Управління зовнішньоекономічною діяльністю: економічна безпека, економічна розвідка

Размещено на http://www.allbest.ru/

УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ: ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА, ЕКОНОМІЧНА РОЗВІДКА

ПЛАН

1. Суть і значення управління економічною безпекою

2. Принципи, функції та механізм економічної безпеки

3. Економічна розвідка в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю

4. Інформаційне забезпечення економічної розвідки

5. Список використаної літератури

1. Суть і значення управління економічною безпекою

У розв'язанні проблем, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, важливе значення має з'ясування цілої низки понять. Усе те, що людство знає про експортно-імпортні операції або процеси, воно знає у формі понять, тобто своєрідної мови науки. У зовнішньополітичній діяльності поняття -- це думка, в якій відбиваються загальні, суттєві властивості, зв'язки предметів і явищ, що позбавлені наочності і відчуття. Поняття охоплює і зберігає головне -- зміст і обсяг. Перше -- множинна ознака. Друге -- сукупність операцій, явищ. Водночас поняття не лише віддзеркалює загальне, а й диференціює операції, процеси, речі, класифікує їх відповідно до тих чи інших відмінних ознак.

Як відомо, будь-яка економічна категорія є поняттям, але не завжди будь-яке поняття стає економічною категорією. Категорія -- це фундаментальне поняття. До категорій належать і економічна безпека, і економічна розвідка

Чимало країн світу продемонструвало не лише високі і сталі темпи розвитку виробництва і зовнішнього ринку, а й здатність формувати інструменти стосовно цілеспрямованості нейтралізації негативних явищ на випадок їх виникнення в зовнішньоекономічній діяльності або, іншими словами, уміння застосовувати спеціальні методи управління з тим, щоб забезпечити стабільну економічну безпеку. Зауважимо, що іноземні дослідники працюють над проблемою цивільних економічних конфліктів і "економічної безпеки" вже з початку 80-х років. Вважається, що економічні конфлікти між країнами світу та продукування небезпечних процесів весь час посилюються. Втрати від небезпечних процесів та не усунутих конфліктів превентивними заходами управлінського характер дуже великі. Ось чому економічна безпека як наукова категорія змінює погляди на зовнішньоекономічну діяльність, тобто в плані управління експортно-імпортними операціями вона набула рис системо утворюючої домінати.

Донедавна гарантії економічної безпеки в сфері зовнішньоекономічної діяльності хоч і дуже ефектно, але все ж централізовано надавалися державними органами управління України. Зараз же, за ринкових відносин та широкої відкритості внутрішнього ринку, майже всі питання управлінського характеру доводиться вирішувати на рівні галузей, підприємств, посередників, котрі не мають потрібної кваліфікаційної підготовки та спеціальних методичних розробок зі згаданої проблеми. Методичні підвалини управління економічною безпекою постають досить хиткими. Недосконалість управління процесами економічної безпеки призводить до того, що нерідко найкращі наміри в сфері зовнішньоекономічної діяльності перетворюються на свою протилежність, і замість здобутків провокують шкоду при експортно-імпортних операціях.

Управління економічною безпекою зовнішньоекономічної діяльності -- це спроможність суб'єкта нейтралізувати частково або повністю небезпечні внутрішні і зовнішні дії з допомогою важелів існуючого або удосконаленого механізму чи спеціально додатково залученими для цього ресурсами. Або в більш розширеному варіанті управління економічною безпекою з огляду зовнішньоекономічної діяльності -- це здатність суб'єкта забезпечувати позитивне сальдо у зростаючому зовнішньоекономічному обороті з метою економічного зростання галузей, стабільності внутрішнього і зовнішнього ринків, захисту інтересів вітчизняного товаровиробника та експортно-імпортних структур, незалежно від масштабу, часу чи характеру, а також глибини і сили негативних дій зовнішніх чи внутрішніх факторів, котрі нейтралізують компенсуючим економічним механізмом, а також у випадках необхідності -- з допомогою залучення додаткових ресурсів. Важливим чинником управління економічною безпекою зовнішньоекономічної діяльності є резервні ресурси. Це обов'язковий атрибут економічної безпеки. Щоправда, створення їх обумовлює вилучення обігових коштів і зниження ефективності експортно-імпортних операцій.

Управління економічною безпекою у сфері зовнішньоекономічної діяльності може бути реалізовано тільки за умови пошуку неординарних рішень щодо досконального розв'язання проблем, обґрунтованого співвідношення між експортом та Імпортом товарів. Під обґрунтованим співвідношенням розуміють такий етап зовнішньоекономічної діяльності, за якого забезпечуються нормальні умови функціонування експортно-імпортних операцій та їх розвиток. Для забезпечення обґрунтованого співвідношення вимагається мати сталу фінансово-кредитну і грошову систему, а також можливість надати фінансову підтримку товаровиробникам, експортерам та імпортерам у разі виникнення на світовому ринку гострих дестабілізаційних процесів. Розбалансування співвідношення море завдати економічної шкоди та послабити безпеку в зовнішньоекономічній діяльності.

Ознаками управління економічною безпекою зовнішньоекономічної діяльності є чутливість і вразливість. Перша може бути послаблена шляхом зниження або обмеження залежності внутрішнього ринку від зовнішньоекономічних чинників.

Друга -- обумовлює інший підхід, а саме здійснення превентивних заходів щодо зниження або повного усунення негативного ефекту, що є наслідком руйнівних процесів. Показником етапу управління економічною безпекою зовнішньоекономічної діяльності може бути показник спокою або стабільності, що пов'язаний із співвідношенням між діючими важелями економічного механізму й значеннями небезпечних чинників зовнішнього і внутрішнього ринків, а також з величиною коефіцієнта, що віддзеркалює рівень економічної безпеки. і співвідношення, і зміну коефіцієнта можна порівнювати з величинами критичних обмежень. Нерідко вважається, що економічна безпека зовнішньоекономічної діяльності є задовільною, якщо згаданий коефіцієнт стабільності стосовно конкретного суб'єкта дорівнює одиниці.

Управління економічною безпекою зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист національних інтересів експортерів, імпортерів, товаровиробників. Рівень захисту національних інтересів є критерієм досконалості управління економічною безпекою зовнішньоекономічної діяльності, ознакою його якісного і структурного етапу. На відміну від захисту економічних інтересів зовнішньоекономічної діяльності в Широкому плані, управління економічною безпекою застосовується селективно і в більшості випадків зосереджується на Вирішенні пріоритетних проблем. У схематичному варіанті управління економічною безпекою повинно відповідати на такі питання: "що якщо...?", "коли може наступити?", "як деструктивне трансформувати в позитивне..?", "якщо з'явиться, то як Діяти..?"

Управління спрямовується на те, щоб запобігти підриву економічної безпеки в зовнішньоекономічній діяльності щодо деструктивних чинників:

а) внутрішнього характеру:

1) незадовільний рівень адаптації національної економіки та структури експортно-імпортних операцій до внутрішнього ринку, різних змін в кон'юктурі цін, кризової ситуації в галузях;

2) невідповідність між обсягами виробництва конкретних видів продукції і потребами внутрішнього ринку;

3) недовикористання резервів виробничих потужностей і запасів сировини, які можуть бути використані для додаткового випуску товарів, що користуються платоспроможним попитом на національному ринку;

4) незадовільне використання вітчизняного наукового потенціалу для створення та розширення імпорто-замінної продукції;

5) невикористання переваг інтеграції загальноукраїнського рівня економіки з детальним рівнем, що є наслідком недосконалості нормативно-законодавчої бази;

6) невідповідність між завданнями реформування економіки і структурною перебудовою внутрішнього ринку, що є наслідком неефективної державної політики;

7) зниження якості і конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку через недосконалості сертифікації та стандартизації;

8) недосконалість митно-тарифного регулювання, його орієнтація на обмеження експорту товарів, що призводить до штучного обмеження обсягів виробництва та збуту товарів на внутрішньому ринку;

9) часта зміна девальвації на ревальвацію національної грошової одиниці і навпаки, що є наслідком недосконалості валютно-фінансової політики в державі;

10) надмірний розвиток інформаційних процесів під впливом недоліків, що проявляються внаслідок обмеженої демонополізації вітчизняного виробництва;

11) обмежене залучення інвестицій до структурної трансформації внутрішнього ринку та нарощування товарів, що користуються підвищеним попитом серед споживачів;

12) недостатній ступінь обробки сировини, що обмежує випуск готових виробів і особливо товарів широкого вжитку;

б) зовнішнього характеру:

1) погіршення експортно-імпортного ринкового режиму в країнах-партнерах по зовнішній торгівлі;

2) запровадження в країнах-партнерах по торгівлі з Україною методів тарифного (митних тарифів, мит-експортних, імпортних, спеціальних, антидемпінгових і компенсаційних) і нетарифного (ліцензування, квотування, податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизний податок, "добровільне" обмеження експорту) регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що не відповідає зовнішньоекономічній політиці України і завдає шкоди її внутрішньому ринку;

3) виникнення небажаних для України політичних, соціальних, екологічних та інших чинників в країнах-партнерах по торгівлі;

4) підвищення зовнішньоторговельного розрахункового та платіжного балансу в країнах-партнерах по торгівлі з Україною;

5) організація спільних дискримінаційних акцій світовим співтовариством або групою країн, спрямованих на гальмування розвитку зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних товаровиробників;

6) поглиблення глобальних процесів у світовій економіці та перерозподілу ринків на міжнародному рівні, що не відповідає національним інтересам України;

7) занепад зовнішньоекономічної активності в країнах-партнерах по торгівлі з Україною під впливом ендогенних чинники;

в) разом внутрішнього і зовнішнього характеру:

1) створення сприятливих умов для економічних зловживань, корупції, організованої злочинності в сфері зовнішньоекономічної діяльності як в Україні, так і за її межами;

2) активізація інформаційних процесів і створення підвищеного попиту на товари, тверду валюту, кредити та інші фінансові ресурси в зарубіжних країнах і в Україні;

3) полегшення процедури визначення монопольно високих цін на товари, що експортуються зарубіжними країнами, і створення умов протекціонізму для їх застосування на вітчизняному ринку;

4) загострення політичних протиріч між інтересами держав та суб'єктів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність між собою;

5) прогресуюче посилення характеру вітчизняного сировинного експорту і активізація імпорту товарів в Україну з високим рівнем промислової обробки, що посилює нееквівалентність в міждержавному товарообміні;

6) відсутність у країнах-партнерах по зовнішньоекономічній Діяльності доступної і надійної для учасників експортно-імпортних операцій схеми інформаційного забезпечення та маркетингових спостережень.

Отже, від дій суб'єктів значною мірою залежить продукування внутрішніх чинників і мало або зовсім не залежить виникнення зовнішніх і комбінованих факторів. У першому випадку вимагається розвиток експорту, а в іншому створення бар'єрів з тим, щоб уникнути підриву економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності.

2. Принципи, функції та механізм економічної безпеки

Економічну безпеку логічно розглядати як певну систему управління з огляду організаційних, економічних, фінансових, правових та інших факторів, із застосуванням яких з'являється можливість спрямувати потенційні або реальні загрози в таку економічну площину координат, в якій негативна дія шкоди буде послаблена до бажаного рівня у найкоротший час; з'явиться можливість стабілізувати зовнішньоекономічну діяльність і посилити позиції суб'єктів на світовому ринку; домогтися узгодженості в розвитку зовнішнього і внутрішнього ринків у тому випадку, коли остання буде спиратись на підґрунтя наукових принципів. Без цього економічна безпека приречена на неефективність, а у багатьох випадках і на певний провал. Тут принцип -- це методичне або вихідне положення, основа формування системи управління, основні правила, стандарти і орієнтири, в рамках яких реалізуються усвідомлені цілі і завдання економічної безпеки зовнішньої діяльності. Дотримування вимог принципів є однією з важливих запорук ефективної реалізації заходів, що стосуються забезпечення економічної безпеки.

До найбільш характерних принципів можна віднести такі:

1. В державних органах управління і у суб'єктах підприємницького характеру відтворення мотивів формування механізмів і режимів щодо економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності такого типу, щоб вони максимально відповідали як інтересам держави, так і кожного вітчизняного і зарубіжного суб'єктів.

2. Обґрунтоване розмежування повноважень центральних і регіональних органів державної влади, а також товаровиробників з тим, щоб заходи по забезпеченню економічної безпеки були взаємовідповідними, рівноправними і передбачали уникнення шкоди як для вітчизняних, так і зарубіжних партнерів.

3. Формування заходів економічної безпеки вітчизняно зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням вимог міжнародних організацій і, зокрема, таких як ООН, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Генеральна угода з тарифів і торгівлі, світова організація з торгівлі як важливої умови уникнення небезпечного руйнування експортно-імпортного потенціалу за "стандартами" світової спільноти.

4. Неприпустимість обмеження економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, дискримінації в плані нормативно-законодавчих актів та форм власності.

5. Оптимізація товарної структури експорту й імпорту з урахуванням вимог внутрішнього і зовнішнього ринків, подолання стихійності, хаотичності і суперечливості у зовнішньоторговельних стосунках, зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням того, що внутрішній ринок розвинутий недостатньо, слабка платіжна та податкова дисципліна, обмежені інформаційні ресурси в аспекті кон'юктури світового ринку, недостатньо активізується процес інтеграції України в світову економіку.

6. Усунення заходів, що формують діаметрально протилежні режими, тобто, або передбачають цілковите державне регулювання, або беззастережну лібералізацію зовнішньої торгівлі.

7. Неприпустимість здійснення заходів економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності у варіанті, що призводить до погіршення фінансового етапу вітчизняних і зарубіжних товаровиробників.

8. Проведення в життя такої лінії, при якій не інтегрується загальносвітова практика і при розв'язанні питань економічної безпеки активно використовуються як державні, так і приватні структури зовнішньоекономічного характеру.

9. Впровадження надзвичайних факторів-регулягорів у зовнішньоекономічній сфері за виникнення екстраординарних ситуацій, що різко погіршують рівень економічної безпеки.

Зауважимо, що принципи не вибирають -- їх наслідують. Вони реалізуються з допомогою методів, що мають альтернативний характер, їх можливо вибирати та замінювати один одним. Одним із важливих аспектів зовнішньоекономічної діяльності є з'ясування функцій управління економічної безпеки до обов'язку або здатності до діяльності. У даному випадку функції управління взаємообумовлюються і взаємопов'язуються ланками процесу економічної безпеки. Кожній функції управління властиве конкретне умовно замкнуте коло. Функції управління покликані формувати і підтримувати необхідні умови для уникнення витрат у зовнішньоекономічній діяльності на засадах економічної безпеки.

До найбільш характерних функцій управління економічною безпекою відносяться:

1) завчасне передбачення ситуацій можливого виникнення дестабілізаційних процесів як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, що можуть завдати економічної шкоди зовнішньоекономічній діяльності;

2) опрацювання спеціального фінансового і правового клімату, спрямованого на недопущення деструктивного розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

3) забезпечення оптимального співвідношення між адміністративними, економічними і правовими важелями впливу на економічну безпеку зовнішньоекономічної діяльності;

4) активізація процесу пошуку оптимального співвідношення між протекціонізмом та лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності;

5) формування системи стимулів з метою підвищення зацікавленості суб'єктів до забезпечення економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності;

6) пошук та систематизація найбільш типових факторів, з якими пов'язані причини виникнення деструктивних процесів у розвитку зовнішньоекономічної діяльності, появою в ній структурної кризи;

7) формування наукової бази для створення сучасної системи підготовки фахівців з метою забезпечення економічної безпеки в сфері зовнішньоекономічної діяльності кваліфікованими кадрами та для зміцнення інформаційного поля експортно-імпортних операцій як важливої передумови зростання рівня економічної безпеки.

Для забезпечення економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності важливе значення має наукове обґрунтування місця і ролі такої категорії як "механізм економічної безпеки", в якому економічні явища відбуваються у взаємозалежному імпульсивно-послідовному порядку, тобто, початкове явище обумовлює наступне. Економічний механізм не має кількісного виміру, в ньому завжди будь-яке кінцеве явище "поглинає" попереднє.

У експортно-імпортних процесів, або граничних меж, що досягаються за допомогою економічного механізму і забезпечують економічну безпеку зовнішньоекономічної діяльності, недотримання граничних меж призводить до виникнення небезпечних явищ, до руйнування експортно-імпортного потенціалу як з огляду кількості, так і якості. Граничні межі - це показники, що розмежовують безпечну і небезпечну зони в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Щодо економічної безпеки зовнішньоекополітичної діяльності, то в даному випадку не повинні виходити за граничні межі значення по таких показниках, як: обсяг внутрішньої заборгованості до ВВП 30--35%, обсяг зовнішньої заборгованості до ВВП 20-25, дефіцит бюджету до ВВП 5--6, обсяг іноземної валюти в готівковій формі до обсягу готівкових гривень 15-20; грошова маса до ВВП 30-40%.

3 огляду економічної безпеки важливо, щоб економічний механізм спрямовувався на розв'язання вузлових проблем і зокрема на те, щоб зовнішні позичкові зобов'язання до обсягу експорту перевищували 50% зростання експорту товарів; зовнішньоекономічна діяльність була одним із головних джерел валютних надходжень в національну економіку; експортно-орієнтовані підприємства мали можливість суттєво зміцнити свій фінансовий стан; зростання темпів імпорту товарів не перевищувало темпи зростання експорту товарів; уникати дисбалансу між зовнішнім і внутрішнім ринками; обмежити розбіжності між фактичним експортним потенціалом і фактичними значеннями експортних поставок; не знижувати валютні ресурси експорту у тому числі за рахунок бартеризації.

3. Економічна розвідка в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю

За останні роки погляди на методичні підходи стосовно забезпечення ефективної зовнішньоекономічної діяльності змінювались неодноразово. Але багато проблем поки що залишаються дискусійними і відповіді на них не знайдено. Колись вважалося, що ключем до ефективності зовнішньоекономічної діяльності є посилення протекціонізму і обмеження лібералізації, розширення обсягів експорту і імпорту. Впродовж тривалого періоду в цьому питанні переваги надавались застосуванню підвищених митних та акцизних зборів, субсидій та інших аналогічних платежів, а також нетарифних обмежень рапорту товарів. Ці погляди не витримали випробування часом. Зрозуміло, що сьогодні існують більш повні дані стосовно методичних підходів до забезпечення зростання зовнішньоекономічної діяльності, але й не розв'язують цю проблему як того вимагає зовнішній ринок.

Світова і вітчизняна практика переконує, що зовнішньоекономічна діяльність може бути високо-результативною лише тоді, коли вона одночасно буде опиратись і на економічну безпеку, і економічну розвідку. Інші заходи, що застосовуються без урахування надбань економічної безпеки та економічної розвідки, майже ніколи не витримують перевірки часом.

Як засвідчує практика, економічна розвідка у суспільстві нерідко асоціюється з суперечливими міркуваннями. Осіб, що виконують розвідувальну роботу, суспільство розмежовує на дві групи. Тих, хто хоче володіти вітчизняними таємницями, називають шпигунами, а тих, хто здобуває іноземні секрети -- розвідниками. Нерівність доходів та додаткових вигод стосовно суб'єктів є підґрунтям для формування таємниць, серед яких нерідко є ті, що приносять користь, і є ті, що завдають шкоди.

Необхідно визнати, що коли суспільство влаштовує той варіант, при якому зовнішньоекономічний прогрес зазнає руйнування, то вигідно мати таємниці, а також тих, хто такі секрети надмірно оберігає і, зрозуміло, тих, хто бажає довідатися про такі таємниці. В іншому випадку вимагається переглянути моральні оцінки якщо не усієї розвідувальної діяльності, то хоча б того її економічного аспекту, що відноситься до легальної сфери, оскільки інформація про зовнішньоекономічну діяльність у багатьох випадках висвітлюється у відкритих джерелах або розпорошено, або навмисно перекручено, або лише частково. Відсутні підстави для того, щоб для згаданої сфери створювати конфіденційний режим, адже це послаблює конкурентно-ринкові позиції не лише об'єктів, бажаючих запозичити інформацію, а і самих суб'єктів -- оберігачів таємниць. У даному разі цілком підходить вислів, який полюбляють проголошувати у Франції -- "необхідно так будувати свої справи, щоб навіть втрати приносили вигоди, слугували збагаченню та добробуту". Підвищена увага до легального аспекту економічної розвідки обумовлена тим, що внаслідок активної глобалізації світової економіки в зовнішньоекономічних стосунках з'явилось підґрунтя для провокування різного роду вивертів, хитрощів, шахрайства, авантюр, ошукування, недостовірної інформації, недобросовісної конкуренції, тіньових проявів тощо.

Економічна розвідка ніколи не існує сама по собі. Вона є похідною від завдань зовнішньоекономічного зростання. Поняття "економічна розвідка" не носить надуманого кон'юктурного характеру. Вона у легальному варіанті міцно увійшла в систему державного управління економічно розвинутих країн світу.

Економічна розвідка з огляду управління зовнішньоекономічною діяльністю повинна відповідати на питання: Що вивчити ? Що і коли робити? Стосовно кого діяти? Які можливі наслідки? Яка необхідна зовнішньоекономічна політика, щоб захистити власні інтереси? Як повинна узгоджуватись зовнішньоекономічна діяльність із внутрішнім ринком? Які можуть виникнути несподівані ситуації щодо експортно-імпортних операцій? Які є сильні і слабкі місця за наслідками економічної розвідки? Який ризик використання результатів економічної розвідки? Яка ціна застереження від небажаних явищ для власного суб'єкта? Чи є інформаційний матеріал наслідків економічної розвідки достовірним? Зрозуміло, що можуть виникати і інші закономірні питання.

З матеріалів В.Е.Духова, П.Ліндержа, В.Плетта, М.Е.Партера, Ч.Ханта, І.П.Чернія стає відомо, що економічна розвідка поринає у далеке історичне минуле і постає однією з відокремлених спеціальних мереж. В літературних джерелах повідомляється, що один із відомих матеріалів розвідувального характеру належить Арістотелю (384-322 pp. до н.е.), котрий свого часу з економічно-розвідувальних і географічних міркувань описав 157 держав світу і цим самим сприяв розвитку міжнародної торгівлі, а також стимулював інтерес до економічної розвідки.

Існують переконання, що араби близько чотирьохсот років полювали за секретами "грецького вогню". Секрети китайського фарфору і шовку у свій час були важливим об'єктом економічної розвідки. З історичного минулого також відомо, що економічна розвідка суттєву роль відіграла у розвитку англійської сталеливарної промисловості.

Вважається, що перша у світі економічна розвідка як спеціальна мережа щодо управління міждержавними відносинами була запропонована флорентійськими купцями-банкірами XIV столітті.

Щодо перебігу історичних подій, то, як повідомляють вчені-дослідники високою ефективністю своєї економічної розвідки виділялись Ротшільди. В кінці XVII століття п'ять братів заснували банки в Лондоні, Парижі, Відні, Франкфурті і Неаполі. Вони залучили до роботи 200 агентів і надали їм відповідні повноваження, а також можливості і засоби міжнародного переказу капіталів в Англію. Завдяки своїм агентам Ротшільд перший у Лондоні довідався про поразку у війні Наполеона. Він негайно здійснив масовий продаж своїх акцій. Вся решта біржовиків активно почала діяти за його прикладом, оскільки вирішила, що бій програли англійці. Коли ціни упали до занадто низького рівня Н.Ротшільд усі акції скупив. Англійці першими розширили діяльність своїх таємних служб у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що дало їм можливість зберегти переваги власної промисловості в цілому і текстильної особливо до кінця XVIII століття. Одвічність такого аспекту наштовхує на думку про стародавнє походження економічної розвідки як соціальної галузі знань, як складової ланки управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Аналіз публікацій дозволяє зробити висновок, що, наприклад, у США найбільшим попитом користуються агенти, які мають необхідну підготовку з легальної економічної розвідки. У цій країні легальну форму економічної розвідки, паралельно з нелегальним видом розвідки, визнано як офіційну складову державної системи управління бізнесом, прагнення до контролю над прибутками суспільства обумовлюють удосконалення моделей економічної розвідки. У Німеччині передбачається значно розширити штатну чисельність персоналу, що буде зайнята у сфері легальної економічної розвідки. Планується реформувати економічну розвідку у Франції з тим, щоб вона стала більш цілеспрямованою. У Фінляндії, Швеції, Данії здійснюється формування спеціальних програм з проблем легальної економічної розвідки. В Японії розглядається питання про те, щоб при зростанні легальної економічної розвідки забезпечувати багатофункціональне використання даних.

Виходячи з викладеного можна констатувати, що в переважній частині країн світу удосконалюється або створюється економічна розвідка як складова ланка державної системи управління з тим, щоб запобігти уразливості зовнішньоекономічної діяльності і створити безпечні умови для її функціонування. Щодо України, то в умовах відкритості внутрішнього ринку важливо формувати полімерний варіант економічної розвідки як спеціальної функції системи управління зовнішньоекономічною діяльністю з тим, щоб остання була обнадійливою щодо запобігання потенційного і реального руйнування експортно-імпортного потенціалу країни.

4. Інформаційне забезпечення економічної розвідки

Світовий і вітчизняний досвід переконує, що економічна розвідка в зовнішньоекономічній діяльності може виконувати свою функцію лише за умови забезпечення її необхідною інформацією. Обґрунтовано, що третина обсягів інформації в світі використовується для опрацювання рішень.

Повідомлення, тлумачення та роз'яснення тих чи інших явищ стають інформацією тільки тоді, коли вони зачіпають або слугують інтересам економічної розвідки як підсистеми загальної системи управління зовнішньоекономічної діяльності. Важливо, щоб на основі використання інформації можна було цілеспрямовано формувати механізм, за якого уразливість у зовнішньоекономічній сфері можна було б звести до мінімуму. Інформаційні знання треба розглядати як необхідні й суттєві фактори для експортно-імпортного розвитку. В цьому відношенні важливо сприяти формуванню дійового інформаційного поля.

Доцільно говорити про використання інформаційних ресурсів у плані міжнародних класифікаторів. До них належать: Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності МСГК (International Standard Industrial Classification of all Ekonomic Activities -- ISIC); Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН МСТК (Standard International Trade Classificatin -- SITE); Гармонізована система опису і кодування товарів ГЕ (Harmonized Commodity Description and Coding System).

З огляду інформаційних джерел доцільно зробити висновок, що вони повинні стати умовою для розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Використання інформаційних матеріалів при економічній розвідці -- це складний тривалий процес. Інформація повинна бути корисною, своєчасною і цінною, надійною і достовірною.

Якщо інформація застаріває, то вона швидко втрачає свою цінність. Зрозуміло, що зацікавленість до інформації знижується відповідно до того, як вона старіє. економічний безпека розвідка інформаційний

Отже, для використання інформації в економічній розвідці складової ланки державної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю вимагається попередньо оцінити якість інформаційних ресурсів з тим, щоб уникнути невиправданого їх використання і не позбавити економічну розвідку усякого сенсу. На початковому етапі здійснення економічної розвідки вимагається уточнити цілеспрямованість, вибірковість і комплексність інформації.

При інформаційному забезпеченні економічної розвідки важливою умовою постає використання інформації з тим, щоб покласти попередні висновки і перевірити їх реальність в конкретних умовах зростання зовнішньоекономічної діяльності.

5. Список використаної літератури

1. Бусыгин А.В. "Предпринимательство: Основной курс". - Москва 1994 г.

2. Карпов М.Л. "Основы менеджмента". - Київ 1995 р.

3. Герчикова В.Н. "Менеджмент". - Москва 1995 г.

економічний безпека розвідка інформаційний

Размещено на Allbest.ru