Дослідження та організація продажу столових коренеплодів

900-1200

24,3

92,8

1,0

8,2

500-700

28,5

88,1

0,9

11,9

150-250

30,8

59,3

0,2

40,7

На великих коренеплодах буряків довжина паростків була у межах 0,2-2 см, на середніх - 0,1-2,5 см, на дрібних їх не було. За період з січня по квітень приріст паростків столового буряку(великої фракції) збільшився незначно. Це пояснюється і в значному ступені великою втратою маси. У буряків у квітні (табл. 3.6) кількість хворих коренеплодів значно збільшилась. Причому хворою була не тільки хвостова частина, але й шийка і головка, у зв'язку з чим зменшилась кількість пророслих.

Отже, збереженість великих коренеплодів буряків вище, ніж середніх і дрібних. На тривале зберігання слід закладати великі і середні коренеплоди. У державних стандартах краще робити допуски в бік великих коренеплодів і повністю виключати дрібні.

При промислових технологіях вирощування і збирання коренеплодів їм більше наноситься механічних пошкоджень, тому вони інтенсивніше ушкоджуються під час зберігання гнильними хворобами, що збільшує їх втрати.

На збереженість овочів великий вплив має не тільки кількість, але й характер механічних пошкоджень. Особливо багато травм утворюється при механізованому збиранні (іноді до 50%), сортуванні на сортувальних пунктах, транспортуванні, завантажуванні і розвантажуванні з транспортних засобів. При терті під час транспортування механічні пошкодження утворюються у вигляді зідраної шкірки, при завантажуванні і розвантажуванні та при механізованому збиранні - від забитих місць.

Овочі, пошкоджені при збиранні, виділяють більше етилену, який підсилює старіння непошкоджених тканин і тому сприяє зниженню їх лежкоздатності.

Зберігання при визначальних умовах призводить до загоювання механічних пошкоджень, оскільки утворюються речовини захисного характеру: суберин, поліфеноли, фітоалексини. Найшвидше загоєння механічних пошкоджень відбувається при температурі 24-28°С і відносній вологості повітря 90-95%.. У молодих коренеплодах загоєння ран відбувається швидше, але захисні утворення менш надійні.

З метою зниження втрат врожаю при зберіганні рекомендують зібрані коренеплоди піддавати короткочасній дії відносно високих температур і вологості повітря. Це сприяє загоєнню механічних пошкоджень і зменшує ураження хворобами. Початок загоєння механічних пошкоджень коренеплодів моркви при температурі 10-12°С відбувається на 9-10-й день, а утворення ранової перидерми - на 14-16-й день. З підвищенням температури до 26-28°С початок загоєння і утворення ранової перидерми відбувається на 3-6-й день, але виникає загроза ушкодження коренеплодів хворобами і самозігрівання при високій температурі.

Отже, для утворення ранової перидерми не обов'язково підтримувати температуру протягом 10 днів 10-12°С, а досить тільки визначеного імпульсу підвищеної температури, у подальшому зберігати при ±0,5°С і ВВП - 95-98%. Такий імпульс утворюється при збиранні, бо викопані коренеплоди деякий час знаходяться в умовах високої температури вище 20°С.

Атмосфера з щільним вмістом кисню гальмує загоювання ран і дає можливість патогенам швидко розмножуватись.

Коренеплоди з зідраною шкіркою не дуже збільшують втрати маси, але в значному ступені уражуються хворобами, бо дільниці, де шкірка зідрана, є місцем для проникнення мікроорганізмів. За інтенсивністю захворювання такі коренеплоди дуже подібні до тих, у яких залишилась тільки половинка.

Забиті місця, одержані при падінні з висоти 0,5 м, до підвищення ураження хворобами і втрати маси не призводять. Подальше збільшення висоти падіння неприпустиме, оскільки ураження хворобами у коренеплодів значно зростає.

Механічно пошкоджені коренеплоди тривалий час зберігати невигідно. їх треба реалізовувати або переробляти у першу чергу.

Таким чином, на тривале зберігання треба закладати непошкоджені коренеплоди великого і середнього розміру, які пройшли лікувальний період після збирання і не мають внутрішніх пошкоджень.

Нестандартна частина коренеплодів буряків представлена різними фракціями, які мають відповідну структуру і по-різному впливають на збереження. У 1994-97 рр. В.А. Колтуновим були проведені дослідження щодо впливу розміру, форми і характеру механічних пошкоджень на збереження коренеплодів моркви і буряку.

Строки зберігання буряків були різними залежно від ступеня погіршення їх якості при зберіганні. Найкраще (89,27 і 87,87 %) і найдовше (206 днів) зберігались великі коренеплоди (табл.10). Середні коренеплоди зберігались однаковий строк, як і великі, але наприкінці зберігання втрати за рахунок природного убутку, хворих і абсолютного браку були дещо вищі - відповідно на 2,71 % і 6,01%. Втрати за один день зберігання становили 0,065 і 0,088%. Проте існуючі стандарти на цю продукцію не дозволяють заготовляти великі коренеплоди (моркву > 6 см у діаметрі, а буряк > 14 см).

Репнуті коренеплоди буряків у 1995-1996 рр., як і середні, зберігались 229 днів, але вихід товарної продукції у них зменшився на 5,89%, переважно за рахунок хворих коренеплодів і браку. У 1996-1996 рр. термін зберігання репнутих коренеплодів, по відношенню до контролю, скоротився 29 днів, а вихід товарної продукції - на 0,81%. В середньому втрати в перерахунку на один день зберігання у репнутих буряків становили - 0,112%. Тобто, тріщини незначно погіршували збереження продукції.[20]

Таблиця 10.

Збереження буряків столових залежно від розміру, форми і виду пошкоджень (%. середнє за 1994-1997 рр.)

№	Розмір, форма, і вид пошкодження	Термін збері- гання	При- родні втрати	Із захво- рюваннями	Абсолю-тний брак	Загальні втрати	Вихід товарної продукції
1	Середні	206	7,95	7,25	2,94	18,14	81,86
2	Дрібні	153	7,33	8,75	6,13	22,21	77,79
3	Великі	206	6,57	5,56	0	12,13	87,87
4	Потворні	-	-	-	-	-	-
5	Механічно ошкоджені	137	6,13	12,81	6,07	25,01	74,99
6	Репнуті	191	7,82	8,90	4,76	21,48	78,52
7	Пошкоджені шкідниками	191	8,10	8,88	4,48	21,46	78,54
8	Із зідраною шкіркою	108	5,27	18,69	14,69	38,65	61,35

Пошкоджені шкідниками буряки столові зберігались майже так само, як і репнуті. У середньому за 191-192 дні зберігання вихід товарної продукції становив відповідно 78,54%, що на 0,47 % менше і 0,02% більше, ніж у репнутих коренеплодів .

Значно гірше середніх коренеплодів буряків зберігались дрібні і механічно пошкоджені. У 1994/95 рр. їх втрати були більші, ніж у середніх відповідно по роках 4,07 і 6,87%, зокрема, за рахунок хворих (на 1,50 і 5,56%) і браку (на 3,19 і 3,13%); природні втрати маси, навпаки, були нижчі, ніж у середніх (на 0,62 і 1,82%). Втрати за один день зберігання, порівняно з середніми коренеплодами, у дрібних були більші в 1,6 раз, а у механічно пошкоджених - в 2,1 рази. Тобто дрібні коренеплоди більше втрачають вагу за рахунок інтенсивних процесів дихання і випаровування вологи, внаслідок чого вони втрачають тургор, самозахисні властивості і уражуються хворобами. Механічно пошкоджені коренеплоди сильніше уражаються хворобами, оскільки у них порушена цілісність покривних тканий, легко проникають мікроорганізми, викликаючи їх захворювання.

Найменший термін зберігання (108 днів) і найгірше збереження (61,35%) спостерігається у буряків із зідраною шкіркою, обумовлене воно великою кількістю хворих коренеплодів (18,69%) і бракованих (14,69%).

Таким чином, скоротити втрати продукції з низькою лежкістю можна лише за рахунок скорочення строків зберігання.

Результати однофакторного дисперсійного аналізу збереження коренеплодів буряків залежно від їх розміру, форми і характеру пошкоджень свідчать про те, що різниця між варіантами дослідів і контролем (на 5%-ному рівні значущості) не суттєва, за винятком 7-го варіанту у буряків. Між терміном зберігання і збереженістю коренеплодів існує тісна прямолінійна залежність: коефіцієнт кореляції у досліді з буряком дорівнює - 0,891.

Природні втрати маси столових буряків в перший місяць зберігання були досить високі, в період вимушеного спокою -зменшуються, і в березні, у зв'язку з активізацією життєвих процесів, починають зростати.

У 1995-1996 рр. буряк зберігався 122-229 днів залежно від варіанта досліду, середні втрати становили 22,7%, а у 1996-1997 рр. за 93-183 дні зберігання середні втрати дорівнювали 22,7%. Причому, продукція для досліду протягом трьох років надходила з одного й того ж господарства і зберігалась в одному сховищі за однаковими умовами. Це пояснюється природними умовами вирощування. Наприклад, в 1994-1996 рр. у жовтні випало 19,4 і 7,8 мм опадів, а в 1996-1997 рр. -34,4 мм, тобто в перші два роки продукція викопувалась із сухого ґрунту, а в останній - із вологого.

Розмір і характер механічних пошкоджень столових буряків впливали на структуру природних втрат і динаміку їх змін у процесі зберігання. Так, найменші втрати сухих речовин і води впродовж усього періоду зберігання були у великих коренеплодів, а найбільші - у дрібних, механічно пошкоджених і з зідраною шкіркою. Середні, потворні, репнуті і пошкоджені шкідниками займали проміжне положення.

Отже, найкраще зберігаються великі коренеплоди буряків, які мають невелику питому площу поверхні, добре сформовані покривні тканини, тобто невисоку випарну здатність, а також характеризуються зниженою інтенсивністю дихання, що сприяє невеликим втратам вологи і сухих речовин під час зберігання. Дещо гірше зберігаються середні і потворні коренеплоди. Ще гірше репнуті і пошкоджені шкідниками, потім дрібні і механічною пошкоджені і, нарешті, - із зідраною шкіркою. Всі механічні пошкодження сприяють проникненню мікроорганізмів, що призводить до захворювання і випаровування вологи. Для дрібних, механічно пошкоджених із зідраною шкіркою коренеплодів загальною особливістю є висока інтенсивність дихання.

Таким чином, на тривале зберігання слід закладати великі і середні за розміром коренеплоди буряків без механічних пошкоджень та з цілою шкіркою.

Вплив розміру і характеру пошкоджень столових буряків на інтенсивність дихання

Коренеплоди, що зберігаються - живі організми з більш або менш активним обміном речовин. Для підтримання життєдіяльності необхідна енергія і коренеплоди отримують її за рахунок біологічного окислення дихальних субстратів, які є в клітинах.

З процесом дихання пов'язані процеси, які відбуваються у коренеплодах під час зберігання: витрати вуглеводів і води, проростання, ураження хворобами тощо. Чим інтенсивніше дихання коренеплодів, тим швидше відбуваються всі перераховані процеси.

В.А. Колтунов у своїх дослідах встановив, на інтенсивність дихання коренеплодів насамперед впливають умови вирощування, зберігання, величина та характер пошкоджень (рис.6 ).

У буряків упродовж трьох сезонів зберігання спостерігається загальна залежність: найбільше СО2 видаляли коренеплоди із зідраною шкіркою, на другому місці були дрібні, на третьому - різного ступеня механічної пошкодженості, далі - середні, найнижча інтенсивність дихання у нестандартних великих.

Високу інтенсивність дихання дрібних коренеплодів можна пояснити тим, що вони мають недостатньо сформовані тканини і молоді клітини, які містять велику кількість мітохондрій. Велика кількість СО2, виділеного коренеплодами із зідраною шкіркою, а також механічно пошкодженими, в тому числі репнутими і пошкодженими шкідниками, пояснюється тим, що, по-перше, відкритий доступ кисню через пошкоджені тканини підвищує інтенсивність дихання. По-друге, в паренхімних тканинах, які прилягають до пораненої зони, створюються умови, відмінні від нормальних: дефіцит вологи і надлишок кисню, що служить свого роду сигналом для включення захисних реакцій до загоєння пораненої поверхні. Під час зберігання вони швидко уражаються хворобами, особливо із зідраною шкіркою і механічно пошкоджені, що також сприяє збільшенню інтенсивності дихання, деякою мірою це стосується і дрібних. Великі коренеплоди виділяють найменшу кількість СО2, бо вони є більш зрілими, тобто в них зменшується кількість життєздатних клітин і мітохондрій.

Рис. 6. Інтенсивність дихання коренеплодів столового буряку залежно від їх розміру, форми і характеру пошкоджень (середнє за 1995--1997 рр.).

У буряків спостерігається загальна тенденція змін інтенсивності дихання за періодами зберігання. Незважаючи на те, що в холодильній камері підтримувались оптимальні температура і вологість повітря, в перші 1-1,5 місяця зберігання інтенсивність дихання коренеплодів була високою, і тільки на початку січня вона знизилася в 1995-1996 рр. в середньому майже на третину, а в 1996-1997 рр. - відповідно на 45,6 і 43,7%, що можна пояснити настанням періоду вимушеного спокою. Зростання інтенсивності процесу дихання почалось у березні, а на початку травня перевищило показники за листопад, тобто розпочалась інтенсивна активізація ростових процесів для створення генеративних органів.

Зміни інтенсивності дихання залежно від розміру, форми і характеру пошкоджень коренеплодів пропорційні змінам виділеного тепла і питомої теплоти дихання (табл. 11). Найменшу кількість тепла виділяли великі коренеплоди буряків. Середні коренеплоди буряки, порівняно з великими, виділяли впродовж усіх років зберігання на 23,8-42,1%. більше тепла. Ще більше (на 7,7-10,2%), ніж середні, виділяли тепло потворні коренеплоди буряку. Далі, за зростаючою, йдуть репнуті і пошкоджені шкідниками столові буряки, а найбільша кількість - механічно пошкоджені, дрібні і з зідраною шкіркою. Аналогічна тенденція спостерігається і з питомою теплотою дихання.

Таким чином, наявність у партіях буряків коренеплодів із зідраною шкіркою, дрібних і механічно пошкоджених призводить до збільшення кількості тепла, яке виділяється продукцією, що сприяє утворенню вогнищ самозігрівання і захворювання.

На основі отриманих даних щодо змін інтенсивності дихання і кількості виділеного тепла під час зберігання коренеплодів залежно від їх розміру і характеру пошкоджень В.А. Колтунов теоретично розрахував їх у партіях буряків (табл.12) з різною вихідною якістю, на підставі чого можна визначити кількість вентилюючого повітря.

Таблиця 11.

Виділення тепла під час зберігання коренеплодів буряків залежно від їх розміру, форми і характеру пошкоджень в сезонах 1995-1997 рр.

Розмір, форма і характер пошкоджень	Кількість виділеного тепла, кДЖ/т (ккал/т) за добу	Питома теплота дихання, Вт/т
	листопад	січень	березень	травень	листопад	січень	березень	травень
Середні (контроль)	1092,08 (260,64)	516,12 (133,92)	824,59 (196,80)	1148,40 (274,08)	12,78	6,54	9,63	13,41
Дрібні	1426,95 (340,56)	964,37 (230,16)	1200,69 (286,56)	1562,70 (372,96)	16,68	11,28	14,04	18,24
Великі	723,03 (172,56)	376,09 (89,76)	568,16 (135,60)	865,82 (206,64)	8,46	4,41	6,66	10,41
Механічно пошкодженні	1310,30 (312,72)	802,47 (191,52)	1141,36 (272,40)	1566,72 (373,92)	15,30	9,36	13,32	18,30
Репнуті	1212,75 (289,44)	647,61 (154,56)	960,35 (229,20)	1355,55 (323,52)	14,16	7,56	11,22	15,84
Пошкоджені шкідниками	1193,65 (284,88)	666,71 (159,12)	975,43 (232,80)	1336,44 (318,96)	13,95	7,77	11,40	15,60
Із зідраною шкіркою	1701,48 (406,08)	1425 (340,20)	2067,51 (493,44)	2184,16 (521,28)	19,89	16,65	24,15	25,50
Середнє	1237,18 (295,27)	777,69 (185,61)	1105,44 (263,83)	1431,40 (341,62)	14,46	9,08	12,92	16,72

Таблиця 12 .

Виділення тепла під час зберігання коренеплодів буряків різної якості в сезонах 1995-1997 рр., кДж/т (ккал/т) за добу

№ по-ряд.	Якість продукції	Листопад	Січень	Березень	Квітень
1.	Відповідно до вимог стандарту (контроль)	1104,36 (263,57)	572,90 (136,73)	837,83 (199,96)	1167,04 (278,53)
2	Відбірні	1092,08 (260,64)	559,11 (133,44)	822,58 (196,32)	1148,40 (274,08)
3	Відбірні +10-15% дрібних + 0,1-5% механічно по-шкоджених	1144,33 (273,11)	621,38 (148,30)	884,30 (211,05)	1218,54 (290,82)
4	Відбірні + 15,1-20% дрібних + 5,1-7,5% механіч-но пошкоджених	1167,17 (278,56)	647,69 (154,78)	911,45 (217,53)	1250,17 (298,37)
5	Відбірні + 20,1-25% дрібних + 7,6-10% механіч-но пошкоджених	1190,76 (284,19)	675,68 (161,26)	939,78 (224,29)	1282,43 (306,07)
6	Відбірні +25,1-30% дрібних + 15% механічно пошкоджених	1213,05 (289,51)	701,62 (167,45)	967,72 (230,96)	1315,83 (314,04)

143

Найменшу кількість тепла у кожному році виділяли відбірні коренеплоди (середні за розміром, непошкоджені) столового буряку. Як вже було виявлено, суттєвий вплив на інтенсивність виділення теплової енергії справляють коренеплоди з різними відхиленнями від норми. Таким чином, спостерігається пряма залежність між погіршенням якості партії буряків і кількістю тепла, яке вони виділяють. Так, 1 т стандартних буряків за 1 добу в 1995-1997 рр. виділяла 540,64-1237,85 кДж, відбірного - 526,93-1215,77 кДж, а в партіях з різними домішками нестандартної продукції (варіант 3-6) 590,87-1411,40 кДж.

Інтенсивність тепловиділення буряків корелює з інтенсивністю дихання: в перші місяці зберігання тепловиділення надто високе, у січні наполовину зменшувалось, а починаючи з березня і до кінця зберігання - неухильно підвищувалось. Отже, з наведених даних можна зробити висновок, що витрати енергії на відведення тепла з камер сховищ, а також на виробництво холоду найбільші восени і весною. Тому для зниження собівартості коренеплодів, що зберігаються, слід продумати варіант підтримання температури в зимовий період за рахунок природного холоду, а восени і навесні за рахунок штучного.

Таким чином, при погіршенні якості продукції потрібно відводити від неї більше тепла під час зберігання, а також регулювати кількість вентилючого повітря через нерівномірне виділення тепла коренеплодами за період зберігання.[20]

Збереженість коренеплодів столового буряку залежно від способу зберігання і місця розташування їх у стаціонарних сховищах

Збереженість овочевої продукції значною мірою залежить від способу зберігання. В останні роки скоротилися обсяги овочевої продукції, що закладається на тривале зберігання, але її втрати під час зберігання від цього не зменшились. Тому й виникає потреба дати оцінку існуючому найбільш розповсюдженому способу зберігання столового буряку в стаціонарних сховищах у контейнерах насипом і удосконалити його з метою підвищення збереженості коренеплодів, не змінюючи усталену технологію зберігання.

Відомо, що в стаціонарних сховищах з високими стелями існує значний градієнт температур, особливо в тих приміщеннях, які мають природну припливно-витяжну вентиляцію і не обладнані примусовою або активною вентиляціями і штучним холодом, хоча у вказаних сховищах теж є градієнт температур, але невеликий. У зв'язку з цим стає очевидним, що на збережуваність коренеплодів у стаціонарних сховищах впливатимуть не тільки умови зберігання, а й місце розташування контейнерів.

В.А. Колтуновим були проведені досліди щодо визначення збереженості коренеплодів у ящикових піддонах СП-5-0,45-2 насипом: з поліетиленовими вкладишами, верх відкритий і з присипаним зверху шаром зволоженого піску 5-7 мм.

Коренеплоди буряку в 1995-1996 рр. зберігались 228 днів (листопад-червень), а у 1996-1997 рр. - 183 дня (листопад - травень). Найгірша збереженість коренеплодів (77,66-79,22%) спостерігається при зберіганні їх у ящикових піддонах СП-5-0,45-2 насипом без вкладишів. У даному випадку спостерігаються великі природні втрати маси, велика кількість хворої продукції і браку. Застосування поліетиленових вкладишів підвищувало збереженість коренеплодів на 13,46-14,04%, однак хворої продукції наприкінці зберігання було досить багато (3,48-4,22%). Найменші загальні втрати (3,10-3,87%) спостерігались при зберіганні буряків у контейнері з поліетиленовими вкладишами, присипаному зверху шаром вологого піску (табл. 13).

Таблиця 13.

Збереженість столового буряку залежно від способу зберігання (19951997рр.), %

Спосіб зберігання	Термін збері-гання, дні	При-родні втрати маси	Із зах-ворю-ваннями	Абсо-лют-ний брак	За-галь-ні втра-ти	Вихід товар-ної про-дукції
У ящиковому піддоні СП-5-0,45-2 насипом (конт-роль)	206	8,16	8,93	4,48	21,57	78,43
У ящиковому піддоні СП-5-0,45-2 з поліетиленовим вкладишем	206	3,96	3,85	0	7,81	92,19
У ящиковому під-доні СП-5-0,45-2 з поліетиленовим вкладишем, приси-паному зверху ша-ром зволоженого піску 5-7 см	206	0,97	2,52	0	3,49	96,15

Дисперсійний аналіз збереженості коренеплодів столового буряку показав, що між варіантами досліду на 5%-ному рівні значущості існує істотна різниця. При застосуванні поліетиленових вкладишів як з відкритим верхом, так і з присипанням зверху шаром вологого піску, має місце тенденція до підвищення збереженості продукції.

У 1995-1997 рр. В.А. Колтунов дослідив збереженість столового буряку залежно від місця розміщення ящикових піддонів. Стандартна продукція зберігалась у ящикових піддонах СП-5-0,45-2 навалом без поліетиленових вкладишів. Ящикові піддони встановлювали у три яруси за висотою.

Температурний градієнт між першим і третім ярусами знаходився у межах 0,2-0,3°С. Проте і це невелике відхилення у температурі сприяє утворенню конденсату на стелі, внаслідок чого краплі потрапляли до ящикового піддону на продукцію і збільшували кількість хворих коренеплодів. Це, у свою чергу, призводило до підвищення інтенсивності дихання і, як наслідок, до деякого збільшення природних втрат.

Природні втрати маси коренеплодів столового буряку залежно від місця розміщення ящикових піддонів суттєво не відрізняються (табл. 14). Різниця в даному показнику між верхнім і нижнім ярусами становила: у 1995-1996 рр. -- відповідно 0,36 і 0,16%, у 1996-1997 рр. - 0,28 і 0,23%. У перший місяць зберігання коренеплодів спостерігались великі природні втрати. З грудня по березень вони зменшувались, що можна пояснити настанням періоду вимушеного спокою, а з березня, з активізацією життєвих процесів, природні втрати почали збільшуватись і в квітні перевищували грудневі показники.

Найкраще зберігались столові буряки нижнього ярусу - вихід товарної продукції в середньому за 1995-1997 рр. становить 78,44%, а найгірше у верхньому ярусі - 76,87%, переважно за рахунок збільшення хворих коренеплодів і браку, тобто загальні втрати у верхніх контейнерах були на 1,6% більші, ніж у нижніх. Проміжне положення щодо збереженості продукції займає середній ярус - 77,69%, але більш схиляється в бік нижнього. Дисперсійний аналіз збереженості столових буряків показав, що різниця у їх збереженості залежно від місця розташування контейнерів на 5%-вому рівні значущості є неістотною.

Таблиця 14.

Вплив місця розташування контейнера на збереженість столового буряку (1995-1997 рр.), %

Спосіб зберігання	Термін збері-гання, дні	Природні втрати маси	Із зах-ворю-ваннями	Абсо-лютний брак	Загальні втрати	Вихід товарної продук-ції
Верхній ярус	206	8,39	9,59	5,16	23,14	76,86
Серед-ній ярус	206	8,30	9,25	4,77	22,32	77,68
Нижній ярус	206	8,19	8,80	4,58	21,57	78,43

Таким чином, найкращий спосіб зберігання столових буряків, який дозволяє зберегти продукцію до літа з мінімальними втратами, є зберігання в контейнері з поліетиленовою вкладкою, присипаному зверху вологим піском. У камері зберігання створюється температурний градієнт, тому необхідно постійно займатися перештабелюванням контейнерів, реалізуючи в першу чергу продукцію, яка тривалий час знаходилася у верхньому ярусі.

Проведеними В.А. Колтуновим в 1995-1997 рр. дослідженнями порівняльної оцінки способів зберігання столових буряків у стаціонарних сховищах із штучним охолодженням встановлено, що зберігання овочевих коренеплодів в існуючих контейнерах насипом не гарантує високої збереженості продукції. Зберігання коренеплодів у контейнерах з поліетиленовими вкладишами подовжує термін зберігання і значно знижує їх втрати. Якщо зберігати столові буряки в контейнерах з поліетиленовими вкладишами з присипанням зверху 5-7-сантиметровим шаром вологого піску, то цей спосіб дає змогу зберігати коренеплоди 6-7 місяців і одержувати вихід товарної продукції 95-98%.

Але поряд з високим виходом товарної продукції наприкінці зберігання цікавить її загальні споживчі якості. А тому, щоб всебічно оцінити той чи інший спосіб зберігання, були проведені дослідження щодо виявлення збереженості основних поживних речовин під час зберігання коренеплодів різними способами.

Під час зберігання коренеплодів столових буряків у контейнерах з поліетиленовою плівкою з відкритим верхом і з присипкою зверху вологим піском у результаті дихання овочів утворюються газове середовище з підвищеним вмістом вуглекислого газу. Вуглекислота є активним регулятором обміну речовин, що впливає на окислювальні системи овочів. Вона залучається в обмін речовин об'єктів, які зберігаються.

Вплив вуглекислого газу на обмін речовин - складне явище і проявляється, насамперед, у зниженні інтенсивності дихання, внаслідок чого зменшуються втрати поживних речовин. Так, при зберіганні столових буряків у контейнері насипом втрати сухих речовин в середньому становили 2,08, або 12,7% (табл. 15). При зберіганні в контейнерах з поліетиленовими вкладишами вони скоротилися щодо попереднього варіанту на 54,3, а в контейнері з поліетиленовим вкладишем з присипкою зверху вологим піском - на 82,7%. Подібна тенденція спостерігається і з втратами загальних цукрів. При зберіганні столових буряків у контейнерах з поліетиленовими вкладишами і відкритим верхом їх втрати становили 11,6%, що на 47,0% менше, ніж при зберіганні в контейнерах насипом, а при зберіганні продукції в контейнері з поліетиленовим вкладишем і з присипкою зверху зволоженим піском вони знизилися щодо попереднього способу на 78,1%. Поліетиленові плівки сприяли зменшенню втрат сахарози у коренеплодах столового буряку зменшувалися як втрати сахарози, так і накопичення моносахаридів (табл. 15).

Таблиця 15.

Зміни хімічного складу моркви і столового буряку залежно від способу зберігання

Хімічний компо-нент	Способи зберігання
	У контейнері СП-5-0,45-2 насипом	У контейнері СП-5-0,45-2 з поліетиленовим вкладишем	У контейнері СП-5-0,45-2 з по-ліетиленовим вкладишем і з присипанням зверху вологим піском шаром 5-7 см
1	2	3	4
Загальні сухі речо-вини, %: - на по-чатку збе-рігання;	16,42	16,42	16,42
- напри-кінці збе-рігання;	14,34	15,46	16,07
- втрати;	2,08	0,96	0,35
- відносні втрати	12,7	5,8	2,10
Розчинні сухі речо-вини, %: - на по-чатку збе-рігання;	12,3	12,3	12,3
- напри-кінці збе-рігання;	10,6	11,5	12,1
- втрати;	1,7	0,8	0,2
- відносні втрати	13,8	6,5	1,6

Продовження табл. 15.

1	2	3	4
Загальний цукор, %: - на по-чатку зберігання	9,83	9,83	9,83
- напри-кінці збе-рігання;	7,68	8,69	9,58
- втрати;	2,15	1,14	0,25
- відносні втрати	21,9	11,6	2,5
Сахароза, - на по-чатку збе-рігання;	8,77	8,77	8,77
- напри-кінці збе-рігання;	6,48	7,39	8,45
- втрати;	2 29	1,38	0,32
- відносні втрати	26,1	15,7	3,6
Пектинові речовини, - на по-чатку збе-рігання;	1,09	1,09	1,09
- наприкінці зберігання;	0,65	0,93	1,03
- втрати;	0,44	0,16	0,06
- відносні втрати	40,4	14,7	5,5
Клітковина, %: - на початку зберігання;	0,96	0,96	0,96
- наприкінці зберігання;	1,17	1,12	0,96
- втрати;	+0,21	+0,16	0
- відносні втрати	+21,9	+16,7	0
Вітамін С, мг/100г:. - на початку зберігання;	10,81	10,81	10,81
- наприкінці зберігання;	8,29	10,58	11,73
- втрати;	2,52	0,23	+0,92
- відносні втрати	23,30	2,1	+8,5
Титрована кислотність, %: - на по- чатку збе- рігання;	0,14	0,14	0,14
- наприкінці зберігання;	0,16	0,14	0,14
- втрати;	+0,02	0	0
- відносні втрати	14,3	0	0
Зола, %: - на початку зберігання;	1,06	1,06	1,06
- наприкінці зберігання;	0,92	1,00	1,04
- втрати;	0,144	0,06	0,02
- відносні втрати	13,2	5,7	1,9
Етиловий спирт, %: - на початку зберігання;	0,0026	0,0026	0,0026
- наприкінці зберігання;	0,0039	0,0035	0,0030
- втрати;	+0,0013	+0,0009	+0,0004
- відносні втрати	+50,0	+34,6	+15,4

Таким чином, при зберіганні столових буряків у контейнерах з поліетиленовими вкладишами як з відкритим верхом, так і з присипанням зверху піском значно скорочуються втрати сухих речовин і цукрів, що свідчить про невисоку активність життєвих процесів (дихання), напевно, завдяки підвищеному вмісту в контейнерах вуглекислоти.

При зберіганні столових буряків у контейнерах втрати пектинових речовин становили: у 1995-1996 рр. - 0,42%, а в 1996-1997 рр. - 0,46%. Використання поліетиленової плівки, порівняно із зберіганням в контейнері без плівки, дало змогу скоротити втрати пектинових речовин моркви і столового буряку, що зберігались у контейнері з поліетиленовим вкладишем і відкритим верхом відповідно на 59,5% та на 67,4%, а з верхом, присипаним шаром вологого піску, відповідно на 85,7% та 84,8%.

Залежно від способу зберігання накопичення клітковини у коренеплодах буряків зменшувалося від 21,9% (зберігання в контейнері) до 0% (зберігання з поліетиленовою плівкою і з присипанням шаром вологого піску).

Кількість аскорбінової кислоти в столових буряках під час їх зберігання звичайним способом у контейнері зменшилася на 2,52 мг/100 г, при зберіганні продукції з поліетиленовим вкладишем: з відкритим верхом - на 0,23 мг/100 г, а з присипкою зверху шаром піску збільшилась на 0,92 мг/100г.

Зберігання столових буряків у контейнерах з поліетиленовою плівкою з відкритим верхом і з присипанням зверху піском дало змогу також скоротити в коренеплодах втрати золи і накопичення кислот і етилового спирту.

Тобто, зберігання упродовж тривалого часу столового буряку в контейнерах з використанням поліетиленової плівки з відкритим верхом і особливо з присипанням зверху шаром вологого піску, де створюється газове середовище з підвищеним вмістом вуглекислоти, уможливлює значно скоротити втрати багатьох поживних хімічних речовин (і навіть збільшити вміст деяких з них порівняно з початковим), які входять до їх складу.

Таким чином, зберегти з мінімальними втратами коренеплоди столового буряку протягом 6-8 місяців можна за умови закладки лежкоздатної продукції, вирощеної за спеціальною технологією, у сховища. Підприємство будь-якої форми власності і приватні підприємці можуть з успіхом зберігати столовий буряк в умовах стаціонарних сховищ, обладнаних штучним холодом до літа, а без них до пізньої весни, застосовуючи прогресивні методи зберігання. При наявності стаціонарних сучасних сховищ і зберіганні надлишків у буртах і траншеях, по мірі звільнення камер холодильників, можна перевантажувати продукцію з буртів і траншей, продовжуючи в такий спосіб термін збереження та максимально використовуючи складські ємності. [20]

2.6. Економічна та соціальна ефективність зберігання столового буряку

На сьогоднішній день особливістю, яка відрізняє сучасного споживача являється бажання знати всі характеристики товару, який він купує. Така зацікавленість продуктом не випадкова - найбільшу цінність для сучасного українця відіграє власне здоров'я. Тому на сучасному етапі актуальним завданням є ефективне зберігання столового буряку, яке дозволить на протязі тривалого часу зберегти споживні властивості цього продукту, без суттєвих змін якості.

Овочі займають велику питому вагу в раціоні харчування людини і є продуктом щоденного вживання. Але останніми роками обсяги виробництва овочів скорочуються, фактичний рівень споживання населенням від фізіологічної норми становить лише 50,9%. Тому у проекті Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва України на 1996 - 2006 роки було передбачено припинення спаду агропромислового виробництва, гарантування продовольчої безпеки держави, досягнення раціональних норм споживання продуктів харчування, у тому числі овочів, на душу населення. Тобто необхідно забезпечити населення овочами не тільки в сезон їх виробництва і не тільки в зонах їх вирощування, а й упродовж усього року в усіх регіонах держави у широкому асортименті.

Виконати це можна тільки за належної організації транспортування, зберігання та переробки продукції. Період споживання овочів безпосередньо з поля дуже короткий - два-три місяці на рік, а протягом решти часу населення забезпечується продукцією зі складів. Будучи живими організмами, овочі в процесі зберігання втрачають поживні речовини і зазнають різних захворювань. Збереженість і втрата споживних речовин залежать від якості продукції.[45]

Таким чином, покращення якості продукції, усунення її втрат від поля до споживача, зберігання того, що вироблено, постає великим завданням

Одним з найважливіших чинників формування товарного асортименту є виробництво товарів, оскільки їх обсяг і асортиментна структура обумовлюють пропозицію товарів на товарному ринку. Потреби населення в товарах складаються історично і в них відбиваються досягнутий суспільством рівень економічного і культурного розвитку, національні та інші особливості. Іншими словами, вони визначаються рівнем розвитку виробництва.

Таким чином, зберігання - дуже важливий етап, який дозволяє забезпечити задоволення купівельного попиту, підвищення економічної ефективності підприємства і рівня торгового обслуговування населення.[4,25]

Е.П.Широков (1970) економічну ефективність зберігання плодо-овочевої продукції пропонує визначити порівнянням суми витрат на зберігання продукції і суми грошової виручки від реалізації продукції. При техніко-економічній оцінці комплексів для зберігання плодоово-чевої продукції рекомендується визначати економічну ефективність об'єктів в розрахунку на 1 т збереженої, а не закладеної на зберігання продукції, що справедливо для оцінки сховищ (І.Л.Волкінд, 1981).

Умови вирощування у великому ступені впливають на лежкість продукції. З цього слідує, що при однакових умовах зберігання можуть бути різні втрати плодоовочевої продукції, оскільки жодна найдосконаліша технологія не може виправити помилки агротехніки і генетичну направленість сорту; хоча дотримання режимів зберігання зменшить втрати, але зрівняти їх або зовсім ліквідувати вона не в змозі.

Заготівельні організації оцінюють якість плодоовочевої продук-ції на основі стандартів, але якщо умови вирощування у великому ступені впливають на збереженість, то стає ясним, що стандартна плодоовочева продукція не означає, що вона лежка.

Б.Д.Ігнатьєв та А.С.Демідко (1970) запропонували визначити чистий прибуток (Д) від реалізації плодів після зберігання на місцях виробництва з урахуванням затрат на вирощування за наступною формулою:

Д = /С4 - С3/хПХ - /С2-С1/хП, (10)

де С₁ -- вартість плодів до закладання на зберігання;

С₂ - ціна реалізації після збирання (до зберігання);

С₃ - собівартість плодів після зберігання;

Сд - ціна реалізації за цінами після зберігання;

П - кількість продукції, що закладена на зберігання;

ПХ - кількість продукції після зберігання.

Ця формула, по-перше, дозволяє тільки визначити прибуток за рахунок зберігання продукції в місцях виробництва, а по-друге, береться до і після зберігання тільки стандартна продукція. Але, як після вирощування, так і після зберігання, визначальна кількість буває і нестандартної продукції, яка реалізується за нижчими цінам або списується.

Оцінка ефективності вирощування продукції в сільському господарстві пов'язана з виходом з гектара, а при зберіганні на плодоовочевих базах, консервних заводах тощо - з об'ємними показ-никами - з тонною. Щоб умови порівняння для різних технологій ви-рощування і зберігання були однаковими, пропонується всі розра-хунки проводити, виходячи з погектарного принципу по виході про-дукції як при вирощуванні, що викликає необхідність пов'язати оцін-ку ефективності зберігання з технологією вирощування, поетапним визначенням рівнів собівартості, прибутку, вартості плодоовочевої продукції з урахуванням перемінних (або постійних) цін на цю продукцію під час закупки перед закладанням на зберігання і в період реалізації після тривалого зберігання.

У зв'язку з вищезазначеним В.А. Колтунов (2004) запропонував методику визначення економічної ефективності зберігання овочів з урахуван-ням вирощування.

Ефективність визначається за наступними показниками:

ріст урожайності (прибавка врожаю) в натурі і у вартісному виразі, ріст виходу продукції;

зниження собівартості на одиницю продукції, одиницю площі або на всю продукцію і на всю площу;

чистий дохід (вартість продукції за вирахуванням витрат), одержаний в розрахунку на 1 га, на 1 т або на всю площу;

чистий дохід після зберігання з урахуванням технології вирощування і зберігання;

ріст продуктивності праці, виражений через зниження працевтрат на 1 т, на 1 га.

Додатково визначаються такі показники:

окупність капітальних витрат (строк, коефіцієнт окупності, фондовіддача);

економія приведених витрат.

Приріст врожаю визначається за даними польових дослідів. На етапі вирощування треба виділяти умовно-постійні і перемінні статті витрат. До умовно-постійних належать: насіння, їх доведення до кондицій; передпосівний обробіток ґрунту і посів; догляд за посівами; гербіциди і ядохімікати та інші витрати.

До перемінних статей витрат належать: вартість добрив; підго-товка і внесення добрив; збирання і транспортування врожаю; всі ви-ди доплат за продукцію і якість праці; витрати на реалізацію (грн/га).

На етапі зберігання умовно-постійні статті витрат включають в себе витрати на завантаження контейнерів і амортизаційні відраху-вання, а до перемінних належать - сортування, мийка, переборка, втрата маси, втрати від хвороб і проростання та інші прямі витрати від першопочаткової кількості продукції.

Визначальна технологія вирощування на першому етапі "вирощування - реалізація" може дати значний ефект, виражений у збільшенні врожаю, зниженні собівартості, рості продуктивності пра-ці, підвищенні чистого доходу, підвищенні рентабельності продукції.

На етапі "зберігання - реалізація" ця ж технологія може стати самою неефективною у зв'язку з низькою лежкістю плодоовочевої продукції, що позначиться на всіх без винятку показниках. Цей факт і обумовлює необхідність комплексного підходу до оцінки економічної ефективності плодоовочів з урахуванням всіх етапів "вирощування - зберігання - реалізація".

Отже, собівартість плодоовочевої продукції (грн/га) після зберігання може бути визначено за наступним рівнянням:

СПі^в'^х = УПЗ^В + ПСЗ^В + УПЗі^х + ПСЗ^Х + Р, (11)

де СПі^в'^х - собівартість по і-тої технології з урахуванням етапів "вирощування - зберігання - реалізація";

УПЗі^в - умовно-постійні статті витрат при вирощуванні за і-тою

технологією;

УПЗі^х - умовно-перемінні витрати при зберіганні за і-тою

технологією;

ПСЗ^В - перемінні статті витрат при вирощуванні;

ПСЗ^Х - перемінні статті витрат при зберіганні;

Р - витрати на реалізацію на всіх етапах.

Чистий прибуток (грн/га) після вирощування (Д) в кожному випадку залежить від собівартості плодоовочевої продукції на кожному етапі, а також від ціни їх реалізації:

ДЧі^в'^{х =} Сі^в - СПі^в'^х (12)

ДЧі^в'^{х =} Сі^{х -} СПі^х (13)

ДЧі^в'^{х =} Сі^В'^{Х -} СПі^в'^х (14)

де Сі^в та Сі^х - відповідно вартість плодоовочевої продукції за середніми цінами ринку, що склалися під час їх реалізації після вирощування або зберігання за і-тою технологією;

Сі^В'^Х - вартість плодоовочевої продукції після зберігання згідно з цінами реалізації;

Сі^в та СПі^х - відповідно собівартість вирощування і собівартість зберігання за і-тими технологіями;

СПі^в'^х - собівартість за і-тою технологією з урахуванням етапу "вирощування - зберігання - реалізація";

ДЧі^в'^х - чистий прибуток (грн/га) після вирощування й зберігання.

Після цього рівень рентабельності (Рі^в'^х) буде визначатись за формулою:

(15)

Пропонується враховувати витрати по кожній технології і той додатковий прибуток, який буде одержано після всіх етапів "виро-щування - зберігання - реалізація", а тому рентабельність від вико-ристання і-тої технології (РТі) буде розраховуватись за формулою:

(16)

де Зуі - витрати за і-тою технологією на етапі вирощування.

У формулі (12) враховуються всі види витрат на етапах "вирощування - зберігання - реалізація", а у формулі (13) - тільки та частина витрат, яка йде на вирощування за і-тою технологією, а прибуток береться увесь.[20]

Якщо при використанні і-тої технології мають місце капітало-вкладення (Кі), то строк окупності (Ті) цих вкладень знаходимо за формулою:

; (17)

а коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень буде дорівнювати:

. (18)

Розділ 3. Організація оптового продажу на

ТОВ „Дніпровська плодоовочева база”

3.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВЯЗКІВ З ОПТОВОГО ПРОДАЖУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ТОВ “ДНІПРОВСЬКА ПЛОДООВОЧЕВА БАЗА”

ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” виконує важливу функцію - доводить товар зі сфери виробництва у сферу продажу товарів торгівельним підприємствам, тобто у процесі своєї діяльності вступає у господарські зв'язки з іншими суб'єктами ринку: промисловими і сільськогосподарськими під-приємствами, торговельно-посередницькими структурами, транспортними органі-заціями тощо. Тож для детального розгляду питання щодо організації господарських зв'язків з оптового продажу сільськогосподарської продукції на плодоовочевій базі потрібно, спочатку, визначити сутність оптового продажу та поняття господарських зв'язків.

Отже, оптовий продаж - це продаж товарів партіями, пов'язаний з оплатним їх передаванням (як права фізичного володіння товаром, так і права власності на нього) власником на підставі цивільно-правових угод товарів переважно партіями іншим суб'єктам господарювання з метою подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торговельну ланку або для вироб-ничого споживання.

Оптові закупівлі товарів є основою комерційної діяльності оптових торгових підприємств. Мета діяльності оптових торгових підприємств полягає в забезпеченні планомірного і безперебійного за-безпечення товарами роздрібної торговельної мережі. Операції оптових закупівель товарів властиві не тільки оптовим підприємствам. Закупівельну діяльність здійс-нюють також і роздрібні торговельні підприємства.[6,40]

Оптові закупівлі -- це придбання товарів великими партіями з метою їх дальшого перепродажу. Прийняття комерційного рішення щодо оптових закупі-вель товарів констатує наявність ринкової потреби в певних товарах, передбачає відбір конкретних товарів і їх постачальників з числа наявних на ринку і забезпечує реальне просування товарів зі сфери виробництва до сфери обігу.

В умовах глибокого суспільного розподілу праці оптові закупівлі товарів забез-печують розміщення замовлень торгівлі виробництву на виготовлення і постачання товарів, необхідних для задоволення попиту населення на товари народного спожи-вання. Тому їх результатом визначається обсяг і структура споживання товарів та якість основних процесів суспільного відтворення. Адже оптові закупівлі опосере-дковують, з одного боку, вплив торгівлі на виробництво щодо визначення його об-сягів, удосконалення асортименту і підвищення якості товарів, а з другого -- вплив на роздрібну торгівлю щодо формування нею торгового асортименту, розширення реалізації, поліпшення організації торговельного обслуговування і, нарешті, на під-вищення рівня задоволення матеріальних і культурних потреб населення.

Для виробників товарів та послуг оптові закупівлі є гарантією їх збуту і, відпо-відно, гарантією забезпечення безперервності виробництва, забезпечення ефектив-ного функціонування підприємств. Для підприємств торгівлі вони є гарантією своєчасного надходження товарів для досягнення власної мети, а для всіх учасників товаропросування -- гарантією виживання в умовах ринкової конкуренції.[41]

Основними функціями, що виконує оптова торгівля, є:

збір й обробка інформації про попит, покупців і пропозиції;

закупівля й формування товарних асортиментів. Оптовик має можливість закупити товари різноманітного асортименту у більших кількостях у різних товаровиробників;

відбір, сортування й формування найбільш прийнятних для покупця партій постачання товарів. Оптовик на базі великих партій постачання формує дрібні, якщо буде потреба проводить їх сортування, здійснює розфасовку тощо;

складування й зберігання товарів;

транспортування товарів. Іноді оптовики забезпечують безпосереднє постачання товарів до місць їхнього продажу;

участь у просуванні товарів на ринок;

розподіл ризику. Оптовики беруть на себе ризик, відповідаючи за
розкрадання, ушкодження й старіння запасів;

фінансування постачання товарів й їхнього продажу. Це може бути як перед-оплата за поставлений виробником товар, так й кредит продавцеві або покупцеві;

надання консультаційних послуг.

Кількість перерахованих функцій і рівень їхньої реалізації залежать, насамперед, від того, яка форма оптової торгівлі реалізується. Приклад виконуваних функцій оптових торговельних підприємств зображено на рисунку 7.



143

Рис. 7. Функції оптових торговельних підприємств

Отже, оптова торгівля за своєю організаційною сутністю є формою організації го-сподарських зв'язків між суб'єктами інституціонального ринку з приводу закупівлі-продажу великих партій товару або комплексів послуг.[33]

На ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” господарські зв'язки налагодженні як із великими постачальниками сільськогосподарської продукції (це колишні колгоспи, радгоспи, а на даний момент фермерські господарства, агрофірми), так із дрібними (приватними) постачальниками. Одним з найбільших постачальників овочів та, зокрема, столового буряка протягом трьох років був радгосп «Україна» Бориспільського району Київської області. Також, налагоджені господарські зв'язки з оптового продажу сільськогосподарської продукції й з підприємствами Чернігівської та Житомирської областей. Господарські зв'язки укладаються з приватними підприємцями, в основному, з Київської області. Найбільше постачають продукцію (серед приватних постачальників) підприємці Бориспільського району Київської області. Частка, яку займають постачання приватних підприємців, складає майже 80%, відповідно, частка, яку займає постачання колективних, фермерських господарств складає 20% (рис.8).

Рис. 8. Частка постачальників ТОВ "Дніпровська плодоовочева база"

В умовах ринкової економіки характерною рисою господарських зв'язків незалежно від їх форм і різновидів є те, що вони будуються на засадах пріоритетності економічних інтересів сторін. Додержання цього прин-ципу сприяє створенню економічної зацікавленості сторін у встановленні най-більш ефективних господарських зв'язків з метою зниження витрат виробництва й обігу, одержання на цій основі найбільшого прибутку кожним учасником ринково-го обороту. З цієї причини основними категоріями господарських зв'язків є ціна, вартість, гроші, кредит. Завдяки цьому зв'язки набувають форму товарних відносин комерційного характеру. Отже, головною суттю системи господарських зв'язків є принцип обов'язкової взаємної вигоди всіх суб'єктів ринкового обороту, що беруть участь у цих зв'язках. Ніхто, крім безпосередніх учасників -- юридичних і фізич-них осіб, що ведуть комерційну діяльність, не може встановлювати ці зв'язки і впливати на них з метою одержання своєї вигоди. Під господарськими зв'язками суб'єктів ринку розуміють систему економі-чних відносин розподілу, обміну і споживання, що виникають між учасниками просування товарів від виробництва до споживання. [31]

В умовах переходу до ринку в Україні виникла значна кількість торгово-посередницьких структур, що обслуговують господарський оборот підприємств, фірм і компаній. Тому значно загострилася проблема раціональної організації господарських зв'язків між постачальниками і споживачами товарів народного спожи-вання. При цьому слід виходити з того, що:

по-перше, господарські зв'язки повинні бути економічно обґрунтованими їх учасниками, а не спиратися, як це було в умовах авторитарного господарювання, на встановлювані зверху плани прикріплення постачальників до споживачів, систему нарядів і рознарядок, яка для одних підприємств виявлялася вигідною, а іншим приносила значні втрати через свою нераціональність і дорожнечу;

по-друге, зв'язки повинні встановлюватись і реалізовуватися безпосередньо уча-сниками ринкового обороту виходячи з їхніх економічних інтересів;

по-третє, держава має виступати в них як учасник лише в тій частині, що зв'язана з виконанням державних замовлень, рішенням цільових комплексних про-грам, в яких вона виступає як замовник, створенням і використанням державних запасів і резервів тощо. У цих випадках держава виступає не тільки як замовник, але і як учасник у господарському обороті з відшкодування витрат на виконання її замовлень;

по-четверте, має бути значно посилена роль держави в регулюванні і контролі за діяльністю всіх учасників ринкового обороту, у створенні їм надійної економіч-ної і правової захищеності;

по-п'яте, безпосереднім учасником господарських зв'язків має стати страхова система у зв'язку з неминучістю підвищених ризиків при здійсненні комерційної діяльності і необхідністю надійного їх страхування.

Різноманітність товарного асортименту і зумовлені цією обставиною особливос-ті виробництва, транспортування, реалізації і споживання товарів визначають сис-тему і структуру господарських зв'язків.

Господарські зв'язки суб'єктів ринку розрізняються за характером і метою, структурою, рівнем урегульованості відносин, строками дії, відомчою підпо-рядкованістю, формою укладання.

За характером і метою господарські зв'язки можуть бути суто економічними і соціально спрямованими.

За своєю структурою господарські зв'язки діляться на прямі та опосередковані.

За рівнем регульованих ринкових відносин розрізняють: