Проектування жіночих ботильйонів

Обґрунтування вибору конструкції взуття і фасону взуттєвої колодки, засоби художньої виразності, способи гармонізації, що застосовується при проектуванні моделі. Методи проектування деталей жіночого високо каблучного взуття з використанням фурнітури.

Рубрика Производство и технологии
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.02.2016
Размер файла 1,5 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Напрямок моди
  • 2. Стильова направленість і призначення взуття
  • 3. Обгрунтування вибору конструкції і фасону взуттєвої колодки
  • 4. Обґрунтування вибору конструкції взуття
  • 5. Засоби художньої виразності; способи гармонізації, що застосовується при проектуванні розроблюваної моделі
  • 6. Обґрунтування вибору матеріалів та фурнітури
  • 7. Обґрунтування методів з'єднання деталей взуття
  • 8. Конструктивна характеристика моделі
  • 9. Одержання УРК та розгортки сліду колодки
  • 10. Розробка основної моделі верху (зовнішніх деталей)
  • 11. Проектування внутрішніх та проміжних деталей верху взуття
  • 12. Проектування деталей низу взуття
  • 13. Градирування контурів шаблонів деталей
  • 14. Технологічний маршрут складання заготовки верху взуття
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

За останні роки взуттєва галузь легкої промисловості України зазнала значних змін, спершу відбувався занепад цієї галузі, а саме в 90-х роках ХХ століття, але починаючи з 2000 року галузь із кожним роком нарощує випуск взуття. Це підтверджує й статистика. В період з 2004-2010 рр. виробництво взуття у світі зросло на 30 %.

Щодо України, то в підгалузі виробництва шкіри та шкіряного взуття працює 1,5 тис. підприємств, 99% з них приватизовані, менше 1% становлять підприємства державної форми власності. Завдяки високій якості і доступним цінам продукція цих підприємств має стабільний попит на ринках України та деяких зарубіжних країн.

Вітчизняним виробникам дуже тяжко конкурувати з іноземними фірмами в умовах ринкової економіки, але результати цієї боротьби можуть утішити. Сучасне українське взуття за умов значної конкуренції на ринку збуту продукції почало відповідати високим вимогам щодо якості його виготовлення, напряму моди, зовнішнього вигляду та доступної для звичайного покупця ціни, тобто воно стало конкурентоспроможним. І все це досягається за умов дотримання високих вимог сучасного проектування взуття та технології його виробництва.

Перехід України на нові ринкові відносини різко вплинув на виробництво взуття: змінилися взаємозв'язки з постачальниками комплектуючих деталей і матеріалів та технічна оснащеність фабрик, розпочалось впровадження нових форм організації праці й управління підприємством. Завдяки високій якості і доступним цінам продукція цих підприємств має стабільний попит на ринку України та ряду зарубіжних країн.

Все це стало можливим завдяки досягненням в галузі нової техніки, змінам у технології та конструюванні виробів зі шкіри, появі нових матеріалів для деталей верху та низу взуття, нових клеїв і методів його опорядження й оздоблення, впровадженню нового напівавтоматичного й автоматичного обладнання. Створення конкурентоспроможних конструкцій взуття вимагає від фахівців глибоких знань анатомії і фізіології стопи, законів зміни її розмірів, основ біомеханіки. Створюючи нову модель, конструктор повинен правильно вибрати методику проектування, визначити форму і розміри деталей, використати найбільш раціональні конструкції швів і їх розміщення у виробі, щоб максимально зменшити навантаження, яких вони зазнають в процесі експлуатації взуття. При цьому конструктор повинен знати, як створити модель з певними гігієнічними і фізичними властивостями, а також зменшити матеріальні та трудові витрати.

Перспективи подальшого розвитку підприємств взуттєвої промисловості:

ь Формування і реалізація інноваційної моделі розвитку з закріпленням матеріально-технічної бази.

ь Створення умов для впровадження нових технологій і обладнання з найкращими технічно-економічними показниками, максимального використання потужностей підприємств.

ь Використання нового, високопродуктивного обладнання.

ь Виготовлення продукції різного асортименту і розміру, повнот.

ь Визначення довгострокової стратегії розвитку підприємств легкої промисловості всіх форм власності з врахуванням вимог і стандартів Всесвітньої торгівельної організації.

ь Створення умов для постійного розвитку внутрішнього ринку і експорту вітчизняних товарів.

ь Відповідність і вдосконалення науково-технічної бази.

При використанні цих умов розвитку взуттєвої промисловості Україна вийде на світовий ринок торгівлі з великим асортиментом і високоякісним взуттям.

1. Напрямок моди

Жіноче взуття

Мода змінюється з кожним сезоном, практично на очах, сьогодні модне одне, завтра зовсім інше. Що ж стосується саме моди на взуття, то тут вона трішки стабільніша. Один фасон може бути модний декілька сезонів, а мінятися будуть тільки декорування чи кольорова гама. Відійшли в

минуле як непомірно довгі загострені носи колодки, так і вкорочені широкі силуетні форми. Найбільш модна форма носка в цьому сезоні - трикутна (рис.1), при цьому допускається як гострий, так і злегка заокруглений кінчик. Також вернулись і квадратні носи, благополучно забуті декілька сезонів назад, тепер вони мають більш м'які обриси і виглядають більш жіночно (рис. 2). Дуже актуальною залишається танкетка, як правило значної висоти (рис. 3). Багато з сучасних дизайнерів звернулися до етнічного стилю, а саме єгипетського - легкі сандалі, туфлі-балетки, ботильйони з безліччю ремінців, переважно на низькій підошві.

Ботільйони і напівчеревики із замші зроблять цю весну витонченою і елегантною (рис. 4). У цьому сезоні актуальне замшеве взуття на каблуці або низькому ходу сміливих кольорів(рис. 5).

Особливою популярністю весною 2010 користується фіолетова замша. Але її наздоганяють бірюзовий, червоний, рожевий, теракотовий, темно-зелений, яскраво-червоний, синій, малиновий кольори. На вістрі моди весняного взуття - жіночні ботильйони в стилі 20-х, зі шнурівкою, прихованою платформою та стійким конусоподібним каблучком.

Тенденції взуттєвої моди досить сильно відрізняються по стилях: "Класичний стиль", як відомо, найбільш претензійний до застосовуваних матеріалів і комплектуючих. Сполучення "дорога класика", що характеризує якісне, стильне, але без надмірностей, модне взуття, на жаль, не застосовується до більшої частини поступаючого на український ринок взуття. Це пояснюється відсутністю якісних матеріалів, колодок, а також дорожнечею технології виробництва. Що стосується колірної гами, то чорний помітно здає свої позиції, поступаючись місцем шляхетному темно-коричневому, білому.

Найбільш різноманітними і яскравими моделями представлений романтичний стиль "фентезі" (рис. 6). Тут явно простежується тенденція до італійського стилю ексцентричної розкоші. У літньому взутті акцент ставиться на декор, оригінальний, різних форм і висот каблук та інші додаткові засоби художньої виразності - фактура, колір, малюнок, орнамент (рис. 7, 8). У декорі ніяких обмежень. Вишивка, інкрустація каменями, стразами, перфорація, декоративні шкіряні й текстильні квіти. Декоративні квіти досягають величезних розмірів, особливо актуальні вони в літньому ремінцевому взутті, підкреслюючи добірність і сексуальність жіночої ніжки.

Слід зазначити, що в прийдешньому сезоні ремінцеві конструкції максимально прості і відкриті, достатньо прикрашені декором, причому декоруванню піддається не тільки верх, але і низ взуття.

При акценті на танкетку верх повинен бути максимально простим. В орнаментах і декорі дуже популярним залишається етнічний напрямок: візерунки в грецькому, єгипетському стилі, бахрома в північноамериканському стилі й ін.

У цьому сезоні популярні матеріали орнаментовані з різноманітними рослинними візерунками, імітація під шкіру тварин - тигр, леопард (рис. 9, 10, 11), пітон, а також матеріали з орнаментами в стилі модерн. Колірні сполучення найрізноманітніші. Популярна чорно-біла класика, синій, малиновий, сірий, зелений, лимонний. Колірна гама в цілому дуже насичена й життєрадісна.

Спортивний стиль, як завжди, відрізняється підкресленою комфортністю. Підошви: формовані клейові або клейопрошивні, литтьові. З'являються нетипові рішення низу взуття (заготівка, що загортається на підошву, заготівка, що настрочується на підошву). Всі рішення покликані підкреслити добротність і комфортність взуття. Конструкція верху м'яка, з мінімумом твердих деталей. Колірні сполучення світлі, радісні (білий + рожевий, білий + голубий беж у різних інтерпретаціях). Одна з помітних тенденцій - акцент на строчки, виконані контрастною ниткою, у тому числі й "селянський напрямок" - грубий зиґзаґоподібний шов. З цим способом декорування також використовуються перфорація, тиснення, лазерна перфорація та ін.

Чоловіче взуття

Класичний стиль нового сезону практично продублював тенденції минулих сезонів: форма носкової частини колодки - класичний злегка звужений овал. Матеріали: чорні й коричнева (рис. 12), синя, бордова гладкі шкіри, велюр; більше вишукані моделі виготовляють із використанням шкіри рептилії (рис. 13). Також дуже популярні моделі з білої шкіри (рис. 14).

Спортивний стиль відрізняється більшою оригінальністю й розмаїттям. Контрастні сполучення матеріалів. Найбільш нове й авангардне сполучення нового сезону - чорний + фіолетовий, чорний + синій.

Із найбільш характерних для нового сезону тенденцій у чоловічому взутті можна виділити: застосування рельєфних строчок, вінтажні ефекти (в обробці верху або устілок у літньому взутті), які покликані підкреслити ручне, одиничне виробництво взуття.

2. Стильова направленість і призначення взуття

Ботильйони - це справжній must-have сезону, вони призначені для весняно - осіннього сезону носіння, так як в цей час погода нестабільна, досить таки ще прохолодно, і тому існує потреба у більш закритому взутті ніж туфлі.

Призначення даного взуття повсякденне, орієнтоване на молодіжну категорію споживачів, так як саме вони прагнуть одягатися стильно, модно і зручно. Сьогоднішня мода диктує в першу чергу ненав'язливу простоту, зручність у носінні і актуальність моделі . Тому стильова направленість даного взуття - жіночих ботильйонів більше все таки тяжіє до класичного стилю, кольорова гама - темно-коричнева, чіткість форм та ліній, мінімум декору, легкий та зручний каблучок. Все це створює неповторний образ молодості та краси в поєднанні з мінімалізмом.

3. Обґрунтування вибору конструкції і фасону взуттєвої колодки

Однією з основних характеристик взуття є його зручність, яка значною мірою визначається відповідністю форми і розмірів внутрішньої поверхні взуття формі і розмірам стопи. Вона, як відомо, залежить від форми і розмірів колодки, на якій формується взуття. Тому колодка є основною технологічною оснасткою для формування взуття. Виходячи з форми та розмірів колодки, конструюють виконавчі органи деяких взуттєвих машин. Таким чином, колодка має важливе значення як для створення комфортного взуття, так і для правильного виконання технологічного процесу виготовлення взуття.

Взуттєві колодки випускають згідно з вимогами ГОСТ 3927-88. Відповідно до цього стандарту колодки поділяються за такими ознаками:

технологічною - на основні і допоміжні;

за конструкцією - на суцільні, з випиленим клином, зчленовані, розсувні;

за ступенем укріплення сліду - з металевою пластиною по всьому сліду; з металевою пластиною в п'ятково - геленковій частині; з металевою пластиною в п'ятковій частині; з металевою пластиною в носковій (від перетину 0,9 Д) частині; без металевої пластини;

за матеріалами, з яких вони виготовлені - дерев'яні (з бука, граба, берези), пластмасові, металеві.

за статево - віковою ознакою, розмірами і повнотами.

Основні (або затягувальні) колодки використовують для формування заготовки з метою надання їй необхідної форми і виготовлення взуття.

Допоміжні колодки, які використовують на деяких операціях виготовлення взуття, отримали свою назву від цих операцій: оздоблювальні і гладильні.

До допоміжних також відносять пуансон пресів для гарячої вулканізації і лиття низу взуття. Для розправлення взуття в період його експлуатації служать розправні колодки.

Особливості технології взуття визначають і основні конструкції колодок.

Для виготовлення відкритого взуття (сандалів, пінеток, домашніх тапочок) використовують суцільні колодки. Недоліком суцільних колодок є те, що вони не змінюють своїх поперечних розмірів і на них не можливо виготовляти закрите взуття.

Колодки з випиляним клином використовують для виготовлення закритого взуття. Клин утримується на тілі колодки двома штифтами-упорами. Один з упорів має пружину, що дає змогу сховати штифт у тілі колодки, коли треба зняти або встановити клин. Головний недолік цієї конструкції полягає в тому, що при зніманні з неї взуття дуже деформується верх і низ. Ця деформація може бути настільки великою, що призводить до пошкодження взуття.

Щоб запобігти пошкодженню взуття використовують зчленовані колодки, п'яткова частина яких з'єднана з передньою шарніром. Завдяки цьому при зніманні взуття з колодки спочатку виймають п'яткову частину, а потім витягують всю колодку без деформацій взуття. Однак ці колодки мають суттєвий недолік. Шарнірне з'єднання ослаблює матеріал колодки (особливо з пластмаси), і вона швидко руйнується, не витримуючи встановлених строків експлуатації.

Для виготовлення взуття внутрішнім способом формування заготовки використовують розсувні колодки. Конструктивно вони можуть бути виконані по-різному: з прямим розрізом і поздовжнім переміщенням передньої і задньої частин колодки; з розрізом по дузі, з поздовжнім переміщенням задньої частини і дугоподібним рухом передньої частини колодки; з розрізом по дузі, з поздовжнім переміщенням передньої частини і дугоподібним рухом п'яткової частини колодки.

Особливості способів прикріплення затягувальної кромки до устілки при формуванні заготовки висувають додаткові вимоги укріплення сліду колодки. Коли затягувальна кромка прикріплюється цвяхами (скобками) до устілки по всьому периметру, то слід колодки повністю покривається пластиною (укріплюється). Металева пластина виконує таку технологічну функцію: вістря цвяха загинається, вдаряючись об пластину, і надійно скріплює затягувальну кромку з устілкою. Якщо затягування заготовки на цвяхи передбачається лише в п'ятковій або п'ятково-геленковій частинах, то, відповідно, вони укріплюються металевою пластиною.

Для даної моделі (жіночих ботильйонів) ми використовуємо зчленовані колодки, п'яткова частина яких з'єднана з передньою шарніром. Завдяки цьому при зніманні взуття з колодки спочатку виймають п'яткову частину, а потім витягують всю колодку без деформацій взуття.

Рисунок 15. Зчленована колодка, п'яткова частина якої з'єднана з передньою шарніром.

Рисунок 16. Конструкції колодок: а - суцільна; б - з випиляним клином; в - зчленована; г - розсувна з прямим розрізом; д - розсувна з розрізом по дузі в носково-пучковій частині; є - розсувна з розрізом по дузі п'яткової частини.

Класифікація колодок за технологічним призначенням За технологічним призначенням колодки поділяють на: основні (затягувальні), допоміжні (гладильні, опоряджувальні, пресові, розправочні, розтяжні). Основні (затягувальні) колодки призначені для формування взуття. Затягувальними колодки бувають залежно від:

ь способу формування - зовнішнього і внутрішнього;

ь способу закріплення затягувальної кромки - без металевої пластини (сандальний, допельний методи кріплення, клейовий - з клейовим затягуванням та ін.); з металевою пластиною по всьому сліду (коли застосовується кругове (глухе) затягування цвяхами), з металевою пластиною в п'ятковій частині (для взуття рантового методу кріплення);

ь в п'ятково-геленковій частині, до перерізу 0,68Дст;

ь у носковій частині - до 0,9 Дст.

ь Допоміжні колодки поділяються на: гладильні, опоряджувальні, пресові, розправні, розтяжні. Гладильні (для розгладження підошов), які порівняно із затяжними мають набагато нижчий підйом. Площадка в них горизонтальна, рівна і довша, ніж у затяжних; п'яткова частина закруглена донизу більше, ніж у затяжних колодок. Слід укріплений металевою пластиною. Розміри гладильних колодок менші за відповідні розміри затяжних: довжина сліду - на 13-14 мм, ширина п'яткової частини - на 8-10 мм, обхват у пучках - на 10 мм. Опоряджувальні (для виконання процесів обробки, наприклад, за прошивного методу кріплення підошов) колодки коротші за затяжні по сліду на 10 мм, вужчі в п'ятковій частині на 5 мм, а в інших ділянках - на 1 мм. П'яткова частина знизу закруглена, обхвати повинні бути на З мм менші порівняно з відповідними розмірами затяжних колодок. Пресові (для прикріплення низу взуття методами пресової вулканізації і литтєвим) становлять пуансони пресів для пресової вулканізації і литтєвих машин. Розправні - колодки у вигляді вкладиша для збереження форми взуття. Розтяжні (правила) - колодки для розтягання взуття в поперечному напрямку.

Класифікація колодок за матеріалами

За матеріалами, з яких вони виготовлені, колодки бувають: дерев'яні, металеві, пластмасові. Дерев'яні затягувальні колодки виготовляють з деревини бука або граба, опоряджувальні - з берези.

Недоліки дерев'яних колодок:

ь нестабільність розмірів колодок в умовах взуттєвого виробництва;

ь низька стійкість до навантажень;

ь низький відсоток використання деревини під час виготовлення колодок та ін.

Металеві пресові колодки застосовують під час виготовлення взуття методом пресової вулканізації та литтєвим. Пластмасові колодки виготовляють з поліетилену високого та низького тиску, останнім часом з силікону (найпоширеніші). Переваги пластмасових колодок: мають стабільніші розміри; більшу стійкість до навантажень і термін їх використання; підлягають повторній переробці, ремонту та ін.

Класифікація колодок за асортиментним призначенням

Асортимент - підбір товарів за різними видами, найменуваннями та призначенням. За асортиментним призначенням колодки класифікують за: статево-віковими ознаками, розмірами, повнотами, типом, висотою підняття п'яткової частини, шириною носкової частини.

Класифікація колодок за статево - віковими ознаками, розмірами, повнотами

Класифікація колодок за статево - віковими ознаками, розмірами збігається з класифікацією взуття за статево - віковими ознаками та розмірами. Стопи за тієї самої довжини Дст мають різну повноту. Тому колодки тієї ж статево - вікової групи за однієї і тієї самої довжини стопи (розміру) виготовляють у кількох повнотах. Повнота колодки характеризує її обхват по головках плеснових кісток. Інтервал між суміжними повнотами за метричної системи становить:

10 мм - для юхтового взуття (виробничого);

8 мм - для повсякденного взуття;

6 мм - для модельного взуття та взуття з 1-ої до 3-ї групи.

Колодки кожного розміру мають бути виготовлені щонайменше в трьох повнотах: вузькій, середній, широкій (окрім пінеток, закритого та літнього взуття; 1, 2, 3 груп і домашнього взуття, що виготовляються в одній повноті).

У нашій країні та в країнах СНД повноти колонок позначають арабськими цифрами від 1 до 12. В інших державах (Австрії, Німеччині) повноту колодки позначають великими літерами латинського алфавіту від А до Н відповідно.

Класифікація колодок за типом За типом взуття колодки поділяють: 1 - для закритого(черевики, напівчеревики, туфлі, опанки, сандалети); 2 - для легкого(сандалі, домашні туфлі, дорожні туфлі, чув'яки); 3 - для літнього відкритого(туфлі з відкритими п'ятковою та носковою частинами, ремінцевого типу); 4 - для утепленого(чобітки, на півчобітки, черевики на резинках); 5 - для модельного взуття(туфель типу "човник"); 6 - для хромових чобіт; 7 - для юхтових чобіт(полуботків); 8 - для спортивного взуття; 9 - для спеціального виробничого взуття.

Класифікація колодок за висотою підняття п'яткової частини

За цією ознакою колодки можуть бути:

ь 0 - без каблука;

ь 1,2 - на низькому (5-25 мм);

ь 3,4 - на середньому(30-40 мм);

ь 5,6 - на високому (50-60 мм);

ь 7-9 - на особливо високому каблуці (70-90 мм).

Класифікація колодок за шириною носкової частини

За цією ознакою їх поділяють на колодки:

ь 1 - з широкою;

ь 2 - з середньою;

ь 3 - з вузькою носковою частиною.

Далі в індексі є буква"У" (Україна) і знову одна або дві цифри, які позначають порядковий номер моделі колодки в даній серії. У колодках, які призначені для випуску чобіток без підкладки, друга цифра в індексі - 1, а після останніх - буква "С". Іноді в колодках, які призначені для виробництва модельного взуття, перед індексом ставиться буква "М".

Дана колодка має такий індекс 8182-У 15:

8- взуття жіноче;

1- для закритого взуття;

8- висота каблука 80 мм;

2- носкова частина середня;

У- Україна

15- порядковий номер

4. Обґрунтування вибору конструкції взуття

взуття колодка фурнітура каблучний

Так як восени та весною як правило прохолодно, потрібно робити взуття закритого типу.

Саме тому я роблю закрите взуття. Я відштовхуюсь від останніх тенденцій моди: округла форма носкової частини, кольорова гама спокійна та класична форма взуття з мінімумом фурнітури.

Конструкція верху - ботильйони, метод кріплення на нозі - за допомогою застібки - "блискавка", із відрізним носком.

Стильова направленість цього взуття - це поєднання стилю "класика" і молодіжного "casual", я вважаю, що це дуже актуально і оригінально.

Враховуючи те, що взуття повинно бути комфортним, відповідати ергономічним показникам якості я підібрала необхідні матеріали, форму колодки, розробила конструкцію моделі. Для закріплення конструкції на нозі я пропоную застібку - "блискавку", яка буде краще утримати взуття на стопі (більш комфортні умови експлуатації), та навколощиколотним ремінцем, який є декоративною прикрасою цього взуття.

Через те, що це взуття не на високому каблуці, не має специфічного забарвлення та фурнітури, воно підходить для людей, які люблять класику, простоту і зручність.

Всі деталі верху та підкладки - натуральні матеріали.

Метод кріплення - клейовий.

5. Засоби художньої виразності; способи гармонізації, що застосовується при проектуванні розроблюваної моделі

Гармонія - це злиття різноманітних компонентів в одне ціле.

Гармонія досягається шляхом застосування гармонізуючих засобів композиції.

Кожен дизайнер-художник при створенні своїх моделей, повинен дотримуватись правил гармонії, знати принципи гармонізації. Існує декілька принципів гармонізації, завдяки яким можна досягти гармонії у будь-якому витворі:

- принцип пластичної узгодженості;

- принцип симетрії - асиметрії;

- принцип пропорційності та рівноваги;

- принцип ритмічної та метричної узгодженості;

- принцип контрасту, подібності та нюансу.

Для досягнення бажаного привабливого вигляду розроблюваної моделі, використовувались наступні з вище зазначених принципів гармонізації. Принцип пластичної узгодженості забезпечується стильовою єдністю та єдністю пластики матеріалів. Пластична узгодженість характеризується єдиною пластикою ліній всіх елементів форми. Пластична узгодженість форм костюма та взуття тісно пов'язана з єдністю пластики лінії та силуету.

Принцип симетрії сприяє досягненню художньої рівноваги композиції. Симетрія і асиметрія доповнюючи одна іншу становиться якісною

характеристикою виробу та забезпечує його гармонію та красу. Асиметрія може виступати як своєрідний принцип композиції. Вона сприяє досягненню динамічності композиції та надає речі більш оригінального вигляду.

Принцип пропорційності та рівноваги. Пропорція - співрозмірність, співвідношення елементів, узгодженість частині цілого. Пропорція є найважливішим засобом гармонізації. У даному випадку розчленованість конструкції була викликана: конструктивними особливостями, утилітарними вимогами та, перш за все, художньою ідеєю.

За допомогою емоційної виразності ліній та самої форми моделі була досягнута динамічність виробу, як єдиного цілого.

До засобів художньої виразності відносяться лінії, форма, фактура матеріалу.

Лінії бувають контурні (силуетні), конструктивні (обмежують кожну окрему деталь) та декоративні (композиційні).

В даному взутті застосовуються всі види ліній, які своєю плавністю забезпечують більшу м'якість та тендітності даного взуття, що сприяє кращому зовнішньому вигляду і покращує його естетичні властивості.

Форма взуття відіграє чи не одну з самих головних ролей в його привабливості. Форма - це об'ємно - просторова характеристика виробу. Найбільш привабливими виглядають конструкції прямокутної видовженої форми і прилягаючого силуету. Форма взуття складається із форми верху + форма низу.

Найбільш залежною від моди є саме форма носкової частини і форма та висота каблука. Для даної конструкції взуття запропонована саме округла форма носкової частини, яка виглядає витончено і жіночно, а високий каблук стовпчик створює більшу грандіозність конструкції, і одночасно підкреслює тендітність жіночої ніжки, робить саму фігуру жінки ще стрункішою.

Фактура матеріалу також відіграє невід'ємну роль у художньому оздобленні моделі, оскільки саме завдяки їй можна надати виробу більш об'ємної форми, чи навпаки візуально звузити його. Гладкі глянцеві поверхні відбиваючи від себе світло візуально звужують виріб, витягують форму, наближаючи її до прямокутника. Шершаві, ворсисті поверхні з нерівномірною структурою додають формі більшої приземленості, візуально розширюють її.

Отже, для більшої гармонізації даного взуття і надання йому витонченої форми я використовую коричневу шкіру з натуральною лицьовою поверхнею.

6. Обґрунтування вибору матеріалів та фурнітури

При виборі матеріалів та фурнітури потрібно виходити із призначення деталей, з яких складається дана модель взуття. Згідно з завданням на курсовий проект, визначимо призначення деталей взуття. Кожний вид взуття складається з деталей верху та низу. Конструкція жіночих ботильйонів також складається з деталей верху та низу. Ці деталі в свою чергу діляться на зовнішні, внутрішні та проміжні.

До зовнішніх деталей верху в даній конструкції належать: зовнішня союзкова частина та внутрішня союзкова частина - призначена для закриття тильної поверхні плесни стопи; внутрішня задинкова частина - призначена для закривання тильної поверхні п'ятково - геленкової частини стопи; носок - призначений для закриття носкової частини взуття, захисту від механічних ушкоджень під час ходьби; навколощиколотний ремінець - декоративний елемент взуття.

Внутрішні деталі верху взуття: кишеня заготовки - призначена для розміщення задника або підноска; підкладка взуття - призначена для поліпшення гігієнічних і теплозахисних властивостей, формостійкості взуття, а також для ізоляції ноги від швів і зовнішніх деталей верху.

Проміжні деталі верху взуття: задник - призначений для збереження форми п'яткової частини взуття; підносок - призначений для збереження форми носкової частини; міжпідкладка - призначена для підвищення формостійкості взуття.

До зовнішніх деталей низу в даній конструкції належать: каблук - призначений для того, щоб підняти п'яткову частину стопи на певну висоту; набійка - призначена для захисту нижньої частини каблука від швидкого

стирання; підошва - призначена для захисту плантарної поверхні стопи від механічних ушкоджень. Внутрішні деталі низу взуття: устілка - відповідає п'ятково - геленковій частині основної устілки. Проміжні деталі низу взуття: геленок - призначений для формостійкості геленкової частини взуття; простилка - проміжна деталь, що заповнює об'єм, обмежений краями затяжної кромки сліду затягнутого взуття. До фурнітури в жіночих ботильйонах згідно завдання на курсовий проект та розробленої моделі належить пряжка, яка не виконує функціональних властивостей, а являється декоративним елементом у взутті. Далі наводяться порівняльні таблиці фізико-механічних властивостей матеріалів для взуття.

Таблиця 1. Фізико-механічні властивості шкіри для верху взуття.

Найменування шкір

Межа міцності при розтягненні, МПа, не менше

Подовження при напруженні, 10 МПа, не менше

Стійкість покриття до багаторазового згину, мегацикли

Жорсткість, сН

1

2

3

4

5

Виросток з лицьовою поверхнею натуральною(ДСТУ 939 - 75)

16

15-28

3,0-3,5

22

ДСТУ 2726. Шкіра для верху взуття (опойок)

18

15-35

4,0-5,0

30-45

ТУ 17-06-49. Шкіра для верху взуття, вироблена з воротків шкур в.р.х.

14

20-40

3,5

45

Таблиця 2. Фізико-механічні властивості гуми для низу взуття

Марка гуми

Межа міцності при розтяганні, МПа, не менше

Опір до стирання, Дж/мм3, не менше

Твердість зі сторони малюнка, у.о.

Щільність, г/см3, не менше

1

2

3

4

5

"Міпора" (ТУ 17-21-326), марки РПШ

2,3

3,9

-

0,35-0,50

"Вулкапора" (ТУ 17-21-544 - 86)

2,2

2,2

45-65

0,35±0,5

"Депора" (ТУ 17-21-498)

2,3

3,5

36-52

0,40-0,55

Таблиця 3. Фізико-механічні властивості шкір для підкладки

Найменування шкіри

Масова доля оксиду хрому, %, не менше

Масова доля вологи, %,

Межа міцності при розтяганні по партії, МПа, не менше

Подовження при напрузі 10 МПа по партії, %

1

2

3

4

5

ГОСТ 940. Шкіра для підкладки взуття (виросток)

4,3

10-16

14

15-35

ТУ 17-947, Шкіра підкладкова свиняча підвищеної якості для модельного взуття.

4,5

12-16

13

15-30

ТУ 17-06-3-76, Шкіра для підкладки взуття хромового дублення

4,3

12-16

11

15-35

Для задників та підносків вибираємо матеріал термопластичний ЕП-2(ТУ 17-21-592-87).

Ергономічні вимоги

Ці вимоги повинні забезпечувати оптимальні умови експлуатації взуття. Вони складаються з антропометричних, фізіологічних та гігієнічних вимог.

Гігієнічні вимоги

Важливими є гігієнічні вимоги до даних матеріалів. Вони повинні мати достатні ізоляційні властивості проти втрати тепла стопою і проникнення води у взуття ззовні, що дуже важливо, оскільки взуття призначене саме для весняно - осіннього сезону носіння.

Антропометричні вимоги

Забезпечують відповідність взуття розмірам стопи та гомілки людини. Ці вимоги визначають вплив внутрішніх розмірів і форми взуття на зовнішні розміри та форму взуття. Із внутрішніми розмірами та формою взуття пов'язані зовнішні розміри і форма взуття. Форма взуття визначається формою носкової частини взуття, висотою і формою підборів, формою п'яткової частини взуття, габаритами та формою підошов взуття та іншими факторами.

Я вважаю, що форма носової частини жіночих ботильйонів повинна бути округлою. Форма п'яткової частини залежить від висоти підбору.

Фізіологічні вимоги

Забезпечують зручність взуття в процесі носіння, загальні енергетичні витрати людини при ходінні та її втомленість. Ці вимоги реалізуються через масу, гнучкість та жорсткість взуття. Зменшення ваги взуття досягається за рахунок малої щільності і товщини матеріалу.

Гігієнічні вимоги

Матеріал повинен мати достатні ізоляційні властивості проти втрати тепла стопою і проникнення води у взуття ззовні. Але взуття повинно поглинати вологу і піт, які виділяє стопа і віддавати вологу в навколишнє середовище.

Естетичні вимоги

Забезпечують зовнішній вигляд взуття, гармонію та його образність, художньо-колористичне оформлення, виразність та стиль взуття. Ці вимоги визначаються такими естетичними елементами, як композиція, краса виробу, гармонічна цілісність форми взуття та його інформативна виразність, колір та фактура поверхні матеріалів, з яких виготовлене взуття, модель та фасон взуття в залежності від напрямку моди.

Красу промислового виробу визначають декілька естетичних елементів: характер композиції, колір, світло - тінь, якість поверхні, співвідношення елементів форми, симетрії та асиметрії, контрасту, динаміки форми, пропорції, гармонійності.

Гармонійна цілість форми передбачає пропорційність, масштабність, колірне рішення моделі та єдність форми.

Інформаційна виразність взуття - це виразність матеріалу, що проявляється за допомогою його декоративної якості та технологічності.

Для даного взуття - жіночих ботильйонів, допустиме застосування невеликої кількості декоративних елементів та фурнітури, використовується шкіра - коричнева з натуральною лицевою поверхнею. Це взуття повинне забезпечувати комфортність, надійність та естетичність.

Проаналізувавши фізико - механічні, естетичні та ергономічні показники (16) до даних матеріалів і керуючись останніми напрямками моди, для даного взуття - жіночих ботильйонів з настрочною союзкою, я обираю такі матеріали:

- для матеріалів верху - ДСТУ 2726. Шкіра для верху взуття (опойок);

- для підкладки - ГОСТ 940. Шкіра для підкладки взуття (виросток);

- для задників та підносків вибираємо матеріал термопластичний ЕП -2(ТУ 17-21-592-87).

Ці матеріали добре гармоніюють між собою, є модними, зручними, з красивим зовнішнім виглядом та гарними показниками якості.

Для деталей низу обираю гуму "Депора" (ТУ 17-21-498) . Ця гума володіє красивим зовнішнім виглядом і має гарні фізико - механічні та естетичні властивості. Каблуки з спеціальної пластмаси, набійки поліуретанові. Для основної устілки вибираю взуттєвий картон, а вкладна устілка із підкладкової шкіри - ГОСТ 940. Шкіра для підкладки взуття (виросток).

7. Обґрунтування методів з'єднання деталей взуття

Для того, щоб взуття набуло певної форми, деталі, з яких воно складається потрібно скріпити між собою. Щоб плоским деталям взуття надати об'ємної форми, їх з'єднують між собою за допомогою різноманітних скріплювачів. Вибір скріплювача в основному визначається товщиною скріплюваних деталей та умовами роботи шва. Шов - місце з'єднання деталей. Усю різноманітність швів, що з'єднують деталі верху взуття, залежно від виду скріплювача поділяють на механічні та хімічні. Механічні шви (ниткові) поділяюся також на багато видів, а саме: настрочний, зшивний, виворітний, переметувальний, потайний, окантувальний, закріпний, декоративний. По кількості строчок шви бувають одно-, двох-, трьох- і багатострочечні. Бувають також ланцюгові та човникові внутрішнього чи зовнішнього переплетення.

Деталі верху взуття після оброблення з'єднують у заготовку нитковими швами. При цьому для виготовлення жіночих ботильйонів проводяться наступні технологічні операції для з'єднання деталей верху взуття між собою: Намащування клеєм деталей - нанесення клею на деталі. Клей наносять по краях склеюваних деталей або по всій поверхні з бахтарм'яного боку. Вибір клею залежить від призначення операції та матеріалу деталей, що склеюють. Ми використовуємо клей з натурального каучуку(НК). Нанесений клей висушують. Операцію можна виконувати машинним або ручним способом; Пристрочування однієї деталі заготовки до іншої - з'єднання двох деталей настрочним швом за умови, що на лицьову поверхню однієї деталі накладають іншу деталь бахтармяною стороною. Для точного накладання на деталях мають бути гофри, наколки або нанесені орієнтувальні лінії для строчіння. Залежно від виду взуття, матеріалу верху і призначення операції деталі пристрочують однією або двома строчками.

Параметри строчки крім цього залежать від товщини скріплюваних деталей. Вибір ниток і голок залежить від виду матеріалу скріплюваних деталей і призначення операції. Для з'єднання деталей заготовок з лицьових шкір хромового дублення використовують нитки: капронові 50К, 65К; армовані 44ЛХ, 65ЛХ; бавовняні №30, №40; синтетичні; голки таких моделей і номерів: 0335-33-80(90, 100); 0445-33-80(90, 100). Носок настрочуємо настрочним дворядним швом (рис.17). Зовнішню союзкову частину та внутрішню союзкову частину по передньому та задньому (п'ятковому) контурі з'єднуємо зшивним швом (рис.18).

Різновидом настрочного шва являється підкладковий шов, при якому деталі складають нелицьовими сторонами і скріплюють по вирівненому краю строчкою - строчка канта. Цим швом (рис.19) з'єднуємо вузли зовнішніх і внутрішніх деталей по канту, а також декоративний ремінь з підкладкою. При цьому зовнішня деталь може бути оброблена загинанням або фарбуванням. До підкладки даємо припуск 2-4мм для зручності виконання операції (строчки).

Рисунок 19. Підкладковий шов

Заготовка верху взуття кріпиться до підошви клейовим методом кріплення (рис.20). Переваги клейового методу кріплення:

ь зберігається висока міцність протягом всього періоду експлуатації взуття завдяки придатності до високоеластичних деформацій;

ь знижується маса виробу (можна з'єднувати м'які матеріали дуже низької щільності й опору розриванню);

ь склеюються поверхні одночасно по всій площі, паралельним способом з'єднання;

ь створюються передумови для автоматизації процесу;

ь з'являється можливість необмежено змінювати зовнішній вигляд виробу з огляду на тенденції моди;

ь виробництво взуття клейового методу кріплення відрізняється меншою трудомісткістю порівняно з іншими методами.

Рисунок 20. Клейовий метод кріплення: 1 - верх заготовки; 2 - підкладка; 3- устілка; 4- простилка; 5- підошва;

Видимі краї деталей верху обробляють для поліпшення зовнішнього вигляду взуття, збільшення міцності з'єднання деталей в заготовці. Вибір способу оброблення залежить від матеріалу деталей, виду та призначення взуття. Для обробки країв деталей існують такі методи:

ь обпалювання та гаряче формування країв деталей - операція скорочення волокон шкіри під дією високої температури;

ь загинання країв деталей - оброблення загинанням видимих країв деталей, які спочатку стоншено та промащено клеєм;

ь оброблення країв деталей струмами високої частоти - краї деталей верху зі штучних та синтетичних шкір, штучного лаку на нетканій основі оплавляють струмами високої частоти для декоративного оформлення верху взуття;

ь оброблення країв деталей тепловим способом - оброблення деталей для декоративного оформлення верху взуття;

ь окантовування краю деталей - оброблення видимого краю деталей окантовувальною тасьмою, стрічкою, хутром, щоб запобігти опадання, поліпшити зовнішній вигляд, підвищити міцність взуття;

ь відсікання або перфорування видимих країв - суміщення перфорування країв з вирубанням деталей різаками, що мають по краю ножа фігурний профіль;

ь фарбування країв деталей - найпростіший спосіб оздоблювання торця видимих країв деталей верху взуття.

Для даної моделі - жіночих ботильйонів я обираю настрочний та зшивні шви для з'єднання деталей між собою, також загинання країв носка, ременя і верхнього канта. Всі деталі піддаються такій операції, як скошування країв, для зменшення їх товщини та більш кращого і щільного прилягання деталей між собою.

8. Конструктивна характеристика моделі

Дана модель взуття являє собою жіночі ботильйони, клейового методу кріплення, з навколощиколотним декоративним ремінцем і висотою каблука 80 мм.

Дана модель має:

деталі верху: зовнішня союзкова частина, внутрішня союзкова частина, внутрішня задинкова частина, носок.

деталі низу: підошва з язичком, каблук, набійка, основна устілка.

проміжні деталі: задник, підносок, геленок, міжпідкладка.

внутрішні: підкладка під зовнішню та внутрішню союзкові частини, підкладка під носок, шкіряна кишеня, підкладка під декоративний ремінець.

Рисунок 21. Зовнішній вигляд моделі жіночих ботильйонів

9. Одержання УРК та розгортки сліду колодки

Взуттєва колодка має складну просторову форму, яка не може бути описана простими математичними залежностями. Вона задається натуральною моделлю, що ускладнює побудову розгортки її поверхні загальноприйнятими методами нарисної геометрії.

Розгортка служить основою для проектування деталей взуття, які мають просторову форму, якщо вони виготовляються з плоских або рулонних матеріалів. Побудова розгорток поверхонь технічних форм завжди пов'язана з вирішенням конкретних задач проектування, що робить цей етап одним з основних. Тому вирішення проблеми інженерного проектування взуття має розпочатися з наукового розв'язання задачі побудови розгорток поверхонь взуттєвої колодки. Інженерні науково обґрунтовані методи побудови розгорток відкривають шлях до вирішення задач технічного розрахунку і проектування конструкцій, обґрунтуванню фізико-механічних характеристик матеріалів, що застосовуються для виготовлення взуття, технологічних параметрів процесів, пов'язаних з оформленням просторової форми і її збереження.

У більшості випадків при проектуванні взуття користуються так званою середньою копією бокової поверхні взуттєвої колодки, яку ще називають умовною розгорткою. Точно кажучи, це не те, ні інше. Копією будь-якої поверхні, що прийнята за вихідну, або оригінал, слід називати аналогічну іншу поверхню. Визначення розгортки має більш глибокий зміст, про що поведемо мову пізніше. Слід відмітити, що, якщо термін "копія" є традиційним, то термін "розгортка" в даному випадку вступає в протиріччя з відомою технічною термінологією.

"Середня копія" - результат усереднення суміщених "копій" бокових поверхонь колодки, які отримують з допомогою надрізаних паперових

шаблонів. При обгинанні колодки окремі елементи шаблона накладаються один на одного або розходяться між собою. При суміщенні з площиною елементи шаблона займають початкове положення, а тому відповідності між поверхнею колодки і отриманою копією бути не може. Залежно від характеру надрізів по-різному проходить обгинання поверхні колодки. Це призводить до того, що при повторному копіюванні тієї ж поверхні отримують різні за площею і розмірами розгортки. Дослідженнями встановлено, що відхилення лінійних розмірів середніх копій досягає 15,0 %, а за площею - ± 4,0%.

Складність побудови розгорток поверхонь взуттєвих колодок полягає в тому, що поверхня колодки не є геометричною поверхнею, елементи якої можна визначити аналітично. Вона не є також і графічною поверхнею, тобто не задається в графічному вигляді за допомогою креслення. Такі поверхні в нарисній геометрії називають "випадковими", тобто геометрично невизначеними.

Створення моделей колодок має прикладний характер, що ускладнює застосування законів геометрії при побудові форм взуттєвих колодок.

Нарисна геометрія залежно від здатності поверхні теоретично точно розгортатись на площині, ділить їх на два типи: такі, що розгортаються і мають розгортку, та такі, що не розгортаються. З цієї точки зору поверхня колодки відноситься до останніх.

Теоретично у поверхонь, що не розгортаються, розгортки не може бути. Та на практиці часто доводиться при виготовленні просторових деталей з листових матеріалів будувати наближені розгортки. Різниця між лінійними параметрами поверхні в такому випадку усувається за рахунок використання фізико-механічних властивостей матеріалу, здатного на додаткове розтягування або стиснення.

Створення відповідної форми взуття пов'язано з додатковим розтягуванням матеріалу, яке має за мету не стільки утворення форми, як її збереження в період експлуатації. Тому точність наближеної розгортки для створення форми взуття не відіграє важливої ролі завдяки великій тягучості матеріалів, що застосовуються для взуття на сучасному етапі його виробництва.

Техніка графічних побудов завжди пов'язана з деякою похибкою, яка залежить від якості і досконалості інструментів, що використовуються, і суб'єктивних особливостей (майстерності) виконавця.

Таким чином, розгортки, побудовані графічно, є наближеними. Тому в подальшому, говорячи про розгортки, матимемо на увазі саме наближені розгортки.

На відміну від геометричних розгорток, які враховують лише геометричну форму поверхні, технічні або технологічні, враховують ще й властивості матеріалів, що застосовуються для виготовлення виробу просторової форми з плоских листів, характер технологічного впливу на них, а також конструктивні особливості виробу. Таким чином, конфігурація технологічної розгортки і її розміри залежать від основних технологічних чинників, які визначають і обумовлюють її форму і конструктивне оформлення, тобто вона в основному визначається її конструктивним призначенням.

Шаблонний спосіб одержання розгорток бокової поверхні колодки

На практиці використовують декілька способів одержанні розгортки бокової поверхні колодки за допомогою паперових шаблонів: А. Хассельбарта (спрощений), В.П. Апанасєнка, Г.І. Рослика, Е.А. Дубинського, Л.А. Тонковида та ін.

Вперше запропонував використання розгортки колодки при проектуванні взуття Арно Хассельбарт, удосконалюючи графічний спосіб побудови деталей верху взуття Р. Кнеффеля. Попередньо тильну поверхню колодки лініями поділу розділяли на дві поверхні зовнішню і внутрішню. Лінії поділу проводили через середину носково - гребеневої частини колодки, а також п'яткової частини. Умовну розгортку бокової поверхні колодки (УРК) одержують прикріплюючи на бокові поверхні колодки паперові шаблони, надрізані по краях. Опорна ненадрізана смуга залишається приблизно посередині бокової поверхні колодки (рис.22). Наклеєний шаблон повинен перекривати лінії поділу, а смужки розправлятися без зморщок. При цьому на плоских ділянках смужки надрізаного паперу лягають поряд, на опуклих - накладаються одна на одну, а на ввігнутих - розходяться під деяким кутом. На смужках відмічають контури ребра устілки і лінії поділу колодки.

Паперовий шаблон з нанесеними лініями знімають з колодки, наклеюють на цупкий папір і відрізають по відмічених лініях.

Рисунок 22. Підготовка шаблонів для одержання розгортки з зовнішньої (а) і внутрішньої (б) бокових поверхонь.

Одержані копії з зовнішньої та внутрішньої бокових поверхонь накладають одна на одну і усереднюють по всьому периметру, зберігаючи контури зовнішнього та внутрішнього пучків. При усередненні суміщували найбільш випуклі точки в п'ятковій і носковій частинах (рис. 23).

За Макаровою В.С. при усередненні розгорток, шаблони суміщують в найбільш випуклій точці носкової частини - в і в верхній точці п'яткового контуру - Ву (рис.24, а). Між контурами, за винятком пучково-геленкової частини, проводять середню лінію (рис. 24,б).

Таким чином, був започаткований спрощений шаблонний спосіб одержання умовної розгортки бокової поверхні колодки. Потім він дещо удосконалювався і сьогодні є одним з найпоширеніших серед шаблонних способів одержання розгорток з колодки.

Застосування спрощеного шаблонного способу одержання розгорток не вимагає дефіцитних матеріалів і устаткування. Відрізняється простотою і низькою трудомісткістю. Але він має і суттєві недоліки, а саме невисоку точність, не враховує конструкцію заготовки. Тому його рекомендують застосовувати при конструюванні простих моделей взуття, при виготовленні взуття за індивідуальними замовленнями та в інших випадках, коли не вимагається висока точність проектування та виготовлення заготовки верху взуття.

Інші шаблонні способи одержання розгортки відрізняються від спрощеного формою шаблона, способами його надрізів, розміщенням опорної (ненадрізаної) смуги, варіантами усереднення розгорток (рис. 25).

Рисунок 25. Форми і характер надрізів шаблонів для одержання розгорток за методиками: а - Рослика Г.І.; в - КТІЛП; в - Апанасенка В.П.

Шаблонний спосіб Г.І. Рослика передбачає при підготовці колодки, крім поділу на зовнішню та внутрішню бокові поверхні, проведення на колодці і шаблоні геодезичних ліній по довжині (1/3 висоти п'яткової і середина носкової частини) та по ширині (лінія обхвату колодки в пучках). Шаблон надрізають як показано на (рис. 25, а), наклеюють почергово на бокові поверхні по геодезичній лінії. Отримавши розгортки зовнішньої і внутрішньої поверхонь, їх суміщують в точках найбільшої випуклості в носковій частині і верхній точці п'яткової частини і усереднюють за винятком пучково - геленкової частини, де при різниці між контурами більшій 3 мм наводять обидва контури внутрішнього і зовнішнього пучків.

Методика одержання розгортки за методом Апанасенка В.П. аналогічна попереднім, але підготовка колодки та шаблона більш складна оскільки розгортку використовують для побудови просторових заготовок. У даному випадку на колодці відмічаються пограничні лінії верхньої носково - пучкової частини за формою овальної вставки (рис.21, в). Тому кількість паперових шаблонів у даному випадку дорівнює трьом. Одержують розгортки з бокових поверхонь і верхньої частини окремо, а потім суміщують і усереднюють. Трудомісткість та складність цього способу роблять його непопулярним і він мало застосовується на практиці.

Одержання розгорток колодки способом зліпка

Рисунок 26. Виготовлення шаблона для одержання зліпка з тканини: а - проекція колодки з припуском; б - шаблон для розкрою; в - наклеювання шаблона на колодку, нанесення орієнтованих точок і ліній поділу

Зліпок - це об'ємна оболонка після зняття її з колодки. Його можна одержати з допомогою тканини, кальки, підкладкової еластичної штучної шкіри - Т, клейкої стрічки. Цей спосіб був запропонований Буділом В. (Чехія) та Пєшиковим Ф.В. (Росія).

Рисунок 27. Одержання і сплощення зліпка способом внутрішніх надрізів

На перевірену та підготовлену колодку наклеюється з допомогою каучукового клею один з перерахованих вище матеріалів без складок та зморщок на тильній поверхні та особливо по грані сліду. На отриманий зліпок наносять лінії поділу колодки на зовнішню та внутрішню бокові грані (рис. 26), контрольні точки та лінії надрізів, характер яких залежить від способу формування заготовки та її конструкції. Раціональніше робити внутрішні надрізи, оскільки отримана розгортка задовольняє вимоги всіх способів формування, а також удосконаленим способом - для заготовок, що формуються обтяжно-затягувальним способом. При внутрішніх надрізах (рис.27) виточки та накладення компенсуються по площі всередині шаблона розгортки. Щоб розгортки не розтягувались уздовж ліній розрізу, їх краї укріплюють стрічкою шириною 4-5 мм.

Рисунок 28. Сплощення і коректування зліпка удосконаленим способом

При удосконаленому способі розпластування (рис. 28) надрізи роблять в носковій і п'ятковій частинах. У місцях розрізів утворюються виточки. Площу розгортки коректують на площу виточок, як показано на рис. 28. На площу накладень (точки В і Г) площу шаблона не коректують, оскільки це враховується при проектуванні деталей верху. Отримані розгортки зовнішньої та внутрішньої бокових поверхонь усереднюють (рис. 29).

Рисунок 29. Одержання умовної розгортки колодки

Спосіб зліпка в порівняні з шаблонним дає можливість одержати розгортку з високою точністю, оскільки він повніше відтворює площу поверхні колодки, для різних способів формування заготовки.

Одержання розгорток комбінованим способом

Враховуючи переваги і недоліки розглянутих вище способів одержання розгорток, італійські модельєри пропонують свій спосіб, який полягає у використанні способу зліпка для одержання розгортки зовнішнього боку і шаблонного - для одержання розгортки внутрішнього боку. При цьому до підготовки колодки відносяться дуже ретельно, домагаючись високої точності виконання робіт на кожному етапі. Поділ колодки на бокові грані і визначення положення лінії пучків наведений на (рис. 30).

Рисунок 30 . Поділ колодки на бокові грані і визначення лінії пучків

Для одержання зліпка на зовнішню бокову поверхню колодки наклеюють клейку стрічку (кальку, тканину) без зморщок та складок (рис. 31), обрізають по граничних лініях, переносять лінію пучків. Відстань від точки союзки - С до вершини гребеня - Д ділять на три рівні відрізки, через отримані точки проводять лінії, паралельні лінії пучків СП, (рис. 32) і знімають зліпок. По проведених лініях роблять розрізи, не доходячи до країв на 2-3 мм, потім його наклеюють на цупкий папір, починаючи з п'яткової частини, старанно розгладжують і вирізають. Для одержання розгортки внутрішньої поверхні


Подобные документы

  • Сутність клейового методу кріплення підошви до заготовки. Обґрунтування вибору колодки і матеріалів для взуття. Розмірно-повнотний асортимент для туфель. Проектування моделі методом копіювально-графічної системи. Технологічний процес складання заготовки.

    курсовая работа [412,9 K], добавлен 24.11.2015

  • Технічний опис моделі, конструктивні особливості. Структурна таблиця деталей взуття. Припуски на шви. Проектування деталей верху. Коефіцієнти для розрахунку положення базисних ліній. Опис процесу проектування деталей низу в середовищі AutoCAD 2011.

    контрольная работа [36,2 K], добавлен 08.10.2016

  • Розробка асортименту і конструкцій чоловічого спеціального взуття осінньо-весняного сезону. Характеристика та специфіка взуття для військовослужбовців, що має чимале значення у взуттєвій промисловості. Проектування процесу виробництва даного взуття.

    дипломная работа [3,9 M], добавлен 18.04.2011

  • Конструктивно-технологічна характеристика взуття. Обґрунтування вибору матеріалів для верху і низу взуття, способу формування і методу кріплення низу. Розмірно-повнотний асортимент взуття. Послідовність технологічного процесу складання заготовки.

    курсовая работа [284,7 K], добавлен 10.12.2014

  • Аналіз технологічного процесу складання заготовки і устаткування, яке використовується в діючому цеху. Аналіз якості взуття. Обґрунтування вибору моделі відповідно до напряму моди. Обґрунтування способу формування заготовки на колодці і методу кріплення.

    контрольная работа [51,8 K], добавлен 25.03.2014

  • Товари народного споживання та продукція промислового призначення. Автоматизація дій пов’язаних з процесами проектування та виробництва взуття. Вимоги до деталей взуття. Характеристика розкраюваних матеріалів та розробка оптимальної їх укладованісті.

    курсовая работа [3,3 M], добавлен 30.11.2010

  • Проектування взуття в середовищі USM2. Трасування стильових ліній конструкції на основі сканованого креслення. Побудова симетричних контурів щодо лінії перегину союзки. Технологічний процес складання заготовки жіночих туфель сандально-ремінцевого виду.

    курсовая работа [744,9 K], добавлен 03.03.2021

  • Розробка, проектування і технологічна підготовка, промислове виробництво одягу. Конструктивні засоби формоутворення виробу. Характеристика матеріалів для виготовлення моделі. Аналіз конструкції при проведенні примірки. Побудова и розкладка лекал.

    курсовая работа [128,6 K], добавлен 31.10.2014

  • Металорізальний інструмент як фактор якості металообробки. Алгоритм проектування ріжучих інструментів, які застосовуються для виготовлення деталей. Проектування круглого фасонного різця, протяжки, модульної фрези дискової і черв’ячної конструкції.

    курсовая работа [2,8 M], добавлен 05.02.2013

  • Обґрунтування вибору пальта жіночого демісезонного, характеристика конструкції. Характеристика матеріалів верху, підкладки і докладу, ниток та фурнітури. Розробка конфекційної карти на модель. Розробка технологічної документації на куртку жіночу.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 25.09.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.