Нижнім сегментом є дві сторони фінансової діяльності бізнесу. З одного боку необхідний розплачуватися за користування фінансовими ресурсами підприємства. З іншого боку необхідно забезпечити потрібний розмір фінансування (власний капітал, позиковий капітал), який, як показує стрілка зліва, підтримує будь-які доповнення до інвестиційної бази у верхній частині схеми. При зміні зовнішніх умов, в яких доводиться працювати підприємству, цей баланс змінюватиметься. Наприклад, збільшення темпів інфляції збільшує вартість капіталу (відсотки по кредитах), приводить до збільшення собівартості продукції (збільшення цін на сировині) і погіршує інвестиційну діяльність (зниження частки амортизаційних відрахувань). Звідси одне з основних завдань керівника - вчасно визначити перекіс по основних складових бізнесу (інвестиційній, основній і фінансовій діяльності) і знайти способи його усунення. Виходячи з викладеного вище, можна сказати що мистецтво управління полягає в знаходженні балансу між основними складовими бізнесу (інвестиційній, основній і фінансовій діяльності).

Верхній сегмент показує три компоненти інвестицій: вже існуючу інвестиційну базу, доповнення у вигляді нових інвестицій і вилучення вкладень, які більш не вважаються необхідними. Зв'язок інвестиційної діяльності з основною діяльністю полягає в тому що використовувані в процесі виробництва інвестиції (основні засоби і оборотні активи) переносять свою вартість на готову продукцію і формують собівартість продукції (робіт, послуг) разом з іншими поточними витратами.

Центральний сегмент показує взаємодію в процесі діяльності трьох основних елементів: витрат, цін і об'ємів продажів. Результатом основної діяльності є прибуток (збиток), який може бути додатковим джерелом фінансування (збитки скорочують джерела фінансування) інвестиційної бази підприємства.

Нижнім сегментом є дві сторони фінансової діяльності бізнесу. З одного боку необхідний розплачуватися за користування фінансовими ресурсами підприємства. З іншого боку необхідно забезпечити потрібний розмір фінансування (власний капітал, позиковий капітал), який, як показує стрілка зліва, підтримує будь-які доповнення до інвестиційної бази у верхній частині схеми. При зміні зовнішніх умов, в яких доводиться працювати підприємству, цей баланс змінюватиметься. Наприклад, збільшення темпів інфляції збільшує вартість капіталу (відсотки по кредитах), приводить до збільшення собівартості продукції (збільшення цін на сировині) і погіршує інвестиційну діяльність (зниження частки амортизаційних відрахувань). Звідси одне з основних завдань керівника - вчасно визначити перекіс по основних складових бізнесу (інвестиційній, основній і фінансовій діяльності) і знайти способи його усунення. Виходячи з викладеного вище, можна сказати що мистецтво управління полягає в знаходженні балансу між основними складовими бізнесу (інвестиційній, основній і фінансовій діяльності).

Тепер охарактеризуємо кожен з основних показників, що входять в модель Дюпон. Розрахунок даних показників розглянутий раніше. Тому визначимо лише вплив, який вони можуть мати. У практиці аналізу застосовується безліч показників ефективності роботи підприємства. Показник рентабельності власного капіталу вибраний тому, що він є найбільш важливим для засновників компанії. Він характеризує прибуток, який власники отримують з одиниці вкладених в підприємство коштів. Цей коефіцієнт враховує такі важливі параметри, як платежі по відсотках за кредит і податок на прибуток.

Рентабельність активів - це показник ефективності оперативної діяльності підприємства. Він є основним виробничим показником, відображає ефективність використання інвестованого капіталу. З точки зору бухгалтерської звітності цей показник зв'язує баланс і звіт про прибутки і збитки тобто основну і інвестиційну діяльність підприємства, тому він є вельми важливим і для фінансового управління.

Пказник фінансового левереджу відображає структуру капіталу, авансованого в діяльність підприємства. Він розраховується як відношення всього авансованого капіталу підприємства до власного капіталу.

, (2.12)

де АК - сума активів підприємства;

ВК - власний капітал підприємства.

Рівень фінансового левериджа можна трактувати, з одного боку, як характеристику фінансової стійкості і ризикованої бізнесу, і з іншого боку, як оцінку ефективності використання підприємством позикових засобів. Перш ніж перейти власне до аналізу чинника потрібно зробити ряд важливих уточнень, що стосуються сфери використання моделі Дюпон.

Аналізуючи рентабельність власного капіталу в просторово-часовому аспекті, необхідно враховувати три важливі особливості цього показника, істотні для формулювання обгрунтованих висновків. Перша пов'язана з тимчасовим аспектом діяльності комерційної організації. Коефіцієнт рентабельності продажів визначається результативністю роботи звітного періоду; вірогідний і планований ефект довгострокових інвестицій він не відображає. Наприклад коли комерційна організація здійснює перехід на нові перспективні технології або види продукції, що вимагають великих інвестицій, показники рентабельності можуть тимчасово знижуватися.

Друга особливість визначається проблемою врахування ризиків. Одним з показників ризиковості бізнесу є коефіцієнт фінансової залежності - чим вище його значення, тим більше ризиковим з позиції акціонерів, інвесторів і кредиторів є даний бізнес.

Таким чином необхідно враховувати взаємозв'язки між чинниками, які прямо не відображені в моделі Дюпон. Наприклад, виходячи лише з математичної формули моделі, може здатися, що нескінченне збільшення фінансового левереджу приводитиме до настільки ж нескінченного збільшення рентабельності власного капіталу. Проте при збільшенні долі позикових засобів в авансованому капіталі зростають і виплати за користування кредитами. Внаслідок цього зменшується чистий прибуток і підвищення рентабельності власного капіталу не відбувається. Крім того, не можна не враховувати фінансовий ризик супроводжуючий використання позикових джерел. Третя особливість пов'язана з проблемою оцінки. Чисельник і знаменник коефіцієнта рентабельності власного капіталу виражений в грошових одиницях різної купівельної спроможності. Прибуток - динамічний показник, він відображає результати діяльності і рівень цін, що склався, на товари і послуги в основному за минулий період. На відміну від прибутку, власний капітал складається протягом ряду років. Він виражений в обліковій оцінці, яка може сильно відрізнятися від поточної ринкової вартості. Крім того облікова оцінка власного капіталу не відображає майбутніх доходів підприємства. Далеко не все може бути відображено в балансі, наприклад, престиж фірми, торгівельна марка, новітні технології висока кваліфікація персоналу не мають адекватної грошової оцінки в звітності (якщо не йдеться про продаж бізнесу в цілому).

Але б оцінка внутрішнього середовища була б не повною без оцінки використання і природи походження коштів підприємств.

3. Капітал. Хоча франчайзинг - дешевший засіб розширення і ведення бізнесу, але не безкоштовний. Для виконання програми франчайзингу франчайзер потребує капіталу і ресурсів. Ресурси, необхідні для первинного виконання програми франчайзингу, змінюватимуться залежно від рамок плану по розширенню.

При цьому є витрати, які несе підприємство постійно, але якщо їх можно передбачувати, то потрібні кошти, які ці витрати підкріплювали би. Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості, балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів, підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

Будь-яка діяльність здійснюється за рахунок:

· власних фінансових ресурсів суб'єктів діяльності, грошових внесків громадян і юридичних осіб;

· позичкових фінансових коштів (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

· безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій і громадян;

· позабюджетних фондів;

· коштів фонду розвитку України, що формується за рахунок відрахувань суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності;

· іноземних інвестицій;

· інших джерел, не заборонених законодавством України.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здачі в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний фонд, кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

Також розрізняють фінансування за рахунок власних і залучених коштів. Важливою формою фінансування є кредит - платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов'язаний із необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами.

Товарний кредит - це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію. Товарний кредит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку та збільшення обсягу продажу послуг чи продукції.

Оренда - спеціальна форма довгострокового кредиту, яка передбачає передачу майна в договірне строкове володіння і користування за прийнятну для обох сторін орендну плату.

Фінансова діяльність підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства є першою і найбільш необхідною інформацією як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства. Щоб адекватно проаналізувати, потрібно скласти структуру управлінського балансу, що дозволить наочно побачити склад коштів, які є в розпоряджнні підприємства.

Але більш детально дозволить це зробити застосування моделі WCR, або визначення поняття «потреби підприємства в обігових засобах».

WCR=ДЗ + ТЗ - КЗ, (2.13)

де WCR - робочий капітал;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ТЗ - товарні запаси;

КЗ - кредиторська заборгованість.

Взаємозвязок цих показників і їх суть також схематично можно зрозуміти на рисунку. Позитивна величина WCR показує необхідний об'єм чистих інвестицій в операційну діяльність. Іншими словами, це потреба в поточних операційних активах, яка не може бути профінансована за рахунок джерел (статей кредиторської заборгованості), що виникають в підприємства в ході реалізації операційного циклу. Тому вказана додаткова потреба у фінансуванні має бути покрита з позикових засобів або власних джерел капіталу.

Негативна величина WCR означає, що операційний цикл є не споживачем, а навпаки джерелом додатковим фінансових коштів для підприємства.

Визначення потреби в оборотному капіталі важливе для всіх підприємств. Воно викликається необхідністю оптимізації розмірів оборотного капіталу. Можна виділити спільну потребу в оборотному капіталі і потребу в його структурних елементах. Але негативний або позитивний WCR - це ні добре і ні погано. Кожному виду бізнесу властивий свій нормальний (природний рівень), існують статистичні дані, що дозволяють зоорієнтуватися. Виробничі галузі зазвичай мають позитивні WCR, а багато видів діяльності з сфери послуг негативний.

Знак в більшості випадків мало що говорить, про те «банкроти ми або ні». Але можна відзначити два факти:

1. У розумних межах (без збитку для операційної діяльності стосунків з контрагентами і так далі) зниження WCR позитивний факт, оскільки веде до збільшення вартості бізнесу.

2. У передбанкротному стані часто WCR знижується (або навіть стає негативним) за рахунок зростання кредиторської заборгованості і її прострочень. Проте сам по собі факт відємного значення WCR мало про що говорить - треба порівнювати з нормальним рівнем, динамікою за минулі періоди, аналізувати структуру NCWC і розглядувати інші чинники.

Але щоб оцінити капітал підприємства, треба ще оцінити і його природу, джерела з яких він складається, це дозволить зрозуміти його сутність і порівняти з іншими компаніями. Для цього використаємо ряд коєфіцієнтів.

1. Коефіциєнт фінансової незалежності (автономії).

, (2.14)

де ВК - власний капітал

Пс - сума пасивів.

Показує, в якій мірі об'єм використовуваних компанією активів сформований за рахунок власного капіталу і наскільки вона незалежна від зовнішніх джерел фінансування. Чим вище доля власних засобів в спільному об'ємі використовуваних підприємством фінансових ресурсів, тим вище фінансова незалежність (автономія) компанії. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5. Але в даному випадку потрібно враховувати і галузеві особливості діяльності підприємства, це теж вносить свій відбиток на оптимальне значення даного показника.

2. Коефіцієнт фінансової залежності.

, (2.15)

Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту незалежності. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

, (2.16)

де ВК_о - обіговий капітал, придбаний за власні кошти

ВК - власний капітал

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив - 0,4… 0,6).

4. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів.

, (2.17)

де ПК - позиковий капітал

Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника означає, скільки на кожну 1 грн. власних коштів припадає позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів.

Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі - тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.

, (2.18)

де З_д - довгострокові кредити

6. Коефіцієнт покриття процентів.

, (2.19)

де - сплачені відсотки за кредит

Характеризує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданий кредит і демонструє, в скільки разів зароблені підприємством протягом звітного періоду кошти перевищують суму процентів позики. Цей коефіцієнт має бути не меншим за 3.

7. Коефіцієнт фінансового левереджу.

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Розрахунок цьго показника наведений раніше. Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється у зв'язку з тим, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства і свідчить про досягнення, а з іншого - виявляє передумови розвитку підприємства. Тому ми не могли не приділити увагу данному аспекту діяльності у нашому аналіз. Але оцінка капіталу і рентабельності не може в повній мірі відобразити вплив внутрішніх чинників на діяльність підприємства, для цього необхідно оцінити управлінську складову.

4. Ефективність менеджменту. Причиною невдач початківців франчайзеров найчастіше є недолік персоналу або відсутність досвіду на рівні менеджменту. Часто нові франчайзери намагаються узяти на себе все. Окрім виконання декількох нових робіт, для яких франчайзі має мало часу або не має його взагалі, він повинен також набратися досвіду в тих областях, де його досвід якраз мінімальний або відсутній зовсім: маркетинг франшизи, ініціативне поводження, управління засобами на рекламу, навчання і управління діями багатьох підрозділів.

1. Група показників, що характеризують ефективність системи управління, які мають вираження через кінцеві результати діяльності організації. Цей підхід цілком правомірний, оскільки ефективна побудова і управління підприємством безпосередньо впливає на результативні показники його розвитку. Розрахунок віще згаданих показників був наведений раніше.

2. Стан організаційної структури певною мірою відображає здатність організації використовувати ринкові можливості. Як оцінні показники можна використовувати:

· ступінь відповідності асортименту реалізованої продукції структурі попиту. Для відповіді на поставлене питання необхідно розрахувати відхилення структури попиту від асортименту, що є в наявності;

(2.20)

де N _{асорт. під-ва} - кількість асортиментних позицій підприємства;

N _{асорт. ринку} - кількість асортиментних позицій, представлених на ринку.

· ступінь задоволення купівельного попиту на певну продукцію (відхилення обсягу закупівлі продукції від попиту на неї)

(2.21)

де N_{потенц. замовлень} - кількість потенційних замовлень;

N_{потенц. замовлень} - кількість реальних замовлень.

3. Оцінка стану структури може здійснюватися на основі показників, що відображають окремі її характеристики. Так, наприклад, для оцінки інформаційного забезпечення, як структурної характеристики організаційної структури, використовують такі показники, як:

· частка інформації, що використовується для прийняття рішень у загальному обсязі інформації;

, (2.22)

де N_{упр. док.} - кількість документів, що сприяли прийняттю управлінських рішень за певний проміжок часу;

N _док - загальна кількість документів, що використовуються підприємством за певний проміжок часу.

· час проходження інформації від вищого керівництва до низьких рівнів і назад.

Цей підхід до оцінки менеджменту припускає порівняння розрахованих значень характеристик з нормативними еталонами, на які слід орієнтуватися. Ефективною вважатиметься та структура управління, яка оптимальним чином забезпечує досягнення мети конкретного суб'єкта господарювання. Такі стандарти повинні розроблятися відповідно до умов функціонування конкретного підприємства, що є досить трудомістким завданням для менеджерів і фахівців підприємства.

4. Група показників, що характеризують раціональність організаційної структури та її технічно-організаційної рівень. До структур належить звеність системи управління, рівень централізації функцій управління, прийняті норми управління, збалансованість розподілу прав і відповідальності. Дані характеристик можна визначити лише поспостерігавши за діяльністю підприємства і визначивши його організаційну структуру. Але оскільки в даній роботі ми розглядаємо франчайзингові підприємства, то дана інформація є таємницею і не розголошуються.

5. Важливим доповненням оцінки є показники, що характеризують ефективність витрат, пов'язаних із функціонуванням організаційної структури. Для оцінки можна рекомендувати використовувати такі показники:

· розмір чистого прибутку, що припадає на одного працівника апарату управління;

, (2.23)

де N_{упр. прац.} - кількість управлінськаго персоналу.

· розмір чистого прибутку на 1 грн витрат, що припадає на персонал управління.

, (2.24)

де ЗП_{упр. персоналу} - загальна заробітна плата управлінського персоналу за розрахунковий період.

Під час оцінки ефективності процесу управління використовуються показники, які можуть оцінюватися як кількісно, так і якісно. Ці показники набирають нормативного характеру та можуть використовуватися як критерій ефективності обмежень, коли організаційна структура змінюється в напрямі поліпшення одного або групи показників ефективності без зміни (погіршення) інших.

Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління. Це знаходить відображення в збалансованості складу функцій і мети управління, відповідності кількості складу працівників обсягу та складності робіт, повноті забезпечення.

Попередні критерії дозволили нам оцінити переваги і недоліки розвитку франчайзингового бізнесу з погляду власників, але даний аналіз є не всебічним. Виявити можливості, що несе в собі даний бізнес для суспільства дозволить наступний критерій.

5. Відповідальність. В даному випадку ми б хотіли наголосити на тому, що це вільний вибір компанії діяти на користь всього суспільства. Відповідальність в даному випадку може носити багаторівневий характер:

Базовий рівень передбачає виконання наступних зобов'язань:

* своєчасна сплата податків;

* виплата заробітної плати, по можливості - надання нових робочих місць (розширення робочого штату).

Другий рівень передбачає забезпечення працівників адекватними умовами не лише роботи але і життя:

* підвищення рівня кваліфікації працівників;

* профілактичне лікування, будівництво житла;

* розвиток соціальної сфери (участь в толоках, прибирання закріплених територій).

Третій, вищий рівень відповідальності, передбачає благодійну діяльність. Якщо з першими двома рівнями і їх характеристикою складнощів не виникає. Податкове навантаження, що несе підприємство потрібно спів ставити з загальною сумою податків сплачених всіма підприємствами регіону, що характеризуємо. Якщо підприємство є вагомим наповнювачем бюджету, то це вагомий фактор, що визначає пріоритет розвитку саме даного франчайзингового бізнесу.

Про сплаті своєчасну сплату заробітної плати і розвиток працівників дбає кожний підприємець, але в порівнянні з конкурентами можна виявити певні особливості, що дозволять вибрати як кращого роботодавця з погляду майбутнього працівника, так і кращого франчайзера, що дбає про всесторонній розвиток свого бізнесу. Розвиток персоналу з метою залучення і утримання талановитих співробітників - це навчання і професійний розвиток, вживання мотиваційних схем оплати праці, надання співробітникам соціального пакету створення умов для відпочинку і дозвілля, підтримка внутрішніх комунікацій в організації, участь співробітників в ухваленні управлінських рішень.

А ось з соціальними програмами складніше, спробуємо деякі визначити.

Добросовісна ділова практика - це напрямок соціальних програм компанії, який має на меті сприяти прийняттю і поширенню добросовісної ділової практики між постачальниками, бізнес-партнерами і клієнтами компанії.

Природоохоронна діяльність і ресурсозберігання - це напрямок соціальних програм компанії, який здійснюються за ініціативою компанії з метою скорочення шкідливої дії на навколишнє середовище (програми по економному вжитку природних ресурсів, повторному використанню і утилізації відходів запобіганню забрудненню навколишнього середовища, організації екологічно безпечного виробничого процесу, організації екологічно безпечних транспортних перевезень).

Розвиток місцевого суспільства - це напрямок соціальних програм компанії, який здійснюється на добровільній основі і покликаний внести вклад до розвитку місцевого суспільства. Соціальні програми і акції підтримки соціально незахищених верств населення, надання підтримки дитинству і юнацтву, підтримка збереження і розвитку житлово-комунального господарства і об'єктів культурно-історичного значення, спонсорство місцевих культурних, освітніх і спортивних організацій і заходів, підтримка соціально-вагомих досліджень і кампаній, участь в добродійних акціях.

Ці дані дозволять оцінити внесок підприємств в розвиток міста Суми, а це погодьтеся дуже важливо при визначенні перспектив розвитку франчайзингу в майбутньому, бо не лише прибутками вимірюється значення бізнесу для суспільства.

Список даних критеріїв і показників можна розширювати до безкінечності, або певними з них ігнорувати, все залежить від фахівця, що буде застосовувати дану методику та від самих підприємств. Але перейдемо до безпосередньой оцінки. Бо узагальнивши теоритичні зання і визначивши критерії за якими можливо проаналізувати особливості застосування франчайзингових умов підприємствами, необхідно безпосередньо провести даний аналіз.

3. Практичні основи використання франчайзингу підприємствами харчової галузі (на прикладі підприємств міста Суми)

Попередні розділи роботи дозволили переконатися в дієвості франчайзингових умов в теоретичному аспекті. Ми розглянули теоретичний матеріал, можемо легко оперувати поняттям і основними термінами франчайзингу, визначили переваги і недоліки даного виду підприємницької діяльності, навіть розробили методичні підходи щодо оцінки франчайзингових умов на практиці. Але щоб обрати підприємства розглянемо спочатку розвиток франчайзингових відносин в Україні, що дозволить наочно побачити найперспективніші і найприбутковіші напрямки бізнесу, де використовується франчайзингова концепція.

3.1 Розвиток франчайзингових відносин в Україні на сучасному етапі

За даними Української асоціації франчайзингу станом на кінець 2008 року в Україні працює більш ніж 950 торговельних марок, що мають мережу. З них близько 270 - це мережі франчайзингові, що працюють в більш ніж 80-ти галузях економіки, та співпрацюють з більш ніж 4 тис. партнерів-франчайзі. Більша половина франчайзингових мереж - (близько 55%) - походять з України. Серед франчайзингового бізнесу найбільше мереж працюють саме у торгівлі - більші половина всіх франчайзингових мереж. На другому місці - ресторанне господарство - близько 20% всіх мереж. Далі - сектор послуг - 15%. Але тут варто також зауважити - серед франчайзерів, про які говорилося вище, часто є такі що заявили про розвиток по франчайзингу, або ж мають підготовлений франчайзинговий пакет, але франшизу не продають, та партнерів-франчайзі не залучають, або ж відкрили одну чи кілька франчайзингових точок, але більше розвитку мережі не планують. Безумовно, використання чужих, перевірених часом технологій просування товарів або послуг знижує ризик прогоріти в перший же рік роботи новоспеченого франчайзі. Але, вибираючи собі франчайзера-партнера, слід пам'ятати, що звучне ім'я не рятує від складнощів і проблем, пов'язаних з особливостями ведення бізнесу в будь-якій з галузей [27].

Останнім часом в Україні набуває популярності так званий товарний франчайзинг, коли франчайзер повністю забезпечує процес продажу товару: ремонт і облаштування торгового залу, рекламну підтримку, мерчендайзинг і навчання персоналу. Кількість таких торгових точок склала 8594, хоча ще рік тому їх було 1040. За франчайзинговою схемою працюють супермаркети, магазини одягу і взуття, меблів і устаткування для будинку, косметики, подарунків, мобільного зв'язку, автомобілів, ліків, іграшок і навіть кіоски із зоотоварами. Найкрупнішим товарним франчайзером фахівці називають ТМ «Наша Ряба», під якою працює більше тисячі торгових точок.

Стрімко розвивається франчайзинг в торгівлі одягом то взуттям. Дана концепція товарного франчайзингу, як правило, не припускає традиційних для франчайзингових відносин виплат роялті - щомісячних винагород у вигляді відрахувань по фіксованій ставці. Деякі франчайзери, щоб привернути більшу кількість франчайзі, не стягують з партнерів не тільки роялті, але і паушальний внесок - одноразову винагороду, сума якої визначається виходячи з оцінки можливого економічного ефекту і очікуваного прибутку франчайзі.

Наприклад, Sela від потенційного партнера вимагає тільки одного - відкрити магазин в повній відповідності із стандартами бренду. Оператор, як ще прийнято називати франчайзі, самостійно інвестує засоби в ремонт приміщення, покупку устаткування, рекламу і закупівлю товару. А франчайзер надає дизайн-проект приміщення і план розміщення торгового устаткування, а також навчає персонал стандартам обслуговування покупців. Таким чином, за рахунок відмови від стягування паушального внеску і роялті власник франшизи прискорює розвиток своєї мережі, збільшуючи тим самим об'єми продажів [30].

Зростаюча кількість спроможних покупців зумовило активне застосування франчайзингових схем в індустрії моди. «Соціальна стратифікація» (розшарування суспільства) привела до того, що охочих підкреслити свій добробут, зокрема за допомогою модного одягу, стає все більше. Це спровокувало наплив покупців в fashion-бутиках, поява великої кількості ювелірних магазинів, попит на шуби з натурального хутра. А просування fashion-продукції в першу чергу залежить від оформлення бутика і кваліфікації персоналу, відповідних запитам багатого споживача.

Крім іншого, помітно збільшився попит на покупку франшизи спортивних магазинів - щорічний приріст продажів спорттоваров в Україні складає близько 40%. Це пояснюється, що попит на одяг для активного відпочинку і занять спортом викликаний популяризацією здорового способу життя і входженням в моду спортивного стилю в повсякденному одязі. До речі, цього року було відкрито 9 магазинів «Спортландія» і 14 магазинів Columbia. При символічній вартості франшизи 100 євро і роялті 2% від річного обороту витрати на відкриття франчайзингового спортивного магазина окупляться протягом року.

У разі невдалого розвитку проекту вийти з системи товарного франчайзингу нескладно: розпродав товар, зняв вивіску і працюй як хочеш. Для відкриття бутіка Glance «під ключ» франчайзи необхідно інвестувати $70 тис., з яких $42 тис. йдуть на закупівлю товару. У разі невдачі оператор ризикує втратити тільки $28 тис., вкладених в ремонт приміщення, устаткування і закупівлю рекламно-інформаційних матеріалів.

Друге місце по кількості володарів франшиз займають заклади громадського харчування - 44 мережі і 576 точок. Таким часом рік тому було всього 37 франчайзеров і 125 закладів. Найкрупніший франчайзер в даній галузі ТМ «Піца Челентано».

На відміну від товарного франчайзингу, основна частина інвестиційного пакету в області громадського харчування йде на закупівлю устаткування, рецептури і навчання персоналу. Не дивлячись на те, що вкладення в товарні запаси в цьому випадку менше, розірвати франчайзингову угоду набагато складніше. Зазвичай франчайзер, передаючи свої ноу-хау в рецептурі, оформленні залу і методах обслуговування відвідувачів, прописує в договорі все до щонайменших дрібниць. У разі розриву договору франчайзингу оператор позбавляється права подальшого використання патентованих розробок франчайзера, а значить - втратить інвестовані у відкриття ресторану гроші.

Третє місце по популярності франшиз займає сегмент послуг для споживачів - 37 мереж. Найкрупнішим франчайзером такого роду вважається ТМ «ТНК» з 1230 франчайзинговими закладами. Окрім права працювати під відомим брендом, франчайзі отримує технологію надання послуг. Основною перевагою такої франшизи фахівці відзначають низький поріг входження в бізнес - загальна сума інвестицій зазвичай не перевищує $50 тис. Тому франчайзинг у сфері послуг привабливий для тих, хто шукає спосіб вигідного вкладення грошей, але не має досвіду роботи в певній області.

Новий стандарт ділових подорожей, що при формуванні франчайзингового пакету основна ставка робилася на конкурентів - туристичні компанії, які могли б зацікавитися можливістю розширення спектру послуг, що надавалися. Зокрема, пропонуючи бизнес-поїздки.

Набувають популярності і франшизи на зоомагазини. Олександр Булах, директор мережі зоомагазинів «Кіт і Пес», констатує, що за минулий рік ринок торгівлі зоотоварами в Україні виріс на 15-20%. По оцінках експертів, в кожній п'ятій міській сім'ї є кішка, в кожній десятій - собака. Всім їм необхідне харчування і лікування. Як стверджує пан Булах, який одинадцять років розвиває мережу зоомагазинів, інвестиції у відкриття однієї торгової точки (близько $15 тис.) окупляться протягом півтора років [33].

Саме у сфері послуг з кожним роком з'являється все більше і більше нових креативних пропозицій. Західний досвід розвитку франчайзингу доводить, що подібні проекти в нових, ще порожніх нішах швидко окупаються. Крім звичного набору побутових послуг (прибирання будинку, доставка продуктів або квітів), за кордоном за допомогою франчайзингу розвиваються навіть мережі приватних похоронних бюро. Одним з таких прикладів у сфері послуг співробітники Асоціації франчайзингу рахують пропозицію «Нового стандарту ділових подорожей». Вперше були також представлені франшизи «Експотехфорум» (надання послуг з підготовки і участі у виставках), AngelStydio.tv (повний комплекс відеовиробництва) і Dissertant.org (допомога в написанні дисертацій).

Але треба відмітити, що незвичайні пропозиції зустрічаються і в торговому франчайзингу. Наприклад, мережа магазинів «Експедиція». Франчайзі двох київських магазинів цієї ТМ Олександр Гавенко вважає, що привернути покупців допомагає не тільки хороший, яскравий дизайн торгової точки, але і резонансний товар, який має «легенду», відповідну для слов'янського менталітету. Незвичайні товари викликають у покупців позитивні емоції. Наприклад, термос з незвичайним креативним написом «Промочив ноги - промочи горло».

За магазинами, які дивуватимуть, майбутнє. Цікавий бізнес легко просувати: інформація про оригінальні товари легко розповсюджується серед покупців. Примітно, що франчайзер даної мережі не бере грошей за франшизу і не стягує роялті. Все, що потрібний від потенційного партнера, - приміщення не менше 50 кв. м і $25 тис. на закупівлю товару.

Серед «родзинок» виробничого франчайзингу - російська франшиза ТМ «Мастерфайбр» (виробництво безшовних гумових покриттів для спорту і відпочинку) [34].

Результати рейтингу франчайзинговых мереж «Кращий франчайзер 2007»:

· франчайзер в галузі «Громадське харчування» - франчайзингова мережа Pizza Celentano, компанія «Системи швидкого живлення»;

· франчайзер в галузі «Торгівля непродовольчими товарами» - франчайзингова мережа «Джинси Суперціна»;

· франчайзер в галузі «Торгівля продовольчими товарами» - франчайзингова мережа «Наш край»;

· франчайзер в галузі «Послуги» - франчайзингова мережу Un Momento.

Спеціальні нагороди за підсумками Другої міжнародної спеціалізованої виставки «Франчайзинг-2006»:

· стрімко зрастаюча мережа - франчайзингова мережа «Джинси Суперціна»;

· найшикарніша мережа - франчайзинговая мережа «Япі», необхідний об'єм інвестицій для франчайзі від $150 тыс.;

· найдоступніша мережа - франчайзингова мережа «Іонія», необхідний об'єм інвестицій для франчайзі $6 тыс.;

· найнаполегливіший іноземний франчайзер - холдинг OneBiz (Португалія), член Асоціації франчайзингу, учасник всіх чотирьох каталогів франшиз, учасник виставки «Франчайзинг-2008».

Отже, як ми можемо переконатися франчайзинг в Україні розвивається швидкими темпами, створюються нові мережі, і що найголовніше українські. Але найвдалішим використанням франчайзингової концепції є харчова промисловість, бо тут повную мірою використовуються переваги і майже нівелюються недоліки, тому об'єктом дослідження дипломної роботи ми обрали саме підприємства харчової промисловості в місті Суми.

3.2 Аналіз застосування франчайзингової концепції підприємствами харчової промисловості міста Суми під впливом зовнішніх чинників

Розглянувши основні поняття і визначивши критерії за якими можливо оцінити особливості франчайзингових умов для підприємств громадського харчування, спробуємо на конкретних прикладах провести детальний аналіз та порівняти умови. Для цього проаналізуємо три франчайзингові підприємства «Піца Челентано», «Картопляна Хата» та «Суші Студія». У попередньому розділі роботи визначені критерії за якими ми спробуємо провести аналіз.

1. Тенденції і умови ринку. Така висока рентабельність підприємств говорить про, те що у них немає конкурентів, або вони погано працюють. Щоб однозначно відповісти на це питання потрібно розглянути ситуацію, що склалася на ринку громадського харчування в місті Суми. Нас насамперед цікавить середній ціновий сегмент, бо відвідувачі розглянутих ресторанів, це люди з середнім достатком. Ресторанний бізнес в Сумах представлений безліччю ресторанів. Не мало і франчайзингових, наприклад «Ням Ням картопля», чи кафе «Цукрарня», «Млинець», також найближчий конкурент Макдональдс, нещодавно відкрилася «Нью Йорк Піца», серед більш престижних ресторанів це «Шафран». Але погодьтеся, якщо Макдональдс може похвалитися більш низькими цінами, але за корисність пропонованого меню можна посперечатися, і відверто воно вже і набридло, то італійська піца і смачні салати поза конкуренцією. Ще дві переваги, ти завжди знаєш, що там смачно і затишно, майже кожний відвідувач має знижку, неможна забувати і про гоей міста, які завітавши до ресторану, знають приблизну ціну і асортимент. Приготуванням піци може похвалитися лише кафе «Андеґраунд», але його відвідувачі частіше молоді люди, а ось поколінню по старше ніде пообідати. Звичайно існує гостиничний комплекс «Здибанка», але і місце розташування не досить близьке до центру міста і ціни вдвічі дорожче. Можливо конкурентами є «Псільські сауни», де можна добре відпочити і повечеряти, але там збираються більш дорослі люди, які бажають просто добре поговорити і випити пива. Все це поєднали в собі «Піца Челентано» та «Картопляна Хата», недаремно відкрилося ще два ресторани на вул. Козацький Вал, що так користуються попитом, оскільки вільних місць дуже мало. Що ж до «Суші Студії», то конкурентів вона взагалі не має в місті Суми, де ще можна поринути в атмосферу японського життя. Це єдиний ресторан японської кухні.

Отже хоча і багато ресторанів в Сумах, всі вони різні, всі вони відвідувані і мають своїх клієнтів, та франчайзингові поза конкуренцією.

2. Довіра. Цей критерій перш за все характеризує саме продавця франшизи - франчайзера. Нами обрано три підприємства, але два франчайзери, бо «Піца Челентано» та «Картопляна Хата» належать одній мережі Fast Food Systems. Початок розвитку своєї мережі ресторанів компанія Fast Food Systems поклала в 1998 році, відкривши перший заклад під назвою «Піца Челентано», орієнтований на зростаючий в країні середній клас, особливо на його молоду, активну частину. Концепцію сформулювали так: демократичний ресторан або Quick&casual. Вона передбачає встановлення помірних цін на пропоновану клієнтові продукцію, а також відмова від використання напівфабрикатів і заморожених продуктів, традиційних для дешевого сегменту ринку фаст-фудів. Завдяки невисоким виплатам і нескладним вимогам до потенційних партнерів мережа ресторанів Fast Food Systems розвивалася дуже швидко: були часи, коли відкривалося по п'ять нових закладів в місяць. Зараз ресторани є не лише в обласних центрах, але і в невеликих містах.

Через декілька років бурхливого розвитку темпи розширення мережі істотно знизилися (тепер компанія відкриває один-два ресторану в місяць). Від виходу на зарубіжні ринки (зокрема, на російський) засновник Марк Зархін відмовився. Річ у тому, що єдиний прийнятний шлях завоювання зарубіжних ринків - це продаж мастер-франшизи на всю країну, причому при умові, що компанія-франчайзі відразу відкриває певну кількість закладів (не менше десяти). Це пояснюється тим, що, знаходячись в Україні, досить важко контролювати дотримання всіх стандартів і умов договору закладами, розташованими, наприклад, в Новосибірську. До того ж присутність в іншій країні потребує досконального знання особливостей її законодавчої бази. Відкривати ж іноземне представництво зараз невигідно. Покупця на мастер-франшизу за кордоном компанія доки не знайшла.

Ще один напрямок розвитку мережі - відкриття нових закладів у вже охоплених містах (хоча спочатку, щоб уникнути небажаної конкуренції між франчайзі Fast Food Systems продавала лише одну франшизу на місто). Позитивний ефект присутності франчайзі в спальних районах - згладжування денних коливань попиту. Оскільки цільова аудиторія компанії - молоді менеджери і персонал офісів (25-35 років), що працює в центральних районах, пік відвідуваності розташованих там ресторанів доводиться на обідній час тоді як вранці і увечері вони менш заповнені. Дозволяючи відкривати ресторани на околицях, Fast Food Systems стабілізує доходи рестораторів. Адже у одного засновника, як правило, є ресторани і в центрі, і в спальних районах і увечері він може «переносити» свій дохід з центральних закладів на околицю, куди в цей час переміщаються більшість клієнтів, що повернулися з роботи додому. Що стосується сніданків, то компанія не раз намагалася вводити спеціальні уранішні пропозиції але поки що без особливих результатів: дуже сильна звичка українців снідати удома.

У міру поширення українськими містами ресторанів мережі «Піца Челентано» компанія почала відмовляти потенційним франчайзі - всі території вже були закріплені за дійсними партнерами. Потрібна була нова ідея - щось схоже по формату з «Піцею Челентано» і в той же час нове по асортименту і антуражу. Так з'явилися інші концепції ресторанів швидкого обслуговування, а за ними і самі ресторани, що працюють за принципом франчайзингу: заклади в стилі tex-mex (Техас - Мексика) «Картопляна хата», демократичні ресторани японської кухні «Япі» і кавові ресторанчики «Кафе Пункт». Всього в Fast Food Systems сьогодні 170 закладів («Піца Челентано» - 119, 112 з яких франчайзингові, «Картопляна хата» - 42, «Кафе Пункт» - 3 і «Япі» - 6). Франчайзер стежить за змінами в смаках споживачів і весь час оновлює меню. Наприклад, зростаюче прагнення до здорового живлення відбилося в розширенні асортименту салатів на не майонезній основі. Зростання доходів споживачів привело до появи в основному меню ресторанів «Піцца Челентано» дорожчих начинок до основної страви.

Окрім періодичних змін в асортименті, компанія прагне до того, щоб в кожного її ресторану була своя родзинка. Заклади не є клонами. Франчайзі можуть вносити зміни в оформлення ресторану, наприклад розміщувати картини і фотографії на стінах, а також меню-борди і покажчики в залі. Що стосується меню, в нім є обов'язкові позиції і є змінні - ті, які власник закладу може ввести, ґрунтуючись на смаках своїх клієнтів.

Ціни в мережі Fast Food Systems не уніфіковані - навіть в одному місті в різних ресторанах вони можуть бути різними. По-перше, компанія може потрапити під дію антимонопольного законодавства, а по-друге, це просто недоцільно: у різних містах України різний рівень доходів населення різна зарплата в персоналу, орендна плата і вартість продуктів.

Розглянувши мережу Fast Food Systems, яка володіє франшизою таких ресторанів, як «Піца Челентано» та «Картопляна хата», перейдемо до розгляду ТОВ «Укрморепродукт», що є власниками франшизи «Суші студія». Оскільки з кожним днем зростає популярність східної i насамперед японської кухні. I великий внесок у цю справу зробила компанія «Укрморепродукт», яка за п'ять років свого існування на українському ринку зробила звичними для українцiв японськi сушi, маринований iмбир, водоростi хайяшi та iншi схiднi продукти. Компанія ретельно пiдiбрала постачальників з Таїланду, Канади, Китаю, США та інших країн, тим самим забезпечила асортимент, високу якість i оптимальні ціни на схiднi продукти та iнгредiєнти для своїх клiєнтiв, серед яких майже всі великі мережі супермаркетів країни, ресторани, кафе, бари, кейтеринговi компанії.

Пiд ТМ «Сушi-експрес» ТОВ «Укрморепродукт» реалiзує в магазинах Києва та великих мiстах України не лише схiднi продукти та iнгредiєнти для сушi, а й продукцiю, вироблену в своїх цехах. Це - суші-набори, японськi салати iз водоростей, суджико (в`ялено-пiдкопчена iкра лосося), якi добре знайомi i завоювали довiру українських покупцiв. Слiд зазначити, що процес виробництва продукцiї максимально автоматизований. Новiтнi технологiї гарантують якiсть, безпечнiсть та збереження смакових якостей. Технологи постiйно працюють над запровадженням у виробництво та адаптацією інших традиційних продуктів східної кухні, але ще не відомих українському споживачу.

ТОВ «Укрморепродукт» - лідер на ринку України по виробництву і поставці суші. Володіє ексклюзивним правом на використання торгової марки «Суші-експрес» та «Суші-студія». На умовах франчпйзингу в Україні компанія розвиває мережу суші-барів під брендом «Суші-студія». Перший заклад мережі «Суші-студія» відкрився в Києві в 2004 році і відразу почав користуватися популярністю. За 4 роки роботи побачивши переваги, фахівці ТОВ «Укрморепродукт» розробили систему управління закладом.

Концепція суши-барів «Суші-студія» створювалася як франчайзингова. Зараз налічуються вже 11 ресторанів в Україні, 2 з яких міжнародні. Компанія-франчайзер займається промисловим виробництвом суші, тому може легко забезпечити своїх франчайзі регулярними постачаннями інгредієнтів і навчанням суші-майстрів. У японській кухні це є найбільшою перевагою франчайзера в порівнянні з цікавим інтер'єром або розкрученою торговою маркою.

У концепції суши-барів «Суші-студія» основний акцент робиться на доступності і демократичності цін, на оригінальному меню, частково адаптованому до смакових переваг українців, затишку, на оригінальному в традиційних японських квітах інтер'єрі.

Політика мережі передбачає однаковий рівень цін на страви «Суші-студія» по всій Україні. Це відповідає очікуванням клієнтів, які отримують від «Суши-студія» продукт однакової якості в будь-якій точці. «Суші-студія» - заклад, де можна бувати щодня, як в обід, так і увечері. Постійні клієнти завжди знаходять собі щось нове в меню, окрім своїх улюблених страв. Цьому сприяє і періодичне оновлення меню, введення нових страв. «Суші-студія» лояльна до своїх постійних клієнтів і уважна до їх побажань і переваг.

Основні клієнти «Суши-студии» належать до середнього класу і класу вище середнього. Вони активні, часто подорожують, люблять різноманітність в їжі, дотримуються правила вживати здорову їжу і не харчуватися на ходу. Часто самі консультують персонал по питаннях правильного обслуговування і особливостей японської кухні.

Сьогодні японська кухня і особливо її унікальні закуски «суші» придбала надзвичайну популярність в світі. Не секрет, що ця популярність обумовлена, по-перше, традиційно здоровим відношенням японців до їжі, низьким вмістом в цій їжі жирів і холестерину, високим - вітамінів і мікроелементів, а по-друге, якимсь таїнством, яким оповите її виробництво і споживання.

На хвилі такої популярності стає прибутковим і бізнес в «японському» секторі. Це дозволяє знаходити свої переваги перед мережами закладів громадського харчування, що працюють в інших секторах.

Отже розглянувши дві мережі ТОВ «Укрморепродукт» та Fast Food Systems можна дійти висновку, що це вже досить відомі два франчайзери, що завоювали місце на ринку і своїх споживачів, для наглядності і узагальнення отриманих знань занесемо проаналізовану інформацію до таблиці.

Таблиця 3.1 - Порівняльна характеристика франчайзерів Fast Food Systems та ТОВ «Укрморепродукт»

№ п/п	Характеристика франчайзера	Fast Food Systems	ТОВ «Укрморепродукт»
1.	Країна походження франшизи	Україна	Україна
2.	Початок діяльності (рік)	1998	2004
3	Початок міжнар.діяльності		2007
4.	Пропоновані франшизи	«Піца Челентано», «Картопляна Хата», «Кафе Пункт», «Япі»	«Суші Студія»
5.	Загальна кількість франчайзингових підприємств	Всього в Fast Food Systems 170 закладів («Піца Челентано» - 119, «Картопляна хата» - 42, «Кафе Пункт» - 3 і «Япі» - 6).	9 ресторанів
6.	Цільовий сегмент	молоді менеджери і персонал офісів (25-35 років)	Молоді люди 25-40 років, що належать до середнього класу і класу вище середнього
7.	Робота за кордоном	Основним напрямком є розвиток української мережі ресторанів, намагається залучати українських постачальників.	Пiдiбрані постачальники з Таїланду, Канади, Китаю, США, має 2 ресторани в Молдові (Кишинів)
8	Послуги франчайзера при купівлі франшизи	1. Консультації при виборі приміщення; 2. Розробка інтер'єру; 3. Виїзд інженерів; 4. Стажування прац.; 5. Посібник оператора; 6. Технолог. документ.; 7. Управлінські і технологічні консультації; 8. Методична і практична підтримка; 9. Річне обслуговування основного устаткування.	1. Передача техн. умов; 2. Навчання персоналу; 3. Регулярні постачання імпортної сировини і готової продукції. 4. Підбір робітників; 5. Підготовка проекту ресторану дизайнером. 6. Авторський нагляд за проведенням ремонту. 7. Постачання устаткування.

Отже хоча Fast Food Systems вже більш довго працює на ринку і завоювала більшу нішу, має різні франшизи, а ТОВ «Укрморепродукт» це більш молода компанія, яка впевнено заявила про себе на ринку, яка націлена на більш заможніших клієнтів і займається безпосередньо приготуванням суші та інших японських страв, які вже потім реалізуються в мережі її ресторанів та магазинів України. При цьому обидва франчайзери акцентують увагу на якості і корисності своїх продуктів, при цьому залучаючи клієнтів, що дбають про своє здоров'я. Також специфікою діяльності ТОВ «Укрморепродукт», є те, що вони співпрацюють з багатьма зарубіжними постачальниками і мають вихід на зарубіжний ринок (Молдова, Кишинів), при цьому активно розвивають даний напрямок. Також проаналізувавши пропозицію кожного с франчайзерів, ми дійшли висновку, що Fast Food пропонує більший спектр послуг по відкриттю і експлуатації самого ресторану, в той же час як ТОВ «Укрморепродукт» піклується про постачання сировини і необхідних продуктів.

Проаналізувавши діяльність двох франчайзингових компаній Fast Food Systems та ТОВ «Укрморепродукт» ми дійшли висновку, що рівень довіри з боку споживачів і майбутніх франчайзі високий, як і попит на франшизи і зацікавленість відвідувачів ресторанів.

3. Мобільність знань. Ресторанний бізнес це специфічний бізнес, якому властиві свої особливості. В Сумах власниками описаних ресторанів є люди, які вже до цього стикалися з труднощами ресторанного бізнесу, тому отримати франшизу буле не дуже складно, оскільки умови досить прийнятні, то і реалізувати теж. Від задуму до відкриття ресторану проходило не більше року. Але В Сумах найбільшого розвитку здобули «Піца Челентано» та «Картопляна Хата», нещодавно відкрилися ще два ресторани на вул. Козацький Вал. Не останню роль в цьому заграли смаки споживачів, що віддають перевагу менш екзотичній кухні. Також слід згадати, що набагато легше навчитися готувати піцу, ніж суші. Це для нас щось нове і потребує певних навичок і знань. Також в даному пункті слід згадати, що обидва франчайзери направляють своїх навчених фахівців, щоб ті поділилися знаннями в усіх областях діяльності ресторану (від розміщення і будівництва ресторану до навчання персоналу). В даному випадку географічне розташування суттєвого значення не має. Тільки мережа ТОВ «Укрморепродукт», що має два ресторани за межами України може мати певні складнощі в цьому питанні (мовні, національні, законодавчі розбіжності).