Інтенсифікація інноваційно-інвестиційних процесів енергозбереження на підприємствах централізованого теплопостачання

1.3 Сучасні методичні підходи до оцінки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств та економічної ефективності енергозбереження на підприємствах теплопостачання

Результати інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства безпосередньо впливають на загальний стан підприємства, збільшуючи економічний потенціал. Відповідно, оцінка інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства полягає в оцінці його економічного потенціалу до впровадження інновації та після.

Аспекти управління та оцінки інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства висвітлюють в своїх роботах такі вітчизняні та закордонні вчені, як: О.В. Бондар [14], О.В. Грабенко [163], Л.І. Губанова [123], П.Н. Завлина [61], М.В. Чорна [170], Н. Чухрай [175] та інші [77, 78, 117, 121, 166].

Згідно українського тлумачного словника економічний потенціал - це сукупність економічних можливостей підприємства, які можуть бути використані для забезпечення виробництва максимально можливого обсягу продукції(послуг) [31].

Критерії ефективності інноваційних процесів - це економічні показники, за допомогою яких можна визначити економічний ефект (тобто приріст економічного результату відносно витрат). При цьому прибуток і дохідність інновацій є важливою умовою, а результатом здійснення інноваційної діяльності має бути створення нових продуктів, технологій, послуг, що впливають на рівень життя суспільства [87, с. 478].

Деякі науковці вважають, що оцінка інноваційного потенціалу - це сукупна оцінка окремих його складових. Аналіз кожної з цих складових дає можливість оцінити сукупний інноваційний потенціал.

Згідно з поглядами російського вченого Р. Фатхутдінова, результати науково-технічного прогресу і інноваційної політики на рівні фірми виражаються в організаційно-технічному рівні виробництва [164, с. 382]. На його думку, показники організаційно-технічного рівня виробництва слід поділити на власні, узагальнюючі, комплексні, значення яких використовується як для його оцінки й аналізу, так і для стратегічного прогнозування.

Російський вчений А.І. Попов вважає, що оцінка інноваційного потенціалу проводиться за схемою: ресурс - функція - проект (П). Під проектом чи програмою мається на увазі випуск і реалізація нового продукту (послуги), напрямок діяльності. Він виділяє дві схеми оцінки інноваційного потенціалу: детальну і діагностичну. На його думку, оцінка інноваційно-інвестиційного потенціалу має проводитися по блоках: продуктовий блок, функціональний блок, ресурсний блок, організаційний блок, управлінський блок [134, с. 18].

К.М. Хаустова пропонує оцінювати інноваційно-інвестиційний потенціал у контексті стратегічного підходу. На її думку методика стратегічного аналізу інвестиційно-інноваційного потенціалу передбачає: чітке формування стратегічних цілей інвестиційно-інноваційної діяльності; формування структурної моделі об'єкта дослідження; визначення критеріїв та показників оцінки окремих складників потенціалу; аналіз переваг та вад.

В. Рожелюк, Н. Харахута пропонують проводити оцінювання ефективності інновацій за такими показниками: народногосподарська ефективність, виробнича, фінансова і інвестиційна ефективність, бюджетна ефективність [16, с. 276].

Отже, аналізуючи надбання провідних українських та закордонних вчених, автор виявив відсутність чіткої системи показників, їх багатозначність, різноплановість застосування у практиці. Загалом старі методики ефективності науково-технічного прогресу не задовольняють вимоги ринкової економіки. Потрібні нові методики, які дають змогу не тільки визначити систему показників ефективності, а й будуть гарантом успішної реалізації вибраної інноваційної стратегії розвитку підприємства.

З огляду на це, на нашу думку, для виявлення взаємозв'язку між результативними показниками ефективності діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної) підприємства і відповідними показниками ефективності інноваційних і інвестиційних проектів (науково-технічних заходів) доцільно розділити підходи до оцінки ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства за об'єктами оцінки (тобто складовими розвитку) та за оцінкою ефектів, що отримує підприємство при здійсненні інноваційно-інвестиційного проекту.

За об'єктами оцінки економічні показники можна розділити:

1) оцінка інноваційно-інвестиційної активності;

2) оцінка інноваційно-інвестиційного потенціалу.

Згідно Закону України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності» основними показниками інноваційно-інвестиційної активності є:

· частка витрат на інноваційну діяльність у загальному обсязі витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг);

· частка витрат на виконання завдань програм та державного замовлення з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності у загальному обсязі витрат на інноваційну діяльність;

· частка інноваційних капіталовкладень у загальному обсязі капіталовкладень на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг);

· частка капіталовкладень на виконання завдань програм з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та державного замовлення у загальному обсязі інноваційних капіталовкладень;

· частка освоєних у процесі виконання завдань програм та державного замовлення з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності і поставлених на ринок найменувань інноваційної продукції у загальній кількості найменувань інноваційної продукції;

· частка інноваційної продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг);

· частка принципово нової продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції (робіт, послуг).

· механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Оцінка інноваційно-інвестиційного потенціалу проводиться за його складовими (ресурсна, організаційна, управлінська, виробнича, науково-технічна (інноваційна)).

Як уже зазначалось вище, єдиної системи оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу не має (табл.1.5) [16, 31, 77, 78, 117, 121, 134, 166, 170, 175]. Кожний з науковців пропонує своє бачення механізму оцінки. Узагальнюючи досвід науковців, автор пропонує комплексний підхід та наводить перелік показників, що характеризують основні складові інноваційно-інвестиційного потенціалу (табл. 1.5).

Інноваційно-інвестиційна оцінка потенціалу підприємств передбачає розрахунок понад п'ятдесяти відповідних показників за різними напрямками господарської діяльності підприємства.

Отримані внаслідок такої оцінки великі масиви значень показників фактично не дають змогу зробити остаточний (однозначний та підсумковий) висновок, тому що: по-перше, кожний показник, крім його значення у цифровому вираженні, має ще й значення вагомості, яке у традиційній формі подання матеріалу відсутнє; по-друге, для визначення співвідношення вагомості різних показників інвестору потрібно ці співвідношення зафіксувати і здійснити відповідні розрахунки; по-третє, визначення вагомості показника в цілому є досить складною і конче відповідальною процедурою у системі оцінки, тому для її виконання залучаються спеціально підготовлені експерти.

Таблиця 1.5 Показники оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства

Показники оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу	Автор
1	2
Показники оцінки інноваційної складової: 1. Показники науково-дослідної діяльності: 1.1 Загальна кількість проведених розробок; 1.2 Результативність науково-дослідної діяльності (кількість впроваджених розробок); 1.3 Витрати на проведення науково-дослідну діяльність; 1.4 Кількість впроваджених власних розробок; 1.5 Кількість впроваджених зовнішніх розробок; 1.6 Середня тривалість досліджень; 1.7 Кількість розробок, придбаних за договорами; 1.8 Коефіцієнт використання технічної бази науково-дослідної діяльності. 2. Показники оцінки ресурсної складової: 2.1 Собівартість продукції, віднесена до інновацій; 2.2 Витрати на 1 грн. вартості інноваційної продукції; 2.3 Показники платоспроможності; 2.4 Показники фінансової стійкості; 2.5 Прибуток; 2.6 Чиста поточна вартість; 2.7 Термін окупності інвестицій; 2.8 Рентабельність продукції; 2.9 Рентабельність нових видів продукції; 2.10 Структура капіталу;	С. М. Ілляшенко [71, с. 221-228], Н.В. Краснокутська, [87, с. 469-474], С.В.Смерічевська, О.В. Сидіч [124, 125, с. 14-18]
2.11. Раціональність використання каналів розподілу товарів; 2.12. Гнучкість цінової політики; 2.13. Рівень використання реклами; 2.14. Ефективність системи збуту; 2.15. Коефіцієнт абсолютної ліквідності; 2.16. Коефіцієнт швидкої ліквідності; 2.17. Коефіцієнт загальної ліквідності; 2.18.Фінансова стійкість підприємства; 3. Показники оцінки виробничої складової: 3.1 Показники озброєності праці (в т.ч. фондоозброєність, технічна озброєність, озброєність прогресивною технікою); 3.2 Рівень прогресивного технологічного обладнання (%); 3.3 Показники рівня технологічних процесів на підприємстві (в т.ч. середній вік техпроцесів, питома вага прогресивних технологій); 3.4 Показники рівня автоматизації і механізації праці (%); 3.5 Обсяг випуску інноваційної продукції; 3.6 Обсяг випуску нової продукції до загального обсягу випуску; 3.7 Коефіцієнт оновлення номенклатури; 3.8. Ступень використання виробничої потужності; 3.9. Рівень прогресивності застосовуваних технологій; 3.10. Ступень гнучкості виробництва.
4. Показники оцінки управлінської складової: 4.1 Питома вага дипломованих фахівців з науково-технічною освітою в загальній кількості працівників; 4.2 Питома вага працівники з освітою, вищою за середню; 4.3 Питома вага працівників з другою вищою освітою, науковим ступенем; 4.4 Питома вага персоналу зайнятого у середньо високотехнологічному та високотехнологічному виробництві; 4.5 Питома вага персоналу зайнятого у високотехнологічному сервісі; 4.6. Рівень кваліфікації персоналу; 4.7 Ступень підготовленості персоналу до змін на підприємстві; 4.8. Розвиненість системи мотивації персоналу; 4.9. Ступень творчої ініціативності персоналу ; 4.10. Частка персоналу, яка займається науковими розробками у загальній чисельності персоналу.	В. Денисюк, [48, с. 55-59], С.В. Смерічевська, О.В. Сидич [124, 125, с. 14-18].
5. Показники оцінки організаційної складової 5.1. Ступінь інноваційної спрямованості організаційної структури; 5.2. Рівень відповідності організаційної культури інноваційному розвитку підприємства; 5.3. Рівень компетенції керівників; 5.4. Розвиненість системи інформаційного забезпечення.	С.В. Смерічевська, О.В. Сидич [124, 125, с. 14-18]

Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків.

Комплексна оцінка дозволяє точно описати інноваційно-інвестиційний розвиток підприємства та його ефективність для підприємства, але з розрахункових даних сорока восьми показників, що наведені в табл.. 1.5, досить складно зробити однозначні висновки. Тому автор пропонує за кожною складовою інноваційно-інвестиційного потенціалу визначити на основі зазначених показників - інтегральні показники, які дозволять дати узагальнену оцінку. Узагальнена оцінка визначить рівень інноваційно-інвестиційного розвитку теплоенергетичного підприємства і допоможе прийняти рішення щодо впровадження того чи іншого інноваційно-інвестиційного проекту.

Підвищення ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку безпосередньо залежить від ефективності інноваційно-інвестиційних проектів, які можуть бути різними. Основна частина вітчизняних науковців визначає наступні ефекти інноваційно-інвестиційного проекту: економічний, соціальний, інноваційний та екологічний.

В науковій літературі, виходячи з витратного підходу, екологічний ефект розглядають частіше всього як функцію від двох факторів - джерел ефекту: витрат споживання природних ресурсів та витрат забруднення. Відповідно для підприємств теплопостачання основними витратами споживання природних ресурсів є споживання енергоносіїв та води, а витратами забруднення - відходи виробництва і транспортування теплової енергії та вартісне вираження викидів в атмосферу (табл. 1.6).

Таблиця 1.6 Напрямки реалізації екологічної програми підприємств теплопостачання

№ з/п	Напрямки	Екологічна програма реалізації зазначених напрямків
1	2	3
1	Підвищення ефективності управління відходами	· Аналіз утворення відходів на підприємстві
		· Аналіз можливості утилізації на підприємстві всього об'єму відходів
		· Роздільне вивезення всіх видів сміття відповідно до класу небезпеки
		· Складання паспортів відходів · Утилізація відходів · Реалізація відходів в якості вторинної сировини для інших організацій · Мінімізація утворення відходів на підприємстві
2	Зниження рівня споживання води	· Аналіз споживання води
		· Аналіз можливості зменшення рівня споживання води завдяки переходу на замкнений цикл гарячого водопостачання
3	Зниження рівня енергоспоживання	· Аналіз споживання енергії
		· Зменшення споживання природного газу завдяки будівництву утилізатора відходів підприємства
4	Зниження рівня забруднення атмосфери	· Аналіз викидів підприємства
		· Аналіз потенціалу зменшення викидів СО2 та інших речовин завдяки модернізації обладнання
		· Аналіз можливості зменшення викидів CO2 та інших речовин завдяки утилізації відходів

Зрозуміло, що реалізація заходів енергозбереження є пріоритетним напрямком інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств теплопостачання. Оцінка екологічного ефекту в науковій літературі зводиться до визначення зменшення витрат на енергоносії та зменшення суми зборів, сплачених до бюджету за забруднення навколишнього середовища. Автор вважає, що впроваджені інноваційні енергозберігаючі технології є вигідними не лише для підприємств теплопостачання, а і для споживачів, муніципальної влади (точніше для муніципального бюджету). Якщо розумно перерозподілити кошти, що вивільняються при впровадженні енергозберігаючих технологій, то можна отримати і соціальний, і економічний, і інноваційний ефекти.

Згідно Методичних рекомендацій оцінки економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти на підприємствах житлово-комунального господарства основними показниками економічної ефективності є [104]:

1) термін окупності - період часу, за який інвестиційні витрати на впровадження енергозберігаючого заходу відшкодовуються за рахунок прибутку, одержаного від його реалізації;

2) рентабельність інвестицій за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів - економічний ефект у відносних одиницях (відношення прибутку або доходів до витрат), який відображає частку витрат, що повертається щороку у вигляді прибутку або доходу за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів;

3) економічна ефективність енергозберігаючого заходу - економічний ефект від впровадження енергозберігаючого заходу, розрахований на основі його технічних показників.

Сучасна наукова оцінки економічної ефективності проекту здійснюється за допомогою методів дисконтування. Економічна ефективність інноваційно-інвестиційного проекту визначається на основі наступних показників: чистий дисконтований дохід; індекс прибутковості; внутрішня норма прибутковості; строк окупності.

Крім перелічених основних показників також оцінюють можливі ризики за проектом. Процес аналізу ризику включає такі процедури:

- виявлення можливих варіантів розв'язки проблеми;

- визначення потенційних наслідків реалізації прийнятого рішення;

- інтегральна оцінка ризику, яка включає кількісний і якісний аспект.

Існуючі методи оцінки ризику покликані в комплексі реалізовувати зазначені процедури. Але і в їх рамках зберігаються загальні тенденції оцінювання ризику за двома напрямками: рівень ризику та ризик часу. Рівень ризику представляє собою оцінку співвідношення масштабу очікуваних втрат до обсягу майна підприємства, а також ймовірність настання цих втрат. При здійсненні оцінки рівня ризику будь-яким методом вихідним параметром є мінливість наслідків конкретного рішення. Мінливість - це кількість коливань, які трапляються в ряді значень при відхиленні їх від характерної середньої величини. Основний постулат рівня ризику: чим вища мінливість, тим більший рівень ризику проекту. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі, для яких ймовірність настання втрат (відхилень від середнього) близька до ноля, а розмір втрат по відношенню до наявного майна не великий.

Виділяють наступні основні методи оцінки економічного ризику:

1) Статистичний. Статистичний метод оцінки ризику полягає у вивчені статистики втрат (негативних наслідків реалізації рішень), які мали місце в аналогічних видах підприємницької діяльності. При цьому можуть використовуватись різні способи оцінки, у тому числі і дисперсійний аналіз. Основним показником, який розраховується на підставі статистичного методу, є частота втрат, пов'язаних із даним видом діяльності.

2) Метод доцільності витрат. Метод доцільності затрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику по проекту. Узагальненим фактором ризику тут вважається перевитрата коштів порівняно з запланованим обсягом. При цьому, перевитрати по проекту можуть бути викликані одним із чотирьох факторів або їх комбінації:

1. первісна недооцінка вартості проекту;

2. зміна границь проектування;

3. зміни в продуктивності;

4. збільшення первісної вартості проекту.

Врахування таких факторів дозволяє після розбивки інвестиційного процесу на окремі стадії оцінити зону ризику, в яку потрапляє проект на кожній стадії, і таким чином захистити інвестора від критичного та катастрофічного ризиків, оскільки на кожній стадії інвестор може прийняти рішення про припинення асигнувань по проекту.

3) Метод експертних оцінок. При досліджені складних систем, до яких входять і фінансові системи, виникають проблеми, які виходять за межі формальних математичних поставок задач. Тому дуже часто для оцінки ризику використовують метод експертного оцінювання. Основна ідея цього методу полягає у використанні інтелекту людей та їх здатності знаходити рішення слабо формалізованих задач.

Підбір експертів повинен здійснюватись таким чином, щоб фахівці, які увійшли в групу, по-перше, були обізнані в специфіці роботи даного підприємства (об'єкту рішень); по-друге, не були б зацікавленні у результатах оцінювання.

4) Аналітичний метод. В основі аналітичного методу лежить класичне правило ринкової економіки про те, що більший ризик пов'язаний з більшим доходом, тому застосування будь-якого аналітичного методу, менеджер зводить до оцінки приросту доходу проекту і приросту ризику проекту, тобто граничної корисності. В рамках аналітичного використовують різні методи, серед яких можна виділити: метод аналізу абсолютних і відносних показників; метод аналізу чутливості.

5) Метод аналогів. Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений проект, може стати в нагоді інформація про вплив факторів ризику, подібних за сутністю проектів, виконаних раніше. Для цього створюється інформаційна база і на підставі її дослідження роблять узагальнення і приймаються рішення щодо проекту. Недоліком цього методу є його описовий характер, а також той факт, що з часом влив факторів ризику навіть на подібні проекти може змінитись, так само може змінитись і сам " набір" факторів ризику.

Всі перелічені показники чітко визначають економічне обґрунтування доцільності реалізації проекту. Але при реалізації інноваційно-інвестиційних проектів на підприємствах теплопостачання ефект не повинен оцінюватися лише економічно. Дещо новими є підходи сучасних науковців до оцінки інноваційного ефекту.

Українські науковці Р. В. Скалюк та О. В. Дека дають наступне визначення інноваційному (науково-технічному) ефекту - це перспективна перевага, яка здатна забезпечити оптимізацію розвитку й діяльності підприємства й поява якої пов'язана з послідовним процесом розробки, створення та реалізації певного виду інноваційного продукту, що залежно від цього сприятиме визначенню певних особливостей конкретно типу переваг, що отримують на мікро- та макрорівні економічного середовища [58, с. 150].

Якщо розглядати комплексну оцінку інноваційного (науково-технічного) ефекту, то доцільним є оцінка ресурсного потенціалу підприємства до впровадження інновації та після. В дискретній формі оцінка ресурсного потенціалу може бути представлена у вигляді [140]:

, (1.1)

де е - ефект дії удосконаленої або побудованої економічної системи, що виникає в перший рік її експлуатації, у вигляді приросту доходу, прибутку тощо (грн. /рік);

t -- число років - циклів дії системи;

t - одиничний цикл дії системи (частіше використовують 1 рік).

F(t) - безрозмірна щільність ресурсного потенціалу.

Залежно від типу завдання, що розв'язується, щільність ресурсного потенціалу можна представляти у такому вигляді:

, (1.2)

де р(t) - прогнозований, залежний від часу, темп приросту (спаду) ефекту в частках одиниці;

B - усереднені за часом коефіцієнти знецінювання майбутніх благ або оцінки знецінювання поточних витрат за рахунок віддачі від функціонування.

Інакше кажучи, ефективність впровадження інновації може бути представлена як різниця показника природно-ресурсного потенціалу до і після інвестування та реалізації заходів, яка зворотно пропорційна дисконтованим інвестиційним витратам і залежить від інвестиційного ефекту р(t).

Таким чином, інноваційна ефективність (Еін) за попередженням зниження ресурсного потенціалу буде визначатися їхньою різницею, віднесеною до дисконтованих капітальних витрат K:

Еін = , (1.3)

де r - коефіцієнт дисконтування;

D2 - щільність природно ресурсного потенціалу після капітальних витрат;

D1 - щільність природно-ресурсного потенціалу до капітальних витрат.

На основі проведених досліджень можна зазначити, що методичні рекомендації щодо оцінки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства основані, перш за все, на економічному ефекті, методології оцінки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств теплопостачання орієнтовані на розрахунок зниження витрат від впровадження енергозберігаючих технологій.

Основними нормативними документами для розрахунку зниження витрат від впровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах теплопостачання є:

- КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»;

- МУ 34-70-080-84 «Методические указания по определению тепловых потерь в водяных и паровых тепловых сетях»;

- КТМ 204 України 246-99 «Галузева методика нормування витрат палива на виробництво та відпуск теплової енергії котельнями теплового господарства»;

- ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання»;

- Наказ Мінбуду України від 22 березня 2006 р. №74. Про затвердження Зміни №3 СНиП ІІ-35-76 «Котельные установки».

Всі перелічені нормативні документи є розрізненими і неузгодженими між собою. Кожне з вказаних джерел тільки частково застосовується при розрахунках ефективності впровадження енергозберігаючого заходу. В одному випадку визначені тільки нормативні дані щодо кількісних параметрів функціонування теплових мереж, у другому випадку наведена формула для розрахунку економії теплової енергії від проведення реконструкції елементів мережі, у третьому випадку вказана формула для розрахунку економії електричної енергії та ін.

Відсутність комплексності та узгодженості нормативних актів перешкоджає повному і достовірному розрахунку економічної ефективності від впровадження заходів по удосконаленню та реконструкції теплових мереж з метою енергозбереження. Об'єднання та узагальнення положень нормативних документів дозволить розробити методичний підхід щодо розрахунку економічного ефекту від удосконалення теплових мереж.

Але, перш ніж розраховувати доцільність впровадження енергозберігаючих технологій для підприємств теплопостачання, на думку автора, доцільно розробити методику розрахунку ефекту від впровадження інноваційно-інвестиційних проектів енергозбереження для муніципальної влади. Місцеві бюджети є безпосередніми вище стоячими органами управління підприємств теплопостачання, крім того, основні кошти щодо дотацій витрат підприємств та субсидіювання населення надходять саме з місцевого бюджету. Як це не парадоксально, але місцеві органи влади не бачать своєї зацікавленості в інноваційно-інвестиційному розвитку підприємств теплопостачання. На думку автора, це відбувається тому, що при розрахунку перелічених видів ефектів розробники проектів концентрують увагу лише на ефективності для підприємств теплопостачання та сторонніх інвесторів (якщо вони залучаються), а бюджетні організації вважаються донорами безповоротної фінансової допомоги. Але це не так.

Типовою ситуацією є, коли реалізація інноваційно-інвестиційного проекту здійснюється частково за рахунок державних коштів, а частково за рахунок підприємства. До бюджетних коштів належать кошти Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів, позабюджетних фондів органів влади, власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ. За їх рахунок фінансуються цільові комплексні програми, фундаментальні та окремі прикладні дослідження, що мають велике значення для країни і здійснюються переважно спеціалізованими науково-дослідними організаціями. Бюджетне фінансування інноваційних проектів здійснюється у формі безповоротної допомоги, дольової участі в проекті або безвідсоткових чи пільгових позик і передбачає належне обґрунтування бізнес-ідеї та її високу оцінку конкурсною комісією (порядок проведення конкурсів регламентується постановою КМУ від 26 листопада 2003 р. N 1839 «Про затвердження Порядку визначення на конкурсних засадах підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, інноваційне інвестування яких здійснюватиметься за рахунок частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, розподілу і використання цих коштів»). Бюджетне фінансування здійснюється на умовах: відбору на конкурсних засадах поданих підприємствами інноваційних проектів; повернення бюджетних коштів у строк до 7 років (з пільговим періодом - до 3 років, протягом якого сплачуються лише відсотки за користуванням ними); забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів заставою та (або) банківською гарантією, (або) договором страхування, (або) договором поруки. При цьому вартість предмета застави та умови договору поруки (гарантії, страхування) повинні забезпечувати покриття розміру кредиту (з урахуванням відсотків і витрат на його обслуговування) на 120 відсотків, крім підприємств, що відповідно до законодавства не підлягають приватизації; оплати користування коштами державного бюджету у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла на момент їх отримання [142, с. 12-15].

На думку автора визначати (оцінювати) ефект та ефективність інноваційно-інвестиційного проекту, що реалізується за участю бюджетних коштів, слід не лише для підприємств теплопостачання а й для самої держави, місцевої влади.

Як зазначалось вище, результатом інноваційно-інвестиційного проекту має бути ефект. Для підприємств теплопостачання - це економія витрат, економія зборів за забруднення навколишнього середовища тощо. Муніципальна влада в свою чергу отримує часткове зменшення тарифу на теплову енергію та гарячу воду для населення, а відповідно і зменшення суми субсидій.

Відповідно частина економічного ефекту від реалізації інноваційно-інвестиційного проекту на підприємствах теплопостачання, яка надходить до держбюджетів всіх рівнів або збільшує їх, складається з:

1) прибутку від реалізації проекту (при дольовій участі), відсотку за наданий кредит (при пільговому кредитуванні);

2) скорочення дотацій бюджету при використанні дешевших видів пального при застосуванні енергозберігаючої технології;

3) зниження розміру бюджетних дотацій, субсидій населенню в результаті зниження тарифу на послуги підприємств теплопостачання.

Якщо проект фінансується за умови пільгового кредитування з боку держави, то основним економічним ефектом, що дозволяє збільшувати державний бюджет від такого проекту, є відсотки (в грошовому вимірі) за кредит, їх розрахунок затверджено постановою КМУ від 26 листопада 2003 р. N 1839.

Якщо інноваційно-інвестиційний проект, що реалізується на підприємствах теплопостачання, частково фінансується за рахунок самих підприємств (інших інвесторів), а частково за рахунок держбюджету за умов дольової участі, то частину прибутку від реалізації такого проекту (яка надходить до держбюджету) можна розрахувати наступним чином. Нехай доля інвестицій підприємства (інших інвесторів) та бюджету відповідно складе а1 та а2. Розмір питомої ваги інвестицій кожного з учасників проекту може коливатися в залежності від періоду t, а тому доцільним буде представити розмір питомої ваги інвестицій як а1(t) та а2(t). Відповідно, якщо частину отриманого ефекту державними органами влади планується спрямувати на погашення інвестиційних вкладень, то їх долю можна визначити як l1. На основі вище зазначеного можна розрахувати прибуток від впровадження інноваційно-інвестиційного проекту (при дольовій участі), який надходить до держбюджетів всіх рівнів, за наступною формулою

Е1 = , (1.4)

де Кі(t) - економія і-го виду енергоресурсів в натуральному виразі в t-му періоді;

Ni(t) - тариф, ціна і-го виду енергоресурсів в t-му періоді;

Z(t) - поточні витрати по обслуговуванню інноваційного впровадження;

r - ставка дисконтування.

Якщо в результаті впровадження інноваційної енергозберігаючої технології можна не лише скоротити обсяг енергоресурсів, а й застосовувати дешевші види пального, витрати на які дотує бюджет, тоді скорочення суми дотації (Е2) можна визначити за формулою

Е2 = , (1.5)

де Nfi (t) - новий тариф на енергоносії.

У системі бюджетування для оцінки залежності результативної ознаки від чинників, які її визначають, можна використати коефіцієнти еластичності. Вони характеризують відносні зміни рівня результативної ознаки на один відсоток зміни незалежної змінної -- чинника, у ролі яких відповідно можуть фігурувати обсяг субсидій, що надаються населенню на покриття послуг теплопостачання в t-ому періоді (G(t)) та розмір загального споживання енергоресурсів в натуральному виразі за цей же період (Кі(t)).

Припустимо, залежність між рівнем результативної ознаки G(t) і рівнем показника Кі(t) визначено функцією f(Кі(t)). Абсолютний розмір приросту чинника позначимо через ?Кі(t), а відносний ?Кі(t) / Кі(t). Тоді абсолютний приріст результативної ознаки становитиме ? G(t) = f (Кі(t) + ?Кі(t)) -- f(Кі(t)), а відносний -- ? G(t)/G(t). Коефіцієнт еластичності, який відображає відношення приросту результативної ознаки та чинника, що визначає його, буде таким:

Kg(t) = . (1.6)

При переході до похідної функції f(Кі(t)) цей вираз матиме вигляд:

Kg(t) = . (1.7)

Зниження тарифу на послуги підприємств теплопостачання дозволить знизити бюджетні дотації населенню. Відповідно скорочення обсягу бюджетних субсидій (Е3) можна розрахувати за формулою

Е3 = . (1.8)

Скорочення бюджетних витрат після реалізації інноваційно-інвестиційного проекту можна визначити за формулою

Еб = Е1+Е2+Е3. (1.9)

Розрахунок загального економічного ефекту, що надходить до держбюджетів всіх рівнів або збільшує їх, від інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств теплопостачання допоможе стимулювати державні органи влади (на всіх рівнях) щодо збільшення інвестування. І, як уже наголошував автор, розрахунок такого економічного ефекту має стати одним з розділів інноваційно-інвестиційних бізнес-планів, проектів, економічних обґрунтувань бізнес-ідей. Саме тоді реалізація інноваційно-інвестиційних проектів на підприємствах теплопостачання перестає бути локальним заходом, що стосується лише окремого підприємства, а стає економічно вигідним для бюджету країни і набуває регіонального значення.

Але для науково обґрунтованого прийняття рішення про впровадження тієї чи іншої інноваційної розробки на підприємствах теплоенергетики виникає потреба комплексної оцінки їх інноваційно-інвестиційного розвитку. Для цього необхідно розробити методики оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу та інноваційно-інвестиційної активності підприємств теплоенергетики (відповідно визначити характеристику інноваційно-інвестиційної активності підприємств теплоенергетики), методику оцінки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства зазначеної галузі, визначити показники, що характеризують ефективність інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств та розробити процедуру її оцінки.

Висновки до першого розділу

1. Проведене дослідження дозволило визначити, що інноваційно-інвестиційний розвиток - це органічне поєднання інноваційно-інвестиційного потенціалу з інноваційно-інвестиційною активністю. Використовуючи методи теоретичного узагальнення, системного та історико-економічного аналізу, автором була побудована дефініція поняття «інноваційно-інвестиційний розвиток». Інноваційно-інвестиційний розвиток - це інноваційно-інвестиційний потенціал підприємства як сукупність інноваційних та інвестиційних можливостей підприємства, необхідних для функціонування динамічної системи генерування, накопичення, удосконалення і впровадження наукових ідей та науково-технічних результатів в процес виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт з метою реалізації стратегічних та тактичних цілей підприємства.

2. На основі аналізу останніх наукових досліджень побудована схема взаємозв'язку інноваційно-інвестиційного потенціалу, інноваційно-інвестиційної активності, ефективного розвитку та впливу їх на інноваційно-інвестиційну привабливість. Інноваційні розробки, реалізовані за інвестиційні кошти, сприяють розвитку теплоенергетичних підприємств. Після ефективної реалізації проектів інноваційно-інвестиційна привабливість підприємства збільшується, що в свою чергу викликає додатковий приток інвестицій та можливостей реалізувати новітні технології. Виникає ефект «замкнутого кола», побудувати яке має стати першочерговою задачею для підприємств малої енергетики.

3. Систематизація результатів проведеного дослідження дозволила запропонувати наступну агрегацію проблем: за сферами виникнення проблеми автор пропонує поділити на: соціально-економічні; політично-юридичні та сфери збереження навколишнього середовища (в тому числі енергозберігаючі технології); за рівнями вирішення та регулювання автор пропонує поділити на проблеми: рівня державної влади; рівня місцевої влади; рівня підприємства.

4. На основі дослідження проблем галузі малої енергетики і досвіду вирішення подібних проблем в розвинутих країнах, та використовуючи методи теоретичного узагальнення, діалектики, логіки і історико-економічного аналізу, автором описані основні пріоритети інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств даної галузі. Так як підприємства теплопостачання мають високий інноваційно-інвестиційний потенціал, то більше уваги необхідно приділяти розвитку інноваційно-інвестиційної активності, тому запропоновані автором пріоритети розвитку розділені на ті, що впливають на інноваційно-інвестиційний потенціал, і на ті, що впливають на інноваційно-інвестиційну активність.

5. Дослідивши сучасні методики оцінки ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку, пропонується розділити їх за об'єктами дослідження (оцінка інноваційно-інвестиційної активності; оцінка інноваційно-інвестиційного потенціалу) та за оцінкою ефектів, що отримує підприємство при здійсненні інноваційно-інвестиційного проекту (економічний, соціальний, інноваційний (науково-технологічний та екологічний).

6. На основі результатів дослідження сучасних підходів до оцінки ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства розроблена методика оцінки частини економічного ефекту від реалізації інноваційно-інвестиційного проекту на підприємствах теплопостачання, яка надходить до держбюджетів всіх рівнів або збільшує їх. В основі розрахунку даного ефекту три складові: прибуток від реалізації проекту (при дольовій участі), відсоток за наданий кредит (при пільговому кредитуванні); скорочення дотацій бюджету при використанні дешевших видів пального за умови застосуванні енергозберігаючої технології; зниження розміру бюджетних дотацій, субсидій населенню в результаті зниження тарифу на послуги підприємств теплопостачання.

Розділ 2 Оцінка ефективності інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств теплопостачання

2.1 Дослідження проблематики підприємств теплопостачання

На сучасному етапі розвитку перед Україною стоїть складна та важлива задача - перехід до ринкової економіки, що є визначальним та стратегічним напрямком розвитку нашої держави. Її вирішення включає в себе і перебудову відносин форм власності, і розвиток нормальної конкуренції, і створення відповідної ринкової інфраструктури. Освоєння ринкових відносин - це формування нової ідеології економічного мислення і стратегії дій в умовах ринку, яке повинно бути притаманно всім суб'єктам господарювання у всіх сферах та галузях економіки.

Важливим моментом в даному аспекті є створення ринкових умов господарювання у сфері житлово-комунальних послуг, а саме в сфері надання послуг з теплопостачання, бо саме підприємства малої теплоенергетики (підприємства теплопостачання) забезпечують життєдіяльність міст та населених пунктів, а їх ефективне функціонування є запорукою стабільного існування та розвитку як населення країни чи окремого міста, так й інших сфер економіки.

Виходячи з важливості даної сфери для існування та розвитку населених пунктів, необхідно: визначити поточний її стан та окреслити проблематику підприємств теплоенергетики, від ефективної діяльності яких залежить загальна ситуація в галузі; встановити кореневі проблеми, вирішення яких забезпечить покращення стану підприємств теплоенергетики. На початку дослідження визначимося з понятійним апаратом, що буде використовуватися, а саме: «ринок послуг теплопостачання», «підприємство теплопостачання», «підприємство теплоенергетики», «підприємство малої енергетики».

Нормативно не визначено такого поняття як «ринок послуг теплопостачання», але, згідно [4] теплова енергія, що виробляється, є товаром, який купується та продається на ринку теплової енергії, а «теплопостачання» вживається синонімічно з поняттям «постачання теплової енергії», що включає діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. Процес же задоволення споживача у гарячій воді, опаленні, тощо, є процесом надання комунальної послуги [5], тому ми вважаємо, що правомірно застосовувати поняття «послуги теплопостачання» до процесу постачання теплової енергії.

Крім того, законодавчо розмежовано функції виробництва, транспортування та постачання теплової енергії [4]. Суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Згідно визначень, наведених в законі [4]:

- теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

- теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- теплосервісна організація - суб'єкт господарської діяльності з технічного обслуговування засобів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії.

Таким чином, законодавчо, в сфері теплопостачання функціонує схема «виробник - транспортна організація - постачальник», але на практиці всі функції можуть поєднуватися в одному підприємстві. За будь-якої умови, кінцевий споживач має справу з постачальником теплової енергії, тобто з організацією, яка надає послуги з теплопостачання, хоча виробником можуть бути декілька підприємств.

Схематично на рис. 2.1 наведено схему взаємовідносин в сфері теплопостачання.

Рис. 2.1 Схема взаємовідносин в сфері теплопостачання

Отже, «ринок послуг теплопостачання» це - ринок, що обмежений єдиною територією, де зустрічаються споживач та постачальник з приводу реалізації - придбання теплової енергії з метою задоволення потреб у гарячій воді та опаленні.

Очевидно, що реалізувати теплову енергію на одному територіальному ринку може лише одне підприємство-монополіст, яке, при нестачі теплової енергії власного виробництва може закупати її у інших виробників та користуватися їх розподільчими мережами.

Тому під «підприємством теплопостачання (постачання теплової енергії)» будемо розуміти підприємство, що діє в сфері теплопостачання, яке поєднує в собі функції виробництва, транспортування, постачання теплової енергії як товару та сервісу засобів виробництва і транспортування.

Підприємство ж теплоенергетики, з нашого погляду, включає в себе всі види підприємств сфери теплопостачання: теплогенеруючі, сервісні, транспортні, постачальні, які можуть не суміщати всі функції у одного господарюючого суб'єкта.

Відповідно до визначення «малої енергетики» в розділі 1, «підприємство малої енергетики» - це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка, господарюючий суб'єкт галузі енергетики будь-якої форми власності (приватної, приватно-державної чи державної), яка призначена для децентралізованого (щодо єдиної енергетичної системи) виготовлення, генерування та передачі будь-якої енергії, використовуючи обладнання установленої (малої) потужності, з метою збалансування попиту та пропозиції енергії та уникнення енергетичного дефіциту в регіонах (на певних географічних територіях).

Ринок послуг теплопостачання м. Харкова представлений такими основними підприємствами - виробниками теплової енергії: КП «Харківські теплові мережі», ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», ЗАТ «ТЕЦ-3». Останні два - виробляють не лише теплову, а й електричну енергію. КП «ХТМ» виробляє теплову енергію на власних джерелах тепла (ТЕЦ-4, районні опалювальні котельні Салтівська, Дзержинська, Комінтернівська, а також локальних та квартальних котельних) та здійснює транспортування теплової енергії по магістральним, розподільчим та внутрішньоквартальним тепловим мережам до споживачів усіх категорій від всіх названих виробників. Структура ринку виробництва теплової енергії має стабільний характер і протягом періоду 2005-2009 рр. суттєво не змінюється (рис.2.2).



Рис 2.2 Структура ринку виробників теплової енергії м. Харкова

Як видно з рис. 2.2, найбільшу питому вагу на ринку теплопостачання м. Харкова займає підприємство КП «Харківські теплові мережі». Але в той же час дане підприємство є абсолютним монополістом на ринку транспортування та збуту теплової енергії споживачам міста, бо йому належать всі магістральні, розподільчі та внутрішньоквартальні теплові мережі м. Харкова та є основним виробником теплової енергії міста. Більш детально інформація щодо постачальників теплоенергії наведено в додатку А.

Динаміка виробництва та відпуску теплової енергії по м. Харкову в розрізі основних виробників наведено на рис. 2.3.

З даного рисунку очевидно, що найбільше виробляється теплової енергії КП «ХТМ» протягом 2005-2009р.р., що знову таки доводить важливість та пріоритетність цього підприємства на ринку теплопостачання м. Харкова. Саме тому доцільно досліджувати ринок теплопостачання м. Харкова шляхом аналізу його монополіста - КП «ХТМ».



Рис. 2.3 Склад та структура виробництва теплової енергії, тис. Гкал

Отже, виникає необхідність аналізу ринку теплопостачання в особі КП «Харківські теплові мережі» з метою виявлення загального кола проблем та таких, які є найважливішими, вихідними, основоположними (згідно [135] вони називаються кореневими), усунення яких дозволить покращити ситуацію як самого підприємства, так і ринку теплопостачання міста.

Завданням є визначення ключових проблем, які заважають розвитку підприємств теплопостачання, та розробка заходів щодо їх усунення.

Дослідження проблем галузі було виконано в розділі 1, параграфі 1.2 і шляхом метода логічного узагальнення виявлено найбільш широкий перелік проблем галузі теплопостачання.

Для того, щоб виявити кореневі проблеми, пропонуємо використати метод графів, застосування якого описано в [135]. Базуючись на цьому рекомендуємо таку схему проведення аналізу (рис.2.4).



Рис. 2.4 Послідовність визначення проблем підприємств теплопостачання

Загальна проблематика теплопостачання в Україні на даний момент може бути описана широким колом питань. Визначені в розділі 1 проблеми було доповнено експертним опитуванням на основі діагностичного інтерв'ю. Порядок його проведення передбачає спілкування консультанта (у якості якого виступає автор даного дослідження) з експертом (фахівець з підприємства) з приводу визначених проблем та інших проблем підприємства, які узагальнено записуються консультантом. Група експертів за рекомендацією [135] затверджується наказом по підприємству і включає експертів з усіх напрямків теплопостачання (Додаток Б). Нижче, згідно з наказом, наведено перелік експертів (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Склад експертної комісії

№ експерта	Посада експерта	Умовне позначення
1	2	3
1	Генеральний директор КП «Харківські теплові мережі»	А
2	Головний інженер	Б
3	Головний бухгалтер	В
4	Заступник генерального директора по взаємовідносинам з енергопостачальниками	Г
5	Заступник генерального директора з економіки	Д
6	Заступник генерального директора з охорони праці,, техніки безпеки та підготовки кадрів	Е
7	Заступник генерального директора по кадрах та режиму	Є
8	Заступник генерального директора з правового забезпечення	Ж

Дана методика дозволила сформувати перелік проблем, які було згруповано в такі блоки (табл. 2.2) в залежності від рівня їх вирішення, що дозволило врахувати галузеву особливість багаторівневого функціонування підприємства.

На наступному етапі проведення аналізу із загальної сукупності визначених експертами проблем було відібрано ті, на які керівництво підприємства має вплив, тобто вирішення яких залежить безпосередньо від дій підприємства.

Таблиця 2.2 Групування проблем теплопостачання за рівнями вирішення

Проблеми	Деталізація	Рівень вирішення проблеми
1	2	3
Відсутність ринкового механізму в сфері теплоенергетики	недосконалість чинного законодавства	Державний
	монополізм ринку, відсутність конкуренції	Державний
	відсутність умов для створення та розвитку ринку виконавців послуг, які б брали на себе функцію єдиного замовника комунальних послуг	Державний
Відсутність інфраструктури комерціалізації нововведень на підприємствах теплопостачання	відсутність системи пільгового кредитування	Державний, місцевий
	низький рівень вітчизняних розробок та їх застосування щодо альтернативних джерел теплової енергії	Державний, місцевий, підприємства
	низький рівень диверсифікації джерел інвестування	Державний, місцевий, підприємства
	відсутність фірм-посередників між розробниками інновацій та її споживачами (інвесторів)	Державний, місцевий
	відсутні методики відбору інвестора за критерієм найбільш активного впровадження енергозберігаючих технологій	Підприємства
	відсутність механізму виводу інновації на ринок	Державний, місцевий, підприємства
Відсутність власних коштів для інвестування та неможливість отримати позикові кошти	обмеженість власних інвестиційних ресурсів	Підприємства
	недостатність інвестиційної складової тарифу для накопичення інвестиційних коштів у підприємств теплопостачання	Державний, місцевий, підприємства
Застаріла система керування та підпорядкування	низький рівень інноваційних рішень на підприємствах теплопостачання	Державний, місцевий, підприємства
	хаотична децентралізація теплопостачання;	Державний, місцевий
	проблеми ціноутворення на енергоносії ( природний газ)	Державний
	недосконала процедура розробки механізму введення в дію нових цін на енергоносії	Державний, місцевий, підприємства
	відсутність у нормативній базі можливості формування прибутку для розвитку соціальної сфери	Державний, місцевий, підприємства
	несвоєчасне покриття збитків, які виникають з причини невідповідності тарифу, з коштів Державного бюджету України;	Державний, місцевий
	велика кількість рівнів та місць узгодження тарифів	Державний, місцевий
	довготривала процедура узгодження тарифів	Державний, місцевий
	невідповідність встановленої норми водоспоживання для населення на потреби гарячого водоспоживання та фактичного споживання	Місцевий, підприємства
	недосконале методичне забезпечення щодо розрахунку економічного ефекту від реконструкції теплових мереж	Державний, місцевий, підприємства
Відсутні податкові пільги щодо впровадження інноваційних проектів та новітніх технологій в виробничу діяльність та дієві програми їх реалізації	неврегульованість інноваційної політики та політики енергозбереження на державному рівні	Державний
	відсутня концепція управління енергозбереженням системи теплопостачання	Місцевий, підприємства
Неврегульований процес стягнення платежів з боржників комунальних підприємств	відсутність економічних важелів впливу на неплатників (населення)	Державний, місцевий, підприємства
	відсутня можливість відключення боржників від системи теплопостачання	Державний, місцевий, підприємства
Застаріле обладнання з низькою енергоефективністю	нераціональна система теплопостачання (наявність малоефективних котелень)	Підприємства
	високий рівень зношеності основних фондів	Підприємства
	низький рівень впровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах	Підприємства
	незначні обсяги фінансування модернізації системи теплопостачання місцевою владою	Місцевий, підприємства

Саме ця сукупність проблем (табл.2.3) була запропонована експертам для визначення взаємозв'язку між ними та побудови проблемного поля.

Таблиця 2.3 Перелік проблем, сформованих експертами для побудови проблемного поля

Номер проблеми	Проблеми
1	2
1	низький рівень вітчизняних розробок та їх застосування щодо альтернативних джерел теплової енергії;
2	низький рівень диверсифікації джерел інвестування;
3	низька частка впровадження інноваційних енергозберігаючих рішень в загальній величини енергозберігаючих рішень ;
4	обмеженість власних інвестиційних ресурсів;
5	недостатність інвестиційної складової тарифу для накопичення інвестиційних коштів у підприємств теплопостачання;
6	низький рівень інноваційних рішень на підприємствах теплопостачання;
7	відсутність у нормативній базі можливості формування прибутку для розвитку соціальної сфери;
8	несвоєчасне покриття збитків, які виникають з причини невідповідності тарифу, з коштів Державного бюджету України;
9	невідповідність встановленої норми водоспоживання для населення на потреби гарячого водоспоживання та фактичного споживання;
10	відсутність концепція управління енергозбереженням системи теплопостачання;

Подобные документы

• Механізація та автоматизація процесів діловодства

  Головне завдання діловодства. Загальні принципи автоматизації та механізації документаційних процесів. Основні засоби голосового зв’язку, складання, копіювання, розмноження, обробки та зберігання текстових документів. Сучасні програмні продукти.
  
  реферат [52,5 K], добавлен 26.12.2012
  

• Проблема ефективності - це завжди проблема вибору

  Поняття "економічна ефективність" і чинники, що впливають на рівень економічної ефективності управління – загальної та порівняльної. Критерії ефективності управлінської діяльності. Показники економічної ефективності управління і методика їх розрахунку.
  
  реферат [29,2 K], добавлен 01.05.2009
  

• Розрахунок показників ефективності функціонування транспортних процесів і систем

  Методика та головні етапи розрахунку складу для зберігання та переміщення контейнерів, обладнаного козловим краном. Комплекс технічного обладнання контейнерної транспортної системи. Принципи роботи складу з точки зору послідовності виконання операцій.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 11.11.2012
  

• Организация и анализ инвестиционной деятельности предприятия

  Теоретичні основи організації та аналізу інвестиційної діяльності підприємства. Метод експрес-аналізу фінансової звітності. Методичний підхід до вибору оптимального варіанту фінансового інвестування на основі розрахунку ефективної відсоткової ставки.
  
  дипломная работа [473,8 K], добавлен 08.11.2010
  

• Удосконалення методу оцінки якості робіт в підприємствах дорожнього господарства

  Управління якістю робіт в підприємствах дорожнього господарства. Аналіз методів оцінки якості дорожніх робіт. Удосконалення методичного підходу щодо розгортання функції якості, обґрунтування показників її оцінки. Особливості стимулювання праці персоналу.
  
  дипломная работа [445,9 K], добавлен 10.02.2012
  

• Інноваційна діяльність

  Зміст та еволюція інноваційно-підприємницьких теорій. Життєвий цикл інновацій, оцінка ефективності інноваційної діяльності. Особливості сучасних інноваційних процесів в Україні, механізми її регулювання та стан фінансування у наукові нововведення.
  
  курсовая работа [430,8 K], добавлен 15.05.2012
  

• Конструктивна функція конфлікту в управлінні

  Природа конфлікту, види та причини виникнення. Витоки та рушійні сили конфлікту. Його учасники і суб’єктивна сторона. Засоби і механізми розв’язання конфліктів. Їх зародження, розвиток і завершення. Соціально-правові технології попередження конфліктів.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 03.05.2010
  

• Внутрішнє середовище організації

  Поняття та структура внутрішнього середовища організації. Відповідність внутрішньої культури вимогам зовнішнього середовища, та і стратегії фірми. Природа та типи конфліктів в організаціях, причини їх виникнення, методи управління та методи розв'язання.
  
  контрольная работа [280,9 K], добавлен 25.02.2011
  

• Моделювання процесів антикризового управління підприємством

  Кризи, їх класифікації та причини виникнення. Ознаки кризового стану підприємства. Методичний підхід до оцінювання антикризового потенціалу фірми та інформаційні технології планування. Програмне забезпечення антикризового управління підприємством.
  
  дипломная работа [1,6 M], добавлен 15.11.2010
  

• Автоматизація бізнес-процесів в середовищі Microsoft Project-2007

  Побудова в Microsoft Project–2007 проекту умовного будівництва. Календарний графік на виконання замовлення щодо монтажу споруди, діаграма Ганта. Розробка виробничої програми підприємства і плану її виконання в умовах жорсткої обмеженості ресурсів.
  
  контрольная работа [2,0 M], добавлен 13.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам