Оптимізація асортиментної політики

Визначання патогенних мікроорганізмів проводять служби органів Державного санітарного нагляду за методиками, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я у встановленому порядку.

Масові частки барвників і ароматизаторів (у разі введення) визначають відповідно до закладки і за вимогою замовника та згідно з методиками, атестованими і затвердженими у встановленому порядку. Контролювання показників безпеки: вміст токсичних елементів, вміст мікотоксинів, залишковий вміст пестицидів підприємство-виробник здійснює відповідно до МР 4.4.4.-108-2004 періодично, але не рідше одного разу на квартал.

Контролювання вмісту радіонуклідів проводять атестовані лабораторії, які мають право на проведення радіаційного контролювання за рівнем радіаційної забрудненості продуктів харчування та сільськогосподарської сировини згідно з чинним законодавством.

Контролювання міграції хімічних речовин із полімерних матеріалів, які контактують з майонезом під час зберігання, проводять служби органів Державного санітарного нагляду. Масову частку антиокиснювачів (у разі їхнього використовування) визначають тільки за вимогою замовника.

У разі одержання незадовільних результатів контролювання хоча б за одним із показників, проводять повторне аналізування з подвійної вибірки або проби. Результати повторного аналізування поширюються на всю партію. У разі отримання незадовільних результатів партію бракують повністю.

Сертифікаційні випробовування проводять у випробувальних лабораторіях, які акредитовані в системі УкрСЕПРО.

2.2 Органолептичні методи дослідження якості майонезу

Органолептичні показники майонезу проводяться відповідно до ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови». Їх визначають у такій послідовності: консистенція, зовнішній вигляд, колір, запах та смак. При цьому майонез доводять до температури (20±2) ⁰С.

Визначення консистенції. Консистенція майонезів усіх видів має бути однорідною, сметано- або пастоподібною, у майонезах із прянощами, смаковими і желюючими добавками - наявність часточок доданих прянощів та внесених добавок.

Відкривають споживчу тару (скляні банки, коробочки, склянки) і зрушують шпателем у бік шар майонезу. Слід від шпателя не повинен запливати протягом 25±5 с. Майонез із туб, пакетів або проби, відібрані з фляг, переносять у склянку, витримують 30 хв. для відновлення структури і чинять, як описано вище.

Визначення зовнішнього виду і кольору. Пробу майонезу масою не менше ніж 30 г поміщають у склянку. Її ставлять на аркуш паперу і розглядають при розсіяному денному світлі, визначають зовнішній вигляд, колір та відмічають відсутність або наявність сторонніх включень. Колір майонезу характеризується як жовтувато-кремовий, однорідний по всій масі. У майонезах із прянощами і смаковими добавками колір зумовлений цими добавками.

Визначення смаку і запаху. Майонез, відібраний для дослідження попередньо перемішують шпателем. Для визначення смаку кількість продукту повинна бути достатньою для розподілення по всій ротовій порожнині (3-10 г). Майонез тримають у роті 5-30 с, не ковтаючи, потім видаляють. Смак майонезу повинен бути злегка гострий, кислуватий, без вираженої гіркоти, із запахом та смаком гірчиці і оцту, внесених прянощів та смакових добавок.

2.3 Фізико-хімічні методи дослідження якості майонезу

Визначення масової частки вологи

Визначення масової частки вологи в майонезі проводять за ГОСТ 30004.2-93 «Майонезы. Правила приемки и методы испытаний».

Суть методу полягає у висушуванні наважки майонезу при певній температурі та обчислення втрати ваги по відношенню до наважки.

Прилади та обладнання. Ваги аналітичні; шафа сушильна електрична з контактним або технічним терморегулятором; ексикатор; стаканчики для зважування; бюкси алюмінієві; палички скляні оплавлені з кінців довжиною, що не перешкоджає щільному закриванню бюкс кришкою; кальцій хлористий; мірний циліндр місткістю 250 см³.

Проведення дослідження. У сухий алюмінієвий бюкс зважують 2,9-3,1 г майонезу з похибкою не більше 0,01 г і висушують на закритій електричній плитці при безперервному помішуванні паличкою. Температура сушіння контролюється термометром, який знаходиться в такому ж бюксі з невеличкою кількістю олії, що має температуру 140±10 ⁰С.

Висушування (випарювання) завершують, коли припиняється спінювання майонезу і осад побуріє. Після цього бюкс висушують у сушильній шафі при температурі 103±3 ⁰С, охолоджують і зважують.

Масову частку вологи у майонезі визначають за формулою, %

, де:

т - маса наважки майонезу, г;

т₁ - маса бюкси з наважкою до висушування, г;

т₂ - маса бюкси з наважкою після висушування, г.

Результати паралельних досліджень обчислюють до другого десяткового знаку та заокруглюють до першого десяткового знаку.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних досліджень.

Допустима розбіжність між паралельними дослідженнями не повинна перевищувати 0,3%, при виконанні в різних лабораторіях - 0,5%.

Визначення масової частки жиру в майонезах

Визначення масової частки жиру в майонезах проводять відповідно за ГОСТ 30004.2-93 «Майонезы. Правила приемки и методы испытаний».

Прилади та обладнання: жиромір для вершків (бутирометр), ваги аналітичні, прилад для вимірювання ізоамілового спирту, бюретка об'ємом 25 см³, центрифуга, водяна баня, термометр, годинник пісочний на 5 хв.

Реактиви: кислота сірчана густиною 1,5 г/см³, спирт ізоаміловий, вода дистильована.

Проведення дослідження. У жиромір відважують із точністю до 0,01 г 1,7-1,9 г попередньо перемішаного майонезу, потім наливають з бюретки 18 см3 сірчаної кислоти і 1 см³ ізоамілового спирту, закорковують жиромір сухим корком, добре струшують і нагрівають на водяній бані при температурі 67±2 ⁰С, періодично струшуючи до повного розчинення білкових речовин і центрифугують 5 хв. Із швидкістю обертання 25 об/с. Після цього жиромір занурюють пробкою донизу на 5 хв. У водяну баню температурою 67±2 ⁰С та проводять відлік жиру. При цьому жиромір тримають вертикально, щоб межа жиру знаходилась на рівні ока. Рухаючи корок догори і донизу, встановлюють нижню межу стовпчика жиру на цілій поділці шкали жиромір та від нього відраховують число поділок до нижнього меніска стовпчика жиру.

Масову частку жиру розраховують за формулою, %:

, де:

т - маса наважки майонезу, г;

А - показник жироміру.

Визначення кислотності

Визначення кислотності майонезу проводять відповідно до ГОСТ 30004.2-93 «Майонезы. Правила приемки и методы испытаний».

Кислотність усіх видів майонезу визначають у перерахунку на оцтову кислоту (винятком є майонез апельсиновий, кислотність якого визначають у перерахунку на цитринову кислоту).

Прилади та обладнання: вага лабораторна, колба конічна об'ємом 250 см³, циліндр об'ємом 50 см³, крапельниця, бюретка.

Реактиви: 1% спиртовий розчин фенолфталеїну, 1% розчин гідроокису калію або натрію концентрації 0,1 моль /дм³, вода дистильована.

Проведення дослідження. У конічну колбу зважують із точністю до 0,01 г 1,9-2,1 г майонезу, розчиняють у 50 см³ дистильованої води, перемішують і титрують розчином гідроксиду калію або натрію у присутності індикатора фенолфталеїну до появи слабо-рожевого забарвлення, що не зникає протягом хвилини.

Кислотність майонезу у перерахунку на оцтову або цитринову кислоту розраховують за формулою, %:

, де:

V - об'єм розчину гідроксиду калію або натрію, витрачений на титрування, см 3;

K - поправка до титру розчину гідроксиду калію або натрію;

N - коефіцієнт перерахунку, який дорівнює: 0,006 - для перерахунку на оцтову кислоту; 0,0064 - для перерахунку на цитринову кислоту;

т - маса наважки майонезу, г.

Визначення стійкості емульсії

Визначення стійкості майонезу проводять відповідно за ГОСТ 30004.2-93 «Майонезы. Правила приемки и методы испытаний».

Стійкість емульсії майонезу залежить від рецептурних компонентів, що використано як емульгатори: сухого молока, яєчного та гірчичного порошку, які до того ж беруть участь у створенні структури майонезу, а також від дотримання оптимальних параметрів технологічного процесу, перш за все - гомогенізації.

Прилади та обладнання: пробірка калібрована центрифугована об'ємом 10 см3, центрифуга з числом обертів за 1 с не менше як 25, водяна баня.

Проведення дослідження. Пробірку заповнюють до верхньої поділки майонезом, кладуть у центрифугу і центрифугують 5 хв. із швидкістю 25 об/с. Потім цю пробірку кладуть у киплячу воду на 3 хв. Та знову центрифугують 5 хв.

Стійкість емульсії у процентах незруйнованої емульсії за об'ємом розраховують за формулою.

, де:

а - об'єм незруйнованої емульсії, см³;

10 - об'єм проби майонезу.

2.4 Результати проведення експертизи майонезу

Для експериментальних досліджень нами було обрано п'ять зразків майонезу, виробниками яких є: ЗАТ «Львівський жиркомбінат» (Україна), ПП «Віктор і К» (Україна), ВАТ «Чумак» (Україна), ТЗоВ «Оліс ЛТД» (Україна), ВАТ «Київський маргариновий завод» (Україна).

Ціна продукції на вітчизняному ринку наведена у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Ціна на майонез різних виробників

№ п/п	Назва	Виробник	Ціна, грн./200г
1	«Щедро Провансаль»	ЗАТ «Львівський жиркомбінат», Україна, м. Львів	3,60
2	«Королівський столовий»	ПП «Віктор і К», Україна, Кіровоградська обл., м. Світловодськ	3,55
3	«Чумак справжній»	ЗАТ «Чумак», Україна, Херсонська обл., м. Каховка	3,75
4	«Оліс Провансаль столовий »	ТЗоВ «Оліс ЛТД», Україна, м. Запоріжжя	2,90
5	«Олком Провансаль»	ВАТ «Київський маргариновий завод», Україна, м. Київ	3,00

Нами було проведено їх товарознавчу експертизу за органолептичними та фізико-хімічними показниками. Проводячи дегустацію майонезів згідно ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови» оцінювали наступні показники - зовнішній вигляд, консистенція, колір, смак та запах. Результати дослідження наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Результати дослідження органолептичних показників

Органолептичні показники	Колір	Зовнішній вигляд і консистенція	Смак та запах
Вимоги НД	Майонез конкретної назви - від білого до кремувато-жовтого, або обумовлений кольором введених добавок. Однорідний за всією масою	Однорідний, сметаноподібний, густий продукт з поодинокими бульбашками повітря	Притаманний майонезу конкретної назви
Зразок №1	Кремово-жовтий, рівномірний по всій масі	Однорідний, сметаноподібний, густий продукт	Злегка гострий, кислуватий, без вираженої гіркоти, із запахом та смаком гірчиці і оцту
Оцінка	Відмінно	Відмінно	Відмінно
Зразок №2	Кремовий, рівномірний по всій масі	Однорідний, сметаноподібний, густий продукт	Виражений запах оцту та кислий смак
Оцінка	Відмінно	Відмінно	Задовільно
Зразок №3	Кремовий, рівномірний по всій масі	Однорідний, сметаноподібний, густий продукт	Виражений запах оцту та кислий смак
Оцінка	Відмінно	Відмінно	Задовільно
Зразок №4	Кремовий, рівномірний по всій масі	Однорідний, сметаноподібний, густий продукт	Виражений запах оцту, кислий смак з присмаком гірчиці
Оцінка	Відмінно	Відмінно	Задовільно
Зразок №5	Білий, рівномірний по всій масі	Однорідний, сметаноподібний, густий продукт	Слабо виражений запах оцту, сторонній смак
Оцінка	Відмінно	Відмінно	Не задовільно

Колір усіх досліджуваних зразків відповідав вимогам нормативного документу. Зовнішній вигляд і консистенція зразків №1, №2, №3, №4, №5 - однорідна маса сметано подібною консистенції (таблиця 2.2.). Смак і запах зразків №2, №3, №4 та №5 не відповідає вимогам ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови».

В результаті дослідження з'ясували, що за органолептичними показниками тільки зразок №1 відповідає вимогам ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови» та отримав оцінку «Відмінно», зразки №2, №3 і №4 - «Добре». Оцінку «Задовільно» отримав зразок №5, через невідповідність органолептичних показників.

Проведено також визначення фізико-хімічних показників досліджуваних зразків згідно вимог ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови», а саме вміст масової частки жиру, масової частки вологи, стійкість емульсії, значення показника рН (активна кислотність). Результати фізико-хімічних показників висвітлені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Результати випробувань фізико-хімічних показників дослідних зразків майонезу

Назва показника	Норма	Зразок №1	Зразок №2	Зразок №3	Зразок №4	Зразок №5
Масова частка жиру, %	67	66,6	62,4	67	63,3	67,05
Висновок	Відповідає	Не відповідає	Відповідає	Не відповідає	Відповідає
Масова частка вологи, %	25	24,6	23,8	25	24,2	25
Висновок	Відповідає	Не відповідає	Відповідає	Не відповідає	Відповідає
рН	3,5-4,7	3,53	3,71	3,54	3,70	3,57
Висновок	Відповідає	Відповідає	Відповідає	Відповідає	Відповідає
Стійкість емульсії, %	98	98	97,5	98	97,2	98
Висновок	Відповідає	Не відповідає	Відповідає	Не відповідає	Відповідає

Отже, згідно отриманих результатів, за органолептичними та фізико-хімічними показниками не всі зразки майонезу провансаль з вмістом жиру 67% відповідають вимогам ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови». Найкращим виявився майонез «Щедро Провансаль», який за всіма показниками отримав оцінку «Відмінно». Майонези «Королівський столовий», «Чумак справжній» та «Оліс Провансаль столовий» отримали оцінку «Добре» і є достатньо хорошими при порівняно невисокій ціні. «Олком Провансаль» за результатами досліджень отримав оцінку «Задовільно» через невідповідність органолептичних і фізико-хімічних показників.

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Згідно оперативним даним офіційної статистики, у січні 2010 року виробництво майонезу в Україні склало 10,3 тис. тонн, що на 8,3 тис. тонн (на 45%) менше, ніж у попередньому місяці. У порівнянні із січнем 2009 року також спостерігалося зниження обсягів виробництва майонезу на 14%.

Лідером виробництва майонезу у звітному місяці як і раніше було ВАТ «Волиньхолдинг», яким зроблено 2,9 тис. тонн продукції. За ним йде ЗАТ «Львівський жиркомбінат» з обсягом 1,5 тис. тонн. На третьому місці ЗАТ «Славолія» (Донецька обл.), що у січні зробило 839 тонн майонезу.

Залишки готової продукції на підприємствах до кінця січня склали 3,1 тис. тонн, збільшившись у порівнянні з даними на кінець грудня на 1%.

Усього за вересень-січень 2009/10, в Україні було зроблено 69,5 тис. тонн майонезу, що на 6,4 тис. тонн (на 10,1%) перевищує обсяги виробництва за аналогічний період 2008/09.

Сьогоднішню асортиментну й цінову палітру майонезів можемо побачити у наступному переліку:

Назва	Виробник	Вага	Ціна
Майонез Coroli	Голландія	500 г	4,36$
Майонез Kunnel	Германія	500 г	4,30$
Майонез Kunnela	Голландія	500 мл	4,26$
Майонез Stolowy	Польща	70 г	0,29$
Майонез Stolowy	Польща	280 г	0,42$
Майонез Клецкий	Польща	170 г	0,63$
Майонез Клецкий	Польща	220 г	0,69$
Майонез Клецкий	Польща	300 г	0,81$
Майонез Аякс	Росія	250 г	1,90 р
Майонез Провансаль	Росія	240 г	2,05 р
Майонез Салатний	Росія	250 г	1,97 р
Щедро Провансаль	Україна	200 г	3,60 грн.
Королівський столовий	Україна	200	3,55 грн.
Чумак справжній	Україна	200	3,75 грн.
Оліс Провансаль столовий	Україна	200	2,90 грн.
Олком Провансаль	Україна	200	3,00 грн.
Торчин Провансаль №1	Україна	200	3,80 грн.

Якщо проаналізувати структуру вітчизняного ринку за видами майонезу, то неважко помітити, що вона приблизно відповідає світовим канонам. В І кварталі цього року світове виробництво майонезу збільшилось до самого найвищого рівня за останні 10 років.

Згідно до оцінки „Economist Intelligence Unit”, яка зроблена на основі даних на середину року, світове виробництво майонезу в 2009 р. досягнуло рекордного рівня в 2,08 млн. т проти 1,98 млн. в 2005 р. В цей же час оцінка світового споживання майонезу була занижена. Це означає що на ринку майонезу знов будуть спостерігатись залишки цього товару, що призведе до зниження ціни.

Отже, можна зробити висновок, що спокійний і демократичний ринок майонезу в Україні не може забезпечити швидкого обігу коштів, як це під силу алкогольним напоям чи тютюновим виробам. Та й щоб стати прямим постачальником майонезу із закордону, необхідно володіти капіталом не в одну сотню тисяч американських доларів. Тому інвестори по справжньому зацікавилися майонезним бізнесом в Україні лише 5-6 р. тому, коли всі найпривабливіші сфери комерції були або повністю зайняті, або значно знизили свою рентабельність. У 1997 році згадала про існування цього ринку й держава. У результаті ставка митного збору на імпорт фасованого майонезу зросла до 20%, немов сповіщаючи про те, що пора майонезного бізнесу настала.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Закон України «Про охорону праці» від 21.11.2002 р. № 229-ІV визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя й здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за допомогою відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища й встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Законодавство про охорону праці складається із Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю й інші нормативні акти. Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і коштів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці. Завдання охорони праці - максимально зменшити вплив шкідливих і небезпечних факторів на людину при високій продуктивності праці, створити комфортні умови для роботи людей [20].

Таблиця 4.1 Перелік шкідливих і небезпечних виробничих факторів

№	Найменування фактору	Джерело виникнення
1	Пожежонебезпека приміщення	Наявність спаленних матеріалів і можливих джерел запалювання
2	Недостатня освітленість	Стан системи природного й штучного освітлення.
3	Підвищений рівень шуму	Різання, інші металообробні роботи
4	Електричний струм	Живильна електрична мережа
5	Несприятливий мікроклімат приміщення. Підвищена або знижена рухливість повітря, температура, вологість	Незадовільне становище системи вентиляції й опалення
6	Пряме та відбите відблискування	Наявність джерел природного й штучного освітлення й блискучих поверхонь.

Розташування приміщення задовольняє санітарні вимоги відносно природної вентиляції, сонячного освітлення. У зв'язку з тим, що темою дипломного проекту є, розробка документації системи менеджменту якості (далі СМЯ), тому ширина санітарно-захисної зони залишається колишньою та вибір будівельного майданчика не виконувалася. Перелік шкідливих і небезпечних виробничих факторів відповідно до ГОСТ 12.0. 003-74, а також джерела їхнього виникнення наведені в таблиці 4.1.

Забезпечення необхідних оптимальних значень параметрів мікроклімату, у відповідності зі СНіП 2.04. 05-93, досягається в теплий період року - кондиціюванням, (для цього в приміщенні встановлені 4 побутові кондиціонери БК-1500).

Таблиця 4.2. Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія робіт з важкості	Період року	Температура, t, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Легка Ia	Холодний	22-24	40-60	не менш 0.1
Легка Ia	Теплий	23-25	40-60	0,1-0,2

Збереженість зору людини залежить від умов освітлення. Правильно організоване освітлення сприяє нормальній виробничій діяльності.

Висвітлення робочого приміщення здійснюється, відповідно до СНіП II-4-79, у світлий час доби - природне освітлення бічне однобічне, у темний час - штучне освітлення спільне, світильники розміщаються у верхній зоні рівномірно. У приміщенні використовуються люмінесцентні лампи.

Шум є одним з найпоширеніших у виробництві шкідливих факторів. Шум створюють периферійні пристрої (принтери, плотеры й т.д.).

Відповідно до ГОСТ 12.1.003-88 [21] у приміщеннях на робочому місці оператора при вирішенні завдань потребуючі концентрації уваги рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Для зменшення рівня звуку застосовуються матеріали, що демпфірують (гумові прокладки й т.п.).

Оптимальний мікроклімат у приміщенні забезпечує підтримка теплової рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Підтримка на заданому рівні параметрів, що визначають мікроклімат - температури, вологості й рухливості повітря - може здійснюватися кондиціюванням або з більшими допусками вентиляцією. Індивідуальний захист у гарячих цехах здійснюється спецодягом, виконаної з незаймистого, стійкого проти впливу променистої теплоти, міцного, м'якого й повітропроникного матеріалу (сукна, брезенту).

Вибір та розрахунок санітарно-побутових приміщень

Виробничий процес на виробничий ділянці по санітарно-гігієнічній характеристиці, згідно СНіП 2.09. 04-87 ставиться до групи 2(б) .

Для групи 2 (б) передбачений наступний склад побутових приміщень: гардеробні, душові, умивальні, пункти питного водопостачання, здравпункт.

Гардеробні призначені для зберігання вуличного, домашнього або робочого одягу. У гардеробній для зберігання одягу двох різних видів користуються закриті подвійні шафи глибиною 50, шириною 40 і висотою 165 см. у шафах повинні передбачатися місця для зберігання головних уборів, взуття та засобів для вмивання. У нижній і верхній частинах шаф повинні бути отвору для провітрювання. Гардеробні повинні бути обладнані лавами шириною 0,3 розташованими в шаф по всій довжині рядів шаф.

Душові варто розміщати суміжно з гардеробними. Душові повинні бути обладнані відкритими кабінками з однорядними або дворядними розташуванням кабінок. Душові кабіни повинні відділятися одна від інший перегородками з вологостійких матеріалів висотою 1,6 м, що не доходять на 0,2 м до статі. Перед душові повинні бути обладнані вішалками для рушників з розрахунку 3 гачки на одну душову сітку й поличками, на які кладуть приналежності для миття. Розміри душових кабінок повинні бути 0,9?0,9 м. Ширина проходу між рядами душових кабін повинна бути 2 м. Кількість сіток у душових прийнято з розрахунку одна душова сітка на 3 чоловік. Кількість кранів в умивальні розраховано по нормі 1 кран умивальника на 20 чоловік. Відстань між кранами вмивальників повинне бути не менш 0,65 м.

Пожежна безпека

Витрата води на внутрішні пожежогасіння - 2 напрями по 2,5 л/с на кожну. Дрібні загоряння трапляються через недотримання норм техніки безпеки, які усуваються вогнегасниками або водою.

Підтримка належного рівня протипожежної безпеки в цеху покладає на ІТП цехи, відповідальних за наявність необхідних коштів для гасіння пожежі й проведенню своєчасних заходів щодо пожежної безпеки.

Як засоби гасіння пожежі використовується вода, пісок, пінні й вуглекислотні вогнегасники, азбестове покриття.

Протипожежне водопостачання здійснюється з громадського водопроводу. Засоби пожежогасіння розміщаються на пожежних щитах. По периметру будівлі стана розташовано 4 пожежні сходи.

РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Організація виконання цивільних заходів при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій.

Висновки з оцінки можливої обстановки на об'єкті при виникненні виробничих аварій , катастроф і стихійних лих.

На Львівщині можливі наступні стихійні лиха:

Бурі (урагани) - остання мала місце 13-14, 15-16 червня 1991 року (вночі). Швидкість вітру досягала 24-25 м/сек (90 км/год) з поривами до 28 м/сек. Це викликало зливові дощі, град, грози. На території області були пошкоджені лінії і опори електричних мереж, мережі зв'язку і радіотрансляції. Знищені посіви, сінокоси (40600га), лісові площі 1.400 га. Було пошкоджено більше 300 промислових будівель та споруд і 1440 житлових будинків (в основному в сільській місцевості)

Повені - на Львівщині 1 раз на 9-10 років бувають повені. У червні 1980 року внаслідок зливових дощів піднявся рівень води в р. Дністер і її приток, були підтоплені будівлі, посіви, присадибні ділянки в 30 селах ( в руслі р. Дністер). Було пошкоджено ряд залізничних і автомобільних мостів, доріг.

7-8 травня 1989 року пройшли зливи, рівень води в р. Дністер піднявся на 1,5-3,5 м вище критичного, що визвало затоплення території, загинуло 5 чол. З 8-ми населених пунктів було евакуйоване населення і тварини.

Землетруси - Львівська область відноситься до сейсмічно активного району Карпат. В південній частині області можливі землетруси до 6 балів, в північній - до 5 балів (м. Львів - 5 балів). В 1976 році при землетрусі в Румунії, у Львівській області було зафіксовано до 4 балів, а в травні 1990 р ( 30.05. в 14 год. 41 хв.) біля 4 балів. При землетрусах 1976 р. та 1990 р. пошкоджень будівель та приміщень не було.

Пожежі - в приміщеннях вони виникають в основному при короткому замиканні електромереж і при неправильному користуванні електромережами, електричними та газовими приладами.

Аварії - при аваріях на ПП. «Гал-Ексім» з викидом аміаку може потрапити в зону дії вражаючої концентрації аміаку.

Радіоактивне зараження - забруднення території та приміщень може виникнути в результаті аварій на АЕС: Рівненській, Хмельницькій, а також Європейських країн.

Епідемії це масове розповсюдження інфекційних хвороб серед населення на значній території .

Особливості фізико-географічних умов, наявність промислової інфраструктури, великої кількості комунікацій, створюють складну техногенну та економічну обстановку, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій [58].

Виходячи з оцінки техногенно-екологічної обстановки особовий склад, приміщення, будівлі та обладнання можуть потерпати при :

· бурях - можливі пошкодження покрівель і вікон в будівлях ;

· зливових дощах - можливі підтоплення підвальних приміщень, обладнання і майна, яке в них знаходиться;

· землетрусах - землетрус 5-6 балів може викликати пошкодження будівель і ураження людей;

· пожежах - які призводять до значних матеріальних збитків і людських жертв;

· аваріях.

· радіоактивному зараженні - можливе захворювання і ураження працівників та забруднення об'єктів та території.

· епідеміях - суттєвий вплив на роботу, вводяться обмеження та режим «КАРАНТИН».

Приведення в готовність органів. Інформація про загрозу і виникнення значних аварій, катастроф, стихійних лих, які впливають на діяльність підприємства може надійти від начальника ЦЗ області (району) м. Львова.

Отримавши команду на збір оперативної групи, черговий підприємства зобов'язаний:

Ш оповістити керівний склад .

Ш після прибуття чергового водія вручити йому розпорядження на оповіщення керівного складу.

Посадові особи, які прибувають по оповіщенню збираються на 2-ому поверсі в кабінеті директора.

Отримавши сигнал про загрозу стихійного лиха начальник цивільного захисту організує оповіщення і збір керівного складу через чергового.

Оповіщення, збір керівного складу і доведення обстановки здійснюється:

у робочий час - до “ч” + 30 хв.

у неробочий час - до “ч” + 2 год.

По розпорядженню начальника цивільного захисту один з членів оперативної групи виїжджає на ПУ начальника цивільного захисту області (району) для з'ясування обстановки і отримання завдання.

Після отримання завдання та з'ясування ситуації начальник цивільної оборони ставить завдання керівному складу.

Дії начальника цивільного захисту

При загрозі виникнення стихійного лиха, виробничих аварій, катастроф, пожежі та інших надзвичайних ситуацій, які значною мірою являють собою небезпеку для роботи і проживання, начальник цивільної оборони зобов'язаний:

– до “ч” +5 хв. у робочий час і “ч” + 30 хв. - неробочий час через чергового оповістити керівний склад;

– до “ч” + 30 хв. у робочий час і “ч” + 2 год. неробочий час - зібрати керівний склад довести обстановку і поставити завдання;

– до “ч” + 30 хв. - привести до роботи ПУ (приймальна директора) , систему оповіщення , зв'язку і управління;

– до “ч” + 40 хв. - організувати розвідку і спостереження на території об'єкту, привести у готовність і виставити пост РХС в районі аварії;

– до “ч” + 1 год. - організувати цілодобове чергування керівного складу на об'єкті, а при необхідності і в структурних підрозділах;

– до “ч”+ 1 год. підготувати до видачі засоби індивідуального захисту;

– до “ч” + 1,5 год. - перевірити готовність до дій сили і засоби ЦЗ (укомплектованість особовим складом, технікою, приладами РХР, ЗІЗ і ін.)

– до “ч” + 45 хв. - привести у готовність оперативну групу і поставити їй завдання;

– до “ч” + 1 год. - перевірити наявність медичних засобів, при необхідності розгорнути і організувати роботу санітарного поста;

– до “ч” + 3 год. - привести у готовність захисні споруди для використання по призначенню, посилити охорону громадського порядку;

– до “ч” + 3 год. - провести профілактичні протипожежні заходи;

– до “ч” + 30 хв. - організувати взаємодію зі штабом ЦЗ району, службами ЦЗ по питаннях всебічного забезпечення, обміном інформацією про наявну обстановку, слідкувати за повідомленнями місцевого радіо та телебачення;

– організувати і провести попереджуючі інженерно-технічні заходи щодо зниження збитків, втрат від можливих надзвичайних ситуацій;

– у разі отримання окремого розпорядження зі штабу ЦЗ району вивести із небезпечної зони робочих і службовців, при необхідності вивезти матеріальні цінності та документи;

– створити запас антибіотиків, антидотів;

– провести герметизацію виробничих і підсобних приміщень.

Доповісти в штаб ЦЗ району про обстановку, яка склалася та заходи які проводяться щодо зниження (попередження) негативних наслідків стихійного лиха, аварій або катастроф.

При отриманні інформації про загрозу виникнення виробничих аварій, катастроф і стихійних лих - негайно, наступні - через кожні 2 години, підсумкові за добу - о 19 год.

Сили і засоби ЦЗ і організація взаємодії

Для захисту працівників і майна об'єкту від наслідків надзвичайних ситуацій створені сили і засоби ЦЗ з розрахунку:

- оперативна група - 13 чол.

- ланка зв'язку - 3 чол.

- пост РХС - 3 чол.

- санітарна дружина - 10 чол.

Взаємодія при загрозі і виникненні стихійного лиха організується:

§ з розвід формуваннями по визначенню характеру, ступеню і обсягу руйнувань /пошкоджень/ будинків, споруд, зон зараження /виду і концентрації СДОР, рівню радіації, площі затоплення і т. Ін./;

§ з протипожежними невоєнізованими формуваннями по ліквідації пожежі;

§ медичними бригадами по наданню медичної допомоги ураженим, пораненим, обмороженим і т. Інше;

§ з аварійно-відновлюючими бригадами по локалізації аварій на комунально-енергетичних мережах і т. інше.

Організація і забезпечення заходів і дій цивільної оборони

Розвідка. Розвідку організувати і вести з метою своєчасного надходження інформації про обстановку, яка склалася на території, для прийняття рішення по захисту робітників, службовців, решти населення, тварин і рослин, а також для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Для ведення розвідки залучити:

- ланку розвідки;

- пост радіаційного та хімічного спостереження;

Основними завданнями розвідки вважати:

§ безпосереднє спостереження за зовнішнім середовищем;

§ виявлення радіоактивного, хімічного та біологічного зараження, визначення рівня радіації, типу концентрації сильнодіючих отруйних речовин і виду збудника захворювання;

§ взяття проб в осередку зараження і доставка їх в лабораторію;

§ уточнення характеру руйнувань і пожеж;

§ пошук захисних споруд і визначення стану людей, які в них знаходяться;

§ виявлення обстановки в осередках зараження, безперервне спостереження за зміною обстановки на території, в місцях проведення рятувальних робіт.

Розвідка ведеться силами поста РХС, розвідників-дозиметристів і розвідників-хіміків формувань ЦЗ із завданням визначити характер, ступінь, обсяг руйнувань /пошкоджень/ будинків, споруд, тип і кількість СДОР, напрямок розповсюдження зараженої хмари, концентрацію СДОР. Визначається рівень радіації - при аварії на радіаційно-небезпеченому об'єкті.

Матеріально-технічне забезпечення

Організація матеріально-технічного забезпечення ставить на меті:

§ організацію харчування;

§ створення запасів засобів індивідуального захисту, спецтехніки, приладів і іншого майна;

§ організація і здійснення своєчасного і в повному обсязі забезпечення майном, технікою, озброєнням, інструментом.

Для евакуації працюючих, населення, що проживає поблизу об'єкту з зон /осередку/ хімічного ураження, значної пожежі, хімічного ураження в місця тимчасового розташування виділяється необхідний транспорт.

Медичний захист. Основним завданням медичного захисту вважати:

§ організацію проведення профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів на всій території /прибирання території, знищення гризунів та інше/;

§ видачу працюючим засобів медичного захисту: медичних аптечок, ІПП-8, індивідуальних перев'язочних пакетів;

§ надання першої медичної допомоги в медичному пункті;

§ дотримування правил особистої гігієни і встановлення жорсткого санітарного контролю;

§ проведення щеплень /імунізація/.

§ забезпечення постійної готовності медичних формувань;

§ профілактику санітарно-гігієнічного стану на території об'єкту.

Радіаційний і хімічний захист. Радіаційне і хімічне забезпечення заходів цивільної оборони здійснювати шляхом:

- організації спостереження за зовнішнім середовищем;

- отриманням даних в штабі цивільного захисту району про гідрометеорологічну обстановку, про характер можливого радіоактивного /хімічного, біологічного/ зараження території;

- установлення режимів радіаційного /хімічного/ захисту людей з врахуванням конкретної обстановки;

- забезпечення працюючих, засобами індивідуального захисту /фільтруючими протигазами/ респіраторами, засобами захисту шкіри, приладами;

- дозиметричного і хімічного контролю формувань цивільного захисту, працюючих, систематичний контроль рівнів радіації, облік отриманих доз опромінення;

- періодичного контролю за зараженістю продуктів;

- організації санітарної обробки працюючих, обеззаражування їх одягу, спеціальна обробка транспорту.

Протипожежне забезпечення. Протипожежне забезпечення включає:

- приведення в належний порядок протипожежного стану приміщень;

- забезпечення будівель табельними засобами пожежогасіння;

- обладнання під'їзних шляхів до водоймищ, гідрантів;

- організацію гасіння пожеж силами невоєнізованих протипожежних формувань цивільного захисту;

- профілактику і проведення заходів щодо попередження виникнення пожеж;

- підтримання у готовності до дій протипожежних формувань;

- контроль за станом протипожежних засобів /техніки, щитів, рукавів, в т. ін.

Охорона громадського порядку. Охорона громадського порядку здійснюється шляхом посилення охорони об'єкта /віварію, гаражів і т.д./ постами охорони та забезпеченням підтримання належного громадського порядку на території об'єкту.

Патрулювання організується по встановлених маршрутах.

Організація управління, оповіщення і зв'язку. Управління заходами ЦЗ здійснювати з постійних робочих місць, користуючись технічними засобами зв'язку (телефон, рухомі засоби). Для керівництва силами і засобами ЦЗ безпосередньо в районі аварії чи катастрофи начальник ЦЗ /штаб ЦЗ/ користується пересувним ПУ, обладнаним необхідними засобами зв'язку.

Чергування керівного складу організувати при штабі ЦО об'єкту. Роботу штабу і робочої /оперативної/ групи на ПУ розгорнути при загрозі стихійного лиха через Ч+1.00. Підтримувати в постійній готовності захищений ПУ. Зв'язок організувати відповідно до схеми управління, оповіщення і зв'язку.

Для оповіщення використовувати: телефонний зв'язок, селекторний зв'язок, звукову сигналізацію, посильних.

Строки оповіщення і збору:

- у робочий час - Ч+0.05;

- у неробочий час - Ч+2.00.

Донесення про обстановку і дії сил і засобів ЦЗ надавати в штаб ЦЗ району: перше - негайно, наступні - через 2 години, підсумкові - кожної доби о 19 год. по стану на 18⁰⁰ по завершенню робіт.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Майонез - харчовий продукт, що являє собою, складну багатокомпонентну, стійку у широкому діапазоні температур (від 0 до 18 ⁰С), дрібнодисперсну емульсію, виготовлену з рафінованих, дезодорованих олій з додаванням емульгаторів, стабілізаторів, смакових добавок та прянощів (відповідно до рецептури).

1. В Україні стандарти в харчовій промисловості, у тому числі і стандарти на майонез, значно лібералізували. Сучасний ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови» дає велику свободу у виборі складу та застосуванні хімічних добавок.

2. Згідно ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови» майонези поділяються на групи: столові, бутербродні, десертні, кожну з яких, залежно від калорійності ділять на три види: висококалорійні, середньо калорійні, низькокалорійні.

3. Технологія виробництва майонезу об'єднує п'ять основних операцій: підготовка компонентів за рецептурою, приготування майонезної пасти, приготування емульсії, гомогенізація емульсії, фасування, пакування майонезу.

4. Недостатня якість сировини, недотримання технологічного процесу виробництва, порушення умов зберігання впливає на зниження якісних показників майонезу.

5. Із органолептичних показників регламентуються зовнішній вигляд, колір, смак та запах.

6. Із фізико-хімічних показників регламентуються: масова частка вологи; масова частка жиру; кислотність; стійкість емульсії; показник рН; масова частка консерванту.

7. Із показників безпечності регламентуються вміст токсичних елементів і мікотоксинів, мікробіологічні показники, вміст пестицидів, та радіонуклідів.

8. Отже, згідно отриманих результатів, за органолептичними та фізико-хімічними показниками не всі зразки майонезу провансаль з вмістом жиру 67% відповідають вимогам ДСТУ 4487:2005 «Майонези. Загальні технічні умови». Найкращим виявився майонез «Щедро Провансаль», який за всіма показниками отримав оцінку «Відмінно». Майонези «Королівський столовий», «Чумак справжній» та «Оліс Провансаль столовий» отримали оцінку «Добре» і є достатньо хорошими при порівняно невисокій ціні. «Олком Провансаль» за результатами досліджень отримав оцінку «Задовільно» через невідповідність органолептичних і фізико-хімічних показників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Афанасьев Н. П. Маркетинг : стратегия и практика фирмы. - М.,2005. - 112с.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства - К.: Каравела, 2007 - 298 с.

3. Бурмистор В.Г. Организация торговли непродовольственными товарами. - М.: Экономика, 2007. - 304 с.

4. Вахмар О. Л. Організація торгових процесів. - К.: Знання, 2005. - 436 с.

5. Вовк П. Д. Торгівля непродовольчими товарами. - К.: Вища школа, 2005. - 327 с.

6. Галас В. К. Організація торгівлі. - К.: знання, 2005. - 376 с.

7. Голуб А. М. Товарознавство продовольчих товарів. - К.: Вища школа, 2006. - 556 с.

8. Данилова Л.Л. Оптимізація асортиментної політики вітчизняних торговельних підприємств // Вісник ДонДУЕТ. №4, 2001. - С. 192-196.

9. Дерев'янко О.О. Основні напрями системного трансформування харчової промисловості України / Економіка України. №1, 2000 р. - С. 45-46.

10. ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94) Цукор-пісок. Технічні умови.

11. ДСТУ 2450-94 Оцет спиртовий харчовий натуральний. Технічні умови.

12. ДСТУ 3146-95 Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації. Штрихові позначки ЕАN. Вимоги до побудови.

13. ДСТУ 3583-97 (ГОСТ 13830-97) Сіль кухонна. Загальні технічні умови.

14. ДСТУ 3976-2000 Крохмаль кукурудзяний сухий. Технічні умови.

15. ДСТУ 4273-2003 Молоко та вершки сухі. Загальні технічні умови.

16. ДСТУ 4286:2004 Крохмаль картопляний. Технічні умови.

17. ДСТУ 4391:2005 Какао-порошок. Загальні технічні умови.

18. ДСТУ 4492:20051 Майонези. Загальні технічні умови.

19. ДСТУ 4492:20051 Олія соняшникова. Технічні умови.

20. ДСТУ 4560:20062 Майонези. Правила приймання та методи випробовувань.

21. ДСТУ ГОСТ 8808-2003 Олія кукурудзяна. Технічні умови.

22. Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні: навчальний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 360 с.

23. Задоя О.А. Комерційна діяльність. - К.: Четверта хвиля, 2005 - 347 с.

24. Заєць П. Н. Товарознавство. - К.: Знання, 2007. - 476 с.

25. Закон України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України".

26. Закон України "Про Єдиний митний тариф".

27. Закон України "Про податок на додану вартість".

28. Зуєв А. Л. Товарознавство продовольчих товарів. - К.: Знання, 2005. - 546 с.

29. Інструкція про порядок визначення країни походження товарів, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм, затверджена рішенням Президії ТПП України.

30. Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. -156 с.

31. Коломієць Т.М. Експертиза товарів. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 60 с.

32. Кравців Р.Й. та ін. Правила відбору проб продукції тваринного та рослинного походження для проведення. - ЛКТ ЛНУВМ та БТ імені С.З. Ґжицького. 2005 - 81 с.

33. Кравців Р.Й. та ін. Харчові жири і жирові продукти: Навчально-методичний посібник. - ЛКТ ЛНУВМ та БТ імені С.З. Ґжицького. 2008 - 60 с.

34. Кравців Р.Й., Остап'юк Ю.І., Куциняк І.В., Дашковський О.О., Васерук Н.Я., Фоміна М.В. Навчальний посібник „Товарознавство (Теоретичний курс)”. - ЛКТ ЛНУВМ та БТ імені С.З. Ґжицького. 2008 - 201 с.

35. Малигіна В.Д. Основи сенсорного аналізу. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. - 256 с.

36. Орлова Н.Я. Фізіологія та біохімія харчування. - К.: КНТЕУ, 2001. -248 с.

37. Павлова В.А. Класифікація та кодування товарів. - Д.: Вид-во ДУЕП, 2004. - 44 с.

38. Парсяк В.Н. Рогов Г. К. Комерційна діяльність. - К.: Наук. Думка, 2005. - 128с.

39. Попов А. К. Товарознавство продовольчих товарів. - К.: Знання, 2005. - 547 с.

40. Порядок заповнення вантажної митної декларації / За ред. П.В.Пашка. - К.: Знання, 2005. - 399 с.

41. Постанова КМУ "Про перелік виробничих та технологічних операцій для визначення критерію достатньої переробки товару та порядок його встановлення та застосування при визначені країни походження товару".

42. Радченко В.Р. Ринкові проблеми інвестування агробізнесу / Економіка України. №2, 2000р. - С. 55-57.

43. Рудавський Г.Б., Тищенко Є.В. Молочні та яєчні товари: Підручник / - К.: Книга, 2004. - 392 с.

44. Сирохман І.В., Задороржний І.М., Пономарьов П.Х. Товарознавство продовольчих товарів: Підручник. 4-е вид., пнрнроблене і доп. - Київ: Лібра, 2007. - 600 с.

45. Скув А. Д. Товарознавство. - К.: Знання, 2005. - 578 с.

46. Титаренко Л.Д., Павлова В.А., Малигіна В.Д. Ідентифікація та фальсифікація продовольчих товарів: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 192 с.

47. Трачук М. Г. Маркетинг. - К.: КНЕУ, 2005. - 321 с.

48. Шевченко В.В. Товароведение и экспертиза потребительских товаров. Учебник. - М.:ИНФРА, 2001. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru