колодки на папері обводять розгортку зовнішнього боку, дають припуск в геленковій частині, проводять на ньому середню лінію і роблять надрізи по вертикалі, недоходячи до проведеної лінії на 5-10 мм (рис.33). Шаблон наклеюють по лініях поділу, відмічають ребро грані сліду, знімають з колодки, наклеюють на цупкий папір і вирізають по відмічених лініях.



Рисунок 31 . Покриття матеріалом зовнішньої бокової поверхні колодки

Рисунок 32. Надрізування і сплощення зліпка і одержання розгортки зовнішнього боку колодки

Рисунок 33. Побудова шаблона для одержання розгортки внутрішнього боку колодки

На цупкому папері обводять розгортку зовнішнього боку. На неї по п'ятково - гребнево - носковому контуру накладають розгортку внутрішнього боку і відмічають нижній контур. Для коректування надлишку площі зліпка, який утворився при розпластуванні на спаді гребеня, розгортку розрізають по лінії пучків, залишаючи перемичку посередині 1,5-2,0 мм, розводять в точці союзки С на 1,5 мм і фіксують частини розгортки у цьому положенні клейкою стрічкою.

Цей спосіб одержання розгорток вирізняється високою точністю, має невелику трудомісткість і набув широкого розповсюдження як за кордоном, так і в нашій країні.

Таким чином, ми розглянули найбільш поширені способи одержання розгорток бокової поверхні взуттєвих колодок. Найбільш точними є способи зліпка та італійський. Вони враховують ряд конструктивних особливостей заготовки, способи формування тощо. Який спосіб вибрати в тому чи іншому випадку, залежить від того, яке взуття потрібно спроектувати, яка точність пред'являється до нього, які способи формування будуть застосовуватись при його виготовленні.

Отже, проаналізувавши різні способи одержання УРК і враховуючи висоту каблука (80мм), для даного виду взуття - жіночих ботильйонів я усереднюю розгортку за системою запропонованою Макаровою В.С., рис.24.

10. Розробка основної моделі верху (зовнішніх деталей)

До зовнішніх деталей жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект та розробленою основною моделлю верху належать такі деталі: : зовнішня союзкова частина, внутрішня союзкова частина, внутрішня задинкова частина, носок.

Основою для побудови внутрішніх та проміжних деталей є грунт - модель верху (без припуску на обробку).

Проектування моделей різних конструкцій взуття за копіювально-графічною системою включає такі етапи: встановлення (вписування) умовної розгортки колодки (УРК) в осі координат, розрахунок і нанесення базисних ліній; розрахунок положення контрольних точок і ліній; розробка загального виду - конструктивної основи креслень зовнішніх, внутрішніх і проміжних деталей верху. Основою для проектування креслень моделей верху взуття за копіювально-графічною системою є умовна розгортка колодки, вписана у систему координат і затверджений ескіз моделі. Після нанесення осей координат по осі ОУ вверх відкладають висоту каблука і товщину пакета деталей верху і низу (т. В_кВ'_к), від точки В'_к радіусом В_к'П який дорівнює 0,62 Д, на осі ОХ відмічають т. П (точка зовнішнього

пучка). Через точки В'_к і П проводять пряму О ₁Х ₁, яку продовжують в обидва боки. З врахуванням контурів зовнішнього та внутрішнього пучків, товщини деталей верху і низу в п'ятковій частині (5-8 мм), окреслюють контур УРК. Перпендикулярно до лінії В_к'П та О ₁ Х ₁ дотично до п'яткового контуру УРК проводять лінію О ₁У ₁ (рис. 34). Таким чином, отримують зміщені осі Х ₁О ₁У ₁, по відношенню до яких проводять базисні та допоміжні лінії.

Рисунок 34. Встановлення УРК в осі координат і побудова конструктивної сітки

Базисні лінії - це проекції поперечних перерізів стопи, які проходять через найбільш характерні її анатомічні точки. Система базисних ліній служить для визначення розмірів і обґрунтованої побудови контурів деталей верху взуття з врахуванням анатомічно-фізіологічної будови стопи.

Для побудови конструктивної сітки використовують п'ять базисних ліній. Відстань до базисних ліній визначається відповідним коефіцієнтом залежно від довжини розгортки (без декоративного припуску в носковій частині):

I- 0,23 Д_р - центр зовнішньої щиколотки;

II- 0,41 Д_р - точка згину стопи в гомілковостопному суглобі;

Ш- 0,48 Д_р - середина стопи;

ІV-0,68Д_р - центр головки внутрішнього пучка;

V-0.78Д_р - кінець мізинця.

Відстані до базисних ліній відкладають від т. О ₁ по осі О ₁Х ₁.Через одержані точки проводять базисні лінії, перпендикулярно до осі О ₁Х ₁.

Основними розмірами деталей верху взуття є: висота берців напівчеревика, туфель, черевика, халяви чобіт, задинки, задника, підноска тощо. Деякі з цих розмірів визначаються державним стандартом на взуття. Тому для визначення їх розмірів користуються формулами, запропонованими Хохловим Б.П. і Пєшковим Ф.В. у 1948 році. Висоту берця напівчеревиків і закритих туфель (В'_к В_п)визначають за формулою:

Зокрема, для чоловічого і жіночого взуття ця формула має вигляд:

Висоту задинки визначають за формулою:

де N_m- розмір взуття в метричній системі нумерації.

Відрізок п'ятої базисної лінії, обмежений контуром УРК, ділять пополам (т. а) і з'єднують з точками В_б та В_з одержуючи відповідно верхню допоміжну В_ба і контрольну В_за лінії. Ці лінії є орієнтиром при побудові берців в туфлях та напівчеревиках.

Напрям лінії верхнього канта В_ба залежить від висоти каблука. Тому нижню половину базисної лінії V ділять на три однакові відрізки і отримують відповідно точки: а', а", і а'". Лінія В_ба' - відповідає положенню верхнього канта для взуття на низькому; В_ба"-середньому; В_ба'"- високому каблуці. Для побудови переднього контуру берців у моделях черевиків і напівчеревиків з настрочною союзкою проводять допоміжні лінії, які визначають положення заглиблення союзки і ниткової закріпки. Для цього з'єднують прямими точку перетину верхнього контуру УРК з базисною лінією V (т. К) і точки перетину базисних ліній III і II з нижнім контуром

УРК (відповідно т. Л і т. Л ¹). На лінії КЛ від т. К відкладають відстані 0,35 КЛ (б) і 0,50 КЛ (6^і). Точка б - верхня межа, а точка б' - нижня межа заглиблення союзки (т. Г).

Розрахунок базисних ліній та розмірних параметрів жіночих ботильйонів з висотою каблука 80см.

Д=265мм

В_кП = 0,62 Д_урк.=0,62265=164,3 (мм)

В'_кВ_п = 0,15 N_м + 25,5 = 0,15250 + 25,5 = 63 (мм)

В'_кВ_з= 0,15 N_м + 12,5 = 0,15250+ 12,5 = 50 (мм)

Рисунок 35. Побудова зовнішніх деталей ботильйонів

Креслення зовнішніх контурів деталей називається конструктивною основою. Побудова конструктивної основи моделі верху ботильйонів включає в себе проектування двох конструктивних вузлів: п'яткового конструктивного вузла - берців напівчеревика та переднього вузла - союзки і носка. Побудову починають з традиційного вписування УРК в сітку проекту. Найбільш важливим моментом побудови моделі напівчеревиків є визначення висоти напівчеревика. Орієнтиром для побудови висоти служить т. Внч, яка лежить на І базисній лінії.

Вн/ч = 0,15 N_м + 25,5 (мм)

Лінія перегину союзки тут також визначається за допомогою прямокутного трикутника, покладеного катетами на т. Р' і т. Н', а вершина прямого кута - на контур УРК.

Відрізок п'ятої базисної лінії, обмежений контуром УРК, ділять пополам (т. а) і з'єднують з точками В_б та В_з одержуючи відповідно верхню допоміжну В_ба і контрольну В_за лінії. Ці лінії є орієнтиром при побудові берців в туфлях та напівчеревиках.

Напрям лінії верхнього канта В_ба залежить від висоти каблука. Тому нижню половину базисної лінії V ділять на три однакові відрізки і отримують відповідно точки: а', а", і а'". Лінія В_ба' - відповідає положенню верхнього канта для взуття на низькому; В_ба"-середньому; В_ба'"- високому каблуці.

11. Проектування внутрішніх та проміжних деталей верху взуття

До внутрішніх та проміжних деталей жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект та розробленою основною моделлю верху належать такі деталі: кишеня заготовки, підкладка взуття, задник, підносок. Підкладка складається (рис.33) із шкіряної підкладки під зовнішню та внутрішню союзкові частини, шкіряної підкладки під носок, шкіряної кишені. При кресленні деталей підкладки відносно зовнішніх деталей верху враховується товщина проміжних деталей та тягучість матеріалів.

Рисунок 36. Побудова підкладки взуття

Верхній край шкіряної підкладки проводять паралельно верхньому краю деталей верху з припуском 2 - 4 мм під обрізування.

Підкладка або внутрішні деталі моделі будують за контурами зовнішніх деталей верху ботильйонів. По передньому контурі підкладку будуємо меншою на 3 мм, а в носково - пучковій частині збільшуємо її на 3 мм. Шкіряна підкладка у п'ятковій частині проектується з розширеним заднім ременем, який має лінію згину. Лінія згину ременя на 8 мм менша від п'яткового контуру деталей верху.

Проектування міжпідкладки

Призначення міжпідкладки - зменшити та зробити більш рівномірним розтягування заготовки, збільшити формостійкість готового взуття при експлуатації. Контур міжпідкладки будують відносно контурів зовнішніх деталей верху без припусків на обробку видимих країв. При проектуванні необхідно враховувати, що міжпідкладка не повинна попадати під загинання, а тільки під строчку і затягування. Нормативи проектування міжпідкладки відносно зовнішніх деталей верху черевика (пунктирна лінія). Міжпідкладку відносно контуру зовнішньої деталі будують так: від контуру, що іде під зшивний шов - менше на 1-1,5 мм; від контуру що загинається - менше на 5 мм; від контуру з настрочним швом - менше на 2 мм; від контуру, що іде під затяжку - менше на 8 - 10 мм.

12. Проектування деталей низу взуття

До деталей низу жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект належать такі деталі: каблук, набійка, підошва, геленок, устілка основна і вкладна, простилка. Базою для проектування деталей низу взуття служить розгортка устілкової поверхні колодки. Для побудови контуру підошви встановлений у найбільш характерних точках сумарний припуск до лінії устілки, пов'язаний зі зміною товщини затяжної кромки верху й характером обробки підошви на даній ділянці. Вкладну устілку для закритого взуття проектують по контуру основної з такими відхиленнями: у п'ятковій частині вкладна устілка довша і ширша основної на 2 мм, щоб закрити ребро основної устілки; в геленковій частині: ззовні припуск становить 2,5-3,0 мм, з внутрішнього боку - 3-4 мм. В пучковій частині контури устілки і вкладної устілки співпадають. В носковій частині контур вкладної устілки коротший на 2-3 мм.

Побудова плоскої підошви. Контур підошви з язичком для взуття на високому каблуці будують по контуру устілки (аналогічно плоскій підошві) шляхом додавання сумарного припуску П_д, який визначають за формулою:

П_д = П_в + Р + Ф,

де П_в -сумарний припуск на товщину деталей верху, мм:

П_в= Ті Ку

Ті - товщина пакету деталей верху у відповідному перерізі, мм;

Ку - коефіцієнт спресування деталей під час формування;

Р - припуск на видимий край підошви, мм;

Ф - припуск на обробку зрізу підошви, мм:

Ф = Ф_М + Ф_д,

Ф_м - мінімальний припуск на фрезерування;

Ф_д - додатковий припуск (неточність накладання підошов при приклеюванні).

Товщину матеріалу в носковій, п'ятковій та геленково - пучковій частинах вибирають відповідно до стандарту, за яким виготовляється взуття, або замірюють товщиноміром. Коефіцієнт спресування К_у дорівнює: в носковій частині 0,6; в п'ятковій - 0,7; в геленково-пучковій - 0,5. Величина припуску на видимий край підошви залежить від типу взуття, методу кріплення, напрямку моди та інших чинників і коливається від 0,5 до 7,5 мм.

Припуск на фрезерування також може бути різним. Так, мінімальний припуск коливається в межах 0,5-0,75 мм і потрібен для безпосереднього фрезерування зрізу підошви при сучасному способі розрубу. Додатковий припуск залежить від матеріалу підошви і точності виконання технологічних операцій при приклеюванні, коливань її розмірів від впливу гігротермічних операцій (зволоження, сушіння) до її накладання і приклеювання, коливань розмірів сліду затягнутого взуття, різаків. Залежно від технологічної дисципліни цей припуск коливається в межах від 0 до 4 мм. Це суттєво впливає на раціональне використання матеріалів. На контур устілки перпендикулярно її осі наносять прямі лінії на відстані 0,20; 0,40; 0,70; 0,90 від довжини стопи. Припуски відкладають в точках перетину цих ліній з контуром устілки. Потім з'єднують одержані точки, використовуючи в якості лекала шаблон устілки.

0,2Dст=250·0,2=50мм

0,4Dст=250·0,4=100мм

0,7Dст=250·0,7=175мм

0,9Dст=250·0,9=225мм

Товщини деталей: шкіра верху - 0,9 мм, шкір підкладка - 0,6мм, між підкладка - 0,6 мм, задник - 0,6 мм, підносок - 0,6мм. Ті=0,9+0,6+0,6+0,6=2,7 мм в п'ятковій та носковій частинах заготовки

Ті=0,9+0,6+0,6=2,1 мм в геленково - пучковій

Пв=2,7·0,6=1,69 мм в носковій частині

Пв=2,7·0,7=1,89 мм в п'ятковій частині

Пв=2,7·0,5=1,05 мм в геленково - пучковій

П_д = 1,69+3+1,5 ? 6 мм в носковій частині

П_д = 1,89+1,5 ? 3,39 мм в п'ятковій частині

П_д = 1,05+1,5 ? 2,55 мм в геленково-пучковій частині.

Підошва з язичком під каблук (рис. 37) будується до п'яткової частини аналогічно для побудови плоскої підошви (див. вище) . Для побудови п'яткової частини - язичка проводять вісь симетрії п'яткової частини устілки (а'ж), для чого ширину п'яткового контуру ділять пополам. Цю величину відкладають з зовнішнього боку устілки по лінії пучків. Одержані точки сполучають. На п'ятковий контур накладають каблук так, щоб співпали контури каблука та устілки, відмічають лінію фронту каблука. Контур підошви продовжують за лінію фронту на 3 мм. Форма язичка може бути різною. Якщо в каблуці є відповідне заглиблення, то форма язичка має йому відповідати. В іншому випадку каблук проводять симетрично осі симетрії п'яткової частини довільної форми та розмірів.



Рисунок 37.Побудова плоскої підошви з язичком (під каблук)

Рисунок 38. Побудова простилки та геленка

Проектування геленка та простилки (рис. 38). Геленок та простилка заповнюють простір, утворений затягувальною кромкою або губою рантової устілки. Тому цей контур і є основою для побудови цих деталей. Передня лінія геленка не доходить до лінії пучків на 8 мм, а простилки перекриває цю лінію теж на 8-10 мм. Між контуром затягувальної кромки і контуром геленка чи простилки повинен бути простір 1,5-2,0 мм. У багатьох випадках, коли застосовується вузол устілки, простилка будується суцільною за тим самим принципом.



Рисунок 39. Проектування задника і підноска

Задник (рис. 36) визначають за висотою і довжиною: висота задника дорівнює Вз=0,15Nм+8,5(мм), Вз=0,15·250+8,5=46(мм) де Nм- розмір взуття в метричній системі; довжина задника залежить від висоти каблука взуття: для низького до ІІ базисної лінії, для середнього між ІІ і ІІІ базисними лініями, для високого він заходить за ІІІ базисну лінію. В нашому випадку, так - як в нас взуття на середньому каблуці (80мм), то задник знаходиться між ІІ і ІІІ базисними лініями.

Підносок (рис. 39) будують за контуром носкової частини заготовки до V базисної лінії, лінія перегину збігається з лінією перегину союзки, від контуру затягувальної кромки - менше на 5мм.

Вкладну устілку (рис.40) для закритого взуття проектують по контуру основної устілки з такими відхиленнями: у п'ятковій частині вкладна устілка довша і ширша на 2 мм; в геленковій частині : з зовнішнього боку припуск становить 2,5-3 мм, з внутрішнього 3-4 мм. В пучковій частині контури устілок співпадають. В носковій частині контур вкладної устілки коротший на 2-3 мм.

Рисунок 40. Побудова вкладної устілки

Набійку проектуємо по контуру нижньої (набійкової) частини каблука. Зображаємо також поздовжньо-осьові та поперечні перетини набійки. Товщина штифта набійки повинна мати по відношенню до відповідного заглиблення в каблуці припуск не менше 0,05мм.

13. Градирування контурів шаблонів деталей

В основі процесу градирування лежать чотири закономірності зміни розмірів стоп і колодок. Перша закономірність встановлює, що розподіл розмірних ознак стоп в однорідному колективі підпорядковано закону нормального розподілу. Друга - що середні поперечні розміри стоп пов'язані з їхньою довжиною лінійною залежністю

у = kx + b.

Третя - що всі розміри стопи за довжиною пропорційні її довжині. Четверта - що всі поперечні розміри стопи пов'язані з її шириною і обхватом пропорційною залежністю.

Вихідними даними для градирування деталей верху взуття є абсолютний приріст за довжиною, абсолютний приріст за шириною, довжина грунт - моделі верху, ширина грунт - моделі верху.

Абсолютний приріст за довжиною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за довжиною моделі: у метричній системі нумерації - 5мм; у штихмасовій - 6,67мм.

Абсолютний приріст за шириною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за шириною моделі: у метричній системі нумерації - 2мм; у штихмасовій системі нумерації - 2,4мм.

Довжину грунт - моделі верху вимірюють від найвипуклішої точки п'яткового контуру до середини носка заготовки верху або від точки перетину осі заготовки з дотичною до п'яткового контуру і до точки середини носка. Розрахунковим шляхом довжина грунт - моделі визначається за формулою:

L_i = L₀ ?L_p - n, (1)

де L_i - довжина грунт - моделі крайнього (більшого чи меншого) розміру взуття в серії;

L₀ - довжина грунт - моделі вихідного розміру;

?L_p - абсолютне збільшення УРК по довжині;

n - число розмірів у серії (до більшого чи меншого розміру).

Знак "плюс" застосовується при розрахунку довжини грунт - моделі більшого розміру, а "мінус" - при розрахунку меншого.

Ширину грунт - моделі верху вимірюємо як подвійну довжину перпендикуляра. Проведеного до лінії довжини у межах заготовки у пучках(0,68Д_ст).

Вихідними даними для градирування деталей низу взуття є довжина основної устілки, ширина основної устілки, абсолютний приріст за довжиною та абсолютний приріст за шириною.

Довжину основної устілки вимірюємо від крайньої точки середини п'ятки до середини носка основної устілки. Ширину основної устілки вимірюємо по середині пучків(0,68Д_ст) основної устілки. Абсолютний приріст за довжиною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за довжиною основної устілки: у метричній системі нумерації - 5мм; у штихмасовій системі нумерації - 6,67мм. Абсолютний приріст за шириною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за шириною основної устілки: у метричній системі нумерації - 1мм; у штихмасовій системі нумерації - 1,5мм. Існують графічні, графоаналітичний, механічний способи градирування та спосіб градирування шаблонів деталей за допомогою ПЕОМ. Дамо коротку характеристику кожному із них.

До графічних способів градирування відносять: спосіб градирування за двома крайніми розмірами та градирування за спрощеним методом Єреванського

БМВ. Градирування за двома крайніми розмірами потребує використання шаблонів або грунтів двох крайніх розмірів. Однойменні точки зміщених один відносно другого шаблонів з'єднують прямими лініями і поділяють їх на різницю номерів між більшим і меншим. Отримані точки на лініях з'єднують у деталь потрібного розміру. Градирування за спрощеним методом Єреванського БМВ використовують для градирування моделей нескладної конструкції. Для цього на папері роблять допоміжну сітку ліній: по вертикалі відстань між лініями дорівнює 2,6мм, а по горизонталі - 1мм. Лінію згину продовжують за п'ятковий контур, позначаючи точку середини, через яку проводять перпендикуляр. Грунт середнього розміру накладають на сітку так, щоб збігалися осьові лінії сітки і грунт - моделі, обводять контур деталей. Для отримання наступного(більшого) розміру грунт зміщують на одну клітинку праворуч і вниз від середньої, обводять носкову частину, а ліворуч і вниз від середньої обводять п'яткову частину грунту і т.д. Для отримання меншого розміру грунт переміщують вгору і відповідно до середини.

Графоаналітичний спосіб градирування за допомогою градирувального трикутника виконують на основі грунт - моделі середнього розміру розрахунково-графічним способом. Грунт - модель середнього розміру вписують в осі координат таким чином, щоб її довжина збігалася з віссю ОХ, а ширина - з віссю ОY. На осі OY відкладають однакові відрізки, кількість яких дорівнює числу розмірів у серії, і проводять через них перпендикуляри. Довжину моделі поділяють на однакові відрізки, відстань між якими становить 15-20мм, і також проводять через них перпендикуляри. Через конструктивні точки або в місцях складного контуру проводять додаткові перпендикуляри. Визначають довжину моделі крайнього розміру за формулою:

D_і = D₀ (1+/-n)

і відкладають по перпендикуляру. З'єднують вершини довжин грунтів лінією, яку продовжують до вертикалі, що відповідає другому крайньому розміру, отримують довжини моделі решти розмірів серії. Кожну вертикаль ділять на те саме число відрізків, що і в середньому розмірі. Через отримані точки проводять перпендикуляри.

Поперечні розміри грунт - моделі визначають за формулою або з допомогою градирувального трикутника

Ш_і = Ш ₀ (1+/-n).

Основа градирувального трикутника (рівнобедреного або прямокутного) дорівнює найбільшій ширині моделі середнього розміру в пучках, висота - більшою за основу в півтора разу. За формулою визначають ширину моделі крайніх розмірів у пучках і відкладають по обидва боки трикутника. Через отримані точки проводять додаткові бічні сторони трикутника. На моделі вибирають широтний розмір, знаходять його на горизонталі трикутника і визначають ширину, відповідну до розміру. Отримані точки з'єднують плавними лініями.

Механічний спосіб градирування шаблонів деталей виконують на спеціальних градин - машинах АСГ(Росія), "Альбеко-25"(Німеччина) або машина одеського виробництва з елементами програмного управління. Основними робочими органами градин - машини є: модельний столик, копіювальна каретка, різальна каретка, поздовжній і широтний пантографи, коректори, стіл для закріплення картону, привід, станина. В основі способу лежить використання довжинного і широтного пантографів і коректорів, які дають змогу пропорційно збільшувати або зменшувати розміри деталей взуття. Машина потребує настроювання відповідно до довжини та ширини моделі вихідного розміру, необхідного розміру серії і збереження постійних припусків до деталі. Вихідні шаблони вирізають з жерсті завтовшки до 1 мм, а шаблони серії - з електростатичного картону.

Градирування шаблонів деталей за допомогою ПЕОМ є локальним модулем у структурі програмних комплексів з автоматизованого проектування взуття. Процес градирування виконують за формалізованими алгоритмами теорії градирування, закладеними у пам'яті машини. Вихідними даними для градирування на ПЕОМ є координати вершин багатокутника, якими описано шаблон. Контури деталей викреслюють на графічному плоттері, друкують на принтері або вирізають на різальному плоттері.

Градирування на машині АСГ-3 Для визначення установочних чисел та напрямів градирування на креслення грунт - моделі верху або деталі низу наносять лінії довжини і ширини моделі (шаблона). Довжина грунт - моделі вимірюється від найбільш опуклої точки п'яткової частини до кінця носкової паралельно лінії згину союзки, а її

ширина - по IV базисній лінії. Довжина деталей низу вимірюється між найбільш опуклими точками носкової і п'яткової частин, а ширина - перпендикулярно поздовжній осі в перерізі 0,68Д (Д - довжина стопи вихідного розміру).

Установочні числа пантографів визначаються з рівнянь:

- для довжинного:

U_д = 1/ = (Д_м + d_шт)/?Д, (2)

- для широтного:

U_ш = 1/ = (Ш_м + d_шт)/ ?Ш, (3)

де Д_м, Ш_м - відповідно довжина і ширина грунт - моделі або розгортки вихідного розміру;

d_шт - діаметр обвідного штифта, рівний 2 мм; .

?Д - абсолютний приріст по довжині при переході від розміру до суміжного розміру. Для деталей низу ?Д = 5 мм; для грунт - моделі верху ?Д = 5,1 ... 5,3 мм; ?Ш - абсолютний приріст по ширині при переході від розміру до суміжного розміру. Для деталей низу ?Ш = 1 мм; для грунт - моделі верху ?Ш = 2 мм

Для даної грунт - моделі:

U_д = 1/ = (250+2)/5,1=49,4

U_ш = 1/ = (132+2)/2=67

14. Технологічний маршрут складання заготовки верху взуття

1. Спускання країв деталей верху під строчку та загинання.

2. Загинання країв деталей з одночасним нанесенням клею - розплаву.

3. Дублювання деталей верху з міжпідкладкою (з термоматеріалів).

4. Зістрочування передніх країв внутрішньої і зовнішньої союзкових частин зшивним швом.

5. Настрочування носка на внутрішню і зовнішню союзові частини дворядною строчкою.

6. Зістрочування задніх країв зовнішньої союзкової частини та внутрішньої п'яткової частини зшивним швом.

7. Зістрочування підкладки під внутрішню і зовнішню союзові частини з підкладкою під носок переметувальним швом.

8. Настрочування шкіряної кишені на зовнішню союзкову частину та внутрішню задинкову частину настрочним однорядним швом.

9. Зістрочування вузла верху з вузлом підкладки по канту настрочним однорядним швом.

10. Наклеювання підкладки під навколощиколотний декоративний ремінець.

11. Обстрочування навколощиколотного декоративного ремінця з одночасною обрізкою налишків шкірпідкладки.

12. Пристрочування внутрішньої задинкової частини до внутрішньої союзкової частини до розрізу під застібку - "блискавка".

13. Пристрочування застібки - "блискавки" до внутрішньої задинкової частини та внутрішньої союзкової частини з одночасним пристрочуванням навколощиколотного декоративного ремінця.

14. Чищення заготовок.

Висновки

В даній курсовій роботі я закріпила уміння проектування жіночих ботильйонів на внутрішній застібці - "блискавка" клейового методу кріплення і висотою каблука 80 мм. Набула уміння створення виробу з окремих функціональних елементів із такою логіко просторовою їх організацією, яка забезпечує виконання виробом функції, що випливають з його призначення. Також я набула навичок, потрібних для роботи з конструкторськими документами та довідковою літературою. Завдяки даній курсовій роботі я навчилась самостійно вибирати матеріали для різних деталей взуття, керуватися напрямком моди при розробці моделі, естетичними смаками та вподобаннями. Навчилася проектувати складні деталі (верху, підкладки і проміжні) жіночого високо каблучного взуття з використанням фурнітури. Важливою метою даного курсового проекту, яку я успішно опанувала, навчитися правильно підбирати варіанти з'єднання деталей між собою (види швів) та метод кріплення, які б задовольняли естетичні, фізико - механічні та ергономічні показники якості взуття. Самостійно навчилася підбирати фасон і модель взуттєвої колодки в залежності від призначення взуття, сезону носіння та напрямків моди. Враховуючи особливості пошиття даної моделі жіночих ботильйонів було складено технологічний маршрут складання заготовки, що полегшить процес виготовлення даної пари взуття.

Список використаної літератури

1. Справочник обувщика. Проектирование обуви, материалы. Т.І, - М: Легкая и пищевая промышленность. - 1988, - 428 с.

2. Практикум з конструювання і проектування взуття. (Під заг. ред. B.I. Бегняк), - Хмельницький, 2002. - 272 с., іл.

3. Технологія взуттєвого виробництва (Коновал В.П., Олійникова Л.Т.., Л.Т. Свістунова) - К.: "Либідь"-2003,-365с.

4. Зыбин Ю.П. и др. Конструирование изделий из кожи. - М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982, - 264 с.

5. Універсальний довідник взуттєвика (Коновал В.П., Гаркавенко С.С., Л.Т. Свістунова) - К.: "Лібра"-2005,-

6. Лиокумович В.Х. Проектирование обуви. - М.: Легкая индустрия, 1971. - 312 с.

7. Бегняк B.I. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри. Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 259 с.

8. Натуральні і штучні матеріали для взуття (В.П. Коновал, В.В. Рибальченко, М.Є.Хом'як,Г.І.Шевченко) - К.: КНУТД-2005,-217с.

9. ГОСТ 3927-88. Колодки обувные деревянные.

10. Джерело інформації про сучасну моду та стиль - Інтернет сторінка:-"All shoes".

11. Сучасні журнал каталоги:"Collezione"2010.

12. Каталог "Bazar" 2010

13. Джерело інформації про сучасну моду та стиль - Інтернет сторінка:-"Moda-online.Ru"

14. Конспект лекцій з дисципліни.

15. Матеріали з інтернету.

16. Рибальченко В.В., Коновал В.П., Матеріалознавство виробів зі шкіри, Київ, КНУТД, 2005,- 312-314 с.

Размещено на Allbest.ru