Фінансове бюджетування на підприємстві на прикладі ЗАТ "Резо"

Механізм управління максимізацією прибутку підприємства спрямований на забезпечення зростання чистого операційного прибутку за рахунок оптимізації впливу на три основних чинники : обсяг виробництва, ціну й витрати.

- В організаційно-управлінській структурі підприємства виділити фінансово-економічний відділ, розробити положення про відділ і посадові інструкції. Організувати теоретичну перепідготовку кадрів всіх економічних служб, включаючи бухгалтерських працівників по управлінню фінансовими ресурсами підприємства або будь-якій іншій програмі аналогічного змісту.

Бюджетування підприємства забезпечує підвищення його ліквідності та платоспроможності.

Бюджетування включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Бюджетування охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Бюджетування підприємства забезпечує:

- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

- виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

У процесі бюджетування особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Процес бюджетування на майбутній рік повинен починатися з вибірки та розрахунку основних цільових показників монетарного характеру, які випливають зі стратегічного плану. Після цього готується так звана бюджетна резолюція або лист з планування, в якому окреслюються основні орієнтири діяльності ЗАТ “Резо” в бюджетному році в розрізі окремих сфер і параметрів діяльності. В листі акцентується увага на основних факторах зовнішнього впливу, доводяться монетарні цілі на бюджетний рік та загальні рекомендації щодо їх досягнення. Так, у бюджетній резолюції або листі з планування в розділі спеціальних рекомендацій може зазначатися, що основними заходами, спрямованими на підвищення ліквідності та платоспроможності ЗАТ “Резо” є:

- реструктуризація активів.

- зменшення (заморожування) витрат.

- збільшення виручки від реалізації.

Реструктуризація активів пов'язана зі зміною структури та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі види заходів:

- мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви -- це (частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі Величина прихованих резервів в активній стороні балансу дорівнює (різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Мобілізація прихованих резервів здійснюється:

- через реалізацію окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, наднормові запаси сировини й матеріалів тощо);

- в результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (такий метод реструктуризації активів не пов'язаний з реальним поліпшенням платоспроможності, однак безпосередньо впливає на підвищення кредитоспроможності підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується стаття «Статутний капітал» чи «Додатковий капітал»);

- лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення санаційних заходів виробничо-технічного характеру), коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;

- здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

- оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);

- рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо). Одним із факторів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств і зокрема на їхню платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості. Це є суттєвим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому фінансовий менеджмент мусить використати всі наявні можливості для її погашення.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

- імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених засобів займає важливе місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в понаднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

- Факторинг (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку). На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками. Підприємства поступаються правом на одержання грошей згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі, розмір якої залежить від ризиковості операції, діючої відсоткової ставки та строків настання платежу).

- Облік або дисконт векселів. Зміст цієї операції полягає в тім, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічною суттю операції дисконтування є дострокова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає на цей вексель у строк платежу, також називається дисконтом.

Усі охарактеризовані вище заходи так чи інакше зумовлюють зміни в окремих статтях активу балансу. Наступні дві групи заходів пов'язані в основному зі змінами у звіті про фінансові результати та їх використання (звіт про прибутки та збитки).

Санаційні заходи, спрямовані на зниження витрат виробництва, доцільно здійснювати на основі методу “нуль-базис-бюджетування”. Головною метою є визначення оптимального рівня валових витрат підприємства та пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. Основна відмінність методу “нуль-базис-бюджетування” від звичайного оперативного фінансового планування полягає в тім, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою для методу “нуль-базис-бюджетування” є так звана точка-нуль, тобто планові показники розраховуються на підставі нового обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їх складу та структури. Метод “нуль-базис-бюджетування” є складовою частиною контролінгу витрат підприємства.

У рамках методу “нуль-базис-бюджетування” аналізуються всі статті витрат і за кожною з них визначаються можливості економії.

Результати проведеного дослідження показали, що в бюджеті виробництва та реалізації є нерентабельні позиції. На перший погляд, очевидне рішення про виключення з плану виробництва СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ, які є нерентабельними. Та перш ніж прийняти таке рішення, перевіримо бюджет продажу, виробництва та витрат, скориставшись методом прямого віднесення витрат на собівартість товарів, що виготовляються, чи покриває ціна СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ прямі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного продукту. Такими є частина змінних витрат та постійні витрати.

Цей метод заснований на застосуванні принципу доданої вартості, яка визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і прямими витратами на його виготовлення. Додана вартість йде на покриття постійних накладних витрат, а різниця, що залишається від цього, є прибутком ЗАТ “Резо”.

Як вже зазначалося витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати проявляються безпосередньо у зв`язку з виробництвом товару, в даному випадку СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ. Решта - непрямі постійні витрати, які розподіляються пропорційно обраній базі розподілу.

За наступних умов непрямі постійні витрати можуть бути віднесені на рахунок прибуткових видів продукції.

При цьому різниця між ціною СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ і змінними та прямими постійними витратами є вкладом на покриття непрямих витрат.

В разі, якщо буде припинене виробництво СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ, прибуток у цілому по ЗАТ “Резо” зменшиться на 302,137 тис. грн. (на 59,23 %) і становитиме 185,914 тис. грн.

Отже, таке рішення, з огляду на загальний прибуток було б необачним.

Тому виникає нагальне питання: як саме мають бути розподілені непрямі постій витрати між прибутковими видами продукції. Пропонується розподілити їх пропорційно надходженням від реалізації (виручки).

Так, на ЕККА Марія 301 МТМ версія ПО М301ТЗ припадає 29,39% виручки від реалізації. Отже на цей товар має припасти така ж частка постійних витрат, а саме 422,51 тис. грн.

Надалі складемо калькуляцію прибутку за кожним видом продукції по ЗАТ “Резо” в цілому, табл.3.4., дод. Г.

При цьому постійні непрямі витрати з СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ не передбачаються.

Таким чином, у результаті перерозподілу непрямих постійних витрат виробництво СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ приносить прибуток (відповідно 77,574 тис. грн., 117,08 тис. грн., 107,12 тис. грн.), щоправда, прибуток з інших видів контрольно-касових апаратів зменшився.

Проведене дослідження на основі маржинального аналізу показує, що СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ слід залишити в асортименті ЗАТ “Резо”, перерозподіливши непрямі постійні витрати на їх виробництво між прибутковими видами продукції. При цьому загальний прибуток по ЗАТ “Резо” 510,051 тис. грн. між видами продукції буде розподілений наступним чином:

ЕККА Марія 301 МТМ версія ПО М301ТЗ	68,132 тис. грн.
ЕККА Марія 301 МТМ без авто/о чеку	85,434 тис. грн.
ЕККА Марія 301 МТМ з авто/о чеку	10,00 тис. грн.
СЕККА Марія 701	77,574 тис. грн.
СЕККА Марія 701.01	117,08 тис. грн.
СЕККА Марія ЛТ - МТМ	107,12 тис. грн.
СЕККА Марія ЛТ - МТМ ПОС	14,552 тис. грн.
СЕККА Марія ЛТ Оріон	1,548 тис. грн.
Термінал М-406	1,439 тис. грн.
Термінал М - 402	1,009 тис. грн.
Термінал АЗС для версії ПОМ301Т2	0,695 тис. грн.
Термінал АЗС для версії ПОМ301ТБ	2,112 тис. грн.
Термінал “Торгівля”	22,12 тис. грн.
Термінал “Ломбард”	0,611 тис. грн.

Збільшення виручки від реалізації забезпечить впровадження нової моделі контрольно-касового апарату ЕККР “Марія-301 МТМ.01. Управління процесом впровадження проекту включає декілька етапів.

- Спочатку розробляється технічне завдання. Під технічним завданням мається на увазі опис технічних і експлуатаційних характеристик нового виробу. У даному випадку повинні бути враховані фіскальні вимоги ДПА на відповідність законів України і відповідно всіх нормативних актів на відповідність технічним вимогам.

- На підставі технічного завдання складаються технічні умови відповідні ДСТ і чинному законодавству. Одержання документації з Обл. СЭС. Обл. СЭС - санітарно - епідеміологічна станція по Дніпропетровській області, яка здійснює перевірку розроблювальної продукції на предмет відповідності хімічного складу матеріалу гігієнічним вимогам.

Для цього: подається заявка в ОблСЭС, характеристики і технічний опис досвідченого зразка нового товару, зразок продукції. На підставі вище перерахованих документів проводиться іспит. При позитивному результаті видається гігієнічний висновок.

- Реєстрація ТУ. ТУ мають право реєструвати акредитовані установи Держстандарту України. У даному випадку - Криворізький ГЦСМС. Подається проект технічних умов і гігієнічний висновок Обл. СЭС. Перевіряють відповідність усіх Гостів відбитих у ТУ законодавчим актам України. У результаті відповідності технічні умови реєструються у встановленому законодавчому порядку.

- Атестація виробництва - це перевірка виробничого цеху чи ділянки на відповідність усім вимогам Гостів, техніки безпеки й інструкції з атестації продукції. Перевірку - атестацію виробництва здійснює фахівець Держстандарту України. На підставі проведеної атестації видається атестат виробництва.

- Для здійснення підприємницької діяльності, зв'язаної з визначеною продукцією, послугою, необхідно мати документ про проходження сертифікації даної продукції (сертифікат).

Сертифікація виробу ЕККР “Марія-301 МТМ.01” здійснюється згідно закону України від ВР № 266/95-ВР від 06.07.95 Стаття 4 (3) про «Електронні контрольно-касові апарати вітчизняного та іноземного виробництва”.

3.2 Модель прогнозування потреби в капіталі на підприємстві

Оптимізація структури капіталу є однією з найбільш важливих і складних задач, які вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу представляє собою таке співвідношення використання власних та залучених коштів, за якого забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації капіталу ЗАТ “Резо” здійснюється за моделлю прогнозування потреби в капіталі, яка включає наступні етапи:

1. Аналіз вартості власного капіталу підприємства.

Проведемо розрахунок вартості власного капіталу підприємства

Ке = Rf + (Rm + Rf ) в (3.1)

Припустимо коефіцієнт бета дорівнює 1,25 д.о.

Rf - темп iнфляцii,

Rm - середня доходність по банку.

Розрахувавши отримали

Ке = 11,5% + ( 11 % + 11,5 %) х 1,25 = 39,62 %.

З розрахунків видно, що вартість власного капіталу знаходиться в рамках ринкової економіки.

Термін використання інвестиційних ресурсів дорівнює 10 рокам, за річною ставкою доходності 35% та ставкою дисконтування 15%. Повернення інвестованих коштів відбуватиметься рівномірно у розмірі 120 тис. грн. щороку із одночасною сплатою відсотків на суму інвестованих коштів, що залишилася на початок кожного періоду.

Таблиця 3.5

Витрати, пов'язані із отриманням та повернення кредитних ресурсів (тис.грн.)

Назва показника	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік	6 рік	7 рік	8 рік	9 рік	10 рік
Розмір кредитних ресурсів у розпорядженні підприємства на початок періоду	120	108	96	84	72	60	48	36	24	12
Сплата відсотків за кредит (за період)	42,00	37,80	33,60	29,40	25,20	21,00	1680	12,60	8,4	4,2
Повернення основної суми кредиту (за період)	12,00	12,00	12,00	12,00	12,00	12,00	12,00	12,00	12,00	12,00
Загальна сума платежів по кредиту (за період)	54,00	49,80	45,60	41,40	37,20	33,00	28,80	24,60	20,40	16,20

Надали визначено ефективність використання кредитних ресурсів терміном на 10, 8 ,5 та 3 роки.

Таблиця 3.6.

Ефективність використання кредитних ресурсів на протязі 10 років

Сума	Повернення основної суми кредиту (за період)	Сплата відсотків за кредит (за період)	Абсолютна ставка	Дисконт	Реальна ставка
120	12	42,00	54,00	1	54,00
108	12	37,80	49,80	1,15	43,30
96	12	33,60	45,60	1,15	34,54
84	12	29,40	41,40	1,15	27,24
72	12	25,20	37,20	1,15	21,26
60	12	21,00	33,00	1,15	16,42
48	12	16,80	28,80	1,15	112,47
36	12	12,60	24,60	1,15	9,25
24	12	8,40	20,40	1,15	6,67
12	12	4,20	16,20	1,15	4,60
Разом					229,75

Визначимо реальну ставку ефективності використання кредитних ресурсів по формулі:

. (3.2)

Робимо розрахунок реальної ставки ефективності використання кредитних ресурсів

( - 1) х100% = 9,1%.

Таблиця 3.7.

Ефективність використання кредитних ресурсів на протязі 8 років

Сума	Повернення основної суми кредиту (за період)	Сплата відсотків за кредит (за період)	Абсолютна ставка	Дисконт	Реальна ставка
120	15	42,00	57,00	1	57,00
105	15	36,75	51,75	1,15	45,00
90	15	31,5	46,50	1,15	35,23
75	15	26,25	41,25	1,15	27,14
60	15	21,00	36,00	1,15	20,57
45	15	15,75	30,75	1,15	15,30
30	15	10,50	25,50	1,15	11,04
15	15	5,25	20,25	1,15	7,60
Разом					218,34

Визначимо реальну ставку ефективності використання кредитних ресурсів:

( - 1) х100% = 10,24%.

Таблиця 3.8.

Ефективність використання кредитних ресурсів на протязі 5 років

Сума	Повернення основної суми кредиту (за період)	Сплата відсотків за кредит (за період)	Абсолютна ставка	Дисконт	Реальна ставка
120	24	42,0	54,0	1	54,00
96	24	33,6	57,6	1,15	50,09
72	24	25,2	49,2	1,15	37,27
48	24	16,8	40,8	1,15	26,84
24	24	8,4	32,4	1,15	18,51
Разом					186,71

Визначимо реальну ставку ефективність використання кредитних ресурсів:

( - 1) х100% = 11,1%.

Таблиця 3.9.

Ефективність використання кредитних ресурсів на протязі 3 років

Сума	Повернення основної суми кредиту (за період)	Сплата відсотків за кредит (за період)	Абсолютна ставка	Дисконт	Реальна ставка
120	40	42	82	1	82
80	40	28	68	1,15	59,1
40	40	14	54	1,15	40,91
Разом					182,01

Визначимо реальну ставку ефективність використання кредитних ресурсів:

( - 1) х100% = 17,2%.

Таким чином, проведені розрахунки на основі даних табл. 3.6, 3.7, 3.8, 3.9 дозволяють зробити висновок, що найбільш вигідніше залучати кредитні ресурси терміном на10 років, так як за таких умов найнижча реальна ставка за кредитом.

Побудуємо прогнозну модель прогнозування потреби в капіталі, для чого в якості прогнозного показника розглянемо основний прогнозний показник - власний капітал. В якості показника, на основі яких буде виконано прогнозування, застосовуємо такі показники діяльності як, короткострокові кредити банків, прибуток, кредиторська заборгованість.

Для побудови прогнозної моделі використовуємо модель лінійної прогресії, яка виглядає:

y = a + bx (3.3)

При цьому параметри моделі знаходяться за формулою:

а = у - bх , (3.4)

b = х . (3.5)

де кореляційний зв'язок між вхідними та підсумковими показниками знаходяться за формулою:

= , (3.6)

а результуючі показники за формулою:

= ; (3.7)

= . (3.8)

Помилка прогнозу розраховуємо за формулою:

. (3.9)

В якості першого показника від якого будемо будувати модель оберемо короткострокові кредити банків. Середній показник діяльності становить 44,7 тис. грн., а результуючий показник - 44,7д.о. Кореляційний зв`язок становить -1 д.о.

Спираючись на вище обчислений показник знайдемо параметри першої прогнозної моделі:

а = 2361,9 тис. грн.

b = - 18,97 д.о.

Таким чином дана модель має вигляд (по рокам): = 666 тис. грн., = 2361,9 тис. грн.

Отримавши прогнозні значення, обчислимо похибку прогнозування власного капіталу від короткострокових кредитів банку, і вона становить 79,21 д.о., точність отримання прогнозу складає 20,79д.о..

В якості другого показника від якого будемо будувати модель оберемо прибуток. Середній показник діяльності становить 939,45 тис. грн, а результуючий показник - 757,25 д.о. Кореляційний зв`язок становить 0,45д.о.

Спираючись на вище обчислений показник знайдемо параметри першої прогнозної моделі:

а = 1044,2 тис. грн.

b = 0,50 д.о.

Таким чином дана модель має вигляд (по рокам): = 1135,3 тис. грн., = 1892,55 тис. грн.

Отримавши прогнозні значення, обчислимо похибку прогнозування власного капіталу від прибутку, і вона становить 31 д.о., точність отримання прогнозу складає 69 д.о.

В якості третього показника від якого будемо будувати модель оберемо кредиторську заборгованість. Середній показник діяльності становить 77,2 тис. грн., а результуючий показник - 7,8 д.о. Кореляційний зв`язок становить - 0,06д.о.

Спираючись на вище обчислений показник знайдемо параметри першої прогнозної моделі:

а = 2017,2 тис. грн.

b = - 6,52 д.о.

Таким чином дана модель має вигляд (по рокам): = 1463 тис. грн. ,

= 1564,71 тис. грн.

Отримавши прогнозні значення, обчислимо похибку прогнозування власного капіталу від кредиторської заборгованості, і вона становить 52,65 д.о., точність отримання прогнозу складає 47,35 д.о.

Таким чином, виходячи з розрахунків прогнозних значень найоптимальніша модель власного капіталу від прибутку, тому що похибка прогнозування становить 31 д.о., котрий є найменшим серед трьох моделей. А точність отримання прогнозу складає 69 д.о., яка є найбільшою серед трьох моделей.

Висновки

Дослідивши тему дипломної роботи можна зробити висновки: необхідною передумовою і складовою бюджетування є планування, яке власне й конкретизується в бюджетах. І хоча досить часто в літературних джерелах поняття «бюджетування» та «планування» вживаються як синоніми, їх слід розрізняти: бюджетування зорієнтоване в основному на фіксацію та координацію показників у короткостроковому періоді, а планування -- на прогнозування шляхів і засобів досягнення поставлених цілей як у коротко-, так і довгостроковій перспективі.

Необхідною передумовою успішного бюджетування на підприємстві є ефективно діюча система обліку, звітності та збору інформації.

Бюджетне планування включає два етапи: планування - розроблення бюджетів; моніторинг (контрольний супровід, нагляд за виконанням бюджетів).

Бюджетування спрямоване на виконання двох основних завдань:

- визначення обсягу і складу витрат, пов'язаних з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів;

- забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами.

За способами бюджетування розрізняють: нуль-базис-бюджетування і традиційне бюджетування. Методологія нуль-базис-бюджетування (ZBB -- Zero-Base-Budgeting) використовується у разі заснування нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення обсягів та асортименту продукції) чи в рамках контролінгу витрат з метою виявлення резервів їх зниження.

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді. Отже, консолідований бюджет - це скоординований за всіма підрозділами і функціями план діяльності підприємства в цілому, що об'єднує блоки окремих бюджетів і створює потоки інформації, потрібні для прийняття і контролю управлінських рішень у сфері фінансового планування.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини: операційний бюджет (operating budget); фінансовий бюджет (financial budget).

З метою дотримання фінансової рівноваги на підприємстві, забезпечення стабільної платоспроможності та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі, складання фінансових бюджетів слід дотримуватися правил фінансування, до яких належать: золоте правило фінансування; золоте правило балансу; правила ліквідності; правило вертикальної структури капіталу.

Перші три правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та активів підприємства, останнє стосується лише пасиву балансу. Всі правила базуються на розрахунку ряду показників, які характеризують співвідношення певних статей балансу.

Вимоги правил покриття потреби в капіталі слід враховувати в ході складання поточних і довгострокових фінансових планів, і лише в цьому випадку параметри звітності відповідатимуть критеріям кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства. Перевірка дотримання зазначених правил дозволяє дійти висновку про якість прийняття фінансових рішень менеджментом підприємства. Одним із способів перевірки рівня забезпечення фінансової рівноваги є визначення відповідності окремих позицій балансу вимогам золотого правила фінансування.

При визначенні оптимальної структури капіталу слід враховувати, що головною метою діяльності будь-якого підприємства є максимізація прибутку в довгостроковому періоді. Ця мета, як правило, конфліктує з іншим важливим завданням - мінімізацією фінансових ризиків, тобто ризиків, пов'язаних з фінансуванням підприємства. Таким чином, оптимальною буде така структура капіталу підприємства, за якої досягається оптимальне співвідношення між ризиком структури капіталу та рентабельністю власного капіталу, наслідком чого буде максимізація ринкової вартості підприємства і його корпоративних прав.

Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за кредит, називається ефектом фінансового левериджу, або ефектом фінансового важеля. Він характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового капіталу.

ЗАТ “Резо” є одним з провідних виробників касового обладнання на українському ринку. Підприємство організовано у 1992 році, за час своєї діяльності працівниками підприємства отримано 54 авторських свідоцтва та опубліковано більш ніж 100 наукових праць.

Знаходячи досвід і нарощуючи виробничу базу, підприємство з 1993 року успішно працювало в сфері розробок і виробництва банківського устаткування. Партнерами є такі великі банки, як "Промінвестбанк", "Укрсоцбанк", "Приватбанк", "Аваль", "Градобанк" і багато інших у всіх регіонах України.

Проведений аналіз показує, що чистий дохід від реалізації продукції має тенденцію до зростання, так темп приросту у 2006 році порівняно з 2005 роком становив 142,6%, а у 2007 році порівняно з 2005 роком аж 601,07%. Чистий прибуток має тенденцію теж до зростання, так темп приросту у 2006 році порівняно з 2005 роком становив 1290,3%, а у 2004 році порівняно з 2005 роком аж 12854,9%.

Консолідований (зведений) бюджет ЗАТ “Резо” складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини: операційний бюджет (operating budget); фінансовий бюджет (financial budget).

Фінансову основу ЗАТ “Резо” складає сформований підприємством власний капітал. На діючому підприємстві він представлений наступними основними формами: статутним капіталом; пайовим капіталом; додатковим вкладеним капіталом; іншим додатковим капіталом; резервним капіталом, нерозподіленим прибутком (непокритим збитком); неоплаченим капіталом, вилученим капіталом.

Основу управління власним капіталом ЗАТ “Резо” складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел у відповідності з потребами його розвитку в наступному періоді.

Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів ЗАТ “Резо” здійснюється за наступними основними етапами:

аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді;

визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел;

забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;

оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Оцінка факторів впливу на ліквідність та платоспроможність підприємства здійснена на основі розрахунків, що дозволили зробити наступні висновки.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що на протязі 2007 року підприємство мало ліквідний баланс (К_л.п> 1,5) і воно в змозі своєчасно ліквідовувати борги.

За національними та міжнародними стандартами коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться поза допустимими межами. Слід також зазначити, що на кінець аналізуємого періоду стан підприємства щодо відшкодовування термінових боргів покращився, так як коефіцієнт швидкої ліквідності зріс з 0,42 до 0,63.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно первувати в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт характеризує здатність підприємства негайного ліквідувати короткострокову заборгованість. У підприємства не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань. Протягом звітного періоду показник абсолютної ліквідності зріс і досяг допустимого значення.

За критерієм вартості залучення капіталу, а також враховуючи позитивний вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно формувати свої активи, насамперед, за рахунок позикових коштів. Проте, якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство, оскільки позичальники водночас можуть поставити вимоги щодо повернення боргів.

Співвідношення між власним і позиковим капіталами визначає, насамперед, фінансову стійкість підприємств у довгостроковому плані. Підприємство з не ризиковим співвідношенням впевненіше почувається на ринку капіталів за рахунок додаткової емісії акцій, облігацій або кредитів банків.

Коефіцієнт автономії показує, що у ЗАТ “Резо” всі зобов'язання можуть бути покриті його власними коштами. Це становище ще покращилося на кінець аналізуємого періоду, так коефіцієнт автономії зріс на 2 пункти.

Зменшення коефіцієнта фінансової залежності свідчить про зменшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Зменшення коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів на 5% свідчить про деяке зростання фінансової стійкості підприємства на протязі 2007 року.

На кінець аналізуємого періоду мобільність підприємства підвищилась в 3 рази.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що підприємству вистачає власного капіталу для фінансування поточної діяльності. Його відносне зростання позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства.

Нульове значення коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів показника свідчить про відсутність залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про його відносну фінансову стійкість.

За звітний період кредиторська заборгованість дещо зросла в загальній сумі зобов'язань. Коефіцієнт кредиторської заборгованості зріс на 83%.

За звітний період значення показника співвідношення між кредиторською та дебіторською заборгованістю зменшилося; дебіторська заборгованість зменшилася порівняно з кредиторською в 3,72 рази.

Бажано зменшити абсолютні розміри як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. Для фінансового стану підприємства краще, щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

Платоспроможність підприємства низька, але на кінець 2007 року дещо покращилась.

Показник -- відношення суми прибутку (до сплати податків) і постійних витрат до постійних витрат -- у періоді, що аналізується, має тенденцію до зростання.

Показник відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості в підприємства зріс на 7 пунктів за рік. Це свідчить про те, що заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів. Відтак захищеність одержаних підприємством кредитів можна визнати достатньою.

Відношення чистого прибутку до всієї суми активів має в підприємства тенденцію до зменшення, що свідчить про зростання активів підприємства.

З проведених розрахунків доходимо загального висновку: за 2007 рік підприємство має можливість здійснювати постійні витрати, довгострокова заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів, платоспроможність підприємства є високою , фінансова стійкість ЗАТ “Резо” підвищилась, але слід вжити термінових заходів щодо нормалізації показника швидкої ліквідності.

Оптимізація структури капіталу є однією з найбільш важливих і складних задач, які вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу представляє собою таке співвідношення використання власних та залучених коштів, за якого забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації капіталу ЗАТ “Резо” здійснюється за моделлю прогнозування потреби в капіталі.

Бюджетування підприємства забезпечує підвищення його ліквідності та платоспроможності.

У бюджетній резолюції або листі з планування в розділі спеціальних рекомендацій ЗАТ “Резо” доречно зазначити, що основними заходами, спрямованими на підвищення ліквідності та платоспроможності ЗАТ “Резо” є: реструктуризація активів, зменшення (заморожування) витрат, збільшення виручки від реалізації.

У рамках реструктуризації активів виділяють такі види заходів: мобілізація прихованих резервів, лізинг основних фондів, здача в оренду основних фондів, оптимізація структури розміщення оборотного капіталу, рефінансування дебіторської заборгованості.

Санаційні заходи, спрямовані на зниження витрат виробництва, доцільно здійснювати на основі методу “нуль-базис-бюджетування”.

У рамках методу “нуль-базис-бюджетування” аналізуються всі статті витрат.

Проведене дослідження на основі маржинального аналізу показує, що СЕККА Марія 701, СЕККА Марія 701.01, СЕККА Марія ЛТ - МТМ слід залишити в асортименті ЗАТ “Резо”, перерозподіливши непрямі постійні витрати на їх виробництво між прибутковими видами продукції. При цьому загальний прибуток по ЗАТ “Резо” 510,051 тис. грн.

Збільшення виручки від реалізації забезпечить впровадження нової моделі контрольно-касового апарату ЕККР “Марія-301 МТМ.01. Для чого необхідно реалізувати запропонований інвестиційний проект.

Зробивши ефективність використання кредитних ресурсів можливо зробити висновок, що найбільш вигідніше залучати кредитні ресурси терміном на 10 років, так як за таких умов найнижча реальна ставка за кредитом, яка становить 9,1 %.

Спрогнозувавши модель потреби в капіталі, в якій прогнозується власний капітал до трьох показників: короткострокові кредити банків, прибуток, кредиторська заборгованість видно, що найоптимальніша модель власного капіталу від прибутку.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16 липня 1999 р. № 996-Х1У // Галицькі контракти. -- 1999. -- № 36.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. "Загальні вимоги до фінансової звітності Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. -- 1999. -- № 32.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. "Баланс": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. -- 1999. -- № 32.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. "Звіт про фінансові результати": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. -- 1999. -- № 32.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. "Звіт про рух грошових коштів": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. -- 1999. -- № 32.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обл1ку 5. "Звіт про власний капітал"": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. -- 1999. -- № 32.

7. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань \ господарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2006 р. № 291 // Бухгалтер, учет и аудит. -- 2007. -- №1.

8. 1нструкц1я про застосування Плану рахунків бухгалтерського обл1ку активів, капіталу, зобов'язань господарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2006 р. № 291 // Бухгалтер, учет и аудит. -- 2007. -- № 1.

9. Методичні рекомендації по аналіз фінансово-господарського стану підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.05.

10. Вимоги Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій: Затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.05.07 № 5.

11. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 23 лютого 2008 № 22 // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. --2008. -- № 7.

12. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 27 червня 1997 р. // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. -- 2007. --№ 12.

13. Артеменко В.Г.. Белендир М.В. Финансовый анализ. -- М.: ДИС, 2005.--120с.

14. Баканов М.И.. Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. -- М.: Финансы и статистика, 2003.

15. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. -- М.: Финансы и статистика, 2004. --480 с.

16. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: В 2-х т. -- К.: Ника-Центр,2003.--512с.

17. Брігхем €.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підручник.: Пер. з англ. -- К.: Молодь, 2004. -- 1000 с.

18. Ван Хори Дж. К. Основы управления финансами: Учебник: Пер. с англ. -- М.: Финансы и статистика, 2006. -- 800 с.

19. Вітлинський В.В., Пернарівський О.В., Баранова А.В. Оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику банку // Фінанси України. -- 2007.-- №12.

20. Глазунов В.Н. Анализ финансового состояния предприятий // Финансы. --2007.--№ 2.

21. Голов С., Пархоменко В. Новый план счетов: построение и применение// Бухгалтер, учет и аудит. -- 2008. -- № 1.

22. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств України та за кордоном // Економіка, фінанси, право. --2008. -- № 5.

23. Ковалев В.В. Финансовый анализ. -- М.: Финансы и статистика, 2008.--512с.

24. Конрад Карлберг. Бизнес-анализ с помощью Ехсе1. -- К.: Диалектика, 2007.

25. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятий: Методы оценки. -- М.: ДИС, 2008. -- 224 с.

26. Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. -- 2008. -- № 9.

27. Литвин М.И. О критериях платежеспособности предприятия // Финансы. -- 2007.--№ 10.

28. Литвин М. И. Применение матричных балансов для оценки финансового состояния предприятия // Финансы. -- 2005. -- № 3.

29. Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений: Учебник: Пер. с англ. -- М.: Аудит. ЮНИТИ, 2006. --408 с.

30. Нікбахт Е.. Гропелл А. Фінанси: Пер. з англ. -- К.: Основи, 2003. -- 384с.

31. Николаева С.А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система "директ-костинг". -- М.: Финансы и статистика, 2003. -- 128 с.

32 Патров В. В., Ковалев В. В. Как читать баланс. -- М.: Финансы и статистика, 2004.--254с.

33. Рабочая тетрадь: Национальные стандарты бухгалтерского учета // Национальный центр экономического образования. -- К.,2004.

34. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб`єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

35. Фінансова діяльність підприємств / О. М. Бандурка та інші. -- К.: Либідь, 2004.--312с.

36. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - 4-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 571 с., іл.

37. Финансовый анализ деятельности фирмы. -- М.: Ист-Сервис,2003-- 240с.

38. Финансовый менеджмент: Учеб.-практич. руководство / Е. С. Стоянова и др. -- М.: Перспектива, 2003. -- 268 с.

39. Финансовый менеджмент. -- М.: Корпорация "КАРАНА",2003. -- 290 с.

40. Финансы Под ред. А.М. Ковалевой. -- М.: Финансы и статистика,2007.

41. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. -- М.: Аудит. ЮНИТИ,2007.--664с.

42. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. -- М.: ИНФРА-М,2007.--344с.