2.2 Аналіз планування потреб в капіталі на підприємстві

Фінансову основу ЗАТ “Резо” складає сформований підприємством власний капітал. На діючому підприємстві він представлений наступними основними формами:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий вкладений капітал;

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Статутний капітал характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності і організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

Резервний капітал представляє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, яка потрібна для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається засновницькими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

Нерозподілений прибуток. Він характеризує частину прибутку підприємства, одержану в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку потрібна для капіталізації, тобто для реінвестування в розвиток виробництва. За своїм економічним змістом він є однією з форм резерву власних фінансових коштів підприємства, які забезпечують його виробничий розвиток в наступному періоді .

Основу управління власним капіталом ЗАТ “Резо” складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел у відповідності з потребами його розвитку в наступному періоді.

Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів ЗАТ “Резо” здійснюється за наступними основними етапами:

- аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді;

- визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

- оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел;

- забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

- забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;

- оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку підприємства.

На першому етапі аналізу вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів і обсягу реалізуємої продукції підприємства, динаміка питомої ваги власних ресурсів в загальному обсязі формування фінансових ресурсів в передплановому періоді.

На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. В першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх та внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих на підприємстві в передплановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник “коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства”. Його динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.

Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах. Ця потреба визначається за такою формулою:

Пвфр = Пк х Пвк / 100 - ВКн + Пр (2.1)

де Пвфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в запланованому періоді;

Пк - загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду;

Пвк - запланована питома вага власного капіталу в загальній його сумі;

ВКн - сума власного капіталу на початок запланованого періоду;

Пр - сума прибутку, яка направляється на споживання в плановому періоді.

Пвфр = 1096,2 х 60,68 % / 100 - 2361,6 + 1696,7 = 0,27416 тис.грн.

Розрахована загальна потреба включає необхідну суму власних фінансових ресурсів, які формуються як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел.

Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел. Така оцінка проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, який формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки служать основою розробки управлінських рішень відносно вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, які забезпечують приріст власного капіталу підприємства.

Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їх формування за рахунок внутрішніх джерел. Так як основними запланованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку і амортизаційних відрахувань, то в першу чергу слід у процесі планування цих показників передбачити можливість їх росту за рахунок різних резервів.

Метод прискореної амортизації активної частини основних засобів збільшує можливості формування власних фінансових ресурсів за рахунок цього джерела. Однак слід мати на увазі, що ріст суми амортизаційних відрахувань в процесі проведення прискореної амортизації окремих видів основних засобів приводить до певного зменшення суми чистого прибутку. Тому при пошуку резервів росту власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел слід виходити з необхідності максимізації сукупної їх суми, тобто з наступного критерію:

ЧП + АВ > ВФРмакс, (2.2)

де ЧП - запланована сума чистого прибутку підприємства;

АВ - запланована сума амортизаційних відрахувань;

ВФРмакс - максимальна сума власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел.

ВФРмакс =1696,7 + 70,9 = 1767,6 тис. грн.

Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел повинен забезпечити ту їх частину, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо сума залучених за рахунок внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів цілком забезпечує загальну потребу у них в плановому періоді, то в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності.

Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується за формулою:

ВФРзовн = Пвфр - ВФРвнут, (2.3)

де ВФРзовн - потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;

Пвфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в запланованому періоді;

ВФРвнут - сума власних фінансових ресурсів, запланованих до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

ВФРзовн = 0,27146 - 1767,6 = - 1767,32 тис. грн.

Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел відсутня.

Забезпечення задоволення потреб у власних фінансових ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників або інших інвесторів), додаткової емісії акцій або за рахунок інших джерел.

Оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів. Процес цієї оптимізації будується на таких критеріях:

- забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел надто перевищує заплановану вартість залучення кредитних коштів, то від такого формування власних ресурсів слід відмовитись;

- забезпеченні збереження управління підприємством первинними його засновниками. Зріст додаткового пайового чи акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може привести до втрати такої керованості.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в наступному періоді. Його рівень повинен відповідати поставленій меті.

Коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства розраховується за формулою:

Ксф = ВФР / ?А + СП, (2.4)

де Ксф - коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства;

ВФР - запланований обсяг формування власних фінансових ресурсів;

?А - запланований приріст активів підприємства;

СП - запланований обсяг споживання чистого прибутку.

Ксф = 1767,6 / (3819,4 - 1096,2) + 1696,7 = 0,4 тис. грн.

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов'язана з вирішенням наступних основних завдань:

- забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;

- формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики) підприємства;

- формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій (емісійної політики) або залучення додаткового пайового капіталу.

2.3 Вплив факторів на ліквідність та платоспроможність підприємства

Для оцінки факторів впливу на ліквідність та платоспроможність підприємства та для визначення абсолютної фінансової стійкості ЗАТ “Резо” за даними балансу складемо агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Агрегований баланс ЗАТ “Резо” за 2007 р., тис. грн.

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
Необоротні активи (НА)	157,8	200,2	Власний капітал (ВК)	665,9	2361,6
Запаси (З)	754,7	2694,1	Довгострокові зобов'язання (КД)	-	-
Кошти, розрахунки та інші активи (КА)	183,7	925,1	Короткострокові зобов'язання (КК)	430,3	1457,8
			У т.ч. короткострокові кредити і позики	89,4	-
Баланс	1096,2	3819,4		1096,2	3819,4

За даними табл. 2.3 за звітний період активи підприємства збільшилися по балансу порівняно з минулим роком на 2723,2 тис. грн. за рахунок зростання необоротних активів за 2007 рік на 42,4 тис. грн., запасів на 1939,4 тис. грн. та збільшення коштів, розрахунків та інших активів на суму 741,4 тис. грн.,

За звітний період сума фінансових ресурсів зросла на 2723,2 тис. грн. за рахунок зростання власного капіталу на 1696 тис. грн., короткострокових зобов'язань на 1027,5 тис. грн., в той же час короткострокові кредитів та позики скоротилися на суму 89,4 тис. грн., довгострокові зобов'язань відсутні.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства розрахуємо:

- Розмір власних обігових коштів як різницю між власним капіталом і необоротними активам.

ВОК = ВК - НА, (2.5)

ВОК^{на початок періоду} = 665,9 - 157,8 = 508,1 тис. грн.

ВОК^{на кінець періоду} = 2361,9 - 200,2 = 2161,7 тис. грн.

Підприємство забезпечене власними обіговими коштами, розмір наявності власних обігових коштів на кінець аналізує мого періоду збільшився.

- Суму власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик (ВОК + К^Д), відповідно на початок і кінець періоду

ВОК + К^Д = 508,1+ 0 = 508,1 тис. грн.

ВОК + К^Д = 2161,7 + 0 = 2161,7 тис. грн.

- Суму власних обігових коштів, довгострокових кредитів і позик та короткострокових кредитів і позик (ВОК + К^Д + К^К), відповідно на початок і кінець періоду

ВОК + К^Д + К^К = 508,1 + 430,3 = 938,4 тис. грн.

ВОК + К^Д + К^К = 2161,7 + 1457,8 = 3619,5 тис. грн.

Можна зробити висновок, що у ЗАТ “Резо” нестійкий фінансовий стан. Для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються короткострокові кредити і позики.

Проведемо аналіз фінансової стійкості підприємства за даними агрегованого балансу, табл. 2.3.

Таблиця 2.3.

Аналіз фінансової стійкості ЗАТ “Резо” за 2007 р., тис. грн.

№	Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1.	Власний капітал	665,9	2361,9
2.	Необоротні активи	157,8	200,2
3.	Власні обігові кошти (р.1-р.2)	508,1	2161,7
4.	Довгострокові зобов'язання	-	-
5.	Наявність власних довгострокових джерел покриття запасів	508,1	2161,7
6.	Короткострокові кредити та позики	89,4	-
7.	Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5+р.6)	597,5	2161,7
8.	Запаси	754,7	2694,1
9.	Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (р.3-р.8)	-246,6	-532,4
10.	Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5-р.8)	-246,6	-532,4
11.	Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів (р.7-р.8)	-157,2	-533
12.	Тип фінансової стійкості	нестійкий	нестійкий
13.	Надлишок (+) або нестача (-) коштів на 1 грн. запасів (р.11/р.8), коп.	0,20	0,19

За даними табл. 2.3 за звітний період тип фінансової стійкості підприємства характеризується як нестійкий. Відмічається нестача власних обігових коштів (на кінець 2007 року збільшилися до 532,4 тис. грн.), нестача власних коштів і довгострокових кредитів і позик, нестача основних джерел покриття запасів на кінець періоду дорівнює 533 тис. грн.

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності:

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття, загальної платоспроможності)

, (2.6)

де ПА - поточні активи;

ПП - поточні пасиви.

Значення К_л.п. показує скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов'язань. Критичне значення К_л.п = 1.

Значення К_л.п = 1-1,5 свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги.

,

.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що на протязі 2007 року підприємство мало ліквідний баланс (К_л.п > 1), на кінець 2007 року баланс покращився, табл. 2.4.

Таблиця 2.4.

Оцінка динаміки основних показників ліквідності та платоспроможності ЗАТ “Резо” за 2007 р.

	Показник	значення	відхилення
		На початок поточного року	На кінець поточного року
	Показники ліквідності
1.	Коефіцієнт поточної ліквідності	2,18	2,48	0,30
2.	Коефіцієнт ліквідності швидкої	0,42	0,63	0,21
3.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0002	0,2333	0,2328
4.	Коефіцієнт автономії (незалежності)	0,60	0,62	0,02
5.	Коефіцієнт фінансової залежності	1,65	1,62	-0,03
6.	Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	0,65	0,62	-0,03
7.	Коефіцієнт мобільності	5,96	18,07	12,11
8.	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,76	0,92	0,16
9.	Коефіцієнт кредиторської заборгованості	0,19	1,12	0,93
10.	Співвідношення між кредиторською та дебіторською заборгованістю	2,16	0,58	-1,58
	Показники платоспроможності
11.	Відношення суми прибутку до витрат	5,84	23,47	17,63
12.	Відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості	2,55	2,62	0,07
13.	Відношення чистого прибутку до всієї суми активів	1,55	0,05	-1,05

За даними табл. 2.4, К_л.п > 1,5, тому можна зробити висновок, що підприємство протягом 2007 року своєчасно ліквідовувало борги.

Коефіцієнт ліквідності швидкої

, (2.7)

де З - запаси,

,

.

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

К_л.ш. має бути >= 1, у міжнародній практиці К_л.ш. = 0,7 - 0,8,

Тобто за національними та міжнародними стандартами К_л.ш знаходиться поза допустимими межами. Слід також зазначити, що на кінець аналізуємого періоду стан підприємства щодо відшкодовування термінових боргів покращився, так як коефіцієнт швидкої ліквідності зріс з 0,42 до 0,63.

Коефіцієнт ліквідності абсолютний

, (2.8)

де К - грошові кошти.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно первувати в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт характеризує здатність підприємства негайного ліквідувати короткострокову заборгованість.

,

.

Отже, у підприємства на початку року не вистачало грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань. Протягом звітного періоду показник абсолютної ліквідності покращився і перебуває у межах припустимого рівня.

Ринкова стійкість визначається показниками, що характеризують рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, дивідендну політику тощо.

У світовій та вітчизняній практиці використовують сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з точки зору джерел фінансування.

За критерієм вартості залучення капіталу, а також враховуючи позитивний вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно формувати свої активи, насамперед, за рахунок позикових коштів. Проте, якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство, оскільки позичальники водночас можуть поставити вимоги щодо повернення боргів.

Співвідношення між власним і позиковим капіталами визначає, насамперед, фінансову стійкість підприємств у довгостроковому плані. Підприємство з не ризиковим співвідношенням впевненіше почувається на ринку капіталів за рахунок додаткової емісії акцій, облігацій або кредитів банків.

Оцінимо фінансову стійкість ЗАТ “Резо” щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів:

Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу:

, (2.9)

де П - пасиви,

,

.

Коефіцієнт автономії характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов`язання за рахунок власних активів, його незалежність від позикових джерел. Мінімальне значення коефіцієнта автономії дорівнює 0,5. У ЗАТ “Резо” всі зобов'язання не можуть бути покриті його власними коштами. Це становище ще покращилося трохи на кінець аналізуємого періоду, так коефіцієнт автономії зріс на 2 пункти.

Коефіцієнт фінансової залежності

. (2.10)

Цей показник обернений до коефіцієнта автономії.

,

.

Зменшення коефіцієнта фінансової залежності свідчить про зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Таким чином, за звітний період фінансова незалежність підприємства збільшилась: на 1 грн. власного сукупного капіталу припадає на 0,03 грн. менше.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів доповнює коефіцієнт автономії. Якщо нормальне min значення К_авт. = 0,5, то нормальне співвідношення залучених і власних коштів К_з/в = 1.

Цей показник розраховується за формулою:

, (2.11)

де ЗК - залучені кошти.

Значення К_з/в показує скільки позикових коштів (сума розділів III та IV Пасиву) припадає на 1 грн. власного капіталу.

,

.

Зменшення цього показника свідчить про деяке зростання фінансової стійкості підприємства на протязі 2007 року.

Коефіцієнт мобільності. За умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства К_з/в має бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів:

, (2.12)

де ОА - оборотні активи;

НА - необоротні активи,

,

.

На кінець аналізуємого періоду мобільність підприємства підвищилась в 3 рази.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

, (2.13)

де ВОК - власні обігові кошти.

Значення К_м показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства.

,

.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу повинен бути більше 0,1, він показує, що підприємству вистачає власного капіталу для фінансування поточної діяльності. Його відносне зростання позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства.

Для характеристики джерел коштів слід використовувати також спеціальні показники, що відбивають різноманітні тенденції у зміні окремих груп джерел. Насамперед, це коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів.

, (2.14)

де ДЗ - довгострокові зобов'язання,

,

.

Значення К_д.з. показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Цей показник дає змогу приблизно визначити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Нульове значення цього показника свідчить про відсутність залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про його відносну фінансову стійкість.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень:

. (2.15)

Цей коефіцієнт показує, яка частка необоротних активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству.

Показник розраховують, припустивши, що довгострокові позики (розділ ІІІ Пасиву) використовують для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів.

,

.

Таким чином, частка довгострокових позик відсутні, що свідчить про відносну фінансову стійкість підприємства у 2004 році.

Коефіцієнт короткострокової заборгованості

, (2.16)

де З- короткострокові зобов'язання;

З - зобов'язання,

,

.

Отже, фінансування підприємства здійснюється за рахунок термінових зобов`язань..

Коефіцієнт автономії джерел формування запасів

, (2.17)

де ВОК - власні обігові кошти,

,

.

Отже, за показником основних, так званих нормальних джерел формування засобів, фінансова стійкість дещо зросла (так як частка основних джерел формування запасів зросла).

Коефіцієнт кредиторської заборгованості

. (2.18)

,

.

Таким чином, за звітний період кредиторська заборгованість дещо зросла в загальній сумі зобов'язань. Коефіцієнт кредиторської заборгованості зріс на 83%.

Співвідношення між кредиторською та дебіторською заборгованістю

. (2.19)

,

.

За звітний період значення показника зменшилося; дебіторська заборгованість зменшилася порівняно з кредиторською в 3,72 рази.

Бажано зменшити абсолютні розміри як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. Для фінансового стану підприємства краще, щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що на протязі 2007 року підприємство мало ліквідний баланс (К_л.п> 1,5) і воно в змозі своєчасно ліквідовувати борги.

За національними та міжнародними стандартами коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться поза допустимими межами. Слід також зазначити, що на кінець аналізуємого періоду стан підприємства щодо відшкодовування термінових боргів покращився, так як коефіцієнт швидкої ліквідності зріс з 0,42 до 0,63.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно первувати в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт характеризує здатність підприємства негайного ліквідувати короткострокову заборгованість. У підприємства не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань. Протягом звітного періоду показник абсолютної ліквідності зріс і досяг допустимого значення.

За критерієм вартості залучення капіталу, а також враховуючи позитивний вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно формувати свої активи, насамперед, за рахунок позикових коштів. Проте, якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство, оскільки позичальники водночас можуть поставити вимоги щодо повернення боргів.

Співвідношення між власним і позиковим капіталами визначає, насамперед, фінансову стійкість підприємств у довгостроковому плані. Підприємство з не ризиковим співвідношенням впевненіше почувається на ринку капіталів за рахунок додаткової емісії акцій, облігацій або кредитів банків.

Коефіцієнт автономії показує, що у ЗАТ “Резо” всі зобов'язання можуть бути покриті його власними коштами. Це становище ще покращилося на кінець аналізуємого періоду, так коефіцієнт автономії зріс на 2 пункти.

Зменшення коефіцієнта фінансової залежності свідчить про зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Зменшення коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів на 5% свідчить про деяке зростання фінансової стійкості підприємства на протязі 2007 року.

На кінець аналізуємого періоду мобільність підприємства підвищилась в 3 рази.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що підприємству вистачає власного капіталу для фінансування поточної діяльності. Його відносне зростання позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства.

Нульове значення коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів показника свідчить про відсутність залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про його відносну фінансову стійкість.

За звітний період кредиторська заборгованість дещо зросла в загальній сумі зобов'язань. Коефіцієнт кредиторської заборгованості зріс на 83%.

За звітний період значення показника співвідношення між кредиторською та дебіторською заборгованістю зменшилося; дебіторська заборгованість зменшилася порівняно з кредиторською в 3,72 рази.

Бажано зменшити абсолютні розміри як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. Для фінансового стану підприємства краще, щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

Платоспроможність підприємства на кінець 2007 року дещо покращилась.

Показник -- відношення суми прибутку (до сплати податків) і постійних витрат до постійних витрат -- у періоді, що аналізується, має тенденцію до зростання.

Показник відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості в підприємства зріс на 7 пунктів за рік. Це свідчить про те, що заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів. Відтак захищеність одержаних підприємством кредитів можна визнати достатньою.

Відношення чистого прибутку до всієї суми активів має в підприємства тенденцію до зменшення, що свідчить про зростання активів підприємства.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки. ЗАТ “Резо” є одним з провідних виробників касового обладнання на українському ринку. Фінансовий стан підприємства значно покращився, так чистий прибуток у 2007 році збільшився у 93 рази, фінансові результати від операційної діяльності зросли у 121 раз, як позитивну тенденцію слід відмітити незначне зростання собівартості реалізованої продукції та витрат, так собівартість реалізованої продукції зросла лише у 2,5 рази, адміністративні витрати лише на 16,12%, витрати на збут на 40,03%.

Управління процесом бюджетування на підприємстві включає діяльність щодо аналізу, планування, втілення в життя та контролю короткострокового фінансового планування.

Основу управління власним капіталом ЗАТ “Резо” складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел у відповідності з потребами його розвитку в наступному періоді.

Платоспроможність підприємства на кінець 2007 року дещо покращилась. У ЗАТ “Резо” всі зобов'язання можуть бути покриті його власними коштами. На кінець 2007 року мобільність підприємства підвищилась в 3 рази.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що підприємству вистачає власного капіталу для фінансування поточної діяльності. Його відносне зростання позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства.

Таким чином, з проведених розрахунків можна зробити загальний висновок: за 2007 рік підприємство має можливість здійснювати постійні витрати, довгострокова заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів, платоспроможність підприємства є високою , фінансова стійкість ЗАТ “Резо” підвищилась, але слід вжити термінових заходів щодо нормалізації показника швидкої ліквідності.

2.4 Оцінка управління процесом бюджетування на підприємстві

Управління процесом бюджетування на підприємстві включає діяльність щодо аналізу, планування, втілення в життя та контролю короткострокового фінансового планування. Консолідований (зведений) бюджет ЗАТ “Резо” складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Консолідований (зведений) бюджет ЗАТ “Резо” складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини: операційний бюджет (operating budget); фінансовий бюджет (financial budget).

Взаємозв'язок фінансового й операційного бюджетів показано на рис. 2.1. Фінансовий бюджет складається на базі інформації бюджету прибутків і збитків.

Бюджет продажу - це найважливіший розрахунок, який є основою бюджетування, ураховуючи конкурентну позицію підприємства та напрями її поліпшення.

Бюджет продажу і його товарна структура визначають рівень і загальний характер усієї діяльності підприємства, впливають на низку інших бюджетів, побудованих на інформації, що міститься в бюджеті продажу.

Бюджет продажу - це операційний бюджет, який містить інформацію про заплановані обсяги продажу, ціни та очікувані доходи від реалізації кожного виду продукції. У спрощеному вигляді цей бюджет продажу можна подати так:

Рис. 2.1. Структура зведеного (консолідованого) бюджету ЗАТ «Резо»

- очікуваний обсяг;

- очікувана ціна одиниці продукції;

- виручка від реалізованої продукції;

- надходження грошових коштів,

- дебіторська заборгованість на початок місяця;

- надходження коштів від продажу за місяць;

- разом надходження коштів.

Бюджет продажу складається з урахуванням строків і погашення дебіторської заборгованості, розрахунок здійснюють у такій послідовності:

- розрахунок очікуваних надходжень грошових коштів від продажу;

- залишок дебіторської заборгованості на кінець періоду, грн.;

- сума заборгованості до погашення;

- надходження від продажу, грн.;

- усього надходжень, грн.

Програма складання бюджету продажу включає п ять стадій:

- аналіз руху продажу (аналіз реалізації продукції - sales) за кілька попередніх років за видами продукції;

- аналіз чутливості основних ринків збуту (урахування загального економічного розвитку, фаз циклу - спад, піднесення);

- вивчення можливостей рекламування своїх товарів, кооперації, умов кредитування, що впливають на обсяг реалізації;

- аналіз інформації про вартість невиконаних замовлень та тенденції щодо нових замовлень на продукцію підприємства (особливо важливо для продукції з тривалим виробничим циклом);

- розрахунок продажу за окремими товарними групами у цілому по підприємству. Це кінцева фаза складання такого бюджету, коли формується основна стратегія продажу та його обсяг.

Прогноз продажу - основа планування виробництва, а бюджет продажу - основа бюджету виробництва.

Бюджет виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити (надати послуг), щоб забезпечити запланований обсяг продажу і необхідний рівень запасів. Бюджет виробництва - план випуску продукції в натуральних показниках - складається виходячи з бюджету продажу, враховуючи виробничі потужності, запаси, зовнішні закупівлі. Він включає: аналіз виробничих потужностей; план виробництва; розрахунок виробничого персоналу; розрахунок виробничих витрат. На базі бюджету виробництва складають бюджети закупівлі і використання матеріалів, затрат праці, загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут. У спрощеному вигляді бюджет виробництва можна подати таким способом:

- запланований продаж, шт. „ + ”;

- плановий запас готової продукції на кінець періоду, шт. „ - ”;

- плановий запас готової продукції на початок періоду, шт. „ = ”;

- кількість продукції, що підлягає виготовленню, шт.

Бюджет прямих витрат на матеріали складається на підставі бюджету виробництва і бюджету продажу, що показує, скільки сировини і матеріалів потрібно для виробництва, а також скільки треба закупити. У бюджеті визначають строки закупівлі і кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які необхідно придбати для виконання виробничих планів. Використання матеріалів визначається бюджетом виробництва і пропонованими змінами рівня матеріальних запасів. Бюджет закупівлі матеріалів розраховується як добуток кількості одиниць матеріалів та їхньої закупівельної ціни. Планові потреби закупівлі й використання матеріалів можуть бути подані в одному загальному документі або в окремих самостійних бюджетах. У спрощеному вигляді бюджет прямих витрат на матеріали можна подати так:

- кількість продукції, що підлягає виготовленню, шт.;

- норми витрат матеріалів, грн.;

- потреба в матеріалах, грн. (рядок 1 х рядок 2) „ + ”;

- запас матеріалів на кінець періоду, грн. „ - ”;

- запас матеріалів на початок періоду, грн. „ = ”;

- витрати на матеріали, грн.

Бюджет прямих витрат на матеріали складається з урахуванням строків і порядку погашення кредиторської заборгованості. Розрахунок здійснюють у такій послідовності:

- розрахунок погашення кредиторської заборгованості за придбані матеріали;

- залишок кредиторської заборгованості на кінець періоду, грн.;

- сума кредиторської заборгованості до погашення в поточному періоді, грн.;

- витрати на закупівлю матеріалів, грн.;

- усього витрат, грн. (рядок 2 + рядок 3).

Бюджет трудових затрат складається виходячи з бюджету виробничих даних про продуктивність праці і ставок оплати основного виробничого персоналу. Визначає необхідний робочий час (у годинах), що потрібний для виконання плану виробництва. Він розраховується як добуток кількості одиниць продуктів (послуг) та норми затрат праці в годинах, та одиниці продукції. У бюджеті трудових затрат (чи в окремому) визначаються витрати на оплату праці як добуток необхідного робочого часу та різних годинних тарифних ставок оплати праці.

Прямі витрати на оплату праці це витрати на заробітну плату виробничого персоналу.

У бюджеті прямих витрат на оплату праці виробничого персоналу слід виокремити дві частини: фіксовану та відрядну.

У спрощеному вигляді бюджет прямих витрат на оплату праці виробничого персоналу можна подати так:

- обсяг виробництва продукції;

- затрати праці основного персоналу;

- разом затрати праці персоналу;

- вартість однієї години затрат праці;

- витрати на оплату праці основного персоналу.

Бюджет загальновиробничих витрат - це деталізований план виробничих витрат, відмінних від прямих, які необхідні для виконання плану виробництва. Метою складання цього бюджету є інтеграція всіх бюджетів загальновиробничих витрат, розроблених менеджерами з виробництва й обслуговування та формування інформації для обчислення нормативів цих витрат на плановий період. У спрощеному вигляді бюджет загальновиробничих витрат можна подати так:

- оплата праці (всіх працівників у бюджеті витрат на оплату праці);

- амортизація, грн.;

- непрямі витрати на матеріали, грн.;

- поточний ремонт, грн.;

- інші витрати, грн.;

- разом (рядки 1 +2 + 3 + 4 + 5), грн.

Бюджет адміністративних витрат - це деталізований план поточних операційних витрат, відмінних від витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом і збутом, але необхідних для підтримки діяльності підприємства в цілому. Бюджет необхідний для контролю адміністративних витрат. Витрати не пов'язані з виробництвом або витратами діяльності. Велику частину цього бюджету становлять постійні витрати. У спрощеному вигляді бюджет адміністративних витрат можна подати так:

- оплата праці, грн. (працівників адміністративного апарату);

- амортизація, грн.;

- поточний і капітальний ремонт, грн.;

- інші витрати на матеріали, грн.;

- інші витрати, грн.;

- разом (рядки 1 +2 + 3+4 + 5), грн.

Бюджет витрат на збут. У ньому деталізуються всі планові витрати, пов'язані зі збутом продукції і послуг. Витрати на збут (реклама, комісійні, транспортування продукції та інші витрати відповідно до П(С)БО). Окремі витрати є змінними (комісійні, транспортні), інші витрати - на рекламу і заробітну плату старших контролерів - постійні.

За розроблення і виконання бюджету витрат на збут несе відповідальність відділ продажу. У спрощеному вигляді бюджет витрат на збут можна подати так:

- плановий продаж, грн.;

- змінні витрати на збут, %;

- змінні витрати на збут, грн.;

- постійні витрати на збут, грн.;

- усього витрати на збут, грн. (рядок 3 + рядок 4).

Бюджети за видами витрат розробляють менеджери всіх підрозділів підприємства. У консолідації та аналізі цих розробок головну роль відіграє фінансовий відділ. На базі аналізу витрат за підрозділами і загального їх обсягу фінансовий відділ визначає можливості вдосконалення розрахунків з метою отримання найліпшого фінансового результату. Завдання фінансового менеджера - указати іншим менеджерам напрямки підвищення прибутковості їхніх підрозділів.

Формування бюджету витрат розпочинається з детального їх аналізу за минулий та поточний роки (витрати загальні, на одиницю продукції, на закупівлю сировини за видами продуктів і т. п.).

У процесі підготовки фінансовим відділом звітів за кожним підрозділом (центром витрат) виділяються згідно з П(С)БО постійні та умінні витрати. Змінні витрати - це витрати, що прямо залежать від обсягу виробництва. Постійні - ті, що від нього не залежать.

Змінні витрати розраховуються на базі аналізу поточних витрат та прогнозованого їх зростання (зниження) протягом наступного періоду.

На базі цих даних, а також на базі бюджету виробництва за кожним підрозділом визначаються змінні витрати і складається бюджет. Поряд зі змінними витратами розробляється бюджет постійних витрат. Постійні витрати визначаються за такими методами розрахунку: метод відсотка від обсягу продажу; метод витрат на одиницю продукції; метод аналізу цілей та завдань.

Найчастіше використовується метод витрат на одиницю продукції. Усі фінансові розрахунки проводяться у вартісному виразі на одиницю продукції.

Витрати на маркетинг розраховуються за методом аналізу цілей і завдань. Результатом розрахунку є визначення тенденцій зміни витрат на рекламу залежно від обсягу продажу відносно одного покупця, залежно від виду товару тощо.

Розрахунки змінних і постійних витрат за підрозділами (центрами витрат) фінансовий відділ використовує, розробляючи бюджет витрат. Останній складається на основі принципу аналізу маржинального прибутку, що дає можливість розробити кілька варіантів досягнення фінансового результату. Фінансовий менеджер оцінює загальний обсяг витрат по підприємству і за потреби уточнює бюджет витрат.

У процесі бюджетування здійснюється аналіз беззбитковості і визначається точка беззбитковості. Вона відповідає обсягу продажу, за якого виручка дорівнює сумі постійних та змінних витрат відповідно до заданого обсягу виробництва та коефіцієнта використання виробничих потужностей. Аналіз беззбитковості допомагає визначити можливості для зростання прибутку. Що нижча точка беззбитковості, то більший прибуток і менший операційний ризик. У спрощеному вигляді цей бюджет (прогноз фінансових результатів) можна подати так:

- виручка від реалізації, грн. „ - ”;

- виробнича собівартість реалізації продукції, грн. „ - ”;

- витрати на збут, грн. „ - ”;

- адміністративні витрати, грн. „ = ”;

- прибуток від реалізації, грн. „ + ”;

- прибуток від фінансових операцій, грн. „ + ”;

- прибуток від інших операцій;

- усього валовий прибуток (рядок 5 + 6 + 7) „ - ”;

- податок на прибуток „ - ”;

- використання прибутку „ = ”;

- нерозподілений прибуток.

Прогнозування грошових потоків дає змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати. Такий прогноз забезпечує контроль за майбутніми грошовими потоками. Бюджет грошових коштів - це план грошових надходжень і платежів. Принципово важливим у бюджетуванні руху грошових коштів є визначення часу (терміну) фактичних надходжень і платежів. Бюджет грошових коштів підприємства складає фінансовий відділ. Бюджет формується на місяць, декаду, що дає можливість Урахувати сезонні коливання грошових надходжень. Грошові потоки підприємства забезпечують його ліквідність. Прогнози грошових потоків є більш достовірними на найближчий час, ніж на далеку перспективу. Побудова бюджету грошових коштів починається з аналізу надходжень за реалізовану продукцію.

Порядок формування бюджету грошових коштів підприємством ЗАТ “Резо”: основну частину продажу підприємство здійснює в кредит, і надходження грошей на її поточний рахунок відкладається на строк, визначений умовами угоди з покупцем продукції. Фірма надає своїм покупцям відстрочку платежу на 30 днів; 90% продажу здійснюються в кредит, 10% - з негайною оплатою. 90% залишку заборгованості оплачується через місяць і до 10% - через два місяці після виставлення рахунка. За цих умов, якщо в січні було продано товарів на 250 тис. грн., то заборгованість у 25 тис. грн. погашається негайно. З 225 тис. грн., що становлять 100% залишку за кредитною угодою, 90% (або 202,5 тис. грн.) мають надійти в лютому і 10% (або 22,5 тис. грн.) - у березні. Аналогічно обчислюються грошові надходження в інші місяці. Фахівці фінансового відділу фірми повинні враховувати можливі затримки з оплатою. У періоди економічних спадів строки оплати стають тривалішими, а частка безнадійних боргів збільшується. Тому бюджет грошових коштів має ґрунтуватися на реальній ринковій ситуації.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції (контрольно - касових апаратів), використовуються підприємством і, відповідно, відбивають їх витрати.

Розклад витрат використовується для прогнозування суми чистих грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і витрат на кожний місяць. Сума чистих грошових потоків може бути додатною (надлишки) і від'ємною (дефіцит). Сальдо чистого грошового потоку на початок місяця збільшується на суму вхідного грошового потоку і зменшується на суму вихідного грошового потоку поточного місяця. У такий спосіб визначається залишок чистого грошового потоку на початок наступного місяця. У спрощеному вигляді бюджет грошових коштів можна подати так:

- грошові кошти на початку періоду;

- надходження грошових коштів;

- від покупців;

- грошові кошти у покупців;

- витрати грошових коштів:

- на основні матеріали;

- на оплату праці основного персоналу;

- загально-виробничі витрати;

- витрати на збут та управління;

- податок на прибуток;

- закупівля обладнання;

- дивіденди;

- разом;

- надлишок (дефіцит) грошових коштів;

- фінансування;

- отримання позички;

- погашення позички;

- виплата відсотків;

- разом.

- грошові кошти на кінець періоду.

Для підтримки ліквідності підприємство може залучати зовнішні джерела фінансування.

Можливі джерела короткострокового фінансування зображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Вибір джерел фінансування ЗАТ «Резо»

Покрити дефіцит коштів підприємство може за рахунок короткострокового кредиту також іншими способами - відстрочити капітальні витрати або продати частину активів. За надмірних залишків грошових коштів і сприятливої ситуації на ринку ці залишки можна спрямовувати на купівлю цінних паперів, які завжди можна реалізувати в разі потреби. Планування бюджету грошових надходжень і витрат підприємства корисне саме тим, що бюджет допомагає запобігти можливим неплатежам покупців продукції.

Варіанти прогнозів ураховують зниження або зростання продажу, скорочення або подовження часу між пред'явленням рахунка до сплати та його оплатою.

Бюджетування капітальних інвестицій відбиває планові витрати, вибір інвестиційних проектів та джерел фінансування. Бюджетування капітальних інвестицій спрямовує розвиток підприємства та ефективність його діяльності.

Бюджет капітальних інвестицій на основі вибраного критерію рентабельності інвестицій визначає, які довгострокові активи необхідно придбати або побудувати. Бюджет капітальних інвестицій впливає на бюджет руху грошових коштів, прогноз прибутків і збитків (фінансових результатів) на бюджетний бухгалтерський баланс (змінюючи величину основних засобів та інших довгострокових активів).

Бюджетування капітальних інвестицій здійснюється з урахуванням аналітичних показників їхньої економічної ефективності: періоду окупності інвестицій; внутрішньої ставки доходу (стандартний внутрішній коефіцієнт прибутковості); чистої теперішньої вартості; індексу рентабельності.

Прогнозний бухгалтерський баланс характеризує зміни фінансового й майнового стану підприємства за умови виконання передбачених бюджетами господарських і фінансових операцій.

Прогнозний баланс комерційної діяльності підприємства складається методом визначення відсоткового відношення активів до продажу. Він ґрунтується на тому, що на рух активів підприємства впливають зміни обсягу реалізації. За скорочення обсягу продажу зменшується сума активів, і навпаки, за зростання продажу постає потреба у збільшенні суми активів.

У разі використання цього методу активи поділяють на такі, що на них впливають зміни обсягу продажу (вони називаються спонтанними), і активи, незалежні від цих змін. Більша частина активів залежить від обсягу продажу. Так, дебіторська заборгованість, товарно-матеріальні запаси прямо пов'язані зі зменшенням або збільшенням продажу.

Статті пасиву балансу визначаються аналогічно через зміни, що відбуваються. Так, збільшення кількості зайнятих працівників веде до зростання показника «нарахована, але не виплачена заробітна плата», зростатиме оподаткування. Для розрахунку прогнозного балансу слід передовсім проаналізувати баланс за попередній рік.

Подамо розрахунок статей балансу, що прогнозувався підприємством на кінець планового року. Спочатку обчислюють відсоткові відношення спонтанних статей балансу на кінець 2004 року до суми продажу. Якщо стаття балансу «грошові кошти» дорівнює 10 тис. грн. на 500 тис. грн. продажу, тобто становить 2% від продажу, для визначення цієї суми за балансом на кінець планового року прогнозований обсяг продажу треба помножити на визначений відсоток. У такий спосіб обраховуються всі етапі актинів і пасивів і «і їхня загальна сума.

Цей розрахунок можливий у разі задовільного фінансового стану підприємства і належного рівня запасів сировини, а також дебіторської заборгованості. Коли прогнозується зміна активів і пасивів, то й прогнозовані активи/пасиви обчислюються з урахуванням відсотка їхнього зростання чи падіння.

Якщо сума розрахованих пасивів не покривається наявними активами, то підприємству необхідно знайти джерела покриття різниці між пасивами та активами, тобто або збільшити власний капітал, або вдатися до збільшення заборгованості. Під час визначення джерел фінансування враховується структурна політика щодо формування капіталу.

Розділ 3 Оцінка ефективності фінансового бюджетування на підприємстві

3.1 Заходи щодо підвищення удосконалення бюджетування на підприємстві

До заходів, спрямованих на удосконалення бюджетування на підприємстві доречно віднести:

- планування та прогнозування заходів, спрямованих на збільшення виручки від реалізованої продукції.

- прогнозування надходження грошових коштів,

- розробка та реалізація заходів, спрямованих на зменшення дебіторської заборгованості,

- зменшення витрат на закупівлю і використання матеріалів, затрат праці, загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут,

- зменшення поточних операційних витрат, відмінних від витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом і збутом, але необхідних для підтримки діяльності підприємства в цілому,

- проведення маржинального аналізу, що дасть можливість розробити кілька варіантів досягнення фінансового результату,

- прогнозування грошових потоків, що дасть змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати.

Для поліпшення фінансового становища ЗАТ “Резо” і раціоналізації бюджетування пропонується :

- Розробити фінансову стратегію нарощування власних джерел фінансових ресурсів за рахунок зниження собівартості продукції і врахування резервів зниження її собівартості, до яких належать: поліпшення використання основних фондів; економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

Для розв'язання проблем формування фінансових ресурсів підприємства потрібна виважена, довгострокова фінансова стратегія. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, а також її планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.

Джерелом формування фінансових ресурсів є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі створення господарської діяльності. Це проявляється в формуванні, перш за все, статутного капіталу при створенні підприємства ,а і в процесі їхньої діяльності - відповідних джерел грошових коштів.

- Чітко визначити теперішню та майбутню потребу в капіталі, а також проаналізувати джерела покриття такої потреби.

Потреба в капіталі виникає на підприємстві тому, що потоки надходжень платежів зазвичай покривають одні одних несинхронно упродовж певного періоду часу. Позитивна потреба в капіталі виникає у ті періоди часу, коли переважають платежі, і навпаки, від'ємна (негативна) потреба в капіталі виявляється в періоді, коли надходження перевищують платежі. Саме забезпечення покриття позитивної потреби в капіталі є одним із найважливіших завдань в управлінні формуванням фінансовими ресурсами на підприємстві з метою збереження фінансової рівноваги.

Негативна ж потреба у капіталі (перевищення надходжень над видатками), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування).

Отже, розроблюючи й застосовуючи ефективну політику щодо формування власного фінансового капіталу, підприємство створює об'єктивно кращі умови як для його використання, так і для залучення обсягу позикових фінансових ресурсів.

- Розробити амортизаційну політику підприємства, включаючи самостійне виявлення термінів використання основних фондів і відповідно норм амортизаційних відрахувань, вибору методів нарахування амортизації вибору термінів і методів переоцінки основних фондів відповідно до бухгалтерських стандартів.

Механізм управління амортизаційними відрахуваннями має бути спрямований на збільшення обсягів внутрішніх власних фінансових ресурсів. Однак при цьому необхідно врахувати, що зростання амортизаційних відрахувань зменшує обсяг чистого прибутку від операційної діяльності і навпаки.

Здійснювана нині амортизаційна політика не відповідає потребам розвитку виробництва, не дозволяє створювати за рахунок амортизаційних відрахувань реальний ресурс підприємств для фінансування капітальних вкладень.

- Здійснити цілеспрямований вплав на умови і фактори, які визначають формування чистого операційного прибутку, завдяки чому можна максимізувати його обсяг, що дасть змогу збільшити розмір внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів.