- розробку проектів перспективних і річних планів по стандартизації й вистава їх на узгодження й затвердження у встановленому порядку;

- визначення тематики науково-дослідних робіт, необхідних для розробки стандартів, технічних умов і змін до них;

- участь у проведенні робіт з міжнародної й міждержавної стандартизації відповідно до тематичних планів;

- проведення науково-технічної експертизи й нормоконтролю редакцій проектів стандартів, змін до стандартів, технічних умов, розроблювальних підрозділами інституту;

- розробку нормативно-технічної документації до проектів стандартів і змін до них відповідно до ДСС;

- організацію й участь у єднальних нарадах по розгляду проектів стандартів і змін до них;

- підготовку висновків, відкликань по проектах стандартів, технічних умов і змін до них, розроблювальних іншими підприємствами й організаціями;

- забезпечення підприємств інформаційними матеріалами по стандартизації, закордонними аналогами, технічними умовами,

- відновлення й поповнення фонду стандартів;

- контроль впровадження й дотримання стандартів і технічних умов в інституті;

- методичну допомогу й контроль дотримання порядку постановки продукції на виробництва в підрозділах інституту,

- бере участь у роботах з контролю якості сировинних ресурсів, проміжних продуктів і. готової продукції з кольорових металів і сплавів;

- представляє результати досліджень на розгляд НТР, забезпечує оперативне рішення питань, зв'язаних зі своєю спеціалізацією;

- виконує розробку перспективних і календарних планів, своєчасно поставляє інформацію й звітність по роботі;

- забезпечує необхідну трудову дисципліну й виконання правил внутрішнього розпорядку й режиму роботи;

- забезпечує організацію роботи відповідно до сучасних вимог наукової організації проведення, праці й керування, правилами охорони праці й техніки безпеки.

стандартизація інститут менеджмент процесний

3. Розробка пропозицій щодо впровадження процесного управління відділу стандартизації, метрології й сертифікації ДонНДПІК

3.1 Перспективи застосування процесного підходу

Якщо подивитися на компанію з погляду традиційного підходу, що описує її як ієрархічну, функціональну структуру, то можна побачити самий справжній лабіринт, оцінити який з погляду ефективності функціонування не представляється можливим. Отже, необхідна своєрідна нитка, яка дозволила б зв'язати в єдину картину все ланки виробничого ланцюжка по створенню кінцевого продукту. Такою ниткою служить процесний підхід по опису діяльності компанії.

Процесний підхід в управлінні підприємством дозволяє ефективно управляти бізнесцпроцесами й виконувати їхню оптимізацію з метою мінімізації людських, матеріальних і фінансових витрат у процесі роботи підприємства, підвищення конкурентоспроможності продукції зокрема зниження собівартості, підвищення якості, виконання замовлень у запланований термін, підвищення потенціалу фірми і т.д. [14].

- Застосування процесного підходу в діяльності підприємства дозволяє:

- Скласти перелік основних бізнес процесів і на підставі отриманих даних зробити висновки про раціональність використання ресурсів, чисельності й завантаженню персоналу і т.д.;

- Визначити відсутні процеси, що й дублюються бізнес, і внести відповідні корективи;

- Визначити перелік функцій кожного підрозділам підприємства;

- Усю діяльність підприємства розглядати як мережу процесів, при цьому методика керування процесом буде відповідати вимогам стандарту ISO 9001:2008 [15];

- Наділити власника процесу всіма ресурсами необхідними для забезпечення результативності й ефективності процесу й зайняти йому чітке положення в організаційній структурі підприємства;

- 100% визначити й регламентувати взаємодії між структурними підрозділами в рамках мережі процесів;

- Повністю документувати діяльність. Документація на 90-100% відповідає реальній діяльності й може бути практично використана;

- Не змінювати організаційну структуру підприємства при комплекснім впровадженні до появи об'єктивних даних, необхідних для обґрунтування змін;

- Призначити керівників підрозділів власниками процесів;

- Забезпечити менеджмент якості процесів;

- Провести сертифікацію на відповідність ISO 9001:2008 [16, 17].

3.2 Система бізнес-процесів відділу стандартизації, метрології й сертифікації ДонНДІПКМ

У відповідності з процесним підходом до управління всю діяльність будь-якої організації можна розглядати як сукупність бізнес-процесів, спрямованих на отримання певного результату. У зв'язку з цим запропонована схема бізнес-процесів організації (рис. 3.1).

Для виявлення існуючих процесів у відділі стандартизації, метрології й сертифікації по-перше рекомендується скласти схеми або карти процесів.

Найпростіша модель складання такої схеми припускає наступні дії:

- визначити призначення процесу;

- виявити етапи, з яких полягає процес;

- визначити входи й виходи на кожному етапі процесу;

- виміряти вартість і продуктивність кожного етапу;

- проаналізувати й визначити, де процес слід змінити;

- виявити порівнянний процес серед найкращих процесів у даному класі;

- модифікувати (якщо необхідно) існуючий процес;

- стабілізувати (контролювати) процеси;

- написати процедури (регламентувати), що визначають проведення робіт [18].

Усі бізнес-процеси організації можна розділити на основні та допоміжні

Основні - бізнес-процеси, у рамках яких створюється додаткова вартість (кінцева чи проміжна) для послуги, яка надається організацією.

Допоміжні - бізнес-процеси, що підтримують основну діяльність організації, спрямовані на інтеграцію організації як єдиного організму [18].

Рисунок 3.1 - Система бізнес-процесів відділу стандартизації, метрології й сертифікації ДонНДПІКМ

Більш детально основні бізнес-процеси відділу стандартизації, метрології і сертифікації наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Основні бізнес-процеси відділу

Процеси	Підпроцеси
1 Матеріально-технічне забезпечення діяльності відділу	1.1 Планування та придбання необхідних ресурсів (обладнання, вимірювальні засоби, канцелярія) 1.2 Купівля засобів виробництва послуг 1.1.1 Купівля допоміжних засобів (канцелярія) 1.3 Організація зберігання 1.3.1 Контроль за станом вимірювального обладнання 1.3.2 Забезпечення збереження обладнання
2 Виробничі процеси	2.1 Надання методичної допомоги підприємствам галузі по створенню метрологічних служб і організації їх діяльності 2.2 Розробка програм і координаційних планів по метрологічному забезпеченню розробки, випробувань і виробництва кольорових металів 2.3 Підготовка пропозицій про скасування нормативної документації. 2.4 Проведення метрологічної атестації й планомірне вдосконалення засобів вимірювальної техніки й методик виконання вимірів. 2.5 Планування й координацію робіт з метрологічного забезпечення виробництва. 2.6 Атестація вимірювальних лабораторій. 2.7 Виконання експериментальних досліджень при розробці стандартних зразків складу сплавів кольорових металів. 2.8 Виконання хімічного і спектрального аналізу металів і сплавів.
	2.9 Проведення науково-технічної експертизи й нормоконтролю редакцій проектів стандартів, змін до стандартів, технічних умов, розроблювальних підрозділами інституту. 2.10 Розробка нормативно-технічної документації до проектів стандартів і змін до них відповідно до ДСС. 2.11Організацію й участь у єднальних нарадах по розгляду проектів стандартів і змін до них.
3 Формування необхідних трудових ресурсів (експертів)	3.1 Необхідні кваліфікаційні вимоги 3.2 Виявлення потреби у навчанні та проведення навчання 3.3 Відстеження і управління підвищенням кваліфікації
4 Маркетингова діяльність	4.1 Визначення (виявлення) потреб і очікувань замовників 4.2 Вимірювання задоволеності споживачів 4.2.1 Послугами 4.3 Відстеження змін на ринку кольорових металів або змін в очікуваннях споживачів 4.3.1 Недоліки в існуючих послугах 4.3.2 Виявлення перспективних інновацій (відповідають потребам / очікуванням замовників) 4.3.3 Визначення реакції споживачів на дії конкурентів

Допоміжні бізнес-процеси відділу стандартизації, метрології й сертифікації ДонНДПІКМ наведено у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Допоміжні бізнес-процеси відділу

Процеси	Підпроцеси
1	2
1 Підтримання інфраструктури	1.1 Управління фінансовими ресурсами 1.1.1 Розробка бюджетів
Відділу (загальне управління, відділом, юридичне забезпечення)	1.1.2 Планування розміщенням ресурсів 1.1.3 Планування ризикового капіталу 1.2 Проведення внутрішнього аудиту
2 Інженерно-технічне забезпечення	2.1 Утримання приміщень офісів і лабораторій
3 Інформаційне забезпечення	3.1 Планування управління інформаційними ресурсами 3.1.1 Формулювання вимог на основі стратегії підприємства і відділу 3.1.2 Визначення архітектури 3.1.3 Планування та прогнозування інформаційних технологій та методологій 3.2 Розробка та розгортання допоміжних систем підприємства 3.2.1 Проведення аналізу специфічних потреб 3.2.2 Вибір інформаційних технологій 3.2.4 Тестування, оцінка та впровадження 3.3 Впровадження систем контролю та безпеки 3.4 Управління зберіганням і одержанням інформації 3.4.1 Створення інформаційних сховищ (баз даних) 3.4.2 Створення сховищ знань 3.4.3 Отримання і збір інформації 3.4.4 Зберігання інформації 3.4.5 Модифікація та оновлення інформації 3.4.6 Забезпечення можливості отримання інформації 3.5 Управління інформаційними ресурсами та операціями 3.6 Управління інформаційними послугами 3.7 Оцінка та контроль якості інформації
4 Документообіг
5 Управління персоналом	5.1 Аналіз і планування рівня виробництва 5.2 Розвиток та підготовка працівників 5.3 Управління діяльністю, заохочення і покарання 5.4 Управління внутрішнім кліматом в організації 5.5 Управління відносинами "працівники - керівництво" 5.6 Розробка інформаційних систем управління персоналом
6 Додаткові послуги

3.3 Опис процесу "Атестація вимірювальних лабораторій"

"Атестація вимірювальних лабораторій" підприємств кольорової металургії є основним бізнес-процесом відділу стандартизації, метрології й сертифікації ДонНДПІКМ. Атестація вимірювальних лабораторій проводиться з метою визначення і офіційного підтвердження готовності заявників до проведення метрологічних робіт з визначення хімічного складу та властивостей продукції спеціалізованих металургійних переробних підприємств. Проведення атестації вимірювальних лабораторій спрямована на підвищення рівня проведення метрологічних робіт з метою захисту громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань

Результати вимірювань, які отримані атестованою лабораторією, підлягають офіційному визнанню в заявленій галузі атестації [19,27].

Володар процесу "Атестація вимірювальних лабораторій" - Керівник відділу

Блок-схема процесу показана на рис. 3.2.



Рисунок 3.2 - Блок-схема процесу "Проведення атестації лабораторій"

Для того, щоб хід процесу був організований оптимальним образом, необхідно:

1. Чітко визначити специфікацію на виходи процесу. Пріоритет у встановленні вимог до виходів процесу має споживач результатів процесу. "Клієнт завжди правий". При цьому споживач може бути як зовнішнім, так і внутрішнім, тобто вихід одного процесу може бути входом іншого в межах однієї організації.

Величезне значення має погодженість дій і відсутність проблем на стиках процесів. Як правило, при узгодженні внутрішньої взаємодії, керівники повинні визначити між собою, хто?, що?, кому? і коли передає? Одним із зручних засобів документального регламентування такої взаємодії є "Стандартна робоча процедура процесу".

При цьому рекомендується дотримувати ще три правила:

Правило 1. За те, що всі вимоги споживача (у тому числі внутрішнього) виявлені й виконані несе відповідальність Володар процесу й тільки він один. Правило 2. За результат процесу (вихід) і його своєчасну доставку споживачеві (у тому числі внутрішньому) несе відповідальність Володар процесу й тільки він один.

Правило 3. За ефективність процесу несе відповідальність Володар процесу й тільки він один.

За виконання кожного підпроцесу, також повинен бути призначений відповідальний зі співробітників підрозділу.

Враховуючи вищесказане, в дипломній роботі розроблена Стандартна робоча процедура "Проведення атестації вимірювальних лабораторій".

4. Оцінка ефективності господарської діяльності підприємства

4.1 Оцінка основних фінансових і техніко-економічних показників

Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.

Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення.

Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників.

За результатами аналізу розроблюють заходи поліпшення фінансового стану підприємства.

Прибуток - один з основних фінансових показників плану й оцінки господарської діяльності організацій. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів щодо їх науково-технічного й соціально-економічного розвитку, збільшення фонду оплати праці їхніх працівників. Прибуток є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб організації, але й здобуває все більше значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів.

Прагнення будь-якими шляхами дістати високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці приводить до росту обсягу грошової маси в обігу, не забезпеченої товарними ресурсами. Звідси - подальший ріст цін, інфляція, а отже, емісії грошей.

Таким чином, абсолютне збільшення прибутку організації не завжди об'єктивно відображає підвищення ефективності виробництва в результаті трудових досягнень колективу.

Для реальної оцінки рівня прибутковості організації користуються методами комплексного аналізу прибутку по техніко-економічних факторах. Крім методів факторного аналізу прибутку в числі економічних показників ефективності підприємницької діяльності використаються показники рентабельності.

У таблиця 4.1 надані дані з аналізу реалізації продукції та наданих послуг (у грошових одиницях) підприємства ДонНДПІКМ.

Таблиця 4.1 - Аналіз реалізації продукції та наданих послуг (у грошових одиницях)

№	Показники	2008	2009	2010	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхилення, %
					2009/2008	2010/2009	2009/2008	2010/2009
1	Реалізована продукція та надані послуги, тис. грн	871,48	875,52	894,83	4,04	19,31	100,46	102,21

З таблиці 4.1 бачимо, що реалізація продукції та наданих послуг у 2009 році зросла на 4,04 тис. грн. (4,04%) у порівнянні з 2008 роком, а у 2010 році зросла на 19,31 тис. грн. (2,21%) у порівнянні з 2009 роком. Незначне збільшення у 2009 році можна пояснити тогорічною кризою.

На рисунку 4.1 представлена гістограма аналізу реалізації продукції та наданих послуг у грошових одиницях за 2008-2010 роки.

Рисунок 4.1 - Гістограма аналізу реалізації продукції та наданих послуг у грошових одиницях за 2008-2010 роки.

У таблиці 4.2 надані основні техніко-економічні показники підприємства за 2008-2010 р.

Таблиця 4.2 - Основні техніко-економічні показники підприємства за 2008-2010 р.

№	Показники	2008	2009	2010	Абсолютне відхилення, тис. грн (грошов. од)	Відносне відхилення, % (темпи росту)
					2009/2008	2010/2009	2009/2008	2010/2009
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Виторг від реалізації продукції, тис. грн	906,56	910,52	948,54	3,96	38,02	100,4	104,2
2	ПДВ виторгу від реалізації, тис. грн	45,33	45,52	47,43	0,19	1,91	100,4	104,2
3	Собівартість продукції, тис грн	801,32	802,62	848,23	1,3	45,61	100,2	105,7
4	У відсотках до виторгу, %	89	89	89	-	-	-	-
5	Рівень рентабельності (прибуток/собівартість), %	6	6	6	-	-	-	-
6	Балансовий прибуток	52,23	53,25	54,28	1,02	1,03	102,0	101,9
7	Податок на прибуток	6,15	6,85	7,41	0,7	0,56	111,4	108,2
8	Чистий прибуток	46,08	46,4	46,87	0,32	0,47	100,7	101,0

На рисунку 4.2 представлена гістограма даних виторгу від реалізації за 2008-2010 роки.

Рисунок 4.2 - Гістограма даних виторгу від реалізації за 2008-2010 роки

Аналізуючи дані з виторгу від реалізації за 2008-2010, бачимо, що у 2009 році виторг від реалізації зріс на 0,4%, але у 2010 році зріс на 4,2%.

На рисунку 4.3 наведена гістограма даних собівартості продукції за 2008-2010 роки.

Рисунок 4.3 - Гістограма даних собівартості продукції за 2008-2010 роки

Аналізуючи дані з собівартості за 2008-2010, можна побачити, що собівартість у 2009 році у порівнянні із 2008 роком зросла на 0,2%, а у 2010 році у порівнянні із 2009 роком зросла на 5,7%.

На рисунку 4.4 наведена гістограма даних чистого прибутку за 2008-2010 роки.



Рисунок 4.4 - Гістограма даних чистого прибутку за 2008-2010 роки

Аналізуючи дані рисунку 4.4 бачимо, що чистий прибуток у 2009 році зріс на 0,7%, але у 2010 році чистий прибуток почав зростати на 5%.

4.2 Оцінка витрат на виробництво продукції

Функціонування підприємства в умовах ринкової економіки актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції. Витратами на виробництво продукції, робіт (послуг ) є індикатором діяльності підприємства: збільшення витрат може означати як зміни ситуації на ринку, так і недоліки у процесі виробництва.

Витрати на виробництво й реалізацію продукції, що визначають її собівартість, складаються з вартості використовуваних у виробництві продукції природних ресурсів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів й інших витрат по експлуатації, а також поза виробничих витрат. Склад і структура витрат на виробництво залежать від характеру й умов виробництва при тій або іншій формі власності, від відношення матеріальних і трудових витрат й інших факторів. До складу матеріальних витрат включаються покупні сировина й матеріали, що входять до складу виробленої продукції. Конкретно - це основні й допоміжні матеріали; комплектуючі вироби й напівфабрикати; паливо всіх видів; тара; запасні частини для ремонту; малоцінні й швидкозношувані предмети; покупна енергія всіх видів; витрати, пов'язані з використанням природної сировини (включаючи плату за природні ресурси); витрати на роботи й послуги виробничого характеру, що виконувались сторонніми організаціями. Склад другої групи "Витрати на оплату праці" досить різноманітний. Сюди входять виплати заробітної плати по існуючих формах і системам оплати праці; виплати по встановлених системах преміювання, у тому числі винагороди за підсумками роботи за рік; виплати характеру, що компенсує (доплати за роботу в нічний час, понаднормову роботу й ін.); вартість безкоштовного харчування, комунальних послуг, житла, одягу; оплата чергових і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку; одноразові винагороди за вислугу років; оплата навчальних відпусток робітникам та службовцям, що навчаються у вечірніх й заочних навчальних закладах, у заочній аспірантурі; оплата праці студентів ВНЗ і спеціальних навчальних закладів, що вчаться, що перебувають на виробничій практиці на підприємствах, а також працюючих у студентських загонах; оплата праці штатних працівників, працюючих на договірних умовах; інші виплати, що включають у фонд оплати праці відповідно до діючого законодавства.

Слідує мати на увазі, що не всі виплати працівникам організацій включаються в собівартість продукції. Не включаються у витрати на виробництво такі витрати на оплату праці, як премії, виплачувані за рахунок спеціальних коштів і цільових надходжень; матеріальна допомога, безпроцентна позичка на поліпшення житлових умов; оплата додаткових відпусток жінкам, що виховують дітей; надбавки до пенсій, одноразові виплати при виході на пенсію, дивіденди (відсотки), що виплачують по акціях трудового колективу; компенсації у зв'язку з подорожчанням харчування в їдальнях, буфетах; оплата проїзду до місця роботи; оплата путівок на лікування, екскурсії й подорожі, заняття в спортивних секціях, відвідування культурно-видовищних заходів, підписки й придбання товарів для особистих потреб працівників й інші витрати, вироблені за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні організації.

До третьої групи витрат на виробництво й реалізацію продукції включені відрахування на соціальні потреби. Це обов'язкові платежі у фонд державного соціального страхування, у Пенсійний фонд, у державний фонд зайнятості й у фонд обов'язкового медичного страхування. Ці чотири види відрахувань провадяться у відповідні позабюджетні фонди.

Четвертим елементом витрат на виробництво й реалізацію продукції є амортизація основних фондів. У цій частині витрат відображаються амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів, сума яких визначається на підставі їхньої балансової вартості й діючих норм амортизації. При цьому враховується прискорена амортизація активної частини основних виробничих фондів, що виражається у встановлених законодавством високих нормах амортизації на відповідні види основних фондів. Однак якщо амортизаційні відрахування, нараховані прискореним методом, використаються не по цільовому призначенню, вони не включаються в собівартість продукції.

П'яту, але аж ніяк не останню по важливості й розмаїтості, групу витрат на виробництво й реалізацію продукції представляють інші витрати. Насамперед, у цю групу включаються деякі види податків, зборів і платежів

Отже, витрати на виробництво й реалізацію продукції, є найважливішим багатофакторним компонентом, що визначає величину прибутку організації.

Фактичний кошторис витрат наведений у таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Витрати на виробництво продукції

Елементи витрат	Сума, тис. грн.	Структура, %
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
1. Матеріальні витрати	280,37	273,31	303,56	35	34	36
2. Витрати на оплату праці	444,52	446,51	451,25	55	55	53
3. Відрахування на соціальні потреби	12,17	14,56	18,15	2	2	2
4. Амортизація	38,14	38,98	43,12	5	5	5
5. Інші операційні втрати	26,12	29,26	32,15	3	4	4
Разом	801,32	802,62	848,23	100	100	100

Побудуємо гістограму витрат на виробництво за 2008-2010 роки. Гістограми наведені на рисунку 4.5.

Рисунок 4.5 - Гістограми витрат на виробництво за 2008-2010 роки

Аналізуючи дані з витрат на виробництво, бачимо, що витрати на виробництво продукції у 2009 році зросли незначно, але у 2010 році зросли значно більш. Для того, щоб зробити висновок, внаслідок чого відбулося зростання у 2009 році та у 2010 році, необхідно проаналізувати кожну категорію витрат на виробництво. Для наглядної інформації побудуємо кругові діаграми.

Рисунок 4.6 - Діаграма частки елементів витрат за 2008 рік



Рисунок 4.7 - Діаграма частки елементів витрат за 2009 рік

Рисунок 4.8 - Діаграма частки елементів витрат за 2010 рік

Аналізуючи представлені дані, можна зробити висновок, що підвищення витрат на виробництво пов'язано з підвищенням елементів витрат: матеріальні витрати та витрати на оплату роботи.

4.3 Оцінка витрат на якість продукції

Оцінка витрат на якість продукції, їх періодичне співставлення з результатами діяльності дуже важливі.

У загальній сукупності витрат на виробництво промислової продукції витрати на виміри складають у середньому 8--10%. Правильний облік витрат та їх оцінка дозволяє одержувати необхідну інформацію про резерви оптимізації цих витрат забезпечує створення необхідної економічної бази для планування і поточного фінансування цих витрат, дає можливість увести діючі матеріальні стимули до зниження витрат, визначити й економічно обґрунтувати найбільш ефективні заходи, економічно обґрунтувати найбільш ефективні заходи, спрямовані на удосконалювання використовуваної системи управління витратами на якість.

Облік і регулювання витрат на контроль якості продукції, їх періодичне співставлення з результатами діяльності контрольних служб дуже важливі. Це пояснюється, насамперед, необхідністю істотного підвищення ефективності технічного контролю за рахунок оптимізації дуже значної величини витрат на вимір і оцінку якості виробів. У загальній сукупності витрат на виробництво промислової продукції витрати на виміри складають у середньому 8--10%. У залежності від виду, складності і призначення продукції питома вага витрат на виміри і контроль якості виробів може змінюватися в досить широкому діапазоні.

Так, наприклад, частка витрат на виміри в процесі виробництва виробів легкої промисловості складає приблизно 1-- 5% її собівартості. В авіаційній промисловості витрати на контроль якості та випробування серійного виробу складають близько 30%, а в електронній промисловості і приладобудуванні витрати на контрольні операції досягають 25--50% собівартості виробів. По окремих видах особливо складної і відповідальної продукції витрати на технічний контроль можуть багаторазово перевищувати загальну собівартість її виробництва.

У діючій системі обліку витрат на виробництво значна частина витрат підприємства по проведенню технічного контролю присутній у розосередженому і знеособленому виді практично але всіх калькуляційних статтях витрат, що не дозволяє здійснювати точний практичний аналіз розподілу і динаміки витрат на контроль якості по конкретних підприємствах.

Для проведення такого аналізу необхідний цільовий облік витрат на контроль якості виробів з відображенням на спеціальному рахунку як загального їхнього розміру, так і основних складових отриманої суми. Наявність необхідної первинної документації (контрольні карти, убрання, прейскуранти, відомості дефектів і т.п.) варто розглядати як одну з істотних передумов правильної організації цільового обліку, витрат на технічний контроль. У той же час відсутня науково обґрунтована класифікація різних видів витрат, зв'язаних з підготовкою і проведенням контролю, що є досить серйозною перешкодою для повсюдного впровадження на підприємствах строгої системи обліку витрат на оцінку і регулювання якості продукції.

Оскільки на підприємстві дані знаходяться в бухгалтерській підзвітності отримати їх не можливо. Тому аналіз звіту про витрати на якість продукції за 2008-2010 роки зробити не вдалося.

5. Охорона праці

5.1 Аналіз умов праці працівників сектора сертифікації промислової продукції

Сектор сертифікації промислової продукції розташований на третьому поверсі адміністративної будівлі Донецького регіонального центру стандартизації, метрології і сертифікації в приміщенні зі встановленою оргтехнікою. Загальна площа приміщення складає 60 м², загальний об'єм - 198 м³.

В приміщенні створено сім постійних робочих місць, а також додатково організовано два робочі місця з ПК - №1 і №2. Площа, що доводиться на 1 робоче місце складає 6,67 м²; об'їм на 1 робоче місце - 22 м3. Ескіз кімнати представлений на рис. 5.1

Кімната має природне і штучне освітлення. Віконні отвори мають одностороннє розміщення і орієнтовані на схід. Загальне штучне освітлення виконано стельовими світильниками з люмінесцентними лампами типу ЛБ.

Для колірного оформлення приміщення використані наступні види обробки:

- підлога - коричневий лінолеум;

- стеля і стіни - обклеєні шпалерами світло-сірого кольору.

Створення повітряного середовища, відповідного санітарно-гігієнічним нормам досягається за допомогою місцевого кондиціонування двома кондиціонерами БК-2000, що дозволяє здійснювати регулювання температури повітря, вологості і стану повітряного середовища.

Загальний контур заземлення будівлі виведений через розетки на кожне робоче місце з ПК.

Щодня проводиться загальне вологе прибирання приміщення, а також обладнання - 3 рази на день персоналом, що працює з ПК.



Рисунок 5.1 - Схема розташування обладнання відділу з сертифікації промислової продукції

Меблі, що використовуються для організації робочих місць з ПК - загального призначення, відповідають вимогам СНиП 3.3.2.007-98 [23]. Спеціального приміщення для регламентованих перерв, фізичного і психологічного розвантаження працюючих ПК немає.

5.2 Розрахунок штучного освітлення

Одним з основних питань охорони праці є організація раціонального освітлення виробничих приміщень робочих місць.

Для освітлення приміщення, в якому працюють фахівці, використовується змішане освітлення, тобто поєднання природного і штучного освітлення. Природне освітлення здійснюється через бічні вікна. Штучне освітлення використовується при недостатньому природному освітленні і здійснюється за допомогою двох систем: загального і місцевого освітлення.

Розрахунок системи освітлення проводиться методом коефіцієнта використовування світлового потоку, який виражається відношенням світлового потоку, падаючого на розрахункову поверхню, до сумарного потоку всіх ламп. Його величина залежить від характеристик світильника, розмірів приміщення, забарвлення стін і стелі, що характеризується коефіцієнтами віддзеркалення стін і стелі.

Світловий потік при загальному освітленні визначається по формулі:

Фзаг. = (5.1)

де E - необхідна освітленість робочого місця по нормі, лк

(Е=400 лк ); [20, стор. 81]

S - площа приміщення, м²;

до - коефіцієнт запасу, який враховує знос і забруднення світильників (до = 1,5) [20, стор. 103];

Z - коефіцієнт, що враховує нерівномірність освітлення (Z = 1,1) [20, стор. 99];

- коефіцієнт використовування світлового потоку, який вибирається з таблиць залежно від типу світильника, розмірів приміщення, коефіцієнта віддзеркалення стін і стелі приміщення.

Виберемо з таблиці [20, таб.3-1] коефіцієнт використовування світлового потоку за наступними даними:

коефіцієнт віддзеркалення для стелі приймемо п = 50;

коефіцієнт віддзеркалення стін з = 30;

i = (5.2)

де А і B - сторони приміщення, м;

h - розрахункова висота підвісу світильника, м.

Розрахункова висота визначається по формулі:

h=H-hc-hр (5.3)

де H - висота приміщення, м;

hс - відстань світильників від перекриття (hс=0,5 м [20, стор. 101]);

hр - висота робочої поверхні над підлогою (hр=0,8 м [20, стр.101]).

Таким чином, розрахункова висота рівна:

h=3,3-0,5-0,8=2 м.

Підставивши значення у формулу (5.2), отримаємо:

i = 6*10/ 2*(6+10)=1,875

Тоді, визначаємо значення коефіцієнта використовування світлового потоку = 0,53 [20, стор. 102] .

Загальний світловий потік буде рівний:

Фобщ. = 400*60*1,5*1,1/ 0,53= 83433,96 лм.

Найприйнятнішими для приміщення є люмінесцентні лампи ЛБ (білого світла), потужністю 30, 40, 65, 80 Вт в світильниках ШОД. Оскільки світильник має в поперечній площині криву світлорозподіл типу Д, для якого =1,3, розміщуємо світильники в два ряди.

 шт.

F1=4320 лм

Тоді потрібний потік ламп в кожному з лав буде рівний:

=83433,96/2= 41716,98 лм.

Якщо в світильники встановити по дві лампи 80 Вт, з потоком 4320 лм [20,стор.84], то потрібне число світильників в ряді буде 20204,08/9300=4,83"5.

L= h*1.3=2*1.3=3.6

Таким чином, розміщуємо світильники в два ряди, по чотири світильники в кожних, відстань між рядами приймаємо 3,6 м.

5.3 Розрахунок кондиціонування

Q=Q1+Q2+Q3+Q4

Q1- теплопостачання від сонячної радіації

Q2 - теплопостачання від людей які находяться в приміщенні

Q3 - теплопостачання від офісного устаткування

Q4 - теплопостачання від освітлення

Q1=F ост*Qост*Aост ккал/рік

F ост- поверхня застіклення

Qост - величина радіації через 1 м2 застіклення

Aост - коефіцієнт який залежить від характеристики застіклення

Aост =1,15

Qост=180 [21, стр. 84 ]

F ост=2*2*2,2=8,8 м²

Q1=1,15*180*8,8=1821 ккал/рік

Категорія робіт Іа теплопостачання від одної людини 120 ккал/рік

Q2=120*7=840 ккал/рік

Q3=

N - номінальна потужність ПК, кВт

Ю -КПД

N = 1000Вт

Ю =0,85

Q3=1*860*0,15/0,85=152 ккал/рік

Q4=

N =80Вт*18шт=1600Вт

Ю =0,9

Q4=1,6*0,1*860/0,9=153ккал/год

Q= Q1+Q2+Q3+Q4=1821+840+152+153=3106ккал/рік

Р=3106/860=3,6кВт

Обираємо два кондиціонери БК 2000.

5.4 Розрахунок шуму

Дія шуму на людину може викликати різні загально-біологічні роздратування, патологічні зміни, функціональні розлади та механічні пошкодження. Тривала дія інтенсивного шуму може привести до патологічного стану слухового органу, до його стомлення і виникнення професійних захворювань - туговухості, а при рівнях 120 - 140 дБ А здатний викликати механічне пошкодження органів слуху (розрив барабанної перетинки).

Для визначення рівня шуму необхідно розрахувати рівень звукового тиску L по формулі:

Де - сума рівнів звукової потужності для i-го джерела шуму;

Lpі - рівень звукової потужності i-го джерела, Дб,

mi - число джерел, що перебувають у зоні прямої видимості з розрахункової крапки, mi =2;

ni - загальне число джерел; n =2.

Ф - фактор спрямованості джерела, приймаємо Ф = 1;

В - постійна приміщення, В=10 м2 ;

ri - відставні від геометричного центру до розрахункової точки

r1=1.5

r2=3

?? =100.1*Lpi

Lp1=L1+10lgn

L1 - рівень звукового тиску ПК, дБ, L1=42дБ

Lp1=42+10*lg2=45дБ

Lp2= L2+? L

L2-рівень звукового тиску кондиціонеру, дБ L2=62дБ

? L - добавка залежна від різниці рівнів звуку двох джерел дБ

? L=2,75дБ

Lp2=62+2,75=64,75дБ

?1=100,1*45=31622,78дБ

?2=100,1*64,75=2371373,71дБ

L=10*lg(2371373,71*1*2/4*3,14*1,52+31622,78*1/4*3,14*32+4/10(2371373,71+31622,78))=60,5дБ

Згідно санітарним нормам по ГОСТ 12.1.003-88 Шум. Загальні вимоги безпеки [22] Lдоп=50дБ.

Зниження складає:

? L=Lоч-Lдоп=60,5-50=10,5дБ

Рівень звуку після застосування звукопоглинального облицювання розраховують по формулі:

? L=10*lg B1/B

Де В - постійна приміщення м²

В1 - постійне приміщення після акустичної обробки, м²

В1=(А1+?А) / (1-а)

Де А1 - еквівалентна площа звукопоглинання поверхнями не зайнятими звукопоглинальним облицюванням

?А- додаткове звукопоглинання вноситься звукопоглинальним облицюванням

А1=а(S-Sобл)

?А=Sобл*аобл

Де S - загальна сумарна площа захищаючих поверхонь приміщення, м²

Sобл- площа звукопоглинального облицювання

аобл- ревербераційний коєфіціент звукопоглинального облицювання

Еквівалентна площа звукопоглинання акустично не обробленого приміщення складе:

А1 = B*S/(B+S)=10*112.8/(10+112.8)=9.19 м²

S=(6*10+6*3,3+10*3,3)*2=112,8 м²

Для зниження шуму в приміщенні вибиремо мінераловатні ПП -80h=50мм, при частоті f=500Гц яких рівний 0,97.

?А=29*0,97=28,13

Визначимо постійну приміщення В1 після облицювання

В1=(А1+?А)/(1-а1)

а1=( А1+?А)/S=(9.19+28.13)/112.8=0.33

В1=(9,19+28,13)/(1-0,33)=49,12 м²

Визначимо величину зниження рівня звукового тиску ?L

?L=10*lg 49.12/10=9.87?10дБ

Таблиця 5.1 - Карта умов праці робітників відділу сертифікації промислової продукції

Найменування параметра	Значення параметра
	фактичне	допустиме
1	2	3
1. Вологість,%	65	70
2. Температура повітря, град С	20	22-28
3. Швидкість повітряного струму, м/с	0,2	0,1-0,2
4. Рівень шуму, дБ А	50,63	50
5. Освітленість, лк	400	400

5.5 Правила безпеки при роботі з персональним комп'ютером

Експлуатація ПК супроводжуєься дією на організм комплексу чинників трудового процесу і виробничого середовища. В результаті наступають зміни функціонального стану центральної системи організму, що характеризуються вираженою напругою. Що нагромаджуються в процесі роботи зміни приводять до ризику розвитку певних захворювань. З метою мінімізації впливу негативних чинників на організм людини при роботі з ПК слід дотримуватися правил охорони праці при роботі з ПК.

Приміщення, в яких знаходяться робочі місця з ПК, повинні мати освітлення, з одностороннім розміщенням светопроемов, площа скління яких не повинна перевищувати 25% від площі стіни светопроемами. Віконні отвори в приміщенні з ПК повинні мати регульовані жалюзі або завіси або інші сонцезахисні пристрої.

Робочі місця з ПК рекомендується розміщувати в окремих приміщеннях. У разі розміщення робочих місць з ПК в залах або приміщеннях з джерелами небезпечних шкідливих виробничих чинників, їх необхідно ізолювати в кабінети з природним світлом і організаційним повітрообміном.

Площа на одного працюючого за ПК повинна складати не менше 6,0м2, об'їм - не менше 20 м³.

Неприпустимо розташування ПК, при якому працюючий обернутий особою, або спиною до вікон кімнати або задньої частини ПК, в яку вмонтовуються вентилятори.

Робочі місця з ПК повинні розташовуватися від стіни з віконними отворами на відстані не менше 1,5 м, від інших стін на відстані - 1м, відстань між столами повинна складати не менше 1,5 м.

Екран відеомонітора ПК повинен знаходитися від очей користувача на відстані 500-700 мм. Користувачі ПК повинні мати гостроту зору на відстані 600мм [23].

Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу або спеціальній підставці на відстані 100-300 мм т краю, зверненого до користувача. Кут нахилу до панелі клавіатури повинен бути в межах від 5 до 15 град.

Висота робочої поверхні столу повинна регулюватися в межах 680-800 мм, за відсутності такої можливості висота робочої поверхні вибирається рівній 725 мм

Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, вширшки не менше 450 мм

Висота поверхні сидіння повинна регулюватися в межах 400-550 мм Ширина і глибина поверхні сидіння повинна бути не менше 400 мм Поверхня сидіння повинна бути плоскою, передній край - закруглюючим. Слід передбачити можливість зміни кута нахилу поверхні від 15 град вперед до 15 град назад.

Опорна поверхня спинки стільця повинна мати висоту 300 плюс, мінус 20 мм, ширину - не менше 300 мм і радіус кривизни горизонтальної площини - 400 мм. Кут нахилу спинки у вертикальній площині повинен регулюватися в межах про плюс- мінус 30 градусів від вертикального положення. Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися в межах 260-400 мм

Робоче місце повинне бути обладнано підставкою для ніг, має ширину не менше 300 мм, глибину - не менше 400 мм, регулювання по висоті в межах до 150 мм по куту нахилу опорної поверхні підставки - 20 град. Поверхня підставки повинна побут рифленої, мати борт заввишки 100 мм по нижньому краю.

Приміщення з ПК повинні мати природне і штучне освітлення.

По відношенню до світлових отворів робочі місця повинні розташовуватися на відстані не менше 1,5 м від них, щоб природне світло падало на робоче місце збоку, переважно зліва.

Штучне освітлення повинне забезпечувати на робочих місцях з ПК освітленості не нижче 400-500 лк. Відповідно до СниП 11-4-79 Природне і штучне освітлення, М., 1980 г [20].

Допустима інтенсивність ультрафіолетового випромінювання на відстані від екрану 0,3 м не повинна перевищувати величини, встановлені "Санітарними нормами ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях" №4557-88 для 8 - годинного робочого дня:

- излучение в області УФ-С (200-280 нм)- повинне бути відсутній;

- в області УФ-В (280-315нм)- не перевищує 0,01 Вт/хв.

- в області УФ-А (315-400нм)- не більше 10,0 Вт/кв.хв;

Рівень інфрачервоного випромінювання на відстані 0,1 м від всіх поверхонь ПК не повинен перевищувати 35-70 Вт/кв.хв залежно від величини опромінюваних поверхонь.

В приміщеннях, де розташовані дисплеї, необхідно виконувати заходи щодо боротьби із статичною електрикою. Найпростішим способом відповідно до рекомендацій, є підтримка відносної вогкості повітря на рівні 50-60% за допомогою побутового електрозволожувача.

В приміщеннях з ПК параметри мікроклімату повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ "Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги" [21]. Температура навколишнього середовища повинна бути в межах 18-22єС, а швидкість руху повітря - 0,1-0,2 м/с.

Зміст шкідливих хімічних речовин в повітрі приміщень, де робота за ПК є основною не повинне перевищувати нормативів "Державних правил охорони атмосферного повітря населених місць" (ДСП 201-97) і затверджених доповнень.

Шум, створюваний працюючими ПК повинен оцінюватися загальним рівнем звукового тиску на частотній корекції "А" і вимірюватися в дБА.

Допустимі значення октанових рівнів звукового тиску, рівнів звуку і максимальних рівнів звуку в приміщеннях слід приймати згідно СН 3077-84 [24] і СН 3223-85 [25].

Рекомендації по раціональній організації праці і відпочинку користувачів ПК полягає в наступному. Для профілактики порушень і підтримки працездатності необхідно дотримувати додаткові регламентовані заходи для відпочинку користувачів ПК:

- в період роботи за дисплеєм необхідно передбачити через кожні 40-45 хвилин 3-5 хвилинні перерви для відпочинку.

- середня сумарна тривалість роботи за дисплеєм за день не повинна перевищувати 4 годин, за тиждень - 20 годин.

- в годину з регламентованих перерв з метою зниження нервово-емоційної напруги, стомлення зорового аналізатора доцільно виконувати комплекси вправ.

Висновки

Як відомо, одним із ключових вимог нової версії стандартів ISO 9000:2000 (2008) є застосування процесного підходу до організації менеджменту якості на підприємстві. Склад цих вимог акумульований у п. 4.1 стандарту ISO 9001:2008

Організація повинна:

- виявляти необхідні для системи менеджменту якості процеси й області їх застосування по всій організації;

- визначати послідовність і взаємодію цих процесів;

- визначати необхідні критерії й методи, що дозволяють гарантувати, що функціонування й контроль цих процесів ефективні;

- забезпечувати наявність ресурсів і інформації, необхідних, щоб підтримувати функціонування й моніторинг цих процесів;

- вести моніторинг, вимірювати й аналізувати ці процеси, а також

- вживати необхідні дії з метою досягти запланованих результатів і безперервного вдосконалювання цих процесів

Перше завдання, яке випливає із вимог ISO 9001, - виявити процеси, необхідні для Системи менеджменту якості. Очевидно, що під це формулювання підпадають усі виробничі й адміністративні процеси, а також процеси менеджменту підприємства, що виявляють пряме або непрямий вплив

Перед підприємством, що впроваджують Систему менеджменту якості (СМЯ) по стандарту ISO:2008 неминуче встануть питання:

а) яким образом ідентифікувати процеси, що існують на підприємстві;

б) яким образом їх описати, проаналізувати;

в) як забезпечити відповідність структури процесів вимогам Системи менеджменту якості.

Враховуючи необхідність створення СМЯ для відділу стандартизації, метрології й сертифікації ДонНДПІКМ у дипломній роботі:

- розглянута й проаналізована діяльність відділу;

- виділені основні і допоміжні процеси відділу;

- для процесу "Проведення атестації вимірювальних лабораторій" складена блок-схема, карта процесу та розроблений проект стандартної робочої процедури "Проведення атестації вимірювальних лабораторій", у якій визначений Власник процесу, а також власники підпроцесів, визначені внутрішні й зовнішні клієнти й виходи процесу. Визначені основні показники за якими може контролюватися процес.

Перелік посилань

1. В.А. Лапидус. Концепция всеобщего качества (TQM) как национальная идея России.- Режим доступу: // http://www.iteam.ru

2. Сергей Турко. 10 законов процессной логики // Стандарты и качество. - 2006. - №5. - С. 46-48.

3. Сергей Турко. 10 законов процессной логики // Стандарты и качество. - 2006. - №6. - С. 58-61.

4. Сергей Турко. 10 законов процессной логики // Стандарты и качество. - 2006. - №7. - С. 74-76.

5. Репин В.В., Елиферов В.Г. Процессный подход к управлению. Моделирование бизнес-процессов. - М.: РИА "Стандарты и качество". - 2004. - 408 с.

6. Основополагающие принципы построения системы менеджмента качества по ISO 9001:2008. - Режим доступу http://www.ingdivision.ua

7. Тарас Калита. Работает ли система управления качеством // Стандарты и качество. - 2006. - №6. - С. 80-83.

8. Свиткин М.З. Процессный подход при внедрении системы менеджмента качества в организации // Стандарты и качество. - 2002. - №3.

9. Вакуленко А.В. Управління якістю: Навч. - метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2004. - 167 с.

10. Донецкому государственному научно-исследовательскому и проектному институту цветных металлов 40 лет. История. Основные разработки. Кадры / В.А. Попов, В.А. Кожанов, Е.Н. Дуиб. - 2008. - 280 с.

11. Положення про відділ стандартизации, метрологии й сертифікації ДонНДПФКМ.

12. Джеймс П. Вумек, Дэниел Т. Джонс Бережливое производство: - М.: Альпина бизнес букс, 2004. - 473 с.

13. ДСТУ ІSО 9001:2009 Системи менеджменту якості. Вимоги.

14. Плетнева Н.П. ИСО серии 9000: практическое пособие по внедрению системы качества. Обзор. - 2006 г.

15. Галеев В.И., Пичугин К.В. Кухня процессного подхода. http://www.stq.ru - "Стандарты и качество".

16. Фидельман Г.Н., Дедиков С.В. Бизнес-процессы и изменение организации. 2005. http://www.stq.ru/ - "Стандарты и качество".

17. Реализация процессного подхода при внедрении системы менеджмента качества в организации. Практическое пособие ООО "Конфлакс" / Составитель М.З. Свиткин. - СПб.: "Конфлакс", 2002

18. Елиферов В.Г., Репин В.В. Бизнес-процессы: Регламентация и управление: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 319 с.

19. Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" вiд 15.06.2004 №1765-IV.

20. СНиП П-4-79 Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования.

21. ГОСТ 12.1.005-88 Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги.

22. ГОСТ 12.1.003-88 Шум. Загальні вимоги безпеки.

23. СанПіН 3.3.2-007-98. Державні санітарні правила і норми з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин. - К, 1998.

24. СН 3077-84 Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки.

25. СН 3223-85 Санитарные нормы допустимых уровней шума на рабочих местах.

26. Економіка промислового підприємства: навч. посібник / За ред. Ф.І. Євдокимова, Т.Б. Надтоки. - Донецьк "Новый мир", 2003. - 358 с.

27. СОУ-Н МПП 03.120.20-059:2007 Порядок атестації вимірювальних лабораторій спеціалізованих металургійних переробних підприємств.

Размещено на Allbest.ru