Удосконалення економічного механізму розвитку підприємства на прикладі ТОВ Агрофірма "Довіра" Конотопського району Сумської області

Середній щабель управління господарства складається з двох завідуючих дільницями. Нижній щабель управління є найчисельнішим. Він представлений керівником первинних підрозділів. В рослинництві ними є бригадир тракторно-рільничої бригади , в тваринництві - завідуючі фермою та свиноферми.

В обслуговуючих підрозділах до них відносяться: завідуючий автопарком, завідуючий ремонтною майстернею, старший слюсар з водопостачання, інженер - енергетик.

Керівниками складських підрозділів є завідуючий складом паливо-мастильних матеріалів і завідуючий складом запасних частин, а також завідуючий центральною коморою.

Переробні підрозділи очолюють старший слюсар току та старший слюсар кормоцеху, а також завідуючий млином. Промислові підрозділи очолюють старший слюсар пилорами і ланковий столярне-плотницької майстерні. Характер керуючої системи визначаються в конкретних документах: посадових інструкціях, положеннях про ланки управління, положення про підрозділи організації, штатних нормативах, нормах керованості та штатних розписах.

2.2 Система управління підприємством

Для організації виробництва, направлення і координації дій кожного працівника і всього підприємства в цілому необхідні управлінські органи, на які покладено визначення довгострокової стратегії, координації і контролю за поточною діяльністю персоналу, а також наймання та оформлення кадрів.

Всі структурні ланки підприємства таким чином пов'язані між собою за допомогою системи управління, яка становиться його головним органом. Для виконання різночинних обов'язків на великих підприємствах утворюються спеціальні структурні підрозділи, відділи, цехи. Структура підприємства безпосередньо складається під дією галузевої технології виробництва.

Загалом організаційна структура господарства складається з адміністративного центру, функціональних служб та підрозділів. Головний бухгалтер ретельно контролює своєчасність складання прибуткових документів, руху господарських засобів і наслідків господарювання. Від цієї діяльності дуже залежать кількісні показники вироблюваної продукції і відповідність її параметрів вимогам якості.

Безпосередньо на місцях управління формуванням якості вироблюваної продукції здійснюють керівники первинних підрозділів.

В складі функціональних служб управління у господарстві, агрономічна, зоотехнічна, інженерно-механічна, інженерно-енергетична, інженерно-будівельна, економічна, облікова, кадрова, з техніки безпеки, охорони праці, юридична.

Підсобні підрозділи господарства представлені обслуговуючими та господарськими підрозділами.

Обслуговуючи підрозділи представлені ремонтною майстернею, автопарком, підрозділами з енергопостачання та водопостачання.

До складу господарсько-підсобних підрозділів входять складські, промислові та переробні.

У відповідності з наведеною організаційною структурою, структура управління господарства є трьохступеневою. Верхній щабель-включає в себе учасників, директора, ревізійну комісію та функціональні ланки управління, які очолюють відповідні головні чи старші спеціалісти перелічених вище функціональних служб управління, (головний економіст, головний бухгалтер, головний агромаш, головний інженер, головний зоотехнік, головний ветлікар, юрисконсульт).

Середній щабель управління господарства складається із завідуючого дільницею. Нижній щабель управління є найбагаточисельнішим. Він представлений керівником первинних підрозділів. В рослинництві ними є бригадир тракторно-рільничої бригади; в тваринництві - завідуючий фермою та свинофермою.

Бригадири тракторно-рільничих бригад забезпечують отримання планової врожайності культур, організовують проведення робіт у строки і підтримують безперебійну роботу всіх машин; раціонально розставляє механізаторів по робочих місцях, контролює строк і якість виконання робіт. Так, при посіві культур вони забезпечують точність висіву, рівномірність глибини загортання насіння, прямолінійність рядків, якісного посіву. Крім того, сприяють своєчасному проведенню техоглядів і ремонтів закріплених за ними тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин. Але зустрічаються і прикрі помилки в роботі бригадирів. Так один недолік на початку процесу може перекреслити всі послідуючі якісно виконані роботи.

Завідуючі фермами управляють якістю продукції через забезпечення максимального відтворення стада; організацію постійного підвищення якості продукції, визначення жирності, кислотності і чистоти молока; контроль за своєчасним підвезенням кормів на ферму і розподіл їх; додержання і постійне вдосконалення технології догляду, утримання і годівлі тварин, підвищення їх продуктивності, ефективне використання кормів.

Завідуючі МТФ слідують за своєчасним переведенням корів на сухостійне утримання, виведення з нього; за чистотою у доїльному відділенні, що відшукується вищою чистотою молока.

Недоліком в їх роботі є то, що контроль за використанням кормів здійснюється не досить ретельно, через що тварини не дотримують потрібну кількість корму.

Таким чином, управління якістю продукції в господарстві здійснюється усіма управлінськими працівниками, починаючи із керівників нижчих щаблів управління і закінчуючи керівництвом господарства на всіх стадіях вироблення продукції. Але недоліки в його здійсненні вказують на потребу в його вдосконаленні.

В обслуговуючих підрозділах до них відносяться: завідуючий автопарком, завідуючий ремонтною майстерністю, старший слюсар з водопостачання, інженер-енергетик.

Керівниками складських підрозділів є завідуючий складом паливо -мастильних матеріалів і завідуючий складом запасних частин, а також завідуючий центральною коморою.

Переробні підрозділи опалюють старший слюсар току та старший слюсар кормоцеху.

Промислові підрозділи очолюють старший слюсар пилорами і столярно-плотницької майстерні. Характер керуючої системи визначаються в конкретних документах: посадових інструкціях, положеннях про ланки управління, положення про підрозділи організації, штатних нормативах, нормах керованості та штатних розписах.

Для подальшого розгляду вищенаведеного питання зобразимо слідуючу схему структури управління ТОВ АФ "Довіра"

Вищим органом управління товариства є Збори Учасників, що складаються з учасників товариства. Або призначених ними представників. Повноваження цього органу зазначені в Статуті господарства. Засіданням Зборів Учасників вважаються повноважними, якщо в них беруть участі учасники, що мають більше 60% голосів а з питань, які потребують одностайності - всі учасники. Збори учасників скликають не рідше двох разів на рік. Збори Учасників обирають Голову Товариства. Він веде організаційну роботу між зборами, організовує ведення протоколу. На Зборах Учасників обирається генеральний директор. Він вирішує всі справи підприємства, за винятком тих, що відносяться до компетенції Зборів учасників. Згідно цього директор підзвітний Зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Контроль за діяльністю генерального директора підприємства здійснює ревізійна комісія, що обирається Зборами учасників строком на три роки. Кількісний склад комісії визначають Збори учасників. Директор не може бути одночасно і членом ревізійної комісії. Ревізійна комісія вправі вимагати від будь - яких посадових осіб господарства надання всіх необхідних документів, а також особистих пояснень посадових осіб та окремих працівників.

До вищого щабля управління ще належать головні спеціалісти господарства. У ТОВ АФ "Довіра" кількість працюючих, які займають посади керівників та спеціалістів становлять 46 чоловіків, штатним розкладом передбачено 48. Із них 16 чоловік жінки і 30 чоловік чоловіки.

Що стосується віку управлінських працівників, то потрібно відмітити, що 5 чоловік мають вік до 30 років, 25 чоловік - від 30 до 50 років, 10 чоловік старше 50 років і 6 працівників досягли пенсійного віку. Переважна кількість даних працівників мають вищу освіту. Середній щабель представлений керівниками виробничих і обслуговуючих підрозділів. Необхідно відмітити, що в товаристві бригадири комплексних бригад є ще і керуючими відділеннями. До нижнього щабля управління відносяться завідуючі молочно-товарних ферм та свино-товарного комплексу. Характеризуючи середній вік управлінських працівників, потрібно відмітити; що управлінський персонал вже немолодий - більшість працівників мають вік від 30 д 50 років, а це, в даний економічний період, не є оптимальним варіантом так як для ефективної діяльності в наш час з постійними нововведеннями в законодавстві та економіці необхідно швидко пристосовуватись та перенавчатись, а більшість управлінців господарства вже перейшли свій пік виробничої активності і робота ведеться "по інерції". Як слідує з проведеного дослідження всі функції управління у підприємстві виконуються не належним чином і потребують детального аналізу і застосування системи міроприємств. Серед методів управління персоналом досить широко використовується адміністративні та економічні методи, а роль соціально - психологічних методів у впливові на підлеглих незначна.

2.3 Реалізація економічного механізму

Фактичний стан управління прибутковістю в аналізованому господарстві на цей час має ряд особливостей, які пов'язані з існуючими природно - економічними умовами, з етапами реформування, які пройшло господарство, із складом управлінських працівників і робітників та стосунками між ними.

Саме цей ряд особливостей і впливає на управління прибутковістю в аналізованому господарстві. Першим етапом управління прибутковістю є вироблення виробничих програм на підприємстві.

В господарстві розроблений бізнес-план, в якому визначена місія цієї організації, прогнози отримання продукції, канали і суми надходження кредитних коштів. Таким чином, визначена перспектива роботи підприємства.

Крім цього, забезпечення управління прибутковістю досягається розробкою досить обґрунтованих виробничих програм та плану соціального та економічного розвитку підприємства, який складається на основі отриманих результатів господарювання з урахуванням прибутку, який в господарстві планують отримувати в плановому році.

З річних планів в господарстві розроблений план соціального та економічного розвитку підприємства, який складається на основі отриманих результатів господарювання з урахуванням прибутку, який в господарстві планують отримати в плановому році. Тобто план орієнтує господарство на прибуткове ведення галузей рослинництва та тваринництва.

Практика діяльності господарства свідчить про те, що запроектовані в цьому плані показники не завжди досягаються перспективи.

Так в плані розроблена така структура посівних площ, яка .дає змогу виробляти продукцію в оптимальних кількостях, необхідних для її вхідного продажу та покриття внутрігосподарських потреб. Вона відображена в схемах чергування культур, на основі яких складено ротаційні таблиці. Також складено плани внесення органічних та мінеральних добрив, плани обробітку ґрунту та боротьби з шкідниками, хворобами та бур'янами.

Систему тваринництва включають природно селекційної системи машин, годівлі і також організації виробництва. Тут спостерігаються суцільні відхилення. Породний стан стада неможливо назвати навіть задовільним, але робота в цьому напрямку вже почалась. Стан годівлі тварин також не можна визнати нормальним, бо господарство часто не має необхідних корів для забезпечення потрібних норм годівлі. Але тут теж вже помітні деякі позитивні моменти: господарство, тваринництво розвивають на власних кормах, намагається їх виробляти якомога більше. Рівень механізації трудових процесів в тваринництві не зростає, як то потрібно, бо багато механізмів вже старі, часто виходять з ладу, потребують ремонту, чи стають зовсім непридатними, а купити нові нема за що.

Ще одним чинником успішного господарювання є якісне виконання робіт. В аналізованому господарстві процес господарювання не завжди характеризується якісним виконанням робіт, в основному це буває через порушення трудової дисципліни. Так насіння було закладене на недостатню глибину, внаслідок чого після дощу їх практично було розмито, що зменшило їх всхожість, а відповідно їх врожайність.

Стан основних фондів господарства можна визнати позитивним, бо вони є в належному стані, відповідають досягненням науково-технічного прогресу, а в ТОВ АФ "Довіра". На їх ремонт і модернізацію витрачаються кошти, що підвищує собівартість продукції, а відповідно зменшує прибуток.

З метою визначення подальших цілей виробництва, місця підприємства на ринку сільськогосподарської продукції міста та району в господарстві створена служба маркетингу.

Спеціалістами цієї служби відслідковується цінова ситуація на різних ринках сільськогосподарської продукції вивчається попит різних категорій споживачів, визначаються можливі напрями подальшого розвитку галузей підприємства. Робота, пов'язана зі збутом виробленої продукції передбачає її реалізацію по вже відомих каналах - ринках збуту: переробні підприємства м. Конотоп, м. Суми та м. Глухів. Це пов'язано з особливістю місця розташування підприємства. В 2006р. в ТОВ АФ "Довіра" розроблено бізнес-план, переробки м'яса свинини, в якому визначено місію організації з даного питання, прогнози отримання продукції, канали реалізації, суми та джерела надходження кредитних коштів. На нашу думку, для забезпечення прибуткової діяльності підприємства "на перспективу" необхідно розробити бізнес-план виробництва основної продукції.

Крім цього, забезпечення управління прибутковістю досягається розробкою досить обґрунтованих виробничих програм та плану соціального та економічного розвитку підприємства, який складається на основі отриманих результатів господарювання з урахуванням прибутку, який в господарстві планують отримувати в плановому році.

Тобто план орієнтує господарство на прибуткове ведення галузей рослинництва та тваринництва. Практика діяльності господарства свідчить про те. що запроектовані в цьому плані показники не завжди досягаються .

економічний механізм собівартість маржинальний



Розділ 3. Вдосконалення функціонування економічного механізму розвитку підприємства

3.1 Вдосконалення економічної системи підприємством

Аналіз застосування конкретної економічної функції менеджменту в досліджуваному підприємстві вказує на цілий ряд можливостей вдосконалення даного виду управлінської діяльності. Базою для їх проектування виступає осучаснення форми його господарювання. Необхідність у даній діяльності викладається тим, що утворившись як нова організаційна форма, побудована на приватне-власницьких відносинах, аналізоване ТОВ трансформувало в себе практично незмінними виробничу і організаційну структуру та структуру управління колишнього колгоспу, КСП, АПТЗТ і знову КСП. Але ж для приватне-власницької організації таке внутрішнє середовище є занадто громіздким і витратним. З огляду на це, пропонується перейти на цехову організаційну структуру і відповідну їй структуру управління.

Особливістю пропонованої цехової структури буде те, що ліквідуються два вторинних підрозділи, скоротиться шлях руху інформації і скоротиться характер її сприйняття адресатами. Адже за цих умов буде відсутньою проміжна ланка сприйняття і передачі інформації. Завдяки цьому попереджатиметься її ускладнення і викривлення, та затримки у її сприйнятті потрібними адресатами.

З впровадженням цехової організаційної структури в значній мірі скорочує паралелізм в роботі - коли з одних і тих же питань займаються діяльністю спеціалісти і керівники відділення, та посилює відповідальність функціональних ланок управління. Адже за таких умов головний агроном, головний зоотехнік, головний інженер - механік і головний спеціаліст з комунальне - господарської роботи водночас стають і технологічними і розпорядчими управлінськими працівниками, тобто вони повністю стають відповідальними за наслідки діяльності їхніх цехів. Позитивною особливістю такої організаційної структури є також те, що всі питання діяльності цехів будуть розглядатися на самому вищому організаційному рівні, бо ж керівники цих цехів є найвищими посадовими особами, які мають найбільші можливості спілкування з виконавчим директором і із очільниками суміжних функціональних ланок управління.

Керівники всіх підрозділів звільняються від подвійного підпорядкування: з розпорядчих питань - керівникам відділків, з технологічних - відповідним спеціалістам функціональних ланок. Управління за цих умов набуває чітко лінійного характеру, за якого вся інформація нижчим посадовцем отримується від одного вищого управління.

Доволі суттєво для такого влаштування господарства є активізація роботи диспетчерської служби. Вона виконанням функції посередника з передачі інформації має замінити керівників відділень. Поряд з цим, вона має виконувати роль аналітичного центру із контролю за станом оперативної діяльності господарства та координатором діяльності із складання підрозділами оперативних планів їх роботи.

На посилення конкретизації стосунків аналізованого господарства із суб'єктами зовнішнього середовища з питань забезпечення себе ресурсами і реалізації власної продукції має вплинути створення маркетологічної служби на чолі із інженером - маркетологом.

Належність правового забезпечення внутрішньогосподарських стосунків і зносин досліджуваного підприємства з об'єктами зовнішнього середовища має досягтись впровадженням посади юрисконсульта. При чому, у зв'язку з невеликими розмірами даного господарства, він має суміщати посаду очолювана кадрової служби.

Наведені пропозиції здатні, на погляд автора, на покращення дієвості соціальних методів менеджменту при здійснення управлінськими працівниками економічної діяльності.

Головною метою економіки АПК є формування конкуренто - спроможного агропромислового виробництва, спрямованого на вирішення поліпшених, соціальних, економічних завдань та забезпечення продовольчої безпеки країни.

Ще не достатньою мірою зробило кроки по доведенню свого внутрішнього середовища до належної відповідності їй.

В сучасних умовах перспективи розвитку підприємства визначаються, в першу чергу, такими показниками, як попит на конкретну продукцію та зростання цього попиту.

Для визначення розмірів попиту на певний вид продукції, необхідно постійно аналізувати канали реалізації продукції, параметри діяльності конкурентів, ситуацію з цінами. Це, в решті-решт, дасть можливість визначити, який канал найбільш прибутковий для підприємства.

Матеріали аналізу за досліджуваний період показують, що підвищений попит існує на таки види продукції, як ранні овочі, зернові, цукровий буряк та олію. При цьому слід відмітити, що до 2005 року господарство взагалі не займалось виробництвом яєць.

Для підвищення ефективності господарювання в господарстві, на основі аналізу попиту в 2007 році і на перспективу намічаються зміни і в галузі тваринництва. Підприємство перейшло на вирощування свиней і ВРХ. Це дасть можливість якісно, своєчасно та жорстко вибраковувати ремонтний молодняк.

Крім цього господарству необхідно враховувати обсяги та якість імпорту аналогічної вироблюваній в інших підприємствах сільськогосподарській продукції, хоча споживач сьогодні в більшості своїй уже і переорієнтувався на споживання відчуженої продукції.

Враховуючи зміни, які відбуваються в діяльності господарства і ситуацію, яка складається з каналами реалізації продукції, доцільно виробничу структуру глибше орієнтувати на зміни зовнішнього середовища, дужче наблизити до його запитів, зробити гучнішою, динамічнішою.

Таким чином осучасненні господарювання в ТОВ АФ "Довіра" представлено, в першу чергу, спроектованою виробничою структурою господарства та організаційною структурою та структурою управління.

Для пришвидшення подолання невідповідностей між організаційно-правовою формою існування і внутрішнього середовища досліджуваного господарства слід здійснити перехід на галузевий принцип управління, шляхом переходу на цехову, організаційну структуру .

В господарстві на неї вже перейшли, але для вдосконалення організації використання як матеріально-технічних, так і трудових ресурсів пропонується на базі цехів механізації, транспортного та будівельного створити один цех - по забезпеченню готовності засобів виробництва. На місці центрального цеху пропонується організувати цех по соціально-побутовому забезпеченню, який буде уключати в себе профілакторій, будинок побуту, апарат з приготування вітамінної муки та зерносушильний комплекс. Виробництво основної продукції буде зосереджено в цехах рослинництва і тваринництва, що дозволяє поєднувати управлінським працівникам функції керівника підрозділу та головного спеціаліста.

Крім цехів, в організаційній структурі підприємства виділяється адміністративний центр та функціональні служби.

Адміністративний центр скеровуватиме діяльність підприємства в цілому.

На основі побудови даної організаційної структури слід внести корективи і до структури управління. Рона буде двохщаблевою і вбиратиме верхній та нижній рівні.

Верхній рівень представлений зборами учасників товариства, головою товариства, директором, ревізійною комісією, функціональними службами та керівниками цехів.

Нижній щабель управління, найбільш чисельний, представлено керівниками первинних підрозділів. До них відносяться вивільнені та не вивільнені управлінці, а саме бригадири, завідуючі та старші працівники. Запропоновані напрямки вдосконалення структурного стану підприємства та орієнтації змін його внутрішнього середовища відносно можливих змін зовнішнього середовища (особливо ринкового) дають можливість реально скоротити чисельність апарату управління, реально поєднати в одній особі функції лінійного та галузевого керівника. Це приведе до скорочення загальногосподарських та загальногалузевих затрат, до зменшення собівартості продукції та підвищення прибутковості галузей.

3.2 Вдосконалення застосування економічних методів менеджменту в діяльності менеджерів підприємства

Найбільші резерви вдосконалення управління виробництвом знаходяться в економічних відносинах. Реформування відносин власності на селі дозволяє значно підвищити зацікавленість трудових колективів в досягненні кращих кінцевих результатів, повніше поєднувати їх Інтереси з інтересами суспільства.

Слід враховувати, що громадянин може мати різний правовий статус. Так, він може бути засновником підприємницької структури і не працювати. Або бути одночасно і засновником і працівником. Поєднання в одній особі власника і найманого працівника слугує важливим моментом при організації економічних відносин.

Одним із елементів системи стимулювання в ТОВ АФ "Довіра" є орендна плата.

Орендарці мають право вільно розпоряджатись своїми земельними та майновими паями.

В залежності від порядку участі в створенні ТОВ в його функціонуванні формуються і економічні відносини по формуванню і розподілу прибутків. В тих випадках, коли власники земельних майнових паїв являються і найманими працівниками, вони від передання своїх паїв у оренду отримують орендну плату, а за працю - заробітну плату.

Реформування господарства в ТОВ корінним чином вносить зміни в економічні відносини підприємства. Тому здійснити ряд заходів по вдосконаленню його господарського механізму :

Змінити систему господарського обліку, перейти на банківську систему обслуговування та контролю за кредитуванням на основі організації фінансово-розрахункового центру;

Проводити взаєморозрахунки між ТОВі підрозділами на основі чекової системи;

Розраховуватись з кожним підрозділом після погашення кредиту, податків і відшкодування затрат господарства в залежності від результатів його господарської діяльності.

Зважаючи на вище приведені положення слід відмітити, що особливе місце в відносинах ТОВ буде займати фінансово-розрахунковий центр, який буде забезпечувати виробничі структури кредитними ресурсами, здійснювати взаєморозрахунки між виробничими структурами та допомагати вести облік, звітність, прогнозування виробництва, а також регулювати внутрішньогосподарські економічні і фінансові відносини між первинними підрозділами. Крім того ФРУ буде вести всі розрахунки з державними, комерційними банками, підприємствами, постачальниками матеріальних ресурсів і послуг.

Адже планування існувало завжди, бо без нього не можна працювати. З цієї причини: „Хоч би якою була галузь діяльності, попереджує планування входить неї постійним елементом" - переконливо говорив Г. Емерсон. Розвиваючи дані постанови Маргарет Тетчер підкреслює: „Я складаю план на кожен день, завжди його дотримуюсь. Моє життя розплановане на рік вперед. В цьому моя сила". Завдяки цій своїй діяльності вона, перебуваючи на посаді прем'єр-міністра Англії зробила, за оцінками політиків, більше аніж всі попередні прем'єр-міністри 20 століття.

Отже планування - це конче потрібна започатковуючи стадія господарювання.

В системі різноманітних різновидів планів особливе, своєрідне місце займає бізнес-план. Він, перш за все, служить самому підприємцю орієнтиром у скеровуванні функціонування організації. Він також потрібний його управлінським працівникам, котрі в його показниках можуть бачити мету своєї діяльності і, виходячи з цього, вибрати шлях необхідних часу і обставинам завдань. Та щонайперше, бізнес-план потрібен як засіб переконування власників грошових капіталів у досконалості викладення останніх у пропоновану бізнес-планом справу.

Проаналізувавши стан господарювання в ТОВ АФ "Довіра" ми прийшли до висновку, що втілення в життя бізнес-плану по виробництву м'яса свинини є одним із реальних напрямків покращення становища у тваринництві.

Не менш важливим, на нашу думку, є на лаштування в ТОВ аналітичної роботи на основі відродження засідань бюро економічного аналізу. Це дозволить підрозділам своєчасно реагувати на будь-які зміни в затратах на виробництво продукції, більш реально планувати взаєморозрахунки як в середині підприємства, так і за його межами на основі встановлення найбільш вигідних цін, здійснювати додаткове стимулювання працівників.

Слід зазначити, що однією з причин успішної та прибуткової діяльності новостворених формувань в сільському господарстві є застосування принципово нових і адекватних методів матеріального заохочення.

Систему оплати праці слід будувати з врахуванням такого показника, при визначенні якого береться до уваги кількість та якість виробленої продукції, а також розмір матеріальних витрат на її виробництво.

Вважаємо за необхідне запровадження в підприємстві зрозумілої, легко контрольованої погодинної оплати праці, заснованої на годинних тарифних ставках в залежності від тарифного розряду працівника.

Залишкові розрахунки з працівниками по заробітній платі можна здійснити в кінці року, якщо забезпечений приріст обсягів високоякісної продукції, збільшені грошові надходження від реалізованої продукції, зменшені витрати на виробництво одиниці продукції. Оплата праці працівників обмежується основною заробітною платою, якщо якісні показники виробництва не мають чіткої тенденції до зростання.

Вдосконалення застосування економічних методів вбачається у використанні на аналізованому підприємстві економічних санкцій. Так, необхідно здійснити посилення вимогливості управлінських працівників до виконання робітниками норм праці. Адже за умови їх виконання підвищиться продуктивність праці, а відтак зменшиться потреба в працівниках, скорочується час виконання роботи, вона вчасніше виконується, що в сільському господарстві має вирішальне значення.

Виходячи з цього управлінські працівники за кожного випадку невиконання норм праці без поважних причин мають застосовувати до їх виконавців економічні санкції. Слід переборювати в собі бажання бути "добреньким". Люди не ображаються за необґрунтоване притягнення до відповідальності. Вони ображаються на брутальне, зневажливе, нелюдське відношення до них.

При систематичному застосуванні економічних санкцій до працівників господарства в разі порушення трудової дисципліни і якості виконуваних робіт, значно зросте рівень відповідальності працівників до своїх трудових обов'язків.

Слід також посилити попереджувальну діяльність з боку адміністрації з питань крадіжок, порчі чи знищення майна виконавцями робіт під час їх виконання, за яке наступають економічні санкції. Особливо цьому сприяє посилення роботи з нормування ресурсів. Воно уявляє з себе економічний метод, який включає застосування нормативів праці, технічних, технологічних нормативів. Найбільш поширеними з них є норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, нормовані завдання тощо. Нормуючи використання ресурсів управлінські працівники почасти самі створюють обставини для крадіжок. Наприклад, виписуючи для посіву кукурудзи на силос за рекомендованою нормою 30 кг/га насіння вже створюються умови для його розкрадання. Адже за ваги 1 тис. зерен в 250г і густоти посіву через 20 см, що на 1га потребує 71.5тис. зерен. Норма висіву має бути 18 кг. Отже, із відпущеного для посіву зерна не висіється на кожному гектарі 12 кг. У випадку його розкрадання і фіксування цього випадку наступають тяжби із застосуванням кримінальних і паралельно з ними економічних санкцій. А при правильному підрахунку агрономом норми висіву згідно методики, потреба в цьому відпала б сама по собі.

Важливою є активізація роз'яснювальної роботи з боку управлінських працівників щодо організаційних, технологічних і економічних нормативів майбутньої роботи, також впливу норм використовуваних ресурсів на її наслідки. Чим повніше будуть доводитись і залежніше роз'яснюватись наведені параметри роботи, тим свідоміше, відповідальніше, сумлінніше виконавець буде відноситись до їх виконання. Тим самим попереджуватиметься виникнення матеріальних претензій з боку як управлінських працівників, так і виконавців у зв'язку з- відхиленням у виконанні роботи. Наприклад: якщо бригадир тракторно-рільничої бригади не доведе до відома тракториста інформацію про глибину оранки, то останній може простояти через незнання даного параметру роботи. Якщо він простояв з вини підприємства, то має право на матеріальну претензію про оплату його простою, що тягне за собою економічну санкцію на збиток підприємства.

Наведені та подібні їм види діяльності з боку апарату управління господарства, здатні, на думку автора, попереджувати значну кількість економічних санкцій, а накладанні з них належним чином юридичне обґрунтовувати. Цим самим забезпечиться належна дисципліна у внутрішньому середовищі даної організації та, відповідно, успіх у її стосунках з зовнішнім середовищем, що безумовно сприятиме покращенню процесу господарювання.

Для забезпечення прибутковості господарювання кожному підприємцю, підприємницькій структурі потрібен ретельно підготовлений план. З метою найбільшого наближення до споживачів, визначення типу ринку та розробки стратегії господарювання необхідно розробити бізнес-план не тільки переробки молока на сир та масло, а план в цілому по господарству, що дасть змогу визначити найбільш перспективні види виробленої продукції. Можливі шляхи інвестування, строки окупності додаткових вкладень та розрахувати на досягнення більш стійкої прибутковості господарювання на перспективу.

Вдосконалення управління прибутковістю на ТОВ „Колос-К" передбачає комплекс заходів.

В першу чергу, необхідно здійснити уточнення та розмежування функцій керівників новостворених підрозділів з розробкою організаційно-регламентаційних документів. Це дозволить більш чітко делегувати повноваження працівникам, виявляти їх інформаційні зв'язки та . встановлювати раціональну комунікаційну схему між ними. Потребують уточнення також інші аспекти організації діяльності управлінського апарату.

В умовах ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибуткове без чіткої орієнтації на зміни зовнішнього середовища.

Перспектива виробництва конкретних видів продукції рослинництва і тваринництва має бути зорієнтована на ринковий попит, а саме: ті види продукції, які не приносять прибутку і не користуються попитом поступово будуть виключені з виробництва, але їх замінять ті, які приносять стабільний прибуток.

В ТОВ АФ "Довіра" структура виробництва по проекту поступово зорієнтовується на умови попиту та пропозиції. Пропозиції по цьому питанню відображені нижче.

Крім вище згаданого, особливу увагу в роботі по удосконаленню управління прибутковістю слід приділити збуту виробленої продукції через покращення діяльності спеціаліста з маркетингу. В плані проектування робота маркетингової служби повинна спрямовуватись на пошук таких планів реалізації та взаємодії з такими партнерами роботи з якими вона була б не тільки гарантованою, але і вигідною господарству.

Проектування вдосконалення управління прибутковістю в напрямку впливу на хід безпосереднього процесу господарювання направлений в бік оптимізації структури посівних площ, застосування ґрунтозахисних та екологозберігаючих технологій виробництва рослинницької продукції. Саме такі заходи сприяють збереженню родючості ґрунту. Що є реальною базою для зростання урожаю. А відповідно - обсягів виробництва, обсягів реалізації, а від останнього маси прибутку.

В тваринництві проектування вдосконалень управління прибутковістю здійснюється в напрямку підвищення наукової обґрунтованості системи тваринництва, а саме: через розведення таких порід тварин, які б давали високі показники ефективності. Але високі показники зумовлюються не тільки породними та племінними якостями. А рівнем відгодівлі тварин. Раціон повинен бути сформований за допомогою науково обґрунтованих норм, а організація згодовування розроблена таким чином, щоб годівля відбувалась частіше меншими порціями, бо багато корму одразу тваринами не з'їдається, а втоптується, а надаватись корм повинен повністю, тільки за такої організації роздачі кормів, складений раціон буде виправдовуючим свою доцільність і скуповуватись продуктивністю. Отже можливість покращення галузі тваринництва ґрунтується на належній кормовій базі..

Певним резервом вдосконалення управління прибутковістю є управлінські дії з контролю за правильністю віднесення затрат на виробництво. Оскільки сільськогосподарська галузь, як інші галузі народного господарства, переходить на міжнародні стандарти ведення бухгалтерського обліку, на підприємстві постає завдання організувати курси підвищення кваліфікації працівникам бухгалтерської служби, або здійснити таку роботу через консультаційні центри з метою вироблення у працівників необхідних навичок^у роботі та з метою покращення ведення обліку.

В останній час, при віднесенні затрат на виробництво, практикувалась прискорена амортизація. Вона вела до зростання затрат на одиницю землі і одну голову тварин, що зумовлювало штучне підвищення собівартості продукції, а відповідно - зменшення прибутку. Тому стає необхідний раціональний розподіл амортизації між різновидами виробництва шляхом точного врахування по кожному з них проведених тракторних робіт.

Процес господарювання на ТОВ АФ "Довіра" буде ще на вищому рівні в тому випадку, коли більш точніше і якісніше буде здійснюватись виконання робіт, що передбачає застосування в галузях уточнених технологічних карт виробництва та здійснення робіт, норм внесення добрив, висіву насіння, використання кормів.

Так, не дивлячись на те, що за інструкціями з експлуатації зернових, бурячних і кукурудзяних сівалок не передбачено сівачів, вони і до цього часу ставляться. Таким чином, порушується не тільки норми техніки безпеки - (сівач знаходиться в стоячому стані в процесі руху агрегату), а сівальник не виконує ніякої роботи, бо весь процес управління сівалкою здійснюється трактористом, а заробітна плата на це витрачається. Крім того, так як весь посівний матеріал протравлений, то в процесі руху агрегату насіння протрушується, і з нього висипаються отрутохімікати, сівач весь день дихає повітрям, забрудненим отрутохімікатами. Отже відмова від традиції ставити сівачі і дотримання вимог інструкції виступає вагомим резервом зниження трудомісткості робіт.

Наступним напрямом вдосконалення управління прибутковістю є діяльність із впливу на ріст продуктивності праці. Вона спрямовується, перш за все, в русло зниження трудомісткості робіт. Останнє залежить від багатьох управлінських дій: по-перше - це вибір технології виробництва, по-друге - комплектування агрегатів, по-третє - це набір робіт, прийоми і їх виконання.

Крім того, другою можливістю зростання продуктивності праці є зниження трудомісткості продукції, перш за все, за рахунок підвищення якості праці, що окупилось би випереджаючим ростом урожайності культур і продуктивності тварин.

Особливу увагу в роботі по удосконаленню управління прибутковістю слід приділити збуту виробленої продукції. В структурі управління запропоновано ввести відділ маркетингу, який безпосередньо і займається даними роботами.

Найближчі роки передбачається перспектива збільшення виробництва зернових культур, їх питома вага, з одного боку, повинна забезпечувати в реалізації, з іншого - потребу в кормах та внутрішньогосподарських витратах. Виробництво цукрового буряку на даному етапі стає не вигідним з декількох причин: по-перше - вони мають дуже високу собівартість, яка до того ж і зростає через подорожчання ресурсів, в результаті чого пропорційно зменшується і прибуток; по-друге - господарство не має вигідних ринків збуту для цієї продукції, бо цукровий завод знаходиться на межі банкрутства, тому він не в змозі розрахуватись за отриману продукцію, оплату веде цукром, реалізація якого господарствам теж стає невигідна. Зважаючи на це в господарстві ведеться робота по зниженню площ під цукровий буряк.

Стосовно галузі тваринництва, то в найближчі роки передбачається перспектива збільшення в структурі товарної продукції питомої ваги молока.

При розрахунку головних матеріалів тваринництва слід, перш за все, приділити увагу проектуванню затрат на корми. Вартість кормів буде визначатись під дією даних під кількість їх використання. При цьому до уваги береться і якість корму, яка визначається вмісткістю поживних речовин в ньому. Ефективність використання корму також залежить від структури кормової бази та рівня годівлі тварин.

Проектування збуту спрямовується на пошук таких його каналів та взаємодію з такими партнерами, робота з якими б для господарства була і вигідною, і гарантованою.

При проектуванні напрямків вдосконалення результативності менеджменту необхідно витримати принцип системного підходу до вирішення проблеми. Оскільки господарство проходить період реформування з точки зору організаційних аспектів - на лаштування нових економічних відносин, регулювання проблем ринків збуту продукції, ціноутворення і т. д., необхідно в умовах, які змінюються, одночасно вирішувати проблеми побудови нової системи управління в комплексі.

Тому зі зміною організаційної структури і структури управління, виникає проблема розробки організаційно - регламентацій них документів діяльності апарату управління. Нами пропонується для адаптування в умовах ТОВ АФ "Довіра" інструкційне - технологічна карта організації праці головного економіста, а також інших спеціалістів. Це дозволить раціонально розподілити функції між найманими спеціалістами, виявити їх інформаційні зв'язки та встановити раціональну схему інформаційного взаємозабезпечення. Розробка цього проекту з врахуванням всіх вимог, поліпшує якість роботи управлінських працівників. Наступним напрямком реалізації програми вдосконалення результативності менеджменту є розробка ефективної системи інформаційного забезпечення. З цією метою пропонується впровадження системи інформаційних зв'язків керівників функціональних служб і підрозділів, що працюватимуть в умовах ТОВ АФ "Довіра". Для організації взаємовідносин та взаєморозрахунків між підрозділами в господарстві необхідно впровадити систему внутрішньогосподарських взаєморозрахунків на основі обґрунтованої розробки внутрішньогосподарських розрахункових цін.

Як результат сукупного впливу вище перелічених напрямків результативність управлінської праці повинна характеризуватись тим, що при зміні кількості апарату управління згідно нормативів, індекс економічності апарату управління буде становити 0,87. так це показує, що в наслідок економії заробітної плати (при зменшенні чисельності апарату управління на 5 чоловік) на суму 4,25тис.грн, економічні сили діяльності управлінських працівників збільшиться на 13%. Виходячи з того, що валова продукція і сума отриманого рівня прибутку залишається незмінними лише в наслідок економії чисельності апарату управління результативність зросте на 15%, про що свідчить індекс результативності, а ефективність управлінської праці зросте на 28% відповідно до індексу ефективності.

З метою досягнення на перспективу більшої стабільності виробничо-збутової та фінансової діяльності підприємства, пропонуємо за рахунок спеціалістів економічної та бухгалтерської служб перекваліфікувати одного з них на виконання функції маркетолога.

Фінансова нестабільність підприємства негативно впливає на ефективність механізму стимулювання праці. Адже неодмінною складовою стимулювання праці являється матеріальне заохочення. Стимулювання праці має вирішити пов'язані між собою завдання: вимір праці найманого працівника та оцінку результативності його праці. Перше вирішується шляхом порівняння фактичних витрат та їх відповідного оцінкового у грошовій, формі.

Таблиця 9

Оцінка ефективності апарату управління ТОВ АФ "Довіра". Проект 2003-2008 р.

Показники	2003 р.	2008 р.	Індекс
Питома вага, %
- управлінських працівників в загальній
кількості робітників.	13,4	11,7	0,87
- заробітної плати управлінських працівників
в загальному фонді заробітної плати	11,1	9,7	0,87
- заробітна плата управлінських працівників
в загальних витратах.	1,4	1,2	0,86
Індекс економічності			0,87
Виробництво валової продукції
- на 1 працівника управлінця	34,3	39,5	1,15
- на 1 грн. заробітної плати	39,5	45,3	1,15
управлінського працівника.
Отримано прибутку
- на 1 працівника управління	2,5	2,9	1,16
Індекс результативності			1,15
Індекс ефективності			1,28

Друге, складніше, оскільки немає однозначної відповіді на питання, чим вимірюється результативність праці. На наш погляд, результативність праці вимірюється продуктивністю, інтенсивністю і якістю праці. Крім цього, підвищити рівень організації управлінської праці дозволить впровадження дієвої системи роботи з кадрами, одним із аспектів цієї діяльності є впровадження системи оцінки роботи апарату управління. Нами пропонується для адаптації в умовах ТОВ АФ "Довіра" комплексна система оцінки якості управлінської праці сільськогосподарського підприємства. Вона дає змогу оцінити якість і ефективність управлінської праці як спеціалістів підрозділів, так і апарату управління в цілому по підприємству.

Оцінці підлягають ділові і моральні якості працівника; рівень виконання службових обов'язків; одержання кінцевих результатів із врахуванням впливу управлінських факторів. На підставі результатів оцінки якості і ефективності управлінського впливу конкретного працівника коригуються посадові оклади, моральні і матеріальні стимули.

Важливе місце у вдосконаленні рівня організації управлінської праці займає розробка проекту організації робочих місць як рядових працівників, так і працівників апарату управління.

Пропонуємо адаптувати до умов ТОВ АФ "Довіра" типовий проект організації робочих місць управлінських працівників.

3.3 Застосування методики калькуляції собівартості за маржинальним доходом

Методика маржинальної калькуляції базується на принципі граничних вартостей. Вона однозначно враховує вихід продукції і використання виробничих засобів. Основною її метою є визначення внутрішньогосподарського конкурентного показника для виробничих процесів при прийнятті рішень у плануванні. Залежно від застосовуваної методики планування розрізняють три методи проведення маржинальної калькуляції: методично дійсний маржинальний дохід, маржинальна калькуляція по практичному методу і стандартний маржинальний доход. Методично дійсний маржинальний доход - це різниця між граничною вартістю і граничними витратами.

Одним із головних виводів даного графічного аналізу являється те, що прибуток на одиницю продукції різний при різних кількостях виробництва. Але існує і інша величина, яка є постійною для будь якого об'єму в відповідних межах. Вона отримала назву маржинальний дохід і показує величину результату при порівнянні прибутку від реалізації з змінними витратами. Маржинальний дохід є джерелом покриття постійних витрат і повинен забезпечувати отримання прибутку. Завдяки цьому його ще називають сумою покриття. Концепція маржинального доходу займає важливе місце в розумінні бізнесу і цьому без його чіткого уявлення важко розробить в багатьох аспектах підприємництва.

Загальна виручка від реалізації складається із виручки від одиниці продукції. При цьому частина виручки на одиницю продукції іде на покриття змінних витрат на цю одиницю продукції. Інша частина виручки на одиницю продукції складає маржинальний дохід.

Підприємство не отримає прибуток, до того часу поки сума постійних витрат не буде повністю покрита. Послідовно маржинальний дохід являє собою проміжний результат діяльності підприємства. Він пов'язує підприємства з ринком, дозволяє, виходячи Із ринкових цш, визначить принесе це продукт дохід або буде збитковим.

Показник "валовий прибуток" (або "маржинальний дохід"), який застосовується в бюджетах, розраховується як різниця між сумою виручки і змінними витратами господарства на той чи інший вид діяльності. Він є основою порівняння прибутковості різних видів діяльності, оскільки показує, чи перевищує виручка від реалізації продукції змінні витрати на цей вид діяльності і скільки коштів залишається для покриття постійних витрат господарства. Відношення валового прибутку до виручки показує прибутковість виробництва у відсотках.

До постійних відносяться такі витрати господарства: загальногосподарські витрати, загальновиробничі витрати, орендна плата за майно, орендна плата за землю, амортизаційні відрахування, витрати на страхування, витрати на сплату фіксованого сільськогосподарського податку (для окремих підприємств, на які поширюється дія Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок). Як користуватися виробничими бюджетами для проведення аналізу беззбитковості та прийняття управлінських рішень.

За допомогою виробничих бюджетів можна знайти відповіді на цілу низку запитань.

По-перше, після підведення підсумку всіх доходів та витрат по конкретній галузі рослинництва / тваринництва, можна зробити висновок про її реальну прибутковість / збитковість. Для керівника господарства буде дуже корисно мати оцінку того, скільки прибутку або збитку припадає на 1 га різних культур / 1 голову тварин. Це дасть підставу для більш обґрунтованого прийняття рішень у майбутньому щодо вибору виду діяльності з метою максимізації прибутковості господарства. Порівняння розміру можливого прибутку різних видів виробництв на 1 га / 1 голову допомагає прийняти управлінське рішення стосовно вибору найбільш ефективних виробництв або припинення найбільш збиткових.

По-друге, бюджет дає можливість визначити кількість коштів, що залишаються у підприємстві після того, як воно покриває свої змінні витрати - це так званий Валовий прибуток чи Маржинальний доход. Він дозволяє оцінити, скільки в господарстві залишається коштів на покриття своїх постійних витрат (таких як адміністративні витрати, амортизація, орендна плата) після того, як будуть компенсовані всі змінні витрати.

По-третє, виробничий бюджет дозволяє оцінити реальний обсяг витрат (тобто ті витрати, які господарство реально сплачує), а також виділити та оцінити витрати, що носять для підприємства умовний характер (тобто такі витрати, які підприємство реально не сплачує). До таких умовних витрат відноситься, наприклад, амортизація. Всупереч пануючій думці про те, що амортизація накопичується для відновлення основних засобів, вона насправді може використовуватися підприємством на будь-які потреби. Це підтверджується тим, що більшість господарств протягом декількох років майже не відновлює свої основні засоби, а використовує амортизацію на поточні потреби. Таким чином, реально в розпорядженні господарства після виплат залишається сума коштів, що дорівнює сумі прибутку та амортизації - так званий Грошовий потік (cash flow).

Крім того, за допомогою виробничих бюджетів можна провести аналіз беззбиткового рівня для конкретної галузі рослинництва. Цей аналіз дозволяє визначити мінімальну кількість продукції, яку треба реалізувати за такою ціною, що дала б можливість покрити виробничі витрати, тобто вивести конкретну галузь рослинництва / тваринництва на беззбитковий рівень. Це дасть змогу порівняти мінімальну необхідну беззбиткову кількість продукції з тією продукцією, яку господарство планує отримати в ході виробництва. Цей аналіз також дозволяє розрахувати мінімальну ціну реалізації продукції для покриття всіх витрат, пов'язаних з даною галуззю рослинництва. Таким чином, завдяки аналізу стає можливою оцінка мінімальної кількості продукції для певної ціни або мінімальної ціни реалізації для запланованої кількості продукції.

Беззбитковий рівень виробництва (одиниць) =

Постійні витрати всього

= ___________________________________________;

Ціна за одиницю - Змінні витрати за одиницю

Беззбитковий рівень виробництва (грн.) = Беззбитковий рівень виробництва х

Запланована ціна за одиницю;

\Витрати всього

Беззбиткова ціна реалізації = _______________________________;

Запланована кількість, ц

Межа безпеки, % = Запланована виручка - Рівень беззбитковості (грн.) х 100%;



Запланована виручка

Якщо межа безпеки (запас міцності) є нижчим, ніж 30%, це індикатор високого ризику даного виду виробництва.

Подібні розрахунки потребують періодичного коригування. Адже з часом можуть змінитися технології виробництва, види продукції. Ці фактори спричинять зміни у витратах і доходах. Відповідно, зміниться і рівень беззбитковості виробництва. Крім того, порівняння запланованих доходів та витрат з фактичними даними допомагає зробити виробничі бюджети більш досконалими та точними.

По відношенню до окремого виробничого процесу виникають наступні питання:

а) Який розмір додаткової продукції приносить процес при розширенні виробництва на одну одиницю?

б) Які витрати виникають при розширенні виробництва на одну одиницю?

Гранична вартість, як правило, легко піддається вимірюванню, тому що обсяг продукції зростає пропорційно розширенню виробництва. В основному при визначенні методично дійсного маржинального доходу оцінюється тільки товарна продукція ( виручка від реалізації ).

Напівфабрикати враховуються в натуральному вираженні, а не оцінюються вартістю заміни або вартістю врожаю і не додаються до виручки від реалізації. Звідси випливає, що потреби інших виробничих процесів також враховуються у фізичних величинах. Виручка від реалізації визначеного процесу одержується в остаточному підсумку з вартості основної і побічної товарної продукції.