систему, що дає змогу підключати для виконання окремих етапів розв'язання задачі автономні проблемні блоки і моделі користувача. У склад DSS-UTES входять: диспетчер системи; підсистема побудови багатовимірної функції корисності; підсистема оцінювання результатів роботи моделі; підсистема оптимізації керуючих параметрів програми користувача.

5. СППР ISDS може бути використана інноваційними та фінансовими менеджерами при формуванні програм розробки нових виробів і технологій у великих корпораціях. Система дає змогу підтримувати такі основні функції:

-- попередній відбір пропозицій на інноваційні проекти;

-- порівняльний аналіз нових пропозицій і проектів, які вже розробляються;

-- формування інвестиційних груп з проектів, що пропонуються для розробки;

-- порівняльний аналіз варіантів розподілу довгострокових капіталовкладень.

Размещено на Allbest.ru