Витрати, що плануються на виробництво безалкогольних напоїв показані у табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Витрати, що плануються на виробництво безалкогольних напоїв

Потреби зі створення додаткових потужностей на заводі не виникає, проте виникає необхідність по загруженню існуючих виробничих потужностей з одночасним покращенням продукції. Для цього потрібно проводити кожного року поточний ремонт існуючих виробничих потужностей.

Розділ 4. Цінова політика підприємства

Значення ціни для маркетингу послуг визначається трьома головними причинами.

По-перше, оскільки оцінити якість послуги до її придбання, як правило, дуже складно, ціна може бути важливим показником очікуваної якості. Наприклад, потенційний клієнт може використовувати ціни розміщення у проспекті, для визначення рівня якості продукції. Деякі консалтингові компанії вимагають, щоб їхні консультанти брали за свої послуги дуже високі гонорари, оскільки низькі можуть поставити під сумнів якість цих послуг.

По-друге, ціна є важливим заходом контролю над попитом, а оскільки послуги відзначаються незбереженням, відповідність попиту і пропозиції у сфері послуг має особливе значення. Тому творчий підхід до ціноутворення дозволяє позбутися зайвих коливань попиту.

По-третє, у сфері послуг цінова чутливість споживача є одним з головних критеріїв сегментування ринку. Потрібно враховувати, що різні групи споживачів здатні платити за одну и ту ж послугу різну ціну. Для поділу клієнтів на більш та менш чутливих до ціни використовують фактор часу.

Ціни і цінова політика -- істотні елементи маркетингу підприємства. Від ціни значною мірою залежать комерційні результати. Саме цінова політика має тривалий, а деколи вирішальний вплив на всю діяльність виробничо-збутового комплексу підприємства. Ціна товару свідчить про конкурентоздатність товару і певним чином відображає положення підприємства на ринку. Справді, монопольно великі чи середні для галузі (ринку) і вимушено низькі ціни не завжди є проявом малої конкуренції товару. Вони, наприклад, можуть встановлюватися під час першого проникнення товару на ринок. Цінова політика, тобто встановлення розумної, зваженої, "прийнятної для ринку" ціни -- це і наука, і деякою мірою мистецтво.

Цінова політика маркетингу зводиться до наступного: необхідно встановити на свої товари такі ціни і так змінювати їх залежно від ситуації на ринку, щоб опанувати певну частку ринку, одержати запланований обсяг прибутку і т. ін. Тобто слід вирішити оперативні завдання, пов'язані з реалізацією товару в певній фазі його життєвого циклу, і відповісти на діяльність конкурентів. Кожне ціноутворення включає шість етапів:

формування завдання;

визначення попиту;

оцінка витрат;

аналіз цін конкурентів;

вибір методу ціноутворення;

встановлення кінцевої ціни.

Ціноутвореня є складовою роботи з досягнення стратегічних цілей фірми.

Цінова стратегія -- стратегічна лінія (план) фірми у сфері ціноутворення з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей.

Визначати цілі цінової політики досить складно. Насамперед підприємство повинне враховувати не тільки необхідну відповідність між різними цілями ціноутворення та основними цілями підприємства, а й обмеження, зумовлені впливом маркетингового середовища та ринку на процес реалізації продукції. Сама ціна певним чином визначає поведінку споживача при прийнятті ним рішення відносно (придбання продукції та впливає на характер формування відносин між підприємством і суб'єктами маркетингового середовища. Значною мірою від ціни залежить рівень прибутку від реалізації продукції на ринку. Все це потребує особливого підходу до дослідження цілей цінової політики та їхнього формування в умовах маркетингової діяльності підприємства.

У сучасних умовах використовується багато підходів до визначення цілей цінової політики підприємства, що зумовлено особливостями його маркетингової діяльності у процесі реалізації продукції.

Існують три основні цілі ціноутворення, на які може орієнтуватися фірма:

орієнтовані на збут (забезпечити певний обсяг продажу, збільшити частку ринку);

орієнтовані на прибуток (забезпечити отримання максимального або задовільного прибутку, доходу від інвестицій, швидке надходження готівки);

основані на становищі, яке склалось (проведення цінової політики, яка б забезпечила стабільний стан справ на ринку або створила сприятливий клімат для діяльності фірми на ринку).

Ціни на послуги безперечно визначають їх виробники, і вони мають право встановити будь-яку ціну. Але остаточне рішення залишається за ринком, тобто споживачем. Якщо ціна виробника занадто висока, то послуги залишаться незатребуваними; якщо ціна буде занадто низькою -- виробник не відшкодує своїх витрат і збанкрутує. Отже, граничні ціни для виробника послуг такі: мінімальна ціна, що дорівнює витратам на виробництво послуг, і максимальна ціна, тобто та, яку приймає ринок.

Ціни конкурентів служать своєрідним орієнтиром для фірми у процесі формування цін на власну продукцію. Випускаючи продукцію, аналогічну продукції конкурентів, фірма змушена призначати ціну, близьку до цін конкурентів, інакше вона може порушити збут. Проте чим ширший діапазон відмінностей послуг фірми від послуг конкурентів (за якістю, умовами продажу, споживчими властивостями), тим ширший діапазон відхилення цін на власну продукцію від цін конкурентів.

Методи ціноутворення, використовувані на ринках чистої недосконалої конкуренції, досить різноманітні, але всі вони базуються на врахуванні попередніх п'ятьох чинників.

Найпростіший спосіб ціноутворення -- встановлення ціни на основі рівня поточних цін. У цьому випадку фірма орієнтується на ціни конкурентів, звертаючи менше уваги на власні витрати і вивчення попиту. Цей метод популярний, але саме простотою його достоїнства обмежуються. Він не потребує витрат на вивчення попиту и аналіз власних виробничих резервів, дозволяє заощаджувати на рекламі і системі стимулювання збуту, дозволяючи пасивно прямувати в руслі ринкової динаміки, яку формують активніші конкуренти. Іноді подібна «простота» дійсно виявляється «гірше злодійства».

Дещо складніше ціноутворення за методом «витрати плюс». Суть його полягає в тому, що виробник або продавець послуг визначає середні витрати на виробництво і збут товару і додає до них націнку, що забезпечує одержання певного прибутку. Розміри націнок залежать від конкурентного середовища ринку і цін конкурентів. Недоліком цього методу є ігнорування особливостей поточного попиту, що призводить або до недоотримання прибутку при зростаючому попиті, або до втрат обсягів продажу при його скороченні. Перевага полягає у відомій стабільності цін, відокремлених від впливу коливань ринкової кон'юнктури.

Набагато складнішим методом ціноутворення є розрахунок ціни на базі беззбитковості й одержання цільового прибутку. Цей метод полягає в аналізі різноманітних рівнів цін, їхнього впливу на обсяги продажу, визначення розмірів дійсного і освоєного ринків, ступеня можливості одержання цільового прибутку при кожній можливій ціні товару тощо.

Емпіричний метод ціноутворення полягає у визначенні рівня ціни на продукцію фірми на основі організації пробних продажів, проведення маркетингових експериментів, опитувань і по суті є методом пошуку оптимальної ціни шляхом спроб і помилок.

Очевидно, що перелічені методи ціноутворення використовуються в тісній залежності з іншими чинниками цього процесу. Зокрема, остаточне встановлення ціни прямо залежить від цілей фірми. Наприклад, якщо метою стає максимізація прибутку, то найбільш прийнятним методом є визначення ціни на базі беззбитковості и одержання цільового прибутку; якщо метою є зберігання частки ринку, встановлюється ціна на основі поточних рівнів цін тощо. Крім цього, на цінову політику фірми і, відповідно, на рівень цін на її продукцію значно впливають заходи щодо стимулювання збуту і просування послуг на ринок. До таких заходів включаються всілякі цінові знижки; використання цінової дискримінації на базі географічних, соціальних або сезонних (тимчасових) принципів; умови розрахунків за надані послуги та ін.

Розробку цінової політики виробничого підприємства пропонується здійснювати послідовно за такими основними етапами:

а) обгрунтування визначальних цілей формування цінової політики на стратегічний період та їх узгодження із стратегічними цілями розвитку доходів виробничого підприємства; б) оцінка рівня торговельної надбавки і його достатності для формування комерційного доходу з позицій отримання необхідного рівня прибутку з реалізації товарів і платних послуг; в) вибір моделей ціноутворення на окремі групи товарів, що забезпечують найкращі умови стратегічного управління комерційним доходом виробничого підприємства; г) побудова системи методів визначення конкретного рівня торговельної надбавки по окремих групах товарів, що забезпечують формування необхідного рівня прибутку; д) побудова механізму коригування розробленої цінової політики згідно з можливими змінами зовнішніх та внутрішніх умов формування доходів виробничого підприємства.

Результативність діяльності фірми залежить від багатьох факторів, але особливе місце в ній відводиться ціновій політиці.

Сукупність факторів, які впливають на формування цін, можна розділити на 3 групи: попит - витрати, ситуація з конкуренцією.

Підприємство встановлює ціни на свою продукцію в основному виходячи із витрат на виробництво. Ціни при цьому визначають, базуючись на витратах і відсотків від витрат. Схема встановлення цін підприємством виглядає наступним чином:

ціна = витрати + націнка.

Процес визначення цін підприємства включає наступні етапи:

підрахунок витрат на виробництво харчової продукції;

визначення рентабельності (відсоток націнки);

знаходження оптової ціни підприємства, яка дорівнює сумі витрат і рентабельності;

додавання до оптової ціни ПДВ у розмірі 20%, в результаті чого отримуємо оптово-відпускну ціну підприємства.

Відповідно до маси та різного виду продукції встановлюється ціна (див. таб. 4.1).

Цінова політика у відношенні дистриб'юторів утримує торгову націнку 8-10 %. Відомо, що ціна формується під впливом собівартості та певної націнки.

Таблиця 4.1.

Відпускні ціни на основну продукцію ВАТ “Луцьк-Фудз”

Тенденція до зниження ціни помічається при збільшенні обсягів реалізації і зменшенні накладних витрат.

На підприємстві діє система знижок, яка залежить від обсягу закупок, в основному 5-7%, при цьому використовується диференційований підхід до кожного дистриб'ютора.

Розділ 5. Збутова політика

Сферу діяльності ВАТ “Луцьк-Фудз” можна розділити на два ринки: місцевий та регіональний. Місцевий ринок включає в себе Луцьк (а також луцький район), а регіональний - райони Волинської області та інші області України. Це є основним ринком збуту підприємства, хоча інколи замовлення на продукцію надходять і з інших областей.

Споживачами продукції підприємства є всі вікові групи споживачів, так як підприємство випускає різноманітний асортимент харчової продукції. Споживачами є також люди, незалежно від того, яка у них професія, освіта, національність. Сегменти споживачів відрізняються лише за диференціацією продукції.

Сегментування ринку можна провести за географічними ознаками. Основними клієнтами підприємства будуть жителі міста Луцька і Волинської області, але це не означає, що акцент на інші міста буде послаблений.

Товари, які виробляються на ВАТ “Луцьк-Фудз” надходять у магазини міста та області, а також продукція експортується за межі області.

Основними споживачами продукції, котрим постачається приблизив 90 відсотків вироблених товарів, є оптові бази. Крім того, підприємство встановило прямі зв'язки з торговельними організаціями.

Контракти на постачання продукції укладаються переважно на щорічних ярмарках, виставках або внаслідок особистого спілкування працівників відділу збуту з представниками торговельних організацій.

Доставка товарів здійснювалася безпосередньо з підприємства, за цінами заводу-виробника. Рентабельність цих магазинів становила близько 80% загальної рентабельності підприємства.

Розподіл продукції ВАТ “Луцьк-Фудз” проводить наступними методами:

прямий - підприємство безпосередньо реалізує продукцію покупцям через власний магазин;

через посередника - збут через незалежних посередників.

Тобто застосовуються різнорівневі канали розподілу харчових продуктів.

Нульовий канал розподілу підприємство застосовує через магазин, який безпосередньо розташований на території заводу. Однорівневий канал розподілу застосовується щодо дрібних місцевих роздрібних продавців. Це, насамперед, магазини, кафе, їдальні, бари. Схему дворівневого розподілу підприємство використовує для продажу своєї продукції у районах Волинської області та за її межами.

Варто зазначити, що ВАТ “Луцьк-Фудз” застосовує інтенсивний розподіл своєї продукції, що передбачає розміщення та реалізацію харчових продуктів через будь-якого посередника, який може і хоче цим займатись.

На даний час майже 53% харчових продуктів, що виробляється, реалізується на місцевому ринку, а 47% - на регіональному.

Розділ 6. Політика просування товарів

Для політики просування товарів і послуг звичайно застосовується реклама. Для реклами якості товарів дуже часто використовуються відгуки задоволених клієнтів. Оскільки придбання послуг пов'язане з великим ризиком, доцільно складати перелік задоволених клієнтів і використовувати його як засіб переконання.

Рекламі товарів і послуг дуже сприяють усні рекомендації, що пов'язані з особистим досвідом людини, яка рекомендує. Таким чином, під час просування послуг необхідно постійно пам'ятати про домінуючу роль особистого впливу на процес вибору послуги і в будь-який спосіб стимулювати усну рекламу:

-- переконувати задоволених клієнтів інформувати інших осіб про свою думку;

-- розробляти матеріали, які споживачі могли б передавати один одному;

-- під час рекламних кампаній зосереджувати увагу на думці найбільш задоволених споживачів;

-- проводити заходи, під час яких існуючі клієнти могли б спілкуватися з потенційними споживачами.

Оскільки в забезпеченні та підтриманні високої якості послуг домінуючу роль відіграє персонал, необхідне постійне і близьке спілкування зі службовцями організацій сфери послуг Такий внутрішній зв'язок дозволить більш точно визначити запити самих співробітників і підтримувати серед них розуміння необхідності найбільш якісного обслуговування клієнтів, а також надасть можливість інформування самих службовців про те, яким чином винагороджується відмінна робота.

У цілому просування послуг -- це комплекс заходів, спрямованих на формування попиту і стимулювання збуту послуг, тобто на збільшення обсягів продажу, Просування включав рекламу, заходи щодо формування громадської думки, стимулюючі заходи и особисті продажі. Важлива роль у комплексі збуту наложить рекламі.

Реклама являє собою вид комунікативного зв'язку між продавцем товару і його споживачем, це будь-яка оплачена форма неособистих уявлень про товар (послугу) і просування цих відомостей до споживача. Реклама служить для таких цілей:

-- формування довгострокового образу фірми;

-- виділення конкретної марки товару або послуги (марочна реклама);

-- поширення інформації про продаж, послугу або події (рубрична);

-- оголошення про продаж за зниженими цінами (реклама розпродажу);

-- відстоювання конкретно» ідеї.

ВАТ “Луцьк-Фудз” використовує такі види реклами:

-- реклама в пресі;

-- друкована реклама (проспекти, каталоги, буклети тощо);

-- телереклама;

-- радіореклама;

-- зовнішня реклама;

-- виставки тощо.

Кожний з видів реклами має позитивні і негативні сторони, тому перед тим, як вибрати той або інший вид реклами, варто визначити її мету.

Заходи щодо формування громадської думки -- діяльність фірми щодо поширення відомостей про достоїнства запропонованих послуг. В основі паблік рилейшнз лежить уміння налагодити контакт, взаємовигідний зв'язок фірми із суспільством з метою встановлення, підтримки і поліпшення іміджу фірми.

Політика просування, як невід'ємна частина маркетингової діяльності має велике значення, є складовою успіху та процвітання підприємства.

Основною метою просування для ВАТ “Луцьк-Фудз” є забезпечення зростання попиту. За 2006 рік політика просування на підприємстві набула деякої інтенсивності. На даний час для підприємства найбільш ефективними засобами для зростання реалізації продукції є:

реклама в газетах: “Волинь”, “Вісник”, “Сім'я і дім” та інших, оскільки ці газети є найбільш популярними серед споживачів;

реклама на радіостанціях: “Люкс FM”, “Наше радіо”, “Сім'я і дім”;

спонсорство різноманітних конкурсів;

проведення акцій-дегустацій в супермаркетах.

Це ті фактори, за допомогою яких ВАТ “Луцьк-Фудз” забезпечить ефективну політику просування продукції.

Важливе значення мало те, що літом 2008 року було проведено ряд презентацій по основних торгових точках.

Завдяки цим заходам збільшилась кількість споживачів та зросла інтенсивність збуту. Проте потрібно шукати і нові ідеї, наприклад, спонсорство на різноманітних концертах відомих співаків.

Продовжувати час від часу друкувати інформацію про ВАТ “Луцьк-Фудз” в пресі. Не менш важливе значення стимулювання постачальників і, звичайно, персоналу підприємства.

Розділ 7. Економічне обґрунтування роботи

Для реалізації стратегії проведення успішної діяльності ВАТ «Луцьк-Фудз» потрібні великі кошти, проте, щоб отримати великий прибуток, завоювати імідж - це необхідно.

Основні показники діяльності ВАТ «Луцьк-Фудз» представлено в таблиці 7.1.

Дані таблиці 7.1 свідчать про сповільнення приросту чистого доходу від реалізації продукції у 2008 році (27,2%) порівняно з приростом 2007 року (31,2%). Поряд з тим, собівартість реалізованої продукції все більш зростає: у 2007 році вона зросла на 22%, а в 2008 році - аж на 30,3%. Внаслідок цього валовий прибуток (різниця між чистим доходом і собівартістю) відповідно зріс у 2007 році на 82,5%, а у 2006 році - на 15,8%. Більш швидкими темпами зростання у 2008 році порівняно зі зростанням у 2007 році характеризуються: фінансовий результат від операційної діяльності, фінансовий результат від звичайної діяльності та чистий прибуток.

Такі зміни у чистому доході і собівартості продукції свідчать про зростання собівартості одиниці продукції за період 2006-2008 рр.

Таблиця 7.1. Аналіз основних показників діяльності ВАТ «Луцьк-Фудз» за 2006-2008 рр., тис. грн.

Елементи операційних витрат та їх динаміка містяться в таблиці 7.2.

Таблиця 7.2 Елементи операційних витрат ВАТ “Луцьк-Фудз” за 2006-2008 рр., тис. грн.

За даними таблиці 7.2 спостерігається зростання темпів приросту матеріальних затрат, витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи. Найбільшим є ріст матеріальних затрат у загальних витратах - у 2007 році вони зросли на 3,2%, а у 2008 році - аж на 33,9%. Амортизація основних засобів у 2007 році скоротилась на 22,4%, але вже у 2008 році зросла на 38,5%. Рівень інших операційних витрат значно коливався: за 2007 рік він зріс аж на 211,7%, та вже за 2008 рік скоротився на 35,5%.

Всі ці показники свідчать про те, що підвищення собівартості одиниці продукції за 2007-2008 рр., перш за все зумовлене ростом матеріальних затрат, а вже потім - ростом витрат на оплату праці і відрахувань.

Значна частка дебіторської заборгованості в складі поточних активів визначає її особливе місце в аналізі оборотних активів.

Серед загальних причин збільшення дебіторської заборгованості можна виокремити:

- необачну кредитну політику підприємства щодо покупців, нерозбірливий вибір партнерів у бізнесі;

- настання неплатоспроможності і навіть банкрутства окремих споживачів;

- занадто високі темпи нарощування обсягів продажу;

- труднощі в реалізації продукції;

- зміни форм розрахунків тощо.

Різке скорочення дебіторської заборгованості може настати в результаті негативних взаємовідносин з клієнтами: зменшення продажу в кредит, втратою споживачів продукції тощо.

Та незважаючи на це, аналізуючи дані таблиці 7.1 і 7.2, можна зробити висновок про успішну діяльність підприємства - ріст виробництва та прибутку.

Розділ 8. Результати проведення маркетингових досліджень

ВАТ «Луцьк-Фудз» має свою стратегію бізнесу, яка заключається у двох основних напрямках або областях.

Перша пов'язана з лідерством в мінімізації затрат виробництва. Даний тип стратегії пов'язаний з тим, що компанія добивається самих низьких затрат виробництва і реалізації продукції. У результаті цього вона може за рахунок більш низьких цін на аналогічну продукцію добиватися більшої долі ринку. Фірми, що реалізують даний тип стратегії, повинні мати хорошу технологію та інженерно - конструкторську базу, а також хорошу організацію виробництва та постачання, хорошу систему розподілу продукції, тобто, щоб добиватися найменших затрат, на високому рівні повинно здійснюватись все те, що пов'язано з собівартістю продукції.

Друга область вироблення стратегії пов'язана з спеціалізацією у виробництві продукції. У цьому випадку фірма повинна здійснювати висококваліфіковане виробництво і маркетинг для того, щоб стати лідером в області виробництва своєї продукції. Це приводить до того, що покупці вибирають дану марку, навіть якщо ціна досить висока. Для цього комбінат повинен мати високий потенціал для проведення науково-дослідницьких робіт у даній сфері, мати кваліфікованих дизайнерів, прекрасну систему забезпечення високої якості продукції, а також розвинену систему маркетингу.

Вище вказані напрямки стратегій включають також так звані стратегії концентрованого росту. Це ті стратегії, які пов'язані зі зміною продукту на ринку. В такому випадку фірма намагається покращити свій продукт не змінюючи при цьому галузі. Що стосується ринку, то фірма веде пошук можливостей покращення свого положення на існуючому ринку, або переходу на інший ринок.

Конкретними напрямками цієї групи стратегій є наступні:

– стратегія посилення позиції на ринку при якій фірма робить все, щоб із даним продуктом на даному ринку завоювати кращі позиції;

– стратегія розвитку ринку, що заключається в пошуку нових ринків для вже існуючого продукту.

Виконання стратегій направлено на вирішення таких задач:

1. Розподіл ресурсів, встановлення організаційних відносин, створення допоміжних систем.

2. Зорієнтувати діяльність організації на здійснення обраної стратегії.

3. Вибір і проведення стилю лідерства та підходу до управління організацією.

На майбутнє планується:

підвищити термін зберігання продукції;

використання високоякісної сировини.

Для виробництва харчових продуктів дуже важливим є дотримання існуючих стандартів та гостів до даних товарів. На протязі виробничого процесу хімічна лабораторія перевіряє якість продукції. При поступленні сировини здійснюється контроль за визначенням її характеристик.

На майбутнє планується:

підвищити термін зберігання продукції;

використання високоякісної сировини.

Для виробництва харчових продуктів дуже важливим є дотримання існуючих стандартів та гостів до даних товарів. На протязі виробничого процесу хімічна лабораторія перевіряє якість продукції. При поступленні сировини здійснюється контроль за визначенням її характеристик.

Отже, для повного здійснення стратегії необхідно затратити багато зусиль, але в кінцевому результаті це обов'язково виправдає себе.

Висновки

Внаслідок проведеного маркетингового дослідження можна зробити наступні висновки.

Процес управління стратегічним плануванням маркетингової діяльності на промисловому підприємстві досить складний. Він потребує чіткого визначення стратегії, організаційної структури підприємства, підбору штату співробітників, які мають однаковий стиль поведінки, рівень культури, однакове розуміння загальних цілей.

Виконання стратегій маркетингу на ВАТ «Луцьк-Фудз» направлено на вирішення таких задач:

1. Розподіл ресурсів, встановлення організаційних відносин, створення допоміжних систем.

2. Зорієнтувати діяльність організації на здійснення обраної стратегії.

3. Вибір і проведення стилю лідерства та підходу до управління організацією.

ВАТ «Луцьк-Фудз» встановлює ціни на свою продукцію в основному виходячи із витрат на виробництво. Ціни при цьому визначають, базуючись на витратах і відсотків від витрат.

Процес визначення цін підприємства включає наступні етапи:

1. підрахунок витрат на харчову продукцію;

2. визначення рентабельності (відсоток націнки);

3. знаходження оптової ціни підприємства, яка дорівнює сумі витрат і рентабельності;

4. додавання до оптової ціни ПДВ у розмірі 20%, в результаті чого отримуємо оптово-відпускну ціну підприємства.

Внаслідок проведеного дослідження були встановлені наступні цілі фірми. Власні цілі ціноутворення формуються на підставі результатів попереднього маркетингового аналізу цільового ринку і позиціонування товару, а також визначення стратегічних цілей, серед яких можна виділити:

а) зберігання частки ринку. Ця мета актуальна при гострій конкуренції в стабільному сегменті ринку або при його зменшенні. Виживання важливіше, ніж прибуток; тому виробники орієнтуються на низькі ціни, або їх зниження в надії зберегти обсяги продажу товарів;

б) збільшення частки ринку. Розширити коло покупців своїх товарів можна або шляхом зниження цін, компенсуючи його великим оборотом і досягаючи максимізації прибутку в довгостроковому періоді, або поліпшенням споживчих характеристик товарів та їх різноманітності разом з відповідним зростанням цін;

в) максимізація поточного прибутку. Ця стратегія передбачає оцінку попиту і витрат щодо різних рівнів цін і вибір оптимальної ціни, яка забезпечує максимальний прибуток у невеликих проміжках часу.