Антикризовий менеджмент на промислових та торговельних підприємствах

Окремими дослідниками, зокрема Н. Тулєнковим, висловлюється думка, що будь-яке управління організацією повинно бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ризику та небезпеки кризових ситуацій. У найбільш загальному вигляді під антикризовим управлінням треба розглядати таке управління, яке запобігатиме або пом'якшуватиме кризові ситуації в господарсько-фінансовій діяльності підприємства. Відповідно до такого тлумачення суті антикризового управління, запропоновано диференціювати антикризове управління на такі підвиди: передкризове управління, яке здійснюється для своєчасного виявлення та розв'язання проблем (прийняття рішень) з метою запобігання кризі; управління в умовах кризи, метою якого визначається стабілізація нестійких станів та збереження керованості системи; управління процесами виходу з кризи, яке здійснюється з метою мінімізації втрат та втрачених можливостей під час виведення підприємства зі стану кризи [4].

Антикризове управління, як будь-яке управління взагалі, характеризується певними технологічними схемами управління. Але специфіка антикризового управління відображає і специфіку його технології. Тут істотний вплив можуть мати фактори дефіциту часу, зниження керованості, конфліктності інтересів, високого ступеня невизначеності і ризику, складного переплетення проблем, тиску зовнішнього середовища, зниження конкурентоспроможності, порушення балансу влади. Технологія антикризового управління -- це комплекс послідовно здійснюваних заходів попередження, профілактики, подолання кризи, зниження рівня її негативних наслідків. Вона допускає як велику дослідницько-аналітичну роботу, так і соціально-організаційну діяльність. Не можна технологію антикризового управління зводити тільки до пошуку варіантів поведінки. Це технологія активної управлінської діяльності в повному комплексі всіх її функцій, ролей і повноважень [4].

Антикризовому управлінню притаманне використання специфічного управлінського інструментарію, тобто засобів та прийомів управлінського впливу. Антикризове управління не може бути зведено, наприклад, до пошуку резервів зростання продуктивності праці, скорочення витрат, пошуку нових ринків збуту, реструктуризації активів та пасивів - ці заходи повинні здійснюватися постійно, незалежно від стану підприємства, хоча в умовах кризи вони і стають антикризовими за своїм спрямуванням; досягнення визначених задач вимагає застосування нестандартного, і навіть неприйнятного, в нормальних умовах складу управлінських засобів.

Особливі вимоги ставляться до використання суттєвих ресурсних і часових обмежень, пов'язаних з неможливістю або складністю отримання додаткових ресурсів, насамперед фінансових, оскільки залученім фінансових ресурсів в умовах низької (навіть від'ємної) кредитоздатності та інвестиційної привабливості є надзвичайно складним управлінським завданням. Суттєві часові обмеження обумовлені можливими агресивними діями кредиторів підприємства та виникненням загрози ініціювання банкрутства та обмеження дієздатності існуючого керівництва підприємства. Зазначені фактори обумовлюють підвищену ризикованість управлінських рішень, що приймаються та реалізовуються, у зв'язку з високим ступенем нестійкості (напруження) господарської системи. Крім того, значно підвищується значимість інформаційно-аналітичної підтримки управлінських рішень у зв'язку із зростанням обсягів аналітично-розрахункових та прогностичних процедур [4].

Система превентивного антикризового управління підприємством припускає, насамперед, створення системи управління швидкого реагування й раннього виявлення змін факторів зовнішнього й внутрішнього середовища, при цьому основна відповідальність за збір інформації повинна покладатися на службу контролінгу. Отримана інформація використовується для розробки стратегічних і тактичних заходів, спрямованих на запобігання кризовим ситуаціям. Ця інформація не завжди може усунути повністю невизначеність відносно майбутнього розвитку, тому досить важливим елементом системи превентивного антикризового управління є застосування сценарного планування. У тому випадку, коли використовувані підприємством методи зниження невизначеності не забезпечують прийняття правильних управлінських рішень, підприємство змушене перейти від превентивного антикризового управління до реактивного.

Антикризовий менеджмент персоналу

Глобалізаційні процеси, що притаманні українському суспільству, не завжди позитивно відзначаються на конкурентному статусі вітчизняних підприємств через відставання у техніко-технологічному та менеджерському аспектах. Активізація макроекономічних процесів вимагає швидкого пристосування до виникаючих змін на рівні окремих суб'єктів господарювання, що не завжди можливо з урахуванням ресурсної бази підприємств. У цьому контексті виникають суперечності, що відображаються в погіршенні ситуації і, як наслідок, кризі.

Останнім часом на багатьох підприємствах України прослідковується така тенденція: стратегія суб'єкта господарювання не перетворюється для персоналу в привабливий стимул, тому у керівників крім матеріального залишаються лише примусові важелі - покарання, накази й інші адміністративні заходи, що у сучасних умовах виявляються недієвими. Як наслідок, підприємствам необхідна ефективна структура управління, яка б забезпечила досягнення максимальних результатів їхньої діяльності та збереження міцних позицій на ринку [6].

Саме для зміни існуючої ситуації менеджери вітчизняних суб'єктів господарювання почали використовувати антикризовий менеджмент персоналу як інструмент виходу з кризи на підприємствах.

Основними аргументами антикризового менеджменту персоналу в системі оздоровлення підприємства є: забезпечення міцного положення на ринку при впливові економічних, політичних та соціальних факторів; прискорена і дієва реакція на існуючі зміни навколишнього середовища на основі раніше ретельно розробленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень; постійні та послідовні нововведення в різноманітні сфери діяльності суб'єкта господарювання [6]; націленість на введення в дію таких управлінських механізмів, які б дозволили досягти точки беззбитковості за додержання оптимальності "витрати - результат".

Реалізація антикризових заходів на підприємстві повинна супроводжуватися урахуванням людського чинника, що, як показує практика, виявляється в: замороженні програми безперервного зростання агресивного рекрутингу; скороченні витрат на "соціальний пакет"; уповільненні зростання заробітної плати; перегляді програм коротко і довгострокового стимулювання; зміні відношення попиту та пропозиції на ринку праці.

Це, в свою чергу, спричиняє широкий набір проблемних ситуацій, активізує пов'язані з цим ризики, що можуть включати: втрату ключового персоналу; затяжні безперспективні переговори з профсоюзами; появу нових дефіцитних спеціальностей на противагу тих, за якими спостерігається перевага кон'юнктурної позиції у бік пропозиції; втрата цінностей вже здійснених інвестицій у довгострокові програми навчання; втрату темпу розвитку порівняно з конкурентами [6].

Оптимізація кількісної структури персоналу можлива за умов реалізації конкретних заходів: розробка і прийняття послідовної програми; приведення кадрової політики підприємства відповідно до стратегічних завдань бізнесу; реструктуризація персоналу як спосіб оптимізації його кількісно-якісної структури в просторовому та часовому вимірах.

Запропоновані заходи є елементом технології антикризового менеджменту персоналу, яка повинна реалізуватися відповідно до таких етапів: аналіз фінансового стану підприємства та виду кризової ситуації; визначення виду кризового стану персоналу підприємства; аналіз складу персоналу та виокремлення поведінкових груп; розробка комплексу антикризових заходів; вибір методів впливу на персонал з урахуванням його поведінкових особливостей; впровадження розробленого комплексу антикризових заходів із застосуванням визначених методів впливу на персонал. Реалізація останнього етапу технології передбачає проведення повторного аналізу фінансового стану підприємства та поведінкової структури його персоналу з метою оцінки характеру змін, що відбулися на підприємстві.

Особливістю зазначеної технології виступає врахування поведінкових особливостей різних видів виокремлених груп персоналу, що вимагає диференціації у застосуванні комплексу антикризових заходів.

Заходи з антикризового менеджменту персоналу дозволяють здійснювати контроль не тільки за кількісно - якісною структурою персоналу підприємства, але й вирішувати питання врегулювання проблемних ситуацій за допомогою індивідуального підходу до кожної групи працівників.

Висновки

Розробка і реалізація заходів щодо усунення підприємством негативних наслідків фінансової кризи на кожному підприємстві носить індивідуальний характер і спрямована на подальшу стабілізацію якісних структурних перетворень його фінансової діяльності.

Для формування стратегії розвитку підприємства необхідно цілком зосередитися на розробці таких організаційно-економічних заходів:

- удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази щодо підтримки

державою виходу підприємств з кризових ситуацій;

- розширення асортименту в кількості представленої продукції; активне

впровадження методів менеджменту та маркетингу на підприємствах;

- організація рекламної компанії.

Отже, можна стверджувати, що лише за умови активної державної політики та узгоджених дій усіх органів державної та місцевої влади з розвитку підприємництва, створення сприятливих правил гри,відповідно до європейських та світових стандартів.

Але антикризове управління і управління в звичайному режимі суттєво відрізняються. Весь спектр підходів і методів звичайного режиму управління спрямований на розвиток і виживання підприємства в довгостроковій перспективі, а методи антикризового управління націлені виключно на подолання вже назрілої кризи, забезпечення виживання в короткостроковому періоді. Ми вважаємо, що тільки в вищезазначеній формі трактування антикризове управління набуває реального сенсу.

Головним елементом антикризового управління є антикризова стратегія, яка є важливою для підприємств усіх рівнів та форм власності. Своєчасно розроблена і реалізована стратегія дає змогу суб'єктам господарювання та їх власникам уникнути значних втрат капіталу та суттєво знизити ризик фінансового краху.

Проведене дослідження дає можливість стверджувати те, що в сучасних умовах підвищеної невизначеності та ризику керівникам українських підприємств варто особливу увагу приділяти розробці ефективної антикризової стратегії, яка враховуватиме специфіку функціонування та оточення конкретного підприємства, позитивний досвід діяльності компаній, передбачатиме проведення ретельного аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання, і сприятиме виходу вітчизняних підприємств із скрутного становища.

Таке ставлення до впровадження антикризового управління надасть можливість не лише приймати найменш ризикові управлінські рішення, які дозволять досягти поставленої мети і результату з мінімумом додаткових засобів і за мінімальних негативних наслідків, але й дозволить підприємству досягати успіху в складному, мінливому, невизначеному маркетинговому середовищі.

Джерела

1. Воробйова О.К. Стратегічні аспекти антикризового управління [donduet.edu.ua/docs/vestnik/2013/Vest_TIR_(21).../vorobeva.doc].

2. Гончарова М.Л. Реалізація антикризової стратегії підприємства як необхідна складова ефективного управління [lib.uabs.edu.ua/library/Article/Honcharova_1.pdf]

3. Економічна криза та структурні зрушення в економіці [Текст] : [Електронний ресурс] / Н.Г. Біла // Держава та регіони. - 2013. - N5. - С.21-26. - Режим доступа: [tp://archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/Dtr_ep/2013_5/files/EC509_05.pdf ]

4. Король В.С. Антикризовий менеджмент в умовах ринкової трансформації економіки [www.librar.org.ua/sections_load.php?s=business_economic_ science&id=168&start=1].

5. Маркіна, І. А. Менеджмент організації [Текст]: навч. посібник /І. А. Маркіна, Р. І. Біловол, В. А. Власенко ; Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України, Вищий навчальний заклад Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі". - К. : ЦУЛ, 2013. - 248 с.

6. Скібицький Ю. Б. Антикризовий менеджмент [Електронний ресурс] / Ю. Б.Скібицький. - Режим доступу: [ttp://bookbrains.com/book_106_chapter_ 11_Najjvazhliv%D1%96sh%D1%96_prin%D1%81ipi_vikhodu_z_krizi.html.]

7. Тактаров Н.Н. Виды антикризисных стратегий // Успехи современного естествознания. - 2012. - № 7 - С. 106-107.

8. Туленков, М. В. Сучасні теорії менеджменту [Текст]: навч. посібник / М. В. Туленков. - К. : Каравела, 2012. - 304 с

9. Федоренко, В. Г. Основи менеджменту [Текст] : підручник для вузів / В. Г. Федоренко. - К. : Алерта, 2010. - 420 с

Размещено на Allbest.ru