Главная
База знаний "Allbest"
Менеджмент и трудовые отношения
Особливості реалізації основних задач стратегічного менеджменту у сфері торгівлі
Особливості реалізації основних задач стратегічного менеджменту у сфері торгівлі
Функції стратегічного менеджменту. Торгівля як особлива сфера економічної діяльності, її види та організаційно-правові форми реалізації. Стратегічний маркетинг в торговельній діяльності. Вивчення асортименту товару, цін. Стимул збуту, канал розподілу.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.01.2012 |
| Размер файла | 50,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Львівський інститут МАУП
Аналітична робота
З курсу " Методологія та організація наукових досліджень в менеджменті"
Тема " Особливості реалізації основних задач стратегічного менеджменту у сфері торгівлі"
Виконала
Студентка групи ТУлв-7-11 - М5УБ (1,6дс)
Рудковська Оксана Богданівна
Науковий керівник
к. е. н., доц. Гринькевич Ольга Степанівна
Львів 2012
Содержание
- Вступ
- 1. Характеристика функцій, задач стратегічного менеджменту
- 2. Торгівля, як особлива сфера економічної діяльності. Види торгівлі та організаційно-правові форми її реалізації
- 2.1 Організаційно-правові форми торговельної діяльності
- 3. Особливості реалізації задач стратегічного маркетингу в торговельній діяльності
- 3.1 Вивчення асортименту товару
- 3.2 Визначення цін
- 3.3 Стимул збуту
- 3.4 Канал розподілу
- Висновки
- Література
Вступ
Торгівля в найширшому значенні має на увазі весь оборот з товарами, тобто всю ту діяльність, яка має своїм призначенням усунення роз'єднування в просторі і в часі між виробником і споживачем. Торгівлю в цьому найширшому значенні слова регулює не тільки спеціальне торгове право, але і право, що нормує весь оборот з майновими благами, куди входить і значна частина цивільного права.
Цій торгівлі в широкому значенні слова протиставляється торгівля у вузькому значенні, тобто діяльність, направлена на посередництво в обороті господарських благ від виробника до споживача, переслідуючи цілі наживи, носячи, отже, спекулятивний характер. Між виробником і споживачем є торговець, - один або цілий ряд; він обертає річ від виробника до споживача в надії і з розрахунку на бариш (lucrandi causa); він спекулює на різниці між ціною зробленого придбання і ціною очікуваного збуту.
Отже, торгівля може виконувати різні функції: як не зв'язані, так і пов'язані з видобуванням прибутки. Шляхом купівлі-продажу, наприклад, нерухомості і продуктів харчування люди задовольняють свої потреби в житлі і їжі, а ті з них, хто займається підприємництвом, - витягують прибуток [1].
Торгівля з метою отримання прибутку є одним з видів підприємницької діяльності і відноситься до сфери надання послуг.
стратегічний менеджмент маркетинг торгівля
1. Характеристика функцій, задач стратегічного менеджменту
Стратегічний менеджмент - теорія і практика забезпечення стратегічної конкурентоспроможності і ефективності рішень, шляхом опрацювання стратегій організації при покладеній відповідальності за цю роботу на її керівників.
5 задач стратегічного менеджменту:
1) визначення виду комерційної діяльності і формування стратегічних напрямків її розвитку, та необхідності визначення цілей і довгострокової перспективи;
2) перетворення однієї ідеї в конкретніше направлення роботи;
3) уміла реалізація вибраного плану для досягнення бажаних показників;
4) ефективна реалізація вибраних стратегій;
5) оцінка опрацьованої роботи, аналіз ситуації на ринку, внесення корективів в довгострокові основні напрямки діяльності.
2. Торгівля, як особлива сфера економічної діяльності. Види торгівлі та організаційно-правові форми її реалізації
Торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законом України "Про захист прав споживачів", іншими актами законодавства, а також Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення від 15 червня 2006 р. N 833.
Господарюючі суб'єкти здійснюють торгівельну діяльність після їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності (ст.58 ГК, Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб - підприємців" від 15.05.2003г.), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності у них ліцензії на торгівлю окремими видами товарів (закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000г.).
Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах:
роздрібної торгівлі;
оптової торгівлі;
торговельно-виробничій (громадське харчування) діяльності.
Роздрібна торгівля - сфера діяльності по продажі товарів, надання послуг на підставі усного або письмового цивільно-правового договору безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.
Оптова торгівля - сфера підприємницької діяльності по придбанню та відповідному перетворенню товарів для наступної їхньої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
Дрібнороздрібна - торгова мережа - частина роздрібної торгової мережі, що складається з наметів, кіосків, пунктів пересувної торгівлі, автоматів, нестаціонарних торгових одиниць. Торговельними об'єктами є:
1) магазин, який може бути:
за товарною спеціалізацією - продовольчим, непродовольчим, змішаним;
за товарним асортиментом - універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим;
за методом продажу товарів - з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками або через торговельні автомати;
павільйон;
кіоск, ятка;
палатка, намет;
лоток, рундук;
6) склад товарний;
7) крамниця-склад, магазин-склад
Торговельна діяльність суб'єкта господарювання припиняється у порядку, встановленому законодавством.
2.1 Організаційно-правові форми торговельної діяльності
У Законі України "Про підприємництво" відмічено, що суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
- громадяни України, інших держав, не обмежені законом в правоздатності або дієздатності;
- юридичні особи всіх форм власності.
- об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця.
Під організаційно-правовою формою підприємницької діяльності розуміють сукупність майнових і організаційних відмінностей, способів формування майнової бази, особливостей взаємодії власників, засновників, учасників, їх відповідальності один перед одним і контрагентами.
Як можна зрозуміти з самого поняття, організаційно-правова форма передбачає поєднання організаційних і правових ознак, які характеризують особливості як створення юридичної особи, так і його діяльності. Різноманіття організаційно-правових форм діяльності підприємців обумовлене багатьма чинниками, у тому числі і тим, що кожна з форм має свої переваги і недоліки, які виявляються по-різному залежно від сфери діяльності, масштабу суб'єкта і тому подібне.
Велику групу суб'єктів підприємницької діяльності складають юридичні особи - організації, які мають окреме майно, можуть від свого імені придбавати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному або третейському суді.
Найпоширенішої є класифікація комерційних юридичних осіб по організаційно-правовій формі на: господарські суспільства (акціонерні, товариства з обмеженою відповідальністю і суспільства з додатковою відповідальністю, повні і командитні суспільства), державні і комунальні підприємства, а також виробничі кооперативи.
Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд у розмірі 100 мінімумів заробітної плати, розділений між засновниками (фізичними та юридичними особами). Засновники несуть відповідальність в межах своїх внесків до статутного фонду.
У товаристві з додатковою відповідальністю засновники несуть відповідальність в межах своїх внесків до статутного фонду, а при недостатності цих внесків - іншим своїм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі.
Асоціації - договірні об'єднання юридичних осіб, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.
Корпорації - договірні об'єднання юридичних осіб, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Акціонерне товариство - юридична особа, що має статутний фонд у розмірі 1250 мінімальних заробітних плат, поділений на визначену кількість акцій рівно номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонерне товариство може бути відкритим (акції можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах) або закритим (акції розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі).
Колективне підприємство - підприємство, засноване на власності трудового колективу.
Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.
Концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.
Командитне товариство - товариство в якому одні засновники несуть солідарну відповідальність всім своїм майном, інші - відповідають за зобов'язанням в межах внесків до статутного фонду. Назва товариства повинна включати прізвища (найменування) учасників.
Приватне підприємство - підприємство, засноване на власності фізичної особи.
Повне товариство - засновники несуть солідарну відповідальність усім своїм майном. Назва повного товариства повинна включати прізвища (найменування) учасників.
У законодавстві України немає вичерпного переліку організаційно-правових форм комерційних юридичних осіб.
Здійснення підприємницької діяльності некомерційними організаціями (споживацькими кооперативами, громадськими або релігійними організаціями, установами, добродійними і іншими фондами) в цілому не відповідає цілям їх діяльності, оскільки для них отримання прибутку не є основною метою. Вони діють для досягнення соціальних, добродійних, культурних, освітніх, наукових і управлінських цілей, з метою охорони здоров'я громадян, розвитку фізичної культури і спорту, задоволення духовних і інших нематеріальних потреб громадян, захисту має рацію, законних інтересів громадян і організацій, рішення споровши і конфліктів, а також в інших цілях, направлених на досягнення суспільних благ. Проте це не виключає можливості участі в підприємницькій діяльності некомерційних організацій. Вони можуть здійснювати підприємницьку діяльність, якщо вона служить меті створення некомерційної організації, і одержувати прибуток, необхідний їм для реалізації їх статутних цілей.
Щодо юридичних осіб і громадян, для яких підприємницька (торгова) діяльність не є основною, норми Господарського кодексу застосовуються до тієї частини їх діяльності, яка по своєму характеру є підприємницькою.
3. Особливості реалізації задач стратегічного маркетингу в торговельній діяльності
3.1 Вивчення асортименту товару
Набір товарів, що пропонуються підприємством-виробником на ринку, називають асортиментом.
В асортимент товару, який пропонує ПП "Ковальова О.В." входить натуральна косметика по догляду за тілом, а також мила ручної роботи.
Товарний асортимент характеризується:
широтою (кількістю асортиментних груп);
глибиною (кількістю позицій у кожній асортиментній групі);
співставленням (співвідношенням між асортиментними групами, що пропонуються, з погляду спільності споживачів, кінцевого використання, каналів розподілу і цін).
Система формування асортименту:
1. Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції.
2. Оцінка існуючих аналогів конкурентів за тими же напрямками.
3. Критична оцінка виробів, що випускаються підприємством (з позиції покупця).
4. Рішення питань: які продукти варто додати в асортимент, а які виключити з нього через зміни в рівні конкурентоспроможності.
5. Розгляд пропозицій щодо створення нових продуктів, удосконалення існуючих.
6. Розробка специфікацій нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців.
7. Вивчення питань цін, собівартості і рентабельності.
8. Проведення іспитів (тестування) продуктів з урахуванням потенційних споживачів з метою з'ясування їхньої прийнятності за основними показниками.
9. Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства відносно якості, фасону, ціни, найменування, упакування, сервісу і т.д. відповідно до результатів проведених іспитів.
10. Оцінка і перегляд всього асортименту. Планування і управління асортиментом.
3.2 Визначення цін
Покупці також порівнюють ціну товару із цінами конкурентів. Виробники повинні доцільно слідкувати за цінами і характеристиками всіх товарів конкурентів і використовувати цю інформацію як базовий рівень при формуванні власних цін
Хоча максимальна ціна здатна визначатися попитом, а мінімальна - витратами, на встановлення фірмою середнього діапазону цін впливають ціни конкурентів та їх ринкові реакції. Підприємцю необхідно знати ціни та рівень якості товарів своїх конкурентів. Отримати цю інформацію можливо такими способами. Підприємство може доручити своїм представникам провести порівняльні закупівлі, щоб співставити ціни та власні товари між собою. Воно в змозі отримати прейскуранти конкурентів, купити їхнє обладнання і розібрати його, а також закликати покупців висказати свою думку щодо цін та якості товарів конкурентів.
Знаннями про товари та ціни конкурентів підприємство здатне скористатися в якості стартового відліку для потреб особистого ціноутворення. Якщо його товар аналогічний товарам основного конкурента, воно вимушене буде встановити ціну, близьку до ціни товару даного конкурента. В іншому випадку воно може втратити збут. Якщо товар нижчий за якістю, підприємець не зможе запросити за нього ціну таку ж, як у конкурента. Запросити більше, ніж конкурент, він здатен тоді, коли його товар вищий за якістю. Фактично, підприємство користується ціною для показу позицій своєї пропозиції відносно пропозицій конкурентів.
Поряд із зазначеною проблемою існує методика встановлення цін з урахуванням умов конкуренції, що застосовується при порівнюванні цін на товари фірми до цін на товари, які випускають і пропонують ринку основні конкуренти. Відомі такі її різновиди:
§ "Залежне" встановлення цін. Ціни визначають, виходячи з існуючого на ринку рівня, оскільки він диктується однією чи кількома фірмами, а формується внаслідок спільних дій великої кількості добре поіформованих покупців і продавців. За досить сильної конкуренції на ринку однорідних товарів (сировини) фірмам навіть не доводиться витрачати час на розрахунок. За них цю функцію виконує ринок. Основне завдання фірм на такому ринку - контроль своїх витрат на виробництво і реалізацію продукції, щоб за рахунок їх зниження досягти бажаного прибутку.
§ "Слідування за лідером". Як вказує назва, йдеться про орієнтацію на ціни провідних фірм, тобто таких, які посідають домунуюче становище на ринку тієї чи іншої продукції (наприклад, IBM на ринку комп'ютерів). Тут виходять з того, що такі фірми мають достатній досвід, добре організовані і знають реальні ринкові ціни. Такий підхід до встановлення цін має місце, як правило, на олігополістичних ринках.
§ Ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів. Для фірми в кожному конкурентному випадку підвищення рівня конкуренції небажане, а тому запропонована ціна не повинна зваблювати конкурентів на цей ринок.
§ Тендерне ціноутворення (метод "запечатаного конверта"). Воно має місце в умовах посиленої конкурентної боротьби фірм за контракти на машиннотехнічне обладнання або цілі промислові комплекси. Частіше це промислові тендери. Тендер - це ціна, запропонована фірмою за виконання якогось замовлення. Чим вища ціна - тим менша можливість отримати задоволення. За низької ціни збільшується можливість виграти тендер, але зростає і ризик отримати занадто малий прибуток. Мета - домогтись контракту, встановлюючи свою ціну на рівні, нижчому від запропонованого конкурентами.
Проте існує на ринку одне чітке правило, що ініціатор зміни цін завжди має значні переваги серед конкурентів. А саме, одна із найбільших - це перевага в часі: він може довгий час розробляти свою ініціативу, а конкурентам відповідно доводиться відразу реагувати на неприємний сюрприз. Єдине, що тут можливо порадити - вчитися передбачувати можливі дії конкурентів.
Встановлюючи ціну на товар ПП " Ковальова О. В." також враховує і інші зовнішні фактори маркетингового середовища. Економічні умови здатні мати відчутній вплив на стратегію ціноутворення компанії. Економічні фактори, такі як ріст і спад виробництва, інфляція, ставки відсотку, впливають на формування ціни, оскільки цей вплив поширюється як на витрати виробництва, так і на відношення покупця до ціни та цінності товару. Підприємство також аналізує, як ціни вплинуть на інших гравців маркетингового середовища. Як торгівельні посередники відреагують на ту чи іншу ціну? Підприємство повинно встановлювати ціну таким чином, щоб посередники мали можливість отримати належний їм прибуток, були зацікавлені у співпраці та сприянню ефективному збуту.
Державні органи - це інший важливий зовнішній фактор, що впливає на ціноутворення. В даному випадку вимагається знання і повага до існуючих законів. Існує три ступеня обмежень:
· Жорстке" регулювання ціни здійснюється через фіксацію державних цін.
· М'яке" регулювання здійснюється через встановлення граничних рівнів цін, граничних надбавок і коефіцієнтів, встановлення граничних значень різних елементів ціни.
· Непрямий вплив здійснюється через визначення "правил гри" при ринковому ціноутворенні. Він може містити і ряд заборон, зокрема заборону на вертикальне і горизонтальне фіксування ціни, недобросовісну цінову рекламу, цінову дискримінацію, демпінгові ціни і т.п. При наявності таких обмежень слід, з одного боку, неухильно виконувати вимоги законів, але з іншого-спробувати знайти різні варіанти "захисту" від подібних заборон.
Варіант 1. Виробник може подати ціну на товар ще до його продажу.
Варіант 2. Виробник може запропонувати реальну довідкову ціну, яка буде носити характер рекомендації.
Варіант 3. Продавати товар на умовах консигнації, розвівши у часі моменти продажу, отримання грошей і передачі права власності. Залишаючись власником товару, виробник може впливати на ціну реалізації його кінцевому споживачу.
У будь-якому випадку від керівників вимагається не стандартний, творчий підхід, що дозволяє обійти існуючі обмеження, залишаючись законослухняним. Крім того, суттєву роль відіграють соціальні фактори. При формування цін іноді необхідно обмежити короткотермінові плани збуту, зміни ринкової частки і показників прибутку із рішення соціального характеру.
При визначенні ціни на промисловий товар також повинен враховуватись так званий географічний фактор. Підприємець має визначитись, чи будуть у ціні товару враховуватись транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару споживачам, що знаходяться на різній віддалі від виробника, і як вони будуть враховуватися. Існує ряд підходів.
Перший підхід. Виробник відпускає товар зі складу і всі можливі транспортні витрати несе сам покупець. Ціна відображає лише витрати на виробництво і реалізацію. Даний метод вважають справедливим, тому що кожен покупець платить сам за себе.
Другий підхід. При цьому використовується так звана система франкування (оплата за перевезення вантажу від виробника до споживача).
Третій підхід-це встановлення однієї ціни з включенням до неї плати за перевезення, яка дорівнює середній сумі всіх транспортних витрат незалежно від віддаленості клієнта. Різновидом такого підходу є встановлення загальних цін, які відображають розмір транспортних витрат по доставці товарів до зон, на які поділяється ринок. У цьому випадку всі споживачі, що знаходяться в одній зоні, сплачують єдину ціну незалежно від фактичних транспортних витрат за доставку товару конкретному клієнту.
Перевага того чи іншого підходу буде передусім визначатись віддаленістю найбільш важливих для виробника клієнтів. Якщо вони розміщені близько, переваги надаються першому варіанту, за значної віддаленості-третьому, за розкиданості по території близько - і далековіддалених споживачів перевага надається другому варіанту.
Інколи продавці впливають на психологію покупця, співставивши високу ціну на свою продукцію до ще більш високих цін якоїсь широко відомої продукції. Ціни такої продукції інколи називають довідковими. Багато продавців вважають, що психологічно краще сприймається дещо занижена, не кругла чи дрібна ціна. Наприклад, на ціннику можна побачити не 700, а 699. Покупець сприймає таку ціну як більш близькою до 600, ніж до 700. Навіть існує деякий закон, якого притримуються майже всі продавці: ціна обов'язково повинна бути непарним числом.
3.3 Стимул збуту
Різні знижки цін - найпопулярніший засіб стимулювання збуту. Серед них:
- знижки за більшу кількість купленого товару (великі упаковки коштують дешевше);
- знижки сезонних розпродажів;
- знижки з нагоди різних знаменних подій, свят;
- знижки на застарілі моделі товарів (які перебувають на етапі занепаду) тощо.
- розповсюдження купонів, яке провадять комплексно з наданням знижок. Купони-своєрідні сертифікати, які надають покупцям при купівлі даних товарів право на певну знижку, їх вкладають в упаковки товарів, розміщують у газетах поряд з рекламними оголошеннями тощо.
- безкоштовні зразки товарів особливо популярні при виведенні на ринок новинок. Найчастіше зразки розповсюджують у маленьких упаковках (шампуні, креми, лосьйони тощо).
- підтримка постійних, покупців. Має різні форми, зокрема можна надавати знижку по чеках даного магазину, якщо їх набралося на певну суму. Для постійних клієнтів авіакомпаній ціна квитка може бути зменшена залежно від кількості попередніх перельотів тощо.
- премії у вигляді сувенірів (гаманців, келишків тощо) за умови купівлі певної кількості товару.
- лотереї, конкурси, вікторини, інші форми гри. Мають сильний стимулювальний ефект, заохочують передусім молодь.
- презентації нових товарів.
- виставки, ярмарки, їх ширше використовують для стимулювання збуту товарів промислового призначення, але вони можуть бути ефективними і на споживчому ринку.
- надання кредиту, гарантій сервісного обслуговування, повернення товару тощо.
Отже, з усього вище сказаного можна зробити висновок, що для стимулювання збуту товарів ПП "Ковальова О. В." необхідно надавати подарунки покупцям, вагомість яких недооцінюється; надавати знижки постійним покупцям, що сприяє купівлі; премії закупівлі певної кількості товару або на певну суму; покращення якості передпродажного і після продажного обслуговування; розробити телерекламу, яка має досить вагоме місце.
Дані методи стимулювання збуту є досить ефективні й їх застосування сприяло б створенню позитивного іміджу у свідомості покупців, утримання конкурентних позицій на ринку.
3.4 Канал розподілу
Головним у маркетинговій політиці розподілу є формування відповідних каналів. Важливість цього питання визначається такими обставинами:
1. вибраний канал розподілу справляє принциповий вплив майже на всю маркетингову програму підприємства;
2. формування каналу розподілу передбачає укладення тривалих комерційних угод з його суб'єктами, які потім дуже важко змінити, нехай навіть вони й будуть помилковими;
3. між суб'єктами каналів часто виникають конфлікти, які погано відбиваються на результатах збутової діяльності підприємства;
4. користувач каналами розподілу (продуцент товарів) часто тією чи іншою мірою втрачає безпосередній контроль над ринком збуту.
Виходячи із цього, формування каналів розподілу треба здійснювати, ретельно дотримуючись певного перевіреного практикою алгоритму. Так, формуючи канали розподілу власної продукції, підприємство мусить знайти відповіді на три запитання.
Першим із них є запитання стосовно того, який канал розподілу забезпечить найширше охоплення цільового ринку. Щоб досягти найширшого охоплення цільового ринку, визначають щільність розподілу, а також типи посередників, яких залучатимуть до роздрібного продажу товарів.
Існують три типи щільності розподілу товарів підприємства:
1. інтенсивний - товари розміщуються скрізь, де це можливо (як правило, масові товари повсякденного попиту);
2. селективний (вибірковий) - товари розміщуються лише на кількох торговельних підприємствах у даному районі чи місті, причому одному з них можуть надаватись переваги чи пільги (так зване право "першої руки");
3. ексклюзивний (виключний) - товари розміщуються тільки на одному торговельному підприємстві в даному районі чи місті (автомобілі, предмети розкошів, дорогий одяг чи парфуми).
Другим є запитання стосовно того, який канал розподілу буде найліпше задовольняти потреби споживачів цільового ринку. Таке задоволення потреб забезпечується наявністю відповідної інформації, зручністю контактування, різноманітністю асортименту товарів та послуг торгових підприємств. Так, наявність інформації формує знання покупців про товари, їх властивості. Правильно вибрані посередники можуть забезпечити покупців необхідною інформацією через проведення ефективних презентацій товарів, виставок, демонстрацій, персонального продажу.
Зручність контактування для покупців також має велике значення. Правильно вибраний посередник має бути завжди до послуг споживача, що економить час останнього, ліквідує перешкоди в процесах купівлі-продажу, полегшує доступ споживача до товарних пропозицій. Різноманітність асортименту має відповідати характеру заінтересованості покупців у товарах-конкурентах і комплементарних товарах, з яких вони завжди можуть вибрати потрібні. Послуги кваліфікованих продавців є особливо важливими для продажу нових товарів, а також таких, що є технічно складни-ми, потребують спеціальної упаковки, знання правил експлуатації тощо.
І, нарешті, третім є запитання, який саме канал забезпечить підприємству найбільший прибуток. Такий прибуток визначається межами дохідності й собівартості кожного типу каналу, типами його суб'єктів. Собівартість каналу - критична величина. До неї належать витрати на збут, рекламу, продаж та ін. Міра, якою кожен суб'єкт каналу бере на себе ці витрати, визначає прибутковість кожного з них і каналу в цілому.
Висновки
Таким чином, діяльність суб'єктів підприємництва у сфері торгівлі регламентується значним масивом нормативних актів: ЦК України та ГК України, Законами України "Про захист прав споживачів", "Про споживчу кооперацію", "Про забезпечення сапі гарного й епідеміологічного благополуччя населення", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" та ін.
Чинне законодавство дозволяє здійснювати торговельну діяльність у різних організаційно-правових формах. Сфера торгівлі складається з безлічі організацій, що займаються переміщенням товарів і послуг з місць їх виробництва до місць використовування.
Роздрібна торгівля - це будь-яка діяльність по продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використовування. Роздрібний торговець ухвалює рішення про вибір цільового ринку, про товарний асортимент і комплекс послуг, про політику цін, стимулювання і місце розміщення підприємства. Роздрібним торговцям необхідно знаходити шляхи підвищення професійного рівня управління власною діяльністю і її продуктивності.
Оптова торгівля включає будь-яку діяльність по продажу товарів або послуг тим, хто придбаває їх з метою перепродажу або професійного використовування. Оптові торговці допомагають виробникам ефективно доставляти товари безлічі роздрібних торгових підприємств і промисловим споживачам в будь-якій частині країни. Оптовики виконують багато різних функцій, включаючи діяльність по збуту і стимулюванню, закупівлі і формування товарного асортименту, розбиття крупних партій товару на дрібні, складування, транспортування, фінансування, ухвалення ризику, надання інформації про ринок і послуг з управління і послуг консультантів
До суб'єктів торговельної діяльності крім загальних вимог, що встановленні чинним законодавством стосовно всіх суб'єктів підприємницької діяльності, встановлюються особливі вимоги, що стосуються місця і правил здійснення торговельної діяльності. Законодавством з питань торгівлі визначені також вимоги до устаткування і оснащення торговельних місць, оформлення вивісок, приміщень, необхідної інформації для покупців, до режиму роботи підприємства, а також встановленні вимоги щодо дотримання прав і інтересів споживачів, санітарних правил, порядку введення облікових документів, спеціальних вимог до торгівлі окремими видами товарів тощо.
Важливим у сфері публічних відносин суб'єктів торговельної діяльності є дотримання ними вимог щодо обліку розрахункових операцій, яким визнається встановлена законодавством сукупність вимог до суб'єктів торговельної діяльності щодо організаційно-технічних засобів та способів відображення розрахункових операцій за торговельними угодами.
Література
1. Конституция Украины. - К., 2001. - 48 с.
2. Хозяйственный кодекс Украины. - X.: ООО "Одиссей", 2004. - 232 с.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (вступив в дію з 1 січня 2004 р.) // ВВР. - 2003. - №42-44. - Ст.356
4. Інструкція про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування. Затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04.01.97 N 2
5. Інструкція про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування Затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 24.06.96 N 349
6. Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833
7. Саниахметова H. A. Предпринимательское право (хозяйственное) право Украины: Учебное пособие. - X.: Одиссей, 2004. - 800с
8. Хозяйственное право Украины: Учебник/ Под ред. A. C. Васильева. - X., 2005. - 464 с.
9. Харитонов Е.О., Саниахметов H. A. Гражданское право Украины: Учебник. - X.: ООО "Одиссей", 2004. - 960 с.
10. Саниахметова H. A. Предпринимательское право (хозяйственное) право Украины: Учебное пособие. - X.: Одиссей, 2004. - 800с
11. Хозяйственное право Украины: Учебник/ Под ред. A. C. Васильева. - X., 2005. - 464 с.
12. Харитонов Е.О., Саниахметов H. A. Гражданское право Украины: Учебник. - X.: ООО "Одиссей", 2004. - 960 с.
13. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ Люд-мила Горбач, Олексій Плотніков,. - К.: Кондор, 2005. - 263 с.
14. Дахно І. Міжнародна економіка: Навч. посіб. / Іван Дахно, Юлія Бовтрук; Міжнар. акад. управл. персонал. - К.: МАУП, 2002. - 214 с.
15. Економічна теорія: Підручник/ В.М. Тарасевич, В.В. Білоцерківець, С.П. Горобець, О.В. Давидов та ін.; За ред. В.М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 779 с.
16. Козик В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник/ Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко,. - 4-те вид., стереотипне. - К.: Знання-Прес, 2003. - 405 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Розкриття сутності та загальна характеристика стратегічного менеджменту. Призначення стратегічного планування та аналіз загальної схеми стратегічного управління. Характеристика моделей стратегічного управління та їх застосування в банківському секторі.
контрольная работа [293,2 K], добавлен 08.04.2011Поняття стратегії, стратегічного планування і стратегічного управління. Загальна характеристика діяльності приватного підприємства "АНСЕАЛ". Аналіз фінансового стану та середовища підприємства. Форми стратегічного контролю та реалізації стратегії.
дипломная работа [268,3 K], добавлен 04.12.2010Реалізація стратегічного менеджменту ВАТ "АМК", аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Конкуренція (аналіз галузі і пропозиції). Клієнт (аналіз попиту), канали збуту. Планування стратегії зовнішньоекономічної діяльності ВАТ "АМК".
курсовая работа [362,7 K], добавлен 04.06.2010Сутність стратегічного потенціалу, його характерні риси і види. Характеристика методичних та організаційно-економічних засад формування стратегічного потенціалу. Основні етапи стратегічного планування компанії. Стратегія як основа діяльності компанії.
контрольная работа [41,5 K], добавлен 21.04.2015Аналіз поглядів провідних спеціалістів у сфері управління. Особливості наукових ідей Н. Адлер - фахівця з стратегічного управління міжнародними людськими ресурсами; розробок Ч. Беббіджа щодо розподілу праці; Г. Емерсона – у сфері менеджменту виробництва.
реферат [23,7 K], добавлен 30.04.2010Історія дослідження реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією. Сутність законів теорії та практики менеджменту, проблеми їх застосування. Функції фінансового менеджменту, топ-менеджменту та менеджменту планування.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 15.12.2011Стратегічне управління як складова частина банківського менеджменту. Аналіз стратегічного управління в АКБ "Форум". Шляхи використання методів стратегічного управління у банківському менеджменті. Сучасні методи стратегічного управління.
курсовая работа [58,0 K], добавлен 04.04.2007Операційний менеджмент як наукова дисципліна, предмет і методи його вивчення, основні завдання та функції, головні принципи їх реалізації. Сутність, призначення, особливості операційної діяльності. Етапи розвитку сервісної діяльності та її сучасний стан.
реферат [69,1 K], добавлен 27.01.2010Менеджмент персоналу як об'єктивне соціальне явище і сфера професійної діяльності. Зміст, форма, функції, принципи та засоби менеджменту персоналу. Організація як соціальний інститут і об'єкт менеджменту. Інформаційне забезпечення менеджменту персоналу.
книга [1,7 M], добавлен 09.03.2010Значення менеджменту на підприємствах в сучасних умовах господарювання. Аналіз комунікацій, соціальної відповідальності та етики менеджменту ТК "Колібрі". Основні елементи стратегічного планування. Огляд стилю керівництва та системи мотивації персоналу.
курсовая работа [115,6 K], добавлен 14.09.2016
