Особливості адаптації діяльності ТОВ "УкрТелемонт" до ринкових умов господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Особливості адаптації діяльності ТОВ «УкрТелемонт» до ринкових умов господарювання»

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. правове регулювання створення і діяльності підприємств

1.1 Система норм у сфері державної реєстрації господарської діяльності

1.2 Загальні положення про підприємства

1.3 Майнові права підприємств

1.4 Керування підприємством

1.5 Господарська, економічна і соціальна діяльність підприємства

Висновок розділу

РОЗДІЛ 2. Аналітико-рекомендаційний розділ

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Місія, цілі та задачі підприємства

2.3 Основні споживачі продукції підприємства та аналіз конкурентів

2.4 Характеристика спеціалізації послуг

2.5 Нововведення послуг для підвищення ефективності адаптації до ринкових умов господарювання

2.6 Аналіз і рекомендації по вдосконаленню структури управління ТОВ «Укртелемонт»

2.7 Оцінка ефективності запропанованних рекомендацій

2.8 Використання ЕОМ в діпломній роботі

2.9 Рекомендації по БЖД

Висновок до розділу

ВИСНОВКИ

АнотаціЯ

Список літератури

РЕФЕРАТ

Забезпечення ефективності організації є сновним завданням і сферою компетенції менеджерів. Залежно від стратегічних намірів вищого керівництва, ті оцінюють різними методами і за різними критеріями. Висока ефективність організації досягається завдяки ефективній системі менеджменту, націленій на раціональне використання усіх організаційних ресурсів і їх поспішне вдосконалення через відповідні організаційні зміни.

Основою економічного зростання в Україні відповідно до досвіду, набутого розвиненими країнами світу, має стати підвищення конкурентоспроможності вітчизняної послуги, що можливо лише за умови надання ефективної підтримки з боку держави та економічного заохочення підприємств, які підвищують рівень своєї діяльності.

На фоні важкого економічного стану багатьох вітчизняних підприємств беззаперечно підтверджується можливість виживання та розвитку підприємств за рахунок пріоритетного вирішення проблем підвищення ефективності господарської діяльності.

Все вище згадане призводить до актуальності даної теми дипломної роботи. Об'єкт дипломної роботи - ТОВ «УкрТелемонт».

Предмет дипломної роботи - фінансово-господарська діяльність на підприємстві та шляхи підвищення її ефективності.

Мета дипломної роботи - удосконалення роботи підприємства ТОВ «УкрТелемонт» та підвищення рівня її ефективності для адаптації діяльності до ринкових умов господарювання.

Дипломна робота містить: теоретичну частину, аналітико-рекомендаційну частину.

В теоретичній частині дипломної роботи дається правове регулювання створення і діяльності підприємств.

В аналітико-рекомендаційній частині проводиться аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища ТОВ «УкрТелемонт», містить пропозиції задля збільшення ефективності адаптації діяльності підприємства до ринкових умов господарювання: запропоновано запровадити новий вид надання послуг по проектним роботам, в результаті чого було створенно новий відділ, а також розкриті питання організації безпеки життєдіяльності.

ВСТУП

На прикінці ХХ століття люди винойшли новий сучасний зв'язок спілкування - мобільний зв,язок. Головна мета мобільного зв,язку - це надання платних послуг населенню, за допомогою котроЇ можно спілкуватися знаходячись на велих відстаннях.

Своєчасне надання споживачам надійного зв,язку сприяє раціональному використанню вільного та робочого часу, росту продуктивності праці, підвищення якості спілкування.

Дослідження проводилось на діючому підприємстві. ТОВ "Укртелемонт" - підприємство, яке надає послуги та виконує роботи по будівництву базових станцій для мобільних операторів «під ключ» (монтажно- вишукувальні роботи, будівництва та легалізації), таких як ЗАТ «Український мобільний зв,язок» (торгова марка «UMC»), ЗАТ «Киевстар Дж. Ес. Ем.» (торгова марка «Kyevstar» , ТОВ «Астелід» (торгова мрака «Life») та інших.

Підприємство здійснює такі напрямки діяльності:

- будівельно- монтажні роботи;

- надання послуг стільникового мобільного зв,язку;

- технічне обслуговування мереж радіо-, теле- і проводового мовлення в мережах промислової експлуатації;

- надання технічних консультацій щодо будинків станцій GSM та подібних йому телекомунікаційних споруджень в Україні та закардоном;

- створення станцій техничного обслуговування електроного зв,язку і GSM, участь у відповідних тендерах, організація семенарів та навчальних курсів щодо послуг техничного обслуговування; купівля та імпорт необхінних для цього технічного обладнання, інструментів, запасних частин, апаратів, електроних та механічних речей та ін.

В даній роботі ми маємо за мету досконало вивчити стан підприємства і розробити пропозиції щодо удосконалення надання послуг ТОВ «УкрТелемонт» для адаптації даного підприємства в ринкових умовах.

Для покращення адаптації діяльності ТОВ «УкрТелемонт», ми рекомендуємо розширити спектр надання послуг для користування стільниковим зв,язком. У зв,язку з данною ситуацією, було створено новий відділ по проектним роботам.

Рекомендації, щодо створення нових послуг в даному дипломному проекті, були схвалені та залученні в діяльність ТОВ «УкрТелемонт».

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Система норм у сфері державної реєстрації господарської діяльності

1) Право на здійснення підприємницької діяльності, що не заборонена законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, установленому законом (ст. 50 ГКУ [1]). До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено Законом ст. 51 ГКУ[1]) .Юридична особа підлягає державної реєстрації в порядку, установленому законом. Дані державної реєстрації включаються в Єдиний державний реєстр, відкритий для загального ознайомлення (ст. 89 ГКУ [1]). Юридична особа вважається створена з дня її державної реєстрації (ст. 57 ГКУ [1])

Ст. 2 Закони "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. № 755-І [9] (далі - Закон № 755- ІV). Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб і фізичних облич-підприємців, регулюються Конституцією України. Законом № 755-№[9] і нормативно-правовими актами, прийнятими в відповідності з Законом № 755- ІV [9].

2) Поняття державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців

Державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення чи припинення юридичної особи, засвідчення факту чи придбання позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також здійснення інших реєстраційних дій, що передбачені Законом 755- ІV [9], шляхом внесення відповідних записів у Єдиний державний реєстр.

3) Місце проведення державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців

Ст. 5 Закону № 755- ІV [9]:Державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором винятково у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення в чи районної, районної в містах Києві і Севастополеві державної адміністрації по місцезнаходженню юридичної особи чи за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

4) Розмір плати за державну реєстрацію

Пункти 1, 2 зі статті 10 Закону № 755-І [9]:За проведення державної реєстрації стягується реєстраційний збір у розмірі:

1) 10 ннмдг - за проведення державної реєстрації юридичної особи;

2) 2 ннмдг - за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

За проведення державної реєстрації змін в установчих документах юридичної особи, державної реєстрації змін імені чи місця проживання фізичної особи - підприємця стягується реєстраційний збір у розмірі 30% реєстраційного збору, установленого частиною першої цієї статті. За заміну свідчення про державну реєстрацію в зв'язку з його втратою чи ушкодженням стягується реєстраційний збір у розмірі 1 ннмдг.

5) Документи, надані для державної реєстрації

Для проведення державної реєстрації юридичної особи власник (власники) чи уповноважені ними обличчя повинні особисто подати державному реєстратору (послати закачазним листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи,

- копію рішення власників чи уповноваженого ними органа про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два екземпляри установчих документів;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

У випадку, коли проводилося резервування найменування юридичної особи, додатково подається діюча довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи. У випадках, передбачених законом, додатково подається (посилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України чи Кабінету Міністрів України про надання дозволу на погоджені дії чи на концентрацію суб'єктів ведення господарства. У випадку державної реєстрації юридичної особи, для якого законом установлені вимоги щодо формування статутного фонду, додатково подається документ, що підтверджує внесення власником (власниками) внеску (внесків) у статутний фонд юридичної особи в розмірі, установленому законом.

У випадку державної реєстрації відкритих акціонерних товариств додатково подається звіт про проведення підписки на акції, що засвідчений Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку України.

У випадку державної реєстрації фермерського господарства додатково подається копія Державного акта на право приватної власності власника на землю чи копія Державного акта на право постійного користування землею власником, чи нотаріально засвідчена копія договору про право користування землею власником, зокрема на умовах оренди. У випадку державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якого є іноземна юридична особа, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземного обличчя в країні його місцезнаходження, зокрема витяг з торгового, банківського чи судового реєстру, що відповідає вимогам частини шостої статті 8 Закону № 755- ІV [9].

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником чи уповноваженим їм обличчям особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт і документ, що засвідчує його повноваження (ст. 24 Закону N9 755- ІV [9].

Для проведення державної реєстрації фізична особа, що має намір стати підприємцем (далі - заявник), повинне подати особисто (послати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи- підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб- платників податків і інших обов'язкових платежів;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичного обличчя-підприємця.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт (ст 42. Закону № 755- ІV [9]).

6) Термін державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців

Юридична особа:

Пункти 4, 5 і 6 статті 25 Закону № 755- ІV [9]: Дата внесення в Єдиний державний реєстр запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. Термін державної реєстрації юридичної особи не повинний перевищувати 3 робочих днів з дати надходження документів. Свідченні про державну реєстрацію юридичної особи повинне бути оформлене і видано (відправлено замовленому з описом вкладення) засновнику чи уповноважен їм обличчю державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи.

Фізична особа - підприємці:

Пункти 2, 3 і 4 статті 43 Закону № 755 - ІV [9]: Дата внесення в Єдиний державний реєстр запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації такої фізичної особи - підприємця. Термін державної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинний перевищувати двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Свідчення про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця повинне бути оформлено державним реєстратором і видано (відправлено рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

7) Вартість інформації з реєстру

Пунк 5 ст. 20 Закону № 755- ІV [9]: За одержання виписки і довідки з Єдиного державного реєстру стягується плата, розмір і порядок внесення якої визначаються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Пункт 10 ст. 21 Закону №755- ІV [9]: За одержання виписки з Єдиного державного реєстру стягується плата в розмірі 1 ннмдг[1, 2, 3, 12, 15].

1.2 Загальні положення про підприємства

Основним нормативним актом, що регулює діяльність підприємств, є Закон "Про підприємства в Україні". У цьому законі регулюються питання створення підприємств, порядку їхньої реєстрації, правового режиму майна підприємства, керування підприємством і самоврядування трудового колективу, господарської, економічної, соціальної діяльності підприємства, ліквідації і реорганізації підприємств. Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їхні права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами й організаціями, органами місцевого самоврядування і т.д. Крім того, правове регулювання діяльності підприємств здійснюється Цивільним кодексом України, законами "Про підприємництво", "Про господарчі товариства", "Про власність", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про колективний сільськогосподарському підприємстві", "Про режим іноземного інвестування" і іншими.

Підприємство - самостійний статутний суб'єкт, що хазяює, що володіє правами юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (ст. 1 Закону "Про підприємства в Україні").

Підприємство створюється відповідно до рішення власника (власників) майна або уповноваженого їм (ними) органа, підприємства-засновника, чи організації за рішенням трудового колективу. Як засновників юридичної особи за загальним правилом можуть виступати лише власники, що самостійно розпоряджаються своїм майном шляхом відокремлення його частини для передачі створюваній юридичній особі. Закон передбачає можливість створення підприємства не власником безпосередньо, а його уповноваженим органом (у випадку створення державного підприємства). У відношенні створення підприємств, що відносяться до комунальної власності, рішення може бути прийнято відповідним власником в особі органа місцевого самоврядування. Рішення трудового колективу може служити правовою підставою створення підприємства в двох випадках: коли мова йде про викуп майна державного підприємства, а також при виділенні зі складу державного чи підприємства об'єднання структурного підрозділу з утворенням нової юридичної особи. Підприємство може бути створено й у результаті примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

Для державної реєстрації у виконавчі органи за місцем перебування створюваного підприємства подаються наступні документи: заява про реєстрацію; рішення власника про створення підприємства, установчі документи, рішення компетентного органа місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки, використанні інших ресурсів, якщо вони необхідні для діяльності підприємства, а також дозвіл на здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Структура підприємства складається з виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділень, бригад, лабораторій), а також функціональних підрозділів апарата керування (керувань, відділів, бюро, служб). Підприємство самостійне визначає свою структуру, установлює штати, функції, права й обов'язки структурних підрозділів визначаються положеннями про їх, що затверджуються керівником підприємства ( чивласником уповноваженим їм органом).

Підприємства можуть створювати філії, представництва, відділення й інші відособлені підрозділи з правом відкриття банківських рахунків і затверджувати положення про їх. Зазначені структурні підрозділи не є юридичними особами. Вони створюються поза місцем перебування головного підприємства з метою розширення сфери його діяльності.

Підприємство здобуває права юридичної особи не з моменту ухвалення рішення власника про його створення і не з моменту твердження статуту, а з дня його державної реєстрації. День реєстрації визначається датою, зазначеної у свідченні про державну реєстрацію.

У залежності від форм власності існують наступні види підприємств:

- частка підприємство (засноване на власності фізичної особи);

- колективне підприємство (засноване на власності трудового колективу підприємства);

- господарче товариство;

- підприємство, що засноване на власності об'єднання громадян;

- комунальне підприємство (засноване на власності відповідної територіальної громади);

- державне підприємство, у тому числі казенне підприємство.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесене до категорії малих підприємств. До малих підприємств відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону "Про підприємства в Україні" відносяться:

- у промисловості і будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік;

- у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік.

Підприємства мають право на добровільних початках поєднувати свою виробничу, наукову, комерційну й інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Підприємства можуть поєднуватися в:

- асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність кожного з її учасників;

- корпорації - договірні об'єднання, створені на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

- консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промисловості і банківського капіталу для досягнення загальної мети;

- концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організація, транспорту, банків, торгівлі і т.д. на основі повної фінансовий залежності від одного чи групи підприємців.

Можуть утворюватися й інші об'єднання по галузевій, територіальній і іншій ознаках. Об'єднання діють на основі чи договору статуту. Підприємства, що входять у їхній склад, зберігають право юридичної особи.

Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) чи ліквідації за рішенням власника, а що стосується державних підприємств і підприємств, з частиною державного майна понад 50 відсотків його вартості - за рішенням власника і при участі трудового чи колективу органа, уповноваженого створювати такі чи підприємства за рішенням суду.

Припинення діяльності підприємств відбувається в результаті його реорганізації (крім випадків виділення) чи ліквідації.

При реорганізації усі права й обов'язки реорганизуемого підприємства чи їхня частина переходить до інших суб'єктів права (відбувається універсальне правонаступництво). Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення (зміни організаційно-правової форми).

Ліквідація являє собою також спосіб припинення діяльності, але тільки без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва. Ліквідація здійснюється як у добровільному, так і в примусовому порядку. Підставами для добровільного припинення діяльності підприємства можуть бути як об'єктивні причини, наприклад фінансово-економічний стан, так і суб'єктивні, наприклад небажання власника продовжувати підприємницьку діяльність. Підставами для примусового припинення діяльності підприємств можуть бути порушення законодавства, а також визнання його банкрутом[1, 2, 3, 12, 15].

1.3 Майнові права підприємств

Правовий режим майна підприємств визначаться правовими способами володіння майном при здійсненні ними господарської діяльності.

Майно підприємства складають, у відповідності зі ст.10 Закону "Про підприємства в Україні", основні фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відбивається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства належить йому на праві чи власності повного господарського ведення. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського ведення, крім випадків, передбачених законодавством. Здійснюючи це право, підприємство володіє, користається і розпоряджається закріпленим за ним майном.

Відповідно до Закону України "Про власність" підприємства можуть бути як власниками, так і невласниками. Колективні підприємства, як правило, є власниками. Виключення можуть складати колективні підприємства громадських організацій, дочірні підприємства господарчих товариств і т.д. Якщо правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню державного підприємства визначене як право повного господарського ведення, те спеціального терміна для приватного підприємства закон не передбачає. На практиці застосовується за аналогією та ж термінологія.

У статуті підприємства закріплюється перелік майна, переданого засновниками в його власність (повне господарське ведення).

Джерелами формування майна підприємства є: грошові і матеріальні внески засновників; доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні чи благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян, інші джерела, не заборонені законодавством. Однак варто мати на увазі, що кредити не є безпосереднім джерелом формування майна. По-перше, їх необхідно повертати, тому джерелом формування майна можуть бути тільки доходи від використання кредитів. По-друге, у зазначеному вище переліку не зазначене майно, що може бути отримано підприємством за договором оренди. У зазначеному випадку підприємство одержує майно, яких необхідно повертати. Доходи від використання орендованого майна можуть бути джерелом формування майна підприємства-орендаря.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Збитки, заподіяні підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються підприємству за рішенням суду (ст. 13 Закону "Про підприємства в Україні").

У відповідності зі ст. 6 ГК України захист цивільних прав підприємства здійснюється судом шляхом: визнання цих прав; відновлення положення, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право; присудження до виконання обов'язків у натурі; компенсації моральної шкоди; чи зміни припинення правовідносини; стягнення з обличчя, що порушило право, заподіяних збитків[1, 2, 3, 12, 15].

1.4 Керування підприємством

Система і структура керування підприємством залежать, насамперед , від його типу і його статуту.

Структура керування підприємством безпосередньо залежить від його загальної організаційної структури. Наявність на підприємствах функціональних підрозділів приводить до багаторівневої системи керування. Кожен рівень керування - це визначений рівень рішень і відповідальності за них, визначений рівень повноважень, контролю і координаційних дій. Рівні керування упорядковані, співвіднесені один з одним, знаходяться в ієрархічному взаємозв'язку. Звичайно виділяють три рівні керування підприємством, що представляються у виді піраміди керування:

- керівники нижчої ланки (обличчя, що керують працівниками, що безпосередньо - здійснюють виробничої функції);

- керівники середньої ланки (керівники великих підрозділів, відділів, служб підприємства);

- керівники вищої ланки (відповідають за прийняття рішень, що стосується підприємства в цілому чи його основної частини - голова ради директорів, директор і його заступник, генеральний директор і т.д.).

Управлінська діяльність складається з ряду самостійних функцій:

- планування, тобто розробка програми, процедури її здійснення, графіків виконання, визначення методів досягнення цілей і т.п.;

- організація, тобто пророблення структури підприємства, здійснення координації між структурними підрозділами і т.п.;

- мотивація, тобто стимулювання зусиль усіх працівників на виконання поставлених задач;

- координація;

- контроль;

- інновація;

- маркетинг.

В основі системи керування підприємством лежить ряд загальних принципів. Найбільш важливими є: принципи централізації, децентралізації, координації, використання людського потенціалу. Зазначені принципи є базою для локального нормотворчества. Разом з цим слід зазначити ряд принципів, застосовуваних щодня. Вони використовувалися ще в дореволюційній Росії і були сформульовані у виді заповідей, адресованих підприємцям (1912р.):

"1. Поважай владу. Влада - необхідна умова ефективного ведення справ. В усьому повинний бути порядок. У зв'язку з цим виявляй повагу до охоронців порядку на узаконених ешелонах влади.

2. Будь чесний і правдивий. Чесність і правдивість - фундамент підприємництва, передумова здорового прибутку і гармонічних відносин у справах..."

Підприємство самостійне встановлює систему органів керування, визначає порядок і термін їхнього обрання, повноваження, підпорядкованість, їхня взаємодія один з одним, із трудовим колективом, а також порядок контролю за їх діяльністю.

Керівник чи підприємства інший орган керування відповідно до статуту самостійно встановлює штатний розклад, перелік посад, обов'язку облич їхній що займають, посадові оклади в межах установленого фонду заробітної плати.

Власник здійснює свої права по керуванню підприємством чи безпосередньо через уповноважені їм органи. Власник або сам призначає керівника підприємства (на приватному підприємстві), або доручає чи обрати призначити керівника підприємства уповноваженим їм органом. Такими органами для державних підприємств є чи міністерства держкомітет[1, 2, 3, 12, 15].

1.5 Господарська, економічна і соціальна діяльність підприємства

Під господарською діяльністю варто розуміти будь-як діяльність, зв'язану з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріальних благ. На всіх підприємствах узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (ст.18 Закону "Про підприємства в Україні"). Розподіл прибутку, отриманої в результаті здійснення господарської діяльності після сплати податків і неподаткових платежів у бюджет, визначається установчими документами підприємства. Особливості розподілу прибутку між засновниками залежать від виду підприємства, визначаються установчим договором, статутом, положенням і, як правило, обумовлені розміром частки засновника в статутному фонді підприємства.

Державний вплив на вибір напрямків і обсягів використання прибутку здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону "Про підприємства в Україні" частина чистого прибутку може передаватися у власність чи членів трудового колективу підприємства. Необхідно відзначити, що передача частини прибутку у власність членів трудового колективу на практиці зустрічається рідко і, в основному, на держпідприємстві. Розподіл частини прибутку між працівниками підприємства, трудовий колектив якого не є власником майна цього підприємства, можливо на основі угоди і повинне бути передбачене в статуті. Зазначена частина прибутку розподіляється на внески між членами трудового колективу (персоніфікується). Тільки персоніфіковані внески членів трудового колективу враховуються при приватизації майна державних підприємств.

Планування є особливою формою діяльності, у которую входить розробка планів економічного і соціального розвитку підприємства заходу щодо їх виконання. Перспективи розвитку підприємства визначаються виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи, послуги. В даний час планування діяльності підприємств здійснюване державою, носить рекомендаційний, а не директивний (як це було раніш) характер. Підприємство самостійне визначає план своєї діяльності. Існують наступні методи планування:

- балансовий (складання матеріальних, вартісних і інших балансів);

- економіко-математичного моделювання;

- оптимізації планових рішень і ін.

Відносини підприємства з іншими суб'єктами, що хазяюють, у всіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договору.

Підприємство самостійне здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, що являє собою діяльність Українських і іноземних суб'єктів, побудовану на взаєминах між ними, здійснювану і розташовану як на території України, так і за її межами. Основними нормативними актами, що регулюють порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, є Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування". Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є: експорт і імпорт товарів, капіталів і робочої сили; надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України різного виду послуг іноземним суб'єктам, що хазяюють; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; міжнародні фінансові операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України, кредитні і розрахункові операції; спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм власності, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

Життєво важливими є питання соціального розвитку, що включають у себе поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування членів трудового колективу і їхніх родин і ін. Зважуються вони трудовим колективом за участю власника або уповноваженого їм органа відповідно до статуту, колективним договором, законодавством. У зв'язку з цим, підприємство зобов'язане забезпечити всім працівникам безпечні і нешкідливі умови праці. Відносини між власником підприємства і працівником з цих питань регулюються Законом України "Про охорону праці". Власник підприємства зобов'язаний відшкодувати працівнику збиток, заподіяний йому чи каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі загубленого заробітку відповідно до законодавства.

Підприємство в разі потреби вправі здійснювати професійну підготовку працівників за свій рахунок, як безпосередньо на підприємстві, так і шляхом навчання в навчальних закладах на договірних засадах.

Пенсіонери й інваліди, що працювали до відходу на пенсію на підприємстві, користаються нарівні з його працівниками наявними соціальними послугами і пільгами відповідно до статуту (Положенню) підприємства[1, 2, 3, 4, 12, 15].

Висновок до розділу

В теоретичному розділу дипломного проекта було описано про правове регулювання створення, реєстрації і діяльності підприємств.

В результаті було проаналізовано систему норм у сфері державної реєстрації господарської діяльності. В цьому пункті ми дізналися про те яким чином здійснюється державна реєстрація фізичної або юридичної особи (порядок надання необхідних документів та терміни державної реєстрації).

В пункті було проаналізовано загальні положення про підприємства. В цьому пункті ми дізналися про загальні положення Закону «Про підприємства в Україні»: регулювання питань з створення підприємств, порядку їх реєстрації, правового режиму майна підприємства, керування підприємством і самокерування трудового колективу, економічною і соціальною діяльністю підприємства, ліквідації та реорганізації підприємств.

В пункті про майнові права підприємств ми описали, що саме входить у склад майна підприємства (основні фонди і оборотні засоби, а також інші цінності вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства).

В пункті про керування підприємством ми відзначили наступне: система і структура управління підприємства .

І також були розглянуті питання про господарську, економічну і соціальну діяльність підприємства. Під господарською діяльністю слід розуміти різну діяльність, зв'язану з виробництвом та обміном матеріальних та нематеріальних благ. Економічна та соціальна діяльність підприємства є особливою формою діяльності - планування. Існують такі методи планування: балансовий (складання матеріальних, вартісних і інших балансів), економіко-математичного моделювання, оптимізації планових рішень і ін.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИКО - РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ

2.1 Загальна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртелемонт» (ТОВ «Укртелемонт»). Воно створене згідно з Наказом Виконавчого комітету Хаьківської міської ради від 15.04.2005р. № 497883. Місце знаходження Товариства: м.Харків, вул. Котлова, 115.

ТОВ «Укртелемонт» є юридичною особою приватного права, має відокремлене майно, самотійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та індефікаційним кодом, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Орган управління:

вищий орган товариства;

виконавчий орган товариства;

ревізійна комісія.

ТОВ «Укртелемонт» здійснює свою діяльність згідно чинного законодавства України, Статуту підприємства.

Товариство створенно з метою отримання прибутку та задоволення суспільних та особитих потреб, шляхом здійснення виробничоі, науково-дослідної, торгівельноі, іншої господарської діяльності [4].

Зовнішнє середовище підприємства складається із зовнішніх факторів і сил, які впливають на її здібність підтримувати і розвивати успішні торгові операції з клієнтами своїх цільових ринків. Воно включає в себе мікро- і макросередовище. До мікросередовища підприємства відносяться сили, які можуть впливати на її здібність обслуговувати клієнтів: само підприємство, споживачі, постачальники. До макросередовища відносяться більш широкі, соціальні сили, які впливають на мікросередовище: конкурентні, економічні, політичні, культурні[6,9].

послуга ринковий адаптація

Головні фактори мікро- і макросередовища підприємства відображені на рисунках 2.1 і 2.2 відповідно.

Рисунок 2.1. Головні фактори мікросередовища підприємства

Рисунок 2.2 . Головні фактори макросередовища підприємства

2.2 Місія, цілі та задачі підприємства

У сфері послуг є безліч різноманітних підприємств. Їх можна систематизувати по ряду ознак. Одна з них - це тип власності: чи являються вони організаціями приватного (склади, дистриб'юторські фірми, банки) або державного ( міліція, державні лікарні) сектора. Інша ознака - ринок, на якому працює фірма: споживчий ( страхування приватних володінь, роздрібна торгівля) або ринок підприємств (обслуговування комп'ютерних відділів). Послуги також класифікують за степенем контактності з людиною: послуги високої ( перукарні, медичні заклади) та низької контактності (автоматизовані мийки авто). Послуги можуть надавати люди (різноманітні консультації, освіта) або автоматизовані механізми ( торгівельні автомати, банкомати). Перші, у свою чергу, поділяються на послуги, надані висококваліфікованими спеціалістами (юридичні фірми, лікарні) та не потребуючі спеціальної освіти (вантажник, прибиральник). Більше різноманіття надаваних послуг означає, що для створення та збереження конкурентної переваги виробники послуг повинні відокремлювати та підкреслювати питання, властиві конкретному виду діяльності.

В умовах сучасного ринку, коли цінова конкуренція стає більш безжалісною, маркетологи сфери послуг часто говорять о тім, що дуже складно відрізнити їх, послугу від послуги, наданих конкурентами. Диференціація послуг пов'язана з певними питаннями[11, 16].

Стратегічний менеджмент передбачає розробку довгострокових цілей і політики, принципово нових напрямків діяльності підприємства. Він містить у собі такі основні елементи як корпоративна місія, конкурентне середовище, організація бізнесу, визначення продукції, що випускається, ринку збуту, ресурси, структурні зміни, програма розвитку, культура, і компетентність управління.

Стратегічний менеджмент оперує порівняно новими поняттями без визначення, котрих, важко визначити його сутність, місію, філософію й політику підприємства, його профіль та інше.

Однією з головних задач менеджменту є визначення цілей заради яких формується, функціонує і розвивається підприємство як цілісна система.

Цільова функція підприємства починається з установлення, головної цілі підприємства ( його місії ), що визначає причину його існування.

Місія підприємства означає сукупність кількісних показників фундаментальної цілі, що виділяє підприємство з ряду інших підприємств і описує поле його діяльності з погляду виробництва продукції (послуги) і його місце на ринку. Місія визначається колом задовольняючих потреб споживачами, продукцією, конкурентними перевагами [11, 16].

До основної місії підприємства, що розглядається варто віднести задоволення попиту споживачів у сфері продажу будівельних матеріалів в максимально можливому об'ємі, належної якості.

На підставі вищезазначеної місії варто виділити наступні основні цілі підприємства:

1) Отримання прибутку в розмірі необхідному для швидкого покриття капітальних витрат і матеріальної винагороди учасників проекту.

2) Забезпечення високого рівня рентабельності.

3) Висока окупність проекту.

4) Зниження фінансового й комерційного ризику та нестабільності шляхів створення резервів, страхування.

5) Створення оптимальних умов праці й розвитку колективу підприємства.

6) Забезпечення підтримки з боку авторитетних органів ( податкових, фінансових, державних та інших).

7)Захоплення необхідної частки ринку в даній сфері й досягнення вигідних умов у конкурентній боротьбі.

Стратегії:

1. Чітке визначення сегментів на діючих ринках і забезпечення конкурентноздатності продукції, що продається.

2. Організація процесу продажу продукції й надання послуг, розширення асортименту.

3. Підвищення доступності продукції, що продається і послуг, що надаються споживачам.

4. Створення системи управління підприємством, що оперативно реагує на зміну зовнішнього й внутрішнього середовища в умовах ринкової економіки

Задачі:

1. Вивчення ринкових ситуацій і можливих конкурентів.

2. Підвищення якості продуктів, що продаються і послуг, що надаються, зниження їхньої собівартості

3. Розвиток перспективних і ліквідація збиткових видів діяльності.

4. Добір штату працівників, що відповідають профілю підприємства, що володіють досвідом, необхідною майстерністю, здатних і бажаючих працювати на необхідному рівні й одержувати відповідну винагороду.

5. Зацікавленість працівників у кінцевих результатах діяльності підприємства (матеріальне мотивування, службовий ріст)

6. Постійне підвищення професійного рівня якості обслуговування клієнтів.

7. Розширення асортименту і якості товарів.

8. По можливості формування кола постійних клієнтів із метою забезпечення отримання прибутку в максимальному об'ємі.

9. Раціональне використання отриманих результатів діяльності (прибутку).

10. Постійне підвищення професіоналізму обслуговуючого персоналу - додаткові курси, семінари, обмін досвідом управлінського персоналу.

11. Здійснення ефективної маркетингової політики (своєчасна рекламна підтримка та інше).

12. Забезпечення економічності, безпеки усіх видів здійснюваної діяльності.

Програми:

- матеріально-технічне забезпечення;

- упровадження нововведень;

- удосконалення форм і методів управління й господарювання;

- створення сучасної виробничої й інформаційної структури.

Важливе місце в стратегії підприємства поділяється такими поняттями як “філософія” і “політика” підприємства. Ці поняття є близькими по змісту й місцю в місії підприємства. Вони повинні відповідати новій підприємницькій філософії, тобто системі поглядів, на сучасне виробництво, в основу яких покладені соціально-етичні й моральні норми, ділового спілкування, а також правила сумлінної комерційної діяльності, інтереси споживача й товариства в цілому. Філософія підприємства містить у собі основні принципи діяльності:

- належність менеджерів до учасників підприємницької діяльності, особливо їхня готовність відповідати за працівників підприємства й вкладників капіталу;

- визначення сутності підприємства;

- визначення вищої цілі підприємства й усвідомлення її всім персоналом ( чого ми хочемо?);

- відпрацювання визначених норм поведінки, що сприяють підвищенню якості роботи.

При виборі політики підприємства необхідно підходити до організації своєї діяльності з погляду споживача. Підприємство повинне прагнути вивчати й задовольняти певний набір запитів певної групи споживачів. Необхідно також у своїй діяльності орієнтуватися на те, щоб виготовляти тільки те, що буде, безумовно, продане і не намагатися продати те, що підприємство змогло зробити.

Політика підприємства - це перелік чітко визначених загальних принципів, які повинні стосуватися кожного працюючого на підприємстві і з котрих не повинно бути ніяких винятків. Ці принципи охоплюють проблеми взаємовідносин майбутнього підприємства із зовнішнім середовищем[11, 16].

У практиці ринкових відносин частіше усього використовуються наступні стандартні види політики:

- товарна;

- асортиментна;

- ринкова;

- збутова;

- виробнича;

- маркетингова;

- наукова.

2.3 Основні споживачі продукції підприємства та аналіз конкурентів

При дослідженні впливу зовнішнього середовища на організацію важливо розуміти, що характеристики середовища відмінні, але в той же час пов'язані з її факторами. Характеристики взаємозв'язаності, складності, рухливості та невизначеності описують фактори як прямого, так і непрямого впливу. Ця залежність стане розумілішою при дослідженні основних факторів в середовищі прямого впливу: постачальників, законів, конкурентів споживачів.

Багато економістів сприймають точку зору відомого спеціаліста по управлінню Пітера Ф. Друкера, відповідно до якої єдина ціль бізнесу - створювати споживача. Під цим розуміється слідуюче: саме виживання та виправдовування існування організації залежіть від її можливості знаходити споживача результатів її діяльності та задовольняти його запити.

Значіння споживача для бізнесу безперечне. Споживачи, вирішуючи, які товари та послуги для них бажані та по якій ціні, визначають для організації практично все, що відноситься до результатів її діяльності. Тим самим необхідність задоволення потреб покупців впливає на взаємодію організації з постачальниками матеріалів[5, 17].

ТОВ “Укртелемонт” має основного споживача послуг - це «UMC», «Киевстар», «Life» та інші мобільні й віртуальні оператори.

Мережа ЗАТ "Український Мобільний Зв'язок" (UMC) охоплює більш 91% території України, на якій проживає 95% населення. Компанія обслуговує більш 16 млн. абонентів. UMC володіє ліцензіями на надання мобільного (стандарт GSM-900/1800, CDMA-450), стаціонарного і міжнародного/ міжміського зв'язку, а також надає послуги міжнародного роумінгу на п'ятьох континентах. Виручка за 2005 рік склала 1,2 млрд. доларів.

2006 рік оголошений у компанії "Роком Радіомережі". Основні капіталовкладення UMC спрямовані на збільшення обсягів, розширення покриття й оптимізація мережі, розробку інноваційних послуг і поліпшення якості обслуговування абонентів.

ТОВ "Астелит" - це підприємство, що із січня 2005 року надає телекомунікаційні послуги в стандарті GSM під торговою маркою lіfe:). Цінності lіfe:) - інноваційність, приступність, прозорість, надійність і орієнтація на індивідуальні потреби абонентів. lіfe:) - це український оператор, що працює для того, щоб відповідати вимогам і чеканням українських користувачів мобільного зв'язку.

Мережа lіfe:) продовжує розширюватися безпрецедентними темпами і сьогодні працює у всіх містах з населенням понад 40 000 і в більш ніж 22 000 населених пунктів України, а також на всіх основних автомагістралях країни. lіfe:) забезпечує можливість роумінгу в 196 країнах завдяки 508 роумінгам-партнерам.

Оператор першим на ринку впровадив технологію EDGE, що забезпечує обмін даними в 5 разів швидше GPRS. Сьогодні мережа lіfe:) пропонує своїм абонентам саме широке покриття EDGE на ринку - у 42 містах, включаючи всі обласні центри України.

"Київстар", обрана компанією більш 8 років тому , стала символом першості, символом яскравості і символом найвищих устремлінь компанії. Розвиток ринку завжди ставило нові задачі, що "Київстар" успішно вирішував і йшов до нових вершин. "Київстар" розвивався разом з нашою країною, даруючи людям радість спілкування, створюючи нові стандарти бізнесу, партнерства і відносин. Лише за минулий рік доход компанії склав 1,2 млрд. доларів США! Обновлена Місія "Київстар" - ми поліпшуємо повсякденне життя людей, надаючи можливість вільно спілкуватися завдяки широкому вибору телекомунікаційних послуг найвищої якості.

Боротьба за користувача мобільного зв'язку стає настільки лютої, що навряд чи в країні знайдеться місце для чотирьох та більше операторів - максимум їх може бути тільки три, та й то за умови величезних інвестицій з їх боку. Лідери ринку теж не скупляться і на розвиток мережі, і на "підкуп" потенційних абонентів за допомогою низьких тарифів на свої послуги.

Ситуацію в геометричній прогресії ускладнює ще і питання можливої приватизації "Укртелекома". Майбутній власник комунікаційного гіганта з його могутніми і розгалуженими лініями передачі даних зможе помітно вплинути на розклад сил на мобільному ринку. Не виключено, що новий власник "Укртелекома" вирішить сам стать третім.

У цій ситуації вже найближчим часом виграють рядові користувачі, що можуть бути упевнені, що чергова лавина знижень тарифів, упровадження нових послуг, "безкоштовних" телефонів і інших мобільних принад - уже не за горами.

Конкуренти - це підприємства, які мають фундаментальну нішу, яка повністю або частково співпадає[7, 14].

ТОВ «Укртелемонт» має 77 підприємств-конкурентів, котрі знаходяться на території України. Для дослідження ми вибрали такі підприємства, як: ТОВ «ФайтСтройСвязь», ТОВ «СМС СВ», ТОВ «СтройСервісЕлектро» та інші. Наш вибір обумовлений тим, що:

підприємства мають схожі позиції на ринку товарів та послуг;

схожий економічний стан;

тип підприємств;

- підприємства знаходяться поруч один із другим і потенційні спожива-чі мають змогу вибирати.

Оцінку конкурентоспроможності проведемо за такими показниками:

наявність ліцензії на будівельні та проектні роботи;

наявність системи якості ISO 9001;

матеріально-технічна база підприємства;

- кваліфікація та досвід роботи адміністративного апарату й інженерно-технічних робітників;

кількість основних робочих, їх досвід роботи та кваліфікація;

наявність дозволів на виконання особонебезпечних робіт;

масштаб виробництва (кількість заказів та їх територіальність);

рентабельность будівництва «під ключ»;

маржинальний прибуток.

Ці показники визначають успіх кожного підприємства на ринку. Кожен показник отримає оцінку від 0 до 5 балів. 0 означає найбільш слабкі позиції по даному показнику, 5 - домінуючі позиції на ринку.

Оцінки конкурентоспроможності підприємства відносно існуючих конкурентів зведемо в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1

Лист оцінки конкурентоспроможності ТОВ «Укртелемонт»

Фактори конкурентоспроможності	ТОВ «Укртелемонт»	Конкуренти
		ТОВ «СМС СВ»	ТОВ «ФайтСтройСвязь»
Наявність ліцензії на будівельні та проектні роботи	4	3	3
Наявність системи якості ISO 9001	5	4	5
Матеріально-технічна база підприємства	5	3	4
Кваліфікація та досвід роботи адміністративного апарату й інженерно-технічних робітників	5	4	4
Кількість основних робочих, їх досвід роботи та кваліфікація	5	5	4
Наявність дозволів на виконання особонебезпечних робіт	5	5	5
Масштаб виробництва (кількість заказів та їх територіальність)	5	4	3
Рентабельность будівництва «під ключ»	4	3	5
Маржинальний прибуток	5	4	4
Всього балів	43	35	37

Рисунок 2.3. Діаграма сегментування ринку

Аналізуючи таблицю, ми можемо спостерігати, що найбільшу кількість балів набрало ТОВ «Укртелемонт».

ТОВ «СМС СВ» має слабкі сторони в порівнянні з досліджуваним підприємством:

не має усіх потрібних ліцензій на будівельні та проектні роботи;

погана матеріально-технічна база підприємства;

- підприємство надає дуже низьку рентабельность будівництва «під ключ».

Потенційним конкурентом для досліджуваного підприємства є ТОВ «ФайтСтройСвязь». Ці два підприємства майже не відрізняються один від одного. Вони мають приблизно однакову наявність дозволів на виконання особонебезпечних робіт, Наявність системи якості ISO 9001.

Контингент споживачів в основному - це «UMC», «Киевстар», «Life» та інші мобільні та вертуальні оператори. Режим роботи операторів однаковий. Але ТОВ «Укртелемонт» має деякі переваги:

матеріально-технічна база підприємства;

масштаб виробництва (кількість заказів та їх територіальність);

маржинальний прибуток.

Ці показники мають надзвичайно велике значення, коли споживачі користуються додатковими послугами цих підприємств.

2.4 Характеристика спеціалізації послуг

Послуга - це діяльність, вигоди або задоволення, які продаються окремо, чи пропонуються з продажем продукції.

В любій діяльності покупець у той чи іншій мірі стає учасником цього процесу. При організації діяльності необхідно враховувати потреби та здібності клієнтів. Якщо цього не зробити, у відвідувачів виникає враження поганої якості обслуговування. Покупець, котрий не зможе знайти потрібний товар, може, дійсно, бути сам тому виною, але він може перетворитися на незадоволеного клієнта і не забариться розповісти про своє незадоволення іншім. Відомо, що незадоволений покупець може повідомити про це десятку інших людей.

Оскільки витрати на залучення одного нового відвідувача можуть більше ніж у п`ять разів, перевищувати витрати на удержання старого, важливість задоволення клієнта стає очевидною. Основні розбіжності, які вносить присутність покупця: