Стратегічний самоменеджмент

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Індекс групи: ТУхр-7-07-Б1УБ (4,6дс)

ПІБ студента:

Воронцова Ольга Анатоліївна

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Теорія і практика самоменеджменту»

на тему

«Стратегічний самоменеджмент»

Харків - 2011



Зміст

1. Поняття стратегічного самоменеджменту.

2.  Етапи стратегічного самоменеджменту.

2.1. Оцінка життєвої ситуації.

2.2. Побудова лінії життя.

2.3. Аналіз подій життя.

2.4. Визначення балансу успіхів і невдач.

2.5. Уточнення моделі та місії життя.

2.6. Визначення цілі життя та основ її досягнення.

2.7. Оцінка обстановки.

2.8. Прийняття стратегічного рішення.

2.9. Вибір стратегії життя, уточнення життєвої філософії та системи цінностей.

2.10. Планування життя (розроблення плану життя, цільової комплексної програми, стратегії).

2.11. Стратегічна самоорганізація (розроблення моделі, організаційного проекту життя).

2.12. Стратегічний контроль.

Висновки.

Список використаної літератури.



1. Поняття стратегічного самоменеджменту

Самоменеджмент є одним з напрямів менеджменту і практично не обходить жодної людини, яка має справу з бізнесом, керуванням, управлінням.

Визначення поняття «самоменеджмент» відносять до середини 90-х років ХХ ст. і пов'язують з іменами німецького вченого Л. Зайверта, російського дослідника В. Карпічева, англійців Д. Френсіса, М. Вудкока та ін. В Україні сутність і особливості самоменеджменту найґрунтовніше досліджують М. Лукашевич, Г. Дмитренко, В. Колпаков, Г. Щокін.

Радикальні зміни, які останнім часом відбулися в управлінні персоналом в США, Японії, більшості розвинених країнах Західної Європи, пов'язані саме з новим поглядом на роль і значення окремо взятого працівника, людських ресурсів в цілому. Крім дедалі вищих вимог до працівників чільне місце у підвищенні продуктивності праці відводять саме турботі про людський ресурс, про персонал.

Робоча сила має такі основні характеристики, як освітній рівень, кваліфікація, демографічний фактор, культурний, духовний розвиток. Існує кілька концептуальних підходів до визначення поняття «самоменеджмент», проте майже усі вони зводяться до тлумачення його Л. Зайвертом. Він вважає, що самоменеджмент - це послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи у повсякденній практиці з метою оптимального, свідомого використання свого часу.

Українські вчені В. Колпаков і Г. Дмитренко пов'язують самоменеджмент із самодетермінацією людиною власної активності, а основними її механізма ми вважають: переосмислення того, що відбувається; свідомий вплив на силу стимулювання до дії; вибір дії за умови конфлікту цілей і мотивів; регуляцію різних параметрів дії, своїх психологічних станів; організацію і регуляцію психічних процесів. В основі цих механізмів вони вбачають самосвідомість людини як цілісного суб'єкта соціальної дії, завдяки якій особа іноді й несвідомо прямує до свободи і саморозвитку.

Деякі вчені трактують самоменеджмент як стратегічне самоуправління розвитком, називаючи його стратегічним самоменеджментом. На їхню думку, він ставить за мету:

- досягти успіху в житті;

- максимально задовольнити життєві потреби;

- реалізувати життєвий потенціал своєї особистості;

- створити умови, для забезпечення гідних умов життя сім'ї та ін.

Розуміючи самоменеджмент як надто широке, об'ємне явище суспільного, а не лише особистісного характеру, В. Колпаков і Г. Дмитренко вважають, що його основними, взаємозалежними і послідовними складовими мають бути:

- оцінка життєвої ситуації (пов'язана переважно з часовими, віковими факторами і обставинами);

- уточнення моделей і місії життя (з метою визначення свого місця і по кликання у світі);

- визначення мети свого життя і основ задуму його досягнення;

- вибір стратегії та самовизначення;

- планування життя (розроблення плану, спільної комплексної програми, стратегії);

- стратегічна самоорганізація життєдіяльності та діяльності;

- стратегічний контроль досягнення життєвої мети.



2.  Етапи стратегічного самоменеджменту

Стратегічний самоменеджмент базується на виконанні багатьох законів, які управляють людиною. Передусім це:

- закон цілепокладання - виражає порядок вибору цілей життя;

- закон різноманітності - виражає вимоги до механізму самоуправління;

- закони соціального спадкування і послідовності розвитку - вимагають гармонійного поєднання генетичної, настановної та свідомої програм життя, їхнього послідовного виконання в процесі вибору стратегії та планування життя;

- закони біопсихічності та інертності людських систем - відображають особливості роботи центральної нервової системи, процесів, які відбуваються в нашому організмі.

Виражаючи вимоги законів життя, стратегічний самоменеджмент реалізує процеси діяльності персоналу керованої ним організації, які відбуваються в ньому як у біосоціальній і духовній системі. Вдала організація дає змогу менеджеру оптимізувати реалізацію своїх особистих потенцій, а підлеглого персоналу зберегти індивідуальність.

Цілями стратегічного самоменеджменту можуть бути:

- процвітання в житті;

- максимальне задоволення своїх життєвих потреб;

- реалізація життєвого потенціалу своєї особистості;

- створення умов, які забезпечують гідне життя родини тощо.

Одним з варіантів стратегічного самоменеджменту може бути поетапне здійснення:

- оцінки життєвої ситуації, реального становища на життєвому шляху;

- уточнення моделі світу і місії життя;

- визначення цілі життя й основ задуму її досягнення;

- оцінки обстановки і прийняття стратегічних рішень;

- вибір стратегії;

- планування життя - розроблення плану, цільової комплексної програми, стратегії;

- стратегічної самоорганізації (розроблення моделі, організаційного проекту життя);

- стратегічного контролю над досягненням життєвих цілей.

2.1 Оцінка життєвої ситуації

Під ситуацією розуміють сукупність умов і обставин, які створили для особи певні відносини, умови в житті. Загалом у багатьох людей у віці 35 - 50 років настає етап необхідної перебудови. Корені виниклих проблем, життєвих ситуацій криються досить глибоко. Для їхнього вирішення необхідно:

уточнити своє місце в житті, оцінити себе;

з'ясувати межі між мрією, метою життя і реаліями дійсності;

проаналізувати причини успіхів і невдач у житті.

Якщо людина знаходить відповіді на ці питання, вона перебудовує організацію життя, зберігає свою динамічну рівновагу в процесі життєдіяльності.

Аналіз і оцінку життєвої ситуації можна зробити, скориставшись послідовністю, що рекомендується в багатьох публікаціях. При цьому потрібно:

- побудувати «лінію життя»;

- виконати аналіз життя;

- знайти баланс успіхів і невдач.

2.2 Побудова лінії життя

Для цього скористаємося рис. 1., де потрібно спробувати зобразити для себе можливу картину минулого і майбутнього життя.

Невдачі «великі - малі»	Роки життя	Успіхи «великі - малі»
	5 10
	15 20
	25 30
	35 40
	45 50
	55 60
	65 70
	75 80
	85 90

Рис. 1. Графік успіхів і невдач.

Позначте на «графіку успіхів і невдач» точками те місце, де Ви нині перебуваєте. Нанесіть на шкалу років події в житті, що належать до успіхів і невдач. Оцініть за шкалою «великі-малі» рівень успіхів і невдач. При роботі з графіком спробуйте відповісти на запитання: Як проходило Ваше життя? Якої сфери життя стосуються Ваші успіхи і невдачі? Спробуйте уявити своє майбутнє. Чого хочете досягти? Після нанесення точок з'єднайте їх лінією.

Спробуйте продовжити лінію життя до віку, до якого збираєтеся дожити.

2.3 Аналіз подій життя

Для цього варто з'ясувати зміст життя (сфери в якій проходить Ваше життя) і відповісти на запитання, які розкривають систему цінностей в конкретних сферах. Прикладом, можуть бути такі сфери і запитання:

1. Професійна сфера:

у чому полягає суть моєї роботи;

чи сприяє моя робота цілі життя;

які напрямок, мета мого професійного росту;

яку роботу я бажаю виконувати через 10 років;

чи дає мені задоволення робота;

що потрібно зробити, щоб робота відповідала моїм потребам.

2. Фізичний стан:

яким є мій загальний фізичний стан;

чи регулярно я буваю на огляді в лікаря;

чи займаюся я фізичними вправами;

чи достатньо я сплю, чи правильно харчуюся, чи вживаю алкоголь;

які заходи я можу вжити для поліпшення свого стану.

3. Матеріальне становище:

чи вкладаюся я в особистий бюджет;

скільки в мене боргів;

які мої можливості й потреби у фінансуванні своїх проектів найближчими роками;

яких заходів я можу вжити для поліпшення матеріального становища.

4. Сімейне життя:

які роль і значення родини в моєму житті;

яка моя сімейна ситуація на сьогодні;

чи приділяю я достатньо часу родині;

чи є в моїй родині спільні захоплення;

чи знаю я потреби і життєві позиції членів родини;

як я можу поліпшити сімейне життя.

5. Соціально-психологічна сфера:

чи цікавлюся я чужими турботами і проблемами;

чи цікавить інших моя думка;

чи вмію я слухати інших;

як підтримую дружні стосунки;

чи займаюся психологічною підготовкою;

чи маю особистий план розвитку.

Для одержання висновків і оцінок, виходячи з аналізу життєвих подій, для проектування моделі життя, можна скористатися табл. 1.

Таблиця 1.

Ситуація, в якій Ви були щасливі (нещасливі) і відчували (не відчували) задоволення (незадоволення)	Хто був з Вами тоді	Що саме в цьому випадку викликало таке почуття	Коли останній раз з Вами траплялося подібне	Як домогтися того, щоб подібні ситуації виникали частіше (зрідка)

Заповнивши таблицю, можна побачити, з ким потрібно йти в майбутнє, а хто заважає Вам жити відповідно до уявлень.

2.4 Визначення балансу успіхів і невдач

Щоб чітко уявити «силове поле», представлене, з одного боку, сильними сторонами, що сприяють успіху, а з іншого - слабкими, можна скористатися табл. 2. і 3.

Таблиця 2.

Мої успіхи, досягнення тощо	Що цьому сприяло
1.
2.
3.
…

Таблиця 3.

Мої поразки, невдачі тощо	Якості, яких мені не вистачало	Як я подолав невдачі
1.
2.
3.
…

Заповнюючи ці таблиці, можна виявити Ваші здібності, потенціал, які підлягають розвитку й вдосконаленню, та обмеження що перешкоджають успіху. Життєва ситуація оцінюється методами логіко-аналітичного мислення. Передусім використовуються аналіз і синтез, аналоговий метод, метод екстраполяції та ін.

2.5 Уточнення моделі та місії життя

Під моделлю світу розуміють цілісну систему уявлень про навколишню дійсність. Спираючись на цю систему, людина формує уявлення про своє місце в цьому світі. Воно служить йому універсальним інструментом для прийняття стратегічних рішень (цілі та стратегії життя, програми дій). Використання моделі світу в поєднанні з особистою логікою та історією дає змогу відпрацьовувати (моделювати) усі проблемні ситуації як на персональному полігоні. У нинішніх реаліях життя виникла необхідність повної реконструкції моделі світу. У першу чергу, це пов'язано зі зміною соціальних та індивідуальних обмежень у системі сприйняття людини.

Людина створює модель світу протягом усього життя, трансформуючи її з урахуванням надбаного досвіду. Основними компонентами моделі є:

- вищі психічні функції (зокрема, пам'ять), де відбувається створення моделі;

- структура системи цінностей (ціль, ідеали, мотиви, установки, норми);

- «окуляри» біо- і психологіки (фільтр) чи «цензура» між свідомістю і підсвідомістю, механізми психічного і психологічного захисту. Інформація із зовнішнього середовища і власного фізичного тіла пропускається через окуляри біо- і психологіки, «проціджується» особистою «цензурою». Ми при цьому дивимося на світ ніби крізь кольорове вікно, де колір, розмір і прозорість пов'язані зі свідомим і несвідомим саморегулюванням, контролем, внутрішніми установками з обмеження психіки від вторгнення ззовні і визначаються внутрішньою культурою людини. Інформація, що надходить, оцінюється з урахуванням життєвих цінностей на свідомому і підсвідомому рівнях. Проходячи крізь механізм оцінки, інформація переробляється і в системі вищих психічних функцій перетворюється на життєві сценарії.

Рушійною силою створення, уточнення моделі світу людини є система усвідомлених і неусвідомлених мотивів. До речі, внаслідок домінування різних напрямів цих мотивів на свідомому і неусвідомленому рівнях людина може свідомо прагнути до одних ідеалів, реалізовувати одну ціль, а діяти відповідно до домінуючого мотиву на неусвідомленому рівні. Це потрібно враховувати при контролі досягнення цілей. Уточнена модель дає змогу людині побачити своє місце у світі, а з урахуванням результату аналізу й оцінки ситуації сформулювати (уточнити) місію свого життя. Під місією розуміють усвідомлене уявлення людини про своє призначення, сенс існування.

Місія визначається людиною з урахуванням:

- генетичної, настановної та свідомої програм життя;

- сформованих життєвих обставин, ситуацій;

- індивідуального розвитку людини;

- ресурсів людини;

- навколишнього середовища.

Місія людини сприяє поєднанню фізичних і духовних сил. Вона прояснює ціль життя, призначення в цьому світі. Місія сприяє певному настрою людини, мобілізує його, впливає на формування життєвої філософії, системи цінностей, життєвих принципів.

2.6 Визначення цілі життя та основ її досягнення

На відміну від місії, що задає загальні орієнтири, напрямки життя, ціль визначає кінцеві бажані стани. Ціль має велике значення для стратегічного самоменеджменту, тому що визначає весь процес його життєдіяльності та діяльності: відповідно до цілі вибирається стратегія, планується й організується життя людини. Ціль реалізується в діяльності як закон, який управляє людиною.

Ціль базується на вимогах, правилах (принципах самоуправління), законах управління людиною. Всі поняття взаємозалежні й посідають певне науково обґрунтоване місце.

Ціль, виступаючи передбаченням результату діяльності, припускає вибір засобів досягнення. Засоби можуть бути різними залежно від умов, обстановки, внутрішньої культури людини, рівня організаційної культури фірми, підприємства, де певна особа реалізує свої цілі. Цілі додають різне забарвлення методам, способам і прийомам їх досягнення. Слід зазначити особливу роль цілі у процесі стратегічного самоменеджменту, її вплив на методологію й організаційні особливості як стратегічного, так і тактичного самоуправління. Цільовий підхід сприяє доцільності планування й організації життєдіяльності та діяльності, правильному співвідношенню методів досягнення цілі, є чинником впливу на функції і стиль самоуправління та стратегічного самоменеджменту.

Стилеві надається цілеспрямованість. Виділення поняття «функція самоуправління» стратегічного самоменеджменту пов'язане з диференціацією доцільних впливів на людину. Функція самоуправління посідає ключове місце в системі понять теорії стратегічного самоменеджменту, самоуправління, пов'язує ціль життя зі структурою особистості людини, методами і засобами досягнення поставлених цілей. Функції самоуправління відповідають на запитання «що робиться або повинне робитися в системі стратегічного самоменеджменту, його самоуправління», а методи - «як практично реалізуються ці функції».

Визначивши місце і роль цілі в системі понять теорії управління, розглянемо порядок вибору цілі. Довільно це робити не можна. Цілі базуються на вимогах, правилах (принципах самоуправління і стратегічного самоменеджменту), законах управління.

Основні правила, вимоги до вибору цілей життя:

1. Вибрана ціль повинна відповідати єдності біологічного і соціального в людині, тобто враховувати її можливості, закладені:

- у генетичній програмі (успадковане від предків);

- у спрямованості настановної програми (наслідок виховання і впливу умов життя);

- у свідомо обраній програмі (наслідок світогляду, свідомого вибору цілі, життєвого задуму, домагань, способу життя, професії).

Як зазначалося вище, врахування цих програм дасть змогу досягти особистої гармонії та здоров'я. Свідомо обрана ціль повинна враховувати наявність у «несвідомому» установок, звичок, емоцій, що внаслідок взаємодії свідомості, підсвідомості та надсвідомості можуть ввійти в протиріччя. Людина, наприклад, може свідомо придушити вплив неусвідомленого (щось підказує - не варто цього робити), вчинити насильство над своєю природою, але, досягнувши цілі життя, виявитися фізичною руїною (одна з причин виразки шлунку, гіпертонії тощо). Можуть бути й інші наслідки, які в цілому позбавляють сенсу отриманий результат.

2. Вибір цілі життя повинен враховувати можливості створення механізму самоуправління та стратегічного самоменеджменту. Ціль не буде досягнута, без врахування складності Вашої особистості, стану здоров'я організму, можливостей застосування для досягнення цілі відповідних методів, технік, технологій тощо. Це вимога закону необхідної різноманітності (чим різноманітнішою, складнішою є людина, тим різноманітнішим повинен бути механізм самоуправління та стратегічного самоменеджменту).

3. Вибір цілі повинен враховувати вимоги середовища. Людина може досягти цілі життя, якщо її можливості, здатності, прагнення відповідають вимогам природного, соціального, економічного та інших середовищ. Наприклад, Ви поки що не зможете реально полетіти в сусідню галактику.

4. Ціль потрібно вибирати з урахуванням послідовного її досягнення, тому що це пов'язано з послідовністю визначення факторів, які впливають на динамічний розвиток зовнішнього і внутрішнього середовищ. Це дає змогу вчасно вносити корективи в систему самоуправління та стратегічного самоменеджменту, в її відповідність реальній дійсності.

5. Вибір цілі повинен враховувати принцип альтернативності. Для вирішення життєвих проблем, досягнення поставлених цілей людина має багато шляхів. Використовуючи створену модель світу і моделюючи («програючи») процес наближення цілі, вона може знайти оптимальні для себе «сценарії».

Розглянемо основні вимоги до вибору цілі. Практично в більшості випадків вибір робиться людьми автоматично, що дає теоретичне обґрунтування причин наступних життєвих невдач. Визначення цілі - найважливіший елемент цільового управління. У США, де найбільш популярним є цільове управління організаціями, вважають, що правильна постановка цілі - це ключ до ефективного управління. Стосовно стратегічного самоменеджменту постановка цілі не менш важлива. Вона має два аспекти: виявлення цілей (у тому числі визначення ступеня їх пріоритетності) та формулювання цілі у вигляді, зручному для самоменеджменту.

Вибираючи і формулюючи ціль, людина мимоволі проектує її на майбутнє, тим самим створює намір, основну ідею плану майбутніх дій. Після створення задуму варто зробити оцінку всієї сукупності факторів, які перешкоджатимуть рухові до цілі. Оцінюючи ситуацію, ми з'ясували, хто і що заважало нам жити відповідно до уявлень, хто ворог, хто друг, хто попутник та ін. Було виявлено здібності й напрями їхнього використання, які забезпечать успіх і обмеження, що перешкоджають йому. Але то було в іншому житті, при досягненні минулої цілі. Сформулювавши нову ціль, людина по-новому дивиться на минулу дійсність. Вона може по-новому оцінювати ситуацію, минуле, і це закономірно. В основу нового задуму потрібно поставити відповіді на такі запитання:

- які сили, засоби застосовувати і в якій послідовності;

- де зосередити основну увагу і зусилля;

- як побудувати нове життя, як маневрувати, перерозподіляти життєві ресурси.

Сформулювавши основи задуму, варто їх перевірити, оцінюючи обстановку.

2.7 Оцінка обстановки

Обстановка - це сукупність обставин, умов, в яких реалізовуватимуться життєві цілі людини. Оцінка обстановки передбачає аналіз сукупності факторів, що впливають на ефективну стратегічну організацію праці менеджера, його самоменеджмент. Оцінка дасть змогу виявити фактори і способи їх впливу, що, у свою чергу, уможливить їх урахування і створення умов для успішної діяльності. Щоб спрацювали об'єктивні закони управління людиною, потрібно створити для цього умови.

Відомо, що створювати, організовувати що-небудь можна, керуючись передовою теорією або з огляду на лише власний досвід. Роблять і так - беруть до уваги рекомендації, засновані на узагальненні досягнень науки, передового досвіду і критично оцінюють власну діяльність. Перший і третій варіанти вимагають знання теорії.

Потрібно зазначити, що стрункої теорії стратегічної організації праці менеджера і його самоменеджменту поки немає. Якщо навести приклад з минулого нашого життя, то варто згадати думку класика - побудувати соціалізм можна, керуючись лише передовою теорією. Соціалізм, як відомо, ми не побудували, а цей приклад пов'язаний з нашою подальшою роботою. Річ у тім, що науково побудувати, організувати особисте життя можна, якщо життя суспільства науково організоване. Людина, як вважають психологи, у суспільстві перебуває в полі певних відносин. Вона змушена дотримуватися писаних і неписаних законів. Якщо законів немає або вони не діють, то жити в цьому суспільстві можна, лише відмежувавшись від дійсності, керуючись загальнолюдськими нормами.

Якщо ціль Вашого життя - успіх, то, підпорядковуючи цій меті всі сили, з огляду на дії зовнішніх і внутрішніх факторів або систему факторів, запропонованих у цій роботі, можна організувати своє життя, свою працю відповідно до цієї цілі. Але в будь-якому разі організація життя буде чинником успіху. стратегічний самоменеджмент життя самоорганізація

Оцінка обстановки полягає в пізнанні об'єктивних умов досягнення обраної цілі. У результаті такого пізнання виявляються фактори, що сприяють або утрудняють досягнення успіху. Послідовність оцінки факторів може бути виконана за двома варіантами: визначення залежності між факторами і важливості кожного з них у конкретних умовах.

Висновки з оцінки впливу кожного фактора мають двоїстий характер. З одного боку, вони в узагальненому вигляді відображають головне в певному факторі, його вплив на обстановку, а з іншого - визначають конкретний зміст відповідного елемента задуму (де варто витратити значну частину особистих ресурсів, якими способами діяти тощо). Ці часткові висновки в процесі мислення зіставляються між собою і з висновками обґрунтування цілі. При цьому останні за необхідності уточнюються, конкретизуються. Виявляються проблеми і завдання в процесі руху до мети. Оцінка обстановки є етапом процесу прийняття рішення. У нашому випадку - прийняття стратегічного рішення, вплив якого позначиться на всьому житті.

2.8 Прийняття стратегічного рішення

У стратегічному самоменеджменті провідне місце посідає прийняття і впровадження в життя різних за характером рішень. Процес управління, як відомо, має циклічний характер. Управлінський цикл, взятий в одиничному вигляді, починається, як правило, з виявлення нагальної проблеми, що ми вже частково зробили, зібравши і вивчивши інформацію, оцінивши обстановку. Прийняття стратегічного рішення можна здійснити з використанням алгоритму (рис. 2.).

Рис. 2. Алгоритм прийняття стратегічного рішення.

У даному разі рішення - це вольовий акт, що стосується докорінних, генеральних проблем людського життя, етап стратегічного самоменеджменту.

2.9 Вибір стратегії життя, уточнення життєвої філософії та системи цінностей

На сьогодні в теорії і практиці управління не склалося визначення поняття «стратегія життя». Під нею ми маємо на увазі метод організації життя. У свою чергу, під методом розуміємо організацію прийомів, способів, технік, технологій, які використовуються людиною для організації життя і досягнення її цілей; під організацією життя - доцільний взаємозв'язок життєвих сил і засобів людини, що створює їй умови для свідомої життєдіяльності. Стратегія життя разом з моделлю світу дає людині:

- систему соціокультурних уявлень особистості про власне життя і своє місце у світі;

- можливість виявити і пояснити взаємозв'язки з навколишньою дійсністю;

- створити модель власного життя, спроектувати майбутнє і здійснити свій життєвий проект;

- визначити в перспективі траєкторію руху в часі та просторі найбільш значних орієнтирів і пріоритетів;

- погодити в уяві образ, сенс життя і реалії дійсності;

- обґрунтувати норми, стандарти, цінності, установки тощо, які існують у суспільстві в процесі соціалізації.

Зовні стратегія життя людини виявляється як предметно-почуттєва характеристика стратегічної поведінки. Під способом життя розуміють емоційно забарвлену картину життя; під сенсом життя - її змістовне, цілісне і своєрідне уявлення про призначення і фундаментальні основи життя. Життєві цінності є системою основних ідей, переконань і вірувань людини в повноцінне і продуктивне життя, сформованих під впливом культурних традицій, зразків та ідеалів. Це сукупність уявлень про вагомі, бажані параметри життя.

Під життєвими нормами мають на увазі встановлені дослідним шляхом вимоги до змісту та якості життя, стандарти оцінки життєвих подій. Нормативні уявлення виявляються в повсякденному житті як система керівних принципів і правил, на яких базуються цілі життя. Життєві принципи виходять із законів, які управляють людиною, мають моральний і соціальний зміст. Вони є результатом погодження життєвого змісту і цінностей людини із соціальними нормами, прийнятими в даному суспільстві. У житті образи, змісти, цінності, норми і, звичайно, ціль, входять у реальну практику як орієнтири людини в часі та просторі. Життєві стратегії також орієнтують людину, але на перспективні життєві цілі, характеризують властивості особи підніматися над рівнем конкретних життєвих ситуацій і утримувати цілісне уявлення про реальну дійсність. Стратегії життя вибирають, виходячи з місії, цілей, ситуацій, що склалися, та оцінки обстановки з досягнення життєвих цілей.

Найпоширеніші на даний час класифікації стратегії життя використовують такі ознаки:

- соціально-економічний стан людини (стратегії благополуччя, успіху, самореалізації);

- за способом вирішення життєвих протиріч, конфліктів (стратегії захисні, відмовлення, пристосування);

- за співвідношенням сил протидіючих сторін і «силового поля» факторів, що впливають (стратегії наступальні й оборонні);

Таблиця 4. Типологічна характеристика життєвих стратегій.

Елементи життєвих стратегій	Основні типи життєвих стратегій
	Стратегія життєвого благополуччя	Стратегія життєвого успіху	Стратегія життєвої самореалізації
Перцептивні орієнтації	Забезпечене, повне необ- хідних благ і комфорту, спокійне, розмірене і стабільне життя	Активне, діяльнісне, насичене подіями, суспільно значуще і процвітаюче життя	Красиве, гармонійне, творче життя, близьке за своїм змістом до мистецтва
Смисложиттєві орієнтації	Надбання і споживання різних життєвих благ, прагнення до матері- ального або морально- психологічного комфорту	Сходження до вершини життя, яка користується суспільним визнанням і забезпечує міцне матеріальне становище	Вільна творчість і розвиток власних духовних і фізичних сил; самовдосконалення, яке досягається зміною життєвого світу
Ціннісні орієнтації	Прагнення одержати й засвоїти значущий для особи (бажаний і престижний) набір життєвих благ	Досягнення майстернос- ті, високого професіона- лізму і компетентності в обраній сфері діяльності; ціннісні критерії успіху; організованість і само- дисципліна, діловитість і заповзятливість	Прагнення до особистої автономії і творчого ста- ну; схильність до постій- ного пошуку альтернат- тив і поглибленого само- аналізу; вибіркове став- лення до оточення; плю- ралізм життєвої позиції
Нормативні орієнтації	Прийняття принципів і правил, які встановлю ють пріоритет певних життєвих благ	Прийняття принципів і правил, що ведуть до успіху чи сприяють особистому і професійному зростанню, просуванню соціальними сходами	Відсутність чітких і строго визначених пра- вил при дотриманні за- гальноприйнятих норм і обмежень; поважне став- лення до волі та способу життя інших людей
Цільові орієнтації	Прагнення до макси мально можливого чи припустимого задово лення своїх потреб у певних життєвих благах	Визначення і досягнення широкомасштабних ці- лей, які мають реформа- торську спрямованість і ведуть до успіху в житті	Обмежене використання цілепокладання як інструменту конк ретизації та практич ного втілення сенсу життя

Приклад типологічної характеристики життєвих стратегій наведено в табл. 4. Характерним для сформованої ситуації в країні є використання (часом неусвідомлене) стратегій відмовлення і пристосування. Автори цієї концепції пропонують розглядати завдання, проблеми, що виникають у житті, як конфлікти. Уявимо людину як систему, що складається з трьох підсистем, які відповідають за виконання певних життєвих функцій.

Вирізняють систему управління (потреба, мотив, ціль), систему дії (навички, моделі дії, способи подолання конфліктів) і систему зворотного зв'язку (оцінка успіхів і невдач). Основним конфліктом для багатьох людей на даний час є протиріччя між радикальними змінами в умовах життя і можливостями адаптації до них. У цих умовах людина діє за трьома варіантами.

1. Стратегія відмови. Труднощі для людини виявляються настільки значними, що вона припиняє будь-які спроби боротьби. В неї формується почуття безпорадності, відмови від соціальних контактів.

Ця стратегія характеризується:

- відчуттям депресії (яка виникла внаслідок численних невдач у житті), що призводить до блокування системи управління;

- оцінкою майбутнього життя як неминучого зла, що несе нові неприємності та нещастя;

- домінуючим способом дій стає уникнення, а життєві перспективи обмежуються сьогоденням. Виконуються тільки повсякденні справи;

- ціль здебільшого має езопів характер і спрямована на виживання;

- недоліки системи управління і системи зворотного зв'язку спричиняють занепад системи дій;

- планування майбутнього в людині відсутнє, при прийнятті серйозних рішень вона потребує допомоги;

- планує життя відповідно до обраного раніше способу дій.

2. Стратегія захисту. Труднощі, що виникли, оцінюються людиною як значні, але вона не припиняє спроб боротьби.

Для цієї стратегії характерними є:

- блокування системи зворотного зв'язку надлишком інформації про перебіг захисних операцій;

- вияв несподіваних зовнішніх емоцій;

- сприйняття майбутнього як загрози сьогоденню;

- звуження перспективи життя, система дій характеризується погіршенням планових функцій;

- дві форми захисної стратегії - уникнення і консерватизм (у першому випадку людина уникає конфліктних ситуацій, занурюється в мрії; у другому схильна до сталого способу життя, незважаючи на незадоволення ним).

3. Стратегія пристосування. Виникнення труднощів усвідомлюється людиною, яка починає змінювати свій спосіб життя, адаптуючись до дійсності. При цьому можуть бути різні способи пристосування.

Адаптивне самообмеження:

- сприйняття подій майбутнього як природного процесу;

- побудова життєвих цілей без визначення домінуючих;

- свідоме прийняття норм, цілей суспільства, в якому людина живе;

- обмеження перспектив життя декількома роками;

- обмеження соціальних контактів вузькою сферою життя (родина, робота тощо);

- виконання загальноприйнятих функцій (служба, турбота про родину та ін.);

- планування дій соціально прийнятими способами.

Пасивне пристосування:

- прийняття пасивної ролі добровільно чи під тиском обставин;

- рішення поставити життя під контроль зовнішніх сил: звертаючись до захисту влади, суспільства, релігії, підпорядкуванням волі інших чи покладаючись на обставини;

- прагнення зберегти існуючий стан справ;

- життя складається з повсякденних занять без ієрархії цілей;

- соціальні контакти характеризуються пошуком підтримки чи підпорядкуванням замкнутості.

Активне пристосування:

- сприйняття майбутнього як часу нових можливостей;

- пошук нових можливостей і побудова планів на майбутнє;

- підпорядкування життя власним цілям;

- активне залучення у громадське життя;

- розширення соціальних контактів.

Наведені життєві стратегії є типовими для більшості людей. Багатьом необхідно вибирати стратегію, яка відповідає місії та цілі життя. Зміна стратегії природна, якщо вона є наслідком зміни об'єктивних умов і обставин. Звільнити її від сформованого бачення світу в багатьох випадках може досвідчений консультант чи гіпнотерапевт.

З вибором стратегії людина повинна переглянути систему та ієрархію цінностей, норми, принципи, покладені в основу стратегії, а це складний процес, особливо за принципової зміни цілі життя і стратегії. Щоб це відбулося, необхідні потрясіння.

2.10 Планування життя (розроблення плану життя, цільової комплексної програми, стратегії)

Існують різні варіанти стратегічного планування життя.

Перший варіант - побудова «дерева цілей», розподіляючи життєві цілі за сферами (професійною, фізичного стану, матеріальною, сферою сімейного життя, соціально-психологічною тощо). За цілями життєвих сфер слід розробити заходи, зазначивши термін їх виконання, які забезпечують їхнє досягнення. Подібний варіант наведено у табл. 5.

Другий варіант - розроблення цільової програми. Цільова програма - це різновид особливого плану - комплексного, інтегрованого уявлення про створення своєрідного механізму управління для досягнення конкретної цілі.

У програмі відображають процес самоуправління, тому формування її є плануванням процесів самоуправління. Цільову програму самоменеджменту можна визначити як інтегроване відображення цілей, людських сил і засобів, термінів, дій людини. Цільова програма - це план здійснення комплексу взаємозалежних завдань і дій, спрямованих на вирішення цих завдань із зазначенням людських ресурсів, інших джерел.

Таблиця 5. Побудова «дерева цілей».

Сфера життя	Життєва ціль	Значущість, важливість	Термін (рік)	Заходи	Термін виконання (рік)	Контроль
Професійна	Стати началь- ником відділу маркетингу у великій фірмі	Висока	2005	Скласти і захистити випускну роботу у вищому навчальному закладі	2005
				Набути досвіду у відділі маркетингу	2005 - 2006
				Стати заступником начальника відділу маркетингу	2007
Сімейна	Забезпечити можливість навчання дочки в престижній гімназії	Висока	2005	Знайти кошти на додаткові заняття з іноземних мов	2008

Цільова програма для однієї людини може бути побудована методом дедуктивної логіки з можливим використанням експертних оцінок і повинна задовольняти умовам:

- співпідпорядкування - цілі нижнього рівня підпорядковані цілям вищого рівня, є їх складовими, випливають з них, забезпечують їх досягнення;

- порівнянності - на кожному рівні цілі порівнянні за масштабом і значенням;

- повноти - цільова програма виглядає як «дерево цілей» і охоплює всю сукупність підцілей, які випливають з кінцевих цілей;

- визначеності - формування цілей забезпечує можливість оцінки ступеня їхнього досягнення в кількісній і порядковій формах (менше, краще - гірше тощо);

- неперетинання - програмні елементи в сукупності, що задають цілі вищого рівня, утворять суму підмножин, які взаємно не перетинаються.

Проблема побудови «дерева цілей» програми пов'язана з вибором ознаки поділу. За структуризації цілей може бути використаний прийом роздільного формування підцілей за ознакою:

- відмінностей матеріальних результатів, необхідних для реалізації структурної цілі (тобто на основі об'єктивної спеціалізації);

- відмінностей функцій самоменеджменту, виконання яких необхідно для реалізації структурної цілі (на основі функціональної спеціалізації);

- періодів їхньої реалізації (з урахуванням розмежування довгострокових і середньострокових цілей).

Декомпозицію цілей кожного рівня можна здійснювати на підставі тільки однієї ознаки. При переході на інший рівень ознака може бути змінена.

При формуванні цільової програми найбільш розробленим методом цілепокладання є система процедур формування комплексу цілей у вигляді деревоподібного графа - «дерева цілей». Розробка здійснюється шляхом послідовної декомпозиції головної цілі (у нашому випадку - цілі життя) на підцілі за такими правилами:

1) формулювання цілі має визначати бажані результати (стани, але не дії), необхідні для їх досягнення;

2) формулювання головної цілі повинне визначати кінцевий результат;

3) зміст головної цілі повинен бути розгорнутим в ієрархічну структуру підцілей так, щоб досягнення підцілей кожного наступного рівня стало необхідною і достатньою умовою досягнення цілі даного рівня;

4) на кожному рівні підцілі повинні бути незалежними і не виведеними одна з одної;

5) декомпозиція припиняється при досягненні деякого елементарного рівня, коли формулювання підцілі дає змогу розпочати її реалізацію без подальших пояснень.

Результатом такої декомпозиції є розгалужений граф, де підстава - головна ціль. Вузли розгалуженої структури - підцілі, а ребра (галузі) - відносини між ними.

Як приклад можна навести варіант цільової програми досягнення життєвого успіху (рис. 3).



Рис. 3. Цільова комплексна програма людини (варіант).

Головна мета - досягти цілей, що зумовить успіх у житті, - розгортається так:

1) розробити і впровадити програму професійної підготовки, що забезпечує успішне виконання обов'язків менеджера стратегічного рівня;

2) скоригувати і впровадити (до певної дати) вдосконалену програму розвитку особистих якостей, які сприятимуть оптимістичному погляду на життя, ефективній побудові ділових комунікацій, вдосконаленню рівня загальної культури;

3) розробити і впровадити (до певної дати) систему оздоровчих заходів, що забезпечують необхідний для менеджера стан здоров'я;

4) уточнити забезпеченість своєї програми життя у сферах матеріальній, сімейній, людських стосунків.

У свою чергу, перша ціль розгортається в конкретніші підцілі:

- успішно закінчити (до певної дата) вищий навчальний заклад за фахом «менеджер»;

- розробити і впровадити (до певної дати) програму надбання досвіду роботи менеджером;

- опанувати навичками читання періодичних видань англійською мовою, ведення переговорів у професійній сфері.

При цьому третя ціль може бути розгорнута в підцілі:

- закінчити вечірні курси англійської мови;

- надбати досвіду спільної роботи з англійцями. Другу ціль можна розгорнути в підцілі:

- розробити і впровадити (до певної дати) програму формування особистих духовних і соціально-психологічних якостей;

- опанувати комунікаційними технологіями, що дасть змогу успішно вирішувати завдання менеджера за ділового спілкування;

- вивчити теорію і створити систему антистресового психологічного захисту;

- створити собі імідж солідної, процвітаючої людини.

Третя ціль:

- вивчити і впровадити у практику систему раціонального харчування;

- використовувати на практиці систему підтримки організму в хорошому стані.

Четверта ціль:

- подумати добре перед тим, як одружитися або вийти заміж;

- до певної дати розробити і впровадити програму усіх видів забезпечення досягнення цілі життя (перших трьох цілей).

Усі цілі мають відносну важливість, яка виявляється в неоднозначності їхніх значень у різні періоди життя, можливостей тощо. Це дає їм різну оцінку, можливість ранжирувати їх, визначати пріоритет: виділяти цілі найважливіші, відносно менш важливі та ін.

Якщо «дерево цілей» виявляється великим і втрачається можливість оперувати цілями на інтуїтивному рівні, то варто застосовувати ЕОМ і спеціально розроблені методики побудови цільових комплексних програм. Вони нескладні, але їх варто вивчити.

Залежно від вагомості, пріоритету цілі визначаються черговість і час виконання всіх заходів цільової програми. Таким чином, за допомогою «дерева цілей» формується упорядкована ієрархія цілей, яка відображає їхню супідрядність і внутрішні взаємозв'язки як цілей, так і заходів, дій людини в її прагненні до цілі життя.

Одним з елементів, що становлять план життя, можуть бути стратагеми. Вони виникли в давні часи і означали стратегічний план, в якому для супротивника закладено яку-небудь пастку або хитрість. Стратагеми успішно застосовувалися у війнах, дипломатії, іноді у сфері бізнесу. Дипломатичні стратагеми становили собою плани, націлені на розв'язання важливих зовнішньополітичних завдань, розраховані на тривалий період відповідно до державних і національних інтересів. Стратагема подібно до алгоритму, організує послідовність дій. Стратагемність у наш час - це здатність прораховувати ходи, програмувати їх виконання, виходячи зі сформованої ситуації та якостей конкурента (супротивника), є зразком активної підприємницької або політичної далекоглядності. Багато хто під стратагемами розуміє поєднання стратегії з умінням створювати приховані для конкурента, супротивника пастки. Незвичайність ефективності застосування стратагем у тому, що вони базуються не на звичаях, нормах, етиці бізнесу, міжнародного права, а на апробованій століттями теорії військового мистецтва. Скільки хитрості, підступництва стоїть за однією зі стратагем: «Вбити чужим ножем». Йдеться, звичайно, не тільки про фізичне знищення чужими руками.

У сучасних військових стратагемність прихована у планах стратегічного, оперативного маскування, у задумах рішень воєначальників. Один з військових мислителів Давнього Китаю Сунь-цзи (Сунь-Бинь IV ст. до н. е.) рекомендував такі азбучні істини стратагемника:

- непереможність - в самому собі, можливість перемоги - в супротивнику;

- якщо ти можеш щось, зроби вигляд перед супротивником, начебто не можеш;

- якщо ти користуєшся чимось, вдавай, начебто ти цим не користуєшся;

- якщо ти близько, вдавай, ніби ти далеко, якщо ти далеко, роби вигляд, ніби ти близько;

- заманюй супротивника вигодою, приведи його в розлад і бери його;

- якщо в нього всього повно, будь напоготові;

- якщо він сильний, ухиляйся від нього, прийнявши смиренний вигляд, викликай у ньому зарозумілість;

- якщо його сили свіжі, стоми його, якщо його лави дружні, роз'єднай їх;

- нападай на нього, коли він не готовий, виступай, коли він не очікує;

- спершу будь як безневинна дівчина - супротивник відкриє свої двері; потім же будь як заєць, який вирвався, - супротивник не встигне вжити заходів до захисту.

Зростаюча конкурентна боротьба різко підвищила інтерес до стратагемної підготовки. Стратагемам присвятив свою працю Харро фон Зенгер, який багато років вивчав це найдавніше мистецтво на Сході. До речі, він вважає, що стратагемність стала рисою національного характеру, особливістю національної психології китайців.

2.11 Стратегічна самоорганізація (розроблення моделі, організаційного проекту життя)

Багато прекрасних життєвих цілей, стратегій їх досягнення ставали планами не менш стрункими й обґрунтованими, але при зіткненні з реаліями дійсності перетворювалися лише на побажання і наміри «зробити із себе людину».

Причина цього - невиконання стратегічної самоорганізації людини, розробки і запуску моделі життя, з якого вона, орієнтуючись на модель світу, створює модель року, місяця, дня життя. Щоранку людина «програє» майбутній день, важливу зустріч з кимсь тощо, але чи бачить вона при цьому бажаний стратегічний результат або враховує лише ситуацію, яка складається? Це залежить від організаційних зв'язків людини з ціллю, стратегією, планом життя, від володіння технологіями мислення.

У цьому і полягає «секрет» самоменеджменту. Для того щоб плани життя реалізовувалися, необхідний відповідний механізм управління. У колишньому Радянському Союзі ми не побудували матеріально-технічної бази комунізму, важко було виконувати п'ятирічні плани через відсутність необхідних механізмів управління, невідповідність використовуваної системи управління цілі.

Під механізмом управління розуміють взаємопов'язаний комплекс (сукупність) цілі життя, стратегії її досягнення, функцій і методів самоуправління, мотиваційних «важелів».

Ми звернули увагу на можливість використання як механізму управління цільової комплексної програми (ЦКП) життя. Згадаємо, що під ЦКП мають на увазі намічений до планового здійснення, об'єднаний єдиною ціллю, обмежений певними термінами комплекс взаємозалежних завдань та адресних заходів соціального, психологічного, організаційного характеру, спрямованих на вирішення життєвих завдань, із зазначенням використовуваних ресурсів та їх джерел. Стрижнем програми є ціль життя, навколо якої стратегія в певному напрямку групує комплекс прийомів і способів, різноманітних заходів досягнення іншої цілі.

Як зазначено вище, єдина ціль у ЦКП розгортається в сукупність життєвих підцілей (завдань), які вирішуються за допомогою певних заходів. Виконання останніх досягається використанням програмно-цільових методів як організації прийомів і способів дій людини з досягнення поставлених цілей. Програмно-цільові методи дають змогу чітко виділити цільову стадію процесу стратегічного самоменеджменту, чіткіше орієнтувати весь механізм управління людиною на досягнення кінцевих результатів, погоджуючи при цьому цілі з ресурсами.

Отже, ми розробили план життя і визначили елементи механізму управління виконанням цього плану. Але як оживити дію цього механізму? У теорії управління під організацією управління мають на увазі створення системи управління (статику) та організацію процесу управління (динаміку). Статичну фазу самоуправління ми виконали. У реальному житті одержуємо керівні впливи, які запускають механізм управління. Їх здійснюють менеджер на роботі, чоловік або дружина вдома та ін. У самоуправлінні це робить наша підсвідомість, що є «секретом» стратегічної самоорганізації.

Про можливості використання підсвідомості як будівельного майданчика життя популярно розповів Н. Енкельман. У людини в процесі еволюції природно виробився механізм управління, але вона переважно керується глибинними структурами мозку. Для допуску в підсвідомість ми повинні опанувати технологію «занурення» розробленого механізму управління в наше несвідоме. Тільки зробивши це, ми підключаємо центральну нервову систему до диригування всіма процесами, що відбуваються в нашому організмі. І це є також «секретом» стратегічної самоорганізації та стратегічного самоменеджменту. Одну з технологій емпірично (з досвіду багатьох людей) виділив Н. Хілл. Вона досить проста і починається з жагучого, усепоглинаючого бажання людини досягти поставленої цілі.

Таким чином, стратегічна самоорганізація - це організація процесів, які відбуваються у людині як системі управління, що забезпечує досягнення цілей.

2.12 Стратегічний контроль

Відомо, що будь-який процес характеризується циклічністю і завершується контролем. Контроль - це процес забезпечення досягнення людиною своїх цілей. Він дає змогу утримувати життєдіяльність людини у певних межах і спрямовувати її до заданих кінцевих станів (орієнтирів).

Основні види контролю. Технологічно контроль полягає у визначенні критеріїв (стандартів) досягнення тактичних і стратегічних цілей, оцінки отриманих результатів і одержання інформації, необхідної для реалізації інтеграційно-координаційної функції самоуправління. Як і в будь-якій організаційній системі, у стратегічній організації праці менеджера та його стратегічному самоменеджменті можна виділити основні види контролю - попередній, поточний і заключний.

Попередній контроль здійснюється після всіх зазначених етапів стратегічного самоменеджменту. Суть його - у перевірці всіх обґрунтувань вибору цілі, стратегії, планів (програм) життя.

Поточний контроль виконують безпосередньо в процесі життєдіяльності. Об'єктом контролю в даному разі є:

- відповідність режиму функціонування людського організму життєвій цілі (критерієм тут можуть бути: стан здоров'я, рівень задоволеності життям, відповідність біологічним ритмам та ін.);

- ефективність використання засобів стратегічного самоменеджменту, їх відповідність цілі та стратегії (технології, техніці, методу діяльності тощо);

- результати досягнення життєвих цілей у відповідний часовий період.

Результати аналізу поточного контролю каналами зворотного зв'язку надходять або на вхід циклу стратегічного самоменеджменту (якщо з'явився сумнів у правильному виборі цілі й оцінці ситуації), або до «блоку» підсистеми прийняття рішень для зміни режиму саморегуляції, самоорганізації (процес розглядатиметься у наступному розділі). Цей вид контролю можна провадити щомісяця, щокварталу, один раз на півріччя і наприкінці року або після впливу на людину могутніх зовнішніх чи внутрішніх факторів.

Заключний контроль здійснюється після досягнення якоїсь стратегічної життєвої цілі. Відбувається це порівнянням отриманого результату з попередньо планованим. Порівнюючи фактично отримані та необхідні результати, можна оцінити реалістичність попередньо обраних цілей. Ця процедура дає змогу одержати інформацію про виниклі (сформовані) проблеми і враховувати їх у майбутньому. Важливість заключного етапу контролю зумовлена й іншим. Наприклад, Ви реалізовували цілі стратегією і програмою життєдіяльності та діяльності, яка не відповідає Вашій генетичній програмі, Ваш організм працює в протиприродному для нього режимі. Ви ставили ціль забезпечити матеріально родину, оплатити навчання дітей тощо. І от діти отримали «крила» або Ви вийшли на пенсію. У цьому разі контроль дає можливість плавно перебудувати режим діяльності, виробити нові цілі, нові механізми самоуправління.

Процес контролю. Цей процес розглянуто у багатьох підручниках з менеджменту. Він, як правило, містить такі етапи: визначення критеріїв досягнення цілей, зіставлення з ними реальних результатів і прийняття необхідних коригувальних дій. Практика ефективного виконання функції контролю свідчить про необхідність його відповідності таким вимогам:

- стратегічна спрямованість (відображає загальні пріоритети системи життєвих цінностей людини, її життєдіяльності);

- спрямованість на кінцеві результати, що досягається інтеграцією контролю з іншими функціями самоменеджменту;

- відповідність контрольованому видові діяльності, реалізованій функції управління;

- своєчасність (адекватність контрольованому явищу) і гнучкість (пристосованість до змін, що відбуваються), а також простота щодо його призначення.

Таким чином, як стратегія життя визначає тактику, так і стратегічний самоменеджмент визначає життєдіяльність і діяльність людини. Він зумовлений цими процесами людини як біосоціальної та духовної системи, визначає їхній плин, напрямок і темпи в межах заданих параметрів.