Організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

інноваційний підприємство виробничий господарський

Мухар М.В. Організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

Дипломна робота присвячена організуванню інноваційної діяльності підприємства ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха". Проведено дослідження теоретико-методичних основ інноваційної діяльності підприємства. Дана характеристика діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха", проаналізовані показники виробничо-господарської діяльності підприємства. Здійснено аналіз організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха": досліджено асортимент продукції, витрати на її розробку, чисельність працівників-інноваторів тощо. Розроблено рекомендації щодо покращення інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха". Економічно обґрунтовано проектні заходи щодо покращення інноваційної діяльності підприємства.

Abstract

Muhar M.V. Innovation Activity Organizing at "Scientific and Production Association "Termoprylad" named by V. Lah" PJSC

Thesis is dedicated to organizing the innovation of the company JSC "NPO "Termoprylad" named by Laja". A study of the theoretical and methodological foundations of innovation of the company. The characteristic activity of JSC "NPO "Termoprylad" named by Laja" analyzed indicators of industrial and business enterprises. The analysis of organizing innovation activities JSC "NPO "Termoprylad" named by Laja": examined range of products , the cost of development , the number of workers, innovators and others. Recommendations for improving innovation activities JSC "NPO "Termoprylad" named by Laja". Economically justified design measures to improve the innovation of the company.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методичні основи інноваційної діяльності підприємства

1.1 Суть інноваційної діяльності підприємства

1.2 Формування системи показників для аналізу інноваційної діяльності підприємства

1.3 Методологічні підходи щодо розвитку інноваційної діяльності підприємства

Розділ 2. Аналіз організування інноваційної діяльності на ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

2.1 Загальна характеристика підприємства ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

2.2 Аналіз результатів виробничо-господарської діяльності підприємства ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

2.3 Аналіз організування інноваційної діяльності підприємства ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

Розділ 3. Удосконалення організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

3.1 Розроблення заходів щодо покращення організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

3.2 Економічне обґрунтування розроблених заходів щодо організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність теми. Прагнення суб'єктів господарювання до економічного розвитку завжди наштовхується на необхідність розв'язання інноваційних завдань. І цілком очевидно, що у найближчій і довгостроковій перспективі максимізація саме інноваційного фактору стане вирішальною умовою стійкого розвитку економіки. В умовах зростаючої конкуренції активна інноваційна діяльність на підприємствах дедалі більше визначає успіх підприємницької діяльності. Нові ідеї і продукти, нові технології та організаційні рішення виводять підприємства з кризових ситуацій і гарантують їм фінансову стабільність.

Проблемам аналізу та поліпшення інноваційної діяльності підприємства присвячено ряд робіт вітчизняних та іноземних вчених, серед яких треба виділити праці С.М. Ілляшенка, О.І. Маслака, Л.А. Квятковської, П. Друкера, Т.Й. Товта, Л.Я. Малюти, Т.М. Пілявоза, В.О. Коюди, Л.А Лисенко, Г.Г. Матусевич, А.П. Бойко, О.Н. Бондаренко, В. Єрмолаєвої, І.Л. Петрової, Т.І. Шпильова, Н.П. Сисоліна, Й. Шумпетера та інших.

Отже, тема, що розглядається в даній дипломній роботі є актуальною в наш час, і базується на розумінні того, що інновації є важливою складовою функціонування підприємств. На сьогоднішній час не стоїть питання "Чи використовує підприємство новітні технології?", питання полягає в наступному: "Які саме технології та як використовує підприємство?".

Реалізація таких завдань підприємства вимагає забезпечення всіма видами ресурсів і досягнення як найкращого їх використання. З цією метою необхідно сформувати відповідні стратегії управління розвитком інноваційної діяльності, в яких необхідно передбачити різноманітні аспекти вдосконалення всіх видів діяльності, врахувати критерії оцінки щодо менеджменту на підприємстві.

Проблеми вибору стратегії і розробки методів, які нададуть можливість аналізувати і контролювати показники діяльності і впливати на організацію виробництва, оцінювати ефективність роботи підприємства з боку власника, інвестора, кредитора і з боку державних органів управління, саме і були визначаючими при обґрунтуванні актуальності вибраної теми роботи.

Метою дипломної роботи ОКР "бакалавр" є аналізування процесу організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха".

Завданням дипломної роботи ОКР "бакалавр" є:

- розглянути суть інноваційної діяльності підприємства;

- проаналізувати результати виробничо-господарської діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха";

- дослідити процес організування інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха";

- розробити заходи щодо покращення інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха";

- економічно обґрунтувати заходи щодо покращення інноваційної діяльності ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха".

Об'єктом дослідження дипломної роботи ОКР "бакалавр" є публічне акціонерне товариство "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха".

Предметом дослідження дипломної роботи ОКР "бакалавр" є організування інноваційної діяльності, як виду діяльності по забезпеченню рентабельності та конкурентоспроможності підприємства.

Інформаційною базою дипломної роботи ОКР "бакалавр" є матеріали діяльності підприємства, зокрема: використанні нормативні документи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, статистичні дані, а також форма №1 "Баланс", форма №2 "Звіт про фінансові результати".

Методичною базою дипломної роботи ОКР "бакалавр" є такі методи: узагальнення та порівняння - для дослідження змісту і сутності організування інноваційної діяльності; статистичний та графічний аналіз - для вивчення, групування, порівняння і наочного відображення даних з метою дослідження тенденцій зміни фінансових результатів організування інноваційної діяльності, виявлення факторів, які впливають на величину досліджуваних витрат; економіко-математичне моделювання - для розробки моделювання впливу чинників на організування інноваційної діяльності, які дають змогу вивчити та кількісно оцінити внутрішні і зовнішні наслідкові зв'язки між результативною та факторною ознакою.

Дипломна робота ОКР "бакалавр" складається з анотації, вступу, трьох розділів та висновків.

У вступній частині визначені актуальність дослідження, його мета та задачі, об'єкт та предмет дослідження, інформаційна база.

В першому розділі роботи розглянуто теоретико-методичні основи інноваційної діяльності підприємства, а саме: поняття інноваційної діяльності та фактори, що на неї впливають, методи аналізу інноваційної діяльності підприємства, класифікація та порядок розрахунку основних показників аналізу інноваційної діяльності. Розглянуто основні методи, за допомогою яких досліджується інноваційна діяльність підприємства.

Другий розділ даної роботи присвячений оцінці та аналізу організування інноваційної діяльності підприємства ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха". Спочатку здійснено аналіз результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Останні підрозділи даного розділу присвячені аналізу організування інноваційної діяльності підприємства.

У третьому розділі розглянуто напрямки поліпшення інноваційної діяльності підприємства. Спочатку розглянуто проблемні аспекти інноваційної діяльності підприємства. В розділі розглянуто аспекти покращення інноваційної діяльності базового підприємства. Здійснено економічне обґрунтування розроблених заходів щодо організування інноваційної діяльності за допомогою кореляційно-регресійної моделі.

Розділ 1. Теоретико-методичні основи інноваційної діяльності підприємства

1.1 Суть інноваційної діяльності підприємства

Уперше термін "інновація" був ужитий на початку ХХ століття основоположником теорії інновацій і інноваційного розвитку Й. Шумпетером [46], який розглядав інновації і інноваційну діяльність як рушійні сили економічного розвитку. Інновація (нововведення), за Й. Шумпетером, - це втілення в життя нової комбінації ресурсів (продуктивних сил), що здатна задовольняти нові потреби.

Й. Шумпетер виділяв п'ять типів інновацій:

· новий або вдосконалений продукт;

· новий метод виробництва;

· новий ринок збуту;

· нові методи управління (організаційні форми);

· нова сировина, матеріали чи комплектуючі.

Він вважав, що основним механізмом розвитку економіки є конкуренція, заснована на інноваціях, яка призводить до "творчого руйнування" вже сформованих галузей і ринків, а також творчість людини, новатора-підприємця, здатного втілити нові ідеї в ефективні економічні рішення [46]. На цю думку його наштовхнула наукова праця М. Кондратьєва про довгі цикли розвитку кон'юнктури (довгі хвилі), яка ініціювала подальше вивчення багатьма економістами причин та наслідків цих циклів і їх тривалість. Найбільш важливою причиною були визнані інновації [11].

Після Й. Шумпетера було зроблено багато спроб удосконалити поняття "інновація". Проте, незважаючи на досить велику кількість різних визначень цього терміна, усі їх можна об'єднати у дві групи:

· інновація, як процес (розроблення, виготовлення і просування новації на ринку);

· інновація, як результат (діяльності з розроблення, виготовлення і просування новації на ринку).

Як свідчить аналіз, більшого поширення набули погляди на інновацію як результат інноваційної діяльності. Зокрема, за Законом України "Про інноваційну діяльність" інновації розглядаються як результат інноваційної діяльності - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [8].

Поряд з терміном "інновація" часто вживають термін "нововведення" (Й. Шумпетер їх ототожнював) - результат практичного освоєння новації в різних сферах діяльності, який дає економічний чи соціальний ефект. Проте, згідно з поглядами деяких науковців, нововведення не є тотожним інновації. Вони вважають [29], що нововведення стають інноваціями лише тоді коли забезпечують суспільний прогрес, підвищення рівня ефективності в галузі їх виробництва чи споживання.

Сучасні економічні реалії не обмежують інновації лише комерційним використанням результатів інноваційної діяльності, адже існують некомерційні інновації, наприклад, соціальні. У цьому випадку слід говорити не про комерційне, а практичне їх використання. Дійсно, відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, утілений в новому (удосконаленому) продукті або технологічному процесі, який використовується у практичній діяльності або в нових підходах до соціальних послуг [36].

Інтеграція економіки України до міжнародного господарського комплексу, особливо із урахуванням сучасних процесів входження до Світової організації торгівлі, неминуче ставить вітчизняні підприємства в умови жорсткої конкуренції з іноземними виробниками.

В таких умовах лише ті підприємства, які ефективно організовують свою інноваційну діяльність, можуть бути успішними. Відповідно до розробленої "Стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів" [39] пріоритетними цілями інноваційного розвитку наукового сектору держави є:

· переведення вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку;

· формування якісно нового науково-технічного потенціалу та максимального його використання;

· забезпечення ефективної ресурсної та інтелектуальної бази світового рівня, що виражається у підготовці високопродуктивних науковців, формування сучасного технологічного оснащення та інформаційного забезпечення їх праці, раціональній організації науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок, розвитку системи комерціоналізації наукових результатів.

Реалізація цих стратегічних напрямів та підвищена увага держави до формування ефективного інноваційного потенціалу економіки відображена в Законах України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" [10] та "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" [9].

За своїм характером і функціональним призначенням виділяють такі новинки і нововведення: технічні -- нові продукти, технології, конструкційні і допоміжні матеріали, устаткування; організаційні -- нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємств та їхніх інституціонально-добровільних об'єднань; економічні -- методи господарського управління наукою, виробництвом та іншими сферами діяльності через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні -- різні форми активізації людського чинника, включаючи нові форми професійної підготовки персоналу, стимулювання його творчої діяльності, створення комфортних умов життя та праці; юридичні -- нові та трансформовані закони й різноманітні нормативно-правові документи (акти), що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій, певних груп чи окремих фізичних осіб.

Будь-якій інновації притаманні три основні взаємопов'язані властивості: новизна; технічна спроможність і економічна доцільність її виготовлення й збуту; корисність для споживачів (споживачами можуть бути і власні підрозділи підприємства-інноватора). Тобто, крім новизни, інновація повинна відповідати запитам споживачів і приносити прибуток (забезпечувати корисність) як її розробнику, так і виробнику (в ідеалі - усім суб'єктам інноваційного процесу). Іноді (це стосується принципово нових інновацій, що базуються на результатах фундаментальних досліджень) запити споживачів цілеспрямовано формують. Діяльність зі створення (розроблення і виготовлення), упровадження і поширення інновацій називають інноваційною [13].

Інноваційна підприємницька діяльність - це особливий процес організації господарювання, який оснований на постійному пошуку нових можливостей покращання техніко-технологічних факторів виробництва. Вона пов'язана з готовністю підприємницької структури (фізичної або юридичної особи) брати на себе весь ризик по здійсненню нового проекта або покращанню існуючого, а також виникаючу при цьому фінансову, моральну і соціальну відповідальність [38].

Інноваційна діяльність протягом усього свого часу повинна передбачати як науково-дослідні і дослідницько-конструкторські роботи (НДДКР), так і їхній маркетинговий супровід (маркетинг інновацій), у їх логічному взаємозв'язку.

НДДКР [21] розглядаються як роботи творчого характеру, що пов'язані з науковим пошуком, проведенням досліджень, експериментів з метою розширення наявних і отримання нових знань, втіленням їх у нові (удосконалені) вироби і технології, методи управління тощо, науковим обґрунтуванням інноваційних проектів.

Маркетинг інновацій визначають [12] як діяльність, спрямовану на пошук нових сфер і способів використання потенціалу підприємства, розроблення на цій основі нових товарів (виробів чи послуг) та технологій їх просування на ринку з метою задоволення потреб і запитів споживачів більш ефективним, ніж у конкурентів, способом, отримання завдяки цьому прибутку та забезпечення умов тривалого виживання й розвитку на ринку.

Необхідність організації інноваційної підприємницької діяльності обумовлена: потребами підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; збільшенням затрат і погіршенням економічних показників підприємств; швидким моральним старінням техніки і технології; визначною роллю науки і підвищення ефективності розробки і впровадження нової техніки; важливістю і економічною доцільністю посилення інтенсивних факторів розвитку виробництва, на основі використання досягнень науково-технічного прогресу у всіх сферах економічної діяльності; потребами істотного скорочення строків створення і освоєння нової техніки; важливістю розвитку масової творчості винахідників і раціоналізаторів та використання їх пропозицій.

Усю сукупність процесів, що відбуваються на підприємстві, можна умовно поділити на дві групи (рис. 1.1):

· традиційні процеси функціонування підприємства, що забезпечують випуск поточної продукції;

· процеси розвитку за рахунок створення і впровадження інновацій.

Традиційні процеси характеризують звичайне функціонування підприємства, а інноваційний розвиток - це створення нової продукції, впровадження нових технологій, техніки, організаційних форм та методів господарювання на основі інноваційної діяльності.



Рис. 1.1. Процеси функціонування підприємства

Джерело: [28]

У загальному розумінні інноваційним називають процес, який має місце у виробничо-господарських, науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських та інших системах і є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що періодично здійснюються у просторі й часі, результатом котрих є новація.

Запровадження результатів інноваційних процесів у виробничо- господарську практику визначається як нововведення (або інновація).

Новацію слід розглядати як оформлений результат фундаментальних чи прикладних досліджень і розроблень у будь-якій сфері діяльності, що підвищує її ефективність у вигляді: відкриття; винаходу; патенту; товарного знаку; раціоналізаторської пропозиції; нового або модернізованого продукту (послуги), технології, виробничого процесу; виробничої, організаційної або іншої структури; ноу-хау; нових наукових підходів чи принципів; нових документів (стандартів, рекомендацій, методик, інструкцій); результатів маркетингових досліджень.

Новації можуть бути власного виробництва чи закупленими, призначеними для накопичення, продажу або впровадження на власному підприємстві шляхом перетворення новації в інновацію.

Тобто інноваційний процес і організація інноваційної діяльності включають два послідовно виконуваних етапи [28]:

· розроблення новації та її отримання як оформленого результату фундаментальних і прикладних досліджень, проектно-конструкторських робіт, організаційно-технологічної підготовки й освоєння виробництва;

· запровадження новації в господарську (виробничу) діяльність для отримання від її використання результатів інноваційної діяльності (тобто перетворення новації в інновацію).

Інноваційні процеси започатковуються відповідними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва (і реалізації послуг тощо), які сприяють прогресивним його змінам та потребують певних витрат ресурсів у вигляді інвестицій.

Існує декілька принципів класифікації інновації й інноваційних процесів (рис. 1.2).

За масштабністю і силою впливу всі види новинок та нововведень поділяються на дві групи:

· локальні (поодинокі, окремі);

· глобальні (великомасштабні).

Між окремими видами інноваційних процесів існує відносно тісний взаємозв'язок. Так, технічні інновації зумовлюють певні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема, створення і розвиток виробництв вимірювальних приладів на промислових підприємствах спричиняють зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного управління (регулювання) [28].



Рис. 1.2. Джерела, класифікація і взаємозв'язок інноваційних процесів (новин, нововведень)

Джерело: [28]

Розглянемо більш детально деякі з них.

За своїм характером інноваційні процеси, новації і нововведення поділяються на взаємопов'язані класи [28]:

· технічні нововведення (інновації) проявляються у вигляді нових продуктів (сталезалізобетонних конструкцій), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкцій та матеріалів);

· організаційні нововведення охоплюють нові методи організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва і сфери послуг (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації виробництва й колективної праці тощо);

· економічні - методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, економічного обґрунтування проектів, фінансування, ціноутворення, мотивації й оплати праці, оцінки результатів діяльності;

· соціальні - різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації наукових працівників шляхом захисту дисертацій; стимулювання творчої діяльності; підвищення умов та постійне підтримування високого рівня безпеки праці, охорони здоров'я й довкілля; створення комфортних умов життя тощо);

· юридичні - нові і змінені закони та різноманітні нормативно - правові документи, що визначають та регулюють усі види діяльності підприємств й організацій, виробничі процеси тощо.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій. Тому треба позитивно оцінювати: активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють швидшому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і прийняття пакету законів і державних механізмів їх практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.

Організація інноваційної діяльності передбачає впорядкування в просторі й синхронізацію в часі проведення заходів і робіт із створення та освоєння виробництва нової чи вдосконаленої продукції. Вона передбачає :

· використання інновацій як основи забезпечення конкурентоспроможності підприємства, задоволення потреб споживачів;

· узгоджений розвиток усіх функціональних напрямів діяльності підприємства;

· зосередження інноваційного потенціалу в обмеженому інноваційному просторі;

· організацію проведення інновацій на постійній фундаментальній основі діяльності підприємства;

· використання проектної форми організації інноваційної діяльності;

· фундаментальну підготовку проведення інновації;

· якісне планування інноваційних проектів;

· організацію дослідної й технічної підготовки серійного виробництва продукції згідно з очікуваним попитом і вибраним сегментом ринку;

· забезпечення високої ефективності інноваційних процесів.

Основу інноваційної діяльності підприємства складають технічні інновації [28].

На практиці виділяють три основних види інноваційної підприємницької діяльності: інноваційна діяльність в сфері техніко-технологічного забезпечення виробництва; інноваційна діяльність в сфері збільшення виробництва, підвищення якості і здешевлення продукції; інноваційна діяльність в сфері соціальної політики [38].

Перший вид інноваційної підприємницької діяльності пов'язаний з процесом кількісного і якісного оновлення виробничого потенціалу, який направлений на підвищення продуктивності праці, економію енергоресурсів, сировини і матеріалів та відповідно на збільшення прибутків.

Другий вид інноваційної підприємницької діяльності представляє собою процес якісного удосконалення продукції, її здешевлення, розширення асортименту, який направлено на повніше задоволення потреб населення.

Третій вид інноваційної підприємницької діяльності, пов'язаний з розширенням і покращанням сфери послуг для населення, який направлений на створення нормативних умов для праці та відпочинку і відповідно на підвищення продуктивності праці.

Можна виділити три способи організації інноваційної діяльності:

· інноваційна діяльність на основі внутрішньої організації, коли інновація створюється і (або) освоюється всередині фірми її спеціалізованими підрозділами на базі планування і моніторингу їх взаємодії по інноваційному проекту;

· інноваційна діяльність на основі зовнішньої організації при допомозі контрактів, коли замовлення на створення і (або) освоєння інновації розміщується між сторонніми організаціями;

· інноваційна діяльність на основі зовнішньої організації за допомогою венчурів, коли фірма для реалізації інноваційного проекту засновує дочірні венчурні фірми, які залучають додаткові сторонні засоби (кошти) [38].

Найчастіше використовується другий спосіб організації інноваційної діяльності - фірма розміщує замовлення на розробку новизни, а освоює їх власними силами. Відносна рідкість використання першого способу пояснюється недостатнім потенціалом фірмової науки.

Впроваджуючи інновації в практику підприємницької діяльності, дуже важливо знати, які фактори здатні загальмувати або прискорити інноваційний процес. Основні фактори, що впливають на розвиток інноваційного процесу, наведені в таблиці 1.1. Перш, ніж розпочати впровадження інновацій на будь - якому підприємстві, рекомендується уважно ознайомитися із цими факторами, щоб прийняти рішення про оптимальний для Вас спосіб побудови інноваційного процесу [20, c.232].

Таблиця 1.1

Фактори, що впливають на розвиток інноваційного процесу

Група факторів	Фактори, що гальмують інноваційну діяльність	Фактори, що сприяють інноваційній діяльності
1	2	3
Економічні, технологічні	Недолік засобів для фінансування інноваційних проектів, слабкість матеріальної й науково-технічної бази, відсутність резервних потужностей, домінування інтересів поточного виробництва.	Наявність резерву фінансових і матеріально-технічних засобів, прогресивних технологій, необхідної господарської й науково-технічної інфраструктури.
Політичні, правові	Обмеження з боку антимонопольного, податкового, амортизаційного, патентно-ліцензійного законодавства.	Законодавчі міри (особливо пільги), що заохочують інноваційну діяльність, державна підтримка інновацій
Соціально - психологічні, культурні	Опір змінам, які можуть викликати такі наслідки як зміна статусу співпрацівників, необхідність пошуку нової роботи, перебудова нової роботи, перебудова застарілих способів діяльності, порушення стереотипів поводження й сформованих традицій, острах невизначеного, побоювання покарань за невдачу.	Моральне заохочення учасників інноваційного процесу, суспільне визнання, забезпечення можливостей самореалізації, звільнення творчої праці. Нормальний психологічний клімат у трудовому колективі.
Організаційно - управлінські	Устояна організаційна структура компанії, зайва централізація, авторитарний стиль керування, перевага вертикальних потоків інформації, відомча замкнутість, труднощі міжгалузевих і міжорганізаційних взаємодій, твердість у плануванні, орієнтація на сформовані ринки, орієнтація на короткострокову окупність, складність погодження інтересів учасників інноваційних процесів.	Гнучкість оргструктури, демократичний стиль керування, перевага горизонтальних потоків інформації, самопланування, допущення коректувань, децентралізація, автономія, формування цільових робочих груп.

Джерело: [20].

Слід зазначити, що чинники інноваційної діяльності безпосередньо пов'язані також із конкретними формами її організації та окремими етапами створення нововведень. Нині в розвинутих країнах переважають адміністративно-господарські, програмно-цільові та ініціативні форми організації інноваційних процесів. Крім цього, на рівні малих підприємств активно розвиваються кооперативно-цільові дослідження нововведень. Щодо безпосереднього моделювання інноваційного процесу, то воно здебільшого полягає в послідовному виконанні таких етапів: фундаментальне (теоретичне) дослідження; прикладне дослідження; розроблення; проектування; нове будівництво (якщо бракує готових виробничих потужностей); освоєння; промислове виробництво; маркетинг (збут). З маркетингом у цьому циклі і пов'язується комерціалізація нововведення, яка є головною метою інноваційної діяльності. З огляду на останнє безпосереднє відношення до маркетингової діяльності мають продуктові та технологічні інновації. З продуктовою інновацією, як правило, пов'язують створення нового продукту на основі патентної або іншої тимчасової монополії підприємства. Така інновація базується на використанні нових матеріалів, комплектувальних деталей та напівфабрикатів або пов'язана з принципово новим продуктом. Технологічна інновація поліпшує якість продукту, створює його нову модифікацію. Передусім вона може бути орієнтована на підвищення продуктивності. Досягається це завдяки нарощуванню (за таких самих або трохи збільшених витрат) випуску традиційного за якістю продукту. Технологічна інновація може також мати на меті різке зниження собівартості продукту, що уможливлює зниження ціни товару і здобуття переваг у конкурентній боротьбі. В обох випадках технологічна інновація сприяє збільшенню обсягів продажу вже відомого продукту.

1.2 Формування системи показників для аналізу інноваційної діяльності підприємства

В сучасних умовах впровадження ефективних інноваційних технологій дозволяє, з одного боку, підприємству одержати конкурентні переваги: покращити конкурентну ситуацію на ринку свого продукту та фінансовий стан, якісно підвищити виробничий потенціал та потенціал персоналу тощо, а з іншого - вимагає значного часу та ресурсів. Щоб забезпечити високу ефективність інноваційних заходів сьогодні зростає актуальність системного, своєчасного та комплексного аналізу інноваційної діяльності підприємства.

Комплексний аналіз інноваційної діяльності підприємства має за мету обґрунтувати найбільш ефективні напрями інноваційної діяльності, інноваційні програми і проекти фірми з використанням комплексу показників. Основними завданнями комплексного аналізу є: визначення відповідності фінансового стану фірми його цільовим параметрам щодо інноваційного розвитку; оцінка спроможності до інноваційного розвитку; вибір інноваційних проектів; оцінка показників інноваційної діяльності; виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності; оцінка впливу інноваційних рішень на фінансові результати діяльності фірми.

Процес комплексного оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства можна здійснювати за етапами, наведеними на рис. 1.3.



Рис. 1.3. Етапи комплексного аналізу інноваційної діяльності фірми

Джерело: [46]

Одним із найскладніших етапів оцінювання ефективності інновацій є побудова системи моніторингу зовнішнього оточення фірми, тобто системи постійного спостереження за напрямами й досягненнями науково-технічного прогресу в конкретній та суміжній галузях. Особливістю підходів до оцінювання ефективності інновацій суб'єктів господарювання різних рівнів, діючих у ринкових умовах, варто вважати різницю в цілях, які вони визначають у своїй діяльності. Кінцевим результатом інноваційної діяльності будь-якої організації є виробництво конкурентоспроможної продукції та зміцнення позицій на ринку і свого фінансового стану. За такого підходу вибір кращого варіанта інноваційного проекту передбачає отримання більших результатів із меншими чи однаковими витратами. Отже, загалом економічну ефективність інновацій визначають порівнянням результатів з витратами, що забезпечили цей результат [46].

Підприємства не часто вдаються до радикальних інновацій або реалізації масштабного інноваційного проекту. Значна частина інновацій носить поліпшувальний характер: спрямована на вдосконалення технічних засобів з метою зменшення трудомісткості виконання операцій, економію матеріалів (через використання дешевших замінників чи оптимізацію режимів оброблення вихідного матеріалу), енергії тощо. Впровадження таких заходів сприяє зниженню виробничих витрат, що важливо для підприємств, які реалізують стратегію мінімізації витрат або мають обмежені фінансові можливості. Як правило, такі інновації мають локальний характер і розробляються силами працівників підприємства. Доцільність їх упровадження визначається порівнянням величини витрат за базовим і новим варіантом. Розрахунок здійснюють за двома способами - за показником відносної економічної ефективності капіталовкладень (приведеними витратами) і за сукупність показників річної економічної ефективності.

Оцінку інноваційної діяльності підприємства доцільно здійснювати, використовуючи такі показники, як впровадження нових технологічних процесів, автоматизація виробництва та освоєння нових видів продукції.

Для виявлення взаємозв'язку між результативними показниками ефективності діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної) підприємства і відповідними показниками ефективності інноваційної діяльності доцільно сформувати таку систему показників [33]:

· показники виробничої ефективності науково-технічних заходів:

- темп приросту ефективності виробництва конкретних видів продукції (робіт) від використання науково-технічних заходів. Він визначається за формулою:

?ВП = ВПі-ВП0 , (1.1)

де ВП0 та ВПі - валовий обсяг виробництва продукції відповідно після і до використання нововведення.

- відносна економія собівартості продукції в результаті запровадження науково-технічних заходів:

, (1.2)

де ТП1 і ТП0 - обсяг продукції звітного і базисного періоду у порівняних цінах, грн.

C1 і С0 - собівартість продукції звітного і базисного періоду в порівняних цінах, грн.

· показники фінансової ефективності науково-технічних заходів:

- приріст прибутку в результаті реалізації науково-технічних заходів:

?П = (Ці - Сі) Ч Ni - (Ц0 - С0) Ч N0 , (1.3)

де С0 та Сі -- собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн/од.;

Ц0, Ці -- оптова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн/од.;

N0, Nі -- обсяг виробництва за допомогою базової і нової техніки, натур. од./рік.

- приріст доданої вартості, включаючи амортизацію, в результаті реалізації науково-технічних заходів, у тому числі за рахунок інтенсивних і екстенсивних факторів:

ДДс.е.а = (Еа1 + Еа2 + Еаn) Ч Кр.п Ч Iц, (1.4)

де Еа1, Еа2 ... Еап - відносна економія витрат на амортизацію внаслідок реалізації науково-технічних заходів, у тому числі інвестиційно-інноваційних проектів, грн.;

Кр.п - коефіцієнт рентабельності продукції в базовому періоді, визначений як відношення реалізованої продукції базового періоду до собівартості продукції базового періоду;

Іц- індекс зростання цін.

- приріст доходу за рахунок реалізації науково-технічних заходів

· показники інвестиційної ефективності науково-технічних заходів: характеризують кількість впроваджених науково-технічних засобів, зростання питомої ваги прогресивних технологічних процесів та нових інформаційних технологій, підвищення коефіцієнта автоматизації та організаційного рівня виробництва і праці, кількість патентів або авторських свідоцтв, індекс цитування, підвищення конкурентоспроможності підприємства, товарів (послуг) на ринку.

При оцінці ефективності інноваційних проектів передбачається розрахунок таких важливих показників, як [35]:

· інтегральний ефект (чистий дисконтований дохід);

· внутрішня норма прибутковості (дохідності);

· рентабельність інвестицій;

· період і строк окупності.

Інтегральний ефект визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового року, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Внутрішня норма прибутковості (дохідності) - IRR - це розрахункова відсоткова ставка, за якої одержані доходи від проекту стають рівними витратам на проект, або дається ще таке визначення - це той максимальний відсоток, який може бути сплачений для мобілізації капіталовкладень у проект. Рекомендується відбирати такі інноваційні проекти, внутрішня норма дохідності яких не нижча 15-20%. Рентабельність визначається як співвідношення ефекту від реалізації проекту і витрат на нього. На практиці оцінки інноваційних проектів розраховують відношення приведених доходів до інвестиційних витрат. Строк окупності показує, протягом якого часу можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Під періодом окупності розуміється тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, дорівнюватиме сумі інвестицій. Це період, необхідний для відшкодування початкових капіталовкладень за рахунок прибутків від проекту (чистий прибуток після відрахування податку + фінансові витрати + амортизація).

Слід також враховувати, що будь-який результат інновацій має подвійне значення:

· як основа змін у матеріальному виробництві, а в економічному розумінні - для досягнення цілей форми, а отже, для підвищення прибутку і конкурентоспроможності;

· як джерело подальших наукових досліджень і розробок, тобто становить науковий і методологічний інтерес.

Аналіз і оцінка інноваційного потенціалу підприємства виявляє можливості для його інноваційного розвитку. Результати оцінки дозволяють розробити оптимальну стратегію інноваційного розвитку.

1.3 Методологічні підходи щодо розвитку інноваційної діяльності підприємства

Здійснення інноваційної діяльності підприємства є неможливим без оцінки її ефективності. Для здійснення об'єктивної та комплексної оцінки інноваційної діяльності доцільно визначитися із сутністю основоположної категорії "ефективність", дослідити її зміст та підходи до визначення, виділити особливості прояву ефективності саме інноваційної діяльності.

Питання щодо розуміння та визначення категорії "ефективність" досліджувались представниками зарубіжної та вітчизняної класичних шкіл [7] та набули подальшого розвитку в сучасних наукових працях [19]. За останні десятиліття погляди вчених і практиків щодо змісту ефективності як економічної категорії та визначення фундаментальних засад відокремлення її показників значно зблизилися, але не дивлячись на це багато питань ще залишаються недостатньо розробленими та дискусійними [1, с. 6-7].

В процесі еволюції дослідження даної проблеми науковцями були виділені наступні підходи [44, с. 26]: "альтернативної вартості", "оптимальність Паретто", "продуктивності факторів виробництва", "ресурсний", "витратний", "результативний", "цільовий", "потрібнісний", "статико-динамічний". Кожен з цих підходів трактував ефективність з різних позицій:

· підхід альтернативної вартості розглядає ефективність як відношення того, що підприємство дійсно виробляє (реалізує), до того, що дане підприємство могло б виробляти (реалізувати) при наявних ресурсах, знаннях та здібностях [7];

· оптимальний підхід - як такий стан економіки, при якому неможливо поліпшити становище хоча б одного суб'єкта, не погіршуючи при цьому становища інших [22, с. 658; 42, с. 288;1, c. 13];

· підхід "продуктивності факторів виробництва" - як використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва даного обсягу продукції, виробництво даного обсягу продукції при мінімальних середніх загальних витратах [17; 31,с. 5; 5, с. 3];

· ресурсний підхід - отримання певного результату на одиницю використовуваних ресурсів [11, с. 66, 26, с. 91];

· витратний підхід - як результативність роботи підприємства відносно або величини ресурсів, або величини їх витрат у процесі виробництва [43, с. 341-342; 6; 4, с. 7];

· результативний підхід - як результативність тобто співвідношення результатів діяльності та ресурсів, які витрачено для досягнення цих результатів [24, с. 6; 16, с. 218; 33, с. 6];

· цільовий підхід - як здатність системи досягати визначених цілей за допомогою раціональних дій її складових [15; 45; 40, с. 354];

· потрібнисний підхід - як відношення цілей до потреб, ідеалів або норм [6];

· статико-динамічний підхід базується на розгляді ефективності у часі. В даному підході визначається статична й динамічна ефективність [43].

Результативність інноваційного процесу показує, в якій мірі було досягнуто мети за рахунок впровадження інноваційних дій на підприємстві, тобто кількісний рівень впровадженої інновації, а ефективність дасть можливість охарактеризувати якісний ступінь задоволення в процесі впровадження інноваційних заходів на підприємстві відповідно до розрахованих кількісних показників інноваційної діяльності на підприємстві [14].

Отже, можливо стверджувати, що "метою оцінки ефективності інноваційної діяльності є комплексний аналіз ефективності інноваційної діяльності та її впливу на найважливіші показники діяльності підприємства, визначення доцільності й оптимальних варіантів реалізації нововведень, оперативне коригування параметрів інноваційних проектів та підтримка стратегічних інноваційних рішень" [41].

В процесі огляду науково-методичної літератури з питання ефективної оцінки інноваційного розвитку підприємства в сучасних умовах розвитку економіки були виявлені різні методичні підходи до окресленої проблематики.

Так, вітчизняний науковець Малюта Л.Я. запропонувала свою модель комплексної оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства, за допомогою якої можна визначити інтегральний показник рівня його інноваційного розвитку [18]. Під інтегральним показником рівня інноваційного розвитку підприємства науковцем розуміється "результат оцінювання основних техніко-економічних показників діяльності підприємства, який ґрунтується на визначенні узагальнюючих показників шляхом застосування системи часткових показників та методу експертного опитування".

Згідно представленої моделі комплексної оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства інтегральний показник складається з трьох основних показників:

· ресурсної складової (Урес), яка оцінюється на основі показників, що характеризують інноваційний потенціал підприємства: визначаються показники використання інвестиційних (фінансових) ресурсів, кадрового, інтелектуального, матеріально-технічного, інформаційного потенціалу та ресурсу новацій;

· технологічної складової (Утех), яка характеризується показниками технологічного оновлення під час інноваційної діяльності підприємства: визначаються показники ефективності використання основних засобів і технологій, продуктивності праці та продуктивності інформації;

· ринкової складової (Уринк), яка характеризується результативністю основних показників від інноваційної діяльності підприємства: визначаються показники ринкової віддачі активів, частки фірми на ринку інновацій, рентабельності реалізації інноваційної продукції, передпродажної підготовки, доведення продукту до споживача, ефективності рекламної діяльності, ритмічності збуту нової продукції [18]:

Запровадження даного методу на основі інтегрального показника при оцінці інноваційного розвитку підприємства Малюта Л. вважає тим "інструментом, який має чітко виражену сигнальну функцію. За його допомогою можна здійснювати моніторинг промислових підприємств за рівнем інноваційного потенціалу, проводити порівняльний аналіз рівня інноваційного розвитку підприємств та формувати їх рейтинг за інтегральним показником рівня інноваційного розвитку".

Даний метод оцінки інноваційного розвитку підприємства, який ґрунтується на інтегральному оцінюванні інноваційного процесу на підприємстві, передбачає визначення досягнень певного функціонального рівня підприємством при здійсненні інноваційної діяльності в загальній системі розвитку економіки держави і характеризує, на мою думку, переважно статистичний зміст методичного підходу в оцінки розвитку інноваційного потенціалу різних галузей промисловості країни на основі визначення інноваційного потенціалу окремо взятих підприємств [23].

Отже, одним з головних завдань будь-якого суспільства є оволодіння найновітнішими науково-технічними досягненнями, широке використання загальнолюдського інтелектуального надбання через створення та розвиток інформаційних мереж, забезпечення на цій основі соціального прогрессу встановлення моральних обмежень щодо небезпечних наслідків науково-технічного прогресу. Вирішення цих проблем вимагає формування раціональної системи управління нововведеннями, яка б враховувала специфіку та динаміку об'єкту управління, взаємозв'язок елементів всередині системи, вплив зовнішнього середовища на функціонування системи.

При цьому результативність інноваційної діяльності прямо залежить від того, наскільки точно проведено оцінку ефективності інновацій, наскільки адекватно визначено її методи, сформовано чітку стратегію та пріоритети розвитку інноваційної діяльності. Це дає можливість керівникам підприємств виявити як сильні так і слабкі сторони цієї діяльності та дозволяє приймати обґрунтовані раціональні управлінські рішення та ефективно керувати не тільки інноваційною діяльністю, але й забезпечувати успішний, довготривалий, стійкий розвиток підприємства в цілому.

Тому кожен із зазначених підходів становить цінність для оцінювання ефективності інноваційних рішень, а їх вибір і застосування залежать від цілей, які ставить керівництво у сфері інноваційної діяльності, професіоналізму та компетентності менеджерів, задіяних у цьому процесі та якості корпоративного управління підприємства.

Розділ 2. Аналіз організування інноваційної діяльності на ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

2.1 Загальна характеристика підприємства ПАТ "НВО "Термоприлад" ім. В. Лаха"

Науково-виробниче об'єднання (НВО) "Термоприлад" було створено в 1956 році у Львові. НВО "Термоприлад" існує у формі публічного акціонерного товариства, розробляє і виготовляє прилади для вимірювання, контролю і регулювання температури, а з 1996 року - прилади обліку тепла, вимірювання і регулювання вологості повітря. В межах об'єднання функціонує ряд дочірніх підприємств, що спеціалізуються на певних напрямках термометрії [25].

Місія товариства полягає у задоволенні потреб споживачів шляхом виробництва контрольно-вимірювальних приладів та дослідження i розробки в галузі технічних наук.

Товариство є юридичною особою згідно із законодавством України, має самостійний баланс, круглу печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, фірмову марку та товарний знак, відкриває розрахункові,валютні та інші рахунки в банківських установах.

Товариство для досягнення мети своєї діяльності має право від свого імені укладати угоди (договори, контракти), в тому числі купівлі-продажу, підряду, страхування, найму, перевезення, зберігання, доручення, комісії, набувати майнові і особисті немайнові права і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському судах.

Товариство має право брати кредити в національній та іноземній валютах як у вітчизняних, так і в зарубіжних банках.

Товариство може створювати спільно з іншими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами на території України та за кордоном акціонерні та інші господарські товариства, брати участь в асоціаціях, концернах, консорціумах, і інших об'єднаннях.

Товариство має право відповідно до чинного законодавства України здійснювати емісію власних цінних паперів (акцій, облігацій, векселів тощо), а також набувати цінні папери інших юридичних осіб.

Товариство має право видавати своїм працівникам безвідсоткові позички.

Науково-виробниче об'єднання (НВО) "Термоприлад" проводить таку діяльність:

· ведення наукових досліджень;

· розробка та виробництво (в тому числі для атомної енергетики), а також реалізація науково-технічної продукції ( в тому числі з використанням дорогоцінних металів);

· використання проектних, конструкторських і науково-дослідних робіт (в тому числі для атомної енергетики);

· виробництво (втому числі з використанням прекурсорів) та реалізація продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання всіх найменувань;

· комерційна діяльність;

· проектування, встановлення, пусконаладка, повірка та обслуговування тепломірних і витратомірних вузлів тощо [37].

За останні три роки на підприємстві було здійснено:

· розроблено і налагоджено випуск понад 1000 типів приладів контролю температури практично для всіх галузей народного господарства;

· розроблено 600 міждержавних, державних, відомчих нормативних документів (стандартів, технічних умов, інструкцій);

· спроектовано та випущено унікальне дослідницьке та метрологічне обладнання для проведення комплексних, стендових, об'єктових і натуральних досліджень термометрів при низьких і високих температурах, механічних, вібраційних та ударних статистичних, динамічних та циклічних навантаженнях, у вакуумі, при високих тисках, в агресивних та вибухонебезпечних середовищах, під впливом електричного та електромагнітних полів, радіаційного випромінювання;

· розроблено та випущено взірцеві міри та градуювальні установки з реперними температурними точками для проведення градуювання термометрів (в тому числі для нерухомих і обертових поверхонь);

· досліджено теплові процеси, визначено і забезпечено оптимальні теплові режими на металургійних заводах, теплових та атомних електростанціях, кораблях, підводних човнах, ракетних комплексах, елеваторах;

· одержано більше як 500 авторських свідоцтв на винаходи;

· опубліковано понад 3000 наукових статей, видано збірники, книги і захищено понад 60 докторських і кандидатських дисертацій.

Перелік розробок дуже широкий і включає в себе прилади та системи вимірювання температури для металургії та машинобудування, енергетики, в тому числі атомної, ракетобудування, хімії, промислового комплексу і оборонної промисловості, для наукових досліджень. Практично немає жодної галузі народного господарства, до якої б не були причетними спеціалісти "Термоприладу". Нині їх розробки добре відомі за межами України, що дає можливість експортувати ряд приладів в країни ближнього і дальнього зарубіжжя, незважаючи на жорстку конкуренцію на світовому ринку. Цьому сприяють не тільки високий науково-технічний рівень продукції, але й максимальна її відповідність умовам експлуатації, як наслідок доброї вивченості більшості об'єктів експлуатації.

Власниками товариства є акціонери, тобто фізичні особи, які набули права власності на акції товариства. Вони мають право:

· брати участь в управлінні справами товариства шляхом участі у Загальних зборах Акціонерів;

· отримувати частку прибутку від діяльності товариства у формі дивідендів відповідно до кількості належних їм акцій;

· отримувати інформацію про діяльність товариства, в тому числі, знайомитись з матеріалами публічної звітності;