Результати оцінювання приготованих йогуртів в балах наведені в табл. 4.3.

Таблиця 4.2 Шкала профілювання йогурту

Бали	Характеристика показника
Консистенція
5	Однорідна, ніжна, з порушеним або непорушеним згустком, у міру щільна, без газоутворення
4	Однорідна, зі злегка порушеним згустком, в'язка, злегка рідкувата
3	З порушеним згустком,желеподібна, рідка
2	Неоднорідна, з порушеним згустком, відділенням сироватки
1	Явно неоднорідна, з порушеним згустком, тягуча
Смак
5	Яскраво виражений, характерний
4	Характерний для йогурту, помірно виражений присмак волокон
3	Характерний для йогурту, з помітно вираженим присмаком волокон
2	Невиражений, зі значним присмаком волокон
1	Йогурт має неприємний або виражений кислий смак
Запах
5	Яскраво виражений, характерний для йогурту
4	Характерний для йогурту, помірно виражений, злегка кислуватий аромат
3	Виражений кислуватий
2	Явно кислий або зі стороннім запахом, не властивим для йогуртів
1	Йогурт має неприємний запах

Таблиця 4.3 Бальна оцінка приготованих йогуртів

Зразки йогурту	Концентрація добавки, %	Досліджуваний показник
		запах	смак	консистенція
З додаванням клітковини зародків пшениці	0,5	5	5	5
	1	5	5	5
	2	5	4	4
	4	4	3	4
З додаванням клітковини насіння льону	0,5	5	5	5
	1	5	4	4
	2	5	4	4
	4	4	3	4
З додаванням клітковини насіння гарбуза	0,5	5	4	4
	1	5	3	4
	2	4	2	4
	4	4	2	4

Отже, за бальною оцінкою найкращими за показниками смаку, запаху та консистенції обрано йогурти із клітковиною зародків пшениці (0,5% та 1% від маси продукту) та йогурт із клітковиною насіння льону (0,5% від маси продукту). Для подальших досліджень обрано йогурт із клітковиною зародків пшениці (1% від маси продукту) та йогурт із клітковиною насіння льону (0,5% від маси продукту), оскільки в йогурті з додаванням клітковини зародків пшениці в кількості 0,5% майже не відчутні на смак харчові волокна.

4.2 Визначення фізико-хімічних показників одержаних йогуртів

Якість йогуртів визначають такі фізико-хімічних показники: вміст сухих речовин, активна та титрована кислотність та масова частка жиру. На величину цих показників впливає якість сировини і внесені добавки.

Найважливішим із фізико-хімічних показників якості йогурту є показник кислотності. Молочний цукор, що міститься в йогурті, розкладається під дією мікроорганізмів з утворенням молочної та деяких інших кислот, кислотність при цьому починає зростати, внаслідок чого продукт набуває кислого смаку. З підвищенням температури навколишнього середовища швидкість збільшення кислотності зростає.

До сухих речовин йогуртів відносять всі хімічні складові, які залишаються після видалення вологи з нього. Вміст сухих речовин в значній мірі залежить від якості використаної сировини.

Кількість жиру в йогурті залежить насамперед від жирності молока, яке використали для його приготування.

Визначено фізико-хімічні показники йогуртів з рослинними волокнами пшениці та льону у порівнянні з йогуртом без рослинних добавок. Результати дослідження наведено в табл.4.4.

Таблиця 4.4 Фізико-хімічні показники одержаних йогуртів

Зразки йогурту	Вміст рослин-них волокон, %	Досліджуваний показник
		кислотність	вміст сухих речовин, %	вміст жиру,%
		активна	титрована
Вимоги ДСТУ 4343:2004. «Йогурти. Загальні технічні умови»	-	від 4,8 до 4,0	від 80 до 140	не менше 9,5	до 0,1
Без рослинних волокон	0	4,5	80	11,5	1,0
З клітковиною зародків пшениці	0,5	4,5	89	12,2	0,1
З клітковиною льону	1	4,5	94	11,7	0,5

Найбільший показних сухих речовин має йогурт з клітковиною пшениці, що відповідає рецептурі. Саме цей зразок йогурту відрізняється найнижчим вмістом жиру. Активна кислотність однакова у всіх приготованих йогуртах, а показник титрованої кислотності найбільший у йогурта з лляною клітковиною.

Загалом аналізуючи одержані дані можна наголосити, що за фізико-хімічними показниками приготовані йогурти відповідають вимогам нормативних документів.

4.3 Визначення мікробіологічних показників йогуртів

Для визначення якості йогуртів необхідно обов'язково дослідити мікробіологічні показники, оскільки саме вони відповідають за безпечність продукту для здоровя споживачів. Справжній йогурт, в якому поєднані натуральне молоко і закваска, повинен містити чисті, «живі» культури в певній кількості і пропорціях. Якщо вміст культур відхиляється від норми, продукт не можна називати йогуртом. Він не принесе тієї користі, за яку молочнокислий напій цінують у всьому світі. Крім того, одним з найважливіших показників безпеки харчових продуктів для організму людини є відсутність у продуктах хвороботворних мікроорганізмів. Використання продовольчої сировини та харчових продуктів, які забруднені патогенними мікроорганізмами, може призвести до розвитку інфекційних захворювань або важких харчових отруєнь.

Відомо, що молоко є добрим живильним середовищем для розвитку більшості мікроорганізмів, які вносяться із закваскою, а також для тих, що надходять із зовнішнього середовища. Для оцінки якості і безпечності молока і молочних продуктів використовують якісні і кількісні мікробіологічні показники.

Кількісні мікробіологічні показники молока і молочних продуктів визначають кількість тих чи інших мікроорганізмів в одиниці маси (1 г) або одиниці об'єму (1 см³) продукту. Це стосується визначення кількості мезофільних аеробних і факультативно - анаеробних мікроорганізмів (МАФАнМ) та визначення кількості санітарно-показових мікроорганізмів - бактерій групи кишкової палички (БГКП).

Якісні мікробіологічні показники молока і молочних продуктів визначають наявність або відсутність конкретних видів мікроорганізмів у певній масі чи об'ємі продукту.

В роботі досліджували загальну кількість мезофільних аеробних і факультативно - анаеробних мікроорганізмів (МАФАнМ) та кількість молочнокислих життєздатних бактерій. Результати досліджень наведено в табл. 4.5.

Аналіз одержаних даних дозволяє стверджувати, що за кількістю молочнокислих бактерій йогурти відповідають діючому ДСТУ 4343:2004 «Йогурти. Загальні технічні умови». Загальна кількість мезофільних аеробних і факультативно - анаеробних мікроорганізмів у зразках йогуртів з харчовими волокнами дещо більше, ніж в йогурті без добавок, що можна пояснити наявністю мікрофлори на рослинній сировині, яка вноситься в якості додаткового інгредієнту.

Таблиця 4.5 Дослідження мікрофлори йогуртів

Показник	Йогурт без харчових волокон (зразок 1)	Йогурт з клітковиною насіння льону (зразок 2)	Йогурт з клітковиною насіння пшениці (зразок 3)
Молочнокислі бактерії
Кількість клітин мікроор-ганізмів	1,0Ч108	1,2Ч108	1,4Ч108
Мікроор-ганізми	коки, стрептококи, палички	коки, стрептококи, диплококи, палички	коки, стрептококи, палички
МАФАнМ
Кількість колоній та їх характе-ристика	близько 103 колоній мікроорганізмів білого та бежевого кольору	близько 170 колоній мікроорганізмів, білого, кремового, бежевого кольору	близько 200 колоній мікроорганізмів, бежевого та світло-помаранчевого кольору
Мікроор-ганізми	коки, палички	коки, стрептококи, диплококи, палички	коки, палички

Зважаючи на одержані дані, можна стверджувати, що за кількісним та якісним складом мікрофлори (МАФАнМ та молочнокислих бактерій) йогурти з додаванням харчових волокон можна вважати безпечним та корисним харчовим продуктом.

5. Охорона праці

Охорона праці - як галузь людської діяльності - це система правових, організаційно-технічних, соціально-економічних, лікувально-профілактичних та санітарно-гігієнічних засобів і заходів, спрямованих на збереження у процесі праці здоров'я, життя і працездатності людини. Основною метою охорони праці є створення безпечних умов трудової діяльності людини, забезпечення її високої та ефективної працездатності.

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються. Роботодавець (власник підприємства) зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці. Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці.

Закон України «Про охорону праці» -- це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів діяльності (далі -- підприємство), фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використовують найману працю, та на всіх громадян, які працюють за наймом [30].

5.1 Вимоги безпеки до лабораторних приміщень та обладнання для наукових досліджень

Хімічні лабораторії відносяться до категорії пожежонебезпечне виробництво. Хімічні лабораторії необхідно розташовувати в окремих будівлях, у спеціальних прибудовах до виробничої будівлі або на верхніх поверхах виробничої будівлі, ізольовано від інших приміщень. Ступінь вогнестійкості будівель повинна бути не нижче третьої. Стіни і стелі хімічної лабораторії забарвлюють фарбами, які запобігають адсорбції отруйних речовин і дозволяють проводити їх чистку, миття або дегазацію. Підлоги і поверхні робочих столів рекомендується виконувати з негорючих або важкогорючих антикорозійних матеріалів. До робочих столів повинні бути підведені холодна й гаряча вода, газ, постійний і змінний струм, стиснене повітря.

У кожної хімічної лабораторії повинна бути передбачена можливість відключення подачі газу, води та електроенергії. Крани та рубильники закритого типу встановлюють поза робочих приміщень у легко доступних місцях.

Всі приміщення хімічної лабораторії повинні бути обов`язково обладнані витяжної вентиляцією, витяжними шафами. У кожній лабораторії є перелік речовин, роботу з якими обов'язково виконують у витяжних шафах. При роботі з кислотами і лугами приміщення повинні бути обладнані спеціальними гідрантами (кранами, фонтанчиками, шлангами) для тривалого промивання струменем води уражених ділянок шкіри або очей.

При роботі з скляним посудом і приладами зі скла для захисту рук від порізів при різанні, руйнуванні скла необхідно користуватися рушником, при механічній і термічній обробці виробів зі скла - захисними окулярами або запобіжними захисними щитками.

Не можна нагрівати тонкостінні хімічні колби і стакани на відкритому вогні без спеціальних сіток, які виконані з азбесту. Якщо роботу в апаратурі зі скла виконують при підвищених тиску й температурі або при вакуумі, що створює небезпеку розриву скла, то установка повинна бути огороджена захисним екраном з органічного скла, металевим кожухом, а окремі, особливо небезпечні, апарати повинні бути захищені металевою сіткою, що запобігає розкиду уламків скла.

Ємності з речовинами, що викликають хімічні опіки, наприклад, з кислотами і лугами, потрібно переносити удвох у спеціальних кошиках або на візках. Тверді луги слід брати тільки лабораторними щипцями або руками у гумових перчатках; при дробленні великих шматків використовувати щільну матерію (бельтинг). Роботу слід виконувати із застосуванням індивідуальних засобів захисту.

Розлив і розфасовку їдких рідин необхідно робити за допомогою гумових груш, шприца або спеціальних сифонів. Концентровані кислоти та луги, а також сильнодіючі речовини (реактиви), що димлять зберігати і переливати можна тільки під тягою у витяжній шафі. Щоб уникнути розбризкування кислоти слід лити кислоту у воду, а не навпаки.

Горючі та легкозаймисті рідини повинні знаходитись у товстостінних скляних банках або ємностях з притертими пробками, що нагвинчуються. Такі ємності необхідно зберігати у металевих ящиках (шафах), які викладені всередині азбестом, а на дні мають насипаний шар піску. При роботі з цими речовинами необхідно користуватися витяжною шафою механічної вентиляції.

Ртуть необхідно зберігати у герметично закритому товстостінному скляному або порцеляновому посуді.

Під час роботи з отруйними та шкідливими речовинами у лабораторії повинно бути не менше двох чоловік. Працюючи у витяжній шафі з отруйними речовинами, вікна шафи треба підніматине більш як на 1/3 від його висоти. Під час роботи з отруйними та шкідливими речовинами вентиляція повинна забезпечити не менш як 15-кратний обмін повітря на годину. Усі роботи з отруйними речовинами треба виконувати у гумових рукавицях, захисних окулярах або респіраторах, а також у закритих приладах, ступках, колбах. Зважувати під витяжною шафою. Під час роботи з горючими та легкозаймистими отруйними речовинами необхідно суворо дотримуватися усіх правил роботи з вогне- та вибухонебезпечними речовинами. Треба проявляти особливу обережність під час подрібнення, розтирання, нагрівання до критичної температури сильнодіючих отруйних речовин. Для роботи з отруйними речовинами повинні виділятися спеціальні робочі місця.

Переливати концентровані кислоти дозволяється лише у витяжних шафах при майже закритих дверцятах. Під час розбавлення сульфатної кислоти, кислоту поступово і обережно доливають у воду в термічно стійкий або фарфоровий стакан. Забороняється зберігати кислоти з іншими речовинами. Під час роботи з їдкими (агресивними) речовинами всі співробітники лабораторії повинні користуватися захисними окулярами. Під час розчинення лугів невеликі куски їх поступово додають у воду, весь час перемішуючи. Зберігають концентровані розчини в скляних бутлях з притертими пробками разом з іншими лугами, але ізольовано від брому, йоду, мінеральних кислот. Усі види обробки скла необхідно проводити у захисних окулярах. Нагрітий скляний посуд не можна закривати притертою пробкою до тих пір, поки він не охолоне повністю. Не допустиме застосування у вакуумних установках плоскодонного скляного посуду. Ексикатор, що підключається вперше до вакууму, необхідно загорнути у рушник і збільшувати вакуум поступово. Під час перегонки горючих рідин неможна допускати повного випарювання рідини. Під час висушування вогне- та вибухонебезпечних речовин треба слідкувати, щоб сушильна шафа була справна, а термометр давав вірні показники. Легкозаймисті та горючі речовини зберігають в товстостінних скляних банках з притертими пробками, в металічних шафах або ящиках з кришками, дно і стінки яких викладені азбестом. Усі легкозаймисті та вибухонебезпечні речовини є вогненебезпечними. Запаси їх в лабораторії не повинні перевищувати денної норми. Коли нагрівають пробірку з рідиною, треба тримати її отвором в сторону від себе і від своїх товаришів, які працюють поряд. Усі роботи з легкозаймистими та горючими рідинами, а також пов'язані із виділенням шкідливих парів і газів, проводяться у витяжних шафах. Забороняється коштувати на смак хімічні речовини. Нюхати речовини можна лише направляючи на себе гази або пар летким помахом руки. Забороняється покидати своє робоче місце і залишати без нагляду запалені спиртівки та інші нагрівні прилади.

Після закінчення роботи в лабораторії працюючі повинні відключити воду, світло, електроприлади. Кожний працюючий повинен перевірити і привести в порядок своє робоче місце, прилади і апарати, а той що йде останнім, виключити світло та перекрити воду, перевірити чи видалені з приміщення легкозаймисті і горючі речовини, чи оброблені відпрацьовані розчини, чи всі склянки і посуд з хімічними речовинами закриті пробками та поставлені на відповідні місця. Категорично забороняється виливати відпрацьовані кислоти, луги, аміак, бром і інші їдкі речовини в каналізацію, їх потрібно збирати в окремий посуд і після нейтралізації виливати в каналізацію або в інше спеціально відведене місце. Використані під час роботи зразки, продукти дегазації та промивні води зливаються у спеціальну тару; зливати ці речовини у каналізацію забороняється [31].

Дипломна магістерська науково-дослідна робота присвячена одержанню функціонального йогурту з додаванням рослинних волокон. Потенційно небезпечними факторами, що можуть виникнути при проведенні дослідження, є наступні (табл. 5.1)

Таблиця 5.1 Небезпечні фактори при проведенні експерименту

Можлива небезпека	Де може виникнути небезпека	Заходи безпеки
Ураження електричним струмом	Під час роботи з сушильними шафами, електроплитами, термостатом	Перевірка справності і наявності заземлення електрообладнання
Підвищене виділення тепла	При роботі з сушильною шафою, електроплитами	Робота далеко від нагрівальних приладів

5.2 Розрахунок освітлення лабораторії

Залежно від джерела світла освітлення буває природне, штучне та суміщене. Природне створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу, штучне - електричними джерелами світла, суміщеним є освітлення, коли недостатнє природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на бокове, верхнє та комбіноване. Бокове здійснюється через вікна в зовнішніх стінах, верхнє - через світлові отвори в дахах і перекриттях, а комбіноване поєднує верхнє та бокове освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальне освітлення здійснюється джерелами світла, розміщеними у верхній частині приміщення. Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Використовувати тільки одне місцеве освітлення у виробничих приміщеннях заборонено.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, чергове та охоронне.

Головне завдання освітлення - створити найкращі умови для органів зору. Це завдання може бути вирішене тоді, коли виконуються такі вимоги до освітлення:

1. Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру роботи органів зору, що визначається величиною найбільш дрібних предметів або їх частин, які необхідно відрізняти під час роботи, а також фоном та контрастом об'єкта розглядання і фону. Чим дрібніший об'єкт, темніший фон, менший контраст, тим більша величина освітленості потрібна для створення оптимальних умов праці.

2. Необхідно забезпечувати достатньо рівномірне освітлення робочої поверхні, а також навколишнього простору, щоб у полі зору не було поверхні з яскравістю, що значно відрізняється від інших.

3. На робочій поверхні не повинно бути різких тіней.

4. У полі зору не повинно бути прямої та відображеної блискучості (підвищеної яскравості випромінюючої поверхні), що може призвести до тимчасового осліплення.

5. Величина освітленості повинна бути постійною у часі. Коливання освітленості виникають у разі змін напруги в електричній мережі, а також зв'язані з особливостями роботи джерел світла.

6. Спектральний склад світла повинен по можливості забезпечувати правильну передачу кольору, тому штучне світло, що використовується на підприємствах, за своїм спектральним складом має наближатися до природного.

7. Освітлення повинно бути надійним, простим в експлуатації та економічним. Джерела світла не повинні створювати небезпечних та шкідливих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпеку враження струмом, пожежо- та вибухонебезпечність).

Для обчислення освітлення приміщень лабораторії використовують метод коефіцієнта використання. В кожному світильнику величина світлового потоку ламп визначають за формулою (5.1):

(5.1)

де Е - задане мінімальне освітлення;

К -коефіцієнт;

S - освітлювальна площа, м²;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення;

N - кількість світильників;

- коефіцієнт в икористання світлового потока.

Визначаємо мінімальну освітленість об'єкту середньої точності розміром 0,5-1 мм. Освітленість складає 300 лк. Коефіцієнти К і Z залежать від типу світильника. К світлодіодних = 1, Z для світлодіодних ламп = 1,1.

Кількість світильників 6.

Індекс приміщення розраховують за формулою (5.2):

, (5.2)

де A - довжина приміщення, м. А = 7 м.

В - ширина приміщення, м. В = 4 м.

Н - висота приміщення, м. Н = 3 м.

Знаходимо площу приміщення S:

S = АЧВ = 7Ч4 = 28 м².

Підставимо до формули 5.2:

I = 7Ч4 / 3Ч(7+4) = 0,85.

В залежності від типу приміщення, світильників, коефіцієнтів віддалення стелі _п, стін _с, розрахункової поверхні і статі _р визначають по таблиці коефіцієнт використання світлового потоку :

_п = 70%; _с = 50; _р = 10%; I = 0,85; = 0,37

Ф = 300Ч28Ч1Ч1,1 / 6Ч0,37 = 7491,89.

Необхідна величина світлового потоку ламп в кожному світильнику, встановленому в лабораторії, повинна бути не менше 4162,16.

5.3 Атестація робочих місць за умовами праці, паспортизація об'єктів

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здоров'я і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах, де є шкідливі і небезпечні чинники, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та спільними методичними рекомендаціями Мінпраці і Головного державного санітарного лікаря України з цього питання.

Атестація робочих місць передбачає:

- виявлення причин утворення шкідливих і небезпечних виробничих чинників;

- комплексну оцінку чинників виробничого середовища і трудового процесу на відповідність їх законодавству з охорони праці;

- обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії з шкідливими умовами праці;

- встановлення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації;

- розробку комплексу заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення трудящих.

Санітарно-гігієнічні дослідження чинників виробничого середовища і трудового процесу проводяться атестованими санітарними лабораторіями підприємств, інших організацій, а також лабораторіями Державної служби України з питань праці. Періодичність атестацій установлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років.

Атестації підлягають також деякі види обладнання. На основі атестації робочих місць, діагностики устаткування, технічної експертизи, інших обстежень складається паспорт об'єкта, де дається, разом з іншим, комплексна оцінка його відповідності вимогам безпеки.

На підприємствах з метою атестації робочих місць проводяться дослідження умов праці, які включають:

- складання переліку робочих місць, що підлягають атестації;

- розробку планів розташування обладнання за кожним підрозділом, визначення меж робочих місць (зон);

- дослідження санітарно-гігієнічних чинників виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу;

- установлення на основі Класифікатора професій ДК 003:2010 відповідності найменування професій і посад характеру фактично виконуваних робіт;

- складання «Карти умов праці» на кожне робоче місце або на групи аналогічних місць;

- оцінку шкідливості і небезпечності чинників виробничого середовища і трудового процесу за критеріями, встановленими Гігієнічною класифікацією праці;

- визначення переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці та пільговим пенсійним забезпеченням;

- розробку заходів щодо встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, покращення умов праці і оздоровлення працівників та визначення затрат на ці цілі;

- організацію діагностики обладнання, проведення обстежень обладнання та споруд, технічної експертизи, випробувань, комплексну оцінку їх відповідності вимогам безпеки та нормативним актам, складання паспортів об'єктів, дільниць, цехів і виробництва в цілому.

Для виконання зазначених робіт на підприємствах можуть створюватися постійно діючі комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці [32].

Висновки

1. Розроблено рецептуру одержання функціональних йогуртів з харчовими волокнами.

2. Запропоновано технологічну схему одержання йогуртів з рослинними волокнами, виконано продуктові розрахунки та здійснено вибір обладнання для процесу виробництва даного виду продукту.

3. Визначено основні критичні точки контролю при виробництві йогуртів з рослинною клітковиною та запропоновано план НАССР.

4. Досліджено якість та безпечність одержаних функціональних йогуртів. Показано, що органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні показники йогуртів з харчовими волокнами лежать в межах значень, наведених в нормативній документації.

5. Визначено заходи з охорони праці під час виробництва йогуртів. Проведено розрахунок освітлення. Розглянуто процедуру атестації робочих місць за умовами праці та паспортизації об'єктів.

6. Показано доцільність створення функціональних кисломолочних продуктів з харчовими волокнами, які сприятимуть зниженню ризику захворювань населення, що пов'язані з продуктами харчування.

Список літератури

1. Захарова Л.М. Потребительский спрос на функциональные продукты / Л.М. Захарова, С.М. Лупинская, Т.А. Овчинникова, Е.Ю. Шапошникова // Молочная промышленность. - 2006. - №8. - С. 73 - 75.

2. Драчева Л.В. Пробиотические свойства кисломолочных напитков / Л.В. Драчева // Пища, вкус и аромат. - 2001. - №4. - С. 28 - 29.

3. Эффективность внесения растительной добавки при производстве кисломолочного продукта. [Електронний ресурс]: Cyberleninka- Електрон.дані. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/effektivnost-vneseniya-rastitelnoy-dobavki-pri-proizvodstve-kislomolochnogo-produkta.

4. Дідух Н.А. Заквашувальні композиції для виробництва молочних продуктів функціонального призначення./Н.А.Дідух, О.П.Чагаровський, Т.А. Лисогор; Одеська нац.академія харч.технологій - Одеса: «Поліграф», 2008. - 234 с.

5. Сирохман І.В Товарознавство харчових продуктів функціонального призначення:навч.пос.(для студентів вищих навчальних закладів) / І.В.Сирохман, В.М.Загородня.- К.:Центр учбової літератури,2009. - 544с.

6. Дідух Н.А. Наукові основи розробки технологій молочних продуктів функціонального призначення [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. техн. наук : спец. 05.18.16 «Технологія харчової продукції» / Дідух Наталія Андріївна ; ОНАХТ. - Одеса, 2009. - 30 с.

7. Машкін М.І. Технологія виробництва молока і молочних продуктів: Навч. видання / М.І. Машкін, Н.М. Париш. - К.: Вища освіта, 2006. - 351 с.

8. Йогурт. Все, что вы хотели знать о йогурте. [Електронний ресурс]: Zakvaski.com. - Електрон. дані. Режим доступу: https://www.zakvaski.com/stati/jogurt-vse-chto-vy-khoteli-znat-o-jogurte.html

9. 10 видів йогуртів, які повинен спробувати кожен. [Електронний ресурс]: Яготинське. - Електрон. дані. Режим доступу: https://milkalliance.com.ua/blog/ua/stattya/vydiv-iohurtiv-iaki-povynen-sprobuvaty-kozhen.

10. Ципріян В.І. Гігієна харчування з основами нутриціології: Підручник; У 2 кн. / В.І. Ципріян, І.Т. Матасар, В.І. Слободкін та ін; За ред. проф. В.І. Ципріяна. -- К.: Медицина, 2007.

11. Пищевая химия / А.П. Нечаев [и др.]; под ред. А.П. Нечаева. - СПб.: ГИОРД, 2004. - 640 с.

12. Рудиченко В. Природні харчові сорбенти як чинники здоров'я сучасноі людини /В. Рудиченко. - К.: Вища школа, 1997. - 367 с.

13. Клетчатка зародышей пшеницы [Електронний ресурс]: Страна здоровье. - Електрон.дані. - https://stranazdorovie.com/p392062-kletchatka-zarodyshej-pshenitsy.html

14. Клітковина меленого насіння льону [Електронний ресурс]: Golden Kings of Ukraine. - Електрон.дані. - http://www.agroselprom-a.com/ua/products/kletchatka-molotyh-semyan-lna/

15. Клітковина гарбуза. [Електронний ресурс]: Компанія «Дана, Я». - Електрон. дані. Режим доступу: http://www.dana-ya.com.ua/index.php?p=293&lang=ua

16. ДСТУ 4343:2004. Йогурти. Загальні технічні умови. - К.: Держпродспоживстандарт України, 2005. - 11 с.

17. ГОСТ 3626-73 Молоко и молочные продукты. Методы определения влаги и сухого вещества. - М.: ИПК издательство стандартов. - 13 с.

18. ГОСТ 26781-85. Молоко. Метод измерения рН. - М.: Стандартинформ, 1987. - 4 с.

19. ГОСТ 3624-92. Молоко и молочные продукты. Титриметрические методы определения кислотности. - М.: Стандартинформ, 2009. - 8 с.

20. ГОСТ 5867 - 90. Молоко и молочные продукты. Методы определения жира. - М.: Стандартинформ, 2009. - 8 с.

21. ГОСТ 9225-84. Молоко и молочные продукты. Методы микробиологического анализа. - М.: Стандартинформ, 2009. - 8 с.

22. ГОСТ 33951-2016. Молоко и молочная продукция. Методы определения молочнокислых микроорганизмов (с поправкой) - М.: Стандартинформ, 2016. - 23 с.

23. Зобкова З.С. Особенности технологии йогурта / З.С. Зобкова, Т.П. Фурсова // Молочная промышленность. - 2006. - № 11. - С. 43-46.

24. Єресько Г.О. Технологічне обладнання молочних виробництв: навч. посіб. для студ. вузів / Г.О. Єресько, М.М. Шинкарик, В.Я. Ворощук. - К.: Фірма «ІНКОС», ЦУЛ, 2007. - 344 с.

25. Сусол Р.Л. Актуальні проблеми технології виробництва і переробки продукції тваринництва: Методичні вказівки / Р.Л. Сусол, Н.О. Кірович. - Одеса, Одеський державний аграрний університет, 2020. - 74 с.

26. Про затвердження Державних санітарних правил і норм. Державні санітарні правила для молокопереробних підприємств. [Електронний ресурс]: Верховна Рада України. - Електрон.дані. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va011488-98#Text.

27. Що потрібно знати про основні принципи системи НАССР. [Електронний ресурс]: Головне управління Держпродспоживслуби в Черкаській області. - Електрон.дані. Режим доступу: https://cherk-consumer.gov.ua/novyny/731-shcho-potribno-znati-pro-osnovni-printsipi-sistemi-nassr.

28. Про HACCP: небезпечні фактори на харчовому виробництві [Електронний ресурс]: Сертифікант зроблено в Україні. - Електрон.дані. Режим доступу: https://certificant.org/uk/centr-sertifikacii-sistem-upravleniya-tov-sertifikant/.

29. Новікова Н.В. Проведення контролю якості йогуртів та визначення їх конкурентоспроможності /Н.В. Новікова //Вісник ХНТУ, №2 (65), 2018. - С. 131 - 136.

30. Винокурова Л.Е. Основи охорони праці: Підручн. для проф.-техн. навч. закладів. / Л.Е. Винокурова, М.В. Васильчук, М.В. Гаман - К. : Вікторія, 2001. - 192 с.

31. Грибан В.Г. Охорона праці. Навч. посіб. / В.Г. Грибан, О.В. Негодченко. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 280 с.

32. Голінько В.І. Основи охорони праці: підручник / В.І. Голінько; М-во освіти і науки України; Нац. гірн. ун-т. - 2-ге вид. - Д.: НГУ, 2014. - 271 с.

Размещено на Allbest.ru