Дослідження та організація продажу столових коренеплодів

Ритмічне і своєчасне товаропостачання сприяє рівномірній роботі підприємств торгівлі, раціоналізації технологічних процесів, зниженню рівня товарних запасів і прискоренню витрат обертання і збільшенню прибутку.

Товари, вироблені сільським господарством, завозять в оптову та роздрібну мережу. Транспортом товари достав-ляють і в місця, вказані покупцями (додому покупцеві, в офіси, рідним, знайомим).

На культуру торгівлі і результати господарської діяльності торговельних підприємств значною мірою також впливає робота транспорту, зокрема, своєчасність завезення товарів, збереження їх у дорозі тощо.

Витрати на перевезення товарів у більшості торговельних підприємств займають значну частку (інколи близько 50 %) у загальному обсязі витрат обертання. Тому від організації роботи транспорту, умілого його використання значною мірою залежать економічні показники їх роботи. Виходячи з цього, пошуки шляхів скорочення витрат на транспорт, більш ефективного його вико-ристання постійно знаходяться у полі зору маркетингових служб торговельних підприємств.

Для перевезення товарів народного споживання використовують різні види транспорту, кожен з яких має відповідну сферу засто-совування.

Вибираючи засоби доставки конкретних товарів, комерційні служби беруть до уваги критерії, що характеризують той чи інший вид транспорту.

Для перевезень товарів найбільш прийнятними видами транспорту є залізничний та автомобільний. Ці види транспорту займають провідне місце по вантажообігу товарів народного споживання.

Велике значення для перевезення товарів народного споживання мас автомобільний транспорт. Його частка в перевезеннях вантажів становить 7% (тонно-кілометрів) та майже 80 % - у тоннах. Тому для торговельних підприємств за низкою критеріїв він є незамінним.

Серед переваг автомобільного транспорту щонайперше слід відзначити:

велику маневреність і рухомість;

високу швидкість доставки вантажів;

доставку товарів без проміжних перевантажень, безпосе-редньо зі складу відправника на склад одержувача;

можливість обслуговувати райони, що недоступні для інших видів транспорту;

те, що автомобільний транспорт завершує операції по переве-зенню вантажів іншими видами транспорту (залізничним, водним, повітряним).

На відміну від інших видів транспорту, де місцем виконання операцій по завантаженню та розвантаженню є місце знаходження самих транспортних організацій (порти, аеродроми, залізничні станції), автомобільний транспорт забезпечує виконання вказаних операцій в місці знаходження вантажовідправників або ванта-жоодержувачів

Нині перевезення вантажів здійснюються як власним автомо-більним транспортом торговельних підприємств, так і транспортом загального користування або транспортом, що належить іншим організаціям і підприємствам.

Торговельні підприємства укладають з автогосподарствами договори на перевезення вантажів. В них передбачаються обсяги та строки перевезень, порядок складання, подання та виконання заявок на перевезення вантажів, виконання вантажо-розвантажувальних робіт та експедитування товарів, матеріальну відповідальність, визначають раціональні форми, маршрути та схеми товароперевезень. З врахуванням обсягу та характеру наступних перевезень автогоспо-дарства виділяють автотранспортні засоби відповідних типів та в необхідній кількості. Вони повинні бути справними та чистими згідно із санітарними вимогами. Подання їх під завантаження повинно здійснюватись в час, зазначений в заявці.

Час прибуття автотранспортного засобу під навантаження обчислюється з моменту пред'явлення водієм автомобіля дорожнього листа в пункті навантаження, а час прибуття під розвантаження - з моменту пред'явлення водієм автомобіля товаро-транснортної накладної в пункті розвантаження. Навантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водію автомобіля належним чином оформлених документів на навантажений (розвантажений) автомобіль.

Вантажі, передбачені для перевезення, повинні бути оформлені товарно-транспортними накладними (ТТН). ТТН - є основним доку-ментом, за яким здійснюється перевезення вантажів, їх списання вантажовідправником та оприходування вантажоодержувачем.

Товари, призначені для перевезення, повинні бути підго-товленими до транспортування (завчасно упаковані в тару, зважені, згруповані за адресами їх одержувачів).

Вантажі повинні подаватися до перевезення у справній тарі, яка відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, або, в іншій справній тарі, що забезпечує їх цілковите збереження.

Приймання вантажів до перевезення здійснюється зважуванням під час навантаження, обмірюванням у кузові автомобіля або підрахуванням товарних місць. Товари, опломбовані відправником, водій-експедитор приймає по кількості місць відповідно до рахунку-фактури. Приймання товарів для перевезення засвідчується підписом водія-експедитора на всіх екземплярах товарно-транспортної наклад-ної, один з яких залишається вантажовідправнику.

Навантаження на автомобіль, закріплення, накриття та закріплення вантажів проводиться вантажовідправником, а виванта-ження з автомобіля, зняття кріплень та накриття -- вантажоодержу-вачем.

Водій-експедитор, що супроводжує вантажі, здає їх одержувачу по масі, кількості або об'єму відповідно до товарно-транспортної накладної. При цьому вантажі, що прибули в справних критих автомобілях, причепах, контейнерах, багатообіговій тарі, цистернах з справними пломбами вантажовідправника, видаються ванта-жоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів та кількості місць.

Одержання товарів засвідчується підписом та штампом вантажоодержувача у трьох примірниках товаро-транспортної накладної, дві з яких залишаються у водія-експедитора.

Перевірка маси, кількості місця та стану вантажів в пункті призначення обов'язкові у випадках:

Ш прибуття вантажів в несправному кузові або в справному
кузові, але з пошкодженими пломбами;

Ш прибуття вантажів, що швидко псуються, з порушенням строків доставки або установленого правилами температурного
режиму при перевезенні;

Ш прибуття вантажів, навантажених автотранспортною організацією.

Оплата за перевезення вантажів здійснюється згідно з діючими тарифами на перевезення вантажів та надання послуг, що здійснюються автомобільним транспортом.

Як відомо, витрати на перевезення товарів займають досить значне місце в загальний сумі витрат обороту торговельних підприємств. Тому важливе значення набувають пошуки резервів ефективного використання транспорту і відповідно скорочення витрат на організацію товаропостачання.

До чинників, що визначають більш ефективне використання автомобільного транспорту, можна віднести:

Ш поліпшення використання вантажопідйомності транспортних засобів;

Ш скорочення простоїв транспортних засобів;

Ш поліпшення використання пробігу;

Ш прискорення вантажно-розвантажувальних робіт;

Ш підвищення коефіцієнта змінності роботи транспорту тощо.

Взаємозв'язок цілей та заходів щодо транспортно-експеди-ційного обслуговування наведено в додатку Б .Для оцінки ефективності роботи автомобільного транспорту розраховують експлутаційно-економічні показники. Так, вико-ристання парку рухомого складу можна оцінити за допомогою коефіцієнта технічної готовності (Юп), що визначається відношенням:

(21)

де АДп- автомобіле-дні в придатному для експлуатації стані; АДо - облікові автомобіле-дні перебування в господарстві. Коефіцієнт випуску рухомого складу (Кв) визначається відношенням:

(22)

де АДе - число автомобіле-днів експлуатації.

Указані коефіцієнти можна збільшити за рахунок:

Ш підвищення рівня технічної готовності автомобілів;

Ш постійного оновлення рухомого складу;

Ш своєчасного проведення профілактичних та ремонтних заходів.

Крім показників, що характеризують роботу автопарку, розра-ховують денну продуктивність автомобілів. Вона визначається в тоннах перевезених вантажів, в кілометрах пробігу та в тонно-кілометрах вантажообігу.

Ступінь використання вантажопідйомності (Квант) характе-ризується коефіцієнтом її використання і обчислюється як відно-шення вантажів, що фактично перевозяться (Вф) до установленої (за технічним паспортом) вантажопідйомності транспортного засобу (Вт), тобто:

(23)

ВИСНОВКИ

В ході написання даної дипломної роботи було досліджено формування якості столових коренеплодів, на прикладі столового буряка: його збереженість залежно від якості при закладанні, економічна та соціальна ефективність зберігання столового буряку, також організація його оптового продажу.

Виходячи з вищевикладеного можна з впевненістю сказати, що столовий буряк є цінним лікувально-дієтичним продуктом, який широко використовується в лікувальному харчуванні. Широке розповсюдження цього коренеплоду в Україні є тому підтвердження. Ще з давніх-давен наші предки почали споживати його в їжу, упродовж багатьох тисячоліть вдосконалювали споживчі властивості буряка. На сьогодні селекціонерами виведено безліч сортів столового буряка. Районовано в Україні 14 сортів: Болівар, Буллет, Бордо харківський, Багряний, Боро, Болтарді, Дій, Двонасінний, Делікатесний, Зміна, Ліберо, Носівський плоский, Регала Р1, Червона куля.

Кращими ґрунтами під буряк є такі, що багаті органічними речовинами, суглинисті, супіщані й особливо чорноземні з глибоким орним шаром.

Столовий буряк залежно від якості поділяють на два товарні сорти: відбірний і звичайний. Відбірний буряк повинен бути очищеним від землі сухим способом і фасованим.

В ході викладення дипломної роботи розглянуто хімічний склад столового буряка. Основними компонентами, що входять до його складу, є вуглеводи 7--12 % (цукроза, моносахариди, олігосахариди, полісахариди), азотисті речовини (білки, вільні амінокислоти, аміди, нуклеїнові кислоти і продукти їх розпаду), вітаміни (аскорбінова кислота, каротин, тіамін, рибофлавін, піридоксин, нікотинова, пантотенова і фолієва кислоти), барвні речовини (бетаїн). їх склад залежить від впливу зовнішніх умов.

Під час написання даної роботи було викладено технологію зберігання столового буряка при застосуванні різних умов і способів. Розглянуто підготовку тари і сховищ до зберігання, підготовку обладнання, способи завантаження і розміщення коренеплодів у сховищах. Описано зберігання буряка в камерах зі штучним охолодженням, зберігання в холодильниках із застосуванням модифікованого газового середовища, природного холоду.

Підсумовуючи проведені дослідження, неможливо не відмітити головне: культура, якою є столовий буряк, являє собою помітну одиницю серед багатьох інших продуктів сільського господарства за рахунок своєї біологічної цінності, унікальністю хімічного складу. Це дає серйозну підставу для розширення виробництва столового буряка та продукції, яку з нього виробляють, а також поглиблення наукових досліджень щодо хвороб культури, зберігання її без втрат, і насамперед, більш детального вивчення властивостей столового буряка у застосуванні його в медицині.

Немає такого товару, для якого проблема якості не була б актуальною. Особливо це стосується плодоовочевої продукції. У технології виробництва і просуванні до споживача накопичилось багато не вирішених питань і проблем, починаючи від виведення нових сортів і закінчуючи їх реалізацію. На цьому шляху не вирішуються у повному обсязі проблеми якості і збереженості картоплі й інших овочів та плодів.

Дуже мало виводиться сортів плодоовочевих культур які б мали комплекс господарсько-товарознавчих цінних ознак: висока врожайність взагалі, в тому числі товарна, стійкість до хвороб, висока лежкоздатність, достатня збалансована кількість поживних, мінеральних, біологічно активних речовин тощо.

Сортовипробування проводиться не всебічно, зокрема на стадії збереженості, за застарілими методиками, з невеликою кількістю хімічних аналізів, без визначення конкурентоспроможності сортів і введення до Реєстру тільки конкурентоспроможних сортів не тільки вітчизняної селекції, а й кращих сортів закордонної.

Вітчизняні стандарти, маючи великі допуски дефектних екземплярів у партії продукції, не являються надійним заслоном появі на ринку неякісних плодоовочевих товарів і не сприяють підвищенню їх лежкості і конкурентоспроможності. Методики визначення якості, які регламентуються стандартами, недосконалі, повторне визначення якості згідно з методикою стандартів однієї і тієї ж продукції дає великі розбіжності особливо у структурі нестандартної частини.

В Україні зруйнована стара недосконала система заготівлі плодоовочевої продукції, а нова не створена. З ліквідацією спеціалізованих господарств по виробництву плодоовочевої продукції навколо великих промислових центрів і передачею вирощування цих продуктів харчування у приватний сектор при маломіцних малоземельних фермерських господарствах з невисоким рівнем механізації виникли труднощі з формуванням однорідних за якістю і лежкістю партій при закладанні у сховища.

Скорочення виробництва і заготівлі плодоовочевої продукції, об'ємів закладання її в сховища не призвело до покращення її якості і збереженості у зв'язку з порушенням або незнанням технологій вирощування картоплі, овочів і плодів, направлених на підвищення їх лежкості.

Щорічно скорочується мережа спеціалізованих магазинів з плодоовочевої торгівлі. Торгівля продукцією, яка швидко псується, стає другорядною у продовольчих магазинах і супермаркетах, а тому увага до неї знижена. Така продукція належним чином не зберігається у підсобних приміщеннях, при затримці з реалізацією в'яне, псується, втрачає якість, збільшуються кількісні втрати, торгівля нею стає збитковою, незважаючи на високі ціни. Базарна торгівля не вирішує і не може на даному етапі вирішити проблему якості, оскільки плоди, овочі і картопля продаються на відкритому повітрі в жару і холод та ще й при низькому санітарному стані торгових точок.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

Звідси найважливішими завданнями вдосконалення технології традиційних форм оптової торгівлі на ТОВ „Дніпровська плодоовочева база”є ліквідація нераціонального перепродажу товарів; створення умов для повного використання існуючої матеріально-технічної бази та стимулювання розвитку нової; впровадження сучасної технології складських робіт, логістичних принципів обробки товарів та обслуговування клієнтів, Інтернет-комерції; сприяння укрупненню оптових підприємств та створенню промислово-торговельно-фінансових об'єднань, інших форм концен-трації і кооперування, які дозволять здійснити нагромадження капіталу та вкласти його у формування ефективних типів оптових підприємств, здатних здійснювати повне обслуговування клієнтів; створення збутових маркетингових систем, у тому числі на засадах франчайзингу; розширення послуг, які надаються оптовими підпри-ємствами, у тому числі накопичення товарних запасів, перетворення виробничого асортименту у торговий та ін.; зміцнення інфра-структури оптового ринку; поширення застосування методів маркетингу тощо.

Так, у промислово розвинутих країнах створена і ефективно функціонує транспортно-складська інфраструктура агропромислового комплексу товарів, що швидко псуються. Вона являє собою сукупність взаємопов'язаних технологічних засобів технологічних процесів, об'єднаних єдиною програмою з мето своєчасної, надійної і високоякісної доставки продуктів, які швидко псуються, від моменту і місця їх виробництва до мі менту і місця їх реалізації. При розвитку спеціальних складів в Україні першочерговими завданнями є:

· створення безперервної складської холодильної ланки оптимальної місткості у системі від виробника до споживача, ліквідація розривів в окремих ланках, які порушують єдність технологічного режиму зберігання і призводять до втрати продукції;

· будівництво фрукто-, овоче- і картоплесховищ у місцях виробництва, заготівлі і переробки сільськогосподарської продукції, де особливо слабо розвинена складська мере-жа. При цьому слід використовувати переважно збірні будівлі металевих або залізобетонних конструкцій заводського виготовлення, які легко споруджувати і демонтувати. Основні переваги їх -- це скорочення строків будівництва (в 2-3 рази), зменшення його питомої вартості (майже на 15%), трудо-місткості робіт (в 1,5-2 рази) і матеріалоємності будівель (до 5 разів) порівняно з капітальними спорудами, а також можливість використовувати модульний принцип будів-ництва, що дає змогу збільшувати місткість сховищ у процесі розширення виробництва і збільшення об'єму зберігання товарної маси введенням нових потужностей;

· розробка типових проектів комбінованих сховищ, де мож-на зберігати різні плоди і овочі, сховищ купольної форми (основна перевага їх порівняно з традиційними схови-щами -- більш повне, майже на 27%, використання ко-рисного об'єму), а також проектів невеликих холодиль-ників, сховищ (збірно-розбірних з полегшених конструкцій, надувних та ін.) для картоплі, плодів і овочів (місткістю 0,5-1 тис. т), придатних для приватних форм господа-рювання і розвитку невеликих посередницьких приват-них підприємств;

· впровадження передової холодильної технології з комп-лексною механізацією навантажувально-розвантажуваль-них робіт; прогресивного способу зберігання плодів у регульованому газовому середовищі;

· створення на складах цехів з виробництва харчових про-дуктів (зокрема, на основі застосування штучного холоду), переробки картоплі, овочів і плодів. Так, для використання нестандартної плодоовочевої продукції необхідно широко впроваджувати способи переробки у готові продукти і напівфабрикати, консервування за допомогою стерилізації, швидке заморожування, всі види сушіння, включаючи сублімаційне та ін.

· створення постійно діючих каналів збуту продукції для виробників сільськогосподарської продукції та переробних підприємств, у тому числі і для невеличких фермерських господарств;

· мінімізування витрат підприємств роздрібної торгівлі на закупівлю широкого асортименту високоякісних продуктів харчування та реалізовувати їх населенню протягом всього року;

· створення єдиного інформаційного поля щодо попиту, пропозиції та цін на продовольчі товари, що дасть можливість усім учасникам збутових каналів швидко адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури, в тому числі її регіональних аспектів;

· зменшення наявність на споживчому ринку неякісної та контрафактної продукції;

· організування зустрічної торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення.

Поряд з новим будівництвом загальнотоварних і спеціальних складів важливим джерелом збільшення складської площі є реконструкція і технічне переоснащення складів, придатних для подальшого використання. При реконструкції необхідно домагатися збільшення пропускної здатності складів і більш повного використання місткості їх завдяки впровадженню передової технології складування, механізації й автоматизації виробничих процесів як при внутрішньоскладських операціях, так і при навантажувально-розвантажувальних роботах. Пи-танням реконструкції складського фонду і технічного пере-снащення слід приділяти більше уваги ще й тому, що кошти, які виділяють з цією метою, окупаються швидше, ніж у разі нового будівництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ГОСТ 1722-85 Свекла столовая свежая, заготовляемая и поставляемая. - Технические условия.

2. ГОСТ 26766-85 Свекла столовая свежая, реализуеиая в розничной торговой сети. - Технические условия.

3. “Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції” - Указ президента України від 23 лютого 2001 р. №113/2001. // www. zacon. com. ua.

4. “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” - Закон України № 771/97 - ВР. 23.12.97. // Стандарти, сертифікація і якість.- № 2.-1998.

5. Аванесов Ю.А. Организация торговли - М. “Экономика”, 1984.

6. Апопій В.В., Міщук І. П., Ребицький В.М. та ін. Організація торгівлі: Підручник; 2-ге вид., перероб. та доп./ за редакцією В.В. Апопія. - К.: Центр навчальної літератури,2005.

7. Апопій В.В. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг - К.:НМЦ “Укоопосвіта”, 2002.

8. Безотходные технологии хранения и переработки овощей. - М.: Агропромиздат, 1989.

9. Білашенко М. 3 Реєстру сортів рослин України на 2000 рік // Дім, сад, город. - 2000. -- № 3.

10. Болотсъких О.С. Столові буряки споживають цілий рік // Дім, сад, город. - 2000. -- № 12.

11. Веденяпин Г.В. Общая методика експериментальних исследований и обработки опытных даных - М: Колос, 1983.

12. Голік С.С., Ортинська В.В., Мельникович О.М. Основи маркетингових досліджень ринку: Навч. посібник . - К.: Київ.держ.торг.-екон.ун-т. 1995.

13. Голошубова Н.О., Торопков В.М. Оптова торгівля: організація та технологія: Навч. посібник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005.

14. Голубков Е. П. Исследование рынков.// Маркетинговые исследования.- 1999.- №1.- С. 17.

15. Гринберг Е.Г., Романцова А.А., Машьянова Г.К. Свекла, морковь, редис. -- Новосибирск: Зап.-Сиб. книжное изд-во, 1997.

16. Джафаров А.Ф. Товароведение плодов и овощей: Учебник для товаровед. фак. торг. вузов. - 3-е изд., перераб. - М.: Экономика, 1985.

17. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения-целители. -- К.: Наук, думка, 1986.

18. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник. - К. КНЕУ, 1997.

19. Колесник А.А. Химия плодов и овощей и биохимические основы их хранения.- Москва, 1971.

20. Колтунов В.А. Якість плодоовочевої продукції та технологія її зберігання. Ч.1. Якість і збереженність картоплі та овочів: Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004.

21. Коротеев В. Методы планирования эксперимента в рыночном прогнозировании. // Маркетинг.- 2002.- №6 (67).- С. 43.

22. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1993.

23. Луганский В.И., Бондарев .В.А. Конструктивные решения плодоовощехранилищ. - К.: Урожай, 1988.

24. Марцин В.С. Економіка торгівлі.- К.: Знання, 2006.

25. Миронюк Г. Державна політика у сфері якості. // Стандартизація, сертифікація, якість.- 2001.- №4.- С. 34.

26. Методические рекомендации по технологии хранения столовой свеклы при промышленном производстве. -- Ленинград: Отд. ВАСХНИЛ по Нечерноземной зоне РСФСР. НИИ и проект.-технол. ин-т механизации и электри-1 фикации сельск. хоз-ва нечернвзем. зоны РСФСР, 1986.

27. Николаева М.А. Товароведение плодов и овощей: Учебник для вузов. - М.: Экономика, 1990.

28. Носенко Н.А., Понежда О. А. Методи оцінки і аналізу конкурентоспроможності продукції.// Акціонер.- 2001.- №6-7.

29. Орлова Н.Я., Пономарьов П.Х. Товарознавство продовольчих товарів. Фрукти, ягоди, овочі, гриби та продукти їхньої переробки. Підручник.- К.:Киів. нац. торг.-екон. ун-т, 2002.

30. Пискунова Н. И. Исследование рынка: Учеб. пособие. - М.: МГУ, 1997.

31. Половцева Ф.П. Коммерческая деятельность: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2000.

32. Сальников А.Н., Левченко П.Г. Заготовка и переработка овощей: Справ.пособие. /Спецред. Л. А. Омельянович. - Донецк: Донбас, 1988.

33. Семилетка Г. П. Рынок как орган экономики и маркетинг - К.: Укр.Маркет, 1994.

34. Серебряков С.В., Аванесов Ю.А. Организация торговли - М. “Экономика”, 1978.

35. Сидоренко О.В. Товарознавчі складові ринкознавства: Навч. посіб. - К. Київ. нац. торг.-екон. ун-т,2001.

36. Складське господарство оптової торгівлі: Навч. посібник/ Н.О. Голошубова, А.А. Мазаракі, Л.П. Коваленко. - К.: Вища шк.,1994.

37. Соловьев Б.А. Потребности. Рынок. Спрос (проблемы формирования). - М. Экономика, 1982.

38. Столовая свекла. Каталог мировой коллекции ВИР. -- Вып. 557. -- Ленинград, 1990.

39. Столовые корнеплоды. Каталог: Описание сортов/ Сост.: П.Ф. Кононков, В.И. Старцев. -- М,: Сельск. новь, 1992.

40. Ткаченко Н.Б. Маркетингова товарна політика - К.: Вища школа, 2000.

41. Торговое дело: экономика, маркетинг, организация: Учебник / Под общ. ред. проф. Л. А. Брагина и проф. Т. П. Данько. - М.: ИНФРА-М, 2002.

42. Третьяков Н.К, Кошкин Е.И., Маркушин Н.М. и др. Физиология и биохимия сельскохозяйственных растений / Под ред. Н.Н. Третьякова. -- М.: Колос, 1998.

43. Україна за роки незалежності 1991--2001 // К.: Адміністрація Президента України, 2001.

44. Україна у цифрах у 2004 р. // К.: Наукова думка, 2005

45. Харченко Т. Якість виробів як засіб задоволення потреб споживача і забезпечення конкурентоспроможності продукції.// Економіка, фінанси, право.- 2003.- №3.- С. 3-5.

46. Хорошковсъкий В., Юрчишин В. Деякі порівняльні аспекти економічного зростання // "Економіка України", 2000. -- № 12.

47. Хранение корнеплодов (метод, указания).-- Ленинград: Сев.-Зат НИИ сельск. хоз-ва, 1966.

48. Шандезон Ш., Лансестр А. Методы продажи. - М.: Прогресс-Универс, 1999.

49. Широков Е.П., Полегаев В.И. Хранение и переработка плодов и овощей.- 3-е изд., перераб. и доп.- М.; Агропромиздат, 1989.

50. Энциклопедический словарь юного земледельца. Э. 61 / Сост. А.Д. Джагангиров, В.П. Кузьмищев. -- М.: Педагогика, 1983.