Стратегічний самоменеджмент

Нині, з початком XXI ст., почуття розгубленості перед прийдешніми змінами, смута в умах багатьох людей досягають межі, за якою губляться причинно-наслідкові зв'язки і розуміння сутності речей і подій. Коли не без підстав твердять, що в основі будь-якої кризи лежить криза управління, варто було б додати, що в кінцевому рахунку зростання некерованості фокусується не в структурах, функціях або концепціях, а в суб'єкті управління - керівникові, менеджері, державному чиновнику. Ми намагаємося управляти країною, суспільством, іншими людьми, але найчастіше не в змозі управляти навіть самими собою. Людина не знає своїх меж і можливостей, не знає «усієї глибини свого незнання» (П. Успенський). І якщо кожне покоління має право самостійно вибирати своє майбутнє, визначати шляхи розвитку, то тим більше таким правом володіє кожна людина. Але яку відповідальність люди беруть на себе при цьому і чи беруть?

Концептуальне розуміння самоуправління діяльністю людини як сполучної ланки між державою і громадянином, суспільством і особистістю, окремою людиною і людством накладає на кожного з нас соціальну відповідальність бути представником держави, універсуму, що претендує на упорядкування і розвиток соціуму, підвищення рівня та якості життя людей, збереження життя на Землі. Сьогодні доля всіх кардинальних реформ значною мірою залежить від того, які люди прийдуть на державну і муніципальну службу, в підприємництво, чи будуть вони фахівцями своєї справи та високоморальними особами.

Проблема самоменеджменту - одна з одвічних проблем, відповідь на які шукає кожне нове покоління. Крім того, на думку А. Богданова, кожна людина має власну практичну тектологію, зумовлену досвідом життя. Додаткової актуальності додають особистому самоменеджменту як загальна демократизація життя, орієнтація на ініціативу, самостійність, підприємництво, знаходження балансу між самоорганізацією і управлінням, так і демократизація управління, де рішення приймаються на всіх рівнях управлінської піраміди, а не тільки у вищому ешелоні влади.

Еволюція систем управління, що висунула на передній план систему «Стратегічне управління», не тільки надала нові можливості суб'єктові управління для реакції на нові виклики середовища при зіткненні зі стратегічною несподіванкою, а й підвищила ступінь стратегічної помилки, її вплив на долі та діяльність багатьох людей. У свою чергу, розвиток стратегічного управління, аналіз середовища, невизначеності закономірно призвели до виникнення ситуаційного підходу до управління, ситуаційного менеджменту. І в стратегічному, і в ситуаційному менеджменті людина набуває нового значення.

Самоменеджмент людини як теорія і практика сьогодні посідає особливе місце в освітній парадигмі, суспільному і гуманітарному знанні.

По-перше, визначився явний антропологічний поворот знання суспільства. Багато людей на Заході й на Сході дійшли висновку, що єдиний спосіб змінити світ - це змінити себе. Саме виникнення особистого самоуправління як наукової дисципліни свідчить про деяку переорієнтацію науки, її цілей, моделей і пріоритетів.

По-друге, безліч робіт із самоорганізації, синергетики, соціосинергетики, значно впливають на розвиток теорії самоуправління життєдіяльністю і діяльністю людини. Лауреат Нобелівської премії І. Пригожин зазначає, що в будь-якому масштабі самоорганізація, складність і час відіграють несподівано нову роль. Особливо актуальними стали питання міжлюдського впливу, «пагубної самовпевненості» людського розуму (Ф. Хайек), випадковості, вибору в ситуації невизначеності, слабких впливів. У реальному світі індивідуальна поведінка, індивідуальна воля, неординарність особистості можуть стати фактором визначального впливу на соціальну систему в її кризовому стані.

По-третє, явно помітний зустрічний рух суспільного знання і природознавства, в якому теорія і практика самоменеджменту набувають нових точок відліку. Підтверджують це розробки в галузі теорії діяльності, психології управління, виникнення альтернативної соціології, в яких зароджуються нові відносини людини і природи. Це дає надію на сталий розвиток суспільства у XXI ст.

Список використаної літератури

1. Колпаков В.М. Самоменеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2008.

2. Колпаков В.М. Організація праці менеджера: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2008.

3. Лукашевич Н.П. Теория и практика самоменеджмента: Учеб. пособие. - 2-е изд., испр. - К.: МАУП, 2002.

4. Менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Г.В. Щокіна, М.Ф. Головатого, О.В. Антонюка, В.П. Сладкевича. - К.: МАУП, 2007.

5. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. - СПб.: Питер, 1999.

6. Дракер Ф.П. Управление, нацеленное на результат. - М.: ТШБ, 1992.

7. Резник Т.Е., Резник Ю.М. Жизненные стратегии личности // Соц. исследования. - 1995. - № 1.

8. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегий. - М.: Инфра-М, 2000.

9. Хилл Н. Думай и богатей. - М.: Фаир, 1995.

Размещено на Allbest.ru