Розробка стратегії підприємства на прикладі оператора мобільного зв’язку "Vodafon Україна"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Розробка стратегії підприємства на прикладі оператора мобільного зв'язку «Vodafon Україна»

Вступ

організаційний операційний середовище ринок

Існує тісний зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства - станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату дія­льності підприємства і створених протягом певного періоду можливостей розвитку і можливостей занепаду. Сучасним менеджерам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середо­вище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї ком­панії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії. Іншими словами, стратегічне управ­ління є основою, сучасною парадигмою до управління всією компанією.

В наш час складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних менеджерів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивним зрушенням в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище - організація». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього сере­довища: іншими організаціями, банками, організаціями, що на­лежать до соціально-політичних та економічних інституцій дер­жави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтри­мувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.

Розробляючи стратегію та оперативні програми діяльності на ринку підприємство постійно спіткається з фактором невизначеності. Слід враховувати і той факт, що не існує єдиної стратегії для всіх компаній, так само як не існує єдиного універсального стратегічного управління. Кожна фірма унікальна в своєму значенні, тому і процес виробітки стратегії для кожної фірми унікальний, так як залежить від позиції фірми на ринку, динаміки її розвитку, поведінки конкурентів та інших факторів.

Таким чином, провідні сучасні фірми використовують систему стратегіч­ного управління, яка лежить в основі концепції маркетингу. Маркетинг розуміють як цілісну систему організації та управ­ління діяльністю підприємством, яка забезпечує максимальний збут її продукції, досягнення значної активності виробничої діяльності та розширення ролі ринку. Суть маркетингу можна сформулювати так: «Виробляти те, що безумовно знаходить збут, а не намагатися нав'язати покупцю те, що вироблено».

Отже, основна проблема, яка покладена в даний курсовий проект, пов'язана з тим, що виконуючи цей проект на конкретному підприємстві ми ознайомлюємося з діяльністю цього підприємства, його проблемами та намагаємося розробити найкращі шляхи їх подолання. Звісно, при цьому ми зтикаємося з багатьма труднощами, а пропоновані нами дії несуть певний суб'єктивний характер.

Даний курсовий проект базується на використанні статистичних методів дослідження, використанні методик SWOT-аналізу та портфельного аналізу.

1. Аналіз ринку та прогноз на 3-5 років

організаційний операційний середовище ринок

Сфера зв'язку та провідних телекомунікаційних ринків є однією із пріоритетних і важливих напрямків економіки України. Вона створює інноваційну складову в соціально - економічному розвитку держави, демонструючи упродовж десятиліть стійку динаміку росту. Сталий розвиток інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури є найважливішою передумовою для підвищення конкурентоспроможності економіки та інтеграції України у глобальне інформаційне суспільство, дозволяє розширити можливості людини отримувати доступ до національних та світових інформаційних ресурсів, поліпшити умови та якість життя.

Станом на 2016 рік загальна кількість абонентів склала 57456,5 тис.осіб, що на 5,4% менше ніж у 2015 році (рис. 3). У 2015 році спостерігалась скорочення кількості абонентів на 0,7% або на 450,1 тис. осіб у порівнянні з 2014 роком. При цьому у 2014 році, відносно 2013 кількість абонентів мобільного зв'язку зросла на 4,2%(2458,5 тис. осіб) [6, с. 38]. Основними операторами є Київстар, Vodafone, та Lifecell, які разом охоплюють понад 96% ринку мобільного зв'язку в Україні (рис. 1)

Рис. 1. Динаміка абонентів мобільного зв`язку у 2013-2016 рр. та забезпеченість мобільним зв`язком населення у розрахунку на 100 жителів

Місткість ринку послуг мобільного зв'язку у 2016 році складала 57,4 млн. осіб. Частка ринку, яка належить компанії «Київстар» становить 44% абонентів (25,3 млн. абонентів). При цьому частка ринку найближчого конкурента компанії «Vodafone (МТС Україна)» становить 36% абонентів (20,7 млн. користувачів) (табл. 1)

Таблиця 1. Оператори мобільного зв'язку в Україні.

Як бачимо з таблиці, перше місце у рейтингу операторів з найбільшою абонентською базою займає «Київстар», послугами якого за підсумками 2016 р. користується майже 25,3 млн. абонентів або 44% від всієї абонентської бази мобільного зв'язку України. На другому місці - «Vodafone (МТС Україна)», кількість абонентів якого складає близько 20,7 млн., частка ринку - 36%. Третя позиція в рейтингу належить компанії» Lifecell» - майже 9,7 млн. абонентів (16.9%). Інші оператори, що представлені на українському ринку мобільного зв'язку, значно поступаються лідерам та займають такі позиції: Укртелеком - 1,5% (811,4 тис. абонентів); PEOPLEnet - 1,4% (759,4 тис. абонентів); Інтертелеком - 1,31% (836, 3 тис. абонентів); ITC - 0,7% (385,7 тис. абонентів)

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблем і розвитку телекомунікаційних ринків в Україні не нове для економічної науки. Процес еволюції галузі та її подальший розвиток досліджувало немало вчених, серед яких: В. Афанасьєв [1, с. 35-42], Р. Кох, П. Голишко та інші. Особливості регулювання та стратегії розвитку ринків зв'язку, тенденції та закономірності економічних відносин на зазначеному ринку відображені в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних учених: В.І. Андріанова, А.В. Соколова, В.М. Орлова та ін. [2; 3]. Однак, незважаючи на значну кількість публікацій, їхнє наукове та практичне значення, низка питань стосовно перспектив розвитку телекомунікаційних ринків в Україні вимагає уточнення та нових підходів. Постановка завдання. Мета статті полягає у розробці науково-практичних підходів щодо перспектив розвитку телекомунікаційної галузі в Україні. Виклад основного матеріалу дослідження. На сучасному ринку телекомунікаційних послуг, де попит досяг певного насичення, основна увага операторів зв'язку спрямована на розширення переліку послуг та підвищення їх якості.

У відповідності до дослідження компанії «А.Т. Kearney», яка дослідила 21 країну, вимоги до забезпечення якості телекомунікаційних послуг в більшості країн відносяться до послуг фіксованого телефонного зв'язку, універсальних послуг, послуг рухомого (мобільного) зв'язку та доступу до Інтернету [4].

Основними цілями моніторингу якості телекомунікаційних послуг є:

- підтримка конкурентоспроможності на телекомунікаційному ринку;

- визначення необхідності розширення, модернізації мереж зв'язку для забезпечення підтримки контрольованих значень показників якості телекомунікаційних послуг за зростаючих обсягів пропуску трафіка;

- залучення нових абонентів та збереження існуючих абонентів шляхом оприлюднення результатів вимірювання рівнів якості телекомунікаційних послуг, що підтримуються мережею зв'язку.

Раніше, коли були розповсюджені тільки мережі фіксованого телефонного зв'язку, вимоги до забезпечення якості покладалися на операторів мереж фіксованого зв'язку. Оскільки сучасні мережі на практиці стали універсальними та перейшли цифрові технології, в яких доступ до телекомунікаційних послуг здійснюється завдяки мережам фіксованого та мобільного широкосмугового доступу, то першочерговим завданням, яке іноземні регулюючі органи ставлять перед операторами телекомунікацій, є забезпечення якості послуг широкосмугового доступу (далі ШСД) [4].

В більшості країн моніторинг якості послуг стосується наступних телекомунікаційних послуг:

- послуги фіксованого зв'язку;

- послуги рухомого (мобільного) зв'язку;

- послуги доступу до Інтернету;

- універсальні телекомунікаційні послуги, за винятком країн Європи, в яких встановлено вимоги до операторів універсальних послуг.

У відповідності до світового досвіду завдання забезпечення якості телекомунікаційних послуг має вирішуватися наступним чином.

Вимоги до підтримки якості телекомунікаційних послуг можуть встановлюватися:

- в ліцензійних вимогах, наприклад, Франція, Індія, Пакистан;

- в національному законодавстві, наприклад, Малайзія, Сінгапур, Танзанія;

- в галузевих керівних документах, наприклад, Австралія [4].

Варто зупинитись на динаміці розвитку ринків телекомунікацій та поштового зв'язку (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка доходів в галузі зв'язку за 2008-2013 рр., млрд. грн. (в% до попереднього року)

Так, доходи від надання послуг зв'язку за 2013 рік склали 52492,3 млн. грн., збільшившись на 221,3 млн. грн., що становить 0,42% приросту порівняно з попереднім роком. Доходи від надання послуг поштового зв'язку у 2013 році склали 3370,3 млн. грн. Доходи від надання телекомунікаційних послуг за 2013 рік склали 48103,1 млн. грн., або збільшилися на 115,2 млн. грн., що становить 0,24% приросту порівняно з попереднім роком. З них доходи від надання послуг ІР-телефонії, передачі та прийому телевізійних і радіопрограм, радіозв'язку та комп'ютерного зв'язку продемонстрували зростання на 0,4%, 0,5% та 5,5% відповідно.

За такими складовими телекомунікаційних послуг, як фіксований телефонний зв'язок, мобільний зв'язок, телеграфний зв'язок, проводове мовлення, спостерігається зниження обсягів доходів. Основними сегментами на ринку телекомунікаційних послуг залишилися мобільний, фіксований та комп'ютерний зв'язок, спільна частка яких в загальних доходахвід надання телекомунікаційних послуг становила 94,4% [5, с 21-30].

Аналіз доходів від надання різних видів послуг зв'язку за 2013 рік свідчить про такі тенденції:

- у 2013 році продовжилась тенденція попередніх років до загального зростання доходів, втім дещо знизився їх темп росту, порівняно з 2012 роком доходи від надання послуг зв'язку зросли всього на 0,42%, з них доходи від надання телекомунікаційних послуг зросли на 0,24%;

- в структурі доходів від надання телекомунікаційних послуг змінилася частка фіксованого телефонного, мобільного та комп'ютерного зв'язку, в основному за рахунок зростання обсягу доходів від надання послуг доступу до мережі Інтернет та незначного зниження обсягу доходів від надання послуг телефонного фіксованого та мобільного зв'язку, на 20,3 млн. грн. та на 148 млн. грн. відповідно.

Доходи від надання послуг фіксованого телефонного зв'язку за 2013 рік склали 8318,9 млн. грн., що на 0,24% менше за обсяг доходів, отриманий від надання цих послуг у 2012 році.

В структурі доходів від надання послуг фіксованого телефонного зв `язку найбільшу частину становили доходи від надання послуг місцевого зв'язку. Їх обсяг, починаючи з 2008 року, щорічно зростав в середньому на 9% і на кінець 2013 року склав 6030,6 млн. грн. Водночас, обсяги доходів від надання послуг міжміського і міжнародного зв'язку та їх частки в загальному обсязі доходів фіксованого телефонного зв`язку, починаючи з 2009 року, постійно знижувалися, зокрема, обсяг доходів від надання послуг міжміського телефонного зв `язку щорічно знижується в середньому на 17,8% і за підсумками 2013 року складає 1499,6 млн. грн., а обсяг доходів від надання послуг міжнародного зв'язку - в середньому на 15,3% і складає 788,7 млн. грн. [5, с. 21-30].

Кількість основних телефонних апаратів станом на 31 грудня 2013 року склали 11428,5 тис. од., що на 2,7% менше за їх кількість на початку звітного року. Основну частину з них становили апарати міської телефонної мережі - 87,6%, кількість яких зменшилась порівняно з 2012 роком на 2,1% ісклала 10010,2 тис. од. Телефонні апарати сільської телефонної мережі склали 1418,3 тис. од., (або 12,4% від загальної суми), що на 6,8% менше, ніж на початку року [6, с. 6-28].

Показник щільності мереж фіксованого зв'язку в Україні у 2013 році склав 25,1 на 100 мешканців, у порівнянні з аналогічним показником у 2012 році - 26,4 на 100 мешканців. Слід відмітити, що рівень щільності фіксованого зв'язку у різних регіонах України нерівномірний. Регіонами з найнижчим рівнем проникнення фіксованого телефонного зв'язку є Рівненська, Івано - Франківська, Закарпатська, Луганська та Донецька області. Регіонами з найвищим рівнем - м. Київ, Чернігівська, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька та Одеська області.

Зупинимось на огляді ринку мобільного зв'язку, який є одним із сегментів галузі зв'язку, що найбільш інтенсивно розвивається. Мобільний телефонний зв'язок перейшов в розряд найбільш доступних послуг. І в чималому ступені завдяки меншій - у порівнянні з фіксованим зв'язком - вартості розгортання та обслуговування телекомунікаційних мереж. Сьогодні кількість мобільних телефонних терміналів в Україні перевищує кількість стаціонарних телефонів у 2,5 раза, при цьому стрімкими темпами зростає кількість телефонів, які працюють під управлінням операційних систем (смартфонів).

Частка власників смартфонів та комунікаторів, що були зареєстровані в телекомунікаційних мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку протягом року, зросла приблизно на 35-40% та перевищила 6 млн. од. Це, в свою чергу, створило умови для зростання попиту населення на послуги з використанням високошвидкісних широкосмугових технологій радіодоступу, таких як CDMA і UMTS, та до значного збільшення обсягів мобільного Інтернет-трафіка.

Протягом року суттєво зросли телекомунікаційні ресурси мереж, які використовують технології CDMA EV-DO. Зацікавленість у розвитку зазначеної технології з боку суб'єктів ринку є ознакою подальшого прискореного розвитку цієї технології на ринку телекомунікацій України. За допомогою технології стільникового зв'язку третього покоління (3G) UMTS у всіх обласних центрах України стало можливим отримання абонентами послуг передачі даних та доступу до Інтернету на швидкості до 7,2 Мбіт/с. [6, с. 6-28].

У той же час подальше впровадження перспективних радіотехнологій в Україні вимагає додаткового радіочастотного спектра, який на даний момент практично вичерпаний у ринково привабливих смугах частот.

Сучасні високошвидкісні мережі організуються поєднанням магістральних ліній з мережами доступу, рішеннями «останньої милі». Перспективними, економічно прийнятними напрямками розвитку фіксованих телекомунікаційних мереж залишається будівництво сучасних волоконно - оптичних ліній зв'язку з використанням технологій DWDM і CWDM, пакетного передавання на рівні транспортної мережі, а також розвиток мереж широкосмугового доступу з використанням оптичних ліній з технологіями FTTx (в тому числі пасивними, PON) та радіотехнологій - як технологій доступу для останніх метрів у місцях високої концентрації користувачів (Wi-Fi), а також фіксованих рішень WiМАХ - у важкодоступних регіонах, або у випадках, де їх розгортання швидше й дешевше в порівнянні із проводовими лініями.

Мобільні мережі, запуск яких швидше та менш витратний, забезпечують зростання кількості абонентів мобільного широкосмугового доступу. Наочним прикладом може слугувати досвід операторів «МТС Україна», «Інтернаціональні телекомунікації», People-net (за допомогою технології CDMA-EVDO RevA(B) та «ТриМоб» (за технологією UMTS).

Продовжують розгортати телекомунікаційні мережі, побудовані з використанням технології WiMAX, що забезпечує безпроводовий доступ до Інтернету. Незначне збільшення кількості кінцевих користувачів спостерігається в обласних та районних центрах, де працюють регіональні оператори телекомунікацій.

Це обумовлено використанням обладнання, яке потребує значних фінансових витрат на розвиток інфраструктури мережі, оскільки передбачає наявність багаточисельних точок доступу [5, с. 21-30].

Головну роль в розвитку абонентської бази ШСД продовжує відігравати сегмент приватних користувачів. За оцінками iKS-Consulting, показник проникнення ШСД в домогосподарства України на кінець червня 2013 року збільшився до майже 37,5% (за даними Державної служби статистики в Україні на кінець 2013 року налічувалося 16,9 млн. домогосподарств) [7; 8].

Недостатнє проникнення фіксованого ШСД пов'язано насамперед з великою територією країни, різним рівнем попиту в сільських і міських регіонах.

В сукупній абонентській базі співвідношення приватних та корпоративних користувачів складає 89% и 11% відповідно. 2013 рік не був відмічений змінами у розстановці сил лідерів. На шість великих постачальників послуг ШСД приходиться більше 47% від сукупної абонентської бази (табл. 1).

На першому місці за чисельністю абонентів ШСД залишається «Укртелеком» (22,3% ? 1600 тис. абонентів), на другому місці знаходиться «Київстар» (9,9% ? 693 тис. абонентів), третє місце займає компанія «Воля» (7,7% ?550 тис. абонентів), питома вага «Тріолана» не змінилася (3%, ? 215 тис. абонентів), частки «Датагруп» та «Веги» також залишилися без змін (2,4%, ?174 тис. абонентів та 2,1%, ?153 тис. абонентів відповідно) [8, с. 15-33].

Протягом 2013 року не змінилася тенденція щодо збільшення кількості операторів, провайдерів, що надають послуги ШСД. Незважаючи на тенденцію до зменшення темпів, ринок ШСД України щедалекий від насичення: позитивна динаміка зростання доходів свідчить про стабільний попит як з боку комерційних структур, так і з боку населення.

Таблиця 2. Сукупна абонентська база найбільших операторів ШСД за 2013 рік

Так, у 2013 році доходи від надання послуг доступу до Інтернету склали 4908,5 млн. грн. Та зросли на 235,5 млн. грн. у абсолютному виразі, або на 5% порівняно з попереднім роком. Починаючи з 2009 року, обсяги доходів від надання послуг доступу до Інтернету постійно зростають, проте темпи їх росту щорічно уповільнюються.

До основних проблем розвитку ринку ШСД відносяться:

- недостатній рівень розвитку телекомунікаційної інфраструктури в сільських та депресивних регіонах України;

- затримка з конкурсом на частоти мобільного зв'язку для мереж 3G;

- наявність організаційних бар'єрів, великих фінансових витрат під час побудови інфраструктури доступу до Інтернету;

- наявність правових бар'єрів під час доступу операторів до житлового фонду всіх форм власності у разі проведення будівельних і монтажних робіт зі створення інфраструктури доступу до Інтернету;

- відсутність механізму спільного використання інфраструктури доступу до Інтернету.

На нашу думку, для вирішення зазначених проблем на державному рівні потрібно:

- стимулювати розвиток телекомунікаційних мереж для надання широкосмугового доступу в сільських та багато витратних районах;

- розробити та затвердити нормативно-правові акти, які сприятимуть зниженню адміністративних бар'єрів з розвитку мереж, побудови інфраструктури мереж доступу;

- розробити у галузі телекомунікацій нормативні та нормативно-технічні документи, що стимулюють розвиток інфраструктури ШСД та ін.

2. Бачення, місія, стратегічні цілі

Vodafone Україна - провідний український мобільний оператор, який надає широкий спектр послуг, включаючи передачу даних за технологією 3G, мобільний голосовий зв'язок, обмін повідомленнями, фіксований інтернет і мобільне телебачення. В Україні мережа Vodafone обслуговує 20,9 мільйонів абонентів з 2015 року.

Міссія Vodafone - побудувати стійкий світ мобільного зв'язку, об'єднує людей, збагачує їх життя і розкриває їх потенціал - нароботі і вдома.

Стратегія МТС направлена на подальше посилення наших лідируючих позицій, а також на поширення нашої діяльності. Розвиток власної мережі поряд з придбанням местнихоператоров GSM дозволять МТС стати першим оператором цифрового стільникового зв'язку в Україні.

Компанія першою серед телеком-операторів України повністю модернізувала комутаційну мережу для підготовки до технологій швидкісної мобільної передачі даних. У 2015 році розпочато процес заміни обладнання базових станцій на таке, що підтримує новітні стандарти зв'язку 4G та LTE [4]. Компанія «МТС-Україна» діє в галузі телекомунікацій, зокрема Internet. Діяльність поширюється на території всієї України. «МТС» є другим за величиною оператором мобільного зв'язку в Україні після «Київстар». Мережа «МТС-Україна» охоплює більше 98% території України, на якій проживає 99% населення. Кількість абонентів у 2016 році становить 20,7 млн. клієнтів. Окрім стільникового зв'язку, «МТС - Україна» надає також послуги підключення до мереж іInternet (2G: GSM; 3G: UMTS; CDMA). Ці послуги є доступними завдяки таким стандартам: GSM-EDGE, CDMA-EVDO REV.A та UMTS-HSPA+. Компанія володіє ліцензіями на надання мобільного (стандарт GSM - 900/1800, CDMA-450), стаціонарного та міжнародного/міжміського зв'язку, а також надає послуги міжнародного роумінгу на п'яти континентах. «МТС-Україна» є бізнес-одиницею в портфелі ПАТ «Мобильные ТелеСистемы» - найбільшого оператора мобільного зв'язку в Східній та Центральній Європі. Консолідована абонентська база компанії без урахування «МТС-Білорусь», складає більше 100 мільйонів абонентів. «МТС» та її дочірні компанії надають послуги в стандарті GSM у Вірменії, Білорусі, Росії, Україні та Туркменістані; в стандарті UMTS - у Росії, Вірменії, Білорусі, Україні; в стандарті CDMA - 450 - в Україні; в стандарті LTE - в Росії та Вірменії. Компанія також надає послуги фіксованого зв'язку та кабельного телебачення в Росії та Україні [5]. Компанія надає високоякісні послуги голосового зв'язку, передачі даних і швидкісного доступу в мережу Internet, пропонує нові тарифні плани та інноваційні сервіси, що від-повідають різноманітним потребам широкого кола приватних та корпоративних абонентів. Завдяки великій зоні покриття мережі та роумінговим угодам абоненти «МТС» залишаються на зв'язку практично в усіх країнах світу, а інтернет-роумінг доступний в більш ніж 200 країнах. «МТС» активно розвиває навігаційні та телематичні сервіси (для передачі інформації), M2M-рішення, що знаходять широке застосування в різних галузях економіки, освоює нові напрями бізнесу, пропонуючи послуги елекронного документообігу та рішення на основі хмарних обчислень [9, c. 85-96].

У жовті 2015 року «МТС-Україна» оголо - сила про початок повного переходу на новий бренд - «Vodafone», при цьому остання - не володіє акціями «МТС», а отже, угода є партнерською. Спочатку два бренди будуть існувати паралельно - повний перехід на «Vodafone» займе якийсь час. Поступово на бренд «Vodafone» будуть переведені власні магазини «МТС-Україна» і велика частина дилерських точок продажу. Новий бренд не буде викорис - товуватися на територіях Сходу країни, які не підконтрольні українській владі. Згідно з офіційними даними оператор «Vodafone» («МТС-Україна») на ринку послуг мобільного зв'язку в Україні за кількістю або - нентів займає 2-ге місце серед 3-х операторів («Київстар», «Lifecell») з відповідною часткою 39,53%.

У травні 2015 року «Lifecell» став першим оператором на українському ринку, який запустив зв'язок третього покоління на основі технології 3G+. Ця технологія є останнім досягненням у розвитку 3G-стандарту. Завдяки перспективним частотам та триканальній передачі даних максимальна швидкість у мережі 3G+ може досягати до 63,3 Мбіт за секунду.

3. Структура оператора мобільного зв'язку «Vodafon Україна»

Організаційна структура управління - це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Елементами структури можуть бути як окремі працівники, служби так і окремі ланки апарату управління, а взаємозв'язки між ними підтримуються через горизонтальні і вертикальні зв'язки, які носять лінійний і функціональний характер.

В межах структури управління проходить управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання і функції управління, і відповідно - права і відповідальність за їх виконання.

Зв'язок структури управління з такими ключовими поняттями менеджменту, як цілі, функції, процес, механізм функціонування є свідченням того, наскільки великим є вплив організаційної структури на всі сторони управління. Саме тому, менеджери всіх рівнів приділяють значну увагу принципам і методам формування структур, вибору типу або комбінації видів структур, вивченню тенденцій в їх побудові і оцінці відповідно до цілей і завдань, що вирішуються.

Тому, організаційна структура повинна:

- відображати цілі і завдання організації, підпорядковуватись виробництву і змінюватись разом з ним;

- відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень працівників управління, які визначаються політикою, процедурами, правилами, посадовими інструкціями;

- відповідати соціально-культурному середовищу і умовам в яких вона буде функціонувати. Тому спроби сліпо копіювати структури управління, які мають успіх не призведуть до бажаного результату, якщо умови будуть різними;

- встановлювати відповідність функцій і повноважень посадової особи з однієї сторони і рівня культури з іншої.

Структура управління сервісного підприємства - це упорядкована сукупність взаємозалежних елементів, що забезпечують його функціонування як єдиного цілого.

Управляти організаційною структурою - означає оптимально розподілити цілі і завдання між працівниками організації.

На вибір структури управління впливають:

· розмір організації, який визначає кількість ієрархічних рівнів і масштаб управління, а також задає її тип - функціональна, дивізіональна і т. п.;

· технологічні фактори: в умовах загальної автоматизації, при якій не потрібне постійна присутність людини, структура управління буває простішою;

· економічні фактори, наприклад, згрупувавши подібні види діяльності в єдиний підрозділ, керований єдиним органом управління замість декількох колишніх, можна значно знизити відповідні витрати;

· людський фактор пов'язаний із соціальною структурою персоналу та стосунками між людьми, вимагає врахування впливу неформальної структури на формальні зв'язки в організації;

· природні фактори - географічні або природно-кліматичні, наприклад, територіальна розкиданість підрозділів, їхня відірваність від центрального апарату управління, екстремальний характер умов роботи та ін.

В практиці діяльності підприємств, в тому числі і сервісних, існує два типи структур управління - ієрархічна й адаптивна.

Ієрархічний тип структур має багато різновидів. Найрозповсюдженішими є лінійно-функціональна, лінійно-штабна і дивізіональна організація управління.

Лінійно-функціональна організаційна структура. В основу створення покладено так званий «шахтний» принцип побудови і спеціалізації управлінського процесу по функціональним підсистемам організації (маркетинг, виробництво, фінанси, персонал, розробки і дослідження). По кожній з них формується ієрархія служб а результати їхньої роботи оцінюються відповідними показниками [10].

Найефективнішою ця структура є там, де апарат управління виконує рутинні функції, які часто повторюються і рідко змінюються. її переваги проявляються в управлінні організаціями з масовим або серійним типом виробництва, а також при господарському механізмі витратного типу, коли виробництво не є чутливим до прогресу в галузі науки і техніки, а зміни по всім структурним підрозділам проходять рівномірно. В сучасних умовах це призводить до втрати гнучкості у взаємостосунках з підлеглими через використання формальних правил і процедур, до ускладнення передачі інформації і зниження ефективності прийняття управлінських рішень через необхідність узгодження дій різних функціональних підрозділів і служб, через збільшення обсягу роботи керівника організації і його заступників.

Аналогічні характеристики має лінійно-штабна структура управління, яка передбачає функціональний розподіл управлінської праці в штабних службах різних рівнів. Головне завдання лінійних керівників у цьому випадку - координація дій функціональних служб і спрямування їх на виконання загальних інтересів.

Дивізіональна структура (від англійського слова division - відділення) вперше була розроблена в 20-х роках, а пік практичного використання припав на 60-70-ті pp. XX ст. Необхідність появи нових структур була викликана різким збільшенням розмірів підприємств, диверсифікацією їхньої діяльності і ускладненням технологічних процесів в умовах швидкої зміни зовнішнього середовища. Першими такі зміни розпочали великі підприємства, які почали створювати виробничі підрозділи і надавати їм певну самостійність у здійсненні оперативної діяльності [11, c. 78-93]. Ключовими фігурами стають не керівники функціональних підрозділів а менеджери які очолюють виробничі підрозділи. Структуризація організації по відділенням проводиться залежно від продукту, що випускається - дивізіонально-продуктова структура, залежно від споживача - дивізіонально-споживча структура, залежно від території, що обслуговується - дивізіонально-регіональна структура.

Український оператор мобільного зв'язку «Vodafon Україна» повідомляє про зміну організаційної структури компанії. Таке рішення було затверджено наглядовою радою «Vodafon Україна» 16 червня 2015 року.

Зміни дозволять зробити структуру компанії більш гнучкою, поліпшити керованість бізнесом, підвищити швидкість прийняття рішень, реагування на зовнішнє середовище та вимогами ринку.

У новій моделі функціональне підпорядкування приходить на зміну територіальним. Тепер співробітники в регіонах підкоряються не територіальний директору, а безпосередньо директору за напрямком: регіональні маркетологи - директору з маркетингу, співробітники центрів обслуговування - директору з продажу та обслуговування, і т.д. Підрозділи, які об'єднували персонал за територіальним принципом, і перебували в адміністративному підпорядкуванні територіальних директорів, скасовані [12, c. 89].

4. Операційна діяльність оператора мобільного зв'язку «Vodafon Україна»

Аналіз операційної діяльності займає важливе місце в системі управлінського аналізу, оскільки від його результатів залежить інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття виважених стратегічних управлінських рішень, прямованих на посилення конкурентоспроможності підприємства та виявлення резервів підвищення ефективності його діяльності. Напрями аналітичних досліджень, безумовно, не є вичерпними, а їх коло залежить від запитів користувачів аналітичної інформації, вимог сьогодення та специфіки діяльності суб'єкта господарювання. Вважаємо, що найбільш перспективими та недостатньо дослідженими напрямами аналітичного дослідження операційної діяльності підприємств, які потребують розроблення методичного забезпечення, є такі: оцінка реінжинірингових процесів основної діяльності підприємства; аналіз еффективності інновацій; оцінка взаємозв'язку конкурентоспроможності продукції та підприємства в цілому; аналіз соціального розвитку підприємства; комплексний аналіз ефективності та повноти використання ресурсного потенціалу підприємства [13, c. 41-46].

Vodafone розповів про результати своєї діяльності в перші три місяці поточного року. Дохід компанії в 1 кварталі 2018 року збільшився порівняно з минулим роком та склав 2,9 млрд грн. Абонентські доходи в перші три місяці року збільшилися в основному за рахунок органічного зростання доходів від пересилання даних. У цей період Vodafone в 1,5 раза збільшив доходи від пересилання даних. Чистий прибуток компанії в 1 кварталі 2018 року склав 367 млн грн, що нижче за аналогічний показник минулого року на 163 млн грн. Основними причинами зменшення цього показника стали збільшення витрат на амортизацію і знецінення довгострокових активів на сході України через обмежені можливості надання послуг зв'язку в регіоні.

Vodafone досяг значного зростання операційної ефективності: показник OIBDA збільшився на 17,6% в річному численні та склав 1,5 млрд грн. Маржа OIBDA досягла показника в 52,8%, збільшившись на 7% проти аналогічного періоду минулого року.

Абонентська база компанії за результатами 1 кварталу 2018 року становить 20,7 млн клієнтів. При цьому спостерігається зростання кількості data-користувачів - за рік цифрових клієнтів Vodafone стало більше на 1,2 мільйона [11, c. 21-25].

На початку року Vodafone значно збільшив інвестиції в інфраструктуру - у першому кварталі 2018 року інвестиції склали 1,2 млрд грн, разом з вартістю оплачених 4G-ліцензій, вкладенням у розвиток мереж 3G і 4G.

На сьогоднішній день скористатися швидкісним мобільним інтернетом 4G уже можна в 25 містах України, його спробували понад 1 мільйон клієнтів Vodafone Україна. 3G-покриття Vodafone доступне для більше 80% жителів України в більш ніж 10 тисячах населених пунктів країни.

5. Аналіз внутрішнього, проміжного і зовнішнього середовища компанії

Кожне підприємство функціонує у певному середовищі. В ринковій економіці середовище переважно і забезпечує ефективність діяльності підприємства, навіть, значною мірою, детермінує його існування. Саме тому розробка стратегії і починається з діагностування та прогнозування розвитку середовища підприємства, а результати цього стануть базою для формування його місії, цілей, вибору стратегій.

Розглядаючи структуру середовища, виявляємо його елементи, тобто складові. Ці ж елементи, з точки зору впливу на підприємство, є факторами. Середовище підприємства поділяють на такі групи елементів-факторів: S зовнішнє середовище: макросередовище; мікросередовище; S внутрішнє середовище.

Макросередовище складається з елементів-факторів непрямої дії, тобто вони переважно прямо не пов'язані з конкретним підприємством, зате створюють певне сприятливе або несприятливе середовище для його господарсько-бізнесової діяльності [14, c. 93].

При розробці стратегії варто враховувати вплив наступних факторів макросередовища: а) стану економіки країни; б) по-літико-правових відносин; в) ефективності державного регулювання економіки; г) рівня НТП; д) рівня соціального розвитку; ж) стану культури, ціннісних орієнтацій в суспільстві; з) дієвості профспілок, партій і громадських організацій; е) демографії; к) природних умов, екології; л) міжнародного становища; м) надзвичайних обставин, яким не могли запобігти керівники (форс-мажорних).

Мікросередовище - це середовище безпосереднього впливу на підприємство, тобто це учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством.

Фактори мікросередовища: а) конкуренти і конкурентне середовище в цілому; б) покупці; в) постачальники; г) партнери; д) місцеві органи профспілок, партій, громадських організацій; ж) місцеві органи влади тощо.

Внутрішнє середовище - це елементи та фактори, що визначають внутрішній стан, сильні і слабкі сторони і, значною мірою, ефективність діяльності підприємства.

Фактори внутрішнього середовища підприємства: а)

його виробничий потенціал; б) кадрово-управлінський потенціал; в) конкурентоспроможність продукції і конкурентний потенціал; г) організація маркетингу і збуту; д) фінансовий стан; е) ефективність виробництва; є) стратегія, місія і цілі; ж) організаційна структура і культура; з) організація виробництва і праці; к) мотиваційні механізми; л) екологічність виробництва; м) соціальна ефективність; н) імідж підприємства тощо [15, c. 55-87].

Середовище підприємства можна зобразити наступним чином (рис. 3). Логіка вивчення середовища підприємства наступна:

а) спочатку визначають (роблять перелік) факторів макро-, мікро- і внутрішнього середовища, що впливають на підприємство і будуть справляти вплив на нього в стратегічному періоді;

б) потім отримують про ці фактори максимальну інформацію;

в) далі оцінюють отриману інформацію про кожний фактор впливу середовища на підприємстві і прогнозують величину

можливого впливу;

г) результатом оцінювання величини впливу кожного фактора на підприємство в стратегічному періоді є визначення

можливостей і загроз зовнішнього середовища та сильних і слабких сторін - внутрішнього;

д) як підсумок отримуємо базу для стратегічного аналізу і визначення альтернативних стратегій.

Пошук інформації про фактори середовища здійснюють переважно за допомогою таких форм і методів:

- Сканування середовища (процес збирання уже сформованої інформації (статистичні збірники, наукові статті та ін.).

- Моніторингу середовища (постійне регулярне збирання поточної і нової інформації).

- Прогнозування середовища (створення інформації про майбутній стан підприємства).

Методи сканування і моніторингу: а) спостереження, б) опитування (анкетування) - метод Дельфі, в) експеримент.

Методи прогнозування: а) екстраполяції (прогнозування від досягнутого рівня); б) мозкового штурму (спільного прогнозування майбутнього групою експертів); в) статистично-математичне моделювання; г) побудова сценаріїв та інші методи [16].

6. SWOT-аналіз

Всебічна оцінка діяльності підприємств дає можливість побачити та оцінити їх слабкі і сильні сторони та розробити стратегічні напрями підвищення ефективності. Найкращим, найпоширенішим та найпростішим методом, який дає можливість зробити таку оцінку є SWOT-аналіз.

Цей метод не тільки аналізує діяльність підприємства з усіх його сторін, але й є основою для розробки стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку підприємства, сприяє підвищенню його фінансових можливостей, успішному ведення бізнесу, підвищенню конкурентоспроможності та економічної ефективності. Особливо актуальним SWOT-аналіз є для підприємств мобільного зв'язку, оскільки їх діяльність дуже сильно залежить від технологічної складової, яку найкраще оцінювати комплексно.

SWOT-аналіз - це метод стратегічного планування, що полягає у виявленні факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Для того, щоб вивчити спільне зовнішнє та внутрішнє середовище використовується метод SWOT-аналізу. Цей метод дає можливості оцінити внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства, і виявити його місце на ринку, визначити загрози та можливості. Основним змістом SWOTаналізу єправильне визначення сильних чи слабких сторін, можливостей та загрози [17, c. 105-111].

Для того, щоб побачити вплив тих чи інших факторів на соціально-економічний розвиток підприємств зв'язку, зробимо SWOT-аналіз діяльності мобільного оператору України, а саме, компанії «МТС-Україна»

За результатами проведеного аналізу слід зазначити, що компанія «МТС - Україна», що паралельно переходить на новий бренд - «Vodafone» - на ринку мобільного зв'язку країни займає 2-ге місце як за чисельністю абонентів, так і за рівнем доходу. Компанія стверджує, що на сьогоднішній день забезпечила частку 42% мешканців України 3G доступом до мережі Інтернет, а також планує до кінця 2016 року збільшити цю частку до 50%.

Підприємство одним із стратегічних напрямів своєї діяльності виділяє корпоративну соціальну відповідальність і реалізує різні соціальні проекти, особливо в сфері освіти. Щодо негативних тенденцій компанії, то вони подібні до проблем Київстар та інших мобільних операторів, а саме, висока конкуренція, зниження кількості абонентів, непривабливі умови для залучення інвестицій. З іншого боку, компанія «МТСУкраїна» переходить на новий бренд - «Vodafone», який займає провідне місце у світі і може посприяти залученню необхідних інвестицій для розвитку компанії.

Таблиця 3. SWOT - аналіз компанії «МТС / Vodafone - Україна»

«МТС / Vodafone - Україна» володіє смугою в 24 + 24 МГц, що є цілком достатнім для запуску 4G. Маючи чистий прибуток у 2016 році в розмірі 1385 млн. грн. підприємство може придбати ліцензію на запуск 4G вартістю в 500 млн. грн. за власний кошт. Тому впровадження технології 4G для компанії «МТС / Vodafone - Україна» є цілком можливим і беззбитковим, а її реалізації на ринку мобільного зв'язку України сприятим.

7. Стратегічний набір

Оскільки підприємство має багатоплановий характер діяльності, воно повинно розробляти не одну, а перелік взаємопов'язаних стратегій, що являють собою стратегічний набір. Під стратегічним набором слід розуміти ієрархічну систему взаємопов'язаних стратегій різних рівнів, які визначають напрямки всебічного розвитку підприємства у певний період часу і забезпечують досягнення його стратегічних цілей. А поняття «стратегічний портфель» доцільно використовувати відносно до сукупності стратегій управління стратегічними зонами господарювання (СЗГ), які розробляються за результатами портфельного аналізу і визначають стратегії ведення бізнесу підприємства.

Найбільш розповсюдженим підходом є виділення трьох рівнів розробки стратегій у стратегічному наборі: корпоративного, бізнес-рівня та функціонального рівня. За необхідності можна виділяти і операційний рівень - рівень лінійних керівників В загальному вигляді склад стратегічного набору підприємства можна представити наступним чином:

· Корпоративна стратегія підприємства відображає загальний напрямок його розвитку і служить для досягнення його місії і загальних цілей. Стратегічні рішення на цьому рівні найбільш складні, оскільки стосуються підприємства в цілому і є визначальними для прийняття рішень на бізнес-рівні і функціональному рівні. Корпоративні стратегії розробляються вищим керівництвом підприємства. Корпоративна стратегія має концептуальний характер і призначена для створення і підтримки глобальних конкурентних переваг. Корпоративні стратегії традиційно об'єднують у 4 групи: стратегії зростання, стратегії стабілізації, стратегії скорочення і стратегії сполучення.

· Бізнес-стратегій розробляються за двома основними напрямками і передбачають відповіді на питання: де конкурувати і як конкурувати. У першому випадку мова йде про продуктово-ринкові стратегії, стратегії управління стратегічними зонами господарювання (для диверсифікованих підприємств), стратегії функціонування на міжнародному ринку, а у другому випадку - про вибір конкурентної стратегії підприємства. Бізнес-стратегії підприємства розробляються з урахуванням його корпоративної стратегії керівниками окремих напрямків бізнесів (СЗГ) і, в свою чергу, служать основою для розробки функціональних стратегій підприємства.

· Функціональні стратегії служать для вирішення завдань, визначених на корпоративному і бізнес-рівнях з максимально можливою ефективністю і відрізняються внутрішньофірмовою спрямованістю. Функціональні стратегії розробляються на більш короткий термін і повинні бути гнучкими і швидко реагувати на зміни в оточуючому середовищі. За своєю сутністю функціональні стратегії є заходами для реалізації стратегій більш високого рівня. Якщо стратегії корпоративного і бізнес-рівнів розробляються вищим керівництвом, то функціональні стратегії розробляються спеціалістами певних підрозділів підприємства - менеджерами середньої ланки - підрозділом маркетингу, фінансів, відділу персоналу тощо. Всі функціональні стратегії можна об'єднати у чотири групи: маркетингові, виробничі, ресурсні стратегії та специфічні стратегії ризику.

У практиці стратегічного управління можна виділити стратегічні набори трьох типів: стратегічний набір, спрямований на зростання, на стабілізацію діяльності або на скорочення.

Тип стратегічного набору залежить від стратегічної позиції, що займає підприємство у теперішній момент часу, і водночас впливає на стратегічну позицію, яку воно займатиме у перспективі. Тип стратегічного набору визначає, яким чином підприємство встановлюватиме свої стратегічні орієнтири і яким чином воно їх досягатиме.

Значною мірою спрямованість стратегічного набору визначається типом корпоративної стратегії, що використовується, загальним напрямком діяльності підприємства, хоча водночас спрямованість стратегічного набору залежить і від того, яким чином визначаються його стратегічні орієнтири, як розвивається галузь, в якій функціонує підприємство, чи задоволено підприємство і стейкхолдери (групи впливу) стратегічною позицією, що воно займає на ринку, якою бачить підприємство свою стратегічну позицію у майбутньому і як її бачать стейкхолдери, чи достатній у підприємства потенціал для досягнення бажаних орієнтирів [18].

Підприємство одним із стратегічних напрямів своєї діяльності виділяє корпоративну соціальну відповідальність і реалізує різні соціальні проекти, особливо в сфері освіти. Щодо негативних тенденцій компанії, то вони подібні до проблем Київстар та інших мобільних операторів, а саме, висока конкуренція, зниження кількості абонентів, непривабливі умови для залучення інвестицій. З іншого боку, компанія «МТС Україна» переходить на новий бренд - «Vodafone», який займає провідне місце у світі і може посприяти залученню необхідних інвестицій для розвитку компанії.

Висновки

В роботі було проаналізовано внутрішнє та зовнішнє середовище телекомунікаційного оператора «Vodafon Україна» та визначена стратегія діяльності.

Як показав аналіз, серед пріоритетних завдань державирозвитку галузі можемо виділити наступні:

- забезпечення умов для прискорення розвитку телекомунікаційних мереж і збільшення переліку обсягів телекомунікаційних послуг, які надаються широким верствам населення;

- забезпечення розвитку широкосмугових мереж передачі даних;

- забезпечення ефективного використання радіочастотного ресурсу;

- продовження процесу лібералізації ринку телекомунікацій, спрощення умов для виходу та діяльності на ринку телекомунікацій шляхом поступового переходу від ліцензування видів діяльності до реєстрації;

- забезпечення конкуренції, інвестиційної привабливості в разі конкурсного розподілу обмеженого ресурсу, вдосконалення механізмів регулювання ринку телекомунікацій та ін.

Література

1. Афанасьев В.В. Бизнес модели развития сетей мобильной связи / В.В. Афанасьев // Мобильные системы. - 2003. - №10. - С. 35-42.

2. Андрианов В.И. Сотовые, пейджинговые и спутниковые средства связи / В.И. Андрианов, A.B. Соколов. - СПб.; 2010. - 160 с.

3. Орлов В.М. Основи управління в галузі зв'язку / В.М. Орлов. - Одеса: Видавничий центр УДАЗ, 1999. -205 с.

4. «А.Т.kearney». Офіційна сторінка [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.atkearney.com

5. Річний звіт про роботу НКРЗІ за 2013 рік. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. - К., 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.joomag.com/magazine/Річний-звіт-про-роботу-НКРЗІ-за-2013-рік-mar-2014/0612852001395848380? page=7

6. Статистичний бюлетень. Стан і розвиток зв'язку в Україні за 2013 рік. Держкомстат України. Київ 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/2014/bl/03/bl_zv_13.zip

7. ІKS-Consulting [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://iks-consulting.com.ua/

8. Статистичний бюлетень. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на підприємствах України. Держкомстат України. Київ 2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/publ8_u.htm

9. Глазов, М.М. Функціональна діагностика промислового підприємства [Текст]: навч. посіб. / М.М. Глазов. - СПб.: РГГМУ,

2003. - 311 с.

10. Офіційний сайт «МТС-Україна». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mts.ua

11. Аналіз господарської діяльності [Текст]: навчальний посібник / [за заг. ред. І.В. Сіменко,

Т.Д. Косової] - К.: «Центр учбової літератури», 2013. - 384 с.

12. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) [Текст] / Уклад. і голов. ред.

В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.;

13. Косова, Т.Д. Організація і методика економічного аналізу: навч. посібник [Текст] / Т.Д. Косова,

П.М. Сухарев, Л.О. Ващенко, І.В. Гречина, Н.Е. Дєєва; (за заг. ред проф. Т.Д. Косової) - К.: Центр учбової

літератури, 2012. -528 с.

14. Мних Є. В. Економічний аналіз діяльності підприємства підручник [Текст] / Є. В. Мних; Київський

національний торговельно-економічний ун-т. - К., 2011. - 513 с.

15. Мошенський С.З. Економічний аналіз [Текст]: підручник / Ф.Ф. Бутинець (відп.ред.). - 2-ге вид.,

доповн. і перероб. [Текст] / С.З. Мошенський, О.В. Олійник. - Житомир: ПП «Рута», 2007. - 704 с.

16. П(С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 - [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show

17. Савицька, Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст]: навч. посібник. - 3-тє вид., випр. і доп. [Текст] / Г.В. Савицька - К.: Знання, 2007. - 668c.

18. 4G ліцензії в Україні хочуть продати по 500 мільйонів. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.epravda.com.ua/news/2016/11/29/612685/

Размещено на Allbest.ru